БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 619: 616. 36-07/08: 631.1

ГОЛОВАХА ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

Функціональний стан печінки і її патологія у коней (етіологія, патогенез
і діагностика)

16.00.01 – діагностика і терапія тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Біла Церква – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий консультант – доктор ветеринарних наук, професор, академік

УААН Левченко Володимир Іванович,

Білоцерківський державний аграрний університет, завідувач кафедри
терапії та клінічної діагностики

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, академік УААН Малинін Олег Олексійович,

Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини,

завідувач Центру токсикологічних досліджень і сертифікації продукції

доктор ветеринарних наук, професор Павлов Михайло Єфремович,

Харківська державна зооветеринарна академія,

завідувач кафедри внутрішніх хвороб тварин

доктор біологічних наук, Заслужений працівник вищої школи України

Кононський Олексій Іванович,

Білоцерківський державний аграрний університет,

професор кафедри органічної і біологічної хімії

Провідна установа – Інститут ветеринарної медицини УААН,

лабораторії вірусології та ветсанекспертизи і зоогігієни, м.Київ

Захист відбудеться 27 січня 2005 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 в Білоцерківському державному
аграрному університеті за адресою: 09110, м.Біла Церква, вул.
Ставищанська, 126, навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету за адресою: м.Біла Церква, Соборна
площа, 8/1 .

Автореферат розісланий 21.12.2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Стадник П.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиліття наука відійшла від проблем
конярства, що негативно позначилося на цій галузі. Значного поширення
набули такі небезпечні для коней хвороби, як ринопневмонія, інфекційний
енцефаломієліт, лептоспіроз, інфекційна анемія, лістеріоз, грип та
герпесвірусні інфекції, отруєння різними отруйними рослинами
(чорнокорінь лікарський), пестицидами та гербіцидами [Юров К.П., 1984,
1988, 2000; Старчеус А.П., 1996, 1997; Сюрин В.Н., 1998; Галатюк О.Є.,
1997, 1999, 2000; Хмельницький Г.О., 1998]. Перебіг цих захворювань
призводить до порушення функції гепатобіліарної системи, стан якої часто
є вирішальним у прогнозуванні закінчення хвороби. Проте, в Україні та
країнах близького зарубіжжя патологія печінки у коней, на відміну від
великої рогатої худоби, не вивчається. Очевидно, однією із основних
причин цього є неможливість діагностувати патологію печінки без знання
видових особливостей функціонального стану органа, оскільки клінічні
методи дослідження її неінформативні. Водночас, при
патолого-анатомічному розтині трупів коней, що загинули від хвороб чи
інтоксикацій, виявляють значні ураження печінки, але прижиттєва
діагностика їх не розроблена. Тому вивчення видових і вікових
особливостей функціонального стану печінки та її патології у коней є
актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом державної теми „Теоретичне та експериментальне
обґрунтування методів ранньої діагностики, профілактики і терапії хвороб
печінки, нирок, серця, передшлунків та обміну речовин (кетоз,
остеодистрофія, гіпокальціємія, гіпофосфатемія, мікроелементози, А- і
D-гіповітамінози) за множинної внутрішньої патології у
сільськогосподарських тварин (високопродуктивних корів, коней, свиней),
собак і птиці та впровадження їх у виробниц-

тво”, яка виконувалася на кафедрі терапії та клінічної діагностики
Білоцерківського державного аграрного університету протягом 2000–2004
років, включена до галузевої науково-технічної програми УААН на
2001–2005 роки „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в
Україні” (завдання 13.113.09).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи – розробка ранніх інформативних
методів діагностики патології печінки на основі вивчення видових
особливостей її функціонального стану у клінічно здорових і хворих
коней.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

а) дослідити видові особливості функціонального стану печінки у клінічно
здорових коней різного віку, статі та фізіологічного статусу;

б) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у дорослих коней при
захворюваннях різного генезу;

в) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у лошат і молодняку
коней при гастроентериті та А- і D-гіповітамінозах;

г) встановити інформативні тести для діагностики патології печінки у
коней при різних хворобах;

д) теоретично та експериментально обґрунтувати патогенетичні механізми
розвитку патології печінки у коней при хворобах різного генезу;

е) для профілактики і лікування патології печінки апробувати лікарський
препарат бджолиного обніжжя – “Бістим”.

Об?єкт дослідження – патологія печінки у коней.

Предмет дослідження – видові, вікові та породні особливості
функціо-нального стану печінки та її патологія у коней при хворобах
різної етіології, вивчення патогенезу, експериментальне і теоретичне
обґрунтування методів діагностики.

Методи дослідження – клінічні, аналіз морфологічного складу крові
(кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма) та біохімічні
(гемоглобін, загальний білок та білкові фракції, колоїдно-осадові проби,
сечовина, креатинін, глюкоза, холестерол, АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, ХЕ,
?-амілаза, загальний і кон’югований білірубін), гістологічні,
бактеріологічні, серологічні, паразитологічні та токсикологічні.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлені видові особливості
функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней
різного віку, породи та фізіологічного стану, що є базисом для розробки
інформативних методів діагностики патології печінки. Вперше визначені
фізіологічні показники активності індикаторних ферментів печінки (АСТ,
АЛТ і ГГТ), холестеролу, білірубіну, колоїдно-осадових проб у коней
різних вікових груп та різного фізіологічного стану.

Встановлено, що у коней-продуцентів імунних сироваток виникають
необоротні зміни гепатоцитів, що спричинює розвиток гіперпротеїнемії,
синдромів цитолізу та функціональної недостатності, яка проявляється
гіпоальбумінемією та диспротеїнемією. Уперше встановлено схильність
коней з патологією печінки до розвитку ентералгії, виявлені механізми
розвитку патології печінки при метеоризмі кишечнику. Хронічний
гастроентерит у коней, спричинений асоціацією E. coli та Ps. аеrиgіnosa,
призводить до розвитку паренхіматозної жовтяниці, порушення структури
цитоплазматичної та мітохондріальної мембран гепатоцитів.

Уперше вивчено патогенез патології печінки при отруєнні коней
алкалоїдами чорнокореня лікарського та В1-афлатоксином. Патологія
печінки при хронічному перебізі стахіботріотоксикозу характеризується
гіперпротеїнемією і гіпоальбумінемією, порушенням дезінтоксикаційної
функції (внаслідок чого виникає енцефалопатія), розвитком синдрому
холестазу і цирозу.

Зміни функціонального стану і структури печінки при асоційованому
перебізі ІЕМ та лептоспірозу характерні для хронічного гепатиту і
початкових стадій цирозу, ринопневмонії та лептоспірозу – хронічного
гепатохолангіту.

Уперше вивчено функціональний стан печінки у коней, хворих на сетаріоз.
Він характеризується розвитком синдромів запалення, гепатоцелюлярної
недос-татності, холестазу, цитолізу і печінкової енцефалопатії, що у
сукупності можна діагностувати як хронічний гепатохолангіт.

Уперше апробовано для лікування і профілактики патології печінки у коней
препарат бджолиного обніжжя “Бістим”.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені фізіологічні
ліміти показників функціонального стану гепатобіліарної системи у
клінічно здорових коней, ранні інформативні методи діагностики
гепатопатії у коней та впровадження цих методів при захворюваннях
різного генезу.

За матеріалами досліджень видано методичні рекомендації “Діагностика
патології печінки у коней”, які затверджені НМК Державного департаменту
ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол №
2 від 20.12.2002 року). Матеріали досліджень увійшли до підручників
“Ветеринар-на клінічна біохімія” (2002) (розділи – “Клінічна
ферментологія” та “Біохімія і патобіохімія печінки”) і “Клінічна
діагностика внутрішніх хвороб тварин” (2004) (розділи – “Дослідження
печінки” та “Дослідження сечі”), затверджених Міністерством аграрної
політики України для підготовки фахівців вищих аграрних навчальних
закладів 3–4 рівнів акредитації за спеціальністю “Ветеринарна медицина”,
у методичні рекомендації “Біохімічні методи дослідження крові тварин” /
В.І.Левченко, Ю.М.Новожицька, В.В.Сахнюк та ін. – К.: 2004. – 105 с.,
затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України № 115 від 07.10.2004 р.
Розроблено та експериментально обґрунтовано методику застосування
препарату “Бістим” у коней (патент на винахід № 2002086799).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано
та узагальнено увесь обсяг експериментальних досліджень. Мікробіологічні
та серологічні дослідження проведені у лабораторіях хвороб коней
(завідувач – доктор ветеринарних наук Галатюк О.Є.) Інституту
епізоотології УААН м.Рівне та хвороб молодняку ІЕКВМ (завідувач – доктор
ветеринарних наук Ушкалов В.О.). Гістологічні дослідження проводилися в
лабораторії патоморфології (завідувач – доктор ветеринарних наук
Горальський Л.П. ) Інституту епізоотології УААН та на кафедрі
ветеринарно-санітарної експертизи і патологічної анатомії
Білоцерківського державного аграрного університету (доценти Утеченко
М.В. та Папченко І.В.). Визначення білкових фракцій методом
електрофорезу в поліакриламідному гелі проводилося на кафедрі клінічної
діагностики (завідувач – доцент Курдеко О.П.) Вітебської державної
академії ветеринарної медицини.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та
обговорювалися на міжнародних конференціях: присвяченій 100-річчю від
дня народження С.З. Ґжицького (Львів, 2001); “До 120-річчя від часу
заснування Львівської ветеринарної школи” (Львів, 2001); “Сучасні
проблеми ветеринарної медицини з питань фізіології і патології
відтворення тварин” (Київ, 2000); “Проблеми неінфекційної патології
тварин” (Біла Церква, 2000 і 2003); присвяченій 150-річчю з дня
заснування Харківського зооветеринарного інституту (Харків, 2001);
“Досягнення та перспективи сучасної ветеринарної медицини” (Полтава,
2002); “ІЕКВМ – 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки”
(Харків, 2002); “Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах
сучасного ведення тваринництва” (Феодосія, 2003); “Ветеринарна медицина
– 2004” (Феодосія, 2004); „Забезпечення ветеринарно-санітарного
благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції” (Одеса, 2004); на
наукових конференціях науково-педагогічних працівників факультету
ветеринарної медицини (Біла Церква, 1999, 2003, 2004); конференції
молодих учених, докторантів, аспірантів “Наукові пошуки молоді на
початку 21 століття (Біла Церква, 2004).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 31 наукову працю,
з яких 26 статей у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України,
1 патент.

Структура дисертації. Дисертаційна робота включає вступ, огляд
літератури, вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання
роботи, 12 розділів результатів власних досліджень, узагальнення
результатів досліджень та їх аналіз, висновки та пропозиції виробництву,
список використаних джерел і додатки. Робота викладена на 299 сторінках
комп’ютерного тексту, ілюстрована 117 таблицями та 52 рисунками. Список
використаних джерел включає 492 найменування, у тому числі 261 – авторів
із далекого зарубіжжя.

Вибір напрямів досліджень, МАТЕРІАЛИ

ТА МЕТОДИ виконання роботи

Робота виконувалася протягом 1997–2004 рр. на кафедрі терапії та
клінічної діагностики Білоцерківського державного аграрного
університету. Частина досліджень проводилася в Інституті
експериментальної та клінічної ветеринарної медицини (м. Харків),
Інституті епізоотології УААН (м. Рівне), Вітебській ордена „Знак Почета”
державній академії ветеринарної медицини (Республіка Білорусь).
Гістологічні дослідження виконувалися на кафедрі патанатомії та
ветеринарно-санітарної експертизи Білоцерківського державного аграрного
університету та в лабораторії патоморфології Інституту епізоотології
УААН.

Дослідна частина роботи виконувалася в кінних заводах України:
Олексан-дрійському, Деркульському, Онуфріївському,
Новоолександрівському, Ягільницькому, приватному кінному заводі
„Інкопмарк” м. Кіровоград та племінних фермах: ДП „Навчально-дослідне
господарство Білоцерківського ДАУ” (м. Біла Церква), СТОВ „Ківшовате”
Таращанського району, СРОВ „Храпачі” Білоцерківського району Київської
області, СТОВ „Нагірна” Жашківського району, СТОВ „Виноград” Лисянського
району Черкаської області, племінному об?єднанні „Компаніївка”
Кіровоградської області, приватній конефермі м. Луцька, Київському
державному іподромі та тваринах приватних осіб. Об’єктом досліджень були
конематки віком від 3 до 15 років, жеребці – від 1 до 20 років, лошата і
молодняк коней – від народження до однорічного віку чистокровної та
української верхової, орловської та російської рисистої, тракененської
і російської ваговозної порід та непородні коні.

У зв’язку з особливостями розміщення печінки у коней дослідження її
загальноклінічними методами є малоінформативним. Тому основне місце
відводиться біохімічному дослідженню крові. Проте, у ветеринарній
гепатології не розроблені діагностичні критерії найбільш показових
біохімічних тестів. Тому перший етап дослідної роботи полягав у вивченні
видових особливостей показників функціонального стану печінки у клінічно
здорових коней різних порід, віку та фізіологічного стану.

З цією метою були відібрані конематки, починаючи з 8–9-го місяця
жеребності. Кобил досліджували клінічно, кров відбирали на 8–9-му, 10- і
11-му місяцях жеребності, в першу декаду після пологів та через один і
три місяці після них.

Дослідження лошат проводили з дня народження і до річного віку. Кров
відбирали на 1-й, 5-, 10-, 20- і 30-й дні життя та в 3-х, 6-ти, 9-ти- і
в 12-місячному віці.

Для дослідження стану гемопоезу визначали: загальну кількість
еритроцитів і лейкоцитів (пробірочним методом), величину гематокриту
(мікрометодом у модифікації Й. Тодорова), уміст гемоглобіну
(геміглобінціанідним методом), лейкограму виводили за Філіпченком,
розраховували вміст гемоглобіну в еритроциті (ВГЕ), середній об?єм
еритроцитів (СОЕ). Кислотну резистентність еритроцитів визначали за
методом А.І. Терського та І.І. Гітельзона, популяційний склад –за
методом І. Сизової. Білоксинтезувальну функцію печінки вивчали за рівнем
у сироватці крові загального білка (рефрактометрично), його фракцій –
нефелометричним (турбідиметричним) методом, а також за результатами
сулемової, формолової і з міді сульфатом колоїдно-осадових проб.

Вуглеводну функцію печінки досліджували за вмістом у крові глюкози
(ортотолуїдиновим методом); ліпідну – за рівнем у сироватці крові
холестеролу (метод Златкіс-Зака); білірубіносинтезувальну – за умістом
загального та кон?ю-гованого білірубіну методом Єндрашика і Грофа (1939)
у модифікації В.І. Левченка і В.В. Влізла (1987), детоксикаційну – за
кількістю сечовини (кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом);
креатиніноутворювальну – за вмістом креатиніну (кольоровою реакцією Яффе
– метод Поппера). Функціональний стан і структуру мембран гепатоцитів
оцінювали за активністю в сироватці крові аспарагінової (АСТ) та
аланінової (АЛТ) амінотрансфераз (метод Рейтмана і Френкеля);
холінестерази (ХЕ) – з використанням ацетилхолінхлориду;
гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) – реакцією з
?-?-глутаміл-4-нітроаланіном (метод Szasz); амілолітичну функцію
підшлункової залози – за активністю альфа-амілази (метод Каравея).

На другому етапі проводили моніторинг функціонального стану печінки у
коней різного віку та статі. З цією метою відібрали 60 клінічно здорових
непородних коней, які поділили на 4 групи (перша – 1–4 роки; друга –
5–8; третя – 9–12 і четверта – старше 12 років). У тварин визначали
активність АСТ, АЛТ і ГГТ, стан білок- та білірубіносинтезувальної
функцій печінки. Оцінку білірубіносинтезувальної функції в залежності
від стану еритроцитопоезу вивчали на 108 тваринах, які були поділені на
кілька груп. Першу групу (вік – 1–4 роки) становили тварини з низьким
умістом гемоглобіну (87,4±7,7 г/л) та насиченістю еритроцитів (0,79±0,05
фмоль); другу – коні віком 5–8 років; третю – тварини 9–12-річного віку,
четверту – коні старше 12-річного віку.

Досліджували також стан гепатобіліарної системи у 30 клінічно здорових
жеребців чистокровної верхової, тракененської та аборигенної порід.
Функціональний стан печінки у них оцінювали за показниками білок- і
білірубіносинтезувальної функцій та активністю індикаторних ферментів –
АСТ, АЛТ, ГГТ, у сироватці крові досліджували вміст сечовини та
креатиніну.

Третій етап дослідної роботи був спрямований на вивчення змін
гепатобіліарної системи при різних захворюваннях як заразної, так і
неінфекційної етіології, що дало змогу визначити найбільш інформативні
показники для діагностики її патології і теоретично обґрунтувати
механізми розвитку ураження печінки при окремих хворобах. Вивчали
функціональний стан печінки при таких хворобах: а) амілоїдоз печінки (19
гол.); б) ентералгія і метеоризм кишечнику (відповідно 11 і 7 гол.); в)
гастроентерит, спричинений патогенними штамами E. сoli і Ps. аеrиgіnosa
(15 гол. молодняку 1–3-річного віку та 27 кобил; збудники хвороби
виділені в ІЕКВМ), та неінфекційними факторами (23 лошат 20–

30-денного віку); г) А- і D-гіповітамінози (18 гол.) та виснаження (15
гол.);

д) отруєння алкалоїдомікотоксинами (30 гол.; діагноз поставлений на
основі аналізу годівлі та визначення афлатоксину В1 в Інституті
епізоотології УААН, м.Рівне); е) стахіботріотоксикоз (6 коней); ж)
інфекційний енцефаломієліт (ІЕМ) в асоціації з лептоспірозом – у досліді
було 16 коней 2–7-річного віку. Діагноз поставлений на основі
епізоотологічних, клінічних, патолого-морфологічних, бактеріологічних та
серологічних досліджень у лабораторії з вивчення хвороб коней (завідувач
Галатюк О.Є.) та лабораторії патоморфології (завідувач Горальський Л.П.)
Інституту епізоотології УААН, м.Рівне (експертизи № 134–136). Тварин
досліджували 3 рази: хворих; через 2 та 6 місяців після клінічного
видужання; з) асоційований перебіг ринопневмонії та лептоспірозу.
Об’єктом дослідження були коні Новоолександрівської ваговозної породи,

3–15-річного віку, у яких ринопневмонія та лептоспіроз мали латентний
перебіг. Тварин розподілили на 3 групи. В першу групу (n=41) відібрали
коней, хворих на ринопневмонію (за РЗГА титр гемаглютинінів
1:128–1:512); у другу (n=22) – тварин з латентним перебігом
ринопневмонії (за РЗГА титр 1:128–1:526) та лептоспірозу (за РМА титр
1:200–1:800). Третю (n=12) становили коні з прихованим перебігом
ринопневмонії (за РЗГА титр 1:512) та лептоспірозу (за РМА титр
1:200–1:800). Діагностика ринопневмонії (за РЗГА) та лептоспірозу (за
РМА) проводилася в лабораторії хвороб коней (завідувач – Галатюк О.Є.)
Інституту епізоотології УААН, м.Рівне; і) гельмінтози коней – сетаріоз –
13 тварин 1–4-річного віку та 14 коней віком від 1 до 15 років,
спонтанно інвазованих параскарисами і стронгілятами. Яйця гельмінтів у
фекаліях виявляли комбінованим методом, стандартизованим Г.О.
Котельниковим та В.М. Хреновим. Культивування личинок проводили за П.А.
Величкіним та гельмінтоларвоскопію – за Берманом–Орловим. Для виявлення
мікросетарій використовували гемоларвоскопічний метод (доцент Антіпов
А.А., кафедра паразитології і фармакології). При
гельмінтокопроовоскопічному дослідженні екстенсивність інвазії в коней
параскарисами становила 41,7%, стронгілятами – 100%.

На основі проведених досліджень нами встановлені найбільш інформатив-ні
діагностичні критерії при окремих патологіях.

Аналіз результатів власних досліджень та урахування даних літератури
дали змогу теоретично узагальнити патогенез патології печінки при
окремих із перерахованих хвороб: амілоїдозі печінки, метеоризмі
кишечнику, гастро-ентериті, алкалоїдомікотоксикозі, асоційованому
перебізі ІЕМ і лептоспірозу та сетаріозі.

Для відновлення функціонального стану печінки у коней апробували
препарат “Бістим”.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. Функціональний стан печінки у клінічно здорових коней

Білковий обмін. Уміст загального білка і його фракцій залежить від віку
коней та фізіологічного стану (табл. 1). За декілька тижнів до пологів
уміст загального білка в сироватці крові кобил знижується, що пов’язано
зі збільшенням об’єму циркулюючої крові і використанням білка на
пластичні процеси у плода. Слід відзначити, що лошата, народжені від
кобил зі значною гіпопротеїнемією (концентрація білка менше 60 г/л), як
правило, нежиттєздатні.

У перші кілька тижнів після пологів уміст загального білка в сироватці
крові майже не відрізняється від його вмісту у глибокожеребних кобил
(табл. 1). Лише через три місяці кількість білка наближається до норми і
становить 65,8–92,0 г/л (75,7±3,3). Низький уміст білка після пологів
зумовлений, очевидно, його виділенням із молозивом і молоком.

Таблиця 1– Показники обміну білків у конематок української верхової
породи (г/л)

Показник 8–9-й місяці жеребності 10-й місяць жеребності 11-й місяць
жеребності 1–10-й день після пологів 1-й місяць після пологів

Загальний білок, lim

M±m

Альбуміни, lim

M±m

?1-глобуліни, lim

M±m

?2-глобуліни, lim

M±m

?-глобуліни, lim

M±m

?-глобуліни, lim

M±m

62,0–80,0

72,0±1,16

25,5–39,0

31,0±0,68

0,5–10,0

3,3±0,52

4,7–15,0

9,0±0,61

3,0–22,0

14,6±0,94

5,6–27,0

10,2±0,7

60,0–80,0

68,3±0,71

20,0–42,0

30,0±0,71

0,5–9,0

3,4±0,4

3,0–15,0

8,8±0,64

8,0–30,0

17,5±0,88

4,0–21,0

9,54±0,64

55,0–80,0

67,2±1,0

17,5–42,0

26,5±1,2

0,5–8,0

3,7±0,58

3,7–13,0

7,9±0,63

10,0–28,0

17,3±0,79

2,1–21,0

12,6±0,85

55,3–79,2

67,85±1,0

13,3–36,0

26,5±1,54

1,0–6,0

3,7±0,56

4,7–15,0

8,8±1,11

7,5–26,0

17,0±0,93

4,5–22,0

11,7±1,2

57,5–87,5

69,0±2,0

18,0–34,0

27,0±1,19

1,0–7,0

3,8±0,81

1,4–10,0

7,5±0,81

11,3–23,5

17,3±1,1

5,0–18,5

11,4±1,1

Зі збільшенням строку вагітності у сироватці крові знижується вміст
альбумінів, він низький в кінці 11-го місяця жеребності та в перший
місяць після пологів. Лише через три місяці концентрація альбумінів
відновлюється, і в середньому по групі становить 31,8 ± 2,2 г/л, або 42
% від загальної кількості білків. Низький уміст альбумінів у сироватці
крові в останні місяці жеребності вказує на інтенсивні метаболічні
процеси в організмі конематок, які зумовлені, передусім, швидким
розвитком і ростом плода. Ендоплазматичний ретикулум гепатоцитів
знаходиться в напруженому стані, і процес відновлення біосинтезу білка в
перші місяці після пологів проходить повільно.

В останні місяці вагітності та після пологів відбуваються певні зміни і
в глобуліновій фракції білка, але вони не є показовими. За два – три
місяці до пологів уміст гамма-глобулінів був стабільним і лише перед
пологами дещо зростав. Внаслідок цього у кобил порушувалося
співвідношення між альбумінами і глобулінами, що свідчить про розвиток
фізіологічної диспротеїнемії, можливість діагностики якої вивчали за
допомогою колоїдно-осадових реакцій.

Найбільш інформативною є сулемова проба. У конематок 8–9-го місяців
жереб-ності на встановлення флокуляційної здатності білків сироватки
крові витрачали в середньому 2,46±0,09 мл розчину сулеми. Слід
зазначити, що у кобил з низьким

рівнем альбумінів у сироватці крові (нижче 40 % від загального білка) на
виявлення преципітуючого помутніння витрачали більше 3 мл реактиву. З
наближенням до пологів колоїдна стійкість білків підвищується. Проте
корелятивної залежності між рівнем альбумінів і флокуляційною здатністю
сироватки крові не виявили (r = – 0,05). Дослідження показали, що в усіх
без винятку конематок на виникнення помутніння витрачали не менше 2,0 мл
реактиву, а це дає підстави твердити, що менша кількість розчину сулеми
для проведення реак-ції свідчить про диспротеїнемію.

При застосуванні проби з міді сульфатом у конематок на виникнення
помутніння витрачали майже однакову кількість розчину (2,76±0,12 мл на
8–9-му місяці жеребності і 2,89±0,09 перед пологами). Після пологів на
титрування проби сироватки витрати міді сульфату дещо збільшувалися, але
корелятивної залежності між рівнем альбумінів і кількістю розчину немає
(r = – 0,16).

Отже, в останні місяці вагітності і в перші – після пологів знижується
метаболічний статус організму кобил, що підтверджується низьким рівнем у
сироватці крові загального білка і зокрема альбумінів. Проте, це істотно
не впливає на здоров’я кобил-матерів і розвиток плода, очевидно, завдяки
високій колоїдній стійкості білків.

Вміст загального білка в сироватці крові лошат української верхової
породи в перші десять днів життя змінювався незначно і становив 44–72
г/л (табл. 2).

Таблиця 2 – Вміст загального білка та альбумінів у лошат української
верхової породи

Вік Загальний білок,

г/л Альбуміни

г/л у процентах

1-й день, lim

M±m

10 днів, lim

M±m

20 днів, lim

M±m

30 днів, lim

M±m

3 місяці, lim

M±m

6 місяців, lim

M±m

9 місяців, lim

M±m

12 місяців, lim

M±m 46,0–62,0

57,1±1,4

44,0–72,0

58,5±1,7

47,0–68,0

59,5±1,2

44,0–71,0

59,4±1,2

40,0–80,0

63,0±1,5

48,0–85,6

62,0±1,7

48,0–65,0

58,0±1,3

62,0–72,0

66,5±1,0 22,7–42,4

31,0±2,2

20,7–39,5

30,0±1,7

22,9–42,5

31,0±1,9

19,9–39,6

28,0±1,2

20,0–37,0

26,0±1,2

20,0–30,0

23,0±0,8

???????????????????????????????????????????????????????????????????????
??????????????????†??????????

Надалі, до тримісячного віку, рівень його підвищується, і в
шестимісячних лошат становить 48,0–85,6 г/л (62,0±1,7). У наступні три
місяці життя тварини кількість загального білка у крові знижується, що,
очевидно, зумовлено відлученням лошат та зміною годівлі, а в подальшому
– знову підвищується і у річних лошат становить 66,5±1,0 г/л. Таким
чином, білоксинтезувальна функція печінки у лошат починає
стабілізуватися лише з дев’ятимісячного віку.

Вміст альбумінів в одноденних лошат становить 31,0±2,2 г/л (59,0±4,7 %
від загального білка). Такий рівень альбумінів залишається до
тритижневого віку тварин. Починаючи з місячного віку, рівень альбумінів
поступово знижується. Зокрема, у тримісячних лошат української верхової
породи він становить 26,0±1,2 г/л або 43,0 % від загального білка. Але
найнижчий вміст альбумінів виявлено у шестимісячних лошат. У подальшому
вміст альбумінів у сироватці крові поступово підвищується до 28,0±1,6 у
дев’ятимісячних лошат і до 35,0±1,4 – у річних лошат, в останніх
відмічали більш швидку реакцію флокуляції (3,0±0,19 мл реактиву).

Формолова проба в усіх лошат була негативною, що вказує на її низьку
чутливість. Отже, проведені дослідження свідчать, що виявити
диспротеїнемію у лошат першого року життя за допомогою колоїдно-осадових
реакцій складно, а тому, очевидно, застосовувати їх у цей період
недоцільно (табл. 3).

Таблиця 3 – Показники колоїдно-осадових реакцій (мл) у лошат (n=73)

Вік Сулемова З міді сульфатом

1-й день

10 днів

20 днів

30 днів

3 місяці

6 місяців

9 місяців

12 місяців 3,57±0,66

4,03±0,45

5,4±0,45

5,4±0,53

4,2±0,29

4,1±0,38

3,2±0,1

2,6±0,19 2,9±0,45

2,7±0,15

3,4±0,26

4,0±0,29

5,4±0,6

4,3±0,3

4,2±0,2

3,0±0,19

Отже, у лошат першого року життя білоксинтезувальна функція печінки має
досить нестабільний характер. Пов’язано це зі значними фізіологічними
змінами ультраструктури гепатоцитів і, насамперед, ендоплазматичного
ретикулуму (особливо зернистого) як основного “водія” синтезу білків.
Крім того, негативно впливає на стан білоксинтезувальної функції
гепатоцитів недостатнє надходження білків з молоком (особливо після
тримісячного віку).

Вуглеводний обмін. Основна роль печінки у вуглеводному обміні полягає в
забезпеченні сталої концентрації глюкози в крові. У дорослих коней уміст
глюкози в сироватці крові мало залежить від змін фізіологічного стану і
коливається в межах від 1,57 до 3,72 ммоль/л (табл. 4).

Таблиця 4 – Стан вуглеводної та ліпідної функцій печінки у кобил

Показник 8–9-й місяці жеребності 10-й місяць жеребності 11-й місяць
жеребності 1–10 днів після пологів 1 місяць після пологів

Глюкоза, ммоль/л:

lim

М±m

Холестерол, ммоль/л:

lim

M±m

1,57–3,61

2,5±0,12

2,83–4,41

3,7±0,11

1,71–3,72

2,8±0,17

1,71–4,76

4,3±0,19*

1,55–3,72

2,63±0,29

3,21–8,76

5,0±0,26**

1,8–3,52

2,7±0,13

2,6–4,2

3,3±0,23

2,15–3,5

3,1±0,19

2,6–5,4

3,6±0,36

Примітка. * – р < 0,05? ** – р < 0,01, порівняно з 8–9-м місяцем жеребності У лошат першого місяця життя рівень глюкози в крові також постійний: 2,5–6,2 ммоль/л. Зокрема, у п’ятиденних тварин її середній вміст становить 4,6±0,32 ммоль/л і залишається на такому рівні протягом перших шести місяців життя, що пояснюється досконалістю механізмів регуляції її гомеостазу. Після шестимісячного віку концентрація глюкози в крові знижується (табл. 5). Ліпідний обмін. Печінка бере участь в усіх етапах обміну ліпідів. У ній синтезується 80 % холестеролу, тому вміст його є об’єктивним показником функ-ціонального стану печінки. Рівень холестеролу в сироватці крові кобил зростає зі збільшенням строку жеребності з 8–9-го до 11-го місяця, а після пологів знижується до вихідного (табл. 4). Таблиця 5 – Уміст глюкози і холестеролу в лошат, ммоль/л Вік Глюкоза Холестерол lim M±m lim M±m 1-й день 5 днів 10 днів 20 днів 30 днів 3 місяці 6 місяців 9 місяців 12 місяців – 3,3–6,2 2,8–5,6 2,1–5,4 2,5–5,6 2,8–7,4 4,0–5,5 2,0–5,5 1,5–4,3 – 4,6±0,32 4,0±0,24 4,4±0,3 4,4±0,27 4,7±0,35 4,8±0,11 3,6±0,22 3,6±0,24 13,2–30,2 8,8–16,1 7,5–23,0 4,3–27,7 4,8–19,0 2,5–12,0 2,6–7,0 3,4–5,2 2,3–7,0 20,0±1,46 13,0±1,1 14,6±1,6 13,9±1,85 11,4±1,45 7,2±0,77 4,4±0,33 4,3±0,14 4,3±0,54 Концентрація холестеролу у лошат першого дня життя висока і становить 20,0±1,46 ммоль/л. У наступні п’ять днів життя рівень холестеролу знижується і залишається стабільним до місячного віку. Починаючи з тримісячного віку, він знову знижується і стабілізується у шестимісячних лошат (табл. 5). Пігментний обмін. У глибокожеребних кобил (8–9 міс.) рівень загального білірубіну становить 10,8–43,4 мкмоль/л, а з наближенням до вижеребки він зростає (табл. 6). Таблиця 6 – Уміст білірубіну в сироватці крові кобил (мкмоль/л) Показник 8–9-й місяці жеребності 10-й місяць жеребності 11-й місяць жеребності 1–10 днів після пологів 1 місяць після пологів 3 місяці після пологів Загальний, Lim M±m Кон?югований, Lim M±m 10,8–43,4 19,4±0,76 0–6,9 2,46±0,15 9,9–70,7 24,3±1,14 0–8,4 2,88±0,22 14,2–56,9 34,6±1,26 0,4–4,8 3,52±0,18 6,2–26,2 16,3±1,26 1,3–5,6 2,44±0,3 6,4–20,6 12,8±1,04 0,65–5,6 2,77±0,65 5,0–16,1 10,0±0,6 0,4–4,7 2,25±0,27 Після пологів уміст загального білірубіну знижується (р<0,001) і цей процес триває протягом трьох місяців. Зміни вмісту кон’югованого (зв’язаного) білірубіну подібні: перед пологами він зростає, а в перші дні після них – знижується. Надмірне утворення пігменту під час вагітності можна пояснити посиленим гемолізом еритроцитів. Очевидно, в цей період у гепатоцитах знижується вміст транспортного білка білірубіну та активність уридиндифосфатглюкуронілтрансферази (УДФ-трансферази), внаслідок чого порушується зв’язування вільного білірубіну з глюкуроновою кислотою і виділення кон’югованого – з жовчю. При народженні у лошат виявили високий рівень білірубіну в сироватці крові (34,0±3,4 мкмоль/л; табл. 7). Білірубінемію у них можна характеризувати як фізіологічну. Очевидно, вона зумовлена низькою активністю УДФ-транс-ферази та недостатнім умістом у цитоплазмі гепатоцитів транспортного білка. В наступні дні життя вміст загального білірубіну в сироватці крові знижується і, починаючи з місячного віку, залишається стабільним, не перевищуючи 16,5 мкмоль/л. Таблиця 7 – Показники білірубіну і сечовини у лошат Вік Білірубін, мкмоль/л Сечовина, ммоль/л загальний кон?югований Lim M±m Lim M±m Lim M±m 1-й день 5 днів 10 днів 20 днів 30 днів 3 місяці 6 місяців 9 місяців 12 місяців 20,4–50,0 11,2–55,0 13,0–26,5 8,0–21,0 7,15–20,8 8,4–17,0 5,0–16,0 8,0–18,8 8,0–16,0 34,0±3,4 24,4±2,4 18,0±0,82 17,0±1,25 13,0±0,64 13,7±0,84 10,9±0,75 13,5±0,99 12,2±0,56 0,2–14,5 0,2–9,5 0,5–4,0 0,6–7,0 0,5–8,0 0,2–7,0 0,5–7,8 2,0–3,7 2,0–3,4 5,4±0,53 3,0±0,61 1,8±0,14 2,6±0,39 3,5±0,49 2,9±0,52 3,5±0,52 2,8±0,16 2,7±0,26 0,2–8,3 1,0–8,0 1,5–4,0 1,1–4,0 1,0–6,0 1,6–8,5 3,???????????????????????????????????????????????????? Уміст кон’югованого пігменту в сироватці крові лошат при народженні становить в середньому 5,4±0,53 мкмоль/л, в подальші періоди дослідження кіль-кість холебілірубіну знижується і стабілізується у місячному віці (табл. 7). Отже, гепатоцити в кінці першого місяця життя досить оперативно виконують процеси глюкуронування і виведення зв’язаного білірубіну в жовчні капіляри, а тому цей період можна вважати становленням білірубіносинтезувальної і білірубіноекскреторної функцій печінки. Детоксикаційна функція печінки. Печінка бере участь у знешкодженні ряду ендогенних токсичних продуктів клітинного метаболізму або речовин, що надходять ззовні. Основним механізмом знешкодження аміаку в організмі є біосинтез сечовини, тому визначення її є важливим діагностичним тестом, який характеризує дезінтоксикаційну функцію печінки та екскреторну функцію нирок. У кобил уміст сечовини в період жеребності і після пологів становить 4–6 ммоль/л і має стабільний характер. Пов’язано це, очевидно, з високою чутливістю коней до гіперамоніємії. Кількість сечовини у сироватці крові лошат першого дня життя становить 4,3±0,58 ммоль/л. В наступні дні вміст сечовини знижується, особливо у 10- і 20-денних лошат. Напевно, у цей період аміак використовується тканинами організму для відновного амінування кетокислот, що приводить до утворення амінокислот і, насамперед, аспарагіну і глутаміну, які беруть участь у регуляції кислотно-лужного балансу і є незамінним джерелом азоту у біосинтезі пуринових і пиримідинових нуклеотидів (ДНК і РНК). Починаючи з двадцятого дня життя лошат, кількість сечовини поступово підвищується (табл. 7), стабілізується у тримісячному віці. Активність ферментів. Патологічні процеси в печінці спричинюють зміну активності ферментів печінкового походження в сироватці крові, тому визначення їхньої активності дозволяє діагностувати характер та глибину ураження гепатоцитів. Важливе місце при дослідженні ферментів відводиться трансферазам. Активність аспарагінової амінотрансферази (АСТ) у глибокожеребних конематок не перевищує 1072 нкат/л (4,21 ммоль/л), з наближенням до пологів дещо знижується (табл. 8), а після них поступово зростає, проте не перевищує 1230 нкат/л (4,43 ммоль/л). Таблиця 8 – Активність індикаторних ферментів печінки у конематок Період життя АСТ, нкат/л АЛТ, нкат/л ГГТ, нкат/л Lim M±m Lim M±m Lim M±m Місяці жеребності: 8–9-й 10-й 11-й Після пологів: 1–10-й день 1 місяць 3 місяці 650,0–1160,0 600,0–1000,0 594,0–1072,0 580,0–1110,0 760,0–1220,0 860,0–1230,0 903,0±19,4 833,0±16,7 850,0±22,2 875,0±25,0 840,0±28,0 910,0±25,0 19,0–114,0 28,0–110,0 22,0–120,0 19,0–103,0 28,0–110,0 28,0–110,0 61,0±8,3 64,0±5,6 67,0±8,3 61,0±8,3 83,0±16,7 72,0±13,9 20,0–1000,0 10,0–1300,0 40,0–1300,0 100,0–900,0 100,0–800,0 – 320,0±30,0 310,0±40,0 380,0±50,0 420,0±60,0 480,0±60,0 – Примітка. Для перерахування показників активності АСТ і АЛТ з нкат/л у ммоль/л їх необхідно помножити на коефіцієнт 0,0036 У лошат активність АСТ поступово зростає, у місячному віці стабілізується, і лише у 6-місячному вірогідно більша (р<0,05), ніж в одномісячному, практично не відрізняється від активності у конематок. Максимальна активність АСТ становить 1130 нкат/л (4,0 ммоль/л). Активність АЛТ у кобил, порівняно з АСТ, значно менша. Як до пологів, так і після них її активність є досить ста- більною і не перевищує 120 нкат/л (0,43 ммоль/л), що свідчить про незначну концентрацію цього ензиму в гепатоцитах (табл. 8). У лошат від народження і до 20-го дня життя активність АЛТ залишається без змін, надалі підвищується і у місячних тварин становить 125,0±11,1 нкат/л (табл. 9). Такий рівень активності АЛТ зберігається ще протягом п’яти місяців, а потім знижується до величин, характерних для дорослих тварин. Максимальна активність АЛТ не перевищує 170 нкат/л (0,6 ммоль/л). Таким чином, у коней у процесах трансамінування амінокислот провідна роль належить АСТ. Активність її має не перевищувати 1100 нкат/л (3,9 ммоль/л), а АЛТ – 160 нкат/л (0,58 ммоль/л). Вищі показники активності трансфераз слід розцінювати як показник ураження цитозолю і субклітинних структур гепатоцитів. Таблиця 9 – Активність ферментів у лошат української верхової породи у перший місяць життя Показник День життя 1-й 5-й 10-й 20-й 30-й АСТ, нкат/л Lim M±m АЛТ, нкат/л Lim M±m ГГТ, нкат/л Lim M±m ЛФ, ммоль/л Lim M±m 150,0–1060,0 568,0±12,5 3,6–320,0 83,0±18,9 40,0–1200,0 410,0±60,0 81,0–970,0 667,0±36,1 11,0–270,0 86,0±17,2 20,0–2440,0 550,0±110,0 5,8–19,0 10,53±3,11 620,0–940,0 778,0±16,7 17,0–180,0 105,5±10,3 20,0–1780,0 490,0±70,0 6,5–15, 10,90±1,77 520,0–1020,0 794,0±21,1 11,0–180,0 80,5±8,6 20,0–1420,0 500,0±40,0 5,3–11,5 7,7±0,69 570,0–1060,0 817,0±16,4 11,0–380,0 125,0±11??†????????????††?????†????? Досить важливим тестом функціонального стану гепатобіліарної системи, особливо в коней, є активність ?-глутамілтрансферази (ГГТ), оскільки фермент локалізується у мембранах біліарного полюсу гепатоцитів та у клітинах ендотелію жовчних шляхів і його активність підвищується навіть при незначних явищах холестазу. В нормі активність ГГТ має не перевищувати 700,0 нкат/л (0,7 мккат/л). У лошат після народження, на відміну від полігастричних тварин, відсутнє явище фізіологічного холестазу, що підтверджується низькою активністю ГГТ (410,0±60,0 нкат/л), яка залишається на такому рівні протягом трьох місяців (табл. 10). Стабільність ферменту в перші місяці життя є, напевно, тим важливим механізмом транспортної системи, який забезпечує перенесення амінокислот як через зовнішню плазматичну мембрану, так і через систему внутрішньоклітинних мембран. В наступні місяці життя активність ГГТ знижується, стабілізується і в шестимісячних лошат становить 320,0±45,0 нкат/л. Важливим показником позапечінкового холестазу є активність лужної фос-фатази (ЛФ). У 5–10-денних лошат вона становить 10,5±3,1–10,9±1,77 ммоль/л. Надалі її активність поступово знижується до 3,9±0,25 ммоль/л у дев’ятимі-сячних лошат. Підвищена активність ЛФ в перші місяці життя пояснюється, напевно, більш інтенсивним транспортом фосфорних сполук, які необхідні для росту і формування кісткової тканини. З шостого по дев’ятий місяці життя ріст тварин дещо уповільнюється, а тому активність ЛФ знижується. Таблиця 10 – Активність ферментів у лошат української верхової породи у перший рік життя Показник Місяці 3-й 6-й 9-й 12-й АСТ, нкат/л Lim M±m АЛТ, нкат/л Lim M±m ГГТ, нкат/л Lim M±m М±м (мккат/л) ЛФ, ммоль/л Lim M±m 570,0–950,0 820,0±15,6 8,9–288,9 97,0±13,9 100,0–1080,0 450,0±50,0 0,45±0,05 4,0–8,5 7,3±0,36 680,0–1130,0 889,0±15,0 11,0–240,0 125,0±16,7 100,0–1600,0 320,0±45,0 0,32±0,045 1,6–8,5 4,9±0,44 811,0–1000,0 922,0±22,2 42,0–169,0 61,1±9,2 40,0–720,0 220,0±28,0 0,22±0,028 2,3–6,0 3,9±0,25 769,0–1040,0 890,0±19,4 8,0–169,0 78,0±11,1 70,0–420,0 260,0±38,0 0,26±0,038 – – Таким чином, життєво важливі функції печінки стабілізуються в різні періоди життя. Насамперед, відбувається становлення білірубіносинтезувальної (пер-ший місяць) та дезінтоксикаційної (з тримісячного віку) функцій; вугле-водна та ліпідна – стабілізуються у 6-, білоксинтезувальна – у 12-місячних лошат. 2. Зміни функціонального стану печінки, механізми їх розвитку та методи діагностики патології при хворобах різного генезу Другий етап дослідної роботи був присвячений вивченню стану гепатобіліарної системи при захворюваннях різної етіології, патогенезу розвитку патології та методів її діагностики. 2.1. Зміни функціонального стану печінки при незаразних захворюваннях Оскільки коні часто використовуються як донори для біологічної промисловості при виготовленні сироваток та інших біологічних препаратів, то важливим є питання щодо впливу тривалої гіперімунізації на їхній організм в цілому і стан печінки зокрема, який ми вивчали на одній із біофабрик України. Загальний стан тварин був задовільним, хоча у 26,3 % коней прослуховувалися зміни тонів серця (приглушення першого і послаблення другого у місцях найкращої чутливості мітрального та тристулкового клапанів), що характерно для міокардіодистрофії. Такі зміни були виявлені у коней старше 17 років. У деяких тварин (15,8 %) спостерігали сіро-біле нашарування на спинці язика, часте позіхання, відвисання нижньої губи, що є характерними ознаками гастриту. Тривале антигенне навантаження коней, як показали результати наших досліджень, призводить до активації клітин МФС, внаслідок чого збільшується кількість імуноглобулінів G, M i A. Поряд з цим, гіперімунізація спричиняє зниження еритроцитопоезу, зменшення кисневої ємності крові, що веде до розвитку гемічної гіпоксії. Це проявляється олігоцитемією (у 52,6 %), олігохромемією та гіпохромією. Остання значно послаблює енергетичний баланс клітин. На фоні посиленої активності імунокомпетентних клітин при дефіциті енергії у них виникають мутаційні порушення. Зокрема, у купферівських клітинах відбувається зниження фагоцитозу, накопичення ліпопротеїнів низької щільності, денатурованого білка та зниження синтезу в них важливого ферменту – колагенази. Зміни зірчастих клітин призводять до посиленої колагенізації просторів Діссе та зменшення надходження в гепатоцити субстратів, які зв’язані з білком. Мутації ендотеліальних клітин печінки спричинюють порушення їх фільтраційної функції. В результаті цього у просторах Діссе накопичуються імуноглобуліни G, полісахариди сполучної тканини (гіалуронова кислота і хондроїтинсульфат) та колаген. Ці зміни імунокомпетентних клітин призводять до зростання кількості В-клітин, що синтезують патологічні імуноглобуліни – попередників амілоїдобластів. Накопичення видозмінених клітин у просторах Діссе, очевидно, призводить до посиленого синтезу патологічного фібрилярного білка і до утворення значної кількості амілоїду. Підтвердженням цього є підвищений рівень білка в сироватці крові у 84,2% коней, який в середньому становив 91,8±2,4 г/л. Внаслідок сполучення фібрил преамілоїда з білками і глікопротеїнами плазми патологічний білок (амілоїд) осідає на стінках міжчасточкових капілярів і артеріол, зменшує їхню проникність та трофіку, стискує гепатоцити, що спричиняє їх атрофію (рис. 1). Оскільки цей процес триває довго, то найбільш тяжкі зміни проходять в ендоплазматичній системі гепатоцитів. Зокрема, у шорсткому ендоплазматичному ретикулумі уповільнюється синтез альбумінів, що призводить до гіпоальбумінемії у 73,7 % коней. Кількість їх у сироватці крові коней-донорів становила 21,3±1,34 г/л (19,5±2,6% від загального білка), що у 1,5 рази менше, ніж у клінічно здорових тварин. У 21,4 % коней уміст альбумінів досягав критичної межі (12,2–17,1 %). Глобуліновий спектр крові мав інший характер, що свідчить про розвиток деструктивних змін у паренхімі печінки (уміст постальбумінів і гаптоглобіну був удвічі більшим, рівень ?2-макроглобулінів зріс на 26,5 %). Підвищена кількість трансферину є причиною посиленого розпаду еритроцитів внаслідок постійного антигенного впливу. Рис. 1 – Схема розвитку патології печінки у коней-донорів Найбільшу частку у глобуліновому спектрі білків становлять ?-глобуліни (43,2 %), основу яких складають імуноглобуліни класу G і А. У середньому вміст їх у коней-донорів становив 32,5±2,8 г/л, що майже удвічі більше, ніж у клінічно здорових, причому гіпергаммаглобулінемія виявлена у 100% донорів. Постійно високий уміст ?-глобулінів є свідченням розвитку необоротних хронічних змін у гепатоцитах внаслідок аутоімунних реакцій, що є основною причиною збільшення кількості патологічних білків – парапротеїнів. Про їх виникнення свідчить диспротеїнемія, швидко діагностувати яку можна за допомогою колоїдно-осадових реакцій. Найбільш показовою серед них була формолова проба, яка у всіх дослідних тварин була різко позитивною. Вважаємо, що такі зміни формолової проби є наслідком підвищеної кількості насамперед ?-глобулінів. Результати інших коагуляційних проб були менш показовими. Зокрема сулемова проба була позитивною лише у 73,7 % тварин. Про поглиблення змін структури гепатоцитів свідчить низька активність АСТ (очевидно, мітохондріального ізоферменту), що можливо є проявом гемічної гіпоксії. Внаслідок її дії у мітохондріях знижуються процеси окиснювального фосфорилування та утворення і вивільнення енергії для різних метаболічних процесів. Але активність аланінової амінотрансферази була підвищена у значної кількості тварин (у 47,4 %), що, напевно, є наслідком пошкодження мембранної і цитозольної структур гепатоцитів. Таким чином, навіть у клінічно здорових коней-донорів відбуваються істотні зміни гепатобіліарної системи. Тому стан здоров’я цих тварин слід оцінювати не лише за результатами клінічного дослідження, а й періодично (1 раз на квартал) проводити морфологічне і біохімічне дослідження крові з визначенням показників білкового обміну (білкові фракції, формолова і сулемова проби). Серед незаразних хвороб коней провідне місце займають шлунково-кишкові захворювання із симптомокомплексом колік. Очевидно, розлади травлення та інтоксикація при коліках негативно впливають на стан гепатобіліарної системи, тому нашим завданням було виявлення наявності патології печінки та методів її діагностики при коліках. Дослідження проводили на конях україн- ської верхової породи 2–10-річного віку, які спонтанно хворіли на коліки. У 27,3 % тварин, хворих на ентералгію, виявили гіпопротеїнемію, а у 45,5 % – гіпоальбумінемію. Очевидно, це пов’язано з тривалими попередніми змінами, що характеризувалися явищами мальдигестії та мальабсорбції при порушенні роботи шлунково-кишкового каналу. Після перехворювання гіпоальбумінемія залишалася. Уміст ?1-глобулінів підвищився у 1,5 рази, що є специфічною відповіддю організму на запалення, яке присутнє при ентералгії. Після клінічного видужання тварини вміст ?1-глобулінів підвищувався, а ?2-фракції – знижувався. Уміст ?-глобулінів до і після перехворювання залишався без змін. Зменшення кількості альбумінів не можна пояснити розвитком ентералгії, оскільки це тривалий процес, що підтверджує низька активність АСТ і АЛТ відповідно у 27,3 і 40,0 % коней, яка буває при хронічному ураженні гепатоцитів. Цей факт свідчить про те, що, очевидно, порушення функціонального стану і структури гепатоцитів є одним із факторів, який сприяє виникненню ентералгії. Через три дні після клінічного видужання активність АСТ і АЛТ у 62,5 % хворих коней була низькою. На ураження печінки вказує і вміст білірубіну в сироватці крові. Гіпербілірубінемія була виявлена у 72,7 % тварин під час нападів ентералгії. Після видужання рівень пігменту знижувався, що є підтвердженням більш швидкого відновлення білірубіносинтезувальної функції гепатоцитів, порівняно з іншими. При метеоризмі кишечнику стан тварин набагато тяжчий. Механізм розвитку метеоризму кишечнику можна уявити таким. Незначні порушення годівлі та утримання, які мають місце на конефермах, призводять до функціональних змін різних органів і систем, у тому числі гепатобіліарної (рис. 2). Продукти Рис. 2 – Схема розвитку патології печінки у коней, хворих на метеоризм кишечнику бродіння (вуглекислий газ, азот, метан, жирні кислоти), сполучаючись із холіном, подразнюють нервові закінчення кишок, що призводить до судомних скорочень та розтягування їхніх стінок і поступового припинення всмоктування та виведення газів. Перистальтика кишечнику уповільнюється, іноді зовсім припиняється. У товстому кишечнику посилюються гнильні процеси, оскільки туди надходить велика кількість неперетравленого білка. В результаті гниття білків утворюються токсичні продукти (аміак, крезол, фенол, індол, скатол), які надходять у печінку, що призводить до порушення її детоксикаційної функції. Посилюється глюконеогенез (як компенсаторний механізм для відновлення енергетичного гомеостазу), у крові підвищується вміст інтермедіарних сполук, особливо молочної і піровиноградної кислот. Останні є гепатобіліарними отрутами. Тривала аутоінтоксикація призводить до порушення всіх функцій гепатоцитів, передусім альбуміносинтезувальної. Кількість альбумінів була зменшеною у 48,9% хворих тварин. Водночас, уміст ?-глобулінів був підвищений удвічі, що свідчить про реакцію мезенхімальної тканини, яка характерна для хронічного перебігу патологічного процесу в печінці. Аутоінтоксикація продуктами гниття спричинює руйнування мітохондрі- альної та цитозольної структур гепатоцитів, тому підвищується активність насамперед АЛТ (у 5,7 разів) і меншою мірою – АСТ (табл. 11), тобто розвивається цитолітичний синдром. Розтягнутий газами кишечник стискує печінку – розвиваються механічні перепони для виведення жовчі, окрім того порушується формування жовчних міцел, тому активність ГГТ підвищується, що є типовим для холестатичного синдрому. Таблиця 11 – Інформативність показників функціонального стану печінки у коней при захворюваннях різного генезу Показник Норма ІЕМ і лептоспіроз Метеоризм кишечнику Стахіботріо- токсикоз Сетаріоз Загальний білок, г/л 65,0–80,0 84,3±2,4 79,9±3,3 88,6±4,3 61,0±0,96 Альбуміни: г/л в процентах 26,0–40,0 40,0–50,0 22,9±1,9 28,6±3,0 26,5±4,2 32,8±4,6 17,7±1,7 20.3±2,9 18,2±1,4 29,4±2,4 АСТ, нкат/л 750,0–1000,0 1250,0±89,0 1172,0±56,0 758,0±25,0 1056,0±19,4 АЛТ, нкат/л 50,0–110,0 179,0±21,2 364,0±28,0 41,7±8,3 86,0±11,1 ГГТ, мккат/л 0,1–0,5 4,5±0,7 3,36±0,8 4,0±1,0 2,95±0,63 Сечовина, ммоль/л 3,0–7,0 3,7±0,6 8,1±2,2 3,0±0,47 3,0±0,34 Білірубін, мкмоль/л: загальний кон’югований 6,0–14,5 ? 3,5 19,9±3,3 1,8±0,5 94,2±19,4 16,1±6,8 – – 10,3±0,7 3,96±0,18 Не менш переконливим аргументом його розвитку є рівень білірубіну в сироватці крові. Кількість його у хворих була у 7,6 разів вищою, ніж у клінічно здорових, а в 42,9 % коней уміст білірубіну в крові у 8–11,6 разів перевищував максимальну норму. Уміст холебілірубіну був підвищеним у 71,4 % хворих і становив 16,1±6,8 мкмоль/л (у 4 рази більше, порівняно зі здоровими). Гіпербілірубінемія, очевидно, зумовлена зниженням енергетичного потенціалу гепатоцитів, які не в змозі забезпечувати процеси глюкуронування. Крім того, при пошкодженні гепатоцитів, кардіоміоцитів та міоцитів вивільняється велика кількість міоглобіну в кров, який теж може бути джерелом нееритроцитарного гему для синтезу білірубіну і екскреції кон’югованого білірубіну в жовчні капіляри. Діагностика патології печінки при метеоризмі кишечнику має грунтуватися на результатах найбільш показових діагностичних тестів, а саме: підвищення активності ГГТ (у 21 раз) і АЛТ (у 5,7 разів), зростання вмісту загального і кон’югованого (відповідно у 7,6 і 7,3 разів) білірубіну. 2.2. Зміни функціонального стану печінки, їх патогенез і діагностика при інфекційній патології Інфекційні хвороби завдають значних збитків конярству. На одному з кінних заводів ми діагностували у коней поєднаний перебіг лептоспірозу та ІЕМ (останній – не підтверджений лабораторно). Захворювання виникло влітку і клінічно проявлялося анорексією, іктеричністю (інколи анемічністю) видимих слизових оболонок, сонливістю, мимовільними рухами губами, виділенням слини, набряками в ділянках голови і грудної клітки. У тварин виявляли тахікар-дію (близько 80 ударів за 1 хв) і тахіпное (більше 30 дихальних рухів). У п’яти коней відмічали гострий перебіг інфекції, який проявлявся ураженням цент-ральної нервової системи (нестримний рух уперед з подальшим настанням оглумоподібного стану), набряками в ділянках голови та грудної клітки і загибеллю протягом 24–30 годин. Спостерігали олігоцитемію, а внаслідок інтоксикації та зневоднення організму – підвищення гематокритної величини (на 17,3 %, порівняно зі здоровими). Водночас виявлена олігохромемія (105,0±5,2 г/л), гіпохромія (0,86±0,04 фмоль проти 1,25±0,06 фмоль – у здорових), лейкопенія та нейтрофілія з гіпопластичним зрушенням ядра. ? ? < ? F H n o b d ? ? TH a F ~ F H l 3/4 ? E I E E ? ?$ ha" „ ??$ „ A-глобулінів зріс на 25,4 % (28,3±2,7 г/л). На нашу думку, гіпербетаглобулінемія є відповіддю організму на вплив токсичних чинників (трансферин та ?2-макроглобулін мають виражену антитоксичну дію). У хворих коней виявлений низький вміст сечовини (у половини тварин уміст її був менше 2,8 ммоль/л), що є прямим підтвердженням порушення детоксикаційної функції гепатоцитів. Це, очевидно, є наслідком значного руйнування гепатоцитів, які вже не можуть зв’язувати аміак при біосинтезі глутаміну та аспарагіну. Порушення сечовиноутворювальної функції печінки призводить до гальмування циклу Кребса та розвитку тканинної гіпоксії, що передусім позначається на стані центральної нервової системи. Аутоінтоксикація призводить до розвитку холестазу і змін жовчоутворювальної та жовчовидільної функцій гепатоцитів, що підтверджується гіпербілірубінемією (у 70 % коней рівень білірубіну був вище 16,0 мкмоль/л). На руйнування мембранних структур печінкових клітин вказує зростання активності АСТ, АЛТ і ГГТ. Так, активність АСТ, порівняно зі здоровими, підвищувалася на 22,8 % (1250,0±89,0 нкат/л), ; АЛТ – 27,7 % (179,0±21,2 нкат/л). Зростання активності АСТ було виявлено нами у 93 % тварин, АЛТ – у 78,4 %, що свідчить про високу інформативність цих показників для діагностики патології печінки у коней. Підвищену активність ГГТ виявили у 92,3 % тварин (4,5±0,7 мккат/л), що є свідченням внутрішньопечінкового холестазу (табл. 11). Біохімічні зміни функціонального стану гепатобіліарної системи були підтверджені гістологічно: руйнування балочної структури печінки, проліферація молодих клітин сполучнотканинного походження в зоні печінкових тріад, поява поодиноких гігантських клітин. Печінкові клітини в таких ділянках атрофувалися і піддавалися глибоким деструктивним змінам, що призводило до звуження жовчовидільних протоків і явищ холестазу. Отже, наведені результати досліджень вказують на виникнення гепатиту з наступним розвитком цирозу (рис. 3). За нашими дослідженнями, порушення гепатобіліарної системи потребують досить тривалого реабілітаційного періоду, оскільки ще протягом двох місяців після клінічного видужання стан гепатоцитів та їхніх субклітинних структур не відновлюється. Так, уміст загального білка у 57,8 % коней був нижче за мінімальну норму, а у тварин з тяжким перебігом хвороби навіть через два місяці все ще залишався високим (82,8–88,0 г/л). Концентрація ?-глобулінів знизилася на 25,2 % (19,9±1,1 г/л), але рівень ?-глобулінів залишався на тому самому рівні, що свідчить про подальший розвиток запально-дистрофічних процесів у гепатоцитах. Це підтверджується і високим умістом загального білірубіну у більшості перехворілих коней (18,2±1,77 мкмоль/л). Активність АСТ хоча і знижувалася, але в середньому по групі залишалася високою (978,0±19,4 нкат/л). Активність іншої амінотрансферази – аланінової, навпаки, зростала (р<0,01), що свідчить про значні ураження структури цитозолю гепатоцитів. Активність ГГТ знижувалася досить повільно і через два місяці після перехворювання ще була утричі вищою (2,03±0,3 мккат/л), ніж у клінічно здорових. При гістологічному дослідженні виявияли, що гепатоцити перебувають у стані Рис. 3 – Патогенез гепатопатії при асоційованому перебігу ІЕМ і лептоспірозу мутного набухання і білкової зернистої дистрофії. У зоні тріад спостерігали проліферативні процеси, гепатоцити в цих ділянках були атрофовані, в них відбулися глибокі деструктивні перетворення. Через шість місяців після перехворювання спостерігали відновлення білок-синтезувальної функції печінки, що проявлялося фізіологічними величинами вмісту загального білка та його фракцій, хоч у 25 % тварин виявили незначну гіпопротеїнемію (59,4–60,2 г/л). Водночас білірубіносинтезувальна функція у 60 % перехворілих коней не відновилася. Рівень загального білірубіну у крові цих тварин коливався від 15,0 до 34,0 мкмоль/л. Навіть через шість місяців після перехворювання структура гепатоцитів не відновлювалася, що підтверджує гіперферментемія АЛТ і ГГТ, відповідно у 40 і 60 % тварин. Діагностувати патологію печінки при асоційованій інфекції (ІЕМ і лептоспіроз) слід за результатами визначення активності АСТ, ГГТ і АЛТ, вмісту біл-ка та альбумінів у сироватці крові. Хронічний перебіг ринопневмонії (титр гемаглютинінів за РЗГА 1:512 і вище) та лептоспірозу (за РМА титр 1:200–1:800) проявлявся іктеричністю ко’юнктиви, виснаженням, макроцитарною анемією, гіпоальбумінемією у 71,4 % коней (р < 0,01) розвитком холестазу (активність ГГТ становить 1,9±0,25 мккат/л, що у 4 рази вище, порівняно зі здоровими тваринами) і паренхіматозної жовтяниці. Такі зміни функціонального стану і структури печінки характерні для хронічного гепатохолангіту. Найбільш інформативним показником діагностики цієї патології є висока активність ГГТ (у 100 % коней). Досить поширеним захворюванням у лошат є гастроентерит. Етіологія його різноманітна, але частіше – інфекційна. Гастроентерити перебігають з ураженням багатьох органів, у тому числі й печінки, що виявляється при патолого-анатомічному розтині. Водночас, прижиттєві зміни гепатобіліарної системи у коней, на відміну від жуйних, при гастроентеритах не описані. Об’єктом дослідження були коні різних вікових груп, що хворіли на гастроентерит, спричинений E. coli і Ps. аeruginosa. Внаслідок зниження бар’єрної функції слизової оболонки кишечнику, токсини мікроорганізмів всмоктуються в кров, і виникає інтоксикація організму, яка призводить до руйнування структури гепатоцитів, що проявляється підвищеною активністю цитолітичних ферментів, особливо АЛТ, активність якої була в 2,4 рази вищою, ніж у клінічно здорових тварин. Пошкодження гепатоцитів призводить до порушення білірубіносинтезуваль-ної функції. Причиною збільшення пігменту є накопичення його в печінкових клітинах (цитоплазма гепатоцитів була забарвлена у коричневий колір, що свідчить про розвиток паренхіматозної жовтяниці). Процеси глюкуронування і перетворення вільного білірубіну в кон’югований були уповільнені, що під-тверджують низькі величини кон’югованої фракції пігменту. Очевидно, внаслідок інтоксикації в цитоплазмі гепатоцитів синтезується недостатня кількість УДФ-глюкуронілтрансферази – ферменту, без якого ці процеси неможливі. Отже, діагностика патології печінки при гастроентериті має ґрунтуватися на результатах визначення активності АСТ і АЛТ та вмісту загального білірубіну. 2.3. Зміни гепатобіліарної системи при отруєннях Коні вибагливі до кормів, але при довготривалій неповноцінній чи неякісній годівлі можуть поїдати не притаманні або навіть шкідливі для їхнього організму рослини. Нами вивчалася патологія печінки при отруєнні коней чистокровної та української верхових порід чорнокоренем лікарським. Захворювання виникло на фоні тривалої недоброякісної годівлі (в раціоні тварин були відсутні овес, соковиті та вітамінні корми). Основу раціону коней протягом тривалого часу становило сіно еспарцету низької якості, забруднене на 30% чорнокоренем лікарським, та уражена грибами солома, що містила 11,3 мг/кг афлатоксину В1. Очевидно, алкалоїдомікотоксини руйнують глікокалікс ентероцитів, видозмінюють ферменти або безпосередньо впливають на органели, порушуючи синтез лужної фосфатази, амінопептидази, ліпази, амілази та ін. Крім того, алкалоїдомікотоксини пригнічують функціональну активність клітин шляхом зниження синтезу нуклеїнових кислот, особливо РНК. Внаслідок руйнування ендоплазматичного ретикулуму, комплексу Гольджі і мітохондрій, в ентероцитах порушуються процеси біотрансформації і детоксикації. Ураження цих клітинних структур призводить до проникнення токсичних речовин у лімфатичну систему і кров (рис. 4). Потрапивши у кров’яне русло, алкалоїдомікотоксини порушують систему еритроцитопоезу, внаслідок чого у кровотік надходить велика кількість молодих гіпохромних еритроцитів (зниження ВГЕ у 90,9 % коней). У крові підвищується рівень загального білірубіну внаслідок посиленого руйнування еритроцитів. Білірубін є одним із стимуляторів синтезу еритропоетину. Останній, впливаючи на кістковий мозок, сприяє посиленій продукції молодих еритроцитів. Ці незрілі форми “червоної” крові недостатньо насичені гемоглобіном, оскільки пошкоджена печінка не може синтезувати необхідну кількість гему. Швидке руйнування еритроцитів призводить до постійної гіпербілірубінемії. Внаслідок розвитку гіпоксії зменшується надходження кисню у мітохондрії гепатоцитів, що спричиняє пригнічення мітохондріального окиснення, фос-форилування та зменшення утворення АТФ. Активується гліколіз, що компенсує нестачу енергії, але досить швидко спричинює розвиток ацидозу (внаслідок накопичення лактату). Крім того, алкалоїдомікотоксини, напевно, блокують окиснення жирних кислот та синтез апопротеїнів. Недостатність апопротеїнів веде до порушення синтезу ліпопротеїнів, які здатні проникати через зовнішню мембрану гепатоцитів. Затримка ліпідів у цитоплазмі призводить до утворення триацилгліцеролів та розвитку жирової дистрофії, а в подальшому – цирозу. Рис. 4 – Схема патології печінки при отруєннях Руйнування гепатоцитів спричинює елімінацію ензимів у кров’яне русло, про що свідчить підвищення активності АСТ у 37,5 % тварин. Крім того, хроніч-на дія токсинів на гепатоцити призводить до розвитку циротичних явищ, на що вказує зниження активності АСТ у 50 % тварин та підвищена активність ГГТ у всіх коней (0,67–1,42 мккат/л). Гістологічно виявляли розростання сполучної тканини між часточками та всередині них, велику кількість пігменту у гепатоцитах, гіпертрофію та гіперплазію печінкових клітин. Зміни структури гепатоцитів призводять до порушення білоксинтезу-вальної функції. Гіпоальбумінемія виявлена у 50 % хворих тварин. Уміст (-глобулінів, навпаки, зростав і в середньому становив 20,9±0,9 г/л (25,8±1,0 %). Гіпербетаглобулінемія свідчить про порушення ліпідної функції гепатоцитів, адже основу цієї фракції становлять (-ліпопротеїни, які є основними транспортерами ліпідів, необхідних для побудови мембранних структур клітин. Уміст (-глобулінів зростав і в середньому становив 26,1±1,9 % (максимальна норма – 24,0 %). Гіпергаммаглобулінемія була виявлена нами у 62,5 % коней, що є свідченням необоротних патологічних процесів у печінці. Порушується білірубіносинтезувальна функція печінки, про що свідчить збільшення (на 40 %, порівняно з максимальною нормою) кількості загального білірубіну та підвищення рівня кон’югованої форми пігменту (6,2±1,3 мкмоль/л), накопичення якої є наслідком розвитку циротичних явищ в гепатоцитах та виникнення внутрішньопечінкового холестазу. За період захворювання (січень–серпень) загинуло 68 % коней. В інших тварин ще протягом тривалого часу вгодованість була нижче середньої, періо-дично виникали коліки, спостерігали зниження репродуктивної функції та ламініти. Функціональний стан печінки після перехворювання відновлювався повільно. Токсичний вплив алкалоїдів на гепатоцити призводить до зниження їхніх енергетичних можливостей та посилення анаеробного гліколізу. Як відповідь на це в гепатоцитах менше синтезується УДФ-глюкуронілтрансферази, і некон’югований білірубін не може ефективно перетворюватися у кон’югований та виділятися в жовчні капіляри, тому в 37,9 % хворих коней вміст його був підвищеним. Довготривала дія токсинів на гепатоцити спричинила значні порушення їх клітинно-мембранної структури, що підтверджується підвищеною активністю АСТ у 69 % та АЛТ у 44,8 % коней. При гістологічному дослідженні виявляли збільшення розмірів гепатоцитів, зміну їхньої форми, порушення балочної структури, іктеричне забарвлення цитоплазми. Багато клітин перебували у стані мутного набухання або зернистої дистрофії. В окремих ділянках печінки спостерігали циротичні зміни (заміщення паренхіми органа сполучною тканиною). Явища холестазу після перехворювання залишалися у 57,7 % тварин, що підтверджується підвищеною активністю ГГТ. Отже, діагностика патології печінки при отруєннях алкалоїдомікотоксинами має базуватися на визначенні таких показників: активності ГГТ; умісту загального і кон’югованого білірубіну; загального білка та його фракцій. Іншим небезпечним і досить тяжким отруєнням у коней є стахіботріотоксикоз. Захворювання спостерігали у коней новоолександрівської породи, які пої-дали сіно і солому, уражені грибом Stachybotrys alternans. Отруєння проявля- лося загальним пригніченням, фебрильною пропасницею (до 39,9оС), опуханням губ, дерматитом та виразками слизових оболонок рота і носа. Гепатопатія при цьому отруєнні проявлялася гіперпротеїнемією (в серед-ньому 88,6±4,3 г/л), гіпоальбумінемією (17,7±1,7 г/л) у 100 % коней, гіпер- бетаглобулінемією (29,3±2,7 г/л), гіпергаммаглобулінемією (27,1±3,7 г/л). Диспро-теїнемія спричиняє порушення водно-електролітного обміну, зниження онкотичного тиску, що клінічно проявлялося набряками підгруддя у тварин, і підтверджувалося колоїдно-осадовими пробами (сулемовою, формоловою та з міді сульфатом), які були позитивними у всіх коней. Зокрема, формолова проба була оцінена в ++++, на сулемову пробу в середньому витрачали 1,5±0,03 мл реактиву, що в 1,8 рази менше, ніж у клінічно здорових (2,75±0,1 мл). Отруєння призводить до змін цитозольної і мітохондріальної структур гепатоцитів та розвитку цирозу. Про це свідчить знижена активність амінотрансфераз та значно підвищена (у 10,6 разів) активність ГГТ (4,0±1,0 мккат/л), що вказує на розвиток холестазу, який виникає внаслідок розростання сполучної тканини та здавлення нею жовчних протоків. При гістологічному дослідженні виявляли розмитість контурів печінкових балок, просвітленість або каламутність цитоплазми гепатоцитів. Клітини печінки набували неправильної округлої форми, були збільшені у розмірі, ядра у них просвітлювалися. Між балкою капіляри часточок були значно розширені і містили формені елементи. Порушувалася сечовиноутворювальна та детоксикаційна функції печінки: рівень сечовини у хворих коней в середньому становив 3,0±0,47 ммоль/л, що на 83,3 % менше, ніж у клінічно здорових. У третини тварин уміст сечовини був менше 2,0 ммоль/л. У цих тварин виявляли ознаки енцефалопатії. Діагностика патології печінки у коней при стахіоботріотоксикозі грунтується на дослідженні диспротеїнемії, позитивних результатах колоїдно–осадових проб та підвищенні активності ГГТ. Ці зміни виявлені у 100 % коней. 2.4. Зміни функціонального стану гепатоцитів при інвазійних захворюваннях Поширеними хворобами у коней є гельмінтози, проте повідомлень про фун-кціональний стан гепатобіліарної системи при них обмаль. Тому одним із етапів нашої дослідної роботи було вивчення функціонального стану печінки у коней, які були спонтанно інвазовані комбінацією гельмінтів: параскарисами (на 41,7 %) та стронгілятами (на 100 %). У хворих коней спостерігалося пригнічення загального стану, схуднення, скуйовдження волосяного покриву, облисіння. У деяких тварин виявляли деляфондіозні коліки, сонливість. Температура тіла у коней не змінювалася, кон’юнктива була анемічною. Загальноприйнятими методами (огляд, пальпація, перкусія) патології гепатобіліарної системи не виявлено. Інвазія у коней спричинила стійку гіпопротеїнемію (у 84,6 % тварин) та гіпоальбумінемію, що веде до зниження антиоксидантної резистентності плазми. У 58,3 % коней гіпоальбумінемія була критичною (24,8–17,6 г/л), але відносна частка білків цієї фракції залишалася сталою. На розвиток диспротеїнемії вказує низька флокуляційна здатність білків сироватки крові. Підтвердженням цього є позитивна реакція коагуляційних проб (сулемової і з міді сульфатом) у більшості тварин. Формолова проба в усіх випадках була негативною, що підтвердило її неінформативність для діагностики гепатопатії при низькій кількості ?-глобулінів у сироватці крові. У частини хворих (38,5 %) виявили збільшення кількості загального білірубіну і підвищення активності АСТ. Інтоксикація внаслідок тривалої дії параскарисів та стронгілят призводить до високого вмісту сечовини в сироватці крові, що, можливо, є наслідком посиленого катаболізму білків. Небезпечним інвазійним захворюванням коней, яке реєструють останнім часом, є сетаріоз. Частіше його діагностують у зоні Полісся, але випадки ураження коней трапляються в лісостеповій та степовій зонах. Інвазійні мікросетарії потрапляють у товщу шкіри тварин при укусах комарів. Звідси вони проникають у кров, а за даними І.М. Щетинського (2003, 2004) – можливо і у паракапілярний простір, а потім – у лімфатичні судини і вузли. У підшкірних лімфатичних вузлах розвивається грануломатозний епітеліоїдноклітинний лімфонодуліт. Гематогенний шлях проникнення інвазійних личинок сетарій призводить до циркуляції личинок у крові, що спричинює збільшення кількості мікро- і макрофагоцитів у крові. Очевидно, обидва шляхи проникнення личинок сетарій мають місце і в коней. Цим ми пояснюємо розвиток лейкоцитозу у 38,5 % коней (14,7–19,55 Г/л). Незважаючи на задовільний загальний стан, в окремих коней при сетаріозі виявляли схуднення, сонливість, атаксію, що пояснюємо інтоксикацією організму продуктами життєдіяльності паразита. Очевидно, що сетарії, які проникають через пори синусоїдальних капілярів селезінки, печінки, лімфатичних вузлів, можливо кісткового мозку, і попадають у паракапілярні простори, частково тут гинуть, що зумовлює зниження продукції гемоглобіну, ураження печінки і жовчних шляхів. В останніх знаходили мікросетарії, продукти їх розпаду, жовчні камені і жовчний пісок, у печінці – інтен-сивну проліферацію епітелію жовчних протоків і капілярів (рис. 5). Рис. 5 – Схема патогенезу патології печінки при сетаріозі (з урахуванням даних І.М. Щетинського) [486] Зміни жовчних протоків і їх гіпертрофія спричинює розвиток механічної жовтяниці і внутрішньопечінкового холестазу. Внаслідок цього підвищується у 8 разів (до 2,95 ± 0,63 мкмоль/л) активність холестатичного ферменту – гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП) і кон’югованого білірубіну, частка якого становила в середньому 38,4 % від загальної кількості пігменту (у клінічно здорових – не перевищує 21,5 %), а в 38,5 % коней вона була у межах від 41,5 до 59,4 %. Інтоксикація екскретами та секретами сетарій призводить до пошкодження цитозольної та мітохондріальної структур гепатоцитів, що підтверджується підвищеною активністю АСТ у 69,2 % хворих тварин. У всіх дослідних коней виявляли порушення альбуміносинтезувальної фун-кції, у 92,3 % – гіпопротеїнемію (табл. 12). У 69,2 % коней вміст сечовини був зниженим, інколи до 1,9 ммоль/л і менше. Внаслідок цього у тварин виявляли початкові стадії гепатоенцефалічного синдрому (сонливість, залежування, атаксію, зниження поверхневої чутливості). Таблиця 12 – Критерії діагностики патології печінки при захворюваннях різного генезу Показник Критерії Амілоїдоз Гастро-ентерит Метеоризм Отруєння Асоційований перебіг ІЕМ і лептоспірозу Сетаріоз алкалоїдоафлотоксикоз стахіботріотоксикоз Гіперпротеїнемія Гіпопротеїнемія < 80 г/л > 65 г/л 84,2

– –

46,7 –

51,7 43,8

– 100 76,4

– 92,3

Гіпоальбумінемія < 25г/л 73,7 6,7 48,9 50 100 66,7 100 Гіпергаммаглобулінемія > 26 г/л – – – 62,5

50,0 –

Формолова проба +++

++++ 26,3

73,7 –

– –

– –

– –

100 –

– –

Сулемова проба < 2,05 мл 73,7 13,3 – – – – АСТ: гіперферментемія гіпоферментемія > 1000 кат/л

< 750 нкат/л 5,2 31,6 60 – 85,7 – 69 – – 66,7 93,0 69,2 – АЛТ: гіперферментемія гіпоферментемія > 110 нкат/л

< 50 нкат/л 47,4 21,1 80 – 100 – 44,8 – – 83,0 78,4 – – ГГТ: гіперферментемія > 500 нкат/л 21,1 33,3 85,7 57,7 100 92,3 92,3

Білірубін: загальний

кон’югований > 14,5 мкмоль/л

> 3,5 мкмоль/л

10,5

66,7

100

71,4

13,8

37,9

70,0

38,5

Сечовина < 3,5 моль/л > 7,0 ммоль/л –

– –

42,9 –

12,1 –

12,1

50,0

– 69,2

Діагностика патології печінки при сетаріозній інвазії має ґрунтуватися
на результатах визначення активності ГГТ, АСТ і АЛТ, вмісту загального і
кон’югованого білірубіну, загального білка та альбумінів.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації теоретично узагальнені механізми розвитку патології
печінки у коней при захворюваннях різного генезу та експериментально
обґрунтовані методи її лабораторної діагностики на основі вивчення
видових особливостей функціонального стану печінки у коней різного віку,
породи та фізіологічного статусу, що є новим розв’язанням наукової
проблеми у ветеринарній гепатології.

2. Встановлено норми біохімічних показників функціонального стану
печінки у коней: загального білка – 65,0–80,0 г/л; альбумінів –
26,0–40,0 г/л; білірубіну загального – 6,0–14,5 мкмоль/л, кон’югованого
– 0,6–3,5 мкмоль/л; сулемової проби – не менше 2,0 мл; активність АСТ –
у межах 750,0–1000,0 нкат/л

(2,7–3,6 ммоль/л); АЛТ – 50,0–110,0 нкат/л (0,18–0,40 ммоль/л); ГГТ – не
вище 0,5 мккат/л; холестеролу – 2,5–6,5 ммоль/л; сечовини – 3,0–7,0
ммоль/л; глюкози – 2,5–5,5 ммоль/л.

Оцінку результатів дослідження функцій печінки слід проводити з
урахуванням віку коней. У 18,2–21,4 % коней старше 9 років та 35,7 %
старше 12 років встановлено субклінічний перебіг гепаторенального
синдрому, який характеризується порушенням альбуміносинтезувальної
функції печінки, підвищенням активності АСТ, АЛТ, ГГТ та збільшенням
умісту сечовини.

3. В останні три місяці жеребності у кобил поступово розвивається
олігоцитемія, олігохромемія, зменшується частка молодих еритроцитів та
знижується їх кислотна резистентність. Характерними у цей період є
фізіологічна гіпопротеїнемія (р<0,01) і гіпоальбумінемія (р<0,01), гіперхолестеролемія і гіперкреатинінемія, стабільний рівень сечовини, глюкози та активності відносно специфічних для печінки ферментів (АСТ, АЛТ, ГГТ), що є вірогідним індикатором збереження структури цитоплазматичної і мітохондріальної мембран гепатоцитів, фізіологічного перебігу метаболізму жовчних кислот і відсутності внутрішньопечінкового холестазу. 4. Мінімальний рівень загального білка у кобил перед пологами становить 60, альбумінів – 26 г/л, максимальна активність АСТ – 1083 нкат/л (3,9 ммоль/л), АЛТ – 120 (0,43 ммоль/л), ГГТ – 700 нкат/л (0,7 мккат/л). В останні місяці жеребності, у зв’язку з інтенсивним ростом плода, посилюється ліполіз жирової тканини, що підтверджується підвищенням рівня холестеролу в сироватці крові кобил з 3,7+0,11 до 5,0+0,26 ммоль/л. Зі збільшенням терміну жеребності рівень загального білірубіну зростає з 11,0+1,3 мкмоль/л до 19,4+0,76 на 8–9 місяці і 34,6+2,13 мкмоль/л (р<0,001) перед пологами, що є наслідком зниження активності УДФ-глюкуронілтрансферази та зменшення виділення білірубіну гепатоцитами. Після пологів уміст білірубіну швидко знижується, тому передродову гіпербілірубінемію вважаємо фізіологічним явищем. 5. У лошат ліміти біохімічних показників, що характеризують функціо-нальний стан печінки, значною мірою залежать від віку. Найбільш життєво важливі функції печінки стабілізуються у них в різні періоди життя: білірубіносинтезувальна – у місячному віці, сечовиноутворювальна – у три-, вуглеводна та ліпідна – у шести-, білоксинтезувальна – у 12-місячному віці. У лошат до однорічного віку показники колоїдно-осадових реакцій (сулемової та з міді сульфатом) не є інформативними для діагностування диспротеїнемії. Процеси трансамінування, які каталізуються амінотрансферазами (АСТ, АЛТ), та активність гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у лошат стабілізуються у 6-місячному віці, а гідроліз фосфорних сполук, у якому бере участь лужна фосфатаза (ЛФ), – у 9-місячному. Вміст холестеролу знижується з 20,0±1,5 мммоль/л після народження до 4,4±0,3 – у 6-місячному віці. 6. У коней-продуцентів імунних сироваток виявлено тенденцію до розвитку брадикардії, послаблення першого тону серця, симптоми хронічного гастриту (у 15,8 % тварин) та мієлотоксичної анемії (олігоцитемія – у 25,6 % коней, олігохромемія – 100, гіпохромія – 63,2, мікроцитоз – у 47,3 % тварин). Функ-ціональний стан печінки при амілоїдозі характеризується гіперпротеїнемією (р<0,001) і гіпоальбумінемією (р<0,001), збільшенням кількості постальбумінів (р<0,001), трансферину (р<0,001), гаптоглобіну (р<0,01), ?2-макроглобуліну (р<0,05), Ig G+A (p<0,001) та Ig M (p<0,05). Високий уміст імуноглобулінів є результатом постійного впливу антигенів на імунну систему, а гіпергаммаглобулінемія (32,5+2,8 г/л) є показником необоротних змін у печінці внаслідок відкладання амілоїду і накопичення парапротеїнів. Прижиттєва діагностика амілоїдозу печінки у коней базується на визначенні показників білкового обміну, найінформативнішими серед яких є гіперпротеїнемія, гіпоальбумінемія (менше 25 г/л), гіпергаммаглобулінемія (більше 18,0 г/л) та позитивні результати формолової (від +++ до ++++) і сулемової (менше 2,0 мл) проб. 7. Стан гепатобіліарної системи відіграє важливу роль у виникненні ентералгії, оскільки у хворих коней виявлені зміни білоксинтезувальної (гіпопротеї-немія, гіпоальбумінемія та гіперальфаглобулінемія) функції печінки. На хроніч-ний перебіг ураження печінки вказує знижена активність амінотрансфераз: АСТ – у 27,3 %; АЛТ – у 50,0 % тварин. Найбільш інформативним показником для діагностики ураження печінки є вміст білірубіну (гіпербілірубінемія виявлена у 72,7 % коней). 8. Основою патогенезу патології печінки у коней, хворих на метеоризм кишечнику, є хронічне порушення годівлі, що призводить до посилення гнильних процесів, аутоінтоксикації і розвитку гепатодистрофії, яка характеризується цитолітичним (підвищення у 5,7 разів активності АЛТ) і холестатичним (зростання активності ГГТ у 21 раз, кон’югованого білірубіну – у 7,3 разів) синдромами та гепатоцелюлярною недостатністю (підвищення рівня загального білірубіну в 7,6 разів). Ці показники є інформативними для діагностики ураження печінки при метеоризмі кишечнику. У хворих коней розвивається гостра ниркова недостатність, яка характеризується порушенням фільтраційної функції нирок – уміст креатиніну зростає до 405,0+213,0 мкмоль/л (у деяких – більше 1000 мкмоль/л), порівняно з 142,4+11,5 – у здорових. 9. Хронічний гастроентерит у коней 1–3-річного віку, спричинений асоціацією E. coli i Ps. aеruginosa, призводить до гіпопротеїнемії, розвитку паренхіматозної жовтяниці (уміст білірубіну підвищується до 25,0–49,0 мкмоль/л), порушення плазмалеми (активність АЛТ підвищена у 2,4 рази у 60 % тварин) та мітохондрі-альної мембрани гепатоцитів (активність АСТ зростає у 66,7 % тварин). Застосування “Бістиму” в комплексному лікуванні гастроентериту сприяє швидшому видужанню лошат, поліпшує їх імунно-гематологічний статус. Під дією препарату поліпшується білоксинтезувальна функція печінки та відновлюється цитозольна і мітохондріальна структура гепатоцитів, що підтверджується зниженням активності індикаторних ферментів – АСТ, АЛТ і ГГТ. 10. При отруєнні алкалоїдами чорнокореня лікарського і В1-афлатоксином у коней виникають брадикардія, розщеплення другого тону серця, полідипсія, поліурія, алотріофагія, судоми, олігохромемія та гіпохромія. Патологія печінки характеризується розвитком холестазу (активність ГГТ підвищена в 2,5 рази у 100 % коней), холемії, паренхіматозної жовтяниці (уміст загального білірубіну – 20,3+4,6; кон’югованого – 6,2+1,3 мкмоль/л), гіпоальбумінемією (у 50 % коней), гіпергаммаглобулінемією (у 62,5 % тварин) та розростанням сполучної тканини (цироз). Інформативним показником патології є активність ГГТ. Біохімічні синдроми ураження печінки зберігаються протягом шести місяців після клінічного видужання. 11. При стахіботріотоксикозі коней функціональний стан печінки характеризується гіперпротеїнемією і різко вираженою гіпоальбумінемією (менше 21,2 г/л) у 100 % коней та диспротеїнемією (альбуміно-глобуліновий коефіцієнт – 0,25±0,08), що зумовлює позитивні результати колоїдно-осадових проб: формолової (різко позитивна) і сулемової (1,5+0,03 мл проти 2,75+0,1 мл у клінічно здорових), а також холестазом (активність ГГТ підвищена у 100 % коней до 4,0+1,0 мккат/л порівняно з 0,38+0,12 – у здорових), зниженням активності АЛТ і АСТ та синтезу сечовини (у 83,3 % коней, у тому числі у 33 % – менше 2 ммоль/л), розвитком цирозу і ознаками печінкової енцефалопатії. Найбільш інформативними для діагностики є показники білкового обміну, колоїдно-осадові проби та активність ГГТ. 12. Асоційований перебіг ІЕМ і лептоспірозу характеризується анорексією, анемічністю або іктеричністю видимих слизових оболонок, пригніченням, печінковою енцефалопатією, тахікардією і тахіпное, олігохромемією і гіпохромією (р<0,001), лейкоцитопенією, лімфоцитопенією, нейтрофілією з гіпопластичним зрушенням ядра, набряками підшкірної клітковини в ділянках голови і грудної клітки. 13. Ураження печінки у коней при асоційованому перебізі ІЕМ і лептоспірозу характеризується гіпоальбумінемією (у 66,7 % коней), гіпербетаглобулінемією, гіпербілірубінемією, зниженням детоксикаційної функції, збільшенням активності АСТ у 93 % тварин (4,5+0,32 ммоль/л; р<0,01) і ГГТ (у 5,6 разів, порівняно з нормою). При гістологічному дослідженні виявлені зернисто-білкова дистрофія і некроз гепатоцитів, розростання сполучної тканини. Зміни функціонального стану і структури печінки є типовими для холестазу, гепатиту і цирозу. Біохімічні показники функціонального стану печінки у деяких тварин не відновлюються навіть через 6 місяців після клінічного видужання. 14. При хронічному перебізі ринопневмонії (титр гемаглютинінів за РЗГА 1:512 і вище) та лептоспірозу (за РМА титр 1:200–1:800) виявляли іктеричність кон’юнктиви, виснаження, макроцитарну анемію, виражену гіпоальбумінемію у 71,4 % коней (22,4+1,6 г/л; р<0,01), розвиток холестазу (активність ГГТ становить у середньому 1,9+0,25 мккат/л проти 0,5+0,05 у здорових; р<0,001) і парен-хіматозної жовтяниці. Зміни функціонального стану і структури печінки харак-терні для хронічного перебігу гепатохолангіту. Найбільш інформативним показником діагностики патології є зростання активності ГГТ (у 100 % коней). 15. Зміни функціонального стану печінки у коней, хворих на сетаріоз, характеризуються гіпопротеїнемією і гіпоальбумінемією (р<0,001) у 100 % тварин, гіпергаммаглобулінемією (29,9+4,1 г/л проти 14,5+1,4 – у здорових; р<0,01), холебілірубінемією – частка кон’югованого білірубіну збільшується до 41,5–59,4 % від загального (у здорових коней – не більше 21,5 %), розвитком холестазу і холангіту (активність ГГТ підвищується в середньому у 8 разів, а у 38,5 % коней – у 10–15), синдромів цитолізу (активність АЛТ підвищена удвічі) і печінкової енцефалопатії (сонливість, атаксія, тастгіпоестезія). 16. Препарат “Бістим” позитивно впливає на перебіг жеребності кобил, підвищує вихід та збереження (на 23,3 %) лошат у перші місяці життя, запобігає руйнуванню цитозольної і субклітинних структур гепатоцитів у лошат, свідченням чого є стабільні показники активності індикаторних для печінки ферментів (АСТ, АЛТ і ГГТ). ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ 1. При діагностиці патології печінки в коней слід враховувати визначені ліміти біохімічних показників функціонального стану: загального білка – 65,0–80,0 г/л; альбумінів – 26,0–40,0 г/л; білірубіну загального – 6,0–14,5 мкмоль/л; кон’югованого – 0,6–3,5 мкмоль/л; сулемової проби – не менше 2,0 мл; активності аспарагінової (АСТ) – 2,7–3,6 ммоль/л та аланінової (АЛТ) трансфераз – 0,18–0,4 ммоль/л; гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) – 0,1–0,5 мккат/л; холестеролу – 2,5–6,5 ммоль/л; сечовини – 3,0–7,0 ммоль/л; глюкози – 2,5–5,5 ммоль/л. 2. Ліміти біохімічних показників функціонального стану печінки у лошат залежать від віку і становлять: загальний білірубін – 7,0–18,0 мкмоль/л; кон’югований – 0,5–7,0 мкмоль/л; сечовина – 3,0–6,5 ммоль/л; холестерол – 2,5–7,0 ммоль/л; глюкоза – 2,5–5,5 ммоль/л; загальний білок – 48,0–75,0 г/л; альбуміни – 20,0–38,5 г/л. 3. Для діагностики патології печінки при амілоїдозі і стахіботріотоксикозі слід визначати вміст загального білка (більше 80 г/л) і альбумінів (менше 25 г/л), використовувати формолову і сулемову коагуляційні проби як експрес-методи. Інформативним показником для діагностики стахіботріотоксикозу є також підвищення активності ГГТ. При алкалоїдомікотоксикозах, метеоризмі кишечнику та сетаріозі необхідно визначати активність ГГТ, яка у 100 % коней підвищується від 2 до 21 разу, та вміст білірубіну. 4. Діагностика патології печінки при інфекційному енцефаломієліті, хронічному перебізі лептоспірозу та ринопневмонії (титр гемаглютинінів у РЗГА 1:512) має ґрунтуватися на визначенні активності АСТ і АЛТ (більше 3,6 і 0,5 ммоль/л відповідно), ГГТ (більше 0,5 мккат/л) та вмісту альбумінів (менше 26 г/л). 5. Для лікування і профілактики патології печінки у коней у комплекс ветеринарних заходів необхідно включати застосування біостимулювального препарату “Бістим” підшкірно, в дозі 0,3–0,5 мл на 10 кг маси тіла, протягом 5–7 діб. 6. Фахівцям ветеринарної медицини у практичній діяльності слід використовувати методичні рекомендації “Діагностика патології печінки у коней” (Лев-ченко В.І., Головаха В.І., Галатюк О.Є.– К., 2003.– 27 с.). Список опублікованих праць за темою дисертації А. Підручники 1. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І.Левченко, В.В.Влізло, І.П.Кондрахін, Д.Д.Мельничук, Л.І.Апуховська, В.Л.Галяс, В.І.Головаха, В.В.Сахнюк, В.А.Том- чук, В.А.Грищенко, М.І.Цвіліховський? за ред. В.І.Левченка і В.Л.Галяса. – Біла Церква, 2002. – 400 с. 2. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І.Левченко, В.В.Вліз-ло, І.П.Кондрахін, Й.Л.Мельник, М.О.Судаков, В.Ю.Чумаченко, В.М.Безух, Л.М.Богатко, В.І.Головаха, В.В.Лисенко, В.В.Сахнюк? за ред. В.І.Левченка. – Біла Церква, 2004. – 608 с. Б. Методичні рекомендації 3. Діагностика патології печінки у коней: Методичні рекомендації / В.І.Левченко, В.І.Головаха, О.Є.Галатюк. – Київ, 2003. – 27 с. 4. Біохімічні методи дослідження крові тварин / В.І.Левченко, Ю.М.Но-вожицька, В.В.Сахнюк, М.Я.Тишківський, В.І.Головаха, В.П.Москаленко, Н.В.Вовкотруб, А.В.Розумнюк, О.Ю.Голуб, Н.В.Тишківська, Л.Г.Слівінська, В.П.Фасоля. – Київ, 2004. – 105 с. В. Список статей, опублікованих за темою дисертації 5. Головаха В.І. Функціональний стан печінки у лошат // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип.2, ч.1.– Біла Церква, 1997. – С. 24 – 27. 6. Головаха В.І. Становлення функціонального стану печінки у лошат тракененської породи// Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип.4, ч.1.– Біла Церква, 1998. – С. 26 – 29. 7. Головаха В.І. Стан білоксинтезувальної функції печінки у конематок // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 9.– Біла Церква, 1999. – С. 36 – 40. 8. Головаха В.І., Галатюк О.Є. Стан пігментного обміну у коней // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 8, ч. 1. – Біла Церква, 1999. – С. 49 – 53. Дисертант провів лабораторні дослідження та узагальнив результати. 9. Головаха В.І. Зміни гепатобіліарної системи у коней при інфекційній ринопневмонії, лептоспірозі та стахіботріотоксикозі // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 13, ч.2. – Біла Церква, 2000. – С. 49 – 54. 10. Головаха В.І., Галатюк О.Є. Зміни гемопоезу і функціонального стану печінки у коней при інфекційному енцефаломієліті // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць, присв. 80-річчю зооінж. ф-ту ХЗВІ. – Вип. 6 (30), ч.2 – Харків, 2000. – С. 126 – 129. Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження та узагальнив отримані результати. 11. Головаха В.І. Стан гепатобіліарної системи у коней при змішаній інфекції (інфекційний енцефаломієліт і лептоспіроз) // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип.11. – Біла Церква, 2000. – С. 27 – 31. 12. Левченко В.І., Головаха В.І., Козій В.І. Становлення гепатобіліарної системи у новонароджених лошат // Науковий вісник НАУ.– Вип. 22.– К., 2000. – С. 189 – 192. Дисертант проводив клінічні, морфологічні та лабораторні дослідження крові і статистичний аналіз отриманих результатів. 13. Індикаторні ферменти печінки у коней / В.І.Головаха, В.І.Левченко, О.Є.Галатюк, В.І.Козій // Наук. вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С. З.Гжицького. – Т. 2 (2), ч.2. – Львів, 2000. – С. 46 – 48. Дисертант провів біохімічні дослідження сироватки крові у коней. 14. Головаха В.І. Функціональний стан печінки у лошат української верхової породи // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 14.– Біла Церква, 2000. – С. 170 – 173. 15. Головаха В.І. Стан вуглеводної, ліпідної та білірубіносинтезувальної функції печінки у конематок української верхової породи // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип. 79. – Т. 1. – Харків, 2001. – С. 89 – 95. 16. Головаха В.І., Левченко В.І. Індикаторні ферменти печінки та показники залишкового азоту в лошат // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 16.– Біла Церква, 2001. – С. 40 – 46. Дисертант провів біохімічні дослідження сироватки крові та аналіз одержаних результатів. 17. Головаха В.І. Ферментодіагностика гепатопатії у коней // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 18. – Біла Церква, 2001. – С. 31 – 36. 18. Головаха В.І., Левченко В.І., Галатюк О.Є. Стан гепатобіліарної системи у коней при алкалоїдомікотоксикозі // Наук. вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С.З.Ґжицького – Т. 3 (2) .– Львів, 2001. – С. 20 – 23. Дисертант провів клінічні, морфологічні та біохімічні дослідження крові і їх аналіз. 19. Головаха В.І. Показники білкового обміну у конематок // Наук. праці Полтав. держ. аграр. акад. – Т. 2 (21). Ветеринарні науки. – Полтава, 2002. – С. 264 – 268. 20. Головаха В.І. Інформативність деяких коагуляційних проб у коней // Науч. труды Крым. ГАУ. – Вип.71. – Симферополь, 2002. – С. 139 – 143. 21. Головаха В.І. Інформативність біохімічних показників крові для діагностики патології печінки у конематок чистокровної верхової поро- ди // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип. 80. – Харків, 2002. – С.177 – 180. 22. Головаха В.І. Функціональний стан печінки у непородних коней // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць, присв. 150-річчю заснування ХЗВІ. – Вип. 33, ч. 2. – Харків, 2002. – С. 170 – 173. 23. Головаха В.І. Функціональний стан печінки у коней-продуцентів імунних сироваток // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип. 77. – Харків, 2002. – С. 74 – 79. 24. Головаха В.І. Інформативність показників патології печінки при деяких захворюваннях лошат // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 21. – Біла Церква, 2002. – С. 45 – 50. 25. Головаха В.І., Антіпов А.А. Зміни гепатобіліарної системи в коней при нематодозах // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 23. – Біла Церква, 2002. – С. 32 – 37. Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження крові, аналіз одержаних результатів. 26. Функціональний стан печінки у коней при сетаріозі / В.Головаха, А.Ан-тіпов, П.Шульга, Г.Батенко // Вет. медицина України.– 2002. – № 4.– С. 22–23. Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження крові та узагальнив результати. 27. Головаха В.І. Зміни еритроцитопоезу в коней // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Харків, 2003. –Вип.82 – С.170 – 174. 28. Головаха В.І. Діагностика гепатопатії у коней, хворих на ентералгію // Віс-ник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. – Вип. 28. – Біла Церква, 2004. – С. 49 – 56. 29. Головаха В.И., Лумьяник С.В. Функциональное состояние печени у жеребцов // Ученые записки УОВГАВМ: Витебск, 2001. – Т. 38. – С. 29–30. Дисертант провів клінічні та лабораторні дослідження крові та узагальнив результати. 30. Головаха В.І., Ушкалов В.О., Романько М.Є. Діагностика гепатопатії у коней при хронічному гастроентериті // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип. 84. – Харків, 2004. – С. 232 – 235. Дисертант провів клінічні, морфологічні та біохімічні дослідження крові і узагальнив їх. 31. Ефективність “Бістиму” при гастроентериті у лошат / В.Ушкалов, М.Романько, В.Головаха, І.Жила і ін. // Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції: Матеріали. міжнар. наук.-практ. конф. (27–29 жовтня 2004 р.). – Ч. ІІ.– Одеса, 2004. – С. 82–87. Дисертант провів клінічні, морфологічні та біохімічні дослідження крові і узагальнив їх. Головаха В.І. Функціональний стан печінки та її патологія у коней (етіологія, патогенез і діагностика). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.01 – діагностика і терапія тварин. Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 2004. Встановлені видові особливості функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней різного віку, породи та фізіологічного стану, що є базисом для розробки інформативних методів діагностики патології печінки. Вперше визначені фізіологічні показники активності АСТ, АЛТ і ГГТ, вмісту холестеролу, білірубіну, колоїдно-осадових проб у коней різних вікових груп та різного фізіологічного стану. Встановлено, що у коней-продуцентів імунних сироваток зміни гепатоцитів спричинюють розвиток гіперпротеїнемії, синдромів цитолізу та функціональної недостатності, яка проявляється гіпоальбумінемію та диспротеїнемією. Встановлено схильність коней з патологією печінки до розвитку ентералгії та метеоризму кишечнику, теоретично обгрунтовані механізми розвитку патології печінки при метеоризмі. Хронічний гастроентерит у коней, спричинений асоціацією E.coli та Ps.аеrиgіnosa, призводить до розвитку паренхіматозної жовтяниці, порушення структури цитоплазматичної та мітохондріальної мембран гепатоцитів. Уперше вивчено патогенез патології печінки при отруєнні коней алкалоїдами чорнокореня лікарського та В1-афлатоксином. Патологія печінки при хронічному перебізі стахіботріотоксикозу характеризується гіперпротеїнемією і гіпоальбумінемією, порушенням дезінтоксикаційної функції (внаслідок чого виникає енцефалопатія), розвитком синдрому холестазу і цирозу. Для діагностики патології печінки при амілоїдозі і стахіботріотоксикозі слід визначати вміст загального білка (більше 80 г/л) і альбумінів (менше 25 г/л), використовувати формолову і сулемову проби. Інформативним при стахіботріотоксикозі є також зростання активності ГГТ. При алкалоїдо- і В1-афлатоксикозі, метеоризмі кишечнику необхідно визначати активність ГГТ та вміст білірубіну. Зміни функціонального стану і структури печінки при асоційованому перебізі ІЕМ та лептоспірозу характерні для хронічного гепатиту і початкових стадій цирозу, ринопневмонії та лептоспірозу – хронічного гепатохолангіту. Діагностика патології печінки ґрунтується на визначенні активності АСТ, АЛТ і ГГТ та вмісту альбумінів. Уперше вивчено функціональний стан печінки у коней, хворих на сетаріоз. Він характеризується розвитком синдромів запалення, гепатоцелюлярної недостатності, холестазу, цитолізу і печінкової енцефалопатії, що у сукупності можна діагностувати як хронічний гепатохолангіт. Для діагностики необхідно визначати активність ГГТ, АСТ і АЛТ, вміст загального і кон’югованого білірубіну. Уперше апробовано для лікування і профілактики патології печінки у коней препарат бджолиного обніжжя “Бістим”. Ключові слова: коні, лошата, печінка, активність ферментів, білірубін, амілоїдоз, гепатобіліарна система, асоційована інфекція, коліки, гастроентерит. Головаха В.И. Функциональное состояние печени и ее патология у лошадей (этиология, патогенез и диагностика). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.01 – диагностика и терапия животных. Белоцерковский государственный аграрный университет. Белая Церковь, 2004. Установлены видовые особенности функционального состояния гепато-билиарной системы у клинически здоровых лошадей разного возраста, породы и физиологического состояния, что является базисом для разработки информативных методов диагностики патологии печени. Впервые определены физиологические показатели активности индикаторных ферментов печени (АСТ, АЛТ и ГГТ), холестерола, билирубина, колоидно-осадочных проб у лошадей разных возрастных групп и разного физиологического состояния. В последние три месяца жеребности у кобыл постепенно развивается олигоцитемия, олигохромемия, уменьшается количество молодых эритроцитов и снижается их кислотная резистентность. Характерными в этот период являются физиологическая гипопротеинемия (р<0,01) и гипоальбуминемия (р<0,01), гиперхолестеролемия и гиперкреатинемия, стабильный уровень мочевины, глюкозы и активности относительно специфических для печени ферментов (АСТ, АЛТ и ГГТ), что является вероятным индикатором сохранения структуры цитоплазматической и митохондриальной мембран гепатоцитов, физиологического течения метаболизма желчных кислот и отсутствия внутрипеченочного холестаза. У жеребят лимиты биохимических показателей, которые характерны для функционального состояния печени, в большей степени зависят от возраста. Наиболее жизненноважные функции печени стабилизируются у них в разные периоды жизни: билирубинсинтезирующая – в месячном возрасте, мочевинообразующая – в трех-, углеводная и липидная – в шести-, белоксинтезирующая – в двенадцатимесячном возрасте. У жеребят до годовалого возраста показатели колоидно-осадочных реакций (сулемовой и с меди сульфатом) неинформативные для диагностики диспротеинемии. Процессы трансаминирования, которые катализируются (АСТ, АЛТ), и активность ГГТ у жеребят стабилизируются в шестимесячном возрасте, а гидролиз фосфорных соединений, в которых участвует щелочная фосфатаза – в девятимесячном. Содержание холестерола снижается с 20,0±1,5 моль/л после рождения до 4,4±0,3 – в шестимесячном возрасте. Установлено, что у лошадей-продуцентов иммунных сывороток развиваются необратимые изменения гепатоцитов, что приводит к гиперпротеинемии (р<0,001), гипоальбуминемии (р<0,001), увеличению количества постальбуминов, трансферина (р<0,001), гаптоглобина (р<0,01), ?2-макроглобулина (р<0,05), иммуноглобулинов G+А (р<0,001) и М (р<0,005). Высокое содержание иммуноглобулинов является результатом постоянного влияния антигенов на иммунную систему, а гипергаммаглобулинемия (32,5±2,8г/л) – показателем необратимых изменений в печени вследствие отложения амилоида и накопления парапротеина. Прижизненная диагностика амилоидоза печени у лошадей базируется на определении показателей белкового обмена, наиболее информативными среди которых являются гиперпротеинемия, гипоальбуминемия (менее 25 г/л), гипергаммаглобулинемия (более 18 г/л) и положительные результаты формоловой и сулемовой (менее 2 мл) реакций. Установлена предрасположенность лошадей с патологией печени к развитию энтералгии и метеоризма кишечника, теоретически обоснованы механизмы развития патологии печени при метеоризме, которая характеризуется цитолитическим (активность АЛТ увеличена в 5,7 раза) и холестатическим (активность ГГТ увеличена в 7,3 раза) синдромами, гепатоцеллюлярной недостаточностью. Хронический гастроэнтерит у лошадей, вызванный ассоциацией Е. соlі и Рs. аеrиginosa, приводит к развитию паренхиматозной желтухи, нарушению структуры цитоплазматической и митохондриальной мембран гепатоцитов. Впервые изучен патогенез патологии печени при отравлении лошадей алкалоидами чернокорня лекарственного и В1-афлатоксином. Патология печени характеризуется развитием холестаза (активность ГГТ повышена в 2,5 раза у 100 % лошадей), холемии, паренхиматозной желтухи, гипоальбуминемией (у 50 % лошадей), гипергаммаглобулинемией и разрастанием соединительной ткани. Наиболее показательным тестом для диагностики патологии является повышение активности ГГТ. Патология печени при хроническом течении стахиботриотоксикоза характеризуется гиперпротеинемией и гипоальбуминемией (альбуминов меньше 21,2 % у 100 % лошадей), нарушением дезинтоксикационной функции (в результате чего возникает энцефалопатия), развитием синдромов холестаза и цитолиза. Для диагностики патологии печени при стахиботриотоксикозе необходимо определять активность ГГТ (увеличена у 100 % больных). Изменения печени при ассоциированном течении ИЭМ и лептоспироза проявляются гиперферментемией АСТ и ГГТ, гипоальбуминемией, гипербилирубинемией, что характерно для хронического гепатита и начальных стадий цирроза. Хроническое течение ринопневмонии и лептоспироза проявляется истощением, макроцитарной анемией, гипоальбуминемией, развитием холестаза и паренхиматозной желтухи. Эти изменения характерны для хронического гепа-тохолангита. Для диагностики патологии печени при этих заболеваниях рекомендуется определять активность индикаторных ферментов (АСТ, АЛТ и ГГТ) и содержание альбуминов в сыворотке крови. Впервые изучено функциональное состояние печени у лошадей при сетариозе. Оно характеризуется развитием синдромов воспаления, гепатоцеллюлярной недостаточности (гипоальбуминемия у 100 % лощадей), холестаза, цитолиза и печеночной энцефалопатии, что в совокупности можно диагностировать как хронический гепатохолангит. Впервые апробирован для лечения и профилактики патологии печени у лошадей препарат пчелиной обножки “Бистим”. Ключевые слова: лошади, жеребята, печень, активность ферментов, билирубин, амилоидоз, гепатобиллиарная система, ассоциированная инфекция, колики, гастроэнтерит. Golovacha V. The functional condition of the liver and it pathology in horses (etiology, pathogenesis and diagnosis). – Manuscript. Dissertation for getting scientific degree of the doctor of veterinary science for specialty 16.00.01 – diagnosis and therapy of the animals. Bila Tserkva, 2004. The dissertation is devoted to studying of the functional condition of liver in horses in the norm and during diseases of the different etiology (noninfectie, infectie and parasitary). It is learned the variety features of the functional condition of the hepatobiliary system in clinically healthy horses of different ages, breeds and physiological conditions that is the basis for elaboration of the methods of the diagnosis of liver pathology. For the first time there were recognized the activities of liver enzymes (AST, ALT and GGT)< cholesterol, bilirubin, collodion-precipitate tests in horses at different ages and physiological condition. It was detected irreversible hepatocyte changes in horse-donors that cause the development of hyperproteinemia, syndrome of cytolisis and functional insufficiency (it is manifested with hypoalbuminemia and dysproteineima). It was detected inclination of the horses with liver failure to the development of enteralgy and intestinal meteorism. There were experimentally elaborated the mechanisms of the development of liver pathology during meteorism. The chronic gastroenteritis in horses caused by E.coli and Ps.Aeurodenosa results in development of the parenchymatic icterus, failures of the cytoplamatic and mitochondrial hepatocyte membranes. For the first time it was learned the pathogenesis of the liver pathology in horses with alkaloid and B1-aflatoxin poisoning. The liver failure is characterized by hyperproteinemia, hypoalbuminemia, disorder of the desintozication liver functions (that is the cause of encephalopathy) the development of the cholestasis and cirrhosis. There were studied the changes of the functional condition and liver structure in horses with IEM and leptospirosis. These changes were characterized by chronic hepatitis and early stages of cirrhosis. For the first time it was established the functional liver condition in the horses with setariosis. It was manifested by inflammation, hepatocellular insufficiency, cholestasis, cytolisis and hepar encephalopathy, that can be diagnosis as chronic hepatocholangitis. For the first time it was approbated “Bistim“ for the treatment and prevention of liver pathology in horses. Key words: horse, foal, liver, ferment activity, bilirubine, amiloidosis, hepatobiliar system, associated infection, colic, gastroenteritis. PAGE 45 Гіперімунна інтоксикація Пригнічення еритроїдного ростку кровотворення Підвищення активності макро- фагально-фагоцитарної системи Олігоцитемія, олігохромемія та гіпохромія Збільшення кількості імуноглобулінів G, M, A Гемічна гіпоксія Утворення мутацій купферовських, зірчастих та ендотеліальних клітин Зменшення окиснювального фосфорилювання та дефіцит енергії Посилення колагенізації просторів Діссе та утворення амілоїду ГЕПАТОДИСТРОФІЯ Збільшення порозності та порушення трофіки судин Синдром гепатоцелюлярної недостатності Синдром цитолізу Стискування та атрофія балочних структур гепатоцитів

Похожие записи