КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КРОЛЕВЕЦЬ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 316.2`34`728

Еволюція відображеня зв’язку групових життєвих стилів та соціальної
структури в соціологічних концепціях

22.00.01 – теорія та історія соціології

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ-2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка

на кафедрі галузевої соціології факультету соціології

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор

ЯКОВЕНКО Юрій Іванович

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, зав. кафедри галузевої

соціології факультету соціології, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

СУДАКОВ Володимир Іванович,

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, зав. кафедри теорії та

історії соціології факультету соціології,

м. Київ

кандидат філософських наук, доцент

НІКОЛАЄНКО Леонід Григорович

професор кафедри соціології Державної академії

керівних кадрів культури і мистецтв, м. Київ

Захист відбудеться 26 листопада 2007 р. о 16 годині на засіданні
спеціалізованої вченої

ради Д 26.001.30 у Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного
університету

імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська,
58.

Автореферат розісланий 25 жовтня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.К. Тащенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивченню характеру, сили та спрямованості зв’язку
життєвих стилів зі структурою суспільства присвячено багато емпіричних
досліджень, особливо західними соціологами. В центрі уваги ?
детермінація стилів життя індивіда або групи об’єктивними чинниками їх
соціальної позиції (економічний, політичний, професійний статус тощо), а
також те, наскільки престиж стилю життя конкретної групи впливає на
положення групи в соціальній структурі (якщо розглядати соціальну
структуру в суб’єктивній площині). На такому тлі бракує теоретичних
розробок, спрямованих на створення систематизованої концептуальної бази,
що є самодостатньою метою розвитку кожної науки. Важливим етапом
формування такої бази є розгляд наукових підходів до визначення
характеру зв’язку життєвих стилів і соціальної структури. Звісно, це є
першою фазою удосконалення і подальшої розробки стильового підходу до
аналізу соціальної структури, який в останнє десятиріччя частіше
використовують для досліджень соціальної структури на теоретичному
рівні. В контексті останнього соціальну структуру розглядають у тісному
зв’язку з груповими життєвими стилями, стилізацію життя соціальних груп
покладено в основу соціоструктурного аналізу.

На сьогодні в соціології склались декілька базових підходи до аналізу
соціальної структури: класовий, стратифікаційний, інституціональний
(нормативно-ціннісний), соціально-мережевий. Проте провідні соціологи
світу, зокрема, П. Бурдьє, Л. Іонін, П. Штомпка вважають, що зараз фокус
аналізу соціальної структури зміщується на більш конкретного суб’єкта
діяльності ? на окрему соціальну групу або навіть індивіда, тобто від
макроструктури до мікроструктури, яку вже доволі важко розглядати в
контексті зазначених підходів, окрім соціально-мережевого. Водночас
згаданий вище стильовий підхід також дає можливість розглядати соціальну
структуру в контексті окремого суб’єкта.

Отже, виникає неоднозначність щодо вибору рівнів здійснення розгляду як
соціальної структури, так і групових стилів життя і, відповідно, зв’язку
між ними, а тому завдання отримання науково обґрунтованої картини
зв’язку групових стилів життя і соціальної структури адекватним чином
можливо розв’язати за умови повноти аналізу усіх можливих теоретичних
підходів, але відсутній всебічний порівняльний аналіз образів зв’язку в
різних концепціях, внаслідок чого стане можливим вироблення узагальнених
положень щодо теоретичної рефлексії характеру такого зв’язку,
концептуалізація еволюції відображення зв’язку, що, в свою чергу, стане
теоретичною основою розробки його комплексної моделі.

Тематика зв’язку групових стилів життя і соціальної структури була
вперше піднята у праці Т. Веблена «Теорія дозвільного класу», а
глибинний і системний аналіз цього зв’язку був започаткований в нарисі
М. Вебера «Основні поняття стратифікації». Відображення досліджуваного
зв’язку представниками структурно-функціоналістських концепцій частково
базується на ідеях П. Сорокіна, викладених ним у роботах «Система
соціології», «Соціальна мобільність», «Соціальна і культурна динаміка».
У соціологічній літературі останньої третини ХХ ст. згаданий зв’язок
проаналізований в роботах П. Бурдьє («Соціологія політики»,
«Дистинкції…»), в 90-х роках ХХ ст. і на початку ХХІ ст. його вивчення
здійснюють Л.Іонін, а також (описово) такі німецькі соціологи як Г.
Фрехліх та Г.-П. Мюллер, при чому останній більше зосереджується на
вивченні cпоживацьких уподобань індивідів і груп в економічній та
соціокультурній сферах. В останніх працях Мюллера побічно зазначені
роботи соціологів ХХ ст. по зазначеній тематиці, наприклад, Т.Парсонса
і Р.Мертона, К. Мангейма («Соціологія культури»), Т. Веблена («Теорія
дозвільного класу»). Професор Чиказького університету Д. Граскі аналізує
у своїх статтях по соціології споживання взаємозв’язок стилів життя і
споживацької поведінки, спираючись в т.ч. і на концепцію Т.Веблена.
Британський дослідник М. Томлінсон використовує концепцію Веблена як
одну з теоретичних основ для емпіричних досліджень стилів життя різних
соціальних верств. Також слід згадати емпіричні дослідження та первинні
теоретичні узагальнення У. Л. Уорнера, які стосувались суб’єктивного
аспекту соціального статусу (оцінка репутації соціальних груп). Тематики
зв’язку стилів життя і соціальної структури, в т.ч. і його теоретичної
рефлексії, також частково торкаються такі дослідники як Х.Абельс, Ф.
Тенбрук, Б.Малиновський, Н. Победа, В. Судаков, Ю. Резник, А.Л. Кребер,
П.Бергер, С. Макеєв, Л. Сохань, Л. Ніколаєнко та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не була
плановою темою дослідження кафедри і не виконувалась в межах
фінансованих науково-дослідних програм.

Метою роботи є концептуалізація еволюції відображення в теоретичній
соціології зв’язку групових життєвих стилів з соціальною структурою.

У відповідності до поставленої мети були визначені такі завдання:

— Здійснити аналітичний огляд відображення зв’язку групових життєвих
стилів з соціальною структурою в концепціях: а) Т. Веблена
(репрезентація марксистської версії об’єктивістського напряму
соціологічного мислення; б) М. Вебера (репрезентація класичної версії
суб’єктивістського (розуміючого) напряму соціологічного мислення в) К.
Мангейма (репрезентація неомарксистської версії об’єктивістського
напряму соціологічного мислення); г) Т.Парсонса і Р.Мертона
(репрезентація структурно-функціоналістської версії об’єктивістського
напряму соціологічного мислення); г) Л. Іоніна (репрезентація
культурно-аналітичної версії суб’єктивістського напряму соціологічного
мислення); д) П. Бурдьє (репрезентація
структуралістсько-конструктивістського (інтегративного) напряму
соціологічного мислення).

— Розробити критерії для порівняння відображення зв’язку в згаданих
концепціях.

— Порівняти відображення зв’язку в концепціях на основі виділених
критеріїв.

— Проаналізувати спробу розробки комплексної моделі зв’язку групових
життєвих стилів з соціальною структурою (за А. Січинським).

— Визначити напрямки та етапи еволюції відображення зв’язку групових
стилів життя з соціальною структурою

— Виробити узагальнені положення щодо теоретичного відображення
характеру досліджуваного зв’язку в соціологічних концепціях.

Об’єктом дослідження є соціологічні концепції, в яких відображено
зв’язок групових життєвих стилів з соціальною структурою.

Предмет ? спільне та відмінне в соціологічних концепціях щодо
відображення зв’язку групових життєвих стилів з соціальною структурою.

Методи дослідження: основний ? компаративний аналіз образів зв’язку
групових стилів життя з соціальною структурою в різних концепціях.
Побічно використовуються також такі загальнонаукові методи як
абстрагування, ідеалізація, узагальнення, логічний та історичний методи.

Наукова новизна одержаних результатів

— Вперше були розроблені критерії для порівняння відображення зв’язку
групових стилів життя і соціальної структури: а) соціоструктурний
(аспект соціальної структури, на який спираються автори різних концепцій
при формуванні образу досліджуваного зв’язку; б) соціокультурний
(теоретична орієнтація авторів концепцій при аналізі культури і
культурних явищ); в) логічно-конструктивний (логіка побудови
з’єднувальної ланки зв’язку групових життєвих стилів з соціальною
структурою, тобто відображувана форма зв’язку) (с.67-102, 103-104).

— Вперше за допомогою компаративного аналізу відображення зв’язку
групових життєвих стилів з соціальною структурою визначені етапи та
основні риси еволюції теоретичної рефлексії цього зв’язку. Зокрема,
визначені дві вихідні точки (начала) еволюції: концепція Т. Веблена та
концепція М. Вебера і, відповідно ? два її макронапрямки (с. 136-138,
143-146).

— За допомогою згаданого компаративного аналізу автор виробив
узагальнені положення щодо теоретичного відображення характеру
досліджуваного зв’язку в соціологічних концепціях, які можуть лягти в
основу розробки комплексної моделі цього зв’язку. Ці положення
інтегрують в собі основні риси концептуальних поглядів на характер
зв’язку (с. 138-140, 146-147).

— на відміну від інших дослідників, обґрунтовано, що концепції К.
Мангейма (на прикладі робіт «Ідеологія і утопія», «Соціологія
культури»), Т.Парсонса («Соціальна система»), Р.Мертона («Соціальна
теорія і соціальна структура»), а також Л. Іоніна (на прикладі праці
«Соціологія культури») можна розглядати як такі, що містять образи
зв’язку групових стилів життя з соціальною структурою (с.28-51).

Було розширено і доповнено концепцію соціальної структури П. Штомпки,
зокрема, по кожному з виділених Штомпкою аспектів розгляду соціальної
структури наведені конкретні приклади з праць класиків соціологічної
думки (Е. Дюркгайма, Г. Зіммеля, К. Маркса, М. Вебера) (с. 73-84).

Практичне значення одержаних результатів обумовлено в першу чергу
стрімким розвитком емпіричних досліджень зв’язку між стилем життя
індивіда або групи та їх позицією в соціальній структурі на тлі браку
систематизованої концептуальної бази, важливим етапом формування якої є
розгляд теоретичних підходів до визначення характеру зв’язку життєвих
стилів і соціальної структури. Концептуалізація еволюції відображення
згаданого зв’язку може стати теоретичною основою розробки його
комплексної моделі, при створенні якої залучатимуться дані конкретних
емпіричних досліджень. Дисертаційні матеріали можуть знайти застосування
при викладанні курсів теоретичної та загальної соціології, соціології
культури, теорій соціальної структурації та стратифікації. На основі
запропонованих в дисертаційній роботі положень може знайти подальший
розвиток стильовий підхід до аналізу соціальної структури. Результати
дослідження можуть стати теоретичною основою розробки комплексної
моделі зв’язку групових стилів життя з соціальною структурою.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були оприлюднені
у виступах на двох міжнародних конференціях (“Харківські соціологічні
читання” 2006 р. та VIII міжнародній конференції молодих науковців
«Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи
досліджень», 27-28 квітня 2006р.), на конференції з нагоди Днів науки
факультету соціології та психології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка у 2005 р., на декількох
методологічних семінарах факультету соціології та психології КНУ імені
Тараса Шевченка (2005-06 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені у чотирьох
публікаціях у фахових виданнях із соціології, згідно Постанов Президії
ВАК України.

Особистий внесок здобувача в першій статті, виданій у співавторстві
полягає в здійсненні аналітичного огляду образів зв’язку в різних
концепціях, оцінці їх логічної та емпіричної обґрунтованості та
формулюванні попередніх висновків щодо спільних і відмінних рис. В
другій статті авторові належить ідея виокремлення критеріїв для
порівняння образів зв’язку в різних концепціях на основі компонентів
відображуваного зв’язку, а також детальна розробка цих критеріїв.

Структура і обсяг дисертації зумовлені метою і завданнями дослідження.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку
використаних джерел (61 найменування). Обсяг основної частини складає
147 сторінок. Повний обсяг дисертації – 153 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі «Погляди на зв’язок між груповими стилями життя і
соціальною структурою в теоретичній соціології» після огляду стану
наукової розробки теми, був викладений авторський підхід до
інтерпретації ключових для даного дослідження понять «життєвий стиль» та
«соціальна структура», де була також обґрунтована можливість
застосування терміну «образи зв’язку». Надалі були розглянуті погляди на
зв’язок групових стилів життя з соціальною структурою в теоретичній
соціології від кінця ХІХ до кінця ХХ ст. В результаті було з’ясовано, що
найбільш глибинними, системними, понятійно насиченими та емпірично
обґрунтованими концепціями щодо виявлення та розгляду зв’язку групових
стилів життя з соціальною структурою є концепції М. Вебера та П. Бурдьє.
Ці два дослідники присвятили аналізу зазначеного зв’язку окремі праці
(як-то нариси про основні поняття стратифікації М. Вебера чи
«Дистинкції…» П. Бурдьє), в той час як автори інших проаналізованих
концепцій торкалися розгляду цього зв’язку побічно, в контексті інших
теоретичних досліджень, а тому вивчали його менш детально, концентруючи
увагу на його окремих рисах або окремих випадках його існування. Також
були виділені особливості образів зв’язку в різних концепціях.

Було, зокрема, визначено, що Т. Веблен розглядає стиль життя вищих
соціальних верств як невід’ємний атрибут, символ їх соціального статусу,
засіб, що цілеспрямовано слугує для демонстрацїї високої
соціально-економічної та соціально-політичної позиції, для отримання і
підтримання відповідного рівня соціального престижу. Демонстративні
аспекти стилю життя (дозвілля та споживання) покликані символізувати
приналежність до елітного прошарку, стану, групи, що було яскраво
продемонстровано Вебленом в «Теорії дозвільного класу». Також автор
зазначає, що в плані відображення зв’язку групових стилів життя і
соціальної структури, концепція Веблена має суттєві недоліки і
обмеження, зокрема, концентрація уваги дослідника лише на вищих
соціальних прошарках, перебільшення ролі і значення економічного фактору
в їєрархії престижу, брак конкретних емпіричних підтверджень теоретичних
висновків.

М. Вебер зосереджує увагу на тому, як життєвий стиль статусних груп,
міжкласових та внутрішньокласових, впливає на їх позиції в суб’єктивній
площині соціальної структури через престиж як суб’єктивний вимір
соціального статусу, хоча він також визнає, що на формування стилю життя
внутрішньокласової групи суттєво впливає специфіка того економічного
класу, до якого вона належить (тобто її об’єктивний економічний статус);
для міжкласових статусних груп, таких як бюрократія, вплив системи
економічної стратифікації на стиль життя значно менший. Було акцентовано
увагу на тому, що Вебер визнає можливість впливу стилю життя статусної
групи на її місце в соціальній структурі через престиж, який постає у
Вебера однією з основних характеристик статусних груп і відповідних
стилів життя як статусна почесть, як оцінка їх соціальної ваги в
суспільстві, що знаходить відображення в громадській думці. Статусна
група демонструє свою відмінність від інших груп, позиціонує себе в
соціальній структурі через конкретний стиль життя. Тобто стилізація
життя сприяє розгортанню соціальної диференціації через суб’єктивний
аспект статусу, адже оцінка суспільною свідомістю стилю життя певної
групи визначає її місце в картині соціальної структури, звісно остання
розглядається в даному випадку у суб’єктивній площині.

В концепції К. Мангейма простежено стратову диференціацію характеру
зв’язку: життєвий стиль привілейованих, панівних соціальних верств а
також верств пригнічених, нижчих детермінований їх стилем мислення
(ідеологічним чи утопічним), що в свою чергу визначається їх місцем в
соціальній стратифікації. В той же час для «вільної верстви»
інтеліґенції залежність зворотна: її невимушений, вільний і гнучкий до
змін стиль життя є основним фактором проміжковості, «міжкласовості» її
становища в соціальній структурі.

В контексті структурно-функціоналістських концепцій стиль життя
конкретної групи залежить від її місця в соціальній структурі, тобто від
статусу і ролі більшості її членів. Певні життєві стилі, що формуються
відповідно до соціальних ролей, сприяють закріпленню соціальної
диференціації, є одним з факторів збереження і відтворення існуючої
соціальної структури. Адже якщо соціальні статуси і ролі груп
детермінують їх стилі життя, то ці стилі життя, зберігаючись протягом
значного періоду часу, закріплюючись в діючій нормативній системі,
сприяють збереженню, відтворенню і стабілізації існуючої соціальної
структури.

Проаналізувавши праці Л. Іоніна, автор робить висновок, що у нього
диференціація форм і механізмів досліджуваного зв’язку носить
соціокультурний характер: при домінуванні моностилізму в культурі для
кожної групи існує лише один можливий стиль життя, що детермінується
правилами і нормами канону або традиції і стає для неї аскриптивним,
жорстко пов’язаним з її місцем в соціальній ієрархії, тобто стиль життя
групи цілком залежить від її об’єктивного місця в соціальній структурі,
він “насаджується” політичними інститутами на основі традиційних або
канонічних ідеологічних установок. За умов полістилізму характер зв’язку
змінюється: життєвий стиль групи являє собою один з факторів, що
визначає її місце в соціальній структурі. Це може відбуватись, зокрема,
через суб’єктивний аспект статусу (соціальний престиж, як у М. Вебера),
через оцінку місця групи в соціальній структурі, що виявляється в
суспільній свідомості, зокрема, стиль життя групи впливає на те, з яким
щаблем стратифікації ідентифікується група в уявленнях людей.

Розглянувши роботи П. Бурдьє автор зазначає, що у нього наявні два рівні
соціального простору (загальний макросоціальний і внутрішньокласовий) і,
відповідно, соціальної структури, адже він виділяє соціальні класи як
макроутворення і групи-фракції всередині класів як мікроутворення. На
рівні макросоціального простору життєвий стиль груп визначається
належністю їх до певного класу: представники одного соціального класу
об’єднані схожим життєвим досвідом, схожістю життєвих ситуацій, в які
вони потрапляють, а значить ? схожим габітусом, колективним класовим
габітусом, це породжує схожість життєвих стилів груп всередині класу і
дає можливість говорити про особливий «класовий» стиль життя, що,
безумовно, визначається позицією класу в соціальній структурі. Але
статус групи в контексті внутрішньокласової структури визначається
здебільшого її стилем життя, адже стилізація життя є тим засобом, за
допомогою якого одні групи демонструють свої відмінності від інших, що
знаходяться всередині того ж класу, позиціонують себе у
внутрішньокласовому просторі. Слід зазначити, що в концепції Бурдьє
присутні елементи узагальнення і синтезу попередньої теоретичної
рефлексії зв’язку групових стилів життя з соціальною структурою,
зокрема, ідей Т. Веблена та М. Вебера.

В другому розділі «Критерії порівняння відображення зв’язку групових
стилів життя та соціальної структури в теоретичній соціології» автор
запропонував і розробив критерії для порівняння образів досліджуваного
зв’язку в різних концепціях. Для цього були, по-перше, виділені
компоненти зв’язку: 1) об’єкти, що пов’язуютья (з одного боку, групові
життєві стилі, а з іншого – соціальна структура); 2) з’єднувальна ланка.
Також зазначено про доцільність розгляду групових життєвих стилів як
підсистеми в системі культури того чи іншого соціуму, адже якщо вважати
груповим стилем життя сукупність правил та зразків поведінки, звичаїв,
традицій, що притаманні представникам тієї чи іншої соціальної групи,
то все вищеперераховане є похідним від панівних в цій соціальній групі
цінностей, норм, ідей, поглядів, переконань, уявлень, що в свою чергу є
базовими складовими її духовної культури, яка по відношенню до
домінуючої культури даного соціуму може виступати як субкультура або
контркультура. Переважна більшість сучасних соціологів – дослідників
групових стилів життя розглядають їх в контексті широкої перспективи
культури, як складову культури певного соціуму, а Л. Іонін взагалі
використовує поняття «життєвий стиль» і «культурний стиль» як
синонімічні та розглядає зв’язок життєвих стилів і соціальної структури
в контексті зв’язку культури і соціальної структури.

Таким чином, оскільки специфіка теоретичної інтерпретації понять
«соціальна структура» і «культура соціуму», особливості розгляду цих
суттєвих аспектів соціальної реальності в кожній соціологічній
концепції є джерелом відмінностей між образами зв’язку групових стилів
життя і соціальної структури, сформованими в межах різних концепцій,
були запропоновані та розроблені такі критерії для порівняння образів
зв’язку в різних концепціях: 1) соціоструктурний критерій, а саме –
аспект (план) соціальної структури, на який спираються автори різних
концепцій при формуванні образу зв’язку групових життєвих стилів з
соціальною структурою; 2) соціокультурний критерій, а саме – теоретична
орієнтація авторів концепцій при аналізі культури і культурних явищ
(тобто та теорія або концептуальна схема, вивчення культури і культурних
явищ, на яку орієнтується дослідник при формуванні образу зв’язку
групових стилів життя з соціальною структурою). Два зазначених критерії
стосуються об’єктів зв’язку. Але ж крім цього є ще й сама з’єднувальна
ланка зв’язку, а логіка побудови цієї ланки в різних концепціях теж має
відмінності, одним з джерел яких є теоретико-методологічні особливості
кожної концепції. Тому необхідно виділити окремо логічно-конструктивний
критерій для порівняння, а саме – відображувана форма зв’язку групових
життєвих стилів з соціальною структурою (тобто як, з точки зору автора
тієї чи іншої концепції, виглядає схема зв’язку між соціальною
структурою та груповими життєвими стилями).

При розробці першого критерію було визначено, що оптимальною є 4-планова
модель соціальної структури П. Штомпки, який розглядав соціальну
структуру як багатомірну цілісність, єдність нормативного, ідеального,
інтеракційного та стратифікаційного вимірів (планів).

В процесі розробки другого критерію було з’ясовано, що кожна традиція
соціологічного мислення має свою специфіку розуміння сутності культури
і культурних явищ, що відображено у відповідних поняттях, свої базові
засади і принципи для дослідження культури та культурних явищ. Проте Л.
Іонін у своїй праці «Соціологія культури», фактично здійснивши процедуру
типологізації, звів усю багатоманітність теоретичних підходів до
розуміння культури до двох макронапрямків:
позитивістсько-об’єктивістського та культурно-аналітичного
(розуміючого), корені розмежування між якими містяться ще в
дільтеєвському розрізненні природничо-наукового пояснення та
культурно-історичного розуміння.

При розробці третього критерію було визначено, що зв’язок між будь-якими
явищами чи процесами проявляється перш за все в залежності або
взаємозалежності, були виділені дві можливі форми, в яких може
відображуватись взаємозалежність між груповими життєвими стилями та
соціальною структурою: а) двосторонньо-креативна взаємозалежність,
тобто така взаємозалежність, коли з одного боку об’єктивні соціальні
статуси груп визначають їх стилі життя, а з іншого ? навпаки, життєві
стилі груп можуть впливати на їх місце в суб’єктивній площині соціальної
структури (зокрема, через соціальний престиж) і зміна стилю життя групи
може призвести до зміни її суб’єктивного статусу. Важливо те, що в обох
випадках здійснюється вплив на формування, творення іншого об’єкту
зв’язку (в першому випадку об’єктивна позиція тієї чи іншої групи в
соціальній структурі впливає на формування її стилю життя, в іншому ?
життєвий стиль групи впливає на формування її суб’єктивного статусу); б)
односторонньо-креативна або різнопланова, коли один об’єкт зв’язку
впливає на формування другого, а другий слугує для збереження і
відтворення першого в існуючому стані і таким чином теж здійснює на
нього вплив (наприклад, якщо соціальні статуси і ролі груп детермінують
їх стилі життя, то ці стилі життя, зберігаючись протягом значного
періоду часу, підтримувані нормативною системою, сприяють закріпленню
існуючої соціальної структури, забезпечують її збереження і
відтворення).

Третій розділ «Порівняння відображення зв’язку групових стилів життя та
соціальної структури в теоретичній соціології» присвячений
безпосередньому порівнянню образів досліджуваного зв’язку в різних
концепціях на основі розроблених критеріїв, а також розгляду спроби
створення комплексної моделі цього зв’язку з елементами теоретичного
синтезу попередніх поглядів.

По-перше, автором були виділені особливості окреслених в різних
концепціях образів зв’язку групових життєвих стилів з соціальною
структурою по кожному із запропонованих в другому розділі критеріїв.
Досить легко були встановлені схожості між концепціями за першими двома
критеріями, на основі яких проявляються підходи до розуміння об’єктів,
що пов’язуються (об’єктів зв’язку).

За соціоструктурним критерієм схожості наявні в концеціях Т. Веблена,
М. Вебера, Л. Іоніна та П. Бурдьє – всі вони орієнтуються на
стратифікаційний аспект соціальної структури. Близький до них і К.
Мангейм, хоча він при аналізі соціальної структури використовував
стратифікаційний аспект в комбінації з ідеальним. Структурні
функціоналісти при аналізі соціальної структури спирались на нормативний
її аспект.

N x A i i

:

< >

@

Ue

L N A i B

ae

e

e

i

i

Ue??A?JthLthA

A

сіологічного підходів до розуміння культури. До діяльнісного підходу
схиляється і Т. Веблен. Л. Іонін в розумінні змісту і сутності культури
є прихильником концепції реперезентативної культури Тенбрука. П. Бурдьє
дотримується гносеологічного підходу до розуміння змісту і сутності
культуриє. В контексті виділених Л. Іоніним двох напрямків теоретичних
та методологічних орієнтацій при дослідженні культури і культурних явищ
спільність можна простежити у М. Вебера, К. Мангейма та самого Л.
Іоніна, яких можна віднести до напряму культурно-аналітичного.
Структурно-функціоналістські концепції належать до
позитивістсько-об’єктивістського напряму. Враховуючи зазначені два
моменти, можна сказати, що найбільш близькими за другим критерієм
порівняння є концепції М. Вебера та К. Мангейма.

Складніше порівнювати образи зв’язку за такою складовою як з’єднувальна
ланка зв’язку і, відповідно, за логічно-конструктивним критерієм
(відображувана форма зв’язку групових життєвих стилів з соціальною
структурою). За цим критерієм кожній концепції притаманні свої
особливості. Зокрема, автором зазначено, що Т. Веблен з одного боку
визнає підпорядковуючий детермінуючий вплив об’єктивного соціального
статусу групи на її стиль життя, а з іншого він визнає також і те, що
цей стиль життя поступово стає головним фактором отримання, збереження і
підтримання її суб’єктивного статусу (соціального престижу). Таким
чином, Веблен відображає зв’язок життєвих стилів і соціальної структури
як двосторонньо-креативну взаємозалежність.

У М. Вебера наявне відображення зв’язку між груповими стилями життя і
соціальною структурою у вигляді двосторонньо-креативної
взаємозалежності, але при цьому залежність в обох напрямках є частковою
і ступінь впливу того чи того об’єкту зв’язку змінюється в залежності
від різновиду статусної групи. Стиль життя внутрішньокласових груп
здебільшою визначається специфікою того економічного класу, до якого
вона належить. Для міжкласових статусних груп, таких як бюрократія,
вплив системи економічної стратифікації на стиль життя значно менший,
адже їх соціальний статус визначається не стільки об’єктивними
параметрами (розмір матеріального доходу, обсяг власності, обсяг доступу
до влади), скільки суб’єктивними характеристиками (рівень отримуваної
шани, поваги, престижу), тобто позицією в суб’єктивній площині
соціальної структури. Вебер більше концентрується на аналізі міжкласових
статусних груп і тому більше акцентує уваги на тому, як життєвий стиль
групи впливає на її місце в суб’єктивній площині соціальної структури.

К. Мангейм визнає можливість двосторонньо-креативної взаємозалежності
між груповими стилями життя і соціальною структурою, але лише в
контексті однієї соціальної верстви ? інтеліґенції. Життєвий стиль
панівних та нижчих верств детермінований відповідним стилем мислення
(ідеологічним або утопічним), що в свою чергу визначається їх
об’єктивною позицією в соціальній структурі.

Форма зв’язку групових стилів життя з соціальною структурою в контексті
структурного функціоналізму постає як односторонньо-креативна або
різнопланова взаємозалежність, тобто така взаємозалежність, коли один
об’єкт зв’язку впливає на формування другого (стабільна соціальна
структура впливає на групові стилі життя), а другий слугує для
збереження і відтворення першого і таким чином теж здійснює на нього
якби «підповерхневий», латентний вплив (групові стилі життя забезпечують
збереження, відтворення і стабілізацію існуючої структури).

За Л. Іоніним, домінування моностилізму або полістилізму в культурі
породжують різні форми зв’язку групових життєвих стилів і соціальної
структури. При моностилізмі для кожної групи існує лише один можливий
стиль життя, що детермінується правилами і нормами канону або традиції і
стає для неї аскриптивним, жорстко пов’язаним з її об’єктивною позицією
в соціальній ієрархії. За умов полістилізму форма зв’язку змінюється,
можна говорити про двосторонньо-креативну взаємозалежність: життєвий
стиль групи являє собою основний фактор, що визначає її місце в
суб’єктивній площині соціальної структури (тобто виникає зворотній
вплив групового стилю життя на позицію соціальної групи, але вже в
суб’єктивній площині соціальної структури).

Підхід П. Бурдьє щодо розуміння форми зв’язку групових життєвих стилів і
соціальної структури можна вважати дворівневим, адже він виділяє
соціальні класи як макроутворення і групи-фракції всередині класів як
мікроутворення. На рівні загального або макросоціального простору та
відповідної структури, де, як окремі елементи, виділяються соціальні
класи, спостерігається залежність групових життєвих стилів від позиції
групи в соціальній структурі, адже представники одного соціального
класу об’єднані схожим життєвим досвідом, схожістю життєвих ситуацій, в
які вони потрапляють, а значить – схожим габітусом. Це безсумнівно
породжує схожість життєвих стилів груп всередині класу. На рівні
внутрішньокласового соціального простору і внутрішньокласової структури
зменшується значення економічних засобів для позиціонування певної групи
і, відповідно, збільшується роль культурних і відмінностей у
символічному капіталі, а значить ? в соціальному престижі. Тобто в
контексті внутрішньокласового простору суттєво посилюється зворотній
вплив стилю життя групи на її статус в суб’єктивному аспекті.

Також в цьому розділі автор обґрунтовує необхідність покладення в основу
узагальненої, синтезованої позиції щодо відображення характеру зв’язку
групових життєвих стилів з соціальною структурою комплексного розуміння
форми зв’язку. Елементи такого розуміння наявні вже у М. Вебера, в
концепції якого вперше було зафіксовано не тільки те, що між груповими
життєвими стилями та соціальною структурою наявна взаємозалежність, а й
зміна форми і механізму зв’язку в контексті різних сеґментів одного й
того самого суспільства.

Серед сучасних соціологів, які роблять спроби розробки комплексної
моделі зображення зв’язку групових життєвих стилів з соціальною
структурою, можна назвати польського дослідника А. Січинського. В своїй
роботі «Стиль життя. Культура. Вибір» він в основному приділяє увагу
аналізу самої сутності такого явища як життєвий стиль індивіда або
групи, але в контексті цього торкається проблеми зв’язку життєвого стилю
з соціальною структурою. Можна сказати, що Січинський прагне поєднати
основні риси форми зв’язку групових стилів життя з соціальною
структурою, відображеної у структурно-функціоналістських концепціях та
форми, що її окреслив Л. Іонін за умов панування в суспільстві
полістилістичної культури.

Фундаментальним положенням А. Січинського при аналізі життєвих стилів є
наявність можливості вибору, а точніше – виборів, що їх здійснює
індивід/група протягом всього життя (так само як і у Іоніна), але існує
певний набір, «репертуар» можливостей, який обмежує цей вибір. Кожна
культура (культура певного місця й часу, певного соціуму, в т.ч.
соціальної верстви або класу) має свій репертуар знаків, символів,
смислів, поглядів, а також цінностей, норм, звичаїв. І все це впливає на
вибір, який роблять індивід чи група, приймаючи той чи інший стиль
життя. Ціннісно-нормативне обмеження альтернатив поведінки і,
відповідно, вибору життєвих стилів ? це той момент, в якому польський
дослідник погоджується із структурними функціоналістами. Тобто, можна
сказати, що Січинський визнає можливість впливу групового життєвого
стилю на місце групи в соціальній структурі через самоідентифікацію
групи з певною позицією та через ідентифікацію групи суспільною
свідомістю з тим чи іншим положенням в структурі (суб’єктивна оцінка
статусу, соціальний престиж), а також і зворотнього впливу, а саме,
залежності групового стилю життя від позиції групи в соціальній
структурі, коли життєві стилі сприяють закріпленню, відтворенню і
стабілізації існуючої структури. Важливо те, що ці два напрямки
залежності і впливу можуть співіснувати одночасно, в одному суспільстві
і в один історичний період.

Робота Січинського виступає суттєвим допоміжним засобом для вироблення
узагальнених положень щодо теоретичної рефлексії характеру зв’язку
групових життєвих стилів і соціальної структури:

1) В усіх розглянутих концепціях визнано, що між груповими життєвими
стилями та соціальною структурою наявний взаємозв’язок,
взаємозалежність, взаємообумовленість.

2) М. Вебер, Т. Веблен, Л. Іонін та П. Бурдьє визнають, що стиль життя
групи являє собою один з факторів формування соціального статусу групи.
Це відбувається через суб’єктивний вимір статусу (соціальний престиж),
через оцінку місця групи в соціальній структурі, що виявляється в
суспільній свідомості, зокрема, стиль життя групи впливає на те, з яким
щаблем стратифікації ідентифікується група в уявленнях людей. За таких
умов зміна групою свого стилю життя може спричинити і зміну її позиції в
соціальній структурі через зміну статусу в його суб’єктивному вимірі,
адже зміна стилю життя може призвести до зміни престижу групи, оцінки її
місця в соціальній структурі. Тобто життєві стилі груп можуть бути і
одним з чинників соціоструктурних змін, а саме, змін в суб’єктивній
площині соціальної структури.

3) В усіх розглянутих концепціях визнано те, що групові життєві стилі в
тій чи іншій мірі регулюються ціннісно-нормативною системою і системою
соціальних ролей і залежать від об’єктивного соціального статусу групи,
від об’єктивних аспектів її позиції в соціальній структурі. Соціальна
роль переважної більшості членів групи впливає, хоча й не абсолютно, на
формування стилю життя цієї групи. Життєві стилі, що формуються у
відповідності до соціальних ролей, сприяють закріпленню існуючої
соціальної диференціації і, зберігаючись протягом значного періоду часу,
підтримувані нормативною системою, стають одним з факторів збереження і
відтворення існуючої соціальної структури.

Якщо говорити про історико-онтологічні референти концептуального
відображення досліджуваного зв’язку, то слід зазначити, що обидва
напрямки залежності і впливу майже завжди співіснують одночасно, в
одному суспільстві і в один історичний період. Адже практично не існує
суспільств, які були стовідсотково моностилістичними (в розумінні Л.
Іоніна), де не було б ніякої можливості вибору і поведінка індивідів і
груп була б цілковито «вимушеною». Мінімальна можливість вибору є
завжди. Але в той же час не існує і абсолютно полістилістичних
суспільств, вибір завжди в тій чи іншій мірі обмежений панівною
ціннісно-нормативною та соціально-рольовою системою.

Звичайно, взаємозалежність групових життєвих стилів та соціальної
структури в межах одного суспільства ніколи не буває паритетною. В
контексті різних сеґментів соціальної структури, різних її рівнів,
різних щаблів соціальної стратифікації відбувається акцентуація,
посилення одного з напрямків (векторів) залежності і впливу, збільшення
його значення і ролі. Саме такі випадки особливо підкреслювались М.
Вебером при аналізі міжкласових статусних груп, К. Мангеймом в концепції
«проміжкової верстви» інтеліґенції, П. Бурдьє при аналізі груп-фракцій
як елементів внутрішньокласової структури.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової
задачі, що виявляється в концептуалізації еволюції відображення в
теоретичній соціології зв’язку групових життєвих стилів з соціальною
структурою. Вирішена ця задача за допомогою компаративного аналізу
відображення зв’язку групових стилів життя з соціальною структурою в
різних концепціях.

В перебігу дослідження було з’ясовано, що ключовим критерієм для
порівняння відображення зв’язку групових стилів життя і соціальної
структури в різних концепціях є логічно-конструктивний критерій, тобто
логіка побудови з’єднувальної ланки, або відображувана форма зв’язку,
оскільки саме за цим критерієм можна віднайти найбільше відмінностей між
різними концепціями. Справді, кожному дослідникові притаманна своя
специфіка поглядів на форму зв’язку групових стилів життя і соціальної
структури. Тим не менш, можна виділити подібності і за цим критерієм,
здійснити процедуру групування і виділити напрямки та етапи еволюції
відображення досліджуваного зв’язку.

Можна сказати, що еволюція відображення зв’язку групових стилів життя і
соціальної структури має два вихідні начала і, відповідно, два
макронапрямки. Перший був започаткований Т. Вебленом, його дослідницьку
лінію частково продовжили М. Вебер і, на сучасному етапі, П.Бурдьє. Три
згадані автори роблять акцент на часовому аспекті зв’язку, а саме
розглядають цей зв’язок в динаміці, досліджують його часову структуру,
показують, яким чином виникає взаємність зв’язку (зворотній вплив).
Отже, особливою рисою цих концепцій є відображення зв’язку групових
стилів життя і соціальної структури як послідовного взаємозв’язку, тобто
визнання не лише того, що об’єктивний соціальний статус групи здійснює
підпорядковуючий, детермінуючий вплив на формування її стилю життя, а й
того, що з часом, поступово, виникає зворотній вплив стилю життя групи
на її соціальний статус в суб’єктивному аспекті, в суб’єктивному
розумінні. Це є важливим положенням, оскільки на сьогоднішній день
більшість дослідників історії теоретичної соціології, зокрема згаданих
концепцій, фокусують увагу лише на першому фазисі цього взаємозв’язку,
тільки на одному векторі впливу, а саме ? на детермінуючому,
односпрямованому впливі об’єктивного соціального статусу на стиль життя,
і, спираючись на ці теоретичні розробки, проводиться також і чимало
емпіричних досліджень спрямованих на обґрунтування того, що стиль життя
індивіда або групи обумовлений, спричинений їх соціальним статусом, є
від нього похідним, знаходиться з ним у відношеннях типу
«базис-надбудова». Насправді, таке розуміння є неповним і недостатнім,
адже ігнорується відображення згаданими авторами зворотнього впливу
стилю життя на соціальний статус в суб’єктивному сенсі.

Іншим відгалуженням вебленівської лінії відображення зв’язку є
структурно-функціоналістські концепції Т. Парсонса та Р.К. Мертона.
Останні також фіксують взаємозв’язок стилів життя груп з їх положенням в
соціальній структурі, але в контексті їх концепцій вже не йдеться про
об’єктивні і суб’єктивні складові соціального статусу, а робиться
акцентуація аналізу на нормативно-рольовому аспекті соціальної структури
а також на сталості і стабільності її існування: певні життєві стилі, що
формуються відповідно до соціальних ролей, сприяють закріпленню
соціальної диференціації, є одним з факторів збереження і відтворення
існуючої соціальної структури. Адже якщо соціальні статуси і ролі груп
детермінують їх стилі життя, то ці стилі життя, зберігаючись протягом
значного періоду часу, вбудовуючись в діючу нормативну систему, сприяють
закріпленню існуючої соціальної структури, забезпечують її збереження,
відтворення і стабілізацію, а значить ? збереження загальносоціального
порядку, стабільності і гармонії в соціальній системі, оскільки, як
відомо, Т. Парсонс розглядав соціальну систему як складову більш
загальної системи дії, а для того, щоб система дії могла функціонувати,
вона має відповідати чотирьом вимогам: адаптації, інтеграції, досягнення
цілей та збереження взірця. Збереження взірця, або успадкування набутого
досвіду, забезпечують в тому числі і стилі життя соціальних груп, адже
вони сприяють закріпленню і відтворенню в часі, в кожному наступному
поколінні, існуючого типу соціальної структури.

Другий макронапрямок еволюції відображення досліджуваного зв’язку був
започаткований М. Вебером і продовжений К. Мангеймом, П. Бурдьє та Л.
Іоніним. В контексті цього напряму увага сконцентрована на
соціально-просторовому аспекті зв’язку, тобто на різних його формах і
механізмах, що виникають в різних суспільствах або в різних сеґментах
одного й того самого суспільства. М. Вебер, К. Мангейм та П. Бурдьє
визнають одночасне існування різних форм досліджуваного зв’язку в межах
кожного суспільства, що обумовлене його соціоструктурною диференціацією
(соціальна стратифікація у Вебера і Мангейма, виділення двох рівнів
соціального простору у П. Бурдьє). В той же час Л. Іонін визнає
можливість синхронічного або діахронічного існування різних форм
зв’язку групових стилів життя з соціальною структурою в різних типах
суспільства, що виділені ним на основі соціокультурних критеріїв
(суспільства моностилістичної та полістилістичної культури).

Таким чином, при формулюванні узагальнених положень щодо теоретичного
відображення характеру зв’язку групових життєвих стилів з соціальною
структурою, які можуть стати теоретичною основою його комплексної
моделі, слід перш за все враховувати відмінності при окресленні авторами
тих чи інших концепцій форми зв’язку. Спроба розробки комплексної
моделі зв’язку групових життєвих стилів з соціальною структурою була
показана на прикладі А. Січинського, який в теоретичному плані
намагається поєднати основні риси форми зв’язку групових стилів життя з
соціальною структурою відображеної у структурно-функціоналістських
концепціях (які являють собою один із варіантів
позитивістсько-об’єктивістського напрямку соціологічного мислення) та
форми, що її окреслив Л. Іонін (який в плані теоретичної соціології
позиціонує себе ближче до суб’єктивістської соціології розуміння) за
умов панування в суспільстві полістилістичної культури. Враховуючи ідеї
А.Січинського, автор і виклав узагальнені положення щодо теоретичної
рефлексії характеру зв’язку групових життєвих стилів і соціальної
структури. В них, зокрема, було зазначено а) що згаданий зв’язок
відображається як взаємозалежність, взаємообумовленість двох явищ; б)
що одразу декілька авторів (зокрема, М. Вебер, Т. Веблен, Л. Іонін, П.
Бурдьє) розглядають стиль життя групи як один з головних факторів, що
визначає її соціальний престиж, авторитет, позицію в суб’єктивній
площині соціальної структури, тобто в картині соціальної структури, яка
формується в суспільній свідомості, в громадській думці, точніше в
головах її носіїв; в) що в усіх розглянутих концепціях визнано те, що
життєві стилі груп в тій чи іншій мірі врегульовані, по-перше,
об’єктивним статусом їx членів (головним чином, соціально-економічним),
а по-друге, домінуючою ціннісно-нормативною системою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Кролевець О.М., Яковенко Ю.І. Образи зв’язку групових стилів життя і
соціальної структури в соціологічних концепціях ХХ ст. // Социальные
технологии: актуальные проблемы теории и практики. – Вып. 27.
–Киев-Москва-Одесса-Запорожье, 2005. – С. 162-172

Кролевець О.М., Яковенко Ю.І. Критерії порівняння образів зв’язку
групових стилів життя та соціальної структури в різних концепціях ХХ
ст. // Социальные технологии: актуальные проблемы теории и практики. –
Вып. 28. –Киев-Москва-Одесса-Запорожье, 2005. – С. 157-168

Кролевець О.М. Відображення зв’язку стилю життя соціальних верств з їх
соціальним статусом в концепції Т. Веблена // Вісник Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Соціологія.
Психологія. Педагогіка”. – 2006. –Вип.24-25. – С.18 – 20

Кролевець О.М. Відображення зв’язку групових стилів життя та соціальної
структури в концепціях М. Вебера та Л. Іоніна // Методологія, теорія та
практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових
праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного
університету імені В.Н.Каразіна, 2006. – С. 239-245

АНОТАЦІЯ

Кролевець О.М. Еволюція відображення зв’язку групових стилів життя та
соціальної структури в соціологічних концепціях.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.01 – теорія та історія соціології.– Київський
національний університет імені Тараса Шевченко. – Київ, 2007.

Дисертацію присвячено концептуалізації еволюції відображення в
теоретичній соціології зв’язку між груповими стилями життя та соціальною
структурою.

За допомогою компаративного аналізу відображення зв’язку групових
життєвих стилів з соціальною структурою визначені етапи та основні риси
еволюції теоретичної рефлексії такого зв’язку. Зокрема, визначені дві
вихідні точки (начала) еволюції: концепція Т. Веблена та концепція М.
Вебера і, відповідно ? два її макронапрямки. В узагальнених положеннях
було, зокрема, зазначено: а) що згаданий зв’язок відображається як
взаємозалежність, взаємообумовленість двох явищ; б) що декілька авторів
(зокрема, М. Вебер, Т. Веблен, Л. Іонін, П. Бурдьє) розглядають стиль
життя групи як один з головних факторів, що визначає її соціальний
престиж, авторитет, позицію в суб’єктивній площині соціальної структури;
в) що у всіх розглянутих концепціях визнається те, що життєві стилі
груп в тій чи іншій мірі врегульовані, по-перше, об’єктивним статусом їx
членів (головним чином, соціально-економічним), а по-друге, домінуючою
ціннісно-нормативною системою.

Ключові слова: відображення зв’язку, груповий стиль життя, соціальна
структура, соціальний статус, соціальний престиж, соціальна роль,
прагнення до дистинкції, соціальна диференціація.

АННОТАЦИЯ

Кролевец А.Н. Эволюция отображения связи групповых стилей жизни и
социальной структуры в социологических концепциях.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.01 – теория и история социологии.– Киевский
национальный университет имени Тараса Шевченко.– Киев, 2007.

Исследование посвящено концептуализации эволюции отображения в
теоретической социологии связи между стилями жизни социальных групп и их
позициями в социальной структуре.

Обосновав целесообразность рассмотрения групповых жизненных стилей как
подсистемы в системе культуры того или иного социума, автор предложил и
разработал критерии для сравнения образов связи в различных концепциях
на основе выделения компонентов отображаемой связи: а) социоструктурный
(аспект социальной структуры, на который опираются авторы концепций при
формировании образа исследуемой связи); б) социокультурный
(теоретическая ориентация авторов концепций при анализе культуры и
культурных явлений; в) логично-конструктивный (отображаемая форма связи,
логика построения соединительного звена). При разработке последнего
критерия были выделены две возможные формы, в которых может
отображаться взаимозависимость между групповыми стилями жизни и
социальной структурой: а) двусторонне-креативная взаимозависимость
(когда осуществляется взаимное влияние на формирование, создание другого
объекта связи); б) односоторонне-креативная (когда один объект влияет на
формирование второго, а второй служит для сохранения и воспроизводства
первого в существующем состоянии).

В результате сравнения отображения связи в различных концепциях на
основе выделенных критериев, автор пришел к выводу, что ключевым
критерием для определения направлений и этапов эволюции отображения
исследуемой связи является отображаемая форма связи.

Эволюция отображения связи групповых стилей жизни и социальной структуры
имеет два исходящих начала и, соответственно, два макронаправления.
Первое было основано Т. Вебленом, его исследовательскую линию частично
продолжили М.Вебер и П. Бурдье. Три упомянутые авторы акцентируют
внимание на временном аспекте связи, а именно, рассматривают эту связь в
динамике, показывают, каким образом возникает взаимность связи.
Особенной чертой этих концепций является является отображение
упомянутой связи как последовательной взаимозависимости, т.е. признание
не только того, что объективный социальный статус группы определяет ее
стиль жизни, но и того, что со временем, постепенно возникает обратное
влияние стиля жизни группы на ее престиж (социальный статус в
субъективном аспекте).

Другим ответвлением вебленовской линии отображения связи являются
структурно-функционалистские концепции, авторы которых рассматривают
стили жизни социальных групп как один из факторов, способствующих
закреплению и воспроизводству существующего типа социальной структуры.

Второе макронаправление эволюции отображения исследуемой связи было
основано М. Вебером и продолжено К. Мангеймом, П. Бурдье и Л. Иониным. В
контексте этого направления внимание сконцентрировано на
социально-пространственном аспекте связи, а именно на разных ее формах и
механизмах, возникающих в различных типах обществ либо в контексте
различных сегментов одного и того же общества.

В сформулированных автором обобщающих положениях, в частности, было
отмечено: а) что упомянутая связь отображается как взаимообусловленность
двух явлений; б) что несколько авторов (М. Вебер, Т. Веблен, Л. Ионин,
П. Бурдье) рассаматривают стиль жизни группы как один из главных
факторов, определяющих ее социальный престиж, авторитет, позицию в
субъективной плоскости социальной структуры, которая формируется в
общественном сознании, точнее, в головах его носителей; в) во всех
рассмотренных концепциях признано, что жизненные стили групп в той или
иной степени урегулированы, во-первых объективным статусом их членов
(главным образом социально-экономическим), а во-вторых, доминирующей
ценностно-нормативной системой.

Ключевые слова: отображение связи, групповой стиль жизни, социальная
структура, социальный статус, социальный престиж, стремление к
различению, социальная дифференциация.

ANNOTATION

Krolevets O.M. Evolution of the representation of connection between the
lifestyles of social groups and the social structure in sociological
conceptions.– Manuscript.

The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological
Sciences.– 22.00.01.– Theory and history of sociology.– Taras
Shevchenko Kyiv University.– Kyiv, 2007.

The research is devoted to the conceptualisation of the evolution of
theoretical representation of connection between the lifestyles of
social groups and their position in the social structure.

By means of comparative analysis, the author designates the directions
of the evolution of theoretical representation of such connection. This
evolution has two start points (the conceptions of Th. Veblen and M.
Weber) and two macro-directions respectively. In the integrative
principles the author says: a) that such connection is represented as a
co-influence of two phenomena; b) that Th. Veblen, M. Weber, L. Ionin
and P. Bourdieu consider the lifestyle of a social group as one of the
main factors, that determines their social esteem and authority; c) that
all scientists agree, that the lifestyles of social groups are always
regulated by their socioeconomic status and also by the dominant system
of values and norms.

Key words: representation of connection, lifestyle of a social group,
social structure, social status, social prestige, aspiration for
distinction, social differentiation.

Похожие записи