Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ШУКАНОВ ПАВЛО ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 911.3:323.11(100)

Етногеографічні чинники сучасних глобальних та регіональних
територіально-політичних процесів

Спеціальність: 11.00.02 – економічна та соціальна географія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Полтавського
університету споживчої кооперації України.

Науковий керівник: доктор економічних наук

Джаман Михайло Олексійович,

Полтавський університет споживчої кооперації України,

професор, завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, доцент

Дністрянський Мирослав Степанович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

професор кафедри географії України

кандидат географічних наук, доцент

Стафійчук Валентин Іванович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри
країнознавства і туризму

Захист відбудеться “ 18 ” березня 2008 року о 16 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, ДСП ( 680,
просп. акад. Глушкова, 2; географічний факультет, ауд. 312.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.
Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “ 15 ” лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор географічних наук, професор С.І. Іщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування і розвиток політичної карти світу
відрізняється суперечливими процесами міжетнічної консолідації та
дезінтеграції. Ключовим є взаємозв’язок етносу і території з процесами
глобалізації, на основі якого здійснюється трансформація сучасних і
поява нових етнодержавних утворень. При цьому в багатьох регіонах і в
цілому у світі посилюється міжетнічна напруженість, зростають міжнародні
суперечності і конфлікти, що послаблює стійкість, цілісність і
стабільність розвитку етносфери і навколишнього природного середовища.
Тому вивчення територіально-політичних процесів у контексті зростаючого
впливу етногеографічних чинників на глобальні та регіональні
етнонаціональні системи має велике значення в сучасному світоустрої.
Серед зарубіжних учених із даної тематики слід виділити праці таких
фахівців, як З. Бжезінський, Ю.В. Бромлей, С.І. Брук, М. Говард, Л.М.
Гумільов, М.Г. Делягін, О.О. Зінов’єв, Г. Кіссінджер, В.О. Колосов, В.П.
Максаковський, М.С. Мироненко, О.С. Панарін, Е. Сміт, Ф. Фукуяма, С.
Хантінгтон, М.М. Чебоксаров та ін. Істотний внесок у вивчення
етнополітичних аспектів міжнародних відносин зробили українські учені
М.В. Багров, О.Г. Білорус, А.П. Голіков, В.О. Дергачов, В.О. Джаман,
М.С. Дністрянський, Ф.Д. Заставний, П.О. Масляк, Я.Б. Олійник, О.Г.
Топчієв, О.І. Шаблій, Б.П. Яценко та ін.

Результати наукового вивчення впливу етногеографічних чинників на
сучасні глобалізаційні процеси сприятимуть розвитку української
державності й міжетнічної консолідації в суспільстві, що обумовило вибір
теми дисертаційної роботи та її значення для розвитку країни.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження безпосередньо пов’язане з науково-дослідною роботою, яка
виконується на кафедрі загальноекономічних дисциплін Полтавського
університету споживчої кооперації України з теми “Геоекономічні аспекти
розвитку України в умовах глобалізації та регіоналізації світу” (№
реєстрації 215/04). Автор є науковим керівником творчого колективу і
здійснює виконання основних розділів указаної науково-дослідної теми.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення
найважливіших закономірностей впливу етногеографічних чинників на
глобальні та регіональні територіально-політичні процеси, під якими
розуміється взаємозв’язок глобалізації та регіоналізації світу як
основоположних тенденцій розвитку антропосфери на різних етапах
трансформації суспільства і міждержавних відносин.

Відповідно до вказаної мети в дисертації поставлені такі завдання:

— розкрити та поглибити теоретико-методичні основи
суспільно-географічного дослідження територіально-політичних процесів;

— дослідити етногеографічну структуру антропосфери і виявити значення
етнічних потреб в її формуванні;

— розробити типологію країн світу за етнонаціональним складом і ступенем
етнічного впливу;

— удосконалити методику визначення міжетнічної напруженості в контексті
глобальних процесів з метою попередження конфліктів між етносами і
державами;

— розкрити і конкретизувати етногеографічні аспекти глобалізації та її
взаємозв’язок із процесами регіоналізації світу;

— визначити вплив етногеографічних чинників на глобальні та регіональні
територіально-політичні процеси;

— визначити геоетнополітичні тенденції, перспективи розвитку етносфери і
можливі шляхи гармонізації міжнародних відносин.

Об’єкт дослідження – територіально-політичні процеси етносфери, що
відображають етнічну диференціацію та інтеграцію антропосфери.

Предмет дослідження – вплив етногеографічних чинників на
територіально-політичні процеси і трансформацію етносфери в умовах
глобалізації та регіоналізації світу.

Методологія і методи дослідження. Теоретико-методологічною основою
дисертаційної роботи є науково-теоретичні та прикладні положення
суспільної географії, етнології і демографії в їх тісному взаємозв’язку
з етнографією, етнопсихологією, етнофілософією, етноконфліктологією та
іншими науками що вивчають феномен етнічності. В процесі дослідження
були використані такі методи: історичний; описовий; статистичний;
картографічний; порівняльного аналізу; діалектичний; математичний;
системного аналізу та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

— розкрито значення етногеографічних чинників у розвитку процесів
глобалізації та регіоналізації етносфери;

— науково обґрунтовані критерії визначення типів країн світу та
запропонована відповідна типологія за етнонаціональним складом і
ступенем етнічного впливу на процеси формування політичної карти світу;

— розроблена і застосована методика визначення та класифікації
міжетнічної напруженості;

— визначена проміжна роль регіоналізації в процесах трансформації,
космополізації та глобалізації етносфери;

удосконалено:

— суспільно-географічний підхід до вивчення етносфери на основі
обґрунтування універсальної значущості і взаємозв’язку етнічних потреб
та їх впливу на територіально-політичні процеси;

— методику виявлення і попередження міжетнічних конфліктів у контексті
застосування сучасних положень геоетнополітики;

— наукове обґрунтування суспільно-географічних підходів при розкритті
змісту понять “етнос”, “етногеографічні чинники”, “глобалізація” та їх
взаємозв’язок із процесами регіоналізації світу;

отримало подальший розвиток:

— застосування аналізу міжетнічних конфліктів на основі виявлення
міжетнічної напруженості на глобальному і регіональному рівнях;

— наукове обґрунтування значення етнічного різноманіття антропосфери як
стримуючого чинника руйнування географічної оболонки Землі;

— суспільно-географічне обґрунтування геоетнополітичних і геоекономічних
тенденцій та перспектив розвитку етносфери.

Практичне значення одержаних результатів пов’язане з можливістю їхнього
використання для: визначення перспективного геостратегічного напряму
розвитку держави; обґрунтування ефективної внутрішньої регіональної та
міжнаціональної політики; здійснення моніторингу по окремих регіонах
країн і світу в цілому з метою виявлення, локалізації та запобігання
осередкам міжетнічних конфліктів, зміцнення державності й успішного
протистояння згубним впливам глобалізації.

Окремі положення дисертаційного дослідження використовуються при
викладанні навчальних курсів “Геоглобалістика та проблеми глобалізації”,
“Геополітика” для студентів спеціальності “географія та історія”
Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка
(довідка № 0830/01-37/4), курсу “Основи геоекономіки та проблеми
глобалізації” для студентів-економістів і менеджерів у Полтавському
університеті споживчої кооперації України (довідка № 45-121/14).

Особистий внесок дисертанта в розроблення наукових результатів і
положень, які виносяться на захист. Дисертація є результатом
самостійного наукового дослідження. Автором встановлено провідне
значення етногеографічних чинників у сучасних глобальних та регіональних
територіально-політичних процесах, розкрито суспільно-географічну
сутність глобалізації та проміжну роль регіоналізації в процесах
етнотериторіальної уніфікації. Розроблено і застосовано новий
типологічний підхід до дослідження етнополітичної диференціації
антропосфери і впливу міжетнічної напруженості на процеси формування
політичної карти світу. Запропоновано індекс етнічної консолідації, на
основі якого визначається відносна величина координації міжетнічної
напруженості. Обґрунтовано застосування основних положень
геоетнополітики з метою гармонізації міжнародних відносин і виявлено
найважливіші тенденції та перспективи розвитку етносфери.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Найважливіші
положення, результати, висновки і рекомендації дослідження були
обговорені на VIII з’їзді Українського географічного товариства (Луцьк,
2000 р.) і на 14-и міжнародних та всеукраїнських конференціях, серед
яких Міжнародна науково-теоретична конференція “Глобалізація економіки:
нові можливості або загроза людству” (21-22 березня 2001 р., м.
Донецьк), Міжнародна науково-теоретична конференція “Глобалізм очима
сучасника: блиск і злидота феномена”

(26-27 вересня 2002 р., м. Суми), Всеукраїнський науково-практичний
семінар “Впровадження сучасних технологій навчання географії у шкільній,
вищій і післядипломній освіті” (18-19 жовтня 2006 р., Полтава).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 23 наукові праці, зокрема 5
статей у фахових виданнях і 18 публікацій у матеріалах наукових
конференцій та інших спеціалізованих виданнях. Загальний обсяг ( 7,3 д.
а., з них особистий внесок автора складає 6,3 д. а.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 175
сторінках основного тексту і складається із вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел (217 найменувань), містить 2
таблиці, 12 рисунків і 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи
суспільно-географічного дослідження територіально-політичних процесів”
проаналізована етносфера як об’єкт суспільно-географічного дослідження;
поглиблено поняття “етнос”, яке з географічної точки зору, визначено
автором як історично складена на основі певної території сукупність
особистостей, які об’єднані спільністю походження,
традиційно-культурними цінностями та різними формами ідентифікації;
виявлено взаємозв’язок між етнотериторіальними і геоетнополітичними
процесами; удосконалено методичні основи дослідження
територіально-політичних процесів.

Міжетнічні процеси досліджені на основі їх взаємозв’язку з певною
територією, яка є обов’язковою умовою виникнення і розвитку будь-якого
етносу і розглядається як місце компактного проживання народу в певній
історичній епосі (етнічна територія). Оскільки універсальною основою
функціонування всіх цивілізацій є простір, то саме етногеографічні
чинники розглянуті як вихідна причина глобалізації і регіоналізації
світу з урахуванням впливу цих процесів на трансформацію етносфери.
Територіальний різновид етнополітичної спільноти визначає і відображає
особливості соціально-економічних та інших чинників конкретного регіону
та їх подальший вплив на глобальному рівні. Дослідження взаємозв’язку
етнотериторіальних і геополітичних процесів на глобальному та
регіональному рівнях здійснено на основі геоетнополітичних підходів, що
відображають генетичну та еволюційну єдність соціального і природного як
засіб, мету і результат політичної діяльності етносів.

Взаємодіючи з навколишнім середовищем, етноси виробляють певну
адаптаційну стратегію, свідоме або підсвідоме втілення якої пов’язане з
вирішенням основних соціально-біологічних проблем. Тому при вивченні
етносфери були використані теорія і методи етнічної екології –
спеціальної наукової дисципліни, що виникла на стику екології людини з
етнографією і тісно взаємодіє з етнічною географією, етнічною
антропологією і демографією. При дослідженні значення етногеографічних
чинників у розвитку територіально-політичних процесів здійснений
науковий аналіз та синтез розрізнених елементів пізнання.
Етногеографічні чинники розглянуті нами як взаємозв’язок і взаємодія
етнічного та географічного впливу, вивчення якого дозволяє більш повно
визначити і розкрити системну сутність об’єкту дослідження як на
глобальному, так і на регіональному рівнях. Для вирішення поставлених
завдань використані методологічні принципи сакральної і глобальної
географії, на основі яких виявлено значення геоетнополітики і
етногеографії при вивченні глобалізаційних процесів (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв’язок етногеографії, етнології та геоетнополітики в
системі географічних наук

З урахуванням загальних закономірностей поєднання етнічних груп і
ареалів їх проживання розроблена методика визначення потенційних
регіонів, тобто зон міжетнічної напруженості (МЕН), у яких найбільш
вірогідні процеси етнополітичної дезінтеграції. Ступінь (рівень)
міжетнічної напруженості на різних рівнях територіально-політичних
процесів запропоновано визначати за розробленою автором шкалою, яка
враховує питому вагу будь-якого етносу в загальній чисельності населення
країни (ЗНК) (табл. 1).

Таблиця 1.

Визначення міжетнічної напруженості з урахуванням впливу етносу в
загальній чисельності населення країни (ЗНК)

Ця шкала враховує також вплив і переважання (домінування) етносів,
компактність проживання того або іншого народу в межах відповідних
адміністративно-територіальних одиниць як в окремо взятій державі, так і
в суміжних країнах. Кожен рівень МЕН певною мірою характеризує
потенційне прагнення і реальні можливості етносу отримати автономію або
право на відділення та створення власної суверенної держави.

Для визначення рівня МЕН у конкретному регіоні нами запропоновано
додатковий коефіцієнт міжетнічної напруженості (Кмен), який
розраховується за наступною формулою:

(1.1),

де: Де (знк) – частка (%) досліджуваного етносу в загальній чисельності
населення країни; Д'(мен) – найменше значення частки (%) етносу за
шкалою рівнів МЕН; Д»(мен) – найбільше значення частки (%) етносу за
шкалою рівнів МЕН; N (мен) – номер рівня за шкалою МЕН.

На наступному етапі дослідження використана запропонована автором
поправка на етнічну консолідацію, яка характеризується відносною
величиною координації МЕН і виражається індексом етнічної консолідації
(Iек):

Iек = (1.2)

де: – сумарна чисельність населення етнодержавних систем
компактного проживання етносу; Pn – населення етносу, з урахуванням
чисельності діаспори всіх країн світу; m – кількість етнічних спільнот.
Запропонований індекс дозволяє враховувати не тільки вплив певного
етносу на процеси МЕН у регіоні, що розглядається, але і дає можливість
математично уточнити, підкоригувати етноконсолідуючу взаємодію
представників конкретного народу в умовах певної геополітичної
реальності.

У другому розділі “Етногеографічна структура і міжетнічні суперечності
сучасного світу” проаналізовані класифікації етнополітичних систем та їх
розміщення по регіонах світу; визначено значення етнічних потреб у
структурі етногеографічних чинників; виявлено основні закономірності
прояву суперечностей сучасних міжетнічних процесів на глобальному та
регіональному рівнях.

Будь-який етнос у процесі своєї життєдіяльності характеризується певним
рівнем соціально-економічного розвитку, первинною основою якого є
культура і виробництво матеріальних благ. На основі прагнення
забезпечити свої потреби виявляється культурно-економічна специфіка
етносу, при якій провідна дія продуктивних сил на етнос здійснюється
через виробничі відносини. У результаті суспільного і географічного
поділу праці розвиток економічних зв’язків на певній території стимулює
інтеграцію культур різних спільнот. Особливо активно цей процес
проходить тоді, коли етносоціальні утворення не можуть так ефективно, як
раніше, забезпечувати задоволення своїх життєво необхідних потреб у
рамках певного простору або коли існує реальна зовнішня загроза їх
існуванню. Найважливіші потреби та інтереси задовольняються і
забезпечуються на різних стадіях розвитку за принципом: чим вищий рівень
розвитку (етногенезу), тим більше гарантій і можливостей для нормальної
життєдіяльності людини. У підсумку ми дійшли до висновків: чим більше
етнос, як самокерована підсистема біосфери, використовує енергії, тим
більше у нього можливостей для задоволення своїх потреб і тим менше
міжетнічних конфліктів з приводу споживання ресурсів; етнічні потреби
людини або сім’ї, як етносоціальної мікросистеми, є основою для
подальшого прояву інших різновидів потреб (рис. 2).

Рис. 2. Взаємозв’язок потреб людини в структурі етносфери

При цьому нами виявлена важлива закономірність, сутність якої зводиться
до двох тверджень, що доповнюють одне одного: 1) чим нижчий ієрархічний
рівень етносфери, тим більше етнічні потреби асоціюються з іншими видами
потреб, одночасно будучи їх пірамідально-функціональною підставою; 2) в
міру зростання й ускладнення етноієрархічної співпорядкованості, етнічні
потреби все інтенсивніше виявляються як самостійний різновид, домінуючий
і об’єднуючий в собі решту всіх видів потреб. Внаслідок задоволення
певних потреб, з урахуванням їх прояву і концентрації, на різних
таксономічних рівнях етносфери формується відчуття етнічності, яке
відображає і стимулює етногрупову єдність, і тому в цілому є чинником
інтегруючим. Отже, основою сучасних міжетнічних суперечностей, як на
регіональному, так і на глобальному рівнях є проблема незадоволеності
етнічних потреб і порушення принципу компліментарності, що призводить до
накладання один на одного суперечливих етнічних полів і зростання
міжетнічної напруженості.

Результати дослідження засвідчують, що регіоналізація є проміжним етапом
глобалізації, тому всі різновиди територіально-політичних процесів і
міжетнічних відносин розглянуті нами як прояв глобалізаційних процесів.
Отже, міжетнічна напруженість і територіально-політичні конфлікти
породжуються не самим чинником існування етносфери, а несприятливими
обставинами, які стимулюють її руйнування з метою досягнення
космополітичних цілей глобалізації.

У третьому розділі “Етногеографічні аспекти розвитку глобалізації та
регіоналізації в сучасному світі” запропонована типологія країн світу за
етнонаціональним складом і ступенем етнічного впливу; проаналізована
міжетнічна та геоетнополітична напруженість глобалізаційних процесів;
визначено і обґрунтовано значення геоетнополітики як засобу гармонізації
міжнародних відносин на глобальному та регіональному рівнях; визначені
геоетнополітичні тенденції та перспективи розвитку етносфери.

Автором запропоновано додаткові критерії для систематизації регіонів
світу за етнонаціональним складом і ступенем етнічного впливу (рис. 3).

oe

P ? `

E

»

o

oe

N ? oe \

?????$???

?????

?????$????\

`

E

*ної держави пов’язана з регіонами, які характеризуються 4, 5 і 6
рівнями МЕН. У межах таких етнотериторіальних поєднань певна етнічна
спільність складає відносну або абсолютну більшість населення, що
проживає в країні. Ми вважаємо, що нове етнодержавне утворення може бути
створене на основі території, яка охоплює всю зону МЕН або частину
відповідного регіону. Як приклад такої зони МЕН розглянутий регіон
компактного проживання курдів: 11 південно-східних вілаєтів Туреччини, 5
північних губернаторств Іраку, іранські провінції Курдистан і Західний
Азербайджан, а також сирійська провінція Хасеке (рис. 5).

Рис. 5. Курдистанська зона міжетнічної напруженості

За пропонованою типологією Україна є переважно моноетнічною державою, що
підтверджується результатами перепису населення 2001 року. В Україні
проживають понад 100 етнонаціональних спільнот, проте українці складають
77,8%, компактно розселені в більшості регіонів країни і є домінуючим
державоутворюючим етносом. З урахуванням істотного впливу росіян (17,3%
від ЗНК) сумарна частка двох етносів складає 95,1% населення країни, а
на інші етноси разом узяті припадає менше 5% ЗНК. Наступні за
чисельністю етнічні групи складають менше 1% кожний, наприклад, білоруси
– 0,6%, молдовани – 0,5%, кримські татари – 0,5%, а частка інших етносів
менше ніж по 0,5% від ЗНК.

Наші розрахунки свідчать про те, що з часу виникнення єдиної
світогосподарської системи і впродовж усього XX сторіччя проявлявся
взаємозв’язок між зростанням чисельності населення світу і процесами
етнополітичної суверенізації (табл. 2).

Таблиця 2.

Співвідношення між чисельністю населення світу і кількістю суверенних
країн

Ми вважаємо, що для гармонізації міжетнічних відносин на глобальному та
регіональному рівнях необхідно використовувати синтезовані знання
геоетнополітики. Це пояснюється тим, що феномен етнічності і в цілому
етногеографічні чинники виявляються на основі певної території. У той же
час територіально-політичні процеси у сфері етнодержавної організації
суспільства знаходяться під постійною дією природно-географічного та
етнічного чинників.

На основі системного підходу ми розглядаємо етнополітичну інтеграцію як
явище універсальне, але не безмежне, з урахуванням того, що
регіоналізацію можна використати як проміжний етап глобалізації на
різних рівнях розвитку суспільства. Тому міжнародна інтеграція
розглянута як прояв територіально-політичних процесів з метою об’єднання
різних етнічних і етнополітичних спільнот у мегарегіони. Надалі, на
основі таких мегарегіонів, можна формувати відповідні суперетнічні
співтовариства і держави. Подальше стимулювання територіально-політичних
процесів на глобалізаційному рівні прогнозується з метою створення
міждержавної і навіть наднаціональної глобальної спільноти. При цьому
нами виявлена наступна закономірність: чим вищий рівень міжнародної
інтеграції, тим сильніше етногеографічні чинники стримують розвиток
об’єднувальних територіально-політичних процесів між різними країнами і
народами світу. Це пояснюється тим, що кожен подальший етап інтеграції
передбачає поступову відмову етнокультурних утворень від своїх державних
суверенітетів. Внаслідок цього зростає загроза втрати етнічної
самобутності для народів, які в процесі інтеграції змішуються та
асимілюються в єдиному економічному і політичному просторі. Таким чином,
ми передбачаємо, що на основі попередніх етапів економічної інтеграції
та регіоналізації можуть сформуватися великі регіональні утворення
суперетнічного типу з метою подальшого їх об’єднання в єдину глобальну
імперію з наднаціональними керівними органами управління.

ВИСНОВКИ

На основі аналізу й синтезу міждисциплінарних знань виявлено провідне
значення етногеографічних чинників у розвитку глобальних та регіональних
територіально-політичних процесів. Основні науково-теоретичні та
практичні результати дослідження є такими:

1. Взаємозв’язок між певним типом етнічної спільноти і стадією
становлення та розвитку державності свідчить про основоположну сутність
етносу в процесі формування політичної карти світу. Розвиток етногенезу
до рівня класичного етносу (народності), як найбільш консолідованої,
гармонійної (щодо навколишнього середовища) і життєстійкої форми
організації суспільства, стимулює природно-необхідну інтеграцію. Вона
здійснюється на основі сприятливої компліментарності і взаємовигідності
як з точки зору внутрішньоетнічної консолідації, так і з урахуванням
об’єктивних міжетнічних територіально-політичних процесів.

2. Етногеографічні чинники зумовлюють процеси глобалізації та
регіоналізації світу з наступною трансформацією етносфери. Об’єднуючою
основою етнотериторіальних і геополітичних процесів є
політико-географічний простір, як відображення генетичної та еволюційної
єдності соціального і природного, як мети, засобу і результату
політичної діяльності етносів.

3. У зв’язку з основоположною значущістю етногенетичних взаємозв’язків в
ієрархічній структурі людства особливе значення мають етнічні потреби
людини, які є основою для подальшого прояву інших різновидів потреб. У
результаті задоволення певних потреб на різних таксономічних рівнях
етносфери формується відчуття етнічності, яке відображає і стимулює
етногрупову єдність і тому в цілому є чинником інтегруючим. Аспекти
незадоволеності етнічних потреб і порушення принципу компліментарності
призводять до накладення один на одного суперечливих етнічних полів і
зростання міжетнічної напруженості.

4. Регіоналізація є проміжним етапом глобалізації, тому всі різновиди
територіально-політичних процесів і міжетнічних відносин необхідно
розглядати як прояв глобалізаційних процесів. Міжетнічні процеси на
глобальному рівні свідчать про те, що цивілізаційна несумісність є
головною рушійною силою міжнародних конфліктів, тому в сучасних умовах
представники домінуючих цивілізацій не тільки визначають найважливіші
напрями розвитку світогосподарських зв’язків, але й координують процеси
міжнародної етнополітичної інтеграції та регіоналізації світу.

5. На основі вдосконаленої типології країн світу за етнонаціональним
складом і ступенем етнічного впливу розроблена методика визначення
територій з різними рівнями міжетнічної напруженості з метою
гармонізації міжнародних відносин в умовах розвитку глобалізаційних
процесів. В зв’язку з переважанням у світі поліетнічних держав сучасні
територіально-політичні процеси часто призводять до загострення
міжетнічних суперечностей як на регіональному, так і на глобальному
рівнях.

6. Геоетнополітичні конфлікти виявляються як результат протиріч, що
зумовлені ігноруванням чи неповним врахуванням етногеографічних
особливостей відповідних територіально-політичних систем. За певних
обставин етнос може розраховувати на широку автономію і створення
власної держави, навіть якщо його частка в загальному населенні країни
складає лише 0,5 %. Про це свідчить виявлений взаємозв’язок між
зростанням чисельності населення світу і процесами етнодержавної
суверенізації.

7. Основні етапи розвитку міжнародної інтеграції та глобалізації
зумовлюються етногеографічними чинниками, а економічна доцільність
стимулює політичне об’єднання аж до створення єдиної держави імперського
типу, що в свою чергу може призвести до негативної трансформації
існуючих етнодержавних утворень і повної деградації етносфери.

8. Ураховуючи провідний вплив етногеографічних чинників на
територіально-політичні процеси, з метою запобігання міжетнічних
конфліктів, геостратегічний вибір країни повинен здійснюватися на основі
геоетнополітичних знань, які надають можливість гармонійно поєднувати
національні інтереси та об’єктивні закономірності сучасних
міжцивілізаційних та глобалізаційних процесів.

Таким чином, нами встановлено першочергове значення етногеографічних
чинників у розвитку сучасних глобальних та регіональних
територіально-політичних процесів: а) етногеографічні чинники
першопочатково стимулюють інтеграцію в суспільстві, але тільки у
відносно однорідному середовищі і до такого рівня етногенезу, як
народність або класичний етнос; б) при становленні державності одних
етносів посилюється дезінтегруючий вплив інших етнічних груп та їх
прагнення до автономізації, аж до відділення і створення власної
держави; в) інтегруючий і дезінтегруючий вплив етносу виявляється
сильніше або слабкіше залежно від особливостей етногеографічних
чинників, що проявляються через етнополітичну культуру і різні аспекти
етнічності як окремо взятих етнофорів, так і найбільш впливових народів
світу.

При дослідженні територіально-політичних процесів необхідно враховувати
такі положення дисертаційної роботи: по-перше, природно-генетичний і
етногеографічний зв’язок між суспільством та середовищем його існування,
оскільки при руйнуванні етнічної основи деградує в цілому навколишнє
середовище; по-друге, інтернаціоналізація та глобалізація світу можуть
бути корисними тільки до того часу, поки вони сприяють зміцненню й
розвитку етнокультурного різноманіття антропосфери і навпаки, необхідно
стримувати ті тенденції глобалізації, які стимулюють створення
уніфікованого надсуспільства і глобальної імперії; по-третє, необхідно
підтримувати етнокультурну винятковість різних країн, одночасно
стримуючи розповсюдження так званої “масової культури” і надмірної
економізації світу; по-четверте, з метою запобігання міжетнічних
конфліктів на глобальному та регіональному рівнях необхідно враховувати
вирішальний вплив етногеографічних чинників на територіально-політичні
процеси, а також використовувати геоетнополітичні знання як засіб
гармонізації міжнародних відносин; по-п’яте, для зміцнення державності
геостратегічний вибір України повинен здійснюватися з урахуванням
національних інтересів та сучасних міжцивілізаційних процесів, які є
відображенням найважливіших закономірностей розвитку глобалізації та
регіоналізації світу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Шуканов П.В. Типология стран мира по национально-этническому составу
// Сборник статей аспирантов и преподавателей Харьковского
государственного университета. – Харьков, 1998. – С. 151-153.

2. Шуканов П.В. Геоекономічні аспекти розвитку етносфери // Економічна
та соціальна географія. – Київ, 2001. – Вип. 51. – С. 22-27.

3. Дудник І.М., Шуканов П.В. Етнополітичні фактори процесів глобалізації
та регіоналізації // Наукові записки Вінницького державного
педагогічного університету імені М.Коцюбинського. Серія: Географія. –
Вінниця, 2002. – Випуск 3. – С. 104-108. (Особистий внесок: розкрита
структура етнополітичних факторів як об’єктивної передумови глобалізації
та регіоналізації світу).

4. Джаман М.О., Шуканов П.В. Геоетнополітичні аспекти цивілізаційного
вибору України // Наукові записки Вінницького державного педагогічного
університету імені М.Коцюбинського. Серія: Географія. – Вінниця, 2007. –
Випуск 13. – С. 175-181. (Особистий внесок: охарактеризовані
геоетнополітичні аспекти та обґрунтовано шляхи здійснення
цивілізаційного вибору України).

5. Джаман М.О., Шуканов П.В. Роль етнополітичного фактору у процесах
міжнародної інтеграції та регіоналізації світу // Економічна та
соціальна географія. – Київ, 2007. – Випуск 57. – С. 283-293. (Особистий
внесок: розглянута роль етнополітичного фактору та геополітичних
закономірностей розвитку міжнародних інтеграційних процесів як проміжних
етапів глобалізації світу).

Статті в матеріалах наукових конференцій та інших наукових виданнях

6. Шуканов П.В. Вплив етнополітичного фактора на процеси глобалізації і
регіоналізації // Регіональні перспективи. – Кременчук, 2000. – №1. – С.
59-64.

7. Шуканов П.В. Міжетнічна напруженість як чинник формування нових
державних утворень // Україна та глобальні процеси: географічний вимір.
– Київ-Луцьк, 2000. – Том 1.– С. 113-115.

8. Дудник І.М., Шуканов П.В. Етногеографічні аспекти глобалізації //
Географічна наука і освіта в Україні: Збірник наукових праць. – Київ,
2001. – С. 12-13. (Особистий внесок: виявлено значення етнічності та
природно-географічних аспектів в умовах глобалізації та регіоналізації
світу).

9. Дудник И.Н., Шуканов П.В. Роль наднациональных международных
организаций в развитии процессов глобализации // Глобалізація економіки:
нові можливості чи загроза людству? Матеріали міжнародної конференції. –
Донецьк, 2001. – Том 1. – С. 83-86. (Особистий внесок: обґрунтована
провідна роль певних наднаціональних структур в розвитку процесів
глобалізації).

10. Шуканов П.В. Традиционно-символическое осмысление глобализации //
Глобалізм очима сучасника: блиск і злидота феномену: Матеріали
міжнародної науково-практичної конференції. – Суми, 2002. – С. 101-103.

11. Шуканов П.В. Влияние глобализма на развитие этногосударственных
систем // Управління розвитком соціально-економічних систем: стан,
проблеми, перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. –
Полтава, 2004. – С. 115-119.

12. Шуканов П.В. Этнокультурные и социально-политические аспекты
тансформации государства // Соціально-економічний розвиток України на
початку ХХІ століття: Матеріали науково-практичної конференції. –
Полтава, 2006. – С. 312-316.

АНОТАЦІЯ

Шуканов П.В. Етногеографічні чинники сучасних глобальних та регіональних
територіально-політичних процесів. – Рукопис

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата географічних наук за
фахом 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка. ( Київ, 2008.

Дисертація присвячена розробленню теоретичних і методичних основ
територіальної організації етносфери, визначені основні шляхи і методи
гармонізації міжетнічних відносин, обґрунтовані геоетнополітичні
тенденції та перспективи розвитку етносфери.

Розроблені теоретико-методичні основи суспільно-географічного
дослідження територіально-політичних процесів. Розкрита сутність етносу
і вплив процесів етногенезу на формування політичної карти світу.
Розглянуті етнічні потреби, задоволення яких виявляється у вигляді
етногеографічних чинників. Доведена роль етногеографічних чинників як
головної причини сучасних регіональних і глобальних процесів
трансформації етносфери. Запропонована методика виявлення регіонів, в
яких найбільш вірогідні процеси етнополітичної дезінтеграції названі
автором “зонами міжетнічної напруженості”. Розширені поняття
“етногеографічні чинники”, “глобалізація”, “міжетнічна напруженість” у
їх взаємозв’язку з процесами регіоналізації світу.

Обґрунтована типологія країн світу за етнонаціональним складом і
ступенем етнічного впливу, що дозволяє враховувати значущість кожної
етнічної групи в соціально-економічній, етнополітичній та інших сферах
суспільства. Визначено значення геоетнополітики як засобу гармонізації
міжетнічних відносин на глобальному і регіональному рівнях. Виявлені
геоетнополітичні тенденції та перспективи розвитку етносфери.

Ключові слова: етнос, етносфера, етногеографічні чинники,
територіально-політичні процеси, регіоналізація, глобалізація,
міжетнічна напруженість, геоетнополітика.

АННОТАЦИЯ

Шуканов П.В. Этногеографические факторы современных глобальных и
региональных территориально-политических процессов. – Рукопись

Диссертация на соискание учёной степени кандидата географических наук по
специальности 11.00.02 – экономическая и социальная география. –
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2008.

Диссертация посвящена разработке теоретических и методических основ
территориальной организации этносферы, определены основные пути и методы
гармонизации межэтнических отношений, обоснованы геоэтнополитические
тенденции и перспективы развития этносферы.

Разработаны теоретико-методические основы общественно-географического
исследования территориально-политических процессов. Раскрыта сущность
этноса и влияние процессов этногенеза на формирования политической карты
мира. Рассмотрены этнические потребности, удовлетворение которых
проявляется в виде этногеографических факторов. Доказана роль
этногеографических факторов в качестве предопределяющей причины
современных региональных и глобальных процессов трансформации этносферы.
Предложена методика выявления регионов, в которых наиболее вероятны
процессы этнополитической дезинтеграции, названные автором “зонами
межэтнической напряжённости”. Расширены понятия “этногеографические
факторы”, “глобализация”, “межэтническая напряжённость” в их взаимосвязи
с процессами регионализации мира.

Проанализирована этногеографическая структура и раскрыты
территориально-политические аспекты межэтнических противоречий
современного мира. Систематизированы методические подходы к
классификации этнополитических систем. Предложено авторское видение
регионализации в качестве промежуточного этапа глобализации, поэтому все
разновидности территориально-политических процессов и межэтнических
отношений рассматриваются как проявление глобализационных процессов.

Обоснована и применена типология стран мира по этнонациональному составу
и степени этнического влияния, что позволяет учитывать значимость каждой
этнической группы в социально-экономической, этнополитической и других
сферах общества. Определено значение геоэтнополитики как средства
гармонизации межэтнических отношений на глобальном и региональном
уровнях. Выявлены геоэтнополитические тенденции и перспективы развития
этносферы.

Ключевые слова: этнос, этносфера, этногеографические факторы,
территориально-политические процессы, межэтническая напряжённость,
регионализация, глобализация, геоэтнополитика.

ANNOTATION

Shukanov P.V. Ethnogeographical factors of modern global and regional
territorial and political processes. – Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate
of geographical sciences on a speciality 11.00.02 – economic and social
geography. – Kiev Taras Shevchenko National University, Kiev, 2008.

Dissertation covers the creation of theoretical and methodical footing
of territorial arrangement of ethnosphere. The main ways and methods of
interethnic relations harmonization are identified. Geoethnopolitical
tendencies and prospect of development of ethnosphere are substantiated.

Theoretical footing of social-geographic research of
territorial-political processes is developed. The essence of ethnic
group is revealed. The influence of ethnogenesis processes upon
political map of the world is disclosed. Ethnic requirements are
examined. Their covering shows up like ethnogeographic factors. It is
proved that ethnogeographical factors are important for modern regional
and global processes of transformation of ethnosphere. The procedure of
identifying of regions where there is a possibility of ethnopolitical
disintegration is developed. Author calls such regions «zones of
interethnic tensity». The following terms are broadened:
«ethnogeographical factors», «globalization», «interethnic tensity».
Their connection with the regionalization of the world is examined.

The ethnogeographical aspects of globalization and regionalization in
modern world are defined. Typology of the countries according to their
ethnonational structure and extent of ethnic influence is substantiated
and applied. It gives an opportunity to take into consideration the
significance of every ethnic group in social-economic, ethnopolitical,
and other spheres of society. The role of geoethnopolitics in
harmonization of interethnic relations at global and regional levels is
disclosed.

Key words: ethnic group, ethnosphere, ethnogeographical factors,
territorial and political processes, interethnic tensity,
regionalization, globalization, geoethnopolitics.

Структурні рівні етносфери:

етнофор, сім’я

конвіксія, консорція

субетнос

етнос (нація)

суперетнос

Похожие записи