.

Формування творчої активності майбутніх учителів у процесі розв’язання педагогічних задач: Автореф. дис… канд. пед. наук / О.М. Полякова, Харк. держ

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3959
Скачать документ

Харківський державний педагогічний університет
ім. Г.С. Сковороди

ПОЛЯКОВА ОЛЬГА МИХАЙЛІВНА

УДК 370.67.+371.126.1.

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАДАЧ

13.00.01 – теорія та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Харків – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному педагогічному інституті
ім. А.С. Макаренка.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, професор
Лазарєв Микола Остапович,
Сумський державний педагогічний інститут
ім. А.С. Макаренка,
завідувач кафедри педагогічної творчості.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
Євдокимов Віктор Іванович
Харківський державний педагогічний університет
ім. Г.С. Сковороди,
завідувач кафедри педагогіки початкового навчання та дошкільного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент
Нагорний Юрій Миколайович,
Харківська державна академія культури,
кафедра соціальної педагогіки.

Провідна установа – Полтавський державний педагогічний інститут
ім. В.Г. Короленка, Міністерство освіти України,
м. Полтава.

Захист відбудеться “24” листопада 1999 р. о “10й” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків,
вул. Блюхера, 2, ауд. 221.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розісланий “24” жовтня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої ради Золотухіна С.Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На порозі третього тисячоліття розробка проблем творчості набуває особливої значущості та гостроти. В умовах переходу людства до постіндустріальної цивілізації суттєво зростає роль творчості в соціальному розвитку. Вона все більшою мірою стає найважливішим чинником суспільного прогресу.
Сучасна вища педагогічна школа України у підготовці вчителя нової формації прагне забезпечення підготовки фахівця, здатного до постійного духовного самовдосконалення, активної педагогічної творчості як основи збагачення інтелектуального та культурного потенціалу нації. Формування творчої активності майбутнього вчителя стає одним із факторів піднесення духовної культури українського народу, всебічного розвитку дитини, підлітка, юнака як цілісної особистості, становлення здібностей і таланту юних громадян України.
Проблема творчості і творчих здібностей вивчалася багатьма науковцями
(Дж. Гілфорд, А. Маслоу, Т. Андерсон, В. Андрєєв, В. Біблер, А. Брушлінський,
С. Гольдентріхт, О. Матюшкін, Я. Пономарев та інш.). Результатом їх багаторічних досліджень стали висновки, що творчість не є особливим даруванням для обраних, вона, навпаки, є властивістю, яка розподілена між усім людством в більшій чи меншій мірі; а творче мислення починає працювати у будь-якої нормальної людини, коли саме життя, практика наражають її на якісь труднощі, перепони, що виступають у вигляді більш чи менш складних задач.
Наукові дослідження сьогодення мають тенденцію до переходу від розробки загальної теорії творчості до знаходження шляхів навчання творчій діяльності. Але в самій проблемі навчання творчості закладена внутрішня суперечність. Феномен творчості передбачає створення якісно нового, яке раніше не існувало. Тому не можна навчити тому, що не створено, але можна навчити механізмам його творення, сформувати здібності до творчої діяльності, її рушійні мотиви.
Психолого-педагогічні дослідження (Д. Богоявленська, Л. Виготський,
А. Жуганов, В. Кан-Калик, Н. Кирилова, В. Краєвський, Ю. Кулюткін, М. Лазарєв,
В. Лозова, Р. Нізамов, А. Петровський, В. Смагін, О. Сущенко, П. Шевченко та інш.) дають нам ґрунтовну підставу вважати: визначальною якістю творчої особистості є її творча активність, що розглядається як інтегративна характеристика особистості, в якій, з одного боку, відображені нові глибокі утворення у структурі особистості (творчі потреби, мотиви, домагання), а, з другого, – знаходять свій вираз якісні зміни в діяльності, що стає більш цілеспрямованою, потужною, продуктивною. Досліджуючи творчу активність учителя як провідну характеристику педагога-професіонала, науковці кафедри педагогічної творчості Сумського педагогічного інституту запропонували виділити два основних компоненти розвитку творчої активності – формування професійно-творчої мотивації та творчих здібностей до педагогічної діяльності. Творчі здібності до реальної і багатогранної педагогічної роботи є фундаментом творчої активності вчителя. Мотиваційна спрямованість на оволодіння новими способами професійної діяльності, на створення нових, більш досконалих якостей як вчителя, так і його учнів являє собою пусковий механізм включення здібностей, умінь, навичок у процес певної педагогічної творчості різних рівнів.
Такій підхід сприяє визначенню механізмів розвитку творчої активності у професійній діяльності вчителя. У дисертаційних дослідженнях В. Лозової,
О. Столярової, О. Сущенко, Г. Шевченко, О. Штепенка розглядаються окремі аспекти виховання творчої активності учнів і вчителя: в умовах проблемного навчання, трудової, естетичної, суспільної діяльності, а також у процесі аналізу певних педагогічних ситуацій. Розкриваючи деякі напрями формування творчої активності вчителя, проаналізовані роботи в той же час не розглядають такий важливий аспект розвитку творчої активності, яким є розв’язання професійних педагогічних задач. Саме педагогічна задача уособлює собою найважливішу ділянку творчого процесу. Більше того, сама творчість учителя багатьма авторами (Д. Богоявленська, Н. Гінділіс, Л. Даниленко, О. Дубасенюк, В. Максименко, М. Нікандров, М. Поташник,
С. Сисоєва, Л. Спірін) розглядається у процесуальному плані як розв’язання постійно виникаючих педагогічних задач. Кожна із задач об’єктивно вимагає мобілізації всіх творчих сил педагога (мотивів, прагнень, здібностей, умінь), тобто достатньо високого рівня творчої активності Таким чином, педагогічна задача, складаючи змістовну і технологічну основу творчості, одночасно виступає і як важливий засіб, і як суттєва умова формування професійно досконалої творчої активності суб’єктів освітнього процесу: вчителів і їх вихованців.
Загальним критерієм, за яким можна визначити рівень творчої активності педагога, стає його здатність до оптимального розв’язання педагогічних задач і, що не менш важливо, до їх формулювання, аналізу практичних педагогічних ситуацій. Проте, недостатньо з’ясованим у наукових дослідженнях і в практичній роботі освітніх закладів є питання про критерії, міру сформованості та практичного вияву творчої активності вчителя на перших етапах його професійної діяльності.
Це зумовило необхідність наукового обгрунтування змісту визначення способів підготовки майбутніх учителів до творчої педагогічної діяльності через оволодіння студентами вміннями розв’язувати педагогічні задачі.
Актуальність і недостатня розробленість проблеми зумовила вибір теми дослідження: “Формування творчої активності майбутніх учителів у процесі розв’язання педагогічних задач”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконано в рамках наукової проблеми кафедри педагогічної творчості Сумського державного педінституту “Цілісний підхід до становлення творчої особистості майбутнього вчителя-гуманіста” і пов’язано з тематикою досліджень Харківського державного педагогічного університету “Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середній та вищій школі”.
Об’єкт дослідження – процес формування творчої активності майбутнього вчителя у вищому педагогічному закладі освіти.
Предмет дослідження – педагогічні умови ефективного використання різних видів педагогічних задач виховного процесу для формування творчої активності майбутнього вчителя.
Мета дослідження – теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного використання педагогічних виховних задач для формування творчої активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
У відповідності з об’єктом, предметом та метою дослідження було висунуто наукову гіпотезу, що використання виховних педагогічних задач успішно формує творчу активність майбутніх учителів за умов: детермінації професійних потреб, устремлінь і прагнень студентів, які справою свого життя обрали педагогічний фах; реалізації принципів задачної інтеграції, особістісної орієнтації, поступового професійно-інтелектуального ускладнення тренувальних виховних задач, відповідності їх рівню почуттєво-емоційного розвитку студентів; використання моделі цілісно-процесуальної підготовки майбутніх учителів до розв’язання виховних задач творчого педагогічного процесу; застосування адекватних діагностичних процедур для самооцінки та оцінки динаміки творчої активності як важливого показника професійного зростання майбутнього вчителя.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в теорії педагогічної та психологічної науки.
2. Встановити основні види виховних задач та їх роль у формуванні творчої активності майбутнього вчителя.
3. Визначити зміст, методи, технологічні засади застосування виховних задач для формування професійно-творчої активності студентів вищого педагогічного навчального закладу. Розробити та експериментально перевірити технології навчання студентів різним способам аналізу і розв’язання задач творчого виховного процесу за умов їх поступового професійного ускладнення.
4. Експериментально перевірити ефективність системи підготовки майбутніх учителів до самостійного вияву професійно-творчої активності у процесі визначення, складання і розв’язання виховних задач.
Для розв’язання поставлених завдань використовувались такі методи педагогічного дослідження: теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної та спеціальної літератури; спостереження, анкетування, інтерв’ювання, тестування; узагальнення, систематизація і класифікація, педагогічний експеримент; вивчення навчально-програмної документації, наочних посібників; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду викладачів вищих педагогічних навчальних закладів, учителів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій та власного досвіду роботи, статистичний аналіз результатів дослідження, формулювання висновків.
Наукова новизна дослідження полягає: в обгрунтуванні сутності, структури творчої активності студентів у процесі професійної діяльності, умов її ефективного формування; в розробці педагогічних технологій використання різних видів педагогічних виховних задач, які поступово ускладнюються за змістом, за процедурами, сприяючи оптимальному розвитку професійно-творчої активності майбутнього вчителя; у розробці комплексу науково-педагогічних критеріїв для визначення об’єктивної динаміки сформованості творчої активності студентів педвузів.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці методичних рекомендацій з питань змісту і методів формування творчої активності студентів у процесі розв’язання ними педагогічних задач як провідної частини їх творчо-професійної підготовки; у створенні технологій навчання студентів різним способам складання, аналізу і розв’язання задач творчого педагогічного процесу для розвитку їх професійно-творчої активності.
Особистий внесок здобувача полягає у психолого-педагогічному обгрунтуванні задачного підходу до формування професійно-творчої активності студентів педвузів; у розробці програми поетапного застосування тренувальних педагогічних задач для розвитку і формування творчої активності майбутнього вчителя.
Достовірність та обгрунтованість результатів дослідження забезпечено методологічною обгрунтованістю вихідних положень, репрезентативністю експериментальних даних, комплексом взаємодоповнюючих методів дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів експерименту з використанням методів математичної статистики, можливістю відтворення експерименту.
Апробація результатів дисертації. Завдання, зміст та методика дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогічної творчості Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка. Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідались на науково-методичних і науково-практичних конференціях Мелітопольського державного педагогічного інституту (м.Мелітополь, 1995р.); Сумського державного педагогічного інституту (м.Суми, 1994р.); Українського державного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (м.Київ, 1995р.); Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів ім. Б.Д. Грінченка (м.Київ, 1994-1995рр.), а також на IV-й Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість як предмет міждисциплінарних досліджень та навчання” (м.Київ, НТУУ “КПІ”, 1997р.).
Впровадження результатів дослідження.
Запропоновані за результатами дослідження науково-методичні рекомендації щодо навчання різним технологіям аналізу та розв`язання задач творчого педагогічного процесу впроваджені у практику підготовки майбутніх учителів Сумського педагогічного інституту, а також у систему роботи Сумського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.
На основі теоретичних висновків і методичних рекомендацій внесені певні зміни у програми з педагогіки, педагогічної творчості, впроваджено спецкурси, спецсемінари з педагогічних дисциплін.
Публікації. Результати дослідження відображено у збірниках наукових праць та у тезах науково-практичних конференцій (усього 6 публікацій загальним обсягом
1, 6 друк.арк., з них 3 публікації – у фахових виданнях).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (227 найменувань), додатків (А, Б). Основний зміст викладено на 160 сторінках, додатки складають 28 сторінок. Дисертація містить 8 таблиць, 5 схем, 1 формулу, 2 графіки, 1 гістограму.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність проблеми дослідження, рівень її розробки, сформульовано об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження; визначено методологію, наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи; розкрито джерелознавчу базу та наведено дані про апробацію отриманих результатів дослідження; визначено положення, які виносяться на захист.
У першому розділі — “Питання формування творчої активності вчителя у психолого-педагогічних дослідженнях та практиці вищих навчальних педагогічних закладів” здійснено різнобічний теоретичний аналіз категорій “творчість”, “активність”, “творча активність”, а також висвітлено педагогічний досвід щодо умов розвитку творчого потенціалу майбутнього вчителя.
Аналіз філософських, психологічних та педагогічних розробок проблеми творчості та творчої активності (І. Алексашина, Г. Акімова, В. Андрєєв, В. Біблер,
А. Жуганов, Н. Кирилова, Г. Костюк, П. Кравчук, Ю. Кулюткін, З. Левчук, І. Лернер,
В. Паламарчук, В. Сухомлинський, Г. Шевченко, В. Шубинський) дозволив дійти висновку, що важливою якістю творчої особистості вчителя є її творча активність. Якщо узагальнити погляди і наукові позиції зазначених та інших авторів, то можна з достатньою долею імовірності визначити суттєві характеристики творчої активності вчителя, як інтегративної категорії, що охоплює пізнавальну і перетворюючу діяльність людини як цілісний процес і його окремі компоненти: сталу спрямованість на творчий пошук, суб’єктивне відкриття, матеріальне втілення задуму. Творча активність учителя – це достатньо розвинута здатність його до цілеспрямованої і планомірної педагогічної діяльності по створенню нових духовних цінностей у собі і дітях, що характеризується, з одного боку, прагненням і вмінням визволитися з-під впливу шаблону, заборон, сміливо взяти на себе ініціативу пошуку невідомого, а, з другого, – спроможністю до свідомого самоконтролю, організованності, самодисципліни. Творча активність як атрибут особистості, її внутрішнє найцінніше надбання проявляється і розвивається тільки у творчій діяльності, характеризується у межах цієї діяльності граничним напруженням і зосередженням в одному напрямі вольових, емоційних, інтелектуальних, фізичних зусиль. Фундаментом творчої активності педагога виступає комплекс творчих здібностей (енергетична активність особистості; комунікативно-творчі, дослідницькі, дидактичні та рефлексивні здібності), а рушійною силою – мотивація, яка характеризується постійною спрямованістю вчителя на оволодіння новими способами та прийомами професійної діяльності, на удосконалення взаємодії з колегами, учнями, батьками, на творчу самореалізацію.
Творча активність учителя виявляється у його педагогічній діяльності. А творча діяльність педагога у технологічному аспекті являє собою розв’язання нескінченного ряду творчих задач, що постійно та об’єктивно виникають (В. Загвязинський,
Н. Кузьміна, М. Нікандров, Я. Пономарьов, Л. Спірін, М. Фрумкін та інш.). Такий діалектичний зв’язок між творчістю та задачами дає можливість вважати одним із провідних засобів становлення творчої активності майбутніх учителів цілеспрямоване навчання їх розв’язанню педагогічних задач, зокрема, виховного характеру.
Розуміння професійної підготовки студентів педвузу як спланованого, систематичного навчання їх розв’язанню педагогічних задач різної складності ми розглядаємо як задачний підхід до формування творчої активності майбутніх учителів.
На доцільності використання у педагогічному навчальному закладі вправ і задач, які б готували студентів до конкретної виховної роботи неодноразово наголошував видатний вітчизняний педагог А.С. Макаренко. На той час це була справді новаторська технологічна ідея,
Проблемою наукового визначення педагогічної задачі займались такі дослідники, як Г. Балл, В. Войтенко, І. Зязюн, Н. Кузьміна, Ю. Кулюткін, Н. Кухарєв, Л. Спірін. Загальним у різних підходах до тлумачення зазначеного поняття є визнання педагогічної задачі як сукупності вимоги (або мети) та умов, за яких її треба задовольнити. О. Дубасенюк та деякі інші автори пояснюють виховну задачу (як видову відносно педагогічної) через мету, котра передбачає перехід вихованців із вихідного рівня на якісно новий рівень розвитку вихованості.
Цінним для нашого дослідження є актуалізація названими дослідниками такої функції педагогічної задачі, як можливості врахування за її допомогою і зовнішніх, і внутрішніх чинників активності особистості вчителя, який не тільки пристосовується до певної ситуації, а й свідомо виходить за її межі, переформульовує зміст задачі у відповідності з постійною зміною виховних обставин.
На основі узагальнення різних тлумачень педагогічної задачі ми визначаємо виховну педагогічну задачу як усвідомлену та самостійно сформульовану вчителем вимогу перетворення існуючої педагогічної ситуації з її об’єктивними і суб’єктивними суперечностями на виховну ситуацію, яка в більшій чи меншій мірі знімає зазначені суперечності. Формулювання і розв’язання такої задачі відповідає, до речі, типічним етапам творчої діяльності взагалі – від виявлення проблеми та її суперечностей через передбачення (гіпотези) дій і прогнозу їх наслідків до аналізу одержаних результатів і необхідних висновків.
Теоретичний аналіз проблеми дозволів визначити і обгрунтувати основні принципи задачного підходу до формування творчої активності майбутнього вчителя.
Принцип задачної інтеграції вимагає відповідності конкретних професійних задач майбутнього вчителя з загальними виховними завданнями суспільства, гармонізації внутрішніх і зовнішніх чинників формування творчої активності спеціаліста.
Принцип особистісної орієнтації домінантними визнає а внутрішні чинники, до яких належать особистісна мотивація, рівень психофізіологічного і культурного розвитку особистості. Відповідно до цього принципу студент має можливість вибору педагогічної задачі з кількох можливих, її особистісного прийняття, переосмислення, розв’язання і доведення.
Принцип поступового професійно-інтелектуального ускладнення педагогічних задач полягає у цілеспрямованому, дозованому зростанні складності виховних задач, що постають перед майбутнім педагогом у процесі спеціальної підготовки: від типових задач з наданим планом розв’язання; через ускладнені, які потребують самостійного пошуку доцільних методів їх вирішення; до таких, що вимагають цілого комплексу педагогічних дій: аналізу педситуації, вияву суттєвої проблеми, формулювання задачі, творчого пошуку оптимального варіанту її розв’язання тощо.
Принцип відповідності педагогічних задач рівню почуттєво-емоційного розвитку студентів. Необхідний для майбутнього педагога рівень почуттєво-емоційного розвитку характеризується його здатністю до напруженої рефлексії, до самостійного осмислення сутності педзадачі і прийняття її за мету власної творчої діяльності.
При визначенні типів педагогічних задач дослідники користуються різними підставами: поділяють їх за змістом діяльності, за метою, за ступенем утруднення, за способом розв’язання і за складністю педагогічної ситуації.
Л. Спірін і М. Фрумкін класифікують задачі за їх функціями (формування норм і правил педагогічної техніки, розвиток оперативних умінь і мислення, знань і умінь для розв’язання стратегічних завдань), що поступово ускладнюються. Н. Кузьміна пропонує поділяти педагогічні задачі на стратегічні, тактичні, оперативні.
Л. Кондрашова свою класифікацію пов’язує з різними сферами професійно-творчої діяльності майбутнього педагога: задачі, що розвивають прогностичні вміння; задачі, що вимагають нових знань та різноманітних способів їх застосування; задачі, пов’язані з оцінюванням та доведенням доцільності педагогічної дії, її результатів.
У цих підходах продуктивними можна вважати такі підстави для типології задач, за якими можна угледіти їх поступове ускладнення, підпорядковане завданням такого ж поступового розвитку творчих компонентів особистості вчителя (і, відповідно, учня) – аналітичного і евристичного мислення, здібностей до оптимальної гуманістичної взаємодії, прогностичних, організаційних, рефлексивних умінь. Саме така ідея була використана у рамках нашого дослідження при розробці типів педагогічних виховних задач. На основі теоретичного аналізу наведених підходів ми вважали доцільним запропонувати і перевірити експериментально різні за складністю і функціями тренувальні (навчаючі) виховні задачі, спрямовані перш за все на формування провідної професійної якості – творчої активності майбутнього педагога.
В основу класифікації покладено один з основних принципів наведеного задачного підходу – принцип поступового професійно-інтелектуального ускладнення педагогічних задач. Відповідно до цього визначено такі їх види: 1) ознайомлювальні (призначені наочно продемонструвати різноманітні продуктивні шляхи і способи реалізації педагогами вмінь розв’язувати педагогічні виховні задачі); 2) аналітичні ( їх метою є практичне оволодіння студентами уміннями педагогічного аналізу); 3) операційно-практичні (за допомогою яких студенти у лабораторних умовах оволодівають навичками професійно-творчої взаємодії з учнями); 4) частково-конструктивні (спрямовані на знаходження студентами нових, власних способів розв’язання); 5) конструктивно-операційні (що потребують самостійної роботи студентів з аналізу педагогічних ситуацій, конструювання задач та ефективного їх розв’язання).
У другому розділі “Дослідно-експериментальне використання педагогічних виховних задач для формування професійио-творчої активності майбутнього вчителя” розкрито методологію, структуру і зміст педагогічного експерименту, спрямованого на з’ясування ефективності визначених автором педагогічних умов для формування творчої активності майбутніх педагогів. Експериментальна робота базувалася на важливій науковій ідеї, яку можна об’єктивно вивести з теорії професійних задач: аналіз і розв’язання задачі неможливі без грунтовного залучення до цього процесу основоположних знань з педагогіки, провідних професійних здібностей і вмінь, потужних вольових, емоційних і розумових сил. А, з іншого боку, теоретичної, практичної, креативної спроможності учитель не досягне без ретельної, довготривалої, якісної практики розв’язання педагогічних задач різного змісту і складності. Ця діалектична єдність і взаємозалежність творчої активності вчителя як головного прояву його справжньої компетентності у сфері своєї діяльності, з одного боку, та цілеспрямованої практики розв’язання професійних задач – провідний методологічний базис дослідно-експериментальної роботи.
Експеримент проводився протягом 1992-1997рр., на базі Сумського педагогічного інституту у процесі фахової підготовки 6-ти академічних груп студентів історичного факультету (загальною кількістю 147 чоловік), з яких З були визначені як контрольні (73 студенти) та інші 3 – як експериментальні (74 студенти).
На констатуючому етапі експерименту здійснювалося визначення конкретного рівня професійно-творчої активності, на якому знаходився кожний окремий студент із того загалу, що був обраний для експериментальної роботи. Була використана комплексна діагностика для вимірювання та оцінки рівнів розвитку творчої активності студентів у сфері їх майбутньої професії. Діагностичні методики підготовлені і перевірені на кафедрі педагогічної творчості Сумського педагогічного інституту (за участю автора). Виділено чотири рівні сформованості творчої активності майбутнього вчителя: низький, середній, достатній і високий. Для визначення кожного рівня застосовані певні критерії-мірила провідних якостей творчої активності: мотивація до творчих дій (її якісні властивості у ставленні до педагогічної професії і конкретних фахових справ – виключно зовнішні стимули чи внутрішні потреби і прагнення дійти поставленої мети творчими зусиллями, долаючи звички, шаблони, стереотипи); характер діяльності студентів (репродуктивний, евристичний, конструктивний, креативний); результативність певного рівня діяльності (завершеність процесу і результату розв’язання обраних задач); розвиток творчих здібностей педагога (комунікативних – рефлексія, діалогічність, емпатійність, евристичних /пошукових/ – бачення проблеми, позицій учасників педагогічної ситуації, образність мислення і слова; рефлексивних – самоорганізація, самоспрямованість на творчість, адекватна самооцінка; дослідницьких – здібності порівнювати, аналізувати, узагальнювати, конструювати, оцінювати вчинки, процеси, результати; креативних -імпровізація, оригінальність, кмітливість, винахідливість, артистичність, якість особистісних творчих здобутків).
Проведена на констатуючому етапі комплексна діагностика рівнів творчої активності (із застосуванням методів цілеспрямованого спостереження, анкетування, рейтингу компетентних осіб) виявила, що, вже навчаючись на З курсі педінституту, студенти у більшості своїй не готові до професійно-творчої діяльності у школі. 49% з них мали середній, 23,1% – низький рівень творчої активності, тільки близько 28% (менше третини) досягли достатнього і менше 2% – високого рівня творчої активності. Зведені за допомогою експертного узагальнення рівні активності студентів і дані про розвиток найважливіших умінь майбутніх учителів розв’язувати типові виховні задачі привели до висновків, що ці показники практично збігаються майже у 87% випадків, іншими словами, рівень творчої активності майбутніх спеціалістів практично корелюється з їх уміннями вирішувати професійні задачі. До речі, це підтверджено і результатами формуючого експерименту. Така закономірність, виявлена експериментально, підтвердила наше припущення щодо універсальності наслідків творчо спрямованої роботи з педагогічними задачами: їх розв’язання поступово удосконалює не тільки вміння і навички практичної роботи з дітьми, але й потужно впливає на загальний рівень творчої активності, яка поширюється на значні сфери професії і життєтворчості особистості. Проте зазначена закономірність діє не механічно, а лише у просторі роботи з такими задачами, що вирішуються у відповідності зі структурою творчої діяльності (від виявлення проблеми і суперечностей явища, що планується перетворити, через гіпотезу шляхів такого перетворення до всебічного аналізу одержаних результатів) і її провідними методами (прогнозування, переформулювання задачі, розчленування загальної задачі на часткові, евристичний пошук варіантів розв’язання, конструювання оптимального з них, мовні методи переконання та навіювання, діагностика поточних і кінцевих результатів тощо).
Формуючий етап експерименту включав розробку і запровадження моделі цілісно-процесуальної підготовки студентів до розв’язання виховних задач творчого педагогічного процесу, тобто такого, який відповідає зазначеним характеристикам творчої діяльності. Розроблена автором модель складалася з таких основних стадій: актуалізація мотивів професійного вибору; утворення сфери спільних пошукових інтересів студентів і викладачів, визначення мети творчо-професійної підготовки, привабливих характеристик творчої діяльності педагога; конкретизація мети педагогічного становлення у серії задач і завдань; випробування себе в реальному образі творчого вчителя, спроможного до складання і розв’язання виховних задач; аналіз рівня професійної підготовки і творчої активності та визначення змісту подальшого педагогічного зростання.
Студенти на формуючому етапі освоювали різні технології аналізу педагогічних ситуацій і зразки оптимального розв’язання виховних задач, що з них випливали. Наступним завданням було створення й реалізація програми поетапного застосування тренувальних педагогічних виховних задач з їх поступовим професійним ускладненням — за змістом і за процедурами. Зазначена програма представлена у схемі 1.
Суттєвою перепоною на шляху реалізації даної програми стали навчальні перевантаження студентів. Тому реалізацію задачного підходу до формування творчої особистості майбутнього вчителя було здійснено шляхом координації програми поетапного застосування педагогічних виховних задач різної складності та змістом дисципліни “Основи педагогічної творчості” на 4 курсі педінституту. Кафедрою педтворчості затверджена експериментальна програма названого курсу, в якій провідне місце належить технологіям аналізу розв’язання педагогічних задач виховної спрямованості. Таким чином весь предметний курс (108 год.) був об’єднаний навколо експериментальної проблеми без втрат у загальнопедагогічній і творчій підготовці майбутніх учителів і вихователів.
Протягом зазначеного етапу процес педагогічної підготовки був забезпечений різноманітними формами професійної діяльності (постійний семінар “Логіка і технології розв’язання педагогічних задач”; диспути з проблем педагогічної творчості, зустрічі з учителями, науково-практичні конференції та інш.).
Представлені експериментальні модель та технології формування творчої активності майбутніх учителів були спрямовані перш за все на розвиток основних педагогічних умінь розв’язання творчих задач виховного процесу. Структура основних педагогічних умінь для розв’язання педзадач визначена автором відповідно до етапів їх вирішення (схема 2).

Схема 1.
Програма поетапного застосування тренувальних виховних задач
різної складності для ефективного формування професійно-творчої активності майбутніх учителів
Термін
Етапу Вид
тренувальних виховних задач
Зміст підготовчої діяльності майбутніх педагогів
1 година Ознайомлювальні Усвідомлення норм і правил виховної педагогічної технології (з огляду на їх доцільність та ефективність у кожній конкретній ситуації) шляхом розгляду різноманітних продуктивних шляхів реалізації педагогами теоретичних і методологічних знань формуючої виховної діяльності.
Розгляд і аналіз педагогічних ситуацій-ілюстрацій (достеменного опису педагогічної ситуації та її аналізу педагогом, формулювання ним виховної задачі та роздумів щодо визначення ефективного засобу її розв’язання, а також процесу його реалізації і, наприкінці, аналізу доцільності обраних педагогом дій виховного впливу).
2 години Аналітичні Набуття вмінь педагогічного аналізу.
Самостійний аналіз (за наданими різноманітними технологічними зразками) прикладів педагогічних ситуацій, відповідності формулювання виховних задач педагогом і ступеню продуктивності застосованих шляхів перетворення педагогічних ситуацій на виховні ситуації.
3,5 години Операційно-практичні (лабораторні умови) Оволодіння в лабораторних умовах навичками професійно-відповідної взаємодії з учнями.
Розгляд запропонованих типових педагогічних ситуацій з їх аналізом, сформульованими виховними задачами й планами їх розв’язування. Реалізація розв’язання задач за наданим шляхом (в разі його прийняття).
4,5 години Частково-конструктивні Вироблення вмінь конструювання власної схеми розв’язання виховної задачі та аналізу її доцільності.
Розгляд наданих типових (а згодом і нетипових) педагогічних ситуацій з їх аналізом, сформульованими виховними задачами і запропонованими неправильними засобами їх розв’язання. Конструювання власної структури виховної взаємодії та доведення її професійної спроможності.
4 години Конструктивно-операційні (лабораторні) Самостійне планування й обгрунтування програми власної професійної діяльності у конкретних педагогічних ситуаціях в лабораторних умовах.
Розгляд і самостійний аналіз детального опису педагогічних ситуацій, спроби власного їх аналізу, формулювання виховних задач, вияву продуктивних шляхів їх рішення. Прогноз розвитку педагогічної ситуації у відповідності з обраним комплексом професійних дій та обгрунтування доцільності власного проекту виховного впливу.
Шкіль-на практи-ка Конструктивно-операційні (реальної педагогічної практики) Опанування вміннями реалізовувати власну професійно-творчу активність шляхом оптимального розв’язання виховних задач в умовах професійної практики.
Глибокий самостійний аналіз реальних педагогічних ситуацій, доцільне формулювання професійних задач, творчий пошук ефективного варіанту їх розв’язання (з доведенням доцільності власного плану педагогічних дій), прогнозування розвитку подій і аналіз передбачуваних наслідків професійних дій.

Схема 2.
Структура основних педагогічних умінь для розв’язання типових
професійно-виховних задач відповідно до етапів їх вирішення
Умовні етапи розв’язання типових професійно-виховних задач Основні педагогічні вміння
Знаходження й формулювання педагогічної задачі Володіння теоретичними та емпіричними методами дослідження педагогічних проблем.
Усвідомлення суперечності між соціумом і розвитком особистості та знаходження шляхів іх розв’язання.
Вияв актуальних педагогічних проблем виховання.
Планування педагогічної діяльності, конструювання її змісту.
Адекватне формулювання професійно-виховних задач.
Уміння визначати свої можливості щодо розв’язання поставлених задач.
Аналізу психологічного стану об’єкта впливу і конкретизації мети – наукового педагогічного спостереження;
– вияву рівнів розвитку кожної особистості та класу в цілому;
– займати позицію учня, відчувати й розуміти можливі мотиви його поведінки, діяльності;
– оптимального аналізу вихідних даних, визначення головного і другорядного у зовнішній поведінці дитини;
– встановлювати причинові зв’язки, залежності між конкретними факторами, діями, психологічним станом учня.
Розчленування задачі на більш часткові – розділяти педагогічну діяльність на операції;
– передбачати та планувати структуру дій учнів і педагогічно керувати їх діяльністю;
– розраховувати поступовість педагогічного впливу;
– узагальнювати й синтезувати різноманітні тактики педагогічного впливу.
Розв’язання задачі на рівні плану – аналізувати причини виникнення тих чи інших проявів у поведінці вихованців;
– досліджувати досвід інших учителів з метою використання ефективних формуючих виховних методів та прийомів у власній діяльності;
– враховувати умови професійного впливу, усувати суперечності між ними;
– комбінувати необхідні прийоми педагогічного впливу у відповідності з метою і очікуваними результатами;
– передбачати і аналізувати можливі наслідки професійного впливу.
Розв’язання задачі на рівні практики перетворюючої педагогічної діяльності – прогнозувати можливі варіанти відхилень від мети і задач під час розв’язання задачі та спрямовувати педагогічний процес у необхідне русло;
– переформульовувати задачі з врахуванням прихованого раніше протиріччя (варіативність способів розв’язання задачі);
– успішно використовувати мовні засоби впливу на учнів;
– реалізовувати у професійній діяльності принцип поєднання поваги і вимогливості до вихованців (А.С. Макаренко);
– володіти невербальними прийомами комунікації;
– бути одночасно уважним до багатьох об’єктів;
– викликати до себе стійкий інтерес, симпатію, почуття товариськості й т.і.
Аналізу підсумків розв’язання педагогічної задачі – діагностувати одержані результати та зіставляти їх з поставленою метою, аналізувати і пояснювати можливі розбіжності;
– аргументовано оцінювати педагогічні стратегії і тактики щодо розв’язання поставленої задачі;
– знаходити власні професійні помилки та оперативно їх виправляти.

З метою аналізу ефективності експериментальної роботи було проведено контрольний етап експерименту, результати якого відображені на таблиці 1.

Таблиця 1.
Результати порівняльного аналізу рівнів розв’язання виховних задач як показників сформованості професійно-творчої активності майбутніх учителів.
Рівні рішення педагогічних задач
як показники вияву
творчої активності Висо-кий Достат-ній Серед-ній Нізь-кий Всього
Етапи педагогічного експерименту Конста-туючий Кількість оціночних суджень одержаних студентами
2
39
72
34
147
% від загальної кількості 1,4 26,6 49 23,1 100
Формуючий Контрольні
групи Кількість оцінених студентів
2
28
40
3
73
% від загальної кількості
2,7
38,4
54,8
4,1
100
Експери-ментальні
групи Кількість оцінених студентів
12
51
9
2
74
% від загальної кількості
16,2
68,9
12,2
2,7
100
Контроль-ний Динаміка контрольних груп Різниця в %
1,3
11,9
5,8
-19
0
Динаміка експеримен-тальних груп
14,8
42,4
-36,8
-20,4
0

Середня арифметична зважена динаміки різних рівнів розв’язання педагогічних виховних задач як узагальнюючий процентний показник зростання професійно-творчої активності майбутніх учителів в результаті експерименту розраховувалася відповідно для експериментальних і контрольних груп за формулою 1 :
Формула 1.

i – кількість рівнів розв’язання педагогічних виховних задач;
Xi – кількість оцінених студентів, які досягли відповідного рівня розв’язання педагогічних виховних задач наприкінці експерименту;
Yi – динаміка процентного (від кількості студентів) показника відповідного рівня розв’язання педагогічних виховних задач, визначена на контрольному етапі експерименту;
n – загальна кількість студентів у відповідних групах.
Таким чином, середня арифметична зважена динаміки різних рівнів розв’язання педагогічних виховних задач в результаті експерименту для контрольних груп (А) складає: .
Середня арифметична зважена динаміки різних рівнів розв’язання педагогічних виховних задач в результаті експерименту для експериментальних груп (В) становить:
.
Тобто, співвідношення ефективності зростання професійно-творчої активності майбутніх учителів контрольних та експериментальних груп в результаті експерименту у процентному вираженні становить:
6,99% : 26,59%, тобто 1: 3,8
Результати дослідження дають змогу викласти такі найголовніші висновки .
1. Теоретичне дослідження наукових праць з філософії, педагогіки, психології дозволило:
• виявити провідну роль творчої активності у педагогічній діяльності і необхідність у зв’язку з цим спрямованого, систематичного виховання цієї якості на протязі всього навчання майбутнього вчителя;
• обгрунтувати суттєву роль педагогічних виховних задач у формуванні професійно-творчої активності студентів;
• висунути авторську концепцію задачного підходу до формування творчої особистості вчителя;
• визначити основні види задач виховного спрямування і їх різний потенціал у вихованні творчої активності;
• запропонувати комплекс провідних педагогічних умов, які забезпечують успішне зростання рівня творчої активності майбутніх спеціалістів.
2. У ході теоретичного аналізу і педагогічного експерименту підтвердилося припущення про те, що задачний підхід до формування професійно-творчої активності майбутніх учителів вимагає достатньо грунтовного і складного технологічного забезпечення, що включає професійну компетентність, управлінське та організаційне мистецтво викладачів, оптимальне прогнозування і діагностування, поступове оволодіння студентами вміннями і навичками розв’язання виховних задач різної складності.
3. Теоретико-експериментальне дослідження дало змогу виявити такі провідні педагогічні умови задачного підходу до формування професійно-творчої активності майбутнього вчителя:
• актуалізація професійних потреб, устремлінь і прагнень студентів, які справою свого життя обрали педагогічний фах;
• реалізація принципів задачної інтеграції, особистісної орієнтації, поступового професійно-інтелектуального ускладнення навчальних педагогічних виховних задач (за допомогою програми поетапного застосування тренувальних педагогічних виховних задач різної складності – від типових задач-зразків до самостійного складання і розв’язання задач у процесі власної педагогічної діяльності), відповідності педагогічних задач рівню почуттєво-емоційного розвитку студентів;
• застосування адекватних діагностичних процедур для самооцінки та оцінки динаміки творчої активності як важливого показника професійного зростання майбутнього вчителя.
4. На ефективність формування професійно-творчої активності студентів безпосередньо впливає процес вияву і реалізації творчого потенціалу викладачів вищих педагогічних навчальних закладів, що здійснюється у сферах особистісно-орієнтованого підходу до майбутніх учителів, практичній педагогічній діяльності та науково-дослідній роботі.
5. Дослідженням доведено провідне теоретичне припущення щодо універсальності наслідків творчо спрямованої роботи з виховними задачами: цілеспрямована і забезпечена необхідними умовами практика їх професійного розв’язання поступово удосконалює не тільки вміння і навички практичної роботи з дітьми, але й потужно впливає на загальний рівень творчої активності вчителя, яка забезпечує успішну діяльність у різних сферах професії і життєтворчості. Однак зазначена закономірність діє лише при роботі з такими задачами, які розв’язуються у відповідності зі структурою і провідними методами творчої діяльності.
6. Результати дослідження свідчать, що підвищенню ефективності процесу творчої підготовки студентів засобами задачного підходу сприяє різноманітність індивідуальних і групових форм вияву їх творчої активності, серед яких найбільш адекватними для здійснення цієї мети є: творчі семінари; науково-практичні конференції; творчі звіти; зустрічі викладачів вищих педагогічних навчальних закладів, студентів і вчителів загальноосвітніх шкіл для спільного обговорення і розв’язання професійно-виховних задач; диспути з проблем педагогічної творчості.
7. Підсумки проведеної експериментальної роботи дають підстави для узагальнюючого висновку про те, що розроблені в дослідженні зміст, форми і методи експериментальної роботи, визначені та обгрунтовані педагогічні умови використання різних видів педагогічних виховних задач сприяють ефективному формуванню професійно-творчої активності майбутніх учителів: її рівень значно зріс у студентів експериментальних груп (на 26,59%) на відміну від студентів контрольних груп (6,99%).
Здійснене дослідження не вичерпує усіх аспектів цієї складної і багатопланової проблеми. На наш погляд, потребують подальшого вивчення такі важливі питання: андрагогічні аспекти розвитку творчого потенціалу викладачів вищих педагогічних навчальних закладів; задачний підхід у допрофесійному самовизначенні учнів старших класів; взаємодія науково-педагогічних і педагогічних кадрів у визначенні і розв’язанні спільних задач практичної підготовки вчителів у формі педагогічної інтернатури; основні засади удосконалення системи професійно-суспільної апробації результатів педагогічної творчості.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:
1. Полякова О.М. Вирішення педагогічних задач як засіб творчого розвитку особистості // Актуальні проблеми розвитку можливостей учнів: Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції. Київ, 18-20 жовтня 1994 року. / Відп. Ред. С.О. Сисоева. – Київ: ІСДО, 1994.- с. 214-215.
2. Полякова О.М. Задачный подход в обучении творчеству // Творчість як предмет міждисциплінарних досліджень та навчання: Матеріали 4-ї Міжнародної науково-практичної конференції. Київ, 24—25 квітня 1997 року. / Відп.ред. Г.В. Лобанова— Київ: НТУУ “КПІ”, 1997. – с. 54-55.
3. Полякова О.М. Категорії “педагогічна задача” та “педагогічна ситуація”: єдність, взаємозв’язок, відмінність // Педагогічні науки: Збірник наукових праць Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка. / Відп.ред. М.О. Лазарєв. — Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПІ, 1998. — с. 132—138.
4. Полякова О.М. Теоретичні засади застосування педагогічних виховних задач для формування професійно-творчої активності майбутніх учителів та його ефективність // Педагогічні науки: Збірник наукових праць Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка. / Відп.ред. М.О. Лазарєв. — Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПІ, 1998. —с. 138— 146.
5. Полякова О.М. Структура основних педагогічних умінь для розв`язання типових професійно-виховних задач // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С. Сковороди / За загальною ред. І.Ф. Прокопенка, В.І. Лозової. – Х.:ХДПУ, 1998. Випуск 7. – с.83-88.
6. Полякова О.М. Категорія “творча активність” в сучасній психолого-педагогічній науці. // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету
ім. М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, І.М. Ковчина, Н.М. Скоробогатько. – К.: НПУ, 1999.
Ч. 4. – с. 33-40.

Полякова О.М. Формування творчої активності майбутніх учителів у процесі розв’язання педагогічних задач. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01. — теорія та історія педагогіки. — Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 1998.
Дисертація присвячена питанням теорії і практики формування творчої активності майбутнього вчителя шляхом розв’язання спеціально спланованого комплексу педагогічних виховних задач під час фахової підготовки. Визначено зміст, форми і методи задачного підходу до формування творчої активності студентів вищого педагогічного навчального закладу; встановлено основні типи і види виховних задач та їх роль у формуванні творчої активності майбутнього вчителя. Представлено експериментально перевірені модель цілісно-процесуальної фахової підготовки студентів і програму поетапного застосування тренувальних виховних задач різного рівня складності для ефективного формування професійно-творчої активності майбутніх вчителів.
Ключові слова: творча активність, задачний підхід, педагогічна ситуація, педагогічна виховна задача, технологія розв’язання виховних задач, основні педагогічні вміння, цілісно-процесуальна підготовка студентів.

Полякова О.М. Формирование творческой активности будущих учителей в процессе решения педагогических задач. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 — теория и история педагогики. — Харьковский педагогический университет им. Г.С. Сковороды, Харьков, 1998.
Диссертация посвящена вопросам теории и практики формирования творческой активности будущего учителя посредством решения специально спланированного комплекса педагогических воспитательных задач в процессе его профессиональной подготовки. В ходе исследования теоретически обоснованы и экспериментально подтверждены содержание, технологии анализа, постановки и решения как типичных, так и творческих педагогических задач. Педагогический эксперимент подтвердил теоретически сформулированные предложения об эффективных педагогических условиях реализации задачного подхода к формированию творческой активности будущего учителя. Таковыми являются:
– детерминация профессиональных потребностей, устремлений и желаний студентов, выбравших делом своей жизни педагогическую специальность;
– реализация принципов задачной интеграции, личностной ориентации, постепенного профессионально-интеллектуального усложнения учебных воспитательных задач (при помощи программы поэтапного применения учебных воспитательных задач разной сложности, скоординированной с содержанием дисциплины “Основы педагогического творчества” 4-го курса пединститута), соответствия педагогических задач уровню эмоционального развития студентов;
– применение модели целостно-процессуальной подготовки будущих учителей к решению воспитательных задач творческого педагогического процесса.
Исследованием также установлено, что повышению эффективности процесса творческой подготовки студентов средствами задачного подхода способствует разнообразие индивидуальных и групповых форм выявления их творческой активности, среди которых наиболее адекватными для достижения этой цели являются: творческие семинары; научно-практические конференции; творческие отчеты; встречи преподавателей высших педагогических учебных заведений, студентов и учителей общеобразовательных школ для общего обсуждения и решения профессионально-воспитательных задач; диспуты; творческие беседы преподавателей и студентов. Практическим результатом исследования являются: разработка методических рекомендаций по вопросам определения содержания, форм и методов задачного подхода к формированию творческой активности студентов в условиях их подготовки высшим педагогическим учебным заведением; создание методического комплекса по проблеме обучения студентов разным технологиям анализа и решения задач творческого педагогического процесса для выявления их творческой активности.
Ключевые слова: творческая активность, задачный подход, педагогическая ситуация, педагогическая воспитательная задача, технология решения педагогических воспитательных задач, основные педагогические умения, целостно-процессуальная подготовка студентов.

Polyakova O.M. The formation of creative activity of futures teachers in the process of the decision of the pedagogical tasks. — Manuscript.
A thesis for founding the scientific degree of the candidate in pedagogical sciences on specialty 13.00.01 — theory and history of pedagogics. — Kharkiv State Pedagogical University named after G.S.Skovoroda, Kharkiv, 1998.
The dissertation is devoted to the questions of theory and practice of formation of the creative activity of the future teacher with the help of decision of the specially planned complex of pedagogical educational tasks in the process of his training. The context, forms and methods of the task-approach to the forming of the creative activity of the students of higher pedagogical educational school have been determined; the principal types and classes of the pedagogical tasks have been established and their role in the formation of the creative activity of the future teacher. The practical approved model of the integrated processual of the professional training of the students and the program of the step by step using of the pedagogical educational tasks of various levels of difficulties for the effective formation of the effective formation of the professional creative activity of the future teacher have been represented.
Key words: creative activity, task-approach, a pedagogical situation, pedagogical educational task, technology of decision of the pedagogical educational task, principal pedagogical skills, integrated processual training of the students.

Підписано до друку Зам.
Тираж – 100 прим. Умов. друк. арк. 1,0 Формат 60х90/16.
ЛТД “Мрія-1”, м. Суми, Кузнечна, 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020