УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

НІКІТСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ САД – НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

БОНДАРЕВА ЛІЛІЯ ВІКТОРІВНА

удк 581.9(282.247.34)

Флора і рослинність гераклейського півострова

03.00.05 – ботаніка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Ялта – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Нікітському ботанічному саду – Національному науковому
центрі Української академії аграрних наук

Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор

Корженевський Владислав Вячеславович

Ялтинський університет менеджменту,

професор кафедри екології

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Бойко Михайло Феодосійович, Херсонський державний університет, професор
кафедри ботаніки

кандидат біологічних наук, доцент

Вахрушева Людмила Павлівна, Таврійський національний університет ім.
В.І. Вернадського, доцент кафедри ботаніки

Захист відбудеться “16” квітня 2008 р. о 10 00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 53.369.01 в Нікітському ботанічному саду –
Національному науковому центрі УААН за адресою: 98648, Україна, АР Крим,
м. Ялта, смт. Нікіта, НБС–ННЦ.

Тел./факс: (0654) 33-65-50

Е-mail: HYPERLINK «mailto:[email protected]»
[email protected]

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Нікітського ботанічного
саду – Національного наукового центру за адресою: 98648, Україна, АР
Крим, м. Ялта, смт. Нікіта, НБС–ННЦ.

Автореферат розіслано “5” березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат біологічних наук
Садогурський С.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення складу і структури флори і рослинності
Гераклейського півострова (ГП) є одним з пунктів програми інвентаризації
рослинного покриву Криму. Зазначена програма важлива для всебічної
оцінки флористичного і фітоценотичного багатства півострова, визначення
його місця в загальноєвропейській геоботанічній системі і для розробки
науково-обгрунтованих заходів охорони. На цей час в Криму, в одному з
Європейських центрів біологічного різноманіття (Выработка приоритетов…,
1999), тільки заповідники залишаються добре вивченими територіальними
об’єктами (Дидух и др., 1997). При цьому навіть наявні дані вимагають
уточнення і перевірки, оскільки останнім часом у Криму гостро стоїть
проблема генетичної ерозії (Дидух, Ена, 1999).

Севастопольський регіон, порівняно з іншими територіями Криму, є найменш
вивченим як у флористичному, так і в геоботанічному аспекті (Ена и др.,
1997). Безпосередньо рослинному покриву ГП присвячені лише роботи кінця
XIX – початку XX століть (Cosson, 1856; Lespinasse, 1881; Талиев, 1902);
інші публікації містять розрізнені, фрагментарні флористичні і
геоботанічні відомості (Траншель, 1903; Вульф, 1927-1969; Косых,
Голубев, 1983; Калиниченко, 2003 та ін.).

Особливістю ГП є поєднання селітебних, сільськогосподарських зон і
малопорушених природних ландшафтних комплексів, які збереглися, але були
малодоступними для дослідження через нещодавній особливий військовий
статус. Досконального вивчення і аналізу в повному обсязі складу і
структури, а також встановлення созологічного значення спонтанної флори
і природної рослинності всього ГП раніше не проводилось, що, враховуючи
прогресуючі процеси деградації і знищення рослинного покриву території,
визначає актуальність і аргументує вибір об’єкту дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана в рамках планової науково-дослідної роботи відділу
флори, рослинності і заповідної справи Нікітського ботанічного саду –
Національного наукового центру (НБС-ННЦ) за темами: «Вивчити структуру й
динаміку рослинного покриву для оптимізації ландшафтів Криму» (№
держреєстрації 0197U004313), «Збереження різноманіття, пошук та
ефективне використання біологічних ресурсів у природних і антропогенних
ландшафтах на півдні України» (№ держреєстрації 0101U007189) і за
індивідуальним планом аспірантської підготовки.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – оцінити сучасний стан флори і
рослинності ГП для розробки науково-обгрунтованих рекомендацій з питань
їх збереження.

Для здійснення цієї мети були поставлені наступні завдання:

виявити видовий склад спонтанної флори і проаналізувати її структуру;

розробити синтаксономічну схему рослинності відповідно до принципів
еколого-флористичної класифікації;

виявити раритетні види флори і дати созологічну оцінку рослинному
покриву;

виробити основні рекомендації щодо оптимізації природно-заповідного
фонду України на території ГП.

Об’єкт дослідження: рослинний покрив.

Предмет дослідження: склад, структура спонтанної флори і природної
рослинності ГП.

Методи дослідження. Збір і обробку матеріалу проведено відповідно до
вимог стандартних флористичної й геоботанічної методик (Голубев, 1981;
Голубев, Корженевский, 1985). При аналізі структури флори використані
дані “Биологической флоры Крыма” В.М. Голубєва (1996). Класифікація
рослинних угруповань здійснювалася відповідно до принципів методу Ж.
Браун-Бланке (Braun-Blanquet, 1964). Назви таксонів і синтаксонів
неведені з урахуванням сучасних вимог (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999;
Weber, Moravec, Theurillat, 2000).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено оцінку сучасного
стану і визначено якнайповніший видовий склад вищих судинних рослин
спонтанної флори ГП. На основі аналізу систематичної, ареалогічної,
біоморфологічної і екологічної структур виявлені регіональні особливості
флори. Вперше виконано геоботанічне обстеження рослинного покриву всієї
території ГП та складено продромус природної рослинності, який включає
11 класів, 11 порядків, 13 союзів, 16 асоціацій, 4 субасоціації, 8
варіантів асоціацій. Описані нові синтаксони: 4 асоціації, 4
субасоціації і 8 варіантів. Дана созологічна оцінка флори і рослинності,
уточнені й виявлені нові місцезростання рідкісних видів, що знаходяться
під загрозою знищення, у тому числі тих, які мають єдині локалітети на
території України.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можливо
використовувати при складанні визначників, продромусів рослинності,
Державного Кадастру рослинного світу, регіонального і державного рівня
Червоних списків, а також покладені в основу моніторингу популяцій і
ценозів Севастопольського регіону. Матеріали дослідження містять дані
про рідкісні таксони і синтаксони Криму і України. Ці дані використані
при виконанні науково-дослідної роботи “Флористическое обследование г.
Севастополя, составление перечня редких и находящихся под угрозой
исчезновения видов растений, незанесенных в Красную книгу Украины”
(2001). Созологічна оцінка флори і рослинності є основою для розширення
природоохоронної мережі ГП. Пропозиції з питань організації шести нових
об’єктів природно-заповідного фонду передані до Держуправління охорони
навколишнього природного середовища м. Севастополя. За результатами
дослідження були підготовлені наукове обґрунтування і клопотання для
резервування частини території Гераклейського півострова з метою
створення ботанічного заказника місцевого значення “Караньський”.
Матеріали досліджень використані під час підготовки карт і статей
“Растительность Гераклейского полуострова“ и “Ботанический заказник
Караньский” в науково-популярному виданні “Атлас охраны природы
Севастополя”.

Гербарій НБС-ННЦ (YALT) поповнено матеріалами флори ГП обсягом 300
гербарних аркушів.

Особистий внесок здобувача. Вивчення флори і рослинності ГП проведено
автором самостійно. Безпосередньо дисертантом розроблена програма
наукових досліджень; проведені польові роботи, в результаті яких було
виконано 645 геоботанічних описів; здійснена камеральна обробка і
проаналізовані одержані дані; виконаний огляд літературних відомостей і
гербарних зборів; написаний текст дисертаційної роботи; сформульовані
висновки; підготовлені публікації. Із праць, опублікованих із
співавторами, в дисертацію увійшли одержані особисто автором результати.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися на наукових засіданнях відділу флори, рослинності і
заповідної справи і Вченої ради НБС-ННЦ (1997-2007 рр.); наукових
семінарах відділу біотехнологій і фіторесурсів і міжвіддільському
семінарі Інституту біології південних морів НАН України (2003-2006 рр.);
на засіданні науково-технічної ради науково-дослідного центру Збройних
сил України “Державний океанаріум” (2004 р.); на засіданнях
Севастопольського відділення Українського ботанічного товариства (2006
р.); на засіданні відділу геоботаніки інституту ботаніки ім. М.Г.
Холодного НАН України (2006 р.); на 9 конференціях: I республіканській
конференції молодих учених Криму “Актуальные вопросы современной
биологии” (м. Сімферополь, 18 травня 2000 р.); VII молодіжній
конференції ботаніків в Санкт-Петербурзі (15-19 травня 2000 р.); II
науковій конференції “Заповедники Крыма. Биоразнообразие на приоритетных
территориях: 5 лет после Гурзуфа” (м. Сімферополь, 25-26 квітня 2002
р.); конференції молодих учених-ботаніків України “Актуальные проблемы
ботаники и экологии” (м. Одеса, 26-29 вересня 2003 р.); конференції
молодих вчених-ботаніків України “Актуальні проблеми ботаніки та
екології” (м. Канів, 7-10 вересня 2004 р.); III науковій конференції
“Заповедники Крыма: заповедное дело, биоразнообразие, экообразование”
(м. Сімферополь, 22 квітня 2005 р.); конференції молодих
вчених-ботаніків України “Актуальні проблеми дослідження та
фіторізноманіття” (м. Умань, Національний дендрологічний парк “Софіївка”
НАНУ, 6-9 вересня 2005 р.); міжнародній конференції молодих
учених-ботаніків “Актуальні проблеми ботаніки, екології та
біотехнології” (м. Київ, 27-30 вересня 2006 р.); III міжнародній
конференції молодих вчених “Biodiversity. Ecology. Adaptation.
Evolution.”, присвяченої 100-річчю з дня народження видатного
українського ліхенолога М.Ф. Макаревич (м. Одеса, 15-18 травня, 2007
р.).

Публікації. Результати дисертаційних досліджень опубліковані в 16
працях, серед яких 7 статей в виданнях, затверджених ВАК України як
спецiалiзованих по бiологiчному профiлю, матерiали i тези 9 наукових
конференцiй.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 6
розділів, висновків, списку використаної літератури (321 джерело) і 4
додатків. Загальний обсяг роботи – 282 сторінки машинописного тексту, э
яких 86 сторінок – додатки. Робота включає 37 таблиць, 32 рисунки, які
займають в основній частині 20 повніх сторінок.

Основний зміст роботи

Особливості умов формування флори і рослинності регіону

ГП розташований на південному заході Криму і відноситься до його
передгірної частини, але відрізняється від типового Передгір’я
спокійнішим заляганням порід. Характеризується як невисоке
денудаційно-структурне плато, поверхня якого поступово знижується від
250 до декількох метрів абсолютної висоти. Формування флори і
рослинності обумовлено фізико-географічними особливостями, до яких можна
віднести: складний пересічений (балочний) рельєф; значну за протяжністю
берегову смугу, яка характеризується перевагою абразії; відсутність
річок і прісних озер; наявність солоних озер, нехарактерних для типового
Передгір’я. Для ГП відмічено декілька ландшафтних зон (Позаченюк, 2002),
що зумовлює різноманітність екотопів. Клімат ГП характеризується як дуже
засушливий, з помірно жарким літом і дуже м’якою зимою (Важов, 1977). На
формування рослинного покриву регіону, окрім абіотичних чинників,
помітно вплинув антропогенний, що пов’язано з історичним минулим
регіону.

Рис.1. Карта-схема Гераклейського півострова

ФлористИчна і геоботанічна вивченІСТЬ Гераклейського півострова

Історія вивчення флори і рослинності ГП нараховує близько двох століть,
але флористичні відомості, здебільшого, мають розрізнений, не
систематичний характер, деякі дані з різних причин є помилковими або
застарілими. Згадки про види, знайдені в околицях м. Севастополя, є в
багатьох літературних джерелах кінця XVIII – початку XIX ст., зокрема, в
працях К. Габліцля (1785), П.С. Палласа (Pallas, 1793-1801), М.
Біберштейна (Bieberstein, 1808-1819), Х.Х. Стевена (Steven, 1856-1857),
Е. Буасье (Boisser, 1867-1888), В.М. Аггєєнко (1897) та ін. Відомості
для околиць м. Севастополя в праці Є.В. Вульфа “Флора Крыма” (1927-1969)
базуються на гербарних зразках та матеріалах окремих праць всього
близько ста колекторів і авторів.

Є численні публікації про флористичні знахідки на території ГП (Липский,
1894; Талиев, 1901; Траншель, 1903; Гольде, 1903; Егорова, 1976;
Виноградова, 1978; Дубовик, Николаевский, 1980; Дубовик, 1981; Цвелев
1983, 1984, 1986, 1996 та ін.), а також – про рідкісні і зникаючі види
Севастопольського регіону (Лукс и др., 1976; Косых, Голубев, 1983;
Исиков и др., 2005). Найбільш повні флористичні списки опубліковані
французькими ботаніками М. Коссоном (1856) і Ж. Леспінассом (1881) за
матеріалами, зібраними біля м. Севастополя під час Кримської війни
1853-1856 рр. (цит. по Зеленецкий, 1906). Окремі відомості про рослинний
покрив містять праці Й.К. Пачоського (1890), В.М. Аггєєнко (1897), В.І.
Талієва (1889, 1900), В.П. Малєєва (1948), Г.І. Поплавської (1948), М.А.
Кочкіна (1967). Для південного сходу ГП О.В. Калиниченко (2003) виконав
класифікацію раритетних угруповань за домінантною системою; синантропну
рослинність вивчали на основі методу Браун-Бланке (Соломаха та ін.,
1992; Багрикова, 2004), але повна синтаксономічна схема рослинності для
всієї території ГП відсутня.

У розділі розглядаються точки зору деяких авторів на місце ГП у
загальних схемах геоботанічного районування Криму (Дюбуа-де-Монпере;
О.О. і Б.О. Федченко; Х.Х. Стевен; В.М. Аггєєнко; С.С. Станков; Є.В.
Вульф; М.С. Шалит і П.К. Козлов; В.П. Малєєв; Г.І. Поплавська; М.І.
Рубцов; Ю.Р. Шеляг-Сосонко; Я.П. Дідух).

Об’єкт, матеріали і Методи

Відповідно до мети і завдань роботи, вивчали спонтанну флору, під якою
розуміли сукупність популяцій видів вищих рослин природних і порушених
екотопів, у тому числі смітних рослин сільгоспугідь, і природну
рослинність, тобто фітоценози, властивості яких здебільшого сформувалися
під впливом природних процесів (Миркин и др., 1989).

Флористичні і геоботанічні дослідження проводили відповідно до
стандартних методик (Голубев, 1981; Голубев, Корженевский, 1985).
Протягом 1998-2005 рр. виконано 645 геоботанічних описів, з них в
лісових і рідколісових фітоценозах – 118, степових – 324, угрупованнях
морського узбережжя і засолених грунтів – 100, повітряно-водних – 26,
угрупованнях порушених місцезростань – 77. Додатково до геоботанічних,
проведені маршрутні дослідження. Для виявлення регіональних особливостей
було проаналізовано систематичну, географічну, біо- і екоморфологічну
структуру флори ГП. Отримані результати зіставлені з аналогічними
показниками, наведеними як для флори Криму в цілому, так і для його
окремих регіонів. В основу аналізу покладена лінійна система ознак В.М.
Голубєва (1996) і типологія ареалів, розроблена М.І. Рубцовим зі
співавторами (1979). Якісне порівняння систематичних спектрів ГП і Криму
проведено за методом А.П. Хохрякова (2000). Назви рослин наведені згідно
з “Vascular plants of Ukraine: A nomenclatural checklist” (Mosyakin,
Fedoronchuk, 1999).

Класифікацію рослинних угруповань здійснювали за методом Ж. Браун-Бланке
(Braun-Blanquet, 1964; Миркин та ін., 2001). Найменування синтаксонів
наведені відповідно до сучасних вимог “International Code of
Phytosociological Nomenclature” (Weber, Moravec, Theurillat, 2000).

В основу созологічної оцінки покладені дані і принципи, викладені в
“материалах к проекту Красной книги Крыма” (1999) і в новому виданні
Зеленої книги України (2002).

Аналіз флори Гераклейського півострова

На території ГП виявлені 28,32% таксонів вищих рослин, відомих для
Криму: 786 видів (767 аборігенних і 19 адвентивних), які відносяться до
399 родів, 85 родин, 6 класів і 4 відділів. У систематичній структурі
(табл. 1) виявлені закономірності, що характеризують особливості флор
Середземномор’я: перші місця в ранжируваному спектрі займають родини
Asteraceae (99 видів; 12,59%), Poaceae (88; 11,20%) і Fabaceae (61;
7,76%), до яких відноситься майже третина видів вищих рослин ГП (248;
31,55%); помітне місце у складі флори займають родини Lamiaceae (45
видів; 5,73%), Brassicaceae (40; 5,09%), Apiaceae (39; 4,96%), Rosaceae
(36 видів; 4,58%). Таксономічний спектр флори ГП належить до південного,
середземноморсько-центральноазіатського типу (Fabaceae-тип), з деякими
рисами схожості з середньоазіатськими флорами (друга тріада починається
родиною Lamiaceae). За кількістю видів провідні позиції займають, перш
за все, середземноморські роди (Euphorbia, Salvia, Allium, Medicago,
Geranium, Trifolium, Centaurea, Linum, Veronica).

В результаті хорологічного аналізу виявлено, що 73,33% видів флори ГП,
поширена в країнах Середземномор’я, що помітно перевищує відповідні
показники по Криму (58,9%). Домінуюча за кількістю таксонів група видів
з Давньосередземноморським типом ареалу (268 видів; 34,1%) представлена
десятьма елементарними ареалогічними групами, серед яких 37 кримських
ендеміків (4,71%). На відміну від флори Криму в цілому, в хорологічному
спектрі флори ГП друге місце займає Перехідний
європейсько-середземноморський географічний тип (211; 26,84%), до якого
належать найбільш багатовидові в аналізованій флорі елементарні геотипи:
європейсько-середземноморсько-передньоазіатський (116; 14,76%) і
європейсько-середземноморський (92; 11,7%). Голарктичний тип займає лише
третю позицію (137; 17,43%), зростає частка видів з ареалами Перехідного
середземноморсько-євразіатського степового типу (93; 11,83%), знижується
частка видів з ареалами Євразіатського степового типу (58; 7,38%).
Присутність адвентивних видів пов’язана з антропогенною трансформацією
ландшафтів (19 таксонів; 2,42%).

Таблиця 1

Провідні родини флори Гераклейського півострова

Родина Кіл-ть

родів % Аборигенні Адвентивні

кіл-ть

видів % кіл-ть видів %

Asteraceae 49 12,28 92 11,70 7 0,89

Poaceae 46 11,53 87 11,07 1 0,13

Fabaceae 19 4,76 60 7,63 1 0,13

Lamiaceae 20 5,01 45 5,73 — —

Brassicaceae 26 6,52 40 5,09 — —

Apiaceae 28 7,02 38 4,83 1 0,13

Rosaceae 16 4,01 35 4,45 1 0,13

Caryophyllaceae 17 4,26 25 3,18 — —

Chenopodiaceae 10 2,51 20 2,55 — —

Boraginaceae 13 3,26 19 2,42 — —

У 3 родинах 114 28,57 239 30,40 9 1,15

У 10 родинах 244 57,90 461 58,65 11 1,40

У спектрі основних біоморф флори ГП домінують трав’яні рослини (678
видів; 86,26%). Серед них висока роль полікарпічних трав (327; 41,61%),
потім, у порядку убування частки, ідуть озимі однолітники (203; 25,83%),
ярові однолітники (65; 8,28%), багаторічні і дворічні монокарпіки (39;
4,96%). Сумарна частка деревних і напівдеревних біоморф невелика (108;
13,74%), в ній кількісно, в ранжируваному ряду групи, переважають
напівчагарнички (37; 4,71%), потім ідуть чагарники (29; 3,69%), дерева
(15; 1,91%), напівчагарники (9; 1,15%) і чагарнички (6; 0,76%). Для 56
видів (7,12%), виявлена наявність декількох біоморф. Біоморфологічні
спектри флори ГП за типом структури пагонів, коріння та глибиною
проникнення кореневої системи близькі до спектрів флори Криму (табл. 2).

Таблиця 2

Склад біоморф флори Гераклейського півострова

Життєві форми Аборигенні Адвентивні

кіл-ть видів % кіл-ть видів %

За типом структури пагонів

Безрозетковий 267 33,97 15 1,91

Напіврозетковий 441 56,11 4 0,51

Розетковий 59 7,51 — —

За типом структури коріння

Стиржньокореневі 531 67,56 17 2,16

Мичкуватокореневі 236 30,03 2 0,25

За глибиною проникнення кореневої системи

Короткокореневі 204 25,95 3 0,38

Середньокореневі 241 30,66 8 1,02

Глибококореневі 322 40,97 8 1,02

За типами вегетації

Власно вічнозелені 33 4,20 2 0,25

Літньо-зимовозелені 261 33,21 4 0,51

Літньозелені 220 27,99 12 1,53

Ефемери і ефемероїди, що відростають

в пізньолітню-осінню пору 224 28,50 1 0,13

Ефемероїди, що відростають взимку 14 1,78 — —

Ефемероїди, що відростають навесні 15 1,91 — —

У спектрі за типами вегетації у флорі ГП вирішальну роль відіграють три
групи рослин (табл. 2): літньо-зимовозелені (265 видів; 33,72%),
літньозелені (232; 29,52%), ефемери і ефемероїди, що відростають в
пізньолітньо-осінній період (225; 28,63%). Незначна кількість видів є
ефемероїдами, які відростають навесні (15; 1,91%) і взимку (14; 1,78%).
На ГП, який раніше відносили до “Південного Криму” (Малеев, 1948),
зустрічаються 35 видів із 173 власно вічнозелених рослин, які зростають
переважно в субтропіках Південного берега (Голубев, 1996). Таким чином,
в аналізованій флорі виявлені характерні для флори Криму в цілому
(Голубев, 1996) перевага літньо-зимовозелених рослин, ефемерів і
ефемероїдів й відносно високий відсоток вічнозелених видів, а також
спостерігається більша, порівняно з типовими середземноморськими
флорами, частка літньозелених рослин.

У флорі ГП лідирують пізньовесняні-ранньолітньоквітучі (149 видів;
18,96%), средньо-пізньовесінньоквітучі (114; 14,50%) і
ранньо-средньолітньоквітучі види (90; 11,45%), істотну роль відіграють
ранньопізньолітньоквітучі (72; 9,16%) і
пізньовесняні-средньолітньоквітучі (58; 7,38%). В фітоценозах ГП
спостерігається наявність квітучих особин протягом всього року, але у
відповідності до кліматичних умов півострова їхня максимальна кількість
припадає на кінець весни (454 видів; 57,76%) і початок літа (491;
62,47%). Закономірності розподілу видів по ритмах цвітіння, у цілому,
відповідають таким у флорі всього Криму (Голубев, 1996).

Екологічна структура флори ГП відображає своєрідність
фізико-географічних умов регіону (табл. 3). Посилення ролі ксерофітного
елементу (79,78%) і зниження частки вологолюбних видів (20,22%), у
порівнянні з флорою Криму (відповідно 69,37% і 30,63%), обумовлене
засушливістю клімату і відсутністю річок. Переважна більшість таксонів є
глікофітами (91,98%). Майже 8% флори ГП складають види, здатні зростати
на засолених грунтах: у групу власно галофітів (табл. 3) входять рослини
узбережжя моря і антропогенно порушених місцезростань.

Таблиця 3

Склад екоморф флори Гераклейського півострова

Екоморфа Аборигенні Адвентивні

кіл-ть видів % кіл-ть видів %

По відношенню до водного режиму

Еуксерофіти 64 8,14 2 0,25

Мезоксерофіти 152 19,34 1 0,13

Ксеромезофіти 395 50,25 13 1,65

Мезофіти 115 14,63 3 0,38

Гігрофіти 31 3,94 — —

Гідрофіти 10 1,27 — —

По відношенню до засолення грунту

Галофіти 48 6,11 1 0,13

Факультативні галофіти 14 1,78 — —

Глікофіти 705 89,69 18 2,29

По відношенню до світлового режиму

Геліофіти 493 63,21 15 1,92

Сциогеліофіти 200 25,64 4 0,51

Геліосциофіти 57 7,31 — —

Сциофіти 17 2,18 — —

По відношенню до світлового режиму у флорі ГП переважають геліофіти
(63,21%), що зумовлено домінуванням угруповань відкритих просторів.
Незначне збільшення частки сциогеліофітів (25,64%) і геліосцифітів
(7,31%) у флорі ГП, порівняно з флорою Криму, пов’язане з
розповсюдженням на досліджуваній території рідколісових угруповань.
Зниження частки сциофітів (2,18%) можна пояснити відсутністю неморальних
лісів.

Рослинність Гераклейського півострова

Продромус природної рослинності Гераклейського півострова

Клас Quercetea pubescentis-petraea Jakucs (1960) 1961

Порядок Orno-Cotinetalia Jakucs (1960) 1961

союз Carpino orientalis-Quercion pubescentis Korzh. et Shelyag 1983

Асоціація Physospermo-Carpinetum orientalis Didukh 1996

P.-C.or. var. Scilla bifolia var. nov. prov.

союз Jasmino-Juniperion excelsae Didukh, Vakarenko et Shelyag 1986

Асоціація Poo sterilis-Juniperetum excelsae ass. nov. prov.

P.st.-J.ex. var. typica var. nov. prov.

P.st.-J.ex. var. Pistacia mutica var. nov. prov.

Клас Festuco-Brometea Br.-Bl. et R. Tx. in Br.-Bl. 1949

Порядок Bromopsietalia cappadocicae Saitov et Mirkin 1991

Союз Veronici multifidae-Stipion ponticae Didukh 1983

Асоціація Scabioso argenteae-Stipetum brauneri ass. nov. prov.

субасоціація S.a.-S.b. typicum subass. nov. prov.

субасоціація S.a.-S.b. elytrigietosum subass. nov. prov.

?

e

ho.

ho.

?

e

b

b

a

?

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

????????????&?

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ja ho.

ho.

B*

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

B*

ho.

ho.

[email protected][email protected]HOTHOTHOTHOTHOTHOTHOTHOTHOTHOAeT
HOTHOTHOTHµ¦?‹x‹% ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

» ho.

ho.

nTHEn?F?n?nTHnTHnTHnTHnTHnTHn”…yTHiV% ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

+ ho.

ho.

% ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

% ho.

ho.

ho.

ho.

% ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

) ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

% ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

ho.

(ytrigietosum var. Jasminum fruticans var. nov. prov.

S.a.-S.b. elytrigietosum var. Ferulago galbanifera var. nov. prov.

Клас Crithmo-Limonietea Br.-BI. 1947

Порядок Crithmo-Limonietalia Molinier 1934

Союз Lactuco tatarici-Elytrigion bessarabicae Korzh. et Klukin 1990

Асоціація Crithmo-Elytrigietum bessarabicae Korzh. et Klukin 1990

субасоціація C.-E.b. gypsophiletosum perfoliatae Bondareva 2004

субасоціація C.-E.b. spergularietosum salinae Bondareva 2004

Клас Cakiletea maritimae Tx. et Preising 1950

Порядок Euphorbietalia peplis Tx. 1950

Союз Euphorbion peplis Tx. 1950

Асоціація Lactuco tataricae-Cakiletum euxinae Korzh. et Klyukin 2001

Клас Thero-Salicornietea R.Tx. in R.Tx. et Oberd. 1958

Порядок Thero-Salicornietalia R.Tx. in R.Tx. et Oberd. 1958

Союз Salicornion prostratae Gehu 1992

Асоціація Salicornietum prostratae (Soo 1927) 1964

Клас Festuco-Puccinellietea Soo 1968

Порядок Festuco-Puccinellietalia Soo 1968 em Vicherek 1973

Союз Salicornio-Puccinellion Mirkin in V. Golub et V. Solomakha 1987

Асоціація Salicornio-Puccinellietum giganteae (V.Solomakha et Shelyag
1984) Shelyag et V. Solomakha 1987

S.-P.g. var. Plantago coronopus var. nov. prov.

Клас Juncetea maritimi Br.-Bl. (1931) 1952

Порядок Juncetalia maritimi Br.-Bl. 1931

Союз Limonio gmelinii-Juncion maritimi V.Golub et V.Solomakha 1988

Асоціація Juncetum maritimi (Soo 1930) Borchidi 1958

Асоціація Plantagini-Limonietum Westh. et Segal 1961

Клас Asteretea tripolii Westhoff et Beeftink 1962 in Beeftink 1962

Порядок Artemisio santonicae-Limonietalia gmelinii V.Golub et
V.Solomakha 1988

Союз Artemision santonicae Shelyag et V.Solomakha 1987 em V.Golub
1994

Асоціація Kochio prostratae-Elytrigietum elongatae ass. nov. prov.

Клас Bolboschoenetea maritimi Hejny in Holub et al. 1967

Порядок Bolboshoenetalia Hejny in Holub et al. 1967

Союз Scirpion maritimi Dahl et Hadac 1941

Асоціація Tripolio vulgare-Bolboschoenetum maritimi Shelyag et
V.Solomakha 1987

Союз Typhion laxmanii Losev et V.Golub in V.Golub et al. 1991

Асоціація Typhetum laxmanii (Ubriszi 1961) Nedelcu 1968

Клас Phragmito-Magnocaricetea Klika in Klika et Novak 1941

Порядок Phragmitetalia Koch 1926

Союз Phragmition communis Koch 1926

Асоціація Phragmitetum communis (Gams 1927) Schmale 1939

Асоціація Pulicario uliginosae-Phragmitetum ass. nov. prov.

P.u.-P. var. typica var. nov. prov.

P.u.-P. var. Cladium martii var. nov. prov.

Порядок Nasturtio-Glycerietalia Pignatti 1953

Союз Glycerio-Sparganion Br.-Bl. et Sissingh. in Boer 1942

Асоціація Glycerio-Sparganietum (Br.-Bl. 1925) Koch 1926

Асоціація Sparganietum erecti Roll 1938

Клас Isoeto-Nanojuncetea Br.-Bl. et R.Tx. ex Westhoff, Dijk et Passchier
1946

Порядок ?

Союз ?

Угруповання Juncus bufonius + Poa sylvicola

Огляд нових синтаксонів

Природна рослинність ГП узагальнюється 11 класами, 11 порядками, 13
союзами, 16 асоціаціями (у тому числі, 4 новими), а також 4 новими
субасоціаціями і 8 варіантами асоціацій і одним безранговим
угрупованням.

Варіант асоціації Physospermo-Carpinetum orientalis var. Scilla bifolia
(Д.В. Arum elongatum, Scilla bifolia) охоплює гемиксерофільні лісові
угруповання північних схилів висот і балок ГП від 100 до 250 м над
рівнем моря (рис. 2).

Асоціація Poo sterilis-Juniperetum excelsae (Д.В. Alyssum obtusifolium,
Convolvulus holosericeus, Elytrigia caespitosa subsp. nodosa, Iris
pumila, Jasminum fruticans, Juniperus excelsa, J. oxycedrus, Jurinea
sordida, Hippocrepis emeroides, Otites densiflorus, Poa sterilis, Stipa
brauneri, Teucrium chamaedrys) узагальнює рідколісові угруповання сухих,
переважно приморських, схилів південної, південно-західної і
південно-східної експозиції з малопотужними, щебенистими грунтами у
межах висот від 25 до 250 м над рівнем моря (рис. 2). Асоціація
представлена двома варіантами: P.st.-J.ex. var. typica nov. (фітоценози
крутих, дуже сухих щебенистих схилів; Д.В. Juniperus excelsa) і
P.st.-J.ex. var. Pistacia mutica (угруповання сухих пологих схилів; Д.В.
Pistacia mutica).

Асоціація Scabioso argenteae-Stipetum brauneri (Д.В. Aegilops ovata,
Anthemis cretacea, Centaurea caprina, Crupina vulgaris, Euphorbia
glareosa, Leontodon biscutellifolius, Linum squamulosum, Onosma taurica,
Phlomis taurica, Scabiosa argentea, Seseli tortuosum, Stipa brauneri, S.
cappilata) узагальнює ксеротермні трав’яні угруповання на коричневих
грунтах, переважно щебенистих (рис. 2). Представлена двома
субасоціаціями: S.а.-S.b. typicum (петрофітні степи, що формуються на
рівнинних ділянках і пологих схилах; Д.В. Euphorbia glareosa, Linum
squamulosum, Centaurea caprina, Crupina vulgaris, Seseli tortuosum,
Phlomis taurica) і S.а.-S.b. elytrigietosum (угруповання схилів з
малопотужними щебенистими грунтами; Д.В. Elytrigia caespitosa subsp.
nodosa, Alyssum obtusifolium, Centaurea orientalis, Poa sterilis).
Субасоціація включає два варіанти: S.а.-S.b. elytrigietosum var.
Jasminum fruticans (фітоценози середньої крутизни і стрімких (25-40°)
схилів східної і західної експозиції; Д.В. Jasminum fruticans, Orlaya
daucoides, Hypericum perforatum) і S.а.-S.b. elytrigietosum var.
Ferulago galbanifera (угруповання стрімких (25-50°) схилів південних,
південно-західних і південно-східних експозицій з малопотужним грунтовим
покривом; Д.В. Ferulago galbanifera, Ephedra distachya, Scabiosa
micrantha).

Субасоціація Crithmo-Elytrigietum bessarabicae gypsophilletosum
perfoliatae охоплює рослинні угруповання, які формуються між слабо
обкатаними валунами і глибами (Д.В. Gypsophila perfoliata, Sonchus
oleraceus). Субасоціація C.-E.b. spergularietosum salinae узагальнює
фітоценози, що формуються в тріщинах каменів і

Рис.2. Карта-схема рослинності Гераклейського півострова між глибами, на
віддаленні від лінії прибою (Д.В. Plantago coronopus, Spergularia
salina).

Варіант Salicornio-Puccinellietum giganteae var. Plantago coronopus
включає фітоценози засолених грунтів морського узбережжя, які утворюють
нешироку смугу вздовж берега солоних озер і в вершинах бухт, а також у
пониженнях рельєфу за штормовими валами (Д.В. Plantago coronopus,
Tripolium pannonicum).

Асоціація Kochio prostratae-Elytrigietum elongatae узагальнює фітоценози
морського узбережжя, сформовані на слабозасолених, кам’янистих ділянках
(Д.В. Elytrigia elongata, Cynodon dactylon, Kochia prostrata).

Фітоценози асоціації Pulicario uliginosae-Phragmitetum (Д.В. Phragmites
australis, Pulicaria uliginosa, Eupatorium cannabinum) характерні для
південних вапнякових схилів, в місцях виходу підземних вод, по руслах
мінералізованих джерел, трапляються на ділянці узбережжя від мису
Виноградний до мису Лермонтова (рис. 2). Асоціація представлена двома
варіантами: P.u.-P. var. typica і P.u.-P. var. Cladium martii.
Угруповання варіанту P.u.-P. var. Cladium martii (Д.В. Cladium martii)
зустрічаються лише в нижніх частинах схилу, що, можливо, пов’язано з
наявністю сильномінералізованих вод, а також особливостями рельєфу
південно-західного узбережжя ГП, що обумовлює підвищення зимових
температур.

оптимізація природоохоронної мережі Гераклейського півострова

У розділі проаналізовані репрезентативність існуючого
природно-заповідного фонду регіону і раніше опубліковані пропозиції з
питань його розширення, з яких найбільш значним є ландшафтний парк
“Гераклея” (Тарасюк, 2001). Дана оцінка раритетної складової флори і
рослинності ГП. До рідкісних і охоронних таксонів, відносяться 68 видів,
або 8,65% флори ГП, з них 44 входять до природоохоронних списків
(Червона книга України – 31, Світовий Червоний список Міжнародного союзу
охорони природи і природних ресурсів (МСОП) – 5, Європейський Червоний
список – 7, Міжнародна конвенція “Про міжнародну торгівлю видами дикої
фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення” – 13, Додаток І
Бернської “Конвенції про охорону дикої флори і фауни, а також їх
природних місць існування в Європі” – 2, “Перелік рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, видів рослин, незанесених в Червону
Книгу України, які підлягають особливій охороні у межах
територіально-адміністративного формування м. Севастополя” – 17), а 40 –
запропоновані для внесення до Червоної книги Криму. Виявлені таксони з
мінімальним числом місцезростань на території Криму, України і Східної
Європи (Bupleurum odontites, Cladium martii, Geropogon hybridus,
Plantago coronopus, Scirpus hippolyti, Schoenus nigricans).

Синфітосозологічна оцінка уявила, що фітоценози 5 синтаксонів мають
першу, найвищу, природоохоронну категорію і II-III класи
природоохоронного значення, які припускають введення режиму заказника
або заповідника. Особливе значення при цьому мають угруповання узбережжя
ГП за участю Plantago coronopus (класи Crithmo-Limonietea,
Festuco-Puccinellietea, Juncetea maritimi і Asteretea tripolium),
Cladium martii (клас Phragmitо-Magnocaricetea) і Juniperus excelsa (клас
Quercetea pubescentis-petraea).

Сучасна природоохоронна мережа ГП охоплює незначну частину території
півострова (менше 0,5%) і вимагає розширення. До складу природоохоронної
мережі регіону Севастополя рекомендовано включити шість нових об’єктів
природно-заповідного фонду: пам’ятники природи “Юхарина балка” і
“Омега”, заказників «Караньський”, “Сапун-гора”, “Мис Херсонес”, а також
ландшафтний парк “Гераклея”. Через загрози втрати природних комплексів
внаслідок господарського освоєння пропонується створити найближчим часом
слідуючи об’єкти: пам’ятник природи “Омега”, з метою збереження
унікальної для України популяції Plantago coronopus, і заказник
“Караньський”, який характеризується найбільшим фіторізноманіттям і
незначною порушеністю місцезростань.

Висновки

Вперше дана комплексна оцінка стану рослинного покриву Гераклейського
півострова на підставі вивчення спонтанної флори і в результаті
класифікації природної рослинності; розроблені регіональні заходи його
охорони. Склад і структура флори і рослинності Гераклейського півострова
обумовлюються особливостями його фізико-географічних характеристик.

Флора Гераклейського півострови включає 786 видів (767 аборигенних і 19
адвентивних), які відносяться до 399 родів, 85 родин, 6 класів і 4
відділів і носить середземноморський характер, що підтверджується даними
систематичного і ареалогічного аналізу. У систематичному спектрі флори
Гераклейського півострова, на відміну від флори Криму, високе положення
займає Chenopodiaceae, в хорологічному – знижується частка таксонів з
ареалами Голарктичного і Євразіатського степового типу, але збільшується
частка видів (73,3%) з ареалами, пов’язаними з Середземномор’ям. На долю
кримських ендеміків припадає 4,7% флори Гераклейського півострова.

Біоморфологічний спектр флори Гераклейського півострова близький до
спектру флори Криму. З трав’яних рослин переважають полікарпічні трави;
серед монокарпіків найбільше озимих однолітників. У групі лігніфікованих
форм за кількістю видів домінують напівчагарнички. Ритм річного розвитку
флори близький до середземноморського типу.

У екологічному спектрі флори Гераклейського півострова спостерігається
зниження частки мезофітів (у 1,5 рази) і сциофітів (у 2 рази) у
порівнянні з флорою Криму. У спектрі по відношенню до засолення грунту,
також як і у флорі Криму, переважають глікофіти; сумарна частка
галофітів і факультативних галофітів невелика (8,02%).

Природна рослинність Гераклейського півострова віднесена до 11 класів,
11 порядків, 13 союзів, 16 асоціацій, 4 субасоціацій, 8 варіантів
асоціацій, які характеризують: лісові і рідколісові угруповання
(Quercetea pubescentis-petraea); степові і напівчагарничкові фітоценози
(Festuco-Brometea); рослинність морського узбережжя (Crithmo-Limonietea,
Cakiletea maritimae) і засолених грунтів (Asteretea tripolii, Juncetea
maritimi, Festuco-Puccinellietea, Thero-Salicornietea); водну і
повітряно-водну рослинність прісноводних і слабо мінералізованих джерел,
а також вершин бухт (Bolboschoenetea maritimi, Phragmitо-Magnocaricetea,
Isoeto-Nanojuncetea). Вперше описані 4 асоціації, 4 субасоціації і 8
варіантів.

Виявлено 68 рідкісних видів, з яких 44 занесені в існуючі Червоні
списки, а 40 запропоновано для Червоної книги Криму. Відмічені види з
мінімальним числом місцезростань на території Криму, України і Східної
Європи (Bupleurum odontites, Cladium martii, Geropogon hybridus,
Plantago coronopus, Scirpus hippolyti, Schoenus nigricans). Фітоценози 5
синтаксонів мають першу, найвищу, природоохоронну категорію і II-III
класи природоохоронного значення, що припускають введення режиму
заповідання.

Природоохоронна мережа Гераклейського півострова (менше 0,5% території)
не відображає флористичного і ценотичного значення регіону. Розроблені
науково-обгрунтовані пропозиції щодо оптимізації природоохоронної мережі
регіону Севастополя: запропоновано включити до складу
природно-заповідного фонду шість нових об’єктів з різним охоронним
статусом і пріоритетністю створення.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Бондарева Л.В. Некоторые особенности флоры Гераклейского полуострова //
Бюл. Никит. ботан. сада. – 2002. – Вып. 84. – С. 12-15.

Бондарева Л.В. Состав и структура флор охраняемых территорий
Гераклейского полуострова (Крым) // Вісті біосфер. заповідніка “Асканія
Нова”. – 2002. – Т. 4. – С. 45-49.

Бондарева Л.В., Мильчакова Н.А. Флора общезоологического заказника
“Бухта Казачья” (Крым, Черное море) // Заповідна справа в Україні. –
2002. – Т. 8, №2. – С. 36-47.

Здобувачем виконані флористичні дослідження, збір й обробка даних,
аналіз літературних джерел, охарактеризована флора вищих рослин
заказника.

Бондарева Л.В. Редкие и охраняемые виды высших сосудистых растений
Гераклейского полуострова (Крым) // Укр. ботан. журн. – 2004. – т. 61,
№2. – С. 106-114.

Бондарева Л.В. Растительные сообщества прибрежных территорий
Гераклейского полуострова: классификация и вопросы охраны // Тр. Никит.
ботан. сада. – 2004. – Т. 123. – С. 239-244.

Корженевский В.В., Багрикова Н.А., Рыфф Л.Э., Бондарева Л.В. Редкие и
находящиеся под угрозой исчезновения виды и проблемы их охраны в
Севастополе (Крым) // Тр. Никит. ботан. сада. – 2004. – Т. 123. – С.
196-211.

Здобувачем особисто проведені польові дослідження, оброблені гербарні
збори й надані матеріали про місцеперебування таксонів.

Бондарева Л.В. Природоохранная сеть Гераклейского полуострова:
современное состояние и перспективы развития // Экосистемы Крыма их
оптимизация и охрана: Темат. сб. науч. тр. – Симферополь, 2005. – Вып.
15. – С. 129-138.

Бондарева Л.В. Растительность Гераклейского полуострова (Крым) // Тезисы
VII молодежной конф. ботаников в Санкт-Петербурге (15-19 мая 2000 г.). –
СПб., 2000. – С. 179.

Бондарева Л.В. Некоторые особенности флоры Гераклейского полуострова //
Актуальные вопросы современной биологии: Материалы I республ. конф.
молодых ученых Крыма (г. Симферополь, 18 мая 2000 г.). – Симферополь:
Таврия, 2000. – С. 21-22.

Багрикова Н.А., Бондарева Л.В., Корженевский В.В. Редкие и исчезающие
виды растений заповедных объектов г. Севастополя // Заповедники Крыма.
Биоразнообразие на приоритетных территориях: 5 лет после Гурзуфа:
Материалы II научн. конф. 25-26 апреля 2002 г., г. Симферополь, Крым. –
Симферополь, 2002. – С. 15-18.

Дисертантом виконані польові дослідження й обробка гербарних матеріалів.

Бондарева Л.В. Охраняемые и редкие растения Гераклейского полуострова
(Крым) // Актуальные проблемы ботаники и экологии: Материалы конф.
молодых ученых-ботаников Украины (г. Одесса, 26-29 сентября 2003 г.). –
Одесса, 2003. – С. 113-114.

Бондарева Л.В. Растительность засоленных почв Гераклейского полуострова
(Крым) // Актуальні проблеми ботаніки та екології: Матеріали конф.
молодих вчених-ботаніків (м. Канів, 7-10 вересня 2004 р.). – К., 2004. –
Вип. 9. – С. 94-96

Бондарева Л.В. Научное обоснование создания ботанического заказника
“Караньский” (Гераклейский полуостров) // Заповедники Крыма: заповедное
дело, биоразнообразие, экообразование: Материалы III науч. конф., 22
апр. 2005 г., Симферополь, Крым. – Симферополь: КРА “Экология и мир”,
2005. – Ч. I. География. Заповедное дело. Ботаника. Лесоведение. – С.
145-150.

Бондарева Л.В. Раритетные сообщества Cladium martii (Roem. & Schult)
K.Richt. в Крыму // Актуальні проблеми дослідження та збереження
фіторізноманіття: Матеріали конф. молодих вчених-ботаніків (Нац.
Дендрол. парк “Софіївка” НАНУ, м. Умань, 6-9 вересня 2005 р.). – К.,
2005. – С. 80.

Бондарева Л.В. Синтаксономия лесных и редколесных сообществ
Гераклейского полуострова (Украина, Крым) // Актуальні проблеми
ботаніки, екології та біотехнології: Матеріали міжнародної конф. молодих
учених-ботаніків (27-30 вересня 2006 р., м. Київ). – К.: Фітосоціоцентр,
2006. – С. 71-72.

Bondareva L. Distribution of Plantago coronopus L. in Ukraine //
Proceedings of the III International young scientists conference
“Biodiversity. Ecology. Adaptation. Evolution.” dedicated to 100
anniversary from birth of famous Ukrainian lichenologist Maria
Makarevych (Odesa, 15-18 May 2007). – Odesa: Pechatniy dom, 2007. – P.
13-14.

Анотація

Бондарева Л.В. Флора та рослинність Гераклейського півострова. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Никітській ботанічний сад –
Національний науковий центр Уаан, Ялта, 2008.

Дисертація присвячена вивченню складу і структури спонтанної флори і
природної рослинності Гераклейського півострова. Флора Гераклейського
півострова включає 786 видів вищих судинних рослин з 399 родів, 85
родин, 6 класів і 4 відділів. Аналіз систематичної, ареалогічної,
біоморфологічної та екологічної структур дозволив виявити регіональні
особливості флори. Природна рослинність Гераклейського півострова
узагальнюється 11 класами, 11 порядками, 13 союзами, 16 асоціаціями.
Вперше описано 4 асоціації, 4 субасоціації, 8 варіантів асоціацій. Дана
созологічна оцінка флори і рослинності. Виявлено 68 рідкісних видів і 5
раритетних синтаксонів; запропоновані заходи щодо охорони рослинного
покрову.

Ключові слова: флора, рослинність, синтаксономія, раритетні види,
охорона, Гераклейський півострів, Крим.

Аннотация

Бондарева Л.В. Флора и растительность Гераклейского полуострова. –
Рукопись.

Диссертации на соискание научной степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.05 – ботаника. – Никитский ботанический сад –
Национальный научный центр Уаан, Ялта, 2008.

Диссертация посвящена изучению состава и структура спонтанной флоры и
естественной растительности Гераклейского полуострова. Флора
Гераклейского полуострова включает 786 видов, 399 родов, 85 семейств, 6
классов и 4 отдела. В систематической структуре флоры выявлены
закономерности, свойственные флоре Крыма в целом: первые места в
ранжированных спектрах занимают семейства (Asteraceae, Poaceae,
Fabaceae, Lamiaceae, Brassicaceae, Apiaceae, Rosaceae, Caryophyllaceae,
Chenopodiaceae, Boraginaceae) и средиземноморские роды (Euphorbia,
Salvia, Allium, Medicago, Geranium, Trifolium, Centaurea, Linum,
Veronica). К особенностям относится высокое положение Chenopodiaceae.

Ареалогическая структура флоры Гераклейского полуострова характеризуется
региональными особенностями: ареалы около трех четвертей видов связаны
со Средиземноморьем, при этом по числу таксонов доминирует группа видов
с Древнесредиземноморским типом ареала. На долю крымских эндемиков
приходится 4,7% флоры Гераклейского полуострова. По сравнению с флорой
Крыма снижается доля таксонов с ареалами Голарктического (137; 17,43%) и
Евразиатского степного типа (58; 7,38%).

Биоморфологический спектр флоры Гераклейского полуострова сходен с
таковым флоры Крыма. Ритм годового развития близок к средиземноморскому:
две третьих видов вегетируют в течение всего года и для большинства этих
таксонов развитие начинается с осени, преобладают летне-зимнезеленые
(265; 33,72%), но около трети видов являются эфемерами и эфемероидами,
отрастающими в позднелетне-осенний период (225; 28,63%). Для ряда
таксонов отмечено зимнее цветение. Период максимума цветущих видов флоры
Гераклейского полуострова приходится на конец весны (454, 57,76%) и
начало лета (491, 62,47%).

Выявлены следующие особенности экологического спектра флоры
Гераклейского полуострова по сравнению с флорой Крыма: уменьшение в
полтора раза доли влаголюбивых таксонов и в два раза – доли сциофитов.
Экологический спектр флоры Гераклейского полуострова по отношению к
засолению почвы близок к крымскому.

Естественная растительность Гераклейского полуострова обобщается 11
классами (Quercetea pubescentis-petraea; Festuco-Brometea;
Crithmo-Limonietea, Cakiletea maritimae; Asteretea tripolii; Juncetea
maritimi; Festuco-Puccinellietea; Thero-Salicornietea; Bolboschoenetea
maritimi; Phragmito-Magnocaricetea; Isoeto-Nanojuncetea), 11 порядками,
13 союзами, 16 ассоциациями и одним безранговым сообществом. Впервые
описаны 4 ассоциации, 4 субассоциации, 8 вариантов ассоциаций. В
диссертации приведен продромус, дана характеристика синэкологии и
синхорологии выделенных единиц, приложены фитоценотические таблицы.

Проанализированы репрезентативность современного природно-заповедного
фонда региона и ранее опубликованные предложения по его расширению. Дана
оценка раритетной составляющей флоры и растительности Гераклейского
полуострова. Показано, что к редким и охраняемым таксонам относятся 68
видов, или около 9% флоры, в том числе таксоны с минимальным числом
местообитаний на территории Крыма, Украины и Восточной Европы (Bupleurum
odontites, Cladium martii, Geropogon hybridus, Plantago coronopus,
Scirpus hippolyti, Schoenus nigricans). Обнаружены новые локалитеты
редких таксонов. Выявлено, что фитоценозы 5 синтаксонов имеют первую,
наивысшую, природоохранную категорию и II-III классы природоохранной
значимости, что предполагает введение режима заповедания. Рекомендовано
в состав природно-заповедного фонда включить шесть новых объектов с
различным охранным статусом; обоснована приоритетность создания
памятника природы местного значения “Омега” и ботанического заказника
местного значения “Караньский”.

Ключевые слова: флора, растительность, синтаксономия, раритетные виды,
охрана, Гераклейский полуостров, Крым.

Annotation

Bondareva L.V. Flora and vegetation of Heracleisky peninsula. –
Manuscript.

thesis for the degree of candidate of biological sciences in speciality
03.00.05 – botany. – Nikita Botanical Garden – National scientific
center of the UAAS, Yalta, 2008.

the dissertation is devoted to the study of composition and structure of
spontaneous flora and natural vegetation of Heracleisky peninsula. flora
of higher vascular plants includes 786 species belong to 399 genera, 85
families, 6 classes and 4 divisio. The analysis of systematic,
geographical, biomorphological and ecological structure allows
discovering on regional habitat conditions. Based on the field data the
natural vegetation was summarized by 11 classes, 11 orders, 13 unions
and 16 associations. For the first time, 4 associations, 4
subassociations, 8 variants of associations were described. The
sozological еstimation of flora and vegetation is given. 68 rare species
and 5 rare syntaxa were revealed. The recommendations by protection of
natural vegetation have been suggested.

Key words: flora, vegetation, syntaxonomy, rare species, natural
protection, Heracleisky peninsula, Crimea.

Видавництво та друкарня ТОВ “Рібест”

відповідальний за видання В.В.Федюшин

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і

розповсюджувачів видавничої продукції

серія ДК№190 від 20.09.2000 р.

Підписано до друку 11.10.2007 р.

Формат 84х108/32. Ум.друк.арк. 1,3.

Тираж 100 пр. Зам. № 62

99058, м. Севастополь, вул. Б.Михайлова, 23

тел/факс (0692) 42-84-01

Похожие записи