КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА
ВИННИЧЕНКА

ТЕРЗІ ПИЛИП ПИЛИПОВИЧ

УДК 378.937 + 378.126 + 152.21

Формування гендерної культури студентів вищих технічних навчальних
закладів

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Кіровоград – 2007 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному
університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і
науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

ЦОКУР Ольга Степанівна,

Одеський національний університет

імені І.І. Мечникова,

завідувач кафедри педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

БУКАЧ Микола Миколайович,

Миколаївський державний гуманітарний

університет імені Петра Могили,

завідувач кафедри соціальної
роботи,

педагогіки та психології

кандидат педагогічних наук, доцент

Кічук Ярослав Валерійович,

Ізмаїльський державний гуманітарний університет,

доцент кафедри суспільних наук

Захист дисертації відбудеться “ 20 ” грудня 2007 р. о 10 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.02 у Кіровоградському
педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою:
25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кіровоградського
педагогічного університету імені Володимира Винниченка за адресою:
25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1.

Автореферат розісланий “ 16 ” листопада 2007 року.

Вчений секретар

Т.Я. Довга ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ідеї гендерних досліджень знаменують сьогодні новий
підхід і нове бачення світових перетворень, оскільки без них неможливо
утвердити свободу, справедливість і соціальний прогрес. Тому творення
нового українського суспільства на принципах справедливості й демократії
можливе на засадах врахування концепції гендерного підходу щодо місця і
ролі особистості жінки і чоловіка як рівних у правах, свободах,
обов’язках, можливостях і відповідальності.

Керуючись гендерними ідеями соціальної рівності, Україна підписала
міжнародні документи щодо долання гендерної нерівності в усіх сферах
суспільного розвитку, ліквідації всіх форм дискримінації будь-якої
статі, наповнення гендерним компонентом усієї системи суспільної і
державної життєдіяльності, забезпечення пріоритету гендерного підходу
щодо створення умов саморозвитку і самовираження Жінки і Чоловіка,
оцінки планів та результатів їх діяльності, визначення гендерної
перспективи. Виконання взятих зобов’язань щодо утвердження гендерної
рівності потребує осмислення національних можливостей їх реалізації з
урахуванням історично набутої практики суспільного життя чоловіка і
жінки, національних традицій їх взаємовідносин, досягнень і рівня
соціальної культури та її складової – гендерної культури.

Як наслідок, упродовж останнього часу в Україні значно активізувалась
наукова думка й діяльність, спрямовані на гендерні перетворення, зокрема
й у системі вищої професійної освіти. Цьому сприяли проведені наукові
дослідження з проблем: теорії та методології гендеру (О.Вороніна,
І.Горошко, І.Жеребкіна, Г.Тьомкіна та ін.); упровадження принципів
гендерної рівності й демократії у сферу освітнього простору сучасної
вищої школи (В.Агеєв, Т.Булавіна, Л.Бут, Т.Говорун, Я.Кічук та ін.);
гендерної диференціації (Д.Батлер, О. де Бовуар, О.Здравомислова,
А.Тьомкіна та ін.); психологічних й анатомо-фізіологічних відмінностей
між жінками й чоловіками (Б.Ананьєв, І.Кін та ін.); участі жінок у
суспільному житті та професійній діяльності (О.Гвоздьова, В.Герчикова,
А.Чірікова та ін.); гендерної психології та педагогіки (Т.Говорун,
О.Кікінежді, І.Кльоціна, І.Кін, В.Кравець та ін.); інтеграції гендерного
підходу у систему вищої професійної освіти (М.Букач, О.Булатова,
І.Іванова, І.Луценко, І.Мунтян, О.Цокур та ін.).

Натомість, у системі вищої професійної освіти загалом і вищої технічної
освіти зокрема завдання формування гендерної культури студентів до
сьогодні залишається теоретично не обгрунтованим і практично не
вирішеним, незважаючи на набутий позитивний педагогічний досвід щодо
інтеграції гендерного підходу в навчально-виховний процес окремих вищих
педагогічних (Луганський національний педагогічний університет ім.
Т.Г.Шевченка, Південноукраїнський державний педагогічний університет
ім. К.Д. Ушинського, Сумський державний педагогічний університет ім.
А.С.Макаренка, Тернопільський національний педагогічний університет ім.
Володимира Гнатюка) і технічних (Національний технічний університет
“Київський політехнічний інститут”, Національний технічний університет
“Харківський політехнічний інститут”, Одеська національна Академія
харчових технологій, Ужгородський державний інститут інформатики,
економіки і права та ін.) навчальних закладів. Серед причин такого стану
правомірно виділити такі, а саме:

— ідеї формування гендерної рівності студентської молоді й дотримання
неупередженого ставлення до особи незалежно від статі, досить слабко
висвітлені в теорії педагогіки вищої технічної школи, в якій і в
наступний час продовжують домінувати установки андроцентричної та
патріархатної культури щодо диференціації професій в залежності від
біологічних відмінностей людини на суто “чоловічі” і “жіночі”,
природності обмеженого доступу жінок до економічних, політичних і
освітніх ресурсів;

— у переважної більшості вищих технічних закладів освіти ідеї
гуманітаризації й гуманізації через інтеграцію гендерного підходу у
навчально-виховний процес не здобули відповідного практичного втілення,
оскільки в них не відбулося системного введення спеціальних предметів і
спецкурсів з гендерної проблематики у навчальні плани, які висвітлюють
закономірності розвитку гендерованого суспільства та особливості
змінених відносин між жінками і чоловіками у всіх сферах сучасного
суспільного життя;

— на рівні методичного забезпечення навчально-виховного процесу вищої
технічної школи не було здійснено гендерної експертизи навчальних
програм і підручників, а також не розроблено дієвих технологій з
гендерного виховання й освіти студентів, через що традиційна
статеворольова ідеологія й застарілі гендерні стереотипи й надалі
відтворюються, що має низку негативних наслідків та обмежень на
загальносуспільному, міжособистісному й індивідуальному рівнях;

— традиційним, глибоко вкоріненим у свідомості студентів вищих технічних
навчальних закладів залишається застарілий гендерний стереотип, за яким
навіть працююча освічена, але заміжня жінка є передусім дружиною і
матір’ю, що повинна допомагати чоловікові, нерідко зневажаючи власні
прагнення до самореалізації та професійного успіху, відмовляючись від
реальних кар’єрних можливостей, що засвідчує готовність жінок-інженерів
беззаперечно поступатися і місцем на ринку праці, і місцем на кар’єрному
щаблі.

Крім того, в сучасних дослідженнях з педагогіки вищої школи не
представлено науково обгрунтованого визначення сутності і структури
гендерної культури як невіддільного складника демократичного світогляду
майбутнього фахівця, а також дієвої педагогічної концепції й відповідної
технології розвитку означеного новоутворення його особистості. Через це
наявне протиріччя між соціальним замовленням сучасного українського
суспільства щодо необхідності забезпечення повноцінного гуманістичного
розвитку випускників вищих технічних навчальних закладів в напрямі
сформованості в них гендерної культури шляхом дотримання принципу
рівноцінної громадянської гідності кожної людини незалежно від статі,
забезпечення умов вільного вибору діяльності, соціальних статусів і
ролей, взаємоповаги, взаємопідтримки, розвитку особистості та її
самореалізації (Конституція України, Закон України „Про вищу освіту”,
законопроект “Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і
чоловіків”) і недостатньою розробленістю теоретико-методичних засад
означеного процесу. З огляду на це було обрано тему дисертаційного
дослідження: “Формування гендерної культури студентів вищих технічних
навчальних закладів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
виконано відповідно до тематики, передбаченої планом науково-дослідної
роботи кафедри педагогіки Південноукраїнського державного педагогічного
університету імені К.Д.Ушинського. Напрям наукового пошуку —
„Професійно-педагогічні засади підготовки фахівців” (№0105U000190).
Автором досліджувався аспект формування гендерної культури студентів
вищих технічних навчальних закладів.

Тему дисертації затверджено Вченою радою Південноукраїнського державного
педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (протокол №7 від 27
лютого 2003 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у
галузі педагогіки і психології в Україні при АПН України (протокол № 9
від 23 листопаду 2004 р.).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально апробувати
педагогічні умови формування гендерної культури студентів вищих
технічних навчальних закладів.

Завдання дослідження:

Проаналізувати й узагальнити визначення феномена “культура” в контексті
сучасних дослідницьких підходів.

Визначити сутність і структуру феномена „гендерна культура”.

Виявити критерії і показники, охарактеризувати рівні сформованості
гендерної культури у студентів вищих технічних навчальних закладів.

Виявити педагогічні умови формування гендерної культури студентів вищих
технічних навчальних закладів.

Розробити й експериментально апробувати модель формування гендерної
культури у студентів вищих технічних навчальних закладів.

Об’єкт дослідження – гендерна культура студентів.

Предмет дослідження – процес формування гендерної культури студентів
вищих технічних навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження: формування гендерної культури студентів вищих
технічних навчальних закладів відбуватиметься більш ефективно, якщо
реалізувати такі педагогічні умови:

— гуманітаризація професійної підготовки шляхом інтеграції гендерних
досліджень у зміст навчальних дисциплін;

— педагогічна підтримка становлення гендерної ідентичності юнаків і
дівчат періоду студентської юності, що відповідає їхній біологічній
статі;

— проектування ситуацій освітнього середовища на засадах розвитку
діалогу “маскулінної”, “андрогінної” та “фемінної” культур.

Методологічними засадами дослідження виступили положення наукової теорії
пізнання про діалектичний взаємозв’язок діяльності, свідомості й
особистості; взаємозв’язок свідомості, самосвідомості та соціального
розвитку людини в культурно-історичному просторі; концепції соціального
інституту освіти як механізму соціокультурного відтворення людини;
постмодерністської концепції соціального конструювання культури та
гендера; концепції гендерної стратифікації суспільства та гендерної
рівності задля демократизації суспільства; вчення про гендерну
ідентичність як базову структуру розвитку особистості.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові доробки вчених щодо:
гуманітаризації та гуманізації національної системи вищої професійної
освіти (І.Зязюн, Н.Ничкало, О.Савченко, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко та
ін.); діалогу культур (В.Бахтін, В.Біблер та ін.); інтеграції гендерних
досліджень у професійну підготовку студентів (С.Вихор, І.Іванова,
І.Мунтян, О.Цокур та ін.); гендерної педагогіки і психології
(Л.Булатова, Т.Говорун, О.Кікінежді, І.Кльоцина, В.Кравець, Л.Штильова
та ін.); гендерної освіти і виховання студентів (І.Зверєва, Я.Кічук,
Л.Міщик, С.Харченко, Л.Яворська та ін.); становлення гендерної
ідентичності юнаків і дівчат періоду студентської юності (І.Кін,
А.Мудрик, З.Фройд, Е.Шпранглер, Е.Еріксон та ін.); формування професійно
важливих якостей та культури майбутніх фахівців (О.Біда, М.Букач,
С.Величко, В.Гриньова, С.Золотухіна, Л.Кондрашова, З.Курлянд,
С.Мельничук, В.Радул, А.Рацул, Р.Хмелюк та ін.).

Методи дослідження: теоретичні: аналіз і узагальнення літератури з
проблем загальної, професійної й гендерної культури, інтеграції
гендерних досліджень у зміст вітчизняної системи вищої технічної освіти,
навчально-методичних праць і передового досвіду вищих технічних
навчальних закладів щодо впровадження гендерної тематики в освітній
процес; конкретизація сутності гендерної культури студентів,
схематизація її структури; моделювання гендерно зорієнтованої технології
професійної підготовки студентів та порівняння її ефективності з
традиційно вживаною системою навчання; емпіричні: анкетування й
інтерв’ювання викладачів і студентів вищих технічних навчальних
закладів; бесіда і тестування студентів щодо рівнів сформованості в них
гендерної культури; цілеспрямоване спостереження за процесом і
результатами формування гендерної культури студентів; педагогічний
експеримент (констатувальний, діагностичний і формувальний);
статистичні.

Експериментальна база дослідження. Констатувальний експеримент
проводився на базі вищих технічних навчальних закладів південного
регіону України (м. Ізмаїл, м. Миколаїв, м. Одеса, м. Севастопіль, м.
Херсон). Дослідженням було охоплено 197 викладачів та 389 студентів (з
них 185 осіб жіночої та 204 особи чоловічої статі). У формувальному
експерименті, який проводився за варіативною схемою упродовж 2002-2006
навчальних років, брали участь студенти контрольної (89 осіб) та
чотирьох експериментальних (117 осіб) груп, які навчалися за фахом
“Інформаційні технології” у Одеській національній Академії холоду,
Одеському національному екологічному університеті, Одеському
національному політехнічному університеті, Одеській національній
Академії харчових технологій.

Організація дослідження. Дослідження проблеми здійснено в три етапи.

На першому етапі (1999 – 2001 рр.) проаналізовано наукову літературу з
проблеми, вивчено стан організації навчально-виховного процесу у вищих
технічних навчальних закладів в аспекті формування у студентів гендерної
культури, здійснено теоретичне обґрунтування теми й концептуальних засад
дисертаційного дослідження, розроблено методику і проведено
констатувальний експеримент.

На другому етапі (2002-2006 рр.) за варіативною схемою проведено
педагогічний експеримент з формування гендерної культури у студентів
вищих технічних навчальних закладів.

На третьому етапі (2006-2007 рр.) узагальнено проміжні та прикінцеві
результати формувального експерименту, сформульовано основні висновки
дослідження, розроблено відповідні методичні рекомендації щодо
впровадження запропонованих педагогічних умов формування гендерної
культури у студентів вищих технічних навчальних закладів.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів:

— вперше комплексно вивчено й науково обґрунтовано проблему формування
гендерної культури у студентів вітчизняних вищих технічних навчальних
закладів;

— визначено сутність і структуру гендерної культури як індивідуальної
характеристики особистості періоду студентської юності;

— виявлено критерії і показники, охарактеризовано рівні її вияву у
студентів вищих технічних навчальних закладів;

— конкретизовано сутність гуманітаризації й гуманізації вищої технічної
освіти шляхом інтеграції гендерних досліджень у її зміст і форми
організації;

— виявлено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що зумовлюють
ефективність формування гендерної культури студентів вищих технічних
навчальних закладів;

— дістала подальшого розвитку теорія гендерної педагогіки, зокрема
концепція інтеграції гендерного підходу у систему вищої технічної
освіти.

Практичне значення одержаних результатів: розроблено й апробовано модель
формування гендерної культури студентів вищих технічних навчальних
закладів; створено методику діагностики її рівнів; впроваджено спецкурс
„Основи гендерних знань”; створено методичні рекомендації для кураторів
академічних груп “Формування гендерної культури студентів”.

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася
теоретико-методологічним обґрунтуванням його вихідних положень;
використанням апробованого діагностичного інструментарію;
експериментальною перевіркою гіпотези, висновків і рекомендацій;
використанням комплексу методів дослідження, адекватних його предмету,
меті, завданням і логіці розв’язання проблеми; всебічним якісним і
кількісним аналізом одержаних даних та їх зіставленням із масовою
педагогічною практикою вищої технічної школи щодо формування гендерної
культури студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і
результати дослідження доповідалися на міжнародних “Сучасні досягнення
валеології та спортивної медицини” (Одеса, 2000-2002); “К.Д.Ушинський і
сучасність: Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти” (Одеса,
2004); “III Слов’янський собор” (Тираспіль, 2005); “Проблема особистості
в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Одеса, 2005);
“Інтеграція гендерного підходу в сучасну науку і освіту: Результати та
перспективи” (Одеса, 2005); “Ciagiosc I zmiana w pedagogice ХХI wieku:
Wуdawnictwo Akademii Podlaskiej” (Siedlce, 2007) і міжвузівській
“Гендерна освіта у вищих навчальних закладах України: проблеми та
перспективи інтеграції” (Одеса, 2005) науково-практичних конференціях,
обговорювалися на методологічних і гендерних семінарах у Одеській
національній Академії харчових технологій, Південноукраїнському
державному педагогічному університеті імені К.Д.Ушинського та Одеському
національному університеті імені І.І.Мечникова впродовж 1999-2007 рр.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження. Результати
дисертаційного дослідження впроваджено в навчально-виховний процес
Одеської національної Академії холоду (акт №1 від 5.06.2007 р.),
Одеської національної Академії харчових технологій (акт №2 від
23.05.2007 р.), Одеського національного політехнічного університету (акт
№1 від 4.06.2007р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 15
публікаціях автора, з них 5 – у фахових виданнях України, 5 – у
співавторстві.

Особистий внесок здобувача в роботах у співавторстві полягає у
висвітленні способів формування гендерної культури студентів вищих
технічних навчальних закладів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, додатків
(А-Б). Загальний обсяг дисертації – 235 сторінок (основний текст
дисертації викладено на 199 сторінках, додатки – на 13 сторінках).
Роботу ілюстровано 6 таблицями та 1 схемою, які обіймають 4 самостійних
сторінки. Список використаних джерел містить 304 найменування, з них 8 –
іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт,
предмет, мету, завдання, гіпотезу та методологічні засади; розкрито
наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дослідження, його
методи; висвітлено дані щодо апробації і впровадження результатів;
подано структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження проблеми формування
гендерної культури студентів вищих технічних навчальних закладів”
проаналізовано й узагальнено визначення феномена “культура” в контексті
провідних дослідницьких підходів; виявлено сутність і структуру
гендерної культури як індивідуальної характеристики особистості періоду
студентської юності; теоретично обґрунтовано педагогічні умови її
формування у студентів вищих технічних навчальних заходів.

В наш час поняття “культура” є фундаментальною науковою категорією, що
зумовлює наявність безлічі різноманітних підходів до її інтерпретації.
Сьогодні існує понад 1000 різних визначень даного поняття,
сформульованих у межах різних дослідницьких підходів (антропологічний,
соціологічний, філософський) і теоретичних концепцій (діяльнісна,
аксіологічна, особистісна, культурологічна, плюралістична), що є
результатом реальної багатогранності проявів культури, різноманіття
матеріального і духовного багатства, що створювалося людиною впродовж
десятиліть. Між тим, науковці єдині в думці, що специфічність культури
полягає в тому, що вона характеризує тільки існування людини. Із всіх
живих істот лише людина є культурною у родовому і в індивідуальному
контексті. Культура створена й підтримується діяльністю людини. Поза
діяльністю людини культури не існує. Культури, яка виникла нізвідки, “з
нічого”, немає й бути не може.

Дотримуючись установок діяльнісної й особистісної концепцій культури, а
також плюралістичної парадигми, що домінує в сучасній культурології,
було правомірним виділити гендерну культуру, як особливий вид
“локальної” культури, що властива суспільству в цілому й конкретній
людині, як суб’єктові суспільних відносин. При цьому очевидно, що в
якості особливого соціального явища, гендерна культура є певною
сукупністю матеріальних і духовних багатств, цінностей, норм, традицій,
знакових систем, яка використовується суспільством для закріплення,
збереження й передачі надбань накопиченого соціального досвіду,
забезпечення комунікації і регуляції статеворолевої поведінки його
членів, як представників певної соціальної статі – жіночої й чоловічої.

Через це складна й багаторівнева структура гендерної культури як певного
соціального феномена визначає розмаїтість її функцій у житті суспільства
й людини. Основними з них, на нашу думку, є наступні: людинотворча
(гуманістична) функція, пов’язана з формуванням самої людини, її
духовності; інформаційна функція, спрямована на трансляцію соціального
досвіду гендерних перетворень від старших поколінь молодшим,
забезпечуючи історичну спадкоємність поколінь у розвитку гендерної
культури; пізнавальна (гносеологічна) функція, що сприяє накопиченню
гендерних знань, зумовлює можливість їх пізнання, а також освоєння на
цій основі світу гендерної культури; регулятивна (нормативна) функція,
що підтримуючись мораллю і правом, зумовлює установки, норми й правила
статеворольової поведінки; семіотична (знакова) функція, що забезпечує
за допомогою засвоєння специфічних мов культури (музика, живопис, мова
ПЕОМ і т.ін.) не тільки можливість оволодіння знаковою системою
гендерної культури, але й її розуміння, а також спроможність вільно жити
в ній; ціннісна (аксіологічна) функція, спрямована на формування в
людини певних гендерних цінностей, потреб і орієнтацій.

Приступаючи до вивчення сутності й структури гендерної культури як
певної якості та індивідуальної характеристики особистості нового –
гендерованого суспільства (М. Кіммель), яка має бути притаманна й
студентам вищих технічних навчальних закладів, нам було необхідно
уточнити питання, що стосувалися особливостей становлення в них
гендерної ідентичності як базового новоутворення індивіда періоду
студентської юності. Необхідність цього визначалася тим, що саме процес
становлення гендерної ідентичності студентів, за твердженнями Л.Божович,
Т.Говорун, О.Кікінежді, І.Кіна, В.Кравця, Е.Шпранглера, Е.Еріксона та
ін., є тією основною детермінантою, що зумовлює необхідність формування
в них відповідної – гендерної культури. Пора студентської, тобто пізньої
юності, – це насамперед найважливіший період духовного і
соціокультурного розвитку особистості, незважаючи на те, що він
зв’язаний і з комплексом певних психофізіологічних процесів. При цьому
головним новотвором цього віку є відкриття свого “Я”. Даний процес іде
зсередини ззовні, тобто від відкриття власного “Я” до його практичного
включення в різні види життєдіяльності за допомогою усвідомлення
особливостей своєї жіночої/чоловічої індивідуальності і її властивостей;
поява життєвого плану й установок на свідому побудову власного життя;
розвиток рефлексії; поступове вростання в різні сфери життя. Крім того,
у процесі відкриття “Я” відбувається реалізація різних типів
статеворольової поведінки особистості з опорою на усвідомлення нею
цінностей індивідуальності маскулінного, андрогінного й фемінного типу.

Якщо в позитивному варіанті в студентів з’являється почуття своєї
неповторності, індивідуальності, несхожості на інших, котре
супроводжується все підсилюючою потребою і здатністю до інтимної
психологічної близькості з людиною іншої статі, включаючи й сексуальну
близькість, то в негативному варіанті виникає дифузійне, розпливчасте
“Я”, статеворольова й особистісна невизначеність, почуття ізоляції й
самітності. Внаслідок розвитку статевої самосвідомості студенти
навчаються розумінню різниці між юнаками й дівчатами, чоловіками й
жінками, що істотно впливає як на їхнє самосприйняття й сприйняття інших
людей, так і на їх статеворольову поведінку і взаємини з іншими
дівчатами і юнаками, жінками й чоловіками. Як закономірний наслідок, у
процесі гендерної соціалізації юнаки й дівчата початкових курсів вищих
технічних навчальних закладів, оволодіваючи новим соціальним статусом
студента/студентки, освоюють своє місце в системі соціальних відносин,
студентської взаємодії, осмислюють свою гендерну ідентичність,
усвідомлюють відмінні риси своєї жіночої/чоловічої індивідуальності,
переосмислюють значення самототожності, цілісності гендерної
ідентичності, різних якостей, установок і статеворольової поведінки,
котрі, на думку студентського співтовариства й вимог, які пред’являє
сучасне суспільство, є припустимі для юнаків і дівчат, чоловіків і
жінок.

Як бачимо, інтенсивний розвиток особливої — статевої самосвідомості є
центральним психічним процесом перехідного періоду від дитинства до
дорослого життя, що є важливим компонентом гендерної ідентичності дівчат
і юнаків періоду студентської юності. Розвиток статевої самосвідомості
пов’язаний не стільки з розумовим розвитком юнаків і дівчат, оскільки
когнітивні передумови створені раніше, скільки з появою в них нових
питань про себе, особливості своєї маскулінності/фемінності, а також
нових контекстів і кутів зору, під якими вони розглядають себе,
представників своєї й протилежної статі. Характерно й те, що
усвідомлення себе як особистості певної статі відбувається в процесі
взаємодії з однолітками як своєї, так і протилежної статі. При цьому
гормональні зміни лише підготовляють статеворольову поведінку, оскільки
її специфічно чоловіча або жіноча форми не є простим наслідком цих
фізіологічних перетворень. Набагато важливіше значення статеворольового
та гендерного виховання й прийняте в даному суспільстві уявлення про
статеву й соціальну роль чоловіка і жінки, специфіку
маскулінності/фемінності (чим відрізняються або повинні відрізнятися
один від одного чоловіки й жінки за своїми фізичними, соціальними і
психічними якостями), стереотипи поведінки чоловіків і жінок, які
існують як на вищих рівнях культури, у рамках релігійних або
філософських систем, що осмислюють природу статевих відмінностей
(статевий символізм), так і в повсякденній звичайній свідомості
(стереотипи повсякденної свідомості) і в локальних студентських
співтовариствах. Не випадково, тому, найважливішим фактором становлення
гендерної ідентичності дівчат і юнаків періоду студентської юності, як
відзначають Т.Говорун, І.Кін, А.Мудрик і ін., є спілкування взагалі і
взаємодія з однолітками, зокрема. З цієї причини ефективність
становлення їх гендерної ідентичності залежить від того, наскільки
задовільна взаємодія між дорослими і юнаком/дівчиною, що створюють у них
відчуття безпеки, надійності, любові. За допомогою взаємодії дорослих,
що заслуговують довіри, представників ієрархії ролей різних поколінь
студенти й студентки здійснюють усвідомлений вибір виборчої відмови від
дитячих гендерних ідентифікацій і їхнього об’єднання в нову конфігурацію
маскулінності/фемінності, що припускає яким/якою повинні стати
юнак/дівчина.

Означене вище дозволило дійти висновку, що гендерна культура як
індивідуальна характеристика особистості періоду студентської юності,
яка виявляється у студентів вищих технічних навчальних закладів, — це
особливий спосіб оформлення ними своєї життєдіяльності, зумовлений їхнім
прагненням до максимальної реалізації своїх сил і здатностей як
представників певної соціальної статі, що виявляється через комплекс
відповідних інтелектуальних, ціннісно-змістових і поведінкових
характеристик їхньої особистості, заснованих на знанні основ гендерної
теорії, розвитку духовних потреб, інтересів і смаків, що визначають
вибір адекватної стратегії гендерної ідентичності, засвоєнні цінностей,
норм і правил статеворольової поведінки в соціальній, професійній і
побутовій сферах життєдіяльності, що відповідає принципам гендерної
рівності і демократії.

Було доведено, що структура гендерної культури студентів вищих технічних
навчальних закладів у своєму складі припускає наявність трьох основних
компонентів, тісно зв’язаних один з одним:

— когнітивного, що забезпечує знання поняттєво-термінологічного апарата
й розуміння основних ідей гендерної теорії; наявність адекватних уявлень
щодо діапазону ролей, обов’язків і норм маскулінності/фемінності в
історичній ретроспективі й у сучасному суспільстві; знання сутності
основних психологічних теорій маскулінності й фемінності
(психоаналітичної, компліментарності, андрогінії, соціального навчання й
т.д.); осмислення функцій гендерних стереотипів і гендерних схем;
розуміння особливостей становлення гендерної ідентичності особистості;

— аксіологічного, що забезпечує визнання доцільності ідей гендерної
рівності, цінності кожної особистості і її самореалізації незалежно від
статевої належності; орієнтація на забезпечення рівності можливостей і
участі представників жіночої й чоловічої статі в публічній і приватній
сферах життя; відмова від застарілих гендерних (патріархатних)
стереотипів (ігнорування жіночого досвіду, ролі жінок у суспільстві;
поляризація чоловічих і жіночих якостей, діяльностей, абсолютної
фемінності/маскулінності; ассиметрія в розподілі влади й доступу до
ресурсів; обмеження прав і можливостей у виборі професії, розподілі
добробуту і т.д.); спрямованість на самодослідження гендерних
особливостей своєї особистості; позитивне ставлення до себе як
представника певної статі; орієнтація на самовдосконалення якостей своєї
особистості за допомогою розширення репертуару й діапазону гендерних
ролей;

? ?   c ® ° ? ?

?

\ ?

@

,

.

X Z \ E D

O

oeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeeeoeoeoeoeoeoessoeoeoeoeoeoe

@

&

@ги до особистості незалежно від її статевої належності й виразності рис
маскулінності/фемінності; толерантність у взаємодії з людьми різної
спрямованості їхньої гендерної ідентичності; демонстрацію досвіду
егалітарної поведінки з людьми протилежної статі в різних ситуаціях
(навчальних, професійних, ділових, сімейно-побутових і т.ін.);
непримиренність у боротьбі із застарілими гендерними стереотипами в
професійному й особистому досвіді статеворольової взаємодії; участь у
виконанні дій та видів діяльності, що є типовими й нетиповими для
чоловічих і жіночих ролей; самовиховання якостей своєї особистості, що
сприяють становленню гендерної ідентичності позитивної спрямованості, що
відповідає біологічній статі.

У другому розділі “Експериментальне дослідження процесу формування
гендерної культури студентів вищих технічних навчальних закладів” подано
результати констатувального експерименту щодо вияву наявних рівнів
сформованості гендерної культури у студентів першого-п’ятого курсів
вищих технічних навчальних закладів при традиційній організації їхньої
професійної підготовки; розкрито сутність формувального експерименту,
спрямованого на формування гендерної культури студентів вищих технічних
навчальних закладів; описано процедури якісного й кількісного аналізу
даних формувального експерименту.

Так, за результатами констатувального експерименту було з’ясовано, що
традиційний зміст, аудиторні та позааудиторні форми організації
професійної підготовки студентів вищих технічних навчальних закладів не
забезпечують формування в них належного рівня гендерної культури, що
зумовлює внутрішню характеристику їхнього самовизначення як носіїв
певної гендерної ідентичності та ролі, а також суб’єктів позитивної
статеворольової й егалітарної поведінки в ситуаціях індивідуального,
професійного й суспільного буття. Зокрема, впродовж традиційно
організованої системи професійної підготовки гендерна культура студентів
вищих технічних навчальних закладів переважно формується лише на
низькому рівні (у 19-21% студентів), зовсім не виявляючись на
середньому, достатньому й високому рівнях. У переважної більшості
студентів вищих технічних навчальних закладів (81-89%) компонентна
структура гендерної культури залишається не сформованою, що негативно
позначається на ефективності їхньої міжособистісної та професійної
взаємодії з представниками своєї та протилежної статі.

Сутність формувального експерименту полягала в тому, щоб за допомогою
визначених педагогічних умов сприяти становленню й розвитку у студентів
вищих технічних навчальних закладів, які увійшли до експериментальної
вибірки, кожного з провідних компонентів структури гендерної культури –
когнітивного, аксіологічного й дієво-практичного в їх єдності.

Так, реалізація першої педагогічної умови – гуманітаризація професійної
підготовки студентів шляхом інтеграції гендерних досліджень у зміст
навчальних дисциплін, яка здійснювалася на масиві першої та четвертої
експериментальних груп, передбачала оновлення навчальної інформації з
курсів “Історія України”, “Філософія”, “Політологія”, “Соціологія”,
“Економіка”, “Основи педагогіки і психології”, “Основи права”, “Фізична
культура” за рахунок уведення тем з гендерної проблематики, які
розкривали понятійний та концептуальний апарат гендерної теорії,
ознайомлювали студентів з гендерним правом, проблемами гендерної
політики, демократії й соціалізації, сутністю й спрямованістю жіночого
руху, здобутками гендерної педагогіки та психології, особливостями
врахування фактору гендера у спорті. У межах викладання означених вище
навчальних дисциплін відбувалося ознайомлення студентів з: реальними
національними потребами створення гендерних стратегій і механізмів
їхнього втілення; змістом, напрямками й темпами проведення гендерної
політики й визначення її співвідношення з платформою поліпшення
становища жінок; осмислення особливостей національних підходів до
гендерних перетворень у різних країнах, а також їхнього узгодження з
гендерною концепцією, викладеної в міжнародних документах; міжнародним
досвідом гендерних перетворень; вітчизняним досвідом державного
забезпечення рівності жінок і чоловіків.

Реалізація другої педагогічної умови — педагогічна підтримка становлення
гендерної ідентичності юнаків і дівчат періоду студентської юності, що
відповідає їхній біологічній статі, яка здійснювалася на масиві другої
та четвертої експериментальних груп, відбувалася переважно на заняттях з
курсів “Філософія”, “Соціологія”, “Основи педагогіки і психології” та
“Фізичне виховання”, а також упродовж викладання авторського спецкурсу
“Основи гендерних знань”. Реалізація цієї педагогічної умови
здійснювалася у три етапи з урахуванням особливостей становлення
інтелектуально-когнітивного, емоційно-оцінного й
рефлексивно-регулятивного компонентів гендерної ідентичності юнаків і
дівчат періоду студентської юності. Запропоновані групові й
індивідуальні форми роботи сприяли усвідомленню студентами не тільки
системи знань щодо особливостей своєї гендерної ідентичності, але й
виробленню й тренуванню навичок позитивної статеворольової й егалітарної
поведінки з представниками своєї та протилежної статі в різних ситуаціях
навчально-професійної діяльності й приватного життя. Провідними методами
навчання студентів були пояснювально-ілюстративний, проблемно-пошуковий
і інтерактивний, що відповідно вимагало створення спеціальних
навчально-виховних ситуацій (проблемних, ігрових, сюжетно-рольових,
імітаційних і т.ін.), які спонукали студентів до пізнання сутності й
особливостей власної гендерної ідентичності, а також пошуку ефективних
способів саморегуляції своєї статеворольової поведінки. Зокрема,
проблемні ситуації створювалися для того, щоб студенти чіткіше
визначилися щодо різних стратегій гендерної ідентичності, а також виявів
порушень статевої самосвідомості й неадекватної статеворольової
поведінки особистості. Для цього студенти залучалися до участі у дебатах
з таких тем: «Вищий технічних навчальний заклад – це місце для приємних
егалітарних взаємин з однолітками або ризику й виживання ?», «Чи варто
радіти або засмучуватися, що Ви як майбутній інженер представник жіночої
(чоловічої) статі ? «, «Які радощі й небезпеки студентської вечірки?» і
т.ін. Студентам пропонувалося навести певні епізоди чи сюжети з
гендерної проблематики, які іноді розігрувалися на семінарських заняттях
засобами драматизації або ставали предметом візуалізації. Крім того, в
якості завдань для самостійної роботи студентам були запропоновані такі,
які були спрямовані на діагностування стратегій їхньої гендерної
ідентичності, осмислення особливостей останньої та розробку проектів
щодо самовдосконалення своєї чоловічої/жіночої особистості. Для цього
використовувалися тести Р.Амтхануера, Е.Генкіна, що сприяли звільненню
від застарілих гендерних стереотипів (Наприклад, тести «Що забезпечує
більшого щастя: робота або особисте життя?», «Добре це чи погано, коли
чоловік у родині господар?” і ін.). Спонукаючи студентів до щоденних
спостережень за представниками обох статей різного віку в ситуаціях
професійної (інженерно-технічної), суспільної та індивідуальної
життєдіяльності, а також залучаючи їх до гендерного аналізу різних
парадоксів, які мали місце у житті жінок і чоловіків, проведення
відповідних аналогій, ми створювали ситуації для осмислення дівчатами і
юнаками міри відповідності своїх ген-дерних стереотипів
загальноприйнятим нормам, а також для глибшого пізнання ними
особливостей своєї жіночої/чоловічої індивідуальності.

Реалізація третьої педагогічної умови – проектування ситуацій освітнього
середовища на засадах розвитку діалогу “маскулінної”, “андрогінної” та
“фемінної” культур, яка здійснювалася на масиві третьої та четвертої
експериментальних груп, відбувалася переважно в позааудиторний час
шляхом активізації виховної роботи кураторів академічних груп зі
студентами з метою вдосконалення гендерного виховання їхньої особистості
та сексуальної просвіти. Для цього було впроваджено спеціально
розроблену програму виховних заходів (“Чоловік і жінка у сфері
інженерно-технічної діяльності: війна статей або діалог культур?”), що
передбачала низку цікавих форм роботи кураторів зі студентами,
спрямовану не тільки на самопізнання ними своїх гендерних характеристик,
усвідомлення цінності чоловічої та жіночої індивідуальності,
ознайомлення з сутністю гендерних стереотипів, але й на самовиховання
якостей, які сприяють гармонізації статевої самосвідомості дівчат і
юнаків та виробленню позитивних – егалітарних стосунків між ними.
Забезпечуючи платформу довіри студентів до викладачів, деканату й
органів студентського самоврядування, куратори намагалися принципово
змінити характер своєї взаємодії зі студентами. На мікрорівні, у
безпосередньому або опосередкованому (наприклад, через письмові
звернення) спілкуванні зі студентами різної статі куратори, вивчаючи
гендерні особливості студентів, намагалися конкретизувати питання щодо
етикету й цінностей взаємодії чоловіків і жінок, які домінують в
інженерно-технічній сфері суспільства. При цьому, організовуючи виховні
заходи, куратори відмовилися від практики навішування ярликів (“Усі
чоловіки (жінки) …”), схематизму мислення й стереотипного сприйняття
образа людини. У своїй практиці спілкування зі студентами вони,
поважаючи їхню особистість незалежно від статі, виявляючи максимальну
повагу до індивідуальних проблем дівчат і юнаків, демонстрували
ввічливість, коректність, шанобливість, стриманість, високу культуру
спілкування, здійснюючи пошук найкращих зразків егалітарних контактів з
ними. В організації виховної діяльності кураторів зі створення
полікультурного середовища спілкування студентів різної статі широко
застосовувалися інноваційні форми й методи роботи, які, з одного боку,
сприяли активізації пізнавального інтересу юнаків і дівчат до проблеми
діалогу маскулінної, андрогінної та фемінної культур, а з іншого –
формуванню їх гендерної культури на основі прийняття ідеї гендерної
рівності і відмови від застарілих патріархатних стереотипів щодо ролі і
місця жінки в суспільстві. Тому куратори при проведенні виховних заходів
зі студентами широко використовували засоби відеотеки, а також
різноманітні види дискусій, ситуаційно-рольових ігор, ігор-драматизацій,
«мозкових атак”, гендерних тренінгів і т.ін.

Зазначимо, що впродовж формувального експерименту з метою вияву міри
ефективності сукупності запропонованих педагогічних умов формування
ген-дерної культури студентів вищих технічних навчальних закладів було
реалізовано методику діагностичних зрізів (початкового, проміжного й
прикінцевого), яка вибудовувалася на засадах критеріального підходу.
Результати формувального експерименту, що проводився за варіативною
схемою на базі студентів чотирьох вищих технічних навчальних закладів,
відбиває таблиця (див. с. 14).

Як видно з таблиці, у четвертій експериментальній групі (ЕГ4), в якій
модель формування гендерної культури студентів вибудовувалася на
реалізації сукупності трьох педагогічних умов, було досягнуто найкращих
результатів. Так, у цій експериментальній групі із її жіночого складу
19% дівчат виявило високий, 28% – достатній, 31% – середній і 22% –
низький рівні гендерної культури, а із чоловічого складу 12% юнаків
виявило високий, 21% – достатній, 39% – середній і 29% – низький рівні
означеного новоутворення особистості. Характерним було те, що у жодного
із студентів гендерна культура не перебувала у стадії формування,
оскільки була сформована її цілісна структура у складі трьох провідних
компонентів – когнітивного, аксіологічного й дієво-практичного.

Таблиця

Результати прикінцевого діагностичного зрізу щодо рівнів сформованості
гендерної культури у студентів вищих технічних навчальних закладів

Групи Студентки (дівчата) Студенти (юнаки)

Рівні гендерної культури (%) Рівні гендерної культури (%)

В Д С Н СФ В Д С Н СФ

ЕГ 1 — 27 32 30 11 — 21 28 26 25

ЕГ 2 — 23 29 31 17 — 17 26 33 24

ЕГ 3 — 11 28 36 25 — 6 21 38 35

ЕГ 4 19 28 31 22 — 12 21 39 29 —

КГ 5 — — 5 28 67 — — 3 22 75

Умовні позначки:

В, Д, С, Н – високий, достатній, середній, низький рівні сформованості
гендерної культури студентів; СФ – стан, коли компоненти гендерної
культури студентів перебували у стадії формування.

ЕГ – експериментальна група. КГ – контрольна група.

У першій (ЕГ1), другій (ЕГ2) і третій (ЕГ3) експериментальних групах
була зафіксована стала позитивна динаміка у формуванні гендерної
культури студентів вищих технічних навчальних закладів, яка переважно
виявилася на достатньому, середньому і низькому рівнях, хоча жоден із
випробуваних цих експериментальних груп не виявив гендерної культури на
високому рівні. Так, у першій експериментальній групі (ЕГ1), де
реалізовувалася модель формування гендерної культури студентів, що
вибудовувалася на засадах першої педагогічної умови, було одержано вищі
результати: достатнього рівня гендерної культури досягло 27% дівчат і
21% юнаків, середнього – 32% дівчат і 28% юнаків і низького рівня – 30%
дівчат і 26% юнаків. У стадії формування означене новоутворення
особистості перебувало лише у 11% дівчат і у 25% юнаків. У другій
експериментальній групі (ЕГ2), на масиві якої реалізовувалася модель
формування гендерної культури студентів, яка вибудовувалася на засадах
другої педагогічної умови, було досягнуто нижчих результатів.
Достатнього рівня гендерної культури досягло 23% дівчат і 17% юнаків,
середнього – 29% дівчат і 26% юнаків, низького рівня – 31% дівчат і 33%
юнаків. У стадії формування це новоутворення особистості перебувало у
17% дівчат і 24% юнаків. У третій експериментальній групі (ЕГ3), модель
формування гендерної культури студентів в якій вибудовувалася шляхом
реалізації третьої педагогічної умови, виявилися найнижчі результати,
оскільки достатнього рівня гендерної культури в ній досягло лише 11%
дівчат і 6% юнаків, середнього – 28% дівчат і 21% юнаків, а низького
рівня – 36% дівчат і 38% юнаків. У стадії формування ця якість
особистості перебувала у 25% дівчат і у 35% юнаків.

На відміну від експериментальних груп, на масиві студентів п’ятої —
контрольної групи (КГ5) відбулася незначна позитивна динаміка формування
гендерної культури, оскільки вона виявилася на середньому рівні лише у
5% дівчат і 3% юнаків, а на низькому – у 28% дівчат і 22% юнаків. У
решти жіночого (67%) та чоловічого (75%) складу студентства контрольної
групи, модель організації професійної підготовки якого не передбачала
цілеспрямованої інтеграції гендерного підходу, гендерна культура
перебувала у стадії формування.

Загалом, результати прикінцевого діагностичного зрізу цілком підтвердили
правомірність висунутої гіпотези дослідження про те, що формування
гендерної культури студентів вищих технічних навчальних закладів
відбувається ефективніше шляхом реалізації запропонованої сукупності
педагогічних умов. Наведеними вище емпіричними фактами було цілком
підтверджено основну гіпотезу дослідження.

У висновках подано результати дослідження, основні з яких такі.

У дисертації вперше досліджено процес формування гендерної культури
студентів вищих технічних навчальних закладів; теоретично обґрунтовано
сутність і структуру гендерної культури студентів вищих технічних
навчальних закладів, а також педагогічні умови, за яких цей процес
відбувається ефективно; розроблено й експериментально апробовано модель
формування гендерної культури студентів вищих технічних навчальних
закладів.

1. Культура – це універсальний спосіб діяльності, фундаментальною
властивістю якої є те, що вона функціонує як механізм, що створений для
спадкування й передачі соціальних сил від одного покоління іншому.

2. Як особливе соціальне явище, гендерна культура виникає у вигляді
сукупності матеріальних і духовних багатств, цінностей і ідей, норм і
традицій, знакових систем, яка використовується суспільством для
закріплення, збереження й передачі надбань накопиченого соціального
досвіду, забезпечення комунікації й регуляції статеворольової поведінки
його членів як представників певної соціальної статі – жіночої та
чоловічої.

3. Гендерна культура студентів вищих технічних навчальних закладів як
індивідуальна характеристика – це особливий спосіб оформлення ними своєї
життєдіяльності, зумовлений їхнім прагненням до максимальної реалізації
своїх сил і здатностей як представників певної соціальної статі, що
виявляється через комплекс відповідних інтелектуальних,
ціннісно-змістових і поведінкових характеристик їхньої особистості,
заснованих на знанні основ гендерної теорії, розвитку духовних потреб,
інтересів і смаків, що визначають вибір адекватної стратегії гендерної
ідентичності, засвоєнні цінностей, норм і правил статеворольової
поведінки в соціальній, професійній і побутовій сферах діяльності, що
відповідає принципам гендерної рівності і демократії.

4. Структура гендерної культури студентів вищих технічних навчальних
закладів у своєму складі припускає наявність трьох провідних
компонентів, тісно зв’язаних один з одним: когнітивного, аксіологічного
і дієво-практичного. Критеріями їх виміру, відповідно, були
інтелектуальний, ціннісний і поведінковий.

5. За результатами констатувального експерименту було з’ясовано, що
впродовж традиційно організованої системи професійної підготовки, не
спрямованої на реалізацію ідей гендерного підходу, гендерна культура
студентів вищих технічних навчальних закладів формується стихійно,
виявляючись переважно лише на низькому (19-21%) рівні, що негативно
впливає на ефективність їхнього професійно-особистісного й кар’єрного
зросту, а також міжособистісної та професійної взаємодії з
представниками своєї та протилежної статі.

6. За емпіричними даними прикінцевого діагностичного зрізу в четвертій
експериментальній групі, на масиві якої реалізовувалася сукупність
запропонованих педагогічних умов, було зафіксовано найсуттєвішу динаміку
у формуванні гендерної культури студентів вищих технічних навчальних
закладів, які виявили високий (12-19%), достатній (21-28%), середній
(31-39%) і низький (22-29%) рівні сформованості гендерної культури. В
жодного із студентів цієї групи гендерна культура не перебувала у стадії
формування. Навпаки, у студентів контрольної групи гендерна культура
виявилася лише на середньому (3-5%) і низькому (22-28%) рівнях
сформованості. У решти жіночого (67%) та чоловічого (75%) складу
студентів контрольної групи, модель організації професійної підготовки
якої вибудовувалася на традиційних засадах, гендерна культура перебувала
у стадії формування.

6. Результати формувального експерименту засвідчили, що формування
гендерної культури студентів вищих технічних навчальних закладів
відбувається ефективно за таких педагогічних умов, а саме:
гуманітаризація професійної підготовки шляхом інтеграції гендерних
досліджень у зміст навчальних дисциплін; педагогічна підтримка
становлення гендерної ідентичності юнаків і дівчат періоду студентської
юності, що відповідає їхній біологічній статі; проектування ситуацій
освітнього середовища на засадах розвитку діалогу “маскулінної”,
“андрогінної” та “фемінної” культур.

7. Засобами кореляційного аналізу було доведено, що на рівень
сформованості гендерної культури суттєво впливають такі індивідуальні
особливості студентів, як потреби в пізнанні, досягненнях і домінуванні.
При цьому має місце така залежність: чим інтенсивніше в студентів
виявляються потреби в пізнанні й досягненнях, а також найменш виражена
потреба в домінуванні, тим вищого рівня гендерної культури вони досягали
незалежно від їхньої біологічної статі й, навпаки.

Водночас результати поданого дослідження не вичерпують усієї повноти
висвітлення запропонованої проблеми. Подальшого дослідження потребують
питання нових технологій гендерної освіти й виховання студентів старших
курсів вищих технічних навчальних закладів, а також
психолого-педагогічної перепідготовки викладачів вищої технічної школи
як фахівців-гендерологів.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено в таких
публікаціях автора:

Статті в наукових фахових виданнях

1. Терзі П.П. Гендерна культура майбутнього фахівця технічного профілю:
данина моді чи потреба часу? //Науковий вісник Південноукраїнського
державного педагогічного університету: Зб. наук. праць. – Одеса: ПДПУ
ім. К.Д. Ушинського. – 2005.- Спец. вип. “Інтеграція гендерного підходу
в сучасну науку і освіту: Результати та перспективи”. – С. 15-20.

2. Терзи Ф.Ф. К вопросу о сущности понятия “профессиональная культура”
будущего специалиста //Науковий вісник Південноукраїнського державного
педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. праць. – Одеса:
ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. – 2005. – Вип. 7-8. – С. 95-101.

3. Терзи Ф.Ф. Об опыте методического обеспечения процесса формирования
гендерной культуры студентов технического вуза // Науковий вісник
Південноукраїнського державного педагогічного університету ім.
К.Д.Ушинського: Зб. наук. праць. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д.Ушинського. –
2005. – Вип. 7-8. – С.101-107.

4. Терзі П.П. Методологія гендерної психології і педагогіки як
концептуальна основа формування у студентів вищих закладів освіти
гендерної культури // Науковий вісник Південноукраїнського державного
педагогічного університету: Зб. наук. праць. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д.
Ушинського. – 2006. – Вип. 9-10. – С. 60-68.

5. Терзі П.П. Із досвіду експериментального дослідження процесу
формування гендерної культури студентів вищих технічних навчальних
закладів //Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного
університету ім. К.Д.Ушинського: Зб. наук. праць. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д.
Ушинського. – 2007. – Вип. 9-10. – С.43-50.

Методичні рекомендації

6. Терзі П.П. Формування гендерної культури студентів: Методичні
рекомендації /За ред. О.С.Цокур. – Одеса: ОНМУ, 2007. – 24 с.

7. Терзи Ф.Ф., Михайлик О.Г. Методические указания к
профессионально-прикладной физической подготовке студентов: гендерный
аспект. – Одесса: ОНМУ, 2005. – 39 с.

Матеріали науково-практичних конференцій

8. Терзі П.П. Щодо формування гендерної грамотності студентів вищого
морського закладу освіти // Гендерна освіта у вищих навчальних закладах
України: проблеми та перспективи інтеграції /Матеріали міжвуз.
наук.-практ. конф. / Гол. ред. О.С.Цокур. – Одеса, 2004. – С.19-21.

9. Терзи Ф.Ф. Проблемы подготовки преподавателей вуза к формированию
гендерной культуры студентов // К.Д. Ушинський і сучасність: Пріоритетні
напрямки розвитку професійної освіти / Матеріали міжнар. наук.-практ.
конф. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2004. – Т. 2. – С. 90-92.

10. Терзи Ф.Ф. О формировании гендерной культуры студентов технического
вуза // Славянская педагогическая культура: Научно-теоретический журнал
Приднестровского НОЦ ЮО РАО – Бендеры, 2005. – № 4. – С. 82-84.

11. Мунтян И.С., Кучеренко С.В., Терзи Ф.Ф. О перспективах развития в
Украине идей гендерной педагогики (на примере научного творчества
профессора В.П. Кравца) // Проблема особистості в сучасній науці:
результати та перспективи досліджень / Матеріали. міжнар. наук.-практ.
конф. студентів та молодих науковців / За ред. О.С. Цокур. – Одеса,
2005. – С. 148-149.

12. Белоус С.Н., Лаговская Н.Г., Терзи Ф.Ф., Яценко Н.Б. Анализ
некоторых показателей физического развития студентов, занимающихся в
группе спортивного совершенствования по ручному мячу // Сучасні
досягнення валеології та спортивної медицини /Матеріали УI міжнар.
наук.-практ. конф. / Гол. ред. В.С. Со-коловський. – Одеса: ОДМУ, 2000.
– С. 91-93.

13. Абрамова Н.В., Терзи Ф.Ф., Нахаба Л.А. Анализ физической
работоспособности и максимального потребления кислорода у
студентов-первокурсников // Сучасні досягнення валеології та спортивної
медицини / Матеріали VII міжнар. наук.-практ. конф. /Гол. ред. В.С.
Соколовський. – Одеса: ОДМУ, 2001. – С.118.

14. Терзи Ф.Ф., Яценко Н.Б., Никитченко М.Б. Динамическая характеристика
факторных взаимоотношений показателей, характеризующих саногенетический
статус студенческой популяции в динамике двадцатилетнего наблюдения
// Сучасні досягнення спортивної медицини, лікувальної фізкультури та
валеології / Матеріали УVI міжнар. наук.-практ. конф. / Гол. ред.
В.С.Соколовський. – Одеса: ОДМУ, 2002. – С. 98-99.

15. Терзі П.П. Гендерна соціалізація підростаючого покоління як
актуальна психолого-педагогічна проблема // Ciagiosc I zmiana w
pedagogice ХХI wieku: Wуdawnictwo Akademii Podlaskiej. – Siedlce, 2007.
– Csesc 1. – S. 215-219.

АНОТАЦІЯ

Терзі П.П. Формування гендерної культури студентів вищих технічних
навчальних закладів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі
спеціальності 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. –
Кіровоградський державний педагогічний університет імені В. Вінниченка,
Кіровоград, 2007.

У дисертації досліджено проблему формування гендерної культури студентів
вищих технічних навчальних закладів. Конкретизовано провідні позиції
науковців щодо розуміння феномену “культура” як соціального явища та
індивідуальної характеристики особистості. Виявлено й теоретично
обґрунтовано сутність, специфіку й структуру гендерної культури,
охарактеризовано критерії, показники й рівні її сформованості у
студентів. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування
гендерної культури студентів вищих технічних навчальних закладів.
Експериментально апробовано методику організації означеного процесу.

Ключові слова: культура, гендерна культура, формування гендерної
культури студентів, інтеграція гендерних досліджень, гендерна
ідентичність, вищі технічні навчальні заклади.

АННОТАЦИЯ

Терзи Ф.Ф. Формирование гендерной культуры студентов высших технических
учебных заведений. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального
образования. – Кировоградский государственный педагогический университет
имени В.Винниченко, Кировоград, 2007.

Диссертация посвящена научно-теоретическому осмыслению проблемы
формирования гендерной культуры студентов технических вузов.

В первой главе “Теоретические основы исследования проблемы формирования
гендерной культуры студентов высших технических учебных заведений” с
позиций современных исследовательских подходов (антропологического,
социологического, философского) и теоретических концепций
(деятельностной, аксиологической, личностной, культурологической,
плюралистической) осуществлен анализ феномена “культура” как социального
явления и черты личности, определена сущность и структура гендерной
культуры, а также выявлены и теоретически обоснованы педагогические
условия ее формирования у студентов высших технических учебных
заведений.

В результате изучения научной литературы было установлено, что в
качестве особого социального явления, гендерная культура предстает как
определенная совокупность материальных и духовных богатств, ценностей и
смыслов, норм и традиций, знаковых систем, используемая обществом для
закрепления, сохранения и передачи достояний накопленного социального
опыта, обеспечения коммуникации и регуляции полоролевого поведения его
членов как представителей определенного социального пола – женского и
мужского. Гендерная культура студентов как индивидуальная характеристика
их личности – это особый способ оформления ими своей жизнедеятельности,
обусловленный их стремлением к максимальной реализации своих сил и
способностей как представителей определенного социального пола,
проявляющийся через комплекс соответствующих интеллектуальных,
ценностно-смысловых и поведенческих характеристик их личности,
основанных на знании основ гендерной теории, развитии духовных
потребностей, интересов и вкусов, определяющих выбор адекватной
стратегии гендерной идентичности, усвоении ценностей, норм и правил
полоролевого поведения, соответствующего принципам гендерного равенства
и демократии.

Структура гендерной культуры студентов высших технических учебных
заведений в своем составе предполагает наличие трех основных
компонентов, тесно связанных друг с другом:

— когнитивного, обеспечивающего знание понятийно-терминологического
аппарата и понимание основных идей гендерной теории; наличие адекватных
представлений относительно диапазона ролей, обязанностей и норм
маскулинности/феминности в исторической ретроспективе и в современном
обществе; знание сущности основных психологических теорий маскулинности
и феминности (психоаналитической, комплиментарности, андрогинии,
социального научения и т.д.); осмысление функций гендерных стереотипов и
гендерных схем; понимание особенностей становления гендерной
идентичности личности;

— аксиологического, обеспечивающего признание целесообразности идей
гендерного равенства, ценности каждой личности и ее самореализации
независимо от половой принадлежности; ориентация на обеспечение
равенства возможностей и участия представителей женского и мужского пола
в публичной, профессиональной и частной сферах жизни; отказ от
устаревших гендерных (патриархатных) стереотипов (игнорирование женского
опыта, роли женщин в обществе; поляризации мужских и женских качеств,
деятельностей, абсолютной феминности/маскулинности; ассиметрия в
распределении власти и доступа к ресурсам; ограничение прав и
возможностей в выборе профессии, распределении благ и т.д.);
направленность на самоисследование гендерных особенностей своей
личности; позитивное отношение к себе как представителю определенного
пола; ориентация на самосовершенствование качеств своей личности
посредством расширения репертуара и диапазона гендерных ролей;

— действенно-практического, обеспечивающего проявление уважения к
личности независимо от ее половой принадлежности и выраженности черт
маскулинности/феминности; толерантность во взаимодействии с людьми
различной направленности их гендерной идентичности; демонстрацию опыта
эгалитарного поведения с людьми противопожного пола в различных
ситуациях (учебных, профессиональных, деловых, семейно-бытовых и т.д.);
непримиримость в борьбе с устаревшими гендерными стереотипами в личном
опыте полоролевого взаимодействия; участие в выполнении действий и видов
деятельности, типичных и нетипичных для мужских и женских ролей;
самовоспитание качеств своей личности, способствующих становлению
гендерной идентичности позитивной направленности, соответствующей
биологическому полу.

Підписано до друку 19.11.2007. Формат 60(90/16.

Папір друкарський. Обсяг 0,9 д.а. Наклад 120 прим. Зам. № 193/07.

Видавнича організація ОНМУ.

м. Одеса, вул. Мечникова, 34

Похожие записи