ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

СМАГІНА Таїса Миколаївна

УДК 37.018.43

Формування громадянської компетентності учнів у процесі навчання
правознавства

13.00.02 – теорія та методика навчання

(історія та суспільствознавчі дисципліни)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Пометун Олена Іванівна,

Інститут педагогіки АПН України, завідувач

лабораторії суспільствознавчої освіти.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Стеценко Семен Григорович,

Навчально-науковий інститут підготовки кадрів

громадської безпеки та психологічної служби

Київського національного університету

внутрішніх справ,

завідувач кафедри адміністративного права;

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Пилипенко Олександр Іванович,

Інститут психології та соціально-політичних наук

Київського міжнародного університету,

заступник директора.

Захист відбудеться “ 7 ” листопада 2007 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.452.03 в Інституті педагогіки АПН
України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52 д.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки
АПН України, 04053, м. Київ, вул.. Артема, 52 д.

Автореферат розісланий “ 5 ” жовтня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Т.І. Мацейків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні людина, для якої демократія та громадянське
суспільство є природним середовищем для задоволення її особистих та
суспільних інтересів, визнається основною цінністю демократичного
суспільства. Життя вимагає від особи не лише громадянської активності, а
й усвідомлення нею власної ролі й значення в житті суспільства та
відповідальної дії згідно з власними переконаннями і цінностями. За
висновками науковців, намагання звільнитися від спадщини тоталітаризму в
економіці, політиці та національній самосвідомості не призводять в
Україні до бажаного успіху зокрема й через несформованість у суспільстві
системи цінностей, моделей та зразків поведінки, характерних для
демократичної політичної культури.

За цих умов особливого значення набуває громадянська компетентність,
формування якої у школярів вимагає посилення уваги до цього завдання
загальної середньої освіти. Посилення виховної функції освіти,
формування на шкільних уроках громадянськості, працелюбності,
моральності, поваги до прав і свобод людини, любові до Батьківщини,
сім’ї, природи повинні розглядатися як один з найважливіших напрямків
державної політики в сфері освіти.

Цілеспрямоване формування громадянської компетентності учнів передбачає
реалізацію в освіті компетентнісного підходу. Спрямованість системи
освіти на переважне засвоєння системи знань, яка була традиційною й
виправданою ще декілька десятиліть тому, вже не відповідає сучасному
соціальному замовленню, яке вимагає виховання самостійних, ініціативних
і відповідальних членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти у
розв’язанні соціальних, виробничих і економічних задач. Як зауважують
вчені, в умовах інформаційного суспільства необхідним є перенесення
акцентів у результатах навчання з принципу адаптивності на принцип
компетентності випускників освітніх закладів.

Разом з тим, за висновками вітчизняних та зарубіжних експертів, зміст
сучасної шкільної освіти в Україні не в повній мірі відповідає потребам
суспільства та ринку праці, не завжди спрямований на набуття необхідних
життєвих компетентностей. Школа сьогодні недостатньо навчає школярів
приймати самостійні рішення, використовувати інформаційні та
комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти тощо.

Забезпечити розвиток громадянської компетентності, громадянських
цінностей і орієнтирів особистості, а також формувати відповідні
знання, уміння, навички та ставлення, які є умовою ефективної та
відповідальної участі громадян у політичному житті суспільства,
покликані різні предмети, зокрема і правознавство. Проте аналіз шкільної
практики показує, що сучасна правова освіта лише частково спрямована на
системну роботу з формування громадянської компетентності учнів, а
основний акцент у викладанні зроблено лише на формуванні в учнів
правових знань.

Сьогодні компетентнісний підхід є предметом вивчення багатьох
дослідників. Нами були проаналізовані праці відомих вітчизняних та
зарубіжних вчених, а саме: Н..Бібік, Л..Боголюбова, В..Болотової,
О..Бондаревської, Т..Волобуєвої, Т..Воронової, І..Єрмакова, Е..Зеєра,
І..Зимньої, М..Зуєва, Н..Калініної, В..Краєвського, О..Крисана,
С..Кульневича, О..Лебедєва, О..Локшиної, М..Лук’янова, М..Нікандрова,
О..Овчарук, О. Пометун, Дж. Равена, Б. Рея, М. Рижакова, Р.
Рогожнікова, В..Сєрікова, Л..Сохань, О..Сухомлинської, І..Тараненка,
Г..Халаша, Л..Хоружої, А. Хуторського, С. Шишова та ін., у яких
розкрито сутність поняття компетентнісного підходу в освіті, висвітлено
шляхи та умови формування компентності учнів.

Проблеми запровадження компетентнісного підходу в процес навчання у
загальноосвітній школі у своїх дисертаціях дослідили Н..Дерев’янко
(2004.р.), Л. Зайцева (2000.р.), О. Колодич (2005 р.), В. Ляшенко (2005
р.), Е..Соломка (2000 р.), І. Ящук (2001 р.).

Поняття та шляхи формування громадянської компетентності учнів
проаналізовані у працях Р. Даля, В. Зікратова, Х. Мюнклера, О. Пометун,
Е..Слабунової. В працях цих та інших вчених обгрунтувано можливість
ефективного використання міжпредметного підходу у формуванні
громадянської компетентності.

Вивченню питань розвитку громадянськості школярів присвячені дослідження
В..Малєнкова та О..Сухомлинської. Проблематика громадянського виховання
розкрита в роботах П..Вербицької, М. Рагозіна, І..Тараненко, К..Чорної
та ін.

Методичним підгрунтям для авторської методики формування громадянської
компетентності учнів у процесі навчання правознавства стали сучасні
праці з методики навчання правознавства В..Машики, О..Наровлянського, О.
Пометун, Т..Ремех, Г..Фреймана, І..Усенка та ін.

Проте огляд наукової та методичної літератури засвідчує недостатню
розробленість як теоретичних, так і методичних складових процесу
формування у старшокласників громадянської компетентності на уроках
правознавства.

Таким чином, об’єктивні потреби розвитку правової освіти в Україні,
практика навчання правознавства в загальноосвітніх школах, а також
теоретична і методична нерозробленість зазначеної проблеми обумовили
вибір та актуальність теми дисертаційного дослідження „Формування
громадянської компетентності учнів у процесі навчання правознавства”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконано в лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту
педагогіки АПН України згідно з комплексним тематичним планом досліджень
за темою „Дидактичне забезпечення реалізації шкільної історичної освіти”
(Державний реєстраційний номер 012V000360). Тема дисертації затверджена
вченою радою інституту педагогіки АПН України (протокол № 6 від 16.06.05
р.) і узгоджена в раді з координації наукових досліджень у галузі
педагогіки та психології АПН України (протокол №8 від 25.10.05 р.).

об’єктом дослідження – навчання правознавства в загальноосвітніх
навчальних закладах України.

Предмет дослідження – методичні умови формування громадянської
компетентності дев’ятикласників у процесі навчання правознавства.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально
перевірити методичні умови формування громадянської компетентності
школярів у навчанні правознавства.

Гіпотеза дослідження: формування громадянської компетентності
особистості в процесі навчання правознавства буде ефективним за таких
умов, якщо:

формування громадянської компетентності розглядається як один з
важливих результатів навчання правознавства;

у навчальному змісті правознавства буде зроблено акцент на громадянських
цінностях, громадянознавчих знаннях і уміннях учнів;

організація навчального процесу забезпечуватиме постійну активну позицію
учнів у навчанні через системне запровадження інтерактивних технологій.

У відповідності до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

уточнити понятійний апарат компетентнісного підходу в освіті;

обґрунтувати міжпредметний підхід до формування громадянської
компетентності учнів;

визначити можливості навчальних програм шкільного курсу „Основ
правознавства”, відповідних підручників і посібників для формування
громадянської компетентності школярів;

дослідити критерії і рівні сформованості компонентів громадянської
компетентності дев’ятикласників у процесі навчання правознавства;

розробити методику формування компонентів громадянської компетентності
на уроках правознавства.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про
діяльність та її соціальну природу, єдність діяльності та свідомості
особистості, її розвиток і саморозвиток; концептуальні положення про
взаємозв’язок, взаємозумовленість і взаємозалежність педагогічних явищ
та процесів; ідеї компетентнісного особистісно орієнтованого підходу до
навчання.

Теоретичні засади дослідження становлять концепції й ідеї особистісно
орієнтованого, діяльнісного, компетентнісного та системного підходів до
аналізу педагогічних явищ і процесів (В. Ананьєв, В. Андрєєв,
В..Бакуменко, О..Бондаревська, С..Кульневич, Л..Сохань, І..Єрмаков,
В..Лєонтьєв, А..Макаренко, В..Сухомлинський, О..Сухомлинська);
фундаментальні положення психологічної (Б..Ананьєв, М..Боришевський,
Л..Виготський, С..Рубінштейн) і педагогічної науки (Ю. Бабанський, І.
Бех, С..Гончаренко, В..Давидов, І..Зязюн, М..Поташник, О..Савченко,
О..Сухомлинська) щодо розвитку особистості.

Для вирішення поставлених завдань на різних етапах експериментальної
роботи було використано такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз філософської, педагогічної, психологічної,
історико-педагогічної, юридичної літератури, що дало можливість уточнити
сутність базових понять дослідження відповідно до його об’єкта і
предмета; порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення
теоретичних та емпіричних даних, за допомогою яких визначено стан
формування громадянської компетентності у масовій практиці навчання;
теоретичного моделювання, на основі якого обгрунтовано структуру та
елементи розробленої педагогічної моделі формування громадянської
компетентності учнів;

емпіричні: діагностичні (анкетування); соціометричні, прогностичні
(експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик тощо), за
допомогою яких вивчалась сформованість громадянської компетентності
старшокласників;

педагогічний експеримент, який використовувався з метою перевірки
ефективності розробленої методичної моделі формування громадянської
компетентності старшокласників;

методи математичної статистики, які застосовувалися для опрацювання
отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними
явищами і процесами.

Експериментальна база дослідження: дослідно-експериментальна робота
здійснювалася на базі 9-х класів 6-ти шкіл Житомирської області
(Коростенської загагальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №10,
Гуманітарної гімназії №5 міста Коростишева, Баранівської гімназії,
Житомирських загагальноосвітніх шкіл І–ІІІ ступенів №6, №20,
Житомирської гуманітарної гімназії №23). Експериментом на різних етапах
було охоплено 566 учнів 9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Дослідження проводилось протягом 2004–2007 років поетапно.

На першому етапі (2004–2005 рр.) здійснювався теоретичний аналіз
філософської, соціологічної, етичної, психолого-педагогічної літератури
з обраної проблеми; визначались концептуальні засади, мета й завдання
роботи, визначені й уточнені об’єкт і предмет дослідження, формулювалася
робоча гіпотеза, розроблявся понятійний апарат, узагальнювався досвід
роботи загальноосвітніх шкіл з проблем формування громадянської
компетентності. На даному етапі дослідження ми також визначилися з
тематикою уроків правознавства, на яких планувалося відпрацювання
новоствореної експериментальної методики.

На другому етапі (2005–2006 рр.) здійснювався констатувальний етап
експерименту, в ході якого в два етапи ми провели анкетування, в якому
на першому етапі брали участь 279 учнів, на заключному етапі – 287
учнів. Всього в анкетуванні брало участь 566 учнів 9-х класів. Нами було
розроблено й під нашим керівництвом апробовано в трьох школах
Житомирської області окремі педагогічні технології, визначено та
перевірено ефективність педагогічних умов формування громадянської
компетентності дев’ятикласників на уроках правознавства.

На третьому етапі дослідження (2006–2007 рр.) на базі 9-х класів 6-ти
шкіл Житомирської області (Коростенської загагальноосвітньої школи І–ІІІ
ступенів №10, Гуманітарної гімназії №5 міста Коростишева, Баранівської
гімназії, Житомирських загагальноосвітніх шкіл І–ІІІ ступенів №6, №20,
Житомирської гуманітарної гімназії №23) здійснювався формувальний етап
експерименту. Узагальнювався здобутий експериментальний матеріал,
формулювалися висновки, розроблялися методичні рекомендації для вчителів
правознавства.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше визначено та теоретично обгрунтовано методичні умови формування
громадянської компетентності учнів на уроках правознавства; розроблено
критерії, показники та рівні розвитку громадянської компетентності
дев’ятикласників; теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено
методику формування компонентів громадянської компетентності учнів у
процесі навчання правознавства;

уточнено та систематизовано базовий поняттєво-категорійний апарат
досліджуваної проблеми;

подальшого розвитку набули теоретичні засади міжпредметного підходу в
формуванні громадянської компетентності учнів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що
теоретичні положення та висновки, які містяться в ньому, можуть бути
використані в процесі складання навчальних програм, підготовки
підручників і посібників для навчання у педагогічних навчальних
закладах. А методична модель формування компонентів громадянської
компетентності учнів на уроках правознавства може бути впроваджена в
практику роботи вчителів правознавства загальноосвітніх шкіл та шкіл
нового типу.

Запропоновані автором методичні рекомендації можуть бути використані у
професійній підготовці педагогів та в закладах післядипломної освіти
вчителів суспільних дисциплін в межах навчального модуля „Методика
викладання правознавства в загальноосвітніх школах”.

Основні положення, результати й висновки дослідження впроваджено в
навчальний процес Житомирського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти (довідка про впровадження №1–361 від 03.09.2007
р.), Коростенської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №10 (довідка
про впровадження №97 від 27.08.2007 р.), Гуманітарної гімназії №5 міста
Коростишева (довідка про впровадження №286 від 28.08.2007 р.),
Баранівської гімназії (довідка про впровадження №390 від 27.08.2007
р.), Житомирської загагальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №20 (довідка
про впровадження №176 від 27.08. 2007 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною і
теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень; використанням
комплексу методів дослідження, адекватних його предмету, меті,
завданням; дослідно-експериментальною перевіркою гіпотези дослідження;
єдністю кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати
дослідження було представлено в доповідях на міжнародних
науково-практичних конференціях: „Післядипломна педагогічна освіта в
умовах глобалізації” (Київ–Біла Церква, 2005), „Інноваційні підходи до
підготовки педагогічних кадрів у контексті Болонського процесу”
(Чернівці, 2005); всеукраїнських науково-практичних конференціях:
„Формування громадянських цінностей старшокласників у загальноосвітніх
навчальних закладах” (Житомир, 2004), „Впровадження гуманістичної
педагогіки в діяльність керівника школи” (Житомир, 2004), „Творчість як
засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків” (Житомир,
2005), „Компетентнісно орієнтована освіта в умовах сьогодення” (Полтава,
2005), „Методологічна та методична компетентність педагога в системі
післядипломної педагогічної освіти” (Сімферополь, 2005), „Стан та
перспективи розвитку післядипломної педагогічної освіти” (Київ-Херсон,
2006), „Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія,
психологія, методика” (Київ, 2006); „Виклик для України: розробка
рамкових основ змісту (національного курикулуму) загальної середньої
освіти для 21 століття” (Київ, 2007); міжрегіональній науково-практичній
конференції „Особисті освітні потреби в системі післядипломної
педагогічної освіти” (Житомир, 2004).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображено в 9
публікаціях, серед яких 1 методичний посібник (у співавторстві), 8
статей, 5 з яких у провідних фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, двох розділів,
висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи
становить 267 сторінок, основний текст дисертації викладено на 175
сторінках. Робота містить 18 таблиць, 12 рисунків. Додатки подано на 65
сторінках. Список використаних джерел нараховує 281 бібліографічну
позицію.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт,
предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання,
методологічну основу дослідження, розкрито наукову новизну, практичне
значення дослідження, наведено відомості про апробацію дисертації та
впровадження її результатів у практику.

У першому розділі „Теоретико-методичні основи дослідження”
охарактеризовано етапи розвитку компетентнісного підходу в освіті,
підходи вітчизняних та зарубіжних вчених до визначення логічного змісту
поняття „компетентність”, шляхів її формування, розкрито сутність
міжпредметного підходу до формування громадянської компетентності учнів
та його реалізації на уроках правознавства.

Проведений аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що під компетентністю
людини розуміють її готовність до визначення і ефективного розв’язання
проблем, які є характерними для певної сфери діяльності, певне
особистісне утворення, що обумовлюється, насамперед, досвідом діяльності
людини у цій соціально та особистісно значимій сфері. Для освіти
компетентність – це соціально закріплена, наперед задана соціальна
вимога до освітньої підготовки учня, важливий освітній результат.

У дисертації розглянуто та охарактеризовано всю систему компетентностей
(ключові, галузеві та предметні), що набуваються учнем під час навчання.
Зроблено висновок про належність громадянської компетентності до
ключових, під якими вчені розуміють такі, що розвиваються протягом
всього життя людини і дозволяють їй адаптуватися у життєвих ситуаціях та
обслуговують як навчальну діяльність, так й інші сфери життя людини.
Кожна з таких компетеностей передбачає здатність людини здійснювати
складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види
діяльності, ефективно розв’язуючи відповідні проблеми.

Аналіз літератури з проблеми дозволив визначити громадянську
компетентність учня як сукупність знань, умінь, навичок, переживань,
емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які допомагають
людині усвідомити своє місце в суспільстві, успішно реалізуватись як
громадянину української держави.

Громадянська компетентність передбачає дві сфери свого формування:

освітню, що спрямовує діяльність учня на потреби майбутнього життя
шляхом формування елементів компетентності громадянина засобами
навчального процесу;

життєву, що враховує впливи на учня сімейного виховання та соціуму,
спонтанні та спрямовані процеси соціалізації особистості.

Ці міркування дозволили зробити висновок, що формування громадянської
компетентності учнів в умовах навчального закладу передбачає створення
спеціальних навчальних ситуацій для розвитку в школярів основ
громадянської дії і поведінки. Лише за таких умов можна говорити про
формування ключової компетентності людини, яка, ґрунтуючись на освітній
складовій та доповнюючись елементами сімейного виховання та соціалізації
особистості, передбачає здатність особи самостійно діяти в складній,
часто невизначеній ситуації під час вирішення актуальних для неї проблем
громадянського життя.

Проведене дослідження дозволило виокремити в структурі громадянської
компетентності учня когнітивний, ціннісний і діяльнісно-процесуальний
компоненти. Під когнітивним компонентом розуміємо певну сукупність
громадянознавчих знань, наприклад, про права і свободи людини та
механізми їхнього захисту, принципи демократії та місцевого
самоврядування, про способи взаємодії зі соціумом та ін.
Діяльнісно-процесуальний компонент передбачає розвиток в учня сукупності
вербальних, пізнавальних, комунікативних, соціальних та інших умінь і
навичок, що створюють можливість для ефективного функціонування і
самореалізації людини в соціумі та демократичній державі. Ціннісний
компонент громадянської компетентності учня передбачає наявність у нього
ціннісних орієнтацій, таких як гідність людини, повага до її прав і
свобод, норм і правил демократії, законів держави тощо, які визначають
цільові установки, оцінки та вчинки особистості.

В дисертації зазначено, що в основній школі, де викладається предмет
„Основи правознавства”, наголос повинен бути зроблений, у зв’язку з
віковими особливостями учнів 9-го класу, насамперед, на
діяльнісно-процесуальний компонент, який формує в учнів ставлення,
уміння та навички, що необхідні їм для участі в житті школи й громади
(співпраця, співробітництво, комунікації, повага до інших, толерантна
поведінка, права та обов’язки, плюралізм, розв’язання конфліктів).

Аналіз літератури з проблеми дослідження свідчить, що завдання
формування громадянської компетентності можуть бути реалізовані засобами
більшості предметів навчального плану загальноосвітньої школи, провідну
роль серед яких відіграють суспільствознавчі предмети: історія,
правознавство, людина і суспільство та інші. Підстави для такого
висновку створює міжпредметний зміст громадянської компетентності як
ключової.

Такий підхід передбачає, що різні предмети можуть бути, за певних умов,
перетворені у „носії” елементів громадянської освіти, які інтегруються в
їхній зміст. Одним з таких носіїв може бути навчальний предмет „Основи
правознавства”. Наявність такого потенціалу змісту цього предмета
підтверджується проведеним нами аналізом Державного стандарту освіти і
навчальних програм. Зокрема досліджено, що діюча навчальна програма з
„Основ правознавства” авторів І. Усенка, В..Корецького,
О..Наровлянського надає достатньо великі можливості для планування,
організації й здійснення завдань з формування громадянської
компетентності учнів на уроках правознавства, насамперед це стосується
розділу цієї програми, присвяченого конституційному праву.

Проведений аналіз підручників дозволяє стверджувати, що не всі наявні
підручники з основ правознавства достатньою мірою забезпечують
формуванням елементів громадянської компетентності учнів. Більшою мірою
цим завдання, як з точки зору змісту, так і методичного апарату,
відповідають підручники „Основи правознавства” О. Наровлянського та
„Світ права” за редакцією Я. Калюжного.

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що одною з важливих
умов ефективності навчання є чітке визначення його цілей, яке повинно
враховувати загальні завдання навчання предмета, розвитку і виховання
учнів, а також умови забезпечення навчального процесу, підготовку
вчителя і т.д. З одного боку, цілі повинні бути реальними за тих умов,
що існують у суспільстві та освіті на певному етапі, з іншого – вони
завжди відбивають педагогічний ідеал, прагнення суспільства до певного
типу освіченої особистості. Сьогодні у світовій освітній практиці
домінуючою стає нова ідеологія, компетентнісна парадигма освіти, що
поєднує в собі діяльнісний, інтелектуальний і ціннісний компоненти й
формується „від результату”, який і виступає як мета, що прагнуть
досягти учні й вчитель у спільній активній діяльності на уроці. Чітке
визначення очікуваних результатів вчителем під час проектування уроку є
обов’язковою і важливою процедурою.

Постановка перед правознавством завдань формування громадянської
компетентності учнів передбачає, що в переліку освітніх результатів
кожного уроку мають бути сформульовані, крім суто правознавчих, ще й
такі, що спрямовані на розв’язання цього завдання:

передбачати засвоєння учнями громадянознавчих знань;

X

Z

\

E

u

^„

T

Z

\

E

oe

R

R

°

&

&

p

r

&

&

&

&

&

передбачати певний рівень розвитку громадянських умінь і навичок;

передбачати формування позитивного ставлення учнів до явищ і процесів,
пов’язаних з демократичною державою, громадянським суспільством тощо та
відповідних ціннісних орієнтацій.

Теоретичний аналіз проблеми свідчить, що громадянознавчі знання,
цінності, способи діяльності та ставлення учнів формуються через
засвоєння ними змісту освіти, де відібрано, відструктуровано та
акцентовано такі елементи, що забезпечують формування в учнів
демократичних цінностей, орієнтацій, сприйняття ідеалів демократії,
вироблення ставлень і мотивів діяльності, які є складовими громадянської
позиції, умінь і навичок, пов’язаних із громадянським життям.

Ефективний розвиток діяльнісно-процесуального компонента громадянської
компетентності передбачає залучення учня до активної навчальної
діяльності, що супроводжується внутрішньою розумовою активністю.
Паралельно з освоєнням діяльності учень формує свою систему цінностей,
підтримувану соціумом. З пасивного споживача знань учень повинен стати
активним суб’єктом освітньої діяльності, що забезпечує послідовну та
ефективну реалізацію компетентнісного підходу. Одним із сучасних шляхів
організації активної пізнавальної діяльності учнів є інтерактивне
навчання.

У дисертації визначено, що інтерактивне навчання на уроках правознавства
дає можливість, реалізовуючи компетентнісний підхід через активну
різноманітну діяльність учнів у проблемних ситуаціях, формувати
практичні громадянські уміння і навички. У такому випадку результат
навчання правознавству полягає вже не в передачі учням інформації
правового змісту, а в формуванні готовності діяти в житті з позицій
правосвідомості та громадянської відповідальності. Різноманітні
інтерактивні технології, зокрема кооперативного навчання, опрацювання
дискусійних питань відіграють важливу роль у формуванні
діяльнісно-процесуального компонента на уроках правознавства та сприяють
розвитку інших компонентів громадянської компетентності.

Таким чином, проведене дослідження дозволило сформулювати висновок, що
системне, тобто з уроку в урок, формування компонентів громадянської
компетентності на уроках правознавства як предмета-„носія” передбачає
дотримання таких методичних умов:

результати навчання на кожному уроці повинні бути зорієнтовані на
формування компонентів громадянської компетентності;

у навчальному змісті предмета мають бути акцентовані за допомогою
відповідних завдань і засобів навчання громадянознавчі знання,
громадянські цінності, уміння і навички учнів;

організація навчального процесу повинна забезпечувати постійну активну
позицію учнів у навчанні через системне запровадження інтерактивних
технологій.

У цьому контексті було визначено принципові вимоги до діяльності
вчителя. Зокрема доведено, що, готуючись до уроку, вчитель має
визначити:

як сформулювати очікуваний результат уроку в залежності від того, який
компонент громадянської компетентності та як саме має формуватися на
матеріалі даного уроку в зв’язку з його темою і змістом;

які пізнавальні завдання, проблемні питання та ситуації допоможуть
акцентувати громадянознавчий зміст уроку та спрямувати необхідну
діяльність учнів;

які засоби навчання, технології або методи будуть ефективними для
досягнення цього результату.

У другому розділі „Методика формування громадянської компетентності
дев’ятикласників на уроках правознавства в середній школі” визначено
критерії та рівні сформованості громадянської компетентності в масовій
практиці навчання, висвітлено авторську методику формування
громадянської компетентності та проаналізовано результати її
експериментальної перевірки.

В якості критеріїв сформованості когнітивного компоненту громадянської
компетентності нами були обрані характеристики громадянознавчих знань
(глибина, системність, оперативність), діяльнісно-процесуального
компоненту показники володіння дев’ятикласниками уміннями навчальної
діяльності, критичного мислення щодо інтерпретації правових джерел,
захисту власної позиції; ціннісного компоненту – показники розвиненості
позитивного ставлення учнів до громадянських цінностей, мотивації до
громадянської дії та активності, до формування власних рис громадянина.

У процесі констатувальних досліджень когнітивний компонент громадянської
компетентності перевірявся за допомогою опитування (усного та
письмового) й оцінювався за шкільною 12-бальною системою. Аналіз рівня
сформованості ціннісного та діяльнісно-процесуального компоненту
громадянської компетентності учнів вимірювався за допомогою анкетування,
в якому взяли участь учні 9-х класів. При цьому опитувались як учні,
які ще не вивчали „Основи правознавства”, так і ті, які завершили його
вивчення. Всього в анкетуванні взяли участь 566 учнів шкіл Житомирської
області. Ми виходили з того, що у попередні роки навчання (до 9-го
класу) учні під час вивчення предметів гуманітарного циклу опанували
певною сумою знань, вмінь, навичок і ставлень у сфері правовідносин та
громадянського життя, яка потім збільшилася та систематизувалася в
процесі вивчення курсу „Основи правознавства” у 9-му класі і намагалися
встановити, наскільки практика викладання курсу впливає на формування
складових громадянської компетентності учнів.

Під час складання анкетних запитань ми відштовхувалися від загально
відповідних вікові та навчальному й життєвому досвіду учнів проблем та
ситуацій. Розуміючи, що рівень знань з правознавства до його вивчення й
після буде суттєво різнитися, з тексту виключалися специфічні знаннєві
компоненти, а увага зосереджувалася на ціннісних та
діяльнісно-процесуальних. Анкету було побудовано у формі оціночних
суджень та зрозумілих проблемних ситуацій, які оцінювались за 12-бальною
шкалою. Потім кожній відповіді присвоювався бальний кваліметричний
показник. Ціннісний компонент громадянської компетентності досліджено в
межах 1–25 запитань анкети, діяльнісно-процесуальний компонент – в межах
26–37 запитань. Статистичні показники анкети були підсумовані з
урахуванням кількості запитань, максимально можливої суми балів,
отриманих за відповідь на запитання, та суми балів відповідно до рівня
сформованості критерію, якій оцінювався.

Спираючись на вище зазначені критерії, в процесі констатувальних
досліджень нами було визначено чотири рівні сформованості громадянської
компетентності в учнів 9-х класів загальноосвітніх шкіл: високий,
достатній, середній та низький. Кваліметрично за анкетою загальна
сумарна кількість балів відповідно до високого рівня на одну особу
складала 469–624 бали, достатнього рівня – 313–468 балів, середнього –
157–312 балів, низького – до 156 балів включно. Було встановлено також,
що масова практика навчання правознавства, яка переважно спрямована на
формування правових знань, суттєво не впливає на утворення когнітивного,
ціннісного і діяльнісно-процесуального компонента громадянської
компетентності. Про це свідчать дані, наведені на рис. 1.

Рис. 1. Розподіл учнів за рівнями сформованості громадянської
компетентності після констатувального експерименту

Змістовою основою формувального експерименту, який мав на меті перевірку
ефективності авторської методики формування громадянської компетентності
на уроках правознавства, став розділ навчальної програми „Конституційне
право України”.

Наша методика враховувала зміст і цілі навчання відповідно до
соціального замовлення (державні програми та стандарт), враховувала
вимоги реалізації компетентнісного підходу в навчанні правознавства,
шляхи реалізації методичних умов процесу формування громадянської
компетентності учнів. Методичні розробки експериментальних уроків
передбачали очікувані результати уроку, серед яких виокремлювали правові
та громадянознавчі. Серед запропонованих учням основних понять до
кожного уроку увага акцентувалася, крім програмних правових, на
громадянознавчих поняттях, з якими вчитель і учні працювали в процесі
вивчення теми. В залежності від специфіки теми для кожного уроку були
відібрані інтерактивні технології та методи навчання.

При організації експериментального навчання було враховано:

високий рівень професійної компетентності вчителя;

нормативне забезпечення такої діяльності в державних програмах та
Державному стандарті освіти;

забезпеченість методичними матеріалами для проведення експерименту;

системність громадянської освіти в контексті вивчення шкільних предметів
у даному навчальному закладі;

відбір контрольного й експериментального класу з одної паралелі, в якій
працює вчитель правознавства;

демократичність атмосфери в навчальному середовищі школи.

Формувальний етап експерименту, який під нашим науково-методичним
керівництвом було проведено протягом 2006–2007 навчального року, полягав
в апробації експериментальної методики з вимірюванням результатів за
допомогою анкетування та експертної оцінки. Використовувалися також
педагогічні спостереження, бесіди та опитування, під час яких
аналізувалась діяльність учнів та вчителів.

Плануючи експеримент, ми виходили з обрахованої оптимальної вибірки у
400 осіб на обсяг генеральної сукупності в 18212 учнів. Враховуючи це та
виходячи з кількості класів у зазначених експериментальних школах, ми
вибрали 14 класів, у яких навчалось 443 учні. В контрольних класах теми
розділу „Конституційне право України” викладались за традиційною
методикою, а в експериментальних класах – за описаною методикою
формування компонентів громадянської компетентності. Для вчителів, які
брали участь у формувальному етапі експерименту, нами проводилися
консультації та практичні заняття, надавались методичні матеріали для
уроків

Результати експерименту (табл. 1) були кваліметрично обраховані і
статистично проаналізовані за методикою t–критерію Стьюдента.

Таблиця 1

Рівні сформованості громадянської компетентності учнів після
формувального етапу експерименту

Рівні громадянської компетентності Контрольні

класи

(осіб) Експеримент.

класи

(осіб) Контрольні

класи

(відн. част.) Експеримент.

класи

(відн. част.) Різниця у відн. част.

Високий 19 36 0,09 0,16 0,07

Достатній 22 41 0,10 0,19 0,09

Середній 109 90 0,49 0,41 0,08

Низький 70 55 0,32 0,25 0,07

Всього 220 222 1,00 1,00

Дієвість запропонованої методики, апробованої в 7-ми експериментальних
класах шкіл Житомирської області, отримала статистичне підтвердження.

Так, значно зросла кількість учнів з високим рівнем сформованості
громадянської компетентності в експериментальних класах після завершення
(16 % – 36 учнів на загальну кількість 222 учні) експерименту порівняно
зі станом на початку експеримента (9 % – 20 учнів на загальну кількість
222 учні).

Після завершення експерименту в експериментальних класах зменшилася
кількість учнів з низьким рівнем сформованості громадянської
компетентності (25 % – 55 учнів на загальну кількість 222 учні)
порівняно зі станом на початку експеримента (32 % – 71 учень на загальну
кількість 222 учні).

Кількісний та якісний аналіз результатів експерименту дозволяє
стверджувати, що запропонована методика формування громадянської
компетентності є дієвою і статистично обґрунтованою.

Аналіз результатів експерименту спричинив підготовку та випуск
методичних рекомендацій для вчителів правознавства, в яких на прикладі
тем Конституційного права України запропонована методика формування
громадянської компетентності учнів на уроках правознавства.

Дослідження дозволило зробити такі загальні висновки:

1.Понятійно-термінологічний аналіз понять, пов’язаних з компетентнісним
підходом в освіті, дозволяє згрупувати їх у відповідну терміносистему,
елементами якої є поняття: компетентність, компетенція, освітня
компетентність, громадянська компетентність. На основі порівняльного
аналізу підходів до поняття „компетентність”, сформульовано його робоче
визначення: компетентність – здатність людини визначати і ефективно
розв’язувати проблеми, що є характерними для певної сфери діяльності. В
різних сферах компетентність набувається людиною протягом всього життя у
процесі відповідної діяльності.

Результатом навчання є компетентність учня – визначений освітній
результат, що полягає у формуванні в нього сукупності найважливіших
умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, ставлень, знань, які забезпечують
його здатність успішно реалізуватися у житті. Цей результат досягається
як у навчально-виховному процесі, так і в процесі соціалізації в сім’ї
та соціальному оточенні. Послідовне набуття учнем необхідної для життя
компетентності передбачає спрямування на такий результат всього
навчального процесу, всіх предметів і галузей, тобто формування у нього
ключових (міжпредметних), галузевих та предметних компетентностей.

2. Одною з ключових компетентностей учня є громадянська компетентність,
під якою розуміємо сукупність знань, умінь, навичок, переживань,
емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які допомагають
людині усвідомити своє місце в суспільстві, успішно реалізуватися як
громадянину української держави. Громадянська компетентність формується
у навчальному процесі засобами різних предметів і виховних впливів,
здійснюваних вчителями та класним керівником. У структурі громадянської
компетентності, як і кожної ключової, можна виокремити такі компоненти:
когнітивний – певну сукупність громадянознавчих знань, ціннісний –
наявність в учня ціннісних орієнтацій, які визначають громадянські
цільові установки, ставлення, позицію особистості,
діяльнісно-процесуальний – систему умінь і навичок, що створюють
можливість для ефективного функціонування і самореалізації людини в
соціумі та демократичній державі.

3. Компоненти громадянської компетентності можуть бути ефективно
сформовані на основі міжпредметного підходу з використанням матеріалу
багатьох дисциплін і галузей знань. Такий підхід передбачає, що
формування громадянської компетентності як бажаний результат навчання
проникає або охоплює (більшою або меншою мірою) переважну частину інших
предметів і перетворює їх викладання, зокрема і на організоване,
систематичне й орієнтоване на дію навчання для формування особистості
відповідального й поінформованого громадянина. У такому випадку
відбувається інтеграція громадянознавчого змісту в інші предмети так
звані „носії”, насамперед в ті, що більшою мірою пов’язані з
політичними й соціальними питаннями, наприклад, історія, географія,
право, економіка.

4. Зміст шкільного предмета „Основи правознавства” (9 клас), що
визначають Державний стандарт освіти та навчальні програми Міністерства
освіти і науки України, має міцний потенціал для формування
громадянської компетентності, оскільки значна кількість понять і явищ,
що є об’єктом вивчення, так чи інакше пов’язана з громадянською освітою.
Проте перетворення правознавства в предмет-„носій” для розв’язання таких
завдань потребує певних змін у навчальному матеріалі і методах
навчання. Так само і більшість існуючих підручників з „Основ
правознавства” недостатньо орієнтована на формування громадянської
компетентності учнів. Внесення змін у процес навчання правознавства,
які можуть забезпечити системне, тобто з уроку в урок, формування
компонентів громадянської компетентності учнів, передбачає дотримання
таких методичних умов:

освітні результати кожного уроку повинні бути зорієнтовані на формування
компонентів громадянської компетентності;

у навчальному змісті предмета мають бути акцентовані за допомогою
відповідних завдань і засобів навчання громадянознавчі знання,
громадянські цінності, уміння і навички учнів;

організація навчального процесу повинна забезпечувати постійну активну
позицію учнів у навчанні через системне запровадження інтерактивних
технологій.

5. Рівень сформованості громадянської компетентності учнів у навчанні
правознавства визначається за допомогою таких критеріїв: глибини,
системності, оперативності громадянознавчих знань; ступенем володіння
дев’ятикласниками уміннями навчальної діяльності, критичного мислення
щодо інтерпретації правових джерел, захисту власної позиції,
розвиненості позитивного ставлення учнів до громадянських цінностей,
мотивації до громадянської дії та активності, до формування у себе рис
громадянина. У відповідності до названих критеріїв можна визначити
чотири рівні сформованості громадянської компетентності
дев’ятикласників: низький, достатній, середній і високий, що
відрізняються за кількісними і якісними характеристиками.

У масовій практиці навчання правознавства недостатньо ефективно впливає
на формування громадянської компетентності учнів. Так в нашому
дослідженні після вивчення курсу кількість учнів з високим рівнем
громадянської компетентності зросла лише на 1 особу, достатнім – на 2
особи, середнім – на 4 особи. Це обумовлює необхідність розробки і
впровадження нової методичної моделі навчання предмета, заснованої, з
одного боку, на врахуванні змісту, цілей і завдань предмета відповідно
до державних програм і стандарту, а з іншого – вимог реалізації
компетентнісного підходу в навчанні правознавства, шляхів реалізації
методичних умов формування громадянської компетентності учнів.

6. Проведений формувальний етап експеримента підтвердив коректність
сформульованої гіпотези та ефективність запропонованої методики
формування громадянської компетентності учнів у навчанні правознавства.
Після експериментального навчання, здійсненого на матеріалі теми
„Конституційне право”, кількість учнів експериментальних класів з
високим рівнем сформованості громадянської компетентності збільшилася на
16 осіб, тоді як у контрольних класах, де навчання відбувалося за
традиційною методикою, ця динаміка склала відповідно 2 особи.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Напрямками
подальших розвідок можуть бути визначення змісту і методів допрофільної
та профільної підготовки учнів з правознавства, питань оцінювання якості
освіти та підсумкової атестації.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Смагіна Т.М., Смагін І.І. Методично-нормативне забезпечення курсу
„Основи конституційного права України”. – Житомир: ОІППО, 2005. – 85 с.

Смагіна Т.М. Громадянознавча підготовка освітян у системі післядипломної
педагогічної освіти // Нова педагогічна думка. – Рівне, 2005. – №1. – С.
29–36.

Смагіна Т.М. Громадянська компетентність у контексті особистісного
виміру // Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка.
– 2005. – № 25. – С. 229–231.

Смагіна Т.М. Можливості шкільного курсу правознавства у формуванні
громадянської компетентності школярів // Освіта на Луганщині. – 2007. –
№ 1(26). – С. 31–37.

Смагіна Т.М. Проблеми формування громадянської компетентності учнів на
уроках правознавства // Вісник післядипломної освіти: Зб. наук. праць.
Випуск 3. – К.: Міленіум, 2006. – 224 с. – С. 140–149.

Смагіна Т.М. Формування громадянської компетентності учнів на уроках
правознавства // Історія в школах України. – 2007. – № 5. – С. 32–34.

Смагіна Т.М. Розробки уроків до теми „Органи державної влади в Україні”
// Історія та правознавство: Наук.-метод журнал. – 2005. – № 29 (57). –
С. 24–28.

Смагіна Т.М. Соціальна активність громадян. Тема курсу „Громадянське
суспільство”. 10-й клас // Історія та правознавство: Наук.-метод журнал.
– 2005. – № 19–21(47–49). – С. 61–62.

Смагіна Т.М. Формування громадянської компетентності. Із досвіду роботи
освітян Житомирщини // Історія України, правознавство та інші суспільні
дисципліни. – 2006. – № 48(496). – С. 18–19.

Анотації

Смагіна Т.М. Формування громадянської компетентності учнів у процесі
навчання правознавства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання (історія та
суспільствознавчі дисципліни). – Інститут педагогіки Академії
педагогічних наук України, Київ, 2007.

У дисертації висвітлено методику формування громадянської компетентності
учнів у процесі навчання правознавства.

Проаналізовано історію становлення компетентнісного підходу у
вітчизняній та зарубіжній педагогічних науках. Уточнено зміст понять
„компетентність”, „компетенція”, „громадянська компетентність”.

Доведено, що тематика Конституційного права України є оптимальною для
експериментальної роботи з моделювання методики формування громадянської
компетентності учнів у курсі правознавства.

Теоретично обгрунтувана методична модель формування громадянської
компетентності учнів у процесі навчання правознавства. Формувальним
етапом експерименту підтверджено ефективність впровадження зазначеної
моделі в процесі навчання правознавства дев’ятикласників.

Ключові слова: компетентність, громадянська компетентність, компоненти,
методика формування у навчанні правознавства.

Смагина Т.Н. Формирование гражданской компетентности учащихся в процессе
преподавания правоведения. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.02. – теория и методика преподавания (история и
обществоведческие дисциплины). – Институт педагогики Академии
педагогических наук Украины, Киев, 2007.

В диссертации освещена методика формирования гражданской компетентности
учащихся в процессе преподавания правоведения. Осуществлён анализ
истории становления компетентностного подхода в отечественной и
зарубежной педагогических науках. Уточнено содержание понятий
„компетентность”, „компетенция”, „гражданская компетентность”.

Исходя из концепции ключевых компетентностей, обоснован вывод о том, что
гражданская компетентность может во всех своих компонентах формироваться
на уроках правоведения. Основой для реализации задач гражданского
образования на уроках правоведения есть усовершенствование учебных
программ, учебников, пособий, которые обеспечивают возможность
формирования гражданской компетентности.

Предложено использовать межпредметный подход, который интегрирует
гражданское образование с правоведением как предметом-„носителем”.

Сделано вывод о том, что школьный курс „Основ правоведения” по программе
И. Усенка, В. Корецкого, А. Наровлянского может быть использован как
предмет-„носитель” в контексте межпредметного подхода.

Определены методические условия и теоретически разработана методическая
модель формирования гражданской компетентности учащихся в процессе
преподавания правоведения.

Обосновано, что тематика Конституционного права Украины оптимальна для
экспериментальной работы по моделированию методики формирования
гражданской компетентности учащихся в курсе преподавания правоведения.

Формировальным этапом педагогического эксперимента подтверждено, что
когнитивный и ценностный компоненты гражданской компетентности
необходимо формировать путем отбора и структурирования учебного
материала уроков. Реализация деятельно-процессуального компонента
еффективна в контексте интерактивного обучения, организации активной
познавательной деятельности учащихся.

Действенность предложенной авторской методики, апробированной в семи
экспериментальных классах школ Житомирской области, получила
статистическое подтверждение.

Ключевые слова: компетентность, гражданская компетентность, компоненты,
методика формирования в обучении правоведению.

Smagina T.M. The formation of student’s civic competence in the process
of teaching Science of Law.-Manuscript.

The dissertation for competition of scientific degree of a
candidate of pedagogical sciences in speciality 13.00.02. – theory and
methodology of teaching (History and Social Sciences). – The Institute
of Pedagogy of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The methodology of the students’ civic competence formation in the
process of teaching Science of Law is examined in the dissertation.

The analysis of history of the competence approach formation in
native and foreign pedagogical sciences is realized. The content of such
notions as “competence”, “civic competence” is defined more exactly.

It is proved that the themes of the Constitutional Right of
Ukraine is optimum for experimental work in modelling the methodology of
students’ civic competence formation in the course of teaching Science
of Law.

The methodological model of students’ civic competence formation
in the process of teaching Science of Law is theoretically argued. The
effectiveness of the introduction of this model in the process of
teaching 9 formers Science of Law is confirmed by formational stage of
the experiment.

Key words: competence, civic competence, components, methodology
of formation in teaching Science of Law.

Похожие записи