ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

РУДЕНКО ЛІЛІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 371.124:376.36

Формування системи медичних знань у процесі підготовки
педагога-дефектолога до корекційної роботи в закладах спеціальної
освіти

13.00.03 – корекційна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені
М.П.Драгоманова

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук, доцент

ТУРЧИНСЬКА Валентина Євгеніївна, пенсіонерка

Офіційні опоненти

доктор медичних наук

ПРОЦЮК Раду Георгієвич,

Національний медичний університет

імені О.О.Богомольця,

професор кафедри фтізіатрії

кандидат педагогічних наук

СУПРУН Микола Олексійович,

Київський юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України,

доцент кафедри психолого-педагогічних основ роботи з персоналом

Провідна установа

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені
К.Д.Ушинського (кафедра дефектології та фізичної реабілітації)

Міністерство освіти і науки України,

м. Одеса

Захист відбудеться “ 29 ” березня 2005 року о 12 00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті
спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, Київ, вул.
М.Берлінського,9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту
спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, Київ, вул.
М.Берлінського,9.

Автореферат розісланий 28 лютого 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Колупаєва А.А. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Складність багатоаспектних проблем сучасної
тео-рії і практики вищої дефектологічної освіти зумовлює їх розв’язання
шляхом між-дисциплінарного підходу через інтеграцію даних різних наук.

У науковому підгрунті дефектології поряд з філософськими,
соціокультурними, економічними, правовими основами чільне місце займає
система медичних знань.

В історії різних галузей дефектологічної науки залишилися імена
видатних лікарів (Е.Сеген, М.Монтессорі, С.Ф.Хотовицький, Ф.Плац,
С.С.Корсаков, Н.П.Гун-добін, В.М.Бехтерєв, В.П.Кащенко,
В.О.Гіляровський, О.А.Осипова, Т.П.Сімпсон, Г.Є.Сухарєва, С.С.Мнухін,
М.С.Певзнер, Д.І.Азбукін, О.М.Мастюкова та ін.), які зробили величезний
внесок у вивчення психофізичних особливостей дітей з вадами розвитку, у
побудову системи корекційної роботи з ними. Про нерозривний зв’язок
медицини і дефектології свідчать навіть поширені назви відповідних сфер
діяльності з виховання, освіти і реабілітації дітей з особливими
освітніми потребами (“лікувальна педагогіка”, “соціальна педіатрія”
тощо), а також широке використання медичної термінології у тезаурусі
корекційної педагогіки та спеціальної психології. Видатний вчений в
галузі загальної і спеціальної психології, а також соціального
компенсаторного виховання Л.С.Виготський наголошував на тому, що
вивчення важких і відсталих дітей повинно вестися спеціалістом,
обізнаним у питаннях психопатології, дефектології і лікувальної
педагогіки.

Не випадково освітні програми підготовки спеціалістів у галузі
практичної дефектології (олігофренопедагогів, тифлопедагогів,
сурдопедагогів, логопедів) завжди передбачали відповідний обсяг медичних
знань. Оскільки професійна діяльність педагога-дефектолога виходить за
межі традиційної вчительської діяльності, щільно взаємодіючи і
переплітаючись з різними видами соціально-педагогічної,
реабіліта-ційної, консультативно-діагностичної, психотерапевт-

тичної, власне корекційцної та іншими видами “невчительської”
діяльності, системоутворювальним критерієм комплексу наукових і
практичних знань педагога-дефектолога виступає антропологічний принцип
(Н.М.Назарова), який визначає відбір та інтеграцію всієї значущої для
діяльності дефектолога інформації, зокрема медичного змісту.

Можна стверджувати, що система медичних знань, будучи складовою
професійної культури педагога-дефектолога, сприяє фундаменталізації його
освітньої підго-товки, а це є важливою умовою наближення вітчизняної
практики вищої дефектологічної освіти до міжнародних стандартів.

Проблеми формування професійної культури майбутнього спеціаліста,
забезпечення його готовності до практичної, зокрема педагогічної,
діяльності досліджувалися багатьма вченими у філософських
(В.П.Андрущенко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремінь, В.І.Луговий та ін.),
психологічних (Д.М.Богоявленський, П.Я.Гальперін, Є.М.Каба-нова-Меллєр,
О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, Н.О.Менчинська, С.Л.Рубінштейн),
дидактичних дуліна, В.І.Бондар, Ф.Н.Гоноблін, Т.А.Ільїна, Н.В.Кузьміна,
О.Г.Мороз, В.А.Сластьонін та ін.) та інших аспектах. Окремі дослідження
щодо змі-сту і технологій підготовки вчителя-дефектолога виконані зі
спеціальності корек-ційна педагогіка (Р.О.Агавелян, Н.М.Назарова,
В.А.Лапшин та інші), зокрема, укра-їнськими вченими (В.І.Бондар,
І.Г.Єременко, Н.Ф.Засенко, І.П.Колесник, М.З.Кот, С.П.Миронова,
В.М.Синьов, Л.І.Фомічова, М.К.Шеремет, М.Д.Ярмаченко та ін.). Проте в
цих працях майже не розкриваються ціннісно-філософські,
теоретико-методологічні, дидактико-методичні та організаційні питання
щодо вдосконалення вивчення медичних дисциплін при отриманні вищої
дефектологічної освіти, пов’язані з побудовою цілісного процесу
формування системи медичних знань, не вирішено проблеми вдосконалення
медичної підготовки шляхом її фундаменталізації і гуманізації на основі
системно-структурного аналізу блоку медико-біологічних дисциплін у
дефектологічній підготовці. Все це негативно позначається на якості
професійної корекційної та реабілітаційної освіти.

Залишаються актуальними питання розроблення змісту, структури,
компонентів медичної складової професійної підготовки дефектологів з
опорою на інтеграти-вну взаємодію навчальних дисциплін, послідовності і
безперервності медичної освіти, форм, методів і засобів, адекватних її
меті та ін. Є необхідність у розробці рівне-вої системи медичної
підготовки корекційного педагога.

Виходячи із вищезазначеного, цілісне осмислення медичної підготовки як
важливого напряму формування професійної компетентності корекційних
педагогів в умовах реформування вищої дефектологічної освіти вкрай
актуальне.

Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження “Формування
системи медичних знань у процесі підготовки педагога-дефектолога до
корекційної роботи в закладах спеціальної освіти”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної
роботи кафедри корекційної педагогіки і спеціальної психології
Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова та
наукового напряму “Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки
вчителів”, затвердженого Вченою радою університету (протокол №5 від 26
грудня 2002 року). Тема дисертаційного дослідження затверджена і
узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки
та психології в Україні (протокол №6 від 15 червня 2004 року).

Об’єкт дослідження: процес підготовки майбутнього корекційного педагога
до професійної діяльності.

Предмет дослідження: цільові, змістові, методичні та організаційні
аспекти медичної підготовки педагога до корекційно-реабілітаційної
роботи в закладах спеціальної освіти.

Мета дослідження: розробити і обгрунтувати систему медичної підготовки
майбутнього спеціаліста-дефектолога на основі цілісно-інтеграційного та
особистісно-зорієнтованого підходів спрямованих на фундаменталізацію і
гуманізацію вищої дефектологічної освіти.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що належна медична підготовка
майбутнього спеціаліста-дефектолога у системі його професійної освіти
може бути забезпечена за умов: — система медичної підготовки
вчителя-дефектолога має бути орієнтована на модель його діяльності, яка
відображатиме багатофункціональність останньої;

— вивчення медичних дисциплін повинно будуватися на принципах
наступності у ступеневій системі освіти, модульності навчання з
використанням відповідних навчально-методичних комплексів, забезпечення
диференціації і варіативності навчання;

— будуть застосовуватися методи та форми вивчення медичних дисциплін,
які враховують специфіку їх змісту в єдності з психолого-педагогічними
компонентами професійної освіти дефектологів, зокрема, інтерактивні
методи, семінарські, лабораторно-практичні заняття з моделюванням і
аналізом реальних ситуацій медико-психолого-педагогічного змісту;

— будуть враховуватися особливості медичної підготовки корекційного
педагога до роботи у різних типах корекційно-реабілітаційних закладів.

Відповідно до предмета, мети і гіпотези дослідження сформульовано
комплекс завдань:

визначити, теоретично обґрунтувати систему медичної підготовки
майбутнього корекційного педагога до професійної діяльності в сучасних
умовах;

— розробити критеріально-рівневу характеристику медичної готовності
майбутнього вчителя-дефектолога до професійної діяльності;

— побудувати модель процесу засвоєння студентами-дефектологами системи
медичних знань і умінь;

— експериментально перевірити ефекивність змодельованої системи медичних
знань на формування готовності вчителя-дефектолога до корекційної роботи
в закладах спеціальної освіти та реабілітації.

Ядро теоретичної концепції медичної підготовки майбутнього дефектолога
ста-новлять три основні категорії: особистість, діяльність,
компетентність, що визначило основні теоретико-методологічні засади
дослідження:

філософські положення про діалектичний взаємозв’язок і
взаємозумовленість явищ, протиріччя як джерело розвитку, єдність
діяльності, свідомості і особистості та їх урахування в системному
дослідженні освітянських проблем (А.М.Алексюк, В.П.Андрущенко,
Ю.К.Бабанський, І.А.Зязюн, В.Г.Кремінь, О.Г.Мороз, С.О.Сисоєва та ін.);

концепції фундаменталізації і гуманізації вищої освіти (Л.П.Вовк,
С.У.Гонча-ренко, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинська, М.І.Шкіль та ін.);

теорії про єдність біологічного і соціального у психічному розвитку
людини (Б.Г.Ананьєв, П.К.Анохін, М.А.Бернштейн, Л.С.Виготський,
О.В.Киричук, Г.С.Кос-тюк, С.Д.Максименко та ін.);

мультидисциплінарний підхід до вивчення проблем дефектологічної науки і
практики (В.І.Бондар, Л.С.Виготський, Т.С.Власова, І.Г.Єременко,
В.П.Кащенко, К.С.Лебединська, В.І.Лубовський, О.Р.Лурія, М.М.Малофєєв,
М.С.Певзнер, В.М.Синьов, І.О.Соколянський, М.Д.Ярмаченко та ін.);

дослідження в галузі професійної підготовки спеціалістів корекційної
педагогіки (М.З.Кот, С.П.Миронова, В.М.Синьов, Л.І.Фомічова та ін.).

Для розв’язання визначених завдань, перевірки гіпотези використовувався
комплекс методів дослідження:

— теоретичні (аналіз соціально-філософської, медичної, загальної та
спеціальної психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження,
моделювання спеціальної корекційної педагогічної діяльності, порівняння,
узагальнення науково-теоретичних та дослідно-експериментальних даних) —
для з’ясування методологічних засад дослідження і стану вивчення
проблеми, вироблення гіпотези та обгрунтування висновків;

— емпіричні (спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ю, тести
самооцінки, тести успішності, експеримент у констатуючій та формуючій
формах) — для вияв-лення стану і тенденцій розв’язання проблеми
необхідного і достатнього представлення медичних знань в
освітньо-професійній програмі підготовки корекційно-реа-білітаційних
педагогів, рівнів оволодіння необхідною інформацією студентами та
перевірки ефективності запропонованої автором системи медичної
підготовки педагогів і психологів до роботи у галузі корекційної та
реабілітаційної освіти;

— статистичні — для з’ясування достовірності отриманих кількісних даних
та підстав для наукових узагальнень.

Науково-експериментальна робота здійснювалася упродовж 1998–2004 року
на базі Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені
М.П.Драгоманова, м.Київ. Дослідженням було охоплено 320 студентів І–V
курсів різних спеціальностей (корекційна педагогіка та спеціальна
психологія, тифлопедагогіка, сурдопедагогіка, логопедія).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

— створено та експериментально апробовано модель процесу медичної
підготовки майбутнього вчителя-дефектолога, зорієнтовану на формування
медичної компетентності та особистісний розвиток спеціаліста;

— розроблено критерії та рівні медичної готовності дефектолога до
корекційної роботи у спеціальних закладах освіти та реабілітації;

— визначено та експериментально перевірено педагогічні умови оптимальної
медич-ної підготовки майбутньої вчителя-дефектолога;

— розроблено цілісну педагогічну систему викладання медичних дисциплін у
процесі підготовки майбутнього педагога-дефектолога до
корекційно-реабілітаційної роботи;

— уточнено зміст понять “медична підготовка” та “медична компетентність”
стосовно майбутнього вчителя-дефектолога, конкретизовано їх структуру.

Практичне значення результатів дослідження полягає у визначенні напрямів
посилення медичної підготовки майбутніх учителів-дефектологів у
педагогічних вищих навчальних закладах в основних її складових — зміст,
форми, методи та рекомендації щодо розроблення навчально-методичного
комплексу блоку медич-них дисциплін (програми, зміст
клініко-психологічного практикуму, нормативні та елективні спецкурси та
спецсемінари тощо).

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і
резуль-тати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних
конференціях: “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з
особливими потребами” (Київ 2002, 2003), “Імідж сучасного вчителя”
(Полтава, 2004), “Актуальні проблеми корекційної педагогіки, соціальної
реабілітації та навчання людей з особливими освітніми потребами” (Київ,
2004); на Всеукраїнських наукових конференціях: “Проблема Вищої
педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з”їзду
працівників освіти” (Київ, 2001), “Молодих вчених-дефектологів”
(Київ,2002), “Безпека життя та діяльності людини” (Київ,2002), “І
Міжнародних Драгомановських читаннях” (Київ, 2003), на науковій сесії
“Спеціальна освіта в Україні” Інституту спеціальної педагогіки АПН
України (Київ,2004); на звітних наукових конференціях викладачів та
молодих науковців НПУ імені М.П.Дра-гоманова (Київ, 2001–2004); у
лекційних, практичних та лабораторних заняттях на стаціонарному та
заочному відділенні Інституту корекційної педагогіки та психо-логії НПУ
імені М.П.Драгоманова. Проміжні та кінцеві результати дослідження
обговорювалися та доповідалися на кафедрах корекційної педагогіки і
спеціальної психології та спеціальної психології та медицини Інституту
корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П.Драгоманова.

Результати дослідження впроваджувалися в Інституті корекційної
педагогіки та психології НПУ імені М.П.Драгоманова в процесі
багаторівневої підготовки спеці-алістів.

Публікації. Результати дослідження висвітлені у 6 публікаціях, 4 із яких
одноосібні, опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів,
загальних висновків, списку використаних джерел (259 назв) і додатків на
89 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 288 сторінок, із них
179 сторінок основного тексту. Робота містить 9 таблиць, 3 схеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено
об’єкт, предмет, гіпотезу, висвітлено теоретико-методологічні основи
дослідження, розкри-то його наукову новизну, теоретичну та практичну
значущість, наведені дані про апробацію результатів дослідження та їх
впровадження у практику вищих навчаль-них закладів, які готують фахівців
за спеціальністю “Дефектологія”.

У першому розділі “Проблеми медичної підготовки майбутнього
педагога-дефектолога у педагогічній теорії та практиці” розкриті
теоретико-методологічні засади медичної підготовки як складової
загальнодефектологічної освіти, з’ясовано концепцію медичної підготовки
фахівця та сутність медичної компетентності у фун-даментальній
підготовці педагога-дефектолога, проведено аналіз практичного стану
проблеми медичної підготовки педагога-дефектолога та його професійної
готовності в процесі безперервної дефектологічної освіти.

Підвищення статусу та ролі корекційного педагога як професіонала, в
сучасних умовах багато в чому актуалізується і визначається заснованою
на гуманістичних ціннісних орієнтаціях медичною компетентністю, яка дає
змогу розпізнавати і осмислювати природу порушення розвитку, причини
його виникнення, встановлю-вати складну структуру дефекту,
диференціювати і індивідуалізувати особливості діяльності та адаптації
дітей з різними патологіями, проводити відповідну корекцій-ну роботу і
прогнозувати якість життя дитини. У працях Т.А.Власової, С.М.Зінчен-ко,
Р.Б.Каримової, В.І.Козявкіна, В.К.Кузьміної, О.М.Мастюкової,
І.М.Родименко, М.В.Рождественської, А.І.Селецького, К.О.Семенової та
інших представлені окремі питання реалізації медичних знань у практичній
дефектології. Проте теоретичний аналіз педагогічної та дефектологічної
літератури вказує на відсутність розробок щодо визначення впливу системи
медичних знань на підготовку майбутнього вчителя-дефектолога до
корекційної роботи, на невизначеність її стану в практичній діяльності
відповідних факультетів та інститутів. Відсутні дослідження змісту,
структури та обґрунтування основних компонентів медичної складової
освітньо-професійних програм. Не розроблено критерії і показники
ефективності засвоєння студентами-дефектологами системи медичних знань.
Не визначено базові принципи побудови медичних дисциплін у вищій
корекційній освіті, відсутня інтегративність навчальних програм, що
знижує рівень медичної компетентності майбутнього спеці-аліста. Вихід
вищої дефектологічної освіти за традиційні межі спеціальних шкіл і
необхідність у сучасних умовах готувати фахівців для
медико-психолого-педагогіч-них центрів (І.М.Родименко), реабілітаційних
установ (А.Г.Шевцов), закладів інте-грованого навчання (В.І.Бондар,
В.В.Засенко, А.А.Колупаєва) поглиблює сутність медичної підготовки,
зумовлює безперервність у професійному становленні
дефект-толога-реабілітолога.

Аналіз літератури і практики дозволяє стверджувати, що медична
підготовка містить могутній когнітивний потенціал, формує
ціннісно-мотиваційні засади про-фесійної діяльності, суттєво збагачує
посилення креативних компонентів вищої ко-рекційної освіти і загалом
визначає особистісну позицію майбутнього дефектолога у його ставленні до
педагогічної професії.

У дослідженні формування системи медичних знань розуміється як
цілеспря-мований і планомірний педагогічний процес, який ґрунтується на
засадах професій-ної спрямованості, фундаменталізації та гуманізації
освіти, сучасного рівня викла-дання дисциплін, що забезпечують
підвищення медичної компетентності май бут-нього корекційного педагога,
його теоретичну і практичну підготовку до корекцій-но-реабілітаційної
діяльності. Цей процес має бути збагачений кращими зразками єдності
вітчизняної і світової медицини та дефектології, новітньою
медико-біоло-гічною інформацією і враховувати змістову специфіку
медичних дисциплін у виборі методів і форм організації навчального
процесу та їх взаємодії.

На основі аналізу філософських, психолого-педагогічних, медичних джерел
можна визначити основні фактори, які зумовлюють необхідність
цілеспрямованого формування у майбутнього корекційного педагога системи
медичних знань та умінь як основи готовності до
корекційно-реабілітаційної роботи. При оволодінні студен-тами зазначеною
системою забезпечується перехід на вищий рівень сприйняття та осмислення
патологічних явищ, можливість синтезувати отримані знання з інфор-мацією
дисциплін психолого-педагогічного циклу і переносити їх на нові об’єкти
та процеси. Медичний аналіз як один із факторів ефективності
професійно-дефектоло-гічної діяльності, у центрі уваги якої знаходяться
психофізичні та вікові особливості дітей з різними видами дизонтогенезу,
різними компенсаторними можливостями, різними освітньо-реабілітаційними
потребами, закладає її медико-біологічні та клі-нічні основи

Зроблений аналіз вихідних положень дослідження дає змогу визначити
основні властивості медичних знань і умінь, які в узагальненому вигляді
ми визначаємо як такі, що забезпечують розуміння і педагогічне
осмислення майбутніми корекційни-ми педагогами сутності і складності
будь-якого дефекту, його глибини, володіння методиками виявлення і
діагностування, умінням спроектувати корекційно-реабілі-таційні заходи
відповідно до діагнозу і віку дитини, здатність прогнозувати адепта-цію
дитини в соціум, набувати медичної компетентності для подальшої
професійної практичної діяльності, яка реалізується в різноманітних
видах (діагностична, корек-ційна, реабілітаційна, прогностична,
профілактична, організаційно-управлінська, комунікативна, інформаційна
тощо), інтегруючись з діяльністю представників ін-ших професій.

Медичні знання і уміння сприяють реалізації таких важливих пошукових і
ана-літичних функцій корекційного педагога, як розпізнавальна, оцінна,
перетворюваль-на, контрольно-коригувальна. Відповідно ми виділили
медичні уміння розпізнаваль-ного, оцінного, перетворювального,
контрольно-коригувального характеру, які в своїй сукупності забезпечують
можливість клінічного аналізу патологічних станів, мають значення для
будь-якої дефектологічної спеціальності і спеціалізації у зв’язку з
досить широким полем їх використання у різноманітних галузях
дефектологічної практики.

Медичну компетентність дефектолога ми визначали відповідно до державного
стандарту (у розробленні якого брали безпосередню участь), де вказані
загальні ви-моги до освіченості дефектологів на діючих нині ступенях
освіти (бакалавр, спеці-аліст, магістр). У системі підготовки вчителів
за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр” у навчальних планах з усіх
спеціальностей передбачаються такі базові курси: анатомія, фізіологія і
патологія дитини; генетика; гігієна дітей і підлітків; клінічні основи
інтелектуальних порушень; невропатологія і психопатологія, які
знайомлять майбутніх корекційних педагогів з конкретною клінічною
інформацією, що обґрунтовується загальним вченням про патологію і формує
у майбутнього спеціаліста наукове уявлення про сутність дефекту,
визначає раціональний, науково обґрунтований підхід щодо відбору і
розроблення адекватної методики діагностики та психолого-педагогічного
впливу на розвиток дитини.

Важливим для нашого дослідження є з’ясування змістових та
діяльнісно-твор-чих умов формування готовності спеціаліста у галузі
психолого-педагогічної освіт-ньої, корекційної та реабілітаційної
діяльності. Для аналізу сучасного стану медич-ної підготовки
педагогів-дефектологів у констатувальному експерименті ми виділи-ли
різні компоненти медичної готовності: ціннісно-цільовий, змістовий,
діяльнісно-творчий, особистісно-позиційний. Було визначено критерії, за
якими розроблено ді-агностичні характеристики п’яти рівнів сформованості
структурних компонентів медичної готовності у майбутніх
педагогів-дефектологів: адаптаційний, розпізна-вальний, відтворювальний,
перетворювальний, творчий, які відповідають недостат-ньому, середньому,
достатньому високому і найвищому рівням підготовки. Рівень сформованості
медичної підготовки визначався рівнем сформованості її компонент-тів на
основі відповідних показників. Для ціннісно-цільового компонента — це
мо-тиваційно-ціннісне ставлення до професії дефектолога, медична
налаштованість, відповідність гуманістичних цінностей потребам і меті
особистості майбутнього корекційного педагога; для змістового —
здатність до клінічного аналізу патоло-гічних процесів, явищ,
закономірностей тощо; для діяльнісно-творчого — усвідом-лення і
специфіка необхідності медичної діяльності в межах професії дефектолога,
творчий індивідуальний стиль діяльності; для особистісно-позиційного —
гуманна особиста педагогічна позиція, морально-етична саморегуляція.

Рівень сформованості кожного з компонентів медичної підготовки
визначався в ході діагностичного дослідження за допомогою встановлених
критеріїв і показни-ків із застосуванням методів спостереження,
анкетування і тестування, аналізу ре-зультатів діяльності студентів на
теоретичних (лекційних) і практичних (семінарських та лабораторних)
заняттях з дисциплін медико-біологічного та кліні-чного циклів.

На першому етапі констатувального експерименту в ньому взяли участь 180
студентів ІІІ–V курсів дефектологічного факультету НПУ імені М.П.
Драгоманова, які навчалися за старими навчальними планами.

У ході діагностичного експерименту студентам пропонувалося оцінити свої
ме-дичні знання і уміння, визначивши рівень особистої медичної
компетентності. Ана-ліз результатів самооцінювання у студентів ІІІ курсу
зафіксував, що найвищий рі-вень сформованості медичних знань і умінь
мають 12,7% студентів, високий — 21,3%, достатній — 25,6%, середній —
32,1%, низький — 8,3% студентів. Студентів з несформованими медичними
знаннями і уміннями за самооцінюванням не було виявлено. Аналіз
результатів самооцінювання студентів V курсу зафіксував, що най-вищий
рівень сформованості медичних знань і умінь характерний для 7,2%
студен-тів, високий — для 16,4%, достатній — для 20,1%, середній — для
42,1%, низький для 13,5%, найнижчий рівень медичних знань та умінь був
лише у 0,7%студентів. Незважаючи на можливість завищеного
самооцінювання, слід констатувати, що бі-льше половини студентів
визнають факт недостатнього оволодіння медичними зна-ннями і уміннями.
Серед студентів ІІІ та V курсів проводилося також анкетування, з метою
виявити розуміння необхідності медичних знань та умінь для майбутньої
професійної діяльності. Дані анкетування третьокурсників показали, що
35,8% студентів вивчають медичні дисципліни лише для “оцінки”, 37,4% —
вважають необхідними медичні знання для майбутньої професії, 19,6%
майбутніх дефекто-логів вивчають предмети медичного циклу, тому що це
цікаво, 7,2% студентів вва-жають медичні дисципліни не значущими для
своєї майбутньої професії. Більшість студентів V курсу (81,6%) вважає
необхідними медичні знання і уміння для май бут-ньої професії
дефектолога незалежно від спеціалізації, 15,8% вагаються щодо не
обхідності цих знань для своєї майбутньої професійної діяльності, а 2,6%
вважають медичні знання і уміння не значущими для своєї професії.

З метою уточнення, конкретизації рівня медичних знань, підвищення
об’єк-тивності отриманих даних на наступному етапі констатувального
експерименту бу-ло проведене вибіркове дослідження серед 90 студентів
ІІІ та 90 студентів V курсів, які навчалися за старими навчальними
планами. Для цього було використано ек-спертне оцінювання, яке
здійснювали викладачі блоку медичних дисциплін і особи-сто
експериментатор, спостереження за діяльністю, бесіди, створення
експеримен-тальних ситуацій. Проведення порівняльного аналізу отриманих
результатів дозво-лило поділити студентів за рівнем сформованості
медичних знань і умінь на групи: з найвищим рівнем розвитку медичних
знань і вмінь — середній бал 3,6–4,2; з високим рівнем — середній бал
3–3,5; з достатнім рівнем — 2,5–3; з низьким рівнем — середній бал
1,5–2; з найнижчим рівнем — середній бал 0–1,4.

Констатувальний експеримент показав, що серед досліджуваної кількості
студентів ІІІ курсу найвищий рівень розвитку медичних знань і умінь мали
4 студенти, що склало 4,4%, високий рівень мали 16 студентів (17,8%),
достатній — 20 (22,2%), середній — 24 (26,7%), низький — 26 (28,9%).
Студентів з несформованими знаннями і уміннями невиявлено. Серед
студентів V курсу, яким було запропоновано аналогічні завдання, осіб з
найвищим рівнем розвитку медичних знань і умінь не виявлено, високий
рівень мали 8 студентів, що склало 8,9%, достатній — 17 (18,9%),
середній — 27 (30%), низький — 34 (37,8%). Студентів з найнижчими
знаннями і уміннями — 4 (4,4%)

Гістограма 1

Стан сформованості медичної готовності студентів третього курс до
професійної діяльності.

І.Ціннісно-цільовий компонент

ІІ.Змістовий компонент

ІІІ. Діяльнісно-творчий компонент

IV. Особистісно-позиційни

Гістограма 2

Стан сформованості медичної готовності студентів п’ятого курсу до
професійної діяльності

І. Ціннісно-цільовий компонент

ІІ.Змістовий компонент

ІІІ. Діяльнісно-творчий компонент

IV. Особистісно-позиційний

Порівняльний аналіз рівня медичної готовності до професійної діяльності
студентів третього і п’ятого курсів, які навчалися за старими
навчальними планами і програмами (гістограма 1,2), свідчить, що студенти
п’ятого курсу більш свідомо сприймають необхідність і важливість
медичної підготовки, розуміють сутність гуманістичних цінностей
дефектологічної діяльності, визнання дитини головною цінністю та центром
навчально-виховного процесу, усвідомлюють важливість професійного
розвитку і ролі у ньому відповідного рівня медичної компетентності.
Студенти третього курсу виявили більш чіткі уявлення про медичну
спрямованість дефектологічної освіти, проте недостатньо усвідомлюють
необхідність медичних знань для глибокої фахової підготовки. Отже,
результати цього етапу дослідження дали змогу визначити недостатню
медичну компетентність, недостатнє уміння кори-стуватися методиками
обстеження, діагностувати дефекти за базою даних, проводи-ти
диференціацію патологічних станів, прогнозувати їх подальший розвиток.

Змінити таке становище можливо лише за умов створення обґрунтованої,
безе-рервної системи медичних знань, що й дозволило зробити висновок про
не обхід-ність формування у студентів медичної компетентності за рахунок
розроблення і впровадження у навчально-виховний процес відповідної
змістової та організаційно-методичної системи професійної підготовки
майбутнього вчителя-дефектолога.

»

$

? :

T

$

h

j

l

TH

???????????TH

a

a

L A Ae 6

8

:

N

P

T

O

???????сування їх складових і зв’язків між ними дає змогу розкрити
закономірності внутрішньої будови медичної підготовки як системи.
Враховуючи, що системний аналіз медичної підготовки в дефектологіч-ній
освіті не здійснювався, ми в своєму дослідженні використали
науково-практич-ний досвід компонентно-структурного дослідження
системних утворень, представ-лений у працях С.І.Архангельського,
Ю.К.Бабанського, В.П.Безпалька, В.Г.Вікторо-вої, М.С.Кагана,
Ю.А.Канаржевського, Н.В.Кузьміної, В.С.Лідньова, В.І.Лугового та ін.
Основними принципами системного підходу є принципи цілісності,
складності й організованості. Процес становлення цілісності тісно
пов’язаний з такими проце-сами, як інтеграція і диференціація, що є
двома протилежностями одного явища. Взаємозв’язок компонентів системи є
її провідною ознакою. Ослаблення чи руйну-вання зв’язків призводить до
руйнування цілісності, а отже, до знищення системи. Звідси — особлива
значущість забезпечення цілісності не тільки інтегративних, а й
диференціальних процесів. Оскільки медична підготовка, як системна
цілісність є складовою загальної дефектологічної освіти, вона
закономірно повинна набувати ізоморфності (структурної подібності) до
загальнопедагогічної освіти. В зв’язку з цим у нашому дослідженні для
визначення системи медичної підготовки було використано підхід
В.І.Лугового щодо з’ясування будови педагогічної освіти за допомогою
системно-структурного аналізу. Базуючись на досвіді дослідження
ціліс-ної системи, у медичній дефектологічній освіті необхідним аспектом
її системного аналізу є галузево-ступеневий (морфологічний) вимір, який
визначається потребою певного відображення клінічної спадщини в
дефектологічній освіті. Виходячи з того, що медична дефектологічна
підготовка за морфологічною будовою є структур-но подібною (ізоморфною)
до самої педагогічної освіти, у загальному плані її доці-льно поділити
на складові: на загальну медичну підготовку та спеціальну підготов-ку.

Загальна медична підготовка покликана забезпечити кожного
студента-дефек-толога обов’язковим обсягом знань з медико-біологічних
дисциплін, необхідних для подальшого засвоєння клінічних знань з метою
поліпшення професійної готовності для роботи в різних навчально-виховних
закладах та реабілітаційних центрах.

Спеціальна медична підготовка являє собою сукупність
вузькоспеціалізованих підсистем, які спрямовані на підготовку
випускників до корекційної та реабілітацій-ної роботи залежно від
фахової спеціалізації.

Якщо загальна медична підсистема набуває морфологічної ізоморфності до
системи педагогічної освіти в цілому, то спеціальна медична підсистема
має зміню-ватися залежно від ступеня поглиблення фахової спеціалізації.
Враховуючи необхід-ність структурування як загальної, так і спеціальної
медичної підсистеми за ступе-нями або рівнями, ми розробили рівневу
систему медичної підготовки фахівців у галузі корекційної педагогіки.

Послідовність і безперервність медичної підготовки в аспекті професійної
під-готовки корекційного педагога передбачає такі рівні:

— допрофесійної підотовки (довузівський), який полягає у пошуку маршруту
подальшого навчання і орієнтації на дефектологічну професію учнівської
молоді та випускників середніх спеціальних закладів

базової загальнопрофесійної підготовки (перший вузівський), який
охоплює загальну медико-біологічну підготовку студентів першого курсу
дефектологічного факультету

загальноспеціальної медичної підготовки (другий вузівський), який
включає клінічну підготовку студентів ІІ– ІІІ курсів

спеціальної медичної підготовки (третій вузівський), який полягає у
вузько-спеціалізованій підготовці студентів ІV курсу

професійного вдосконалення (V курс), який передбачає поглиблення та
розширення індивідуальної професійної майстерності корекційних педагогів
для роботи в реабілітаційно-корекційних закладах,
психолого-медико-педагогічних консультаціях, спеціальних освітніх
закладах для дітей з порушеннями психофізич-ного розвитку тощо.

Організація процесу медичної підготовки вчителя-дефектолога, як і
будь-якого педагогічного процесу, має грунтуватися на відповідній
моделі. Питанням моделювання педагогічних процесів, дослідженню
можливостей моделювання як методу аналізу і синтезу педагогічних систем
присвячені численні теоретико-експериментальні праці, зокрема
С.І.Архангельського, Ю.К.Бабанського, В.П.Безпа-лька, Н.В.Кузьміної та
ін., у яких всебічно обґрунтовано загальні підходи до моде-лювання та
аргументовано доведено перспективність і дієвість його використання у
науково-педагогічному дослідженні.

Використання в нашому дослідженні методу моделювання пояснюється
важли-вістю цілісної побудови процесу медичної підготовки майбутнього
корекційного пе-дагога і грунтується на ідеях особистісно орієнтованої
освіти, здійснюваної за блоч-но-структурним принципом, який нам
видається найбільш продуктивним.

Враховуючи, що моделювання процесу медичної підготовки майбутнього
вчи-теля включає не тільки проектування, а й визначення шляхів
впровадження цієї мо-делі у практику реального навчально-виховного
процесу, до блочної структури мо-делі були включені
проектно-методологічний, організаційно-змістовий, технологіч-ний блоки.

Визначені у першому блоці вихідні положення стали методологічними
орієн-тирами і теоретичними засадами процесу медичної підготовки,
зумовили її страте-гію і особистісно орієнтований характер.

Деталізовані у другому блоці специфічні принципи процесу
медико-корекцій-ної освіти, що випливають із загальнопедагогічних і
відбивають вимоги до його змі-сту, методів та організації, стали на
практиці підставою для визначення педагогіч-них умов формування
гуманістичних ціннісних орієнтацій, медичних знань і умінь. Виділені у
моделі адаптаційно-професійний, локально-професійний,
системно-про-фесійний етапи медичної підготовки засвідчили їх
послідовність, поетапність, ієрар-хічну підпорядкованість, спрямованість
на постійне вдосконалення готовності до ді-яльності майбутнього
корекційного педагога від рівня адаптації, сприйняття, вход-ження у
медичний зміст дефектологічної діяльності до рівня “впізнання” клінічної
дефектології, введення медичних знань у контекст корекційної педагогіки,
а від них — до формування медичної компетентності як супроводу
корекційної діяльності. Основними вимогами до диференціації етапів є
послідовне їх ускладнення та підпо-рядкованість попередніх етапів, які
відбивають цільові, змістові, структурні функці-онально-результативні
характеристики, наступним.

Третій блок технологічно обґрунтував цільові, змістові,
організаційно-управлін-ські, результативні характеристики процесу,
комплекс педагогічних умов медичної підготовки майбутнього дефектолога.
Цільові характеристики технологічного блоку визначали спрямованість
процесу медичної підготовки на досягнення провідної мети. Змістові
характеристики цього блоку фіксували логіко-змістову основу
між-предметної інтеграції. Такі завдання доцільно вирішувати шляхом
виділення інте-граційно-медичних модулів (ІММ), які уможливлюють
розв’язання як загальних ме-дичних проблем, так і реальних
професійно-педагогічних завдань з позиції клініч-ного підходу.

Таким чином, розглянута модель підготовки педагога-дефектолога є
проектом педагогічної системи, спрямованої на формування медичної
готовності майбутнього дефектолога до діяльності в спеціальних закладах
і забезпечується комплексом від-повідних педагогічних умов.

Формувальний експеримент дав змогу за визначеними критеріями і
показника-ми оцінити доцільність і результативність інтегративної
організації процесу медич-ної підготовки відповідно до запропонованої
моделі, рівня індивідуального розвит-ку кожного студента, правомірності
обгрунтованих педагогічних умов. До участі у формувальному експерименті
були залучені студенти ІІІ–V курсів Інституту корек-ційної педагогіки та
психології НПУ імені М.П.Драгоманова, які навчалися за нови-ми
навчальними планами і програмами (які розроблялися за нашої участі).
Зокрема, робота експериментальних груп характеризувалася такимим
особливостями: удос-коналення традиційних програм і курсів, розроблення
і впровадження нових про-грам і курсів, введення нових форм контролю
знань, умінь і навичок. В експеримен-ті були виділені залежні і
незалежні змінні. Незалежними змінними є цільові, зміс-тові,
організаційно-управлінські складові моделі цілісного педагогічного
процесу формування медичної компетентності. Залежні змінні — ціннісні
орієнтації, медич-ні знання і уміння як базові складові медичної
компетентності майбутнього корек-ційного педагога, необхідні для його
професійної діяльності. Показником оцінюван-ня рівня сформованості
медичної компетентності був характер аналізу і розв’язання студентами
проблемних ситуацій, навчально-пізнавальних і тестових завдань
ме-дичного змісту.

Результати початкового етапу формувального експерименту, дані
діагностики та опитування дозволили визначити особистісно-індивідуальні
та групові особли-вості студентів, які було враховано на наступному
етапі формування медичної гото-вності. Це забезпечувалося реалізацією
виділених на основі сучасної моделі особи-стісно-орієнтованої освіти
наступних змістових компонентів медичної підготовки: аксіологічного
(який відбиває формування ціннісних орієнтацій, їх гуманістичну
спрямованість), когнітивного (який включає засвоєння медичних знань і
умінь, що забезпечують здатність до клінічного аналізу), креативного
(який передбачає творчу участь у процесі розроблення індивідуальних
корекційно-реабілітаційних програм).

На наступному локально-професійному етапі формування медичної готовності
експериментальне дослідження здійснювалося серед студентів І–ІІІ курсів
Націона-льного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. Найбільш
сприятливим для реалізації компонентів медичної підготовки на цьому
етапі є цикл медико-біологічних і клінічних дисциплін. Вивченням
спеціальних медичних дисциплін, спецкурсів, спецсемінарів завершується
третій — системно-професійний етап ме-дичної підготовки майбутнього
вчителя-дефектолога. Паралельно з вивченням нав-чального матеріалу в
аудиторних умовах здійснювалася безперервна підготовка до різних видів
педагогічної практики, зміст яких доповнювався медичними аспектами, чим
досягалася єдність теорії і практики у медичній підготовці майбутнього
дефек-толога.

Відповідно до ієрархії рівнів сформованості медичної підготовки для
перевірки результатів формувального експерименту були використані
діагностичні завдання п’яти рівнів. Завдання групувалися у діагностичну
батарею, що дозволяло оцінюва-ти медичну компетентність студентів
експериментальної групи. До діагностичної батареї увійшли тестові
завдання (на вибір, на порівняння, на ранжування) і завдання на аналіз
проблемних ситуацій клінічного змісту. Одержані результати контрольних
зрізів порівнювалися з аналогічними показниками студентів, чия медична
підготовка здійснювалася за старими навчальними планами і програмами.

Після завершення експерименту 73,9% студентів V курсу, які навчалися за
новими навчальними планами, досягли досить високого (відтворювального,
пере-творювального, творчого) рівня медичної компетентності, що на 36,9%
перевищує показники експерименту у студентів, які навчалися за
традиційною методикою. Значне підвищення рівня сформованості
ціннісно-цільового і діяльнісно-творчого компонентів готовності
порівняно із змістовим свідчить про те, що у процесі ціле-спрямованої
медичної підготовки у майбутніх корекційних педагогів відбулася зміна
пріоритетів: сформовані гуманістичні ціннісні орієнтації зумовили
детерміна-цію медичних знань і умінь, які почали розглядатися як засоби
особистісного само-розвитку. Відбулися зміни в показниках і у студентів
ІІІ курсу. Досить високого рівня медичної компетентності досягли 43,4%
студентів, які навчалися за новими навчальними планами (за традиційною
методикою цей показник становив 34,8%). Слід також констатувати, що у
студентів ІІІ і у студентів V курсу знизилися показники адаптаційного і
розпізнавального рівня, що відповідають середньому і низькому рівню
медичної компетентності (відповідно у студентів ІІІ курсу цей показник
становив 56,6% в експериментальній групі і 65,2% в контрольній, у
сту-дентів V курсу відповідно 26,1% і 63% (таблиця 1).

Таблиця 1

Рівні сформованості медичної готовності в ході формувального
експерименту

рівні ІІІ курс

V курс

КГ

ЕГ

Різниця

КГ

ЕГ

Різниця

к-ть

%

к-ть

%

к-ть

%

к-сть

%

к-ть

%

к-ть

%

Алаптац 17 37 9 19,6 6 17,4 10 21,7 3 6,5 7 15,2

Розпізнав 13 28,3 17 37 4 8,7 19 41,3 9 19,6 10 21,7

Відтвор 10 21,7 14 30,4 4 8,7 9 19,6 11 23,9 2 4,3

Перетвор 4 8,7 3 6,5 1 2,2 5 10,9 13 28,3 8 17,4

Творчий 2 4,4 3 6,5 1 2,1 3 6,5 10 21,7 7 15,2

Також був проведений аналіз результатів самооцінювання сформованості
ме-дичних знань і умінь у студентів ІІІ і V курсіів які навчалися за
новими навчальними планами. За результатами було виявлено, що найвищий
рівень сформованості ме-дичних знань і умінь самооцінюється у 18,4%
студентів ІІІ курсу, високий — у 29,8%, достатній — у 36,4%, середній —
у 14,3%, а низький — у 1,1%студентів. Студентів з несформованими
медичними знаннями і уміннями за самооцінюванням серед третьокурсників
не було виявлено. Аналогічний експеримент проводився се-ред студентів V
курсу. Аналіз результатів самооцінювання зафіксував, що най-вищий рівень
сформованості медичних знань і умінь характерний для 19,1% студен-тів,
високий — для 28,6%, достатній для 40,2%, середній — для 11,7%, низький
— для 0,4%. Також серед студентів ІІІ курсу проводилося анкетування для
виявлення необхідності медичних знань та умінь для майбутньої
професійної діяльності. Дані анкетування показали, що 86,3% студентів
вважають медичні знання необхідними для своєї майбутньої професійної
діяльності. Майже 100% студентів V курсу визна-ли за потрібне вивчати
блок медичних дисциплін як необхідних для своєї май-бутньої професії.

Проведена експериментально-пошукова робота свідчить, що медичний
потен-ціал медико-біологічних (анатомія, фізіологія і патологія дитини,
основи генетики, гігієна дітей і підлітків, основи медичних знань),
загальноспеціальних (клінічні основи інтелектуальних порушень,
невропатологія, психопатологія, клініко-психо-логічний практикум) знань
спеціальних медичних (основи мовленнєвих та сенсор-них порушень, основи
лікувального масажу, реабілітація), є запорукою ефективно-сті формування
медичної компетентності як складової частини фундаментальної фахової
підготовки спеціалістів у галузі корекційної педагогіки. В процесі
формува-льного експерименту апробація ціннісно-інтеграційного підходу до
педагогічного процесу сприяла вровадженню нових інтеграційних навчальних
дисциплін та спец-курсів і спецсемінарів, а також введенню
клініко-психологічного практикуму, що позитивно вплинуло на формування
медичної компетентності корекційного педагог-га.

Таким чином, теоретичне вивчення проблеми медичної підготовки
майбутнього дефектолога, моделювання та впровадження її системи у
практику довело актуаль-ність формування у студентів медичної
компетентності у професійній діяльності, дало змогу обгрунтувати
функціональні компоненти процесу медичної підготовки, його цільову,
змістову, методичну, організаціно-управлінську характеристики.

Висновки

Дані отримані в ході теоретичного та експериментального дослідження в
ціло-му підтвердили висунуту гіпотезу, що лежить у його основі, й дали
підстави для та-ких висновків:

1.Медична підготовка майбутнього корекційного педагога становить
структур-не утворення у системі загальної професійно-педагогічної
підготовки і є “наскріз-ною ланкою”, яка пронизує всі її компоненти.
Медична підготовка містить могутній когнітивний потенціал, формує
ціннісно-мотиваційні засади професійної діяльності, суттєво збагачує
креативні аспекти корекційно-реабілітаційної освіти, впливаючи на
майбутнього фахівця.

2. Медична підготовка корекційного педагога і психолога як планомірний
пе-дагоггічний процес грунтується на засадах гуманізації освіти,
посилення ролі дис-циплін, що забезпечують підвищення медичної
компетентності майбутнього фахів-ця, його теоретичної і практичної
підготовки до корекційно-реабілітаційної діяль-ності, використання в
навчальному процесі новітніх медико-біологічних здобутків, збагачення її
кращими зразками вітчизняної медицини у їх зв’язках з
професійно-дефектологічною діяльністю, відпрацювання та вдосконалення
медичних умінь та навичок у позааудиторній роботі, на базі клінічних
закладів та реабілітаційних цент-рів.

3. Вихід вищої дефектологічної освіти за традиційні межі спеціальних
шкіл для дітей з порушеннями психофізичного розвитку і необхідність у
сучасних умовах го-тувати фахівців для медико-психолого-педагогічних
центрів, зростаючої мережі реа-білітаціних установ,
корекційно-розвивальних та інших дошкільних і шкільних, зокрема
інтегрованих закладів, вимагає оптимізації медичної підготовки як
складо-вої фахового становлення корекційного педагога протягом усього
періоду навчання у вищому навчальному закладі.

4. Медична готовність дефектолога до професійної діяльності визначається
рів-нем сформованості її компонентів — цільового, змістового,
особистісно-позиційно-го, діяльнісно-творчого — на основі відповідних
показників. Для ціннісно-цільового — це мотиваційно-ціннісне ставлення
до корекційно-педагогічної професії взагалі, медична налаштованість
педагогічного мислення, відповідність гуманістичних цін-ностей потребам
і меті особистості майбутнього корекційного педагога; для змісто-вого —
здатність до клінічного аналізу патологічних процесів, явищ,
закономір-ностей тощо; для діяльнісно-творчого — усвідомленість
необхідності медичної ком-петентності в межах професії дефектолога та
творчий індивідуальний стиль діяль-ності; для особистісно-позиційного —
гуманна особиста педагогічна позиція, мора-льно-етична саморегуляція.
Рівень сформованості медичної готовності до професій-ної діяльності
розглядається як якісна характеристика досить стійких новоутворень у
структурі особистості майбутнього вчителя і відбиває ступінь виявлення
цих компонентів та узгодженість їх між собою. У дослідженні визначені
рівні, які стали основою оцінки медичної готовності майбутнього
корекційного педагога до профе-сійної діяльності: адаптаційний,
розпізнавальний, відтворювальний, перетворюваль-ний, творчий.

5. Організація процесу медичної підготовки корекційного педагога в
нашому дослідженні грунтується на особистісно орієнтованій моделі
освіти, системна побу-дова якої з виділення проектно-методологічного,
організаційно-змістового і техно-логічного блоків дала змогу реалізувати
змістово-теоретичне та організаційно-мето-дичне забезпечення формування
медичної компетентності майбутнього корекцій-ного педагога. Виокремлені
з моделі адаптаційно-професійний, локально-професій-ний,
системно-професійний етапи медичної підготовки відображають її
послідов-ність, етапність, наступність, ієрархічну підпорядкованість,
спрямованість на пості-йне вдосконалення медичного аналізу готовності
майбутнього корекційного педаго-га до професійної діяльності — від рівня
адаптації, сприйняття, входження у медич-ний зміст дефектологічної
діяльності до рівня “впізнання” клінічної дефектології, введення
медичних знань у контекст корекційної педагогіки, а від них до
форму-вання медичної компетентності як супроводу корекційної діяльності.
В моделі технологічно обґрунтовані цільові, змістові,
організаційно-управлінські, результа-тивні характеристики процесу,
комплекс педагогічних умов медичної підготовки майбутнього дефектолога.

6. Результати системного дослідження медичної підготовки корекційного
педа-гога дали змогу виокремити і поставити на чільне місце медичну
компетентність, яка сприяє належному професійному рівню випускників і
задовольняє соціальні по-треби сучасного ринку, а також спрямована на
поглиблення якості та кількості про-філізації окремих напрямів медичної
підготовки дефектолога. Виходячи із системної впорядкованості медичної
підготовки, ми змогли змоделювати процес викладання медичних дисциплін
та сконструювати наступність і взаємозв’язок у їх вивченні як окремого
спеціалізованого напрямку фахової підготовки корекційцного педагога.

Послідовність і безперервність медичної підготовки в аспекті формування
про-фесійної готовності корекційного педагога передбачає виділені нами
рівні — допро-фесійної, базової загально-професійної,
загальноспеціальної, спеціалізованої підго-товки та професійного
вдосконалення.

7. Проведене теоретичне дослідження та аналіз результатів
дослідно-експери-ментальної роботи підтвердили, що ефективність процесу
медичної підготовки за безпечується сукупністю педагогічних умов, які
притаманні цілісній педагогічній системі і реалізуються відповідною
технологією. Результати формувального експе-рименту, спрямованого на
апробацію розробленої моделі цілісного освітнього про-цесу медичної
підготовки дефектологів та перевірка його оптимальних умов засвід-чили
продуктивність розробленої критеріально-рівневої характеристики
ціннісно-ці-льового, змістового, діяльнісно-творчого,
особистісно-позиційного компонентів ме-дичної готовності до професійної
діяльності, що дозволило простежити динаміку їх формування і дійти
висновку, що впроваджена у практику система медичної підго-товки,
технологічно реалізуючи особистісно орієнтовані освітні умови,
забезпечує формування високого рівня медичної компетентності
корекційного педагога і психолога. Позитивні якісні і кількісні зміни
відбулися у показниках сформованості всіх компонентів зазначеної
компетентності. Аналіз індивідуальних показників сфо-рмованості
визначених компонентів зафіксував серед студентів, залучених до
експе-риментального навчання, стійку тенденцію до підвищення рівня
медичної підготов-ки від адаптаційного до творчого.

8. Проведене дослідження сприяло розробленню комплексної наскрізної
про-грами медичної підготовки майбутнього корекційного педагога,
перспективних пла-нів інтегративної організації навчального процесу з
міжпредметними системами за безпечення єдності викладання дисциплін
медико-біологічної, клінічної, психолого-педагогічної і
спеціально-предметної підготовки на всіх курсах вузівського навчан-ня.

Основний зміст дисертації відображено в публікаціях:

1.Руденко Л.М. До питання удосконалення змісту клініко-психологічної
підготовки дефектологів// Вісник НПУ імені М.П.Драгоманова. – К., НПУ,
2002.- вип..3. – С. 153–155

2.Руденко Л.М., Флоренксова К.М. Медичні аспекти безпеки життя та
діяльності людини як невід’ємна складова навчального процесу у ВНЗ//
Матеріали І науково-методичної конференції “Безпека життя та діяльності
людини”, — К.,- 2002. — С.48–49

3.Руденко Л.М. Становлення викладання медичних дисциплін на
дефектологічному факультеті// Наукові записки НПУ імені М.П.Драгоманова,
випуск LVII (педагогічні та історичні науки), К.,- НПУ, 2004. —
С.138–146.

4.Руденко Л.М. Організація та зміст медичної підготовки корекційного
педагога// Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова, серія 19,
корекційна педагогіка та спеціальна психологія, К., НПУ- 2004. — С.72–79

5.Руденко Л.М. Удосконалення викладання медичних дисциплін на
дефектологічному факультеті// Актуальні проблеми навчання та виховання
людей з особливими потребами: Зб. наукових праць. – К.: Університет
“Україна”, 2004. – С.117 – 122

6. Руденко Л.М., Гусєва Г.М. Медико-педагогічні аспекти особливостей
роботи з дітьми-інвалідами// Матеріали ІІІ Всеукраїнської
науково-методичної конференції:Зб.наукових праць. – Рівне, 2004. – С.36
–38

Руденко Л.М. Формування системи медичних знань у процесі підготовки
педагога-дефектолога до корекційної роботи в закладах спеціальної
освіти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.03 – корекційна педагогіка. – НПУ імені
М.П.Драгоманова, Київ, 2005.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню проблеми формування
систе-ми медичних знань у майбутнього педагога-дефектолога. Уточнено
сутність поняття “медична компетентність”, “медичні знання” щодо
корекційно-реабілітаційної освіти, визначено і теоретично обґрунтовано
систему медичної підготовки май бут-нього педагога-дефектолога;
розроблено критеріально-рівневу характеристику ме-дичної готовності
майбутнього корекційного педагога. Визначено та науково обгру-нтовано
модель медичної підготовки, яка складається з проектно-методологічного,
організаційно-змістового та технологічного блоку, а також реалізується в
три етапи: адаптаційно-професійного, локально-професійного та
системно-професійного. Апробовано систему критеріїв і рівнів медичної
підготовки колекційного педагога.

Експертна оцінка розробленої системи формування медичних знань
педагога-дефектолога показала доцільність її впровадження у практику
підготовки цих фахів-ців, що було підтверджено підвищенням всіх
компонентів підготовки корекційного педагога.

Ключові слова: медична підготовка, медична компетентність,
критеріально-рівнева характеристика, рівні підготовки, блоки, етапи
підготовки, модель медичної підготовки, цілісна система медичної
підготовки.

Руденко Л.Н. Формирование системы медицинских знаний в процессе
подготовки педагога-дефектолога к коррекционной работе в учреждениях
специального образования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.03 – коррекционная педагогика. – Институт
специальной педагогики АПН Украины, Киев, 2005.

Диссертационное исследование посвящено проблеме формирования целостной
системы медицинских знаний у будущих педагогов-дефектологов. Исследованы
и уточнены понятия “медицинская подготовка”, “медицинская
компетентность”.

Система медицинских знаний, будучи составной частью профессиональной
культуры педагога-дефектолога, способствует фундаментализации его
образовате-льной подготовки, что является важным условием приближения
отечественной пра-ктики высшего образования к международным стандартам.
Медицинская компе-тентность выступает показателем эффективности
подготовки будущих педагогов-дефектологов и определяется в соответствии
с государственным стандартом, харак-теризуется сформированностью
медицинских знаний и умений для проведения диа-гностики, диференциации,
определения основных симптомов и синдромов в преде-лах дефектологической
деятельности для составления коррекционных и реабилита-ционных програм с
целью улучшения качества жизни детей. Исходя из этого медицинская
подготовка в данном исследовании рассматривается как планомерный
педагогический процесс, который строится на принципах медицинской
направлен-ности, гуманизации учебного процесса, усиление в учебном плане
дисциплин, обес-печивающих повышение медицинской компетентности будущего
коррекционного педагога.

Определены уровни сформированности медицинской готовности к
профессио-нальной деятельности: ценносно-целевой, творческий,
содержательный, личносно-позиционный и даны их характеристики. Уровни
сформированности медицинской подготовки рассматриваются как качественная
характеристика стойких новообра-зований в структуре личности будущего
учителя-дефектолога, отражают степени проявления критериев и
согласованность их между собой. В соответствии с этим выделены уровни,
разработанные на основе медицинских принципов, которые явля-ются основой
оценки медицинской готовности будущих коррекционных педагогов к
профессиональной деятельности. Это: адаптационный, уровень узнавания,
распо-знавания, отображения, творческий уровень.

Представлена спроектированная модель построения медицинской подготовки
педагога-дефектолога за блочно-структурным принципом. Реализация
проблемы медицинской подготовки путем фундаментализации и гуманизации
решается на основании системного подхода с учетом основных его
принципов.

Разработана уровневая система медицинской подготовки, которая включает
следующие уровни: допрофессиональной подготовки, базовой
профессиональной подготовки и уровень профессионального
совершенствования.

В построении процесса медицинской подготовки использовалась
личносно-ориентированная модель образования, которая строилась за
блочно-структурным принципом. В этой модели выделены
проэктно-методологический, организационно-содержательный,
технологический блок, в которых раскрыты основные положения, что стали
теоретическими и методологическими ориентирами медицинской под-готовки
коррекционных педагогов.

Анализ проведенной экспериментальной работы дал возможность оценить
целесообразность интегративной организации процесса медицинской
подготовки в соответсвии с предложенной моделью. Полученные путем
экспериментального исследования результаты свидетельствуют, что
внедрение в практику профессио-нально-педагогической подготовки
коррекционного педагога целостной системы медицинской подготовки,
реализованной через личностно ориентирован-ную техно-логию обеспечивает
формирование у студентов высокого уровня готовности к
ко-ррекционно-реабилитационной профессионально-педагогической
деятельности.

Ключевые слова: медицинская подготовка, медицинская компетентность,
уровни подготовки, блоки, этапы медицинской подготовки,
критериально-уровневая система, модель медицинской подготовки, целосная
система медицинской подготов-ки.

Rudenko L.M. The formation of a system of medical skills in the process
of preparation of a pedagogue –– defectologist as to the corrective work
in special study facilities. –– Manuscript.

Thesis of candidate’s degree by specialty 13.00.03 – Remedial Pedagogic.
National Pedagogical University of M.P. Dragomanov, Kyiv, 2005.

The thesis study is devoted to studying the problem of formation of a
system of medical skills of a future pedagogue –– defectologist. It is
specified the meaning of terms “medical competency”, “medical knowledge”
regarding corrective-rehabilitation education, a system of medical
preparation of a future pedagogue –– defectologist is specified and is
theoretically based, a criteria-leveled characteristics of medical
preparation of a future remedial pedagogue is developed. A model of
medical preparation which consists of project-methodological,
organization-senseful and a technologic block, and is realized in three
steps: adaptation-professional, locally-professional and
system-professionally is specified and is scientifically based. Was
tested a system of criteria and levels of medical preparation of a
remedial pedagogue.

An experts grading of the developed system of formation of medical
skills of a pedagogue –– defectologist showed reasonableness of its
practical usage in preparation of these specialists, which was proven by
the increasing of all components of preparation of a remedial pedagogue.

Key words: medical preparation, medical competency, criteria-leveled
characteristics, levels of preparation, blocks, steps of preparation, a
model of medical preparation, a full system of medical preparation.

PAGE \* Arabic 19

Похожие записи