ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

КОБЕЛЄВ СТЕПАН ЮРІЙОВИЧ

УДК 616-001.1:616.711+612.83

Фізична реабілітація осіб з нижньою параплегією внаслідок травми
грудного та поперекового відділів хребта і спинного мозку в умовах
стаціонару

24.00.03 – фізична реабілітація

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

з фізичного виховання і спорту

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі фізичної реабілітації Львівського державного
інституту фізичної культури Міністерства України у справах сім’ї, молоді
та спорту.

Науковий керівник — доктор медичних наук, професор

Шевага Володимир Миколайович,

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,
завідувач кафедри невропатології і нейрохірургії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Козявкін Володимир Ілліч,

міжнародна клініка відновного лікування

(м. Трускавець), генеральний директор;

кандидат медичних наук, доцент

Клименко Світлана Костянтинівна,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент
кафедри фізичної реабілітації.

Провідна установа: Харківська державна академія фізичного виховання,
кафедра біологічних основ фізичного виховання і спорту, Міністерство
України у справах сім’ї, молоді та спорту, м. Харків.

Захист відбудеться 7 березня 2006 року о 14 годині 30 хвилин під час
засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного
інституту фізичної культури за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного
інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано 6 лютого 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Ураження спинного мозку внаслідок травми хребта чи
захворювання спричиняє важкі розлади функціонування опорно-рухового
апарату та внутрішніх органів (Єпифанов В.А. 1988; Поліщук М.Є., 2001;
Шевага В.М., 2004). За статистичними даними Міністерства охорони
здоров’я, в Україні щорічно отримують травму хребта та спинного мозку
біля 2200 осіб, що становить приблизно 1,8% від усіх уражень нервової
системи. Кількість їх порівняно з минулими роками збільшується у
середньому на 100 випадків за рік (Гэлли Р.Л., 1995; Поліщук М.Є.,
2001).

Доведено, що відновлення втрачених функцій спинного мозку триває довго і
супроводжується ускладненнями, які часто залишаються незворотними та
спричиняють чималі незручності у житті хворого (Гагунова О.Я. 1992;
Вовканич А.С. 2000; Мухін В.Н., 2000 та інші). На тлі успішно
проведеного оперативного втручання з декомпресією спинного мозку,
фіксацією хребта і медикаментозної терапії важливим для відновлення
порушених травмою функцій у післяопераційному періоді, є методики
фізичної реабілітації, зокрема масаж, лікувальна фізична культура тощо
(Епифанов В.А., 1988; Белова А.Н., 2000; Джегер Л., 2000; Козявкін В.І.,
2001; Клименко С.К., 2003).

Одним з напрямків корекції рухової сфери вважається формування рухової
компенсації у осіб з нижньою параплегією. Проте, у науковій літературі
недостатньо висвітлені питання використання методик, які скеровані на
розвиток компенсаторних можливостей опорно-рухового апарату, навчання
самообслуговування, запобігання виникненню ускладнень, адаптацію
неповносправної особи до домашніх умов та її інтеграцію в суспільство в
цілому.

Сьогодні в Україні застосовуються окремі методики фізичної реабілітації
в умовах стаціонару, особливо на ранніх етапах лікування які,
здебільшого, не вирішують питань корекції рухових дисфункцій. Така
ситуація потребує удосконалення методичних підходів щодо корекції
рухових дисфункцій та пошуку нових, ефективних методик фізичної
реабілітації для осіб з нижньою параплегією. Саме тому темою дисертації
було обрано “фізична реабілітація осіб з нижньою параплегією внаслідок
травми грудного та поперекового віділляв хребта і спинного мозку в
умовах стаціонару”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано відповідно до теми 2.2.3 “Психо-фізична реабілітація
неповносправних дітей засобами фізичного виховання” Зведеного плану
науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2002-2005
рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України
(номер держреєстрації 0102U002646). Роль автора у виконанні цієї теми
полягала в обґрунтуванні й апробації методики фізичної осіб з нижньою
параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділів хребта і
спинного мозку та вивченні її впливу на рухову сферу.

Об’єкт дослідження – фізична реабілітація осіб з травмою хребта і
спинного мозку.

Предмет дослідження – прояв рухових дисфункцій осіб з нижньою
параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділів хребта і
спинного мозку.

Мета дослідження – розробити та апробувати методику фізичної
реабілітації осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та
поперекового відділу хребта і спинного мозку в умовах стаціонару.

Завдання дослідження:

Узагальнити зміст та досвід застосування існуючих методик фізичної
реабілітації осіб з травмою хребта і спинного мозку.

Дослідити стан функціональних систем організму (нервово-м’язової
системи, вегетативної нервової системи) осіб із травмою спинного мозку
на грудному і поперековому рівнях.

Розробити методику фізичної реабілітації для осіб з нижньою параплегією
внаслідок травми спинного мозку в умовах стаціонару.

Експериментально перевірити ефективність запропонованої методики
фізичної реабілітації осіб із нижньою параплегією внаслідок травми
грудного та поперекового відділів хребта і спинного мозку.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури з проблеми
фізичної реабілітації осіб з травмою хребта і спинного мозку,
соціологічні методи (вивчення історій хвороби, бесіда, опитування),
педагогічні методи (педагогічне спостереження, педагогічний
експеримент), медико-біологічні методи (тестування ступеня та рівня
ураження спинного мозку, мануальне м’язове тестування, гоніометрія,
тестування чутливості, тестування тонусу м’язів, тестування
соціально-побутових навичок, та спектрофотометричний і скріпінговий
методи дослідження показників крові та сечі), методи математичної
статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. Проаналізовано зміст і досвід
застосування програм фізичної реабілітації для осіб з травмою хребта і
спинного мозку на грудному і поперековому рівнях.

Вперше у сучасній вітчизняній теорії та практиці фізичної реабілітації
науково обґрунтовано методику фізичної реабілітації для осіб з нижньою
параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділів хребта із
ураженням спинного мозку, що відрізняється від існуючих методик
реабілітації диференційованим підходом залежно від рівня та ступеня
ураження хребта і спинного мозку, вибором методів та термінів
реабілітаційного втручання для кожного конкретного пацієнта.

Вперше із застосуванням методів мануального тестування встановлено
ефективність оцінки методик фізичної реабілітації порівняно з існуючими
методами реабілітації (масаж, лікувальна фізична культура) в умовах
стаціонарного лікування осіб з нижньою параплегією внаслідок травми
спинного мозку при переломах грудного і поперекового відділів хребта.

Виявлено позитивний вплив авторської методики фізичної реабілітації на
тонус м’язів та об’єм рухів у суглобах паралізованих кінцівок, рухову
активність, осіб з нижньою параплегією внаслідок травми спинного мозку.

Доповнено й уточнено наукові дані про фізичний стан та фізичні
можливості осіб з травмою хребта і спинного мозку.

Доведено наявність взаємозв’язку між індивідуальним підходом у фізичній
реабілітації осіб з нижньою параплегією та ефективністю реабілітації.

Вперше виявлено позитивний вплив авторської методики фізичної
реабілітації на патологічно змінені біохімічні показники крові
(активність перекисного окислення ліпідів, вмісту нуклеїнових кислот,
середніх молекул, оксид азоту, гемоглобіну, лейкоцитів у крові,
швидкість осідання еритроцитів) та доведена можливість використання
їхнього кількісного визначення як додаткового тестування при оцінці
ефективності реабілітаційних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Застосування розробленої
методики фізичної реабілітації осіб з нижньою параплегією внаслідок
травми хребта і спинного мозку в умовах ІІ-го нейрохірургічного
відділення комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної
допомоги м. Львова дало можливість на 7-10 днів раніше вертикалізовувати
травмованих осіб, пришвидшити можливість їхньої соціальної адаптації
внаслідок зменшення кількості ускладнень та покращення фізичних
можливостей досліджуваних осіб. Разом з тим, покращення фізичного стану
та соціальної адаптації осіб з нижньою параплегією внаслідок травми
спинного уможливило на 3-4 дні швидше переводити травмованих осіб із
нейрохірургічного відділення у реабілітаційне, що значно зменшило
затрати на лікування цих хворих у стаціонарі.

Основні положення роботи представлені у вигляді методичних рекомендацій
для фахівців фізичної реабілітації “Фізична реабілітація осіб з травмою
грудного та поперекового відділів хребта і спинного мозку” (Львів,
2005).

Отримані результати впроваджено у навчальний процес студентів факультету
фізичної реабілітації Львівського державного інституту фізичної культури
та курсантів Львівського медичного училища підготовки та підвищення
кваліфікації молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів про що
відповідно свідчать акти впровадження. Запропонована методика фізичної
реабілітації для осіб з нижньою параплегією впроваджена у практику
роботи нейрохірургічних відділень комунальної міської клінічної лікарні
швидкої медичної допомоги м. Львова та Львівського госпіталю ветеранів
війни і репресованих ім. Юрія Липи (від 12.12.2005 р., 13.12.2005 р. та
14.12.2005 р.).

Запропонована методика фізичної реабілітації може бути рекомендована для
застосування у навчальному процесі студентів спеціальності “фізична
реабілітація” та у практику діяльності спеціалізованих
лікувально-профілактичних установ, у відділення, в які госпіталізуються
хворі з гострою спинальною травмою, а також для укладання навчальних
посібників, проведення спецсемінарів, спецкурсів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим
дослідженням автора. Автор проаналізував науково-методичну літературу за
темою дисертаційної роботи, провів інформаційний пошук, розробив та
апробував методику фізичної реабілітації осіб з нижньою параплегією
внаслідок травми хребта і спинного мозку на грудному і поперековому
рівнях. Біохімічні дослідження автор провів спільно із старшим
лаборантом кафедри невропатології і нейрохірургії при Львівському
національному державному медичному університеті ім. Данила Галицького
Н.М. Датчишин.

Статистичну обробку й аналіз одержаних результатів, написання розділів
автор дисертації виконав самостійно.

Усі наукові публікації виконано автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень
викладені у доповідях на науково-практичній конференції “Актуальні
питання неврології і нейрохірургії” (Львів 2003); міжнародних
науково-практичних конференціях “Молода спортивна наука України” (Львів,
2004; 2005); всеукраїнській науково-практичній конференції “Основні
напрямки розвитку фізичної культури, спорту та фізичної реабілітації в
Україні” (Дніпропетровськ, 2004); обговорювалися під час засідань
наукового гуртка аспірантів, науково-методичних конференціях
професорсько-викладацького складу Львівського державного інституту
фізичної культури (2003-2005 рр.); на засіданнях кафедри невропатології
і нейрохірургії Львівського національного медичного університету імені
Данила Галицького (2005 р.), а також під час засідань Львівської
обласної Асоціації фахівців фізичної реабілітації, а також під час
проведення круглих столів з проблем ролі і місця фізичної реабілітації у
системі охорони здоров’я України (2003-2005 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових
праць, з них 7 – у фахових виданнях ВАК України та один методичний
посібник “Фізична реабілітація осіб з травмою грудного та поперекового
відділів хребта і спинного мозку” Львів 2005.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з переліку
умовних скорочень, вступу, шести розділів, практичних рекомендацій,
висновків, списку використаної літератури що налічує 202 джерела, з яких
52 – зарубіжних авторів і 9 додатків. Роботу викладено на 173 сторінках,
проілюстровано 6 рисунками, 28 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання
дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих
результатів дослідження і кількість публікацій, подано структуру та
обсяг дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Сучасні уявлення про фізичну реабілітацію при
ураженні спинного мозку, патогенез і корекцію рухових порушень осіб з
нижньою параплегією” проаналізовано та узагальнено науково-методичну
літературу, яка стосується основних понять, які застосовуються при
реабілітації, особливостей етіології, клініки та фізичної реабілітації
осіб із травмою хребта і спинного мозку на грудному та поперековому
рівнях.

Реабілітаційні заходи, які використовуються у практиці фізичної
реабілітації, не відображають сповна потреби травмованих осіб, які
перебувають на лікуванні у стаціонарі. Методики фізичної реабілітації,
які використовуються у стаціонарі, не опираються на аналіз отриманих
даних реабілітаційного обстеження. Крім того, реабілітаційне обстеження
не набуло широкого застосування у клініці. Важливою проблемою є подальше
вдосконалення методів реабілітаційного обстеження і обґрунтування
засобів, методів і форм роботи з цим контингентом травмованих осіб.

Другий розділ “Методи та організація дослідження” містить опис
застосованих наукових методів та етапів дослідження.

Вирішення поставлених завдань передбачало три етапи досліджень.

На першому етапі (жовтень 2002 р. – листопад 2002 р.) було детально
проаналізовано дослідження вітчизняних та іноземних авторів, що
дозволило краще окреслити проблему, визначити методи реабілітаційного
обстеження розробити індивідуальну реабілітаційну картку обстеження для
осіб з ураженням спинного мозку. Були освоєні медико-біологічні методи
тестування та обумовлені терміни проведення дослідження.

На другому етапі (листопад 2002 р. — травень 2005 р.) було проведено
збір інформації про рухову сферу та функціональні можливості
опорно-рухового апарату осіб з травмою хребта та спинного мозку.
Дослідження проводилося на базі ІІ-го нейрохірургічного відділення
комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.
Львова. У ньому взяли участь 40 осіб з спинномозковою травмою на
грудному та поперековому рівнях. Серед обстежених було 9 жінок та 31
чоловік. Вік обстежених: до 20 років було 3 особи (7,5%), від 20-40
років – 27 (67,5%), від 41-60 років – 8 (20,0%). Дві особи (5,0%) були
старші більше 60 років, що підтверджує дані про те, що чоловіки віком
від 20-40 років травмуються частіше, ніж чоловіки і жінки інших вікових
груп.

Травмовані особи були поділені на групи за рівнем травми хребта та за
віком. Відповідно до рівня травми хребта та віку, методом випадкової
вибірки було виокремлено контрольну групу (20 осіб) та групу порівняння
(20 осіб). У групі порівняння з ушкодженням на рівні ThI-ThVI хребців
було двоє осіб (5,0%), на рівні ThVII-ThXII та на рівні LI-LIII – по 9
осіб (22,5%). У контрольній групі з ушкодженням на рівні ThI-ThVI
хребців був один пацієнт (2,5%), на рівні ThVII-ThXII – 9 (22,5%), на
рівні LI-LIII – 9 (22,5%), на рівні LIV-LV – один пацієнт (2,5%).
Середній вік травмованих осіб у контрольній групі становив 37,1±2,62
роки, у групи порівняння – 36,95±3,93 років. Відбір травмованих осіб у
групу порівняння та контрольну групу здійснювався у міру їх поступлення
на стаціонарне лікування. Результати обстеження травмованих осіб
нотувалися у розроблену нами картку обстеження.

На підставі отриманих результатів констатуючого експерименту та їх
аналізу, було розроблено авторську методику, яка передбачала:
реабілітаційне обстеження, складання реабілітаційного прогнозу,
постановку завдань, підбір методів втручання індивідуально до кожної
травмованої особи та проведення поточного контролю.

На третьому етапі (червень 2005 р. – грудень 2005 р.) ми визначали
ефективність впровадження розробленої методики фізичної реабілітації,
експериментально перевірили результати запропонованої методики фізичної
реабілітації шляхом порівняння вихідних, проміжних та кінцевих
результатів тестування функціональних систем організму травмованих осіб
контрольної групи та групи порівняння.

На основі отриманих даних здійснено апробацію основних положень
дисертації на конференціях, оформлено дисертацію та рекомендації щодо
впровадження отриманих результатів у практику.

У третьому розділі “Медико-біологічні показники у осіб з травмою
грудного та поперекового відділів хребта і спинного мозку до початку
фізичної реабілітації” подано характеристику вихідних показників
медико-біологічного тестування осіб з нижньою параплегією внаслідок
травми хребта і спинного мозку на грудному та поперековому рівнях.

В усіх обстежених осіб, ступінь ураження спинного мозку за шкалою
Американської асоціації спинальної травми (ASIA) був на рівні “А”, що
означало повну втрату всіх чутливих та рухових функцій нижче від рівня
ураження. Мануальне м’язове тестування показало, що середній сумарний
бал з правої та з лівої сторін тіла у пацієнтів контрольної групи
складав 67,50±0,75 бала, а у пацієнтів групи порівняння — 66,85±0,38
бала, що менше від показників норми (140 балів) у 2 рази (Р<0,05). Вимірювання показників пасивної амплітуди рухів у суглобах показало, що обсяг рухів у осіб контрольної групи та групи порівняння несуттєво відрізнявся від середньостатистичних показників норми. Середні показники тонусу м’язів в обстежених осіб контрольної групи та групи порівняння складали 0 балів, що свідчило про прояв спинального шоку. При ушкодженні нижче від рівня LI хребця спостерігалася атонія м’язів незалежно від періоду лікування. Отримані дані показали, що в осіб контрольної групи та групи порівняння була явно виражена атонія м’язів нижче від рівня ураження. Середній сумарний бал больової чутливості у осіб контрольної групи становив 32,90±1,29 бала з правої та 32,75±1,26 бала з лівої сторін тіла, а у осіб групи порівняння - відповідно 31,10±1,34 та 30,95±1,33 бала. Схожі сумарні показники ми отримали під час тестування дотикової чутливості: 32,65±1,37 та 32,45±1,28 бала у пацієнтів контрольної групи і 30,90±1,34 та 30,90±1,33 бала у пацієнтів групи порівняння відповідно з правої та лівої сторін тіла. Таким чином, показники больової та дотикової чутливості нижче місця ураження, істотно відрізнялися від показників норми, середній сумарний бал дотикової та больової чутливості правої і лівої сторін у пацієнтів контрольної групи та групи порівняння істотно не відрізнялися між собою (Р>0,05).

Показники пропріоцептивної чутливості суглобів верхніх кінцівок у осіб
контрольної групи та групи порівняння не відрізнялися від показників
норми. На нижніх кінцівках у осіб контрольної групи та групи порівняння
вони не перевищували 0,20±0,13 бала для правої і 0,10±0,10 бала для
лівої сторін тіла, що дало підставу стверджувати про відсутність різниці
між ними та істотну різницю їх із показниками норми.

Тестування соціально-побутових рухових навичок показав, що середній бал
за шкалою COVS( у осіб контрольної групи та групи порівняння істотно не
відрізнявся і становив 23,20±0,11 та 23,10±0,10 відповідно (Р>0,05).
Тестування за шкалою FIM(( показало подібний стан володіння пацієнтами
соціально-побутовими навичками з вираженим низьким рівнем виконання
поставлених перед ними завдань. Середній бал (58,0 та 58,0 відповідно) в
усіх завданнях за шкалою FIM у осіб контрольної групи та групи
порівняння був низьким (з урахуванням максимального балу 126) без
різниці між групами (P>0,05).

З метою об’єктивного контролю за станом функціонування деяких систем
організму травмованих осіб та перебігом патологічного процесу було
проведено дослідження біохімічних показників крові та сечі, що
відображає загальну реактивність організму та перебіг життєво важливих
процесів (табл. 1).

Активність перекисного окислення ліпідів, вміст середніх молекул,
нуклеїнових кислот у крові та оксиду азоту у сечі в осіб контрольної
групи та групи порівняння істотно (P<0,05) відрізнялися від показників здорових осіб, Різниці між пацієнтами контрольної групи та групи порівняння не було (P>0,05).

Кількість гемоглобіну у крові в осіб контрольної групи та групи
порівняння була майже однаковою (Р>0,05) і становила 110,90±3,9 г/л та
113,80±4,5 г/л відповідно та була вірогідно меншою від показників норми
(P<0,05). Не було також різниці між кількістю лейкоцитів у крові в осіб контрольної групи та групи порівняння і здорових осіб. Натомість швидкість осідання еритроцитів у крові істотно збільшилася (P<0,05) порівняно з нормою у осіб контрольної групи та групи порівняння і складала 32,00±3,65 мм/год та 29,70±2,94 мм/год відповідно. Істотної різниці між цими показниками у контрольній групі та групі порівняння не виявлено (P>0,05).

(COVS (Physiotherapy Clinical Outcome Variables) — Варіанти клінічного
фізіотерапевтичного результату.

(( FIM (Functional Independence Measure) — Ступінь функціональної
незалежності.

Температура тіла пацієнтів контрольної групи та групи порівняння
становила 36,910±0,06 С та 36,990±0,10 С відповідно. Такий рівень
температури тіла не є протипоказом до проведення занять фізичною
реабілітацією та лікувальною фізичною культурою.

Таблиця 1

Середні біохімічні показники крові, сечі та загальної температури тіла в
обстежених пацієнтів та норми

Примітка: Р – порівняно нормою; Р1 – порівняно з контрольною групою.

У четвертому розділі “Обґрунтування методики фізичної реабілітації осіб
з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділів
хребта і спинного мозку” подано розроблену автором методику фізичної
реабілітації осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та
поперекового відділів хребта і спинного мозку в умовах стаціонару.

Відмінними рисами авторської методики фізичної реабілітації, яка
застосовувалася на тлі медикаментозного та хірургічного лікування, були
такі складові: реабілітаційне обстеження для визначення функціональних
порушень та обмежень; складання реабілітаційного прогнозу; планування
реабілітаційного процесу; реабілітаційне втручання; оцінка результатів
та корекція реабілітаційного втручання. Метою фізичної реабілітації є
допомогти особі, яка отримала травму хребта і спинного мозку, досягнути
рівня максимальної незалежності. Методика фізичної реабілітації
передбачала індивідуальні заняття, які проводились на 2-3 день після
оперативного втручання з урахуванням протипоказів та застережень, які
переважно стосувалися амплітуди руху, силових та функціональних
навантажень.

Ураховуючи неврологічний рівень ураження та основні м’язи, інервація
яких порушена, ми склали реабілітаційний прогноз залежно від рівнів
ураження: ТhI-ТhVI; ТhVII-ТhXII; LI-LIII; LIV-SII.

Відповідно до поставленої мети і складеного прогнозу фізичної
реабілітації, де важливим чинником визначення можливого покращення
фізичних функцій пацієнта є м’язова сила, ми визначили загальні
завдання: 1. Удосконалення фізичних якостей. 2. Формування рухових
навичок та вмінь (рис.1). 

До поставлених загальних завдань ми визначили спеціальні завдання, серед
яких: а) профілактика контрактур у суглобах нижніх кінцівок; б) розвиток
сили м’язів плечового поясу, верхніх кінцівок, тулуба та м’язів нижніх
кінцівок; в) удосконалення загальної витривалості; г) удосконалення
координаційних здібностей (рівноваги).

Спеціальними завданнями для загального завдання формування рухових
навичок та вмінь було: а) вдосконалення навичок перевертання на бік
(правий та лівий); б) вдосконалення навичок сідання у ліжку (з прямими
та опущеними ногами); в) вдосконалення навичок переміщення у положенні
сидячи (з прямими та опущеними ногами); г) вдосконалення навичок
керування кріслом-візком; д) вдосконалення навичок ходи.

Зазначимо що нами були охоплені тільки основні проблеми, які ми могли
вирішувати впродовж перебування травмованих осіб у стаціонарі.
Спеціальні завдання мали певну послідовність і змінювалися або
модифікувалися у разі потреби.

*

– 1/4 A th :

uooooeeTHOEo1/2oooo±±±±

]„Ey

]„Eya$

*

,

Z

\

” – A th :

]„Ey

]„Eya$

??????????

\o\\],e.g?iooooaUeUeUeUeUeUeUe??????????

&

F

?H?OF&¦~?z|~ooccccccccccUUccccccccccc

»‚1/4E3/4RApAe6AE?ae1/4ae3/4aepcrcOeuoaeuUOouAEAEae??ae??oOO??

`„?a$

<чок рівноваги, метод навчання рухової функціональної активності осіб з нижньою параплегією. Рисунок 1. Схема планування процесу фізичної реабілітації для осіб з нижньою параплегією Методи втручання підбиралися індивідуально для кожного пацієнта залежно від поставленого завдання. Дозування та корекція навантаження здійснювалися відповідно до показників мануального тестування і проводилися з урахуванням чинників, які обмежують фізичне навантаження у осіб з ураженням спинного мозку. Контроль проводився у заплановані терміни (кожні 2 тижні) або з частотою, яка відповідала загальному стану травмованої особи і динаміці покращення її стану. Підставою для позапланового контролю була виписка пацієнта зі стаціонару або відсутність покращення чи погіршення стану травмованої особи і виникнення нових симптомів. Отримані результати оцінки змін у фізичному та функціональному станах розглядалися з точки зору досягнення запланованих завдань і міри задоволення травмованою особою досягнутими результатами. У п’ятому розділі “Результати впровадження розробленої методики фізичної реабілітації осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділу хребта і спинного мозку” експериментально обґрунтовується ефективність розробленої методики фізичної реабілітації для осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділів хребта і спинного мозку в умовах стаціонару. При другому (контрольному) тестуванні показники м’язової сили становили 68,70±0,57 бала для осіб контрольної групи та 68,00±0,39 бала для осіб групи порівняння, тобто незначно збільшувалася. Це можна пояснити зменшенням набряку спинного мозку і частковим відновленням функції сегментів спинного мозку вище рівня ураження. Третє тестування встановило, що середній сумарний бал пацієнтів контрольної групи та групи порівняння був явно нижчим від показників норми і становив 69,20±0,71 та 68,45±0,54 бала відповідно. На час виписки (третє тестування) пасивна амплітуда руху верхніх кінцівок не мала обмежень амплітуди руху у пацієнтів контрольної групи і групи порівняння. Показники гоніометрії нижніх кінцівок під час розгинання стегна, згинання прямої ноги та розгинання стопи у пацієнтів контрольної групи порівняно з вихідним рівнем погіршилися. Зокрема, показники розгинання лівого стегна зменшилися до 15,350±1,42, правого - до 15,750±1,40 та розгинання лівої стопи до 8,050±0,72, правої - до 7,800±0,82, тобто мали місце прояви контрактур. У пацієнтів групи порівняння вони не змінилися порівняно з першим обстеженням, а амплітуда руху згинання прямої ноги навіть збільшилася до кута 96,050±0,87. Мала місце вірогідна різниця (P<0,05) між вказаними показниками у пацієнтів контрольної групи та групи порівняння, що свідчило про позитивні результати застосування авторської методики. Тонус м’язів при третьому тестуванні був підвищеним. У пацієнтів контрольної групи сумарні показники тонусу м’язів зросли до 2,80±1,00 бала для правої та 2,85±1,02 бала для лівої сторін тіла. У пацієнтів групи порівняння ці показники зросли для лівої та правої сторін тіла до 1,05±0,34 бала і статистично (P<0,05) відрізнялися від показників осіб контрольної групи. У осіб контрольної групи при третьому тестуванні сумарні показники больової чутливості становили 35,50±1,24 та 35,50±1,22 бала відповідно для правої та лівої сторін тіла, а у осіб групи порівняння – 33,90±1,33 бала з обох сторін тіла, що підтверджує важкість ураження спинного мозку. Аналогічну картину ми спостерігали під час повторного тестування дотикової чутливості (табл. 2). Таблиця 2 Динаміка сумарних показників больової та дотикової чутливості у пацієнтів контрольної групи та групи порівняння (у балах) Примітка: показник норми дотикової та больової чутливості для однієї сторони тіла складає 56 балів. Пропріоцептивна чутливість у досліджуваних осіб була знижена так само, як дотикова та больова, і відрізнялася від показників норми майже у 2 рази (Р<0,05). У осіб контрольної групи вона становила 10,60±0,37 бала з лівої і правої сторін тіла і 10,25±0,16 бала з обох сторін тіла у осіб групи порівняння під час другого і третього тестування. Отримані показники за шкалою COVS у осіб контрольної групи та групи порівняння нижчі (Р<0,05) від показників норми, однак у осіб, які займалися за авторською методикою фізичної реабілітації, вони були вірогідно вищими (0<0,05), ніж у осіб контрольної групи (рис. 2). Під час тестування соціально-побутових навичок за шкалою FIM ми отримали подібні результати. Найбільшу різницю у показниках між особами контрольної групи та групи порівняння було зафіксовано під час виконання завдань з 1 до 13 включно. Загальна сума балів за шкалою FIM у осіб групи порівняння під час другого тестування склала 80,2±1,56 бала, під час третього – 101,4±1,76 бала, що було вірогідно вище (Р<0,05), ніж під час другого і третього тестування у осіб контрольної групи (рис 3). Рисунок 2. Динаміка сумарних показників соціально-побутових навичок осіб контрольної групи та групи порівняння за всіма завданнями за шкалою COVS (у балах) Таким чином, отримані дані показали, що розроблена методика фізичної реабілітації сприяє набагато кращому відновленню рухової сфери, ніж існуючі методики, які застосовувалися у контрольній групі. Рисунок 3. Динаміка сумарних показників у осіб контрольної групи та групи порівняння за всіма завданнями за шкалою FIM (у балах) Показники за рівня володіння-соціально побутовими навичками шкалою FIM у осіб контрольної групи та групи порівняння відрізняються від показників норми (Р<0,05). У осіб, які займалися за розробленою методикою фізичної реабілітації, вони були більш наближеними до норми. Має місце статистично вірогідна різниця (P<0,05) між цими показниками осіб контрольної групи та групи порівняння. Проведені дослідження виявили поступове зниження вмісту нуклеїнових кислот у сироватці крові осіб контрольної групи та групи порівняння протягом усього періоду спостереження. Однак, навіть під час третього дослідження вони залишалися вірогідно вищими від норми. У пацієнтів групи порівняння ці показники були нижчими (ближчими до норми), ніж в осіб контрольної групи і вірогідно (Р<0,05) відрізнялися під час другого та третього обстеження. Активність перекисного окислення ліпідів, вміст середніх молекул у крові, нітритів у сечі в осіб групи порівняння мали виразнішу тенденцію до нормалізації протягом усього періоду спостереження (від другого до третього визначення) і вірогідно відрізнялися від аналогічних показників осіб контрольної групи (Р<0,05). Рівень гемоглобіну під час третього обстеження збільшилися у порівнянні з першим та другим обстеженням і становив у осіб контрольної групи 122,25±3,65 г/л та у осіб групи порівняння 133,25±4,14 г/л. Кількість лейкоцитів у крові в осіб групи порівняння під час першого обстеження була дещо підвищеною, а потім, під час третього обстеження не відрізнялася від норми і була вірогідно нижчою, ніж у контрольній групі. В усіх обстежених пацієнтів швидкість осідання еритроцитів крові була підвищена протягом усього періоду реабілітації. Але, якщо в осіб контрольної групи вона істотно не змінювалася протягом усього періоду спостереження, то у осіб групи порівняння вона вірогідно (Р<0,05) знижувалася під час третього обстеження, як відносно першого обстеження, так і відносно до контрольної групи. Таким чином, можна стверджувати, що отримані нами показники підтвердили більшу ефективність запропонованої методики фізичної реабілітації у порівнянні із існуючими методиками. У шостому розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” три групи даних. Підтверджено відомі особливості клінічних виявів травм хребта і спинного мозку, встановлено їхню залежність від характеру отриманої травми. Характерною особливістю неврологічного стану цих хворих є стійкі паралічі та анестезія усіх видів чутливості нижче від рівня ураження спинного мозку, включаючи розлади функції вегетативної нервової системи (Поліщук М.Є., 2003; Шевага В.М., Козявкін В.І. 2004; Климкенко С.К. 2005). Доповнено відомості щодо закономірностей перебігу травматичної хвороби спинного мозку (Скоромец А.А. 1989; Белова А.Н. 2000; Козявкін В.І., 2003) застосування засобів фізичного виховання (Єпіфанов 1998; Мухін В.М.,2003, Круцевич Т.Ю. 2003); взаємозв’язку між ступенем неврологічного дефіциту та соціально-побутовою діяльністю травмованої особи (Вовканич А.С.; Бармашина Л.М. 2000). Істотно доповнено методики проведення тестування, зокрема щодо класифікації та тестових завдань за показниками інформативності, валідності, складністю і доступністю їх застосування, цільовою спрямованістю, раціональністю. Уперше розроблено методику фізичної реабілітації осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділів хребта з ураженням спинного мозку в умовах стаціонару. Доведено можливість ранньої мобілізації пацієнта та швидшої адаптації його до умов навколишнього середовища. Обґрунтовано послідовність здійснення реабілітаційного процесу з прогнозуванням результату, постановкою конкретних завдань, вибором засобів та методів реабілітаційного впливу з конкретним дозуванням та здійсненням контролю за перебігом реабілітаційного процесу. Запропоновано ефективні методи та тести для визначення рівня впливу розробленої методики фізичної реабілітації на функціональні системи організму хворих. Вважаємо за доцільне у подальшому проводити дослідження з удосконалення мануальних методів реабілітаційного обстеження та індивідуалізації реабілітаційних програм. ВИСНОВКИ Аналіз літератури показав, що на сьогодні достатньо вивчені питання основних термінів і понять, які використовуються під час реабілітації осіб з ураженням спинного мозку. Відомі особливості клініки та симптомів травматичного ураження спинного мозку, розроблені методи їхнього хірургічного і консервативного лікування. Установлено, що травму хребта з ураженням спинного мозку щорічно в Україні отримують біля 2 тисяч осіб, що становить важливу проблему сфери охорони здоров’я. За даними літератури до цього часу немає науково обґрунтованої методики фізичної реабілітації для осіб з нижньою параплегією внаслідок травми хребта з ураженням спинного мозку, а також не розроблені покази до її проведення та способи контролю ефективності реабілітаційних заходів. У пацієнтів контрольної групи та групи порівняння під час першого тестування неврологічних функцій, рівня володіння соціально-побутовими навичками за шкалами варіантів клінічного фізіотерапевтичного результату (COVS) та ступеня функціональної незалежності (FIM) і біохімічні показники крові та сечі були практично однаковими, хоч вірогідно відрізнялися від аналогічних показників у здорових осіб зокрема: ступінь ураження спинного мозку за шкалою Американської асоціації спинальної травми (ASIA) був на рівні “А”, що означало повну втрату всіх чутливих та рухових функцій нижче рівня ураження. за шкалою варіантів клінічного фізіотерапевтичного результату (COVS) загальний бал у осіб контрольної групи та групи порівняння істотно не відрізнявся і становив 23,20±0,11 та 23,10±0,10 відповідно (Р>0,05), а
за шкалою ступеня функціональної незалежності (FIM) загальна оцінка
становила 58,0 балів для осіб контрольної групи та групи порівняння.

Запропонована методика фізичної реабілітації для осіб з нижньою
параплегією внаслідок травми спинного мозку дала можливість об’єктивно
оцінити важкість неврологічних випадінь, скласти реабілітаційний прогноз
відповідно до рівня ураження спинного мозку, провести цілеспрямоване
планування для покращення рухової сфери, обґрунтовано і послідовно
здійснити вибір методів і засобів реабілітаційного втручання та
контролювати результати реабілітації у динаміці.

До завершення курсу реабілітації (третє тестування) показники м’язової
сили (69,20±0,71 та 68,45±0,54 бала), чутливості, у осіб контрольної
групи та групи порівняння залишилися патологічно зміненими з вірогідною
різницею порівняно з показниками здорових осіб. Вірогідної різниці між
аналогічними показниками контрольної групи та групи порівняння не було.

Дослідження пасивної амплітуди руху у суглобах нижніх кінцівок показало
вірогідно кращі показники у пацієнтів групи порівняння ніж у осіб
контрольної групи, особливо під час розгинання (на 15,350±1,420 для
лівої, та до 15,750±1,400 для правої сторін тіла) і відведення стегна
та розгинання стопи (до 8,050±0,72, для лівої та для правої до
7,800±0,82 сторін тіла). Амплітуда руху згинання прямої ноги у пацієнтів
групи порівняння збільшилась у середньому до кута 96,050±0,87.

Біохімічні показники крові: активність перекисного окислення ліпідів,
вміст нуклеїнових кислот, середніх молекул, кількість лейкоцитів у
крові, та оксиду азоту у сечі, швидкість осідання еритроцитів до кінця
періоду спостереження залишалися патологічно зміненими порівняно зі
здоровими особами в обох обстежених групах травмованих осіб, але у осіб
групи порівняння мала місце вірогідно виражена тенденція до їх
нормалізації порівняно з особами контрольної групи.

Показники оволодіння соціально-побутовими навичками під час третього
тестування у осіб групи порівняння були вірогідно вищими, ніж у осіб
контрольної групи (за шкалою варіантів клінічного фізіотерапевтичного
результату (COVS) 53,0±1,13 та 31,4±1,24 бала відповідно, за шкалою
ступеня функціональної незалежності (FIM) 101,4±1,76 та 66,45±2,06 бала
відповідно).

Проведені дослідження показують, що розроблена нами методика фізичної
реабілітації осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та
поперекового відділів хребта і спинного мозку в умовах стаціонару, як і
раніше використовувані методи, не приводить до відновлення функції
спинного мозку, але значно більшою мірою, ніж існуючі методи, сприяє
нормалізації трофічно-обмінних та імунних функцій організму і
вдосконаленню соціально-побутових навичок, що дає підставу рекомендувати
її для широкого застосування в стаціонарних умовах вказаних осіб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Кобелєв С.Ю. Фізична реабілітація осіб з травмою грудного та
поперекового відділів хребта і спинного мозку: Метод. посіб. – Л.: ПП.
Сорока Т.Б., 2005. – 132 с.

Кобелєв С.Ю. Мануальний м’язовий тест – ефективний спосіб визначення
сили м’язів для осіб з ураженням спинного мозку // Молода спортивна
наука України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 8: У
4-х т.– Л., 2004. – Т.2. – С. 455-459.

Кобелєв С.Ю. Особливості створення індивідуальної програми фізичної
реабілітації для осіб з пошкодженням спинного мозку // Теорія і практика
фізичного виховання. – 2004. – №3. – С. 258-263.

Кобелєв С.Ю. Тестування рухових вмінь та навичок в осіб з нижньою
параплегією, як спосіб визначення рівня фізичної незалежності //
Спортивний вісник Придніпров’я. – 2004. – №6. – С. 103-106.

Кобелєв С.Ю. Сучасні напрямки фізичної реабілітації при порушеннях
функції спинного мозку // Педагогіка, психологія та медико-біологічні
проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр./ За ред.
С.С.Єрмакова – Х., 2004. — №15. – С. 53-57.

Кобелєв С.Ю. Особливості дозування фізичного навантаження для осіб з
пошкодженням спинного мозку // Педагогіка, психологія та
медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. /
За ред. С.С. Єрмакова – Х., 2004. — №8. – С. 22-28.

Кобелєв С.Ю. Реабілітаційний прогноз при пошкодженні хребта та спинного
мозку на грудному і поперековому рівні // Молода спортивна наука
України: Зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та спорту. Вип. 9: У 4-х
т.– Л., 2005. – Т.2. – С. 8-11.

Кобелєв С.Ю. Вплив експериментальної методики фізичної реабілітації на
рівень володіння соціально-побутовими навичками осіб з нижньою
параплегією в умовах стаціонару // Педагогіка, психологія та
медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. /
За ред. С.С. Єрмакова – Х., 2005. — №4. – С. 23-27.

Кобелєв С.Ю. Аналіз роботи фахівця фізичної реабілітації з особами з
пошкодженням хребта та спинного мозку в гострому періоді // Реабілітація
в неврології і нейрохірургії: тез. наук.- практ. конф. – Радехів, 2000.
– С. 9-11.

Кобелєв С.Ю. Тренування сечового міхура при спинномозковій травмі //
Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами:
матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. – К., 2003. – С. 318-319.

Кобелєв С.Ю. Фізична реабілітація осіб з пошкодженням хребта та спинного
мозку засобами фізичного виховання // Актуальні питання неврології і
нейрохірургії: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Л., 2003. – С.
27-27.

АНОТАЦІЇ

Кобелєв Степан Юрійович. Фізична реабілітація осіб з нижньою параплегією
внаслідок травми грудного та поперекового відділів хребта та спинного
мозку в умовах стаціонару. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного
виховання і спорту за спеціальністю 24.00.03 – фізична реабілітація. –
Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2006.

Об’єкт дослідження – фізична реабілітація осіб з нижньою параплегією.
Предмет дослідження – рухова сфера осіб з нижньою параплегією внаслідок
травми грудного та поперекового відділів хребта і спинного мозку.

Мета дослідження – розробити та апробувати методику фізичної
реабілітації осіб з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та
поперекового відділу хребта і спинного мозку в умовах стаціонару.

Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, соціологічні
методи (вивчення історій хвороби, бесіда, опитування), педагогічні
методи (педагогічне спостереження, педагогічний експеримент),
медико-біологічні методи (мануальні методи тестування рухової функції і
методи дослідження показників крові та сечі), методи математичної
статистики.

Наукова новизна одержаних результатів: вперше науково обґрунтовано
підхід до формування індивідуальної реабілітаційної програми осіб з
нижньою параплегією, розроблено методику фізичної реабілітації для осіб
з нижньою параплегією внаслідок травми грудного та поперекового відділів
хребта і спинного мозку, впроваджено у роботу лікувально-профілактичних
закладів, підготовлено методичний посібник.

Ключові слова: фізична реабілітація, нижня параплегія, травма хребта,
методи, соціально-побутові навички, індивідуальна програма реабілітації.

Кобелев Степан Юрьевич. Физическая реабилитация лиц с нижней параплегией
в результате травмы грудного и поясничного отделов позвоночника и
спинного мозга в условиях стационара. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому
воспитанию и спорту по специальности 24.00.03 – физическая реабилитация.
– Львовский государственный институт физической культуры, Львов, 2006.

Объект исследования – физическая реабилитация лиц с нижней параплегией.
Предмет исследования – двигательная дисфункция лиц с нижней параплегией
в результате травмы грудного и поясничного отделов позвоночника и
спинного мозга.

Цель исследования – разработать и апробировать методику физической
реабилитации лиц с нижней параплегией в результате травмы грудного и
поясничного отдела позвоночника и спинного мозга в условиях стационара.

Научная новизна полученных результатов: впервые научно обоснован подход
к формированию индивидуальной реабилитационной программы лиц с нижней
параплегией.

В первом разделе «Современные представления о физической реабилитации
при поражении спинного мозга, патогенез и коррекция двигательных
нарушений лиц с нижней параплегией» проанализирована и обобщена
научно-методическая литература, которая касается терминологии, основных
понятий и особенностей этиологии, клиники, физической реабилитации лиц с
травмой позвоночника и спинного мозга на грудном и поясничном уровнях,
проанализирован опыт организации работы и эффективности реабилитации,
устранения неврологического дефицита средствами физической реабилитации.

Во втором разделе «Организация и методы исследования» детализировано
использование методов и представлена методика организации и проведения
исследования.

На основании полученных результатов проведенного первого тестирования и
их анализа, была разработана авторская методика, которая включала:
реабилитационное тестирование, составление реабилитационного прогноза,
постановку заданий, выбор методов вмешательства индивидуально для
каждого пациента и проведение текущего контроля.

В третьем разделе «Медико-биологические показатели у лиц с травмой
грудного и поясничного отделов позвоночника и спинного мозга к началу
физической реабилитации» дана характеристика показателей
медико-биологического тестирования лиц с нижней параплегией в результате
травмы позвоночника и спинного мозга на грудном и поясничном уровнях.

В четвертом разделе «Обоснование методики физической реабилитации для
лиц с травматическим повреждением позвоночника и спинного мозга на
грудном и поясничном уровне» дана разработанная методика физической
реабилитации лиц с нижней параплегией в результате травмы грудного и
поясничного отделов позвоночника и спинного мозга в условиях стационара.
Разработанная методика физической реабилитации осуществлялась на фоне
медикаментозного и хирургического лечения. Реабилитационный прогноз
составлялся в зависимости от уровня поражения спинного мозга.
Планирование программы физической реабилитации включало решение 2 общих
заданий:

1. Усовершенствование физических качеств.

2. Формирование двигательных навыков и умений.

К поставленным общим заданиям мы определили специальные задания, среди
которых:

а) профилактика контрактур в суставах нижних конечностей;

б) развитие силы мускулов плечевого пояса, верхних конечностей, туловища
и мускулов нижних конечностей;

в) усовершенствование общей выносливости;

г) усовершенствование координационных способностей (равновесия).

Специальными заданиями для общего задания формирования навыков и
способностей движения было:

а) усовершенствование навыков переворота на бок (правый и левый);

б) усовершенствование навыков усаживания на кровати (с прямыми и
опущенными ногами);

в) усовершенствование навыков перемещения в положении сидя (с прямыми и
опущенными ногами);

г) усовершенствование навыков управления креслом-каталкой;

д) усовершенствование навыков ходьбы.

Отметим, что нами были охвачены лишь основные проблемы, которые ми могли
решать в течение пребывания травмированных лиц в стационаре. Специальные
задания имели определенную последовательность и изменялись или
модифицировались в случае необходимости.

В пятом разделе «Результаты внедрения разработанной методики физической
реабилитации для лиц с травматическим повреждением позвоночника и
спинного мозга на грудном и поясничном уровне» экспериментально научно
обосновывается эффективность разработанной методики физической
реабилитации для лиц с нижней параплегией в результате травмы грудного и
поясничного отделов позвоночника и спинного мозга в условиях стационара.

Показатели владения социально-бытовыми навыками на время третьего
тестирования у лиц группы сравнения были значительно выше, нежели у лиц
контрольной группы (за шкалой вариантов клинического
физиотерапевтического результата (COVS) 53,0±1,13 и 31,4±1,24 бала
соответственно, за шкалой уровня функциональной независимости (FIM)
101,4±1,76 и 66,45±2,06 бала соответственно).

В шестом разделе «Анализ и обобщение результатов исследования» дана
характеристика трех групп данных.

Ключевые слова: физическая реабилитация, нижняя параплегия, травма
позвоночника, методы, социально-бытовые навыки.

Kobelev S. Y. Physical rehabilitation of persons with lower paraplegia
as a result of trauma of thoracal and lumbar section of spine and spinal
cord in the hospital. – Manuscript.

Thesis for the candidate of sciences from the Physical Education and
Sport in speciality 24.00.03 – Physical rehabilitation. Lviv State
Institute of Physical Culture, Lviv 2006.

Object of investigation: physical rehabilitation of persons with lower
paraplegia.

Aim of investigation: to develop and approve a method of physical
rehabilitation of persons with lower paraplegia as a result of trauma of
pectoral and lumbar section of spine and spinal cord in hospital;
novelty– first scientifically well-founded approach to forming the
individual rehabilitation program of persons with lower paraplegia;
results — a method of physical rehabilitation for persons with lower
paraplegia as a result of trauma of pectoral and lumbar section of spine
and spinal cord is developed, it is inculcated in work of hospitals.

Methods of research: analysis of scientific-methodical literature,
sociological methods (study of illness histories, conversation,
questioning), pedagogical methods (pedagogical supervision, pedagogical
experiment), medical-biology methods (manual testing of move function
and methods of research of indexes of blood and urine), methods of
mathematical statistics.

Keywords: physical rehabilitation, lower paraplegia, methods of physical
rehabilitation, functional skills, individual rehabilitation program.

Похожие записи