МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

Одеський Державний Медичний Університет

АЛЕКСАНДРОВА оЛЕКСАНДРА іГОРІВНА

удк 615.214:615.032

Фармакологічні властивості феназепаму при різних шляхах введення

14.03.05 – фармакологія

а В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

одеса – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова
МОН України

Науковий керівник доктор біологічних наук, професор

Кравченко Ірина Анатоліївна,

Одеський національний університет

ім. І.І.Мечникова МОН України, м. Одеса,

професор кафедри фармацевтичної хімії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Рожковський Ярослав Володимирович,
Одеський державний медичний університет МОЗ України, м. Одеса, завідувач
кафедри фармакогнозії

доктор біологічних наук, професор Маслова Наталія Федорівна, Державний
науковий центр лікарських засобів МОЗ України, м. Харків, завідуюча
лабораторії біохімічної фармакології

Провідна установа:

Інститут фармакології та токсикології АМН України, відділ
фармакокінетики, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “19” квітня 2006 р. о 1100 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.600.01 при Одеському
державному медичному університеті МОЗ України (65082, Одеса,
Валіхівський пров., 2).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського
державного медичного університету МОЗ України (65082, Одеса,
Валіхівський пров., 3)

Автореферат розісланий “17” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к.мед.н., доцент Годован В.В.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Транквілізатори знайшли найбільш широке застосування
в медичній практиці завдяки високій ефективності при лікуванні неврозів,
неврозоподібних і психопатичних станів. Вони являють собою одне з
найбільш значних досягнень фармакології за останні десятиліття (Харкевич
Д.А., 2004 Машковский М.Д., 2004). Ефекти бенздіазепінів обумовлені їх
впливом на різні відділи центральної нервової системи. З точки зору
фармакокінетики, усі бенздіазепіни поділяються на 3 групи: швидкодіючі,
середньодіючі та повільнодіючі. Кожна з груп препаратів має ряд своїх
переваг і недоліків. Так, швидкодіючі препарати дозволяють досягти
необхідного терапевтичного ефекту за мінімальний час, повільнодіючі
препарати забезпечують пролонгований фармакотерапевтичний ефект. Однак,
синтез окремих препаратів кожної групи, а також їх доклінічні та
клінічні дослідження вимагають значних економічних витрат. Поєднати
зазначені дії можна і в одному препараті шляхом зміни способу введення
даного препарату, тобто шляхом варіювання його лікарської форми.
Оптимальний вплив лікарських препаратів на організм у значній мірі
залежить від способу введення. Шлях введення ліків є головним фактором,
який відповідає за проявлення фармакологічної активності ліків,
швидкість розподілу по органам і тканинам, за інтенсивність метаболізму
та процес виведення ліків з організму (Фирсов А.А., Пиотровский В.К.,
1994, Харкевич Д.А., 1996).

Основне призначення різноманітних лікарських форм, які мають
застосування у медицині, полягає в забезпеченні певної кількості діючої
речовини у крові для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Такі
способи введення лікарських препаратів як пероральний, парентеральний,
субкутальний та інші не завжди приводять до оптимального
фармакотерапевтичного ефекту. Тому, у цей час, однією з важливих проблем
є пошук і створення нових лікарських форм для оптимізації
фармакотерапевтичного впливу на організм (Головенко М.Я., 2004).

Найбільш поширеним шляхом введення транквілізаторів в повсякденній
медичній практиці є пероральний спосіб, але використання багаторазових
пероральних введень транквілізаторів при тривалому лікуванні хронічних
неврологічних захворювань може привести до виникнення побічних ефектів
(Лоуренс Д.Р., Бенитт П.Н., 1991, Александровский Ю.А., 1993, Мосолов
С.Н., 1996); тому більш доцільно у цьому випадку використання
трансдермального шляху введення препаратів, зокрема феназепаму
(Андронати С.А., и др., 1985). Цей шлях введення здійснюється завдяки
доставки препарату крізь неушкоджену шкіру за допомогою так званих
трансдермальних терапевтичних систем (ТТС), які підтримують вміст
препарату в організмі на необхідному стаціонарному терапевтичному рівні
протягом 2-3 діб. За останні 10–15 років створено близько 30

2

трансдермальних лікарських препаратів, понад 50 перебувають у стадії
розробки (Brown L., Langer R., 1998). В деяких екстрених випадках
особливе значення має внутрішньовенне введення похідних
1,4-бенздіазепіну. Тому, при використанні феназепаму при різних шляхах
введення та підборі необхідної лікарської форми необхідним є вивчення та
проведення порівняльного аналізу фармакодинамічних та фармакокінетичних
параметрів феназепаму залежно від шляху введення.

Зв`язок роботи з науковими програмами та темами. Дана робота була
виконана на базі Хіміко-фармацевтичного навчально-науково-виробничого
комплексу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова МОН
України та Фізико-хімічного інституту ім. О. В. Богатського НАН України
в рамках НДР НАН України “Розробка фізико-хімічних основ створення
трансдермальних систем доставки транквілізуючих, противірусних,
антиагрегаційних засобів” (№ держреєстрації – 0100V001143) та “Синтез і
структурно-функціональне вивчення лігандів рецепторів ЦНС, GP IIb/IIIa
та нуклеїнових кислот” (№ держреєстрації – 0120001465). Дисертант є
співвиконавцем.

Метою даної роботи було встановлення особливостей фармакологічних
властивостей феназепаму при внутрішньовенному, пероральному та
трансдермальному шляхах введення.

.Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:

Провести порівняльний аналіз динаміки протисудомної дії по антагонізму з
коразолом та за методом максимального електрошоку при різних шляхах
введення.

Вивчити особливості поведінкових реакцій тварин та прояву міорелаксації
залежно від способу введення феназепаму.

Визначити особливості процесів розподілу та накопичення феназепаму в
організмі експериментальних тварин при внутрішньовенному, пероральному
та трансдермальному шляхах введення.

Визначити особливості біодоступністі феназепаму при трансдермальному
введенні порівняно з пероральним та внутрішньовенним введенням.

Вивчити особливості фармакологічної дії комбінованого введення
феназепаму та фенобарбіталу при внутрішньовенному, пероральному та
трансдермальному шляхах введення.

Теоретично розрахувати на підставі ефекторного аналізу рівень вмісту
феназепаму у біофазі дії при різних шляхах введення.

Об’єкт дослідження. Оптимізація фармакотерапевтичного впливу ліків на
організм шляхом використання різних форм доставки діючої речовини до
внутрішнього середовища організму.

3

Предмет дослідження. Особливості фармакологічної дії феназепаму та його
фармакокінетики залежно від шляху його введення.

Методи дослідження. Фармакологічні, фізико-хімічні, радіоізотопні,
математичні та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше було проведено порівняльне
вивчення фармакологічних властивостей феназепаму при різних шляхах його
введення, яке показало, що можливо змінювати час його дії від швидкого
до пролонгованого завдяки використанню різних шляхів введення. Було
проведено порівняльний аналіз фармакокінетичних параметрів феназепаму та
кінетики його розподілу по органах і тканинах експериментальних тварин
при різних шляхах введення та було показано, що при трансдермальному
введенні вдається уникнути метаболізму основної кількості препарату при
його першому проходженні крізь печінку, а також уникнути різких коливань
кількостей препарату в органах і тканинах тварин, які спостерігаються
при внутрішньовенному введенні. Було показано, що біодоступність
феназепаму при трансдермальному введенні, на відміну від
внутрішньовенного, залежить від його концентрації у складі ТТС. Вперше
було проведено порівняльну оцінку комбінованого введення феназепаму та
фенобарбіталу при внутрішньовенному, пероральному та трансдермальному
шляхах введення. Показано, що фенобарбітал значно потенціює дію
феназепаму, що дає змогу зменшити його концентрацію при збереженні
фармакологічної дії.

Практичне значення одержаних результатів. Експериментально доведено, що
внутрішньовенний шлях введення доцільно використовувати для гальмування
гострих психічних станів. Показані переваги трансдермального шляху
введення феназепаму для забезпечення пролонгованої тривалої дії
препарату відносно внутрішньовенного та перорального способів введення.
Доведено, що тривалість дії феназепаму при трансдермальному шляху
введення забезпечується збільшенням кількості феназепаму в аплікованій
системі. Експериментально показано доцільність використання сумісного
введення феназепаму та фенобарбіталу при внутрішньовенному та
пероральному введенні, яке приводить до пролонгації фармакологічної дії,
що є дуже важливим при фармакотерапії епілепсії. Результати дослідження
науково обґрунтовують доцільність використання різних шляхів введення
феназепаму в клінічній практиці для лікування різних захворювань
центральної нервової системи; також результати роботи можуть бути
використані у науковій роботі та навчальному процесі вузів.

Особистий внесок дисертанта. Автором особисто проведено
патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з обраної
проблеми, виконано експериментальні дослідження, проведено аналіз
отриманих даних, проведено статистична обробка, оформлені таблиці та
графіки, сформульовані висновки. 14С-феназепам було синтезовано у
відділі медичної хімії Фізико-хімічного інституту ім.

4

О. В. Богатського НАН України, старшим науковим співробітником, к.х.н.
В. І. Павловським, за що автор висловлює щиру подяку.

Апробація матеріалів дисертації. Результати досліджень доповідались на V
Національному з`їзді фармацевтів України (Харків, 1999), 59th
International Congress of Pharmacy and Pharmaceutical Sciences
(Barcelona, 1999), Millennial World of Pharmaceutical Sciences
(San-Francisco, 2000), V конференції молодих учених та студентів хіміків
Південного регіону України (Одеса, 2002), IV Української
науково-практичної конференції з міжнародною участю з клінічної
фармакології (Вінниця, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 друкованих робіт, з них
7 – наукових статей у фахових журналах (5 – у журналах, рекомендованих
ВАК України), та 5 – тез доповідей на конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 137
сторінках, містить вступ, огляд даних літератури, опис матеріалів та
методів досліджень, 3 розділа власних досліджень, заключну частину та
висновки. Робота містить 61 рисунок та 8 таблиць, 2 додатки, список
використаної літератури нараховує 159 джерел, з яких іноземних — 111.

ОСНОВНІЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Досліди були проведені на 1200
безпородних мишах масою 18-22 г розведення віварію Одеського державного
медичного університету. Дослідження проводили відповідно до вимог
Комітету з біоетики Державного фармакологічного центру МОЗ України
(Посвідчення № 20 від 20 вересня 2005 р.), протокол № 1, від 25.10.2005
р.

Феназепам вводили внутрішньовенно, перорально (у дозах 4-10 мг/кг) та
трансдермально (у концентрації 0,08-1 мг/см2). Відповідні показники з
фармакологічній активності реєстрували через визначені проміжки часу,
залежно від шляху введення – в інтервалі від 10 хв до 48 год.
Протисудомний ефект феназепаму оцінювали по антагонізму з коразолом
(введення 1 % розчину коразолу у хвостову вену тварин через визначені
проміжки часу) з реєстрацією мінімальних ефективних доз коразолу, який
викликає клоніко-тонічні судоми (ДКТС) та тонічну екстензію (ДТЕ) у
експериментальних тварин у порівнянні з контролем (Зіньковський В.Г. і
спів., 1988). Також протисудомну дію вивчали за методом максимального
електрошоку, який у найбільшій мері корелює з клінічними проявами grand
mal (Toman J.T.P., 1946). Седативна та анксіолітична дія феназепаму
оцінювалась за допомогаю метода норкової камери, відкритого полю (File
S.E., 1975) та метода чорно-білої камери (Лапин И.П., 1999).
Міорелаксантну дію препарату вивчали за методом обертового стрижня
(Luisa de Angelis, 1979). У фармакокінетичних дослідженнях
використовували 14С-феназепам, з хроматографічною чистотою 93,3-

5

95,7 %, та питомою активністю 0,1 Ки/моль. Для визначення кількості
14С-матеріалу у органах та тканинах експериментальних тварин,
використовували сцінтілляційну фотометрію. Біологічний матеріал тварин
гідролізували мурашиною кислотою, та визначали загальний вміст
радіоактивного 14С-матеріалу на рідинному сцинтиляційному фотометрі
TRI-CARB 2700 (Canberra PACKARD, США). Експериментальні результати були
оброблені загальноприйнятими методами з обчислюванням середньої
арифметичної величини, середнього відхилення середньої арифметичної,
критерію Ст`юденту та коефіцієнту достовірності з використанням програми
Excel 2003.

Результати дослідження та їх обговорення. Однією з особливостей дії
феназепаму є його здатність оказувати протисудомну дію по антагонізму до
судомних агентів (Андронати С.А., и др., 1985). Динаміка протисудомної
дії феназепаму залежно від способу його введення, оцінювалася на
підставі реєстрації мінімальних ефективних доз (МЕД) коразолу, що
викликають клоніко-тонічні судоми (КТС) та тонічну екстензію (ТЕ) у
експериментальних тварин відносно контрольних значень (рис. 1).

6

Максимальний протисудомний ефект, який визначається за клоніко-тонічними
судомами і тонічною екстензією при внутрішньовенному введенні
феназепаму, розвивається вже через 10 хв з моменту введення, потім
відбувається зниження ефекту і через 25 год він виходить на рівень
контрольних значень. При пероральному введенні максимальний
протисудомний ефект реєструється через 3 год після введення, потім до 20
год він знижується і через 35 год виходить на рівень контрольних
значень. При трансдермальному введенні протисудомний ефект виходить на
стаціонарний рівень через 4 год з моменту аплікування ТТС і
підтримується протягом 48 год.

Вивченням впливу концентрації феназепаму у складі ТТС на протисудомну
активність тварин було встановлено, що використання мінімальної
концентрації препарату призводить до зниження протисудомного ефекту на
рівень контрольних значень через 48 год з моменту аплікації.
Використання більш високої концентрації феназепаму забезпечує і більш
пролонговану дію препарату у складі ТТС; так протисудомний ефект
реєструється на протязі 48 год і лише через 72 год з моменту аплікації
ТТС наближається до рівня контрольних значень (табл. 1).

Таблиця 1

Протисудомна активність феназепаму при його

трансдермальному введенні (1 мг/см2)

Час, год. МЕД коразолу, мг/кг

клоніко-тонічні судоми тонічна екстензія

контроль 75 ± 2 98 ± 2

0,5 79 ± 3 113 ± 2***

1 101 ± 4** 132 ± 5***

3 92 ± 7 123 ± 7**

6 100 ± 3*** 134 ± 5***

8 102 ± 5** 147 ± 5***

12 120 ± 1*** 167 ± 2***

24 109 ± 5*** 150 ± 5***

48 111 ± 2*** 158 ± 2***

72 79 ± 3 113 ± 2***

Примітка: * — p < 0,05, ** - p < 0,01, *** - р < 0,001 відносно контрольних значень Збільшення концентрації феназепаму у складі ТТС призводить до нелінійного збільшення реєструємого протисудомного ефекту, що пов'язано із пропускною здатністю шкіри (рис. 2). 7 Протисудомна дія феназепаму залежно від шляху його введення оцінювалася також за методом максимального електрошоку. При внутрішньовенному введенні захист від максимального електрошоку починає проявляти себе вже через 10 хв після введення феназепаму, досягаючи свого максимуму через годину. При пероральному захист реєструється через 30 хв після введення, досягаючи свого максимуму до 3 год. Через 12 год захист знімається внаслідок переваги процесів елімінації препарату з організму тварин. При трансдермальному введенні препарату захист від електрошку спостерігається в інтервалі 3-48 год після аплікації ТТС, досягаючи свого максимуму через 24 год, завдяки безперервному надходженню феназепаму з аплікованої ТТС. Вивчення міорелаксантної дії феназепаму залежно від шляху його введення проводилося за методом обертового стрижня. Дія оцінювалася по порушенню координації руху і рівноваги мишей на обертовому стрижні. Дані свідчать, що при внутрішньовенному введенні ефект міорелаксації реєструється в інтервалі від 10 хв до 17 год після введення, при пероральному - від 0,5 до 17 год, максимум при внутрішньовенному введенні досягається через 30 хв, при пероральному - через 1 год. При трансдермальному введенні лише через 24 год з моменту аплікування ТТС він спостерігався у 60% тварин, через 30 год – у 20%, в інший час ефект міорелаксації був відсутній. Для вивчення динаміки седативної та анксіолітичної дії феназепаму залежно від способу введення, використовували метод відкритого полю, норкової камери та чорно-білу камеру. Реєструвалися вертикальні переміщення тварин, а також дослідницька активність. Було встановлено, що через 10 хв після внутрішньовенного та перорального введення феназепаму кількість вертикальних переміщень та дослідницька активність практично не реєструються, дані показники починають зростати через 17 год з моменту введення феназепаму внаслідок процесів елімінації препарату з організму тварин. При аплікуванні ТТС - кількість вертикальних 8 переміщень і дослідницька активність тварин знижуються стосовно контрольних значень; свого мінімального значення дані показники досягають через 24 год з моменту аплікування. До 30 год показники дослідницької активності тварин не виходять на рівень контрольних значень при збільшенні кількості вертикальних переміщень щодо контрольних значень, що пов'язано з перевагою процесів елімінації над процесами надходження препарату до організму. Анксиолітична активність оцінювалася за загальним часом, який проведений твариною у світлому відсіку (рис. 3) та кількість виглядань із темного відсіку камери (рис. 4). При внутрішньовенному введенні спостерігається різке збільшення часу перебування тварин у світлому відсіку камери, максимум спостерігається в інтервалі 10 хв – 4 год з моменту введення, для перорального в інтервалі 2–6 год, при трансдермальному в інтервалі 2–17 год (див. рис. 3). Найменшу кількість виглядань зареєстровано через 10 хв після внутрішньовенного введення, у той самий час тварина знаходилась найдовше у світлому відсіку камери (див. рис. 4). Зі збільшенням виглядань у часі спостерігалося зменшення часу перебування у світлому відсіку і тварина переміщалася у темний відсік. При пероральному введенні через 2 год після введення виглядання були відсутні, тварина весь час провела у світлому відсіку, а до 48 год після введення для внутрішньовенного та перорального введення показник вийшов на рівень контрольних значень. Для трансдермального введення найменша кількість виглядань приходилася на період з 4 до 17 год спостерігання (див. рис. 4). 9 Дослідницька активність тварин проявляється у кількості переходів між двома відсіками чорно-білої камери (рис. 5). В період від 10 хв до 17 год після введення при внутрішньовенному та пероральному способах спостерігається пригнічення дослідницької активності тварин, у той час, як при трансдермальному введенні дослідницька активність має більш високі показники. Таким чином, можна дійти висновку, що феназепам при всіх шляхах введення проявляє високу протисудомну, седативну, анксіолітичну активності; зміна шляху введення препарату приводить до зміни часу прояву, ступеню виразності та тривалості зазначених фармакологічних властивостей феназепаму. Вивчення розподілу препарату по органах та тканинах тварин є одним з важливих етапів дослідження нових способів уведення за допомогою нових лікарських форм тому, що на підставі отриманих даних можна оцінити, яким чином зміна способу введення відображається на вмісту препарату у різних органах, а також визначити величину біодоступності. Реєстрацію вмісту 14С-матеріалу в печінці, нирках, серці та жировій тканині експериментальних тварин при внутрішньовенному і пероральному введенні феназепаму проводили протягом 48 год з моменту введення препарату в дозі 10 мг/кг, тобто протягом часу, що відповідає часу трансдермального введення. При внутрішньовенному введенні максимальна кількість препарату в органах та тканинах реєструється вже через 30 хв після введення, при пероральному - через 5 год після введення, потім концентрація препарату знижується, особливо швидко при внутрішньовенному введенні. У випадку трансдермального введення концентрація препарату у біологічних матеріалах підтримується на стаціонарному 10 рівні в інтервалі 3-48 год з моменту аплікації ТТС, за рахунок постійної подачі феназепаму з аплікованої системи до організму Підвищений вміст препарату у печінці обумовлюється функціями даного органу, однак при трансдермальному введенні вміст феназепаму у печінці на порядок нижче (~ у 23 рази), ніж при пероральному, тому що трансдермальне введення дозволяє уникнути метаболізму основної кількості препарату при його першому проходженні крізь печінку. На підставі кінетики розподілу 14С-феназепаму були розраховані фармакокінетичні параметри (табл. 2). Таблиця 2 Фармакокінетичні параметри вмісту феназепаму у тест-об`єктах залежно від шляху введення Фармакокінетичні параметри Внутрішньовенний Пероральний Трансдермальний 1 2 3 4 Печінка AUC0-?, нг·год/см3 187754,0 ± 1210,0 131370,0 ± 1530,0*** 30529,0 ± 730,0*** MRT, год 16,3 ± 0,4 33,0 ± 0,3* 70,0 ± 0,4*** kel, год-1 0,06 ± 0,001 - - kabs, год-1 - 0,06 ± 0,0001 0,02 ± 0,001 f 1,0 0,7 ± 0,001 0,16 ± 0,001 Жирова тканина 1 2 3 4 AUC0-?, нг·год/см3 40142,0 ± 660,0 15619,0 ± 470,0*** 10818,0 ± 310,0*** MRT, год 28,0 ± 0,6 57,0 ± 1,0* 62,0 ± 0,6*** kel, год-1 0,04 ± 0,001 kabs, год-1 - 0,03 ± 0,001 0,03 ± 0,001 f 1,0 0,39 ± 0,013** 0,27 ± 0,001*** Примітка: * - p < 0,05, ** - p < 0,01, *** - р < 0,001 відносно внутрішньовенного введення При трансдермальному введенні ми спостерігаємо найнижчі значення площ під фармакокінетичними кривими, у порівнянні з внутрішньовенним і пероральним 11 введеннями феназепаму, що у свою чергу приводить до відносно невисокої величини біодоступності, однак, внаслідок стаціонарності і тривалості процесу надходження феназепаму до організму тварин і, виключення процесу первинного проходження препарату крізь печінку, досягається досить високий фармакологічний ефект, що було показано раніше. У зв'язку з цим, слід зазначити збільшення величини середнього часу утримання у випадку трансдермального введення феназепаму порівняно з внутрішньовенним введенням, що досягається за рахунок аплікованої ТТС. Слід зазначити, що збільшення концентрації феназепаму у складі ТТС від 0,1 мг/см2 до 0,6 мг/см2 приводить до збільшення площ під відповідними фармакокінетичними кривими у 2 та 1,4 рази для головного мозку та крові відповідно, та до зменшення біодоступності у 3 та 3,5 рази відповідно, що пов'язано з бар'єрними властивостями шкіряного покриву. На підставі даних з протисудомної дії феназепаму по антагонізму з коразолом з використанням ефекторного аналізу нами було теоретично оцінено вміст препарату у біофазі дії при різних шляхах введення феназепаму. Динаміка вмісту препарату у головному мозку, яка розрахована теоретично, співпадає з динамікою вмісту препарату, що отримано у дослідженнях, незначне розходження даних є наслідком накопичення у головному мозку радіоактивних продуктів, що не мають фізіологічної дії (глюкуронові кон`югати, хіназолінони тощо). Феназепам має значний інтерес як протиепілептичний препарат, тому що разом з транквілізуючою та снодійною дією він надає великий протисудомний ефект. Проведеними нами дослідженнями було показано, що феназепам при усіх вивчених шляхах введення проявляє протисудомну активність по антагонізму з коразолом для гальмування малих судомних нападів. Розробниками феназепаму (Андронати С.А. та ін., 1985) були проведені дослідження по вивченню комбінованої дії феназепаму з фенобарбіталом при внутрішньочеревному введенні, які показали потенціювання як феназепаму, так і фенобарбіталу при сумісному використанні. Звичайно фенобарбітал розглядають як снотворний засіб, однак, у даний час найбільше значення цей препарат має як протисудомний засіб. У зв'язку з цим, фенобарбітал використовують при геніралізованих клоніко-тонічних припадках (grand mal). Приймаючи до уваги той факт, що внутрішньочеревне введення є модельним способом введення нами було здійснено порівняльне вивчення особливостей сумісної дії феназепаму та фенобарбіталу при їх внутришньовенному, пероральному та трансдермальному введеннях (рис. 6). 12 Використання сумісного введення цих препаратів приводить до синергізму в їх дії, який проявляється в підвищенні практично вдвічі протисудомної активності, а також важливим є той факт, що при використанні лише одного феназепаму через 24 год практично не спостерігається фармакологічного ефекту. Сумісне використання феназепаму та фенобарбіталу приводить до пролонгації дії за рахунок саме фенобарбіталу, так як період його напівелімінації становить - 48-144 год (див. рис. 6). Оптимальне співвідношення феназепаму і фенобарбіталу у складі ТТС складає 0,4:0,4 мг/см2. Протисудомний ефект феназепаму і фенобарбіталу, що виявляється, при їх спільному трансдермальному введенні, реєструється вже в перші години аплікації ТТС і підтримується на стаціонарному рівні протягом 48 год за рахунок постійної подачі препаратів у внутрішнє середовище організму з аплікованої ТТС. Більш доцільно використовувати сумісне введення феназепаму та фенобарбіталу при внутрішньовенному та пероральному шляхах введення завдяки пролонгації протисудомного ефекту до 24–48 год після одноразового введення. ВИСНОВКИ У дисертаційній роботі проведено порівняльне вивчення фармакодинаміки та фармакокінетики феназепаму при різних шляхах введення. Виявлено особливості фармакологічної дії феназепаму залежно від способу введення та визначені параметри фармакокінетики. Вивчення динаміки протисудомної дії феназепаму (по антагонізму з коразолом) залежно від шляху введення показало забезпечення швидкого розвитку протисудомного ефекту при внутрішньовенному введенні препарату – через 10 хв після введення та пролонгованого протисудомного ефекту протягом 48 год при трансдермальному введенні препарату. Динаміка протисудомної дії феназепаму (за методом максимального електрошоку) обумовлена способом його введення. Протисудомний ефект, який реєструється, має вигляд параболічної залежності у діапазоні 10 хв-8 год для внутрішньовенного і 0,5-12 год для перорального. Найбільш тривала дія спостерігається для трансдермального введення у діапазоні 3-48 год після введення препарату. 13 Зміна способу введення феназепаму приводить до зміни часу прояву фармакологічної активності. Міорелаксантна дія при внутрішньовенному та пероральному шляхах введення препарату спостерігається у діапазоні 10 хв–5 год і 0,5–5 год, відповідно, а при трансдермальному лише через 24–30 год після аплікації. Встановлено, що при трансдермальному введенні, на відміну від перорального, вдається уникнути метаболізму основної кількості препарату при його першому проходженні крізь печінку (вміст 14С-препарату у печинці при трансдермальному введенні у 23 рази нижче, ніж при пероральному), а також уникнути різких коливань кількостей препарату в органах і тканинах тварин, що спостерігаються при внутрішньовенному введенні. Біодоступність феназепаму при трансдермальному введенні залежить від концентрації препарату у складі трансдермальної терапевтичної системи. З її збільшенням у 6 разів відбувається зменшення біодоступності (у 3 рази для головного мозку та у 3,5 рази для крові), що обумовлено бар'єрними властивостями шкіри. Комбіноване введення феназепаму та фенобарбіталу є доцільним, особливо при внутрішньовенному та пероральному введеннях. Фенобарбітал значно потенціює дію феназепаму, що дає змогу зменшити його концентрацію, а також приводить до пролонгації протисудомної дії до 24-48 год після одноразового введення. Завдяки методу моделювання було теоретично розраховано рівень вмісту феназепаму у біофазі дії при внутрішньовенному, пероральному та трансдермальному шляхах введення. Динаміка зміни концентрації феназепаму у головному мозку при різних шляхах введення, яка розрахована теоретично, співпадає з даними, що отримані експериментально. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Динамика фармакологического действия трансдермальной лекарственной формы феназепама / Кравченко И.А., Зиньковский В.Г., Александрова А.И., Каширкина Е.С. // Вісник фармації. – 1999. – Т. 20, № 2. – С. 127 – 129. (участь в експерименті, обговоренні результатів, написанні статті). Биокинетика трансдермальной терапевтической лекарственной формы феназепама / Головенко Н.Я., Кравченко И.А., Зиньковский В.Г., Андронати С.А., Александрова А.И., Овчаренко Н.В., Ларионов В.Б. // Бюлл. экспер. биологии и медицины. – 2000. – Т. 130, № 12. – С. 633 – 635. (участь в експерименті, обговоренні результатів, написанні статті). Фармакодинамічне моделювання фармакокінетики трансдермального введення феназепаму / Зіньковський В.Г., Кравченко І.А., Овчаренко Н.В., 14 Александрова А.І., Андронаті С.А. // Ліки. – 2001. – № 3 – 4, – С. 50 – 53. (участь в експерименті, обговоренні результатів, написанні статті). Вивчення фармакологічних властивостей трансдермальної терапевтичної системи, яка містить феназепам / Кравченко І.А., Головенко М.Я., Александрова О.І., Овчаренко Н.В., Ларіонов В.Б. // Вісник фармації. – 2001. – т. 28, № 4. – С. 74 – 76. (участь в експерименті, обговоренні результатів, написанні статті). Кравченко І.А., Александрова О.І., Овчаренко Н.В. Фізико-хімічні властивості та стабільність трансдермальних терапевтичних систем, що містять похідні 1,4-бенздіазепіну // Медична хімія. – 2003. – Т. 5, № 2. – С. 101 – 103. .(участь в експерименті, обговоренні результатів, написанні статті). Фармакокінетичні параметри феназепаму в залежності від його дози в складі ТТС / Головенко М.Я., Кравченко І.А., Александрова О.І., Ларіонов В.Б., Овчаренко Н.В. // Одеський медичний журнал. – 2003. - №6. – С. 7-9. (участь в експерименті, обговоренні результатів, написанні статті). Залежність доза – фармакологічний ефект феназепаму при його трансдермальному введенні / Александрова О.І., Кравченко І.А., Овчаренко Н.В., Ларіонов В.Б. // Вісник ОНУ. – 2002. – т. 6, № 7 - 8. – С. 252 – 256. (участь в експерименті, обговоренні результатів, написанні статті). Биологическая доступность и особенности фармакокинетики и фармакодинамики трансдермальной форми феназепама / Зиньковский В.Г., Кравченко И.А., Александрова А.И., Овчаренко Н.В., Каширкина Е.С., Ларионов В.Б. // Матеріали V національного з`їзду фармацевтів України. – Харків, 1999. – С. 162-163. (участь в експерименті, обговорені та статистичної обробки результатів, написанні доповіді та тез). Biokinetics of different phenazepam drug forms / Zinkovskiy V.G., Kravchenko I.A. Ovcharenko N.V., Andronati S.A. // Abstracts of World Congress of Pharmacy and Pharmaceutical Sciences` 99. – Barcelona, 1999. – P. 149. (участь в експерименті, аналізі одержаних даних та написанні тез доповіді). Study of transdermal administration of pfenazepam / Kravchenko I.A., Zynkovskiy V.G., Andronati S.A., Aleksandrova A.I., Ovcharenko N.V. // Abstracts of Millennial World Congress of Pharmaceutical Sciences. – San-Francisco, 2000. – P. 127-128. (участь в експерименті, зроблено статистичну обробку та аналіз одержаних результатів). Александрова О.І. Трансдермальна терапевтична форма феназепаму // Матеріали V конференції молодих учених та студентів-хіміків південного регіону України. – Одеса, 2002. – С. 2. Александрова А.И. Комбинированное действие феназепама и фенобарбитала при их совместном трансдермальном введении // Матеріали IV 15 Української науково-практичної конференції з міжнародною участю з клінічної фармакології. – Вінниця, 2004. – С. 3 – 4. АНОТАЦІЯ Александрова А.І. Фармакологічні властивості феназепаму при різних шляхах введення. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата біологічних наук за фахом 14.03.05 - фармакологія. - Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2006. Вивчено фармакологічну активність феназепаму при внутрішньовенному, пероральному і трансдермальному шляхах введення. Вивчено особливості процесів розподілу феназепаму по органах і тканинам експериментальних тварин залежно від шляху його введення. Показано, що максимальний протисудомний ефект феназепаму при внутрішньовенному введенні досягається за мінімальний інтервал часу - 10 хв, трансдермальне введення феназепаму забезпечує пролонговану дію препарату протягом 48-72 год після аплікації трансдермальної терапевтичної системи (ТТС). Тривалість протисудомної дії феназепаму зростає зі збільшенням його концентрації у складі ТТС. Ефект міорелаксації при пероральному введенні феназепаму спостерігається в інтервалі 0,5-5 год з моменту введення, при внутрішньовенному введенні – в інтервалі 10 хв - 5 год після введення, при трансдермальному введенні ефект міорелаксації виявляється через 24–30 год з моменту аплікації ТТС. Встановлено, що максимальний вміст феназепаму при внутрішньовенному введенні у органах та тканинах реєструється вже через 30 хв після введення, при пероральному - через 5 год. При трансдермальному введенні феназепаму вміст препарату у організмі підтримується на стаціонарному рівні протягом 48 год. Встановлено, що комбіноване введення феназепаму та фенобарбіталу є доцільним для внутрішньовенного та перорального введення. У цих випадках фенобарбітал значно потенціює дію феназепаму та приводить до пролонгації протисудомної дії. Ключові слова: феназепам, шлях введення, фармакодинамічні та фармакокінетичні особливості. АННОТАЦИЯ Александрова А.И. Фармакологические свойства феназепама при различных путях введения. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 14.03.05 – фармакология. – Одесский государственный медицинский университет МЗ Украины, Одесса, 2006. 16 Изучены фармакологическая активность феназепама при внутривенном, пероральном и трансдермальном путях введения. Изучены особенности процессов распределения феназепама по органам и тканям экспериментальных животных в зависимости от способа его введения. Показано, что внутривенное введение позволяет достичь максимального противосудорожного эффекта за минимальный интервал времени – 10 мин, благодаря поступлению препарата непосредственно в системный кровоток. Трансдермальное введение феназепама обеспечивает пролонгированное действие препарата на протяжении 48–72 ч после аппликации трансдермальной терапевтической системы (ТТС), благодаря беспрерывному поступлению препарата в организм из апплицированной системы. Длительность противосудорожного действия феназепама возрастает с увеличением его концентрации в составе ТТС и увеличением площади ТТС. Эффект миорелаксации при пероральном введении феназепама регистрируется в интервале 0,5–5 ч с момента введения, достигая своего максимума (? 90 %) через 1 ч. При внутривенном введении миорелаксантное действие феназепама регистрируется в диапазоне 10 мин–5 ч после введения, максимальное действие препарата (? 90 %) регистрируется на протяжении 0,5–1 ч. При трансдермальном введении эффект миорелаксации проявляется через 24 ч с момента аппликации ТТС лишь у 70 % животных, а через 30 ч – у 17 %. Установлено, что максимальное содержание феназепама при внутривенном введении в биофазе действия регистрируется уже через 30 мин после введения, при пероральном – через 5 ч, затем происходит снижение его количеств, особенно быстро при внутривенном введении. При трансдермальном введении феназепама удается избежать резких концентрационных перепадов препарата в биофазе действия за счет длительного поступления вещества из апплицированной системы. Содержание препарата в органах и тканях животных поддерживается на стационарном уровне в течение 48 ч. Установлено, что при трансдермальном введении феназепама, по сравнению с пероральным введением, удается избежать его пресистемного метаболизма. Содержание феназепама в печени при трансдермальном введении в 23 раза ниже чем при пероральном введении препарата. Показано, что совместное введение феназепама и фенобарбитала является целесообразным, особенно для внутривенного и перорального введения. В этих случаях фенобарбитал значительно потенцирует действие феназепама, что дает возможность уменьшить его концентрацию в лекарственной форме, а также, приводит к пролонгированнию противосудорожного действия. При трансдермальном введении не наблюдается таких значительных отличий между введением одного феназепама и при введении комбинации препаратов. 17 Ключевые слова: феназепам, пути введения, фармакодинамические и фармакокинетические особенности. SUMMARY Aleksandrova A.I. Phenazepam pharmacological properties after various methods of administration. Manuscript. Thesis for the degree of candidate of biological sciences by speciality of 14.03.05 – pharmacology. – Odessa State Medical University, Ministry of Health Ukraine, 2006 The pharmacological activity of the drug (phenazepam) after intravenous, oral and transdermal administration had been studied. Also were determined the features of phenazepam distribution in organs ant tissues of experimental animals depending on the administration method. It was shown that maximum phenazepam anticonvulsive action after intravenous administration is reached during the shortest time – 10 min, though transdermal administration guarantees prolonged drug action through 48-72 hours after transdermal therapeutic system (TTS) application. The phenazepam anticonvulsive action duration depends on its concentration in TTS. The myorelaxation effect of phenazepam is noted during 0,5-5 hours after its oral administration, from 10 man to 5 hours – after intravenous administration and in 24-30 hours after transdermal administration. It was found that maximum phenazepam concentration in organs and tissues is is registered at 30 min after intravenous administration and in 5 hours – after oral administration. After transdermal phenazepam administration its concentration remains stable during 48 hours. It was shown, that combined phenazepam and phenobarbital administration is useful for intravenous and oral administrations. In these cases phenobarbital in a great degree enforces phenazepam action and causes anticonvulsive action prolongation. Key words: phenazepam, route of administration, pharmacokinetic and phamacodynamic features.

Похожие записи