Академія медичних наук України

Інститут фармакології та токсикології

ДЕРИМЕДВіДЬ ЛЮДМИЛА ВІТАЛІЇВНА

УДК: 615.24.244

Експериментальне обґрунтування застосування препаратів
супероксиддисмутази при патологічних станах, обумовлених активацією
процесів вільнорадикального окислення

14.03.05 — фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня доктора медичних наук

Київ – 2006

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі фармакології Національного фармацевтичного
університету Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий

консультант: доктор біологічних наук, академік АМН України, професор
Стефанов Олександр Вікторович, директор Інституту фармакології та
токсикології АМН України

Офіційні

опоненти: доктор медичних наук Літвінова Надія Володимирівна, Інститут
фармакології та токсикології АМН України, головний науковий співробітник

доктор медичних наук, професор Степанюк Георгій Іванович, Вінницький
Національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України,
завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології

доктор медичних наук професор Гудивок Ярослава Степанівна,
Івано-Франківський Державний медичний університет, професор кафедри
фармакології

Провідна

установа:

Одеський державний медичний університет МОЗ України, м. Одеса

Захист відбудеться “21” червня 2006 року о 13.00 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д. 26.550.01 при Інституті фармакології та
токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е. Потьє, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту фармакології та
токсикології АМН України ( 03057, м. Київ, вул. Е. Потьє, 14).

Автореферат розісланий “20” травня 2006 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

Д. 26.550.01

кандидат біологічних наук
І.В. Данова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Результатами багатьох досліджень, що проводились
протягом останніх 15 років показано, що майже 60% усіх патологічних
станів супроводжується дискоординацією систем антиоксидантного захисту
та надмірною активацією процесів вільнорадикального окислення (ВРО) з
формуванням так званого “оксидативного стресу” (Dang Yinhu, Wang
Shichen, 2000; T. Nishikawa, D. Edelstein, 2000; В.А. Беленичев, 2002;
О.Н. Соболєв, 2003; А.К. Воробьев, 2005).

Для фармакологічної корекції ВРО-обумовленої патології виправданим є
використання лікарських препаратів, які знижують рівень активних форм
кисню (АФК) у організмі і зменшують інтенсивність і виразність реакцій
ВРО. Тому в комплексну фармакотерапію цих станів включають антиоксиданти
(Н.О. Горчакова, 2005). Їхнє використання дозволяє знизити надмірну
активність ВРО, відновити функцію антиоксидантної системи (АОС)
організму, поліпшити метаболічні процеси в організмі і як результат —
нормалізувати процеси саногенезу (R Marchioli, C. Schweiger, 2001; В.В.
Абрамченко, 2003; І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, М.І. Загородний, 2003;
О.О. Мойбенко, 2004). Крім того, антиоксиданти характеризуються низькою
токсичністю і не порушують хімічний гомеостаз організму (Т.С. Сахарова,
2003, Л.Д. Лукьяненко, 2006).

На сьогодні асортимент антиоксидантів на українському фармацевтичному
ринку невеликий – в Україні зареєстровано всього 7 монокомпонентних (усі
вони належать до групи неферментативних) антиоксидантів. Спектр
фармакологічної дії цих препаратів дуже різноманітний та обумовлений
здатністю нейтралізувати негативні ефекти продуктів ВРО на організм.
Однак більшість з них діють не на початкових, а на пізніх стадіях ВРО
(коли патологічний каскад уже запущено), що зменшує їхню клінічну
ефективність.

Найбільш раціональним з цього погляду є використання ендогенних
ферментативних антиоксидантів і, зокрема, супероксиддисмутази (СОД), що
діє на початковій, «нульовій» стадії ВРО і є найефективнішим
антиоксидантом для нейтралізації високореакційноспроможного
супероксидного аніон-радикала, який ініціює каскад вільнорадикальних
змін (I. Fridovich, 1997; И.В.Чурилова, 2005). На світовому
фармацевтичному ринку є препарати СОД, які отримані з еритроцитів та
печінки великої рогатої худоби: пероксинорм, орготеїн, онтосеїн,
палосеїн.

Однак застосування їх у клініці, на тлі безсумнівного терапевтичного
ефекту, виявило наявність певної кількості алергійних реакцій, що в
деяких випадках призвело до анафілактичного шоку. Саме цим обумовлено
інформаційне повідомлення ВООЗ №2 від 12 квітня 1994 р. про обмеження
ринкового продажу пероксинорму й орготеіну. Тому пошук і розробка нових
засобів на основі СОД, які б не мали вказаного недоліку та проявляли
високу ефективність при надмірній активації процесів ВРО, є актуальною
задачею фармакології. Ця робота присвячена проблемі застосування
рекомбінантної супероксиддисмутази (СОДrec) та інших природних
антиоксидантів у медицині.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалася згідно з планом науково-дослідних робіт Національного
фармацевтичного університету (НФаУ) “Створення нових лікарських
препаратів на основі рослинної та природної сировини, зокрема продуктів
бджільництва, для дорослих та дітей” (№ державної реєстрації
0198U007008), а також наукової тематики кафедри фармакології «Створення
на основі супероксиддисмутази нового антиокислювального препарату” (№
державної реєстрації 0100U005125) і «Створення на основі
супероксиддисмутази препарату для корекції цукрового діабету і його
ускладнень» (№ Державної реєстрації 0198U007001). Автор є співвиконавцем
цих тем.

Метою досліджень було створення на основі рекомбінантної
супероксиддисмутази нового антиокислювального препарату – “Рексод” та
встановлення його лікувально-профілактичних властивостей при станах, які
зумовлені активацією процесів вільнорадикального окислення.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання
дослідження :

Провести фармакологічні дослідження ефективності застосування
рекомбінантної СОД при патологічних станах, спричинених надмірною
активацією вільнорадикального окислення.

Дослідити вплив рекомбінантної СОД (рексод) на перебіг запальних
процесів різної етіології у порівнянні з сод, отриманої з еритроцитів
людини та НПЗЗ.

Дослідити ангіопротекторні й антиатеросклеротичні ефекти препаратів СОД

З’ясувати наявність у препаратів СОД кардіопротекторної дії при
катехоламін- і вазопресинобумовленій патології міокарда, кардіоміопатіях
різного генезу у порівнянні з традиційними антиоксидантами ((-
токоферолу ацетатом, кверцетином та емоксипіном).

Установити фармакологічну активність рекомбінантної СОД при променевій
патології в порівнянні з традиційними антиоксидантами.

Порівняти хронічну токсичність та алергізуючі властивості
рекомбінантної СОД з еритроцитарною людською сод.

Об’єктом дослідження були експериментальні тварини (миші, щури, кролі) з
модельною патологією, що супроводжуються активацією процесів ВРО.

Предмет досліджень: субстанція рекомбінантної Cu-Zn СОД (Содrec),
отриманої методом генної інженерії з культури штаму дріжджів-продуцентів
Saccharomyces cerevіsіae Y 2134, препарат на основі Содrec — рексод і
препарат людської еритроцитарної Cu-Zn СОД (Cодer) – ерисод.

Методи досліджень: фармакологічні, біохімічні, гістологічні,
імунологічні, радіологічні, електрофізіологічні, статистичні. Робота
проводилася на білих мишах, щурах, кролях з урахуванням вимог біоетики.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше
систематизовано й досліджено спектр фармакодинаміки препаратів СОД
різного походження при експериментальних вільнорадикальних патологічних
пошкодженнях.

На основі комплексних досліджень встановлено, що препарати СОД
реактивують антиоксидантну систему, зменшують інтенсивність імунного
запалення, проявляють мембранопротекторні та метаболічні ефекти.

Встановлено наявність у препаратів СОД кардіо-, ангіопротекторних і
протипроменевих властивостей. Визначено переваги СОДrec перед класичними
антиоксидантами та вперше проведено порівняльний аналіз ефективності
застосування препаратів СОД різного походження.

Вперше встановлено потенціювання антиексудативної дії НПЗЗ препаратами
СОД, а також визначені найбільш оптимальні комбінації СОДrec з НПЗЗ та
антиоксидантами. Вперше виявлено хронофармакологічну залежність
реалізації кардіопротекторної і протизапальної дії препаратів Сод.

Наукову новизну підтверджено деклараційними патентами на винахід:
«Лікарський засіб з кардіопротекторною, ангіопротекторною та
імунокорегуючою активністю» (Патент України № 20002129594) і
“Гастропротекторний засіб” (Патент України № 2002119153).

Практичне значення отриманих результатів. На підставі фармакологічних і
токсикологічних досліджень препаратів СОД доведена їх нешкідливість і
ефективність у лікуванні ВРО-зумовлених захворювань, що дозволяє
розширити арсенал сучасних антиоксидантних засобів. За результатами
проведених досліджень видано 3 методичні рекомендації для практичної
медицини, фармакології та фармації.

Результати проведених досліджень впроваджено в науково-педагогічну
діяльність кафедр фармакології ХДМУ, ДДМУ, ХМАПО, ЛугДМУ, КДМУ, ВДМУ,
ЛДМУ, ТДМА, УМСА, ДніпрДМА, ІФДМА, ОДМУ.

Препарат еритроцитарної людської СОД “Ерісод” дозволено до клінічного
застосування. На сьогодні закінчено другу фазу клінічних випробувань
препарату “Рексод” для фармакологічної корекції ускладнень цукрового
діабету.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною завершеною
науковою працею. Автором був здійснений патентно-інформаційний пошук та
проведено аналіз даних літератури за темою дисертації; визначені мета і
завдання досліджень, розроблені програмі та визначені методичні підходи
до експериментальних досліджень фармакодинаміки препаратів СОД;
проведені експериментальні дослідження, статистична обробка даних,
аналіз і систематизація отриманих результатів, сформульовані висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
були представлені на міжнародній конференції “Іnternatіonal conference
of SOD” (Франція, м. Париж, 1998), Республіканській науково-практичній
конференції «Досягнення та невирішені питання гастроентерології (м.
Харків,1998), V Національному з’їзді фармацевтів України (м. Харків,
1999), Науково-практичнії конференції «Вчені України — вітчизняній
фармації» (м. Харків, 2000), ІІ Національному з’їзді фармакологів
України (м. Дніпропетровськ, 2001), конференціях молодих вчених і
студентів НФаУ (м. Харків, 1999, 2000, 2001 рр.), російських
національних конгресах “Человек и лекарство (м. Москва, 1997, 1998,
2000, 2001 рр.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції
«Гепатопротектори в Україні — реалії і перспективи» (м. Харків, 2003),
Міжнародній науково-практичній конференції “Клінічна фармація: 10 років
в Україні” (м. Харків, 2003), VI Національному з’їзді фармацевтів
України (м. Харків, 2005), Науково-практичних конференціях “Лекарства –
человеку” (м. Харків, 2002, 2006), щорічних терапевтичних читаннях
”Терапевтична клініка від науки до практичної охорони здоров’я”,
присвячених пам’яті академіка Л.Т.Малої (м. Харків, 2006) .

Публікації. За темою дисертації опубліковано: 1 монографія, 44 наукові
роботи, з них 24 статті в центральних наукових журналах, 15 тез, 2
патенти, 3 методичні рекомендації.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 320 сторінках
машинописного тексту і складається з огляду літератури, опису матеріалів
і методів досліджень, аналізу результатів досліджень, висновків, списку
використаної літератури. Робота містить 13 рисунків, 77 таблиць, 6 схем,
6 фотографій. Бібліографія включає 425 джерел інформації, з них 322
вітчизняних та ближнього зарубіжжя і 103 – іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Як предмет дослідження використовували
субстанцію рекомбінантної людської Cu-Zn СОД (Содrec) і препарат на її
основі — рексод, отриманих у ВАТ «РЭСБИО” (м. Санкт-Петербург, РФ).

Для встановлення фармакологічної активності Содrec використовували
наступну схему дослідження (схема 1):

\

Схема 1. Етапи фармакологічного вивчення препаратів СОД

На всіх етапах дослідження ефективність рекомбінантної Сод порівнювали з
іншими препаратами Cu-Zn СОД: Содer (ерісод) – препарат Cu-Zn СОД,
отриманої з еритроцитів людини (фірми «РЭСБИО», м. Санкт-Петербург,
РФ) та препаратом СОД, отриманим з еритроцитів великої рогатої худоби,
пероксинормом (фірма Грюненталь, Німеччина). Cодer і пероксинорм
вводили внутрішьом’язово у дозах 0,020 мг/кг (ЕД50 за антиоксидантною
активністю) і 0,065 мг/кг (ЕД50 за антицитолітичною активністю). Крім
цього, як препарати порівняння використовували класичні антиоксиданти –
(- токоферолу ацетат (виробник ІCN Октябрь, РФ), кверцетин, (виробник
Борщагівський ХФЗ, Україна) та емоксипін (виробник Олайнфарм, Латвія).
Емоксипін та (- токоферолу ацетат вводили внутрішьом’язово в дозі 50
мг/кг (Н.Д. Сало, 2000), а кверцетин – перорально в дозі 5 мг/кг (Л.В.
Яковлева, Т.С. Сахарова, 2000). Вибір інших препаратів порівняння було
обумовлено характером патології та вимогами ДФЦ МОЗ України з
доклінічного вивчення лікарських засобів.

Вивчення фармакологічної активності Содrec проводили на моделях
ушкоджень міокарда, цукрового діабету, гіперліпідемії, запалення,
променевої хвороби (табл. 1).

Таблиця 1

Моделі експериментальних досліджень препаратів СОД

Експериментальна модель Метод

Іммобілізаційний стрес Іммобілізація на 3 год., лежачи на спині

Ізадриновий міокардит Ізадрин 60 мг/кг внутрішньом’язово протягом 4 діб

Адреналіновий міокардит 0,5 мг/кг адреналіну гідрохлориду
внутрішньовенно*

Пітуітриновий коронароспазм 1 ОД пітуїтрину на тварину
внутрішньоочеревинно*

Доксорубіцинова кардіомопатія 20 мг/кг доксорубіцину
внутрішньоочеревинно*

Алкоголь-фуразолідонова кардіоміопатія Етанол у вигляді 25% розчину
внутрішньошлунково 5 г/кг + фуразолідон 200 мг/кг на протязі 10 тижнів

Гіперліпідемія Холестерин внутрішньошлунково на соняшниковій олії
протягом 3 міс. по 0,3 г/кг

Дитизоновий діабет Дитизон внутрішньоочеревинно по 35 мг/кг*

Судинна проникність Метод О.П.Голікова *

Карагеніновий набряк 0,1 мл 1% розчину карагініну субплантарно*

Зимозановий набряк 0,1 мл 1% розчину зимозану субплантарно*

Ватяна гранульома Імплантація ватяної кульки вагою 20 мг підшкірно

Ад’ювантний артрит Субплантарне введення 0,1 мл ад’юванта Фрейнда*

Феноловий вульвовагініт 0,1 мл 5% фенолу інтравагінальго у вигляді піни
— 5 діб

Оцетові виразки Підшкірно 0,5 мл 9% р-ну оцетової кислоти і одночасно
внутрішньоочеревинно 6% р-ну декстрану (300 мг/кг)*

Променеве ушкодження Опромінення у дозах 5,8 Гр і 7,5 Гр (миші) та 6,2
Гр і 8,0 Гр (щури) *

Мембраностабілізуюча дія Метод F.S. Jager (1996 р.)

При вивченні гострої токсичності Содrec використовували метод Т.В.
Пастушенка і співавторів (1985). Встановлено, що Содrec належить до VI
класу токсичності – відносно нешкідливі (LD50 при внутрішньоочеревинному
введенні була більше 5000 мг/кг).

Фармакологічні дослідження проведено на білих мишах, щурах і кролях, які
були вирощено у віварії ЦНДЛ НФаУ. Тварини знаходилися на стандартному
раціоні та в стандартних умовах відповідно до санітарно-гігієнічних норм
(Методичні рекомендації з доклінічного вивчення лікарських засобів,
2001). Усі досліди проводили відповідно до методик і вимог ДФЦ МОЗ
України (Методичні рекомендації, 2001). Отримані результати обробляли
методами варіаційної статистики. Досліди на тваринах проводили
відповідно до правил “Європейської конвенції захисту хребетних тварин,
яких використовують в експериментальних та інших наукових цілях” (м.
Страсбург, 1986 р.).

Як відомо, однією з універсальних реакцій організму на пошкодження, які
супроводжуються активацією процесів ВРО, є запалення. Для вивчення
протизапальних властивостей препаратів СОД використовували моделі, що
характеризують процеси альтерації, ексудації і проліферації. Препаратами
порівняння, крім антиоксидантів (кверцетину та токоферолу ацетату), були
диклоран — ін’єкційний препарат диклофенаку натрію (виробник Unіque,
Індія) та індометацин (виробник Ніжфарм, РФ).

Антиексудативну активність препаратів СОД вивчали на моделях
карагенінового та зимозанового набряку у щурів. Протизапальну активність
препаратів оцінювали за здатністю пригнічувати розвиток набряку в
порівнянні з контролем.

Для вивчення хронофармакологічної залежності протизапальної дії
рекомбінантної СОД проводили вивчення залежності ефективності препарату
від часу доби і сезону року. Для цього використовували модель
карагенінового набряку у щурів. Дослідження проводили узимку (грудень),
навесні (квітень), влітку (липень) і восени (жовтень). При вивченні
добових коливань антиексудативної активності Содrec її вводили ранком
(800), удень (1400) і ввечері (2000).

Антиальтеративну активність препаратів СОД вивчали на моделі оцтових
виразок у щурів та на розробленій нами моделі фенолового вульвовагініту
(С.М. Дроговоз і співав., 2003).

Антипроліферативну активність препаратів СОД досліджували на моделі
«ватяної» гранульоми та ад’ювантного артриту в щурів. У зв’язку з тим,
що модель ад’ювантного артриту є аналогом ревматоїдного артриту в
людини, на цій модельній патології проведено додатково вивчення впливу
препаратів СОД на основні імунологічні показники пошкодження (табл. 2).

У зв’язку з тим, що антиоксиданти не застосовуються для монотерапії
запалення, становило інтерес вивчити доцільність спільного застосування
Содrec з іншими НПЗЗ та антиоксидантами. . Для вивчення можливостей
потенціювання препаратом Содrec протизапальної дії диклофенаку натрію,
індометацину використовували модель карагенінового набряку в щурів.
Ефективність комбінації порівнювали з ефектами Содrec, диклофенака
натрію, індометацину і кверцетину. В досліді були використані наступні
комбінації:

№ комбінації Склад комбінації

№ 1 Содrec у дозі 0,020мг/кг (ЕД50) + диклофенак натрію в дозі 8 мг/кг
(ЕД50)

№ 2 Содrec у дозі ЕД50 + диклофенак натрію в дозі 1/2 ЕД50

№ 3 СОДrec у дозі ЕД50 + індометацин у дозі 2 мг/кг (ЕД50)

№ 4 Содrec у дозі ЕД50 + індометацин у дозі 1/2ЕД50

№ 5 Кверцетин в дозі 5 мг/кг (ЕД50) + диклофенак натрію в дозі ЕД50

№ 6 Диклофенак натрію +кверцетин в дозах 1/2 ЕД50

№7 Індометацин + кверцетин у дозах ЕД50

№8 Кверцетин у дозі ЕД50 + індометацин у дозах 1/2 ЕД50

№9 Содrec і кверцетин у дозах ЕД50

Вивчення кардіопротекторних властивостей рекомбінантної СОД у порівнянні
з Содer, пероксинормом, кверцетином, (-токоферолом і емоксипіном
проводили на фоні катехоламін- і вазопресинобумовленій патології
міокарда. Для цього використовували найбільш інформативні та апробовані
методи: модель імобілізаційного стресу у щурів, модель ізадринового та
адреналінового міокардиту та пітуїтринового коронароспазму (табл. 1).

У зв’язку з тим, що в літературі зустрічаються суперечливі дані про
хронофармакологічні особливості перебігу захворювань серцево-судинної
системи (Р.М. Заславская, 2000; И.М. Мартыненков, 2000; В. И.Бакшеев .,
Н. М. Коломоец, Г. Ф. Турсунова, 2005) та особливостей їх
хронофармакологічної корекції, нами проведені дослідження залежності
реалізації кардіопротекторної дії препаратів СОД при ізадриновому
міокардиті від пори року. Досліджувані препарати вводили взимку
(грудень), навесні (квітень), влітку (липень) і восени (жовтень) у
лікувально-профілактичному режимі.

Одними з відносно мало вивчених патологій міокарда є кардіоміопатії
(КМП), які характеризуються проградієнтно прогресуючим перебігом,
супроводжуються тяжкими порушеннями скорочувальної функції міокарда і
нерідко закінчуються летально. Для більш поглибленого вивчення
кардіопротекторних властивостей препаратів СОД використовували моделі
доксорубіцинової (адріаміцинової) і алкоголь- фуразолідонової КМП (табл.
1).

В основі більшості захворювань серцево-судинної системи лежать
метаболічні порушення з наступним розвитком ангіопатій (И.Г. Березняков,
2003). Ангіопротекторні властивості СОДrec досліджували при модельній
гіперліпідемії (яку викликали у кролів шляхом 3-місячного перорального
введення холестерину) та на моделі довготривалої абсолютної інсулінової
недостатності, викликаної введенням дитизону

У зв’язку з тим, що при ангіопатіях порушується судинна проникність,
проводили вивчення впливу препаратів СОД на проникність судин за методом
О.П. Голікова (1987) .

Активація процесів ВРО є головним чинником виникнення променевої
хвороби. Нами проведено вивчення протипроменевої дії Содrec в різних
режимах застосування на мишах і білих щурах. Тварин піддавали загальному
одноразовому рентгенівському опроміненню в середньолетальній (LД50/30) і
мінімально летальній дозах (LД100/30), встановлених експериментально для
даної групи. Для мишей LД50/30 становила 5,8 Гp, для щурів – 6,2 Гр.
LД100/30 для мишей склала 7,5 Гр, для щурів — 8,0 Гр. Тварин
опромінювали на рентгенівській установці РУМ-17 за таких технічних умов:
напруга — 150 кв, сила струму — 7 ма, фільтри 1 мм Cu + 1 мм Al,
потужність дози — 0,35 Гр/хв.

Для оцінки впливу на опромінених тварин препарату Содrec і вибору
оптимальної схеми його застосування було обрано: виживаність, середня
тривалість життя та динаміка загибелі тварин. Спостереження проводили
протягом 30 діб. Показники крові і кісткового мозку в щурів визначали в
період розпалу променевої хвороби — на 10 добу після опромінення.
Статистичну обробку отриманих даних проводили на ПЕОМ за допомогою
пакета програм STATІSTІCA, дані щодо летальності тварин обробляли за
допомогою програми Survіval analіsys. Вірогідність розбіжність при
порівнянні показників оцінювали за допомогою критерію Log-rank test.

У зв’язку з можливістю тривалого використання Содrec було доцільно
провести порівняння токсикологічних характеристик Содrec і Содer.
Хронічну токсичність Содrec у порівнянні із Содer вивчали на щурах лінії
Вістар вагою 155-170 г. Содer і Содrec вводили внутрішньом’язово в дозі
10 ЕД50. Тривалість дослідів — 6 місяців. Дослідження функції життєво
важливих органів проводили в динаміці: вихідний фон (перед уведенням
препаратів), через 1, 3 і 6 місяців після початку щоденного введення
(Методичні рекомендації, 2001 р.).

При проведенні всіх досліджень використовували загальноприйняті
біохімічні, імунологічні і статистичні методи дослідження (табл. 2).

Таблиця 2

Методи дослідження фармакологічної активності СОДrec

№ Методи Показники

1. Біохімічний:

сироватка крові

плазма крові

міокард

жовч

сеча Аланінамінотрансфераза (Алат)*, аспартатаміно-трансфераза (Асат)*,
креатинфосфокіназа (КФК)*, лактатдегідрогеназа (ЛДГ)*, ТБК-активні
продукти*; відновлений глутатіон (ВГ), супероксиддисмутаза (СОД)*,
каталаза, загальні ліпіди*, загальний білок*, холестерин*, ліпопротеїди
дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ),
ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ), глюкоза*, сечовина*

С- реактивний білок (С-РБ)*, ТБК-активні продукти*,

глутатіонпероксидаза, СОД*, каталаза

ТБК-активні продукти*, глутатіонпероксидаза, СОД, каталаза, адреналін,
норадреналін, глікоген, фосфоліпіди, цитохром С, цитохром – С- оксидаза

Швидкість секреції жовчі, жовчні кислоти, холестерин,
холато-холестериновий коефіцієнт

Білок*, глюкоза*, альбуміни

2. Імунологічний Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), загальний
комплемент, активність фагоцитозу, Е-РОК

3.

Фармакологічний,
інструментальний, гістологічний, радіологічний
Ступінь атаксії, % загибелі тварин, клінічний аналіз крові,

ЕКГ, ваговий коефіцієнт серця (ВКС), гістологічні дослідження, середня
тривалість життя, метод спонтанного гемолізу еритроцитів

4. Статистичний Критерій “?” Стьюдента, критерій Log-rank test

*- Дослідження проводили згідно з інструкціями до відповідних наборів
для біохімічних досліджень

Усього в дослідах було застосовано 25 моделей досліджень. Використано
720 щурів, 60 мишей, 48 кролів.

Результати досліджень та їх обговорення. Як відомо, дія АФК і, особливо,
супероксидного аніон-радикала (О2–( ) на цитоплазматичну мембрану
призводить до збільшення її плинності, втрати частини лабільноз’язаних з
нею білків, до порушення структури інтегральних мембранних білків
(О.Г.Ваксютина, 2000). При надмірній генерації АФК процес ВРО набуває
ланцюгового характеру; метаболіти ВРО інтенсифікують каскад перетворень
арахідонової кислоти, що є важливим компонентом перебігу запальних
процесів. У структурі формування запальної патології, крім активації
процесів ВРО, спостерігається порушення імунного гомеостазу (Я.В.
Рожковський, 2002). Діючи синергічно, ці механізми ушкодження
спричиняють більш тяжкий перебіг запального процесу. Виникає замкнуте
коло, розірвати яке можливо з використанням протизапальних засобів та
антиоксидантів (Ю.И. Губский, А.Г.Горюшко, 1999).

Аналіз результатів досліджень антиальтеративної активності препаратів
СОД на моделі «оцтових виразок» у щурів у порівнянні зі стандартними
препаратами – диклофенаком натрію та індометацином показав, що Содrec в
дозах 0,020 і 0,065 мг/кг (ЕД50) виявляла виражену антиальтеративну
активність, що підтверджувалося швидким загоєнням виразок. Так, на 8у
добу досліду антиальтеративна активність Содrec склала більше 40%.
Наприкінці досліду (21 доба) у 75% тварин, яким вводили Содrec,
спостерігалося рубцювання ран, а при застосуванні кверцетину – у 59,6%.
Антиальтеративна активність диклофенаку натрію склала 21%, а стандартний
препарат індометацин антиальтеративної дії не чинив. Аналізуючи вплив
Содrec на процес альтерації, встановлено, що найбільш значну
антиальтеративну й антиокисну активність рекомбінантна СОД виявляла в
дозі 0,065 мг/кг, а мембранозахисну — у дозі 0,020 мг/кг.

Подальше вивчення антиальтеративної дії СОД проводили на моделі
фенолового вульвовагініту. Встановлено, що у тварин з феноловим
вульвовагінітом спостерігалися множинні ерозії, геморагії, виразки;
визначався виражений лейкоцитоз, зростання ШОЕ та гіпертермія. Так,
площа пошкодження вульви у щурів склала 57%, кількість точкових
крововиливів – 60%, спостерігалося підвищення температури тіла у 1,2
рази, кількість лейкоцитів збільшилася на 43,6%, ШОЕ – на 45,7%. Мала
місце активізація процесів ВРО, що підтверджується збільшенням рівня
ТБК- активних продуктів в 1,4 рази, а каталази — у 1,8 рази.

Використання антиоксидантів сприяло зменшенню токсичних проявів
фенолового вульвовагініту. Слід зазначити, що ефективність
антиоксидантів при феноловому вульвовагініті виражена по-різному,
найбільшою вона є при застосуванні препаратів Содrec і Содer: рівень
лейкоцитів зменшився в 1,2 рази, а ШОЕ — у 1,3 рази (р ? 0,05). Що ж
стосується референс-препаратів – (-токоферолу ацетату й обліпихової
олії, то при їх застосуванні спостерігалась лише тенденція до зменшення
цих показників. Таким чином, при феноловому вульвовагініті ефективність
препаратів знаходиться в такій залежності: препарати СОД ? токоферолу
ацетат > обліпихова олія.

Наступним етапом нашої роботи було вивчення впливу препаратів СОД у
широкому діапазоні доз на ексудативну фазу гострого асептичного
запалення на класичних моделях запалення, у механізмі розвитку яких
беруть участь різноманітні флогогенні агенти.

Досліджено, що за умов карагенінового набряку в щурів Содrec у дозах
0,020 мг/кг і 0,065 мг/кг чинить максимальну антиексудативну (рис. 1) та
антиокисну дії. Експериментально встановлено полімодальну залежність
“доза— ефект” – максимум активності препаратів СОД спостерігається в
певних інтервалах доз, які розділені між собою так званою “мертвою
зоною”. Це відповідає теорії О.Б. Бурлакової, А.А. Конрадов, Е.Л.
Мальцева (2001) про ефекти супермалих доз ендогених біологічно-активних
речовин.

Рис. 1. Антиексудативна активність (%) препаратів СОД, НПЗЗ та
антиоксидантів при карагеніновому набряку у щурів

Антиексудативна дія Содrec, на наш погляд, зумовлена її антиоксидантними
властивостями. Останнє підтверджується більш вираженим зниженням під
впливом рекомбінантної СОД рівня ТБК-активних продуктів – у 1,5 рази.
Використання препаратів СОД зберігало активність
ферментів-антиокислювачів (каталази, глутатіон-пероксидази та
глутатіон-трансферази) , що забезпечувало стабільність протікання
процесів ВРО. За антиексудативною активністю (рис. 1) СОДer та
пероксинорм дещо поступались СОДrec. Токоферолу ацетат та кверцетин
також пригнічують процеси ВРО і захищають ферменти-антиокислювачі від
ушкодження. Однак ці препарати діють на більш пізніх стадіях ВРО, коли
вже відбулося порушення інтимних структур клітин АФК і їх метаболітів,
що зменшує їхню терапевтичну цінність.

При застосуванні класичних антифлогістиків — індометацину і диклофенаку
натрію — спостерігалась виразна тенденція до нормалізації цих
показників. Вони меншою мірою, ніж препарати СОД, знижували рівень
ТБК-активних продуктів (у середньому на 20%), що ймовірно, зумовлено
розбіжностями у механізмах дії цих препаратів. Препарати СОД і кверцетин
більш активні у водній фазі, а (-токоферолу ацетат – у ліпідній, а
оскільки генерація АФК починається саме у водній фазі, роль гідрофільних
антиоксидантів є більш істотною, ніж вважали раніше (М.В.Биленко, 1998;
В.В. Абрамченко, 2001). Однак, традиційні антиоксиданти, діючи на більш
пізніх стадіях ВРО, недостатньою мірою попереджають окислювальну
модифікацію фосфоліпаз, що зумовлює менш виразний протизапальних ефект.

У результаті проведених досліджень було виявлено високу антиексудативну
активність препаратів СОД і при зимозановому набряку, у патогенезі якого
істотна роль належить лейкотрієнам, що запускають каскад запальних,
алергічних та ін. деструктивних процесів (В.А.Насонова, 2002). На
відміну від препаратів порівняння, антиексудативний ефект препаратів СОД
спостерігався протягом 3 годин. Максимум дії диклофенаку (32,6%) та
індометацину (38,5%) спостерігався на 3 годину досліду (простагландинова
фаза набряку), а кверцетину – на 1у (37,4%) та 2у годину (39,2%) досліду
(лейкотрієнова фаза набряку). Цей факт свідчить про те, що препарати СОД
прямо не впливають на ЦОГ і ЛОГ, а ймовірніше за все зменшують
окислювальну модифікацію фосфоліпаз. Це підтверджується також і даними
літератури (В.В. Абрамченко, 2001).

У процесі розвитку набряку в гострій фазі запалення, незважаючи на
етіологічний чинник, одним з найбільш виразних і характерних порушень є
збільшення проникності судин. Механізми підвищення судинної проникності
при асептичному запаленні різноманітні, але завжди включають підвищення
вмісту в біологічних рідинах факторів проникності. При вивченні
вазопротекторної дії препаратів СОД ми використовували різноманітні
агенти, що ушкоджують стінки судин: каолін, серотонін, гістамін,
карагенін, формалін. Встановлено, що введення рекомбінантної СОД
супроводжується судиностабілізуючим ефектом, але характер і виразність
її дії залежить від генезe ушкодження судин. Так, для препаратів СОД
більш виражена антиексудативна активність при введенні формаліну,
карагеніну, а активність при введенні гістаміну і серотоніну була
близька до такої індометацину. Можливо, що в механізмі
судиностабілізувального ефекту препаратів СОД, крім антиоксидантного,
важливу роль відіграє пригнічення вивільнення лізосомальних ферментів за
рахунок інших, опосередкованих механізмів.

Відомо, що ефективність фармакотерапії багатьох запальних захворювань
певною мірою залежить від циркадних ритмів організму (С.А.Сєров, 2001).
Урахування цих біоритмів дозволяє не тільки підвищити якість лікування
хворих, але й знизити кількість ускладнень фармакотерапії. У зв’язку з
тим, що Содrec є високоактивною речовиною і, як усі БАР, залежить від
циркадних ритмів, становило інтерес вивчити залежність її
антиексудативної дії від пори року і доби. Результати досліджень
показують, що антиексудативна активність Содrec має хронологічну
залежність. У денний час (1400) Содrec починає діяти набагато раніше,
ніж введена ранком і ввечері. Крім добового біоритму, активність Содrec
підлягає і сезонним впливам. У весняний час максимум антиексудативної
активності Содrec припадає на першу (42,5%) і другу (40,5%) години після
її введення, а в зимовий — на другу (38,5%) і п’яту (39,9%) години.
Найменша антиексудативна активність у препаратів СОД (20%)
спостерігається восени. Таким чином, застосування Содrec найбільш
ефективне в зимовий і весняний період у ранкові години.

Завершальною стадією запального процесу є проліферація.

Вивчення антипроліферативної й антиексудативної дії Содrec проводили на
моделі ад’ювантного артриту, що вважається найбільш адекватним
ревматоїдному артриту (РА) в людини, і на моделі «ватяної гранульоми».

На моделі «ватяної гранульоми» встановлено (рис. 2), що за
антипроліферативною активністю СОДrec поступається індометацину (на 18%)
і майже не поступається диклофенаку натрію.

Рис.2. Антипроліферативна активність (%) препаратів СОД та НПЗЗ

Антипроліферативна активність (рис. 2) СОДer та пероксинорму майже не
відрізнялись від дії СОДrec. У той же час, за антиокислювальною та
антицитолітичною активністю препарати СОД перевищували дію диклофенаку
натрію на 24,5%, а індометацину – на 37,4%.

Як відомо, у патогенезі РА провідним компонентом ушкодження є імунний
фактор, що підтверджується збільшенням рівня ЦІК, загального
комплементу, зниженням рівня Е-РОК. Однією з причин збільшення рівня ЦІК
при ад’ювантному артриті, є посилене утворення та надходження екзо- і
ендоантигенів. ЦІК активують систему комплементу з наступним ушкодженням
мембран еритроцитів і їхнім гемолізом (Я.В.Рожковський, 2002). Ці
ушкодження пов’язані з утворенням О2–(, тому застосування препаратів СОД
є патогенетично виправданим, що й підтверджують результати наших
досліджень, які свідчать про більш виражене зниження під впливом Содrec
при ад’ювантному артриті у щурів рівня ЦІК: у 1,7 рази (доза Содrec 0,02
мг/кг) і 1,6 рази (доза 0,065 мг/кг) та загального комплементу, рівень
якого знизився в 1,6 рази (доза 0,020 мг/кг) і 1,5 рази (доза 0,065
мг/кг). Рівень загального комплементу при застосуванні диклофенаку
знизився в 1,24 рази, низькомолекулярних ЦІК — у 1,28 рази,
високомолекулярних — у 1,1 рази. На наш погляд, отримані результати
обумовлені тим, що фермент СОД зменшує активуючий вплив О2–? на імунну
систему. Таким чином, у проліферативній фазі запалення при
інтенсифікації процесів ВРО, що призводить до виникнення грануляційної
тканини, виправдане застосування препаратів СОД, а при сформованій
гранульомі краще використовувати класичні НПЗЗ (табл. 3).

Таблиця 3

Порівняльна ефективність препаратів СОД при запаленні різного генезу

Стадія запалення Модель Відповідність патології у людини Ефективність

Альтерація Феноловий

вульвовагініт Неспецифічний вульвовагініт, вульвіт СОДrec = СОДer ((-(-
токоферолу ацетат ( обліпихова олія

Оцетові виразки Трофічні виразки СОДrec = дилофенак натрію (
індометацин

Ексудація Карагеніновий набряк Будь-який запальний процес що
супровод-жується ексудацією Індометацин ( диклофенак натрію (СОДrec =
СОДer

( пероксинорм ( кверцетин( (-токоферолу ацетат

Зимозановий

набряк Будь-який запальний процес що супроводжуєть-ся ексудацією,
алергічний набряк Кверцетин( СОДrec = СОДer ( пероксинорм( диклофенак
натрію (((-токоферолу

ацетат

Проліферація Ватяна

гранульома Надлишкове утворення грануляційної тканини Індометацин (
СОДrec( диклофенак натрію

Ад’ювантний артрит Ревматоїдний артрит та ін. ураження сполучної
тканини CОДrec ( диклофенак натрію

З наявністю вираженої антиоксидантної й антицитолітичної дії препаратів
СОД ми пов’язуємо і потенціюючий ефект протизапальної дії Содrec при
комбінованому її застосуванні з НПЗЗ і класичними антиоксидантами.
Впливаючи на різні ланки патогенезу запалення, запропоновані комбінації
дозволяють значно підвищити ефективність антиексудативної терапії.

Результати досліджень свідчать (рис. 3), що за антиексудативною
активністю з 9 комбінацій, що досліджували, найбільш ефективними
виявилися наступні комбінації: №3 ? №1 ?4 , які значно перевищували
ефективність монотерпапії індометацином, диклофенаком натрію, СОДrec і
кверцетином.

Встановлено, що при комбінованому використанні Содrec з кверцетином,
диклофенаком натрія та індометацином спостерігається потенційований
синергізм, причому підсилюється не тільки ефективність, але й
спостерігається пролонгація ефекту. Отже, препарати СОД, кверцетин,
індометацин чи диклофенак натрію можна використовувати в комплексній
терапії запальних захворювань в дозі 1/2 ЕД50, що свідчить про
можливість застосування менших доз антифлогістиків при комбінованій
терапії.

Рис. 3. Антиексудативна активність (%) комбінованого застосування Содrec
і традиційних НПЗЗ

Примітка: комбінація №1 — Содrec + диклофенак натрію в дозах ЕД50; №3 —
СОДrec + індометацин у дозах ЕД50; №4 — Содrec у дозі ЕД50 + індометацин
у дозі 1/2ЕД50.

Дисбаланс системи ВРО/АОС відіграє ключову роль і в формуванні
атеросклеротичних пошкоджень (О.Д. Кучеренко, В.Н. Погорелов, 2000).
Так, на тлі розвитку експериментального холестеринозу (ЕХ) у кролів
спостерігалися вірогідні зміни активності ендогенних антиоксидантів:
зниження активності СОД на 58%, глутатіонпероксидази на 53% і незначне
підвищення активності каталази (на 17%). Ймовірно, підвищення активності
каталази є компенсаторною реакцією на активацію процесів ВРО і «збій»
глутатіонпероксидазної системи, що виконує подібні з каталазою функції
(М.В.Биленко, 2004).

Застосування препарату Содrec призвело до зниження інтенсивності
процесів ВРО в 2 рази (при використанні (-токоферолу ацетату – в 1,7
рази) та збільшило активність ендогенної СОД, каталази і
глутатіонпероксидази в середньому в 2 рази у порівнянні з нелікованим
контролем. При цьому вміст ЛПДНЩ, ЛПНЩ на тлі застосування Содrec
зменшився в 1,3 рази, загального холестерину — в 1,4 рази, ТГ — в 1,35
рази, у той час як рівень ЛПВЩ підвищився в 1,3 рази. При використанні
(- токоферолу рівень ТГ знизився в 1,26 рази; загальний холестерин і
вміст ЛПНП знизився в 1,2 рази, а зміни рівнів ЛПДНЩ і ЛПВЩ були
мінімальні.

Ці зміни супроводжувались покращенням реологічних властивостей крові ,
однак ефективність Содrec була в 1,8 рази вище, ніж (- токоферолу
ацетату. Як відомо, захисний антиоксидантний потенціал екстрацелюлярного
матриксу та кліток судинної стінки формується, у тому числі, і завдяки
концентруванню на ній екстрацелюлярної СОД. Є ряд публікацій, у яких
повідомлялося про захист ендотелиального фактора релаксації судин
(EDRF) завдяки дії СОД, що, сповільнює розвиток тромбоцит — залежного
тромбозу (а.в. Максименко, е.г. тищенко, в.л. голубых, 1999). Отримані
дані про зменшення активності процесів ВРО, рівня атерогенних ліпідів,
покращення реологічних властивостей крові при експериментальному
холестеринозі у кролів на фоні застосування Содrec свідчать про
доцільність її використання у комплексі антиатеросклеротичної терапії.

Гіперліпідемія разом із гіперглікемією є основними факторами розвитку
ангіопатій (Н.І Горбенко, 2005). Вивчення впливу препаратів СОД на стан
обмінних процесів і виразність ангіодеструктивних порушень при
дитизоновому діабеті у кролів показало, що один з шляхів реалізації
ангіопротекторної дії препаратів СОД пов’язаний з пригніченням процесів
ВРО. Останнє призводить до зниженню рівня альбумінурії (непрямий маркер
мікроангіопатії) в 3,8 рази в порівнянні з нелікованими тваринами.

Токоферолу ацетат за впливом на ці показники поступався Содrec у
середньому у 1,7 рази. За ступенем впливу препаратів на показники
інтенсивності процесів ВРО і зниження альбумінурії, ефективність
препаратів СОД при модельному цукровому діабеті в 1,6 рази перевищувала
ефекти ?-токоферолу ацетату (рис.4).

Рис. 4. Вплив препаратів СОД на рівень альбумінурії (ммоль/о) у кролів з
дитизоновим діабетом.

*

D

F

H

x

H

A

e

@&a$

&

&

»

$

&

(

*

F

x

l ? ? A

A

??????????????*??

??

???????$

????????

?????

?????

??

???????$

???

?????

?????

???.????????.????????

??

??????.????

E

E

I

I

???

????$?????$

???????I

c

¦

—‰‰{‰

???????

???

??????Активація процесів ВРО є одним з чинників формування кардіальної
патології (И.Г. Березняков, 2006). Як відомо, ступінь активації процесів
ВРО є об’єктивним критерієм адренергічного впливу та індивідуальної
чутливості організму до стресу (И.Т. Волошин, 2002). Будь-яка стресорна
дія активує процеси ВРО, що призводить до формування так званої
«ліпідної тріади ушкодження», яка складається з активації фосфоліпаз і
ліпаз, активації ПОЛ і детергентної дії лізофосфатидилхоліну і надлишку
жирних кислот (М.В. Биленко, 2003).

Таким чином, з одного боку, підвищення рівня ПОЛ є відображенням міри і
глибини метаболічних розладів, а з іншого – накопичення ліпоперекисів
викликає низку серйозних вторинних патологічних феноменів з боку
серцево-судинної системи (наприклад, аритмогений ефект, негативну
інотропну дію й ін.).

Катехоламінобумовлені пошкодження міокарду (КОПМ) характеризуються
істотною активацією процесів ВРО. Про це свідчить збільшення рівня ТБК —
активних продуктів у міокарді в середньому на 47 % і на 25 % у сироватці
крові. При цьому спостерігається пригнічення загальної антиокислювальної
активності (ЗАА) ліпідів плазми крові на 42 %. Застосування СоДrec більш
виразно вплинуло на інтенсивність процесів ВРО й ЗАА: рівень ТБК —
активних продуктів у міокарді під впливом Содrec і СОДer практично
нормалізувався, а ЗАА плазми крові наблизилася до показників у інтактних
тварин. Менш вираженими були зміни у тварин, яким вводили (- токоферол:
рівень ТБК — активних продуктів у них знижувався, однак не так істотно,
як у тварин, лікованих Содer і Содrec (р ( 0,05).

Таким чином, за ступенем впливу на процеси ВРО при КОПМ ефективність
засобів, які досліджували, розташувалась наступним чином; СОДrec > СОДer
? пероксинорм > емоксипін >кверцетин >?-токоферолу ацетат.

Застосування препаратів СОД при КОПМ у лікувально-профілактичному
режимі супроводжувалося поліпшенням функціонального стану серцевого
м’яза. Про це свідчить відновлення під впливом препаратів СОД часу
розповсюдження потенціалу в передсердях (РQ), зменшення
електрокардіографічних показників ішемії міокарда (підйом сегмента SТ
над ізолінією), нормалізація шлуночкової провідності (інтервал QRS), а
також інших показників ЕКГ.

Введення препаратів СОД при КОПМ сприяло зниженню інтенсивності
вільнорадикальних процесів (у середньому на 30-42%). Використання
антиоксидантів також сприяло поліпшенню метаболічних перетворень у
міокарді, що підтверджувалося збільшенням накопичення в міокарді одного
з основних енергосубстратів – глікогену та нормалізацією рівнів АТФ і
АДФ і фосфокреатину.

На фоні застосування препаратів СОД при КОМП спостерігалося достовірне
(стосовно контрольної патології) зменшення ВКС (в 1,3 –1,8 рази), АсАТ,
ЛДГ та КФК (у 1,3-2,1 рази), що свідчить про обмеження цитодеструктивних
процесів у міокарді та підтверджено гістологічно.

Так, серцевий м’яз тварин з ізадриновим міокардитом, яким вводили
препарат СОД, був без патологічних змін: серцево-м’язові волокна були
однакові за величиною і забарвленням, не переривались, помірно
анастомозували одне з одним. Спостерігалось видиме збільшення
чисельності ядер у м’язових волокнах у порівнянні з контрольною
патологією. Ці зміни практично відповідали інтактному контролю.

В результаті проведених дослідів встановлено, що за кардіопротекторною
активністю СОДrec на 30-40% ефективніше за референс-препарати:
емоксипін, кверцетин та (- токоферола (табл. 4).

Однак не тільки гіперкатехоламінемія визначає виразність патології
серцево-судинної системи. При активації симпато-адреналової системи
підвищується рівень вазопресину — як генетично детермінована реакція,
спрямована на максимальне зниження можливої крововтрати (Дж. Тепперман,
1989).

Таблиця 4

Ефективність антиоксидантів при стресорній патології міокарда

Модель Відповідність патології у

людини Ефективність антиоксидантів

Іммобілізаційний стрес Гострий психоемоційний стрес, надмірна активація
симпато-адреналової системи СОДrec ? СОДer ? пероксинорм > емоксипін >
кверцетин > ?-токоферолу ацетат

Ізадриновий міокардит Тривале застосування сим-патоміметиків,
інфекційно-алергічний міокардит, пере-дозування ??-адреноміметиків
СОДrec ? СОДer ? пероксинорм >емоксипін >кверцетин > ?-токоферолу ацетат

Адреналіновий міокардит Психоемоційний стрес, інфаркт міокарду, ІХС,
тривале застосування та передозування симпатоміметиків СОДrec ? СОДer ?
пероксинорм > ?-токоферолу ацетат

Для відтворення вазопресинобумовлених пошкоджень міокарда (ВОПМ) ми
використовували модель пітуітринового коронароспазму. У результаті
досліджень встановлено, що при даній патології спостерігалось порушення
всіх біоелектричних функцій серцевого м’яза (з розвитком гіпоксії,
ішемії, аритмії та мікроінфарктів).

Застосування антиоксидантів Содrec і кверцетину, сприяло поліпшенню
функціональної активності міокарда. Так, при профілактичному
застосуванні Содrec в експериментальних тварин не спостерігалося появи
екстрасистол (які були у нелікованих тварин і при застосуванні
кверцетину), не виявлено патологічного зубця Q, не спостерігався
підйом/депресія інтервалу ST від ізолінії, а висота зубця Т відповідала
нормі. Це свідчить про те, що профілактичне введення антиоксиданту СОД
викликає не тільки антиаритмічну, але й антиангінальну дію. Всі ці зміну
супроводжувались зменшенням рівня ТБК-реактантів у міокарді в 1,8 раз у
порівнянні з нелікованими тваринами та рівня АсАТ у крові в 1,3 рази
.Пероральне застосування кверцетину при ВОПМ було не настільки
ефективним — його антиаритмічна (тривалість інтервалу RR, наявність
екстрасистол) і антиангінальна (патологічний зубець Q, підйом/депресія
ST) дія склала в середньому 31% і 29% від аналогічних ефектів Содrec. У
той же час показники PQ, QRS не змінились, що свідчить про відсутність
впливу кверцетину на процеси провідності у міокарді. Мінімальною була й
антиоксидантна активність кверцетину за умов даної патології — рівні
ТБК-реактантів у міокарді та АсАТ у сироватці крові зменшились в 1,1
рази (р(0,05).

Таким чином, наші дослідження відповідають даним літератури, що в
патогенезі коронароспазму, поза залежністю від їх етіології, важлива
роль належить активації процесів ВРО (А.А. Мойбенко і співавт., 2004).
Тому застосування антиоксидантів при цій патології є виправданим .

Виражений кардіопротекторний ефект препаратів СОД спостерігається і при
модельних кардіоміопатіях (КМП). Однією з класичних моделей КМП є
доксорубіцинова (адріаміцинова). Застосування антиоксидантів знизило
інтенсивність процесів ВРО, поліпшило показники метаболізму у міокарді,
на 30-40% підвищило виживаність тварин (рис. 5).

Рис. 5. Виживання тварин з доксорубіциновою КМП на фоні використання
препаратів СОД (%).

Усе це супроводжувалося нормалізацією ЧСС, СП, а також інтервалів РQ,
QRS, ST, що свідчить про наявність у препаратів СОД кардіопротекторних
властивостей. В порівнянні з нелікованими тваринами з КМП, при
застосуванні Содrec вміст глікогену в міокарді збільшився на 26%, Содer
— на 23%; пероксинорму — на 21,2%, а при введенні токоферолу – на 17%,
що свідчить про поліпшення енергозабезпечення міокарда під впливом
вивчених антиоксидантів.

За ступеню антиоксидантної і мембранопротекторної дії ефективність
досліджуваних антиоксидантів при доксорубіциновій КМП змінювалась у
такій залежності: СОДrec ? СОДer ? пероксинорм ? ?-токоферолу ацетат.

Таким чином, проведені дослідження показали доцільність використання
антиоксидантів, і в першу чергу препаратів СОД, для зниження
кардіотоксичної дії доксорубіцину та інш. кардіотоксичних цитостатиків.

Для більш повного вивчення кардіопротекторних властивостей препаратів
СОД при КМП використовували модель алкоголь-фуразолідонової КМП
(АФ-КМП). Це зумовлено тим, що в патогенезі алкогольної КМП істотна роль
належить дисфункції АОС і активації процесів ВРО. Етанол, пошкоджуючи
сарколему, призводить до збільшення проникності мембран і чинить іонний
дисбаланс, який в свою чергу призводить до порушень біоенергетичних
процесів у міокарді (A.O. Askar, S.J.Mustaha, 2000). Надмірна генерація
О2–? при взаємодії з оксидом азоту призводить до утворення
пероксинітриту, і як наслідок – до звуження судин і порушень
мікроциркуляції (А.И.Соловьёв, А.В.Стефанов, 1998, Л.Д. Лукьяненко,
2006).

Як показали наші дослідження, АФ-КМП характеризувалася пригніченням
скорочувальної функції міокарда, активацією цитолізу та процесів ВРО.

При застосуванні Содrec і Содer при АФ-КМП рівень ТБК-активних продуктів
в гомогенаті міокарда знизився в 1,3 рази і 1,2 рази, відповідно;
активність СОД підвищилася в 1,6 раз, а рівень ВГ — у 1,6 рази і 1,7
рази, відповідно.

Аналізуючи функціональний стан міокарда при цій патології, встановлено,
що на відміну від препарату порівняння кверцетину, Содrec і Содer
протягом першого тижня експерименту сприяло відновленню скорочувальну
активність міокарда (RR) і нормалізують тривалість систоли шлуночків (СП
дорівнює 48,9% і 49,8% відповідно).

При застосуванні Содrec, Содеr і кверцетину відновлювалася збудливість
та скорочувальна активність міокарду, та, вірогідно, зменшувалися
показники ішемії міокарда (за ступенем зсуву сегменту ST від ізолінії та
ішемічними формами зубця Т), однак препарати СОД на 25-30% були
активнішими за референс-препарат.

Таким чином, за ступенем кардіопротекторної активності при АФ-КМП
ефективність препаратів СОД переважала кверцетин.

Ідентичні антиокисні механізми діють і при реалізації радіозахисних
властивостей Содrec. Радіобіологічні експерименти, проведені на мишах та
білих щурах, яких опромінювали ?- опроміненням у 2-х дозових діапазонах
(середньо — і абсолютно летальних дозах), свідчать про наявність
виражених протипроменевих властивостей у препарату Содrec (табл. 5).

Уведення Содrec істотно підвищувало виживання експериментальних тварин з
гострою променевою хворобою (ГПХ), збільшувало середню тривалість життя
тварин, змінювало динаміку їхньої загибелі зі зміщенням піків
летальності на більш пізній час.

Найбільш ефективним виявився лікувально-профілактичний введення
препарату за схемою: 3ЕД50 до опромінення і 1ЕД50 після .

За цих умов референс-препарат – (-токоферолу ацетат – виявився значно
менш ефективним, ніж Содrec: виживання тварин з ГПХ при
лікувально-профілактичному застосуванні (-токоферолу ацетат було в 1,5
раз менше ніж при використанні Содrec (табл. 5).

Таблиця 5

Виживання щурів при опроміненні в летальних дозах на фоні використання
СОДrec

групи

Вид впливу Опромінення в середньолетальній

дозі (6,2 Гр) Опромінення в абсолютно летальній дозі (8,0 Гр)

Вижива-ння до 30 доби, % Середня тривалість життя, доба Виживання до 30
доби,

% Середня тривалість життя, доба

1

1 Псевдоопромінення 100 Без змін 100 Без змін

2 RO (опромінений контроль) 41,7 17,6 ± 3,26 0 6,7±1,48

3 СОДrec (0,195 мг/кг)+ RO 75* 28,5+1,9* 25,0* 13,2±1,93*

4 RO + СОДrec (0,065 мг/кг) 41,7 19,2 ± 1,51 0 10,4±2,92

5 СОДrec (0,195 мг/кг) + RO + CОДrec (0,065 мг/кг) 83,3*/** 29,7 ± l,3*/
** 33,3*/** 15,3±1,86*/**

6 ?-TK (0,150 мг/кг )+RO+?-TK (0,150 мг/кг ) 50 20,3 ± 2,97 0 11,17±2,7*

Примітки: 1.* — р ? 0,05 в порівнянні з нелікованим контролем;

2.** — р ? 0,05 у порівнянні з тваринами, яким вводили ?-
токоферолу ацетат;

3. ?-TK – ??токоферол ацетат

На наш погляд, це пов’язано з тим, що при променевому пошкодженні
відбувається процес радіолізу, а СОД активно працює у водному
середовищі. Тому її радіозахисний ефект був вище і наставав швидше, ніж
токоферолу, який працює в ліпідній фазі. Застосування препарату Содrec в
лікувально-профілактичному режимі, прискорювало відновлення гемопоезу.
У порівнянні з групою опроміненого контролю при застосуванні СОДrec
спостерігалось достовірне збільшення кількості еритроцитів і лейкоцитів
та загальної кількості міелокаріоцитів кісткового мозку та зменшення
виразок ШКТ (на 30%).

Отримані факти дали підставу вважати, що протипроменева дія препарату
Содrec реалізується при модифікації основних синдромів ГПХ –
кістковомозкового і кишкового. Це підтвердилося й при дослідженні стану
гемопоезу в щурів, опромінених у середньолетальній дозі. На 10-у добу
після опромінення, тобто в розпал гострої променевої хвороби, у тварин,
що одержували препарат Содrec до і після опромінення, загальна кількість
клітин кісткового мозку була більш ніж у 2 рази вища, ніж у контрольної
групи.

Таким чином, проведені дослідження свідчать про протипроменеву дію
препарату Содrec.

Проведені комплексні дослідження показали повну ідентичність
фармакодинаміки субстанції СОДrec та препарату „Рексод” і політопний
спектр її фармакологічної активності.

Порівняльний аналіз алергізуючих властивостей СОДrec показав, що на
відміну від пероксинорму та СОДеr вона не є алергенна.

З огляду на все вищевикладене, а також враховуючи результати
токсикологічних досліджень, які показали, що 6-ти місячне парентеральне
застосування Содrec не чинить негативної дії на організм, ми дійшли до
висновку про доцільність широкого використання препаратів СОД у медичній
практиці.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення даних щодо застосування
антиоксидантів на тлі патологічних станів, обумовлених активацією
процесів ВРО, та запропоновано нові підходи до вирішення цієї актуальної
проблеми шляхом використання препаратів супероксиддисмутази різного
походження.

1. Препарати СОД володіють широким спектром фармакологічної
активності. При запальних, обмінних, кардіальних та променевих
ураженнях, які супроводжуються надмірною активацією процесів ВРО
препарати СОД (СОДrec, СОДеr та пероксинорм) чинять протизапальну,
кардіопротекторну, ангіопротекторну та протипроменеву дію.

2. Застосування препаратів СОД (СОДrec, СОДеr та пероксинорму) при
запальних станах різного генезу призводить до зменшення процесів
ексудації, альтерації та проліферації. За величиною антиексудативного
ефекту при карагеніновому набряку лапи у щурів препарат рекомбінантної
СОД – рексод (в дозах 0,01-0,065 мг/кг) на 50-60% перевершує дію
кверцетину та токоферолу, поступаючись диклофенаку натрія та
індометацину на 15-20 %.

Встановлено, що протизапальний ефект препаратів СОД реалізується шляхом
зменшення інтенсивності процесів ВРО (у 1,4-1,6 рази), цитолізу (в
1,3-1,5 рази) та імунного запалення. На відміну від традиційних НПЗЗ та
антиоксидантів, протизапальна дія препаратів СОД в однаковій мірі
проявлялась, як при простагландин-, так і лейкотриєнообумовлених фазах
запального процесу.

СОДrec в умовах карагенінового набряку кінцівки у щурів при
одночасному введенні з диклофенаком, індометацином або кверцетином у
1,4-1,6 раз підсилює та пролонгує їх антифлогістичну дію.

3. Рекомбінантній СОД притаманна ангіопротекторна дія. В дослідах на
кролях з модельною гіперліпідемією СОДrec у 1,5 рази перевершує ( —
токоферолу ацетат за спроможністю покращувати реологічні властивості
крові, знижувати рівень у крові ЛПНЩ та ЛПДНЩ. При дитизоновому діабеті
у кролів використання СОДrec у лікувальному режимі на 70% зменшувати
альбумінурію.

4. Препаратам СОД притаманна кардіопротекторна дія. Використання
препаратів СОД при катехоламінових пошкодження міокарду (імобілізаційний
стрес, ізадриновий та адреналіновий міокардит), пітуїтриновому
коронароспазмі та кардіоміпатіях (доксорубіциновій та
алкоголь-фуразолідоновій) призводить до зменшення на 30-40% летальності
тварин, на 20-35% покращує трофічні процесів у міокарді (за рівнем АТФ,
АДФ, фосфокреатину), поліпшує функціональний стан серцевого м’язу (за
даними ЕКГ), на 25-40% зменшує інтенсивність цитодеструктивних процесів
(за рівнем аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази,
креатинфосфокінази та ін.); чинить антиаритмічну та антиішемічну дії. За
кардіопротекторною активністю СОДrec переважає на 30-40%
референс-препаратів (емоксипіна, кверцетина та (- токоферола).

5. Рекомбінантна СОД чинить виражену протипроменеву активність.
Застосування СОДrec у лікувально-профілактичному режимі при гострому
променевому ураженні мишей (5,8 Гр і 7,5 Гр) та щурів (6,2 Гр і 8,0 Гр)
чинить вірогідний протекторний ефект: середня тривалість життя
збільшується в 1,4-1,5 рази на фоні покращення на 50-60% показників
кровотворення (за рівнем міелокаріоцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) та
зменшення інтенсивності процесів ВРО на 40%. Максимальна протипроменева
активність спостерігається за умов внутрішньоочеревинного використання
СОДrec у дозі 3ЕД50 за годину до опромінення та 1ЕД50 через 1 годину
після.

6. Для препаратів СОД встановлено хронофармакологічну залежність. В
дослідах на щурах з карагеніновим набряком та в умовах ізадринового
міокардиту встановлено, що оптимальним є введення препарату в ранкові
години.

7. При тривалому 6 місячному внутрішньоочеревинному введенні препарату
СОДrec в дозі 10ЕД50 препарат не чинив ознак токсичної дії на організм
дослідних тварин, на що вказує відсутність негативних змін
функціонального стану серцево-судинної, центральної нервової та
сечовидільної систем, шлунково-кишкового тракту та периферичної крові.

8. Наявність у СОДrec широкого спектру фармакологічних ефектів, а також
її безпечність при тривалому використанні, і зокрема, відсутність
алергізуючих властивостей, свідчать про доцільність використання
препаратів СОД при ВРО-обумовлених патологічних станах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Дроговоз С.М., Столєтов Ю.В., Деримедвідь Л.В. Перекисне окислення
ліпідів у тварин з експериментальною гіперліпідемією // Ліки. – 1998. —
№3. – С. 43-45. (Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному
обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту; аналіз отриманих
результатів, участь у підготовці статті до друку)

Деримедведь Л.В. Антиоксиданты в кардиологии и характеристика наиболее
часто применяемых средств // Провизор. – 1998. – № 13. – С. 42.

Деримедведь Л.В., Черепак Л.Н. Патогенетическое и экспериментальное
обоснование целесообразности использования СОД в комплексной терапии
отека легких // Провизор. – 1998. – № 21. – С. 37-38. (Особистий внесок
здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні дослідження, проведення
експерименту; аналіз отриманих результатів, участь у підготовці статті
до друку)

Карташевський І.Г., Слободянюк Т.А., Деримедвідь Л.В., Черепак Л.М.,
Ніколенко В.В., Куценко Т.О. Перспективи застосування антиексудативної
дії препаратів, що містять СОД, у дерматології // Ліки. – 1999. –
№1.(25) – С. 79-81 (Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному
обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту; аналіз отриманих
результатів, участь у підготовці статті до друку)

Дроговоз С.М., Деримедведь Л.В., Николенко В.В., Куценко Т.А.,
Карташевская Р.А., Черепак Л.Н., Волков В.А. Влияние
противовоспалительных средств с нетрадиционным механизмом действия на
экссудативную фазу воспаления // Фізіологічно активні речовини. – 1999.–
№2 (28). – С.86-89. (Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному
обґрунтуванні дослідження, проведення експеримента; аналіз отриманих
результатів, участь у підготовці статті до друку)

Деримедведь Л.В. Антиоксидантные препараты в профилактике и лечении
гиперлипидемий // Провизор. – 1999. – №3. – С.41.

Деримедвідь Л.В. Фармакологічне дослідження гепатозахисної дії
рекомбінантної супероксиддисмутази при хронічних гепатитах // Ліки. –
1999.– № 3-4. – С. 14-17.

Ніколенко В.В., Дроговоз С.М., Карташевська Р.А., Черепак Л.М.,
Деримедвідь Л.В., Куценко Т.О. Сучасні та перспективні нестероїдні
протизапальні засоби на фармацевтичному ринку України // Ліки. – 2000. —
№1-2. – С. 95-100. (Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному
обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту; аналіз отриманих
результатів, участь у підготовці статті до друку)

Черепак Л.Н., Деримедведь Л.В. Хронофармакологічна залежність
протизапальної дії супероксиддисмутази // Таврический
медико-биологический вестник. – 2000.– Т.3. – № 1-2. – С. 132-134.
(Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні
дослідження, проведення експерименту; аналіз отриманих результатів,
участь у підготовці статті до друку)

Деримедвідь Л.В. Вивчення впливу рекомбінантної супероксиддисмутази на
процеси вільнорадикального окислення при модельному холестеринозі //
Фармацевтичний журнал. – 2000. – №1-2. – С. 69-72.

Деримедвідь Л.В. Кардіопротекторна дія препаратів СОД при
експериментальному міокардиті // Вісник фармації. – 2000. – № 4.(24) –
С.47-50.

Карташевська Р.А., Дроговоз С.М., Деримедвідь Л.В. Порівняльна
характеристика засобів, що містять СОД, при модельному вульвовагініті //
Ліки. – 2001. – №3-4.– С. 54-58. (Особистий внесок здобувача: участь у
теоретичному обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту; аналіз
отриманих результатів, участь у підготовці статті до друку)

Деримедвідь Л.В. Фармакологічне дослідження кардіопротекторної дії
супероксиддисмутаз різного походження // Вісник фармації. – 2001. – №3
(27). – С.142.

Куценко Т.О., Дроговоз С.М., Деримедвідь Л.В., Каташевська Р.А.
Обґрунтування доцільності комбінування антиоксиданту –
супероксиддисмутази і мембранопротектора – глюкозаміну в терапії
запальних захворювань // Вісник фармації. – 2001.– № 1 (25).– С.50-53.
(Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні
дослідження, проведення експерименту; аналіз отриманих результатів,
участь у підготовці статті до друку)

Деримедведь Л.в. Иммунологические аспекты применения препаратов СОД в
терапии миокардита // Лекарства – человеку. – 2001. – Т.XVI № 2 –
С.138-142.

Деримедвідь Л.в. Антиоксилювальні властивості рекомбінантної СОД при
адріаміциновій кардіоміопатії // Вісник Вінницького державного медичного
університету. – 2002. – 6 (1). – С. 37-39.

Деримедвідь Л.в. Фармакологічне дослідження кардіопротекторної дії
препаратів СОД при катехоламіновому пошкодженні міокарда // Лекарства –
человеку. – 2002. – Т.XVII. – № 1. – С. 148-155.

Деримедведь Л.В. Влияние препаратов СОД на основные иммунологические
показатели при алкоголь-фуразолидоновой кардиомиопатии //Лекарства –
человеку .– 2002. – Т.XVII. – № 2. – С. 79-84.

Деримедвідь Л.В., Симонова Л.І., Гертман В.З. Експериментальне
дослідження протипроменевих властивостей рекомбінантної
супероксиддисмутази // Український радіологічний журнал. – 2003. – №4. –
Т.11. – С. 432-437. (Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному
обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту; аналіз отриманих
результатів, участь у підготовці статті до друку)

Стефанов А.В., Деримедведь Л.В., Чурилова И.В., Дроговоз С.М, Куценко
Т.А., Щекина Е.Г. Клинико-экспериментальное обоснование применения
препаратов супероксиддисмутазы в медицине. – Харьков: Изд-во НфаУ;
“Золотые страницы”. – 2004. – 288 с. (Особистий внесок здобувача: участь
у теоретичному обґрунтуванні досліджень, проведення експериментів;
аналіз отриманих результатів, написання 5 розділів монографії та участь
у підготовці монографії до друку)

Деримедвідь Л.В. Ефективність препаратів СОД різного походження при
експериментальному міокардиті // Ліки. – 2004. – №5-6. – С.64-68.

Деримедвідь Л.В., Бухтіарова І.П. Антиокислювальна та ангіопротекторна
дія рекомбінантної суперокиддисмутази при дитизоновому діабеті //
Клінична фармація. – 2005. – Т.9 – № 4. – С. 44-47. (Особистий внесок
здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні дослідження, проведення
експерименту; аналіз отриманих результатів, участь у підготовці статті
до друку)

Деримедведь Л.В. Установление оптимального режима применения препаратов
супероксиддисмутазы при патологии миокарда // Ліки України. – 2005. – №9
(98) (додаток). – С.106-107.

Деримедвідь Л.В., Бухтіарова І.П. Дослідження ангіопротекторних і
цукрознижуючих властивостей рекомбінантної супероксиддисмутази при
дитизоновому діабеті у кролів // Експериментальна і клінічна медицина. –
2006. – №1. – С.17-20 (Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному
обґрунтуванні дослідження, проведення експерименту; аналіз отриманих
результатів, участь у підготовці статті до друку)

Патент України “Лікарський засіб з кардіопротекторною,
ангіопротекторною та імунокорегуючою активністю” № 20002129594. Заявл.;
01.12.2002 / Деримедвідь Л.В., Дроговоз С.М., Куценко Т.А. – Опубл.
15.09.2003 // Промислова власність. – 2003. – Бюл. №9. – С. 4.55.

Патент України “Гастропротекторний засіб” № 2002119153. Заявл. 18.11.
2002 . / Дроговоз С.М., Куценко Т.А., Сейфеддин М. Сейфеддин,
Деримедвідь Л.В., — Опубл. 15.04.2004 // Промислова власність. – 2004. –
Бюл. .№4. – С. 3.22.

Деримедведь Л.В., Карташевский И.Г., Карташевская Р.А., Черепак Л.Н.,
Куценко Т.А. Эритроцитарная человеческая Cu-Zn супероксиддисмутаза и её
применение в медицинской практике // Информац. Листок №3-99. – 1999.

Оптимізація вибору антиоксидантів при виразковій хворобі. Методичні
рекомендації / Дроговоз С.М., Куценко Т.А., Харченко Н.В., Сейфеддин М.
Сейфеддин, Деримедвідь Л.В.– Харків: Вид-во НФаУ, 2003. – 19 с.

Оптимізація вибору антиоксидантів у терапії серцево-судинних
захворювань. Методичні рекомендації / Стефанов о.в, Деримедвідь Л.В,
Дроговоз С.М., Куценко Т.А. – Харків: Вид-во НФаУ, 2003. – 24 с.

Методы экспериментального изучения биологически активных веществ на
моделях вульвовагинита: Методические рекомендации. / С.М.Дроговоз,
А.Г.Цыпкун, В.В. Решетняк, Л.В.Деримедведь, Р.А.Карташевская. – Киев:
Из-во “Авиценна”, 2003. – 19 с.

Дроговоз С.М., Деримедведь Л.В., Чурилова И.В., Белоусова М.В.
Эффективность препаратов супероксиддисмутазы в терапии атеросклероза /
Тез. докладов. VІІ Рос. нац. конгресса “Человек и лекарство”. – Москва,
8-12 апреля, 1998. – С. 611.

Drogovoz S.M., Derimedved L.V. Hepatoprotective properties of human
superoxide dismutase // Abstracts International conference of SOD:
Recent Advancts and Clinical Applications, Institut Pasteur, – Paris,
May 14-15, 1998. – Р. 118.

Деримедведь Л.В., Деримедведь В.Д. Использование рекомбинантной
супероксиддисмутазы в медицинской практике // Современные проблемы
диагностики и лечения гепатитов (прилож. к School of fundamental
medicine jornal). – 1999. – С. 68-70.

Карташевская Р.А., Черняева Н.П., Деримедведь Л.В.,Чурилова И.В.,
Бунятян Н.Д., Фисенко В.П. Экспериментальное обоснование применения
супероксиддисмутазы (СОД) в дерматологии / Тез. докл. VІІ Рос. нац.
конгресса “Человек и лекарство”. – М. 10-14 апреля, 2000. – С. 407-408.

Деримедвідь Л.В., Марченко А.О., Титомир М.В., Куценко Т.О. Порівняльне
вивчення протизапальної активності антагоніста рецепторів інтерлейкіна-1
та рекомбінантної супероксиддисмутази / Тези доп. наук. конф. молодих
вчених та студентів. – Х.: Вид-во НФАУ; 2000. – С.131.

Деримедведь Л.В., Карташевская Р.А., Черепак Л.Н., Дроговоз С.М.
Фармакологическое изучение кардиопротекторных и иммуномоделирующих
свойств супероксиддисмутазы // Мат. наук.- практ. конф. “Вчені України –
вітчизняній фармації”. – Х.: Вид-во НФаУ, 2000. – С.242-244.

Дроговоз С.М., Деримедвідь Л.В., Вереїтинова В.п., Чурилова І.В.
Фармакологічне дослідження кардіопротекторної дії препаратів СОД / Тези
доп. ІІ національного з’їзду фармакологів України “Фармакологія 2001 –
крок у майбутнє”. – 2001, 1-4 жовтня. м. Дніпропетровськ, С.81-82.

Дроговоз С.м., Деримедведь Л.В., Чурилова М.В., Белоусова М.В.
Эффективность препаратов супероксиддисмутазы в терапии атеросклероза /
Тезисы док. ІХ Рос. нац. конгресс “Человек и лекарство”. – Москва, 2002,
8-12 апреля, 2002. – С. 611.

Деримедвідь Л.В., Дроговоз В.В., Бєлоусова М.В., Вереїтинова В.П.
Дослідження ангіопротекторної дії супероксиддисмутази при модельному
цукровому діабеті / Тези доп. Всеукраїнської наук.- практ. конф.
„Фармація ХХІ століття”. – Х. 23-24 жовтня 2002 р. – С.140.

Деримедведь Л.В. Хронофармакологические особенности ангиопротекторного
действия препаратов СОД // Мат. VI Міжнар. наук.- прак. конф. “Наука і
освіта 2003” 20-24 січня 2003р., м. Дніпропетровськ, 2003. – Вид-во
“Наука і освіта”, Т. 5, Медицина. – С.45.

Деримедведь Л.В. Противолучевые свойства препарата рекомбинантной
супероксиддисмутазы / Мат. Міжнар. наук.- практ. конф. “Клінічна
фармація в Україні: 10 років в Україні”, 20-21 листопада 2003 р, м.
Харків. – 2003. – С. 116.

Деримедвідь Л.В., Самохін А.О. Антиоксиданти // Фармацевтична
енциклопедія. К.: Моріон, 2005. – С.74

Деримедвідь Л.В. Порівняння токсикологічних властивостей препаратів
супероксиддисмутази / Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної
галузі України. // Мат. VI Нац. з’їзду фармацевтів України, 28-30
вересня 2005 р., м. Харків. – Вид-во НФаУ, 2005. – С. 511.

Деримедвідь Л.В. Ренопротекторний ефект рекомбінантної
супероксиддисмутази при цукровому діабеті // Мат. наук.- практ. конф.
“Щорічні терапевтичні читання: терапевтична клініка від науки до
практичної охорони здоров’я”, присвяченої пам’яті акад. Л.Т.Малої, 11
квітня 2006 р., – м. Харків, 2006. – С.41.

Анотація

Деримедвідь Л.В. Експериментальне обґрунтування застосування препаратів
супероксиддисмутази при патологічних станах, обумовлених активацією
процесів вільнорадикального окислення. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю: 14.03.05. – фармакологія. – Інститут фармакології та
токсикології. — Київ, 2006.

Дисертація присвячена комплексному вивченню фармакологічної активності
препаратів супероксиддисмутази різного походження. Дослідження проведені
на моделях серцево-судинної патології, запальних станах, променевих
пошкодженнях, пошкодженнях печінки та ін. У дисертації наведено
теоретичне узагальнення і нові підходи до вирішення проблеми підвищення
ефективності ВРО-обумовлених патологічних станів шляхом використання
препаратів супероксиддисмутази. Встановлено, що рекомбінантна СОД
(Содrec), еритроцитарна СОД (Содer) і пероксинорм сприяють зменшенню
активності процесів ВРО, цитолізу, поліпшують функціональну активність
органів і систем. Висока антиексудативна активність препаратів СОД
свідчить, що протизапальна дія препаратів СОД реалізується шляхом
зменшення активності вільнорадикальних процесів та імунного запалення.
Препарати СОД мають виражені кардіопротекторні властивості: нормалізують
показники серцевої діяльності, поліпшують біоенергетичні процеси у
міокарді, знижують інтенсивність цитолітичних і вільнорадикальних
процесів, а також мають ангіопротекторний ефект. Уперше встановлена
хронофармакологічна залежність дії препаратів СОД, а також з’ясована
хронофармакологічна залежність дії токоферолу і кверцетину. Препарати
СОД здатні на 40-60% потенціювати протизапальні ефекти індометацину,
диклофенаку натрію, токоферолу ацетату, кверцетину. Для рекомбінантної
СОД установлено виражену протипроменеву активність та з’ясовані
оптимальні схеми її введення. Проведені дослідження показали перевагу
препарату Содrec перед традиційними антиоксидантами і повну
взаємозамінність Содrec і Содer. Препарат Содer — ерисод дозволений до
медичного застосування. Препарат Содrec — рексод проходить 2 фазу
клінічних досліджень як протизапальний засіб та як коректор діабетичної
енцефалопатії.

Ключові слова: супероксиддисмутаза, кардіопротекторна, протизапальна,
ангіопротекторна, протипроменева активність, антиоксидант,
вільнорадикальні процеси

SummАry

Derimedved L. V. Experimental motivation of the using of superoxide
dismutase under pathological conditions, conditioned activation of the
processes free -radical oxidations. – Manuscript.

Dissertation for academic degree of Doctor’s of Medicine Sciences by
speciality: 14.03.06. – pharmacology. – Institute of farmacology and
toxicology – Кіеv, 2006.

Thesis is about complex in — depth study of pharmacological activity of
the superoxide dismutase drugs different origin. Experiments were
carried out with stimulation of cardiovascular pathology, inflammatory
processes, radiation sickness and others. Theoretical generalisation and
new approaches to a problem of effectiveness increase of FRO —
conditioned pathological states by applying superoxide dismutase drugs
were drawn in the thesis. It was established that recombinant SOD
(SODrec), erythrocytic SOD (SODer) and peroxynorm promote decreasing of
FRO processes activity, cytolysis, improve organs and tissues functional
activity. High SOD antiexudative activity is an argumentation that SOD
shows anti — inflammatory action by decreasing of phospholipase activity
and immune inflammation. SOD origin drugs have marked cardioprotective
effects: they normalise characteristics of cardiac action, improve
bioenergetic processes in myocardium, decrease cytolytic and free —
radical processes activity, and also show angioprotective effect. For
the first time chronology of SOD pharmacological effects was determined,
and also the same was cleared up for tocopherol and quercetin. SOD drugs
are able to exponential anti-inflammatory effects of indometacin,
diclofenac sodium, tocopherol acetate and quercetin in 40-60%. Marked
anti — radiation action and optimal dosage for intake were determined
for recombinant SOD. These experiments proved advantage of SODrec in
comparison with other traditional antioxidants and complete
interchangeability SODrec and SODer. SODer drug – erysod is already used
in medicine. SODrec drug – recsod now is on the second stage of clinical
experimental tests as an anti-inflammatory and corrector of diabetes
vascular encephalopathy.

Key words: superoxide dismutase, cardioprotective, angioprotectiv and
anti-inflammatory antiradiation effect’s, antioxidants, free — radical
processes.

АННОТАЦИЯ

Деримедведь Л.В. Экспериментальное обоснование применения препаратов
супероксиддисмутазы при патологических состояниях, обусловленных
активацией процессов свободнорадикального окисления. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по
специальности: 14.03.05. – фармакология. – Институт фармакологии и
токсикологии. – Киев, 2006.

В диссертации приведено теоретическое и экспериментальное обоснование
целесообразности применения антиоксиданта — рекомбинантной СОД (СОДrec,
рексод) в сравнении с препаратами эритроцитарной человеческой СОД
(СОДer), препаратом СОД, из эритроцитов крупного рогатого скота –
пероксинормом и традиционными антиоксидантами при СРО — обусловленных
состояниях и установлены показания к применению и оптимальные режимы
использования препаратов СОД.

Объектом исследования служили экспериментальные животные с модельной
патологией, сопровождающейся активацией процессов свободнорадикального
окисления – миокардитах, кардиомиопатиях, гиперлипидемии, диабете,
лучевой патологии, воспалении..

Предмет исследований – препарат рекомбинантной Cu-Zn СОД (СОДrec) –
рексод, полученной методом генной инженерии из культуры штамма
дрожжей-продуцентов Saccharomyces cerevisiae Y 2134 и препарат
человеческой эритроцитарной Cu-Zn СОД (CОДer) – эрисод, производства ООО
“РЭСБИО” (г. Санкт -Петербург, РФ).

В результате проведенных исследований установлено, что препараты СОД:
рекомбинантная СОД (СОДrec), эритроцитарная СОД (СОДer) и пероксинорм
при СРО-обусловленых состояниях с дисфункцией эндогенной
антиокислительной системы (катехоламин- и вазопрессин-обусловленных
поражениях миокарда, кардиомиопатиях, ангиопатиях атеросклеротического и
диабетического генеза, воспалительной и лучевой патологии, лекарственных
поражениях печени и др.) способствуют уменьшению активности процессов
СРО, цитолиза, улучшают функциональную активность органов и систем.
Препараты СОД обладают противовоспалителым действием. По выраженности
антиэкссудативного действия препараты СОД на 15-20% уступают диклофенаку
натрия и индометацину, но на 50-60% активнее кверцетина и токоферола
ацетата.

Механизм противовоспалительного действия СОДrec, СОДer и пероксинорма
связан, во-первых, с ингибированием цитодеструктивніх процессов и
процессов свободнорадикального окисления, о чем свидетельствует
антиэкссудативная активность препаратов СОД как при
простагландинобусловленых так и при лейкотриенобусловленных отеках;
во-вторых, со способностью уменьшать активность иммунного воспаления. По
влиянию на фазы воспаления их активность находилась в такой зависимости:
антипролиферативная ( антиэкссудативная ( антиальтеративная активность.

Препараты СОД обладают выраженными кардиопротекторными свойствами:
нормализуют показатели сердечной деятельности, улучшают
биоэнергетические процессы в миокарде, снижают интенсивность
цитолитических и свободнорадикальных процессов, улучшают функциональную
активность антиоксидантного компартмента миокарда. При модельных
повреждениях миокарда препараты СОД превосходили по активности
эмоксипин, кверцетин и (-токоферола ацетат.

Препараты СОД обладают ангиопротекторной активностью: уменьшают
выраженность эндотелиальной дисфункции при модельной гиперлипидемии,
сахарном диабете, показатели углеводного и липидного обмена, улучшают
реологические показатели крови, нормализуется состояние эндогенной
антиоксидантной системы. По выраженности ангиопротекторного действия
эффективность препаратов СОД была выше, чем (-токоферола ацетата.
Препараты СОД, особенно СОДrес, уменьшают микроальбуминурию у животных
с диабетом, нормализуют ультраструктуру почек, что свидетельствует о
перспективности использования препаратов СОД для предупреждения или
ослабления диабетической нефропатии.

Впервые установлена хронофармакологическая зависимость действия
препаратов СОД: зимой и весной более эффективно использование СОДrec и
СОДer; летом все изученные антиоксиданты взаимозаменяемы; осенью
целесообразнее применять кверцетин. Наибольшая активность препаратов СОД
проявляется в утренние часы.

Препараты СОД на 40-60% потенцируют эффекты НПВС и антиоксидантов
(индометацина, диклофенака натрия, ?-токоферола ацетата, кверцетина).
Это позволяет снизить дозозависимые побочные реакции НПВС и
рекомендовать применение препаратов СОД в комплексной терапии
воспалительных заболеваний, сопровождающихся активацией СРО.

Для рекомбинантной СОД установлена выраженная радиозащитная активность и
выявлены оптимальные схемы её применения. Применение СОДrес в
лечебно-профилактическом режиме при остром лучевом поражении у мышей (в
дозах 5,8 Гр и 7,5 Гр) и крыс (6,2 Гр і 8,0 Гр) в отличие от
?-токоферола ацетата оказывает протекторный эффект. В наибольшей мере
это проявляется при лечебно-профилактическом режиме введении препарата:
3ЕД50 за час до облучения и 1ЕД50 через 1 час после. При этом режиме
использования СОДrес средняя продолжительность жизни увеличивается в
1,4-1,5 раз на фоне улучшения показателей кроветворения и уменьшении
интенсивности процессов СРО.

По токсикологическим характеристикам СОДrec и СОДer аналогичны. Их
низкая токсичность обусловливает возможность длительного применения
препаратов СОД в клинике. При этом СОДrес не оказывает аллергизирующих
эффектов на организм. Наиболее оптимальным является применение
препаратов СОД в лечебно-профилактическом режиме.

Проведенные исследования показали преимущество препарата СОДrec перед
традиционными антиокисидантами и полную взаимозаменяемость
СОДrec и СОДer. Препарат СОДer – эрисод – разрешен к медицинскому
применению. Препарат Содrec — рексод проходит 2 фазу клинических
испытаний в качестве средства для лечения энцефалопатии при сахарном
диабете и как противовоспалительное средство.

Ключевые слова: супероксиддисмутаза, кардиопротекторная,
противовоспалительная, ангиопротекторная, радиозащитная активности,
антиоксидант, свободнорадикальные процессы.

PAGE 31

Похожие записи