.

Фізіолого-гігієнічне обгрунтування профілактики впливу охолоджуючого мікроклімату на працівників вуглезбагачувальних фабрик (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3412
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ

Небесна Вікторія Володимирівна

УДК 613.646.622.7 – 058.243:612.882 – 084

Фізіолого-гігієнічне обгрунтування профілактики впливу охолоджуючого
мікроклімату на працівників вуглезбагачувальних фабрик

14.02.01 – гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому державному медичному університеті

ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Солдак Ігор Іванович,

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького, завідувач
кафедри гігієни.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Гвозденко Людмила Андріївна, Інститут медицини праці АМН України,
завідувачка лабораторії з вивчення і нормування фізичних факторів
виробничого середовища

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Колганов Анатолій Васильович, Донецький інститут ринку та соціальної
політики, проректор з навчальної роботи.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра гігієни
праці і професійних захворювань, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “9” листопада 2006 р. о 1400 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.554.01 в Інституті медицини праці АМН
України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 75).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту медицини праці
АМН України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 75).

Автореферат розісланий “7” жовтня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Степаненко А.В. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Умови праці працівників вуглезбагачувальних фабрик
(ВЗФ) формуються під впливом ряду фізичних і хімічних факторів
виробничого середовища і психофізіологічних факторів трудового процесу.
Це температура і вологість повітря, механічні, гідро- і аеродинамічні
шуми, загальна технологічна вібрація, недостатній рівень природної і
штучної освітленості, наявність у повітрі робочої зони вуглепородного
пилу і хімічних сполук, вимушена робоча поза і зосереджене спостереження
за ходом виробничого процесу та ін.

Виробничі фактори, безперечно, діють на працюючих у взаємному зв’язку і
взаємному впливі (Кундиев Ю.И. и соавт. 1999; Измеров Н.Ф. 2000, 2002;
Сова С.Г., 2000). Однак із їх сукупності необхідно виділити фактор, що є
визначальним у формуванні шкідливих (небезпечних) умов праці.

Проведені дослідження (Солдак И.И. и соавт., 2002, 2004) показали, що
таким визначальним несприятливим виробничим фактором для
вуглезбагачувальників є охолоджуючий мікроклімат.

Дії охолоджуючого мікроклімату працівники ВЗФ піддаються протягом 7-7,5
календарних місяців року. Холод призводить до погіршення теплового стану
людини, зниження її працездатності, може стати причиною розвитку
захворювань і навіть летального кінця (Кощеев В.С., 1981; Афанасьева
Р.Ф., Бурмистрова О.В., 2001). Це пов’язано з тим, що нормальні процеси
життєдіяльності організму можуть протікати лише при кліматичних умовах,
близьких до теплового комфорту.

Зважаючи на вищевикладене можна сказати, що для гігієністів, фізіологів
праці актуальною є проблема профілактики переохолодження людини в
процесі праці.

Пріоритетними мають залишатися заходи первинної профілактики, що містять
будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-технічні
рішення, фізіологічні раціональні режими праці та відпочинку, медичні
огляди, профвідбір, засоби індивідуального захисту. Однак при виконанні
робіт на відкритих територіях у холодний період року, у неопалюваних і
спеціальних приміщеннях (холодильні камери) і т.п. немає можливості
реалізувати зазначені профілактичні заходи. У зв’язку з цим доцільно
підвищувати фізіологічну стійкість організму працівників до впливу
охолоджуючого мікроклімату. Причому максимального ефекту підвищення
стійкості до холоду можна досягти з урахуванням індивідуальних
(типологічних) особливостей організму людини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
фрагментом науково-дослідної роботи Донецького державного медичного
університету ім. М. Горького “Комплексна гігієно-фізіологічна оцінка
умов праці працівників сучасних вуглезбагачувальних фабрик”, номер
державної реєстрації 0100U006379. Автором проведені натурні дослідження
виробничих факторів, дана фізіолого-гігієнічна оцінка умов праці,
зроблений аналіз захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
Розроблено спосіб підвищення стійкості людини до несприятливого впливу
охолоджуючого мікроклімату, методику встановлення типів термореактивної
мобільності, проведені термічні процедури і дана оцінка їх ефективності.

Мета дослідження: дати комплексну фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці
працівників вуглезбагачувальних фабрик і обґрунтувати заходи
профілактики не-

сприятливого впливу охолоджуючого мікроклімату.

Задачі дослідження:

Дати фізіолого-гігієнічну характеристику виробничих факторів, що
формують умови праці.

Інтегрально оцінити умови праці і встановити домінуючий за шкідливим
впливом на організм виробничий фактор, розробити комп’ютерну програму
оперативної оцінки умов праці.

Інтегрально оцінити тепловий стан працівників ВЗФ і провести аналіз
захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (ТВП).

Розробити методику і встановити типи термореактивної мобільності людини,
провести індивідуалізовані термічні впливи для підвищення стійкості
організму до охолоджуючого мікроклімату.

Дати фізіологічну і медико-соціальну оцінку ефективності індивідуалізо-

ваних термічних впливів.

Об’єкт дослідження: працівники ВЗФ у процесі праці.

Предмет дослідження: технологічний процес збагачення вугілля, фізичні,
хімічні фактори виробничого середовища і психофізіологічні фактори
трудового процесу, тепловий стан, працездатність і захворюваність з ТВП
працюючих.

Методи дослідження: гігієнічні для оцінки фізичних, хімічних і
психофізіоло-

гічних факторів виробничого середовища, трудового процесу, фізіологічні
та психо-

фізіологічні для оцінки функціонального стану людини у процесі трудової
діяльності та у стані спокою, математичне моделювання для оперативної
оцінки умов праці, медико-статистичні для аналізу захворюваності та
інтерпретації даних гігієнічних і фізіологічних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше дано інтегральну
фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці працівників ВЗФ.

Установлено домінуючу роль охолоджуючого мікроклімату у формуванні
несприятливих умов праці працівників ВЗФ.

Уперше встановлено, що в результаті хронічного впливу охолоджуючого
виробничого мікроклімату у працівників ВЗФ значно погіршується тепловий
стан і зростає захворюваність, зокрема, органів дихання.

Уперше виділено типи термореактивної мобільності людини за швидкістю
відпо-

відної реакції на термічний (холодовий) подразник: мобільний, змішаний і
торпідний.

Уперше показано фізіологічний і медико-соціальний ефекти індивідуа-

лізованих за часом і тривалістю термічних впливів відповідно до типів
термо-

реактивної мобільності людини.

Практичне значення отриманих результатів. Установлено, що умови праці
працівників ВЗФ відносяться до шкідливих I ступеня і призводять до
зростання захворюваності з ТВП, насамперед, органів дихання.

Розроблено комп’ютерну програму інтегральної оперативної оцінки умов
праці.

Хронічний вплив охолоджуючого мікроклімату призводить до погіршення
теплового стану і високого рівня захворюваності з ТВП.

Фізіологічну стійкість до охолоджуючого мікроклімату можна підвищити
індиві-

дуалізованими за часом і тривалістю відповідно до типів термореактивної
мобільності дискретними чергуючими холодовими з тепловими конвективними
і дискретними холодовими кондуктивними впливами на термочутливу ділянку
тіла (грудину).

Розроблено методику встановлення типів мобільності за швидкістю
відповідної реакції на термічний подразник.

Розроблено “Спосіб корекції функціонального стану організму людини” для
підвищення стійкості людини до впливу охолоджуючого мікроклімату.

Видано інформаційний лист “Удосконалений спосіб підвищення стійкості
людини до охолоджуючого мікроклімату”.

“Спосіб підвищення стійкості людини до охолоджуючого мікроклімату”
зареєстрований у “Реєстрі галузевих нововведень”.

Результати досліджень впроваджені на Центральній вуглезбагачувальній
фабриці “Чумаківська”, м. Донецьк (акт впровадження від 11.04.2005 р.),
у Дніпропет-

ровській державній санітарно-епідеміологічній станції (акт впровадження
від 15.12.2003 р.), у Харківському державному медичному університеті
(акт впровадження від 12.06.2004 р.), у Донецьком національному
університеті (акт впровадження від 23.12.2004 р.), у Державному
підприємстві НДІ медико-екологічних проблем Донбасу і вугільної
промисловості (акт впровадження від 01.03.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведені виміри і
розрахунки величин фізичних і психофізіологічних факторів праці, дана
інтегральна фізіолого-гігієнічна оцінка умов праці та функціонального, у
тому числі теплового, стану працюючих; сформовані групи термореактивної
мобільності і проведені процедури термічних впливів на організм, дана
оцінка ефективності цих процедур.

За участю автора дана фізіолого-гігієнічна оцінка технологічних процесів
збагачення вугілля, розроблена комп’ютерна програма інтегральної
оперативної оцінки умов праці, дана оцінка шкідливих речовин у повітрі
робочої зони, проведений аналіз захворюваності з тимчасовою втратою
працездатності.

У дисертації не використані ідеї і розробки співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були повідомлені
і обговорені на науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті
Д.М. Калюжного “Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України
на рубежі століть” (м. Київ, 19-20 жовтня 2000 р.), на науковій сесії
товариства гігієністів, присвяченій 70-річчю Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького “Актуальные вопросы
профилактической медицины Донбасса” (м. Донецьк, 12 грудня 2000 р.), на
Міжна-

родній науково-практичній конференції “Бизнес, экология, здоровье”
(м. Донецьк,

30 листопада 2001 р.), на V Міжнародному медичному конгресі студентів і
молодих уче-

них (м. Тернопіль, 10-12 травня 2001 р.), на Міжнародній
науково-практичній конфе-

ренції “Інформаційні технології в гігієні та медичній екології”
(м. Київ, 17-18 грудня 2002 р.), на науково-практичній конференції
“Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України” (м. Київ,
грудень 2002р.), на Міжнародній конференції “Центральные и
периферические механизмы вегетативной нервной системы” (м. Слов’янськ,
3-6 черв-

ня 2003 р.), на науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю
санітарно-епідеміологічної служби України “Актуальные вопросы
профилактической медицины XXI века” (м. Донецьк, 30 травня 2003 р.), на
Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні
проблеми науки та освіти” (м. Алушта, 30 квітня –

10 травня 2004 р.), на III Всеукраїнській науково-практичній конференції
викладачів, студентів і молодих вчених “Сучасні проблеми клінічної та
теоретичної медицини” (м. Суми, 22-23 квітня 2004 р.), на XIV з’їзді
гігієністів України (м. Дніпропетровськ,

19-21 травня 2004 р.), на науково-практичній конференції з міжнародною
участю “Акту-альні проблеми гігієни праці, професійної патології і
медичної екології Донбасу” (м. До-

нецьк, 15-16 листопада 2005 р.), на науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Актуальні проблеми медицини праці” (м. Донецьк,
30-31 березня 2006 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 7 статтях наукових
журналів, 1 статті збірника наукових праць, 11 матеріалах і тезах
наукових конференцій, з’їзду і конгресу, деклараційному патенті на
винахід, інформаційному листі та у Реєстрі галузевих нововведень.

Структура і обсяг дисертації. Складається зі вступу, 6 розділів,
заключення, висновків, списку використаної літератури, що містить 235
вітчизняних та іноземних джерел на 24 сторінках, 2 додатків на 14
сторінках. Викладена на 168 сторінках комп’ютерного тексту, який містить
24 таблиці на 27 сторінках, 9 рисун-

ків на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, обсяг і методи досліджень. Дослідження проводилися в техно-

логічних відділеннях вуглезбагачувальних фабрик “Чумаківська”,
“Моспінська” (м. Донецьк) і “Комсомольська” (м. Димитров, Донецька обл.)
безпосередньо на робочих місцях вуглезбагачувальників і в лабораторних
умовах. Були проведені виміри гігієнічних (8238), фізіологічних (15528)
показників, медико-статистичні і хронометражні дослідження (7438).

Додатково проаналізовано 20 протоколів санітарно-гігієнічних досліджень
повітря робочої зони санепідстанцій Будьонівського і Пролетарського
районів м. Донецька. У фізіологічних дослідженнях брали участь 160
працівників ВЗФ обох статей у віці від 20 до 60 років. Анкетування
включало опитування експертів (вчених і фахівців у галузі гігієни і
фізіології праці ВНЗ і НДІ, інженерно-технічних працівників, керівників
охорони праці підприємств вугільної промисловості).

Аналіз захворюваності з ТВП за період 1997-2001 рр. працівників основних
професій ВЗФ включали статистичну обробку листків непрацездатності та
“Журналів обліку листків непрацездатності”. Аналіз проводили в
середньому за календарний рік, а також за календарний місяць теплого
(травень – вересень) і холодного (жовтень – квітень) періодів року
(разом з к. мед. н. Коктишевим І.В.).

Вимір параметрів мікроклімату і його оцінку проводили у виробничих
відділеннях, на робочих місцях працівників вуглезбагачування у теплий і
холодний періоди року за загальноприйнятими методиками відповідно до ДСН
3.3.6.042-99. При вимірі та оцінці виробничого шуму, розрахунку
еквівалентного рівня звуку керувалися ГОСТом 12.1.050-86 і ДСН
3.3.6.037-99.

Вимір рівнів загальної і локальної вібрації проводили за допомогою
вимірювача шуму ВШВ-003 М2 відповідно до ГОСТу 12.1.012-90, гігієнічну
оцінку – відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 (разом з к.б.н. Брюхановою
С.Т.).

Вимір освітленості проводили за допомогою фотоелектричного переносного
люкс-

метра Ю-116 відповідно до ДСТУ Б.В. 2.2-6-97, оцінку – відповідно до
СНіП II-4-79. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони визначала
к.б.н. Павлович Л.В. відпо-

відно до методичних указівок № 4436–87, № 1650–77, № 1642–77, № 1638–77,
№ 1461–76, № 4833–88, оцінку – відповідно до ГОСТу 12.1.005-88.

Фізіологічні дослідження проводили у виробничих і лабораторних умовах. У
виробничих умовах безпосередньо на робочих місцях у працівників ВЗФ на
початку (перша година), у середині (шоста година) і наприкінці
(дванадцята година) зміни в природні паузи реєстрували частоту пульсу
пальпаторно, вимірювали м’язову силу і витривалість до статичного
зусилля за допомогою ручних динамометрів типу ДРП-90 і ДРП-50,
енерговитрати визначали розрахунковим методом за величиною частоти
пульсу (Максимович В.О. і співавт., 1997). Реєстрували час зосередженого
спостереження і перебування в вимушеній позі, відстань переміщення в
просторі. Температуру аксилярну і шкіри вимірювали в п’яти точках за
допомогою медичного електричного термометра типу ТПЭМ-1, суб’єктивну
оцінку теплового самопочуття проводили за семибальною шкалою (Афанасьева
Р.Ф. и соавт., 1990). Інтегральну оцінку теплового стану давали за
термоградієнтом А (Солдак И.И. и соавт., 2000; Максимович В.А. и соавт.,
2003), за основу якого взято процес взаємодії внутрішнього теплового
потоку, що надходять від метаболічних джерел утворення тепла до поверхні
тіла, та зовнішнього теплового потоку, який здійснює теплообмін між
поверхнею тіла і навколишнім середовищем.

Інтегральну фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці проводили відповідно
до методики (Солдак І.І. і співавт., 1998), яка враховує дію фізичних,
хімічних і психофізіологічних виробничих факторів і дає змогу визначити
провідний у несприятливій дії на організм виробничий фактор (ВФ).

± 2/3 у (Лакин Г.Ф., 1968) встановлювали належність обстежуваних до
типів термореактивної мобільності: обстежувані з ЧРТ у межах 695 ч 805
мс були віднесені до змішаного (З), менше 695 мс – до мобільного (М) і
більше 805 мс – до торпідного (Т) типів. Визначали також латентний
період зорово-моторної реакції на простий подразник (ЛП ЗМР пр.) за
допомогою хроно-

рефлексометра, критичну частоту злиття світлових миготінь (КЧЗСМ) на
червоне світло – за допомогою світлодіода АЛ-114Г і генератора
прямокутних імпульсів, тепінг максимальний – за допомогою пристрою типу
телеграфного ключа (Горшков С.И. и соавт., 1974; Кулагин Б.В., 1984;
Солдак И.И. и соавт., 2003). У цих же обстежуваних визначали частоту
пульсу, температуру тіла, тепловідчуття, м’язову силу і витривалість,
артеріальний тиск.

Індивідуалізовані дискретні термічні впливи здійснювалися на шкіру в
ділянці грудини (Небесна В.В. і співавт., 2004; Солдак И.И. и соавт.,
2004). Використано два ви-

ди впливів: дискретні чергуючи холодові з тепловими конвективні (Х-Т КВ)
з темпе-

ратурою 0 ч -20 С та 46 ч 480С і дискретні холодові кондуктивні (Х КВ) з
температурою

2 ч 50С, які проводилися з використанням лабораторних зразків пристроїв.

Для осіб М-типу час одиничного дискретного термічного впливу складав
1500 ч 1600 мс, З-типу – 2200 ч 2300 мс, Т-типу – 2900 ч 3000 мс, а
тривалість щоденної процедури склала 5; 7,5 і 10 хв протягом 10 ч 12
днів.

Для обробки і аналізу результатів досліджень використовувалися парамет-

), середнє квадратичне відхилення (у). Істотність розходжень оцінювали
за t-критерієм Стьюдента, а також встановлювали ступінь вірогідності
(рівень значущості) розбіжностей (р). Для визначення щільності зв’язку
між величинами розраховували коефіцієнт парної кореляції (r)
(Мінцер А.П., 2003). При законі розподілу, що відрізнявся від
нормального, був застосований непарамет-

ричний критерій знаків (кз), заснований на підрахунку кількості
односпрямованих ефектів у парних порівняннях (Гублер Е.В., 1978).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Проведені фізіолого-гігієнічні дослідження трудової діяльності
працівників ВЗФ дозволили встановити, що їх умови праці формуються під
впливом комплексу фізичних, хімічних і психофізіологічних факторів.
Протягом усього холодного періоду року, що триває з жовтня по травень (у
різні роки – від 7 до 7,5 місяців), працівники ВЗФ підпадають під вплив
охолоджуючого мікроклімату. Температура повітря в різних технологічних
відділеннях коливалася від 2,1±0,40С (відділення вуглеприйому) до 9,4 ±
0,30С (сушильне відділення), а в цілому по ВЗФ складала 5,6 ± 0,30С
(табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика мікроклімату виробничих приміщень

)

температура,

оС відносна вологість, % швидкість руху повітря, м/с

Вуглеприйому

2,1 ± 0,4

21,5 ± 1,5 85,4 ± 0,4

64,2 ± 1,5 0,50 ± 0,02

0,44 ± 0,04

Гравітаційне 5,8 ± 0,2

22,0 ± 1,6 88,0 ± 0,3

66,4 ± 1,7 0,30 ± 0,02

0,34 ± 0,03

Флото-фільтровальне 4,8 ± 0,2

24,8 ± 1,4 94,2 ± 0,4

68,1 ± 1,6 0,30 ± 0,04

0,22 ± 0,03

Сушильне 9,4 ± 0,3

26,3 ± 0,9 74,2 ± 0,3

54,0 ± 1,2 0,31 ± 0,04

0,20 ± 0,03

Фільтр-пресове 6,0 ± 0,2

24,1 ± 1,6 87,4 ± 0,4

58,3 ± 1,4 0,21 ± 0,02

0,23 ± 0,04

В середньому по ВЗФ 5,6 ± 0,3

23,7 ± 1,1 85,8 ± 0,3

62,2 ± 1,4 0,32 ± 0,03

0,29 ± 0,04

Примітки:

1) у чисельнику – значення параметрів у холодний, у знаменнику – у
теплий періоди року;

2) нормативні значення температури, відносної вологості та швидкості
руху повітря складають відповідно 15 ч 21оС, ? 75%, ? 0,4 м/с у холодний
і 16 ч 27оС,

? 75%, 0,2 ч 0,5 м/с у теплий періоди року.

Подані дані свідчать про те, що для робіт середньої важкості II б, до
яких належить праця працівників вуглезбагачування, весь холодний період
року температура була нижча нижньої межі, припустимої за санітарними
нормами мікроклімату (ДСН 3.3.6.042-99), на 5,6 ч 12,90С у різних
відділеннях, а в середньому по ВЗФ – на 9,40С.

Вологість повітря в цих відділеннях була відносно стабільною і, за
винятком сушильного відділення, перевищувала ПДВ. У середньому по ВЗФ
величина переви-

щення складала 10,8%. Швидкість руху повітря відповідала припустимій і
складала 0,32 ± 0,03 м/с. Незначне її перевищення відзначалося лише у
відділенні вуглеприйому.

У теплий період року, що триває з травня по вересень (у різні роки від
4,5 до 5 мі-

сяців) середня температура повітря не перевищувала припустимого значення
– 270С. Середньозмінні значення температури повітря в різних відділеннях
відрізнялися незнач-

но і у цілому по ВЗФ складали 23,7 ± 1,10С. Відносна вологість повітря
відповідала припустимому рівню (? 75%), а в сушильному і
фільтр-пресовому відділеннях – навіть оптимальному (40 ч 60%). Швидкість
руху повітря також була у межах припустимих величин (0,2 ч 0,5 м/с). В
окремі дні денна температура повітря у відділенні вуглеприйому (ділянка
навантаження) і в сушильному відділенні досягала 30 ч 320С, формуючи
нагріваючий мікроклімат.

На формування умов праці впливають різноманітні за походженням
(механічні, гідро- і аеродинамічні) широкосмужні за спектром і
непостійні за часом шуми зі середньогеометричними частотами 250 ч 2000
Гц. Їх середній еквівалентний рівень складав 84,4 ± 1,7 дБА, перевищуючи
ГДР на 4,4 ± 1,7 дБА. Еквівалентно-коригований рівень загальної вібрації
категорії 3, типу “а” складав 89,9 дБА (ГДР дорівнює 92 дБ). Періодично
окремі категорії працівників підпадали під вплив локальної вібрації
інтенсивністю 101 ± 2,9 дБ, тобто нижче ГДР (112 дБ) на 11 дБ.

Рівень штучної освітленості у всіх технологічних відділеннях на робочих
місцях був у 2 ч 2,5 рази нижчий нормативного, у середньому він складав
53,7 ± 4,1 лк.

У повітрі робочої зони відділень ВЗФ вміст вуглепордного пилу коливався
від 3,2 мг/м3 до 10,2 мг/м3, а в середньому складав 7,9 ± 0,4 мг/м3 (ГДК
– 4 мг/м3). Вміст хімічних речовин був нижчий ГДК.

Час зосередженого спостереження складав 54,6 ± 1,4% (нормативний 50 %),
перебування у вимушеній позі – 10,4 ± 0,8% (нормативний – ? 25%);
відстань переміщення у зв’язку з технологічним процесом складала 2,63 ±
0,31 км/зміну (нормативна – ? 10 км/зміну). Частота пульсу в середньому
складала 89,7 уд./хв (нормативна – 99 уд./хв).

Така розмаїтість за природою і рівнем впливу виробничих факторів не
дозволяє однозначно оцінити умови праці, тому нами був застосований
індекс умов праці (Iwe), що дозволив дати інтегральну
фізіолого-гігієнічну оцінку умов праці та встановити домінуючий у
шкідливому впливі на організм виробничий фактор.

Розрахунки показали, що величина Iwe, яка складає 73,9, свідчить про те,
що умови праці працівників ВЗФ є шкідливими I ступеня і можуть бути
причиною збільшення захворюваності, а також встановити, що домінуючим ВФ
є мікроклімат охолоджуючий.

Оскільки тривале перебування в умовах охолоджуючого виробничого мікро-

клімату може призвести до зниження працездатності, холодового стресу,
розвитку захворювань (Тарасова Л.А. и соавт., 1994; Афанасьєва Р.Ф.,
Бурмистрова О.В., 2001; Солдак И.И. и соавт, 2002; Небесная В.В. 2003)
наступні дослідження були присвячені оцінці теплового стану (ТС) і стану
здоров’я працівників ВЗФ.

Установлено, що в холодний період року у працівників усіх технологічних
відділень ТС був вкрай незадовільним. Величина термоградієнта А в кінці
зміни коливалася від -0,52 ±0,03 у працівників сушильного (найбільш
теплого) відділення до -0,73 ±0,02 у працівників відділення вуглеприйому
(найбільш холодного), теплове самопочуття – від 2,9 ± 0,2 до 1,8 ± 0,1
бала, тобто ТС наближався до припустимого або був гранично припустимим.
У цілому по ВЗФ у працівників ТС у середині зміни вже був на межі
припустимого, а в другу половину зміни був гранично припустимим (табл.
2).

Таблиця 2

Тепловий стан працівників ВЗФ у холодний і теплий періоди року

Період року Показники теплового стану Період робочої зміни

початок середина закінчення

Холодний Термоградієнт А,

теплопочуття, бал -0,09 ± 0,01

3,3 ± 0,1 -0,59 ± 0,01

2,6 ± 0,1 -0,66 ± 0,01

1,6 ± 0,1

Теплий Термоградієнт А,

теплопочуття, бал 0,08 ± 0,01

4,1 ± 0,1 0,40 ± 0,01

4,5 ± 0,1 0,56 ± 0,01

5,4 ± 0,2

У теплий період року помітні зміни ТС працівників ВЗФ відзначалися
тільки починаючи із середини зміни. Величина термоградієнта А, яка
дорівнювала 0,40 ± 0,01 (див. табл. 2), свідчила про те, що ТС, хоча вже
не розцінювався як оптимальний, однак ще був у діапазоні припустимого,
про що свідчило і теплопочуття. До закін-

чення зміни ТС хоча і погіршувався, але не виходив за верхню межу
припустимого і наприкінці зміни не досягав цієї межі.

Подані вище прогнозні оцінки стану здоров’я працівників ВЗФ одержали
підтвердження при аналізі захворюваності з ТВП. Серед усіх груп
захворювань, безсумнівно, лідируюче положення займають захворювання
органів дихання (ОД) – 59,2 ± 1,6 випадків і 559,6 ± 18,0 днів на 100
працюючих. Це, наприклад, у 4 рази вище (р ^?4 \ Ae th „`„ 8 : ? o oe o ?2 4 Z \ Ae ???????Ae ”kd® ^„`„”kdA         $Термоградієнт А безпосередньо після закінчення процедур (осінь, початок зміни) як у контрольній, так і в дослідних групах знаходився в зоні оптимуму (0,1 ? А ? -0,1), але вже у середині зміни в контрольній групі він різко знижувався, а після її закінчення досягав у осіб М-типу -0,46 ± 0,04, З-типу – -0,48 ± 0,04 і Т-типу – -0,50 ± 0,05 (табл. 3). Водночас у обстежуваних I дослідної групи термоградієнт А був вірогідно вищий до закінчення зміни, відповідно, на 0,17 ± 0,05, 0,17 ± 0,05 і 0,16 ± 0,06, а II – на 0,21 ± 0,04, 0,20 ± 0,05, і 0,19 ± 0,06. Наприкінці холодного періоду року (весна, початок зміни) ТС обстежуваних контрольної групи був поза зоною оптимуму, термоградієнт А був вірогідно (р  805 мс; групи обстежуваних різних
типів вірогідно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020