.

Електронейроміографічні особливості тонічно-рухових та вегетативно-адаптаційних порушень у хворих після мозкового інсульту та патогенетичне обгрунтува

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2271
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України
Одеський державний медичний університет

Запорожець Євген Олександрович

УДК 616.831-009.11-031.4-036.8-06:616.8-009.12-092

Електронейроміографічні особливості
тонічно-рухових та вегетативно-адаптаційних
порушень у хворих після мозкового інсульту
та патогенетичне обгрунтування Їх терапії

14.03.04. — патологічна фізіологія

А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата медичних наук

Одеса – 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України і Одеському обласному психоневрологічному диспансері МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки, професор Гоженко Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри патологічної фізіології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки, професор Шандра Олексій Антонович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідуючий кафедрою нормальної фізіології

кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Левинський Михайло Валентинович, центр реабілітації дітей-інвалідів м. Одеса, головний лікар

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, кафедра патологічної фізіології

Захист відбудеться “24” травня 1999 року о 13 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 41.600.01 при Одеському державному медичному університеті (270026, м. Одеса, пров. Валіховський, 2)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського державного медичного університету (270026, м. Одеса, пров. Валіховський, 3)

Автореферат розіслано “22” квітня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д. 41.600. 01 д.м.н., професор Демідов В.М.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Значне зростання в останні роки кількості судинних вогнищевих ушкоджень головного мозку супроводжується підвищенням кількості летальних випадків та ростом числа непрацездатного та виключеного з соціального життя населення (Виленский Б.С. с соавт., 1989; Гусев Е.И. с соавт., 1995; Белова А.Н., 1996; Кадыков А.С., 1996 та ін.).
Соціально-економічні аспекти проблеми мозкового інсульту характеризуються, в основному, двома обставинами. Мозковий інсульт буває, як правило, у тому віці, коли людина сягає найбільшого досвіду та фахової вартості для суспільства. Наслідки мозкового інсульту суттєво інвалідизують людей, роблять з них хворих, які потребують постійної допомоги та додаткових зусиль суспільства: витрати на медичне обслуговування та догляд, створювання особливих умов вдома для їхнього утримування. Розлади, які настають після перенесеного інсульту,— рухово-тонічні і вегетативно-адаптаційні — зумовлюють ступінь інвалідизації цієї категорії хворих. В зв’язку з цим особливий інтерес представляють питання рухової реабілітації та відновлення вегетативно-адаптаційних функцій у цієї категорії хворих. Лікування таких хворих є індивідуальним та базується на глибокому вивченні особливостей перебігу хвороби у конкретному випадку. В зв’язку з цим великого значення набуває патофізіологічний підбір лікувальних препаратів, які впливають на основні механізми реабілітації рухової та вегетативної сфер.
Вивченню патогенетичних особливостей рухово-тонічних та вегетативних розладів у хворих з наслідками перенесеного інсульту присвячено багато робіт як вітчизняних, так і зарубіжних авторів (Курако Ю.Л., Вайсфельд Д.Н., 1981; Fellows S.J. еt al, 1994; Кадыков А.С.,1997 та ін.). В останні десятиліття в зв’язку з впровадженням в медицину передових технологій реєстрації та обробки даних стало можливим одержувати точні показники діяльності центральної та периферичної нервової системи. Однією з цих методик є електронейроміографія (ЕНМГ), яка дає змогу досліджувати функціональні особливості діяльності ЦНС, периферичної нервової системи, синапсів, м’язів. Методика дослідження не є стандартною, як, наприклад, електроенцефалографія, і проводиться безпосередньо лікарем. На жаль, ця методика у нашій країні не знаходить широкого впровадження, тому що є складною у виконанні та потребує коштовної апаратури. Це пояснює інформаційну обмеженість у науковій періодиці з цього питання.
Робилися неодноразові спроби співставлення електрофізіологічних та клінічних результатів у цієї категорії хворих. В зв’язку з тим, що в більшості досліджень вивчались окремі показники та особливості рухово-тонічних розладів, електрофізіологічні результати обіймають обмежені клінічні феномени, іноді спостерігається розбіжність результатів у швидкості поширення імпульсу (ШПІеф) по рухових волокнах периферичних нервів, амплітуди М-відповіді, електроміографічних макрозразків тонусу, основних параметрів викликаного шкірного симпатичного потенціалу (ВШСП — SSR у англомовній літературі) (Юсевич Ю.С., 1972; McComas A.J. et al., 1973; Дубровская Л.К., 1977; Uncini A., et al., 1992; Гусев Е.И. с соавт., 1993 та ін.). В таких випадках знаходження узагальнюючих кореляцій між клінікою та електрофізіологією є складним завданням. Наявна інформація з цього питання з узагальнюючими висновками нечисленна.
В останні роки в зв’язку з впровадженням в медицину потужної реєструючої та обчислювальної техніки тенденція розвитку ЕМГ-досліджень у економічно розвинутих країнах рухається в напрямку деталізації обставин та отриманих результатів в ході експерименту, впливу “мікропричин” на кінцеві результати. З’явилося багато нових ЕМГ-методик вивчення нервової системи. Спостерігається чітка тенденція до розшарування між клінічними потребами в електрофізіології та метою експериментів, які проводяться: експериментально одержані дані та висновки випереджають можливе практичне їх використання. Переважна більшість наукових клінік оперує транскраніальною магнітною стимуляцією мозку з подальшою реєстрацією М-відповіді для дослідження діяльності моторних зон кори. В той же час необгрунтовано “забуваються” досить прості у виконанні та досить інформативні ЕМГ-методики інтегрального функціонального вивчення діяльності м’язів. У вивченій літературі згадувань про використання ВШСП як кількісного динамічного показника адаптації ми не знайшли.
Наявність у медичній практиці чітких способів контролю діяльності центральної нервової системи та ефективних інструкцій щодо вибору лікарських препаратів допоможе суттєво підвищити ефективність лікування. Розробка точних способів ЕНМГ-обстежень для визначення якісних та кількісних особливостей рухово-тонічних і адаптаційно-вегетативних розладів, максимально наближених до практичних потреб у цій галузі медицини, безумовно, представляє великий інтерес.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота ініціативна.
Мета дослідження — дослідження електронейроміографічних особливостей механізмів тонічно-рухових та вегетативно-адаптаційних порушень у хворих після мозкового інсульту для удосконалення шляхів патогенетичної терапії.
Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити наступні завдання:
1.Провести ЕМГ-аналіз кількісних та якісних особливостей м’язового тонусупаретичних кінцівок та співставити його з клінічно наявними м’язовими тонічними розладами.
2.Вивчити ШПІеф по периферичних нервах кінцівок (n. medianus, n. peroneus profundus) з паретичної та з інтактної сторін в залежності від півкульної латералізації вогнищевого судинного ушкодження.
3.Розробити об’єктивні нейрофізіологічні методики для кількісної оцінки діяльності вегетативної нервової системи (ВНС) та адаптаційних можливостй (АМ) організму та провести нейрофізіологічний аналіз АМ в залежності від півкульної латералізації мозкового ушкодження.
4.Провести нейрофізіологічний аналіз вегетативних розладів з оцінкою функціонального стану надсегментарного та сегментарного відділів ВНС в залежності від півкульної латералізації судинного вогнищевого ушкодження.
5.На основі одержаних даних патогенетично обгрунтувати доцільність використання вегетотропних і адаптогенних препаратів в залежності від півкульної латералізації судинного вогнищевого ушкодження та препаратів, які впливають на м’язовий тонус, в залежності від ступеня його підвищення.
Наукова новизна одержаних результатів.
1.Встановлена наявність якісної розмаїтості тонічних розладів у клінічно однорідній групі хворих із “спастичними післяінсультними парезами”, проведена статистична обробка частоти цих розладів в залежності від клінічного ступеня підвищення тонусу.
2.Розроблений новий нейрофізіологічний спосіб кількісної оцінки функціонального стану симпатичного відділу (СВ) ВНС.
3.У процесі виконання роботи розроблено оригінальну методику, яка дозволяє дати кількісну оцінку АМ організму до будь-якого подразника.
4.За допомогою розроблених нейрофізіологічних методик визначені особливості та ступені тяжкості перебігу адаптаційно-вегетативних розладів у хворих в залежності від півкульної латералізації та сторони дослідження.
5.На основі отриманих даних патогенетично обгрунтована необхідність клініко-експериментальної перевірки диференційованого використання вегетотропних і адаптогенних препаратів в залежності від півкульної латералізації вогнищевого ушкодження та препаратів, які впливають на м’язовий тонус, в залежності від особливостей ЕМГ-патерну тонічного розладу.
Практичне значення одержаних результатів.
1.Розроблений комплекс нейрофізіологічних методів вивчення стану ВНС, адаптаційних здібностей організму та характеру тонічних розладів дозволяє об’єктивізувати ступінь тяжкості та характер цих порушень, оцінити динаміку та дати прогноз цих розладів.
2.Одержана за даними методиками інформація про особливості перебігу хвороби дає змогу динамічно спостерігати за змінами у діяльності ВНС та змінами м’язового тонусу, своєчасно корегувати лікувальні комплекси.
3.Викладена в роботі статистична обробка особливостей вегетативно-адаптаційних та м’язових тонічних розладів дозволяє передбачати основні, принципово різні механізми реалізації цих порушень, навіть коли клінічно вони неяскраві та без проведення нейрофізіологічного обстеження.
4.Виявлені механізми особливостей вегетативно-адаптаційних розладів в залежності від півкульної латералізації інсульту розширюють наукові уявлення про функціональну асиметрію мозку.
5.Розроблені методики дозволяють дати кількісну оцінку якісному стану (адаптації) до будь-якого подразника (світлового, звукового, електричного, холодового тощо). Це дасть змогу використовувати ці методики при професійному відборі робітників на підприємства з підвищеними рівнями професійних шкідливостей, з визначенням стрес-протекторних здібностей осіб, що обстежуються, до цих шкідливих подразників; дозволить вчасно звернути увагу на зміни адаптації та розпочати лікування в доклінічній стадії.
Результати проведених досліджень використовуються в практиці лікування в Українському науково-практичному об’єднанні “Медицина транспорту”.
Особистий внесок здобувача.
1.Самостійно проведене електроміографічне вивчення залежності якісних та кількісних показників м’язової спастичної гіпертонії від ступеня її підвищення.
2.Самостійно проведене дослідження залежності ШПІеф від сторони дослідження та півкульної латералізації вогнищевого ушкодження.
3.Самостійно проведене вивчення залежності вегетативних розладів від півкульної латералізації за допомогою власної розробки способу статистичного аналізу ВШСП.
4.При виконанні дисертації використані методики:
— вивчення АМ організму (Патент 24159 А Україна, МПК 6 А 61 В 5/0476, А61 В 5/0484. Спосіб оцінки адаптаційних можливостей організму людини/ Запорожець Є.О., Волянський В.Ю., Горанський Ю.І., Помазанова Т.М., Радімов С.М. — Реєстраційний номер заявки 97073764; 15.07.1997) ступінь участі: теоретичне обгрунтування (100%), розробка методики (90%), апробація (90%) з метою пошуку відмінності цого показника у право- і лівопівкульних хворих.
— реєстрація сумарної ЕМГ м’язів та спосіб попереднього обчислення показників потужності м’язу (Курако Ю.Л., Зубкова Л.П., Ганчо В.П., Запорожец Е.А. Роль электростимуляции мышц челюстно-лицевой области в реабилитации больных с функциональными нарушениями при аномалиях прикуса // Курортология и физиотерапия: Респ. межвед. сб.— №25 — К:Здоровья, 1992, С. 56-58.). Вклад: обгрунтування (25%) та розробка (30%) ЕМГ-методики оцінки ефективності лікування, її впровадження (30%), математична обробка електроміограм (25%), прораховування кореляцій між електрофізіологічними і клінічними показниками (40%).
Апробація результатів дисертації проведена на засіданні вченої ради “Державного підприємства Українського науково-дослідного інституту морської медицини” (10.11.1998 р.), на засіданні кафедри патологічної фізіології ОДМУ (01.09.1998 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 наукові праці та отримано патент на винахід.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 124 сторінках друкованого тексту і складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, результатів власних досліджень, аналізу результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел, який вміщує 217 позицій, в тому числі 155 вітчизняних та 62 іноземних; ілюстрована 8 таблицями, 48 рисунками.
Основний ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі наведено огляд літератури з проблем рухово-тонічних та вегетативно-адаптаційних порушень у хворих після перенесеного мозкового інсульту; вміщує шість підрозділів.
Перші два підрозділи присвячені патогенезу та методам дослідження тонічно-рухових розладів та порушенням у периферичному нейромоторному апараті. В третьому – шостому підрозділах наведені сучасні уявлення про роль вегетативної нервової системи в процесах адаптації, півкульна представленість вегетативних утворень, електроміографічні методи вивчення вегетативної нервової системи. Відмічено, що залишаються невизначеними питання про відсутність окремих викликаних шкірних симпатичних потенціалів під час дослідження, часто спостерігається значна лабільність його основних показників. Все це ускладнює інтерпретацію отриманої інформації та виявлення клініко-електрофізіологічних кореляцій. В зв’язку з цим досьогодні не вироблені концептуальні рішення методології дослідження та статистичної обробки інформації з використанням методу ВШСП.
У другому розділі представлені об’єкти та методи дослідження. Дослідження проводились у Одеському обласному психоневрологічному диспансері та на кафедрі нервових хвороб ОДМУ*. Обстежено 70 осіб: контрольна група (30), віком 17-64 роки, та хворі (40), віком 38-74 років з наслідками перенесеного інсульту у вигляді “післяінсультних спастичних геміпарезів”. Хворі були розподілені у наступні групи: 1). В залежності від півкульної латералізації судинного вогнищевого ушкодження: а) розташування вогнища у лівій півкулі (20 осіб), б) розташування вогнища у правій півкулі (16 осіб), в) непівкульне розташування (4); 2). В залежності від ступеня підвищення м’язової спастики: а) з клінічно незмінним тонусом або незначним його підвищенням чи зниженням (15 осіб)— I група, б) з помірним підвищенням, яке потребувало певних зусиль для його подолання з боку дослідника (12 осіб)— II група, в) із виразною гіпертонією (13 осіб) — III група. Дослідження проводились з початку періоду реабілітації рухових функцій. Вік, стать хворих та тип інсульту не враховувались.
Використовувались наступні методики:
1.Уточнення якісного та кількісного розподілу тонічних особливостей паретичних м’язів руки проводилось відведенням та подальшою статистичною обробкою біопотенціалів від m. flexor carpi ulnaris, як представника згинаючої групи м’язів руки, та m. extensor carpi radialis brevis, як представника розгинаючої групи м’язів руки. Реєстрацію біопотенціалів проводили в декілька якісно різних станах супрасегментарного контролю діяльністю м’язів: в стані повного м’язового розслаблення – стані спокою (СС) та при виконаннях проб на виявлення імітаційної синкінезії (ІС); вивчались якісні зміни сумарної ЕМГ при розтягуванні м’язів. Окремо вивчалась діяльність філогенетично наймолодшого м’язу ноги — m. tibialis anterior, який найбільш потерпає після перенесеного інсульту. Тривалість експерименту становила 3,1с. Кількісна характеристика ЕМГ (“потужність” м’язу) представлена інтегралом її у одиницях мВ*с.
2.Вивчення ШПІеф по рухових волокнах n.medianus на рівні передпліччя та n.peroneus profundus на відтинку гомілки.
3.Вивчення вегетативних та адаптаційних розладів за вищевказаною оригінальною методикою шляхом визначення основних параметрів ВШСП — амплітуди (А) та латентного періоду (ЛП) та їх динаміки. Особливістю даного
експерименту було визначення середніх величин цих параметрів та вивчення
їхньої динаміки у довгому ряді серійних послідовних іспитів. Довжина такого ряду підбиралася індивідуально, згідно з наступними правилами: а) дослідження вважалось закінченим, коли послідовно не генерувалось 3 ВШСП, або загальна кількість непослідовно відсутніх потенціалів дорівнювала 4; б) у разі, коли вищевказані умови не виконувалась, кількість іспитів обмежувалася 30-ма з кожної сторони, тобто 60 для кожного піддослідного. Технічно дослідження проводились за стандартних умов, які виключали вплив сторонніх факторів.
4.Клінічні вивчення включали дослідження кількісної та якісної характеристики м’язової гіпертонії з подальшим співставленням з ЕМГ-результатами.
5.Статистична обробка отриманих даних проводилась комп’ютерними програмами STATISTICA та EXCEL. Числові дані середніх подані як М + , достовірність відмінності між показниками прорахована з використанням t-критерію Ст’юдента. Тенденція динаміки показників ВШСП прораховувались згідно з лінійною апроксимацією за методом найменших квадратів.
У третьому розділі наведені результати дослідження та їх аналіз.
1. Електронейроміографічне та клінічне вивчення якісних особливостей “спастичного” типу м’язової гіпертонії.
1.1.В І групі у 11 пацієнтів (73,33%) у СС реєструється чіткий періодичний тип активації окремих рухових одиниць (РО); візуально схожий на потенціали фасцикуляцій при так званому “ритмі частоколу”. Частота синхронізованих ПД дорівнювала 8,58 ± 1,12 ГЦ. У 3 хворих (26,67%) електроміограма була представлена поодинокими потенціалами дії РО, в появі яких періодичність не виявлена. Клінічний спосіб обстеження виявив окремі ознаки пластичної гіпертонії у 1 пацієнта (6,67%).
1.2.У пацієнтів з помірним ступенем м’язової гіпертонії (ІІ група) у СС відмічені якісні зміни у способі активації РО. Це виражалось у одночасному груповому активізуванні окремих РО. Синхронізація активності груп РО мала чіткий період, іноді реєструвалась майже класична біоелектрична активність “паркінсонівського тремтіння” з поодинокими несинхронізованими потенціалами дії РО. Цей тип активності реєструвався у 10 осіб (83,33%). Частота синхронізованої активності складала 8,21 ± 1,32 ГЦ. У 2 пацієнтів (16,67%) ці ознаки не виявлялись. Клінічно ознаки пластичного компоненту у структурі м’язової гіпертонії в цій групі виявлені у 3 пацієнтів (25%).
1.3.У хворих з високим тонусом м’язів (ІІІ група) у 100 % у СС реєструвався чіткий синхронізований циклічний тип активації груп РО. Міографічна картина в багатьох випадках представляла майже паркінсонівський тип гіпертонії з тремтінням. Частота синхронізованої активності складала 8,27 ± 1,74 ГЦ. Клінічно пластичний тип гіпертонії зареєстрований у 2 хворих (18,38%).
Доведено, що розтягування м’язу призводить до зменшення відсоткового співвідношення пластичного компоненту в структурі “спастики” за рахунок вмикання міотатичного рефлексу (рис. 1, 2).
Рис. 1 Періодична синхронізація у активації груп окремих рухових одиниць у стані м’язового спокою m.flexor carpi ulnaris
Рис. 2 Маскування періодичної синхронізації у активації груп окремих рухових одиниць при розтягуванні m.flexor carpi ulnaris
При ІС ця зміна типів активності достовірно не зареєстрована
1.4.У контрольній групі в стані повного м’язового розслаблення з усіх груп м’язів реєструється ЕМГ – крива, що являє собою поодинокі потенціали дії рухових одиниць на фоні ізолінії, та характеризується наступними особливостями: а) час стану “біоелектричного мовчання” (з амплітудою потенціалів на рівні внутрішніх шумів обладнання) в загальній відсотковій кількості не менше 65-73%; б) решта часу заповнена окремими непов’язаними між собою потенціалами амплітудою до 17 мкВ, тривалістю та формою, звичайною для окремих потенціалів дії рухових одиниць даного м’язу. При виконанні проб на імітаційну синкінезію виявляється синхронізація в активації окремих потенціалів дії рухових одиниць, яка візуально виглядає як тенденція до їх згруповування в своєрідні “ланцюжки” модульованої активності (групове збудження) з ділянками “біоелектричного мовчання” та несинхронізованими потенціалами дії окремих рухових одиниць. Вищевказана особливість спостерігалась за умови, якщо піддослідному не зауважували на необхідність вольового розслаблення “синкінезуючих” м’язів контрлатеральної руки; було візуально помітне її тремтіння. При наголошуванні на цю обставину м’язове тремтіння та пожвавлення ЕМГ зникало.
Порівняльні кількісні дані електроміограм у стані м’язовго спокою та при імітаційних синкінезіях між контрольною групою та групами хворих наведені в табл. 1.
Таблиця 1

Інтеграли електроміограм стану спокою та імітаційних синкінезій у хворих з різним ступенем м’язового тонусу, (М + )

Клінічна група І (n= група 15) ІІ (n= група 12) p ІІІ (n= група 13) p Контрольна (n=30) група p
ІСЕМГ*, мВс ІСЕМГ, мВс I-II ІСЕМГ, мВс II-III ІСЕМГ, мВс I-К
М’яз СС* ІС* СС ІС СС ІС СС ІС
m.flexor carpi ulnaris 0,00710 ± 0,00310 0,00812 ± 0,00288 0,02440 ± 0,01105 0,05231 ± 0,01707 0,9
m.extensor carpi radialis brevis 0,00630 ± 0,00238 0,00808 ± 0,00185 0,00937 ± 0,00231 0,01924 ± 0,00257 0,3
m.tibialis anterior 0,00441 ± 0,00070 0,00563 ± 0,00098 0,00884 ± 0,00242 0,02101 ± 0,00344 0,27 в обох випадках. Залежності ступеня зниження ШПІеф від півкульної латералізації вогнища не знайдено (p>0,23 в усіх випадках).
3. Результати вивчення адаптаційних можливостей організму:
3.1.У хворих з ушкодженням лівої півкулі тенденція динаміки А ВШСП у 31% випадків була позитивною (зростання у тенденції), тобто мала “дезадаптаційний” напрямок; тренд ЛП “дезадаптаційного” характеру (скорочення тривалості ЛП у тенденції) спостерігався у 34,5%;
3.2. У хворих з ушкодженням правої півкулі динаміка А ВШСП у тенденції у 25,8% випадків мала “дезадаптаційний” напрямок; тренд ЛП “дезадаптаційного” характеру спостерігався у 51,6%.
3.3. В контрольній групі в усіх випадках спостерігались “адаптаційні” варіанти (рис. 4).

Рис. 4 Відсоткова кількість адаптаційного та дезадаптаційного типів реагування хворих за даними амплітуди та латентного періоду на стандартну методику викликання ВШСП.
Позначки. Стовпчики І і І’ — способи реагування за даними А та ЛП відповідно у хворих з ушкодженням лівої півкулі, ІІ і ІІ’ — з ушкодженням правої півкулі, ІІІ і ІІІ’ — контрольна група. Діагональне штрихування показує відсоток дезадаптаційного типу реагування, крапкове — адаптаційного. Числа, які розташовані в стовпчиках— відсоткова кількість випадків у групах.
4. Результати вивчення діяльності симпатичного відділу ВНС методом вивчення основних параметрів ВШСП:
4.1.У пацієнтів з локалізацією вогнищевого ушкодження у лівій півкулі великого мозку середня А ВШСП становила з паретичної сторони 257,48 + 194,55 мкВ, з інтактної — 354,52 + 347,26 мкВ; ЛП ВШСП тривав з паретичної сторони 1,52 + 0,31 с, з інтактної сторони — 1,56 + 0,36 с. У шести хворих ВШСП взагалі не генерувалися з жодної сторони, у одного хворого тільки з інтактної; більша частина відсутніх ВШСП була з інтактної сторони (70,2%);
4.2.У групі з ураженою правою півкулею середня А з паретичної сторони — 278,69 + 173,71 мкВ, з інтактної — 476,83 + 447,84 мкВ, тривалість середнього ЛП з паретичної сторони — 1,45 + 0,20 с, з інтактної — 1,42 + 0,10 с. У одного хворого ВШСП не генерувалися тільки з інтактної сторони, відсутностей ВШСП з обох сторін не спостерігалось. Відсутність ВШСП спостерігалась також переважно з інтактної сторони (74,6%);
4.3.В контрольній групі середня величина А становила 891,32 ± 472,76 мкВ, середня тривалiсть ЛП 1,40 ± 0,12 с.
Відмінність між всіма показниками А та ЛП з інтактних та паретичних боків в залежності від півкульної латералізації вірогідна (р0,42). Відмінність між показниками кожної з груп хворих та контрольної групи статистично вірогідна (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019