.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та її поєднання з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки: морфо-функціональні порушення гастродуоденальної зони

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
118 3584
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДУ “ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ”

ПОНОМАРЕНКО ОЛЕКСІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК: 616.329 – 009.1 – 085.24: 002.2 – 07 – 036.2 – 616.342.008.3

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба та її поєднання з пептичною
виразкою дванадцятипалої кишки: морфо-функціональні порушення
гастродуоденальної зони та обгрунтування їх медикаментозної корекції

14.01.36 – гастроентерологія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Державній установі “Інститут гастроентерології АМН
України” (м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник:

Заслужений діяч науки та техніки України, член-кореспондент АМН України,
доктор медичних наук, професор ФІЛІППОВ Юрій Олександрович,

ДУ “Інститут гастроентерології АМН України”, м. Дніпропетровськ,
директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор ВОЛОШИН Олександр Іванович, Буковинський
державний медичний університет МОЗ України (м. Чернівці), завідувач
кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

доктор медичних наук, професор ДОЦЕНКО Микола Якович Запорізька медична
академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри
кардіології

Захист дисертації відбудеться “ 18 ” грудня 2007 р. о 11.00 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України та ДУ “Інститут
гастроентерології АМН України” (пр. Правди, 96 м. Дніпропетровськ,
49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (вул. Дзержинського, 9, м.
Дніпропетровськ, 49044)

Автореферат розісланий “ 15 ” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
М.Б. Щербиніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хвороби органів травлення в структурі неінфекційних
захворювань займають третє місце у світі (L. Laine, 2002; С.П. Колісник,
2006). Особливої актуальності набуває проблема діагностики та лікування
хворих на кислотозалежну патологію, зокрема, гастроезофагеальну
рефлюксну хворобу (ГЕРХ) та пептичну виразку (ПВ) дванадцятипалої кишки
(ДПК). Постійна увага до ПВ ДПК обумовлена її високою розповсюдженістю,
яка за даними світової статистики досягає 6-10% серед дорослого
населення (Y. Yuan, 2006). Рецидивуючий перебіг, розвиток тяжких
ускладнень призводять до стійкої непрацездатності, інвалідності та
летальності пацієнтів працездатного віку. Це визначає як медичну, так і
соціально-економічну значущість проблеми своєчасного та ефективного
лікування хворих (М.Г. Гусейнзаде, 2006; Ю.О. Філіппов, 2007). Одним з
чинників такої негативної тенденції є досить часте поєднання ПВ ДПК з
ГЕРХ, значення якої також визначається такими ускладненнями як рубцеві
зміни стравоходу, кровотеча, формування стравоходу Барретта, який
відомий високим ризиком розвитку аденокарциноми (А.В. Кононов, 2004;
Я.С. Циммерман, 2004). Причому “підступність” захворювання полягає в
ендоскопічне негативному його перебігу, що ускладнює своєчасну
діагностику і, відповідно, надання кваліфікованої допомоги хворому (E.M.
Quigley, 2003; С.М. Ткач, 2006).

Суттєве значення як в ульцерогенезі, так і в розвитку ГЕРХ надається
фактору порушеної моторної діяльності езофагогастродуоденальної зони.
Так, внаслідок порушення регуляторних механізмів, які координують
періодичну моторну діяльність (ПМД) шлунково-кишкового тракту, виникає
дезінтеграція вторинної перистальтики стравоходу, дисфункція нижнього
стравохідного та пілоричного сфінктерів, підвищення внутрішньошлункового
та внутрішньодуоденального тиску (D. Ramkumar, 2003; С.А. Выскребенцева,
2005). Такі порушення підсилюють дію інших агресивних факторів, які у
фізіологічних умовах урівноважені захисними механізмами слизової
оболонки (СО) верхніх відділів травного каналу. Так, моторні розлади
спостерігались у 95% хворих на ГЕРХ, що проявлялося дисмоторикою шлунка
та ДПК (Л.Б. Лазебник, 2006). При цьому, навіть при нормальній секреції
дисмоторні розлади можуть створювати надлишок соляної кислоти й пепсину
в місцях можливої локалізації ерозивно-виразкових дефектів СО (R.K.
Mittal, 2003).

Сучасна уява про захисні властивості епітеліального бар’єру
езофагогастродуоденальної зони детермінуються його проникністю,
внутрішньоклітинним і міжклітинним іонним обміном, станом
мікроциркуляції та репарації (A. Alen, 2005; А.В. Кононов, 2006).
Безперервний шар слизового гелю та бікарбонатні іони є головними
компонентами цитопротекції. Але, незважаючи на велику кількість робіт,
присвячених слизоутворенню у шлунку при кислотозалежній патології, вони
досить часто мають суперечливий характер (S. Yusuf et al., 2004; А.А.
Хамраев, 2006; А.В. Яковенко и др., 2006). Особливо це відноситься до
ролі оксиду азоту (NO) в механізмах цитопротекції при патології органів
травного каналу (T. Nagano, 2002; S.J. Konturek et al., 2003; Ю.М.
Степанов и др., 2005).

Значна роль у розвитку морфо-функціональних змін СО травного каналу при
кислотозалежних захворюваннях належить дисбалансу
прооксидантно-антиоксидантної системи (Т.Д. Звягинцева, 2002; G.M.
Matthes, 2005; В.А. Барабой, 2006). Надмірна активація вільнорадикальних
реакцій, інтенсифікація процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ)
призводять до пошкодження та руйнування клітинних мембран (W. Drog,
2002). Між тим, у сучасній літературі недостатньо висвітлені питання
щодо стану окислювального гомеостазу у хворих на ГЕРХ та при її
поєднанні з ПВ ДПК (Є.М. Нейко, 2005). Проте визначення його є
необхідним при лікуванні хворих на кислотозалежні захворювання,
ефективність терапії яких ще залишається недостатньою, особливо при
поєднанні ПВ ДПК та ГЕРХ, що супроводжується торпідністю до стандартних
терапевтичних схем (F. Farinati, 2004).

У лікуванні кислотозалежної патології останнім часом головна увага
приділяється пригніченню секреції соляної кислоти інгібіторами протонної
помпи з одночасним проведенням ерадикації Helicobacter рylori (НР), але,
незважаючи на наявність великої кількості досліджень та нормативних
документів, регламентуючих сучасні схеми лікування, захворюваність,
особливо на ГЕРХ, не має тенденцій до зниження (J. Dent, 2005; М.Б.
Щербинина, 2005; И.В. Маев, 2006). При цьому кількість рецидивів та
ускладнень при кислотозалежних захворюваннях залишається досить високою
(K. Shirakawa et al., 2004). В зв’язку з цим, здійснюється активний
пошук препаратів, які виявляють гастропротективну дію внаслідок
підвищення кровотоку, нормалізації прооксидантно-антиоксидантного
статусу в СО, покрашення показників слизоутворення, тобто одночасно
впливають на декілька ланок патогенезу та сприятимуть підвищенню
ефективності лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною науково-дослідної роботи ДУ “Інститут
гастроентерології АМН України” “Вивчити механізми функціональних та
структурних змін верхнього відділу травного каналу при пептичній виразці
дванадцятипалої кишки, поєднаній з рефлюксною хворобою та визначити
шляхи їх корекції (клініко-експериментальне дослідження)”. Шифр теми:
ВН.25.01.002.04, № держреєстрації: 0104U002440. Здобувач є
співвиконавцем даної науково-дослідної роботи.

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих на
гастроезофагеальну рефлюксну хворобу та при її поєднанні з пептичною
виразкою дванадцятипалої кишки з урахуванням морфо-функціональних
порушень верхнього відділу травного каналу та стану окислювального
гомеостазу.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

1. Охарактеризувати стан періодичної моторної діяльності дванадцятипалої
кишки в міжтравний період у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну
хворобу та при її поєднанні з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки.

2. Визначити особливості функціонального стану слизової оболонки
гастродуоденальної зони у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу
та при її поєднанні з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки.

3. Оцінити характер порушень прооксидантно-антиоксидантного статусу при
гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та при її поєднанні з пептичною
виразкою дванадцятипалої кишки.

4. В умовах експерименту визначити цитопротективний ефект препарату
глутаргін та доцільність його застосування при ерозивно-виразкових
ураженнях слизової оболонки верхнього відділу травного каналу.

5. Оцінити ефективність застосування глутаргіну в комплексному лікуванні
пацієнтів з кислотозалежними захворюваннями.

Об’єкт дослідження: хворі на ГЕРХ та при її поєднанні з ПВ ДПК, щури з
експериментальною виразкою шлунка.

Предмет дослідження: особливості механізмів розвитку, клінічного
перебігу та клініко-експериментальне обґрунтування патогенетичної
терапії хворих на кислотозалежні захворювання.

Методи дослідження: загальноклінічні, інструментальні (ендоскопічні,
внутрішньостравохідний рН-моніторинг), функціональні (дослідження
шлункової секреції та періодичної моторної діяльності ДПК), біохімічні
(показники факторів агресії та захисту шлункового соку, показники
системи глутатіону та ПОЛ, уреазний тест), морфологічні,
експериментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати роботи розширюють та
поглиблюють уявлення про особливості стану верхніх відділів ШКТ у хворих
на ГЕРХ та при поєднанні ГЕРХ з ПВ ДПК.

Визначено, що порушення фазності та гіпермоторні розлади ПМД ДПК, які
проявляються збільшенням амплітуди та частоти скорочень, супроводжують
перебіг ГЕРХ та ПВ ДПК і викликають посилення проявів больового та
диспепсичного синдромів. Встановлено прямий взаємозв’язок між
гіпермоторними розладами ДПК та агресивними властивостями шлункового
вмісту.

Виявлено негативний вплив кислото-пептичного фактору на якісні зміни
складу шлункового слизу та виснаження функціональних можливостей
слизопродукуючого апарату клітин антрального відділу шлунка (АВШ). У
більшості обстежених хворих встановлено зменшення захисних властивостей
шлункового вмісту у вигляді зниження концентрації та дебіту
глікопротеїнів з одночасною диспропорцією вуглеводних компонентів.

Доведено, що дистрофія та ослаблення слизоутворюючої функції більш
частіше спостерігались у хворих на ГЕРХ в поєднанні з ПВ ДПК, що можна
пояснити більш високим рівнем заселення НР-інфекцією.

Визначено, що запальні зміни СО езофагогастродуоденальної зони у
більшості обстежених хворих супроводжувались розвитком оксидативного
стресу. Він проявлявся у виснаженні рівня відновленого глутатіону (ВГ)
та інактивації глутатіонпероксидази (ГПО), що призводило до
інтенсифікації процесів ПОЛ.

Результати моделювання ерозивно-виразкових уражень (ЕВУ) СО шлунка у
щурів обґрунтовують можливість використання глутаргіну з
гастропротективною метою завдяки покрашенню захисних властивостей
шлункового слизу та зменшенню проявів оксидативного стресу як в тканині
шлунка, так і в плазмі крові.

Доведено, що застосування глутаргіну на фоні базисної терапії у хворих
обох груп сприяло зменшенню частоти та інтенсивності ерозивних змін СО
стравоходу (p? Oe " $ j l n p o oe o u ‚ „ † ? ? Ae AE ???th?$????AE E E I I ? th R‚„†????1/4ee° ? ? ??? ?????th?$??????? U iaaaUeUeUeUeUeaaaaaaaaaOaaaC ????? ?????th?$?? z | E I i H#`%E'U+^0o7A

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020