.

Експериментально-клінічне обґрунтування комплексного хірургічного лікування хворих з великими і гігантськими післяопераційними вентральними грижами (а

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2810
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ЛИХМАН Віктор Миколайович

УДК 616.34-007.43-089

Експериментально-клінічне обґрунтування комплексного хірургічного
лікування хворих з великими і гігантськими післяопераційними
вентральними грижами

14.01.03 – хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті загальної та невідкладної хірургії АМН
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

БОЙКО Валерій Володимирович,

Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, директор;
Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри
госпітальної хірургії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

ЛЮЛЬКО Іван Володимирович,

Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної хірургії;

доктор медичних наук, професор

ХВОРОСТОВ Євген Дмитрович,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна МОН України,

завідувач кафедри хірургічних хвороб.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра хірургії та проктології.

Захист відбудеться 18.11.2005 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 при Дніпропетровській державній
медичній академії (49027, м. Дніпропетровськ, Жовтнева площа, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії (49044, м. Дніпропетровськ, вул.
Дзержинського, 9).

Автореферат розіслано 11.10.2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук Ю.Ю. Кобеляцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні післяопераційні вентральні грижі (ПОВГ)
розглядаються не як локальний патологічний процес черевної стінки, а як
складне поліетіологічне захворювання, що призводить до множинних
порушень у функціонуванні внутрішніх органів (Адамян А.А., Гогия Б.Ш.,
2000; Власов В.В., 2002; Schumpelick V., 2003).

Збільшення кількості оперативних втручань на органах черевної порожнини
і заочеревинного простору, особливо повторних, 8–10% з яких упродовж
першого року після операції ускладнюються грижами, привело до зростання
кількості носіїв ПОВГ, якими є 1,3–2,0% населення світу. З них 60% – це
особи працездатного віку, що надає проблемі соціального значення
(Федоров В.Д.с соавт., 2001; Саєнко В.Ф., Белянський Л.С., 2004; Burger
J.W. et al., 2005).

Особливе місце серед ПОВГ займають грижі великих і гігантських
розмірів, які складають 18–45% (Грубник В.В. та співавт., 2003; Бойко
В.В. та співавт., 2004; Franneby U., 2005). Їх лікування залишається
однією з найскладніших і не до кінця вирішених проблем абдомінальної
хірургії (Егиев В.М. с соавт., 2002; Юрасов А.В., 2003; Жебровський В.В.
та співавт., 2004; Kingsnorth A.N., 2003). На сучасному етапі розвитку
герніології пластика великих і гігантських дефектів черевної стінки
здійснюється із застосуванням допоміжних матеріалів, що дозволило
істотно покращити результати лікування хворих з ПОВГ. Однак ще не досить
повно вивчені показання до різних способів алопластики, в результаті
чого рецидиви ПОВГ великих і гігантських розмірів досягають 1,3–10,0%
(Грубник В.В. та співавт., 2002; Фелештинський Я.П., 2004; Тимошин А.Д.
с соавт., 2004; Kisielinski K. et al., 2004; Petersen S. еt al., 2004).
Основними причинами рецидивів є ускладнення раннього післяопераційного
періоду: гнійно-септичні ускладнення загоєння рани, що спостерігаються в
7,0–49,2% випадків, і підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) як
результат неадекватного способу пластики, тому значні зусилля вчених
спрямовані на пошук можливостей їх попередження (Ільченко Ф.М., 2003;
Bang R.L., Behbehani A.I., 2000; Amid P.K., 2001). Важливими проблемами
є своєчасна діагностика і спрямована корекція патологічних процесів
м’яких тканин у зоні передбачуваної герніопластики, прогнозування стану
серцево–легеневої системи в ранньому післяопераційному періоді (Дерюгина
М.С. с соавт., 2002; Ягудин М.К., 2003; Майстренко Н.А. с соавт., 2004;
Cobb W.S., Israelsson L.A.,2004; Kercher K.W., 2005). Не до кінця
вивченими залишаються можливості контакту імплантованого протеза з
кишечником, у результаті чого існує небезпека виникнення зрощень з
порушенням прохідності кишечника в цій зоні.

Відсутність єдиної доктрини лікування хворих з ПОВГ великих і
гігантських розмірів разом з іншими зазначеними факторами обумовлюють
високу післяопераційну летальність 1,3–12,0% і значну кількість
післяопераційних ускладнень – 20–63% (Белоконев В.И. с соавт., 2003;
Фелештинський Я.П., 2003; Ткаченко А.Н., 2004; Sugerman H.J. et al.,
2001; Kingsnorth A.N., 2004).

Представлені невирішені і суперечливі питання хірургічного лікування
хворих з великими і гігантськими ПОВГ свідчать про актуальність теми і
необхідність подальших досліджень у цьому напрямку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано в Інституті загальної та невідкладної хірургії АМН
України, вона складає фрагмент комплексної НДР ВН.2.2002 “Розробка до
профілактики і лікування поліорганної недостатності в умовах
травматичної хвороби на підставі вивчення шлунково-кишкової дисфункції і
імунологічних зрушень” (державна реєстрація №0102U003237), а також
виконується в рамках НДР ВН.3.05 “Розробити нові способи гемостазу,
лікування та профілактики ускладнень синдрому внутрішньочеревної
гіпертензії при травмі органів живота та кровотечах” (державна
реєстрація № 0105U000897).

Мета дослідження. Покращення результатів хірургічного лікування хворих з
великими і гігантськими післяопераційними вентральними грижами черевної
стінки при використанні технології алопластики шляхом
експериментально-клінічної розробки й обґрунтування комплексу заходів,
спрямованих на зниження частоти післяопераційних ускладнень, а також
оптимізації критеріїв вибору методу пластики.

Задачі дослідження:

1. Проаналізувати причини і характер післяопераційних ускладнень, що
виникають у хворих з великими і гігантськими післяопераційними
вентральними грижами, які перенесли герніопластику з використанням
синтетичних поліпропіленових імплантатів.

2. Вивчити загальну реакцію організму на пластику великих дефектів
черевної стінки з використанням синтетичних поліпропіленових імплантатів
шляхом аналізу функціонального стану основних систем життєзабезпечення
(серцево-судинної, легеневої, травної, імунної).

3. Розробити в експерименті спосіб профілактики ускладнень у зоні
алопластики черевної стінки на підставі вивчення патоморфологічних змін
кишечника у цій ділянці.

4. Розробити і впровадити в практику комплекс заходів, спрямованих на
оптимізацію вибору способу пластики у хворих з післяопераційними
вентральними грижами великих і гігантських розмірів і зниження частоти
гнійно-запальних ускладнень у ділянці післяопераційної рани.

5. Порівняти найближчі й віддалені результати хірургічного лікування
хворих з великими і гігантськими післяопераційними вентральними грижами
при традиційному підході до алопластики і з використанням
запропонованого комплексу заходів.

Об’єкт дослідження – експериментальні тварини (щури), хворі з великими і
гігантськими ПОВГ.

Предмет дослідження – органи і тканини в зоні герніопластики, великі і
гігантські ПОВГ, комплексне хірургічне лікування хворих з ПОВГ, зміна
систем гомеостазу при алогерніопластиці, ускладнення алогерніопластики
та їх профілактика.

Методи дослідження. В експерименті вивчено гістологічні та
ультраструктурні зміни тканин за допомогою світової й електронної
мікроскопії.

Клінічна частина роботи включала клінічні, біохімічні, імунологічні,
бактеріологічні, ультразвукові, ендоскопічні, рентгенологічні,
статистичні методи. Проводився моніторинг внутрішньочеревного тиску.

Наукова новизна одержаних результатів. В експерименті вперше виявлено
ультраструктурні зміни органел слизової оболонки кишки, прилягаючої до
зони алопластики, при формуванні спайкового процесу. На базі отриманих
експериментальних даних розроблено спосіб профілактики спайкового
процесу в зоні пластики черевної стінки (деклараційний патент України №
63456 А).

Встановлено закономірності виникнення післяопераційних ускладнень у
хворих з великими і гігантськими ПОВГ залежно від стану імунологічної
реактивності, стану тканин у зоні грижових воріт, ступеня підвищення ВЧТ
після пластики. Розроблено спосіб підготовки зони пластики до операції
(деклараційний патент України №67350 А), спосіб профілактики синдрому
підвищеного ВЧТ (деклараційний патент України №71756 А). Розроблено
технічні прийоми при пластиці черевної стінки з використанням протеза
(деклараційний патент України № 5502), спосіб і пристрій для дренування
зони пластики (позитивні рішення за заявками на патенти України u 2005
03517, u 2005 03524, 29.06.2005).

Розроблено алгоритм лікувально-діагностичних заходів і вибору способу
пластики черевної стінки з урахуванням можливості адаптації організму
хворого до підвищення ВЧТ після операції.

Доведено можливість покращення результатів лікування хворих з великими і
гігантськими ПОВГ шляхом упровадження розробленого етіопатогенетичного
підходу.

Практичне значення результатів дослідження. Проведені дослідження
дозволяють виділяти категорії хворих, яким необхідне застосування
комплексу лікувально-профілактичних заходів. У результаті
експериментального дослідження виявлено ефективність розробленого
способу профілактики спайкового процесу в зоні герніопластики.

Запропонована комплексна тактика вибору способу пластики черевної стінки
і профілактики післяопераційних ускладнень дозволяє індивідуалізувати її
залежно від стану тканин у зоні грижових воріт, можливостей адаптації
серцево-судинної і легеневої систем хворого до підвищення ВЧТ.
Застосування вдосконаленої тактики і розроблених способів профілактики
ускладнень дає змогу істотно скоротити терміни лікування і попередити
виникнення рецидиву захворювання.

Використання в практичній діяльності хірургів стаціонарів різних рівнів
розробленого алгоритму лікувально-діагностичних заходів у хворих з
великими і гігантськими ПОВГ дозволяє оптимізувати хірургічну тактику і
досягти кращих результатів лікування даної категорії хворих.

Результати дослідження впроваджені в клінічну практику Інституту
загальної та невідкладної хірургії АМН України, хірургічних відділень
міської клінічної лікарні №26 м. Харкова, Харківської міської клінічної
лікарні швидкої медичної допомоги ім. проф. О.І. Мєщанінова, міської
клінічної лікарні №5 м. Сум, центральних районних лікарень м. Охтирки і
м. Шостки Сумської області.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто розроблено схему
експерименту і виконано його хірургічну частину. Автор самостійно зібрав
клінічний матеріал, провів аналіз історій хвороби, статистичну обробку
отриманих результатів лікування.

Автором було вивчено й узагальнено результати, основні теоретичні і
практичні положення експериментальних і клінічних розділів досліджень.
На підставі результатів експерименту і клінічних досліджень, автором
було розроблено способи передопераційної підготовки, пластики черевної
стінки, вибору методу пластики і профілактики ускладнень при лікуванні
хворих з ПОВГ великих і гігантських розмірів, на які отримані патенти
України.

У наукових статтях, опублікованих у співавторстві, здобувачеві належить
фактичний матеріал, його роль є провідною. Дисертант брав участь у
більшості оперативних утручань, частину з яких виконано їм самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було
представлено на Науково-практичній конференції з міжнародною участю
“Нові технології в хірургічному лікуванні гриж живота” (Київ, 2003);
Науково-практичної конференції з міжнародною участю “Лікування гриж.
Хірургічна інфекція м’яких тканин” (Київ, 2003), Науково-практичній
конференції “Актуальні питання невідкладної хірургії (гостра
непрохідність кишечника, затиснена грижа)” (Харків, 2004); II
Науково-практичної конференції молодих вчених Інституту загальної та
невідкладної хірургії АМН України (Харків, 2004); III Науково-практичній
конференції молодих вчених Інституту загальної та невідкладної хірургії
АМН України (Харків, 2005); спільному засіданні вченої ради Інституту
загальної та невідкладної хірургії, кафедри госпітальної хірургії і
кафедри анестезіології, інтенсивної терапії і невідкладних станів
Харківського державного медичного університету (Харків, 2005).

Публікації. Матеріали проведених досліджень та отримані результати
відображені у 15 публікаціях, серед яких 7 статей – у виданнях,
рекомендованих ВАК України, 4 – у матеріалах і тезах науково-практичних
конференцій, за темою дисертації отримано 4 деклараційних патенти
України на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 170 сторінках
комп’ютерного набору. Вона складається з введення, огляду літератури,
власних дослідженнь (4 розділи), заключення, висновків, практичних
рекомендацій та списку використаної літератури, який включає 265 джерел,
з них – 139 вітчизняних і 126 іноземних. Робота має 33 рисунки і 30
таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Робота складається з експериментальної
та клінічної частини. Експериментальну частину виконано відповідно до
Міжнародних принципів Європейської конвенції по захисту хребетних тварин
(Страсбург, 1985) [Фролькис В.В., Мурадян Х.К. Экспериментальные пути
продления жизни – Л.: Наука, 1988.–246 с.] на 72 білих щурах-самцях
лінії Вістар. Мета- вивчення патоморфологічних змін в органах і
тканинах, прилеглих до зони алогерніопластики, при різних способах
розташування протеза; розробка способу запобігання розвитку спайкового
процесу між кишечником та імплантованим синтетичним протезом. Усім
тваринам в асептичних умовах під загальним наркозом після
внутрішньом’язового введення 1% розчину тіопентала натрію в дозі 6 мг на
кг маси тіла виконували резекцію сальника, пластику черевної стінки
синтетичним поліпропіленовим протезом. Відповідно до мети і задач
експерименту тварин було розділено на чотири групи по 18 щурів.

У 1–й групі протез імплантували в черевну стінку без зведення країв
грижового дефекту, проводячи профілактику спайкового процесу в зоні
пластики поліетиленовою плівкою-протектором; у 2–й групі протез
імплантували в черевну стінку без зведення країв грижового дефекту,
профілактика спайкового процесу не проводилася; у 3–й групі протез
імплантували під прямі м’язи живота передочеревинно, очеревина
зшивалася, проводилася профілактика утворення спайок між кишечником і
рубцем очеревини плівкою-протектором; у 4–й групі протез імплантували
під прямі м’язи живота передочеревинно, профілактика спайкового процесу
в зоні герніопластики не проводилася.

У 1–й і 3–й групах тварин плівка-протектор видалялася після відновлення
перистальтики на 1,3±0,4 добу. Тварин виводили з експерименту на 3, 7,
14, 30, 60 і 90 –ту добу шляхом внутрішньом’язового введення їм 1%
розчину тіопентала натрію в дозі 12 мг на кг маси тіла. При цьому
ділянки м’язів у зоні імплантації, імплантат, поверхня кишечника, що
контактувала з імплантатом у 1–й і 2–й групах тварин, поверхня
кишечника, що контактувала з черевною стінкою в зоні алопластики в 3–й і
4–й групах, забиралися для світової й електронної мікроскопії.

Препарати вивчалися в мікроскопі для морфологічних досліджень МБР-1Е та
під електронним мікроскопом ЕОМ-100 БР при прискорювальній напрузі
75 кВ.

Клінічну частину роботи виконано в ІЗНХ АМН України за результатами
хірургічного лікування 168 хворих з великими і гігантськими ПОВГ, що
відповідають, за SWR класифікацією, M1-4-L2,4W3-4R0-3. Пацієнти
знаходилися в клініці з 1997 по 2005 рр., були розділені на основну
групу (63 хворих) і групу порівняння (90 хворих). Контрольну групу
склали 15 хворих з вільними пупковими та колопупковими грижами невеликих
розмірів (ширина грижових воріт не більш 2 см). За основними клінічними
показниками, включаючи вік, стать, анамнез і тощо, хворі основної групи
і групи порівняння являли собою однорідний матеріал, що свідчило про
репрезентативність груп і проведених в них досліджень (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл хворих за статтю та віком

Вік

в роках Чоловіки

Жінки

Усього

основна

група

група

порівняння

основна

група

група

порівняння

основна

група

група

порівняння

абс.

%

абс.

%

абс.

%

абс.

%

абс.

%

абс.

%

31-40 2 3,1 2 2,2 3 4,8 4 4,4 5 7,9 6 6,6

41-50 4 6,3 5 5,5 6 9,5 9 10,0 10 15,9 14 15,6

51-60 3 4,8 8 8,8 16 25,4 14 15,6 19 30,2 22 24,4

61-70 8 13,0 13 14,4 12 19,1 19 21,1 20 31,8 32 35,6

71-79 4 6,0 4 4,7 5 7,9 12 13,3 9 14,2 16 17,8

Усього 21 33,3 32 35,6 42 66,7 58 64,4 63 100 90 100,0

Середній вік хворих склав 51,9±15,2 року (перебував у межах 32–79
років). Пацієнтів чоловічої статі було 53, жіночої–100. 43 (68,3%)
хворих основної групи і 54 (71,1%)– групи порівняння мали великі ПОВГ
(W3), 20 (31,7%) хворих основної групи і 26 (28,9%) – групи порівняння
були з гігантськими ПОВГ (W4). Медіальну локалізацію грижового дефекту
(M) виявлено у 144 хворих, латеральну (L) – у 9. Рецидивні грижі (R1)
мали місце в 21 хворого, багаторазово рецидивні (R2-3) – у 23.

При вивченні причин утворення післяопераційних гриж встановлено, що
після первинного втручання у 107 хворих (69,9%) відзначалися ускладнення
загоєння післяопераційної рани, бронхіти або пневмонії та тривалий
(більше 4 діб) парез кишечника. У цієї категорії хворих грижі виникли в
перші 6 місяців після операції, у 74,3% з них – в перший місяць.

Лабораторне дослідження здійснювалося за уніфікованими методиками,
включало клінічні аналізи крові і сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз
її системи згортання. Імунологічне дослідження крові у хворих основної
групи включало вивчення показників неспецифічної резистентності й
імунологічної реактивності, оцінка проводилася за їх якісними та
кількісними змінами при імунофлюоресцентному аналізі за допомогою
моноклональных антитіл.

У ході дослідження нами використана наступна апаратура:
фіброгастродуоденоскоп фірми “Fujinon WJ88FP”, рентгенологічний апарат
РУМ-10, апарат ультразвукового дослідження (УЗД) “Siemens Sonoline G50”,
спірограф “SPIROSIFT-3000”.

У хворих основної групи проводилося УЗД передньої черевної стінки, при
виявленні ділянок запалення– пункція утворення з бактеріологічним
дослідженням пунктату.

Оцінка стану серцево-судинної і бронхо-легеневої систем перед операцією
проводилася на підставі рентгенографії органів грудної порожнини,
електрокардіографії, спірографії. В основній групі хворих виконували
моніторинг ВЧТ у динаміці, для цього використовували непрямий метод його
виміру через сечовий міхур. Показники центральної гемодинаміки і
периферичного кровотоку визначалися за допомогою допплерографії порожнин
серця і стегнових судин. За нормальні показники імунологічного стану,
рівня ВЧТ, гемодинаміки бралися дані, отримані при обстеженні 15
пацієнтів контрольної групи з вільними пупковими (11 хворих) та
колопупковими (4 хворих) грижами.

Статистична обробка результатів проведених досліджень здійснювалася з
використанням стандартного офісного пакету Microsoft Office 2000 та
програми “Біостатистика-4.03” (1998) з урахуванням рекомендацій щодо
медико-біологічних досліджень: порівняння абсолютних значень за
критерієм Стьюдента й порівняння часток, виражених у відсотках,
відповідно до критерію z – аналогу критерію Стьюдента (Гланц С., 1999).

Результати досліджень та їх обговорення. Результати проведеного
експериментального дослідження показали, що при пластиці черевної стінки
без зведення країв грижових воріт і контакті імплантованого
поліпропіленового протеза з кишечником (2–га група тварин) у 14 (77,8%)
тварин у зоні пластики спостерігався спайковий процес між кишечником і
протезом, що в 2 (11,1%) випадках призвело до гострої непрохідності
кишечника. Проведене електронно-мікроскопічне дослідження слизової
оболонки тонкої кишки в ділянці спайок показало наявність як
дистрофічних, так і деструктивних порушень внутрішньоклітинних
мембранних структур. В усіх клітинних елементах виявлено зміни структури
мітохондрій у вигляді їх набряку, просвітління матриксу та деструкції
крист і зовнішніх мембран. У ділянці спайки спостерігалося локальне
зниження як всмоктувальної функції тонкої кишки, так і слизоутворюючої
здатності келихолоподібних екзокриноцитів, що обумовило розвиток
непрохідності кишечника. Виявлялися структурні зміни субмікроскопічної
архітектоніки гладких міоцитів, які перешкоджають пасажу харчових мас по
кишечнику. При використанні плівки-протектора (1–ша група тварин)
спайковий процес виявлений у 3 (16,7%) тварин, випадків гострої
спайкової непрохідності кишечника не спостерігалося. При розташуванні
протеза передочеревинно (4–та група тварин) у зоні шва очеревини
спайкоутворення діагностовано у 9 (50%) тварин, гострої непрохідності
кишечника не визначено. При розташуванні протеза передочеревинно і
використанні плівки-протектора (3–тя група тварин) спайкового процесу в
зоні пластики не спостерігали. Процеси регенерації сполучної тканини в
зоні алопластики найбільш активно протікали у тварин третьої групи,
найменш активно у другій групі тварин.

Таким чином, експериментальні дослідження показали, що застосування при
алопластиці без повного зведення країв грижового дефекту поліетиленової
плівки-протектора дозволяє знизити кількість випадків утворення
спайкового процесу на 61,1% і попередити розвиток гострої спайкової
непрохідності кишечника, а при передочеревинному розташуванні імплантата
випадки спайкоутворення за рахунок плівки-протектора спостерігалися
менше на 50%.

Клінічна частина роботи була заснована на комплексному,
етіопатогенетично обґрунтованому підході до лікування пацієнтів з ПОВГ
великих і гігантських розмірів.

У хворих основної групи УЗД зони грижових воріт у 43 (68,3%) випадках
виявило порожнинні утворення і ділянки інфільтрації. При
бактеріологічному дослідженні пунктату, отриманого після тонкоголкової
пункції змінених ділянок, у 67,5% випадків виділено грампозитивну
мікрофлору, а в 21%–грамнегативну. Призначення антибіотиків перед
операцією відбувалося з урахуванням чутливості виділених
мікроорганізмів. Уведення здійснювали системно і місцево методом
електрофорезу. Динаміка змін у зоні грижових воріт оцінювалася за
допомогою УЗД. У 29 (67,4%) хворих вдалося досягти санації виявлених
вогнищ запалення, у 14 (32,6%) випадках зменшення ділянок запалення було
незначним. У таких пацієнтів в 72,1% випадків причиною цього були шовні
лігатури, виявлені і вилучені інтраопераційно.

Аналіз результатів імунологічних параметрів свідчив, що показники
імунологічної реактивності корелюють з тяжкістю стану пацієнтів до
операції. Їх корекція у пацієнтів основної групи проводилася з
урахуванням найбільш діагностично вагомих для даної категорії хворих
показників стану клітинної і гуморальної ланок імунітету. У 42 (66,7%)
пацієнтів було нормалізовано метаболічні параметри та показники
імунореактивності на доопераційному етапі.

У пацієнтів контрольної групи ВЧТ склав 3,2±0,8 см вод.ст., що
розглядалося нами як норма у хворих з вентральними грижами. Показники
ВЧТ у хворих основної групи при їх надходженні у стаціонар істотно не
відрізнялися залежно від розмірів дефекту між W3 і W4 і склали 6,4±0,7 і
6,5±0,8 см вод.ст.

Вихідні дані гемодинамики вірогідно не відрізнялися у хворих контрольної
й основної груп при різних показниках ВЧТ. Враховуючи, що в основній
групі у 41 (65,1%) пацієнта було діагностовано супровідну патологію
серцево-судинної системи–ГХ I-IIб стадії, при наявності ІХС у 28
(49,2%), у цих пацієнтів гемодинамічні показники до і після
пневмокомпресії розглядалися нами окремо.

Після пневмокомпресії грижового випинання у 34 (54%) хворих із шириною
дефекту 10–15 см рівень ВЧТ склав 13,9±1,4 см вод.ст., у 14 (22,2%)
пацієнтів із шириною грижових воріт більш 15 см – 15,7±1,6 см вод.ст.,
15 (23,8%) хворим з невправними або частково вправними грижами
пневмокомпресію зробити не вдалося.

Після моделювання післяопераційної ситуації ВЧТ підвищувався на 7,9±1,3
см вод.ст., що у пацієнтів без вираженої супровідної патології
серцево-судинної системи призводило до незначного зростання частоти
серцевих скорочень (ЧСС), показників артеріального тиску (АТ) і
помірного зниження параметрів, які відображають продуктивність серця і
переднавантаження. В основній групі у пацієнтів з наявністю вираженої
супутньої патології серцево-судинної системи після пневмокомпресії
спостерігали підвищення показників АТ, значне зростання ЧСС і зниження
параметрів, що відображають продуктивність серця і переднавантаження
(табл. 2), показники гемодинаміки, розцінені як критичні для даної групи
хворих, визначалися при показниках ВЧТ 15,4±1,6 см вод.ст.

Таблиця 2

Показники гемодинаміки основної групи пацієнтів з патологією

серцево-судинної системи після пневмокомпресії

Період

дослідження Показники гемодинаміки

ЧСС,

хв

АТс,

мм рт.ст.

АТд,

мм рт.ст.

АТсер,

мм рт.ст.

Серцевий

індекс,

л/хв.м2

Ударний

індекс,

мл/м 2

При госпіталізації 84,5

±2,7 135,6

±2,6 76,4

±2,7 106

±2,1 2,01

±0,12 24,2

±1,4

Перед операцією 79,3

±3,1 150,4

±4,5 84,4

±2,9 117,4

±3,0 2,2

±0,055 27,7

±1,09

P

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020