Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди

ЖАРКОВА ІРИНА ІВАНІВНА

УДК 373.31:50

Формування природничих знань дієво практичного характеру у молодших
школярів

13.00.09 — теорія навчання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті
імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Вихрущ Віра Олександрівна,

Тернопільський державний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський державний педагогічний

університет ім. Г.С. Сковороди;

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

лабораторії початкової освіти

Коваль Ніна Степанівна,

Інститут педагогіки Академії

педагогічних наук України.

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

кафедра теорії і історії педагогіки, м. Київ.

Захист відбудеться “ 21 ” квітня 2004 року о 15 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському державному
педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди (61002, м. Харків, вул.
Артема, 29, ауд. 216).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (61168, м. Харків,
вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В).

Автореферат розісланий “ 20 ” березня 2004 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Дмитренко Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Перетворення та зміни, що відбуваються в
Україні в усіх сферах життя, вимагають від кожної людини творчого
підходу до своєї справи, уміння самостійно вирішувати нові складні
завдання. Змінюються, розширюються та ускладнюються завдання, які
ставить суспільство перед громадянами. Це соціальне замовлення знайшло
відображення в орієнтації педагогіки та шкільної практики на розвиток
творчих здібностей підростаючого покоління, у необхідності забезпечити
особистісно орієнтований підхід у навчанні та вихованні.

Освіта підростаючого покоління завжди була й буде важливим показником
рівня розвитку суспільства. Проголошення й розбудова самостійної
Української держави відкрили нову сторінку в розвитку освіти. Її зміст
викладено у Державній національній програмі “Освіта: Україна ХХІ
століття”, у Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню
освіту”. Основними принципами розвитку системи освіти є гуманізація й
демократизація усіх складових елементів та її національна спрямованість.
Визначено систему заходів щодо переходу на різнорівневу освіту. У
зв’язку з цим в освітніх закладах нашої країни відбуваються радикальні
зміни.

Завданням сучасної, оновлюваної національної школи є формування в учнів
міцних знань дієво практичного характеру. Адже без знань, сформованих на
рівні готовності до творчого їх застосування у нових навчальних
ситуаціях і на практиці, навчання пов’язане з великими труднощами для
учнів. Тому пріоритетним завданням навчання у школі на сучасному етапі
має бути не лише формування в учнів певного обсягу знань,
загальнонавчальних умінь та навичок, а й забезпечення виховання творчої
особистості, розвиток розумових здібностей дітей і передусім навчання
учнів самостійно та творчо мислити. Школа прагне створити максимально
сприятливі умови для прояву та розвитку здібностей і таланту дитини,
необхідних для повноцінного життя на кожному віковому етапі в процесі її
самовизначення. У навчальному процесі формування мислення та розумовий
розвиток дітей повинні здійснюватись в органічній єдності з формуванням
у них знань дієво практичного характеру. Формування дієвих знань, як
важлива самостійна мета навчання, одночасно є необхідною умовою
загального розвитку школярів. Значної уваги вимагає вирішення цієї
проблеми у початкових класах, оскільки це перший освітній рівень, на
якому закладаються основи повноцінної учбової діяльності та загального
розвитку школярів.

Одним із напрямів у розв’язанні цього завдання є формування природничих
знань дієво практичного характеру у молодших школярів. Це особливо
важливо тому, що природничі знання, здобуті під час навчання у
початковій школі, є базою для вивчення систематичних природничих
дисциплін у середніх та старших класах школи, зокрема фізичної географії
та біології. Крім того, учні використовують й удосконалюють їх під час
вивчення інших предметів у початкових класах. Проте, як свідчить
практика роботи школи, значна частина молодших школярів засвоює
природничі знання формально, а тому учні не готові до вивчення
складніших географічних та біологічних понять, передбачених чинною
програмою загальноосвітньої школи.

Аналіз педагогічної та психологічної літератури свідчить, що проблему
формування природничих знань дієво практичного характеру у молодших
школярів учені вивчали переважно опосередковано або принагідно. До того
ж активніше вона досліджувалась стосовно середньої та старшої ланок
навчання і значно менше — щодо учнів молодшого шкільного віку. Окремі
положення питання формування дієвих знань тією чи іншою мірою знайшли
відображення під час дослідження таких проблем: процес засвоєння знань
школярами (Д.М. Богоявленський, П.Я. Гальперін, В.В. Давидов,
І.Я. Лернер, О.М. Матюшкін, Н.О. Менчинська, В.О. Онищук,
В.Ф. Паламарчук, П.І. Підкасистий, М.М. Скаткін, Н.Ф. Тализіна та інші);
застосування знань учнями (В.М. Гриньова, Н.І. Грюцева, Б.П. Іщенко,
Ф.А. Ковтунова, Т.В. Кудрявцев, Н.О. Менчинська, М.М. Терьохін, інші);
співвідношення між засвоєнням знань і розвитком учнів у процесі навчання
(І.І. Аргінська, Л.В. Занков, М.В. Звєрєва, А.В. Полякова, інші вчені);
формування загальнонавчальних та пошукових умінь і навичок
(Ю.К. Бабанський, Т.М. Байбара, Н.С. Коваль, Я.П. Кодлюк, О.Я. Савченко,
А.В. Усова і А.О. Бобров, В.С. Цетлін та інші); дослідження ролі
переносу знань, умінь та навичок у розумовому розвитку школярів
(Л.Л. Гурова, Є.М. Кабанова-Меллер, З.І. Калмикова, К.О. Славська й
інші). Однак сутність та внутрішні закономірності процесу формування
природничих знань дієво практичного характеру у молодших школярів
залишаються ще не до кінця з’ясованими. Також потребують дослідження
психолого-педагогічні умови та шляхи, які забезпечують ефективність
цього процесу в початковій школі.

Спеціальні дослідження, предметом вивчення яких було б формування у
молодших школярів природничих знань дієво практичного характеру,
враховуючи при цьому системний підхід у формуванні їх змісту й обсягу,
забезпечення послідовності процесу формування знань системою
пізнавальних завдань, застосування знань, умінь і навичок, здобутих під
час вивчення інших предметів, відсутні. Однак ми вважаємо, що на даний
час є певна теоретична база, яка дає змогу провести таке дослідження.
Зокрема, в педагогічних та психологічних працях розкриті особливості
формування у молодших школярів інтелектуальних умінь, спрямованих на
оволодіння такими розумовими операціями: аналізу і синтезу
(Г.І. Вергелес, Г.О. Люблінська, О.І. Раєв); порівняння (Г.І. Кагальняк,
Л.І. Румянцева, О.Я. Савченко); класифікації (Ф.Г. Важеніна, Т.В. Косма,
Л.Ф. Обухова); узагальнення і конкретизації (В.В. Давидов, В.М. Коган і
Г.О. Ротштейн, О.В. Скрипченко); доведення (Г.С. Овчинніков, О.В. Філь,
М.М. Шардаков) та інші. Оскільки кожен із видів навчальних умінь та
навичок у школярів не існує незалежно один від одного, а має певні
зв’язки і взаємодіє з іншими, то вказані дослідження розширюють наукові
знання про механізм формування в учнів початкових класів природничих
знань дієво практичного характеру.

Якість природничих знань учнів початкових класів є недостатньою,
оскільки педагогічні спостереження, анкетування вчителів початкових
класів, дані констатуючого етапу експерименту свідчать, що в практиці
роботи школи вчителі не завжди ставлять за мету сформувати в учнів
початкових класів природничі знання дієво практичного характеру, а
обмежуються лише накопиченням фактичних знань. А це, у свою чергу,
знижує розвивальну роль уроків, з одного боку, а з іншого — не сприяє
розвиткові інтересу дітей до об’єктів та явищ природи.

Таким чином, актуальність і недостатність вивчення проблеми формування
у молодших школярів природничих знань дієво практичного характеру та
об’єктивна необхідність підвищення якості природничих знань учнів
початкових класів зумовили вибір теми дисертаційного дослідження:
“Формування природничих знань дієво практичного характеру у молодших
школярів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наше
дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної програми
науково-дослідної роботи кафедри природничих і математичних дисциплін
початкового навчання Тернопільського державного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка “Навчально-методичне забезпечення
вивчення предметів природничо-математичного циклу в початковій школі”
(державний реєстраційний номер 0103U005978).

Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою
Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка (протокол № 7 від 27. 02. 2001 р.), узгоджена Радою з
координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в
Україні (протокол № 10 від 24. 12. 2002 р.).

Об’єктом дослідження є процес формування в учнів природничих знань
дієво практичного характеру.

Предмет дослідження — педагогічні умови формування природничих знань
дієво практичного характеру у дітей молодшого шкільного віку.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування
природничих знань дієво практичного характеру у молодших школярів та
експериментально перевірити технологію їх реалізації у навчальному
процесі.

Гіпотеза дослідження. Процес формування природничих знань дієво
практичного характеру у молодших школярів буде ефективним за умов:

організації чуттєвого сприймання навчального матеріалу відповідно до
вікових особливостей і можливостей дітей молодшого шкільного віку;

здійснення керівництва процесом формування природничих знань дієво
практичного характеру на основі алгоритмів розумової діяльності, що
передбачає зростання рівня самостійності та активності учнів;

цілеспрямованого використання системи пізнавальних завдань як засобу
формування в учнів природничих знань дієво практичного характеру;

реалізації міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків у процесі
формування природничих знань дієво практичного характеру.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези дослідження визначені такі
завдання:

Проаналізувати історичний аспект та сучасний стан проблеми формування у
молодших школярів природничих знань дієво практичного характеру у теорії
та практиці початкового навчання.

Визначити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови формування
природничих знань дієво практичного характеру у молодших школярів.

Проаналізувати й удосконалити показники, визначити критерії та рівні
сформованості природничих знань дієво практичного характеру у молодших
школярів.

Експериментально перевірити технологію реалізації педагогічних умов
формування в учнів початкових класів природничих знань дієво практичного
характеру в процесі шкільного навчання.

Розробити й апробувати методичні рекомендації щодо впровадження у
навчальний процес технології реалізації педагогічних умов формування
природничих знань дієво практичного характеру у молодших школярів.

Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань і перевірки
сформульованої гіпотези ми використали комплекс взаємопов’язаних методів
дослідження:

— теоретичних: порівняльний аналіз філософської, психологічної,
педагогічної та методичної літератури, нормативної документації, що дало
змогу виявити, узагальнити й систематизувати наукові матеріали з
проблеми дослідження; контент-аналіз для виявлення тенденцій розвитку
основних ідей досліджуваної проблеми; моделювання навчальних ситуацій
для створення алгоритмізованих основ розумових дій;

— емпіричних: спостереження за навчально-виховним процесом, анкетування
вчителів, тестування учнів, бесіди з ними, що сприяло вивченню стану
проблеми в практиці роботи школи; педагогічний експеримент, який дав
можливість перевірити припущення, сформульоване в гіпотезі; кількісний
та якісний аналіз результатів дослідження із використанням методів
математичної статистики, що забезпечило достовірність результатів
експерименту.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять загальні наукові
положення теорії пізнання про загальний зв’язок і взаємообумовленість
явищ навколишньої дійсності; про процес сприймання та засвоєння
особистістю наукових понять; про формування умінь і навичок розумової
діяльності; про взаємозв’язок теорії і практики; висновки й положення
вітчизняних та зарубіжних учених із досліджуваної проблеми; ідеї
сучасних концепцій навчання і нових педагогічних технологій.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснено на базі
початкових класів загальноосвітніх шкіл №№ 3, 4, 16, 17, 26, 27,
спеціалізованої початкової школи з поглибленим вивченням іноземної мови,
НВО “Школа-дитячий садок” № 32 м. Тернополя; загальноосвітньої школи
№ 73 м. Києва; загальноосвітніх шкіл №№ 38, 92 і школи-ліцею “Оріяна”
м. Львова; загальноосвітньої школи № 55 м. Харкова; сільських шкіл
Рівненської, Тернопільської та Хмельницької областей.

Наукове дослідження проводилось у три етапи впродовж 1995 – 2003 років.

На першому етапі (1995 – 2000 рр.) проведено пошукову роботу,
спрямовану на обґрунтування теми, визначення мети й завдань дослідження;
на огляд та аналіз філософської, педагогічної та психологічної
літератури. Було розроблено гіпотезу та теоретичні передумови
дослідження, уточнено понятійний апарат дослідження, розроблено програму
експериментальної роботи, проведено констатуючий експеримент і
сформульовано попередні висновки щодо рівнів сформованості природничих
знань дієво практичного характеру в учнів початкових класів. Розроблено
методичні рекомендації щодо ефективного керівництва процесом формування
у молодших школярів природничих знань дієво практичного характеру.

На другому етапі дослідження (2000 – 2002 рр.) були виявлені та
обґрунтовані педагогічні умови, що сприяють формуванню у молодших
школярів природничих знань дієво практичного характеру; впроваджені
методичні рекомендації щодо ефективного керівництва процесом формування
у молодших школярів природничих знань дієво практичного характеру;
здійснено формуючий експеримент, спрямований на перевірку вірогідності
сформульованої гіпотези дослідження.

На третьому етапі (2002 – 2003 рр.) проведено статистичну обробку
експериментальних даних; систематизовані та узагальнені результати
дослідження, отримані в процесі теоретичного аналізу проблеми та
дослідно-експериментальної роботи; сформульовані загальні висновки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше теоретично обґрунтовано та розроблено особливості реалізації
педагогічних умов формування природничих знань дієво практичного
характеру у молодших школярів;

подальшого розвитку набули: педагогічні умови, реалізація яких
забезпечує підвищення ефективності процесу формування природничих знань
дієво практичного характеру в учнів початкових класів; ідеї поетапності
процесу формування природничих знань; методика використання системи
пізнавальних завдань на основі алгоритмізації розумових дій у
навчальному процесі;

уточнено сутність поняття “дієвість знань”, показники, критерії та рівні
сформованості природничих знань у молодших школярів.

Практичне значення дослідження полягає у розробці, апробації та
впровадженні у навчальний процес технології реалізації педагогічних умов
формування природничих знань дієво практичного характеру у молодших
школярів. Матеріали та результати дослідження можуть використовуватись
вчителями загальноосвітніх навчально-виховних закладів для вдосконалення
процесу формування знань, викладачами вищих навчальних закладів у
підготовці майбутніх фахівців для початкової ланки освіти, на заняттях
із методики викладання природознавства при обласних комунальних
інститутах післядипломної педагогічної освіти, а також методистами у
процесі розробки та вдосконалення підручників і навчальних посібників
для учнів.

Вірогідність і аргументованість отриманих результатів дисертаційного
дослідження забезпечується теоретичним обґрунтуванням вихідних положень;
застосуванням комплексу методів наукового дослідження, адекватних
поставленій меті та завданням; репрезентативністю вибірки та надійністю
статистичної обробки показників; кількісним та якісним аналізом
результатів експериментального дослідження; експериментальною перевіркою
визначених положень, на засадах яких здійснювалась розробка технології
реалізації педагогічних умов формування у молодших школярів природничих
знань дієво практичного характеру.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці, науковому обґрунтуванні
та безпосередній участі в експериментальній перевірці технології
формування природничих знань дієво практичного характеру у молодших
школярів, у розробці методичних рекомендацій для вчителів і серії
навчальних посібників для учнів початкової школи та впровадженні їх у
навчально-виховний процес.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та
результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на
Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Активізація
навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення
природничо-математичних дисциплін” (Херсон, 2002 р.);
“Природничо-наукова освіта школярів: реалії та перспективи” (Тернопіль,
2003 р.); на ІХ Всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь
Сухомлинський і сучасність: батьківська педагогіка” (Тернопіль,
2002 р.); на щорічних Звітних наукових конференціях
професорсько-викладацького складу ТДПУ імені Володимира Гнатюка
(2001-2003 рр.); на засіданнях кафедр педагогіки та методики початкового
навчання, природничих і математичних дисциплін початкового навчання
Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира
Гнатюка (2000-2003 рр.); на курсах підвищення кваліфікації вчителів при
Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної
педагогічної освіти.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 11
робіт, у тому числі 4 статті (3 статті — одноосібні) у фахових виданнях,
затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі
вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел
та додатків. Загальний обсяг дисертації 229 сторінок друкованого тексту.
Основний зміст викладено на 178 сторінках. Робота містить 22 таблиці й
19 рисунків. Список використаних джерел нараховує 298 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, визначено
мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання
роботи, визначено основні методи проведення експериментального
дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її теоретичне й практичне
значення. Вказано на зв’язок дисертації з науковими програмами та
планами, її методологічну основу, подано відомості про апробацію
результатів дослідження.

У першому розділі — “Формування природничих знань дієво практичного
характеру у молодших школярів як педагогічна проблема” —розглядається
історичний аспект розвитку проблеми; аналізуються теоретико-методичні
засади формування природничих знань дієво практичного характеру у
молодших школярів; розглядається сучасний стан досліджуваної проблеми у
практиці початкового навчання; розкриваються педагогічні умови
формування у молодших школярів природничих знань дієво практичного
характеру.

Аналіз наукової літератури дав підстави виділити чотири етапи в
розвитку проблеми формування природничих знань дієво практичного
характеру у школярів.

Перший етап охоплює XVII — початок XIX століття. У цей період у працях
педагогів та методистів Я.А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці,
Ф.А. Дістервега, К.Д. Ушинського, В.Ф. Зуєва та інших були сформульовані
вихідні теоретичні передумови проблеми формування в учнів знань дієво
практичного характеру, в тому числі й природничого спрямування.

Другий етап — друга половина ХІХ — початок ХХ століття — пов’язаний із
розвитком прогресивних ідей у дидактиці, педагогічній психології та у
методиці викладання природознавства в школі, сутність яких полягала в
побудові й викладанні навчального матеріалу, яке б стимулювало розумовий
розвиток дітей та їхню самостійну пізнавальну діяльність.

Третій етап охоплює другу половину ХХ століття, коли розпочались
активні психолого-педагогічні дослідження проблем засвоєння та
застосування знань учнями. Крім того, у цей період у дидактиці була
визначена така якість знань, як дієвість, у якій знайшла відображення
пізнавальна самостійність школярів.

Четвертий етап — сучасний, пов’язаний із проблемами виховання всебічно
розвиненої особистості, розвитком творчих здібностей школярів.

Таким чином, аналіз історичного аспекту розвитку проблеми формування у
молодших школярів знань дієво практичного характеру демонструє
актуальність та важливість цієї проблеми на сучасному етапі реформування
загальноосвітньої школи, з одного боку, і відсутність суттєвих моментів
у науковому обґрунтуванні основ організації процесу формування в учнів
початкових класів природничих знань дієво практичного характеру, з
іншого.

Проаналізувавши погляди вчених на сутність поняття “дієвість знань”, ми
уточнили його визначення і зробили висновок, що знання дієво практичного
характеру — це такі знання, що засвоєні учнями й можуть застосовуватись
на практиці (під час розв’язання пізнавальних завдань, виконання
дослідів, практичних робіт, суспільно-корисної праці), тобто у нових
навчальних ситуаціях. В основі формування в учнів знань дієво
практичного характеру лежить процес переносу знань, що проявляється в
умінні школярів застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях.
Ознаками знань дієво практичного характеру є уміння учнів виконувати
розумові операції: аналізувати, порівнювати, визначати істотні ознаки,
встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, класифікувати,
узагальнювати, синтезувати; уміння перегруповувати знання й переносити
їх у нові навчальні ситуації; здатність учнів здійснювати самостійну
пізнавальну діяльність; уміння використовувати вже засвоєні знання під
час оволодіння новими.

На основі аналізу чинних навчальних програм, підручників для початкової
школи та досвіду роботи вчителів початкових класів визначено, що
навчальні програми спрямовують учителів початкових класів на формування
у школярів уміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях. У
них передбачено оволодіння учнями пошуковими діями, що сприяють переносу
знань. Водночас у програмах чітко не визначена система пошукових умінь,
що лежать в основі формування у молодших школярів знань дієво
практичного характеру. Підручники містять епізодичні завдання, необхідні
для формування в учнів початкових класів уміння застосовувати знання у
нових навчальних ситуаціях. Вони подані без чітко організованої системи
і без поступового ускладнення. У практиці роботи вчителів початкових
класів недостатня увага приділяється тим видам навчальної роботи, які
сприяють формуванню природничих знань дієво практичного характеру,
зокрема розв’язання проблемних завдань, самостійне формулювання
висновків, виконання завдань пошукового характеру тощо.

За результатами констатуючого етапу експерименту виявлено рівні
сформованості пошукових умінь, які входять до складу узагальненого
вміння практично застосовувати знання у новій навчальній ситуації, що
були сформовані в учнів початкових класів в умовах масового
педагогічного досвіду. Критеріями виділення рівнів були якість виконання
учнями завдань (характер і повнота відповіді) та рівень самостійності
переносу знань учнями. Результати виконання учнями діагностичних завдань
констатуючого зрізу показують, що в цілому для молодших школярів
характерний низький рівень сформованості природничих знань дієво
практичного характеру: 3 класи — 60,5 % учнів, 4 класи — 54,1 % учнів.
Проте аналіз теоретичного матеріалу дозволяє прогнозувати більш високий
рівень розвитку досліджуваної якості знань в учнів початкових класів за
умови цілеспрямованого навчання.

Аналіз теоретико-методичних засад формування у молодших школярів
природничих знань дієво практичного характеру дозволив виявити
можливості вдосконалити процес формування знань. Враховуючи об’єктивну
сутність кожного виду знань щодо алгоритму розумової діяльності,
результатом якої є певний вид знань, на основі вікових особливостей
пізнавальних психічних процесів у молодших школярів, ми зробили висновок
про вплив на ефективність процесу формування в учнів початкових класів
знань дієво практичного характеру певних педагогічних умов, урахування
яких у навчальному процесі розкриває додаткові можливості підвищення
рівня сформованості знань у школярів. До таких умов належать:
організація чуттєвого сприймання навчального матеріалу відповідно до
вікових особливостей і можливостей дітей молодшого шкільного віку;
здійснення керівництва процесом формування природничих знань дієво
практичного характеру на основі алгоритмів розумової діяльності, що
передбачає зростання рівня самостійності та активності учнів;
цілеспрямоване використання системи пізнавальних завдань як засобу
формування в учнів природничих знань дієво практичного характеру;
реалізація міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків у процесі
формування природничих знань дієво практичного характеру.

Дотримання у навчальному процесі сукупності названих вище умов
забезпечить ефективне формування у молодших школярів природничих знань
дієво практичного характеру. Найдоступнішим засобом формування в учнів
початкових класів природничих знань дієво практичного характеру є
система пізнавальних завдань, в основі яких лежать алгоритмізовані
розумові дії.

У другому розділі — “Дослідно-експериментальна робота з формування
природничих знань дієво практичного характеру в учнів початкових
класів” — розкрито технологію реалізації педагогічних умов формування
природничих знань дієво практичного характеру в учнів початкової школи;
аналізуються результати експериментальної перевірки ефективності
виділених педагогічних умов; підведені підсумки експериментального
дослідження.

I

?

4

z

E

I

8 n A

z

?

th

`„?

d

°

?нічної єдності змістового, процесуального та мотиваційного компонентів
навчання. Змістовий компонент становили вже засвоєні базові природничі
поняття, уявлення, факти, оцінні та методологічні знання, на яких
ґрунтується вивчення нового, і власне нові знання та способи дії,
передбачені програмою для початкових класів. Процесуальний компонент
об’єднував уміння, оволодіння якими дає можливість учням розв’язувати
пізнавальні завдання. Він полягав у тому, що для розв’язання
пізнавальних завдань певного типу використовується відповідний алгоритм
розумової діяльності учнів, який відповідає особливостям виду знань та
віковим особливостям дітей молодшого шкільного віку. Мотиваційний
компонент передбачав формування у школярів допитливості, інтересу та
стійкого позитивного ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, а
також формування внутрішньої потреби учнів самостійно долати труднощі та
розв’язувати завдання.

Характеризуючи кожний тип пізнавальних завдань, ми визначили певні
прийоми розумової діяльності, що лежать в основі їх виконання,
встановлені внаслідок аналізу теоретичних засад керівництва розумовою
діяльністю учнів початкових класів. Таке структурування прийомів
мислення дає змогу здійснювати поетапне керівництво процесом розв’язання
молодшими школярами пізнавальних завдань різних типів, у яких
ускладнення операційної сторони ґрунтується на дотриманні певної
послідовності дій. В узагальненому вигляді послідовність прийомів
розумової діяльності в процесі розв’язання молодшими школярами різних
типів пізнавальних завдань для застосування знань у нестандартних
навчальних ситуаціях можна подати у вигляді рисунка (див. рис. 1).

Аналіз схеми прийомів розумової діяльності дає змогу зробити висновок,
що більшість розумових дій повторюється під час виконання школярами
різних типів пізнавальних завдань, спрямованих на формування певного
виду дієвих природничих знань. Розв’язання пізнавальних завдань усіх
видів починається із усебічного аналізу об’єкта чи явища природи та
виділення його ознак, передбачає визначення істотних ознак, узагальнення
й формулювання висновку про результат дії. Крім того, виконання завдань
для встановлення причиново-наслідкових зв’язків містить розумові дії,
які формуються в процесі порівняння. Такий повтор дій об’єктивно
обумовлений, оскільки всі вони тісно взаємопов’язані в процесі розумової
діяльності. Тому існує певна подібність і в структурі прийомів розумової
діяльності. Тобто у системі пізнавальних завдань, що розглядається,
існує наступність між різними типами завдань, що проявляється у певній
подібності структури прийомів розумової діяльності.

Для того, щоб забезпечити функціонування системи пізнавальних завдань,
необхідно розробити методи та ефективний спосіб керівництва процесом
формування в учнів молодшого шкільного віку природничих знань дієво
практичного характеру в процесі виконання пізнавальних завдань.

У нашому дослідженні керівництво пізнавальною діяльністю передбачало
здійснення сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на
основі інформації про процес навчання та його закономірності,
спрямованих на ефективне засвоєння природничих знань учнями початкових
класів відповідно до чинної програми навчання. Тобто процес навчання був
технологічно керованою взаємопов’язаною діяльністю вчителя та школярів.

Найпоширенішими шляхами керівництва пізнавальною діяльністю учнів у
процесі розв’язання пізнавальних завдань, що розглядаються у науковій
літературі, вважаються: прямий вплив та опосередкований шлях
керівництва. Ми використовували обидва шляхи, а також перехідний варіант
впливу, який поєднував характерні особливості як прямого, так і
опосередкованого способів керівництва пізнавальною діяльністю учнів.
Відповідно до того, яким способом здійснювалось керівництво, ми умовно
поділили процес формування природничих знань дієво практичного характеру
на три періоди:

підготовчий (перший семестр 3 класу);

частково самостійний (другий семестр 3 класу і перший семестр 4 класу);

самостійний (другий семестр 4 класу).

Тривалість кожного періоду в процесі експерименту визначалась рівнем
сформованості природничих знань у молодших школярів та рівнем оволодіння
учнями окремими пошуковими вміннями. Тому виділені періоди формування
дієвих природничих знань не мали чітких календарних меж. Учителі мали
можливість самостійно визначати рамки керівництва процесом розв’язання
учнями пізнавальних завдань. Ми ж зазначили лише орієнтовну тривалість
періодів формування природничих знань дієво практичного характеру.
Дидактичною основою розрізнення періодів був рівень самостійності
школярів у навчально-пізнавальній діяльності.

Встановлено, що ефективність використання системи пізнавальних завдань
залежить від способу педагогічного керівництва, яке у нашому дослідженні
полягало в поетапному формуванні у молодших школярів пошукових умінь
застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях, на практиці.
Регулюючи змістову та операційну складність пізнавальних завдань,
учитель послідовно пропонував їх учням. Залежно від рівня накопичення в
учнів досвіду самостійного виконання пізнавальних завдань здійснювався
перехід від підготовчого етапу формування уміння застосовувати знання у
нових навчальних ситуаціях до частково самостійного і далі — до
самостійного розв’язання пізнавальних завдань на перенос знань у нову
ситуацію.

Запропонована нами технологія реалізації педагогічних умов формування у
молодших школярів природничих знань дієво практичного характеру сприяє
ознайомленню учнів зі змістом розумових дій, їх усвідомленню,
відтворенню та формуванню на цій основі пошукових умінь, що входять до
складу узагальненого уміння застосовувати знання на практиці, у нових
навчальних ситуаціях. Поступовість і наступність у формуванні
природничих знань та розвитку розумових умінь забезпечує зростання
навантаження, поглиблення змісту знань та вмінь, збільшення рівня
самостійності молодших школярів у процесі розв’язання пізнавальних
завдань.

З метою доведення ефективності виявленої та обґрунтованої сукупності
педагогічних умов формування природничих знань дієво практичного
характеру у молодших школярів ми вдалися до запровадження
експериментальної технології реалізації педагогічних умов у навчальний
процес упродовж 2001-2003 років. Всього експериментальним навчанням було
охоплено 349 учнів (чотирнадцять третіх класів). Відповідна кількість
учнів контрольних класів — 338 учнів (тринадцять третіх класів) — була
обрана для порівняння результатів навчання за експериментальною та
традиційною методикою організації навчального процесу. В усіх класах
працювали вчителі з вищою педагогічною освітою та стажем роботи п’ять і
більше років.

Упродовж першого семестру 2001-2002 н. р. у третіх експериментальних
класах у навчальний процес вводились підготовчі пізнавальні завдання на
основі алгоритмізації розумових дій. Виконуючи їх, молодші школярі
навчались аналізувати пропоновані об’єкти, виділяти у них ознаки різного
характеру, диференціювати їх на істотні та неістотні, порівнювати
об’єкти за однією-двома ознаками, встановлювати причиново-наслідкові
зв’язки, доводити елементарні судження. Тобто учні набували досвіду
виконання елементарних розумових дій щодо різних видів знань, без яких
неможливе формування загальнопізнавальних умінь. Завдання, які
пропонувались учням під час цього періоду, мали розвивальний та
стимулюючий вплив на підготовку молодших школярів до пошукової
діяльності, давали можливість надалі поставити перед учнями пізнавальні
завдання на застосування різних видів знань на практиці, на перенос
знань у нові навчальні ситуації.

Другий період — частково самостійний — був найтривалішим і мав
найбільше значення (другий семестр 2001–2002 н. р. та перший семестр
2002–2003 н. р.). Під час цього періоду продовжувалось формування
пошукових умінь, які входять до структури узагальненого вміння
застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях. Пізнавальні завдання
для порівняння, класифікації, встановлення причиново-наслідкових
зв’язків та для доведення судження ускладнювались. Крім того, вводились
завдання на використання аналогії як засобу перенесення знань. Виконання
пізнавальних завдань було спрямоване на оволодіння учнями
алгоритмізованими розумовими прийомами на вищому рівні самостійності.

Накопичення в учнів індивідуального досвіду розв’язання пізнавальних
завдань різного типу давало змогу перейти у другому семестрі 2002–2003
н. р. до третього періоду — самостійного розв’язання пізнавальних
завдань на перенос знань у нову навчальну ситуацію, на застосування
знань на практиці. Для пошукової діяльності молодших школярів під час
цього періоду характерне таке співробітництво з учителем, за якого
запитання та вказівки мали, в основному, спонукальний і мобілізуючий
характер.

Кількісний та якісний аналізи результатів поточних контрольних
опитувань учнів, проведених під час формуючого експерименту, засвідчили
зростання рівня сформованості в учнів експериментальних класів пошукових
умінь, що призвело до підвищення рівня сформованості природничих знань
дієво практичного характеру. Водночас результати, отримані в контрольних
класах, не виявили суттєвих змін у рівнях сформованості природничих
знань та пошукових умінь порівняно з початком формуючого експерименту.

Результати, отримані під час підсумкового опитування наприкінці
формуючого експерименту, в експериментальних класах по всіх рівнях
кращі, ніж у контрольних класах (див. рис. 2). Зокрема, якщо у
контрольних класах високого рівня сформованості природничих знань дієво
практичного характеру досягли 18,3 % учнів, то в експериментальних
класах цей показник становить 31,8 % учнів. Позитивним також є той факт,
що в експериментальних класах кількість учнів із низьким рівнем
сформованості природничих знань усього 5,4 %, тоді як у контрольних
класах — 9,5 %, що майже у два рази більше.

Рис. 2. Співвідношення рівнів сформованості природничих знань дієво
практичного характеру наприкінці формуючого експерименту

Для того, щоб встановити вплив експериментального навчання на процес
формування природничих знань дієво практичного характеру, ми порівняли
результати опитування, проведеного перед початком формуючого
експерименту, та результати підсумкового контрольного опитування
наприкінці експериментального навчання. Зіставивши результати, ми дійшли
висновку, що в експериментальних класах на 22,1 % збільшилась кількість
учнів із високим рівнем сформованості природничих знань дієво
практичного характеру та на 6,5 % — із достатнім рівнем. Кількість учнів
із середнім та низьким рівнями сформованості знань зменшилась на 17,3 %
і на 11,2 % відповідно. У контрольних класах зміни були незначні.
Зокрема, кількість учнів, що досягли високого рівня сформованості
природничих знань зросла лише на 9,1 %; достатнього — на 10,9 %.
Кількість учнів із середнім рівнем сформованості знань зменшилась на
15,7 %, а учнів із низьким рівнем — всього на 4,4 %. Порівняння вихідних
і кінцевих результатів формуючого експерименту свідчить про позитивний
вплив розробленої нами технології реалізації педагогічних умов
формування у молодших школярів природничих знань дієво практичного
характеру.

Для об’єктивного доведення істинності результатів експериментального
навчання ми скористалися методом статистичної обробки результатів
експерименту. Внаслідок порівняння одержаних кількісних показників із
табличними даними стало очевидним, що відмінності в рівнях сформованості
природничих знань дієво практичного характеру учнів експериментальних
класів та контрольних класів є суттєвими, а не випадковими й обумовлені
впливом розробленої технології формування природничих знань дієво
практичного характеру у молодших школярів. Отримана таким чином кінцева
оцінка однозначно підтвердила гіпотезу, висловлену нами на початку
експериментального дослідження, що ефективність процесу формування
природничих знань дієво практичного характеру у молодших школярів
підвищується, якщо врахувати педагогічні умови його реалізації.

Оскільки результати проведеного педагогічного експерименту
підтверджують ефективність розробленої технології реалізації
педагогічних умов формування природничих знань дієво практичного
характеру в учнів початкових класів, то ми вважаємо, що її доцільно
використовувати в практиці роботи початкової школи.

Проведене теоретико-експериментальне дослідження дає підстави зробити
такі висновки:

1. Вивчення психолого-педагогічної літератури свідчить, що становлення
поняття “дієві знання” відбувалося у декілька етапів. До 60-70-х років
ХX століття проблема формування в учнів дієвих знань розглядалась
ученими як складова частина вирішення інших проблем. У самостійну галузь
досліджень проблема формування дієвих знань виділилась наприкінці 70-х
років. Цьому сприяли наукові пошуки шляхів розвитку творчих здібностей
школярів, а саме розробка ідей проблемного навчання. На цьому етапі
дієвість знань розглядалась як одна з умов активізації діяльності учнів
у процесі навчання і не прослідковувався її зв’язок із розумовим
розвитком та розвитком творчих здібностей особистості. Проте сутність та
внутрішні закономірності процесу формування у школярів знань дієво
практичного характеру залишалися ще не до кінця з’ясованими.

На сучасному етапі проблема формування у молодших школярів знань дієво
практичного характеру набула особливої актуальності, оскільки вчені
акцентують свою увагу на вирішенні проблеми формування всебічно
розвиненої особистості, яка має творчі здібності і здатна самостійно
переносити знання на практику, у нові навчальні ситуації.

2. Аналіз стану досліджуваної проблеми в практиці роботи початкової
школи виявив суперечності між накопиченням знань в учнів і недостатньо
сформованим умінням практично їх застосувати. Основною причиною вказаної
суперечності є те, що в дидактиці та методиці викладання навчальних
предметів не досить повно визначені шляхи й засоби формування в учнів
початкових класів знань дієво практичного характеру (у тому числі й
природничих).

3. Враховуючи індивідуальні та вікові особливості учнів молодшого
шкільного віку, зміст природничого матеріалу та можливості щодо
формування природничих знань під час вивчення інших базових предметів
школи першого ступеня, мотиваційний і операційний компоненти процесу
формування у молодших школярів природничих знань дієво практичного
характеру, загальновизнаних умов формування уявлень, понять, фактів та
інших видів знань, виявлено та експериментально перевірено сукупність
педагогічних умов, що сприяють формуванню природничих знань дієво
практичного характеру в учнів початкових класів, а саме:

організація чуттєвого сприймання навчального матеріалу відповідно до
вікових особливостей і можливостей дітей молодшого шкільного віку;

здійснення керівництва процесом формування природничих знань дієво
практичного характеру на основі алгоритмів розумової діяльності, що
передбачає зростання рівня самостійності та активності учнів;

цілеспрямоване використання системи пізнавальних завдань як засобу
формування в учнів природничих знань дієво практичного характеру;

реалізація міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків у процесі
формування природничих знань дієво практичного характеру.

4. Критеріями сформованості природничих знань дієво практичного
характеру в учнів початкових класів були: якість виконання учнями
пізнавальних завдань (правильність і повнота відповіді) та рівень
самостійності переносу знань учнями. Відповідно до цих критеріїв
виділено рівневу характеристику сформованості природничих знань в учнів
початкових класів, яка представлена творчим, конструктивним,
репродуктивним і початковим рівнями.

5. Експериментально доведено ефективність запропонованої технології
реалізації педагогічних умов формування природничих знань дієво
практичного характеру у молодших школярів. Загальною тенденцією,
виявленою у процесі обробки результатів формуючого етапу експерименту,
було поступове зростання кількості учнів експериментальних класів,
порівняно з контрольними класами, що досягли високого рівня
сформованості природничих знань дієво практичного характеру
(експериментальні класи — 31,8 % учнів; контрольні класи — 18,3 %
учнів), та зменшення кількості дітей, що виявили низький рівень
(експериментальні класи — 5,4 % учнів; контрольні класи — 9,5 % учнів).
Учні експериментальних класів швидше орієнтуються у нових навчальних
ситуаціях і застосовують набуті знання й уміння, у них вищий
пізнавальний інтерес та прагнення знаходити відповіді на запитання,
шляхи розв’язання пізнавальних завдань, пов’язаних із різними видами
знань.

Результати статистичної обробки даних дослідження підтвердили, що
наявні відмінності у рівнях сформованості природничих знань між учнями
експериментальних та контрольних класів є суттєвими і зумовленими
впливом експериментального навчання. Встановлено, що різноманітність
типів пізнавальних завдань, методів, форм індивідуальної, групової та
колективної роботи на уроках сприяє внутрішній мотивації до формування у
молодших школярів знань дієво практичного характеру.

6. Для впровадження у навчальний процес школи першого ступеня
розробленої технології реалізації педагогічних умов формування
природничих знань дієво практичного характеру у молодших школярів
розроблено методичні рекомендації для вчителів початкової школи, у яких
висвітлено процес керівництва розумовою діяльністю учнів під час
розв’язання пізнавальних завдань та систему пізнавальних завдань, що
сприяє формуванню в учнів базових природничих знань на рівні творчого їх
застосування.

7. Проведене теоретико-експериментальне дослідження дає підстави
стверджувати, що вдосконалення процесу формування природничих знань
дієво практичного характеру в учнів початкових класів є одним із
важливих напрямів досягнення якісно нового рівня у навчанні молодших
школярів. Воно органічно поєднується з пошуком інноваційних технологій
формування знань молодших школярів, за яких особистість дитини, її
інтелектуальний розвиток перебувають у центрі навчально-виховного
процесу.

8. Проблема формування природничих знань дієво практичного характеру
має багатоаспектний характер, тому наше дослідження не вичерпує всіх
питань. Перспективними є такі напрями подальшої роботи:

— роль нових технологій навчання у формуванні природничих знань молодших
школярів;

— створення системи пізнавальних завдань на основі визначених
педагогічних умов, спрямованої на формування в учнів знань дієво
практичного характеру з інших навчальних предметів у системі початкового
навчання.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких
публікаціях:

1. Жаркова І.І. Передумови ефективності сприймання природничих знань
молодшими школярами // Наукові записки Тернопільського державного
педагогічного університету. Серія: Педагогіка. — Тернопіль. — 2001. —
№ 5. — С. 77-81.

2. Жаркова І.І. Формування “учня-мислителя” у творчій спадщині
В.О. Сухомлинського // Початкова школа. — 2002. — № 9. — С. 35-36.

3. Мечник Л.А., Жаркова І.І. Система пізнавальних завдань як засіб
формування дієвих природничих знань молодших школярів // Початкова
школа. — 2003. — № 4. — С. 19-21.

4. Жаркова І.І. Теоретичні засади формування природничих знань дієво
практичного характеру у молодших школярів // Проблеми педагогічних
технологій. — Вип. 2. — Луцьк: Волинська друкарня, 2003. — С. 51-54.

5. Жаркова І.I. Технологія формування у молодших школярів природничих
знань дієво практичного характеру. — Тернопіль: Підручники і посібники,
2001. — 64 с.

6. Мечник Л.А., Жаркова І.І. Уроки природознавства. 3 клас початкової
школи. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — 128 с.

7. Мечник Л.А., Жаркова І.І. Зошит з природознавства. 3 клас початкової
школи. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. — 48 с.

8. Мечник Л.А., Жаркова І.І. Зошит з природознавства. 4 клас початкової
школи. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. — 48 с.

9. Жаркова І.І. Тематична перевірка знань учнів з природознавства. 3
клас. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. — 32 с.

10. Жаркова І.І. Тематична перевірка знань учнів з природознавства. 4
клас. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. — 32 с.

11. Жаркова І. Формування природничих знань дієво практичного характеру
у школярів як педагогічна проблема // Природничо-наукова освіта
школярів: реалії та перспективи / Матеріали Всеукраїнської
науково-практичної конференції. Тернопіль 17-19 вересня 2003 р. —
Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. — С. 41-43.

АНОТАЦІЇ

Жаркова І.І. Формування природничих знань дієво практичного характеру у
молодших школярів. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.09 — теорія навчання. — Харківський державний
педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. — Харків, 2004.

У дисертації досліджується проблема формування в учнів початкових
класів природничих знань дієво практичного характеру на основі
врахування педагогічних умов, за яких цей процес буде ефективним.
Сутність технології реалізації педагогічних умов формування природничих
знань дієво практичного характеру полягає в організації навчального
процесу на основі: організації чуттєвого сприймання навчального
матеріалу відповідно до вікових особливостей і можливостей дітей
молодшого шкільного віку; здійсненні керівництва процесом формування
природничих знань дієво практичного характеру на основі алгоритмів
розумової діяльності, що передбачає зростання рівня самостійності та
активності учнів; цілеспрямованого використання системи пізнавальних
завдань як засобу формування в учнів природничих знань дієво практичного
характеру; реалізації міжпредметних та внутрішньопредметних зв’язків у
процесі формування природничих знань дієво практичного характеру.

Ключові слова: знання дієво практичного характеру, уміння застосовувати
знання у новій навчальній ситуації, алгоритми розумової діяльності
учнів.

Жаркова И.И. Формирование природоведческих знаний действенно
практического характера у младших школьников. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук
по специальности 13.00.09 — теория обучения. — Харьковский
государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды. —
Харьков, 2004.

В диссертации исследуется проблема формирования природоведческих знаний
действенно практического характера у учеников начальных классов, а также
педагогические условия, при которых этот процесс будет эффективным.
Работа состоит из введения, двух разделов, выводов, списка
использованных литературных источников и приложений.

Во введении обоснована актуальность темы исследования, определены
объект, предмет и цель исследования, основные методы проведения
экспериментального исследования, сформулированы гипотеза и задачи
работы, раскрыты научная новизна работы, ее практическое значение,
личный вклад диссертанта.

В первом разделе — “Формирование природоведческих знаний действенно
практического характера у младших школьников как педагогическая
проблема” — рассматривается исторический аспект развития проблемы;
анализируются теоретические и методические основы формирования
природоведческих знаний действенно практического характера у младших
школьников. Рассматривается современное состояние исследуемой проблемы в
практике начального обучения. Раскрываются педагогические условия
формирования природоведческих знаний действенно практического характера
у учеников начальных классов: организация чувственного восприятия
учебного материала с учетом возрастных особенностей и возможностей детей
младшего школьного возраста; управление процессом формирования
природоведческих знаний действенно практического характера на базе
алгоритмов умственной деятельности, что обуславливает повышение уровня
самостоятельности и активности учеников; целенаправленное использование
системы познавательных заданий как средства формирования у школьников
природоведческих знаний действенно практического характера; реализация
межпредметных и внутрипредметных связей в процессе формирования
природоведческих знаний действенно практического характера.

Во втором разделе — “Опытно-экспериментальная работа по формированию
природоведческих знаний действенно практического характера у учеников
начальных классов” — раскрывается технология реализации педагогических
условий формирования природоведческих знаний действенно практического
характера в начальной школе; проанализированы результаты
экспериментального обучения, дана сравнительная характеристика уровней
сформированности природоведческих знаний действенно практического
характера в экспериментальных и контрольных классах; показана
результативность их формирования в процессе реализации предложенной
технологии, выявлена ее эффективность.

В выводах обобщены результаты диссертационного исследования, показаны
перспективы дальнейшего исследования.

Ключевые слова: знания действенно практического характера, умение
применять знания в новой учебной ситуации, алгоритм умственной
деятельности учеников.

Zharkova I.I. The Formation of Nature Knowledge is effective of
practical character of junior pupils. — Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the Candidate
of pedagogical sciences on a major 13.00.09 — theory of training. — G.S.
Skovoroda Kharkiv State Pedagogical University. — Kharkiv, 2004.

Тhe given dissertation deals with the problem of forming knowledge
about nature taking into consideration certain pedagogical conditions,
due to which the above mentioned process will be effective. The
technological productions of pedagogical conditions of forming practical
knowledge about nature consists in organizing the studying process on
the basis of: organizing sensual perception of the educational due to
the age peculiarities and pupils abilities in the primary school;
managing the process of forming practical knowledge about nature on the
basis of algorithms of mental activity, that expects increase of the
level of ability to work individually and actively; purposeful usage of
cognitive knowledge system as means of forming practical knowledge about
nature; providing inter and inner subject relations in the process of
forming practical knowledge about nature.

Key words: practical knowledge, a skill to apply knowledge in a new
educational situation, algorithm of pupils intellectual activity.

Підписано до друку 17.03.2004.

Формат 60х90/16. Папір друкарський.

Друк RISO. 0,9 обл.-вид. арк. 1,25 ум. др. арк.

Тираж 100. Замовлення № 402

Редакційно-видавничий відділ

Тернопільського державного педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка

46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2

PAGE 20

Похожие записи