Інститут патології хребта та суглобів

імені професора М.І. Ситенка АМН України

ІВАНОВ ОЛЕКСІЙ Віталійович

УДК: 616.728.2 — 007.17 — 084.843 — 77 — 053.89

Ендопротезування кульшового суглоба при диспластичному коксартрозі

14.01.21. — травматологія та ортопедія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук професор

лауреат Державної премії України

заслужений діяч науки і техніки України

ЛОСКУТОВ Олександр Євгенович,

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ

України, завідувач кафедри травматології та

ортопедії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Герасименко Сергій Іванович,

Інститут травматології та ортопедії АМН України,

заступник директора з науково-лікувальної роботи,

керівник відділу захворювань суглобів у дорослих

доктор медичних наук

ТАНЬКУТ Володимир Олексійович,

Інститут патології хребта та суглобів імені професора

М.І. Ситенка АМН України, головний науковий

співробітник відділу патології суглобів

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика, кафедра травматології та ортопедії №2,

МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться “__“ ______________2006 р. об 11.30 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.607.01 Інституту патології хребта та
суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України (61024, м. Харків,
вул. Пушкінська, 80).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту патології хребта
та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України (61024, м. Харків,
вул. Пушкінська, 80).

Автореферат розісланий “__“ ______________ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук В.О.Радченко Актуальність теми.
Деструктивно-дистрофічні захворювання суглобів є розповсюдженою
патологією й зустрічаються в 3-4,7% населення (Гайко Г.В., 2000; Горячев
А.Н.,1996; Чемирис А.Й., 2001; Ostendorf M., 2001). В Україні щорічно
реєструється понад 330 тисяч первинних захворювань суглобів серед
дорослих (Корж А.А.,1986). Кожний четвертий ортопедичний хворий страждає
захворюваннями суглобів, серед яких більш ніж 60% становлять люди
працездатного віку, і в 11,5% це інваліди (Гайко Г.В., 1996). Останнім
часом відзначається тенденція до росту захворюваності коксартрозом серед
осіб молодого віку (Кулиш Н.И., Танькут В.А., 1989).

Дисплазія кульшового суглоба зустрічається в 1 — 4,7% випадків серед
немовлят (Di Bella D., 1997; Boere-Boonekamp M.M., 1998; Poma
P.A.,1998). Імовірність розвитку ознак диспластичного коксартрозу (ДК)
по досягненні цими людьми дорослого віку є в 2% населення. Дисплазія
кульшового суглоба серед факторів виникнення коксартрозу зустрічається в
10 — 76% випадків (Рибачук О.І., 1997; Patterson C.C., 1995; Michaeli
D.A., 1997; Weinstein S.L., 1997). Двобічний ДК зустрічається в 19,4 —
51% випадків. Найбільш часто ДК хворіють особи молодого віку, переважно
жінки (62, 3-86%), у яких клінічні прояви хвороби найбільш тяжкі
(Головаха М.Л., 1997; Лоскутов А.Е., 1998; Шапошников Ю.Г., 1997).

При диспластичному коксартрозі спостерігається зростання інвалідності:
так, в 1968 році показник інвалідності склав 11,5%, в 1975 він виріс до
23,4%, а в 1982 році — до 64% (Гринштейн Е.Я., 1994).

Незважаючи на те, що в сучасній ортопедії існує багато методик
оперативних втручань, які використовують при ДК, питання хірургічного
лікування цієї категорії хворих залишається відкритим. Численні
реконструктивні операції при дисплазії кульшового суглоба у дорослих
технічно складні, а їх віддалені результати, як правило, не
задовольняють ні ортопеда, ні хворого, при цьому
деструктивно-дистрофічний процес продовжує розвиватися, незважаючи на
проведене оперативне втручання (Boillot F., 1996; Nakamura S., 1998;
Papaspyrou P., 1997). У зв’язку із цим сьогодні при лікуванні хворих на
ДК перевагу віддають операціям тотального ендопротезування кульшового
суглоба. Тотальне ендопротезування дозволяє усунути біль, кульгавість,
відновити функцію руху в кульшовому суглобі, опороздатність нижньої
кінцівки, одержати в 50-90% випадків позитивні віддалені результати
(Герцен Г.І., 1999; Загородний Н.В., 1999; Лоскутов А.Е., 1997; Мовшович
И.А., 1996; Рибачук О.І., 1994; Coombs R., 1990; Sochart D.H., 1997) і
на 30-35% знизити інвалідність у цієї категорії хворих (Гайко Г.В.,
2000).

Однак при виконанні ендопротезування при ДК хірурги досить часто
зустрічаються з рядом проблем: труднощі при установці компонентів
ендопротеза, які пов’язані з анатомічними змінами проксимального відділу
стегнової кістки (ПВСК) або кульшової западини; невідповідність
стандартних компонентів ендопротеза формі елементів кульшового суглоба
при дисплазії, просторової орієнтації компонентів ендопротеза (Венгер
В.Ф., 2000; Канзюба А.М., 2000; Лоскутов А.Е., Головаха М.Л.,1998,
Танькут В.А, 1998). Поряд із цим нечітко визначені етапи
післяопераційної реабілітації хворих на ДК після тотального
ендопротезування (Лоскутов А.Е., 2001; Рибачук О.І., 1995; Munin M.C.,
1998; Zuckerman J.D., 1998).

У цьому зв’язку подальша розробка технології ендопротезування,
передопераційного планування і медичної реабілітації хворих на ДК є
актуальною проблемою сучасної ортопедії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (“Удосконалення методів
діагностики й лікування захворювань і ушкоджень опорно-рухового
апарата”, держреєстрація № 0199U001558, шифр IH.14.99 — автором особисто
вивчені особливості тотального ендопротезування кульшового суглоба у
хворих на ДК; “Розробка нових методів діагностики й лікування для
медичної реабілітації хворих з ушкодженнями й захворюваннями
опорно-рухового апарата”, держреєстрація № 0103U002380, шифр IH.02.04 —
автором особисто визначена рентгеноантропометрична ознака будови
проксимального відділу стегнової кістки, характерного для ДК; конкурсної
теми Міністерства освіти й науки України “Розробка нових конструкцій
ендопротезів суглобів людини”, держреєстрація № 0103U007379, шифр д/б 29
— автором особисто розроблена методика визначення лінійних розмірів
кістковомозкового каналу проксимального відділу стегнової кістки).

Мета роботи: поліпшити результати тотального ендопротезування кульшового
суглоба у хворих на диспластичний коксартроз шляхом розробки оптимальних
варіантів конструкцій ендопротезів на підставі дослідження
рентгеноантропометричних і клінічних характеристик кульшового суглоба у
цієї категорії хворих.

Задачі дослідження:

Вивчити рентгеноантропометричні характеристики особливості будови
проксимального відділу стегнової кістки у хворих на диспластичний
коксартроз.

Удосконалити конструкцію стегнового компонента ендопротеза кульшового
суглоба й методику його імплантації у хворих на диспластичний
коксартроз.

Розробити показання до диференційованих варіантів ендопротезування при
диспластичному коксартрозі й удосконалити методику післяопераційної
реабілітації хворих.

Дослідити стан щільності кісткової тканини й динаміку її зміни після
ендопротезування у хворих на диспластичний коксартроз.

Провести аналіз результатів, помилок і ускладнень тотального
ендопротезування кульшового суглоба при диспластичному коксартрозі.

Об’єкт дослідження: хворі на диспластичний коксартроз.

Предмет дослідження: рентгеноанатомічні ознаки особливості будови
проксималь-ного відділу стегнової кістки у хворих на диспластичний
коксартроз; визначення форми стегнового компонента ендопротеза на основі
отриманих даних антропометричних досліджень проксимального відділу
стегнової кістки; визначення показань до диференційованого вибору
стегнових компонентів ендопротезів; удосконалення методики імплантації
стегнового компонента ендопротеза; вивчення динаміки змін показників
клініко-інструментальних методів досліджень у хворих на диспластичний
коксартрозпісля тотального ендопротезування; удосконалення методики
післяопераційної реабілітації цієї категорії пацієнтів.

Методи дослідження: клінічні, рентгенологічні, рентгеноантропометричні,
електрофізіологічний, денситометричні, біомеханічні та статистичні.

Наукова новизна. Вперше виявлена рентгеноанатомічна, статистично
достовірна об’єктивна ознака дисплазії проксимального відділу стегнової
кістки. Удосконалено конструкцію стегнового компонента ендопротеза
“ОРТЕН” і методику його імплантації. На основі рентгеноантропометричних
досліджень обґрунтовані типорозміри стегнового компонента ендопротеза
“ОРТЕН”. Вперше розроблені показання для диферен-ційованого вибору
стегнового компонента ендопротеза “ОРТЕН” при плануванні й проведенні
ендопротезування кульшового суглоба у хворих на диспластичний
коксартроз. На підставі дослідження стану мінеральної щільності
кісткової тканини проксимального відділу стегнової кістки у динаміці
після ендопротезування визначені терміни навантаження на кінцівку.
Удосконалено методику післяопераційної реабілітації хворих на
диспластичний коксартроз.

Практична значимість роботи. Використання ортопедами-травматологами
отриманої статистично достовірної об’єктивної ознаки дисплазії
проксимального відділу стегнової кістки дозволить диференційовано
підходити до питання передопераційного планування тотального
ендопротезування кульшового суглоба. Розроблений на підставі
рентгеноантропометрії стегновий компонент модульного ендопротеза для
тотального ендопротезування кульшового суглоба дозволить значно зменшити
ризик інтраопераційних ускладнень, зменшити травматизацію кісткової
тканини стегнової кістки під час підготовки кісткового ложа, забезпечити
надійну первинну фіксацію імплантата, що дасть можливість ранньої
функції кульшового суглоба і навантаження оперованої кінцівки, дозволить
скоротити терміни реабілітації пацієнтів з диспластичним коксартрозом.

Результати дослідження впроваджені в клінічну практику відділення
ортопедії №2 Дніпропетровської Обласної клінічної лікарні ім. І.І.
Мечникова; ортопедо-травматологічного відділення Харківської Обласної
клінічної лікарні; відділення патології великих суглобів Інституту
патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка АМНУ; відділення
ортопедії й травматології Черкаської Обласної клінічної лікарні;
відділень травматології №1 і №2 Міської клінічної лікарні №2 м. Вінниці;
відділення ортопедії, артрології й спортивної травми Запорізької
Обласної клінічної лікарні, відділення ортопедії й травматології Міської
клінічної лікарні №9 м.Севастополя.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів аналіз наукової
літератури й патентної інформації з ендопротезування кульшового суглоба.
Особисто проаналізував клініко-рентгенологічні дані обстеження 136
пацієнтів з диспластичним коксартрозом, а також хворих контрольної групи
(10 пацієнтів), що склали жінки з ідіопатичним коксартрозом, яким
виконано тотальне ендопротезування кульшового суглоба. Провів
рентгеноантропометричний аналіз рентгенограм кульшових суглобів
пацієнтів з диспластичним коксартрозом і хворих контрольної групи. Разом
із проф. О.Є.Лоскутовим розроблено шаблон і методику його застосування
для рентгеноантропометрії проксимального відділу стегнової кістки
(патент України № 5785). Разом із проф. О.Є.Лоскутовим виявлено
об’єктивний рентгеноантропометричний критерій, що є статистично
достовірною ознакою дисплазії проксимального відділу стегнової кістки
(патент України № 5786). На підставі клініко-рентгенологічних,
біомеханічних і електрофізіологічних досліджень автором вивчені
особливості перебігу диспластичного кокс-артрозу і післяопераційного
відновлення пацієнтів із цим захворюванням. Разом із проф.
О.Є.Лоскутовим розроблено методику передопераційного планування й
техніку операції тотального ендопротезування кульшового суглоба у хворих
з диспластичним коксартрозом, а також післяопераційна реабілітація цієї
категорії хворих. Проведено аналіз результатів, помилок і ускладнень
тотального ендопротезування кульшового суглоба у хворих на диспластичний
коксартроз. Автор особисто прооперував 12 пацієнтів із диспластичним
коксартрозом з використанням ендопротезів “ОРТЕН”, брав участь в
ендопротезуванні кульшових суглобів у 76 пацієнтів із диспластичним
коксартрозом.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати
дисертаційної роботи повідомлені на Міжнародній науковій конференції
студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної й теоретичної
медицини” (Дніпропетровськ, 2001); III і IV Міжнародній медичній
конференції студентів і молодих вчених “Медицина — Здоров’я ХХІ
сторіччя” (Дніпропетровськ, 2002 і 2003); Українській науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Тотальне та ревізійне ендопротезування
кульшового суглоба” (Львів, 2003); Пленумі асоціації
ортопедів-травматологів України (Вінниця, 2004); засіданнях
Дніпропетровської обласної асоціації ортопедів-травматологів (2002,
2003). Віддалені результати тотального ендопротезування кульшових
суглобів у пацієнтів із диспластичним коксартрозом подано у вигляді
клінічних демонстрацій на засіданнях Дніпропетровської обласної
асоціації ортопедів-травматологів (2001 — 2004).

Публікації за темою дисертації. За темою дисертаційної роботи
опубліковано 13 друкованих праць, з яких 6 статей у провідних наукових
фахових виданнях, 2 патенти України, 5 робіт в матеріалах з’їздів і
конференцій .

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 149 сторінках
машинописного тексту, ілюстрована 12 таблицями, 92 рисунками і
складається зі вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень,
висновків, списку використаної літератури, який включає 179 джерел (109
робіт вчених СНД і 70 іноземних авторів) і додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали і методи дослідження. У клініці ендопротезування
Дніпропетровської державної медичної академії на базі Обласної клінічної
лікарні ім. І.І. Мечникова за період з 1992 по 2004 роки із приводу ДК
проведено тотальне ендопротезування КС 136 пацієнтам (123 жінки — 90,4%
і 13 чоловіків -9,6%).

Під нашим наглядом перебували пацієнти різних вікових груп від 14 до 76
років, при цьому середній вік склав 45,8 року.

Аналіз анамнестичних даних показав, що дисплазія КС у більшої частини
хворих була виявлена з явним запізненням. Тільки в 18 випадках (13,6%) з
136 дисплазія КС була діагностована на першому році життя. В основній
масі спостережень дисплазія виявлялася в пацієнтів у віці 36 років і
більше (в 67,5% випадків) при діагностиці деструктивно-дистрофічних змін
КС. З раніше проведеного лікування цим хворим в 9 випадках (6,6%) було
виконано закрите вправлення вродженого вивиху стегна з подальшим
консервативним лікуванням, в 104 випадках (78,8%) хворі проходили тільки
багаторазові курси консервативного, санаторно-курортного лікування. 23
пацієнта (26 суглобів) (16,9%) були прооперовані у зв’язку з
неефективністю консервативного лікування, при цьому методом вибору
з’явилися наступні види оперативних втручань: міжвертлюгова остеотомія
(МВО) у 6 хворих (7 суглобів), МВО з артропластикою суглоба у 7 хворих
(9 суглобів), відкрите вправлення вродженого вивиху стегна у 7 хворих,
остеотомія за Шанцем у 2 хворих, артродез КС у 1 хворого.

Відповідно до класифікації ступеня підвивиху за Crowe J.F. (1979),
досліджувані суглоби (162 випадка) розподілилися в такий спосіб: тип I —
36 випадків (22,2%), тип II — 94 (58%), тип III — 30 (18,6%), тип IV — 2
випадки (1,2%).

Після клінічного, рентгенологічного обстеження й біомеханічної оцінки
ступеня розладів статико-динамічної функції 136 пацієнтам (162 операції)
виконали тотальне ендопротезування КС, з яких в 26 проведено двобічне
ендопротезування.

Всім досліджуваним пацієнтам ендопротезування виконано із застосуванням
ендопротезів “ОРТЕН” (Україна) (реєстраційне посвідчення №1569/2003 від
27.02.2003). З набору стегнових компонентів ендопротезів “ОРТЕН”,
відповідно до нашої концепції диференційованого ендопротезування,
застосовували ніжки із стандартним (50 випадків — 30,9%) й адаптованим
“диспластичним” профілем (105 випадків — 64,8%), в якому, у порівнянні
зі стандартними конструкціями, змінені співвідношення метафізарної та
діафізарної частин відповідно до анатомічної форми каналу ПВСК при ДК.
Для 7 пацієнтів (4,3%) із складним профілем кістковомозкового каналу
стегнової кістки знадобилося виготовлення індивідуальних стегнових
компонентів. З 162 застосованих конструкцій системи “ОРТЕН” безцементну
фіксацію стегнових компонентів ендопротезів виконали в 159 випадках
(98,1%), в 3 випадках (1,9%) у хворих з вираженим сенільним
остеопорозом, що було підтверджено низьким значенням
кортико-мінерального індексу й Т — критерієм нижче |-2,5|,
використовували цементну фіксацію імплантатів. Для корекції вираженої
згинально-привідної міогенної контрактури в 38 випадках (23,5%) у
процесі ендопротезування виконали тенотомію групи м’язів, що приводять
стегно. При дефіциті склепіння кульшової западини в 23 випадках (14,2%)
виконали кісткову пластику, у тому числі в 18 випадках (11,1%)
подрібненими спонгіозними аутотрансплантатами з резектованої головки
стегнової кістки, а в 5 випадках (3,1%) проведена пластика структурним
аутотрансплантатом із крила клубової кістки. При проведенні операцій в
158 випадках (97,5%) використовували задньобічний доступ, передньобічний
— в одному (0,6%), і черезвертлюговий — у трьох спостереженнях (1,9%).

Рентгенологічні методи дослідження застосовували для оцінки ступеня
ураження КС, оцінки взаємовідношень суглобних кінців кісток, їхньої
форми, наявності деформацій, поведінки ендопротеза на різних етапах
реабілітації хворих. Для оцінки ступеня ураження КС при ДК і
систематизації клінічного матеріалу використовували тристадійну
рентгенологічну класифікацію Коржа А.А. с соавт. (1986). Оцінку ступеня
підвивиху головки стегнової кістки проводили за методикою Crowe J.F.
(1979). Оцінку структури проксимального відділу стегнової кістки
проводили за класифікацією Dorr L. еt al. (1983). З
рентгеноантропометричних методів дослідження проксимального відділу
стегнової кістки застосовували визначення шійково-діафізарного кута,
кортикального індексу (КІ) за Франком та Рунге (1995), співвідношення
перешийка калькара до перешийка каналу за Dorr L. еt al. (1983), індексу
звуження кістковомозкового каналу за Noble P.C. (1990).

Для аналізу інтраопераційних переломів користувалися класифікацією
Duncan C.P. and Masri B.A. (1995).

Пацієнти із ДК були обстежені до операції ендопротезування КС і в строки
3, 6 і 12 місяців після операції. Вивчали особливості клінічного
перебігу ДК, характер болючих відчуттів, виконували аналіз рентгенограм
і проводили рентгеноантропометричні розрахунки. Також вивчали динаміку
відновлення опорної функції нижніх кінцівок і функції ходьби, динаміку
показників периферичного кровообігу нижніх кінцівок, динаміку зміни
мінеральної щільності кістки на етапах лікування після тотального
ендопротезування. Функціональний стан КС до операції й у
післяопераційному періоді вивчали за допомогою системи оцінки за Harris
W.J. (1969) у модифікації Міцкевича В.А. с соавт. (1999).

Для оцінки функції ходьби проводили комп’ютерне дослідження (подографію)
за допомогою системи “ORTHO”, розробленої Санкт-Петербурзьким
об’єднанням “ИМИТАТОР”. Для вивчення динаміки відновлення функції
опороздатності нижніх кінцівок після виконання операції ендопротезування
у хворих із ДК виконували статометрію.

Вивчали динаміку зміни мінеральної щільності кісткової тканини в ділянці
ПВСК із використанням двофотонної рентгенівської денситометрії (double
photon X-ray densitometry (DPX)) на апараті “LUNAR” і стан кісткової
щільності нижньої кінцівки за даними ультразвукової денситометрії
п’яткової кістки на апараті “Achilles LUNAR”.

Для оцінки стану периферичного кровообігу в нижніх кінцівках
використовували реовазографію.

Результати дослідження. Відповідно до мети й завданнь дослідження нами
при розробці системи диференційованого ендопротезування хворих із ДК,
удосконаленні конструкції вітчизняних ендопротезів КС і методики їх
імплантації було проведено рентгеноантропометричні дослідження
кістковомозкових каналів ПВСК на основі аналізу результатів
рентгенографії КС. Останні виконані в стандартних прямій та аксіальній
проекціях у хворих із ДК, яким до ендопротезування не були проведені
реконструктивні операції на ПВСК (124 пацієнта, 147 суглобів). Також
проведений аналіз рентгенограм КС хворих групи контролю, що склали жінки
з ідіопатичним коксартрозом (тобто пацієнти з початково нормопластичним
формуванням елементів КС). За отриманим даними вимірянь КІ,
співвідношення перешийка калькара до перешийка каналу за Dorr й індексу
звуження кістковомозкового каналу за Noble у хворих із ДК при порівнянні
їх з аналогічними результатами у пацієнтів контрольної групи дозволило
встановити, що дані показники не відбивають змін у будові ПВСК,
характерних для ДК. Основна увага була приділена виявленню критерію,
характерного для диспластично зміненого ПВСК при ДК. Нами встановлено,
що пошукованим критерієм з’явився кут нахилу медіальної стінки стегнової
кістки ( (патент України № 5786 “Спосіб виявлення дисплазії
проксимального відділу стегнової кістки”) (рис.1). Визначається він при
перетинанні лінії (2), проведеної через найбільш виступаючі ділянки
внутрішньої кортикальної пластинки медіальної стінки вище й нижче зони
малого вертлюга, з оссю (1) стегнової кістки. Цей показник визначений як
статистично достовірна ознака будови ПВСК, характерна для ДК. За
результатами наших досліджень його значення для ДК перебуває в межах від
2о до 26о (рис.2). Також визначено, що характерним при ДК є латеральне
відхилення метаепіфізарної частини ПВСК.

Рис. 1. Схема визначення кута нахилу медіальної стінки (.

Рис. 2. Значення кута нахилу медіальної стінки ПВСК у хворих із ДК і
хворих контрольної групи.

Для визначення розмірів каналу у фронтальній площині використовували
спеціально розроблений нами набір шаблонів з урахуванням відсотка
збільшення рентгенівських знімків (патент України № 5785 “Спосіб
визначення розміру стегнового компоненту ендопротеза кульшового суглоба
при дисплазії”) (рис. 3). Розроблений шаблон виконаний на прозорій
плівці, має осьову опорну лінію, градуйовану через 1 см від точки «0» за
довжиною зверху вниз на протяжності 20 см, що відповідає довжині
застосовуваних стандартних ендопротезів КС. По обидва боки від цієї
лінії розміщена сітка із ціною розподілу 1 мм, що має початок відліку
від опорної лінії в обидва боки. Таким чином, ми одержуємо координати
будь-якої точки, що перебуває в двоплощинній проекції в межах шаблону.

Рис.3. Схема методики антропометричного дослідження рентгенограми ПВСК в
прямої проекції.

Методика виміряння розмірів каналу у фронтальній площині (у прямій
проекції). З набору шаблонів (6 шт.), виконаних зі збільшенням від 15 до
30% із кроком в 3%, вибирають шаблон, найбільш відповідний за ступенем
збільшення використовуваній рентгенограмі. Шаблон прикладають на
рентгенограму так, щоб опорна лінія була паралельною анатомічній осі
стегнової кістки й прилягала до внутрішньої стінки латеральної кіркової
пластинки стегнової кістки. Рівень точки «0» відповідає стандартному
рівню остеотомії шийки стегнової кістки при проведенні ендопротезування
КС, тобто на 1 см вище малого вертлюга. У проведенні вимірянь каналу
більш проксимально стосовно цієї точки немає необхідності, тому що під
час операції ця зона шийки убирається. Потім у системі координат на
протяжності 20 см у каудальному напрямку через 1 см відкладають точки,
що відповідають місцям перетинання ліній градуйованої сітки із
внутрішньою поверхнею медіальної кіркової пластинки. Результати заносять
в таблицю. За отриманим даними будують “діаграму з ділянками” для
кожного кістковомозкового каналу ПВСК. Форма отриманої кривої відповідає
внутрішній поверхні кортикальної пластинки медіальної стінки, вісь
абсцис — опорній лінії шаблону.

За отриманими даними визначено, що метафізарна частина ПВСК при ДК
звужена у порівнянні з нормопластично розвинутим ПВСК у групі контролю.
Рівень переходу проксимальної конічної частини кістковомозкового каналу
в циліндричну (із діаметром, що практично не змінюється) визначається на
відстані 13 мм від рівня проведення стандартного обпилу шийки стегнової
кістки, виконуваного при ендопротезуванні. Дослідження діафізарної
частини ПВСК показує, що при ДК кістковомозковий канал у фронтальній
площині більш вузький (від 7 до 16 мм), ніж у групі контролю (від 10
до17 мм) (Р< 0,05). Для визначення форми стегнового компонента, де як прототип узята стандартна ніжка “ОРТЕН”, використовували дані, отримані при вивченні форми каналу по рентгенограмах, виконаних у прямій проекції. ae ae $ H ae ae ae e ae & ? ae th u @ @ ?? ?Т?ному перерізі (для п'яти наявних типорозмірів стандартних імплантатів - 9 мм, 10 мм, 11 мм, 12 мм і 13 мм, а також для ніжок з розтином 7 мм і 8 мм, отриманих за результатами вимірянь ширини каналів у фронтальній площині). На кожній графічній моделі є калібрована сітка із ціною розподілу 1 мм за довжиною в дистальному напрямку, у проксимальному напрямку від точки “0” по обидва боки кожного прямокутника відкладені відрізки по 5 мм, що є продовженням довгої сторони кожного прямокутника. З набору шаблонів (6 шт.), виконаних зі збільшенням від 15 до 30% із кроком в 3%, вибирають шаблон, найбільш відповідний за ступенем збільшення використовуваній рентгенограмі. По отриманих розрахунках розміру ніжки імплантата вибирають відповідну йому графічну модель. Останню встановлюють на рентгенограму в такий спосіб: один з відрізків продовження прямокутника прилягає до внутрішньої кіркової пластинки передньої стінки шийки стегнової кістки, сторона прямокутника, протилежна відрізку, прилягає до найбільш виступаючої частини внутрішньої поверхні задньої кіркової пластинки діафіза. Точка "0", як і в попередньому вимірянні, відповідає рівню 1 см вище малого вертлюга. Шукана довжина імплантата відповідає точці перетинання внутрішньої поверхні передньої кіркової пластинки діафіза з тією стороною прямокутника, продовженням якої є відрізок, прикладений до внутрішньої кіркової пластинки передньої стінки шийки стегнової кістки. На основі проведених рентгеноантропометричних досліджень розроблені різні варіанти стегнових компонентів ендопротезів системи “ОРТЕН”, максимально адаптовані до фор-ми диспластично зміненого кістковомозкового каналу. Розроблені 7 типорозмірів ніжок (від 7 до 13 мм у поперечнику в диафізарній частині останніх) із двома варіантами покриття на них: шаром пористої корундової кераміки або із плазменним пористим напиленням чистим титаном, а також ендопротези з короткими ніжками 130 і 150 мм із різним ШДК: 130о і 140о (рис. 5). Рис.4. Схема графічного моделювання по рентгенограмі ПВСК в аксіальній проекції. Рис. 5. Зовнішній вигляд трьох різновидів “диспластичних” ніжок “ОРТЕН” для диференційованого ендопротезування хворих із ДК: а – ніжка із звуженим метафізарним відділом, медіалізованою оссю і ШДК 130о; б – ніжка із звуженим метафізарним відділом, зі стандартним відношенням осі до центра обертання в суглобі і ШДК 140о; в – ніжка із звуженим метафізарним відділом, зі стандартним відношенням осі до центра обертання в суглобі і ШДК 130о. При визначенні показань до диференційованих варіантів ендопротезування й виборі оптимальної конструкції ендопротеза при ДК враховували: - анатомічну будову ПВСК із урахуванням отриманих критеріїв, характерних для ДК; - початкове взаєморозташування кісткових елементів суглоба, визначене за ступенем підвивиху в суглобі за Crowe; - стан мінеральної щільності кісткової тканини, вивчений в доопераційному періоді й у динаміці після операції. Відповідно до результатів рентгеноантропометричних досліджень, проведених у хворих із ДК, нами розроблені критерії диференційованого вибору ніжки ендопротеза “ОРТЕН” залежно від деформації ПВСК, що розвилася при ДК: при типі I і II (за Crowe), з кутом нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( до 8 - 10о і ШДК 145о і більше необхідно використовувати ніжку із звуженим метафізарним відділом, зі стандартним відношенням осі до центра обер-тання в суглобі й ШДК 140о; при типі I і II (за Crowe), з кутом нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( = 10 - 14о і ШДК до 145о показано застосування ніжки із звуженим метафізарним відділом, з медіалізованою оссю й ШДК 130о; при типі I і II (за Crowe), з кутом нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( = 14 - 18о і ШДК до 145о необхідно використовувати ніжку із звуженим метафізарним відділом, зі стандартним відношенням осі стебла до центра обертання в суглобі й ШДК 130о; при типі III (за Crowe), з кутом нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( = = 14 - 18о і ШДК до 145о показано застосування ніжки із звуженим метафізарним відділом, зі стандартним відношенням осі до центра обертання в суглобі й ШДК 130о; у цьому випадку показане застосування головки з нормальною або вкороченою шийкою; - при типі IV (за Crowe) і при куті нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( до 8о потрібен індивідуальний підхід до рішення питання заміни суглоба аж до індивідуального ендопротезування. Залежно від стану мінеральної щільності кісткової тканини також є розбіжності у виборі елементів ендопротеза й способі їхньої фіксації. Так, при стані остеопорозу показано застосування елементів ендопротеза з фіксацією на кістковому цементі. При остеопенії - стегнового компонента, що запресовується, - з композитним остеотропним покриттям. При нормальній щільності кісткової тканини – ніжка, що запресовується, із плазменним титановим напиленням. Вивчено динаміку зміни мінеральної щільності кісткової тканини за даними двофотонної рентгеноденситометрії ПВСК і ультразвукової денситометрії п'яткової кістки. Дослідження проводили в дооперационном і післяопераційному періоді в строки 3, 6 і 12 місяців. Відзначено, що більше виражені дислокаційні й функціональні порушення нижньої кінцівки викликають більш виражене зниження мінеральної щільності кісткової тканини. У хворих із двобічним ураженням КС динаміка відновлення мінеральної щільності кісткової тканини більше виражена на кінцівці, яка оперована у першу чергу (з різкою позитивною динамікою до 6 місяців), що свідчить на користь раннього дозованого навантаження оперованої кінцівці. У цієї ж групи хворих має місце тенденція до зменшення мінеральної щільності кісткової тканини на контрлатеральної кінцівки при збільшенні строків між операціями більш ніж на 6 місяців. На підставі цього були обґрунтовані показання до оптимізації строків між операціями на першому й другому суглобах - 4-6 місяців. Остаточна стабілізація показників мінеральної щільності кісткової тканини відбувається не раніше ніж через 12 місяців після операції. З урахуванням виражених змін у хворих із ДК у будові кісткових елементів суглоба, їх взаєморозташування, а також м'язової гіпотрофії й початкової патологічної згинально-привідної контрактури у суглобі оптимізована технологія післяопераційної реабілітації цих хворих. Крім загальноприйнятих заходів, застосованих у післяопераційному періоді, підвищену увагу приділяють формуванню у хворого стереотипів нормального положення в суглобі й фізіологічній ходьбі в ранній термін після операції. При цьому необхідно враховувати, що хворі з однобічним ураженням КС у післяопераційному періоді більш обережно збільшують навантаження на оперовану кінцівку, ніж хворі із двобічним ураженням після операції на першому суглобі. Проводять вправи й електрофізіологічні процедури, спрямовані на зміцнення м'язів оперованої кінцівки. Досвід лікування хворих із ДК показує, що хворі з I типом підвивиху за Crowe відновлюють об’єм рухів в оперованому суглобі до 3-4 тижнів, з II і III типом до 5-6 тижнів після операції. У зв'язку із цим хворим з II і III типом показано відновне лікування після зняття швів тільки в спеціалізованому відділенні реабілітації або в центрах ендопротезування зі спеціально навченим персоналом. Хворі з типом I можуть отримувати амбулаторне лікування через 2 тижні після операції й потім через 4 тижні пройти курс чергового відновного лікування в спеціалізованому стаціонарі. Ґрунтуючись на даних динаміки зміни реовазографічних показників, необхідно прогнозувати, що у випадку одномоментного подовження нижньої кінцівки під час тотального ендопротезування на 3-4 см необхідно застосовувати додаткову судинну терапію з пролонгованою тромбопрофілактикою (до 6-8 місяців). Таким чином, представлені види ендопротезів КС “ОРТЕН” дозволили підійти диференційовано до проблеми первинного ендопротезування при ДК залежно від клініко-рентгенологічних показників. Успіх цієї операції залежить від правильної підготовки хворого до неї, ретельно проведеного передопераційного планування, чіткої оперативної техніки досвідченого хірурга, повноцінної роботи методистів і медичного персоналу, дотримання пацієнтом усіх запропонованих йому рекомендацій. Позитивні результати отримані в 94,5% спостережень (відмінні - 55%, хороші - 30,2%, і задовільні - 9,3%), що свідчить на користь високої ефективності медичної реабілітації цього контингенту хворих при застосуванні ендопротезів “ОРТЕН”. ВИСНОВКИ Вивчення рентгеноантропометричних закономірностей формування ПВСК у хворих із ДК дозволило нам за отриманими даними вимірянь КІ, співвідношення перешийка калькара до перешийка каналу за Dorr й індексу звуження кістково-мозкового каналу за Noble у хворих із ДК при порівнянні їх з аналогічними результатами в пацієнтів контрольної групи встановити, що дані показники не відбивають змін у будові ПВСК, характерних для ДК. Виявлено критерій, характерний для диспластично зміненого ПВСК при ДК – кут нахилу медіальної стінки стегнової кістки (, що визначено як статистично достовірна ознака зміни будови ПВСК, характерної для ДК, і має величину від 2о до 26о. На підставі проведених рентгеноантропометричних досліджень кістково-мозкового каналу ПВСК розроблені різні варіанти стегнових компонентів ендопротеза “ОРТЕН”, максимально адаптовані до форми диспластично зміненого кістковомозкового каналу. Нами розроблена система показань до диференційованих варіантів ендопротезування при ДК залежно від анатомічної будови ПВСК і початкового взаєморозташування кісткових елементів суглоба: при типі I і II (за Crowe), з кутом нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( до 8 - 10о і ШДК 145о і більше необхідно використовувати ніжку із звуженим метафізарним відділом, зі стандартним відношенням осі до центра обертання в суглобі й ШДК 140о; при типі I і II (за Crowe), з кутом нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( = 10 - 14о і ШДК до 145о показано застосування ніжки із звуженим метафізарним відділом, з медіалізованою оссю й ШДК 130о; при типі I і II (за Crowe), з кутом нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( = 14 - 18о і ШДК до 145о необхідно використовувати ніжку із звуженим метафізарним відділом, зі стандартним відношенням осі до центра обертання в суглобі й ШДК 130о; при типі III (за Crowe), з кутом нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( = 14 - 18о і ШДК до 145о показано застосування ніжки із звуженим метафізарним відділом, зі стандартним відношенням осі до центра обертання в суглобі й ШДК 130о; у цьому випадку показано застосування головки з нормальною або вкороченою шийкою; при типі IV (за Crowe) і при куті нахилу медіальної стінки стегнової кістки ( до 8о потрібен індивідуальний підхід до рішення питання заміни суглоба аж до індивідуального ендопротезування. Дослідження динаміки показників щільності кісткової тканини у хворих із ДК дозволяють підтвердити, що при застосуванні ендопротезів “ОРТЕН” удосконалена медична реабілітація повинна включати швидку активізацію хворих після операції з раннім навантаженням на оперовану кінцівку, при цьому оптимальним строком між операціями на першому й другому суглобах у хворих із двобічним ураженням КС є 4-6 місяців. Проведений аналіз результатів, помилок і ускладнень ендопротезування КС при ДК свідчить на користь високої ефективності медичної реабілітації цього контингенту хворих при застосуванні ендопротезів системи “ОРТЕН”, що дозволяє одержати 94,5% позитивних результатів. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Лоскутов А.Е., Головаха М.Л., Иванов А.В. Особенности предоперационного планирования эндопротезирования тазобедренного сустава при дисплазии // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2001. - №3. - С. 28-31. Особистий внесок полягає в вивченні показань та підборі шаблонів стегнового компонента ендопротеза кульшового суглоба в залежності від змін будови проксимального відділу стегнової кістки при дисплазії. Лоскутов А.Е., Головаха М.Л., Красовский В.Л., Олейник А.Е., Иванов А.В. Особенности установки ацетабулярного имплантата при диспластических дефектах вертлужной впадины // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2003. - №2. - С. 23-26. Особистий внесок полягає в вивченні віддалених результатів застосування ацетабулярного компонента “ОРТЕН”, що вгвинчується. Іванов О.В., Головаха М.Л., Лоскутов О.Є. Рентген-антропометрична характеристика кістково-мозкового каналу проксимального відділу стегнової кістки у хворих з диспластичним коксартрозом // Медични перспективи. - 2004. - №2. – С. 67-72. Особистий внесок полягає в безпосередньому вивченні та аналізі рентгенограм кульшового суглоба, зокрема, особливостей будови проксимального відділу стегнової кістки пацієнтів із диспластичним коксартрозом. Лоскутов А.Е., Синегубов Д.А., Головаха М.Л., Олейник А.Е., Иванов А.В. Медицинская реабилитация пациентов после двустороннего эндопротезирования тазобедренных суставов // Медична реабілітація, курортологія та фізіотерапія. – 2004. - №4. – С.41- 46. Особистий внесок полягає в визначенні особливостей медичної реабілітації пацієнтів із диспластичним коксартрозом. Лоскутов А.Е., Головаха М.Л., Иванов А.В. Результаты тотального эндопротезирования при диспластическом коксартрозе // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2005. - №.1. - С. 58-62. Особистий внесок полягає в безпосередньому клінічному та інструментальному обстеженні пацієнтів із диспластичним коксартрозом в до- та післяопераційному періоді. Лоскутов А.Е., Иванов А.В. Результаты применения эндопротезов “ОРТЕН” для тотального замещения тазобедренного сустава у больных с диспластическим коксартрозом // Запорожский медицинский журнал – 2005. - №4. – С.66-70. Особистий внесок полягає в обстеженні пацієнтів із диспластичним коксартрозом з вивченням динаміки відновлення функції опори на етапах лікування. Патент № 5785, Україна, МКИ А61В 17/56. Спосіб визначення розміру стегнового компоненту ендопротеза кульшового суглоба при дисплазії / Лоскутов О.Є., Іванов О.В., Головаха М.Л., Макаров В.Б. (Україна) - №20040807022; Заявл. 25.8.2004; Опубл. 15.03.2005. - Бюл.№3. Особистий внесок полягає в проведенні інформаційно-патентного пошуку та розробці шаблонів для визначення розміру стегнового компонента ендопротеза кульшового суглоба при дисплазії. Патент № 5786, Україна, МКИ А61В 17/56. Спосіб виявлення дисплазії проксимального відділу стегнової кістки / Лоскутов О.Є., Іванов О.В., Головаха М.Л., Макаров В.Б. (Україна)- №20040807023; Заявл. 25.8.2004; Опубл. 15.03.2005. - Бюл.№3. Особистий внесок полягає в проведенні інформаційно-патентного пошуку, вивченні та аналізі рентгенограм кульшового суглоба, зокрема, проксимального відділу стегнової кістки, для виявлення особливості будови проксимального відділу стегнової кістки пацієнтів із диспластичним коксартрозом. Иванов А.В., Лоскутов А.Е., Головаха М.Л. К методике антропометрии тазобедренного сустава при диспластическом коксартрозе // Сучасні проблеми медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, Пороги, 2001. - С. 136-140. Особистий внесок полягає в безпосередньому вивченні та виявленні особливості будови проксимального відділу стегнової кістки пацієнтів із диспластичним коксартрозом. Лоскутов А.Е., Головаха М.Л., Иванов А.В. Эндопротезирование тазобедренного сустава при диспластическом коксартрозе // ХІІІ з'їзд ортопедів-травматологів України: Зб. наук. праць. - Київ-Донецьк, 2001. - С. 228. Особистий внесок полягає в аналізі клінічного матеріалу, обстеженні і клінічному нагляді за пацієнтами із диспластичним коксартрозом Лоскутов А.Е., Головаха М.Л., Синегубов Д.А., Иванов А.В. Двухстороннее эндопротезирование при диспластическом коксартрозе // ХІІІ з'їзд ортопедів-травматологів України: Зб. наук. праць. - Київ-Донецьк, 2001. - С. 124-128. Особистий внесок полягає в аналізі клінічного матеріалу, обстеженні і клінічному нагляді за пацієнтами із двобічним диспластичним коксартрозом. Иванов А.В., Полищук Е.В. Динамика изменения кровоснабжения нижних конечностей у больных с диспластическим коксартрозом по данным термометри: Тези міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених "Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини". – Дніпропетровськ, 2001. - С. 113-114. Особистий внесок полягає в дослідженні змін показників термометрії у хворих в до- та післяопераційному періоді. Лоскутов А.Е., Головаха М.Л., Синегубов Д.А., Иванов А.В. Особенности восстановительного периода после двухстороннего эндопротезирования при диспластическом коксартрозе // Materialele Congresului V Al Ortopezilor - Traumatologilor Din Republica Moldova. - Chisinau, 2001. - P. 316-318. Особистий внесок полягає в клінічному нагляді за пацієнтами із двобічним диспластичним коксартрозом в післяопераційному періоді. АНОТАЦІЯ Іванов А.В. Ендопротезування кульшового суглоба при диспластичному коксартрозі. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. - Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України, Харків, 2006. Дисертація присвячена проблемам ендопротезування кульшового суглоба при диспластичному коксартрозі. Проведено клінічний і біомеханічний аналіз результатів лікування 136 пацієнтів, яким виконано тотальне ендопротезування кульшового суглоба. На підставі виконаних рентгеноантропометричних досліджень проксимального відділу стегнової кістки при диспластичному коксартрозі виявлена рентгеноанатомічна, статистично достовірна об'єктивна ознака дисплазії проксимального відділу стегнової кістки; удосконалена конструкція й обґрунтовані типорозміри стегнового компонента ендопротеза “ОРТЕН” і методика його імплантації; розроблені показання для диференційованого вибору стегнового компонента ендопротеза “ОРТЕН” при плануванні й проведенні ендопротезування кульшового суглоба у хворих на диспластичний коксартроз. На підставі дослідження стану мінеральної щільності кісткової тканини проксимального відділу стегнової кістки в динаміці після ендопротезування визначені строки навантаження на кінцівку, а також оптимальні строки між операціями на першому й другому суглобах у хворих із двобічним диспластичним коксартрозом. Удосконалено методику післяопераційної реабілітації цієї категорії хворих. Позитивні результати отримані в 94,5% спостережень (відмінні - 55%, хороші - 30,2%, і задовільні - 9,3%), що свідчить на користь високої ефективності медичної реабілітації цього контингенту хворих при застосуванні ендопротезів “ОРТЕН”. Ключові слова: кульшовий суглоб, диспластичний коксартроз, ендопротезування. АННОТАЦИЯ Иванов А.В. Эндопротезирование тазобедренного сустава при диспластическом коксартрозе. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.21 – травматология и ортопедия. – Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И. Ситенко АМН Украины, Харьков, 2006. Диссертация посвящена проблемам эндопротезирования тазобедренного сустава при диспластическом коксартрозе (ДК). Проведен клинический и биомеханический анализ результатов лечения пациентов с ДК, которым выполнено тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава. Наблюдаемую группу пациентов составили 136 больных. Отдаленные результаты лечения в сроки от 1 года до 12 лет изучены у 129 больных, что составило 95% наблюдаемых пациентов. В процессе лечения 136 больных проведены 162 операции по разработанной в клинике методике, в том числе двустороннее тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава у 26 больных. Средний срок наблюдения составил 55 месяцев. На основании выполненных рентгеноантропометрических исследований проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) при ДК выявлен рентгеноанатомический, статистически достоверный объективный признак дисплазии ПОБК - угол наклона медиальной стенки бедренной кости (. По результатам наших исследований, его значения для ДК находится в пределах от 2о до 26о. Также определено, что характерным при ДК является латеральное отклонение метаэпифизарной части ПОБК. Для определения размеров костномозгового канала во фронтальной плоскости использовали специально разработанный нами набор шаблонов с учетом процента увеличения рентгеновских снимков. По полученным данным определено, что метафизарная часть ПОБК при ДК заужена по сравнению с нормопластически развитым ПОБК в группе контроля. Исследование диафизарной части ПОБК показывает, что при ДК костномозговой канал во фронтальной плоскости более узкий (от 7 до 16 мм), чем в группе контроля (от 10 до17 мм). На основе проведенных рентгеноантропометрических исследований разработаны различные варианты бедренных компонентов эндопротезов системы “ОРТЭН”, максимально адаптированные к форме диспластически измененного костномозгового канала. Для определения формы бедренного компонента, где в качестве прототипа взята стандартная ножка “ОРТЭН”, использовали данные, полученные при изучении формы канала по рентгенограммам, выполненным в прямой проекции. При расчете длины бедренного компонента эндопротеза с диафизарным отделом, в поперечнике соответствующем стандартному бедренному компоненту “ОРТЭН”, использовали метод графического моделирования на рентгенограммах, выполненных в аксиальной проекции. Разработаны 7 типоразмеров ножек (от 7 до 13 мм в поперечнике в диафизарной части последних) с двумя вариантами покрытия на них: слоем пористой корундовой керамики или с плазменным пористым напылением чистым титаном, а также эндопротезы с короткими ножками 130 и 150 мм с различным ШДУ: 130о и 140о. Разработаны критерии дифференцированного выбора ножки эндопротеза “ОРТЭН” в зависимости от деформации ПОБК, развившейся при ДК при планировании и проведении эндопротезирования тазобедренного сустава у больных с ДК. Изучена динамика изменения минеральной плотности костной ткани по данным двухфотонной рентгеноденситометрии ПОБК и ультразвуковой денситометрии пяточной кости. Исследования проводили в дооперационном и послеоперационном периоде в сроки 3, 6 и 12 месяцев. Отмечено, что более выраженные дислокационные и функциональные нарушения нижней конечности вызывают более выраженное снижение минеральной плотности костной ткани. У больных с двусторонним поражением тазобедренных суставов динамика восстановления минеральной плотности костной ткани более выражена на конечности, оперированной в первую очередь (с резкой положительной динамикой к 6 месяцам), что говорит в пользу ранней дозированной нагрузки на оперированную конечность. У этой же группы больных имеет место тенденция к уменьшению минеральной плотности костной ткани на контралатеральной конечности при увеличении сроков между операциями более чем на 6 месяцев. На основании этого были обоснованы показания к оптимизации сроков между операциями на первом и втором суставах – 4-6 месяцев. Окончательная стабилизация показателей минеральной плотности костной ткани происходит не ранее чем через 12 месяцев после операции. С учетом выраженных изменений у больных с ДК в строении костных элементов сустава, их взаиморасположения, а также мышечной гипотрофии и изначальной патологической сгибательно-приводящей контрактуры в суставе оптимизирована технология послеоперационной реабилитации этих больных. Положительные исходы получены в 94,5% наблюдений (отличные - 55%, хорошие - 30,2%, и удовлетворительные - 9,3%), что свидетельствует в пользу высокой эффективности медицинской реабилитации этого контингента больных при применении эндопротезов “ОРТЭН”. Ключевые слова: тазобедренный сустав, диспластический коксартроз, эндопротезирование. THE SUMMARY Ivanov A.V. Hip joint replacement at dysplastic coxarthrosis. - Manuscript. Dissertation for the candidate of medical sciences degree in specialty 14.01.21 – Traumatology and Orthopedics. – Institute of Spine and Joints Pathology of Ukraine Academy of Medical Sciences named after M.I. Sitenko, Kharkov, 2006. The dissertation is devoted to problems of hip joint replacement at dysplastic coxarthrosis. The clinical and biomechanical analysis of results of treatment of 136 patients by which it is executed total hip replacement. On the basis of executed X-ray researches proximal department of a femur at dysplastic coxarthrosis statistically authentic objective attribute dysplasia proximal department of a femur is revealed X-ray-anatomical; the design is advanced and standard sizes of a femoral component of prosthesis ORTEN and a technique of its implantation are proved; indications for the differentiated choice of a femoral component of prosthesis ORTEN are developed at planning and carrying out hip joint replacement at patients with dysplastic coxarthrosis. On the basis of research of a condition of mineral density of a bone fabric proximal department of a femur in dynamics after replacement terms of loading on finiteness, and also optimum terms between operations on the first and second joints at patients with bilaterial dysplastic coxarthrosis are determined. The technique of postoperative rehabilitation of this category of patients is advanced. Positive outcomes are received in 94,5 % of supervision (excellent - 55 %, good - 30,2 %, and satisfactory - 9,3 %) that testifies for the benefit of high efficiency of medical rehabilitation of this contingent of patients at application of prostheses ORTEN. Key words: hip joint, dysplastic coxarthrosis, total hip replacement. Відповідальний за випуск – д.м.н. професор М.О.Корж Підп. до друку 11.05.2006р. Формат 60х841/16. Папір письмов. Гарнітура Times. Друк RISO. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 140 пр. Зам. № 44 ЛКРТ Придніпровської державної академії будівництва та архітектури 49005, м.Дніпропетровськ, вул.Чернишевського, 24а e-mail: riv@pgasa PAGE 16

Похожие записи