МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

ВДОВИЧЕНКО Олександр Валерійович

УДК:612.126+612.461]-074.577.164.-039.1-053-055

Фізіологічні аспекти оцінки та корекції забезпеченості водорозчинними
вітамінами (С, РР, В1, В2) практично здорових людей

14.03.03 – нормальна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч

науки і техніки України

Гжегоцький Мечислав Романович,

Львівський національний медичний
університет імені

Данила Галицького МОЗ України,
завідувач кафедри

нормальної фізіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Скляров Олександр Якович,

Львівський національний медичний
університет імені

Данила Галицького МОЗ України,
завідувач кафедри

біологічної хімії

доктор медичних наук, старший
науковий співробітник

Шатило Валерій Броніславович,

Інститут геронтології АМН України,
відділ

клінічної фізіології і патології
внутрішніх органів,

провідний науковий працівник

Провідна установа: Дніпропетровська
державна

медична академія МОЗ України

Захист відбудеться “22” червня 2007 року о 15.00 год на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.600.03 при Львівському національному
медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м.
Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України
(79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий “15” травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент С.А.Томашова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Окрім загальновідомого значення водорозчинних
вітамінів (С, РР, В1, В2) для метаболізму як коферментів, згадані
мікронутрієнти впливають на синтез або активність багатьох ендогенних
регуляторних факторів (Губський Ю.І., 2000; Спиричев В.Б., 2004; Brody
T., 2002). Виражений дефіцит згаданих вітамінів викликає відомі
захворювання – цингу, бері-бері, пелагру. Поодинокі випадки цих
захворювань мають місце і в наш час (Stratigos J.D., Katsambas A.,
1997). Однак, сьогодні більше практичне значення має помірний дефіцит
вітамінів, який не викликає згаданих тяжких захворювань, але сприяє
розвитку численних прихованих патологічних станів (Ших Е., 2005;
Fairfield K.M., Fletcher R.H., 2002).

Гіповітаміноз визначається у 80% населення України. При цьому нестача
вітамінів носить цілорічний характер і спостерігається у всіх регіонах
України (Сопіла Р.П., 1998). У Росії дефіцит вітаміну С встановлено у
80-90% населення, а В1 і В2 – у 40-60%; саме з нестачею цих та інших
вітамінів пов’язують погіршення здоров’я нації (Коровина Н.А., 2003).
Отже, повноцінне забезпечення людей вітамінами і сьогодні залишається
актуальною проблемою.

Разом з тим до сьогоднішнього дня не уточнене поняття „забезпеченість
вітамінами» здорової людини. Одні автори розуміють під цим поняттям
відсутність клінічних ознак дефіциту вітамінів, інші – певний рівень цих
мікронутрієнтів у плазмі або у виділеній за певний час сечі (Подорожный
П.Г., Томашевский Я.И., 1977; Конь И.Я., 1984; Коденцова В.М. и соавт.,
1992; Хохлова Е.А. и соавт., 2003; Вржесинская О.А. и соавт., 2004).
Дані різних дослідників про вміст вітамінів С, РР, В1 і В2 у здорових
людей часто не враховують особливостей харчування обстежених, пори року,
віку, статі, методу визначення вітамінів у біологічних рідинах і тому
можуть відрізнятися в кілька разів (Шилов П.И., Яковлев Т.Н., 1974;
Ефремов В.В., 1974; Pawelski S., Maj S., 1977; Combs G.F., 1992; Simko
D.M. et al., 1995).

Через широкі коливання показників вмісту вітамінів у крові і добовій
сечі та використання при цьому різноманітних методик їх визначення, що
містяться в наукових публікаціях, сьогодні не можна об’єктивно оцінити,
чи змінилась їх фізіологічна норма з часом. Адже за останні десятиліття
в розвинених країнах світу суттєво змінився характер харчування, тривав
тиск на людину несприятливих (побутових, промислових, планетарних)
факторів оточуючого середовища (Терехин С.П., 1992; Смольский Б.Л. и
соавт., 1999; Трахтенберг И.М., 2001; Хохлова Е.А. и соавт., 2003), що
погіршує забезпеченість вітамінами людей в певних еколого-біогеохімічних
зонах, в тому числі і за рахунок меншого вмісту вітамінів у вирощених
там фруктах і овочах (Савіна О.Л., 1999). Нестачу згаданих вітамінів
встановлено у всіх курців (Ших Е., 2005), у осіб, що зловживають
алкоголем (Ковальчук Я.С., 2000), приймаючих медикаменти (Vdovitchenko
V. et al., 1994). На думку В.Б. Спиричева (1992), Н.Г. Беляевой и соавт.
(1992), дефіцит вітамінів – наслідок комплексної негативної дії
кліматичних, промислових і соціальних факторів. Проте в літературі є
лише поодинокі повідомлення про динаміку забезпеченості водорозчинними
вітамінами за тривалий період спостереження (Литвинова Е.В., Дурнев
А.Д., 2002).

У зв’язку з наведеним актуальним було вивчення вмісту водорозчинних
вітамінів (С, РР, В1, В2) у когорти практично здорових людей, однорідної
за етнічною та соціальною приналежністю, за умови дослідження їх
однаковими методами впродовж кількох десятків років.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
затверджена на засіданні Вченої ради медичного факультету № 2
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
(20.10.2003 р., протокол № 1) та Проблемною комісією “Фізіологія людини”
АМН та МОЗ України (10.03.2005 р., протокол № 64). Дисертація є
фрагментом комплексної роботи кафедри нормальної фізіології Львівського
національного медичного університету імені Данила Галицького „Оцінка
адаптивних можливостей функціонально-метаболічних систем організму з
метою покращення діагностики ранніх донозологічних станів та підвищення
ефективності їх профілактики та корекції” (шифр теми: ІН.25.01.0001.03,
№ державної реєстрації 0103U002369).

Мета і задачі дослідження. Мета представленої роботи – вивчення
забезпеченості організму практично здорових людей вітамінами С, РР, В1,
В2 та розроблення рекомендацій щодо корекції дефіциту вітамінів у них на
підставі визначення їх вмісту в плазмі і добовій сечі у 2002-2004 рр., а
також упродовж 1964-2004 рр.

У відповідності з поставленою метою були визначені наступні задачі
дослідження:

Вивчити вміст вітамінів С, РР, В1, В2 в крові та добовій сечі великої
групи практично здорових людей однорідної соціальної групи
(лікарі-добровольці), обстежених у 2002-2004 рр., і знайти його
залежність від пори року, віку, статі та індексу маси тіла.

Встановити можливість прихованого дефіциту вказаних вітамінів у згаданих
вище людей шляхом визначення їх дебіту з добовою сечею після 10-денного
прийому полівітамінного препарату „Ундевіту».

Порівняти власні дані щодо вмісту вітамінів у крові і сечі практично
здорових людей в 2002-2004 рр. з архівними матеріалами міжкафедральної
проблемної лабораторії Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького, щоби встановити динаміку цих показників за
останніх 40 років.

Розробити рекомендації щодо корекції дефіциту вітамінів С, РР, В1, В2 у
практично здорових людей з врахуванням їх віку, статі, індексу маси
тіла, а також пори року.

Об’єкт дослідження: практично здорові лікарі-добровольці.

Предмет дослідження: результати визначення вмісту вітамінів С, РР, В1,
В2 в крові і їх метаболітів в добовій сечі здорових людей протягом
тривалого періоду (40 років).

Методи дослідження: анкетування, визначення індексу маси тіла,
біохімічне визначення вітамінів С (в плазмі за Farmer С., Abt A., в
добовій сечі титруванням фарбою Тільманса), РР (в еритроцитах крові за
Levitas N. et al., в добовій сечі за екскрецією метилнікотинаміду
флуориметрично), В1 (в плазмі тіохромним методом Елисеевой Г.Д., в сечі
– тіохромним методом Янсена в модифікації Елисеевой Г.Д.), В2 (в плазмі
флуориметричним методом Burch H. et al., а в сечі за методикою
Масленниковой Е.Н. та Гвозодовой Г.Д.), аналіз архівних даних
міжкафедральної проблемної лабораторії клінічної вітамінології
Львівського національного медичного університету імені Данила
Галицького.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше у практично здорових людей
однієї соціальної групи вивчено концентрацію вітамінів С, РР, В1 і В2 в
крові та добовій сечі і встановлено їх фізіологічну норму, а також
доведено вплив на ці показники статі, віку, індексу маси тіла і пори
року, коли проводилось дослідження, та знайдені кореляційні зв’язки між
рівнем вітамінів та впливом різної комбінації перерахованих факторів.
Вперше навантажувальним тестом об’єктивно встановлено існування
прихованого дефіциту у практично здорових осіб, як одного вітаміну у
15-81%, так і двох (у 30-40%), трьох (у 19%), та всіх чотирьох (у 6%),
особливо взимку і весною. Вперше на підставі власних досліджень і
архівних даних вивчена динаміка вмісту вітамінів в крові і добовій сечі,
визначених в одній лабораторії, однаковими методами у соціально
однорідної групи осіб (практично здорових лікарів) впродовж 40 років.
При цьому встановлено, що за цей час вміст вітаміну РР в плазмі крові
зменшився в 2 рази, а дебіт вітаміну С з добовою сечею – в 1,5 рази.
Дебіт з добовою сечею вітамінів В1 і В2 в останні роки був відповідно в
1,9 та 2,2 рази меншим від максимальної їх величини у 1969-1972 рр.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлені зміни вмісту
окремих водорозчинних вітамінів у крові та добовій сечі практично
здорових людей протягом останніх 40 років свідчать про необхідність
перегляду їх норм один раз на 15-20 років. Враховуючи сезонний
(весна-літо) дефіцит вітамінів С і В2 у здорових людей, обґрунтована
необхідність профілактичного прийому полівітамінного препарату –
„Ундевіту” по 1 драже на день, а у людей старшого віку і у жінок усіх
вікових груп ще і взимку – 2 драже на день. Розроблено і обґрунтовано
метод діагностики прихованого дефіциту вітамінів у практично здорових
людей шляхом 10-денного прийому препарату „Ундевіту” по 2 драже на день
з визначенням вмісту вітамінів у добовій сечі до і після навантаження
(патент України на корисну модель №8815 від 4.03.2005).

Матеріали дисертації впроваджені у навчальний процес кафедр нормальної
фізіології Львівського національного медичного університету імені Данила
Галицького, Буковинського державного медичного університету,
Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я.
Горбачевського, кафедри загальної гігієни, екології, соціальної
медицини, організації та економіки охорони здоров’я Української медичної
стоматологічної академії, м. Полтава.

Особистий внесок здобувача. Представлені у роботі матеріали та фактичні
дані є самостійним внеском дисертанта у розроблену тему. Автором
самостійно визначена мета і завдання даного дослідження, проаналізована
література з проблеми. Особисто проведений ретроспективний аналіз
архівного матеріалу міжкафедральної проблемної лабораторії клінічної
вітамінології Львівського національного медичного університету імені
Данила Галицького, відібрані практично здорові лікарі-добровольці, у
яких в різну пору року визначений вміст згаданих вітамінів у крові та
добовій сечі, у співавторстві з науковим керівником професором
М.Р.Гжегоцьким розроблено і отримано патент на метод визначення
прихованого дефіциту вітамінів у практично здорових осіб. Автором
самостійно виконана статистична обробка результатів, підготовлені
матеріали для публікацій, написані і оформлені всі розділи дисертації.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на
засіданні кафедри нормальної фізіології Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького (протокол № 6 від
7.11.2006 р.). Основні положення дисертації викладені на Х Конгресі
Світової федерації українських лікарських товариств (Чернівці, 2004),
науково-практичній конференції „Актуальные вопросы нутрициологии. Роль
биологически активных пищевых добавок в обеспечении здоровья населения”
(Дніпропетровськ, 2004), наукових конференціях студентів і молодих
науковців (Тернопіль, 2005; Львів, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, з
них 5 статей – у фахових наукових виданнях (в тому числі 4 надруковано
самостійно), 3 роботи – у матеріалах конференцій, 1 деклараційний патент
України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 6
розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, 5
додатків. Робота викладена на 157 сторінках комп’ютерного тексту
(основна частина 122 сторінки), ілюстрована 23 таблицями і 13 рисунками.
У списку літературних джерел 310 найменувань (186 кирилицею, 124
латиною). Подано 5 додатків, що займають 8 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. З метою визначення забезпеченості
практично здорових людей вітамінами С, РР, В1 і В2 були обстежені 195
лікарів-добровольців (чоловіків 74, жінок 121, віком від 22 до 66 років,
середній вік 45,6±0,9 років), які знаходились на звичайному режимі
харчування (заборонялись лише цитрусові, споживання інших фруктів
обмежувалось 150 г на день), під час дослідження не вживали жодних
медикаментів, включаючи вітамінні препарати, не мали клінічних ознак
гіповітамінозу, не зловживали курінням і алкоголем, не мали супутніх
захворювань, які б вимагали підтримуючого лікування. Групи обстежених
формувались відповідно із статтю, віком, порою року, антропометричними
даними. З допомогою флюорометричних методів (Томашевський Я.І,
Томашевська О.Я., 1981) вивчались рівень вітамінів С, РР, В1 і В2 в
крові та вміст цих вітамінів і їх дериватів у добовій сечі. Для
визначення тенденції із забезпеченістю водорозчинними вітамінами в часі
власні дані порівнювались з архівними даними міжкафедральної проблемної
лабораторії клінічної вітамінології Львівського національного медичного
університету імені Данила Галицького за останні 40 років. З метою
діагностики прихованого гіповітамінозу у здорових людей 100 добровольцям
у всі сезони року призначався 10-денний прийом препарату “Ундевіт” по 2
драже на день із визначенням рівня вітамінів С, РР, В1 і В2 в крові та в
добовій сечі до і після навантажувального тесту. Обробка отриманих даних
проводилась з допомогою пакету комп’ютерних програм Statistica.

Результати дослідження та їх обговорення. Обстеження 195 здорових
добровольців-лікарів дозволили встановити такий середньорічний рівень
водорозчинних вітамінів у плазмі крові: С – 64,0±0,9 мкмоль/л, РР –
63,2±0,8 мкмоль/л, В1 – 116,8±1,9 нмоль/л, В2 – 113,2±2,0 нмоль/л; в
добовій сечі: С – 129,9±4,3 мкмоль, РР – 55,3±1,3 мкмоль, В1 –
861,2±25,3 нмоль, В2 – 1553,3±58,9 нмоль. Ці показники можна розглядати
як фізіологічну норму для практично здорових людей середнього
матеріального достатку, які знаходяться на звичайному харчуванні.

Аналіз залежності середньорічного рівня вітамінів від статі обстежених
показав, що лише концентрація вітаміну С в крові жінок достовірно
(р<0,001) на 24,9% вище, ніж у чоловіків. На цей факт звертають увагу і інші дослідники. (Lukkersfeld J. et al., 1997). В той же час вміст решти вітамінів в плазмі крові й усіх досліджених вітамінів у добовій сечі не мав залежності від статі. Для розуміння взаємозв’язків параметрів вітамінів, що вивчались, представляло інтерес визначення коефіцієнтів кореляції між їх показниками в крові і сечі. Так, шляхом монофакторного аналізу у чоловіків встановлено слабку позитивну кореляцію між вмістом вітаміну С в крові і дебітом вітамінів С, РР і В1 в добовій сечі (r=0,3), між дебітом з сечею вітаміну С та РР і В1 (r=0,03), добовим дебітом з сечею вітамінів РР і В1 (r=0,33), вмістом в крові вітамінів В1 і В2 (r=0,34). У жінок слабка позитивна кореляція встановлена між рівнем вітаміну С в крові та дебітом з сечею вітамінів В1 та В2 (дорівнює відповідно 0,43 та 0,3), добовим дебітом з сечею вітамінів С і В1 (r=0,32) та РР і В1 (r=0,3). Багатофакторним аналізом (методом множинної лінійної регресії) засвідчено достовірну кореляцію дебіту вітаміну С в сечі з вмістом в ній вітаміну РР. З двома іншими показниками (дебітом вітамінів В1 і В2) парціальна кореляція була лише близькою до рівня достовірності, що зумовлено, очевидно, їх взаємною пов’язаністю. Тим не менше, покрокова модель передбачення рівня вітаміну С в сечі (forvard stepwise) потребувала для максимальної точності включення усіх трьох вказаних вище показників, що побіжно свідчить про незначний зв'язок з усіма трьома параметрами. У чоловіків не встановлено достовірної кореляції між концентрацією вітаміну С в крові з його вмістом у сечі та дебітом вітамінів РР і В1 (р=0,01). Однак модель, створена покроковим методом, включаючи усі ці три показники, і її загальна точність, була достатньо високою (р<0,006). Водночас у жінок рівень вітаміну С в сечі достовірно корелює з дебітом вітаміну В1 з сечею. Хоча і дебіт вітаміну РР також залишається в моделі при аналізі покроковим методом, однак коефіцієнт часткової кореляції є значно меншим. Вміст вітаміну С в крові жінок засвідчує незалежний зв'язок з рівнем у крові вітаміну РР і в сечі вітамінів В1 і В2 (р<0,05 для часткових коефіцієнтів кореляції усіх трьох показників). Таким чином, багатофакторний аналіз свідчить про певну розбіжність метаболізму за участю водорозчинних вітамінів у чоловіків і жінок. Враховуючи, що на рівень вітамінів, окрім статі, міг впливати ще і сезонний фактор, було вивчено вміст вітамінів у плазмі крові і сечі у здорових людей чоловічої та жіночої статі із врахуванням пори року. В усі сезони року лише рівень вітаміну С в крові у жінок достовірно вищий, ніж у чоловіків: восени – на 33,7% (p<0,001), навесні – на 29,1% (p<0,001), влітку – на 27,7% (р<0,001), взимку – на 11,7% (р<0,05). Таким чином, виконані дослідження дозволили встановити безсумнівний факт більшої концентрації вітаміну С у жінок порівняно з чоловіками в усі пори року, але найбільше – восени (на 33,7%) та найменше – взимку (11,7%). Обернена тенденція мала місце щодо дебіту цього вітаміну з сечею у чоловіків – на 31,5% більше, ніж у жінок, але лише навесні. Встановлений факт можна вважати біологічною особливістю практично здорових осіб жіночої статі, який в доступній науковій літературі не знайшов свого тлумачення. Ця особливість гомеостазу у жінок, можливо, пов’язана із необхідністю підтримання достатнього рівня заліза через регулярну місячну крововтрату. Вміст решти вітамінів у плазмі крові та в добовій сечі (окрім вітаміну В2) від статі практично не залежав. Дебіт його з добовою сечею у чоловіків перевищував на 64,1% (р<0,001) рівень у жінок. Це свідчить про дійсний дефіцит згаданого вітаміну у жінок, незважаючи на його стабільну, незалежну від пори року концентрацію в крові за рахунок досконалого (до певної межі) гомеостазу. Про більшу чутливість визначення дефіциту водорозчинних вітамінів шляхом дослідження добового їх дебіту вказують й інші автори (Коденцова В.М. и соавт., 2003). Можливо, цей факт зумовлений особливостями харчування жінок в осінню пору (більше споживання овочів і фруктів і менше – хлібобулочних виробів). Для вивчення впливу вікового фактору на вміст водорозчинних вітамінів в крові і добовій сечі практично здорові люди були поділені на вікові групи: від 22 до 29 років (51 особа), 30–39 років (34), 40–49 років (64), 50–59 років (34), від 60 і старше (лише 12 осіб, що підтверджує відомий факт зменшення числа здорових людей із віком). Встановлено, що рівень вітаміну С в крові коливався в різних вікових групах від 50,0±3,0 до 67,8±1,3 мкмоль/л (в межах 26,3%, якщо за 100% взяти найбільшу величину) і був достовірно меншим (на 10,9%, р<0,01) у осіб віком 50-59 років та у добровольців 60 років і старше (на 26,3%, р<0,001) у порівнянні із віковою групою 22-29 років. При цьому рівень вітаміну в крові у жінок був достовірно (р<0,05) вищим, ніж у чоловіків у всіх вікових групах: у віці 22-29 років – на 15,8%, 30-39 років – на 20,3%, 40-49 років – на 28,6%, 50-59 років – на 18,0%. Відмічено дещо менший вміст вітаміну В1 у жінок в порівнянні з чоловіками на 13,4% (р<0,05) у віковій групі 50-59 років та вітаміну В2 – на 15,3% (р<0,05) у осіб віком 22-25 років. Разом з тим в жодній з вікових груп достовірної різниці вмісту водорозчинних вітамінів в добовій сечі у чоловіків і жінок встановлено не було. Отже, можна вважати, що у вікових межах 22-66 років середній вміст вітамінів РР, В1, В2 в крові та в добовій сечі практично здорових людей не має вікової залежності на відміну від концентрації в крові вітаміну С. Оскільки в проаналізованій літературі питання забезпеченості водорозчинними вітамінами практично здорових людей залежно від індексу маси тіла (ІМТ) не знайшло свого висвітлення, було проведено дослідження середнього рівня згаданих вітамінів у 195 практично здорових добровольців, які були поділені на підгрупи за величиною ІМТ наступним чином: 15-17,9; 18-20,9; 21-23,9; 24-26,9; 27-28,9; 30-32,9; 33 і більше. Було встановлено, що із зростанням ІМТ вміст в крові усіх досліджуваних вітамінів достовірно не змінювався. Натомість виділення з добовою сечею вітаміну С із зростанням ІМТ зменшувалось, а вітамінів В1 і В2 збільшувалось. Для визначення можливого впливу на вміст вітамінів у крові і добовій сечі вітамінів, крім ІМТ, ще і статі здорових людей проводився також аналіз цих показників для чоловіків і жінок окремо. Виявилось, що рівень вітамінів С і РР в крові, а вітаміну РР і в добовій сечі у жінок утримувався практично однаковим незалежно від величини ІМТ. Концентрація ж вітаміну С в добовій сечі із збільшенням ІМТ зменшувалась. Рівень вітамінів В1 і В2 в крові жінок із збільшенням ІМТ помітно зростав. Чітко проглядається тенденція із збільшенням ІМТ зменшення добового дебіту з сечею вітаміну В1; вміст в добовій сечі вітаміну В2 при цьому лишався постійним. Таким чином, незалежне від статі здорових людей зменшення добового дебіту вітаміну С з сечею свідчить про можливе значення збільшеного ІМТ як фактору ризику дефіциту аскорбінової кислоти. 4 6 j p ? ? ` ? 6 f h l ???????l n p r ? ? ? ? ? ’ 0•Oc?eeeeeeeeeeeeeeee*eeeeEE @ ?????????????? ??????????? зумовлено їх взаємною пов’язаністю. Тим не менше, покрокова модель передбачення рівня вітаміну С в сечі потребувала для максимальної точності включення усіх трьох факторів, що побіжно свідчить про непрямий зв'язок з усіма трьома параметрами. Результати власних досліджень вмісту вітамінів у 195 та архівних даних про 423 практично здорових добровольців дають уявлення про загальну тенденцію у забезпеченості вітамінами практично здорових людей за останні 40 років. Середній вміст вітаміну С в крові (рис.1) у 1964 р. становив 59,9±1,1 мкмоль/л, далі зменшувався з найнижчим його рівнем 47,1±1,9 мкмоль/л у 1972 році. В наступні роки концентрація його в крові зростала і досягла у 2004 році рівня 68,7±1,8 мкмоль/л. Інша тенденція спостерігалась з виділенням цього вітаміну з добовою сечею (рис. 2). З 1964 по 1969 рік його дебіт зріс з 143,2±5,2 до 185,7±5,6 мкмоль і в наступні роки зменшувався, досягнувши мінімуму (92,6±4,5 мкмоль) у 1997 році. У 2004 році дебіт вітаміну С з добовою сечею зріс до 130,4±9,9 мкмоль. Таким чином, хоча за 40 років спостереження завдяки гомеостазу практично здорової людини рівень вітаміну С в крові утримувався на безпечному рівні і навіть дещо зростав, дебіт його з добовою сечею мав тенденцію (за виключенням окремих відрізків часу) до зниження, що може свідчити про збільшене його використання в обмінних процесах, пов’язаних перш за все з мембранним захистом та підтриманням імунітету. Факт зростання дефіциту аскорбінової кислоти за 15 років спостереження засвідчують і інші дослідники (Литвинова Е.В., Дурнев А.Д., 2002). Рівень вітаміну РР в крові практично здорових людей був найвищим у 1964 році і становив 129,9±6,8 мкмоль/л. Протягом наступних років він зменшувався, окрім 1969-1975 рр. та 1994-2004 рр., коли він суттєво не змінювався. У 2004 році його концентрація в крові здорових людей становила 63,7±1,9 мкмоль/л. Дебіт цього вітаміну з добовою сечею з 1964 по 1982 рр. (рис.2) постійно зростав (з 70,3±15,5 до 99,3±11,7 мкмоль), а наступні роки зменшувався (у 1997 р. - 58,8±2,9 , у 2004 р. - 55,2±3,2 мкмоль). Таким чином, за 40 років спостережень рівень вітаміну РР в крові здорових осіб постійно зменшувався і у 2004 році був в 1,9 разів нижчим, ніж у 1964 р. Динаміка дебіту вітаміну та його метаболітів з добовою сечею була інакшою – до 1984 р. зростання, в наступні роки – зменшення. Ці тривожні дані свідчать про те, що всупереч досконалості гомеостазу здорової людини, втримати рівень цього важливого для окисно-відновних процесів коферменту організм не в змозі. Таку тривалу за часом тенденцію не можна пояснити лише особливостями харчування. Скоріш за все, це є наслідком комплексної дії факторів зовнішнього середовища. Концентрація вітаміну В1 в крові здорових осіб з 1964 по 1976 роки зменшилася на третину (з 103,8±11,6 по 70,0±6,8 нмоль/л), в подальшому зростала (у 1997 р. в 2,4 рази), і у 2004 році повернулася до рівня 1964 року. Дебіт цього вітаміну з сечею зростав з 1964 по 1972 роки (з 1405,4±305,7 до 1654,5±115,6 нмоль), а в наступні роки практично постійно зменшувався і у 2004 році був удвічі меншим від найвищого його рівня у 1972 році (861,6±59,8 нмоль). Таким чином, якщо для дебіту вітаміну В1 та його дериватів протягом 40 років в цілому властиве (з певними коливаннями) зменшення цього показника, то зміни концентрації його в крові за цей термін носить S-подібний характер. Рівень вітаміну В2 в крові здорових людей зріс з 1964 по 1969 роки в 2,5 рази (124,9±24,7 і 310,1±11,4 нмоль/л), а в подальшому зменшувався, і у 2004 році був (108,3±4,2 нмоль/л) на 15% нижче показника на початку досліджень. . З 1964 по 1982 роки дебіт вітаміну В2 з добовою сечею виріс на 26% (2620,9±346,0 і 3501,5±357,6 нмоль), а в наступні роки зменшувався і у 2004 році був (1475,5 нмоль) у 2,4 рази меншим від його максимального значення. Отже, за час з 1964 по 1980-1982 рр. виріс як рівень вітаміну В2 в крові здорових людей, так і його дебіт із добовою сечею. В наступні роки рівень вітаміну і в крові, і в сечі практично постійно падав. Враховуючи, що джерелом вітамінів В1 і В2, окрім продуктів харчування, є кишкова флора, не виключено, що причиною змін їх вмісту у здорових людей міг бути дисбактеріоз, який викликається великою кількістю чинників, включаючи фактори оточуючого середовища. На рисунках 1, 2 представлені узагальнюючі дані про динаміку вмісту вітамінів в крові та в добовій сечі за останні 40 років. Використання спеціальної статистичної програми (Grapher – 2,0 ) дозволяє більш наочно зафіксувати тенденцію до змін параметрів вітамінів у здорових людей в часі. Так, якщо вміст в крові вітаміну С мав за чотири десятиліття тенденцію до поступового зростання, то його дебіт з добовою сечею стрімко зменшувався. Для концентрації вітаміну РР в крові та дебіту його з добовою сечею властиве постійне зниження у зафіксованих часових інтервалах. З рисунків 1, 2 також видно, що рівень вітамінів В1 і В2 крові суттєво не змінився, натомість дебіт з сечею вітаміну В1 і особливо В2 з часом значно зменшився. Для визначення фактичної забезпеченості вітамінами С, РР, В1 і В2 у 100 практично здорових добровольців (чоловіків 12, жінок 88) був використаний 10-денний навантажувальний тест з “Ундевітом” в дозі 2 драже на день з визначенням вмісту вітамінів до і після його курсового прийому. Встановлено, що після 10-денного прийому “Ундевіту” середній вміст вітамінів у крові достовірно не змінився. В той же час їх середній добовий дебіт з сечею виріс в декілька разів: С – в 4,0 рази, В1 – в 2,1 рази, В2 – в 3,4 рази, а вітаміну РР збільшився лише на 36%. Таким чином, середні цифри свідчать про активне виведення надлишку водорозчинних вітамінів з сечею, очевидно, через насичення ними тканин, в яких вони використовуються в обмінних реакціях як коферменти. Разом з тим, у частини здорових людей після прийому “Ундевіту“ зростання дебіту вітамінів з сечею не виходило за межі ±2д від середнього арифметичного початкового рівня вітамінів, що з достовірністю 95% свідчить про відсутність впливу уживання препарату, тобто за наявність дефіциту вітаміну. Так, на прихований дефіцит вітаміну С страждало 35%, на нестачу вітаміну РР – 81%, В1 – 43%, В2 – 15% практично здорових людей. Серед обстежених були особи з прихованим дефіцитом одночасно двох ( С і РР – у 30%, РР і В1 – у 40%), трьох (С, РР, В1 – у 19%) та чотирьох вітамінів (С, РР, В1, В2 – у 6%). Найчастіше прихований дефіцит вітаміну С спостерігався взимку (у 50%) і особливо весною (у 54,8% осіб). Рис.1. Експоненціальний вигляд вмісту вітамінів C і PP в крові (мкмоль/л) та добовій сечі (мкмоль/добу) впродовж 1964 – 2004 рр. Подібна сезонна залежність мала місце і для дефіциту вітамінів В1 (відповідно у 71,4% і 58,1%) та В2 (у 28,6% і 19,9% людей). Особливо разючим за поширеністю був дефіцит вітаміну РР: зимою – у 100%, весною – у 80,6%, літом – у 66,7%, восени – у 71,4% обстежених. Дефіцит одночасно двох вітамінів також був найчастішим в зимову та весняну пори року (С і РР відповідно у 50% та 45,2%; РР і В1- у 71,4% та 48,4% осіб). Така ж тенденція простежувалась і у здорових людей з дефіцитом трьох (С, РР, В1 – зимою у 35,7% та весною 29%) і чотирьох вітамінів (С, РР, В1, В2 – відповідно у 7,1% та 9,6% людей). Отримані результати можуть свідчити про те, що не дивлячись на формально нормальні показники вмісту вітамінів в плазмі крові та добовій сечі у частини практично здорових людей середнього матеріального достатку, має місце їх прихований дефіцит, який виявляється відсутністю зростання їх виділення з сечею після навантаження полівітамінним препаратом. Рис. 2. Експоненціальний вигляд вмісту вітамінів В1 і В2 в крові (нмоль/л) і добовій сечі (нмоль/добу) впродовж 1964 – 2004 рр. Фізіологічне та клінічне значення цього феномену потребує спеціального вивчення, але і отримані дані свідчать про сезонну залежність дефіциту вітамінів, яка може бути пов’язана, перш за все, з неповноцінним щодо забезпечення вітамінами харчуванням в різні пори року. З іншого боку, цей феномен може бути зумовлений сезонними коливаннями епідеміології гострих респіраторних інфекцій, після яких виснажуються захисні механізми, що перебігають з використанням згаданих вітамінів. ВИСНОВКИ У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягало у встановленні сьогоднішнього забезпечення вітамінами С, РР, В1 і В2 в залежності від віку і статі, індексу маси тіла, пори року та загальної тенденції у вмісті вітамінів за останніх 40 років у практично здорових людей, розпізнаванні у них прихованого дефіциту згаданих вітамінів. Встановлено: фізіологічну норму вмісту вітамінів, визначених флюорометричним методом у практично здорових осіб однорідної соціальної групи – в крові С – 64,0±0,9 мкмоль/л, РР – 63,2±0,8 мкмоль/л, В1 – 116,8±1,9 нмоль/л, В2 – 113,2±2,0 нмоль/л; в добовій сечі: С – 129,9±4,3 мкмоль, РР – 55,3±1,3 мкмоль, В1 – 861,2±25,3 нмоль, В2 – 1553,3±58,9 нмоль; позитивний кореляційний зв'язок між рівнем вітаміну С в крові та добовій сечі з вмістом вітамінів С, РР і В1 в добовій сечі, вітамінами В1 і В2 в плазмі крові. Виявлено залежність вмісту вітаміну С від пори року (менше на 30% навесні та на 20% влітку в добовій сечі у порівнянні з осіннім періодом), статі і пори року (у жінок вище на 33,7% в крові ніж у чоловіків восени та менше на 31,5% у добовій сечі ніж у чоловіків навесні), віку (менше на 26,3% у крові в осіб 60 років і старше у порівнянні з віковою групою до 29 років), віку і статі (менше на 15,8-28,6% у чоловіків ніж у жінок усіх вікових груп ), індексу маси тіла (зменшення в 1,4 рази із його зростанням); вмісту вітаміну В2 від статі і пори року (вище на 26,2% в крові у чоловіків навесні та на 64,1% в добовій сечі восени у порівнянні з жінками); рівня вітамінів В1 і В2 в добовій сечі від індексу маси тіла і статі (зменшення в 1,4 рази рівня вітаміну В2 у чоловіків та в стільки ж раз вітаміну В1 у жінок із збільшенням індексу). Враховуючи сезонний (весна-літо) дефіцит вітамінів С і В2 у практично здорових людей навіть середнього матеріального достатку, рекомендується профілактичний прийом у згадані пори року полівітамінних препаратів, наприклад “Ундевіту” по 1 драже, а у осіб старшого віку та жінок усіх вікових груп ще і взимку – 2 драже на день. Виявлено загальну тенденцію до зниження у практично здорових осіб вмісту вітамінів С і РР впродовж 40 років спостереження: концентрації вітаміну РР в плазмі крові – в 1,9 разів, а добового дебіту з сечею – на 20%; дебіту вітаміну С добовою сечею з 1969 по 1997 рр. – в 2 рази при зростанні в наступні роки лише на 30%. Концентрація вітамінів В1 та В2 в плазмі крові впродовж 40 років змінювалась у 2,4- 2,5 рази, але у 2004 р. повернулась до початкового рівня; дебіт їх з добовою сечею у 2004 р. був у 2-2,5 рази нижчим за найвищий рівень у попередні роки. Враховуючи загальну негативну динаміку рівня вітамінів С, РР, В1 і В2 у практично здорових людей, що простежується в останні 40 років, рекомендується періодично (один раз на 15-20 років) визначати їх вміст у крові і добовій сечі для уточнення фізіологічної норми, оскільки коливання їх у більш короткий інтервал часу (5-7 років) не виходять за межі, зумовлені порою року, віком, статтю та індексом маси тіла обстежених. Після 10-денного прийому “Ундевіту“ у 15-81% практично здорових людей зростання вмісту вітамінів, які досліджувались, в добовій сечі немає, а у 30-40% обстежених після навантаження цим препаратом відсутнє зростання виведення з сечею одночасно двох, у 19% – трьох і у 6% – чотирьох вітамінів, що достовірно свідчить про їх прихований дефіцит, який особливо поширений у практично здорових людей у зимову та весняну пори року. Беручи до уваги можливість прихованого полігіповітамінозу у частини практично здорових людей, слід проводити його діагностику шляхом навантажувального тесту з полівітамінним препаратом, наприклад – “Ундевітом” в дозі 2 драже на день протягом 10 днів (патент України №8815А), і у випадку підтвердження дефіциту вітамінів рекомендується уживання “Ундевіту” по 2 драже на день протягом 1 місяця з наступним переходом на стандартну профілактичну дозу препарату – 1 драже на день. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Вдовиченко О.В. Фізіологічні аспекти оцінки та корекції забезпеченості водорозчинними вітамінами (С, В1, В2, РР) практично здорових людей (огляд літератури) // Acta Medica Leopoliensia. – 2003.- №1. – C.109-112. Гжегоцький М.Р., Вдовиченко О.В. Вміст вітамінів С, РР, В1, В2 в крові та добовій сечі практично здорових осіб в різні пори року // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2004. - № 3.- С.132-135. (Здобувачем проведено вивчення вмісту вітамінів, зроблено статистичний аналіз та підготовлено матеріал до друку). Вдовиченко О.В. Забезпеченість вітамінами С, РР, В1 і В2 практично здорових людей в останні 40 років // Acta Medica Leopoliensia. - 2004. –Т. 10, № 3-4. - С.38-41. Вдовиченко О.В. Клініко-фізіологічне значення прихованого дефіциту вітамінів С, РР, В1, В2 у практично здорових осіб // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія – 2005.- № 3.- С.102-106. Вдовиченко О.В. Забезпеченість вітамінами С, РР, В1, В2 здорових людей залежно від пори року і статі // Буковинський медичний вісник. - 2005. - № 3. - С.83-85. Спосіб діагностики прихованого гіповітамінозу у практично здорових людей: Деклараційний патент на корисну модель № 8815, Україна / М.Р.Гжегоцький, О.В.Вдовиченко.- А61В10/00; Заявл. 04.03.05; Опубл. 15.08.05, Бюл.№ 8 – 2 с. (Здобувачем проведено обстеження практично здорових добровольців з навантаженням полівітамінним препаратом, зроблено статистичний аналіз, підготовлено текст заявки на патент). Вдовиченко О.В. Прихований дефіцит водорозчинних вітамінів у практично здорових людей //Актуальные вопросы нутрициологии. Роль биологически активных пищевых добавок в обеспечении здоровья населения. 4-5 ноября 2004 г. Днепропетровск. – С.41-44. Вдовиченко О.В. Забезпеченість водорозчинними вітамінами (С, РР, В1, В2) практично здорових людей України // Х Конгрес світової федерації Українських лікарських товариств. Чернівці – Київ – Чикаго, 2004.- С. 600. Вдовиченко О.В. Рівень вітамінів С, РР, В1 і В2 у практично здорових людей за матеріалами 40 років спостережень // ІХ Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих учених: Мат. Конгресу, 21-22 квітня 2005 р., Тернопіль, Україна. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.- С. 130. АНОТАЦІЯ Вдовиченко О.В. Фізіологічні аспекти оцінки та корекції забезпеченості водорозчинними вітамінами (С, РР, В1, В2) практично здорових людей. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 – нормальна фізіологія. – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2007. У дисертації представлені дані про забезпеченість вітамінами С, РР, В1 і В2 195 практично здорових людей (лікарів-добровольців) у 2002-2004 рр. в залежності від пори року, віку, статі, індексу маси тіла обстежених. Флюорометричним методом встановлено: фізіологічну норму вмісту вітамінів, у крові: С – 64,0±0,9 мкмоль/л, РР – 63,2±0,8 мкмоль/л, В1 – 116,8±1,9 нмоль/л, В2 – 113,2±2,0 нмоль/л; у добовій сечі: С – 129,9±4,3 мкмоль, РР – 55,3±1,3 мкмоль, В1 – 861,2±25,3 нмоль, В2 – 1553,3±58,9 нмоль. Виявлено залежність вмісту вітаміну С від: пори року, статі, віку та індексу маси тіла, вітаміну В2 від пори року, вітамінів В1 і В2 від індексу маси тіла і статі. На підставі власних даних та архівного матеріалу (всього 618 практично здорових осіб) встановлено загальну тенденцію до зниження впродовж 1964-2004рр. концентрації вітамінів С і РР у плазмі крові відповідно у 2,0 і 1,9 разів, зменшення у 2004р.дебіту вітамінів з добовою сечею (окрім вітаміну РР) в 2,0-2,5 рази від їх максимальних значень у 1972-1982 рр. Шляхом навантажувального тесту з „Ундевітом” (по 2 драже на день протягом 10 днів) виявлено прихований гіповітаміноз у людей з формально нормальними показниками вмісту вітамінів від одного – у 15-81% до усіх чотирьох у 6% осіб. Прихований дефіцит особливо поширений у зимову та весняну пори року, і для його корекції рекомендується профілактичний прийом полівітамінних препаратів Для уточнення фізіологічної норми необхідно один раз на 15-20 років визначати середній вміст вітамінів у крові і добовій сечі практично здорових людей.. Ключові слова: вітаміни С, РР, В1, В2, забезпеченість, здорові люди. АННОТАЦИЯ Вдовиченко О.В. Физиологические аспекты оценки и коррекции обеспеченности водорастворимыми витаминами (С, РР, В1, В2) практически здоровых людей. Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.03 – нормальная физиология – Львовский национальный медицинский университет имени Данилы Галицкого, Львов, 2007. В диссертации представлены данные об обеспеченности витаминами С, РР, В1 и В2 195 практически здоровых людей (врачей-добровольцев) в 2002-2004 гг. в зависимости от времени года, возраста, пола и индекса массы тела обследованных. Установлены: физиологическая норма содержания витаминов, определенная флюорометрическим методом у практически здоровых людей однородной социальной группы – в крови: С – 64,0±0,9 мкмоль/л, РР – 63,2±0,8 мкмоль/л, В1 – 116,8±1,9 нмоль/л, В2 – 113,2±2,0 нмоль/л; в суточной моче: С – 129,9±4,3 мкмоль, РР – 55,3±1,3 мкмоль, В1 – 861,2±25,3 нмоль, В2 – 1553,3±58,9 нмоль; позитивная корреляционная связь между уровнем витамина С в крови и суточной моче с содержанием витаминов С, РР і В1 в суточной моче, витаминами В1 и В2 в плазме крови. Доказана зависимость содержания витамина С от: времени года (меньше на 30% весной и на 20% летом в суточной моче по сравнению с осенним периодом), пола и времени года (выше на 33,7% в плазме крови у женщин по сравнению с мужчинами осенью, меньше на 31,5% в суточной моче по сравнению с мужчинами весной), возраста (меньше на 26,3% в крови у лиц 60 лет и старше в сравнении возрастной группой до 29 лет), возраста и пола (меньше у мужчин по сравнению с женщинами всех возрастных групп в пределах 15,8-28,6%), индекса массы тела (снижение в 1,4 раза в интервале 16,0-33,0). Обнаружена зависимость: содержания витамина В2 от пола и времени года (выше на 26,3% в крови у мужчин весной по сравнению с женщинами и на 64,1% в суточной моче осенью); содержания витаминов В1 и В2 в суточной моче от индекса массы тела и пола (снижение в 1,4 раза уровня витамина В2 у мужчин и во столько же раз витамина В1 у женщин с увеличением индекса). Учитывая сезонный (весна-лето) дефицит упомянутых витаминов у практически здоровых людей даже среднего материального достатка, рекомендуется профилактический прием в указанное время года поливитаминных препаратов, например “Ундевита” по 1 драже, а у людей пожилых и женщин всех возрастных групп еще и зимой – 2 драже в день. На материале собственных исследований и архивных данных о содержании витаминов у практически здоровых людей с 1964 по 2004 гг. (всего 618 человек) установлена (несмотря на существенные колебания в указанные годы) общая тенденция к снижению у них содержания витаминов С и РР за 40 лет наблюдений: витамина РР в крови – в 1,9 раз, а суточного дебита с мочой – на 20%; дебита витамина С с суточной мочой с 1969 по 1997 гг. – в 2 раза при росте в последующие 7 лет всего на 30%. Концентрация витамина В1 в крови с 1964 по 1976 гг. снизилась на треть, а в последующем возрастала (в 1997 г. - в 2,4 раза), однако в 2004 г. вернулась к уровняю 1964 г. Дебит этого витамина с мочой в 2004 г. был вдвое меньшим его наивысшего уровня в 1972 г. Уровень витамина В2 в крови вырос с 1964 по 1969 гг. в 2,5 раза, а в последующие годы снижался и в 2004 г. стал меньше на 15% от его показателя в 1964 г. С 1964 по 1982 гг. дебит витамина В2 с суточной мочой вырос на 26%, а в последующие годы снижался и в 2004 г. был в 2,4 раза меньше от его максимального значения. Учитывая общую отрицательную динамику уровня исследовавшихся витаминов у практически здоровых людей, которая прослеживается в последние 40 лет, рекомендуется периодически (один раз в 15-20 лет) исследовать среднее содержание витаминов в плазме и суточной моче здоровых лиц. для уточнения физиологической нормы, поскольку колебания их в более короткий промежуток времени (5-7 лет) не выходят за границы, обусловленные временем года, возрастом, полом и индексом массы тела. После 10-дневного приема “Ундевита“ у 15%-81% практически здоровых лиц достоверного роста содержания в суточной моче витаминов не было, а у 30%-40% обследуемых после нагрузки этим препаратом отсутствовал рост выведения с мочой одновременно двух, у 19% - трех и у 6% - четырех исследовавшихся витаминов, что достоверно свидетельствует о скрытом дефиците этих нутриентов. Скрытый гиповитаминоз особенно выражен в зимний и весенний периоды года, и в случае его подтверждения рекомендуется прием “Ундевита” по 2 драже в день в течение 1 месяца с последующим переходом на стандартную профилактическую дозу препарата – 1 драже в день. Ключевые слова: витамины С, РР, В1, В2, обеспеченность, здоровые люди. ANNOTATION Vdovychenko О.V. Physiological Aspects of Value and Correction of the Watersoluble Vitamins ( C, PP, B1, B2) Maintenance of Practically Healthy People. Manuscript. The dissertation for a Candidate’s degree of medicine in speciality 14.03.03 – normal physiology. - Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, 2007. It was estimated the correlation of the vitamin C level for seasons, sex, age, body mass index (BMI)., vitamin B1 and B2 for sex and BMI in practically healthy people (195 voluntaries physicians) in 2002-2004 ys. It was estimated by a fluorometry test: physiological norma vitamin level in blood: C – 64,0±0,9 mkmol/l, PP – 63,2±0,8 mkmol/l, B1 - 116,8±1,9 nmol/l, B2 – 113,2±2,0 nmol/l; in day urine: C – 129,9±4,3 mkmol, PP – 55,3±1,3 mkmol, B1 – 861,2±25,3 nmol, B2 – 1553,3±58,9 nmol. For the own data and archives materials for the 40 years (618 persons in all) it was observed vitamins C and PP blood levels reduce accordingly in 2,0 and 1,9 times, and urine debit of vitamins С, B1, B2 in 2,0-2,5 times in 2004 to there maximal level in 1972-1982. By polivitamin medicine administration test (2 draggers on day of “Undevit” for 10 days) it was estimated a latent hypovitaminosis in persons with a formal normal level of vitamins in blood and urine: one vitamin – in 15-81%, two– in 30-40%, three – in 19%, all four – in 6% persons. The latent deficit especially spreads in winter and spring, and it is recommended prophylactic dose the polivitamin drugs for the correction. For the vitamin physiological norma making more precise it is necessary to estimate the levels of vitamins in blood and urine in practically healthy people every 15-20 years. Key words: vitamins С, РР, В1, В2, maintenance, healthy people. PAGE 1 Роки С в крові РР в сечі РР в крові В1 в крові

Похожие записи