.

Функціональний стан еозинофілів і базофілів крові хворих на бронхіальну астму та особливості його змін в умовах застосування імунокоригуючих препараті

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
134 3278
Скачать документ

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Матвієнко Юлія Олександрівна

УДК 616.248-085:615.37:611-018.5.001.6

Функціональний стан еозинофілів і базофілів крові хворих на бронхіальну
астму та особливості його змін в умовах застосування імунокоригуючих
препаратів

03.00.09 – імунологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2004

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Інституті фтизіатрії і пульмонології

ім. Ф.Г. Яновського АМН України

Науковий керівник – член-кореспондент АМН України

доктор медичних наук, професор

К.Ф. Чернушенко

Інститут фтизіатрії і пульмонології

ім. Ф.Г. Яновського АМН України

завідувач лабораторії імунології.

Офіційні опоненти: –

доктор біологічних наук, Холодна Лідія Степанівна професор

кафедри мікробіології та загальної імунології біологічного

факультету Київського національного університету

імені Тараса Шевченка;

доктор біологічних наук, Алексеєва Ірина Миколаївна, старший

науковий співробітник, завідувач відділу імунології та цитотоксичних

сироваток Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України.

Провідна установа – Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця.

Захист відбудеться „20” квітня 2004 р. о 16 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.14 в Київському національному
університеті

імені Тараса Шевченка, за адресою:

03127, м. Київ, проспект академіка Глушкова, 2, біологічний факультет,
ауд. 434.

Поштова адреса 01033 м. Київ, вул.. Володимирська, 64.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету

імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “4 ” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _____________ к.б.н. Молчанець О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні 20 років поширеність бронхіальної астми
(БА) збільшилась як серед дорослих, так і серед дітей. За статистичними
даними нею хворіють 5 – 7 % населення світу. Показники захворюваності на
астму і смертність від цієї недуги продовжують зростати, незважаючи на
значне число робіт, присвячених механізмам розвитку цієї патології і
наявності нових засобів лікування.

За сучасною концепцією бронхіальна астма – це хронічне запальне
захворювання дихальних шляхів, яке характеризуються варіабільною
зворотньою бронхообструкцією та гіперреактивністю бронхів – підвищеною
чутливістю їх до різних подразнюючих стимулів. Основними клітинними
елементами запалення виступають еозинофіли, базофіли, опасисті клітини,
Т-лімфоцити і макрофаги.

Відомо, що ефекторні клітини (базофільні і еозинофільні гранулоцити) – є
основою патогенезу при алергічних реакціях, а також при бронхіальній
астмі (БА). Рання фаза алергічної відповіді, здійснювана первинним
залученням у реакцію гладких (опасистих) клітин і базофілів, що
призводить до підвищення судинної проникності, утворення і вивільнення
хемотаксичних продуктів, забезпечує залучення в зону алергічної реакції
інших ефекторних клітин, серед яких провідне місце займають еозинофіли.
Еозинофіли виступають ключовою клітиною у виникненні ушкодження епітелію
бронхів. Еозинофільні гранули служать джерелом великої кількості
прозапальних токсичних продуктів, що призводить до деструкції і
десквамації епітеліальних клітин бронхів. В залежності від кількості
ефекторних клітин та їх співвідношень, особливостей їхніх взаємодій в
присутності специфічного алергену (зв’язаного чи незв’язаного ІgЕ
антитілами), запалення може бути спрямовано або на формування
репаративних процесів і завершення алергічної реакції, або на перехід у
її пізню фазу [А.Г. Чучалін (1997 р.), І.С. Гущін (1998 р.), К.Ф.
Чернушенко (2003 р.)].

Велика кількість робіт присвячена ролі імунокомпетентних клітин при
алергічних захворюваннях, зокрема при бронхіальній астмі. Однак багато
питань залишаються ще не ясними. Недостатньо зведень про функціонування
основних ефекторних клітин (еозинофілів і базофілів) при різних формах
БА, залежності їх від стану імунної системи (Т- і В- системи
лімфоцитів).

При лікуванні БА використовується велика кількість різноманітних
препаратів, у тому числі тих, що мають імунокоригуючі властивості, але
до останнього часу залишається неясним питання про всі можливі механізми
дії цих препаратів на ефекторні клітини при БА, а також про критерії
призначення цих препаратів пацієнтам з різними формами цієї недуги.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом колективних наукових досліджень у рамках: НДР А.
95.03 № держреєстрації 0195U002730 “Розробити нові діагностичні критерії
і принципи лікування бронхіальної астми на основі сучасних поглядів на
патогенез цього захворювання”, НДР А. 95.01 № держреєстрації 0195U002723
“Вивчення клініко-патофізиологічних механізмів бронхіальної обструкції і
розробка нових способів її корекції при хронічних обструктивних
захворюваннях легень”.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи: вивчити особливості змін
кількісного складу і функціонального стану еозинофілів і базофілів крові
у хворих на бронхіальну астму в залежності від форми захворювання в
умовах застосування імунокоригуючих препаратів.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні задачі:

вивчення стану імунної системи (Т-, В- лімфоцитів і NK- клітин) у хворих
на бронхіальну астму в залежності від форми захворювання до і після
застосування імунокоригуючих препаратів;

вивчення порушення стану еозинофільних гранулоцитів периферичної крові у
хворих на бронхіальну астму;

вивчення функціонального стану базофільних гранулоцитів крові в процесі
варіантів терапії у хворих на бронхіальну астму;

вивчення залежності змін стану еозинофілів і базофілів від кількості і
функціональної активності Т- і В- лімфоцитів, NK- клітин;

вивчення характеру взаємозалежності еозинофілів і базофілів крові в
умовах застосування імунокоригуючих препаратів.

Об’єкт дослідження: еозинофільні, базофільні, нейтрофільні гранулоцити
периферичної крові, Т- і В- лімфоцити, NK-клітини.

Предмет дослідження: особливості порушення стану еозинофільних та
базофільних гранулоцитів периферичної крові; вплив імунокоригуючих
препаратів на функціональний стан еозинофільних і базофільних
гранулоцитів крові; взаємозалежність стану еозинофілів, базофілів, Т- і
В- лімфоцитів, NK- клітин в умовах застосування імунокоригуючих
препаратів у хворих на бронхіальну астму.

Методи дослідження. Імунологічні – визначення вмісту Т-лімфоцитів та їх
субпопуляцій (CD3+, CD4+, CD8+клітин методом непрямої імунофлюоресценції
з використанням антилімфоцитарних моноклональних антитіл), В-лімфоцитів
(CD22+), NK-клітин (CD16+) Оцінка функціонального стану нейтрофілів
здійснювалася за їх поглинальною здатністю (процентом фагоцитозу – ПФ),
та рівнем кисень залежного метаболізму в тесті з нітросинім тетразолієм
(НСТ-тест), еозинофілів – за здатністю до спонтанного розеткоутворення з
баранячими еритроцитами (Е-РУК Еф), їх фагоцитарною активністю
(визначення ПФ та НСТ-тест), базофілів – в тестах спонтанної та
активованої алергенами дегрануляції Бф). Спектрофотометричні методи
використовувалися для визначення вмісту імуноглобулінів (ІgА, ІgМ, ІgG)
та циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові. Математичні –
обчислення індексу ефективності терапії (ІЕТ). Достовірність отриманих
результатів досліджувалась статистичними методами за допомогою пакету
прикладних програм Microsoft Excel.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі комплексного
дослідження хворих на БА, вперше були отримані дані про зміни
функціонального стану еозинофілів (підвищення вмісту їх в крові, зміни в
субпопуляційному складі, зниження поглинальної активності і активація
кисеньзалежного метаболізму) та базофілів (активація спонтанної та
активованої алергенами дегрануляції) в залежності від форми
захворювання.

Вперше визначено, що показники стану еозинофілів і базофілів знаходяться
в прямій кореляційній залежності між собою, також визначаються
характерні зміни кореляційних зв’язків між показниками функціонального
стану цих клітин та Т-, В- лімфоцитів і нейтрофільних гранулоцитів
крові.

Вперше встановлені особливості впливу імуномодулюючих препаратів (Інтал,
Тайлед, Інгакорт, Ербісол, В7 АТМА) на функціональний стан еозинофільних
і базофільних гранулоцитів, та визначена імунологічна ефективність їх
застосування при АБА і НБА.

Практичне значення досліджень. Розроблено новий спосіб оцінки
функціонального стану базофільних гранулоцитів крові у хворих на
бронхіальну астму, використання якого дозволяє удосконалити сучасні
методи діагностики різних форм БА. Розроблені нові критерії оцінки
ефективності імуномодулюючих препаратів у хворих на БА, які можуть бути
використані в медичної практиці.

Впровадження в практику. За результатами проведених досліджень отримано
патент на винахід МПК – 7 А 61 В 10/00 G 01 N 33/53, № 55201 А.
Результати досліджень впроваджені в практику роботи у відділеннях
бронхіальної астми і диференціальної діагностики Інституту фтизіатрії і
пульмонології АМН України.

Особистий внесок. Самостійно проведені всі імунологічні дослідження у
хворих на бронхіальну астму, у яких визначали особливості змін стану
базофілів і еозинофілів крові в умовах застосування імунокоригуючих
препаратів. Проведено математичний і статистичний аналіз отриманих
результатів. Розроблені критерії оцінки ефективності застосування
імуномодулюючих препаратів у хворих на БА. Аналіз і інтерпретація
матеріалу належать автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення досліджень викладені
в матеріалах І, ІІ і ІІІ з’їздів фтизіатрів і пульмонологів України
(Київ 1993, 1998, 2003), V Російського національного конгресу „Человек и
лекарство” (Москва, 1998), в доповіді на науково-практичній конференції
Інституту фтизіатрії і пульмонології АМН України (2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 робіт, в тому числі 2
статті у виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 патент на винахід, 1
раціоналізаторська пропозиція, 7 тез конференцій і з’їздів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 184 сторінках
машинописного тексту, ілюстрована 40 таблицями, 13 малюнками. Робота має
традиційну структуру і складається з вступу, літературного огляду,
викладення матеріалів і методів дослідження, чотирьох розділів
самостійних досліджень, підсумку, висновків, практичних рекомендацій,
списку використаних джерел, що складається з 98 вітчизняних джерел і
джерел країн близького зарубіжжя та 133 – далекого зарубіжжя і додатку.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження

Проведено обстеження 177 хворих на бронхіальну астму (БА) віком 18-60
років. В тому числі 99 (57 %) пацієнтів з атопічною формою захворювання
та 78 (43 %) осіб з неатопічною формою БА. З обстежуваних пацієнтів 70
(42 %) – складали чоловіки і 98 (58 %) – жінки. Діагноз встановлювався
на підставі аналізу даних анамнезу, клінічної симптоматики і результатів
шкірного тестування з алергенами (домашнього пилу, бібліотечного пилу,
рослинного пилку). Базисна комплексна терапія включала традиційне
лікування з застосуванням бронхолітиків (беротек, беродуал, теофедрин),
антигістамінних препаратів (діазолін, кларитин, задітен), і муколітиків
(мукалтин, лазольван, бромгексин).

Основну групу хворих, які крім базисної терапії одержували досліджувані
препарати, складали 125 пацієнтів, в т.ч. з АБА – 72 особи і з НБА – 53.
Групу порівняння складали 52 пацієнти, з яких 27 хворих було з АБА і 25
– із НБА. В контрольну групу було включено 30 практично здорових осіб –
донорів крові.

Розподіл пацієнтів на групи представлений в (табл. 1). Хворим першої
групи (20 пацієнтам), призначався препарат Інтал інгаляційно в
терапевтичній дозі по 20 мг на добу протягом 14 днів. Пацієнтам другої
групи (21 хворому) лікування проводилося препаратом Інгакорт
(флунизолід) фірми “Берінгер Інгельхейм” у дозі 1000 мг на добу протягом
14 днів. В третю групу включено 31 пацієнти – вони отримували препарат
Ербісол по 2 мг на добу протягом 10 днів, внутрішньом’язово. Хворим
четвертої групи (31 особі) призначався препарат Тайлед (недокроміл
натрію) фірми “Фізонс” інгаляційно в терапевтичній дозі 8 мг на добу,
протягом трьох місяців. П’ята група була групою порівняння, (36 осіб),
які одержували лише базисну терапію протягом двох тижнів. 22 пацієнта
шостої групи одержували препарат В7 АТМА виробництва

Таблиця 1

Розподіл хворих за формою БА і статтю

в залежності від препаратів, які використовували

№ п/п Групи хворих, які отримували: БА стать усього

АБА НБА ж ч

1. Інтал 12 8 11 9 20

2. Інгакорт 13 8 16 5 21

3. Ербісол 13 18 17 14 31

4. Тайлед 20 11 17 14 31

5. Базисна терапія 18 18 22 14 36

6. В7 АТМА 14 8 13 10 22

7. Плацебо 9 7 6 9 16

Всього 99 78 102 75 177

% 57% 43% 58% 42% 100%

Здорові особи – – 15 15 30

“Ріхард Біттнер”, по 10-20 крапель 3 рази на добу, протягом 3-х місяців.
Сьому групу склали 16 чоловік, які крім базисної терапії одержували
плацебо по 10-20 крапель 3 рази на добу протягом 3-х місяців. Контрольну
групу склали 30 практично здорових осіб – донорів крові.

Імунологічне обстеження включало визначення стану Т-лімфоцитів,
В-лімфоцитів, NK-клітин, функціонального стану нейтрофільних (НГ),
еозинофільних (Еф), базофільних (Бф), гранулоцитів крові.

Стан Т- лімфоцитів вивчався визначенням загальної кількості і їх
субпопуляційного складу за допомогою поверхневих антигенних мембранних
маркерів CD3, CD4, CD8 методом непрямої імунофлюоресценції з
використанням антилімфоцитарних моноклональних антитіл виробництва НПЦ
“МедБиоСпектр” (Москва).

Стан В-системи лімфоцитів характеризували за їх вмістом (CD22+ Лф),
рівнями сироваточних імуноглобулінів (ІgА, ІgМ, ІgG) та циркулюючих
імунних комплексів. Вміст ІgА, ІgМ, ІgG визначали спектрофотометричо за
інтенсивністю преципітації в поліетіленгліклі (ПЕГ) комплексів
антиген-антитіло (модифікація Когосової Л.С., Матвієнко Ю.А, 1994 рік).
В реакціях використовувалися моноспецифічні сироватки, виготовлені в
Московському НДІ епідеміології і мікробіології ім. Н.Ф. Гамалеї. Рівень
циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) в сироватці крові оцінювали методом
преципітації в поліетиленгліколі (ПЕГ) за методом Haskova V., et al. у
модифікації Круглової І.Ф. та співавт.

Кількість NK-клітин визначали за допомогою МКАТ до поверхневого
антигенного маркеру CD16.

Функціональний стан нейтрофільних гранулоцитів крові характеризували за
їх здатністю поглинати частки латексу з розрахунком проценту фагоцитозу
(ПФ) – відсотком фагоцитуючих клітин і та фагоцитарного числа (ФЧ) –
середньою їх активністю (Потапова О.Г., Хрустіков В.С., (1974 р.), у
модифікації Глейзера В.М. (1993 р.)) та інтенсивністю їх кисеньзалежного
метаболізму в НСТ-тесті за методом Віксман М.Е., Маянського А.Н у
модифікації Глейзера В.М. (1993 р.).

Визначення кількості Еф у крові підраховували стандартним методом на сто
лейкоцитів, з попереднім фарбуванням препаратів реактивом Пероришвілі.

Субпопуляційний склад Еф визначали у такий спосіб: клітини виділяли за
методом Parіllo L.E. Відмиті еозинофіли використовували для постановки
реакції розеткоутворення за методом Мазіної Н.М.(1988 р.) Препарати
висушували на повітрі, фіксували метанолом і фарбували реактивом
Пероришвілі. Відсоток розеткоутворюючих клітин підраховували за
допомогою світлової мікроскопії (в 200 клітинах).

Функціональні властивості еозинофілів характеризували за їх поглинальною
здатністю Еф (Потапова О.Г., (1974 р.) в модифікації Глейзера В.М.,
(1993 р.) та за інтенсивністю кисеньзалежного метаболізму цих клітин в
НСТ-тесті (методика Віксман М.Е., Маянського А.Н в модифікації Глейзера
В.М).

Функціональний стан базофільних гранулоцитів оцінювали в реакції прямої
дегрануляції за методом Stachl S.P., Norn S., у власній модифікації,
суть якої полягала в мікроскопіюванні прямої спонтанної та активованої
алергенами дегрануляції Бф крові хворих на БА.

Для з’ясування імунологічної ефективності препаратів визначали індекс
дії кожного з досліджуваних препаратів і порівнювали ці показники з
однойменними показниками контрольних груп та між собою. Індекс дії
препаратів обчислювали за формулою: (Д-П)/Д)·100%, де Д – це значення
показника до лікування; П – його значення після лікування.

Статистична обробка матеріалу проводилась на персональному комп’ютері
ІBM Atlon з використанням пакету прикладних програм варіаційної
статистики з використанням критерію Ст’юдента в Microsoft Excel.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Стан імунної системи у хворих на бронхіальну астму в залежності від
форми захворювання в умовах застосування імунокоригуючих препаратів.

У ході проведених досліджень нами встановлено (Рис. 1), що на момент
первинного імунологічного обстеження у всіх пацієнтів мали місце чітко
виражені порушення імунного стану, однотипні в основних і контрольних
групах. Виявлені зміни імунологічних показників характеризувалися
статистично достовірним зниженням вмісту Т-лимфоцитів (CD3+), переважно
за рахунок їх супресорної популяції (CD8+), що призводило до підвищення
імунорегуляторного індексу CD4/CD8. Збільшенню кількості В-лімфоцитів
відповідало зростання продукції ІgМ, а також достовірно вищий рівень
ЦІК. Одночасно мало місце зменшення кількості NK-клітин. Порушення
функціональної активності нейтрофільних гранулоцитів крові знайшло
відображення в достовірному зменшенні відсотку фагоцитуючих клітин на
фоні підвищення їх середньої поглинальної здатності та активації
кисеньзалежного метаболізму. Виявлені зміни імунологічних показників при
АБА і при НБА були схожими. Отримані нами дані збігаються з результатами
досліджень порушень імунного стану при БА інших авторів: Бережної Н.М.
(1997 р.), Чучаліна А.Г. (1997 р.), Холгейта С.Т. (1997 р.), Чернушенко
К.Ф. (2003 р.), та ін.

Повторне обстеження хворих на БА показало чітко виражений позитивний
вплив лікування на стан імунної системи, який проявився в нормалізації
загальної кількості Т-клітин і їх субпопуляцій. Рівень CD16+ Лф також
нормалізувався. Спостерігалося зниження експресії лімфоцитами CD22
рецепторів і зниження продукції ІgМ до нормальних рівнів.

Рис.1 Показники системи імунітету у хворих на атопічну і неатопічна
бронхіальну астму.

Також чітко простежувалося зниження рівня ЦІК. У хворих спостерігали
позитивні зміни показників кисеньзалежного метаболізму і достовірне
підвищення поглинальної здатності нейтрофільних гранулоцитів.

Дослідження дії препаратів показали, що найбільший стимулюючим ефект у
відношенні Т-системи імунітету при АБА мав препарат Тайлед, а при НБА –
препарат Ербісол. Гуморальну ланку імунітету, як при АБА, так і при НБА
у більшому ступені відновлював препарат Ербісол, а функціональні
властивості нейтрофільних гранулоцитів при НБА – Тайлед, а при АБА –
Ербісол.

Особливості кількісного і функціонального стану еозинофілів периферичної
крові у хворих з різними формами бронхіальної астми в умовах
застосування імунокоригуючих препаратів.

Наступною задачею було з’ясування функціональної активності еозинофілів
крові і їх субпопуляційного складу у хворих на атопічну і неатопічну
форми БА в процесі терапії з застосуванням Інтала, Інгакорта, Ербісола,
Тайледа і гомеопатичних крапель В7 АТМА.

До початку лікування у хворих на БА відзначався високий вміст
еозинофілів у периферичній крові (10,3 ± 0,9), в т.ч. при з АБА – (11,7
± 1,0) % і при НБА – (9,8 ± 1,3) %, при нормі (0,7 ± 0,2) %.
Спостерігалися також зміни субпопуляційного складу цих клітин, що
проявлялося зниженням числа спонтанних розеткоутворюючих Еф, їх активної
фракції, зменшенням відсотку теофілінрезистентних і теофілінчутливих
розеткоутворюючих Еф і різким підвищенням числа термостабільних розеток
(p

@

B

Z

\

?

oe

UuB

AE

E

E

I

o

під впливом препаратів, які досліджувались

Показники ДГБ n до лікування після лікування

Інтал

Рослинний мікст 5 35,8 ± 2,8 22,4 ± 2,50 *

Домашній пил 4 40,3 ± 2,6 26,5 ± 3,40 *

Бібліотечний пил 4 41,3 ± 3,6 21,0 ± 4,40 *

Тайлед

Рослинний мікст 4 47,75 ± 4,56 19,00 ± 3,62 *

Домашній пил 8 48,25 ± 1,81 24,63 ± 1,48 *

Бібліотечний пил 5 45,80 ± 3,99 21,60 ± 3,80 *

Ербісол

Рослинний мікст 12 40,50 ± 1,93 23,17 ± 3,27 *

Домашній пил 16 45,75 ± 2,33 23,94 ±2,40 *

Бібліотечний пил 16 43,44 ± 2,14 22,94 ± 2,04 *

В7 АТМА

Рослинний мікст 11 43,27 ± 1,87 20,82 ± 1,99 *

Домашній пил 15 46,60 ± 2,13 23,80 ± 1,69 *

Бібліотечний пил 16 47,00 ± 1,97 24,38 ± 1,71 *

Примітка. * – вірогідність різниці показника відносно даних до лікування

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020