Інститут проблем виховання АПН України

Стежко Юрій Григорович

УДК 373.5.034

Формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі
вивчення суспільствознавчих дисциплін

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кіровоградському державному педагогічному університеті
імені Володимира Винниченка, м. Кіровоград.

Науковий керівник:

– кандидат педагогічних наук, доцент

Рацул Анатолій Борисович, Кіровоградський державний педагогічний
університет

імені Володимира Винниченка, доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

– доктор філософських наук, професор,

дійсний член Академії АПН України

Зязюн Іван Андрійович,

Інститут педагогіки і психології професійної

освіти АПН України, директор;

– кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Чорна Катерина Іванівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

лабораторія морально-етичного виховання, завідувачка.

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет ім.
Г.С. Сковороди, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України,
м. Харків.

Захист дисертації відбудеться “18” травня 2004 року о 14-00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.454.01 в Інституті проблем
виховання АПН України за адресою: 04060 м. Київ, вул. Берлинського, 9,
зал засідання.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту проблем
виховання АПН України (04060 м. Київ, вул. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “17 ” квітня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний інтеграційний процес вимагає від
системи національної освіти, і передусім шкільної, запровадження
світових стандартів навчально-виховного процесу, забезпечення
конкурентноспроможності випускників шкіл на ринку знань. Зрілість
особистості, її соціальна позиція нині визначаються не лише глибиною
засвоєння знань, але й рівнем підготовленості до самостійної
відповідальної практичної діяльності.

Зростаюча роль молоді в суспільних перетвореннях зумовлює актуальність
дослідження проблеми формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій
старшокласників, ефективним засобом виховання яких мають стати
суспільствознавчі дисципліни. Саме знання про себе та свою роль у
суспільстві стають потужним фактором самовизначення старшокласників.
Формування ціннісних орієнтацій молоді розв’язує ключове завдання
шкільної освіти – забезпечення всебічного розвитку учнів, виховання в
них активної соціальної позиції, здатності до свідомого суспільного
вибору та відповідальності.

Видається очевидною необхідність посилення спрямованості шкільної освіти
на формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій, яке можна здійснити
найбільш ефективно, на наш погляд, саме в процесі вивчення
суспільствознавчих дисциплін у старших класах. За визнанням психологів,
якраз старший підлітковий та юнацький періоди розвитку школярів є
найбільш сприятливими для педагогічного впливу на їх самовизначення. Ця
особливість і обумовила спрямованість нашого дослідження на формування
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій засобами суспільствознавства, яке
сьогодні надає нового змісту навчально-виховному процесу. До того ж нові
соціокультурні умови, в яких сьогодні формується особистість
старшокласника, зумовлюють необхідність переосмислення й теоретичних
засад педагогічного впливу. Отже, завдання ефективного виховання вимагає
від педагога глибокого теоретичного розуміння проблеми, творчого пошуку
шляхів її розв’язання. Формування особистості учня на засадах
традиційних теорій невідповідними сьогоденню методами є гальмівним
фактором як для теорії, так і для практики виховання.

Свобода виявлення та реалізації кожним власних ціннісних орієнтацій –
ознака демократичності освіти та суспільства, за якої смисло-ціннісне
самовизначення учня постає процесом розгортання внутрішніх можливостей
самореалізації особистості у соціокультурному середовищі. Надзвичайно
великий виховний потенціал щодо формування необхідних для цього якостей
у старшокласників закладений у суспільствознавчому курсі “Людина і
світ”. Його можливості обумовлені тим, що гуманізація освіти передбачає
формування в учнів цілісності, системності бачення світу та свого місця
в ньому на основі єдності теорії та особистісного соціального досвіду.

Не заперечуючи світоглядну роль інших дисциплін гуманітарного циклу, все
ж відзначимо, що саме суспільствознавство, зокрема курс “Людина і світ”,
є найбільш потужним засобом формування сенсожиттєвих ціннісних
орієнтацій старшокласників у навчальному процесі загальноосвітніх шкіл
завдяки своїй спрямованості на загальне бачення стосунків “людина –
суспільство – світ”. Знання, отримані в процесі вивчення курсу “Людина і
світ”, поглиблюють осмислення ними соціальної дійсності, сприяють
обранню кожним юнаком свого індивідуального способу суспільного буття –
всіх тих якостей, які інтегруються у сенсожиттєві цінності. Всі ці
обставини актуалізували потребу обґрунтувати теоретичні засади,
розробити програму, методику вивчення суспільствознавчих дисциплін та
визначити психолого-педагогічні умови їх ефективного впливу на
формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників за
сучасних соціокультурних умов.

Варто однак відзначати, що проблема формування ціннісних орієнтацій та
ціннісної обумовленості самовизначення особистості не є новою в
психолого-педагогічних дослідженнях. Значний внесок у
теоретико-методологічне та психолого-педагогічне забезпечення
навчально-виховного процесу в школі зробили наукові дослідження
А.М. Алексюка, О.В. Киричука, Г.С. Костюка, В.Г. Кременя, В.Г. Кузя,
О.В. Скрипченка, О.В. Сухомлинської. Ціннісно-смислова сфера
особистості, змістовний аналіз поняття “цінності” та принципи їх
класифікації розглядалися в працях Б.Г. Ананьєва, І.Д. Беха,
О.Г. Дробницького, А.Г. Здравомислова, М. Рокича, В.П. Тугарінова,
В.О. Ядова та інших авторів. До дослідження проблем соціалізації,
самовизначення зверталися В.Г. Бочарова, О.А. Дубасенюк, В.Т . Кабул,
О.Л. Кононко. Окремі форми самовизначення розглядалися В.І. Жуковською,
І.А. Зязюном, О.Г. Карпенком, В.Е. Кемеровим, М.В. Ковальчуком,
М.П. Лебедиком, А.В. Петровським, В.В. Радулом.

Теоретико-методичні основи виховання шкільної молоді досліджувалися
К.О. Журбою (сімейне виховання), В.М. Оржеховською (превентивне
виховання), Г.П. Пустовітом, Н.А. Пустовіт (екологічне виховання),
К.І. Чорною (громадянське, патріотичне виховання).

Однак результати аналізу наукової літератури з педагогіки та психології
свідчать про те, що на сьогодні ще не склалося чіткого уявлення про
роль суспільствознавчих дисциплін у формуванні ціннісних орієнтацій
старшокласників. Окрім того, не набули належного висвітлення зміст та
світоглядна роль сенсожиттєвих цінностей, у кращому випадку
досліджувався їх етичний аспект.

Все зазначене обумовило необхідність теоретичного аналізу змісту
самовизначення, природи цінностей та самої людської сутності з наступним
синтезом знань у визначенні структурно-функціональної моделі формування
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій у процесі вивчення суспільствознавчих
дисциплін.

Недостатня розробленість та очевидна актуальність окресленої проблеми
обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення
суспільствознавчих дисциплін”. Тема затверджена вченою радою
Кіровоградського державного педагогічного університету, протокол № 7 від
22 лютого 1999 року, та рішенням бюро Ради з координації наукових
досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні № 731 від
18.07.2002 р.

Зв’язок роботи із науковими програмами, темами.

Тема дисертаційної роботи відповідає тематичному плану Кіровоградського
державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка як
складова теми колективного дослідження кафедри педагогіки :
“Організаційно-педагогічні основи соціально-професійної підготовки
вчительських кадрів».

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес у старших класах
загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження – зміст, методи та психолого-педагогічні умови
формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі
вивчення суспільствознавчого курсу “Людина і світ”.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально
перевірити комплекс змісту, методів та психолого-педагогічних умов
формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі
вивчення суспільствознавчих дисциплін.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що вплив суспільствознавчих
дисциплін на формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій
самовизначення старшокласників досягне своєї ефективності у разі:

цілеспрямованості змісту суспільствознавчих дисциплін на творче
осмислення учнем індивідуального способу суспільного буття, на життєве
самовизначення за нових соціокультурних умов;

створення психолого-педагогічних умов та впровадження організаційних
заходів, спрямованих на виявлення індивідуальних особливостей
особистості старшокласника, рівня сформованості ціннісних орієнтацій та
своєчасну їх корекцію у процесі вивчення курсу “Людина і світ”;

комплексності у підході до формування сенсожиттєвих ціннісних
орієнтацій, забезпечення оптимальних форм та методів поєднання цільової
та ціннісної раціональності у впровадженні експериментального курсу
“Людина і світ” у старших класах загальноосвітніх шкіл.

Завдання дослідження :

З’ясувати сучасний стан проблеми у педагогічній теорії та освітній
практиці, визначити зміст поняття “сенсожиттєві ціннісні орієнтації” та
потенційні можливості суспільствознавчих дисциплін.

Визначити зміст, методи та психолого-педагогічні умови формування
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення
ними суспільствознавчих дисциплін з урахуванням соціокультурних умов та
індивідуальних особливостей учнів.

Розробити структурно-функціональну модель формування сенсожиттєвих
ціннісних орієнтацій учнів старших класів у процесі вивчення
суспільствознавчого курсу “Людина і світ”.

Здійснити дослідно-експериментальну перевірку ефективності формування
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників у навчальному
процесі, проаналізувати їх динаміку.

На захист виносяться:

– сутнісний аналіз концептуальних положень щодо формування ціннісних
орієнтацій в навчальному процесі засобами суспільствознавства;

– теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка комплексу
змісту, методів та психолого-педагогічних умов особистісно
зорієнтованого виховання;

– структурно-функціональна модель формування сенсожиттєвих ціннісних
орієнтацій старшокласників у процесі вивчення курсу “Людина і світ”;

– оцінка рівня диференціації цінностей та показники змістовної ієрархії
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій учнів старших класів.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають:
культурно-історична теорія особистості Л.С.Виготського,
психолого-педагогічні концепції розвитку особистості
К.О.Абульханової-Славської, Б.Г.Ананьєва, О.М.Лєонтьєва, положення
педагогічної антропології К.Д.Ушинського, Б.М.Бім-Бада, принцип
детермінізму С.Л.Рубінштейна, теорії цінностей та ціннісних орієнтацій
О.Г.Здравомислова, І.С.Кона, В.О.Ядова, М.Рокича, соціально-педагогічні
положення про соціокультурну зумовленість виховання В.О.Сухомлинського,
О.Ф.Больнова, принципи вікової періодизації психічного розвитку
особистості Д.Б.Ельконіна, Г.С.Костюка, Державна національна програма
“Освіта. Україна ХХІ століття”.

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи
дослідження:

Теоретичні: аналіз наукової літератури з теми дослідження та суміжних з
нею проблем; синтез отриманих знань у єдиному системно-понятійному
вираженні; сходження від абстрактного в пізнанні сутності явищ до
конкретного в концептуальних положеннях програми дослідження; аналогії,
індукції та дедукції в визначенні суб’єктивних та об’єктивних факторів в
становленні особистості, впливу суспільствознавства на формування
ціннісних орієнтацій; статистичні та математичні методи кількісного
аналізу результатів дослідження.

Емпіричні: спостереження в процесі навчання, опис програм та організації
навчального процесу; вербальний аналіз, анкетування учнів, вчителів та
батьків; педагогічний експеримент та змістовна інтерпретація кількісних
результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота
проводилася на базі старших класів міських, селищних та сільських
загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів м. Кіровограда: школи №7, №8, №16,
№22, №26; селищ: Новоукраїнки №3, №4, №6, №7, Бобринця №2; сільських:
Первозванівки, Грузького, Високих Байраків Кіровоградського та
Комишуватого Новоукраїнського районів Кіровоградської області. Всього
дослідженням було охоплено понад 490 учнів 9, 10, 11 класів.

Дослідження проводилось протягом 1999 – 2003 років у три етапи.

На першому етапі (1999р.) здійснювалося теоретичне осмислення проблеми,
вивчалася філософська, психологічна та педагогічна література з
означеної проблеми та суміжних з нею, здійснювалося узагальнення
педагогічного досвіду дослідження, стану сформованості ціннісних
орієнтацій особистості старшокласника, розроблялася загальна програма
дисертаційного дослідження, формулювалася гіпотеза.

На другому етапі (2000р.) проводився теоретичний аналіз понятійного
апарату, уточнювався його зміст відповідно до визначеного завдання
виховання старшокласників, формувалася наукова концепція дисертаційного
дослідження: вибудовувалася структурно-функціональна модель формування
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення
суспільствознавчого курсу “Людина і світ”, визначалися його потенційні
можливості щодо гіпотези, проводився ряд організаційних заходів з
підготовки педагогічного експерименту.

На третьому етапі (2001 – 2003 рр.) здійснювалася експериментальна
перевірка напрацьованої програми формування сенсожиттєвих ціннісних
орієнтацій старшокласників у процесі вивчення суспільствознавчих
дисциплін: проводився констатуючий та формуючий експерименти,
виконувалися обробка отриманих результатів, їх аналіз та узагальнення.
Відбулося обговорення результатів дослідницької роботи та завершальне
оформлення дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

– введено в наукову термінологію та визначено зміст поняття
“сенсожиттєві ціннісні орієнтації”;

– теоретично обґрунтовано та практично перевірено потенційні можливості
суспільствознавства у виховному процесі загальноосвітньої школи;

– конкретизовано в структурно-функціональній моделі комплекс змісту,
методів та психолого-педагогічних умов формування сенсожиттєвих
ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення курсу “Людина і
світ”.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та впровадженні в
шкільну практику загальноосвітніх шкіл науково обгрунтованого комплексу
змісту, методів та психолого-педагогічних умов формування сенсожиттєвих
ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення
суспільствознавчого курсу “Людина і світ”. Запропоновані
науково-методичні рекомендації можуть бути використані у масовій
шкільній практиці та навчальному процесі педагогічних навчальних
закладів, у післядипломній підготовці та перепідготовці працівників
освіти.

Результати дослідження запроваджені в навчально-виховний процес
загальноосвітніх шкіл I–III ступенів м. Кіровограда та Кіровоградської
області, на базі яких проводився педагогічний експеримент.

Вірогідність наукових результатів дисертаційного дослідження
забезпечується методологічним та теоретичним обгрунтуванням вихідних
положень, комплексністю методів, їх відповідністю предмету та завданням
дослідження, репрезентативністю вибірки, вивіреністю кількісного та
якісного аналізу експериментальної перевірки гіпотези, об’єктивністю
критеріїв оцінки результатів. Відповідність висновків знайшла свою
перевірку апробацією отриманих результатів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у загальноосвітніх
школах, на базі яких проводився педагогічний експеримент, у доповідях на
Міжнародній науковій конференції “Історичний досвід і сучасність”
(Одеса, 1996), Міжнародній науково-практичній конференції та 5-тих
Всеукраїнських педагогічних читаннях «Василь Сухомлинський і сучасність”
(Київ-Кіровоград, 1999), на Всеукраїнській науково-практичній
конференції “Впровадження ідей В.О.Сухомлинського в практику сучасної
школи” (Кіровоград, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції
“Формування естетичної культури майбутніх учителів засобами мистецтва”
(Кіровоград, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції
“Сучасні підходи реформування освіти” (Кіровоград, 2001), Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Молодь, освіта, наука, культура і
національна самосвідомість” (Київ, 2003) та обговоренні на кафедрі
педагогіки Кіровоградського державного педагогічного університету імені
Володимира Винниченка

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 8 одноосібних
публікаціях автора, з яких 4 надруковано у фахових виданнях ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох
розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку
використаних джерел (193 найменувань) та додатків. Загальний обсяг
дисертації – 219 сторінок, основний зміст викладено на 177 сторінках.
Робота містить 9 таблиць, 11 діаграм та 14 додатків на 24 повних
сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми і ступінь її
дослідженості; розкривається зв’язок роботи з науковими програмами,
планами, темами університету; визначено об’єкт, предмет, мету і завдання
дослідження, його методологічну основу, вказані теоретичні основи,
методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення
роботи, положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Проблеми ціннісної зумовленості самовизначення
старшокласників в психолого-педагогічних дослідженнях” висвітлюється
ступінь дослідженості проблеми, здійснюється аналіз філософської,
психолого-педагогічної та соціологічної літератури з проблеми формування
ціннісних орієнтацій в різних її аспектах. Встановлено, що донині не
завершено педагогічну рефлексію над проблемою формування сенсожиттєвих
ціннісних орієнтацій, не існує одностайності серед науковців і в
розумінні сутності понять “цінність”, “ціннісні орієнтації”,
“самовизначення” та самої людини. Теоретичне осмислення, порівняльний
аналіз наукових досліджень з проблеми формування сенсожиттєвих ціннісних
орієнтацій у контексті конкретно-історичних соціокультурних умов стали
підставою для визначення концептуальних засад авторського бачення
зазначених понять та обґрунтування ефективності суспільствознавства в
формуванні сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій у навчальному процесі.

Формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників є чи не
найбільш важливим завданням шкільної педагогіки і водночас досить
складним та найменш дослідженим. Сенсожиттєві ціннісні орієнтації
постають квінтесенцією всіх сфер самовизначення людини, а старший
підлітковий та юнацький вік, за визнанням провідних педагогів та
психологів, є найбільш сприятливим для впливу на формування особистості.
Стрімкі зміни суспільних стосунків, нове бачення закономірностей
суспільного розвитку актуалізують впровадження суспільствознавчого курсу
“Людина і світ” у навчально-виховний процес

загальноосвітніх шкіл. Знання, як результат його вивчення, органічно
поєднують цільову та ціннісну раціональність, дають учням уявлення про
сенс життя, його цінність, а відтак і надають самодостатності та
життєвої практичності.

У даному дисертаційному дослідженні ми виходили з того, що сенсожиттєве
самовизначення має ціннісно-раціональну природу і обумовлене як
суб’єктивними чинниками, так і об’єктивним впливом соціокультурних умов.
Знання про власне “Я”, суспільство та своє місце в світі, які
репрезентують курс “Людина і світ”, надають сенсожиттєвого змісту
індивідуально-обраному способу суспільного буття за конкретних
соціокультурних умов, забезпечують усвідомлення власних інтересів в
системі суспільних цінностей.

У теоретичному обгрунтуванні авторського бачення формування
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення
суспільствознавчих дисциплін ми спиралися на розробки технології
особистісно зорієнтованого виховання І.Д. Беха. Її ефективність
обумовлена високим ступенем наукомісткості, врахуванням сутнісних
характеристик учнів, психологічних особливостей старшого шкільного віку.
Це дало змогу відступитися від застарілої методології виховання, за якою
абсолютизувалось абстрактне соціальне в людській сутності, що на
практиці призвело до знеособлення учня, породило психологію розчинення
особистісного в колективному, а відтак і відсутність прагнення до
навчання, до виявлення своєї індивідуальності.

У самій структурі особистості ми виокремлюємо три рівні: біологічний,
соціальний та психологічний, які обумовлюють відповідні потреби та
цінності. Широкий аналіз поглядів на природу людини дав нам підстави для
висновків про багатоаспектність людської сутності та закономірний
зв’язок між біологічно даним та соціально обумовленим,
взаємозумовленість яких є динамічною і набуває конкретного вияву
відповідно певним соціокультурним умовам. Це теоретичне положення,
покладене в основу концепції нашого дослідження, розкриває внутрішній
світ старшокласника не з позицій уніфікації особистості, в якій не
залишається місця для вияву індивідуальних якостей, а з позицій його
унікальності, самоцінності.

Зосередження на проблемі людської сутності є небезпідставним, оскільки
її розв’язання дає ключ для побудови структурно-функціональної моделі
формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій у навчально-виховному
процесі загальноосвітніх шкіл, для визначення методики та
психолого-педагогічних умов впровадження курсу “Людина і світ” у старших
класах. Раціональність суспільствознавства постає ціннісним духовним
регулятивом поведінки людини, в основі якого лежать знання про
об’єктивні закономірності суспільного розвитку, про загальнолюдські,
національні та особистісні смисли людського життя. Формування у суб’єкта
виховання уявлень про власне “Я”, ціннісного усвідомлення соціальної та
природної дійсності у процесі вивчення курсу “Людина і світ”
забезпечується комплексністю змісту, методів та психолого-педагогічних
умов, які найбільш повно враховують всі природно та соціально обумовлені
фактори впливу на становлення особистості школярів.

Чільне місце в розділі посідає вивчення природи цінностей та ціннісних
орієнтацій, їх об’єктивних та суб’єктивних феноменів, визначення ролі
детермінації та самодетермінації в самовизначенні старшокласників.
Вивчення генези цінностей дозволяє нам зробити висновок про сенсожиттєві
ціннісні орієнтації як найбільш значиму складову свідомості суб’єкта,
оскільки вони в концентрованому вигляді виражають самовизначення
особистості. Це обумовлює важливість дати учням уявлення про
загальнолюдські чесноти – добро, гідність, свободу, самоцінність людини
як вищі цінності гуманізму.

Керуючись поширеною класифікацією цінностей на термінальні та
інструментальні, ми враховували той факт, що такий поділ є дещо умовним
і потребує конкретизації їх змісту відповідно до виховної мети.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна перевірка ефективності
формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій самовизначення
старшокласників” розкриваються організаційні заходи та методика
проведення експерименту, визначається структурно-функціональна модель
формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій у навчальному процесі.
Дослідження проводилося в рамках вивчення курсу “Людина і світ” у
старших класах сільських та міських загальноосвітніх шкіл.

a

ae

v

x

 

c

?

?

o

u

`„7

a

???????????a

ae

\ th v

x

 

c

o

c ¤ oeaaaeeeaaaaaeeaaaaeeUeUe

d?`„7

????? ???????

?????#???????????????

??????????

?????ормування у старшокласників цілісного уявлення про людину,
суспільство, світ у цілому та своє місце в ньому, сприяння їх
сенсожиттєвому самовизначенню. Відтак і вивчення зазначеного курсу має
бути спрямованим на розв’язання таких завдань: дати старшокласникам
знання про соціальні, політичні, культурні та економічні сфери буття
людини; дати знання про загальнолюдські, національні та особистісні
цінності людини за сучасних соціокультурних умов; сформувати творче,
критичне ставлення до стихійного впливу мікросоціуму оточення,
сформувати здатність до свободи вибору життєвої позиції та
відповідальності за нього. Реалізація поставлених нами завдань вимагає
від педагога комплексності щодо змістовної побудови, методів та
психолого-педагогічних умов впровадження курсу “Людина і світ” у
навчальний процес старших класів.

Відтак представимо нашу структурно-функціональну модель формування
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій у процесі вивчення
суспільствознавчого курсу “Людина і світ”, яка, на нашу думку, найбільш
повно відповідає окресленим меті та завданням виховання (схема 1). Вона
технологічно поєднує в собі когнітивний, емоційний, мотиваційний,
ціннісно-смисловий та діяльнісний компоненти виховання особистості
старшокласника.

Схема 1

Структурно-функціональна модель формування сенсожиттєвих ціннісних
орієнтацій старшокласників у процесі вивчення суспільствознавчого курсу
“Людина і світ”

Координація виховної діяльності з іншими формами виховання Залучення
педколективу до реалізації мети виховання Організація позитивних умов
соціальної самореалізації учнів Підготовка педагогів до іноваційного
особистісно зорієнтованого виховання

Врахування:

Організаційно-педагогічні заходи

— ціннісно-смислової спрямованості пізнавальної діяльності;

МЕТА:

формування сенсожиттєвих ціннісних

орієнтацій

Методи Пояснювально-ілюстративний

— інтимно-особистісного діалогу в аналізі ситуацій морального вибору;

Проблемний

Імітаційного моделювання

Рольових ігр

— актуалізації суспільнозначимих цінностей;

Дискусійний

Ситуаційний

— співставлення науково-раціонального пізнання із соціальною дійсністю;

Самоконтролю

Ціннісна раціональність суспільствознавчого курсу “Людина і світ”

Принципи змістовної побудови курсу

— осмислення пізнавальних можливостей, яке спонукає учня на навчальну
діяльність;

Науковості Єдності цільової та ціннісної раціональності Гуманізму
Зв’язку теорії з практикою Міжпредметних зв’язків

— власний приклад педагога.

Запропонована структурно-функціональна модель є органічною єдністю ряду
складових, аналіз яких ми і спробуємо провести. Провідне місце в цій
складній структурі належить змісту курсу, адже, як ми вже зазначали, він
має охопити весь комплекс стосунків буття людини і повинен бути
побудований таким чином, щоб набуті знання мали ціннісну спрямованість
особистості старшокласника на сенсожиттєве самовизначення. Змістовна
побудова курсу відображає таку ієрархію цінностей, на вершині якої є
загальнолюдські цінності, а в основі – особистісні побутового рівня.

Формуючий етап експерименту будувався з урахуванням, з одного боку,
національних педагогічних традицій формування особистості, а з іншого –
новітніх форм співтворчості педагогів та учнів, сучасних технологій
особистісно зорієнтованого виховання.

Експериментальне дослідження проводилося в декілька етапів. Спочатку
вивчалася науково-педагогічна література та експериментальні здобутки
провідних дослідників ціннісної свідомості молоді юнацького віку.
Порівняльний аналіз та наступне узагальнення отриманої інформації
враховувалися у побудові загальної концепції експерименту.

Наступним кроком підготовки стали складання індивідуальних карток
учасників експерименту, опитування вчителів, бесіди з учнями, визначення
контрольної та експериментальної груп старшокласників, вивчення
психологічних індивідуальних особливостей учнів, з’ясування кола
інтересів, сімейних умов, генетичних факторів, громадянських якостей
тощо. Одночасно визначалися методи та психолого-педагогічні умови
забезпечення ефективного формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій у
процесі вивчення суспільствознавчого курсу “Людина і світ”. За
результатами співбесід складалися анкети з переліком особистісно
значимих термінальних та інструментальних цінностей.

Подальше дослідження передбачало проведення констатуючого етапу
експерименту, метою якого було вивчення рівня сформованості ціннісних
орієнтацій як показника особистісного розвитку учнів старшого шкільного
віку контрольної та експериментальної груп сільських та міських шкіл.
Усім учасникам експерименту був запропонований у довільному порядку
перелік основних термінальних та інструментальних цінностей, кожну з
яких вони мали оцінити за звичною для школярів п’ятибальною шкалою з
точки зору їх особистісної значущості. Рівень сформованості структури
ціннісних орієнтацій, здатності до диференціації цінностей визначався за
варіативністю оцінок, яку використовували учні, визначаючись щодо тієї
чи іншої цінності. Це анкетування дозволило виділити три групи учасників
експерименту за рівнем диференційованості цінностей та отримати первинну
інформацію для аналізу та порівняння. Обидві групи – контрольна та
експериментальна – виявилися досить однорідними, близькими за
характеристиками, що виключить похибку в результатах формуючого етапу
експерименту.

Узагальнені результати констатуючого етапу експерименту засвідчили
високий рівень диференціації цінностей у 26 % старшокласників, які
використовували всі п’ять оцінок шкали, низький рівень у 58 %, які
використовували дві-три оцінки, та нездатність до диференціації у 16 %
респондентів (діаграма 1 ).

Результати зазначеного кількісного аналізу стали підставою, з одного
боку, для корекції структурно-функціональної моделі, а з іншого – для
дослідження змістовної ієрархії ціннісних орієнтацій.

Попередня перевірка змістовної ієрархізації цінностей, коли респондентам
були запропоновані 16 термінальних та 16 інструментальних цінностей, які
вони мали рангувати за їх особистісною значимістю, засвідчила
спрямованість старшокласників переважно на особистісні цінності
побутового рівня, відсутність соціальної зрілості, сенсожиттєвої
самовизначеності.

Враховуючи результати констатуючого етапу експерименту, були внесені
корективи, спрямовані на поліпшення як психолого-педагогічного
забезпечення виховного процесу, так і самого змісту навчального курсу
“Людина і світ”. Зокрема, були скореговані такі теми як “Моральність,
свобода вибору та відповідальність”, “Цінності та ідеали в житті
людини”, “Сенс життя та людського щастя”, “Феномен людського життя”,
“Загальнолюдські цінності”. Експеримент проводився на основі підручника
“Людина і світ” за авторством Л.В. Губерського, В.Г. Кременя,
А.О. Приятельчука. У вивченні курсу використовувалися індивідуальні та
групові форми навчання й такі методи як бесіди, дискусії, проблемні
методи, рольові ігри тощо, які спрямовані на розвиток продуктивного
мислення, критичного аналізу.

Після завершення формуючого етапу експерименту відбулося повторне
анкетування як експериментальних, так і контрольних груп. Аналіз
отриманих результатів засвідчив значне збільшення в експериментальній
групі кількості учнів з високим рівнем диференціації цінностей – з 26 %
до 42 %, та зменшення кількості учнів, які не виявили здатності до
диференціації цінностей – з 16 % до 3 % (діаграма 1). Також відбулася
суттєва переорієнтація світогляду старшокласників на цінності
гуманістичної моралі (як термінальні, так і інструментальні), зокрема,
перші рангові місця посіли суспільне визнання, свобода вибору,
відповідальність, творча самореалізація, фахова досконалість,
наполегливість, самодисципліна, доброзичливість, вимогливість до себе,
освіченість тощо.

Таким чином, перший позитивний результат для висновків, який нам дав
підсумковий зріз анкетування після впровадження суспільствознавчого
курсу “Людина і світ”, полягає в зростанні можливостей старшокласників
експериментальної групи щодо диференціації цінностей. Якщо до вивчення
курсу суспільствознавства, як ми вже зазначали, групи майже не
розрізнялися між собою за рівнем диференціації цінностей, то підсумковий
зріз засвідчив їх суттєву відмінність, а саме збільшення кількості учнів
з високим рівнем сформованості ціннісних орієнтацій та зменшення
чисельності групи учнів, не здатних до диференціації в експериментальній
групі за незмінних показників у контрольній групі старшокласників
(діаграма 1).

Рівні диференціації цінностей старшокласників експериментальної групи
(узагальнені показники).

Другий результат для підтвердження висунутої нами гіпотези дала
змістовна характеристика ієрархії ціннісних орієнтацій. Вона
вибудовувалася відповідно до величини рангу, який присвоювався учнем
кожній із запропонованих 16 термінальних та 16 інструментальних
цінностей, визначених нами в процесі підготовки до анкетування як
життєвозначущих для старшокласників.

Порівняльний аналіз результатів попереднього та підсумкового зрізів
змістовної ієрархії ціннісних орієнтацій засвідчив суттєві зрушення у
сенсожиттєвому самовизначенні старшокласників експериментальної групи
після запровадження всього комплексу структурно-функціональної моделі.
Виявлена динаміка відбиває зростання соціальної зрілості та
самодостатності респондентів експериментальної групи, їх вихід за межі
егоїстичних інтересів.

Для повноти уявлення про можливості виховного впливу суспільствознавства
в навчальному процесі за різних соціокультурних умов підсумки
анкетування підводилися як на рівні узагальнення по всім
загальноосвітнім школам, які залучалися до експерименту, так і по
міських та сільських школах окремо. Змістовний аналіз результатів
формуючого етапу експерименту показав обумовленість ієрархічної
структури ціннісних орієнтацій старшокласників можливостями їх доступу
до засобів інформації, комп’ютерної техніки, сімейно-побутовими умовами,
можливостями задоволення потреб та соціальної самореалізації.

Спираючись на отримані результати порівняльного аналізу ієрархії
сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій учнів контрольної та
експериментальної груп, ми переконалися, по-перше, в тих великих
потенційних можливостях, які криються у суспільствознавчих дисциплінах,
зокрема, курсі “Людина і світ” щодо впливу на формування сенсожиттєвих
ціннісних орієнтацій; по-друге, в ефективності застосованої технології
особистісно зорієнтованого виховання.

Суттєві зрушення в сенсожиттєвому самовизначенні учнівської молоді
старшого шкільного віку в бік самодостатності особистості, освіченості,
прагнення до матеріальної незалежності, готовності брати на себе
відповідальність за вчинки – всіх тих якостей, які характеризують її
адаптованість до нових соціально-економічних та політичних реалій,
засвідчили необхідність посилення суспільствознавчої спрямованості
навчального процесу як найбільш впливового чинника формування ціннісних
орієнтацій.

Таким чином, результати проведеного експерименту підтвердили як висунуту
нами гіпотезу щодо ефективності формування сенсожиттєвих ціннісних
орієнтацій старшокласників у процесі вивчення суспільствознавчих
дисциплін, так і визначені нами концептуальні засади
структурно-функціональної моделі виховного впливу, на підставі яких
сформульовані методичні рекомендації.

За результатами дисертаційного дослідження автор дійшов таких висновків:

Сенсожиттєві цінності є стрижнем самовизначення особистості, однак їх
формування в навчально-виховному процесі, як засвідчив аналіз наукової
літератури, є однією із малодосліджених проблем. Проведене дослідження
показало, що великі потенційні можливості щодо формування сенсожиттєвих
ціннісних орієнтацій старшокласників криються в поєднанні раціональної
цінності суспільствознавчого курсу “Людина і світ” із іноваційною
технологією особистісно зорієнтованого виховання.

Наукомісткість технології особистісно зорієнтованого виховання обумовила
побудову структурно-функціональної моделі запровадження
суспільствознавчого курсу “Людина і світ” у навчально-виховний процес,
яка визначає комплекс принципів змістовної побудови курсу,
психолого-педагогічних умов, методів навчання та
організаційно-педагогічних заходів, які підпорядковані меті виховання –
формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників.
Запропонована структурно-функціональна модель органічно поєднує в собі
когнітивний, емоційний, мотиваційний та діяльнісний компоненти виховання
особистості.

Ефективність виховання особистості у процесі вивчення курсу “Людина і
світ” у старших класах визначається психологічними особливостями
міжособистісних взаємин педагога та учнів на засадах співтворчості,
взаємоповаги, співпереживання, взаємодовіри, за яких судження вихователя
переходять у міркування вихованця, його внутрішній ціннісно-смисловий
світ. Усвідомлення змісту власного “Я” та стосунків “Я – суспільство” з
позиції гуманістичної моралі, яку несе слово вчителя, надає
сенсожиттєвому самовизначенню учня спрямованості на вищі загальнолюдські
та національні цінності. Поведінковий аспект виховання проявляється в
тому, що учень усвідомлює суспільну необхідність не як зовнішній
регулятив поведінки, а як внутрішній моральний чинник самодетермінації.

Розвивально-виховна цінність суспільствознавства полягає у тому, що
набуті знання вгамовують потяг до філософських роздумів на сенсожиттєві
теми, притаманний учням старшого шкільного віку. Це накладає особливі
вимоги як до фахової підготовки вчителя, так і до його професійної
майстерності. Вчитель має володіти знаннями про закономірності
суспільного розвитку і водночас глибоко розуміти психологічні
закономірності онтогенезу та знати особливості кожного учня.
Нетрадиційність виховання засобами суспільствознавства полягає у
формуванні в учнів здатності до критичного осмислення дійсності як
підстави до самовиховання. За таких умов процес виховання постає, з
одного боку, об’єктивно обумовленим процесом зовнішнього впливу
педагога, а з іншого – виявом об’єктивного самовиховання.

Розроблена структурно-функціональна модель формування сенсожитєвих
ціннісних орієнтацій старшокласників у навчально-виховному процесі
підтвердила свою ефективність. Отримані результати виправдали висунуту
нами гіпотезу. Було виявлене очікуване зростання в експериментальній
групі кількості старшокласників із високим рівнем сформованості
ієрархічної структури цінностей. Під впливом суспільствознавства
відбулася переорієнтація учнів експериментальної групи з егоцентричних
на суспільнозначимі цінності, що є показником зростання особистісної
зрілості, сенсожиттєвого самовизначення, усвідомлення самоцінності.

Був виявлений передбачуваний вплив на формування ієрархії ціннісних
орієнтацій соціокультурних умов, особливостей сімейного виховання,
генетичних факторів тощо, з’ясованих нами ще на етапі підготовки
експерименту. Водночас підтвердилась дієвість спілкування в малих групах
(5–7 осіб) в подоланні надмірної вразливості, замкненості, відчуженості
учнів.

Проведене дослідження з проблеми виховання старшокласників у процесі
вивчення суспільствознавчих дисциплін на прикладі курсу “Людина і світ”
не вичерпує всіх аспектів проблеми виховання. Перспективним видається
дослідження взаємозумовленості виховного впливу суспільствознавчих
дисциплін у навчальному процесі та позашкільних форм виховання.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких
публікаціях дисертанта:

Стежко Ю. Г. Морально-християнські цінності в особистісному
самовизначенні учнів // Рідна школа. – 2000. – №11. – С. 11 – 14.

Стежко Ю. Г. Критичне мислення як феномен ціннісної орієнтації
учнівської молоді // Рідна школа. – 2002. – №12. – С. 10 – 14.

Стежко Ю. Г. Цінності та оцінки у виховному процесі // Наукові записки.
– Випуск 28. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ
ім. В. Винниченка, 2000. – С. 72 – 75.

Стежко Ю. Г. Філософський аспект освіти та культура мислення // Наукові
записки. – Випуск 49. – Частина I. – Серія: Педагогічні науки. –
Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2003. – С. 105 – 109.

Стежко Ю. Г. Проблема моральності в контексті педагогіки
В. О. Сухомлинського // Педагогіка Василя Сухомлинського на зламі епох:
Матеріали міжнародної науково-практичної конференції та 5-их
Всеукраїнських педагогічних читань “Василь Сухомлинський і сучасність”.
– Київ-Кіровоград, 1999. – С 222 – 224.

Стежко Ю. Г. Українська філософська спадщина в етнопедагогічному вимірі
// Історичний досвід і сучасність: Тези та доповіді окремих учасників
міжнародної наукової студентської конференції. – Частини 1 та 2. –
Одеса, 1996. – С. 74 – 76.

Стежко Ю. Г. Про деякі методологічні засади навчально-виховного процесу
// Впровадження ідей В. О. Сухомлинського в практику сучасної школи.
Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції. –
Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. – С. 91 – 93.

Стежко Ю.Г. Суспільствознавство в школі: особливості впровадження //
Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість. Збірник
матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К.: Вид-во
Європ. ун-ту, 2003. – Т.5. – С. 305 – 307.

Анотація

Стежко Ю.Г. Формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій
старшокласників у процесі вивчення суспільствознавчих дисциплін. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем
виховання АПН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми формування сенсожиттєвих
ціннісних орієнтацій старшокласників у навчальному процесі засобами
суспільствознавчого куpсу “Людина і світ”. У роботі здійснено аналіз
ключових понять, які складають теоретичну основу дослідження, наводиться
авторське уточнення їх змісту в контексті розробленої
структурно-функціональної моделі формування сенсожиттєвих ціннісних
орієнтацій учнів. Визначаються програма, комплекс організаційних
заходів, психолого-педагогічних умов та методів ефективного впровадження
курсу “Людина і світ” у навчальний процес, розкривається його виховний
потенціал, показується гармонійна єдність цільової та ціннісної
раціональності знань про людину, суспільство та світ. Обґрунтовуються
вибір експериментальної бази, репрезентативність вибірки та
достовірність результатів. Аналізуються критерії оцінювання, рівень
сформованості та ієрархія ціннісних орієнтацій старшокласників, їх
обумовленість соціокультурними чинниками та індивідуальними
характеристиками учнів. Наводяться практичні рекомендації вчителям
суспільствознавчих дисциплін старших класів.

Ключові слова: цінності, ціннісні орієнтації, самовизначення,
суспільствознавство, старшокласник.

Аннотация

Стежко Ю.Г. Формирование смысложизненных ценностных ориентаций
старшеклассников в процессе изучения обществоведческих дисциплин. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт
проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию проблемы формирования смысложизненных
ценностных ориентаций старшеклассников в учебном процессе средствами
курса обществознания “Человек и мир”. В работе анализируется широкий
спектр взглядов педагогов, философов, психологов на проблему
формирования ценностных ориентаций, изучается существующее понимание
таких ключевых понятий как “ценности”, “ценностные ориентации”,
“самоопределение”, на основе которого формируется авторское видение их
содержания, рассматривается структура личности, проводится мысль о
ценностном сознании как основном ее структурном элементе.
Личностно-ориентированный подход к воспитанию учащихся основывается на
сущностном понимании человека, знании закономерных взаимосвязей между
биологически запрограммированным и социально обусловленным, которые
динамичны, приобретая конкретные значения, проявляя различные приоритеты
в разных социокультурных условиях. Обосновывается положение о том, что
воспитание должно осуществляться в направлении как развития природных
задатков учащегося, так и необходимых личностных проявлений социального
воздействия. Последовательно проводится мысль, что основной составляющей
в формировании ценностных ориентаций является целенаправленное
воспитательное влияние педагога в учебном процессе, в частности, при
изучении курса обществознания “Человек и мир”, а наиболее благоприятным
возрастом для формирования личности является период юношества – возраст,
в котором проявляется особая склонность к жизненносмысловым философским
раздумьям.

Эти и другие концептуальные положения определили авторское видение
структурно-функциональной модели формирования смысложизненных ценностных
ориентаций в процессе изучения курса “Человек и мир”, в которой
проявляется комплексность, согласованность содержания курса, методов, а
также психолого-педагогических условий его воплощения в
учебно-воспитательный процесс таким образом, чтобы достигалось
гармоническое единство целевой и ценностной рациональности знаний.

В экспериментальной составляющей диссертационного исследования
подтверждается эффективность разработанной модели формирующего
воздействия обществознания на ценностное сознание учеников, правильность
теоретических оснований программы эксперимента. Экспериментальная
проверка проводилась на базе достаточно репрезентативной выборки
старшеклассников городских и сельских школ и включала в себя ряд
организационно-подготовительных мероприятий (беседы с учителями,
учениками, изучение семейных условий и пр.), разработку на их основе
анкет и, собственно, предварительный и итоговый опросы контрольных и
экспериментальных групп.

Анализ результатов проводился как в плане изучения способности учащихся
дифференцировать смысложизненные ценности, так и в плане их иерархии.
Рассматривается влияние социокультурных факторов на формирование
ценностных ориентаций старшеклассников. Итоговый срез анкетирования
показал возросший уровень дифференциации ценностей (показатель развития
личности), а в содержательном плане – самодостаточность
старшеклассников, их ориентацию в жизни на собственные силы, способность
принимать решения и нести за них ответственность – всех тех качеств,
которые концентрируются в смысложизненном самоопределении личности в
условиях реформированного общества. Обработанные результаты эксперимента
сведены в таблицы и для наглядности отражены в диаграммах.

По результатам диссертационного исследования разработаны практические
рекомендации учителям обществоведческих дисциплин.

Ключевые слова: ценности, ценностные ориентации, самоопределение,
обществознание, старшеклассник.

Annotation

Stezhko Yu. G. Forming senior school students’ sense-of-life value
orientation in the process of studying social sciences. — Manuscript.

Thesis for a candidate degree in Pedagogy of specialty 13.00.07 –
Education Theory and Methodology. – Institute of Problems of Education,
APS of Ukraine, Kiyiv, 2004.

The dissertation studies problems of forming senior school students’
sense-of-life value orientation in the social course “Human and the
world”. The author analyzes key notions, which form the theoretical
basis of the research, specifies their meaning in the context of his
structural-functional model of forming students’ sense-of-life value
orientation.

The program, organization, psychological and pedagogical conditions and
methods of the effective introduction of the course “Human and the
world” in the educational process are determined, educational potential
of the course is defined, integral unity of purpose and value need of
knowledge about human beings, society and the world is explained. The
choice of experimental base, sample representativeness and results
probability are specified. Evaluation criteria, level of development and
hierarchy of senior students’ value orientations, their dependence on
socio-cultural factors and individual features of students are analyzed.

Practical advice are given to teachers of social sciences in senior
grades.

Key-words: values, value orientation, self-determination, social
sciences, a senior school student.

PAGE 1

Похожие записи