.

Фармакогностичне вивчення представників родини агрусові, бруслинні, ранникові і розробка на їх основі лікарських засобів: Автореф. дис… д-ра фармац.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4766
Скачать документ

УКРАЇНСЬКА ФАРМАЦЕВТИЧНА АКАДЕМІЯ
_________________________________________________________

КИСЛИЧЕНКО Вікторія Сергіївна

УДК 615.322:582.717

ФАРМАКОГНОСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ
РОДИНИ АГРУСОВІ, БРУСЛИННІ, РАННИКОВІ І
РОЗРОБКА НА ЇХ ОСНОВІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

15.00.02 – фармацевтична хімія та фармакогнозія

А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора фармацевтичних наук

Харків – 1999

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі фармакогнозії Української фармацевтичної академії, Міністерство охорони здоров’я України

Науковий консультант: доктор фармацевтичних наук, професор
КОВАЛЬОВ Володимир Миколайович
Українська фармацевтична академія, завідувач
кафедри фармакогнозії

Офіційні опоненти: доктор фармацевтичних наук, професор
СЕРБІН Анатолій Гаврилович
Українська фармацевтична академія, завідувач
кафедри медичної ботаніки

доктор фармацевтичних наук, професор
ПЕТЮНІН Геннадій Павлович
Харківська медична академія післядипломної
освіти, завідувач кафедри клінічної біохімії та
судово-медичної токсикології

доктор фармацевтичних наук
ПІДПРУЖНИКОВ Юрій Васильович
Державний науковий центр лікарських засобів,
завідувач лабораторії аналітичної хімії

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України,
кафедра фармацевтичної хімії та фармакогнозії

Захист відбудеться “ 1 ” жовтня 1999 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 при Українській фармацевтичній академії за адресою: 310002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української фармацевтичної академії (310168, м. Харків, вул. Блюхера, 4).
Автореферат розісланий “ 26 ” серпня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.С.Гриценко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Значення і важливе місце лікарських рослин у фармацевтичній практиці зберігається, а в останні роки стрімко зросли у зв’язку з багатьма безперечними перевагами: хімічна природа більшості ліків рослинного походження максимально наближена до організму людини, вони не викликають серйозних побічних дій, менш токсичні, мають досить широкий спектр фармакологічної активності, можуть використовуватися на протязі тривалого часу. Актуальною проблемою фармацевтичної науки є пошук та вивчення нових видів рослин вітчизняної флори, що зарекомендували себе у народній медицині, а також створення на їх основі нових лікарських засобів, організація промислового виробництва з застосуванням комплексної переробки сировини та розробки необхідної нормативно-технічної документації (НТД).
Найбільш повне використання рослин та наявність достатньої сировинної бази пояснює інтерес до вивчення сільськогосподарських культур.
У зв’язку з цим у якості об’єктів дослідження нами були вибрані традиційні плодово-ягідні культури: представники родів Агрус (Grossularia Mill.) та Смородина (Ribes L.), які належать до родини Агрусові (Grossulariaceae); здавна культивована в Україні рослина, що досі застосовувалася у якості джерела кардіотонічних глікозидів, наперстянка шерстиста (Digitalis lanata Ehrh.) родини Ранникові (Scrophulariaceae), а також раніш відомі як гутоноси, джерела дігіталісоподібних глікозидів і декоративні чагарники – 7 видів бруслин родини Бруслинні (Celastraceae).
Ці рослини багаті на вміст різних класів біологічно активних речовин (БАР), але вивчалися вони недостатньо або безсистемно. З літературних даних відомо, що вищезгадані рослини широко застосовуються в науковій і народній медицині.
Мають місце відомості, що полісахаридні комплекси широко застосовуються у медичній практиці у якості противиразкових, пом’якшувальних, протизапальних, муколітичних, м’яких проносних, обволікаючих препаратів, а також як цитотоксичні, контрацептивні, антиалергічні, гіпоглікемічні, імуномодулюючі, гіпохолестери-немічні засоби.
Вилучення БАР з рослин родин Агрусові, Бруслинні та Ранникові, що мають достатню сировинну базу, та вивчення їх хімічного складу та фармакологічної дії і отримання з них нових лікарських засобів стали підставою для нашого дослідження. Встановлення полісахаридного і мікроелементного (МЕ) складу різних видів сировини та продуктів харчування, використання окремих МЕ обгрунтували в своїх працях В.І.Вернадський, А.П.Виноградов і В.В.Ковальський. В теперішній час ця проблема набула особливої гостроти в умовах екологічної небезпеки, а при екстраполюванні на лікарські рослини, має розвиток по кількох напрямках. По перше, їх вивчають як джерело екологічно незабрудненої фітосировини та фітопрепаратів; по друге, – для встановлення взаємозв’язку між есенціальними елементами і фізіологічно активними речовинами, що є важливим для корегування захворювань, пов’язаних з порушенням мінерального обміну.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до плану науково-дослідних робіт Української фармацевтичної академії (шифр теми ВН 10.06.0037.91, номер державної реєстрації 0198У007008).
Мета та задачі дослідження. Метою даної роботи – виділення та вивчення БАР у деяких представників родин Агрусові, Бруслинні, Ранникові, розробка на їх основі нових лікарських засобів різної фармакологічної дії з урахуванням комплексної переробки сировини.
Для досягнення цієї мети вирішувалися такі задачі:
– проведення попереднього фітохімічного аналізу вегетативних органів представників родин Агрусові, Бруслинні та Ранникові на вміст окремих груп БАР, виділення і встановлення структури біологічно активних комплексів та визначення їх кількісного вмісту;
– вивчення фармакологічної активності виділених комплексів БАР з листя смородини чорної, бруслини бородавчастої і наперстянки шерстистої;
– визначення елементного складу в досліджуваних видах сировини та біологічно активних субстанціях і встановлення залежності сезонного накопичення МЕ у ряді фітосировина – фармакологічна субстанція – лікарська форма;
– здійснити морфолого-анатомічний та хемосистематичний аналіз досліджуваних родин;
– розробка комплексної технології одержання лікарських засобів і визначення фармакологічної дії: 70% настойки з листя смородини чорної та субстанції глюкорібіну; з листя наперстянки шерстистої (зі шроту після одержання “Лантозиду”) полісахаридного комплексу;
– створення аналітичної нормативної документації (АНД) на сировину та лікарські засоби.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено комплексне фітохімічне вивчення БАР вегетативних органів представників родини Агрусові родів Агрус (5 сортів), Смородина (20 сортів) та їх гібриду – йошти; 7 видів бруслин, а також вегетативних та генеративних органів наперстянки шерстистої. Виявлена наявність в них амінокислот, вуглеводів, ліпідів, фосфоліпідів, стеринів, кардіостероїдів, фенольних сполук (простих фенолів та їх глікозидів, оксикоричних кислот, флавоноїдів, кумаринів, дубільних речовин), хлорофілів, органічних кислот, макро- та мікроелементів (МЕ).
З досліджених об’єктів в індивідуальному стані виділено і встановлено структуру понад 110 речовин: 4 – простих фенолів; 7 – похідних бензойної кислоти; 6 – похідних коричної та хінної кислоти; 7 – кумаринів; 22 – флавоноїди; 2 – катехіни, 1- фосфоліпід; 2 – хлорофіли, 1 – стерин, 6 – кардіостероїдів, 7 – жирних та 5 – органічних кислот, 21 – амінокислоту, 28 макро- та мікроелементів.
Вперше виділені з рослин родини Агрусові – 12 речовин, з родини Бруслинні – 10, з наперстянки шерстистої – 7.
Вперше проведено порівняльне морфолого-анатомічне та хемотаксономічне вивчення представників родин Агрусові та Бруслинні.
Розроблена технологія комплексної переробки листя смородини чорної, яка складається з послідовного одержання 70% настойки гіпоазотемічної дії та полісахаридно-поліпептидного сумарного препарату “Глюкорібін” у вигляді таблеток та гранул протиалергічної дії.
На спосіб одержання комплексу полісахаридів протиалергічної дії та лікарський препарат “Глюкорібін”, який вміщує вказаний комплекс, виданий патент України № 24032 від 31.08.98 р., а також рішення від 18.03.98 р. про видачу патенту України по заявці № 96052064 (заявлено 27.05.96) на “Засіб для пригнічення рухівної активності сперматозоїдів”, основу якого складає глюкорібін; на спосіб отримання серцевих глікозидів видано авторське свідоцтво СРСР №1469611 від 18.12.86 р.
Вивчені фізико-хімічні і технологічні властивості субстанції глюкорібіну. Розроблено оптимальний склад і технологія таблеток глюкорібіну 0,1г. Досліджена стабільність субстанції та таблеток глюкорібіну у процесі зберігання.
Вперше визначено кількісний вміст жирної олії у вегетативних органах смородини чорної, її жирнокислотний склад; вміст аміно- і органічних кислот, вуглеводів, простих фенолів, кумаринів, флавоноїдів, МЕ як у досліджуваних видах рослинної сировини, так і лікарських засобах, а також карденолідів у представників родин Бруслинні.
Практичне значення одержаних результатів. Запропонована технологічна схема комплексної переробки листя смородини чорної з метою створення нових лікарських препаратів гіпоазотемічної, сечогінної, репаративної та протиалергічної дії; а також переробки шроту – відходів після отримання з листя наперстянки шерстистої кардіотонічного препарату Лантозид з метою економічного використання фітосировини та одержання полісахаридного комплексу, що має імуномодулюючу дію.
Розроблені та впроваджені в умовах ВАТ “Фармацевтична фірма “Здоров’я” проекти пускових регламентів на одержання субстанції глюкорібіну і таблеток глюкорібіну 0,1г, а також технологічні інструкції на гранули для дітей, полісахаридний комплекс зі шроту листя наперстянки шерстистої “Лантоглюкін” та полісахаридний комплекс з листя бруслини бородавчастої.
Результати досліджень використані в проекті ТФС на “Листя смородини чорної”, “70% Настойку листя смородини чорної”, “Глюкорібін”, “Таблетки глюкорібіну 0,1 г”, “Гранули глюкорібіну для дітей”.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота являє собою самостійну завершену наукову працю.
Дисертанту належить вирішальна роль у визначенні мети дослідження, шляхів її реалізації, плануванні та використанні експерименту, його обробці, інтерпретації та узагальненні одержаних результатів, формуванні основних положень та висновків, що захищаються. Крім того, проведений аналіз літературних даних сучасного стану
застосування протиалергійних засобів у терапії алергопатологій, вивчений хімічний
склад (з вилученням речовин в індивідуальному стані) і морфолого-анатомічні особливості будови представників родин Агрусові та Бруслинні з встановленням додаткових (хімічних та анатомічних) ознак родів та діагностичних мікроскопічних характеристик нової лікарської рослинної сировини – листя смородини чорної та листя бруслини бородавчастої; визначений кількісний вміст основних груп БАР у вивчених рослинах; розроблена комплексна технологія отримання фізіологічно активних комплексів з листя смородини чорної, з листя бруслини бородавчастої, з шроту листя та коренів наперстянки шерстистої (після одержання “Лантозиду”); проведений мікроелементний аналіз та розроблені основні теоретичні положення стосовно вмісту макро- і мікроелементів в дослідженій лікарській рослинній сировини; розроблені лікарські форми – таблетки глюкорібіну 0,1 г, гранули глюкорібіну для дітей; 70% настойка з листя смородини чорної.
Розр*************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************************
******************************************************************************************во-практичній конференції “Актуальные вопросы фармацевтической науки” (Курск, 1991), на ІV Конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Львів, 1992), на Російській науковій конференції “Создание лекарственных средств” (Москва – С.Купавна, 1992), на Українській конференції “Народная и нетрадиционная медицина и пути ее развития” (Полтава, 1993), на науково-практичній конференції “Современные проблемы фармации” (Харьков, 1993), на І Конгресі Світової Федерації Українських товариств (Львів, 1994), на науково-практичній конференції “Досягнення сучасної фармації в медичну практику” (Харків, 1996), на ІV Міжнародній конференції з медичної ботаніки (Київ, 1997), на ІV Російському національномц конгресі “Человек и лекарство” (Москва, 1997), на міжнародній конференції “Теорія і практика створення лікарських препаратів” (Харків, 1998), на науковій сесії Відділення хімії НАН України “Наукові основи розробки лікарських препаратів” (Харків, 1998).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 1 монографію, 2 патенти України, 1 авторське свідоцтво СРСР, 31 статтю, з яких 9 моноосібних; 4 – у збірках статей наукових праць, 10 тез доповідей, 2 звіти про НДР.
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 320 сторін-ках машинопису, ілюстрована 36 малюнками, 47 таблицями і складається з вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, загальних висновків та списку використаних джерел, що містить 420 найменувань, з них 91 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Об’єктами наших досліджень були бруньки, листя, кора гілок, кора коренів смородини чорної (20 сортів), смородини червоної (3 сорти), смородини білої, смородини альпійської, агрусу відхиленого (5 сортів), йошти (гібриду агрусу відхиленого і смородини орної), що відносяться до родини Агрусові і які були зібрані в різні роки на території Харківської, Київської, Полтавської і Сумської областей; також листя, насіння, кора гілок та кора коренів 7 видів бруслин родини Бруслинні – б.бородавчаста, б.Семенова, б.карликова, б.Маака, б.довгокрила, б.ієзонська, б.Черняєва, зібраних у різні періоди вегетації у Харківській, Бєлгород-Дністровській областях, у передмісті Бішкеку та у Центральному ботанічному саду НАН України (м. Київ), і листя, насіння і корені наперстянки шерстистої родини Ранникові, які були предоставлені нам Інститутом лікарських рослин (с.Березоточа Лубенського району Полтавської області).
За даними Облстатуправління садвинпрому у Харківській області смородину чорну вирощують 15 плодово-ягідних господарств на площі 395 га (на 1.01.97 р.) (без урахування площ, зайнятих у особистих підсобних господарствах).
Виділення і фітохімічне вивчення біологічно активних речовин
представників родин Агрусові, Бруслинні, Ранникові
Фітохімічна оцінка досліджуваних рослин родин Агрусові, Бруслинні та Ранникові на наявність основних груп БАР дозволила встановити, що у вищеозначених рослинах містяться вільні і зв’язані амінокислоти, вуглеводи, фенолкарбонові кислоти, прості феноли, кумарини, флавоноїди, стероїди різної природи, органічні та жирні кислоти, макро- та мікроелементи (МЕ).
Для виділення БАР та поділу їх на індивідуальні сполуки використовували методи розподільного фракціонування в системі “рідина-рідина”, колонкової хроматографії на поліаміді, целюлозі та силікагелі, препаративної хроматографії на папері та в тонкому шарі сорбенту з наступною рехроматографією та дрібною кристалізацією.
В результаті з усіх досліджуваних об’єктів рослинної сировини у індивідуальному стані виділено 86 сполук та встановлена наявність 28 МЕ, основні фізико-хімічні властивості яких представлені в таблицях 1- 4.
2. Хімічне вивчення виділених сполук
Структуру виділених речовин встановлено на підставі фізичних, фізико-хімічних та біохімічних методів аналізу, а також методами хімічних перетворень.
Похідні фенолу. З похідних фенолу отримано 4 сполуки (1-4) (таблиця1). Особливий інтерес представляють тиразол і салідрозид.
Тирозол – безбарвні кристали легко розчинені в воді, спирті. При обробці хроматограм діазореактивом та розчином лугу речовина 1 забарвлюється у рожевий колір. Після кислотного та ферментного гідролізу вона залишається без змін, ацетилювання її призводить до утворення похідного с двома ацетильними групами. В ІЧ-спектрі відмічені смуги поглинання в області 3400 (спиртовий гідроксил), 3150 (фенольний гідроксил), 1602 – 1515 (С=С) та 825 (наявність паразаміщення в бензольному кільці) см-1. В ПМР-спектрі речовини протони спиртового гідроксилу резонують при частоті 4,58 м.ч (у вигляді триплету), протони метиленових груп – при частоті 2,61м.ч (у вигляді триплету) та 3,55 м.ч (у вигляді квартету), ароматичні протони – при частоті 6,57 та 7,00 м.ч. ( у вигляді двох дублетів, що характерно для паразаміщення бензольного кільця), протони фенольного гідроксилу – в області 9,12 м.ч. (у вигляді синглету).
Проведені дослідження дозволили охарактеризувати речовину 1 як 4-окси-фенілетанол (тирозол), яка була виділена з рослин родини агрусових уперше.
Салідрозид був отриманий з кори гілок усіх досліджуваних видів родів Ribes L. та Grossularia Mill у вигляді незабарвлених кристалів. При ферментативному та кислотному гідролізі розщеплюється на п-тирозол (С8Н10О2, т.плавл. 90-920С) та D-глюкозу. З діазотированою сульфаніловою кислотою розчин речовини 2 забарвлюється в жовто-горячий колір. В УФ-спектрі відмічалися два максимуми вбирання при 224 та 279 нм. При додаванні іонізуючих добавок спостерігався батохромний зсув, що підтверджує наявність вільної ОН-групи фенольної природи. При порівнянні фізико-хімічних властивостей речовини 2 та отриманих в результаті її гідролітичної деструкції продуктів, ми ідентифікували цю сполуку як салідрозид (4-оксифеніл-О-_SYMBOL 98 \f “Symbol” \s 13_b_-D-глюкопіранозид). Раніш ця речовина була виявлена тільки в кореневищах родіоли рожевої, родіоли арктичної та в корі бузка звичайного.
ФЛb_`ьb__юыї0’чїяяяяШЛb_`Jчї____-лL_-ВK_фПb_ідрозид вперше вилучені з листя та кори гілок представників родів Смородина та Агрус.
Похідні бензойної кислоти. На підставі якісних реакцій і даних УФ- та ІЧ-спектрів речовини 5-11 віднесені до похідних бензойної кислоти. При метилюванні речовин 5,8,10 були отримані метилові ефіри 7,9,11, кислотний гідроліз яких призводить до утворення п-оксибензойної, галової і саліцилової кислоти відповідно.
Речовини 5,7-9 вперше виділені з листя та кори гілок представників родини Агрусові; з листя б.бородавчастої та листя наперстянки шерстистої вперше виділені речовини 5,6,10,11.
Похідні коричної та хінної кислоти. Речовини 12-17 за флуоресценцією плям на хроматограмах у фільтрованому УФ-світлі та якісними реакціями віднесені до оксикоричних кислот, що підтверджується даними УФ-спектрів. В продуктах лужної деструкції речовин 13,15,16,17 знайдено протокатеховую кислоту, речовини 12 – п-оксибензойну кислоту, речовини 14 – ванілінову кислоту. Лужний гідроліз речовини 15 та 16 приводить до утворення еквімолекулярних кількостей кофейної та D-хінної кислот. Місце приєднання кофейної кислоти до D-хінної встановлено за результатами лактонізації цих сполук. Утворення лактону хініду спостерігається тільки для речовини 16, що вказує на наявність гідроксигрупи у С-5-положення D-хінної кислоти.
На підставі проведених досліджень і результатів порівняння з вірогідними зразками речовини 12-16 відповідно ідентифіковані з 4-оксикоричною (п-кумаровою),
3,4-діоксикоричною (кофейною), 3-метокси-4-оксикоричною (феруловою), 5-О-кофе-
Таблиця 1
Деякі фізико-хімічні властивості виділених БАР
№Назва речовиниЗагальна формулаТ. плавл.,
_SYMBOL 176 \f “Times New Roman” \s 12_°_С[б]_EMBED Unknown___, _SYMBOL 176 \f “Times New Roman” \s 12_°_ Джерело
отримання 123456Похідні фенолу1. Тирозол
(4-оксифенілетанол) С8 Н10 О290-92
-1-5* к. г.**2. Салідрозид
(4-оксифенілетил-О-яяяяШЛb_`Jчіранозид)С14Н20О7160-162- 31,0
вода1-5 к. г.3. Фенол (оксибензол)С6Н6О43-45
Tk=182-185-1-3 л, к. г, 4 к.г,
5 л4. ?-Нафтол (2-оксинафталін)С10Н8О122-125-1,2 к.гПохідні бензойної кислоти5. п-Оксибензойна кислотаС7Н6О3213-215-1,4,5 к.г, 7,14 л6. Протокатехова кислота
(3,4-діоксибензойна кислота)С7Н6О4196-199-1 л,3к.г, 5 л, 7 л,
14 л

7.
Метилбензоат
С8Н8О2
197-200

1,2 л

8.
Галова кислота (3,4,5-три-оксибензойна кислота )
С7Н6О5
226-228

1,3,4-к.г,5 л

9.
Метилгалат
С8Н8О5
156-157

1 к.г.

10.
Саліцилова кислота
(о-оксибензойна кислота)
С7Н6О3
157-159

1 л,3к.г,5л,7 л,
14 л

11.
Метилсаліцилат
С8Н8О3
(-6) – (-9 )
Tк=221-223

1 л,3к.г,5л,7 л,
14 л

Похідні коричної та хінної кислоти

12.
n-Кумарова кислота
(4-оксикорична кислота)
С9 Н6 О3 .Н2О
212-213

1,4,7,14-л

13.
Кофейна кислота
(3,4-діоксикорична к-та)С9 Н8 О4194-197-1,4,7,14-л14. Ферулова кислота
(3-метокси-4-оксикорична к-та)С10 Н10 О4168-170-1,4,7,14-л15. Хлорогенова кислота
(5-О-кофеїл-D-хінна к-та)С16 Н18 О9203-205-32,8
(мет)1,4,5,7,14-л16. Неохлорогенова кислота
(3-О-кофеїл-D-хінна к-та)С16 Н18 О9Аморф+2,6
(ет)1,4,5,7 – л17. Ізохлорогенова кислота
(3,4-, 3,5- і 4,5-О-дикофеиїл-D-хінні кислоти)С25 Н24О12Аморф-14 лПохідні кумарину18. Умбеліферон
(7-оксикумарин)С9 Н6 О3232-234-1 бр., л, к.г, к.к.19. Герніарин
(7-метоксикумарин)С10 Н8 О3117-119
-1 бр., л, к.г, к.к., 2, 3л, к.г, 4,5,7,14 л20. Скополетин
(6-метокси-7-оксикумарин)С10 Н8 О4202-204-1 бр., л, к.г, к.к., 2,
3 л, к.г, 4,5,7,14 л21. Ізоскополетин
(6-окси-7-метоксикумарин)С10 Н8 О4198-200-4 л, 5 л,7 л, 14 л22. Ескулетин (6,7-діоксикумарин)С9Н6О4268-270-7 л, 14 лПродовження таблиці 112345623. Ескулин (6-(6-уD-глюко-піранозил-7-оксикумарин) С15Н16О9204-206-146
(мет)7 л, 14 л24. Цихорин (6-(6-орин _юыD-глюкопіранозилкумарин)С15Н16О9
212-215-105
(мет)7 л, 14 лФлавоноли
Група кемпферолу25. Кемпферол (3,5,7,4′-тетра-оксифлавон)С15 Н10 О6275-277-1-2 бр, л, 4л, 5л,
7л, 14л26. Астрагалін ( (трагалін_ї0’чїяD -глюкопіранозид)С21 Н20 О11175-178-12
(ет)1-2 бр, л, 4л, 5л,
7л, 14л27. АЛb_`ьb__юыї0’чїD-ксилопіранозидС20Н18О15198-201-8,0
(ет)7 л28. Леспедин (кемпферитрин)
(3,7-(3,7-ьbL-рамнопірано-зил-5,4′-диоксифлавон)С27 Н30 О14201-203-10,0
(ет)7 л29. Нікотифлорин [[_котифлорин _чїяяD-глюкопіранозил-(6я_яШЛb_`L-рамнопіранозид]С27 Н30 О15220-222-66
(мет)1 бр, л,к.г, 7 л30. Кемпферол-3-глюкоксилозидС26 Н28 О15188-190-80
(мет)1 л,к.г,4 лГрупа кверцетину31. Кверцетин (3,5,7,3′,4′-пента-оксифлавон)С15Н10О7310-312-1 бр, л, 2л, 4,5,7- л32. Ізокверцитрин ( (окверцитрин_чїяяD-глюкопіранозид)С21Н20О12228-230-33
(мет)1 бр, л, 4 л33. Гіперозид ( (_ерозид_ыї0’чїяяD-галактопіранозид)С21Н20О12236-239-59,9
(ет)1 бр, л, 4 л34. Рейноутрин ( (йноутрин_ї0’чїD-ксилопіранозид)С21Н18О11203-205-17,0
(мет)1 бр, л, 4 л35. Кверцитрин ( (ерцитрин_ї0’чїL-рамнопіранозид)С21Н20О11182-184-118,6
(мет)1 бр, л, 4 л36. Спиреозид (кверцетин-4′–_ерD-глюкопіранозид)С21Н20О12209-211-69,0
(мет)1 бр, л, 4 л37. Рутин [[_ _н_b__юыї0’чїяяD-глюкопіранозил-(6я_яШЛb_`L-рамнопіранозид]С27Н30О16188-190-30
(мет)1 бр, л, 2л, 4,5,7- лГрупа мірицетину38. Мірицетин (3,5,7,3′,4′,5′-гекса-оксифлавон)С15Н10О8300 з розсклад-1 бр,л,к.г,
4,5 – л39. Каннабисцитрин (мірицетин-3-О- їяяD-глюкопіранозид)С21Н20О13252-254-24,0
(мет)1 бр, л,
4 л40. Мірицетин-3-О-чїD-ксилопіранозидС20Н18О12188-19210,0
(мет)1 бр, л,
4 л41. Мірицитрин (мірицетин-3-О- _рL-рамнопіранозид)С21Н20О12199-200-149,0
(ет)1 бр, л,
4 лГрупа апігенину42. Апігенин (5,7,4′-триокси-флавон)С15Н10О5347-349-14 лПродовження таблиці 112345643. Апігенин-4′- О- в -D-глюко-піранозидС21Н20О9203-206-5,0
(мет)14 л44. Космосіїн (апігенин-7-О-_чїD-глюкопіранозид)С21Н20О10178-180-65,7
(мет)14 лГрупа лютеоліну45. Лютеолін (5,7,3′,4′-тетраокси-флавон)С15Н10О6330-331-14 л46. Діосметин (5,7,3′-триокси-
4′-метоксифлавон)С16Н12О6310-315-14 лКатехіни47. (+)-Катехін (3,5,7,3′,4′-пента-оксифлаван-3-ол)С14Н15О6175-178+17,5
(ет)1-5 к.г, 7 л, к.г, 14 л48. (-)-Епікатехін (3,5,7,3′,4′-пента-оксифлаван-3-ол)С14Н15О6243-245-60,8
(ет)1-5 к.г, 7 л, к.г, 14 лСерцеві глікозиди49. Дигітоксигенін [3 3 гітоксі-окси-5 і-окси-5 (22)-енолід]С23Н34О4248-252+18,5
(хлороф)7,13 л, н, к.к;
14 л, н50. Канногенол [14 14 ногіокси-
5 5 b_`ьb__ (22)-енолід]С23Н34О5235-238+28,3
(хлороф)7,13 н, к.к51. Евомонозид (дигітоксигенін-3-О- б-L-рамнопіранозид)С29Н44О8244-246-26,46
(мет)7,13 н, к.к52. Евонолозид (канногенол-3-О- б-L-рамнопіранозид)С29Н44О9158-160-13,3
(мет)7,13 н, к.к53. Глюкоевонолозид [канногенол-3 в -(-(_нL-рамнопірано-зидо-4′- в-D-глюкопіранозид)]С35Н54О14Аморф-8,75
(мет)7,13 н, к.к54. Евоногенин [11_оногенин_ї0’чїяяяяШЛb_`Jчї____f_K_ (22)-енолід]С23Н34О6273-276+13,5
(хлороф)7,13 н, к.кФосфоліпіди55. Лецитин
(фосфатидилхолін)-Воско
Подібна-1-5 л,7 л, 14 лСтероїди56. ФЛb_`ьb__юыї0С28Н50О138-140+37,5
(хлороф)1-5 л,7 л,Хлорофіли57. Хлорофіл АС55Н72О5N4Mg117-120-1-5 л,7 л,58. Хлорофіл ВС55Н72О5N4Mg120-130-1-5 л,7 л,
Примітка: * 1 – смородина чорна (20 сортів) 2 – смородина червона (3 сорти);
3 – смородина біла; 4 – смородина альпійська; 5 – агрус відхилений
(5 сортів); 6 – йошта; 7 – бруслина бородавчаста;
8 – б.Семенова; 9 – б..карликова; 10 – б. Маака;
11 – .довгокрила; 12 – б.ієзонська; 13 – б. Черняєва;
14 – наперстянка шерстиста
л -листя рослин, к.г.- кора гілок, к.к.- кора коренів, н -насіння
їл-D-хінною (хлорогеновою), 3-О-кофеїл-D-хінною (неохлорогеновою) кислотами, а речовину 17 як суміш 3,4-, 3,5- і 4,5-О-дикофеїл-D-хінних кислот або ізохлорогенову.
Похідні кумарину. Дана група представлена 7 речовинами, які були віделені із надземних вегетативних органів досліджуваних рослин родів Grossularia Mill.; Ribes L.; Euonymus L; Kalonymus (G.Beck.)Prokh. та Digitalis L.
Кумаринову природу речовин 18-24 підтверджено розщепленням їх йодистоводневою кислотою в середовищі рідкого фенолу і оцтового ангідриду до кумарину (рис.1). Аналіз даних УФ- і ІЧ-спектрів виділених сполук дозволив охарактеризувати їх як оксикумарини. Наявність в ІЧ-спектрах речовин 19,20,21 двох смуг поглинання в області 2980-2843 см-1 вказує на наявність метоксигрупи. Структуру кумаринів остаточно встановлено на підставі результатів вивчення фізико-хімічних властивостей їх метильних похідних. Положення та характер замісників фенольного радикалу кумаринів встановлювали за продуктами метилювання та ацетилювання досліджуваних сполук (рис.1).
Внаслідок метилювання речовини 18 був отриманий метоксикумарин (герніарин) з т.пл. 117 -119 оС, який не дає депресії температури плавлення проб змішення з речовиною19. При взаємодії речовини 19 з пірідинієм гідрохлоридом утворюється умбеліферон. Метилювання речовин 22 призводить до отримання скопарону (6,7-диметоксикумарину) з т.плавл. 144-146оС (рис.1). Змішані проби речовин 18,19,22 з умбеліфероном, герніарином і ескулетином відповідно не давали депресії температури плавлення. При метилюванні речовин 20 та 21 також було отримано похідне з т.плавл. 144-146оС, що не давало депресії температури плавлення з 6,7-диметокси-кумарином. Дані УФ- та ІЧ-спектросокпії, а також близькі значення Rf у різних системах розчинників свідчать, що речовини 20 і 21 є ізомери. Порівняння фізико-хімічних властивостей, УФ- та ІЧ-спектрів, відсутність депресії температур плавлення змішаної проби з вірогідними зразками скополетину та ізоскополетину дозволили охарактеризувати речовину 20 як 6-метокси-7-оксикумарин (скополетин), а речовину 21 – як 6-окси-7-метокси-кумарин (ізоскополетин).
Хроматографічна поведінка речовин 23, 24 в різних системах розчинників дозволила передбачити, що вони виявляюються глікозидами оксикумарину. Результати кислотного і ферментативного гідролізу підтвердили це припущення (рис.1). У гідролізатах методом хроматографії на папері з вірогідними зразками свідків ідентифікований ескулетин 22 і D-глюкоза. Відомі 6- і 7- глікозиди ескулетина: ескулин і цихорин. Для доказу місця приєднання D-глюкози до ескулетину проведено метилювання речовин 23 і 24 з подальшим гідролізом продуктів метилювання. У гідролізаті речовини 23 хроматографично виявлені 6-окси-7-метоксикумарин і D-глюкоза, а речовини 24 6-метокси-7-оксикумарин і D-глюкоза, що дозволило охарактеризувати виділену речовину 23 як 6-0-н і D-глюкозіранозил-7-оксикумарин або ескулин, а речовину 24 як 7-0-ання D-глюіранозил-6-оксикумарин або цихорин.

З усіх досліджуваних видів рослинної сировини ідентифіковані сполуки кумаринової природи (18-24) виділені вперше.
Флавоноли. З флавоноїдних сполук нами було отримано 22 речовини, що відносяться до похідних кемпферолу (речовини 25-30), кверцетину (речовини 31-37), мірицетину (речовини 38-41), апігеніну (речовини 42-44), лютеоліну (речовини 45, 46) (табл.1). Досліджувані речовини відрізняються між собою ступенню гідроксилювання бокового фенільного радікалу (кільце В) у флавоноловім ядрі, природою та місцем поєднаня цукрового компоненту у глікозидах.
На підставі ціанідинової реакції за Бріантом, хроматографічної рухомості в різних системах органічних розчинників речовини 25,31,38,42,45,46 віднесені до агліконів флавонолів, речовини 26,27,32-36,39-41,43,44 – до монозидів, речовини 29,30,37 – до біозидів, а речовина 28 – до диглікозидів. Схема хімічних перетворень флавонолів на прикладі кемпферолу та його глікозидів представлена на рис.2. Розташування вільних оксигруп підтверджували УФ-спектросокпією із застосуванням діагностичних (іонізуючих та комплексоутворюючих реагентів). В ІЧ-спектрах цих сполук є характерні для ароматичної частини флавоноїдів смуги поглинання: 3410-3300 см-1 (фенольні оксигрупи), 1665-1650 см-1 (карбонільна група пекірону), 1620-1470 см-1 (скелетні коливання ароматичних кілець).
Астрагалін (26) виявлений і виділений нами з усіх досліджуваних нами видів бруслини. Він представляє інтерес як речовина, що має протизапальні властивості. Тому досліджені рослини можуть бути рекомендовані як джерела для отримання астрагаліна.
Речовина 26 відносно легко гідролізується 0,3% хлористоводневою кислотою, що характерно для флавонолглікозидів, заміщених цукровим компонентом по положенню C-3. У продуктах виявлені кемпферол і цукровий компонент, ідентифікований за фізико-хімічними властивостями, похідному – фенілозазону і результатами порівняльного хроматографичного дослідження з вирогідним зразком глюкози, як D-глюкоза. При ферментативному гідролізі речовини також утворюється аглікон- кемпферол і D- глюкоза. Конфігурація глікозидного центру і розмір окисного циклу визначені за даними ІЧ-спектрів і порівнянням молекулярних обертань речовини 26 і відповідних фенілглікозидів, які дозволяють передбачити і порівняніранозну форму глюкози у речовині 26. Конфігурація підтверджується також легким гідролізом ферментом – рамнодіастазою. Піранозний цикл ерол і D- гідтверджується поглинанням 3 молей метаперйодату натрію з виділенням I моля мурашиної кислоти. Змішана проба з вірогідним зразком астрагаліну не виявляє депресії температур плавлення на паперових хроматограмах і має єдину нероздільну пляму.
Таким чином, отримані вище дані дозволяють ідентифікувати речовину 26 як 5,7,4′-триоксифлавон-3-3-иоксифлавоіранозид (астрагалін).

Апігенін-4′–_ігD-глюкопіранозид (43) ізольований в процесі препаративного розподілення на папері суми сполук з листя наперстянки шерстистої.
У абсорбціонному спектрі відмічені максимуми поглинання при 270 нм, утворення плеча при 295 на та максимума при 335 нам. При доданні хромогенних реактивів відзначен зсув максимумів поглинання у довгохвильовій області. Так, в присутності калію гідроксиду утворюється інтенсивний максимум в області 400 нм, що притаманий для продукта реакції вільних фенольних гідроксилів флавоноїдної молекули. Під дією хлороксиду цирконію утворюється хелатний комплекс по кетокислороду у С-4 та гідроксилу у С-5 флавоноїда, що викликає явище батохромії з утворенням максимуму при 395 нм. При доданні кристалічного натрію ацетату утворюється максимум середньої інтенсивності в області 390 нм, величина батохромії складає 55 нм, що свідчить про наявність вільного гідроксилу по С-7 виділеної речовини 43.
Кислотний гідроліз проводили у спиртовому розчині досліджуваної сполуки, в результаті якого був отриманий аглікон, який характеризувався за УФ-спектром, як флавон з максимумом поглинання в області 268, 333 нм та плечем при 292 нм. За хроматографічною поведінкою та спектральними характеристиками в порівнянні з вірогідним зразком аглікон ідентифікували з апігеніном. Хроматографічний аналіз вуглеводного залишку у порівнянні в декількома зразками моносахаридів при трикратному послідовному рехроматографуванні у системі розчинників: н-бутанол-оцтова кислота-вода (4:1:2) на папері дозволив встановити, що цукровий фрагмент речовини 43 представлений глюкозою.
Таким чином, на підставі проведенного комплексу досліджень встановлено, що описана вище сполука, є 4′-глюкозидом апігеніну і охарактеризована як апігенін-4′-О-_кф__.х[email protected]іранозид. Ця речовина досить рідкісна для родини Ранникові, а з листя наперстянки шерстистої виділена вперше.
Космосіїн (44) ізольовано нами тільки з листя наперстянки шерстистої. Реакція по Бріанту негативна. Якісні реакції такі ж самі, що і у речовини 43. При хроматографії на папері виявляється в області аутентичного космосіїну. Кількісний гідроліз проходить в жорстоких умовах (при кип’ячинні на протязі 2-3 часів), в результаті отримано (61%) аглікону. У водяному залишку після нейтралізації аніонітом АВ-17 (ОН- форма) і упарювання, виявляли цукор ПХ в різних системах розчинників: н-бутанол-оцтова кислота-вода (4:1:2), піридин-бензол-бутанол-вода (3:1:5:3) і рідкий фенол. Анілінфталатом на хроматограмах виявляли D-глюкозу. Глікозид за даними УФ-спектрів має вільні оксигрупи при С-5 та С-4′. В присутності ацетату натрію в УФ-спектрі відмічається батахромний зсув максимумів довгохвильової смуги, які мають місце і в агліконі, що свідчить про знаходження вуглеводного замісника при С-7. За правилом Кляйна встановили, що D-глюкоза зв’язана з агліконом довгікозидним зв’язком та знаходиться у піранозній формі. При ферментативному гідролізі речовини 44 також отриманий аглікон, відповідний апігеніну і вуглеводний компонент – D-глюкозу.

_

Все вищезазначене дозволяє констатувати, що речовина 44 є 5,4′-7-7-_ D-глюкопіранозилфлавоном або космесіїном. Ця сполука вилучена вперше з листя наперстянки шерстистої.
Ді- і біозиди флавоноїдів виявлені і виділені нами з листя представників родин Агрусові та Бруслинні.
Отримані речовини були ідентифіковані за фізико-хімічними властивостями, результатам хімічного вивчення, даних спектрів в УФ- і ІЧ- області і хроматографічним порівнянням з вірогідними зразками; по різниці показників молекулярних обертань за Кляйном 0-біозидів, що досліджувалися, і відповідних моноглікозидів. В результаті було показано, що L-рамноза у всіх зразках, що досліджувалися, знаходиться в атогріранозній формі. Зразки були піддані окисленню перекисом водня з подальшим луж-ним гідролізом продуктів, що утворилися. У продуктах лужного гідролізу окислених речовин була виявлена біоза, яка з реактивами: діфеніламін з п-анізидином і діфеніламін з мочевиною перетворювалася в забарвлені продукти зеленого і рожевого кольору відповідно. Слід зазначити, що при окисленні перекисом водня флавоноїдів, утворення складного ефіру, який гідролізується лугом при подальшій обробці, можливо лише при заміщенні цукровим компонентом положення С-3 флавоноїда. Цей факт підтверджували дані УФ-спектроскопії з діагностичними реагентами. Відмічені вище забарвлення характерні для біоз з порядком зв’язку 1олізуєтьсяість виявлених біоз до глюкопіранозидо- (6″-)- заміщенні іранозидам (рутинозі) була підтверджена перйодатним окисленням, в процесі якого поглинається 4 моля метаперйодату натрію з виділенням 2 молей мурашиної кислоти. Виявлена біоза у всіх зразках не відрізняється від рутинози при їх спільному хроматографуванні в системах н-бутанол-оцтова кислота-вода (4:1:5) і етилацетат-мурашина кислота-вода (10:2:3). 0-Біозиди, що досліджувалися, гідролізувалися ферментом рамнодіаотазою, що також підтверджує порядок зв’язку (1я від рутині вище дані дозволили ідентифікувати виділену речовину 29 як кемпферол-3-О-ода (4:1:5) і етилацетат-мурашина кислота-вода (10:2:3). 0-Біозиди, що досліджувалися, гідролізувалися утин).
До сказаного вище потрібно додати, що існує тісний генетичний зв’язок між ідентифікованими біозидами і моноглікозидами. Так, біозиди 29 та 37 мають один і той же цукровий компонент (рутинозу), а проміжні продукти біосинтезу 0-біозидів у вигляді монозидів флавоноїдів виявлені у видах смородини чорної, агрусу відхиленого, бруслини бородавчастої, б.Черняєва та інших вивчених видах бруслини в значній кількості у вільному стані. Факти, що спостерігаються, дозволяють передбачити можливий природний процес глікозидування, також, як і метилювання, у вигляді кінцевої стадії біосинтезу флавоноїдів в рослині. Якби велика кількість моноглікозидів була результатом гідролізу біозидів, в цьому випадку, кількість моноглікозидів не повинна була перевищувати кількість агліконів, оскільки відома, що зв’язок аглікон – цукровий компонент значно слабіш, ніж зв’язок вуглевод – вуглевод.
Леспедин (кемпферитрин, речовина 28) був вилучений нами з листя бруслини бородавчастої. За якісними реакціями, хроматографічною поведінкою в різних системах розчинників речовина 28 була віднесена до флавоноїних -3-глікозидів,а за даними молекулярної маси, елементного складу, вмісту аглікону (47,6%) після кількісного кислотного гідролізу була охарактеризована як сполука, яка містить два вуглеводних залишків і один аглікон, тобто як диглікозид. При кислотному гідролізі утворюється 1 моль кемпферолу і 2 моль L-рамнози, позиції цукру в молекулі були визначені для 3 і 7. Речовина 28 була охарактеризована за даними УФ-спектроскопії, кислотного гідролізу і хроматографічним порівнянням з вірогідним зразком леспедину.
Нікотифлорин (29) вилучений нами з бруньок, листя, кори гілок представників родів Смородини та Бруслини.
За попередніми якісними реакціями і по результатах визначення молекулярної ваги спектрофотометричним методом виділені речовина віднесені до 0-біозидів флавонолів. При кількісному гідролізі речовини 29 (160 мг) отримано 78 мг (~49%) аглікону – кемпферолу, а у водному залишку хроматографією на папері визначені D-глюкоза і L-рамноза. Ферментативний гідроліз призводить до утворення аглікону – кемпферолу і цукрового компоненту – рутинози.
Таким чином, отримані вище дані дозволили ідентифікувати виділену речовину 29 як кемм_mPЬќL_?x_P(
@_________шЛbікотифлорин).
Катехіни. Група 2-фенілбензопірану представлена двома речовинами 47, 48, які виявлені і ізольовані нами з усіх досліджуваних рослин родів Агрусові, Бруслинні та Ранникові.
Дані речовини за якісними реакціями, флуоресценції їх в УФ-світлі до і після проявлення 1% розчином ваніліну були віднесені до флавонолів (катехінів). Наявність максимумів поглинання в області 280 нм та невеликий батохромний зсув (13-15 нм) в присутності етилату натрію свідчить про від-сутність в молекулах досліджуваних речовин супряження з карбонільною групою. На відміну від флавонолових агліконів досліджувані речовини оптично активні, що підтверджується відсутністю подвійного зв’язку в положенні 2(3).
Хроматографічний аналіз речовин 47, 48 в різних системах органічних розчинників і порівняння їх фізико-хімічних властивостей дозволило охарактеризувати їх як D-3,5,7,3′,4′-пентаоксифлавон, (+)-катехін та L-3,5,7,3′,4′-пентаоксифлавон, (-)-епікатехін.
Серцеві глікозиди. З досліджуваних представників родин Бруслинні та Ранникові нами було виділено 6 карденолідів, які відносяться до групи дигітоксиге-ніну (речовини 49,51); групи канногенолу (речовини 50,52,53), а також евоногенін.
Речовини 49,50,54 дають усі характерні реакції для карденолідів: позитивні реакції Легаля, Раймонда, Кедде. Реакція з тетранітрометаном (на наявність ізольованого подвійного зв’язку в речовині) негативна. За молекулярною масою та елементним складом були віднесені до агліконів. Цей факт також підтверджує забарвлення даних речовин після розчинення їх у концентрованій сірчаній кислоті (жовте _ивні реакції Легаля, Раймонда, КеддеРечовина 49 (дигітоксигенін) була виділена з неферментованого насіння б. бородавчастої та б.Черняєва у нативному вигляді вперше, з яких були також отримані монозиди кардіостероїдів: глікозид дигітоксигеніну (51) та глікозиди канногенолу (52, 53). На малюнку 3 представлена схема хімічних перетворень кардіостероїдів на прикладі канногенолу та його глікозидів.
Евомонозид (51), молекулярна маса і емпірична формула якого відповідають стероїдному моноглікозиду. УФ-спектр показує тільки один максимум поглинання при 217 нм, який характеризує наявність бутенолідного кільця. При кислотному гідролізі концентрованою сірчаною кислотою в ацетоні утворюється аглікон – дигітоксигенін і цукор – L-рамноза, яка знаходиться в піранозній формі, що підтверджується тим фактом, що цей глікозид дуже погано гідролізується розбавленими мінеральними кислотами. Аналіз молекулярних обертань глікозиду (51) і аглікону у відповідності з правилом Кляйна показує, що L-рамноза приєднана до аглікону знійікозидним зв’язком.Таким чином, речовина 51 являє собою евомонозид (дигітоксигенін-3-О-ону у відповіднЕвонолозид (52). Дає позитивну реакцію на карденоліди, негативну – Келлера-Кіліані (реакція на 2-дезоксицукор). В концентрованій сірчаній кислоті розчиняється і утворює наступні забарвлення, які змінюються в часі: 0 хвл – слабка жовта; 1 хвл – жовта; 30 хвл – рожева; 120 хвл – фіолетова.
В УФ-спектрі налічується тільки один максимум поглинання при 219 нм, котрий, наряду з якісними реакціями, характеризує наявність бутенолідного кільця. ІЧ-спектр евонолозиду містить смуги при1785 і 1745 см-1, які належать С=О групі бутенолідного кільця, а також при 1622 см-1, які належать зв’язаному подвійному зв’язку того же лактонного кільця. Максимуми поглинання, характерні для альдегідної групи відсутні. Стероїдну природу речовини підтверджують смуги поглинання у області валентних (2940 і 2880 см-1) і деформаційних (1473,1456,1385см-1) коливань груп СН, СН2 і СН3 циклопентанопергідрофенантренового ядра. О наявності гідроксильних груп характеризує широка смуга при 3440 см-1.
Гідроліз евонолозиду за Маннихом-Зівертом призводить до отримання аглікону – канногенолу та моносахариду, який має т.плавлення при 88-95оо_дрол_EMBED Unknown___ + 5,4 ± 3° (с 0,92; в водяному розчині через 30 хвл); при хроматографуванні на папері міститься на рівні зі зразком L-рамнози. Трудність кислотного гідролізу свідчить про піранозну форму цукрового компоненту, а аналіз молекулярних обертань глікозиду 52 і аглікону згідно правилу Кляйна показує, що L-рамноза з’єднана з агліконом на ікозидним зв’язком.
Біологічна активність евонолозиду 10370 КЕД. Таким чином, проведені дослідження дозволили охарактеризувати глікозид 52 як канногенол-3-О-__Z7__(r)7__іранозид або евонолозид.

Глюкоевонолозид (53) – це аморфна, хроматографічно індивідуальна сполука. Дає позитивні реакції для серцевих глікозидів і агліконів з бутенолідним кільцем, реакція Келлера-Кіліані – негативна. З концентрованою сірчаною кислотою спостерігаються наступні забарвлення: 0 хвл – коричневе, 90 хвл – синє-зелене; 150 хвл – смарагдове.
Ферментативний гідроліз речовини 53 призводить до утворення D-глюкози та моноглікозиду, який після перекристалізації з ацетону (30 мг) топиться при 158-160_*>__,>_EMBED Unknown___ -13,3є±5о (с 1,0; метанол). Дає позитивні реакції Легаля, Раймонда, Кедде. Реакція Келлера-Кіліані- негативна. В концентрованій сірчаній кислоті, як і евонолозид, розчиняється з жовтим забарвленням, яке через30 хвилин переходить у рожеве, а через 2 години – у фіолетове. При хроматогрофуванні на папері міститься на рівні з вірогідним зразком евонолозиду. Змішана проба не дає депресії температури плавлення (158-160о). ІЧ-спектр отриманого моноглікозиду ідентичний спектру евонолозиду.
Виходячи з представлених даних, а також порівняння полярності глюкоевонолозиду з іншими серцевими глікозидами і спостереження динаміки ферментативного гідролізу, глікозид 53 був віднесений до біозиду. Порівняння молекулярного обертання глюкоевонолозиду і евонолозиду за правилом Кляйна показує, що D -глюкоза зв’язана люкоікозидним зв’язком, а трудність кислотного гідролізу свідчить про піранозну форму цукрового компонента.
Таким чином, речовина 53 являє собою 14_фПb_міокси-5„Пb__Мb_TбZ_x/K_hлід-3__lФb_0Є]_а¤__
>ТП-2 Приготування
екстракту2.1. Приготування 70%
спиртуЕкстрагент> 2.2.Екстракція сировини >Шрот v vТП-3.Очищення спирто-водного екстракту від-стоюванням і фільтрацієюТП-5. Екстракція водою з підігріваннямВода> vvТП-6. Концентрування
водних екстрактівПМВ-4 Фасування і упакування “70% настойки з
листя смородини”vТП-7. ФільтраціяvТП-8. Упарювання v Спирт етиловий>ТП-9. Осадження полісахаридів і фільтрація vТП-10. Сушіння, подрібнення,
просіювання ПСК v vТП-11. Таблетування ПСКТП-13. Гранулювання ПСК v vПМВ-12. Фасування і упакування “Таблеток глюко-рібіну 0,1 г”ПМВ-14. Фасування і упакування “Гранул глюко-рібіну для дітей”
Рис. 4. Комплексна технологія переробки листя смородини чорної

Таким чином, в результаті комплексної переобки сировини були отримані таблетки глюкорібіну 0,1 г та гранули глюкорібіну для дітей, які мають протиалергічну дію при полінозах і дерматитах (субстанція глюкорібіну має ще й контрацептивну дію); 70% настойка листя смородини чорної, що виявила гіпоазотемічний, діуретичний та репаративний ефекти; лантоглюкін (гранули), який має імуномодулюючу та цитопротекторну дії.
Визначення біологічної активності розроблених лікарських засобів. Найбільший інтерес з розроблених лікарських засобів має субстанція і таблетки глюкорібіну 0,1 г, які отримують с листя широко культивуємої плодово-ягідної культури – смородина чорної.
Вивчена протиалергічна дія глюкорібіну на моделях алергічних реакцій негайного і повільного типу, імуномодулююча та контрацептивна активність, а також гіпоазотемічна, діуретична та репаративна активність настойки листя смородини чорної 70%. Значний інтерес представляє виявлена гіпоазотемічна дія настойки, тому що арсенал вітчизняних ліків такого спрямування дії на Україні практично відсутній. Гіпоазотемічна активність настойки опреділена на рівні Лєспєнєфрилу (Бельгія, Франція): вміст залишкового азоту у крові тварин, що отримували настойку листя смородини чорної – 33,99±2,26 (мг%), а у тварин, що отримували Лєспєнєфрил – 34,20±3,25 (мг%).
Лантоглюкін та полісахаридний комплекс з листя бруслини бородавчастої виявили значну імуномодулюючу та цитопротекторну активності, що дозволило рекомендувати їх для біль поглиблених фармакологічних досліджень.
ВИСНОВКИ
Вперше в Україні проведено комплексне фармакогностичне вивчення деяких представників родин Агрусові (20 сортів смородини чорної, 5 сортів агрусу відхиленого та їх гибриду йошти); Бруслинні (7 видів бруслин); Ранникові (наперстянка шерстиста). Встановлено наявність в них амінокислот, пептидів, вуглеводнів, фосфоліпідів, стероїдів, оксикоричних кислот, кумаринів, флавоноїдів, простих фенолів, дубильних речовин, органічних кислот, карденолідів.
Методами розподільного фракціювання в системах рідина-рідина, адсорбційної та розподільної хроматографії на поліаміді, силікагелі та інших сорбентах з досліджуваних об’єктів виділено у індивідуальному стані і встановлена будова 58 речовин, ідентифіковані – 21 амінокислота, 10 з котрих незамінні, та 28 макро- і мікроелементів.
Вперше з представників родини агрусові були виділені тирозол, салідрозид, фенол і _SYMBOL 98 \f “Symbol” \s 13_b_-нафтол, галова кислота, метилгалат, 4 кумарини: умбеліферон, герніарин, скополетин та ізоскополетин; 5-оксикоричних кислот: n-кумарова, кавова, ферулова, хлорогенова та неохлорогенова кислоти, 4 глікозиди: гіперозид, рейноутрин, спиреозид, канабісцитрин, 1 фосфоліпід – лецитин та 1 стероїд – _SYMBOL 98 \f “Symbol” \s 13_b_-ситостерин, 2 хлорофіли – А та В; а з представників родини бруслинні виділені вуглеводні, амінокислота, 28 МЕ, похідні бензойної кислоти: n-оксибензойна, протокатехова, саліцилова кислота та метилсаліцилат, 5 похідних коричної та хінної кислоти, 6 кумаринів: герніарин, скополетин, ізоскополетин, ескулетин, ескулин та цихорин; 6 нативних карденолідів (не тільки з насіння, а й з кори коренів): дігітоксигенін, канногенол, евомонозид, глюкоевонолозид, евонолозид, евоногенин; а також з листя наперстянки шерстистої вперше було виділено і досліджено вуглеводний комплекс і виділено в індивідуальному стані 6 кумаринів: ескулин, ескулетин, цихорин, скополетин, ізоскополетин та герніарин, 2 похідних апігеніну: апігенін 4_SYMBOL 162 \f “Symbol” \s 13_ў_-О-_SYMBOL 98 \f “Symbol” \s 13_b_-D-глюкопіранозид та космосіїн (апігенін-7-О-_SYMBOL 98 \f “Symbol” \s 13_b_-D-глюкопіранозид), 2 похідні катехіну: (+)-катехін та
(-)-епікатехін, хлорофіли А і В; 21 амінокислоту з насіння і листя, 28 МЕ.
Визначено кількісний вміст різних груп БАР у вегетативних і генеративних органах представників родин Агрусові, Бруслинні, Ранникові. За допомогою методу ГРХ визначено якісний та кількісний вміст амінокислот у всіх досліджуваних видах сировини, а також у лікарському засобі – глюкорібіні. Було встановлено наявність 21 амінокислоти, 10 з яких є незамінними.
Кількісний вміст полісахаридів в листі різних сортів смородини чорної коливаеться в межах 12±2%, в глюкорібіні – 33,41±2,5%, відновлюючих цукрів – 13,71±0,35%, уронових кислот, пептидів від 10,97 до 31,19 % в листі бруслини бородавчастої та бруслини Черняєва – 8,2±1,05% полісахаридів; в листі наперстянки шерстистої – 8,15±0,59%. За допомогою гель-фільтрації встановлений гетерогенний склад полісахаридного комплексу з листя смородини чорної (глюкорібіну).
Методом ГРХ визначений вміст жирної олії у вегетативних органах смородини та її жирнокислотний склад (7 жирних кислот), за яким вона віднесена до невсихаючих олій. В листках смородини чорної вміст становить 1,58 %; в корі гілок – 1,07 %; в корі коренів – 0,26 %.
Методом диференційної спектрофотометрії визначено вміст флавоноїдів в листі, гілках, настойки з листя смородини чорної, в листі бруслини бородавчатої та Черняєва. В листі смородини чорної в залежності від сорту він складає від 1,49 % до 2,44 %; у гілках – 0,18 %, у настойці – 0,16 %, в листі різних видів агрусу відхиленого становить 1,68-1,81 %; в листі бруслини бородавчатої 2,22 %, а в листі бруслини Черняєва – 3,18 %.
У 26 досліджуваних видах сировини методом емісіонної та атомно-абсорбціонної пламенної спектроскопії визначений якісний та кількісний вміст 28 МЕ таких як: Ca, Cr, Cu, Mg, Mn, Cd, Al, K, Mo, Ni, I, Pb та інших.
Встановлені основні анатомо-діагностичні ознаки листя смородини чорної, альпійської, червоної, агрусу відхиленого, йошти, а також 7 видів бруслин: б. бородавчастої, б. Черняєва, б. Семенова, б. карликової, б. ієзонської, б. Маака та б. довгокрилої.
9. На основі морфолого-анатомічного та фітохімічного аналізу досліджуваних видів рослин проведено хемотаксономічне вивчення представників родин Агрусові та Бруслинні і зроблено висновок, що рід Агрус та Смородина є самостійними, а не об`єднаними, як вважалося раніше, у рід Смородина; на відмінність від цього рід Бруслина і Бруслинокрас, за сучасними систематичними уявами, дійсно можна вважати одним родом – Бруслиною.
10. Запропоновані для впровадження комплексні технології переробки листя смородини чорної для отримання настойки та препарату “Глюкорібін”, а також використання шроту з листя наперстянки шерстистої після отримання препарату “Лантозид” і одержання лікарського засобу “Лантоглюкін”.
11. Розроблені нові лікарські засоби: Таблетки глюкорібіну 0,1 г протиалергічної дії при полінозах і дерматитах, які завершили І фазу клінічних випробувань, а також гранули глюкорібіну для дітей протиалергічної дії і настойку з листя смородини чорної 70 % гіпоазотемічної, сечогінної і репаративної дії, доклінічні випробування яких завершені в ЦНДЛ УкрФА та на кафедрі фізіології УкрФА відповідно. Фармакологічний засіб “Лантоглюкін” імуномодулюючої та цитопротекторної дії знаходиться на доклінічних випробуваннях в НДІ мікробіології та імунології ім. І.І.Мечникова.
12. Розроблені проекти ТФС на “Листя смородини чорної”, “Глюкорібін”, “Таблетки глюкорібіну 0,1 г”, “Гранули глюкорібіну для дітей”, “Настойка листя смородини чорної”. Перші три представлені до Фармакопейного Комітету України.
13. Розроблені проекти пускових регламентів на субстанцію глюкорібіну та таблетки глюкорібіну, які впровадженні на ВАТ “Фармацевтична фірма “Здоров’я”.
14. Технологія виробництва гранул глюкорібіну для дітей протиалергічної дії, полісахаридного комплексу з листя наперстянки шерстистої “Лантоглюкін” імуномодулюючої та цитопротекторної дії, а також настойки з листя смородини чорної сечогінної, гіпоазотемічної, репаративної дії пройшли апробацію в умовах ВАТ ФФ “Здоров`я” по розробленим технологічним інструкціям.
15. Результати роботи впроваджені в навчальний процес Української фармацевтичної академії та Запорізького медичного університету.
Тема дисертації відображена в публікаціях:
Наукові статті та монографії
Фитотерапия аллергических проявлений / Кисличенко В.С., Яковлева Л.В., Заболотный В.А, Ковалев В.Н., Сорокина Е.В. – Харьков: Харьков, 1998. – 112 с.
Кількісне вивчення флавоноїдів у надземних органах смородини чорної /О.В. Криворучко, В.С.Кисличенко, В.М.Ковальов, В.О.Лещенко //Фармац.журн. – 1994. – № 3.- С.82-85.
Кисличенко В.С., Криворучко Е.В., Комиссаренко Н.Ф. Липиды Ribes nigrum // Фармаком. – 1998. – № 2. – С.26-28.
Кумарины смородины чорной /Е.В.Криворучко, В.С.Кисличенко, Ковалев В.Н А.Н.Комиссаренко, //Фармаком. – 1995. – № 10. – С.23-24.
Кисличенко В.С., Картмазова Л.С., Сіра Л.М. Фітохімічне та анатомічне вивчення агрусу відхиленого // Фармац.журн. – 1997. – № 6. – С.89-92.
О термических трансформациях сердечных гликозидов и агликонов. /И.Ф. Макаревич, А.И.Масленников, А.И.Павлий, В.С.Кулагина, Д.В.Ольховик, С.Г. Кисличенко, Ю.А.Черняев //Химия природ.соедин. – 1987. – № 3. – С.462-463.
Термоперетворення карденолідів. /І.Ф.Макаревич, О.І.Павлій, В.С.Кулагіна, О.І. Масленніков, Д.В.Ольховик //Фармац.журн. – 1987. – № 5. – С.55-59.
Кисличенко В.С., Ковальов В.М., Комісаренко М.Ф. Фенольні сполуки листя смородини чорної. Повідомлення 1. Оксикоричні кислоти // Вісник фармації. – 1995. – № 1/2 – С.101-102.
Фенольні сполуки смородини чорної. Повідомлення 2. Прості феноли /М.Ф.Комісаренко, О.В.Криворучко, В.С.Кисличенко, В.М.Ковальов // Вісник фармації. – 1998. – № 1(17) – С.118.
Тирозол из Ribes nigrum /Н.Ф.Комиссаренко, Е.В.Криворучко, В.С. Кисличенко, В.Н.Ковалев //Химия природ.соединений. – 1997. – №1. – С.123-124.
Кисличенко В.С. Минеральные вещества в организме человека и в растениях. Патологии и профзаболевания //Провизор – 1999. – № 11. – С.32-34.
Кисличенко В.С. Роль минеральных веществ в организме человека. //Провизор – 1999. – № 12. – С.38-40.
Кисличенко В.С. Розробка складу та технології отримання протиалергічного пре-парату “Глюкорібін” у формі таблеток. // Фармац.журнал. – 1997, № 3. – С.54-57.
Кисличенко В.С. Вивчення елементного складу вегетативних та генеративних органів представників родин агрусові, бруслинні та ранникові // Вісник фармації. – 1999. – № 2(20) – С.160-163.
Кисличенко В.С. Вивчення елементного складу смородини чорної, агрусу від-хиленого та їх гибридів // Фармац.журн. – 1997. № 4. -С.77-80.
Кисличенко В.С. Визначення якісного та кількісного вмісту амінокислот у представників родин агрусові, бруслинні та ранникові //Фармаком.-1999. № 2.-С.22-24.
Дослідження протипухлинної дії різних фракцій екстракту смородини чорної / А.В. Мартинов, В.С.Кисличенко, М.В.Смілянська, С.Д.Перемот, Н.Ф.Сапожнікова // Клінічна фармація. – 1998. – Т.2, № 3. – С.89-91.
Дослідження фізіологічно активних сполук роду Ribes L./ В.С.Кисличенко, В.М.Ковальов, Е.В.Криворучко, О.А.Ступакова //Фізіологічно активні речовини.- 1999. – № 1(27). – С.77-90.
Токсичні властивості нового антиалергічного препарату “Глюкорібін” /Л.В. Яковлєва, І.І.Авдєєва, К.В.Весніна, В.В.Чікіткіна, В.С.Кисличенко //Вісник фармації. – 1998. – №1 (17). – С.103-107.
Перспективные направления в области изучения лекарственных растений и создание отечественных фитопрепаратов /В.Н.Ковалев, В.С.Кисличенко, И.А. Журавель, И.Э.Шмараева, В.А.Заболотный, Е.А.Ступакова, Т.А.Красникова, В.В. Король //Провизор. – 1998.-№ 22. – С.39-40.
Вуглеводи смородини чорної / В.С.Кисличенко, О.В.Криворучко, В.М. Чушенко, О.Е.Карамова., Л.В.Яковлева //Наукові основи розробки лікарських препаратів: Матеріали Наукової Сесії Відділення хімії НАН України. – Х.:Основа, 1998. – С.292-295.
Комісаренко М.Ф., Кисличенко В.С., Криворучко О.В. Дослідження біологічно активних речовин представників родини Grossulariaceae // Наукові основи розробки лікарських препаратів: Материіали Наукової Сесії Відділення Хімії НАН України. Х.:Основа, 1998. – С.135-139.
Кисличенко В.С., Лукашов С.В., Криворучко Е.В. Фармакологическое изучение бронхолитического действия противоастматического сбора растений. //Сб.статей НИИ терапии. Х.:Основа, 1994. – С.147-151.
Разработка прописи детской лекарственно формы – гранул глюкорибина и ее фармакологическое изучение. / Н.Ф. Сапожникова, Л.В.Яковлева, В.С. Кисличенко, С.Н.Комиссаренко, В.В.НЧикиткина, Е.Ю.Кошевая //Труди міжнарод-ної конференції “Теорія і практика створення лікарських препаратів”. – Х.:Основа, 1998. – С.248-254.
Гипоазотемическая активность настойки и сухого экстракта из листьев смородины чорной / Е.В.Криворучко, В.С.Кисличенко, С.И.Сальникова, В.Н. Ковалев //Вестн. пробл.совр.медицины. – 1996.- №2. – С.116-119.
Кисличенко В.С., Криворучко Е.В. Смородина черная и ее использование в медицине // Вестник проблем современной медицины. – 1996. – № 3. – С.10-19.
Кисличенко В.С., Маркова В.М. Изучение цитопротекторной активности комплекса БАВ из листьев смородины черной // Вестник проблем биологии и медицины. – 1997. – № 17. – С.27-32.
Кисличенко В.С., Криворучко Е.В. Биологически активные вещества крыжовника отклоненного. /Фітотерапія в Україні. – 1998. – № 1. – С.22-23.
Кисличенко В.С. Изучение аминокислотного состава вегетативных органов сморо-дины черной // Вестник проблем биологии и медицины-1997-№8.-С.153-160.
Кисличенко В.С. Минеральные вещества в организме человека и в растениях. Лекарственные растения – источники минеральных веществ. //Вестник проблем биологии и медицины. – 1997. – № 14. – С.19-32.
Кисличенко В.С. Специфическая токсичность глюкорибина. /Вестник проблем биологии и медицины. – 1997. – № 14. – С.15-18.
Патенти
Пат. 24032 Україна. МКВ А61К 35/78. Спосіб одержання комплексу полісахаридів протиалергічної дії та лікарський препарат “Глюкорібін”, який містить вказаний комплекс / В.С.Кисличенко, В.М.Ковальов, О.В.Криворучко, Л.В.Яковлєва, В.А.Заболотний, О.В.Супрун, Т.М.Зубченко, О.В.Серебрякова, О.А.Броніна (Україна). – Заявл.28.12.95; Опубл.31.08.98. Бюл. № 4.
Позитивне рішення про видачу патенту на винахід 96052064 України від 18.03.98р. МПК А61К 35/78. В.С.Кисличенко, О.В.Криворучко, В.М.Маркова, Т.Г.Юрченко /”Засіб для пригнічення рухівної активності сперматозоїдів”.
А.С. 1469611 СССР МКИ А61К 35/48. Способ получения сердечных гликозидов /И.Ф.Макаревич, А.И.Павлий, В.С.Кулагина, А.М.Рабинович, С.Г.Кисличенко (СССР). – № 4163913/3. – Заявл. 18.12.86; Опубл.1.12.88. Бюл. № 3. – 2с.
Матеріали з’їздів і конференцій
Вивчення хімічного складу полісахаридного комплексу з листя смородини чорної. /В.С.Кисличенко, В.М.Чушенко, О.В.Криворучко, О.Є.Карамова //Тез.доп.науково
-практич.конф. “Актуальні проблеми фармації”. – Харків. – 1994. -С.77-78.
Изучение антиаллергической активности глюкорибина. /Е.В.Веснина, Л.В. Яковлева, В.С.Кисличенко, А.К.Ивахненко, И.В.Карбушева //Материалы IV Рос.нац. конгр. “Человек и лекарство”, Москва. 1997. – С.155.
Кисличенко В.С. Изучение флавоноидного состава вегетативных органов некоторых видов бересклета // Тез.доп. IV Міжнарод.конф. з медичної ботаніки, Київ. – 1997. – С.396.
Кисличенко В.С., Антипенская Л.В., Игумнова Н.И. Возможности применения препаратов лекарственных растений для коррекции иммуноглобулинов при различных заболеваниях // Тез.респ.научно-практ.конф. к 70-летию ХФИ. – Харьков, 1991. – С.221-222.
Кисличенко В.С., Криворучко О.В. Кількісне визначення дубильних речовин у надземних органах смородини чорної. //Тез.доп.наук.-практ.конф. “Досягнення сучасної фармації – в медичну практику”. Х.:Основа, 1996. -С.208-209.
Кисличенко В.С., Маркова В.М., Криворучко Е.В. Влияние БАВ настойки из листьев смородины черной на клетки костного мозга. // Тез.докл.Рос.науч.конф. “Создание лекарственных средств”. Москва – С.Купавна, 1992. – С.128.
Липофильные вещества некоторых видов растительного сырья. /С.А.Прокопенко, В.С. Кисличенко, Т.И.Исакова, Л.М.Серая //Тез.докл. IV съезда фармацевтов СССР, Казань. – 1986. – С.245.
Маркова В.М., Кисличенко В.С., Криворучко Е.В. Действие комплексов БАВ на клетки костного мозга //Тез.докл.науч.-практ.конф. “Биоповреждения в промышленности”. Пенза. 1993. – С.27-28.
Перспективы применения лекарственных трав для коррекции отклонений в иммунной системе. /Л.В.Антипенская, В.С.Кисличенко, В.А.Егошина, Н.Ф.Комиссаренко //Тез.докл.науч.-практ.конф. “Актуальные вопросы фармацевтической науки и практики. Курск, 1991. – Т.2. – С.187-188.
Kislichenko V. Prospects of using the Black currant leaves for profilactis and treatment of certain deseases.// Abstract Book, IV Congress of the WFUMA, Ukraine, 1992. – P. 413-414.
Звіти про науково-дослідну роботу
Кисличенко В.С. Разработка технологии комплексной переработки листьев смородины черной и получение на его основе суммарных лекарственных препаратов. Отчет о НИР (заключительный) /№0194U010649. – Харьков, УкрФА, 1994. – 13 с. (ДСП).
Кисличенко В.С. Создание и организация промышленного производства препарата на основе полисахаридного комплекса из листьев смородины черной. Отчет о НИР (заключительный) /№0195U015911. – Харьков, УкрФА, 1996. – 12 с. (ДСП).
Кисличенко В.С. Фармакогностичне вивчення представників родин агрусові, бруслинні, ранникові і розробка на їх основі лікарських засобів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00.02 – фармацевтична хімія і фармакогнозія. – Українська фармацевтична академія, Харків, 1999.
Дисертацію присвячено питанням комплексного фітохімічногого і морфолого-анатомічного вивчення вегетативних органів 30 представників родини агрусові, 7 – бруслинні і 1 – ранникові. В результаті експерименту було виділено в індівідуальномі стані і встановлено структуру понад 110 речовин: 4 похідних фенолу, 7 похідних бензойної, 6 коричної та хінної кислот, 7 похідних кумарину, 22 флавоноїди, 2 катехіни, 1 фосфоліпід, 2 хлорофіли, 1 стерин, 6 кардіостероїдів, 7 жирних та 5 органічних кислот, 21 амінокислоту, 28 макро- та мікроелементів (МЕ). Встановлена дінаміка накопичення МЕ в різні періоди вегітації, а також можливість залишатися у фармакологічних засобах після екстрагування лікарської рослинної сировини. Проведені морфолого-анатомічні і хемотаксономічні дослідження представників родин агрусові і бруслинні і встановлені діагностичні ознаки на рівні їх родів. Розроблено 5 проектів ТФС:”Листя смородини чорної”, “Настойка листя смородини чорної 70%”, “Глюкорібін”, “Таблетки глюкорібіну 0,1 г”, “Гранули глюкорібіну для дітей”. Розроблені комплексні технології переробки листя смородини чорної для отримання настойки і субстанції “Глюкорібін”, а також використання шроту з листя наперстянки шерстистої після отримання препарату “Лантозид” і одержання лікарського засобу “Лантоглюкін”. Виявлена біологічна активність глюкорібіну – протиалергічна; настойки з листя смородини чорної – гіпоазотемічна, діуретична, репаративна; лантоглюкіну та полісахаридного колмплексу з листя бруслини бородавчастої – імуномодулююча та цитопротекторна.
Ключеві слова: фармакогностичне вивчення, родини: агрусові, бруслинні, ранникові; смородина, агрус, йошта, бруслина, наперстянка, анатомічна будова, фітохімічне і фармакологічне вивчення, біологічно активні речовини, лікарські засоби: настойка, гранули, таблетки, технологія, стандартізація.
Кисличенко В.С. Фармакогностическое изучение представителей семейства крыжовникые, бересклетовые, норичниковые и разработка на их основе лекарственных средств. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора фармацевтических наук по специальности 15.00.02 – фармацевтическая химия и фармакогнозия. –
Украинская фрмацевтическая академия, Харьков, 1999.
Диссертация посвящена вопросам комплексного фитохимического и морфолого-анатомического изучения вегетативных органов 30 представителей семейств крыжовниковые; 7 – бересклетовые; 1 – норичниковые. В результате эксперимента было выделено в индивидуальном состоянии и установлена структура более 110 веществ: 4 производных фенола, 7 производных бензойной, 6 – коричной и хинной кислот, 7 производных кумарина, 22 флавоноидов, 2 катехинов, 1 фосфолипида, 7 жирных и 5 органических кислот, 21 аминокислоты, 28 макро- и микроэлементов (МЭ). Установлена динамика накопления МЭ в различные периоды вегитации, а также их возможность нахождния в фармакологических средствах после экстракции лекарственного растительного сырья. В 26 видах исследуемого растительного сырья обнаружено 28 МЭ методом эмиссионной и атомно-адсорбционной пламенной спектроскопии. Впервые из представителей семейства кріжовниковые были выделены тирозол, салидрозид, фенол и _SYMBOL 98 \f “Symbol” \s 13_b_-нафтол, галловая кислота, метиллгалат, 4 кумарина (умбеллиферон, герниарин, скополетин и изоскополетин); 5 оксикоричных кислот (n-кумарова, кофейная, ферулова, хлорогенова и неохлорогенова кислоты), 4 гликозида (гиперозид, рейноутрин, спиреозид, канабисцитрин), фосфолипид (лецитин) и стероид (_SYMBOL 98 \f “Symbol” \s 13_b_-ситостерин), 2 хлорофилла – А и В; а из представителей семейства бересклетовые выделены полисахариды, аминокислоты, производные бензойной кислоты (n-оксибензойная, протокатеховая, салициловая кислота и метилсалицилат), 5 производных коричной и хинной кислоты, 6 кумаринов (герниарин, скополетин, изоскополетин, эскулетин, эскулин и цихорин); 6 карденолидов (не только из семян, но и из коры корней): дигитоксигенин, канногенин, эвомонозид, глюкоэвонозид, эвоногенин; а также с листьев наперстянки шерстистой впервые был выделен и исследован полисахаридный комплекс и выделено в индивидуальном состоянии 6 кумаринов (эскулин, эскулетин, цихорин, скополетин, изоскополетин, герниарин), 2 производных апигенина: апигенин и космосиин, 2 катехина: (+)-катехин и (-)-епикатехин, хлорофиллы А и В, 21 аминокислоты из семян и листьев. Установлены основные диагностические анатомические признаки листьев смородины черной, красной, альпийской, крыжовника отклоненного, йошты и 7 видов бересклета: бородавчатого, Черняева, Семенова, карликового, иезонского, Маака и длиннокрылого. На основе морфолого-анатомического и фитохимического анализа изучаемых видов растений проведено хемотаксономическое изучение представителей семейств крыжовниковые и бересклетовые и определены их диагностические признаки на уровне родов. Определено количественное содержание различных групп БАВ в вегетативных и генеративных органах представителей рода Агрусовые, Бруслинные, Ранниковые. При помощи метода ГЖХ определено качественное и количественное содержание аминокислот во всех исследуемых видах сырья, а также в лекарственном препарате – глюкорибин. Было установлено наличие 21 аминокислоты, 10 из которых являются незаменимыми. Количественное содержание полисахаридов в листьях различных сортов смородины черной колеблется в пределах 12±2%, в глюкорибине – 33,41±2,5%, восстанавливающих сахаров – 13,71±0,35%, уроновых кислот, пептидов от 10,97 до 31,19 % в листьях бересклета бородавчатого и бересклета Черняева – 8,2±1,05% полисахаридов; в листьях напер-стянки шерстистой 8,15±0,59%. При помощи гель-фильтрации установлен гетерогенний состав полисахаридного комплекса из листьев смородины черной (глюкорибина).
Предложены для внедрения в производство комплексные технологии – переработки листьев смородины черной для получения настойки и субстанции “Глюкорибин”, использования шрота листьев наперстянки шерстистой после получения препарата “Лантозид” и получения лекарственного средства “Лантоглюкин”. Обоснован метод – прямого прессования – для получения таблеток глюкорибина 0,1 г и изучены их физико-химические свойства, а также параметры качества, которые были включены в соответствующие разделы проектов ВФС. Разработаны проекты ВФС :”Листья смородины черной”, “Настойка листьев смородины черной 70%”, “Глюкорибин”, “Таблетки глюкорибина 0,1 г”, “Гранулы глюкорибина для детей”. Определена биологическая активность: глюкорибина – противоаллергическая при полиинозах и дерматитах, контрацептивная; настойки листьев смородины черной – гипоазотемическая, диуретическая, репаративная; лантоглюкина и полисахаридного колмплекса из листьев бересклета бородавчатого – иммуномодулирующая и цитопротекторная.
Ключевые слова: фармакогностическое изучение, смородина, крыжовник, йошта, бересклет, наперстянка, анатомическое строение, хемотаксономия, фармакологическое изучение, биологически активные вещества, настойка, гранулы, таблетки, технология, стандартизация.
Kislichenko V.S. The pharmacognostic study of some species of Grossulariaceae, Celastraceae, Scrophulariaceae family and development on their basis of medications. – Manuscript.
Thesis for a doctor’s degree in specialty 15.00.02 – Pharmaceutical Chemistry and Pharmacognosy. Ukrainian Pharmaceutical Academy, Kharkov, 1999.
The dissertation is devoted to the phytochemical study of some species of Ribes and Grossularia genus (Grossulariaceae family); Euonymus and Kolonymus genus (Celastraceae family); Digitalis genus (Scrophulariaceae family). More then 110 compounds have been isolated: 4 phenolics derivatives, 7 benzoic acid derivatives, 6 cinnamic acid derivatives, 7 coumarins, 22 flavonoids, 2 catechins, 1 phospholipid, 2 chlorophils, 21 amino acid and 28 mineral elements (ME). The dynamics of seasonal accumulation of VE of the some species of Grossulariaceae, Celastraceae, Scrophulariaceae family has been studied. The anatomic diagnostic indications of leaves for species of Ribes, Grossularia, Euonymus and Kolonymus genus have been determined. The Temporary Pharmacopoeia Articles “Black Current leaves”, “Glucoribin”, “Tablets Glucoribini 0,1 g”, “Granule Glucoribini for children”, “Tincture from leaves Black Current 70%” have been developed. The biological activity of the medications, obtained from the leaves of the Black Current has been proved to have an antiallergenic, immunoprotentiator, anticonceptive and antiblastic effect.
Glossary: pharmacognosy study, Ribes, Black Current, Grossularia, Ioshta, Euonymus, Digitalis, anatomic diagnostic, chemotaxonomy, biological activity, medications, tablets, tincture, granule, technology, standartization.
_PAGE _1_

_PAGE _1_

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020