академія медичних наук україни

інститут фармакології та токсикології

РИБАК Вікторія Анатоліївна

УДК 615.454.1:616.14.

Експериментальне обгрунтування доцільності використання мазі з гепарином
та метилурацилом при тромбофлебіті та рановому процесі

14.03.05 – фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному фармацевтичному університеті,
Міністерство охорони здоров’я України, м. Харків

Науковий керівник: доктор медичних наук, Кузнєцова Валентина
Михайлівна,

Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації НФаУ

МОЗ України, професор кафедри клінічної фармакології

та фітотерапії, м. Харків

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Шарикіна Надія
Іванівна,

Інститут фармакології та токсикології АМН України,

завідувач відділу онкофармакології, м. Київ

доктор біологічних наук, професор Малоштан Людмила Миколаївна,

Національний фармацевтичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри фізіології, м. Харків

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ
України,

кафедра фармакології, м. Харків

Захист дисертації відбудеться » 15_» листопада_ 2006 р. о _15-00_годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті
фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ,
вул. Ежена Потьє, 14.

З Дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та
токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е. Потьє, 14.

Автореферат розісланий » 10_» _жовтня____ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Д 26.550.01

кандидат біологічних наук Данова І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

Широка розповсюдженість захворювань судинної системи, великий
економічний збиток суспільству, який причиняє тривалість захворювань та
інвалідизація хворих зумовлює їх медичну та соціальну значущість (З.С.
Баркаган , 2000; Р.А. Григорян, В.Ю. Богачев, І.А. Золотухін, 2001).
Кількість різноманітних клінічних форм хронічної венозної недостатності
(ХВН) у старших вікових групах досягає 80%. Близько 15-20% чоловіків і
25-35% жінок трудоспроможного віку мають ознаки і симптоми ХВН. Частота
розвитку ускладнень ХВН у травматології та ортопедії дорівнює 80%.

Серед захворювань судинної системи, що найбільш часто реєструються,
велика увага приділяється запальним захворюванням вен, які ускладнюють
розвиток варикозної хвороби

(P. Prandoni et al., 1998; G.F. Pineo, 1999; В.А. Загорій, Ю.Н.
Добровольський, Л.Н. Валітова, 2000). У запущених випадках варикозної
хвороби спостерігаються глибокі порушення гемодинаміки, мікроциркуляції,
тканинного метаболізму, сенсибілізація, а також імунні розлади (Л.В.
Яковлєва, Н.А. Цубанова, Ю.Б. Лар’яновська, 2005), що супроводжуються
виразковими та некротичними ураженнями м’яких тканин [S.A. Mousa, 2002].

Особливого значення в лікуванні цієї патології надають засобам
зовнішнього використання. Місцеві лікарські засоби з гепарином
(гепаринова мазь, гепарин – гель, гепароїд – мазь та гель, ліотон гель,
гепатромбін – мазь та гель, долобене — гель, ессавен – гель, аесцин –
гель) являються найбільш популярними в лікуванні варикозної хвороби,
гострого тромбофлебіту (В.С. Савельєв, 2001; А.І. Кириєнко і співавт.,
2001). Не дивлячись на значну кількість препаратів, які застосовуються
при лікуванні тромбофлебіту, профілактиці трофічних виразок, їх
ефективність не повністю задовольняє клініцистів — спрямованість
фармакологічної дії, мазева основа, а також негативний вплив при
тривалому вживанні: місцевоподразнююча та алергізуюча дія, „парниковий
ефект” (Л.О. Чайка і співавт., 2001; С.В. Лукашов, С.М. Комісаренко,
2001; В.Р. Стець і співавт., 2001; Л.В. Яковлева, О.В. Ткачова, 2005). В
значній мірі це обумовлено тим, що переважна кількість таких мазей має в
своєму складі одну активну речовину, яка не може позитивно впливати на
всі або більшість ланок патологічного процесу. Тому для лікування
тромбофлебіту доцільно застосовувати препарати з багатокомпонентним
складом діючих речовин, з різними механізмами фармакологічної активності
(М.О. Корж, Л.Д. Горидова, О.І. Тихонов, 2001; Д.Г. Коньков і співавт.,
2003). Перш за все, до головних напрямків дії препаратів з місцевим
комплексним впливом належать: зниження проникливості судин і агрегації
тромбоцитів, висока антимікробна і протизапальна дія, підсилення
лімфовідтоку, поліпшення трофіки, а також відсутність токсичної,
алергізуючої і місцевоподразнюючої дії (В.Ю. Богачев і співавт., 1999;
G.A. Golditz, 1999;

А.В. Гаркава, Т.Т. Єлисєєв, 2000). Крім того, в останній час
простежується тенденція до заміни вазеліну і ланоліну водорозчинними
основами, які забезпечують достатнє вивільнення і всмоктування в шкіру
лікарських речовин, що призводить до скорочення перебігу патологічного
процесу і поліпшення трофіки тканин (В.М. Ковальов, І.Л. Дикий, 2000;
І.М. Перцев,

І.С. Гриценко, В.І. Чуєшов, 2002). Саме тому, важливими питаннями є
розробка нових та вдосконалення існуючих методів лікування венозних
захворювань, а також забезпечення асортименту ефективних м’яких
лікарських засобів (В.С. Савельєв і співавт., 2001; Т.І. Тамм,

А.Б. Даценко, Н.А. Ляпунов, 2002).

Враховуючи вищевикладене, пошук і розробка нових високоефективних
лікарських засобів для лікування тромбофлебіту, ранового процесу, які б
не мали наведених вище недоліків, є актуальною задачею фармакології.

Мета роботи. На основі експериментальних досліджень встановити
фармакологічні властивості мазі, яка містить гепарин та метилурацил, при
тромбофлебіті та рановому процесі.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

Визначити гостру токсичність (ЛД50) мазі, яка містить гепарин та
метилурацил з умовною назвою „Трофепарин”;

На моделі гострого запального набряку встановити ефективну дозу (ЕД50)
мазі „Трофепарин”;

Вивчити антикоагулянтну, антиексудативну та антимікробну активність мазі
„Трофепарин”, а також виявити її лікувальну ефективність на моделі
площинної, лінійної різаної та опікової ранах;

Виявити терапевтичну ефективність мазі „Трофепарин” при
експериментальному тромбофлебіті (вплив на показники гемокоагулограми,
інтерлейкінову відповідь, імунотропну активність) та головні ланки
механізму дії;

Провести гістоморфологічне та гістохімічне вивчення впливу мазі
„Трофепарин” на перебіг експериментального тромбофлебіту;

Виявити вплив мазі „Трофепарин” на органи і системи в хронічному
експерименті та провести дослідження алергізуючої та місцевоподразнюючої
дії.

Об’єкт дослідження – білі нелінійні щури, білі нелінійні миші, кролі
породи Шиншила, морські свинки з різними моделями патології.

Предмет дослідження — лікувальна дія комбінованої мазі з умовною назвою
„Трофепарин” при тромбофлебіті, рановому процесі.

Методи дослідження — фармакологічні, токсикологічні, біохімічні,
мікробіологічні, гістологічні, гістохімічні, імунологічні,
фізико-хімічні, статистичні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в рамках науково-дослідної програми Національного
фармацевтичного університету „Фармакологічні дослідження
біологічно-активних речовин і лікарських засобів синтетичного і
природного походження, їхнє застосування в медичній практиці” (№ держ.
реєстрації 0103U000478).

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлено, що
комбінована мазь, до складу якої входить гепарин та метилурацил, на
моделях площинної, лінійної різаної та опікової рани, а також на моделі
експериментального тромбофлебіту справляє ранозагоювальну, репаративну,
протизапальну, антимікробну, імунотропну, антикоагулянтну та
протиопікову активність, призводить до скорочення перебігу патологічного
процесу, і в цьому відношенні має перевагу над препаратами порівняння:
гепариновою і метилурациловою мазями. Одержані результати
експериментально обгрунтовують доцільність використання мазі
„Трофепарин” для лікування тромбофлебіту, ранового процесу.

Новизна роботи підтверджена деклараційним патентом за № 64483А від
16.02.2004 р. на фармацевтичну композицію „Трофепарин” для лікування
трофічних виразок.

Практична значимість роботи. Фармакологічно обґрунтована і
експериментально доведена доцільність використання гідрофільної мазі,
яка містить у своєму складі гепарин та метилурацил, для лікування
тромбофлебіту, ранового процесу.

Матеріали проведеної роботи впроваджені в навчальний процес на кафедрах:
фармакології, клінічної фармакології з фармацевтичною опікою,
фармакотерапії Національного фармацевтичного університету, фармакології
Харківського державного медичного університету, фармакології
Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок дисертанта. Дисертантом особисто визначені мета і
завдання дослідження; розроблені методичні підходи фармакологічного
вивчення мазі „Трофепарин”, згідно з якими відібрані моделі та методи
для виконання експериментальної частини дисертаційної роботи; проведені:
патентно-інформаційний пошук, експериментальні дослідження, статистична
обробка, аналіз та систематизація отриманих результатів, сформульовані
висновки дисертації.

Імунологічні дослідження проведені на кафедрі дитячих інфекційних хвороб
Харківського державного медичного університету при консультативній
допомозі професора С.В. Кузнєцова; гістоморфологічні та гістохімічні
дослідження проведені на кафедрі гістології Харківського державного
медичного університету при консультативній допомозі канд. мед. наук

Л.В. Самосудової, за що автор висловлює їм вдячність.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
оприлюднені на: Республіканській науково-практичній конференції „М’які
лікарські засоби в сучасній фармації і медицині” (Харків, квітень 2002
р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Вчені
майбутнього” (Одеса, жовтень 2002 р.); ІІ-му з’їзді Російської Наукової
Спілки фармацевтів „Фундаментальные проблемы фармакологии” (Москва,
квітень 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Ліки –
людині” (Харків, грудень 2004 р.); VI Національному з’їзді фармацевтів
України „Досягнення та перспективи розвитку фармацевтичної галузі
України” (Харків, вересень 2005 р.); засіданні апробаційної комісії НФаУ
(травень 2005).

Публікації за темою дисертаційної роботи. За матеріалами дисертації
опубліковано 14 наукових праць, з них 6 статей (в тому числі 4 роботи в
наукових фахових виданнях), 7 – у матеріалах з’їздів та конференцій,
одержано 1 деклараційний патент.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 180 сторінках
друкованого тексту і складається зі вступу, огляду літератури, опису
матеріалів та методів дослідження, 4 розділів власних експериментальних
досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, списку
використаних джерел, додатків. Дисертацію проілюстровано 39 таблицями, 3
рисунками, 17 фотографіями мікропрепаратів. Список літератури містить
283 джерела, з них — 96 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження були
виконані на 479 лабораторних тваринах, у тому числі на 371 білому
нелінійному щурі масою 180-220 г, 60 білих нелінійних мишах масою 20-22
г, 20 морських свинках масою 350-400 г, 28 кролях породи Шиншила масою
3,1-3,3 кг. Усі тварини утримувались у віварії ЦНДЛ НФаУ на стандартному
водно-харчовому раціоні. Досліди проведені з урахуванням „Правил
доклинической оценки безопасности фармакологических средств (GLP)” (Ю.В.
Буров, 1992). Всі больові маніпуляції були проведені під барбаміловим
наркозом (60 мг/кг внутрішньоочеревинно).

Препаратами порівняння були обрані мазі: Гепарин-Дарниця (ЗАО „ФФ
„Дарниця”, Україна) і Метилурацил-Дарниця (ЗАО „ФФ „Дарниця”, Україна),
гель Диклофенаку-натрію (ФК „Здоров’я”, Україна).

Гостру токсичність мазі „Трофепарин” вивчали на білих щурах і білих
мишах обох статей при двох шляхах введення: нашкірному нанесенні мазі і
внутрішньошлунковому введенні 50% водної суспензії мазі. Оцінку гострої
токсичності проводили також за показниками функціонального стану шкіри:
товщини шкірної складки, яку вимірювали мікрометром; температури, яку
вимірювали за допомогою електронного термометру; рН шкіри, що визначали
після нанесення на шкіру краплі універсального індикатору, і порівнювали
колір цих крапель зі стандартними, рН яких відомий; опору, який
вимірювали за допомогою поліграфа „Салют”

(С.Ф. Самойлов, 1970).

Ефективну дозу і довірливі межі мазі „Трофепарин” розраховували за
методом, який заснований на лінійній залежності ефекту від випробуваних
доз (Б.М. Штабський, 1980).

Вивчення антикоагулянтної активності мазі „Трофепарин” проводили методом
коагулографії за допомогою коагулографу Н-334 та аналізували за
наступними показниками: тривалість процесу згортання крові, час початку
згортання крові, час кінця згортання крові

(Ю.М. Максимов, 2001; Л.В. Яковлєва, 2002).

Вивчення антитромботичної дії мазі „Трофепарин” проводили за динамікою
основних показників гемокоагулограми щурів: фібриноген В, фібриноген,
час згортання крові, протромбіновий індекс. Фібриноген В у плазмі крові
визначали за методом Каммайна и Лайонса (модифікація В.П. Балуди і
співавт., 1964), фібриноген — за методом Р.А. Рутберг, час згортання
крові — за методом Лі-Уайта, протромбіновий індекс – за методом Лемана
(В.С. Камашников, 2000; І.А. Зупанець і співавт., 2002).

Антиексудативну активність мазі „Трофепарин” досліджували на білих щурах
і білих мишах на моделі гострого запального набряку, викликаного
субплантарним введенням у задню кінцівку експериментальних тварин 0,1 мл
і 0,05 мл 1% розчину карагеніну. Величину набряку вимірювали за
допомогою онкометру і виражали у відсотках відносно контролю (Г.Я.
Шварц,

Р.Д. Сюбаєв, 1982; С.М. Дроговоз і співавт., 2001).

Антимікробну активність мазі „Трофепарин” вивчали в досліді in vitro
методом дифузії в агар (метод „колодязів”) згідно методичних
рекомендацій „Определение активности антибактериальных средств наружного
применения для лечения гнойно-воспалительных инфекций” (М.Ф.
Калініченко, 1991). Для цієї мети були використані штами S. aureus АТСС
25923, E. colі АТСС 25922, B. subtіllіs АТСС 6633, P. aerugіnosa АТСС
27853. Визначення антимікробної активності мазі „Трофепарин” проводили
за діаметром зони затримки росту мікроорганізмів.

Репаративну активність мазі „Трофепарин” визначали на моделі лінійної
різаної рани шкіри (Л.В Яковлєва і співавт., 2002), а також за швидкістю
і міцністю зростання країв рани, використовуючи ранотензіометрію (А.Ф.
Ісмагілова і співавт., 1998; Т.В. Буніна і співавт., 1991).

Ранозагоювальну активність мазі „Трофепарин” вивчали на моделі площинної
різаної рани шкіри, критеріями якої була динаміка змін площі поверхні
рани (Л.П. Попова, 1942; К.М. Фенчін, 1979) і швидкість епітелізації
(А.О. Навакатикян, 1950).

Протиопікову дію мазі „Трофепарин” вивчали на моделі термічного опіку у
щурів, який відтворювали за допомогою приладу, запропонованого Л.М.
Шереметою, 1998.

Вивчення ефективності дії мазі „Трофепарин” проводили на моделі
тромбофлебіту

(А.С. Саркісов, П.Н. Ремєдов, 1960; Л.В. Яковлєва і співавт., 2005),
який відтворювали шляхом накладання на хвостову вену тварин лігатури з
подальшим введенням у вену поза лігатури 0,2 мл 0,5% розчину Люголю з
гліцерином.

Рівень інтерлейкінів (IL) в сироватці крові тварин визначали за
допомогою стандартних наборів реагентів ProCon, виготовлених ТОВ
„Протеїновий контур” (С.-Петербург) твердофазним імуноферментним
методом. Дослідження імунної системи проводили на щурах і кролях за
показниками реакції бластної трансформації лімфоцитів крові (РБТЛ)
(Адлер, 1970), відносним вмістом Т- і В-лімфоцитів (Jondal et al, 1972),
Т-хелперів і Т-супресорів (Limati bell, 1978), активністю комплементу
(ТК) (Н.С. Мотавкіна і співавт., 1980), рівнем циркулюючих імунних
комплексів (ЦІК) (V. Haskova et al, 1978) і імуноглобулінів основних
класів (G. Mancini et al, 1965) у сироватці крові.

Для гістоморфологічного дослідження препарати фарбували
гематоксилін-еозином та за Ван-Гізоном з еластиком (Д.Н. Федоров і
співавт., 2002). Гістохімічні дослідження проводили на виявлення фібрину
– фарбували препарати за Малорі, а також на виявлення кислих і
нейтральних мукополісахаридів – ставили ШІК-реакцію з додатковим
фарбуванням альціановим синім

(J.N. Hasty, 1993).

Вплив мазі „Трофепарин” на органи і системи при довгочасному вживанні
був визначений за загальним станом і поведінкою тварин, динамікою маси
тіла (В.І. Западнюк, 1996), показниками серцево-судинної системи (О.П.
Самборська, 1970; В.Н. Орлов, 1984) і системи периферичної крові (І.А.
Зупанець і співавт., 2002), функціональним станом печінки (В.С.
Камашников, 2000; В.М. Ліфшиц, В.І. Сидельникова, 2001) і нирок (Л.А.
Данілова, 2001), показниками імунної системи (Е.А. Кост, 1975) та
підтверджений результатами гістоморфологічного дослідження.

Дослідження місцевоподразнюючої та алергізуючої дії мазі „Трофепарин”
проводили на морських свинках з достатніми ділянками білої шкіри.
Алергізуюча дія вивчена за методом

Н.С. Рабена (О.В. Стефанов, 2001). Сенсибілізацію тварин проводили на
протязі 20-й днів, наносячи на депільовані ділянки шкіри мазь
„Трофепарин”. Оцінку алергізуючої дії проводили за наступними
показниками: реакцією специфічної агломерації лейкоцитів; зміною
загальної кількості лейкоцитів в периферичній крові (Н.А. Ляпунов і
співавт., 1993). Місцевоподразнюючу дію визначали за ступенем гіперемії
і зміною температури тіла тварин (В.Г. Акімов і співавт., 1993).

Всі отримані результати експериментів підлягали статистичній обробці з
використанням «t» критерію Стьюдента (С. Глянц, 1998).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

До складу розробленої мазі „Трофепарин” включено компоненти — гепарин,
метилурацил, ПЕО-основа, що впливають на різні ланки патогенезу
тромбофлебіту, ранового процесу. Гепарин – антикоагулянт прямої дії,
який перешкоджає утворенню тромбів, покращує місцевий кровообіг, виявляє
протизапальну дію, сприяє зменшенню набряків (А.І. Кириєнко і співавт.,
2001). Метилурацил входить до групи піримідінових похідних і володіє
вираженими протизапальними властивостями, прискорює процеси клітинної
регенерації, стимулює клітинні і гуморальні фактори імунітету (М.Ю.
Герасименко і співавт., 2002). Завдяки високим гідратуючим здібностям
ПЕО-основи підсилюється антимікробна активність мазі (І.М. Перцев і
співавт., 1999). Нова комбінована мазь теоретично може мати
ранозагоювальну, репаративну, протизапальну, антимікробну, імунотропну,
антикоагулянтну, протиопікову активність. Це припущення вимагало
експериментального підтвердження.

У дисертаційній роботі представлені результати фармакологічного вивчення
мазі „Трофепарин”.

Першим етапом нашої роботи стало встановлення гострої токсичності (ЛД50)
і ефективної дози (ЕД50) мазі „Трофепарин”

Визначення гострої токсичності (ЛД50) мазі „Трофепарин” проводили на
білих нелінійних щурах і білих нелінійних мишах обох статей при двох
шляхах введення: нашкірному і внутрішньошлунковому. При нашкірному
нанесенні ЛД50 перевищує 25000 мг/кг, загибелі тварин не спостерігалось.
При внутрішньошлунковому введенні 50% водної суспензії мазі в дозі 20000
мг/кг також не спостерігалось загибелі тварин. Таким чином, отримані
результати досліджень свідчать про те, що мазь „Трофепарин” не проявляє
токсичної дії при нашкірному і внутрішньошлунковому введенні і
відноситься до VI класу токсичності – відносно нешкідливі речовини
згідно класифікації К.К. Сидорова.

Ефективну дозу (ЕД50) мазі „Трофепарин” визначали на моделі гострого
запального набряку, викликаного карагеніном у білих щурів, для активних
складових речовин: гепарину і метилурацилу. Встановлено, що ефективна
доза гепарину складає 0,000070 мг/кг, що відповідає 10000 ОД
концентрації, а ефективна доза метилурацилу складає 100 мг/кг, що
відповідає 10% концентрації їх у мазі „Трофепарин”, а саме — 3 см (1 г)
мазі.

Таким чином, оптимальним складом мазі „Трофепарин” є: гепарину – 0,07 г
(10000 ОД), метилурацилу — 10,0 г (10%), ПЕО-1500 – 17,79 г і ПЕО-400
-71,15 г у співвідношенні (8:2), води очищеної – 1,0 г, що відповідно
становить 3 см (1 г) мазі (В.І. Гриценко, В.І. Чуєшов, О.А. Рубан,
2003).

Наступним етапом нашої роботи стало визначення антикоагулянтної,
антиексудативної та антимікробної активності мазі „Трофепарин”, а також
дослідження лікувальної ефективності мазі „Трофепарин” на моделі
площинної, лінійної різаної та опікової ранах.

Визначення антикоагулянтних властивостей мазі „Трофепарин” на ПЕО-основі
проводили методом коагулографії на кролях породи Шиншила.
Антикоагулянтну активність аналізували за показниками: часу початку
згортання крові, часу кінця згортання крові та тривалості процесу
згортання крові. Препаратами порівняння були обрані: мазь з
метилурацилом і мазь з гепарином.

Отримані результати досліду свідчать про збільшення „Трофепарином”:
тривалості процесу згортання крові на 70,9% у порівнянні з
метилурациловою і на 20,4% — з гепариновою мазями; часу початку
згортання крові на 37,4% у порівнянні з метилурациловою і на 20,6% — з
гепариновою мазями; часу кінця згортання крові на 67,8% у порівнянні з
метилурациловою і на 22,3% — з гепариновою мазями (рис. 1). Встановлено,
що мазь „Трофепарин” на ПЕО-основі проявляє антикоагулянтну активність і
має перевагу над препаратами порівняння – метилурациловою і гепариновою
мазями на ланолін-вазеліновій основі.

Рис. 1. Антикоагулянтна активність мазі „Трофепарин”, мазі з
метилурацилом і мазі з гепарином

р<0,05 по відношенню: * – до мазі з метилурацилом; ** – до мазі з гепарином. Антиексудативну активність мазі „Трофепарин” вивчали на моделі гострого запального набряку лап у мишей обох статей. Препаратами порівняння були: гель диклофенаку натрію, мазь з метилурацилом, мазь з гепарином. Результати досліду показали, що мазь „Трофепарин” має виражену антиексудативну активність. Пригнічення набряку при її застосуванні склало 83,9%. Антиексудативна активність мазі „Трофепарин” вище на 28,1% у порівнянні з використанням мазі з метилурацилом і на 49,4% мазі з гепарином. Високі показники антиексудативної активності (96,7%) відмічені при використанні гелю диклофенаку натрію з вираженою антиексудативною дією, що в 1,2 рази більше, ніж при використанні мазі „Трофепарин” (табл. 1). Таблиця 1 Антиексудативна активність мазі „Трофепарин” на моделі карагенінового набряку (M±m, n=6) Характер досліду Різниця в масі набряклої та ненабряклої кінцівки, мг Протизапальна активність, % Контроль (без лікування) 27,8±1,9 - Гель диклофенаку натрію 1,2±0,84* 96,7 Мазь з метилурацилом 12,3±2,6* 55,8 Мазь з гепарином 18,2±1,5* 34,5 Мазь „Трофепарин” 4,2±1,3*/**/*** 83,9 Примітки: * - р<0,05 по відношенню до контролю; ** - р<0,05 по відношенню до мазі з метилурацилом; *** - р<0,05 по відношенню до мазі з гепарином. Антимікробна активність мазі „Трофепарин” була вивчена в дослідах in vitro методом дифузії в агар. Результати проведеного дослідження (табл. 2) свідчать про наявність антимікробної активності у поліетиленоксидної основи по відношенню до S. aureus, B. subtilis, E. coli, P. аeruginоsa і відсутність антимікробної активності у ланолін-вазелінової основи. Встановлена антимікробна активність мазі „Трофепарин” по відношенню до грампозитивних мікроорганізмів (S. аureus, B. subtilis) та по відношенню до грамнегативних мікроорганізмів (E. coli, P. aeruginоsa), на що вказують високі показники діаметру зони затримки росту вивчених штамів мікробів (16,4 - 20,2 мм). Незначну антимікробну активність в дослідах з E. coli і B. subtilis (13,2 - 15,6 мм) проявила мазь з гепарином. Зовсім не проявила антимікробні властивості мазь з метилурацилом. Таким чином, мазь „Трофепарин” на поліетиленоксидній основі має виражену антимікробну активність, що надає їй перевагу над препаратами порівняння (метилурациловою і гепариновою мазями на ланолін-вазеліновій основі). На відміну від мазі з гепарином, „Трофепарин” активний (на 24%) стосовно E. coli та (на 29%) B. subtilis. Таблиця 2 Антимікробна активність мазі „Трофепарин” у досліді in vitro (M±m, n=6) Препарати Діаметр зони затримки росту мікробів, мм S. аureus ATCC 25923 E. сoli ATCC 25922 B. subtilis ATCC 6633 P. аeruginоsa 2 4 f ¤ 3/4 ae h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ 2 ¦ - ? 1/4 3/4 „@ ^„@ „@ ^„@ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ ±oaOOOOooCoooo··«?? `„Aea$ ·Z·\·?·?·i·i·?2»4»r1/2D3/4I3/4i3/4.ABAOAiAili?i?i?iiUAUAUAUAUAUAi®—®®® qdAbARA®- h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ h±$ , h±$ h±$ ( h±$ h±$ h±$ ? ? ? ? ? ? Oe0o o o o Гідрофільна основа (поліетиленоксид - 400) 10,3±0,11* 13,8±0,16* 12,2±0,15* 10,7±0,14* Гідрофобна основа (вазелін-ланолінова) 8,0 8,0 8,0 8,0 Мазь з метилурацилом 8,0 8,0 8,0 8,0 Мазь з гепарином 8,0 13,2±0,15* 15,6±0,18* 8,0 Мазь „Трофепарин” 18,2±0,18 */**/*** 16,4±0,18 */**/*** 20,2±0,21 */**/*** 19,3±0,21 */**/*** Примітки: * - р(0,05 по відношенню до контролю; ** - р(0,05 по відношенню до мазі з метилурацилом; *** - р(0,05 по відношенню до мазі з гепарином. Ранозагоювальну дію мазі „Трофепарин” вивчали на моделі площинної рани шкіри білих нелінійних щурів обох статей та оцінювали за планіметричними показниками. Визначали швидкість епітелізації, динаміку зміни площі поверхні рани, а також терміни одужання. Ранозагоювальну дію мазі „Трофепарин” порівнювали з дією мазі з метилурацилом і мазі з гепарином. Середня швидкість регенеративних процесів пов’язана зі зменшенням площі ран і остаточними термінами загоєння. У щурів, в лікуванні яких використовували мазь „Трофепарин”, спостерігалась найвища швидкість загоєння площинних ран (рис. 2). Проводячи аналіз показників швидкості загоєння площинних ран, на 6 добу дослідження спостерігали, що при використанні мазі „Трофепарин” вони склали 12,8 відн. од./добу, мазі з метилурацилом – 4,0 відн. од./добу, мазі з гепарином – 3,0 відн. од./добу. Показник швидкості загоєння ран у тварин без лікування в той самий час склав 1,2 відн. од./добу. Повне загоєння відбувалось на 7 добу дослідження. Мазь „Трофепарин” при лікуванні площинних ран шкіри у щурів проявила виражену ранозагоювальну ефективність - у 1,3 рази більшу, ніж при використанні мазі з метилурацилом; в 1,7 рази більшу, ніж при використанні мазі з гепарином і в 2,8 рази більшу показників в контролі. Рис. 2. Строки загоєння площинних ран у щурів при використанні мазі „Трофепарин”, р(0,05 по відношенню: * - до контролю; ** - до мазі з метилурацилом; *** - до мазі з гепарином. Репаративну активність мазі „Трофепарин” вивчали на моделі лінійних різаних ран (В.І. Булинін і співавт., 1998) у білих нелінійних щурів. Як препарати порівняння використовували мазь з метилурацилом і мазь з гепарином. Встановлено, що мазь „Трофепарин” на поліетиленоксидній основі на 39,6% ефективніша, ніж мазь з метилурацилом, і на 66,9% - ніж мазь з гепарином на ланолін-вазеліновій основі при лікуванні лінійних ран (табл. 3). Цю перевагу можна пояснити тим, що при використанні мазей на гідрофільних основах при місцевому лікуванні підвищується антимікробний ефект мазей, за умов підсилення фармакологічної дії активних речовин, які входять до складу комбінованої мазі, забезпечуються виражені протизапальні і ранозагоювальні властивості (Т.І. Тамм і співавт., 2002). Таблиця 3 Репаративна дія мазі „Трофепарин” на моделі лінійних різаних ран у щурів (М±m, n=10) Групи тварин Міцність рубця (ум. од.) Репаративна активність, % Контроль 348,00±18,36 - Мазь з метилурацилом 545,46±22,11* 54,5 Мазь з гепарином 476,61±17,71* 27,2 Мазь „Трофепарин” 675,47±14,18*/**/*** 94,1 Примітки: - р<0,05 по відношенню до контролю; ** - р<0,05 по відношенню до мазі з метилурацилом; *** - р<0,05 по відношенню до мазі з гепарином. Мазь „Трофепарин” в 1,9 рази підвищує міцність рубця лінійної різаної рани в порівнянні з рубцем рани нелікованих тварин, а також перевищує показники мазі з метилурацилом у 1,2 рази і мазі з гепарином у 1,4 рази відповідно. Протиопікову дію мазі „Трофепарин” вивчали на моделі термічного опіку шкіри у білих нелінійних щурів (Л.І. Герасимова, 2000; І.Д. Герич, Д.А. Макар, В.С. Сачин, 2000). Дана модель дозволила одержати стандартні опіки за площею і глибиною ураження шкіри, що відповідала ІІІ-А ступеню клінічної класифікації опіків. Ефективність дії мазі з метилурацилом, мазі з гепарином і мазі „Трофепарин” визначали за динамікою показників площі поверхні опіку, середньої швидкості епітелізації та відсотку зменшення площі рани. Оцінка фармакологічної активності протиопікової дії на моделі термічного опіку у щурів показала, що найбільш ефективну дію має мазь „Трофепарин”. Про це свідчить повне загоєння ран на 6 добу експерименту. На цей строк епітелізація в групі тварин, де застосовували мазь з метилурацилом, складала 55,5%, мазь з гепарином - 33,3%. В групі тварин, яких не лікували (контроль), епітелізація спостерігалась тільки на 7 добу (11,1%). Таким чином, мазь „Трофепарин” на поліетиленоксидній основі має більш виражену протиопікову дію, скорочує термін загоєння опікових ран та переважає мазь з метилурацилом на 44,5% і мазь з гепарином на 66,7% на ланолін-вазеліновій основі. Оскільки до складу мазі „Трофепарин” входять гепарин і метилурацил, великий інтерес становило виявлення терапевтичної ефективності мазі „Трофепарин” при експериментальному тромбофлебіті (вплив на показники гемокоагулограми, інтерлейкінову відповідь, імунотропну активність) та головних ланок механізму дії у щурів-самців, викликаного розчином Люголю за модифікованою методикою Розенова (А.С. Саркісов, П.Н. Ремедов, 1960; Л.В. Яковлєва і співавт., 2005). На 3 та 5 добу експерименту досліджували динаміку основних показників гемокоагулограми, інтерлейкінову відповідь та показники імунотропної активності мазі „Трофепарин”. Препаратами порівняння були обрані мазь з метилурацилом і мазь з гепарином. Дослідним тваринам на місце пошкодження наносили смужку мазі довжиною 3 см (1 г) двічі на день протягом 15 діб. Антитромботичну активність мазі „Трофепарин” оцінювали за показниками гемокоагулограми щурів (фібриноген В, фібриноген, час згортання крові, протромбіновий індекс). Встановлено, що мазь „Трофепарин” у білих щурів з моделлю тромбофлебіту на 5 добу дослідження відновлює до фізіологічного рівня показники вмісту фібриногену В, фібриногену та протромбінового індексу в сироватці крові дослідних тварин і перевищує аналогічну дію мазі з метилурацилом і мазі з гепарином. На 3 добу клінічних проявів тромбофлебіту відмічалось зниження рівнів як прозапальних (IL - 1?, 2, 6, 8), так і протизапального (IL – 4) інтерлейкінів. При цьому ступінь зниження залежала від проведеної терапії. Найбільш значиме зниження визначалось при використанні в лікуванні експериментальних тварин мазі „Трофепарин” (р<0,05), найменш значиме – мазі з метилурацилом і незначне – мазі з гепарином. На 5 добу експерименту продовжувалось зниження рівня інтерлейкінів. Однак, в контрольній групі тварин і тварин, лікування яких проводилось з застосуванням мазі з гепарином, рівень інтерлейкінів був вищий, ніж у інтактних тварин (p<0,05). В той самий час у щурів, які отримували в терапії тромбофлебіту мазь „Трофепарин”, показники кількісного вмісту інтерлейкінів статистично не відрізнялись від показників здорових тварин. Приймаючи до уваги, що ступінь сили реакції інтерлейкінів визначає активність патологічного процесу, можна казати про те, що мазь „Трофепарин”, інгібуючи цитокіновий каскад (за аналізом динаміки інтерлейкінів в різних групах тварин), тим самим сприяє зниженню активності запальної реакції. Імунотропну активність мазі „Трофепарин” встановлювали за інтенсивністю реакції бластної трансформації лімфоцитів крові (РБТЛ), відносним вмістом Т- і В-лімфоцитів, Т-хелперів і Т-супресорів, активністю комплименту (ТК), рівнем циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і імуноглобулінів (Ig) основних класів A, M, G (г/л) у сироватці крові щурів на 3 та 5 добу експерименту. Виявлено, що мазь „Трофепарин” стимулює інтенсивність реакції бластної трансформації лімфоцитів крові; збільшує відносний вміст у крові експериментальних тварин Т- і В-лімфоцитів, Т-хелперів і Т-супресорів на фоні меншої активності та тимчасової напруженості комплементу і високої імуноглобулінової реакції. При цьому, мазь „Трофепарин” не сприяє формуванню аутоагресивної реакції, на користь чого свідчать низькі цифри ЦІК у тварин, які отримували її протягом патологічного процесу. Гістоморфологічні та гістохімічні дослідження впливу мазі „Трофепарин” при моделюванні експериментального тромбофлебіту за методикою Розенова показали, що в усіх випадках спостерігався тромбоз вен і розвиток запального процесу в стінці вен хвоста щурів. Використання в лікуванні мазі з гепарином, мазі з метилурацилом і мазі „Трофепарин” дало різний лікувальний ефект. Гепаринова мазь спричинила місцеву антикоагулянтну дію, затримуючи процеси регенерації. Метилурацилова мазь призводила до швидкого зменшення запалення і швидкої організації тромбів, але затримувалось відновлення пошкоджених оболонок вени. Мазь „Трофепарин” виявила оптимальний ефект: зменшувала запальні явища в стінці вени та запобігала тромбоутворенню. Внаслідок цього на останньому терміну експерименту (15 доба) виявлено морфологічні ознаки загоєння – відновлення ендотеліального шару і м’язової оболонки пошкодженої вени. Заключним етапом нашої роботи було вивчення можливої загальнотоксичної дії мазі „Трофепарин” при тривалому місцевому застосуванні. Вплив мазі „Трофепарин” на органи і системи досліджували за клінічними і біохімічними показниками крові і сечі, показниками артеріального тиску (АТ) і електрокардіограми (ЕКГ), функціональним станом нирок і печінки, показниками імунної системи, а також за гістоморфологіними дослідженням органів в динаміці експерименту. При нашкірному щоденному довготривалому (3 місяці) застосуванні у білих щурів і кролів мазь „Трофепарин” не справляє на організм токсичного впливу – не змінює загальний стан, поведінку тварин і динаміку маси тіла; функціональний стан серцево-судинної системи; не приводить до змін основних показників крові; не впливає на функції печінки і нирок, на показники імунної системи; не приводить до гістоморфологічних змін внутрішніх органів. Мазь „Трофепарин” не має алергізуючої і місцевоподразнюючої дії. Таким чином, проведені дослідження показали, що мазь „Трофепарин”, до складу якої входять гепарин і метилурацил, виявляє лікувальні властивості при експериментальному тромбофлебіті, а також на моделях різаної, лінійної, площинної та опікової ранах. Така дія мазі може бути обумовлена наявністю репаративної, протизапальної, антимікробної, імунотропної та антикоагулянтної активностей. ВИСНОВКИ У роботі експериментально обгрунтована доцільність використання мазі на основі гепарину та метилурацилу з умовною назвою „Трофепарин” для лікування тромбофлебіту та ранового процесу. 1. При нашкірному нанесенні білим щурам та білим мишам ЛД50 мазі „Трофепарин” > 25000 мг/кг, а при внутрішньошлунковому
введенні дорівнює 20000 мг/кг, що, згідно класифікації К.К. Сидорова,
дозволяє віднести її до відноснонешкідливих речовин (VI клас
токсичності); ефективна доза (ЕД50) мазі „Трофепарин” на моделі
ексудативного запалення у білих щурів складає 3 см (1 г) мазі.

2. На моделі гострого запального набряку, викликаного карагеніном, мазь
„Трофепарин” у білих мишей при одноразовому нанесенні справляє
антиексудативну дію – пригнічує набряк на 83,9%, і за цим показником
перевищує (р(0,05) мазь з метилурацилом на 28,1% і мазь з гепарином на
49,4%.

3. Мазь „Трофепарин” пригнічує ріст грампозитивних мікроорганізмів (S.
aureus АТСС 25923, B. subtillis АТСС 6633) та грамнегативних
мікроорганізмів (E. coli АТСС 25922, P. aeruginosa АТСС 27853) — зона
затримки росту становить 16,4 — 20,2 мм, що свідчить про наявність
антибактеріальної дії. „Трофепарин” активніше на 24% стосовно E. coli та
на 29% B. subtillis, ніж мазь з гепарином.

4. Повне загоєння площинної рани шкіри у білих щурів під впливом мазі
„Трофепарин” відбувається на 7 добу дослідження. В цьому відношенні мазь
„Трофепарин” переважає в 1,3 рази мазь з метилурацилом, в 1,7 рази мазь
з гепарином і в 2,8 рази в контролі; скорочує терміни видужання тварин у
порівнянні з контролем на 4 доби, тобто має виражені ранозагоювальні
властивості.

5. Мазь „Трофепарин” збільшує міцність післяопераційного рубця різаної
лінійної рани у білих щурів на 94,1% і за репаративною активністю
переважає мазь з метилурацилом на 39,6% і мазь з гепарином на 66,9%
(р(0,05).

6. На 6 добу під впливом мазі „Трофепарин” у білих щурів відбувається
повне загоєння опікової рани. На 1 добу скорочується термін загоєння
опікової рани у порівнянні з метилурациловою маззю, на 2 доби – з
гепариновою маззю та на 4 доби — у тварин, які не отримували лікування.

7. Мазь „Трофепарин” при нашкірному одноразовому застосуванні в
кількості 3 см (1 г) кролям збільшує тривалість процесу згортання крові
в 3,6 рази у порівнянні з метилурациловою і в 1,3 рази – з гепариновою
мазями, що свідчить про її антикоагулянтну активність.

8. На моделі експериментального тромбофлебіту у білих щурів встановлені:
антитромботична дія мазі „Трофепарин” — відновлення на 5 добу
дослідження вмісту фібриногену В, фібриногену та протромбінового індексу
в сироватці крові тварин; протизапальні та імунотропні властивості —
запобігання розвитку цитокінового каскаду та формування аутоагресивної
реакції (зменшення рівня ЦІК, прозапальних IL — 1?, 2, 6, 8 і
протизапального

IL – 4 інтерлейкінів у сироватці крові), а також репаративна активність
(на 15 добу відбувалось відновлення ендотеліального шару і м’язової
оболонки пошкодженої вени).

9. При нашкірному щоденному довготривалому (3 місяці) застосуванні у
білих щурів і кролів мазь „Трофепарин” не справляє негативного впливу на
функціональний стан і морфологічну структуру життєвоважливих органів та
систем, не має алергізуючої та місцевоподразнюючої дії.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Кузнецова В.М., Рыбак В.А. Фармакологическое изучение репаративных
свойств комбинированной мази с гепарином и метилурацилом с
использованием различных мазевых основ // Лекарства-человеку.- 2002.-Т.
VІІ, №2.- С. 149-155. (Здобувачем особисто проведено експеримент,
статистична обробка даних, написання статті).

Кузнєцова В.М., Чуєшов В.І., Гриценко В.І., Рибак В.А. Вивчення
біофармацевтичної та фармакологічної дії нової комбінованої мазі з
гепарином та метилурацилом // Вісник фармації.- 2002.- №2 (30).- С.
138-140. (Здобувачем особисто проведено фармакологічне дослідження,
статистична обробка результатів, написання статті).

Рибак В.А., Кузнєцова В.М. Фармакологічне вивчення ранозагоювальної та
репаративної дії нової комбінованої мазі „Трофепарин” // Одеський
медичний журнал.- 2003.- №5 (79).- С. 26-28. (Здобувач особисто отримав
експериментальні дані, провів їх статистичну обробку та написав статтю).

Рыбак В.А., Кузнецова В.М. Фармакологическое изучение антибактериального
и ранозаживляющего действия новой комбинированной мази „Трофепарин” //
Експериментальна і клінічна медицина.- 2004.- №1.- С. 73-75. (Здобувач
особисто отримав експериментальні дані, провів їх статистичну обробку та
написав статтю).

Кузнєцова В.М., Рибак В.А. Вивчення впливу мазі „Трофепарин” на
показники гемокоагулограми при експериментальному тромбофлебіті //
Одеський медичний журнал.- 2005.- №3 (89).- С. 25-27. (Здобувач особисто
отримав експериментальні дані, провів їх статистичну обробку та написав
статтю).

Рибак В.А., Кузнєцова В.М. Гістологічні дослідження впливу мазі
„Трофепарин” на перебіг експериментального тромбофлебіту //
Експериментальна і клінічна медицина.- 2006.- №1.-

С. 66-69. (Здобувач особисто отримав експериментальні дані, провів їх
статистичну обробку та написав статтю).

Деклараційний патент України № 64483А / Чуєшов В.І., Гриценко В.І.,
Рубан О.А., Кузнєцова В.М., Рибак В.А. Фармацевтична композиція
„Трофепарин” для лікування трофічних виразок. (Здобувачем особисто
проведено експеримент, статистична обробка даних, написання статті).

Кузнецова В.М., Рыбак В.А. Чуешов В.И., Гриценко В.И. Фармакологическое
изучение новой комбинированной мази с гепарином и метилурацилом. / IX
Российский Национальный конгресс „Человек и лекарство”.- Москва, 2002.-
С. 241-242.

Кузнєцова В.М., Рибак В.А. Вивчення антимікробної активності
комбінованої мазі з гепарином та метилурацилом на різних основах. / ХІV
підсумкова (міжрегіональна) науково-практична конференція.- Тернопіль,
2002.- С. 42.

Гриценко В.І., Рибак В.А. Деякі аспекти біотрансформації нової
комбінованої мазі з гепарином і метилурацилом. / Міжнародна
науково-практична конференція молодих вчених „Вчені майбутнього”.-
Одеса, 2002.- С. 45.

Рибак В.А., Кузнєцова В.М. Вплив комбінованої мазі з гепарином та
метилурацилом на систему крові в хронічному експерименті / Всеукраїнська
науково-практична конференція „Фармація ХХІ століття”.- Харків, 2002.-
С. 185-186.

Рыбак В.А., Кузнєцова В.М. Роль интерлейкинов периферической крови в
формировании воспалительного процесса / „Фундаментальные проблемы
фармакологии”. Сборник тезисов ІІ-го Съезда Российского Научного бщества
фармакологов .- Москва, 2003.- Часть ІІ. – С.125.

Рибак В.А., Кузнєцова В.М. Гістоморфлологічне та гістохімічне вивчення
впливу мазі „Трофепарин” на перебіг експериментального тромбофлебіту //
Всеукраинская научно-практическая конференция с международным участием
„Лекарства – человеку”.- Харьков, 2004.-С. 112-113.

Кузнєцова В.М., Рибак В.А. Дослідження антитромботичної дії мазі
„Трофепарин” на моделі експериментального тромбофлебіту // Матеріали VI
Національного з’їзду фармацевтів України „Досягнення та перспективи
розвитку фармацевтичної галузі України”.- Харків, 2005.-

С. 543.

АНОТАЦІЇ

РИБАК В.А. Експериментальне обґрунтування доцільності використання мазі
з гепарином та метилурацилом при тромбофлебіті та рановому процесі.-
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата біологічних наук за
спеціальністю 14.03.05 – фармакологія.- Інститут фармакології та
токсикології АМН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена фармакологічному вивченню нової мазі на основі
гепарину та метилурацилу з умовною назвою „Трофепарин” для лікування
тромбофлебіту та ранового процесу.

Встановлено антикоагулянтну, антиексудативну, антибактеріальну,
ранозагоювальну, репаративну та протиопікову дію мазі „Трофепарин”. На
моделі експериментального тромбофлебіту у білих щурів мазь „Трофепарин”
проявляє антитромботичну, протизапальну, імунотропну та репаративну дію.
При нашкірному щоденному довготривалому (3 місяці) застосуванні у білих
щурів і кролів мазь „Трофепарин” не справляє негативного впливу на
функціональний стан і морфологічну структуру життєвоважливих органів та
систем, не має алергізуючої та місцевоподразнюючої дії.

Ключові слова: репарація, гемокоагуляція, цитокіни, сироватка крові,
тромбофлебіт, мазь „Трофепарин”.

РЫБАК В.А. Экспериментальное обоснование целесообразности использования
мази с гепарином и метилурацилом при тромбофлебите и раневом процессе.-
Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по
специальности 14.03.05 – фармакология. – Институт фармакологии и
токсикологии АМН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена фармакологическому изучению новой мази на основе
гепарина и метилурацила с условным названием „Трофепарин” для лечения
тромбофлебита и раневого процесса.

Установлено, что при накожном нанесении белым крысам и белым мышам ЛД50
мази „Трофепарин” > 25000 мг/кг, а при внутрижелудочном введении
равняется 20000 мг/кг, что согласно классификации К.К. Сидорова
позволяет отнести ее к относительнобезвредным веществам (VI класс
токсичности). Эффективная доза (ЕД50) мази „Трофепарин” на модели
экссудативного воспаления у белых крыс составляет 3 см (1 г) мази.

На модели острого воспалительного отека, вызванного карагенином, мазь
„Трофепарин” у белых мышей при однократном нанесении оказывает
антиэкссудативное действие – угнетает отёк на 83,9%, и по этому
показателю превосходит (р(0,05) мазь с метилурацилом на 28,1% и мазь с
гепарином на 49,4%.

Мазь „Трофепарин” угнетает рост грамположительных микроорганизмов

(S. aureus АТСС 25923, B. subtillis АТСС 6633) и грамотрицательных
микроорганизмов (E. coli АТСС 25922, P. aeruginosa АТСС 27853) — зона
задержки роста составляет 16,4 — 20,2 мм, что свидетельствует о наличии
антибактериального действия. „Трофепарин” активнее на 24% относительно
E. coli и на 29% B. subtillis, чем мазь с гепарином.

Полное заживление плоскостной раны кожи у белых крыс под влиянием мази
„Трофепарин” осуществляется на 7 сутки исследования. В этом отношении
мазь „Трофепарин” превосходит в 1,3 раза мазь с метилурацилом, в 1,7
раза мазь с гепарином и в 2,8 раза в контроле; сокращает сроки
выздоровления животных в сравнении с контролем на 4 суток, т. е. имеет
выраженные ранозаживляющие свойства.

Мазь „Трофепарин” увеличивает прочность послеоперационного рубца резаной
линейной раны у белых крыс на 94,1% и по репаративной активности
превосходит мазь с метилурацилом на 39,6% и мазь с гепарином на 66,9%
(р(0,05).

На 6 сутки под влиянием мази „Трофепарин” у белых крыс происходит полное
заживление ожоговой раны. На 1 сутки сокращается срок заживления
ожоговой раны в сравнении с метилурациловой мазью, на 2 суток – с
гепариновой мазью и на 4 суток – у животных, которые не получали
лечения.

Мазь „Трофепарин” при накожном однократном применении в количестве 3 см
(1 г) кролям увеличивает продолжительность процесса свертывания крови в
3,6 раза в сравнении с метилурациловой и в 1,3 раза – с гепариновой
мазями, что свидетельствует о её антикоагулянтной активности.

На модели экспериментального тромбофлебита у белых крыс установлено:
антитромботическое действие мази „Трофепарин” – восстановление на 5
сутки исследования содержания фибриногена В, фибриногена и
протромбинового индекса в сыворотке крови животных;
противовоспалительные и иммунотропные свойства — предотвращение развития
цитокинового каскада и формирования аутоагрессивной реакции (уменьшение
уровня ЦИК, провоспалительных IL — 1?, 2, 6, 8 и противовоспалительного
IL – 4 интерлейкинов в сыворотке крови), а также репаративная активность
(на 15 сутки осуществлялось восстановление эндотелиального слоя и
мышечной оболочки поврежденной вены).

При накожном ежедневном длительном (3 месяца) применении у белых крыс и
кролей мазь „Трофепарин” не оказывает негативного влияния на
функциональное состояние и морфологическую структуру жизненно важных
органов и систем, не имеет аллергизирующего и местнораздражающего
действия.

Ключевые слова: репарация, гемокоагуляция, цитокины, сыворотка крови,
тромбофлебит, мазь „Трофепарин”.

RYBAK V.A. The experimental grounds of ointment with heparin and
methyluracil use expediency for thrombophlebitus and wounded process. –
Manuscript.

A thesis for master degree submission in biological sciences at
speciality 14.03.05 – pharmacology. – Pharmacology and Toxicology
Institute of Academy of Medical Sciences, Kiev, 2006.

The thesis is devoted to pharmacological study of new ointment on
heparin and methyluracil base under conditional name „Tropheparine” for
treatment of both thrombophlebitus and wounded process. It was proved
the anticlotting, antiexsudative, antibacterial activities of
„Tropheparine” ointment. Wound-healing, repair and antiburn activities
of „Tropheparine” ointment was proved using planar, linear cut and burn
wounds models. „Tropheparine” ointment was shown to decreased
inflammatory events in venous wall and prevented thrombus formation in
experimental thrombophlebitus model. The ointment „Tropheparine” doesn’t
have effect on functional organs and systems states, doesn’t exhibit
allergic and local irritation activity under long usage.

Key words: wounded process, hemocoagulation, cytokines, serum blood,
thrombophlebitus, ointment “Tropheparine”.

— Мазь з гепарином;

— Мазь з метилурацилом;

— Мазь „Трофепарин”.

100

80

60

40

20

0

10,7

Т1 – час початку згортання крові

27,5

48,1*/**

активність, %

27,2

Т – тривалість процесу згортання крові

77,7

98,1*/**

25,4

Т2 – час кінця згортання крові

70,9

93,2*/**

*/**/***

*

*

Контроль;

Мазь „Трофепарин”;

Мазь з метилурацилом;

Мазь з гепарином.

Похожие записи