.

Гельмінтофауна та гельмінтоценози диких водоплаваючих птахів Біосферного заповідника ‘Асканія-Нова’ ім. Ф.Е.Фальц-Фейна, розробка заходів боротьби та

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2735
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНИЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Бережний Дмитро Вікторович

УДК:619:616.995.1:616-085:598.4 .

Гельмінтофауна та гельмінтоценози диких водоплаваючих птахів Біосферного заповідника “Асканія-Нова”
ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, розробка заходів боротьби та профілактики.

03.00.18 – паразитологія, гельмінтологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук

Харків – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному аграрному університеті та в Біосферному заповіднику Асканія-Нова ім. Ф.Е. Фальц-Фейна.
Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна організація: доктор ветеринарних наук, професор ШЕХОВЦОВ Віталій Степанович, зав. лабораторією гельмінтології Інституту експериментальної та клінічної ветеринарної медицини.

доктор ветеринарних наук, професор АРТЕМЕНКО Юрій Григорович, зав. Кафедри паразитології та фармакології Білоцерківського державного аграрного університету
кандидат ветеринарних наук, доцент Пономаренко Алла Миколаївна, доцент кафедри паразитології Харьківського зооветеринарного інституту.

Львівська академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, Міністерства агропромислового комплексу України, кафедра паразитології та рибництва. м. Львів.

Захист дисертації відбудеться “ 23 ” червня 1999 року о 15-00 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.64.359.01 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 310023, Харків-23, вул. Пушкінська, 83.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту експериментальної та клінічної ветеринарної медицини (310023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83).

Автореферат розісланий “ 22 ” травня 1999 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор ветеринарних наук, КОНАРЖЕВСЬКИЙ К.Є.
професор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми.Серед багатьох проблем ветеринарної науки однією з найбільш актуальних є боротьба з гельмінтозами та гельмінтоценозами водоплаваючих птахів.
Зазначеній проблемі присвячені численні публікації як в вітчизняній, так і в закордонній фаховій літературі. При цьому, значна увага приділяється лише гельмінтофаунистичному огляду гельмінтів у домашніх качок та гусей, і в невеликому обсязі це стосується диких водоплаваючих птахів, а також боротьбі з окремими гельмінтозами.
В тойже час лишаються не повністю розкритими гельмінтофаунистичні показники у перелітних птахів, які в період міграції контактують з свійськими птахами або з місцями їх проживання, уражуючи їх гельмінтозами та гельмінтоценозами. В недостатній мірі розроблені засоби дегельмінтизації диких птахів на прольоті, особливо при гельмінтоценотичній інвазії. Тому визначення гельмінтофауни диких водоплаваючих птахів, які живуть на території України, і особливо у заповіднику “Асканія-Нова”, як місця постійного відпочинку прольотних птахів, виявлення їх гельмінтоценотичного складу і його особливостей, розробка заходів боротьби та профілактики з виявленими гельмінтоценозами для недопущення подальшого їх розповсюдження і ураження ними свійських тварин та цінних видів птахів, які постійно живуть на території заповідника, є актуальними і принципово значимими.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота належить до наукового плану досліджень кафедри анатомії та фізіології факультету ветеринарної медицини Сумського державного аграрного університету (“Вивчення гельмінтозів тварин, розробка заходів боротьби та профілактики”) і є окремою, закінченою роботою, проведеною на території Біосферного заповідника “Асканія-Нова” ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, згідно “Договору про взаємовигідну співпрацю між Сумським державним аграрним університетом та Біосферним заповідником “Асканія-Нова” з вивчення гельмінтофауни та розробки заходів боротьби і профілактики з гельмінтоценозами.
Мета і задачі дослідження. Метою цієї роботи було- визначення в заповіднику “Асканія-Нова” основний видовий склад гельмінтів паразитуючих у диких водоплаваючих птахів та гельмінтоценози, які ці гельмінти утворюють, залежність їх кількісних та якісних показників від різних факторів. На підставі результатів досліджень розробити науково обгрунтовані схеми захисту диких водоплаваючих птахів заповідника від гельмінтозів та гельмінтоценозів.
Заради досягнення цієї мети передбачили вирішити такі завдання:
1. З’ясування кількісних та якісних показників гельмінтофауни диких водоплаваючих птахів заповідника Асканія-Нова, її залежність від сезону, віку птиці, умов життя, а також відмінність гельмінтофауни перелітних і неперелітних птахів заповідника.
2. Визначити, які гельмінтоценози зустрічаються у диких водоплаваючих птахів на території заповідника і залежність їх структури від сезонних змін, віку птахів, впливу факторів діяльності людей і захворювань негельмінтозної етіології.
3. Розробити заходи лікування і профілактики гельмінтоценозів водоплаваючих птахів заповідника, виявити оптимальні антгельмінтики і строки їх застосування.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведені комплексні гельмінтологічні дослідження диких водоплаваючих птахів Державного біосферного заповідника “Асканія-Нова” ім. Ф. Фальц-Фейна. Виявлені гельмінтози та гельмінтоценози, які реєструють у досліджуваних птахів, їх сезонна та вікова динаміка. Співвідношення різних видів гельмінтів у гельмінтоценотичних асоціаціях, вплив на них різноманітних факторів, у тому числі інфекційних захворювань. Встановлено поширення виявлених гельмінтозів та гельмінтоценозів у прилітних птахів, розроблена карта прильоту у заповідник диких водоплаваючих птахів, уражених гельмінтоценозами. Наукову новизну становить застосування антгельмінтиків широкого спектру дії для дегельмінтизації диких водоплаваючих птахів.
Виявлено на території заповідника декілька нових для цієї місцевості видів гельмінтів, вперше зареєстрований клас акантоцефалів.
Розроблені схеми оздоровлення заповідника від гельмінтоцезної інвазії, схеми та дози антгельмінтиків диких водоплаваючих.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень використані для складання літопису природи Біосферного заповідника “Асканія-Нова”, а також в проведенні оздоровчих та лікувальних заходів в заповіднику і в роботі наукових співробітників заповідника та лікарів ветеринарної медицини. Зібрані матеріали застосовуються у навчальному процесі з паразитології на факультеті ветеринарної медицини Сумського державного аграрного університету.
Результати проведених досліджень використані при складанні “Рекомендацій по запобіганню та ліквідації гельмінтоценозів шлунково-кишкового тракту диких водоплаваючих птахів заповідників, зоопарків, мисливських господарств та зоокутків на прикладі Державного біосферного заповідника “Асканія-Нова” ім. Ф. Фальц-Фейна” затвердженими Херсонським обласним управлінням ветеринарної медицини.
Особистий внесок здобувача. Вивчена гельмінтофауна диких водоплаваючих птахів заповідника.
• З’ясована залежність гельмінтофауни від пори року, віку птиці і умов життя.
• Виявлені найбільш розповсюджені асоціації різних видів гельмінтів і їх динаміка в залежності від змін сезону та віку птахів.
• З’ясована залежність гельмінтоценозів від впливу факторів діяльності людини.
• Виявлені зміни у структурі гельмінтоценозів при інфекційних захворюваннях.
• Проведені дослідження альбендазолу, фенбендазолу та купріхолу і зроблена порівняльна характеристика цих антгельмінтиків при гельмінтоценозах диких водоплаваючих птахів.
• Встановлені оптимальні терміни дегельмінтизації досліджуємих птахів.
• Розроблений комплекс профілактично-терапевтичних заходів при гельмінтоценозах диких водоплаваючих птахів заповідника “Асканія-Нова
Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень доповідали на 4-му з’їзді паразитоценологів України ( Харків – 1996), міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Наукові досягнення в галузі ветеринарної медицини” ( Харків – 1997 ), науково-практичній конференції Сумського державного аграрного університету ( Суми – 1998), науково-практичній конференції “Лікування та профілактика хвороб дрібних тварин” (Київ – 1998), науково-практичній конференції співробітників Сумського державного аграрного університету ( Cуми – 1999).
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 4 наукових працях:
1. Бережний Д.В. Гельмінтоценози диких водоплаваючих птахів Державного Біосферного заповідника //Ветеринарна медицина України. – 1998 – №9.- с. 15
2. Бережний Д.В. Паразитофауна диких водоплаваючих птахів Біосферного заповідника “Асканія-Нова” // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 1998 – №2.- с. 143-147.
3. Бережний Д.В. Мігруючі птахи як розповсюджувателі інвазійних початків на території заповідника Асканія-Нова. // Матеріали 3-ї міжнародної науково-практичної конференції “Лікування та профілактика дрібних тварин”.- Київ: НАУ, 1998.- с. 104-108.
4. Бережний Д.В. Виробничі досліди з дегельмінтизації водоплаваючих птахів. // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 1999.- №3.- с. 12-14.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 125 сторінках машинописного тексту і містить вступ, огляд літератури, 3 розділи власних досліджень з заключенням по кожному, висновки. Робота ілюстрована 12 таблицями та 10 рисунками. Список літератури складається з 142 джерел з них 13 іноземних.
.
ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Матеріали і методи. Матеріалом для цієї роботи були гельмінтологічні дослідження, проведені з 1996 по 1998 рік, у Біосферному заповіднику “Асканія –Нова” ім. Ф.Е. Фальц-Фейна. Відлов живих птахів проводили на ближніх ставках заповідника за допомогою спеціальних пташиних ловників місцевого виробництва. Відстріл птахів проводили на дальніх ставках заповідника за допомогою малокаліберної гвинтівки ТОЗ-18, збір загиблих птахів проводився по всій території заповідника (включно до Чапельського поду). Для дослідження взяли 16 видів птахів: крижень звичайний та крататодзьобий; галагаз; качки (мандаринка та каролинка); біла, сіра, магелланова гуски; лебеді (австралійський чорний, кликун та шипун); огар; білоокий нирок; канадська та білощока казарки. Досліджували птахів вказаних видів, а експериментальне випробування антигельмінтних препаратів проводили на крижні звичайному. Виробничі дослідження антгельмінтиків проводили як на крижні звичайному, так і на (качка-мандаринка, огар).
Повний та частковий гельмінтологічний розтин, за методом академіка К.І. Скрябіна (1928), провели на 490 головах диких водоплаваючих птахів різних видів. При цьому зібрано 13592 екземплярів паразитів. Провели 658 копроскопічних досліджень птахів флотаційними методами (Фюллеборна, 1983; Котельнікова і Хренова 1983) за допомогою розчину селітри та натрію хлориду. Найкращі флотаційні властивості, виготовлені розчини, мають при температурі 20-22С.
Розтини проводили на ветеринарному пункті заповідника та в гельмінтологічній лабораторії. Відстріляних птахів після розтинів відправляли на орнітосекцію для годування орлів та грифів; загиблих птахів, після розтинів, відвозили до скотомогильника.
Органи, які відбирали під час розтинів, консервували в 5% розчині формаліну для подальшого збереження і вивчення, деякі вивчали зразу. Дослідження порожніх органів (кишки, шлунок та інші) проводили методом послідовних змивів. При цьому, кожен орган досліджували окремо (м’язовий шлунок, залозовий шлунок, тонкий кишечник, та інші). Після останнього промивання, осад вивчали під бінокулярним мікроскопом із збільшенням від 7*2 до 15*7. Знайдених при цьому гельмінтів відловлювали піпеткою та препарувальною голкою. Для подальшого зберігання гельмінти та їх фрагменти поміщяли в фіксуючу рідину Барбагалла або 70% спирт. Ідентифікували гельмінтів за визначниками та іншою літературою (К.М. Рижиков, (1967), К. І. Скрябін, А. А. Спасский (1960), А. А. Спасский та Л. П. Спасска (1954) і Е. М. Матевосян (1953, 1963). В. І. Петроченко (1956) Попереднє визначення гельмінтів проводили на місці розтину. Цестод фарбували за методом Блажина, нематод просвітляли у молочній кислоті. Трематод та цестод фарбували квасцовим карміном та гематоксиліном, зберігали в канадському бальзамі. Сколекси цестод обробляли у молочній кислоті з гліцерином, а після вивчення також заключали у канадський бальзам. Нематоди після промивки та обезвожування обробляли сумішшю рівних частин гліцерину та молочної кислоти. По кожному з гельмінтів робили записи, де вказували живителя, місце локалізації, екстенсивність та інтенсивність інвазії.
Для встановлення залежності гельмінтофауни птахів від сезону були проведені розтини птахів: весною, влітку, восени та зимою 1997року. Птахи, були з однієї зграї та мешкали в одній місцевості, не відлітали з заповідника. Вікову динаміку вивчали на птахах трьох різновікових груп. Перша – молодняк до 1 місяця, друга група – до трьох місяців, в третій групі досліджених птахів були дорослі тварини. З кожної групи досліджували по 20 голів. Вивчення гельмінтофауни у птахів, місцеперебування яких різне, проводили на протязі 1996 -1997 років. Відібрали по 100 птахів, які постійно мешкають у вольєрах, вільних мігруючих птахів заповідника та осілих. Птахів досліджували методом повного гельмінтологічному розтину за К.І. Скрябіним (1928).
Вивчення особливостей гельмінтофауни прильотних птахів, а також їх міграційних напрямків, проводили впродовж всього терміну роботи. Для цього з кожної новоприлітної зграї диких птахів відстрілювали та відловлювали окільцьованих птахів, з’ясовували в якій місцевості вони були окільцьовані, а потім робили гельмінтологічні розтини . Крім того, в заповіднику постійно ведеться робота по окільцьовуванню, як птахів заповідника, так і відловлених диких птахів. Дані, які отримували під час цієї роботи, були використані для проведення досліду.
Гельмінтоценози вивчали на всьому дослідженому поголів’ї, впродовж всього періоду роботи. Основою вивчення гельмінтоценозів, як і гельмінтозів, був повний гельмінтологічний розтин птахів. В залежності від мети досліджень, брали птахів різних видів з різних вікових груп чи різного мешкання встановлюючи вікову, сезонну динаміку розвитку гельмінтоценозів за методами, описаними вище. Зміни у гельмінтоценозах в залежності від антропогенних факторів вивчали в трьох дослідах. Для з’ясування впливу змін кормів на гельмінтоценози було відловлено 40 птахів із зграї крижня звичайного, яка тільки прилетіла на територію заповідника. 20 голів з них (контроль) зразу забили для з’ясування показників гельмінтоценозів у птахів, які кормляться в дикій природі, інші 20 голів були закриті у вол’єр, де були витримані на протязі місяця. Для їх годівлі взяли лише концентровані, штучно виготовлені комбікорми. Через 30 днів піддослідні птахи були забиті і досліджені на наявність гельмінтоценозів.
Вивчення ефективності антгельмінтиків було проведено у 1997-1998 роках на 868 диких водоплаваючих птахах. Експериментальні дослідження проводили на 160 птахах, відловлених спеціально для цих досліджень. Певні гельмінтологічні дослідження проведені на 184 птахах. З антгельмінтиків досліджували фенбендазол, альбендазол та купріхол, які задавали в експериментальних індивідуальним методом в болюсах, виготовлених з хліба. У виробничому досліді антгельмінтики задавали груповим методом. Антгельмінтик змішували з комбікормом і згодовували в годівницях.
До дачі препаратів та після дегельмінтизації, проводили копрологічні дослідження фекалій піддослідних птахів. Через відповідний термін після дачі антгельмінтика, качки експериментальних та контрольних груп підлягали забою з послідуючим гельмінтологічним розтином для встановлення ефективності препарата. При виробничих дослідах ефективність протигельмінтозних заходів встановлювали за допомогою копрологічних досліджень (по 10 проб на кожну сотню голів), та гельмінтологічних розтинів (по 5 на кожну сотню дегельмінтизованих птахів).
Порівняльну антгельмінтну ефективність препаратів визначали за показниками екстенс- та інтенсефективності (ЕЕ і ІЕ).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
ГЕЛЬМІНТОФАУНА ДИКИХ ВОДОПЛАВАЮЧИХ ПТАХІВ ЗАПОВІДНИКА
У диких водоплаваючих птахів заповідника “Асканія-Нова” нами зареєстровано 23 види гельмінтів, які відносяться до чотирьох класів: трематоди, цестоди, нематоди та акантоцефали. З них – трематод-7: Ehinostoma paraulum, Ehinostoma revolutum, Echinoparyphium cinctum, Echinoparyphium recurvatum, Notocotylus attenuatys, Opistorchus simulans, Catatropis verrucosa; цестод-8: Microsomacantus paramicrosoma, Microsomacantus norvula, Microsomacantus abortiva, Sabolevicantus gracilis, Wardium aequadilis, Myxolepis collaris, Drepanidotenia lanceolata, Fimbriaria sp.; нематод- 5: Amidostonum anseris, Heterakis sp., Аscaridia galli, Capillaria anseris, Trichostrongylus tenuis.
На території заповідника у водоплаваючих птахів нами вперше зареестровано, клас акнтоцефалів (представлений 3-ома видами гельмінтів – Polymorphus magnus, Polymorphus minutus, Filicollis anatis ). У дослідних птахів паразитували гельмінти як одного так і декількох класів одночасно. Інвазованість птахів гельмінтами одного класу складала – 23, двох класів – 34, трьох класів – 16, а чотирьох – 4 відсотка. Нематодами інвазовано 210 птахів (43%), цестодами -264 (54 %), трематодами -225 (46 %), скребнями -12 (2,4%) досліджених птахів
Найбільшою групою гельмінтів є цестоди , які знайдені нами у всіх видів птахів. Найбільша екстенсивність та інтенсивність ураження відмічена у крижня звичайного, крижня строкатодзьобого , білої гуски та огаря ( 70,7 – 100 % ).
Трематоди також розповсюджені досить широко, але екстенсивність ураження птахів значно менша. Найбільша інвазія трематодами відмічена у крижня звичайного, сірої гуски, огаря та канадської казарки (55,5 – 60%), а в інших видів птахів екстенсивність склала до 50 %.
Високий рівень цестодно-трематодної інвазії обумовлений ураженням птахів мікросомозом та ехіносомозом.
Нематоди були виявлені у всіх видів птахів, але у качок- каролинок та мандаринок екстенсивність була найвища ( 50-77,7%), у інших видів птахів цей показник склав 0-50%.
Рідше знаходили акантоцефалів, їх виявили тільки у крижня звичайного, трупи якого були підібрані на дальніх озерах та Чапельскому поду восени та зимою 1997р. Це дає нам можливість припустити, що ці птахи були прилітними.
У рідких видів птахів ураження гельмінтами інше. Так, найбільший ступінь ураження гельмінтами крижня звичяйного та строкатодзьобого, білої гуски, пеганки, магеланової гуски, білощокої казарки та чорного лебедя – 100%. В меншій мірі були уражені качки- каролінки, мандаринки, та інші.
Видовий склад знайдених гельмінтів досить різноманітний. З 23 видів гельмінтів більшість відносяться до біогельмінтів. Це вказує на те, що природно-кліматичні умови заповідника сприятливі для розвитку безхребетних – проміжних живителів гельмінтів. Найбільшою кількістю видів представлені цестоди. Найчастіше зустрічяються Sabolevicantus gracilis.та Microsomacantus norvula – 11,38-11,6%, потім іде Microsomacantus paramicrosoma та Microsomacantus abortivа – 7,58-7,85 % і Trichostrongylus tenuis – 5.14%. Цестоди інших видів зустрічаються у птахів рідко та в невеликій кількості. Вони знайдені у перелітних птахів. З цестодозів найбільше епізоотичне значення мають Drepanidotenia lanceolata, Microsomacantus paramicrosoma, Sabolevicantus gracilis.та Microsomacantus norvula .
Трематоди в заповіднику представлені також великою кількістю видів – 7. Найчастіше зустрічаються види Ehinostoma paraulum, E. revolutum, Ehinoparyphium cinctum, E. recurvatum, Notocotylus attenuatus, Opistorchus simulans, Catatropis verrucosa.
Нематоди у досліджених птахів представлені 5 видами. Найбільші збитки у заповіднику були із-за аскаридіозу (Ascaridia gali), інші нематоди – Heterakis sp., Capillaria anseris, Trichostrongylus tenius, Amidostomom anseris паразитували з меншою екстенсивністю інвазії.
Акантоцефали представлені найменшою кількістю видів – 3; але практично кожен з них є специфічним паразитом водоплаваючих птахів. 12 відсотків птахів були вільні від гельмінтів.
Встановлено, що у диких водоплаваючих птахів можуть паразитувати одночасно від 1 до 10 видів, але найбільша кількість птахів уражена 2-4 видами гельмінтів.
Нашими дослідженнями виявлено, що прильотні птахи мають близькі значення екстенсивості ураження (від 70 до 84 відсотків), але за кількістю знайдених видів гельмінтів, показники значно відрізняються: від 4 до 16 видів.
До Асканії прилітають дикі птахи майже з усієї Евразії. Так, міграція крижня звичайного до Асканії, відбувається трьома напрямками: 1-й – з заходу (Львів, Брест, Калінінград), 2-й – з півночі (Архангельськ, Сиктивкар, Нижній Новгород), 3-й – зі сходу (Волгоград, Єкатеринбург, Тюмень, Чита). Прилітний огар був зареєстрований зі східного напрямку: ( Баку, Волгоград, Ростов на Дону). Лебідь – кликун до Асканії прилітає лише з північно- східного напрямку (Казань, Куйбишев, Уфа). Біла гуска приносить з собою гельмінтів менше від інших видів птахів (4 вида). Прилітають ці пернаті з далекої півночі та північно- західного напрямку (Скандинавський півострів, країни Балтії, Калінінграду та інших, більш віддалених місць). Сіра гуска до Асканії прилітає з Тюмені, Челябінська, Астрахані, Архангельська, Калінінграду.
Одним з факторів, який впливає на фауну гельмінтів тварин, є зміна пори року. Сезонні зміни зовнішнього середовища ставлять птахів у різні умови життя, які, в свою чергу впливають на життєдіяльність паразитів.
З метою виявлення змін гельмінтофауни птахів заповідника, в залежності від пори року, ми проводили дослідження в різні сезони 1995-1998 років. Усі птахи були умовно поділені на декілька груп. Результати цих досліджень ми приводимо у графіках 3.4.1, 3.4.2. Відповідно до груп, ураженість розподілилася таким чином: весною – 95 %, влітку – 92. 5 %, восени – 88 %, взимку – 83 %. За середньою кількостю гельмінтів, паразитуючих в одній тварині, цифри розподілилися у слідуючому порядку: перша група – 27 екз/гол., друга – 25 екз/гол., третя – 21 екз/гол., у четвертій цей показник дорівнював 12 екз/гол.
Дослідження гельмінтофауни водоплаваючих птахів в залежності від віку проводили в період – з травня по грудень 1996 року. В результаті цих досліджень було з’ясовано, що гельмінтофауна птахів різних вікових груп різко відрізняється, як по кількості знайдених видів гельмінтів, так і по кількості екземплярів у заражених каченят. Досліджені птахи були поділені на три групи. До першої увійшли каченята віком до 1 місяця, до другої – до 3-х місяців, а до третьої були віднесені дорослі птахи.
У першій та другій групах відсоток ураження каченят гельмінтами сягав 100 %. У третій він дорівнюав 88 %. Кількість знайдених гельмінтів знаходилась в певній залежності від віку. У птахів першої групи середній рівень ураженості становив 28, у другої – 22, у третій – тільки 12 паразитів на голову.
Відомо, що вивчення епізоотичного стану з гельмінтозів птахів в господарствах з різними умовами утримання, годівлі та розмноження птахів, є важливим етапом гельмінтологічних досліджень. При вивчені гельмінтофауни в залежності від умов утримання усі птахи були умовно поділені на три групи. До першої були віднесені птахи, які прилітають на зимівлю, мешкають відокремлено від інших птахів на дальніх ставках та у Чапельському поду. До другої групи були віднесені птахи, які постійно мешкають на відкритих озерах, і не відлітають з причини ампутованих крил, або тому, що були акліматизовані, чи живуть тут постійно. До третьої групи були включені птахи, які постійно живуть у закритих вольєрах і ніколи не потрапляють до місць перебування вільних птахів. Птахи першої та другої груп, в порівнянні з третьою, мають не тільки більшу екстенсивність ураження гельмінтами усіх чотирьох класів, а й найбільшу кількість видів гельмінтів. Середня екстенсивність інвазії птахів гельмінтами складала 88 % з середньою інтенсивністю 14 екземплярів на голову. По групах ці показники дещо інші.
У птахів першої групи відмічено найбільший відсоток ураження – екстенсивність досягала 91 % з середньою інтенсивністю ураження 12 екземплярів. У другій групі вона дорівнювала 88 % з середньою інтенсивністю 12 екземплярів на голову. У птахів третьої групи відсоток ураження складав – 60 , але з інтенсивністю 28 . Якщо в птахів першої та другої груп знайдені гельмінти класу акантоцефалів, то в третій такі гельмінти були відсутні. У птахів першої групи знайдено 21 вид гельмінтів, у другої групи – 14, а в третій, як і передбачалося – найменша кількість – 9 видів гельмінтів.
ГЕЛЬМІНТОЦЕНОЗИ ДИКИХ ВОДОПЛАВАЮЧИХ ПТАХІВ ЗАПОВІДНИКА
У досліджених птахів виявлені гельмінти, відносяться до 4-х класів : трематоди, цестоди, нематоди та акантоцефали.
В результаті обстежень були виявлені деякі закономірності взаємовідносин між компонентами гельмінтоценозів. Якщо брати загальні гельмінтоценози, сформовані класами гельмінтів, то при дослідженні були виявлені 4-х, 3-х, 2-х та 1-но компонентні гельмінтоценози по класах. Гельмінтоценози зустрічаються у 71%, а гельмінтози у 29% уражених птахів. Гельмінти усіх чотирьох класів знайдені у 1,68 % птахів; нематоди, трематоди та цестоди у 18,5; цестоди, трематоди та акантоцефали у 1,6; цестоди та трематоди у 24; трематоди та нематоди у 9,3; цестоди та нематоди у 8; цестоди та акнтоцефали у 1; трематоди та акантоцефали у 1; трематоди у 7,3; цестоди у 7; нематоди у 8 % уражених птахів. Неуражених птахів було 12 %. Найбільші по кількості гельмінтозів гельмінтоценози складалися з 8 видів. Взагалі, нами виявлено 18 видів гельмінтоценозів від- 2-х до 8 компонентних. Крім того, відмічено 9 монокомпонентних гельмінтозів.
З метою вивчення сезонної динаміки розвитку гельмінтоценозів, в заповіднику “Асканія-Нова” в 1995-1997 роках було проведені патологоанатомічні розтини птахів, по сезонам року. .Вивчення проводилося на трьох піддослідних групах ( в залежності від умов утримання). Так у мігруючих птахів ми спостерігали два підки кількості гельмінтоценозів – весною та осінню – 14 та 19 видів, відповідно. У вольерних птахів ці показники значно менші – 3 весною, а найбільшу кількість відмічали влітку – 9. Місцеві популяції напіввільних птахів були уражені 11 гельмінтоценозами восени (найбільший показник), та 4 видами гельмінтоценозами влітку.
При прильоті восени на зимівлю до Асканії, дикі птахи вимушені переходити, в своїй більшості, на ті корми, які запропоновані для них робітниками заповідника. У процесі , пристосування для засвоювання концентрованих кормів, у травній системі птахів проходять зміни. При цьому, у деяких птахів, навіть, відмічається розлад діяльності шлунково-кишкового тракту, що проявляється метиоризмом, діареєю та інш. Зміна корму своєрідно впливає на кількість та якість гельмінтоценозів.
Для досліду по з’ясуванню впливу зміни кормів на гельмінтоценози були відловлені 40 крижнів звичайних зі зграї, яка тільки-но прилетіла на територію заповідника. З них – 20 голів (контроль) було зразу забито, для з’ясування показників гельмінтоценозів у птахів, які кормляться в дикій природі, інші 20 голів були закриті у вольєр, де витримувались на протязі місяця. При цьому, їх годували лише концентрованими, штучно виготовлиними комбікормами. Через 30 днів піддослідні птахи були забиті і піддані повному гельмінтологічному розтину.
В результаті встановлено, що у контрольній групі найбільш поширеними були двокомпонентні гельмінтоценози, вони складали 36% від загальної маси досліджених птахів.Одно – та чьотирьохкомпонентні уражали кожний по 17% птахів. П’ятикомпонентні -13%, сьоми – та трьохкомпонентні уражали – по 4 %, неураженими виявили 9% птахів. У другій групі монокомпонентні гельмінтоценози уражують 35% досліджених птахів, двокопонентні нами були виявлені у 18 %, трьох і більш компонентні гельмінтоценози уражали 12, 11, 7, 1, 2 %% відповідно, а неуражених птахів в цій групі було 14%.
З даних досліджень було зроблено висновок, що при зміні корму з природного на приготовлений штучно (комбікорм), в организмі диких водоплаваючих птахів складаються більш сприятливі умови для розвитку гельмінтоценозів.
ТЕРАПІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ ДИКИХ ВОДОПЛАВАЮЧИХ ПТАХІВ ЗАПОВІДНИКА
Антгельмінтну ефективність альбендазолу, купріхолу та фенбендазолу вивчали спочатку індивідуальним, а потім груповим методом.
Альбендазол випробували у дозі 10, 20, 30 мг/кг одноразово та дворазово. Кожний дослід проводили на 10 головах диких водоплаваючих птахів, з 10 у контролі, голодну дієта не призначали. Фекалії досліджувалися 1 раз на добу, до моменту забою. Препарат задавали індивідуально, у болюсах. Альбендазол у дозі 10 мг/кг одноразово, виявив малу антгельмінтну активність (ІЕ 26,25 – 0), у дозі 20 мг/кг одноразово також недостатньо велику ( 47,5-100 %). При дегельмінтизації у дозі 30 мг/кг одноразово ІЕ була найвищою – 72,5 -100%. В дослідах з дворазовим застосуванням препарату ІЕ складала: 15,8 %, 87,55 %, 94,6 – 100% відповідно. Виробниче випробування альбендазолу було проведено на різновидовій, вільній групі диких водоплаваючих птахів кількістю 500 голів. До складу цієї групи входили дорослі крижні звичайні, лебеді, канадські казарки, огарі та білі гуси. Альбендазол у вигляді бровальзену задавався диким птахам у дозі 20 мг на кілограм загальної маси птахів, дворазово, з інтервалом 5 діб. Через 4 доби після другої дачи препарату було забито та досліджено: 1 огар та 2 крижня звачийного. У одного з них було знайдено 3 сколекси цестод.
При дослідженні цього ангельмінтика відмічено шорокий спектр дії на гельмінтів трьох класів.
Купріхол досліджувався у дозах 100; 200; 300, 400; 500 мг/кг. Для кожного з дослідів брали крижні звичайні по 10 голів, з однією загальною групою контролю. Птахів, як піддослідних, так і контрольних груп, відловлювали в одному місці, в один час. Дачу антгельмінтика проводили індивідуальним методом у болюсах. Птахів, перед обробкою, витримували на 10 – 15 – годинній голодній дієті. Копроскопічні дослідження проводили на протязі 3-х діб до та після дегельмінтизації. Через 3 доби птахів забивали для подальшого вивчення.
У виробничих умовах цей препарат досліджували на групі диких водоплаваючих качок у складі: 38 дорослих каролінок та 22 дорослі мандаринки. Крім того, до складу цієї групи входили 48 голів молодняка вищеназваних птахів. Птахів утримували у закритих вольєрах при відсутності контакту з іншими птахами. Дегельмінтизація була вимушеною з причини загибелі від гельмінтозів (аскаридіоз та інші). При гельмінтокопроовоскопічних дослідженнях виявлені яйця аскаридій і членики цестод. Купріхол у дозі 400 м/кг загальної ваги птахів задавали у ранкову годівлю з половинною частиною кормів. Впродовж 3-х наступних діб загинули ще 2 качки: перша – у день дегельмінтизації (у неї знайдено 184 аскаридії), друга – через 3 доби після дегельмінтизації (при її розтині гельмінтів не знайдено). При гельмінтокопроскопічних дослідженнях у птахів виявлено масовий відхід загиблих нематод (від 20 до 200 ). Після дегельмінтизації загибелі птахів від гельмінтозів у цьому вольєрі зареєстровано не було.
Як бачимо з данних проведених дослідів, купріхол є найбільш ефективним антгельмінтиком при гельмінтоценозах, він з високою ефективністю діє на гельмінтів. Недоліком купріхолу є те, що цей антгельмінтик застосовується у досить високій дозі і при, навіть, невеликому передозуванні викликає у птахів патологічні зміни у внутрішніх органах (запалення слизової оболонки кишок, дистрофія печінки, тощо).
Фенбендазол випробовувався в дозах 20 та 30 мг/кг, індивідуально. Антгельмінтик у чистому вигляді задавали в болюсах. Дегельмінтизації передувала 16-ти годинна голодна дієта. Кал досліджували через кожні 24 години триразово. Дачу антгельмінтика у тій же дозі і тим же способом було повторено через 3 дні. На 6-й день птахів забивали і проводили гельмінтологічний розтин. Виробничий дослід був проведений на 100 головах різновидової зграї диких качок орнітосекції заповідника. Обробляли тільки дорослих птахів. Антгельмінтики задавали з кормом вранці. Для кращого поїдання корму з антгельмінтиком, вечірнє годування було проведено трохи раніше, ніж звичайно, та в меншій дозі. Через 3 дні дегельмінтизацію було повторено. Для визначення ефективності антгельмінтиків, до першої обробки, та через 5 днів після повторної дегельмінтизації, було відловлено та досліджено по 5 птахів. При цьому було виявлена така інтенсефективність препарату: нематоди – 100%, трематоди – 74%, цестоди – 68%. Фенбендазол ефективний для боротьби з гельмінтами окремих видів, але застосування цього препарату при гельмінтоценотичній інвазії, не виправдовує себе з причини низької ефективності проти цестод.
Таким чином, одержані результати лабораторних дослідів та виробничих випробувань, свідчать про високу ефективність для терапії і профілактики багатокомпонентних гельмінтоценозів диких водоплаваючих птахів таких антгельмінтиків, як альбендазол, купріхол та їх лікарські форми. Дані препарати в рекомендованих дозах не мають токсичнї дії на організм птахів.
Основою спеціальних профілактичних заходів при гельмінтоценозах є хіміопрофілактика, як преімагінальна, та імагінальна. Преімагінальна хіміопрофілактика здійснюється шляхом проведення декількох дегельмінтизацій, направлених на елімінацію нестатевозрілих паразитів, що запобігає інвазуванню приміщень, вигулів, пляжів тощо. Найбільш позитивний результат досягається при застосуванні альбендазолу у вигляді його лікарських форм, у дозі 30 мг (по АДВ) на кілограм маси тіла, дворазово з інтервалом 5 днів. Позитивні результати отримані при застосуванні купріхолу у дозі 400 мг на кілограм маси тіла птахів одноразово. Застосування вищеназваних антгельмінтиків, разом з іншими заходами, зумовлює надійний профілактичний ефект при гельмінтоценозах диких водоплаваючих птахів. Ціна обробки 100 голів птахів в залежності від видового складу зграї складає 4,8 – 12 гривень (4,8 – 12 коп./гол.).
Комплекс профілактичних заходів необхідно проводити в усі пори року. В перший період оздоровлення проводять 8 – 9 дегельмінтизацій, в наступні роки кількість дегельмінтизацій зменшується до 5. При проведенні досліджень по вивченню засобів терапії та профілактики гельмінтозів та гельмінтоценозів у диких водоплаваючих птахів заповідника “Асканія-Нова” було з’ясовано, що у забитих птахів гельмінтоценози виявляються в більшій інтенсивності у порівнянні з кількістю паразитів, знайдених у загиблих птахів. Застосування в 1997-1998 роках запропонованих нами лікувальних та профілактичних заходів при гельмінтоценозах диких водоплаваючих птахів у Біосферному заповіднику “Асканія-Нова” ім. Ф.Е. Фальц-Фейна дозволило суттєво зменшити ураженість птахів гельмінтами, зменшило рівень загибелі як молодняку, так і дорослих птахів заповідника. Ефективними ангельмінтиками з досліджених нами є купріхол у дозі 400 мг/кг маси тіла, та альбендазол у дозі 20 мг/кг (АДВ) маси тіла дворазово.
ВИСНОВКИ
1. На території Державного біосферного заповідника “Асканія-Нова” ім. Ф.Е. Фальц-Фейна знаходяться три групи популяцій диких водоплаваючих птахів, які різняться між собою умовами перебування: перша – невільна, яка утримується у закритих вольєрах; друга – напіввільна, яка мешкає на відкритих ставках, але з різних причин не відлітає в інші місця; третя – вільна, мігруюча. Птахи всіх груп в середньому уражені гельмінтами на 88 %.
2. У птахів 16 обстежених видів диких водоплаваючих птахів виявлено 4 класи гельмінтів: трематод (7 видів); цестод (8 видів);нематод (5 видів) та акантоцефалів (3 види). Гельмінтофауна включає 23 види, зокрема:
Трематоди: Eсhinostoma paraulum, Eсhinostoma revolutum, Еchinoparyphium cinctum, Echinoparyphium recurvatum, Notocotylus attenuatus, Opistorchus simulans, Catatropis verrucosa.
Цестоди: Microsomacantus paramicrosoma, Microsomacantus norvula,Microsomacantus abortiva, Mabolevicantus gracilis,Wardium aequadilis, Myxolepis collaris,Drepanidotenia lanceolata, Fimbriaria sp.
Нематоди: Amidostomum anseris, Heterakis sp.,Capillaria anseris, Ascaridia galli, Trichostrongylus tenuis.
Акантоцефали: Polymorphus minutus, Polymorphus magnus, Filicollis anatis.
Акантоцефали були виявлені у гельмінтофауні заповідника вперше.
3.Інтенсивність інвазії в популяціях птахів різна і коливається від 0 до 9. При цьому птахи, які були вільні від гельмінтів, складали 12%, з моноінвазіями – 9,6; у птахів зі змішаними інвазіями, в які входило 2,3,4,5 та більше компонентів показники розподілились відповідно – 16,3; 23,4; 18,5; 9,2; 1,5; 9,9; 5,4 %.
4.Екстенсивність та інтенсивність інвазії птахів залежали від сезону року і складали відповідно: весною – 95 % (27екз/гол), влітку – 92. 5 % (25 екз/гол), восени – 88 % (21екз/гол), а взимку – 83 % (12 екз/гол).
5.На ступінь ураження водоплаваючих птахів гельмінтами, суттєво впливав їх вік. У каченят екстенсивність інвазії досягала 100% і включала 7 видів гельмінтів, у дорослих – відповідно 88% та 23 види.
6. Гельмінтостатус птахів заповідника залежав від умов утримання: у вільних птахів – найбільший відсоток ураження (91) та найбільша кількість видів паразитуючих гельмінтів (23), а у вольєрних птахів ці показники менші – відповідно – 60% та 9 видів гельмінтів.
7. Екстенсивність ураження диких водоплаваючих птахів гельмінтоценозами складала 71%, окремими гельмінтозами 29%.
8. Гельмінти усіх класів знайдені у 1,68 % досліджених птахів; нематоди, трематоди та цестоди – 18,5; трематоди, цестоди, та акантоцефали – 1,6; трематоди та цестоди – 24; трематоди та нематоди – 9,3; цестоди та нематоди – 8; цестоди та акантоцефали – 1; трематоди та акантоцефали – 1; трематоди – 7,3; цестоди – 7; нематоди – 8 %. Не уражених птахів було 12 %.
9. Запропоновані нами схеми протигельмінтозних заходів дозволили знизити рівень загибелі серед молодняка вольєрних птахів від 50-60 % до 3-5 %, а у вільно мешкаючих птахів – з 25-30 % до 5-10 %.
10. Найбільш ефективними антгельмінтиками при гельмінтоценозах диких водоплаваючих птахів заповідника були купріхол у дозі 400 мг/кг маси тіла одноразово ( ЕЕ – 100%) та альбендазол у дозі 20 мг/кг (АДР) маси тіла дворазово ( ЕЕ – 87,5%).
Список робіт опублікованих по темі дисертації
1. Бережний Д.В. Гельмінтоценози диких водоплаваючих птахів Державного Біосферного заповідника //Ветеринарна медицина України. – 1998 – №9.- с. 15
2. Бережний Д.В. Паразитофауна диких водоплаваючих птахів Біосферного заповідника “Асканія-Нова” // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 1998 – №2.- с. 143-147.
3. Бережний Д.В. Мігруючі птахи як розповсюджувателі інвазійних початків на території заповідника Асканія-Нова. // Матеріали 3-ї міжнародної науково-практичної конференції “Лікування та профілактика дрібних тварин.- Київ: НАУ, 1998.- с. 104-108.
4.Бережний Д.В. Виробничі досліди з дегельмінтизації водоплаваючих птахів. // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 1999.- №3.- с. 12-14.

Бережний Д.В. Гельмінтофауна та гельмінтоценози диких водоплаваючих птахів Біосферного заповідника “Асканія-Нова” ім. Ф.Е. Фальц-Фейна, розробка протигельмінтозних заходів боротьби та профілактики.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук з спеціальності 03.00.18. – паразитологія, гельмінтологія. Інститут експериментальної і кліничної ветеринарної медицини УААН, Харьків 1999 рік.
Дисертацію присвячено питанням вивчення гельмінтофауни та гельмінтоценозів у диких водоплаваючих птахів заповідника “Асканія-Нова”. В дисертації висвітлені показники гельмінтофауни та гельмінтоценозів, їх залежність від віку, сезону, умов помешкання, та годівлі. Запропоновані науково-обгрунтовані протигельмінтозні схеми боротьби та профілактики. Основні результати праці знайшли промислове впровадження в заповіднику “Асканія-Нова” та для розробок методичних вказівок по ліквідації гельмінтозів та гельмінтоценозів в заповідниках, зоопарках, парках, мисливськіх господарствах та зоокутках.
Ключові слова: дикі водоплаваючи птахи гельмінтози, гельмінтоценози, , антгельмінтики.

Бережной Д.В. Паразитофауна и паразитоценозы диких водоплавающих птиц Биосферного заповедника “Аскания-Нова” им. Ф.Е.Фальц-Фейна, разработка противогельминтозных мероприятий борьбы и профилактики. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 03.00.18. – паразитология, гельминтология. Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН, Харьков, 1999.
Диссертация посвящена вопросам изучения гельминтофауны и гельминтоценозов у диких водоплавающих птиц заповедника “Аскания-Нова”.
Изучение видового состава гельминтофауны диких водоплавающих птиц заповедника “Аскания-Нова” в период 1995-1998 годов, показало, что он насчитывает 23 вида паразитических червей 4-х классов: нематоды (5 видов), цестоды (8 видов) трематоды (7 видов) и акантоцефалы (3 вида). Последний класс на территории заповедника регистрируется впервые. С 490 вскрытых птиц – 88% оказались пораженными гельминтами. Установлено, что у диких водоплавающих птиц заповедника одновременно может паразитировать от 1 до 8 видов гельминтов. Паризитирование одного вида паразитических червей у отдельной особи встречалось у 9,6% исследованных птиц, биинвазии у 16,3%, триинвазии у 23,4%, четыре и более сложные инвазии встречались в 18,5, 9,2, 1,5, 9,9, 5,4%% соответственно. Свободные от инвазии птицы составляли 12%. Изучена сезонная и возрастная динамика развития гельминтозов, при этом выяснено, что весною ЕИ и ИИ составляет 95%(27 экз/гол), летом – 92,5% (25 экз/гол), осенью- 88% (21 экз/гол), зимой – 83% (12 экз/гол). Наиболее сильное поражение наблюдается у молодняка до 3-х месяцев и достигает 100% при 7 паразитирующих видах гельминтов, у взрослых птиц эти показатели изменяются до 88% и 23 вида паразитов. Все птицы заповедника по условиям жизни разделены на 3 группы. К первой группе относятся птицы, содержащиеся в вольерах, постоянно потребляющие только концентрированные, искусственно приготовленные корма и не имеющие возможности контактировать с вольными птицами. У этих птиц при исследовании выявлены гельминты 9 видов, которые поражали 60% птиц этой группы. Ко второй группе относят птиц заповедника, живущих на прудах заповедника, питающихся как естественными, так и искусственными кормами. Эти птицы имеют абсолютно свободные контакты с прилётными птицами. К третьей группе относят диких мигрирующих птиц заповедника, которые были поражены на 91 % 23 видами гельминтов. Выяснено, что заражённые птицы на 29% поражены гельминтозами, а гельминтоценозы регистрировали у 71% птиц. Проведены исследования по разработке мер борьбы и профилактики гельминтоценозов птиц. Выявлены наиболее оптимальные антгельминтики – куприхол, в дозе 400 мг/кг живой массы однократно и альбендазол в дозе 30 мг/кг (АДВ) живой массы двукратно, а также разработаны и предложены схемы противогельминтозных мер, позволяющих значительно снизить уровень заражения птиц гельминтоценозами, а также уровень гибели птиц заповедника в среднем на 80%. Основные результаты работы нашли промышленное применение в заповеднике “Аскания Нова” и для разработок методических указаний по ликвидации гельминтов и гельминтоценозов в заповедниках, зоопорках, парках, охотничих хозяйствах, зооуголках.
Ключевые слова: дикие водоплавающие птицы, гельминтозы, гельминтоценозы, антгельминтики.

Bereshnoy D.V. Helminthopfaun and parasitocenozum wildgk floating on water of birds Biosphere of reserve “Ascania-New” by him. F.E. Pfaltc-Feinae, development antihelmintology of measures of struggle and preventive maintenance. Manuscript.

The thesis is devoted to questions of learning helmyntofaun and helmyntocenosis at wild floating on a waterof birds of reserve “Askania-New”. In a thesis the parameters helmyntofaun and helmyntocenosis, their dependence on age, season, conditions обитания, and еhe uses of food are shown. Are offered antihelmyntosis of the scheme of struggle that of preventive maintenance. The main results of operation have found industrial application in reserve “Askania-New” and to development of the methodical recommendations on liquidation helmynthosis and helmyntocenosis in reserves, zoos, parks, huntings facilities.

Thesis on obtaining of a scientific degree of the candidate of veterinary sciences on a speciality 03.00.18. – parasitologi, gelmintilogy. Institute of experimental and clinical veterinary medicine UААS , Kharkov 1999.
Key word: Helminthopfaun, parasitocenozum , wild floating on water bird, аnthelminticae.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020