НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ОМЕЛЯНЕНКО Микола Миколайович

УДК 619:618.577.861.1

Ендометрит і піометра сук (клініко-експериментальні дані)

16.00.07 – ветеринарне акушерство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Київ 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету
Міністрів України

Науковий керівник — доктор ветеринарних наук, професор

Любецький Віталій Йосипович, Національний аграрний університет,
завідувач кафедри акушерства, гінекології та біотехніки відтво-рення
тварин

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Харенко Микола Іванович, Сумський національний аграрний університет,
завідувач кафедри акушерства і хірургії

кандидат ветеринарних наук,

Станішевський Євген Федорович, Одеський державний аграрний університет,
доцент кафедри акушерства і штучного осіменіння сільськогосподарських
тварин

Провідна установа — Білоцерківський державний аграрний універси-тет,
кафедра акушерства і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин
Міністерства аграрної політики України, м. Біла Церква

Захист відбудеться „7” травня 2004 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.004.13 у Національному аграрному
університеті за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв оборони, 15,
навчальний корпус № 3, ауд.65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного
університету за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв оборони, 13,
навчальний корпус № 4, к.41

Автореферат розісланий „6” квітня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Лакатош В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед гінекологічних захворювань хронічний ендометрит
реєструється у 27-73% свійських тварин (Подопригора Г.И., 1986; Полянцев
Н.И., Попов Ю.Н., 1972). Найбільш глибокі патофізіологічні зрушення в
організмі, патоморфологічні зміни у тканинах матки та найважчий перебіг
ендометриту спостерігаються у сук і кішок.

Піометра, як ускладнення хронічного ендометриту, залежно від виду
тварин, виявляється у 5 – 9% самиць. Перебіг захворювання
супроводжується загальним важким станом організму і незворотними
морфологічними змінами стінки матки. Комплекс клінічних симптомів,
особливо на початку розвитку хронічного ендометриту та піометри при
закритій шийці матки, не є характерним і у багатьох випадках своєчасно
діагностувати захворювання важко, або взагалі не вдається.

Лабораторні методи діагностики прихованого хронічного ендометриту та
піометри, у тому числі й експресні, у сук і кішок не розроблені, а ті,
що пропонуються, обгрунтовані недостатньо.

У вітчизняній літературі, за винятком окремих повідомлень, глибоких і
всебічних досліджень змін в організмі хворих на ендометрит і піометру,
перш за все патоморфологічних, ми не зустрічали. Недостатньо з’ясовані
патогістологічні і патогістохімічні зміни ендометрію і біохімічного
складу вмісту матки ускладнюють обгрунтування патогенезу, пошуку методів
діагностики, профілактики хвороби та лікування хворих тварин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри
хірургії Національного аграрного університету „Сучасні методи
діагностики, лікування та профілактики хірургічних хвороб в ділянці
голови, тулуба, черевної порожнини та опорно-рухового аппарату” — номер
державної реєстрації 0103U005853.

Мета і задачі досліджень. Основною метою проведених досліджень було
клінічно, морфологічно, мікробіологічно, експериментально і теоретично
обгрунтувати окремі питання етіології, патогенезу, перебігу, діагностики
та лікування піометри сук.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:

визначити окремі морфологічні параметри матки і яєчників клінічно
здорових і хворих на ендометрит та піометру сук;

з’ясувати розповсюдження ендометриту і піометри у сук та ефективність їх
консервативного та хірургічного лікування;

експериментально відтворити ендометрит;

порівняти патофізіологічні зрушення в організмі і патоморфологічні зміни
у тканинах матки сук при експериментально відтвореному ендометриті та
ендометриті і піометрі, що спонтанно виникли;

визначити окремі показники цитологічного і біохімічного складу та
мікробне забруднення вмісту матки;

встановити основні показники цитологічного і біохімічного складу крові
клінічно здорових і хворих на ендометрит та піометру тварин;

запропонувати, на основі проведених досліджень, експрес-метод
діагностики ендометриту у хворих тварин.

Об’єкт дослідження – експериментально відтворений ендометрит та
ендометрит і піометра сук, що спонтанно виникли.

Предмет дослідження – матка, яєчники, вміст матки, кров сук.

Методи дослідження: загального стану тварин – клінічні; складу крові –
фізико-хімічні, біохімічні, цитологічні; вмісту матки – біохімічні,
цитологічні, бактеріологічні; структури матки – анатомічні,
гістологічні, гістохімічні, патолого-анатомічні; розповсюдження
захворювань – статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні проведено
комплексне вивчення хронічного ендометриту і піометри, що спонтанно
виникли, та ендометриту сук, що експериментально викликаний, шляхом
введення в порожнину матки суміші культур збудників неспецифічної
гнійної інфекції. З’ясовані морфологічні особливості матки статевозрілих
сук і встановлена їх вірогідна відміність у різних порід. Виявлена
морфологічна особливість шийки матки сук, що полягає в утворенні
захисного шару мукополісахаридів, які вкривають її слизову оболонку і
мають бар’єрну функцію. Установлено, що в патогенезі прихованого
хронічного ендометриту і піометри та вираженості клінічних симптомів цих
захворюваннь має місце накопичення в ендометрії загальних ліпідів і
нейтральних жирів, як бар’єра на шляху всмоктування продуктів розпаду
вмісту матки у кров та лімфу. Доведено, що при введенні в порожнину
матки суміші культур збудників неспецифічної гнійної інфекції,
патоморфологічні зміни в ендометрії характеризуються гіперсекрецією
залоз із наступним руйнуванням їх епітелію та утворенням кіст.
Припущено, що в патогенезі піометри, при якій матка має форму
ампуловидних розширень, була вагітність з наступною смертю ембріонів,
внаслідок хронічного прихованого ендометриту.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено незворотність змін у
стінці матки і недоцільність консервативного лікування хворих на
піометру сук. Перевірена і доведена ефективність експрес-методу
діагностики прихованого хронічного ендометриту у сук шляхом
лабораторного дослідження ексудату, що взятий з каналу шийки матки, на
вміст сірковмісних

амінокислот. Установлена низька терапевтична ефективність використання
ендоспорину при лікуванні хворих на ендометрит сук. Удосконалено
завершення операції при екстирпації матки хворих на піометру, що полягає
у скарифікації слизової оболонки кукси і закритті її глухим швом.

Впровадження результатів досліджень. Результати досліджень впроваджені в
навчальний процес при вивченні окремих розділів акушерства і
гінекології, патологічної анатомії і спеціальної хірургії в Державному
агроекологічному університеті, Сумському національному аграрному
універси-теті та використовується в роботі клінік ветеринарної медицини
м.Житомира.

Особистий внесок здобувача. Особисто здобувачем проведено вивчення та
аналіз джерел наукової літератури за темою дисертації, статистичну
обробку отриманих результатів. Аналіз та обговорення результатів
досліджень, підготовку їх до друку та написання дисертації й
автореферату здійснено самостійно за допомогою наукового керівника.
Бактеріологічне дослідження вмісту матки при піометрі, за нашою участю,
проведено в Житомирській обласній державні лабораторії ветмедицини
завідуючою відділом Р.Д.Симененко. Матеріал для патолого-анатомічних і
патогістологічних досліджень отриманий особисто при лікуванні хворих
тварин, розтині трупів та із клінік дрібних тварин Національного
аграрного університету (м. Київ), Державного агроекологічного
університету і приватної клініки “Багіра” (м.Житомир).

Апробація роботи. Матеріали роботи доповідались на: міжнародних наукових
конференціях “Проблеми виробництва екологічно чистої
сільсько-господарської продукції (м. Житомир, 2000 рік), присвяченій
90-річчю з дня народження доктора ветеринарних наук, професора А.Ф.
Бурденюка, (м. Біла Церква, 2000 р.); присвяченій 100-річчю з дня
народження професора С.З.Гжицького (м. Львів, 2000р.); на Першій
Всеукраїнській науковій конфе-ренції з питань проблем фізіології і
патології відтворення тварин (м. Київ, 2000р.); “Досягнення та
перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м.Полтава, 19–20
вересня 2002р.), присвяченій 10-річчю заснування факуль-тету
ветеринарної медицини Полтавської аграрної академії; “Здобутки і
пер-спективи ветеринарного акушерства”, присвяченій пам’яті проф.
Г.В.Звєрєвої (м.Львів, 24–25 жовтня 2002р.) та наукових конференціях
факультету вете-ринарної медицини Національного аграрного університету
(1999 – 2002 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 6 статтях,
надрукованих у фахових виданнях та 1 тезах доповідей.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках
комп’ютерного тексту, складається із вступу, 4-х розділів, висновків,
пропозицій виробництву, списку використаних джерел, який включає 207
найменувань, з них 67 – іноземних; містить 14 таблиць, 83 рисунки,
додатки.

ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Дослідження проведені в період з 1999 до 2003 року на 105 собаках 9
порід, які були на амбулаторному і стаціонарному лікуванні в різних
установах державної ветеринарної медицини та приватних клініках міст
Житомира і Києва. Морфологію яєчників вивчали у 18 статевозрілих сук. З
симптомами прихованого ендометриту і піометри було відібрано 24 тварини,
у яких діагноз підтверджувався в процесі спостереження і лікування. У 10
тварин діагноз на ендометрит визначали за результатами лабораторного
дослідження крові. У всіх хворих досліджували виділення із статевої
щілини. Динаміку захворювання собак на ендометрит і піометру визначали
за результатами власних досліджень і аналізу “записів у журналі
амбулаторного прийому хворих тварин”. Кров для цитологічного і
біохімічного досліджень брали із підшкірних вен передпліччя, гомілки і
лап. Для визначення цитологічного складу ексудату, що виділявся із
статевої щілини, за загальноприйнятою методикою, виготовляли
мазки-відбитки. При мікроскопії мазків, пофарбованих за
Романовським-Гімзою, визначали наявність епітеліальних клітин,
лейкоцитів, еритроцитів, кристалів, мікроорганізмів. При біохімічному
дослідженні в ексудаті матки виявляли глікозаміноглікани (ГАГ) (Нагорний
І.С., Поліщук В.П., 1965) і сірковмісні амінокислоти (Калиновський Г.М.,
1976).

У випадках оперативного лікування тварин з екстерпованих матки і
яєчників відбирали шматочки тканин для гістологічного і гістохімічного
досліджень (Кононський А.І., 1976). Видалені матку і яєчники піддавали
патолого-анатомічному дослідженню з визначенням їх параметрів: маси,
довжини, товщини стінок, об’єму ексудату, його консистенції, кольору і
запаху. Масу екстерпованих маток визначали зважуванням на терезах, об’єм
ексудату в матці вимірювали у мензурці, довжину рогів і тіла матки –
лінійкою. Мазки крові, ексудату матки, вмісту фолікулів і кіст та
гістопрепарати досліджували користуючись мікроскопом МБИ-16. Препарати
фотографували камерою “Зеніт” та „Nikon” при різних збільшеннях
мікроскопа.

Експериментальне відтворення ендометриту проведено на 12 клінічно
здорових приблудних суках, з яких три знаходились у стані статевої
охоти. Їм через відкритий канал шийки в порожнину матки катетером
вводили 15 мл суміші культур гноєтворних бактерій. Шістьом тваринам у
стадії зрівноваження статевого циклу при лапаротомії вводили по 5 мл
суміші культур бактерій у роги матки: трьом в обидва роги; трьом – у
лівий ріг по 5 мл скипидару; у правий – суміш культур бактерій. Трьом
собакам через 2 доби після нормальних родів у порожнину матки вводили
300 мл ексудату, взятого із видаленої при піометрі матки, розведеного
ізотонічним розчином натрію хлориду. У всіх тварин протягом 17-24 днів
двічі на добу вимірювали температуру тіла, частоту пульсу та дихання,
через стінку черева перевіряли реакцію матки на пальпацію. До і через 3
та 7 днів після зараження у венозній крові тварин визначали концентрацію
гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів та лейкограму. Після
розвитку симптомокомплексу ендометриту матку видаляли і досліджували,
визначаючи в ній морфологічні зміни, наявність ексудату, його
цитологічний склад і біохімічні властивості.

Статистичну обробку отриманих даних здійснювали за І.А.Ойвіним (1960) з
використанням Excel 97 для Windows.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Розповсюдження акушерських і гінекологічних захворювань собак.

Проведений аналіз даних реєстрації хворих собак, які були на лікуванні у
період з 1.01.1999 року по 31.12.2003 року у
навчально-науково-виробничій клініці патології дрібних тварин Державного
агроекологічного університету, у міській клініці дрібних тварин та
клініці дрібних тварин “Багіра” міста Житомира свідчить, що серед
незаразних захворювань на долю акушерських і гінекологічних припадає
34,3 %, у тому числі на ендометрит – 20,5 %, на піометру – 13,8 %. Серед
акушерських захворювань сук реєструються патологічні роди у 19%,
післяродовий ендометрит у 13%, а з гінекологічних – хронічний ендометрит
у 37% і піометра у 29 % випадків. Причинами хронічного ендометриту є
ускладнені роди. За нашими даними, хронічний ендометрит у 95%
ускладнюється піометрою.

Загальний стан хворих тварин

При хронічному ендометриті тварини за зовнішніми ознаками – поведінкою,
реакцією на оклик і загрозу удару нічим не відрізнялись від здорових. В
окремих випадках власники хворих тварин звертались за консультацією з
приводу “січки” волосся, симетричних алопецій на боках черевної стінки,
плечей, сідничних горбів. Всі тварини були рухливі і будь-яких відхилень
у статико-динамічному апараті не виявлялося. Власники деяких тварин
звертали увагу на зміну реакції і поведінки хворих, що виражалось їх
обережністю, втратою активності і проявом страху перед перешкодою.
Протягом тижня показники пульсу, дихання і температури тіла вранці
коливались у фізіологічних межах, а ввечері реєструвалось незначне їх
підвищення. Тільки у 3-х із 10 випадків під час родів спостерігалась
в’ялість стадії виведення плодів і надавалась акушерська допомога з
маніпуляціями у родових шляхах, а у 7 випадках із 10 в останній перед
захворюванням статевий цикл в’язка не проводилась, у 5 із 10 – було
пропущено 2 в’язки і більше. Лише власники трьох із десяти хворих
тварин звертали увагу на стан зовнішніх статевих органів і характерних
виділень із статевої щілини.

При піометрі у переважній більшості випадків власники хворих тварин
звертались за консультацією і зі скаргами на загальну слабкість тварин,
зниження у них апетиту, в окремих випадках – на тьмяний волосяний
покрив, збільшення об’єму живота і незначну спрагу.

При клінічному дослідженні через стінку живота виявляли асиметрію і
збільшення рогів матки, виділення ексудату із статевої щілини, сухість
носа, анемічність кон’юнктиви, особливо навколо лімба, синюшний відтінок
слизових оболонок носової порожнини і присінка піхви.

Зміни крові у хворих на хронічний ендометрит і піометру

Нами встановлено, що вміст гемоглобіну в крові при ендометриті та
піометрі майже однаковий, але вірогідно нижчий, ніж у здорових тварин
(табл.1). Його концентрація тісно пов’язана з кількістю еритроцитів,
яких при хронічному ендометриті та піометрі майже у два рази менше, ніж
у клінічно здорових тварин та в 1,6 раза менша нижньої фізіологічної
межі. Тобто у хворих на ендометрит і піометру стан супроводжується
еритроцитопенією. Її виникнення пов’язане з пригніченням функції
еритропоезу токсичними продуктами, що утворилися в матці.

Таблиця 1 – Результати гематологічного дослідження сук

Показники Клінічно здорові суки (n=5) Хворі

на ендометрит

(n=5) на піометру

(n=5)

Гемоглобін, г/л 134,4±8,58 107,2±8,52* 106,13±8,2*

Еритроцити, Т/л 6,12±0,26 3,75±0,47* 3,8±0,42*

ШОЕ, мм/год 3,67±0,13 4,2±0,38* 4,2±0,38*

Лейкоцити, Г/л 7,18±0,54 16,1±5,52* 19,0±4,8*

Загальний білок, г/л 63,4±4,94 80,2±2,0* 83,5±1,5*

Са, ммоль/л 2,57±0,13 2,61±0,19 2,79±0,21

Р, ммоль/л 1,41±0,31 1,35±0,15 1,37±0,23

*р<0,05. Швидкість осідання еритроцитів у хворих на піометру та ендометрит порівняно з клінічно здоровими тваринами зростає, що може бути викликано збільшенням вмісту загального білка. Вміст лейкоцитів у крові хворих на ендометрит та піометру більш як удвічі вищий, ніж у клінічно здорових сук. При цьому у хворих на піометру лейкоцитів більше порівняно з хворими на ендометрит. Концентрація загального кальцію та неорганічного фосфору у крові здорових і хворих тварин не виходить за межі норми, що вказує на стабільність мінерального обміну та нормальну функцію буферної системи. Лікування хворих на ендометрит сук Консервативне лікування не завжди було ефективним. Тимчасове поліпшення перебігу захворювання, загального стану хворих заспокоювало власників тварин і вони припиняли їх лікування. Через деякий час тварини знову були на лікуванні, але, у більшості випадків, вже з діагнозом піометра. Рецидив виникав через 7 – 12 днів після закінчення консервативного лікування. Цей час якраз і є достатнім для виникнення рецидиву, оскільки протягом тижня закінчується дія призначених лікарських засобів. Застосований нами для лікування ендометриту сук новий антибактеріальний препарат пробіотик ендоспорин, давав лише тимчасове поліпшення стану тварин. На 17 – 21-й день після лікування у 6 тварин виникли рецидиви. Порівняльна ефективність існуючих способів завершення гістероектомії при піометрі Ефективним методом лікування хворих на хронічний ендометрит і піометру є оперативне видалення матки, що у класичному варіанті завершується фіксацією її кукси у рану черевної стінки. Ми порівняли перебіг післяопераційного періоду при чотирьох методах завершення операції: обробці кукси матки спиртовим розчином йоду, вшиванні кукси матки у рану черевної стінки, висіканні та скарифікації слизової оболонки кукси матки без виведення її у рану черевної стінки. Після операції протягом 5 – 10 днів всім тваринам вводили антибіотики внутрішньом’язово і в черевну порожнину через дренажну трубку. Ускладнення після їх застосування спостерігали тільки у тих тварин, яким куксу матки вшивали у рану черевної стінки і припікали спиртовим розчином йоду, залишаючи її у черевній порожнині. Вшивання кукси у рану черевної стінки викликає подразнення і тварини в окремих випадках вилизують і розгризають рану, що супроводжуються запаленням і нагноєнням. Виникає необхідність додаткових витрат на лікування. Припікання кукси спиртовим розчином йоду подразнює парієтальний листок очеревини з наступним розвитком запального процесу. Лікування хворих на перитоніт вимагає найбільших витрат. Анатомо-гістологічні особливості матки сук Для того щоб з’ясувати патоморфологічні зміни в матці сук при піометрі та ендометриті нами проведені гістологічні дослідження матки та яєчників здорових сук. У статевозрілих сук матка, залежно від породи, за лінійними промірами значно відрізняється: роги діаметром 3 – 5 мм, завдовжки 5 – 11 см. Маса матки коливається від 1,9 до 20 г, що в середньому становить 1/1712 або 0,06% тіла тварини. Шийка матки відноситься до тіла і рогів як 1 : 1 : 9. Мікроскопічно стінка матки побудована з 3 оболонок: ендометрію, міометрію та периметрію. Ендометрій утворює від 5 до 8 високих поздовжніх складок. Він утворений простим кубічним або стовпчастим епітелієм, та власною пластинкою слизової оболонки. Епітелій вкритий тонкою смужкою слизу. Власна пластинка утворена пухкою сполучною тканиною і містить маткові залози. Останні мають форму трубочок, діаметром 3,6-4,8 мкм. На площі 36 мкм2 розташовується від 28 до 32 залоз. Міометрій утворений гладкою м’язовою тканиною, яка формує три шари: внутрішній – циркулярний, середній – косий, або судинний і зовнішній – поздовжній. Периметрій – утвореній пухкою сполучною тканиною і вкритий мезотелієм. Шийка матки вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм і шаром слизу, до складу якого входять ГАГ. Експериментальне відтворення ендометриту При експериментальному відтворенні ендометриту ми мали за мету створити модель, на якій вивчити патогенез захворювання, клінічні ознаки перебігу і зміни в крові, на підставі яких можна було б розробити і запропонувати його ранню діагностику, а також виявити взаємозв’язок між запаленням матки та піометрою. Зміни в організмі сук при відтворенні ендометриту шляхом введення у порожнину матки в стадію зрівноваження статевого циклу суміші культур бактерій і скипидару ( експеримент перший ) У тварин температурна реакція, що відображає інтенсивність запального процесу, виникла на 11-й день і утримувалась в межах 39,2-39,5°С до кінця спостереження. З боку частоти пульсових поштовхів змін не відбулося, а кількість дихальних рухів незначно перевищувала верхню фізіологічну межу. Патолого-анатомічні зміни матки: загальна маса – 104,7±5,0 г, вміст ексудату – 41,3±2,3 мл, довжина ампутованої матки – 9,8±1,0 см, діаметр рогів – 2,6±0,17 і 2,9±0,3 см, маса матки без ексудату – 63,3±5,8 г. Товщина стінки рогів матки коливається в межах 0,4-0,7 см. При гістологічному дослідженні встановлено оголення поверхні ендометрію (некроз поверхневого епітелію), інфільтрація ендометрію гістіоцитами та лімфоїдними клітинами, гіперплазія маткових залоз. Останні мають різну форму та величину. Одні з них порожні, а інші – заповнені секретом. Окремі залози зливаються, утворюючи великі порожнини (кістозна трансформація). Діаметр залоз коливається в межах від 72 до 80,2 мкм. Епітелій залоз теж різноманітний – від кубічного до стовпчастого чи плоского (в кістозно трансформованих залозах), в деяких залозах епітелій відстутній. Трапляються залози, в яких епітелій перебуває в стані гіперсекреції, цитоплазма клітин містить гранули бурого пігменту. В ендометрії та міометрії відмічається розростання сполучної тканини, в міометрії, крім того, - міоліз міоцитів, стаз кровоносних судин. Периметрій має неоднакову товщину. Між колагеновими волокнами знаходиться велика кількість клітин фібробластичного ряду. Зміни в організмі сук при відтворенні ендометриту у стадію зрівноваження статевого циклу шляхом введення у порожнину матки суміші культур бактерій ( експеримент другий ) Загальний стан тварин після введення їм у порожнину матки суміші гнійних бактерій свідчить про те, що розвиток запального процесу у порожнині матки відбувався повільно і лише на 11-й день виникла в однієї тварини субфібрильна гарячка, а з 14 дня в усіх тварин спостерігали підвищення загальної температури тіла від 39,2? до 39,7?С. Симптомокомплекс ендометриту в обох експериментах виникав на 7-й день і проявлявся незначним збудженням, огляданням на черево, вилизуванням вульви, посиленим виділенням ексудату із статевої щілини, болючістю матки при пальпації через стінку живота. Вважаємо, що введені у порожнину матки в стадію зрівноваження статевого циклу умовно-патогенні мікроорганізми частково були адсорбовані ГАГ слизу і не змогли одразу проявити своєї патогенної дії. Відомо, що ГАГ статевого апарату при контакті з мікроорганізмами протягом тижня in vitro в термостаті при +38оС проявляють свої антибактеріальні властивості. Потім вони розпадаються і мікроорганізми, які залишились, починають свою дію. In vivo, як свідчать результати наших досліджень, патогенна дія мікроорганізмів, введених у порожнину матки в стадію зрівноваження статевого циклу, затримується до 10 днів. Це пов’язано з тим, що ГАГ посилено секретуються залозами ендометрію, внаслідок дії ексудату, що є чужорідним субстратом у порожнині матки. Так проявляється захисна функція матки, спрямована на підтримання свого внутрішнього середовища у межах фізіологічних констант, при яких рН коливається незначно, і ГАГ мають виражені абсорбційні, протеолітичні, кристалоутворюючі і антибактеріальні властивості. ? ? N 4 Z c ? ¤ ¦ ? ? 0 2 2 4 Z c Oe0”y\ E Oe0”y\ E Oe0”y\ E Oe0”y\ E b kik?k6l8loooccTHOcccIAIIIII??? `„ oeTHeeoooeOOoooeeeeooEo `„7 ????????зних стадіях розпаду. Серозна оболонка матки блискуча, рожевого кольору з крапчастими і смугастими крововиливами. При патолого-гістологічному дослідженні виявлено вогнищеве оголення ендометрію від епітелію, грибоподібні випинання і складки та їх локальну некротизацію, відмежовану демаркаційним валом від живих ділянок. Він інфільтрований лімфоцитами, нейтрофільними гранулоцитами та гістіоцитами (рідко - еозинофілами). Строма ендометрію ущільнена за рахунок розростання сполучних волокон. У підепітеліальному шарі ендометрію відмічаються гіперемія кровоносних капілярів та крововиливи. Залози ендометрію та їх епітелій гіперплазовані. В епітеліоцитах спостерігаються ознаки гіперсекреції. В глибоких шарах ендометрію просвіт окремих залоз заповнений клітинним детритом та гнійним ексудатом, а частина залоз кістозно трансформовані. У міометрії виявляються дистрофічні та некротичні зміни в міоцитах, розростання сполучної тканини та інфільтрація її нейтрофільними гранулоцитами. Кровоносні судини розширені, кровонаповнені. Просвіт вен заповнений пінистою масою (плазмою) і містить великі вакуолі. Стінка вен інфільтрована нейтрофільними гранулоцитами та лімфоцитами. Зміни в організмі сук при відтворенні ендометриту в стані статевої охоти шляхом введення в порожнину матки суміші культур гноєрідних бактерій (експеримент третій) У всіх тварин на 5–7-й день після зараження виникало незначне пригнічення загального стану, що проявлялося у зниженні апетиту, яке тривало 2 – 3 дні. Виділення зі статевої щілини виявлялись тільки вранці у вигляді лусочок слизу, що засохли. Температура тіла з 4- до 8-го дня після зараження підвищувалась до верхньої фізіологічної межі. При гістологічному досліджені видалених маток, змін, властивих ендометриту, ми не спостерігали. Отже, введенням у порожнину матки суміші культур гнійних бактерій у стадію збудження статевого циклу не вдалось викликати гнійного ендометриту. Вважаємо, що зміни в статевих органах у стадію збудження статевого циклу обумовлюють створення внутрішнього середовища матки, коли найяскравіше проявляються абсорбційні, протеолітичні і антибактеріальні властивості ГАГ. Підвищений тонус матки забезпечує евакуацію разом з тічковим слизом і кров’ю абсорбованих чужорідних продуктів. Посилена функція маткових залоз, секрет яких містить у стадії збудження максимальну кількість ГАГ, сприяє очищенню матки, підготовці і створенню внутрішнього середовища до сприйняття сперміїв і яйцеклітини, до запліднення. Одним із вірогідних факторів, що перешкоджає розвитку запального процесу, було і те, що тварини не були сенсибілізовані збудниками гнійних бактерій. Зміни в організмі сук при відтворенні ендометриту шляхом введення гнійного ексудату в порожнину матки на 3 добу після родів (експеримент четвертий) У перші 14 днів після зараження клінічні показники загального стану тварин змінювались у фізіологічних межах і тільки на 15 добу температура тіла перевищила верхню межу норми на 0,4?С і до кінця спостереження утримувалась в межах 39,4±0,2–39,7±0,1?С, на 4-й день виникла гіпогалактія, а на 12-й – агалактія і мастит окремих пакетів молочної залози. Патолого-морфологічні зміни матки. Довжина матки – 12,0±1,0 см, тіла – 2,7±0,3 см , роги діаметром від 3,3±1,5 до 4,7±1,5 см асиметричні, маса матки з ексудатом – 200 г, об'єм ексудату – 90 мл, товщина стінки рогу 3 – 5 мм; слизова оболонка сіруватого кольору, ексудат сметаноподібний, тягучий, без запаху; проба на ГАГ в ексудаті негативна, у мазках з ексудату переважають лейкоцити на різних стадіях розпаду. При патогістологічному дослідженні виявлено локальне збереження епітелію ендометрію, розростання в ньому сполучної тканини та інфільтрацію фібробластами і гістіоцитами. У власній пластинці ендометрію виражена проліферація клітин фібробластичного ряду та інфільтрація лімфоцитами і гістіоцитами. В стромі ендометрію є крововиливи, просвіт судин заповнений еритроцитами та сегментоядерними нейтрофілами. Залози ендометрію частково атрофовані, деформовані, зруйновані; в поверхневих шарах ендометрію їх просвіт заповнений детритом, у глибинах їх ацинуси звивисті і деформовані, епітелій окремих залоз зруйнований і десквамований. Просвіт окремих судин заповнений згустками крові. Зміни в крові експериментальних тварин До зараження тварин клітинний склад крові і лейкограма змінювались у фізіологічних межах. На третій день після зараження кількість еритроцитів і концентрація гемоглобіну теж не виходили за фізіологічні межі, а кількість лейкоцитів у всіх тварин, за винятком тих, яким у порожнину матки через канал шийки в стадію збудження вводили збудників інфекції, збільшилась на 2 – 3,5 тисячі і в лейкограмі крові з'явились паличкоядерні форми нейтрофільних гранулоцитів (табл. 2). Таблиця 2 – Морфологічний склад крові експериментальних тварин (M±m) Експери мент Е Т/л Л Г/л Нв г/л Лейкограма Б Е нейтрофіли Л М М Ю П С Перший (n=3) 1 5,4± 0,6 9,6± 0,3 126,3± 4,5 0,3±0,6 4,0±1,0 - - 3,3± 0,6 68,7± 1,2 22,0± 1,0 1,7± 0,6 3 6,3± 0,3 16,5± 0,7 127,5± 3,9 - 2,0±1,0 - - 15± 2,6 54,7± 3,5 27,3± 1,5 1,0 7 4,9± 0,1 26,8± 1,8 144,0± 4,6 - 1,0 - 5,0± 1,0 4,0± 1,0 66,3± 1,5 22,7± 3,0 1,0 Другий (n=3) 1 6,3± 0,3 11,4± 0,8 124,3± 2,8 0,3±0,6 4,0±1,0 - - 5,0± 1,0 59,0± 1,7 29,7± 0,6 2,0± 1,0 3 6,2± 0,1 18,6± 0,6 147,4± 2,5 - 2,3±0,5 - - 8,7± 0,6 60,3± 4,0 25,7± 3,0 3,0± 1,0 7 6,4± 0,4 25,5± 1,2 142,2± 2,7 - 1,7±0,6 - 7,0± 1,0 13,3± 0,6 50,0± 2,0 24,0± 3,5 4,0± 1,0 Третій (n=3) 1 6,5± 0,7 11,0± 0,4 116,0± 2,3 - 3,0±1,0 - - 4,7± 0,6 55,0± 5,6 35,0± 4,6 2,3± 0,6 3 6,7± 0,4 10,0± 0,2 115,3± 1,0 - 4,0 - - 3,5± 0,6 51,0± 3,5 37,7± 3,2 4,0± 1,0 7 7,4± 0,5 11,1± 0,2 115,1± 3,3 - 4,3±0,6 - - 3,3± 0,6 59,0± 3,5 29,7± 3,8 3,7± 1,5 Четвертий (n=3) 1 7,3± 0,3 11,2± 0,4 131,4± 3,2 1,3± 0,6 4,0±1,0 - - 3,3± 0,6 60,0± 4,0 29,7± 1,6 1,7± 0,6 3 7,0± 0,3 17,3± 0,6 129,4± 1,8 - 2,0±1,0 - - 11± 1,0 58,7± 4,1 26,0± 3,6 2,3± 0,6 7 6,4± 0,3 26,7± 1,6 152,0± 4,5 - - - 7,0± 1,0 12± 1,0 67,7± 1,6 11,0± 2,6 2,3±0,6 Примітка: 1 – дослідження до зараження, 3 – на 3-й день після зараження, 7 – на 7-й день після зараження. На сьомий день після зараження кількісних змін з боку еритроцитів і гемоглобіну не відбулось, а число лейкоцитів подвоїлось у всіх тварин, крім третього експерименту. У лейкоцитарній формулі всіх інших тварин, в порівнянні з попереднім дослідженням, з'явились юні форми нейтрофільних гранулоцитів. У сук, заражених на третій день після родів, одночасно з появою юних форм нейтрофілів у два рази зросла кількість паличкоядерних нейтрофілів. Загальна кількість нейтрофілів, починаючи з 3 дня після зараження, у всіх експериментальних самиць, за виключенням третього експерименту, зростала. За кількістю нейтрофільних гранулоцитів і їх відсоткового відношення у цих тварин, ми вважаємо, вже на 3 день розвинулась нейтрофілія з регенеративним зрушенням ядра вліво, при одночасному зростанні числа юних форм нейтрофілів. Такий стан властивий для розвитку гострого гнійного запалення, при якому зберігається опірність організму. Патоморфологічні зміни в матці при спонтанному ендометриті Тіло і роги матки потовщені, слизова оболонка зібрана у високі і товсті складки. Порожнина рога матки заповнена густим слизово-гнійним сіруватим ексудатом, об'ємом від 20 до 50 мл. Колір ендометрію рожевий, периметрію – блідо-рожевий. Гістологічні дослідження стінки матки при катаральному ендометриті свідчать, що альтеративні та ексудативні процеси переважають над проліферативними. Так, в ендометрії відмічено вогнищеву десквамацію епітелію, інфільтрацію лімфоцитами та гістіоцитами, атрофію або дилятацію поверхневих ділянок залоз, набряк та десквамацію епітелію, частково кістозну трансформацію залоз, гіпертрофію секреторних їх відділів та набряк сполучної тканини ендометрію та міометрію. При гнійному ендометриті набряки виражені слабше. В ендометрії відмічали некроз поверхневого епітелію, гіперплазію залоз, дилатацію їх секреторних відділів та звуження вивідних проток. Порожнина залоз часто містить пінисту масу, епітелій був зруйнований, а стінки – потоншені. Ендометрій інфільтрований лейкоцитами, серед яких переважають, лімфоцити, еозинофільні гранулоцити та плазматичні клітини. Останні формують муфти навколо судин. У міометрії відмічається розростання сполучної тканини між пучками міоцитів та її інфільтрація лімфоїдними клітинами. Патоморфологічні зміни у матці при спонтанній піометрі Тривалий перебіг захворювання характеризується прогресуючим помарнінням і наростаючою спрагою, блювотою і збільшенням об'єму живота, відсутністю або незначними, малопомітними виділеннями із статевої щілини. Накопичення ексудату в порожнині матки, внаслідок того, що шийка матки закрита, обумовлює виникнення змін, що певною мірою визначають морфологічну реакцію тканин стінки матки, як відповідь на невластивий для неї субстрат. Зміни в епітелії ендометрію характеризуються значним поліморфізмом: гіперфункцією, при якій епітеліальні клітини видовжуються та збільшуються в об'ємі, стискаючи сусідні клітини, внаслідок чого останні деформуються, інтенсивною гіперплазією з утворенням нашарувань дрібних атипових епітеліальних клітин, локальною дистрофією епітелію й оголенням субепітеліального шару. Утворений епітеліальний детрит локалізується в складках ендометрію у вигляді безструктурної маси. Строма ендометрію інфільтрована великою кількістю гістіоцитів. Поряд з ділянками ендометрію, в яких спостерігається набряк строми та інтенсивна інфільтрація клітинними елементами, трапляються локально оголені від епітелію склерозовані ділянки, в яких залози атрофовані. В глибоких шарах ендометрію виявляються залози на різних стадіях дистрофії: епітелій їх стінки повністю відшарований і у вигляді безструктурної маси заповнює порожнину, а окремі, внаслідок руйнування стінок, злились між собою і заповнені згустками секрету. Більшість залоз розширені, мають тонкі стінки, перетинки між ними розірвані, а порожнини злились, утворивши множинні кісти. Глибокі зміни відбуваються і в міометрії. Тут відмічається розростання сполучної тканини і атрофія м’язових компонентів оболонки. Внутрішній шар м'язової оболонки ущільнений і потоншений. Судини міометрію розширені, наповнені пінистою плазмою. Стінка артерій часто гіалінізована. Пасивна гіперемія супроводжується ерозією стінки вен та утворенням мікро- гематом. Периметрій розпушений, інфільтрований лімфоцитами, нейтрофілами, гнійними тільцями. Клітини мезотелію формують нашарування. Гістохімічні дослідження свідчать, що епітеліоцити ендометрію містять нейтральні жири і загальні ліпіди. При ендометриті та піометрі їх локалізація змінюється. Так, на початку розвитку запального процесу вони виявляються в базальній частині клітин, пізніше – заповнюють всю цитоплазму і виявляються в апікальній частині клітин. Наявність в епітелії нейтральних жирів і загальних ліпідів вказує на високу бар'єрну функцію ендометрію і легкий або середній за тяжкістю перебіг захворювання, а при їх відсутності, що настає при руйнуванні епітелію й оголенні ендометрію, – на важкий клінічний стан хворих та інтоксикацію організму. Цитологічні дослідження виділень із матки при ендометриті свідчать про наявність у ньому клітин епітелію та зруйнованих лейкоцитів, а при піометрі – голих лейкоцитів та їх тіней, нерідко – значної кількості клітин крові. Відсутність в ексудаті матки при ендометриті та піометрі ГАГ та наявність сірковмісних амінокислот, вказує на перебіг важкого запального процесу, при якому бар'єрна функція внутрішнього середовища матки порушена. Виявлення сірковмісних амінокислот у виділеннях із матки, з успіхом можна використовувати для діагностики хронічного субклінічного ендометриту у сук. При бактеріологічному дослідженні ексудату матки виявлені стафілококи, стрептококи та кишкова паличка. Ідентифікацію серотипів мікроорганізмів не проводили, бо вони підтверджують дані, отримані іншими авторами. Висновки У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у клінічному, морфологічному, мікробіологічному та експериментальному обґрунтуванні окремих питань етіології і патогенезу, діагностики і лікування піометри у сук. Абсолютна маса матки статевозрілих сук залежить від породи, коливається у значних межах (пудель – 2,5(0,31 г; боксер – 18,0(0,41 г; дог – 18,0(1,0 г; вівчарка – 17,8(0,37 г; ротвейлер – 18,0(1,15 г) і в середньому становить 1:1712 їх маси. У стадію зрівноваження статевого циклу шийка матки сук вистелена одним пластом циліндричного епітелю, вкритого добре вираженим шаром слизу, що є захисним бар’єром щодо екзогенних факторів і забезпечує асептичність внутрішнього середовища матки. Слизова оболонка рогів матки зібрана у 5–8 високих складок, вистелена одним пластом кубічних епітеліоцитів, вкритих тонкою смужкою слизу. На одній умовній одиниці ендометрію площею 36 мкм2 міститься від 20 до 32 маткових залоз. За фізіологічних умов у стадію зрівноваження статевого циклу в корі яєчника чітко виражені три шари локалізації фолікулів: верхній, що лежить безпосередньо під білковою оболонкою – примордіальні та первинні, середній – вторинні, глибокий – третинні. Одночасно у яєчнику є жовті тіла, розташовані в глибині кіркової речовини між третинними фолікулами або глибше від них, що мають круглу форму та сітчасту сполучнотканинну основу, і заповнені недиференційованими клітинами. У структурі незаразних захворювань сук на долю акушерських і гінекологічних припадає 34,3%, у тому числі на ендометрит – 20,5%, на піометру – 13,8%. Із розрахунку на 100 хворих з акушерською і гінекологічною патологією патологічні роди займають 19%, післяродовий гострий ендометрит – 13%, піометра – 29%, новоутворення матки, ускладнені піометрою – 2%. Піометра – це ускладнення хронічного ендометриту, обумовлене збудниками гнійної інфекції – стрептококами, стафілококами та еширіхіями, у патогенезі якого в 30% сук є патологія родів, у 70% – пропуски парування. У хворих сук діагноз – піометра можна обгрунтувати, враховуючи такі клінічні симптоми: суб’єктивні – спрага, збільшення об’єму живота, субфібрильна вечірня температура тіла, виділення із статевої щілини, помарніння; об’єктивні – збільшення рогів матки і наявність у них рідини та результатів лабораторного дослідження – лейкоцитозу зі зрушенням ядра вліво, наявності у виділеннях із матки сірковмісних амінокислот і відсутності муцинів (глікозаміногліканів). Експериментально гнійний ендометрит, як модель вивчення піометри у сук, можна відтворити шляхом введення в порожнину матки в стадію зрівноваження статевого циклу 5 мл скипидару і 5 мл суміші культур гнійних бактерій або на 3-й день після родів – 300 мл ексудату, взятого із видаленої при піометрі матки, розведеного у відношенні 7:1 фізіологічним розчином натрію хлориду. При експериментально відтвореному ендометриті порожнина матки була заповнена катарально-гнійним, при піометрі – гнійно-гнильним, гнійно-геморагічним або гнійно-катаральним ексудатом, у якому відсутні муцини (глікозаміноглікани) і наявні сірковмісні амінокислоти; у мазках, виготовлених з ексудату, виявляли на різних стадіях руйнування лейкоцити. 10. У всіх клінічно хворих на хронічний ендометрит сук загальна температура тіла тільки ввечері підвищувалася на 0,2 – 0,4 (С, а у 60% хворих на піометру – на 0,1 – 0,2 (С. При експериментально відтвореному ендометриті в стадію зрівноваження статевого циклу спостерігали підвищення загальної температури тіла з 11 – 15-го дня на 0,2 – 0,4 (С, після родів – на 15-й день, гіпогалактію – на 5-й день, агалактію – на 13-й день. 11. З третього дня від початку експерименту у всіх дослідних тварин, за винятком тих, у яких ендометрит відтворювали у фазу тічки, виникав лейкоцитоз та нейтрофілія з регенеративним зрушенням ядра вліво і появою юних форм нейтрофільних гранулоцитів. У крові клінічно хворих на хронічний ендометрит і піометру сук вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів вірогідно зменшувалися, а концентрація загального білка і ШОЕ - зростали. 12. Патолого-морфологічні зміни в матці сук як при відтвореному, так і спонтанному ендометриті, характеризувалися збільшенням загальної маси матки, накопиченням в ній ексудату, гіперплазією і гіпертрофією епітелію, бурою пігментацією гландулоцитів, гіперсекрецією залоз, накопиченням в них секрету і їх кістозною трансформацією, лімфоїдно-гістіоцитарною інфільтрацією, та розростанням сполучнотканинних волокон, вазодилятацією, тромбозом судин, набряком міоцитів. За патолого-морфологічними змінами в стінці матки піометра є залозисто-кістозна і кістозно-гіперпластична. 13. Терапевтична ефективність гістероектомії при піометрі визначалась способом обробки кукси матки: при вшиванні кукси в рану черевної стінки ускладнення полягало в її розгризанні хворими (у 20% випадків); якщо куксу залишали в тазовій порожнині і припікали її спиртовим розчином йоду – розвивався перитоніт (у 60% випадків); висікання або скарифікація слизової оболонки кукси з накладанням на неї кисетного шва ускладнень не викликали. РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ 1. У сук для діагностики хронічного ендометриту і піометри використовувати як експрес-метод реакцію на виявлення у виділеннях із матки сірковмісних амінокислот. 2. Гістероектомію при піометрі завершувати висіканням або скарифікацією слизової оболонки матки і закритям кукси глухим швом без вшивання її в рану черевної стінки. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ Омеляненко М.М. Патоморфологічні зміни стінки матки сук при пірометрі //Науковий вісник Національного аграрного університету. – Київ, 2000.–Вип. 22.– С.83–84. Калиновський Г.М., Ковальов П.І., Дубова О.А., Омеляненко М.М. Експериментальне відтворення ендометриту у сук: методика, симптоми і перебіг захворювання //Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – Біла Церква, 2000.– Вип.13.Ч. 1.– С. 159–163. Здобувач вивчив цитологічний склад крові, розробив схему постановки досліду, узагальнив результати досліджень. Омеляненко М.М. Хронічний прихований ендометрит: етіологія, патогенез, діагностика //Вісник Державної агроекологічної академії України. – Житомир, 2000.– Спецвипуск.– С. 214–215. Омеляненко М.М. Розповсюдження акушерських і гінекологічних захворювань сук і кішок та їх лікування. //Науковий вісник Національного аграрного університету.– 2001. – Вип. 42.– С. 114–118 . Омеляненко М.М., Калиновська І.Г. Морфологія яєчників статевозрілих сук //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім..С.З.Гжицького. –Львів, 2002.–Т.4, №5.– С .78–81. Здобувач відбирав матеріал, готував його до дослідження і брав участь в інтерпретації отриманих даних. Омеляненко М.М. Патолого-анатомічні зміни в матці сук при ендометриті та піометрі //Ветеринарна медицина України, 2002. – №11. – С.26–27. Омеляненко М.М. Зміни в крові собак при експериментально відтвореному ендометриті //1 конференція професорсько-викладацького складу і аспірантів Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК (тези доповідей). – Київ, 2002. – С.71–72. Омеляненко М.М. Ендометрит і піометра сук (клініко-експериментальні дані) – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.07 – ветеринарне акушерство. Національний аграрний університет, Київ, 2004. Наведені матеріали за результатами досліджень: клінічного – загального стану хворих на ендометрит і піометру сук, лабораторних – цитологічного і біохімічного складу їх крові, виділень із матки – цитологічного, біохімічного і мікробіологічного, стінки матки –патогістологічного. Установлено, що основною причиною піометри є хронічний ендометрит, у патогенезі якого головна роль належить збудникам гнійної інфекції. Доведена можливість відтворення ендометриту у сук в стадію зрівноваження статевого циклу шляхом введення в матку скипидару і культур збудників гнійної інфекції, після родів – гнійного ексудату від хворої на піометру тварини. Установлено, що за характером ексудату є піометра гнійно-катаральна, гнійно-геморагічна і гнійно-гнильна, а за патоморфологічними змінами в стінці матки – залозисто-кістозна і кістозно-гіперпластична. Ключові слова: ендометрит, піометра, ексудат, залози, матка, яєчники. Омеляненко М.М. Эндометрит и пиометра сук (клинико-экспериментальные данные) – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.07.– ветеринарное акушерство. Национальный аграрный университет, Киев, 2003. Представлены материалы результатов исследований: клинического –общего состояния больных эндометритом и пиометрой сук, патолого-анатомического – изменения в матке, лабораторных – цитологического и биохимического – выделений из матки, патоморфологического и патогистологического – стенки матки при эндометрите и пиометре. Установлено, что в структуре незаразных заболеваний сук акушерские и гинекологические заболевания занимают 34,3%, в том числе эндометрит – 20,5%, пиометра – 13,8%. Из расчёта на 100 больных сук с акушерской и гинекологической патологией патологические роды составляют 19%, послеродовый острый эндометрит –13%, хронический эндометрит – 37%, пиометра – 29%, новообразования матки, усложнённые пиометрой, – 2%. Установлено, что по характеру экссудата пиометра бывает гнойно-катаральная, гнойно-геморрагческая, гнойно-гнилостная, а по патоморфологическим изменениям – железисто-кистозная и кистозно-гиперпластическая. Как модель для изучения пиометры у домашних плотоядных животных может служить экспериментально воспроизведённый эндометрит путём введения в полость матки в стадию уравновешивания полового цикла 5 мл скипидара, 5 мл смеси культур гнойных бактерий или на третий день после родов – 300 мл экссудата, взятого из удалённой при пиометре матки, разведённого в отношении 7:1 физиологическим расствором натрия хлорида. Введение в полость матки во время течки смеси культур бактерий не привело к возникновению эндометрита. У больных сук ранний диагноз –пиометра можно обосновать, учитывая такие клинические симптомы: субъективные – жажда, увеличение объема живота, субфибрильная вечерняя температура тела, выделения из половой щели, истощение; объективные – увеличение рогов матки и наличие в них жидкости, и результатов лабораторного исследования – лейкоцитоза со сдвигом ядра влево, наличие в выделениях матки серосодержащих аминокислот и отсутствия гликозаминогликанов. Сравнивая различные способы завершения экстерпации матки при пиометре установлено, что скарификация или иссечение слизистой оболочки культи с последующим закрытием её кисетным швом исключает необходимость вшивать культю в рану брюшной стенки. Обычно применяемое введение в брюшную полость растворов антибиотиков предупреждает развитие воспалительного процесса. Патогистологические изменения в стенке матки, наступающие после экспериментально воспроизведённого эндометрита, аналогичны изменениям, развивающимся при спонтанно возникшем эндометрите. Ключевые слова: эндометрит, пиометра, железы, матка, яичники, экссудат. Omelyanenko M.M. The endometritis and pyometra in bitches (clinical and experimental data) – Manuscript. Thesis for the obtaining of Doctor of Philosophy scientific degree on speciality 16.00.07 – Veterinary obstetrics. National Agricultural University, Kyiv 2004. It has been represented the researches data: general clinical conditions of bitches with endometritis and pyometra, the pathologic-anatomical changes in uterus, laboratory (cytological and biochemical) investigation of uterus, the pathomorfological investigations of uterus wall during endometritis and pyometra. It has been established that depending on the character of exudation the pyometra can be classified as purulent-catarrhal, purulent – haemorrhagical and on the pathomorphological changes it can be classified as adeno-cystosic and cystotic-hyperplastic.The chronical endometritis with purulent infection in pathogeny is considered to be the main cause of pyometra. The endometritis can be reproduced experimentally in domestic carnivores by injection of the oil terpentine and mixed culture of purulent bacteria into the uterus cavity at the diestrus and by the injection of purulent exudation from sick bitch’s uterus on the third day after birth. Key words: endometritis, pyometra, glands, uterus, exudation.

Похожие записи