НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ІМ. М.М. ГРИШКА

Величко Микола Васильович

УДК 581.92 (234.421.2)

Флора чивчинських гір (українські карпати): аналіз, созологічна
характеристика й охорона

03.00.05 – ботаніка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ — 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі ботаніки та охорони природи Чернівецького
національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і
науки України.

Науковий керівник: кандидат біологічних наук, доцент,

ЧОРНЕЙ Ілля Ілліч,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач
кафедри ботаніки та охорони природи

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор,

СОЛОМАХА Володимир Андрійович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор кафедри ботаніки

доктор біологічних наук, професор

СОБКО Володимир Гаврилович,

Національний ботанічний сад імені М.М. Гришка, головний науковий
співробітник відділу природної флори

Провідна установа: Ужгородський національний університет

Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться 03.03.2006 р. о 13 год. На засіданні спеціалізованої
вченої ради Д 26.215.01 при Національному ботанічному саду ім. М.М.
Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул. Тімірязєвська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного ботанічного
саду ім.. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014, Київ, вул..
Тімірязєвська, 1.

Автореферат розісланий 02.02. 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.І. Джуренко

кандидат біологічних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збереження біорізноманіття є глобальною екологічною
проблемою і вирішення її можливе тільки на основі вичерпних знань про
різноманіття рослинного і тваринного світу конкретних регіонів. У
зв’язку з цим важливе значення мають детальні флористичні дослідження,
без яких неможливе регіональне природокористування і створення науково
обгрунтованої системи охорони фітобіоти. Крім того, встановлення повного
видового складу і детальний аналіз флори сприяють вирішенню багатьох
питань систематики і фітогеографії, є підставою для наступного
фітомоніторингу. Вирішення вищезазначених питань актуально для регіонів
з високим рівнем видового багатства та оригінальністю флори. До таких в
Українських Карпатах належать Чивчинські гори.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана на кафедрі ботаніки та охорони природи Чернівецького
національного університету імені Юрія Федьковича у 2003-2005 роках
відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри по темі
“Організація моніторингу за станом рослинного покриву ботанічних
заповідних об’єктів та еколого-географічний аналіз видового складу флори
Буковини” (номер державної реєстрації 0102U006608).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – інвентаризація видового
складу флори судинних рослин Чивчинських гір, її структурний та
созологічний аналіз і розробка наукових основ збереження.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

Встановити видовий склад судинних рослин флори Чивчинських гір, скласти
анотований конспект флори і провести аналіз її структури.

Дослідити ендемізм у флорі Чивчинських гір та здійснити систематичний,
хорологічний і созологічний аналіз ендеміків.

Дати созологічну оцінку флори та проаналізувати її раритетний компонент.

Дати оцінку Чивчинських гір як “ключової ботанічної території” і
визначити найбільш цінні в созологічному відношенні гірські масиви
регіону.

Проаналізувати репрезентативність мережі природно-заповідного фонду
регіону і визначити шляхи оптимізації його структури.

Об’єкт досліджень – флора судинних рослин Чивчинських гір.

Предмет досліджень – видовий склад флори, її созологічна компонента та
охорона.

Методи дослідження – польові (маршрутний та напівстаціонарний) й
камеральні (критико-таксономічна обробка гербарного матеріалу, аналіз
флори).

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлено видовий склад
судинних рослин Чивчинських гір. Виявлено 2 нових види для флори
Українських Карпат – Cirsium heterophyllum (L.) Hill. та Lathyrus
subalpinus (Herbich) G. Beck (єдине місцезнаходження в Україні).
Виявлена низка нових видів для регіону, серед яких Plantago atrata Hoppe
subsp. carpatica (Pilg.) Soo – таксон занесений до “Світового Червоного
списку” (1998). Вперше виконано аналіз флори Чивчинських гір –
систематичний, географічний, біоморфологічний, екологічний. На підставі
рівня ендемізму встановлено специфічность флори. Подано загальну
созологічна оцінку флори та оцінку регіону, як “ключової ботанічної
території”. Проаналізована репрезентативність природно-заповідного фонду
регіону та обгрунтовані шляхи його оптимізації.

Практичне значення роботи. Результати досліджень використані для
наукового обгрунтування створення національного природного парку
“Черемоський”. Матеріали, отримані в результаті виконання роботи
використано при підготовці нарисів про 17 видів для третього видання
“Червоної книги України” і для запровадження флористичного моніторингу у
регіоні. Дані матеріали будуть використані також при підготовці
національної і регіональних “Флор”, “Визначників” і “Хорологічних
атласів”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним
дослідженням автора, яким проведено 10 експедиційних виїздів, складено
більше 100 флористичних описів, зібрано близько 2000 гербарних аркушів,
проведено таксономічну обробку зборів, складено конспект флори судинних
рослин, проведений аналіз та узагальнення отриманих результатів. У
наукових працях, опублікованих у співавторстві, автор є повноправним
членом творчої групи, й права співавторів не порушені.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались
на 5 наукових конференціях: на VI конференції молодих ботаніків України
(Київ, 1979), третій та четвертій міжнародних наукових конференціях,
присвячених вивченню регіональних та транскордонних проблем екологічної
безпеки (Чернівці, 2004; 2005), міжнародній науковій конференції,
присвяченій 150-річчю Ботанічного саду Львівського національного
університету ім. І.Франка (Львів, 2004), міжнародній науковій
конференції присвяченій 100-річчю Ботанічного саду Калінінградського
державного університету (Калінінград, 2004).

Публікації. Основні результати дисертаційних досліджень висвітлено в 10
наукових роботах: 4 статті у провідних фахових виданнях та 6 публікацій
у матеріалах і тезах доповідей міжнародних і республіканських
конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 306 сторінках
(основний текст — 161 сторінка). Дисертація складається з вступу, 8
розділів, висновків, списку використаних джерел (318 найменувань, з них
39 іншомовних) і двох додатків. Дисертація проілюстрована 12 рисунками
та 35 таблицями. Додатки включають конспект флори судинних рослин
(Додаток А); картосхеми поширення раритетних видів (Додаток Б).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОГО РЕГІОНУ

Чивчинські гори розташовані у витоках річок Білий і Чорний Черемош. Межа
їх проходить долиною р. Сарата до злиття її з р. Перкалаб і утворення
Білого Черемошу. Далі вона йде долиною р. Маскотин через перевал Шия,
охоплюючи полонину Глистувата, долиною Чорного Черемошу до с. Буркут, а
звідси долиною потоку Прелучний – до вершини хребта, по якому проходить
кордон між Україною та Румунією.

Геологічна будова Чивчинських гір складна і неоднорідна. Це зумовлено їх
приналежністю до Мармароського кристалічного масиву – єдиного в
Українських Карпатах, де на поверхню виходять найдавніші метаморфічні
утворення: палеозойські кристалічні вапняки, сланці, доломіти (Цись,
1968). Більша тривалість субаерального існування, тривала ізоляція від
суміжних областей суші, а також своєрідна геологічна будова є однією з
причин формування специфічної флори регіону.

Для Чивчинських гір властива складна структура ґрунтового покриву, що
обумовлено значною різноманітністю ґрунтоутворюючих порід, геохімічною
контрастністю смуг геологічних відкладів, частою повторюваністю й
різновисотним заляганням однотипних геологічних субстратів та висотним
діапазоном місцевості (Кучинський, 1978).

Загалом Чивчинські гори відзначаються низкою геолого-геоморфологічних,
кліматичних та едафічних особливостей, які значною мірою позначились на
формуванні фітобіоти регіону, її структурі та видовому складі.

НАРИС ІСТОРІЇ БОТАНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЧИВЧИНСЬКИХ ГІР

Наведено огляд робіт, які містять інформацію про флору досліджуваного
регіону. Найповнішим джерелом флористичної інформації австрійського
періоду є праці Zapalowicz (1889; 1906; 1908; 1911), який наводить для
Чивчинських гір 410 видів. Подальші дослідження флори регіону пов’язані
з іменами польських ботаніків (Wilczinski, 1924; 1928; Pawlowski,1937;
1948; Pawlowski, Walas, 1949).

В повоєнний період ботанічні дослідження у Чивчинах проводили І.В.
Артемчук (1954; 1961; 1966), С.С. Харкевич (1965), і В.П. Горбик Т.Л.
Андрієнко (1969), В.П. Горбик (1968); В.І. Чопик (1968; 1969; 1970;
1972; 1976), Є.М. Брадіс (1969), К.А. Малиновський (1980); Л.І. Мілкіна
(1994), М.М. Загульський та І.І. Чорней (1993; 2004), І.І. Чорней (1999)
та ін.

Крім того, як свідчать матеріали гербаріїв (KW, LW, LWS, CHER), тут
працювали також З.Ф. Катіна, А.І. Барбарич, Й.М. Берко, І.В. Вайнагій,
Т.І. Солодкова, З.С. Заєць, Л.О. Тасєнкевич, Н.М. Сичак, А.І. Прокопів
та ін.

Відомості про поширення окремих видів у Чивчинських горах містяться у
“Флорі УРСР” (1950-1965), “Флоре Восточной Европы” (“Флоре Европейской
части СССР”) (1974-2004), “Визначнику рослин Українських Карпат” (1977),
“Екофлорі України” (2000; 2002; 2004) та деяких інших флористичних
зведеннях.

Наведені дані свідчать про наявність низки публікацій, які стосуються
флористичного складу окремих ділянок або частин Чивчинських гір,
поширення в регіоні окремих видів, родів, характеристики рослинності
цієї території, проте узагальнююча інформація про флору Чивчин була
відсутня.

ОГЛЯД РОСЛИННОСТІ

Чивчинські гори в геоботанічному районуванні Українських Карпат.
Охарактеризовані підходи до геоботанічного районування Українських
Карпат, які використовували М.А. Голубець (1977; 1978; 2003) та Я.П.
Дідух і Ю.Р. Шеляг-Сосонко (2003). Показано місце Чивчин у районуваннях
вказаних авторів.

Висотний розподіл угруповань. Як за ландшафтно-формаційним, так і за
еколого-типологічним підходами до визначення висотної поясності
рослинного покриву (Стойко, 1993), Чивчинські гори знаходяться переважно
в межах двох рослинних поясів – смерекових лісів та субальпійського. У
дисертації наведена коротка характеристика кожного з них.

Синтаксономічний склад рослинності. На основі матеріалів літературних
джерел наведено анотований перелік формацій та асоціацій рослинності
Чивчинських гір за домінантною (Горбик, 1968; Голубець, 1978;
Малиновський, 1980) та флористичною (Pawlowski, Walas, 1949;
Малиновський, Царик, 1995; Малиновський, Крічфалушій, 2000; 2002;
Онищенко, Буджак, 2003) класифікаціями. Відзначено, що 11 синтаксонів з
території Чивчин, виділених за домінантною класифікацією, занесені до
“Зеленої книги України” (1987), а серед угруповань, виділених за
флористичною класифікацією 7 є рідкісними, 6 — ендемічні і 3 –
реліктові.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

В основу роботи покладені матеріали польових досліджень, зібраних
автором протягом 1976-1979 та 2003-2004 р.р. Польові дослідження
проводились загальноприйнятими методами флористичних досліджень
(маршрутний та напівстаціонарний). При складанні конспекту флори, крім
власних матеріалів, опрацьовані гербарні збори з території
досліджуваного регіону, а саме гербарні колекції LW, LWS, KW, CHER.
Номенклатура таксонів наведена за S. Mosyakin, M. Fedoronchuk (1999).

Географічний аналіз, зокрема, характеристику ареалів видів, проводили із
застосуванням ареалогічних формул видів (Meusel, Jager, Weinert, 1965).
Аналіз біоморфологічної структури флори проведений з використанням
класифікації біологічних типів (Raunkiaer, 1934). Для розгляду
екологічних особливостей видів враховувались такі лімітуючі фактори як
світло, волога, трофність та хімізм субстрату.

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ФЛОРИ ЧИВЧИНСЬКИХ ГІР

Систематична структура. Флора Чивчинських гір нараховує 823 види
судинних рослин, які належать до 336 родів, 92 родин та 5 відділів. У
дисертації наведена кількісна характеристика видового складу основних
таксономічних одиниць, основні пропорції досліджуваної флори та їх
порівняння з відповідними показниками для флори Українських Карпат.
Показано, що вони в цілому відповідають аналогічним показникам у флорах
Голарктики (Толмачев, 1974). Звертає на себе увагу порівняно високий
відсоток плауноподібних (0,6), хвощеподібних (0,9) і особливо
папоротеподібних (3,6). Відповідні показники для флори Українських
Карпат складають: 0,45; 0,45; 0,9 (Тасєнкевич, 2003). Одна з причин
цього – особливості геологічної історії досліджуваного регіону.

До спектра провідних родин належать Asteraceae (124 види чи 15,1 %),
Poaceae (75 чи 9,1 %), Rosaceae (44 чи 5,3 %), Cyperaceae (43 чи 5,2 %),
Ranunculaceae (37 чи 4,5 %), Brassicaceae (34 чи 4,1 %), Caryophyllaceae
(33 чи 4,0 %), Scrophulariaceae (33 чи 4,0 %), Fabaceae (27 чи 3,3 %),
Apiaceae (25 чи 3,0 %), Lamiaceae (25 чи 3,0 %). У спектрі переважають
“бореальні” родини, проте присутні й давньосередземноморські за
походженням родини. Три провідні за кількістю видів родини налічують 243
види (29,5 %), а перших десять родин – 475 (57,7 %).

Спектр провідних родів має такий вигляд: Hieracium (37 видів чи 4,5 %),
Carex (34 чи 4,1 %), Alchemilla (23 чи 2,8 %), Festuca (16 чи 1,9 %),
Poa (14 чи 1,7 %), Campanula (13 чи 1,6 %), Galium (13 чи 1,6 %),
Ranunculus (12 чи 1,5 %), Juncus (11 чи 1,3 %), Trifolium (11 чи 1,3 %),
що свідчить про певну ступінь гетерогенності флори Чивчинських гір з
виразністю рис бореальності.

Порівняння основних показників систематичної структури досліджуваної
флори з аналогічними показниками для бореальної та середньоєвропейської
областей (за В.М. Шмідтом, 1979) показало, що більшість з них відповідає
середньоєвропейській області.

Географічна структура. За зональними характеристиками види дослідженої
флори віднесено до 15 типів ареалів. Пануюче положення займають види з
меридіально-бореальним (18,6 %), субмеридіально-бореальним (15,4 %),
субмеридіально-температним (15,2 %) та меридіально-температним (11,1 %)
типами ареалів. Ядро флори складають види, які своїм поширенням
пов’язані з температною (37,1 %) та субтемператною (13,5 %) зонами, що
свідчить про переважно середньоєвропейський характер флори Чивчинських
гір. Про значну роль бореальних елементів у її формуванні свідчить те,
що 293 види (35,6 %) поширені в бореальній зоні. Низька частка
плюризональних видів (4,0 %) свідчить про високий рівень регіональної
специфічності досліджуваної флори.

Ареали більшості видів флори Чивчинських гір (731 або 88,8 %) виявляють
відповідну кліматичну залежність і лише 92 види (11,2 %) індиферентні до
клімату. Частка видів, ареали яких охоплюють регіони з підвищеним
ступенем океанічності клімату, становить 68,9 % (567 видів), що свідчить
про перевагу в ній європейських елементів. Видів, ареали яких приурочені
до клімату континентального типу, у складі досліджуваної флори 164 (19,9
%).

Характеристику розподілу видів досліджуваної флори за висотними
ступенями наведено відповідно до вертикальних поясів, наявних у
Чивчинських горах: субмонтанний (нижньогірський), монтанний
(середньогірський), субальпійський. Найбільша кількість видів припадає
на субмонтанну (25,0 %) та монтанно-субмонтанну (15,9 %) групи, трохи
менше монтанно-субальпійських видів (15,6 %). Досить багато видів,
поширених у всіх гірських поясах (13,9 %). Трохи менше (11,3 %)
монтанних видів і найменше видів, які ростуть тільки в субальпійському
поясі (8,4 %). Загалом в субмонтанному поясі Чивчинських гір росте 533
види (64,8 %), в монтанному – 548 (66,6 %), в субальпійському – 311
(37,8 %).

Види флори Чивчинських гір розподілені по 6 регіональних типах ареалів,
у трьох з яких виділено 11 підтипів. Більше половини видів належать до
двох типів ареалів: європейського та європейсько-азійського (575 або
69,9 %). При цьому понад чверть видового складу першої групи це ендеміки
та субендеміки (113 видів або 13,7 %), а у складі другої групи
переважають види з європейсько-західноазійським поширенням (82 або 9,9
%). Видів з широкими ареалами (циркумполярний, плюрирегіональний та
космополітний) 177 (21,6 %). Характерна риса усіх плюрирегіональних
видів – часткове знаходження їх ареалів у Північній Америці, а також їх
приналежність до чотирьох підтипів ареалів.

Біоморфологічна структура. У флорі Чивчинських гір переважають
трав’янисті рослини – 773 види (93,9 %), частка видів інших типів
життєвих форм складає 6,1 % (50 видів). За тривалістю життєвого циклу
переважають полікарпики – 718 видів (87,2 %), монокарпіків 117 видів
(14,2 %).

У спектрі біологічних типів (Raunkiaer, 1934) переважають гемікриптофіти
– 567 видів (68,9 %), друге місце (127 видів чи 15,4 %) займають
геофіти. На третьому місці терофіти – 63 види (7,7 %), наступні позиції
займають хамефіти – 40 (4,9 %), фанерофіти – 37 (4,5 %) й гідрофіти – 15
(1,8 %). В цілому спектр біотипів типовий для флор помірної зони
(Вальтер, 1982) та флор з аналогічними ландшафтно-кліматичними умовами
(Чопик, 1976; Тасєнкевич, 1993).

У складі флори Чивчинських гір переважають ентомогами – 545 видів (66,2
%), що напевно пов’язано з тим, що у горах для більшості видів
характерне яскраве забарвлення віночка. Значний відсоток анемогамів –
177 видів (21,5 %), що можна пов’язати з високою репрезентативністю у
даній флорі родин Cyperaceae та Poaceae, представники яких приурочені до
болотних та лучних угруповань, поширених у рослинному покриві регіону.

Особливості кліматичних умов досліджуваної території (зокрема, постійні
сильні вітри) зумовлюють значне переважання анемохорного типу поширення
діаспор (553 види чи 67,2 %).

Екологічна структура. Розглянуто екологічну структуру флори Чивчинських
гір за такими факторами як вологість, світло, трофність та хімізм
субстрату. Серед гігроморф у досліджуваній флорі переважають мезофіти –
601 вид (73 %), на другій позиції гігрофіти – 176 видів (21,4 %), далі
йдуть ксерофіти – 29 видів (3,5 %) та гідрофіти – 15 видів (2,1 %).

За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення геліофітів
найбільше – 706 видів (85,8 %). Причина цього – значні площі угруповань
відкритого типу (лучні, болотяні, скельні) і високий рівень їх видового
багатства.

За відношенням до трофності грунтів переважають мезотрофи – 572 види
(69,5 %), на долю евтрофів припадає 17,7 % (146 видів), оліготрофів –
12,8 % (105 видів).

За відношенням до хімізму субстрату види досліджуваної флори розподілені
наступним чином: індиферентні – 570 видів (69,3 %), кальцієфіли – 117
(14,2 %), кальцієфоби – 98 (11,9 %), нітрофіли – 28 (3,4 %). Слід
зазначити, що Чивчинські гори належать до числа найбагатших
кальцієфілами регіонів в Українських Карпатах, серед яких велика
кількість раритетних видів.

ЕНДЕМІЗМ ФЛОРИ ЧИВЧИНСЬКИХ ГІР

Про видовий склад ендеміків Українських Карпат. На основі літературних
даних (Чопик, 1976; Крічфалушій, Будніков, 2002; Малиновський та ін.,
2002; Тасєнкевич, 2003) нами складено зведений список ендеміків
Українських Карпат, який налічує 184 види та підвиди (табл. 1).

Таблиця 1.

Порівняльно-кількісна характеристика ендеміків

Українських Карпат

Автори списків ендемічних таксонів Загальна

кількість

видів та

підвидів Ареалогічні групи ендеміків

загально-

карпат-

ська західносхід-

нокарпат-

ська східно-південно-

карпатська східнокар-

патська

Чопик, 1976 78 26 — 35 17

Крічфалушій,

Будніков, 2002 89 23 7 30 29

Малиновський та ін., 2002 115 25 7 31 52

Тасєнкевич, 2003 124 32 18 37 37

Разом 184 39 18 63 61

Кількісне співвідношення видів у складі ареалогічних груп ендеміків
підтверджує наявність чіткого північно-південного градієнту наростання
ендемічних видів у Карпатах, виявленого В.І. Чопиком (1976).

Ендеміки Чивчинських гір та їх аналіз. У складі досліджуваної флори
виявлено 100 (54,3 %) ендемічних таксонів із зведеного списку ендеміків
Українських Карпат. Їх розподіл за ареалогічними групами, виділеними
авторами списків ендеміків Українських Карпат представлено у таблиці 2.
Переважають південно-східнокарпатські ендеміки, а найменша доля припадає
на загально- карпатські та західносхіднокарпатські.

Таблиця 2

Кількісна характеристика ендеміків флори Чивчинських гір

Ареалогічні

r

t

, R ? 1/4 ?

3/4

* , ? A –

?

Кількість видів відповідної групи

за В.І.Чо-

пиком,

1976 за В.В.Крічфа-лушієм, Г.Б.Будніковим, 2002 за К.А.Малиновським та
ін, 2002 за Л.О.Тасєнкевич, 2003

загальнокарпатська 17(65,4 %) 11 (42,3 %) 11 (44,0 %) 14(43,8 %)

західно-східнокарпатська — 2 (28,6 %) 3 (42,9 %) 7 (38,9 %)

південно-східнокарпатська 30(85,7 %) 19(63,3 %) 22(71,0 %) 24(64,9 %)

Східно карпатська 14(82,4 %) 17(58,6 %) 30(57,7 %) 23(62,2 %)

Разом 61(78,2 %) 49(55,1 %) 66(57,4 %) 68(54,* %)

* в дужках відсоток від загальної кількості видів відповідної групи в
Українських Карпатах

Виявилось, що 27 родин мають у своєму складі ендемічні таксони, але
найбагатшими з них на ендеміки є родини Asteraceae, Rosaceae,
Ranunculaceae, Campanulaceae, Rubiaceae.

Найбільше ендеміків у Чивчинських горах належать до групи видів,
поширених у субальпійському та середньогірському поясах (40 %). На
другому місці (27 %) – види, поширені переважно у субальпійському поясі.
Це характерна риса Чивчин, за якою висотний розподіл ендеміків
Чивчинських гір відрізняється від висотного розподілу ендеміків
Українських Карпат за В.І. Чопиком (1976), згідно якого більшість
ендемічних таксонів зосереджені в субальпійському поясі. Це зумовлено
тим, що найбільш насичені ендеміками угруповання вапнякових скель у
Чивчинах трапляються переважно у нижній смузі субальпійського поясу та у
верхній частині середньогірського.

За результатами аналізу природоохоронного статусу ендеміків Чивчинських
гір встановлено, що 23 види входять до складу созологічних переліків
видів різного рівня: “Світовий Червоний список” (1998) – 6 видів,
“Європейський Червоний список” (1992) – 8, “Червона книга України”
(1996) – 13, “Червоний список Карпат” (Тасєнкевич, 2002) – 8. Два види –
Elisanthe zawadskii (Herbich) Klokov та Armeria pocutiсa Pawl.
представлені у складі 4 списків, один вид – Heracleum carpaticum Porcius
у складі трьох. Запропоновано перелік ендеміків, яким слід надати
природоохоронного статусу: (Minuartia oxypetala (Wol.) Kulcz., Erysimum
transilvanicum Schur, Thlaspi kovatsii Heuffel, Festuca saxatilis Schur,
Jovibarba preissiana (Domin) Omelcz. et Czopik, Heracleum palmatum
Baumg, Galium transcarpaticum Stojko et Tasenkevich).

СОЗОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФЛОРИ ЧИВЧИНСЬКИХ ГІР

До історії вивчення раритетного фітогенофонду Українських Карпат.
Наводяться списки загрожуваних видів України (Котов, 1964; Чопик, 1970;
1978; 1988) та Українських Карпат (Стойко, 1977; Комендар, 1988;
Малиновський та ін., 2002; Крічфалушій, Будніков, 2003), їхня
характеристика та представленість у їхньому складі видів флори
Чивчинських гір.

Раритетний фітогенофонд Чивчинських гір та його аналіз. Представлено
зведений список видів флори Чивчинських гір, занесених до созологічних
переліків, який налічує 91 вид. В їх числі 6 видів з “Світового
Червоного списку” (85,7 % від загальної кількості таких видів в
Українських Карпатах), 8 – з “Європейського Червоного списку” (72,7 %),
4 – з “Бернської конвенції” (36,4 %), 35 – з “Червоного списку Карпат”
(28 %) і 62 з “Червоної книги України” (44 %).

Спектр провідних родин раритетного компоненту флори Чивчинських гір
складають Orchidaceae, Asteraceae, Ranunculaceae, Cyperaceae, Ericaceae,
Apiaceae, Gentianaceae, Ophioglossaceae і Poaceae. Найбільше раритетних
видів приурочено до середньогірського поясу (28), у субальпійському
поясі ростуть 16 видів, поширених у субальпійському та середньогірському
поясах – 17 видів.

Згідно категоризації раритетних видів за ознаками структури популяцій
(Малиновський, Царик, 1991; Малиновський та ін., 2002) встановлено, що
три види належать до числа зниклих, вони не виявлені на даній території
протягом останніх 50 років (Armeria pocutica Pawl., Trifolium lupinaster
L., Primula halleri J.F. Gmel.). 23 види належать до малочисельних з
порушеною структурою популяцій. 22 види з нормальною популяційною
структурою, але збереглися лише в одному-двох оселищах. У 32 видів
популяції відзначаються повночленними віковими спектрами і трапляються
вони в понад двох ізольованих оселищах. 11 видів з малопорушеними
популяціями і часто трапляються на великих площах.

Список раритетних видів флори Чивчин разом з регіонально рідкісними
видами налічує 125 таксонів. У дисертації розглянуто зростання цих видів
на окремих гірських масивах, в результаті чого за рівнем созологічної
цінності виділені чотири групи гірських масивів. І група (Гнєтєса-Фатія
Банулуї, Чорний Діл і Сулігул-Чивчин) – 60-63 раритетних види, ІІ група
(Прелуки-Хитанка) – 53 види, ІІІ група (Будичевська, Ротундул, Попадя,
Лостун, Мокрин) – 29-34 види, ІV група (Глистувата, Палениця-Команова) –
21-26 видів.

Майже на кожному з цих масивів є види, які більше ніде в Чивчинах не
ростуть. Найбільше таких видів (17) виявлено на хребті Чорний Діл. Для
трьох з них це єдине місцезростання в Україні (Erysimum transsilvanicum
Schur, Crepis jaсquinii Tausch, Saussurea discolor (Willd.) DC.). П’ять
видів відомі у Чивчинах тільки з масиву Сулігул-Чивчин (Sedum alpestre
Vill., Potentilla palustris (L.) Scop., Plantago atrata Hoppe subsp.
carpatica (Pilger) Soo, Senecio carpaticus Herbich, Thlaspi kovatschii
Heuff.). По чотири – з масивів Гнєтєса-Фатія Банулуї (Pulsatilla
scherfelii (Ullep.) Skalicky, Primula halleri, Cirsium heterophyllum,
Carex rupestris All.) і Прелуки-Хитанка (Botrychium matricariifolium (A.
Braun ex Doll) W. D. J. Koch, Lathyrus subalpinus, Aster alpinus L.,
Erigeron alpinus L.). Три таких види ростуть на г. Лостун (Erysimum
hungaricum Zapal., Conioselinum tataricum Hoffm, Gagea fistulosa
Ker-Gawl.), по два – на полонині Глистувата (Dactylorhiza incarnatа (L.)
Soo, Carex hartmanii Cajander) і г. Будичевська (Trifolium lupinaster ,
Juncus castaneus Smith.), по одному – на масиві Палениця-Команова (Aira
caryophillea L.), хр. Ротундул (Drosera rotundifolia L.). Жодного з
таких видів не виявлено на хребті Мокрин.

Оцінка Чивчинських гір як “ключової ботанічної території”. Результати
оцінки флори досліджуваного регіону як “ключової ботанічної території”
(КБТ) за критерієм А показали, що Чивчинські гори мають бути віднесеними
до КБТ Українських Карпат у зв’язку з тим, що в їхніх межах ростуть 10
видів з категорії А (і) (71,4 % від числа таких видів в Українських
Карпатах), 4 – з категорії А (іі) (36,4 %), 88 – з категорії А (ііі)
(47,8 %), 13 – з категорії А (іv) (54,2 %).

Територія Чивчинських гір як “locusі classicае” таксонів різного рангу.
З території досліджуваного регіону описано 18 видів, 10 різновидностей і
9 форм. Автором більшості з них є Zapalowicz (1906; 1908; 1911) (5
видів, 10 різновидностей та 9 форм) й 6 видів описав Woloszczak (1888;
1909; 1911). 13 таксонів (10 видів) описано з г. Чивчин, 9 таксонів (3
види) – з хребта Чорний Діл, 8 таксонів (3 види) – з г. Гнєтєса. До
інших гірських масивів приурочені по 2-4 “locusі classicае”.

ОХОРОНА ФЛОРИ ЧИВЧИНСЬКИХ ГІР

Історія формування та характеристика природно-заповідного фонду
досліджуваного регіону. Проаналізовані пропозиції щодо створення
заповідних об’єктів у Чивчинських горах (Pawlowski, 1937; Стойко, 1966;
Артемчук, 1966; Горбик, Андрієнко, 1969; Горбик, 1972; Мілкіна, 1980;
1994; Загульський, Чорней, 1993 та ін.). Наведена історія формування
природно-заповідного фонду регіону та факти необґрунтованої ліквідації
низки пам’яток природи у 70-80 роках. Деякі заповідні ділянки були
перейменовані (“Мокринів Камінь” на “Камінець”, “Глистувата” на “Болото
Висяче”) і в результаті вони втратили назви добре відомі широкому загалу
природодослідників. Крім того пам’ятка природи “Болото Висяче” віднесена
до гідрологічних, що не відповідає її найважливішій природничій цінності
– ботанічній.

Перспективи розвитку природно-заповідного фонду Чивчинських гір. 13
об’єктів природно-заповідного фонду (1 регіональний ландшафтний парк, 4
заказники, 8 пам’яток природи), існуючі у Чивчинських горах, не
забезпечують охорону значної частини раритетного фітогенофонду регіону.
Зокрема це стосується таких видів як Cystopteris alpina (Lam.) Desv.,
Minuartia oxypetala (Wol.) Kulcz., Oxycoccus microcarpus Turcz. ex
Rupr., Drosera rotundifolia L., Plantago atrata subsp. carpatica, Aster
alpinus L., Cirsium heterophyllum, Saussurea porcii Degen, Carex
rupestris All. та низки інших. Поза їхніми межами залишились цінні в
созологічному відношенні масиви Сулігул, Фатія Банулуї, Будичевська,
Прелуки та ін. У зв’язку з цим і враховуючи майже повне припинення в
регіоні господарської діяльності, нами підтримані пропозиції щодо
створення двох національних парків – Черемоського і Верховинського,
заповідна зона яких повинна охоплювати територію Чивчинських гір. У
перспективі тут планується створення міждержавного
українсько-румунського резервату “Мармароські та Чивчино-Гринявські
гори” (Андрієнко та ін., 2005), який буде важливим елементом
транснаціональної екомережі.

В И С Н О В К И

Флора судинних рослин Чивчинських гір налічує 823 види, які належать до
92 родин і 336 родів. З них два види, нові для Українських Карпат, понад
50 – нові та забуті таксони.

За систематичною структурою досліджена флора відзначається високою
різноманітністю й таксономічною насиченістю. Порівняльний аналіз
показників систематичної структури засвідчив, що при
середньоєвропейському в цілому її характері, в ній виразно простежуються
риси бореальності.

За результатами аналізу географічної структури встановлена приналежність
флори Чивчинських гір до середньоєвропейського типу з переважанням
елементів монтанних, океанічних, темперантних та субтемперантних флор.
Разом з тим в її складі значною є участь видів характерних для
європейсько-азійських бореальних субконтинентальних флор.

На основі вивчення біоморфологічної структури флори встановлено, що в
цілому спектр життєвих форм типовий для флор помірної зони та
аналогічних ландшафтно-кліматичних умов і відповідає комплексу природних
умов досліджуваної території.

Аналіз екологічної структури флори вказує на переважання у її складі
мезофітів, мезотрофів, індеферентних по відношенню до хімізму субстрату
видів та геліофітів, що властиво для флор Середньої Європи. Значна
участь кальцієфілів, мезогігрофітів і гігрофітів відображає регіональну
специфіку вертикальної поясності досліджуваної території.

Чивчинські гори один з найбагатших на ендеміки регіонів Українських
Карпат, що свідчить про високий рівень специфічності досліджуваної флори
та її автохтонний характер. Більшість ендеміків зосереджені в
субальпійському та верхньому лісовому поясах, де найчастіше
зустрічаються вапнякові відслонення.

Про високу созологічну цінність території Чивчинських гір свідчить
зростання тут 6 видів з “Світового Червоного списку”, 8 – з
“Європейського Червоного списку”, 4 – з “Бернської конвенції”, 62 – з
“Червоної книги України” і 35 – з “Червоного списку Карпат”. До числа
регіонально рідкісних віднесені 34 види. Територія Чивчин є також цінною
як “locusі classicае” 18 видів, 10 різновидностей і 9 форм.

За результатами оцінки Чивчинських гір як ключової ботанічної території
встановлено, що в їхніх межах ростуть 71,4 % видів флори Українських
Карпат загрожуваних в глобальному масштабі, 36,4 % – загрожуваних в
європейському масштабі, 47,8 % ендеміків і 54,2 % субендеміків
Українських Карпат. Найвищий рівень созологічної значимості характерний
для масивів Гнєтєса-Фатія Банулуї (63 раритетних види), Сулігул-Чивчин
(60 видів) і хребта Чорний Діл (61 вид).

У зв’язку з високою созологічною цінністю досліджуваного регіону,
недостатнім рівнем розвитку мережі заповідних об’єктів, припиненням тут
лісозаготівлі та випасу обгрунтована доцільністю організації двох
національних парків – Черемоського і Верховинського з перспективою
створення в майбутньому білатерального міждержавного україно-румунського
природного резервату в рамках реалізації положень Карпатської конвенції
та формування Всеєвропейської екомережі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Анастасій С.Г., Величко М.В., Клепач І.А., Якимчук М.К. Поширення
Cortusa mattioli L. на території Радянської Буковини // Укр. ботан.
журн. – 1978. – Т.35. – №5. — С. 528-529.

Величко М.В., Чорней І.І., Буджак В.В. До поширення Aconitum jaсquinii
Rchb. (Ranunculaceae Juss.) у Чивчинських горах (Українські Карпати) //
Наук. вісник Чернівецького ун-ту: Зб. наук. праць Вип. 193: Біологія. –
Чернівці: Рута, 2004. – С. 78-84.

Величко М.В., Чорней І.І. Ботанічна характеристика урочища Мокринів
Камінь у Чивчинських горах (Українські Карпати) // Заповідна справа в
Україні. – 2003. – Т.9, вип.2. – С. 16-18.

Величко М.В., Чорней І.І., Буджак В.В. Інвентаризаційний список судинних
рослин Чивчинських гір (Українські Карпати) // Наук. вісник
Чернівецького ун-ту: Зб. наук. праць. Вип. 223: Біологія. – Чернівці:
Рута, 2004. – С.152-161.

Величко М.В., Стефаник В.И. Кариологическая характеристика некоторых
высокогорных видов флоры Украинских Карпат // Мат. 6 конф. молодых
ботаников Украины (Киев, февраль 1979 г.). – Киев: Наук. думка, 1979. –
С. 7-9.

Величко М.В. Созологічна характеристика флори хребта Чорний Діл
(Чивчинські гори, українські Карпати) // Молодь у вирішенні регіональних
транскордонних проблем екологічної безпеки. Перспективи формування
Панєвропейської Екологічної мережі: Мат. третьої міжнар. наук. конф.
(Чернівці: 21-22 квітня 2004 р.). – Чернівці: Зелена Буковина, 2004. –
С. 151-153.

Чорней І.І.,Буджак В.В., Величко М.В. Ботанічна характеристика памятки
природи місцевого значення “Жупани” (Буковинські Карпати) //
Біорізноманітність флори: проблеми збереження і раціонального
використання. Репродуктивна здатність рослин як основа їх збереження і
поширення в Україні: Мат. міжнар. наук. конф. присв. 150-річчю
Ботанічного саду ЛНУ ім. І.Франка і сесії ради ботанічних садів України
(Львів, 27-29 квітня 2004 р.). – С. 120.

Величко М.В., Чорней І.І. До поширення Saxifraga luteo-viridis Schott.
et Kotschy (Saxifragaceae) в Українських Карпатах // Там само. – С.
92-94.

Чорней И.И., Величко Н.В., Буджак В.В. Saussurea porcii Degen
(Asteraceae) в Украинских Карпатах // Роль ботанических садов в
сохранении и обогащении биологического разнообразия видов: Тез. докл.
Международной научн. конф. посв. 100-летию Ботанического сада
Калининградского гос. ун-та (г. Калининград, 14-18 сентября 2004 г.). –
Калининград: Изд-во КГУ, 2004. – С.94-95.

Величко М.В., Чорней І.І. Систематична структура флори Чивчинських гір
(Українські Карпати) // Молодь у вирішенні регіональних та
транскордонних проблем екологічної безпеки: Мат. четвертої наук. конф.
(Чернівці, 5-6 травня 2005 р.). – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – С.
48-50.

Величко М.В. Флора Чивчинських гір (Українські Карпати): аналіз,
созологічна характеристика й охорона.

Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних
наук за спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. – Національний ботанічний сад
ім. М.М. Гришка НАН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена вивченню флори Чивчинських гір – одного з найбільш
віддалених і своєрідних за геологічною будовою регіонів Українських
Карпат. Наведена історія ботанічних досліджень, охарактеризована
рослинність за домінантною та флористичною класифікаціями.

Встановлено, що флора судинних рослин Чивчин налічує 823 види, які
належать до 336 родів, 92 родин та 5 відділів. Аналіз систематичної та
географічної структур засвідчив переважно середньоєвропейський характер
флори з виразністю рис бореальності. Проаналізовані біоморфологічна та
екологічна структури флор.

Складено зведений список ендеміків Українських Карпат, визначено перелік
ендемічних таксонів дослідженого регіону, проаналізована їх систематична
структура та висотний розподіл. Наведена созологічна характеристика
ендеміків Чивчинських гір та запропоновано перелік ендеміків, яким слід
надати природоохоронного статусу.

Представлено зведений список видів флори, занесених до созологічних
переліків, який налічує 91 вид. Наведено перелік родин, найбільш
насичених раритетними видами, їх розподіл за висотними поясами,
категоризація за ознаками структури популяцій. У дисертації розглянуто
зростання цих видів на окремих гірських масивах, в результаті чого за
рівнем созологічної цінності виділені чотири групи гірських масивів.
Здійснена оцінка Чивчинських гір як “ключової ботанічної території”.
Наведені дані про таксони, що були описані з регіону.

Висвітлена історія формування природно-заповідного фонду в регіоні та
факти необґрунтованої ліквідації низки пам’яток природи у 70-80 роках.
Проведена оцінка репрезентативності природно-заповідного фонду та
намічені шляхи його оптимізації.

Ключові слова: Чивчинські гори, флора, аналіз, ендеміки, раритетні види,
охорона.

Величко Н.В. Флора Чивчинских гор (Украинские Карпаты): анализ,
созологическая характеристика и охрана.

Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата
биологических наук по специальности 03.00.05 – ботаника. – Национальный
ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена изучению флоры Чивчинских гор – одного из наиболее
отдаленных и своеобразных по геологическому строению регионов Украинских
Карпат. Приведена история ботанических исследований, охарактеризована
растительность по доминантной и флористической классификациям.

Установлено, что флора сосудистых растений Чивчин насчитывает 823 вида,
которые относятся к 336 родам, 92 семействам и 5 отделам. Анализ
систематической и географической структур показал в основном
среднеевропейский характер флоры и наличие черт бореальности.
Проанализированы биоморфологическая и экологическая структуры флоры.

Составлен сводный список эндемиков Украинских Карпат, установлено
количество эндемичных таксонов в исследуемом регионе, проанализирована
их систематическая структура и высотное распределение. Приведена
созологическая характеристика эндемиков Чивчинских гор и предложен
список эндемиков, которые необходимо включить в природоохранные списки.

Представлен сводный список видов флоры, занесенных в созологические
списки, который насчитывает 91 вид. Приведен перечень семейств,
содержащих наибольшее количество раритетных видов, их распределение по
высотным поясам, категоризация по признакам структуры популяций. В
диссертации проанализировано распределение этих видов по отдельным
горным массивам, в результате – по уровню созологической ценности
выделены четыре группы горных массивов. Осуществлена оценка Чивчинских
гор как “ключевой ботанической территории”. Приведены данные о таксонах,
которые были описаны из региона.

Приведена история формирования природно-заповедного фонда в регионе и
факты необоснованной ликвидации ряда природоохранных объектов в 70-80
годах. Произведена оценка репрезентативности природно-заповедного фонда
и намечены пути его оптимизации.

Ключевые слова: Чивчинские горы, флора, анализ, эндемики, раритетные
виды, охрана.

Velychko M.V. Flora of the Chyvchyn Mountains (Ukrainian Carpathians):
analysis, sozological characteristics and protection. — Manuscript.

Thesis for the Ph.D. of Biological Sciences on speciality 03.00.05 —
botany. M.M. Gryshko National Botanical Garden of the National Academy
of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

The thesis is dedicated to the study of the Flora of the Chyvchyn
Mountains as the one of the most peculiar Regions within the Ukrainian
Carpathians. The essay of the botanical investigations here is
presented, and its vegetation is characterized by both the dominants and
floristic classifications.

By our data, the Flora of the Vascular Plants of the Chyvchyns includes
823 species belonging to 336 Genera, 92 Families and 5 Divisions. The
biomorphologic and ecologic peculiarities of the studied flora are
analyzed.

The complete list of the endemic taxa of the Ukrainian Carpathians
within the Chyvchyns was carried out, together with their systematics
and accustoming to the mountain belts. The sozological characteristics
of the Chyvchynian endemics are presented and the endemics significant
for their protection are separated.

The list of the rare taxa including 91 species is evaluated, besides,
the population structure of the midel species is analyzed. As a result
of the analysis of the rare species growing on the local mountain
massifs, the latters are grouped according their sozological
significance. The Chyvchyn Mountains are regarded as the “key botanical
territory”. The dynamics of the natural reserve fund is evaluated here
and the measures for optimization of their protection are presented.

Keywords: Chyvchyn Mountains, flora, analysis, endemics, rare taxa,
protection.

PAGE 2

Похожие записи