УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
„ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ”
ІВАНОВСЬКА ЛЮДМИЛА БОРИСІВНА
УДК619:616.981:579.842.23:616.097.3:636.2
Епізоотологічний моніторинг та розробка серологічної діагностики
ієрсиніозу тварин
16.00.08 – епізоотологія та інфекційні хвороби
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата ветеринарних наук
Харків – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби
Національного наукового центру „Інститут експериментальної і клінічної
ветеринарної медицини” і на кафедрі епізоотології, організації та
економіки ветеринарної справи Сумського національного аграрного
університету Міністерства аграрної політики України.
Науковий керівник
доктор ветеринарних наук, професор Бабкін Анатолій Федорович, ННЦ
„Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”,
завідувач лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби.
Офіційні опоненти:
доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН Завірюха Анатолій
Іванович, Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії
бактеріології;
кандидат ветеринарних наук Смолянінов Володимир Костянтинович,
Харківська державна зооветеринарна академія, доцент кафедри
епізоотології та ветеринарного менеджменту.
Провідна установа
Національний аграрний університет, кафедра мікробіології та
вірусології, Кабінет Міністрів України, м.Київ.
Захист відбудеться ” 25” квітня 2007 року о 13-00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Національному науковому центрі
“Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” за
адресою: 61023, м. Харків, вулиця Пушкінська, 83.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового
центру “Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”
за адресою: 61023, м. Харків, вулиця Пушкінська, 83.
Автореферат розісланий ” 24 ” березня 2007 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор ветеринарних наук,
професор
Бабкін А.Ф.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з головних умов розвитку тваринництва є
ефективна боротьба з інфекційними захворюваннями тварин. Серед
інфекційних хвороб, що завдають великих збитків тваринництву, важливе
значення має ієрсиніоз (Бабкін А.Ф., 1986, 1987, 1988, 1997, 1998;
Скрипник В.Г., 1988, 1991, 1997; Шумілов К.В. і ін., 1998).
Проблема ієрсиніозів набула особливої актуальності в зв’язку з ростом
захворюваності серед людей. Заготівля, транспортування і зберігання
харчових продуктів (молока, м’яса, овочів, коренеплодів, фруктів) або
кормів для тварин з недодержанням санітарно-гігієнічних норм і правил
підвищує ризик накопичення збудника та інфікування людей і тварин
ієрсиніями (Колос Е.Н., Гнутов И.Н. и др., 1985; Бакулов И.А. и др.,
1997; Миролевич В., 1999; Ленченко Е.М., 2000). Про ізоляцією бактерій
з роду Yersinia від різних видів тварин, у тому числі
сільськогосподарських, повідомляли: Кирьянов Е.А., Савчук И.И., 1987;
Куликовский А.В., Джентемирова К.М., 1988; Скрипник В.Г., Митрофанов
А.В., 1997; Nattermann H., 1987, дрібних свійських – Owerai S., 1990;
Tiscar P.G. e.a., 1992; Jakubczak A. e.a., 1993 та диких тварин – Павлов
А., Маркарян М., 1988; Крилова Р.И., Джикидзе Є.К., 2000; Nattermann H.,
Dedek J., 1986; Iinuma Y., Hayashidani H., 1992.
В Україні дослідженню ієрсиніозу тварин приділяється недостатньо уваги,
не з’ясовано багато питань з епізоотології, діагностики, клінічного
перебігу, лікування і профілактики ієрсиніозів у різних видів тварин,
хоч ієрсиніозна інфекція має епізоотологічне та епідеміологічне
значення.
У зв’язку з викладеним вище вивчення особливостей циркуляції збудника,
джерел виникнення й шляхів поширення інфекції, розробка лабораторної,
зокрема серологічної, діагностики для контролю зазначеної хвороби мають
актуальне наукове й практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно тематичного плану науково-дослідної роботи
лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби Інституту експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини УААН: 0.сх.62.06.03.ДМ „Разработать и
внедрить эффективную комплексную систему мероприятий по диагностике,
терапии и профилактике инфекционной патологии воспроизводства крупного
рогатого скота с учетом технологии содержания” (1986-1990 рр.); ОНТП
0.51.09.01.16Д „Усовершенствовать и внедрить в производство научно
обоснованную систему мероприятий по профилактике и борьбе с бруцеллезом
сельскохозяйственных животных” (1986-1990 рр.); УАО 1009822Р
„Удосконалити диференційну діагностику та профілактику бруцельозу
сільськогосподарських тварин” ( 1991-1995 рр.), а також НДР кафедри
епізоотології, організації і економіки ветеринарної справи Сумського НАУ
„Вивчення епізоотичної ситуації по моно- та асоційованим інфекціям с.-г.
тварин і1ё птиці; розробка та впровадження нових методів діагностики,
терапіі і профілактики в господарствах України” (№ державної реєстрації
0199U001745, 2000-2005 рр.).
Мета і завдання дослідження. Мета наукових досліджень – епізоотологічний
моніторинг і вдосконалення методів лабораторної діагностики ієрсиніозу
тварин.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі: вивчити
ступінь розповсюдження ієрсиніозу серед сільськогосподарських і
дрібних свійських тварин; вивчити культурально – морфологічні
властивості культур збудника, ізольованих від різних видів тварин;
розробити і виготовити специфічний діагностикум для серологічної
діагностики ієрсиніозу; провести порівняльну оцінку чутливості й
специфічності різних серологічних реакцій; визначити антибіотикограму
ізолятів Yersinia enterocolitica; вивчити клінічні й патоморфологічні
ознаки ієрсиніозу в різних видів тварин; розробити методичні
рекомендації щодо діагностики ієрсиніозу сільськогосподарських тварин і
диференційної діагностики бруцельозу й ієрсиніозу.
Об’єкт дослідження: Yersinia enterocolitica-інфекція в
сільськогосподарських і дрібних свійських тварин.
Предмет дослідження: поширення ієрсиніозу серед різних видів
сільськогосподарських і дрібних свійських тварин, культуральні й
біологічні властивості ізолятів Yersinia enterocolitica, спектр
чутливості збудника до антибактеріальних препаратів, серологічні
варіанти збудника, клінічні, патологоанатомічні, гістоморфологічні,
бактеріологічні зміни при захворюванні на ієрсиніоз і розробка
серологічної діагностики хвороби.
Методи дослідження: у роботі використані епізоотологічний,
бактеріологічний, серологічний, клінічний, гематологічний,
патологоанатомічний та гістоморфологічний методи, а також метод
статистичної обробки отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні
встановлено розповсюдження Yersinia enterocolitica-інфекції серед різних
видів сільськогосподарських і дрібних свійських (коти, собаки) тварин,
вивчені властивості виділених ізолятів Yersinia enterocolitica.
Науково обгрунтовано застосування й інтерпретація результатів реакції
аглютинації для вивчення поширення й циркуляції збудника хвороби, а
також у лабораторній діагностиці ієрсиніозу тварин з антигенами
найбільш поширених серологічних варіантів збудника, з’ясовано спектр
чутливості виділених штамів ієрсиній до антибактеріальних препаратів.
Описані патологоанатомічні й гістоморфологічні зміни в органах при
ієрсиніозі в лабораторних і сільськогосподарських тварин.
Практине значення одержаних результатів. Результати серологічного
моніторингу серед різних видів тварин свідчать про широке
розповсюдження збудника ієрсиніозу.
Розроблена нормативна документація на виготовлення, контроль і
застосування Набору компонентів для серологічної діагностики
ієрсиніозів тварин, яка затверджена ГУВетмедицини з держветінспекцією
16 листопада 1995 р. (ТУ У 46.15.091-95). Упроваджена в практику
центральної і обласних державних лабораторій ветеринарної медицини
серологічна діагностика ієрсиніозу сільськогосподарських тварин з
використанням реакції аглютинації. Випробувана і запропонована схема
виділення й ідентифікації культур ієрсиній.
Розроблені й впроваджені: “Методические рекомендации по уточнению
диагноза и профилактике заболевания при выявлении в стаде единичных
животных, реагирующих с бруцеллезными диагностикумами” (розглянуті і
схвалені на засіданні секції тваринництва НТС Госагропрому УРСР,
протокол №9 від 12 червня 1989 р.); рекомендації “Дифференциальная
диагностика бруцеллеза и иерсиниоза и меры по их профилактике”
(розглянуті і схвалені на засіданні НТС Госагропрому Нечерноземної зони
РРФСР, протокол №5 від 23 квітня 1990 р.); “Методичні рекомендації з
ієрсиніозу тварин (діагностика, диференційна діагностика неспецифічних
реакцій з бруцельозними діагностикумами)”, які розглянуті й затверджені
науково-методичною радою, секція „Ветеринарна медицина” Міністерства
аграрної політики України, протокол № 4 від 23 грудня 2006 р.
Результати досліджень щодо біологічних властивостей ієрсиній, клінічного
та патологоанатомічного прояву ієрсиніозу використовуються в навчальному
процесі при викладенні курсів мікробіології, епізоотології та
патологічної анатомії на факультеті ветеринарної медицини Сумського
національного аграрного університету, кафедрі мікробіології і
фармакології та кафедрі заразних хвороб і ветеринарно-санітарної
експертизи Луганського національного аграрного університету.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійному проведенні методичної
і аналітичної роботи, організації і проведенні моніторингових досліджень
щодо ієрсиніозу в Україні, розробці серологічної діагностики
ієрсиніозу. У співавторстві з д.вет.н. Бабкіним А.Ф., к.вет.н.
Скрипником В.Г. розроблені ТУ У 46.15.091-95, „Набір компонентів для
серологічної діагностики ієрсиніозів тварин”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися й обговорювались на: Всесоюзной конференции “Проблемы
научного обеспечения животноводства Молдавии” (Кишенев, 25 мая 1990 г.);
Конференции “Ветеринарно-медицинские, экономические, социальные и
экологические проблемы” (Харьков, УНИИЭВ, 20-22 ноября 1990 г.);
Всесоюзной конференции “Повышение продуктивности с.-х. животных и
совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения
животноводства и создания фермерских хозяйств” (Харьков, ХЗВИ, 17-22
сентября 1991 г.); VII Международной конференции по проблемам
ветеринарной медицины мелких домашних животных (Москва, 3-5 марта 1999
г.); І Міжвузівській науковій конференції “Інфекційна
патологія молодняка с.-г. тварин і птиці ” (Сумський ДАУ, 9-10
червня 1999 р.); Науково-практичній конференції паразитологів (Київ,
НАУ, 3-5 листопада 1999 р.); V з’їзді паразитоценологів України з
міжнародною участю (Харків, ХЗВІ, 5-6 квітня 2001 р.); ІХ Московском
международном ветеринарном Конгрессе (Москва, 12-14 апреля 2001 г.); VI
International Veterinary Immunology Symposium, Swedish University of
Agricultural Sciences (Uppsala, Sweden, 15-20 July 2001 year); II
научно-практической конференции по болезням лошадей (Москва, 21-22
сентября 2001 г.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції
ветеринарних патологів (Київ, НАУ, 21-24 жовтня 2001 р.);
Науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів
(Сумський НАУ, 2-18 квітня 2003 р.); Науково-практичній конференції
викладачів, аспірантів та студентів (Сумський НАУ, 6-22 квітня 2004 р.);
ІІІ Міжнародній НПК „Молоді вчені – майбутнє вітчизняної ветеринарної
науки”(Сумський НАУ, 27 вересня-1 жовтня 2004 р.); Міжнародній НПК
„Здобутки і перспективи розвитку ветеринарної медицини” (Сумський НАУ,
28-30 вересня 2005 р.).
Публікації. За матеріалами досліджень опубліковано 22 наукових праці, у
т.ч. 10 статей у фахових виданнях, 3 методичні рекомендації, матеріали
та тези 9 конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду
літератури, матеріалів і методів дослідження, власних досліджень,
аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, пропозиції
виробництву та додатків. Основний зміст викладено на 140 сторінках
комп’ютерного тексту, 27 таблицях і 66 рисунках. Список використаних
джерел включає 270 найменувань, з них 158 далекого зарубіжжя.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Роботу виконано в лабораторії вивчення хвороб рогатої худоби ННЦ
„Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини” і
Сумському національному аграрному університеті впродовж 1985–2005 рр.
Досліджена ієрсиніозна інфекція у великої і дрібної рогатої худоби,
свиней, коней, що утримувалися в господарствах різної форми власності
України, м’ясоїдні (собаки, коти), які належали власникам із міст Суми,
Одеса і Київ, а також лабораторні тварини. Бактеріологічному дослідженню
були піддані 272 матеріали [органи загиблих і вимушено забитих тварин,
абортовані плоди, вагінальний слиз (тампони) корів з дисфункцією
відтворення, глотковий слиз (тампони), сперма биків-плідників, фекалії].
Виділення ієрсиній здійснювали з використанням методу „холодового
збагачення” в фосфатно-буферному розчині з рН 7,2-7,4 (Peterson J.S.,
Cook R., 1963). Накопичення ієрсиній здійснювали протягом 15 діб з
періодичними висівами (3-4 рази) на середовище Ендо. Попередньо матеріал
обробляли 0,5%-им розчином їдкого калію на 0,5%-му розчині натрію
хлориду. Лужну обробку проводили в лунках полістеролових пластинок,
оброблених етиловим спиртом 70є. Засів проводили штрихом з відривами
петлі. Посіви інкубували при 25єС.
З метою ретроспективного вивчення розповсюдженості ієрсиніозної інфекції
у сільськогосподарських і свійських тварин було досліджено 4819
сироваток крові тварин різних видів і вікових груп. Дослідження
проводили за загальноприйнятою методикою в реакції аглютинації з
формолантигенами, які виготовлені нами з референтних штамів Yersinia
enterocolitica сероваріантів 03, 06.30, 09. Підставою для вибору
сероварів ієрсиній були повідомлення Г.С.Андрєєвої з співавторами (1985)
про циркуляцію цих сероварів Yersinia enterocolitica на території
України. Антигени виготовляли за способом, запропонованим Дунаєвим В.І.
(1985).
Для дослідження сироваток крові тварин в реакції аглютинації
використовували антиген в кінцевій концентрації бактерій 109 м.к. в 1мл.
Титр антитіл 1:200 вважали діагностичним. Реакцію аглютинації і реакцію
зв’язування комплементу з єдиним бруцельозним антигеном проводили
відповідно до загальноприйнятої методики (Настанова по діагностиці
бруцельозу тварин, 1998 р.).
Для постановки РНГА використовували діагностикум кишково-ієрсиніозний
еритроцитарний антигенний серотипів 03 і 09 виробництва підприємства по
виготовленню бактерійних препаратів Санкт-Петербурзького НДІ вакцин і
сироваток.
В ієрсиній вивчали: тинкторіальні властивості, визначали рухливість при
25є і 37єС, ферментацію лактози, глюкози, маніту, сорбіту, мальтози,
рамнози, рафінози, арабінози, ксилоли, визначали здатність утворювати
індол і сірководень, розріджувати желатину, встановлювали наявність
оксидази, каталази, уреази, орнітиндекарбоксилази,
фенілаланіндезамінази, здатність утворювати газ на середовищах з
вуглеводами, реакцію Фогес-Проскауера при 25є і 37єС і з метиловим
червоним, здатність до росту на цитратному агарі Симонса.
Належність виділених нами ізолятів ієрсиній до певного серотипу
визначали за допомогою реакції аглютинації на скельцях з гіперімунними
сироватками, що були отримані з лабораторії пошукових досліджень ЦНДІ
епідеміології МОЗ Росії. Крім того гіперімунні сироватки були
виготовлені нами з крові дослідних кроликів і баранів.
Гематологічні дослідження проводили згідно з методиками, які викладені
в книзі „Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии” (М.:
Агропромиздат, 1985).
Методом паперових дисків визначали чутливість виділених і референтних
штамів до 38 антибіотиків із групи пеніцилінів, цефаспоринів,
аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів.
Зараження лабораторних тварин проводили відповідно до методик (Западнюк
И.П. и соавт. „Лабораторные животные”.- К.: Вища школа, 1983).
Дозу зараження добовою культурою збудника визначали шляхом
десятиразового розведення 0,1 мл культури в 10 мл ізотонічного розчину
натрію хлориду з подальшим висівом 0,1 мл суспензії на чашки Петрі з МПА
і підрахунком кількості колоній в 1 мл.
Сироватку молока і молозива для РА отримували шляхом додавання
кристалічного натрію цитрату в кінцевій концентрації 3%. Після чого
суміш витримували в холодильнику 30-40 хвилин і центрифугували при 4000
обертах впродовж 15 хвилин. Надосадову рідину досліджували в РА в
різних розведеннях.
Гістоморфологічні зміни досліджувалися в парафінових зрізах тканин
різних органів, забарвлених гематоксилін-еозином, карміном за Бестом і
виготовлених за загальноприйнятою методикою (Меркулов Г.А. „Курс
патогистологической техники”.- Л.: Медицина, 1969).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Серологічні дослідженння великої рогатої худоби на ієрсиніоз і хламідіоз
у проблемних щодо відтворення тварин господарствах. У лабораторії
вивчення хвороб рогатої худоби ННЦ „Інститут експериментальної і
клінічної ветеринарної медицини” впродовж 1986-1990 рр. проводилися
серологічні дослідження тварин на хламідіоз і ієрсиніоз у комплексах
України по виробництву молока, де спостерігали аборти в корів і нетелів,
мертвонародження і народження нежиттєздатного молодняка. За нашою участю
були проведені серологічні дослідження з хламідійними й ієрсиніозними
антигенами 7094 сироваток крові великої рогатої худоби різних вікових
груп. Позитивну реакцію на хламідіоз в РЗК визначали в межах від 3,5 до
58,7%. Крім того були досліджені сироватки 258 корів і нетелів, в яких
реєстрували аборти, з 26 господарств, що надійшли з лабораторій
ветеринарної медицини різних регіонів України для уточнення діагнозу на
хламідіоз і бруцельоз. Хламідійні антитілі були виявлені у тварин з 20
господарств (57 голів або 22%). Також було серологічно досліджено
сироватки крові 35 биків-плідників з 9 господарств і 2 племоб’єднань,
1945 сироваток від корів, нетелів і телиць парувального віку з 34
господарств, які досліджувалися в лабораторіях ветеринарної медицини в
зв’язку з плановими дослідженнями на бруцельоз і давали сумнівні або
різного рівня позитивні реакції. Крім того проводили дослідження
сироваток крові телят хворих на бронхопневмонію, ентерити, діарею,
кон’юнктивіти, запалення суглобів. Відсоток позитивно реагуючих
сироваток від хворих телят склав 20,7%.
Аналіз результатів епізоотологічних даних і проведених нами
лабораторних досліджень показав, що наявність абортів серед великої
рогатої худоби не була пов’язана з бруцельозом.
Отримані результати показали: як серед корів і нетелів, які абортували,
так і серед хворих телят існує значна група хворих тварин з
невстановленим етіологічним фактором. У зв’язку з цим нами були
проведені додаткові дослідження сироваток крові тварин, що абортували, з
ієрсиніозними формолантигенами, що були виготовлені в лабораторії
вивчення хвороб рогатої худоби ННЦ „ІЕКВМ”. Усього було досліджено 525
проб сироваток крові, у тому числі 449 від корів, 30 – від свиноматок і
46 – від вівцематок. При дослідженні сироваток крові корів антитіла в
титрі 1:200 виявили до серовару 03 у 10%, до сероварів 09 і 06.30 у
13,1 і 20,8% відповідно. У титрі 1:400 з антигеном 03 реагувало 6,6%
тварин, а з антигенами сероварів 09 – 15,4% і з 06.30 – 14,0%. У титрі
1:800 з антигеном 03 реагувало 0,9% сироваток, з 09 – 3,2%, з 06.30 –
2,3% сироваток.
Сироватки крові від свиноматок, у яких були зареєстровані аборти,
реагували в титрі 1:200 з антигеном серовару 09 в 80% випадках, з
сероваром 06.30 – у 30%, а з сероваром 03 – у 10%. В титрі 1:400
реагували 6,7% сироваток з антигеном серовару 09 і 10 % – з сероваром
06.30, а з сероваром 03 позитивних реакції у цьому титрі не виявили.
Серед досліджених сироваток крові вівцематок позитивні реакції виявили
з антигеном сероваріанту 06.30 (в титрах 1:200 – 17,4%, 1:400 – 32,6%,
1:800 – 23,9%, 1:1600 – 4,3%), а з сероваріантом 03 реагувало 50%
сироваток лише в титрі 1:400, з сероваром 09 антитіл у розведенні
сироватки 1:200 не виявили.
Порівняльне вивчення імунологічних зрушень в сироватках крові в РА,
РНГА, РЗК. При проведенні порівняльної оцінки щодо визначення
ефективності використання РА і РНГА паралельно досліджені 294 сироватки
від корів, нетелів, биків, телят, свиноматок, кнурів, кобил, лошат,
овець, баранів, які отримали з 13 господарств 7 областей України.
Узагальнений аналіз отриманих даних виявив, що суттєвої різниці при
використанні цих двох серологічних реакцій для виявлення ієрсиніозних
антитіл не встановлено, в окремих випадках в РА виявлялися антитіла в
сироватці, які в РНГА не встановлювали, що може бути пов’язане з різними
строками інфікування тварин і виявленням різних за природою антитіл.
Визначення специфічності ієрсиніозних антигенів 06.30, 03 і 09 для
застосування в РЗК показало, що при позитивній реакції з ієрсиніозною
гомологічною гіперімунною овечою сироваткою (1:80 ++) встановлена
негативна реакція з нормальною сироваткою коней і позитивна реакція в
титрі 1:10 + з позитивною бруцельозною сироваткою, що може бути
пов’язане з перехресними серологічними реакціями, викликаними
спорідненістю бруцельозних і ієрсиніозних антигенів. Рівень
серологічного відгуку при застосуванні гомологічної гіперімунної
сироватки в РЗК при порівнянні з РА значно нижчий, тому остання реакція
є більш чутливою і специфічною.
Cерологічний моніторинг ієрсиніозу серед сільськогосподарських тварин.
Дослідження 3460 сироваток великої рогатої худоби, проведені в РА з
ієрсиніозними антигенами ННЦ „ІЕКВМ” , показали, що у тварин в
господарствах двадцяти областей України рівень серопозитивності
коливається в межах від 0,7 до 100%. У більшості випадків позитивні
реакції встановлювали одночасно з трьома сероваріантами (09, 03 і 06.30)
і тільки серед досліджених проб крові великої рогатої худоби
Хмельницької і Полтавської областей не виявили позитивних реакцій з
ієрсиніозним антигеном сероваріанту 03. Серопозитивність серед
досліджених тварин з сероваром 09 виявили в 1,7-100%, з антигеном
серовару 03 – в 1,0 до 100%. Серопозитивність з ієрсиніозним антигеном
серовару 06.30 мала широке коливання у тварин як з господарств різних
областей (0,7-100%), так і в межах однієї області.
У досліджених 492 голів свиней з господарств 5 областей, нами було
виявлено антитіла в діагностичних титрах з сероваріантом 09 у 12,5-100%
тварин. З ієрсініозним антигеном серовару 03 відсоток позитивно
реагуючих коливався в межах 20,0 до 92,9%. При дослідженні тварин з
Одеській області позитивних реакцій з антигенами 03 і 09 не виявили,
проте з антигеном 06.30 реагувало 20% тварин. При дослідженні свиней з
інших областей антитіла в діагностичному титрі до серовару 06.30 виявили
у 12,5-100%.
Рівень ієрсиніозної серопозитивності серед дослідженої 101 голови
коней з трьох областей України з антигеном серовару 09 коливався в межах
6,3 до 100% тварин, рівень серопозитивності до ієрсиніозного антигену
серовару 03 був не- високим, хоч у тварин з Дніпропетровської області
сягав 17,7 – 46,2%. З антигеном серовару 06.30 реагувало 17,7-60,0%
тварин.
Дослідження 435 сироваток крові овець, які надійшли з 4 областей
України і АР Крим, показало, що серопозитивність до антигену 09
коливалася від 15,1% (Миколаївська область) до 100% (Херсонська
область, АР Крим). Тварини Кіровоградської області не мали антитіл до
антигену цього серовару ієрсиній. Також не спостерігали позитивного
відгуку серед овець Херсонської області на антиген 03, проте у тварин з
інших областей серопозитивність спостерігали на цей антиген в межах
від 53,8 до 100% випадків. З антигеном 06.30 найвищі показники
позитивних реакцій були отримані у досліджених тварин Херсонської
(100%) і Кіровоградської (65,0%) областей.
Із двох областей України були досліджені 37 сироваток кіз. Позитивна
реакція з антигеном 09 була в межах 52,6 – 83,3%. Від 26,3 до 66,7%
тварин реагували з антигеном 03, а позитивні реакції з антигеном 06.30
виявили у 20,0 – 91,7%.
Сумовані дані серологічних досліджень сироваток крові
сільсько-господарських і дрібних свійських тварин на ієрсиніоз (наведені
у табл.1) свідчать, що середній титр антитіл у клінічно здорових
биків-плідників з ієрсиніозними антигенами 09, 03 і 06.30 був в межах
1:231+3,4 – 1:298+13,8, у клінічно здорових корів цей показник становив
1:244+ – 1:331+14,1, а у корів, що абортували, середній титр з антигеном
серовару 09 сягав 1:343+12,6, із сероваром 03 – 1:299+16,0, а з
антигеном серовару 06.30 – 1:200. У сироватках телиць з різних
господарств України середні титри були до антигенів 09, 03, 06.30
відповідно 1:263+12,1, 1:276+12,3 і 1:235+7,8, в той час як у нетелів
вони сягали 1:307+15,8, 1:318+27,1 і 1:308+50,3. У телят виявлені
суттєві коливання у серологічних зрушеннях антитіл на різні антигени.
Середній титр антитіл до антигену серовару 09 сягав 1:408+84,1, до
антигену 03 -1:350+18,8, а до антигену 06.30 -1:200.
При дослідженні сироватки крові від вівцематок антитіла до антигену 09
встановлено в середньому титрі 1:250+7,9, до антиген 03 – 1:224+5,4, у
той же час середній титр з антигеном 06.30 становив 1:668+21,8. Схожими
були дані, отримані з сироватками вівцематок, що абортували, відповідно
1:238+4,6, 1:400 та 1:578+43,5, а у баранів середній титр з антигеном
06.30 був вищим – 1:800.
Середні титри у кіз були суттєво вищими за титри у великої рогатої
худоби і складали відповідно 1:452+53,2, 1:518+59,1 і 1:600+58,8.
Дослідження сироваток у різновікових груп коней показало, що у кобил
титри антитіл коливалися в межах 1:247+11,9 до 1:400, у жеребців і
лошат вони стабільно сягали 1:200 незалежно від сероваріанту
ієрсиніозного антигену.
У свиноматок позитивні реакції на різні ієрсиніозні антигени були майже
однотипні (1:344+23,3; 1:355+19,1; 1:363+30,8). У поросят середні титри
до антигену
09 сягали 1:333+66,7, а до антигену 03 – 1:200 і не виявили позитивних
реакцій з антигеном 06.30. У клінічно хворих тварин титри антитіл були
значно вищими і сягали рівня 1:800 – 1:1600.
Таблиця
1
Результати серологічних досліджень сироваток крові тварин на ієрсиніоз
Вид тварин К-ть
дослід-
жених
тварин Позитивно реагували в діагностичних титрах з антигенами сероварів
09 03 06.30
голів % середній
титр М+m голів % середній
титр М+m голів % середній
титр М+m
ВРХ
бики-плідники
868
252
29,0
1:255+9,0
153
17,6
1:298+13,8
284
32,7
1:231+3,4
корови 1776 271 15,3 1:289+10,2 173 9,7 1:331+14,1 617 34,7 1:244+4,2
корови, що абортували 449 153 34,1 1:343+12,6 77 17,5 1:299+16,0 164
37,1 1:200
телиці 231 95 41,1 1:263+12,1 82 35,5 1:276+12,3 96 41,6 1:235+7,8
нетелі 63 41 65,1 1:307+15,8 39 61,9 1:318+27,1 13 20,6 1:308+50,3
молодняк від 2 діб до 6 міс. 73 5 6,8 1:408+84,1 4 5,5 1:350+18,8 2 2,7
1:200
ДРХ
вівцематки
330
52
15,8
1:250+7,9
143
43,3
1:224+5,4
124
37,6
1:668+21,8
вівцематки, що абортували 46 37 80,4 1:238+4,6 23 50,0 1:400+0 36 78,3
1:578+43,5
барани 59 44 74,6 1:377+35,1 24 40,7 1:467+42,8 26 44,1 1:800
кози 37 24 63,9 1:452+53,2 17 47,2 1:518+59,1 12 33,3 1:600+58,8
Коні
кобили
40
17
42,5
1:247+11,9
6
15,0
1:400
26
65,0
1:338+37,3
жеребці 48 5 10,4 1:200 1 2,1 1:200 8 16,7 1:200
лошата до 2-х міс. 13 1 7,7 1:200 1 7,7 1:200 1 7,7 1:200
Свині
свиноматки
228
75
32,3
1:344+23,3
103
45,2
1:355+19,1
59
25,9
1:363+30,8
свиноматки, що абортували 30 26 86,7 1:215+10,7 12 40,0 1:200 12 40,0
1:250+23,0
кнури 223 66 29,6 1:200 27 12,1 1:200 68 30,5 1:200
поросята від 2 діб до 1,5 міс. 11 3 27,3 1:333+66,7 1 9,1 1:200 – – –
М’ясоїдні
собаки ?
101
–
–
–
36
35,6
1:344+28,8
27
26,7
1:356+39,4
-„- ? 87 – – – 25 28,7 1:256+18,3 18 20,7 1:222+15,5
кішки 59 – – – 24 40,7 1:383+48,0 19 32,2 1:295+23,3
коти 47 – – – 24 51,1 1:283+26,6 20 42,6 1:310+42,2
Серед досліджених м’ясоїдних позитивний титр встановили до антигенів
03 та 06.30. Відповідно у сук вони були 1:344+28,8 та 1:356+39,4, у той
час як у кобелів 1:256+18,3 та 1:222+15,5. У кішок цей показник складав
відповідно 1:383+48,0 та 1:295+23,3, а у котів 1:283+26,6 і 1:310+42,2.
При аналізі позитивних результатів щодо виявлення антитіл у 188 собак
різної статі нами встановлено, що з 87 сироваток кобелів з антигеном 03
реагувало від 21,9 до 36,0%, а з антигеном 06.30 – від 12,5 до 26,7%.
Проте серед обстеженого поголів’я самок цих тварин встановлено випадків
позитивних реакцій з антигеном 03 в 1,3 і антигеном 06.30 в 1,4 рази
більше.
Аналіз реакції аглютинації сироваток 106 кішок з ієрсиніозними
антигенами показав, що серед них також існує певна частина тварин, що
мають антитіла до Y.enterocolitica сероварів 03 і 06.30. Як і у собак,
нами не встановлена у кішок жодної позитивної реакції з антигеном 09. З
антигеном 03 позитивні реакції коливалися в межах від 36,3 до 70,0%, а
на антиген 06.30 від 20,0 до 80,0%. Середні показники відгуку на антиген
03 серед котів складали 55,3%, а у кішок – 43,8%. Позитивний відгук на
антиген 06.30 в сироватках котів становив 70,5%, а у кішок – 33,2%.
Позитивну серологічну відповідь на ієрсиніозні антигени 03 і 06.30 як у
собак, так і кішок встановлювали в титрах 1:200 – 1:800.
Нам не вдалося достовірно встановити зв’язок між виникненням абортів і
мертвонароджень у сук, народженням слабких або нежиттєздатних цуценят і
присутністю в їх організмі Y.enterocolitica зазначених сероваріантів, а
також наявністю в них антитіл в діагностичних титрах.
При бактеріологічних дослідженнях із 19 проб фекалій собак було
виділено культуру Y.enterocolitica тільки з однієї проби (5,5%).
Десять проб фекалій, штучно інфікованих Y.enterocolitica, піддавали
замороженню до -10єС терміном на 1, 3, 5,8,10 і 12 діб. Після
розморожування в усіх випадках вдалося реізолювати контамінуючу
культуру ієрсиній, що підтверджує здібність Y.enterocolitica переживати
в умовах низьких температур, при наявності мінімальної кількості
поживних речовин.
Виявлення колостральних антитіл у телят проти збудника ієрсиніозу.
Дослідження було проведено на одному з молочних комплексів Харківської
області, де стаціонарно реєструвалися шлунково-кишкові й респіраторні
захворювання телят, аборти й мертвонародження в корів і нетелів. Було
сформовано групу телят однодобового віку в кількості 19 голів з
урахуванням клінічного стану при народженні. З 19 новонароджених 9 (47%)
мали ознаки м’язової слабкості, не піднімалися на кінцівки, 3 (15%)
відмовлялися від смоктання молозива в перші години життя, у 2 (11%) мало
місце ураження дихальних органів (важке дихання, кашель), у 16 (84,2%)
телят спостерігалися ознаки діареї. Для оцінки колострального
імунітету у телят цієї групи в віці 2 діб, 10, 20, 30, 45 і 100 днів
відбирали проби крові з яремної вени. Отримані сироватки досліджували
розгорнутій РА з виготовленими нами формолантигенами з референтних
штамів Y.enterocolitica сероварів 03; 06.30 і 09. При дослідженні
сироваток крові телят аглютиніни до антигену серовару 06.30 було
виявлено у всіх 19 тварин на другу добу після прийому молозива, у тому
числі в титрі 1:200–1:400 у 47,4%, 1:100 – у 15,8% і в титрі 1:50 – у
36,8% тварин. При дослідженні на 10-й день життя антитіла виявили у
78,9% телят у титрі не вище ніж 1:50. На 20–30-й день титр антитіл різко
зменшувався, і на 45-й день життя антитіл не виявили. Одночасно зі
зниженням титрів антитіл зменшувалась і кількість реагуючих телят. У
телят віком 100 днів антитіла виявили в низьких титрах 1:25–1:50 у 42%.
При дослідженні з антигеном серовару 03 антитіла в сироватках крові
телят 2-денного віку виявили в діагностичному титрі у 52,65% телят,
на 10 день титри антитіл різко зменшувалися до 1:10–1:50 і надалі не
виявлялися. При дослідженні сироваток крові телят в 2-добовому віці
антитіла до антигену серовару 09 виявили в титрі 1:25–1:50, на 10-й
день антитіла були виявлені лише у 2-х тварин. Встановлені високі титри
антитіл у тварин у 2-денному віці свідчать про їх колостральну
природу.
n
h
j
l
n
„O
„
?‚?i$ & ¤ ?????? ???????? Ff? 8 Oож в ізотонічному розчині натрію хлориду виготовлені антигени не мали аглютинуючих властивостей, що свідчило про їх специфічність. При дослідженні 52 сироваток крові корів, що реагували в РА і РЗК з бруцельозним антигеном, в 34,6% випадках встановлено позитивну реакцію в титрах 1:200–1:800 з антигеном Y.enterocolitica серовару 09, з антигеном 06.30 – в 38,5% в титрах 1:200-1:1600, з антигеном 03 – лише 7,7%. Сироватки крові від 117 телиць в 5,1% реагували як з антигеном 09, так і з антигеном 06.30; у сироватках від 65 телиць парувального віку відсоток позитивно реагуючих був більшим, він становив 9,2% і 7,7% випадків відповідно. При дослідженні сироваток від овець позитивних реакцій з ієрсиніозними антигенами не спостерігали, а сироватки кіз реагували з усіма трьома антигенами в середньому титрі 1:200. Дослідження сироваток крові від 92 коней показали, що позитивні реакції з бруцельозним діагностикумом переважно були пов’язані з присутністю антитіл до антигенів Y.enterocolitica різних сероварів. Найчастіше ці позитивні реакції були пов’язані з сероварами 06.30 (37%) і 09 (21,7%) і тільки в 7,6% випадків з сероваром 03. На підставі отриманих даних можна вважати, що позитивні реакції з бруцельозним діагностикумом у досліджуваних тварин були зумовлені анамнестичною реакцією, пов’язаною зі збудником Y.enterocolitica. Результати вивчення перехресних реакцій між Brucella abortus i Y.enterocolitica свідчать, що при внутрішньовенному введенні кролям живих культур ієрсиній сероварів 03, 06.30 і 09 в дозі 2 х 109 м.к. рівень антитіл до гомологічного штаму завжди був вищим, ніж до гетерологічного, в декілька разів і іноді сягав титрів 1:2560–1:5120. Виявлена висока ступінь споріднення між штамами Brucella abortus 19, з якого виготовляють антиген, і Y.enterocolitica серовару 09, а також серовару 03. Підшкірне зараження морських свинок ієрсиніями сероварів 09 і 06.30 і бруцелами викликало незначний підйом рівня антитіл до обох антигенів. При порівняльному дослідженні сироваток морських свинок через 30 днів після інокулювання культури ієрсиній (5 млрд.м.к.) або бруцел (2 млрд.м.к.) нами встановлено перехресну реакцію в РА. Ізоляція й вивчення біологічних властивостей ієрсиній від сільсько-господарських і дрібних свійських тварин. За період досліджень бактеріологічними методами з різних субстратів (абортовані плоди, фекалії, сперма, вміст кишечнику, зіскрібки з сліпої кишки, тампони, що містили слиз із глотки, вагіни і прямої кишки та ін.) було виділено 48 культур ієрсиній з 272 проб матеріалу від корів, телиць, телят, дрібної рогатої худоби, поросят, свиней, кнурів і собак. Матеріал для досліджень був отриманий від сільськогосподарських тварин з господарств різних областей України, а саме: Харківської (з 7 районів), Сумської (з 2 районів), Луганської (з 2 районів), Донецької, Кіровоградської, Запорізької, Київської, Івано-Франківської. Із 48 культур у 35 випадках (72,9%) були ізольовані Y.enterocolitica з сперми биків-плідників, абортованих плодів, патологічного матеріалу від корів, загиблих телят, лохій і навколоплідної рідини корів, фекалій телят, нетелів, собак. Інші види ієрсинії виділяли набагато рідше. Вивчення культуральних, елективних та біохімічних властивостей. Усі культури ієрсиній виділяли після відповідного їх накопичення в фосфатно-буферному розчині в умовах холодильника (+4єС), схема 1. При вивченні їх росту на живильних середовищах встановлено, що всі виділені культури ієрсиній мали типові для цього виду культурально-біохімічні властивості референтних штамів. Для первинної ідентифікації виділених культур нами була розроблена схема (табл. 2), завдяки якій ідентифіковані більш ніж 50% культур ієрсиній. Результати визначення чутливості культур Y.enterocolitica до основних антибіотиків. У роботі було використано набір з 38 дисків антибіотиків різних груп, до яких визначали чутливість у 35 виділених від різних видів сільськогосподарських тварин і з різних біологічних об’єктів господарств України культур Y.enterocolitica. Дослідження проводили за загальноприйнятою методикою. Проведений аналіз показав, що всі культури Y.enterocolitica не чутливі до препаратів пеніцилінового ряду і високочутливі в 100% випадків до макролідів (офлоксацину, пефлоксацину, ципрофлоксацину, енрофлоксацину). Щодо цефало- споринів, їх активність була не однаковою. Деякі з них (цефазолін, цефалотин, цефокситин, цефуроксим) практично не діяли на Y.enterocolitica, проте такі як цефотаксим, цефтриаксон, цефіксим, цефалексин і цефоперазон були високоактивними або активними по відношенню до ізольованих культур ієрсиній. І ЕТАП МАТЕРІАЛ ДЛЯ СЕРЕДОВИЩЕ ЗБАГАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 40 С 3 – 15 ДІБ ІІ ЕТАП СЕРЕДОВИЩЕ ЕНДО 220С, 24ГОДИНИ ІІІ ЕТАП М П А 220С, 24 ГОДИНИ ІУ ЕТАП ВИВЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ МОРФОЛО- ФІЗІОЛОГІЧ- СЕРОЛОГІЧ- ГІЧНИХ НИХ ВЛАСТИ- НИХ ВЛАСТИ- ВЛАСТИВОС- ВОСТЕЙ ВОСТЕЙ ТЕЙ Схема 1. Етапи виділення і ідентифікації Y. еnterocolitica Таблиця 2 Скорочена схема біохімічної диференціації ієрсиній Тест Y.entero- colitica Y.frederik- senii Y.interme- dia Y.kristen- senii Y.pseudo- tuberculo- sis Гідроліз сечовини + + + + + Сірководень - - - - - Кислота з: сахарози + + + - - Рамнози - + + - + Рафінози - - + - + Сорбіту + + + + - Фенілаланіндезаміназа - - - - - Умовні позначення: + позитивна реакція - негативна реакція Більшість культур Y.enterocolitica були чутливими або високочутливими до антибіотиків групи аміноглікозидів. Цікаво, що такі антибіотики, як стрептоміцин і гентаміцин, протягом певного часу залишаються високоактивними проти ієрсиній. Це стосується також і тетрациклінів, хлорамфеніколу і поліміксину і налідиксової кислоти. Експериментальне відтворення ієрсинія-ентероколітіка інфекції на нетелях. Бактеріологічні дослідження фекалій дослідних нетелів на наявність у них ієрсиній до зараження були негативні, аглютинінів до антигенів зазначених штамів у тварин не виявляли. Для інфікування використовували змиви 2-добових агарових культур Y.enterocolitica 09 в ізотонічному розчині хлориду натрію, виділених із фекалій теляти й патологічного матеріалу від загиблого теляти. Перше інфікування всіх тварин провели шляхом випоювання 50 мл змиву агарової культури Y.enterocolitica 09 у концентрації 109 м.к./мл. Повторне інфікування провели через 21 день. Нетелям вводилили перорально змив 2-добових агарових культур Y.enterocolitica 09 у концентрації 50х109м.к./мл. Через 14 днів після другого інфікування культуру ієрсиній увели внутрішньовенно в дозі 5х109 м.к./мл кожній. Через 7 днів після внутрішньовенної інокуляції титр аглютинінів становив до антигену Y.enterocolitica 09 у тварин № 1, №2, №3 і №4 відповідно 1:1600; 1:800; 1:400 і 1:200. Наступними дослідами було встановлено поступове зниження титрів аглютинінів. До кінця спостереження (135 днів для нетелів №1, 3 і №4 і 155 днів для нетелі № 2) титри антитіл в РА становили до антигену Y.enterocolitica 09 у тварин № 1 і №2 - 1:200, тварини № 3 – 1:50 і № 4 – 1:100. У всіх тварин на 5-й день після внутрішньовенної інокуляції бактерій було відмічено розрідження фекалій, а через 6 днів виражена діарея, яка тривала впродовж 75 днів. На 9-й день нетель №1 і через 22 дні нетель №4 після внутрішньовенної інокуляції, без передвісників родів, отелилися живими телятами, у них спостерігали затримку посліду. Через 55 днів після внутрішньовенної інокуляції, без передвісників родів, нетель №3 народила мертве теля масою 12 кг. Затримки посліду у тварини не спостерігали. При розтині трупа теляти видимих патологоанатомічних змін з боку внутрішніх органів не виявили. На 83-й день після внутрішньовенного інфікування у нетелі №2 народилося живе теля. У тварин № 1 і №2 спостерігали катаральний мастит, у той час як у тварин № 3 і №4 цього не було. У сироватках крові телят, отриманих від інфікованих піддослідних нетелів, після випоювання молозива, були встановлені антитіла до антигенів з штамів, використаних для зараження. При бактеріологічному дослідженні проб молока нетелів, які отелилися, вихідну культуру виділили у тварини № 1 на 2, 24 і 44 дні після отелення. В молоці тварини № 4 виявили культуру Y.enterocolitica 09 на 30-й день після отелення. З молока нетелі № 3 збудника виділити не вдалося. Таким чином, досліди показали, що молоко заражених на ієрсиніоз тварин може інфікувати людей і тварин впродовж 44 днів. Досліджуючи матеріал, отриманий при діагностичному забої тварин (через 52-70 днів для нетелів № 1, №3 і №4 і через 15 днів для нетелі № 2 після отелення), вдалося реізолювати культуру Y.enterocolitica 09 лише зі слизової оболонки порожньої кишки тварини № 2 з використанням методу „холодового збагачення”. Клінічні ознаки і перебіг захворювання на ієрсиніоз. Вивчення комплексу симптомів, що виникає у різних видів тварин при ієрсиніозі, дозволило встановити, що у тварин різних видів і вікових груп захворювання мало різноманітний прояв, а саме: у 105 обстежених телят з чотирьох господарств ми спостерігали пригнічення, гастроентероколіти, ознаки бронхопневмонії, опухання колінних, скакальних, тазо-стегнових суглобів, іноді – нежить, риніт, кон’юнктивіти, отити; у 117 корів і 82 нетелів захворювання частіше перебігало латентно, при загостренні спостерігали діарею, аборти (49 випадків), мертвонародження (4 випадки), мастити, метрити й ендометрити (у 20% обстежених); у 10% з 47 обстежених телиць парувального віку виявляли повне виснаження, тварини хиталися при пересуванні; у 2 з 18 обстежених коней реєстрували артирити, тендовагініти, кульгавість; у 39 свиней захворювання перебігало з ознаками діареї, пневмонії, ентероколіту, порушенням функції відтворення, іноді реєстрували ознаки свеблячки; у 19 кіз клінічних ознак хвороби не виявлено. Гематологічні дослідження при експериментельному ієрсиніозі. Нами було проведено три досліди по вивченню гематологічних показників при експериментальному ієрсиніозі великої рогатої худоби. У першому досліді чотирьох нетелів, дослідження фекалій яких до інфікування дало негативний результат на наявність ієрсиній, було заражено орально (двічі в дозах 50 х 109 і 10 х 1010 м.к./мл) і внутрішньовенно в дозі 10 х 109 м.к./мл культурами Y.enterocolitica. Через 7 днів після внутрішньовенної інокуляції спостерігали різке зниження абсолютної кількості лейкоцитів (з 9,8–10,2 до 5,7–7,6 тис. в 1 мм3 крові), лімфоцитопенію (48–50%) при помірній нейтрофілії (36–46%) зі зсуванням ядра вліво до юних (2–7%) і еозинофілію (7-12%). У цей період клінічно реєстрували діарею з домішками слизу й крові в фекаліях. До кінця досліду (на 70 день після зараження) показники крові у тварин прийшли до норми. В іншому досліді використовували чотирьох телиць з неблагополучного по ієрсиніозу стада, що позитивно реагували в РА з ієрсиніозними діагностикумами в титрі 1:200. Застосування вакцини ЛТФ-130 спровокувало у тварин через 6 днів діарею різного ступеня. Титр агглютинінів через 14 днів підвищився до 1:800, а до кінця спостереження (50 днів) знизився в однієї тварини до 1:100 і в трьох - до 1:200. Абсолютна кількість лейкоцитів і лейкограма через 14 днів після появи клінічних ознак захворювання були в межах норми. Але через 30 днів спостерігали лейкопенію 4,2–5,8 тис./мм3 крові), зменшення кількості сегментоядерних (13–13,5%) і збільшення паличкоядерних (12,7-15,2%) нейтрофілів. Чотирьох телят віком 2 – 4 місяці використовували в третьому досліді. Після внутрішньовенного зараження Y.enterocolitica в дозі 10 х 109 м.к./мл три теляти загинули. Через 24 години після зараження в крові теляти, що залишився живим, зареєстровано зменшення загальної кількості лейкоцитів до 7,0 х 109 тис./мм3 крові, лімфоцитопенію (43%), нейтрофілію (56%) з виявленням юних (6%). Патологоанатомічні й гістоморфологічні зміни у тварин при спонтанному й експериментальному ієрсиніозі. Патологоанатомічним дослідженням за традиційною методикою були піддані спонтанно інфіковані тварини, що мали позитивні серологічні реакції: свині - 12, поросята – 7, телиці – 21, корови – 8, телята – 31, абортовані плоди від 21 свиноматки і 14 корів, а також штучно інфіковані лабораторні тварини, у тому числі: білі миші – 150, морські свинки – 30, кролі – 18. У лабораторних і сільськогосподарських тварин при ієрсиніозі виникають багато в чому схожі патологоанатомічні зміни в кишечнику і паренхіматозних органах. При патологоанатомічному та патогістологічному дослідженні трупів хворих на ієрсиніоз та лабораторних тварин визначали: при катарально-геморагічному гастроентероколіті - проліферацію лейкоцитів в ворсинках слизової оболонки, слизову дистрофію бокаловидних клітин, десквамацію епітелію шлунково-кишкового тракту, ознаки зернистої і жирової дистрофії в печінці, застійну гіперемію з ознаками дистрофії в селезінці; при катаральній бронхопневмонії - гіперемію, набряк і клітинну інфільтрацію міжчасточкової сполучної тканини й бронхів з накопиченням ексудату; при артриті – накопичення рідини в суглобі й крововиливи на поверхні хрящів; при ендометриті – інфільтрацію гранулоцитами й вогнищевий некроз слизової оболонки матки; у абортованих плодів знаходили набряки в підшкірній клітковині, гіперемію всього кишечнику. ВИСНОВКИ 1.У дисертації викладено теоретичне узагальнення літературних даних і власних спостережень щодо ролі Y.enterocolitica в патології сільськогосподарських і свійських тварин, результати досліджень по удосконаленню лабораторної діагностики ієрсиніозу у ветеринарній медицині, визначено циркуляцію збудника серед різних видів тварин, виділено культури й вивчено їх біологічні властивості, а також чутливість до антибіотиків. Розроблені і впроваджені в виробництво „Набір для серологічної діагностики ієрсиніозу тварин” і методичні рекомендації з лабораторної, клінічної та патоморфологічної діагностики хвороби. 2. У порівняльних дослідженнях польових і специфічних сироваток визначено діагностичну цінність серологічних досліджень у реакції аглютинації на ієрсиніоз різних видів тварин. Виготовлені антигени й контрольні сироватки забезпечують чутливість, специфічність, економічність й інформативність методу щодо визначення циркуляції збудника, виявлення групи ризику, можливого виникнення клінічних спалахів хвороби, підтвердження клінічного діагнозу на ієрсиніоз. Остаточний діагноз на ієрсиніозну інфекцію підтверджується бактеріологічними дослідженнями, виділенням і типуванням збудника. 3.Позитивні титри в РА (1:200 і вище) у тварин з клінічними ознаками хвороби, зокрема абортами, ентероколітами, артритами, свідчать про етіологічну роль Y.enterocolitica в захворюванні. Уточнення діагнозу проводять шляхом повторних досліджень через 2-4 доби з урахуванням динаміки зрозтання титрів антитіл та ізоляції культури збудника. 4.При планових серологічних дослідженнях на бруцельоз у разі виявлення поодиноких позитивно реагуючих тварин в РБП, РА або РЗК необхідно обов’язково проводити диференційну діагностику від ієрсиніозу. 5.У неблагополучному на ієрсиніоз господарстві в новонароджених телят виявили колостральні ієрсиніозні антитіла, які спостерігалися впродовж 45 діб. 6.Випробувана і запропонована скорочена схема ідентифікації ієрсиній. Невеликий набір тестів значно скорочує час і трудомісткість досліджень. 7.Ізольовані з різних біологічних об’єктів та регіонів Украіни 35 культур Y.enterocolitica мали характерні культурально-морфологічні й біологічні властивості, були високочутливі до макролідів (офлоксацину, пефлоксацину, ципрофлоксацину, енрофлоксацину) і резистентні до препаратів пеніцилінового ряду. 8.При експериментальному відтворенні ієрсиніозної інфекції у 4-х нетелів з 7-ї доби спостерігалося різке зниження абсолютної кількості лейкоцитів з 9,8 – 10,2 до 5,7 – 7,6 тис./мм3 крові, лімфоцитопенія (48 – 50 %), при помірній нейтрофілії (36 – 46%) з виявленням юних (2 – 7%) і еозинофілів (7-12%). 9.При спонтанному і експериментальному ієрсиніозі в різних видів тварин захворювання характеризувалося пригніченням, ознаками гострої або хронічної катаральної бронхопневмонії, гастроентероколіту, запаленням суглобів, ендометритами, абортами або народженням нежиттєздатного молодняка. 10.При патологоанатомічному та патогістологічному дослідженні встановлено катарально-геморагічний гастроентероколіт, катаральну бронхопневмонію, артрити, ендометрити. 11.Розроблено й впроваджено нормативну документацію на виготовлення, контроль і застосування “Набору для серологічної діагностики ієрсиніозів тварин” ТУ У 46.15.091-95. ПРАКТИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ З метою контролю ієрсиніозної інфекції серед тварин і диференціації параспецифічних реакцій при дослідженні бруцельозу розроблені й впроваджені: 1.”Методические рекомендации по уточнению диагноза и профилактике заболевания при выявлении в стаде единичных животных, реагирующих с бруцеллезными диагностикумами” //К.:Урожай, 1990.-17 с. (Розглянуті і схвалені на засіданні НТР Держагропрому УРСР, протокол №9 від 12.06.1989 р.). 2. Рекомендации „Дифференциальная диагностика бруцеллеза и иерсиниоза и меры по их профилактике”//М.:Росагропромиздат, 1991.-27 с. (Розглянуті і схвалені на засіданні НТР Держагропрому Нечорноземної зони РРФСР, протокол №5 від 23.04.1990 р.). 3.“Методичні рекомендації з ієрсиніозу тварин (діагностика, диференційна діагностика неспецифічних реакцій з бруцельозними діагностикумами)” (розглянуті і затверджені науково-методичною радою, секція „Ветеринарна медицина” Міністерства аграрної політики України, протокол №.4 від 23 грудня 2006 року). 4.Тимчасова настанова по застосуванню набору компонентів для серологічної діагностики ієрсиніозів тварин (Затверджено ГУВМ з держінспекцією від 16.11.1995 р. за № 15 – 14/52). 5. Набір компонентів для серологічної діагностики ієрсиніозів тварин) ТУ У 46.15.091-95 і метод серологічного дослідження ієрсиніозної інфекції, який використовується Центральною й обласними державними лабораторіями ветеринарної медицини України (акти впровадження – у додатку). 6.Наукові положення щодо важливості проведення епізоотологічного моніторингу і лабораторної діагностики ієрсиніозу в сільськогосподарських і свійських тварин рекомендуються для використання при викладанні курсу лекцій і лабораторно-практичних занять при підготовці фахівців ветеринарної медицини (акти впровадження – у додатку). Список основних робіт, опублікованих за темою дисертації 1.Бабкин А.Ф., Соболев Н.М., Орлова В.А., Ивановская Л.Б. и др. Серологическая и бактериологическая индикация иерсиний у животных //Сб.”Ветеринария”. - К.: Урожай, 1988. - Вып.63. - С.20-24. (Дисертант провела серологічні дослідження сироваток крові на ієрсиніоз, брала участь в узагальненні й оформленні матеріалів). 2.Галищев Н.И, Бабкин А.Ф., Ивановская Л.Б. Распространение хламидиозной инфекции у крупного рогатого скота и ее значение в патологии воспроизводства //Сб.”Ветеринария”. - К.: Урожай, 1989. - Вып.64. - С.20-24. (Дисертантом особисто проведені серологічні дослідження великої рогатої худоби, підготовлені матеріали до друку). 3.Методические рекомендации „По уточнению диагноза и профилактике заболевания при выявлении в стаде единичных животных, реагирующих с бруцеллезными диагностикумами” /А.Ф.Бабкин, Р.Э.Яновская, В.А.Орлова, Л.Б.Ивановская //К.: Урожай, 1990. - 17.с. (Дисертант провела дослідження сироваток, брала участь в узагальненні та оформленні матеріалів). 4.Рекомендации по „Дифференциальной диагностике бруцеллеза и иерсиниоза и меры по их профилактике” /В.В.Сочнев, А.Б.Тебекин, А.Ф.Бабкин, Л.Б.Ивановская и др.//М.: Росагропромиздат, 1991. - 27с. (Дисертант провела експериментальні дослідження, брала участь в узагальненні й оформленні матеріалів). 5.Івановська Л.Б. Моніторинг сероконверсії при діагностиці ієрсиніозу в сільськогосподарських тварин в Україні //Вісник Сумського ДАУ, 1999. - Вип.3.-С.45-49. 6.Івановська Л.Б. Роль ієрсиній у виникненні абортів у сільськогосподарських тварин //Ветеринарна медицина України, 1999. - №5. - С.32 -33. 7.Івановська Л.Б. Вивчення спектру колострального імунітету бактеріальної етіології //Вісник Сумського ДАУ, 1999. - Вип.4. - С.90-93. 8.Івановська Л.Б. Вивчення перехресних серологічних реакцій між бактеріями Y.enterocolitica i Brucella //Вісник Сумського ДАУ, 2001. - Вип.6. - С.52-54. 9.Івановська Л.Б., Зон М.Г. Патологоанатомічні зміни при спонтанному й експериментальному ієрсиніозі тварин і птиці //Науковий вісник НАУ, 2001. - Вип.42. - С.201-205. (Дисертант провела експерименти, дослідження патматеріалу, проаналізувала отримані результати). 10.Івановська Л.Б. Про клінічні ознаки, що спостерігаються у різних видів тварин хворих на ієрсиніоз //Вісник Сумського НАУ, 2003.- Вип.8. - С.40-43. 11.Івановська Л.Б., Зон М.Г. Ураження органів тварин при кишковому ієрсиніозі і його вплив на клінічний прояв хвороби //Вісник СНАУ, 2004. - Вип.7 (12). - С.59-63. (Дисертант провела дослідження клінічного прояву ієрсиніозу в різних тварин) . 12.Методичні рекомендації з ієрсиніозу тварин (діагностика, диференційна діагностика неспецифічних реакцій з бруцельозними діагностикумами) /А.Ф.Бабкин, Івановська Л.Б. //Суми, 2005. - 29 с. (Дисертант провела планування роботи, виконала експериментальну частину та узагальнила отримані результати). 13. Івановська Л.Б. Диференційна діагностика кишкового ієрсиніозу свиней //Вісник Сумського НАУ, 2005. - Вип.1-2 (13-14). - С.91-96. 14. Ивановская Л. Б. Применение РА для выявления иерсиниозной инфекции // Проблемы научного обеспечения животноводства Молдавии: Материалы конференции 25 мая 1990 г. - Кишенев, 1990. - С.105-106. 15.Бабкин А.Ф., Скрипник В.Г., Ивановская Л.Б. Бактериологическая и серологическая диагностика иерсиниозов животных // Ветеринарная медицина. Экономические, социальные и экологические проблемы: Материалы Республиканской конференции 20-22 ноября 1990 г.- Харьков, 1990.- С.269-270. (Дисертантом проведені серологічні дослідження на ієрсиніоз). 16.Скрыпник В.Г., Ивановская Л.Б. Результаты гематологических исследований при эксперимнтальном иерсиниозе // Повышение продуктивности с.-х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения животноводства и создания фермерських хозяйств: Материалы Всесоюзной конференции 17-22 сентября 1991 г. – Харьков, 1991.- С.145-146. (Дисертантом проведені гематологічні дослідження крові при експериментальному ієрсиніозі). 17. Ивановская Л.Б. Сроки выявления колостральных антител при иерсиниозной инфекции // Повышение продуктивности с.-х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсивного ведения животноводства и создания фермерських хозяйств: Материалы Всесоюзной конференции 17-22 сентября 1991 г. – Харьков, 1991.- С.121-122. 18.Ивановская Л.Б., Зон М.Г. К изучению роли Y.enterocolitica в патологии плотоядных // Материалы седьмой международной конференции по проблемам ветеринарной медицины мелких домашних животных 3-5 марта1999 г.- М., 1999. - С.262-263. (Дисертантом проведені дослідження проб крові м’ясоїдних на ієрсиніоз, проаналізовані отримані дані). 19. Бабкін А.Ф., Скрипник В.Г., Івановська Л.Б. Епізоотологічне значення ієрсиніозу при паразитоценозах // Матеріали науково - практичної конференції паразитологів, 3-5 листопада 1999 р., НАУ, Київ.- С.24-26. (Дисертант брала участь в узагальненні і оформленні матеріалів) . 20.Ивановская Л.Б. Об этиологии неспецифических реакций на бруцеллезный антиген у лошадей //Материалы ІІ научно - практической конференции по болезням лошадей 21-22 сентября 2001 г.- Москва, 2001.- С.21. 21.Ivanovskaya L., Zon M. The role of Y.enterocolitica in the pathology of animals // VI International Veterinary Immunology Symposium 15 - 20 July 2001.- Swedish Uniwersity of Agricultural Sciences, Uppsala, Sweden.- P.164. (Дисертантом узагальнені результати проведених власних досліджень). 22.Івановська Л.Б. Про природу неспецифічних реакцій на бруцельоз коней //Матеріали НПК викладачів, аспірантів і студентів Сумського НАУ, 2-18 квітня 2002 р. – Суми, 2002.- С.51. Івановська Л.Б. Епізоотологічний моніторинг та розробка серологічної діагностики ієрсиніозу тварин. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.08 - епізоотологія та інфекційні хвороби, ННЦ „Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”, Харків, 2007. Уперше в Україні проведено епізоотологічний моніторинг ієрсиніозу серед різних видів тварин: великої і дрібної рогатої худоби, свиней, коней, м’ясоїдних (собак, кішок). Показано, що в сільськогосподарських і дрібних свійських тварин спостерігається циркуляція ієрсиній - переважно Y.enterocolitica сероваріантів 03, 06.30 і 09, які викликають ієрсиніоз. Вивчені властивості ізолятів ієрсиній, виділених від різних видів тварин і різних біологічних об’єктів. Установлено спектр чутливості ізолятів ієрсиній до антибактеріальних препаратів (пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів, тетрациклінів). Описані особливості симптомо-комплексу, патологоанатомічної і патогістологічноі картини при спонтанному та експериментально відтвореному ієрсиніозі в різних сільськогосподарських, свійських і лабораторних тварин. Підтверджено етіологічну роль збудника ієрсиніозу у виникненні абортів у корів, свиней, морських свинок. У порівняльних дослідженнях польових та гіперімунних сироваток доведена придатність реакції аглютинації для серологічної діагностики ієрсиніозу в різних видів тварин. Розроблено й впроваджено нормативну документацію на виготовлення, контроль і застосування „Набору для серологічної діагностики ієрсиніозів тварин”. Підтверджена ефективність розробленого набору ієрсиніозних антигенів для серологічної діагностики ієрсиніозу тварин. Доведена необхідність проведення диференційної серологічної діагностики серед поголів’я тварин, що мають поодинокі позитивні реакції на бруцельоз, з ієрсиніозними антигенами. Розроблені й впроваджені методичні рекомендації щодо лабораторної діагностики ієрсиніозу й диференціації параспецифічних реакцій при дослідженні по бруцельозу. Проведені досліди по вивченню гематологічних показників при експериментальному відтворенні ієрсиніозної інфекції у великої рогатої худоби. Експериментально доведена наявність колострального імунітету у телят, народжених від корів хворих на ієрсиніоз або ієрсиніоносіїв. Ключові слова: Y.enterocolitica-інфекція, ієрсиніоз, серологічна діагностика, ієрсиніозні антигени, симптомокомплекс, патологоанатомічні зміни, сільськогосподарські тварини, м’ясоїдні. Ивановская Л.Б. Эпизоотологический мониторинг и разработка серологической диагностики иерсиниоза животных. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.08 - эпизоотология и инфекционные болезни, ННЦ „Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины”, Харьков, 2007. Впервые в Украине проведен эпизоотологический мониторинг иерсиниоза среди разных видов животных: крупного и мелкого рогатого скота, свиней, лошадей, плотоядных (собак, кошек). Показано, что у продуктивных и домашних животных в Украине существует циркуляция штаммов иерсиний преимущественно Y.enterocolitica серотипов 03, 06.30 и 09, которые способны вызвать иерсиниоз. Изучены свойства изолятов иерсиний, выделенных от разных видов животных и разных биологических объектов. Установлен спектр чувствительности иерсиний к антибактериальным препаратам (пенициллинам, цефалоспоринам, аминогликозидам, макролидам, тетрациклинам). Описаны особенности симптомокомплекса, патологоанатомической и патогистологической картины при спонтанном и экспериментально воспроизведенном иерсиниозе у разных сельскохозяйственных и лабораторных животных. Подтверждена этиологическая роль возбудителя иерсиниоза в возникновении абортов у коров, свиней и морских свинок. В сравнительных исследованиях полевых и гиперимунных сывороток доказана пригодность реакции агглютинации для серологической диагностики иерсиниоза у разных видов животных. Разработана и внедрена нормативная документация на изготовление, контроль и использование „Набора для серологической диагностики иерсиниоза животных”. Доказана необходимость проведения дифференциальной серологической диагностики среди поголовья животных, которые имеют единичные положительные реакции на бруцеллез, с иерсиниозными антигенами. Разработаны и внедрены методические рекомендации относительно лабораторной диагностики иерсиниоза дифференциации параспецифических реакций при исследовании по бруцеллезу. Проведены исследования по изучению гематологических показателей при экспериментальном иерсиниозе у крупного рогатого скота. Экспериментально доказано наличие выраженного колострального иммунитета у телят, родившихся от больных иерсиниозом коров или иерсинионосителей. Ключевые слова: Y.enterocolitica-инфекция, иерсиниоз, серологическая диагностика, иерсиниозные антигены, симптомокомплекс, патологоанатомические изменения, сельскохозяйственные животные, плотоядные. Ivanovskaya L.B. Epizootological monitoring and development of serological diagnosis the yersiniosis of animals. – Manuscript. The dissertation for the Candidate’s degree of the Veterinary Sciences on the speciality 16.00.08 – epizootology and infectional diseases, N S C ”Institute of experimental and clinical veterinary medicine”, Kharkov, 2007. For the first time conducted the epizzootological monitoring the yersiniosis among different species of animals: horned cattle, goats, sheeps, pigs, horses and carnivorous animals (cats, dogs). Showing the circulation the strains of Yersinia enterocolitica of serotypes 03, 06.30 and 09 in Ukraine in productive and domestic animals that can be call the yersiniosis. Learning the propeties of isolates of yersinias that was pich out from different species of animals and biological objects. Esteblished the sensitiveness the yersinias for antibacterial speciments (penicillins, cephalosporins, aminoglikozids, tetracyclins). Discribed peculiarities the complex of symptoms, pathologo-anatomycal and pathologo-histological picture of spontaneous and experimentally reproduced yersiniosis in different agricultural and laboratory animals. Corroboration the etiology role the causative agent of yersoniosis from the beginning the abortions of cows, pigs and laboratory animals. Scientific ground advisable reaction agglutination for laboratory diagnosis of intestinal yersiniosis that was called by Yersinia enterocolitica. In laboratory corroborate the efficacy the set of yersiniosis antigenes for reaction of agglutination. Prove the necessivity of the differential serological diagnosis among animals, that have unit positive reactions on brucellosis, with yersiniosis antigens. The hematological indexes was observed in the experimentally infection of yersiniosis of horned cattle. The experimentally proved presence colostraly immunity in calves that was born from cows which was diseased on yersiniosis or carry the causative agent of yersiniosis. Key words: Yersinia enterocolitica-infection, yersiniosis, serological diagnostics, yersiniosis antigens, complex of symptoms, pathology-anatomycal shanges, agricultural animals, carnivorous animals. PAGE 27
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
