ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПОВІТРЯНИХ СИЛ

ІМ. ІВАНА КОЖЕДУБА

Варго Олександра Миколаївна

УДК 113:504.03+165.12

Екологічна свідомість як умова становлення екологічного суспільства

09.00.03 — соціальна філософія та філософія історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Харків — 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії і політології Харківського
національного автомобільно-дорожнього університету Міністерства освіти і
науки України.

Науковий керівник: доктор філософських
наук, професор

Чаплигін Олександр Костянтинович,

Харківський національний

автомобільно-дорожній університет,

завідувач кафедри філософії і політології.

Офіційні опоненти: доктор
філософських наук, професор

Лозовой Віктор Олексійович,

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого,

завідувач кафедри культурології;

кандидат філософських наук, доцент

Лисенкова Владлена Віталіївна,

Харківська державна академія культури,

доцент кафедри філософії та політології.

Провідна установа: Інститут філософії імені
Г.С. Сковороди

Національної академії наук України,

м. Київ

Захист відбудеться “2” березня 2006 р. о 15 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 при Харківському університеті
Повітряних сил ім. Івана Кожедуба за адресою: 61023, м. Харків, вул.
Динамівська, 6, ауд. Д-606.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського університету
Повітряних сил ім. Івана Кожедуба за адресою: 61023, м. Харків, вул.
Сумська, 77/79. Автореферат розіслано

“28” січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, професор ____________ Є.М. Мануйлов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Необхідність вивчення екологічної
свідомості зумовлена конкретними змінами в сучасному суспільстві:
загостренням конфліктів у відносинах між людиною і природою, переходом
до постіндустріальної стадії розвитку суспільства, глобалізацією. Поряд
із позитивними наслідками та перевагами цивілізаційних змін виникають
також небезпеки, зокрема екологічні. У сучасній Україні відбуваються
процеси, пов’язані з переходом до ринкової економіки, прийняттям
цінностей західного суспільства, що вимагають перетворень у всіх сферах
соціального життя. Ці зміни мають ґрунтуватися на існуючих духовних та
інтелектуальних традиціях суспільства і передбачають вирішення
екологічних проблем першочерговим завданням подальшого розвитку
суспільства.

Актуальність дослідження зумовлена, насамперед, розумінням неможливості
вирішення екологічних проблем тільки технічним шляхом і необхідністю у
зв’язку з цим світоглядних змін. У наш час питання екологічної
свідомості належать до так званих глобальних соціально-філософських
проблем, що вивчаються світовою і вітчизняною філософією. За сучасних
умов важливим є дослідження динаміки екологічної свідомості, яку
розглядають як цілісний феномен, що вимагає від людини активного
ставлення до природи і самої себе.

Однією з фундаментальних характеристик сучасного світогляду має стати
визнання природи однією з найвищих цінностей людства. У системі
природокористування сьогодні створюється особливий елемент –
виробництво необхідних для життя екологічних умов, соціальною основою
яких може стати тільки екологічно грамотна, духовно розвинута
особистість – носій екологічної свідомості.

Теоретичний аналіз історичних змін, пов’язаних зі зростанням екологічних
протиріч, поглиблює уявлення про складні механізми соціальної взаємодії
з навколишнім середовищем, дозволяючи аргументувати необхідність
переходу до екологічного суспільства.

Проблеми становлення екологічної свідомості широко розглядаються в
соціально-філософській літературі, але, переважно, в аспекті сучасного
стану екологічної свідомості, проблем освіти та виховання. Таким чином,
побудова соціально-філософської концепції, що синтезує теоретичні
наробітки з питань екологічної свідомості в соціально-культурному вимірі
з метою створення екологічного суспільства, є актуальною теоретичною
проблемою. Реалізація цієї концепції сприяла б вибору оптимальних
стратегій подальшого розвитку суспільства з урахуванням соціальної
вартості тих перетворень, що відбуваються.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Елементи екологічної свідомості
згадуються ще античними авторами: Гераклітом, Гіппократом, Аристотелем,
Лукрецієм Каром, Плінієм Старшим. Уся природа розглядалася ними як
цілісне життєве середовище, “ойкумена”; основою філософії була
космологічна гармонія людини і природи. Леонардо да Вінчі, Г. Галілей,
Ф. Бекон, Р. Декарт, П. Гольбах, Ж. Ламетрі розглядали природу крізь
призму технічного експерименту і сформували механістичне бачення світу.
У руслі романтизму (Ж. Руссо, І. Ґете, Ф. Шеллінг, Р.Емерсон, Г. Торо)
природа аналізувалася як об’єкт поклоніння, а не скорення. У російській
філософії серед праць, в яких так чи інакше досліджувалися проблеми
природи, значне місце належить космізму (М.Ф. Федоров, В.С. Соловйов,
М.О. Бердяєв, П.О. Флоренський, К.Е. Ціолковський), для якого
характерною є тема відповідальності людини за природу, співвідношення
природного і космічного буття.

У сучасній філософії безпосередньо проблемі виникнення і розвитку
екологічної свідомості присвячені роботи Р.У. Біджиєвої, А.І. Валітової,
Е.У. Гірусова, С.Д. Дерябо, Т.В. Іванової, Т.П. Казначеєва,
А.Н. Кочергіна, В.В. Пустовойтова, В.О. Сітарова, Л.М. Яо, В.А. Ясвіна.
Соціально-філософський аналіз проблем взаємин із навколишнім
середовищем, розвитком соціуму, ціннісних орієнтацій суспільства
здійснено такими авторами, як Г.О. Бачинський, Б.М. Бессонов, В.Р.
Бганда-Церера, А.М. Єрмоленко, М.М. Кисельов, В.О. Лозовий, В.О. Лось,
В.В. Лисенкова, В. Хесле. Проблему екологічної свідомості розглянуто
також у рамках екологічної психології (В.О.Скребець).

Розробкою теоретичних основ екологічного суспільства займалися
В.І. Вернадський, М.М. Моїсеєв, А.Д. Урсул. У роботах західних учених ?
М. Вебера, Б. Коммонера, К. Льюїса, Г. Маркузе, А. Печчеі, К. Поппера,
Е. Фромма, М. Хайдеггера, А. Швейцера, О. Шпенглера – порушується
питання кризи західноєвропейського світорозуміння. Форми еволюції
сучасної цивілізації, ефективність різних моделей соціуму аналізуються в
роботах У. Бекка, Д. Белла, Б. Гаврилишина, Ф. Кессіді, Х.
Ортега-і-Гассета, К. Поппера, П. Сорокіна, А. Тойнбі, Ф. Фукуями, К.
Ясперса.

У дослідження сучасних українських і російських учених (В.
Барановського, Г.О. Бачинського, М.М. Кисельова, Е.А. Когая, В.С.
Крисаченка, В.І. Данилова-Даниляна) проводиться думка про розвиток
екологічної свідомості у зв’язку з необхідністю пошуку можливостей
гармонізації відносин суспільства і природи.

Слід зазначити, що, незважаючи на обґрунтованість і значний науковий
рівень дослідження проблеми екологічної свідомості, залишається
недостатньо вивченим її соціально-філософський аспект. Проблема
екологічної свідомості набуває особливого значення в сучасних умовах
поглиблення протиріччя між людиною і природою, тому вимагає більш
широкого вивчення розвитку своєї природи та сутності. Крім того,
недостатньо вивченою залишається проблема розвитку і трансформації
екологічної свідомості як умови становлення екологічного суспільства. Це
питання потребує більш глибокого дослідження та експлікації поняття
“екологічна свідомість”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження
пов’язана з науковою програмою кафедри філософії і політології
Харківського національного автомобільно-дорожнього університету
“Проблема формування, розвитку і реалізації творчого потенціалу людини в
умовах становлення української державності (філософсько-соціологічний
аналіз)” (д/р №9196 V 022332).

Мета і завдання дослідження. З урахуванням актуальності і комплексності
проблеми метою дослідження є обґрунтування соціально-філософської
концепції екологічної свідомості у світлі становлення екологічного
суспільства.

Відповідно до поставленої мети у роботі вирішуються такі завдання:

– узагальнити сучасні уявлення про екологічну свідомість і запропонувати
власне визначення цієї категорії;

– розглянути поняття “екологічна свідомість” у широкому і вузькому сенсі
слова;

– виявити типи екологічної свідомості в сучасному суспільстві;

– визначити передумови, що впливають на формування екологічної
свідомості;

– розкрити сутність і динаміку становлення екологічної свідомості як
соціально-історичного явища і визначити етапи розвитку суспільства з
позиції сформованості в них екологічної свідомості;

– запропонувати визначення поняття “екологічне суспільство”;

– розглянути можливості і перспективи становлення екологічного
суспільства в різних типах соціуму і в сучасній Україні.

Об’єкт дослідження – екологічна свідомість як соціальний феномен у
різних культурно-історичних умовах розвитку людини і соціуму.

Предметом дослідження виступають механізми розвитку екологічної
свідомості як умови становлення екологічного суспільства.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач у дисертаційному
дослідженні використано: діалектичний підхід, який спирається на
загальнофілософські принципи об’єктивності і цілісності,
системно-структурний принцип, аналітико-синтетичний та
індуктивно-дедуктивний методи; історико-філософський підхід, що дає
можливість простежити процеси виникнення, формування і розвитку
екологічної свідомості, із залученням конкретно-історичного принципу та
методів єдності історичного та логічного, а також сходження від
абстрактного до конкретного; синергетичний підхід, що використовується в
дослідженні процесу взаємодії людини і природи; аксіологічний підхід –
для виявлення найзначущих цінностей сучасного суспільства.

Методологічною і теоретичною базою аналізу екологічної свідомості та
екологічного суспільства стали роботи А.І. Валітової, В.І. Вернадського,
Е.В. Гірусова, С.Д. Дерябо, Е.А. Когая, М.М. Кисельова, М.М. Моїсеєва,
В.О. Скребця, А.Д. Урсула, В.А. Ясвіна та ін.

Наукова новизна дослідження. У дисертаційному дослідженні здійснено
соціально-філософський аналіз екологічної свідомості та проаналізовано
можливість становлення екологічного суспільства в різних типах соціуму.

Елементи наукової новизни конкретизовані у таких положеннях і
результатах:

– здійснено соціально-філософський аналіз екологічної свідомості,
відповідно до якого остання розглядається як відображення єдності
суспільства та природи, розуміння спільного з нею майбутнього та
визначення свого місця в екосистемі;

– запропоновано розглядати екологічну свідомість у вузькому і широкому
сенсі слова; при цьому під екологічною свідомістю, у вузькому сенсі
слова, розуміється безпосереднє сприйняття значущих для суспільства
екологічних проблем. У широкому сенсі слова, екологічна свідомість –
процес формування світоглядних доктрин, що сприяють екологізації
суспільства у всіх сферах (соціальній, економічній, духовній,
політичній) з перспективою створення у майбутньому екологічного
суспільства; також розглянуто функції екологічної свідомості, в широкому
сенсі слова: аксіологічну, споживчу та адаптаційну;

– виявлено типи екологічної свідомості (зацікавлений, тривожний,
пристосувальний, об’єднуючий, екофільний), які становлять собою якісне
визначення ступенів формування цієї категорії;

– визначено й проаналізовано соціально-політичні, матеріально-природні й
особистісні передумови, що впливають на зміст екологічної свідомості;

– уперше розроблено імовірнісну модель розвитку суспільства, що наочно
свідчить про неможливість подальшого розвитку шляхом безмежного росту
потреб та ігнорування можливостей природи. Показано, що формування
екологічного суспільства стане можливим за умов знаходження точки
рівноваги між потребами людини та можливостями природи.

– на основі розгляду історичних етапів розвитку екологічної свідомості
розроблено авторську концепцію етапів розвитку суспільства залежно від
рівня сформованості в них екологічної свідомості. При цьому виявлені:
промислове суспільство (зацікавлений і тривожний типи свідомості),
екологічно-проблемне суспільство (пристосувальний, об’єднуючий типи
свідомості) і екологічне суспільство (екофільний тип свідомості);

– запропоновано визначення екологічного суспільства як соціальної
системи, яка передбачає екологічні проблеми та адекватно на них реагує,
маючи для цього необхідні, заздалегідь зарезервовані ресурси. Природне
середовище в такому суспільстві – рівноправний суб’єкт цивілізаційного
розвитку, а не об’єкт, що віддає свої ресурси. Основна мета суспільного
прогресу – розвиток особистості;

– розглянуто можливість становлення екологічного суспільства в різних
типах соціуму на основі вивчення феномена екологічної свідомості, а
також показано, що для України цей шлях пов’язаний із розвитком
особливого українського менталітету, спрямованого на природу.

Теоретичне і практичне значення роботи значною мірою зумовлене
світоглядним характером отриманих результатів, тісним зв’язком із
задачами формування екологічної свідомості в широкому сенсі слова.
Дослідження робить певний внесок у розуміння історичних причин
екологічної кризи, а також можливих шляхів її подолання.

Результати досліджень формують методологічну базу для подальшої розробки
соціально-філософських проблем, пов’язаних із переходом до екологічного
суспільства і необхідністю вирішення екологічних питань у цілому.

Наукові результати роботи можуть бути використані для подальшого
дослідження проблем екологізації свідомості, а також у процесі наукової
розробки соціально-філософських аспектів становлення екологічного
суспільства і можливості його реалізації у конкретних
соціально-культурних умовах і в сучасній Україні.

Результати роботи можуть використовуватися для поглиблення змісту і
поліпшення практичної спрямованості таких нормативних навчальних курсів,
як “Соціальна філософія”, “Соціальна екологія”; при розробці спецкурсів
для студентів із проблем соціальної філософії та екології; для пошуку
дійових форм і методів виховання і саморозвитку в Україні з урахуванням
сучасних цивілізаційних змін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
апробовані автором на VI Міжнародній науково-практичній конференції
“Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2003 р.), VIII Міжнародній
науково-практичній конференції “Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2005
р.), XIII Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях (Харків,
2005 р.).

Результати роботи використовувалися в навчальних курсах “Соціальна
екологія” і “Екологія людини” для студентів Інституту екології та
соціального захисту і Коледжу кадрів управління (м. Харків).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 7 статтях, 6 із
яких опубліковано у наукових спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК
України, і 3 тезах виступів на конференціях.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків та списку використаної літератури (250 найменувань).
Загальний обсяг дисертації ? 195 сторінок, із них 179 основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі висвітлюється авторське бачення актуальності теми і сучасного
стану її наукової розробки; з’ясовується зв’язок дослідження з науковими
програмами, розкривається його мета, задачі, об’єкт, предмет, методи;
формулюється наукова новизна отриманих результатів, встановлюється їх
практичне значення; наводяться відомості про апробацію результатів
дисертації, публікації та структуру роботи.

У першому розділі – “Теоретичний і методологічний аналіз екологічної
свідомості” – розкрито соціально-філософський аспект поняття “екологічна
свідомість”, розглянуто та проаналізовано її сучасні інтерпретації та
значення для суспільства.

У підрозділі 1.1. – “Екологічна свідомість як категорія соціальної
філософії” – здійснено соціально-філософський аналіз категорії
“екологічна свідомість”. Доведено необхідність розширення і доповнення
цього поняття, а також можливість дослідження екологічної свідомості як
певної форми суспільної свідомості.

До зазначеного поняття зверталися такі вчені, як Р.У. Біджиєва, А.І.
Валітова, Е.В. Гірусов, С.Д. Дерябо, Т.В. Іванова, Е.А. Когай, А.Н.
Кочергін, Ю.Г. Марков, Н.Г. Васильєв, В.О. Скребець, В.О. Сітаров, Л.М.
Яо, В.А. Ясвін. Аналіз існуючих концепцій, переваг і недоліків окремих
точок зору дозволив запропонувати власне визначення поняття “екологічна
свідомість”.

Необхідність формування екологічної свідомості у широкому сенсі слова
розглядається у дослідженні як один із значних кроків до формування
екологічного суспільства. Значущість розвитку такої свідомості потребує
аналізу аксіологічної, споживчої та адаптаційної функції екологічної
свідомості. Аналіз джерел, в яких розглянуто типи екологічної
свідомості, дозволив, розширюючи та доповнюючи наявну класифікацію,
запропонувати власні типи екологічної свідомості. Сучасна динаміка
взаємозв’язків і взаємозалежності природи і суспільства дозволяє
стверджувати, що від вирішення екологічної проблеми залежить майбутнє
людства. Причому, саме формування екологічної свідомості здатне
кардинально змінити ситуацію. Тому розгляд екологічної свідомості як
форми суспільної свідомості, видається можливим для подальших
досліджень.

У підрозділі подано основні принципи, підходи та методи, які дозволили
конструктивно підійти до дослідження розвитку екологічної свідомості як
умови формування екологічного суспільства.

У підрозділі 1.2. – “Світоглядне значення екологічної свідомості” –
з’ясовано, що значення екологічної свідомості як світоглядного феномена
тісно пов’язано з пошуком виходу з екологічної кризи, оскільки
дослідження цього поняття допоможе проаналізувати причини, які викликали
сучасне відчуження між природою і суспільством.

Аналізуючи цю складну проблему, автор формулює світоглядні причини
екологічної кризи, які охоплюють досить широкі аспекти: формування
релігійного світогляду, зокрема “етики протестантизму”, зосередження
цілей і інтересів суспільства на задоволенні зростаючих матеріальних
потреб тощо.

Питання розвитку екологічної свідомості перебуває в тісному зв’язку зі
світоглядною концепцією співвідношення свідомості і буття,
гносеологічною парадигмою принципового пізнання світу. Вирішення
питання про взаємовідносини людини і природи, про їхнє співіснування (у
сучасних умовах можна навіть порушити питання про можливість їхнього
подальшого співіснування взагалі) вимагає більшої конкретності у
визначенні взаємодії об’єктивних і суб’єктивних чинників, оскільки
визнана сьогодні мета розвитку людського суспільства – технічний прогрес
і побудова суспільства загального достатку, ( у принципі суперечать
можливостям подальшої спільної життєдіяльності людини і природного
середовища.

Світоглядне значення екологічної свідомості пов’язано, насамперед,
з необхідністю вирішення найважливішої на сучасному етапі соціальної
проблеми – побудови суспільства, система цінностей якого сприяла б
можливості уникнути екологічної катастрофи. Для цього необхідно
формування іншої системи цінностей, визнання за природою “права голосу”,
надання цінності розвитку особистості кожної людини, а також зміни в
області управління та виховання.

У підрозділі 1.3. – “Передумови формування екологічної свідомості” –
зазначено, що на формування екологічної свідомості мають вплив
різноманітні передумови, основними з яких є соціально-політичні,
матеріально-природні та особистісні.

Соціально-політичні передумови вказують на залежність між рівнем
суспільних відносин, розвитком демократії та прав особистості і
можливістю вирішення екологічних проблем; матеріально-природні
передумови пов’язані з вичерпанням ресурсів і загрозою для подальшого
розвитку цивілізації, а також із захисними явищами самої природи;
особистісні передумови відображають взаємозв’язок духовної природи
людини і сформованого в суспільстві світогляду з існуючими традиціями
природокористування, гармонійною рівновагою між природою і людським
суспільством.

Проаналізовані передумови пов’язані між собою і для подальшого розвитку
екологічної свідомості вимагають такі зміни:

– у соціально-політичному плані – гармонізація міжособистісного і
соціального співробітництва паралельно з еволюцією біосфери й у гармонії
з нею; зняття споживацько-раціонального підходу до природи;

– у природно-матеріальному середовищі – усвідомлення необхідності
визнання за біосферою її самоцінності; відмова від безконтрольного
розвитку економіки без урахування екологічних вимог; переорієнтація
всього соціального прогресу на гармонізацію з живою природою;

– в особистісному плані – надання свободи особистості у всіх її проявах,
особливо у творчому розвитку; створення нового типу екологічної
особистості, відповідальної за природу.

У другому розділі – “Розвиток екологічної свідомості в історичній
ретроспективі” – здійснено історико-філософський аналіз виникнення і
розвитку екологічної свідомості, її значення для суспільства з давніх
часів до сьогодення, показано необхідність змін світоглядних основ
суспільства для подальшого розвитку соціуму в гармонії з природою.

У підрозділі 2.1. – “Елементи екологічної свідомості в доіндустріальних
цивілізаціях” – показано, як за різних історичних умов розвивалися
стосунки між людиною та природою і поступово виникали передумови
сучасного відчуження між ними.

Ставлення людини до природи в історичному аспекті неоднозначне, зокрема
його можна простежити, аналізуючи міфи і стародавні релігійні вірування,
що в основному спрямовані на обожнювання природи і природних явищ (Л.
Леві-Брюль, А. Монгайт). В античній філософії людина аналізується як
частина природи, але більш досконала (Платон, Аристотель). У той же час
антична філософія розглядає неухильне дотримання законів природи як
можливість досягнення блага (Геракліт, Епікур, Сенека, Марк Аврелій).
Філософські концепції античного суспільства ще будувалися на гармонії
людини і природи, явища і об’єкти природи обожнювалися, однак, у
практичному житті така гармонія порушувалася (Пліній Старший, Лукрецій
Кар).

У середньовічному світогляді світ природи розділений на світ небесний і
світ земний. Дуалізм такої діяльності виражено, зокрема, у світогляді
Святого Августина. Християнська релігія виводить людину з природної
сфери, у Біблії людина наділяється виключними правами і владою над
природою. Ця особливість середньовічного світогляду складає одне з
джерел сучасної екологічної кризи  (Л. Уайт).

Повернення до античної гармонії простежується у філософських концепціях
епохи Відродження. Так, М. Кузанський, розглядаючи світ як живий
організм, відновлює античну ідею про людину як мікрокосм, подібний до
макрокосму – природи, а не людину як подобу позаприродного Бога.
Центральне місце у світоглядній доктрині гуманістів епохи Відродження
(Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Парацельса, Пікко делла Мірандоли,
Якоба Бьоме) посідає людина.

Таким чином, у розглянуті епохи взаємодія людини і природи
розвивалася як виокремлення людини з космічного простору, визначення її
автономності і нарешті – визнання її права першості над природою, яка
збереглася до цього часу і стала джерелом конфлікту між природою і
суспільством.

У підрозділі 2.2. – “Науково-технічна і промислова революція
як основа негативно-насильницького ставлення до природи” – аналізується
проблема розвитку екологічної свідомості в європейській філософії від
Нового часу до XX століття.

На формування філософії Нового часу значний вплив здійснили ідеї таких
філософів, як Ф. Бекон, Р. Декарт. У цей час проголошується принцип
пізнання природи емпіричним шляхом, і першочергове значення надається
досвіду. Протиставлення людини та природи простежується від філософії Ф.
Бекона, Т. Гоббса, Р. Декарта до французьких просвітителів (П. Гольбах,
Д. Дідро, Ж. Ламетрі). Пізнавальне ставлення до природи формувалося
також під впливом метафізики й епістемології І. Канта.

Слід зазначити, що не всі європейські мислителі закликали до
утилітарного ставлення до природи. Так, Ш. Монтеск’є, К. Ліней, Ж.
Бюффон вважали, що людина зобов’язана підтримувати рівновагу в природі,
оскільки залежить від природних законів. Альтернативою механістичному
уявленню про природу виступає менш популярне організмічне бачення (Ф.
Шеллінг, І. Ґете). У середовищі романтиків також лунали голоси на захист
природи (Р. Емерсон, Г. Торо). У руслі романтичного неприйняття прогресу
знаходилася і течія “назад до природи”, коріння якої простежуються у
філософії Ж.Ж. Руссо.

Побічною темою того часу була тенденція віри в незмінність природи, яка
досягла найвищого розквіту у філософії Г. Гегеля, хоча в нього були
попередники (Б. Спіноза, Г. Лейбніц, А. Сміт). На думку Г. Гегеля, кризи
взагалі бути не може: як би людина не руйнувала природу, вона все одне
повернеться до тотожної собі “абсолютної істини”.

Отже, відносини людини і природи розвиваються у двох напрямках.
По-перше, існує тенденція єдності людини і природи, заснована на
гармонії. По-друге, висувається позиція щодо зростаючої творчої і
практичної активності людини, і це призводить до подальших протиріч між
людиною і природою. Можна стверджувати, що насильницьке ставлення до
природи благословила філософія зазначених епох.

У підрозділі 2.3. – “Криза традиціоналістського світорозуміння і
напрямки формування екологічної свідомості в XX столітті” – розглянуто
подальші шляхи розвитку світорозуміння, які в цей час характеризуються
пробудженням екологічної свідомості на якісно новому рівні.

(

6

8

D

? I b

1/4

$

»

$

&

(

D

F

v

? ? X

1/4

?

`„

$

„`„

домості на початку XX століття здійснила ідея ноосфери, яку Тейяр де
Шарден висунув як релігійну концепцію, а В.І. Вернадський бачив у ній
перспективу розвитку людського суспільства з керівною роллю розуму.
Унікальна за своїми етичними нормами концепція “благоговіння перед
життям” А. Швейцера полягає в повазі до будь-якого життя, вона відроджує
стародавній принцип “ахімси”. Для західноєвропейської культури в цілому
було характерно твердження, яке розвиває “традиція керування”, що над
природою треба панувати (Дж. Блек, Дж. Пассмор, Р. Атфільд). Еволюція
традиційних теорій соціально-економічного розвитку є основою теорій
“збалансованої економіки” (Г. Клаус, Ф. Сіндбах), “екосоціалізму”
(Р. Бар, О.Улріх), концепції “м’яких технологій” (І. Ілліч, О. Рені, Т.
Розак, Г. Груль, Е. Шумахер та ін.), які намагаються вирішити проблему
взаємодії з природою шляхом зменшення суспільного споживання,
раціонального використання ресурсів, дотримування принципу
саморегулювання природних екосистем тощо.

XX століття у світоглядному і філософському плані дало дуже багато для
розвитку екологічної свідомості: “екологічний імператив” М.М. Моїсеєва,
який стверджує, що людина бере на себе відповідальність за дотримання
“правил безпеки на планеті”; теорія В.Г. Горшкова про необхідність для
людини “вписатися” в природні цикли; “коеволюційна” теорія розвитку,
якої дотримуються багато авторів, зокрема В.І. Данилов-Данилян; теорія
біфуркації; синергетична теорія (І. Пригожин та ін.).

Акценти на проблемах онтології і філософської психології ставлять
представники екологічного напрямку, названого А. Наєшем “глибинною
екологією”, який заперечує цінність людини стосовно до інших видів живих
істот. Роботи Римського клубу (А. Печчеї та ін.) і американського
Інституту всесвітніх спостережень (Л. Браун) відзначають, що основним
завданням у нинішній ситуації є зміна системи цінностей, звернення
суспільної свідомості до цінностей взаєморозуміння, діалогу, толерантних
взаємин.

Таким чином, екологічна свідомість поступово формує парадигму,
відповідно до якої для побудови екологічного суспільства необхідні не
тільки економічні, але й політичні, соціальні і світоглядні зміни.

У третьому розділі – “Елементи екологічного суспільства: тенденції
і протиріччя” аналізуються наявні теорії взаємин із природою в різних
типах цивілізацій, зокрема в Україні.

У підрозділі 3.1. – “Теоретичні основи аналізу перспектив становлення
екологічного суспільства” – розглянуто теорії, які характеризують
поняття “екологічне суспільство” та запропоновано типи суспільств з
огляду на сформовану в них екологічну свідомість.

Досить повно поняття “екологічне суспільство” розглянуто в роботах
А.Д. Урсула, для якого екологічність стає критерієм, структуроутворюючим
принципом соціальної діяльності і соціального розвитку. Теорії
модернізації індустріального суспільства, перегляд принципів суспільного
і промислового розвитку обґрунтовано в роботах Д. Белла, Р. Бара, К.
Клауса, Ф. Сіндбаха, У. Ульріха та ін. Але ці теорії не приділяють
значної уваги світоглядному, філософському аспекту розвитку. Більшою
мірою це питання досліджено в роботах В.І. Вернадського про ноосферу та
працях російських філософів (ідея пневматосфери” П.О. Флоренського,
“Царства Божого” В.С. Соловйова). Здійснений аналіз дозволив
запропонувати етапи розвитку суспільств з огляду на притаманні їм типи
екологічної свідомості, а також запропонувати своє розуміння поняття
екологічного суспільства, в якому основою соціального прогресу є
розвиток особистості.

У підрозділ 3.2. – “Світоглядні традиції суспільств європейського
типу як джерело екологічної небезпеки” розглянуто ідейно-теоретичні і
філософські основи світогляду, властиві американському і
західноєвропейському суспільству, які спричинили сучасну екологічну
кризу.

Оскільки найбільших успіхів у розвитку економіки й створенні
інфраструктури промисловості при інтенсивному використанні природних
ресурсів на своїй і чужій території досягли країни європейського типу,
вивчення стану екологічної свідомості в цих країнах становить інтерес як
можлива модель майбутнього.

Критику основ західної культури і цивілізації здійснено філософами
різних напрямків: Ф. Ніцше, О. Шпенглером, М. Бердяєвим, П. Флоренським,
які вважали, що цивілізація негативно впливає на розвиток особистості. З
цією проблемою пов’язано також питання відчуження, яке розглянуто у
Філософсько-економічних рукописах К. Маркса, роботах Е. Фромма та ін.

У дослідженні показано, що екологічна свідомість країни європейського
типу має досить високий емоційний, когнітивний та діяльностний рівні. Ці
країни приділяють багато уваги питанням екології і здійснюють політику,
спрямовану на захист природного середовища. У той же час існують суттєві
розбіжності між країнами Західної Європи і США щодо цього питання: США
більше орієнтовані на експансію, використання чужих природних ресурсів;
екологічну політику західноєвропейських країн можна назвати більш
“природною”. Однак остання частіше зводиться до короткострокових рішень,
і такого роду діяльність не зачіпає глибинні складові
західноєвропейської цивілізації, яка спрямована на споживання. Сучасний
західноєвропейський тип культури має такі якості, як антропоцентризм,
раціоналізм, технократизм, прагматизм, що відчужують людину від природи
й орієнтують її на панування над нею. Незважаючи на багато досягнень у
законодавчій базі, соціальній і матеріальній сферах, модель країн
європейського типу, на наш погляд, не може стати основою екологічного
суспільства.

У підрозділі 3.3. – “Гармонізація відносин із природою на основі
традиційної східної філософії” (країни Південно-Східної Азії) –
здійснюється аналіз екологічної свідомості країн Південно-Східної Азії,
що стосується питань переоцінки значення традиційних культур.

Східній філософії із самих витоків притаманна відмінність від
західноєвропейського сприйняття світу, уявлення про світ як про єдиний
організм, усі частини якого своєрідно залежать одна від одної. Це
прагнення до єдності знайшло відображення в такому положенні даосизму і
конфуціанства, як “одне в усьому й усе в одному”; вченнях буддизму та
індуїзму про “дхарму”. Відповідно до китайської філософії, від поведінки
людини залежить порядок у Космосі, вона може користуватися природними
ресурсами для підтримки свого життя, але не зловживати цим. Японська
релігія Сінто також учить, що усе в світі має душу і наділено святістю.
Традиції визнання значущості природи, продовжуються й у сучасній
філософській думці Індії (Дев Атма).

Аналіз розвитку західноєвропейського і традиційного східного напрямків
філософії показує процес зближення концепцій. Традиційний
західноєвропейський прагматизм все більше уваги приділяє душі людини,
розвитку особистості. Юаса Ясуа вважає, що такий спосіб мислення виник
із традиційного буддизму і конфуціанства. У західноєвропейській
філософській думці до них найбільш подібний екзистенціалізм, хоча деякі
автори (зокрема Т. Судзукі) бачать помилку екзистенціалізму у тому, що
людське буття розглядається ним тільки як особистість суб’єкта у відриві
від природи.

Таким чином, традиційним цивілізаціям Сходу притаманний високий ступінь
залежності від природи; їхні світоглядні та філософські концепції
орієнтовані на гармонію з природою, але ці суспільства розвиваються
зараз за західноєвропейським зразком і на практиці значною мірою
орієнтовані на споживання й ототожнення успіху з матеріальними благами,
в цьому й криється протиріччя, яке заважає гармонійному екорозвитку з
природою.

У підрозділі 3.4. – “Суспільство, що трансформується, – перенос
авторитарних традицій на відносини з природою (на прикладі України) –
розглянуто сучасний стан екологічної свідомості та перспективи
подальшого розвитку України.

Аналіз екологічної свідомості в колишніх соціалістичних країнах, зокрема
в Україні, показує в цілому високу зацікавленість екологічними
проблемами. На відміну від розвинених країн, тут спостерігається
недовіра до дій державних і адміністративних органів. Доволі високий
рівень екологічної свідомості не підкріплюється розвитком соціальної
активності. Багато в чому таке положення зумовлено недостатнім рівнем
інформованості населення про стан навколишнього середовища і незначними
можливостями впливати на стан справ у цій сфері. У той же час на
державному рівні питання захисту навколишнього середовища вирішуються
недостатньо. У країнах європейського типу Україна може взяти позитивний
досвід: закони із захисту навколишнього середовища, безвідхідні
виробництва, вторинне використання ресурсів, технології виробництва
екологічно чистих товарів тощо, але ніяк не спосіб життя, менталітет
західноєвропейського суспільства, спрямований на споживання.

У той же час специфіка української ментальності зумовлена дією
природних, культурних і соціально-психологічних чинників. Природа
суттєво впливає на формування української ментальності за допомогою
заданих символів. Ця особливість українського менталітету може бути
використана для подальшої екологізації свідомості. Отже створення нової
філософської екофільної парадигми на основі українського менталітету,
зорієнтованого до природи, а також традиції східних суспільств і
позитивного західного досвіду є необхідною умовою побудови екологічного
суспільства.

У підрозділі 3.5. – “Перспективи створення екологічного суспільства”
– обґрунтовується авторське розуміння екологічного суспільства як
суспільства майбутнього.

Екологічним можливо вважати суспільство, розвиток якого не суперечить
природним процесам, яке зацікавлене в якісному розвитку, а не в
експансії за рахунок природи та її ресурсів. Для переходу до
екологічного суспільства людство повинно пройти шлях від надмірного,
нераціонального споживання до альтернативного типу цивілізації, через
екологізацію виховання, розвиток екологічної культури, підвищення уваги
до екологічного фактору, всебічне обговорення екологічних проблем. До
основних рис такого суспільства можна віднести:

– збалансований обмін між людиною і природою, визнання природи
суб’єктом, а не об’єктом, який віддає свої ресурси;

– світоглядну орієнтацію на гармонію з природою, формування екофільного
типу свідомості, розвиток екологічної свідомості в широкому сенсі слова;

– пріоритет на розвиток особистості, творчості і самореалізації людини.

Таким чином, майбутнє суспільство – це не суспільство загального
благоденства, під яким розуміється зростання споживання матеріальних
благ, а суспільство загального розвитку, головним чином, розвитку
гармонійної особистості. Ми не можемо з точністю прогнозувати, як
розвиватиметься особистість, але такий розвиток не повинен бути
пов’язаний із постійним нарощуванням споживання і його ідеалізацією як
метою суспільного прогресу.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні розвиток екологічної свідомості розглянуто
як одну з можливостей становлення екологічного суспільства.

1.Соціально-філософський аналіз поняття “екологічна свідомість”
дозволив стверджувати, що одним із напрямків розвитку суспільства є
формування світоглядних концепцій і соціальних відносин, призваних
подолати сучасне відчуження між людиною і природою.

2.У сучасному світі екологічна свідомість поступово формує парадигму,
відповідно до якої для побудови екологічного суспільства необхідні не
тільки економічні, але й політичні, соціальні і світоглядні зміни.
Імперативом сучасної екологічної свідомості стає турбота про знаходження
і збереження екологічної рівноваги. Екологічна свідомість стає не тільки
відображенням труднощів, з якими стикається суспільство, а й висловоює
також високий рівень суспільного розвитку. Вона відкрита для діалогу і
визнання інтересів і “прав” не тільки суспільства, але й природи. У той
же час екологічна свідомість не заперечує ролі людини, не закликає до
пасивності й ігнорування досягнень науки і техніки. Вона розглядає
людину і природу у світлі нових цінностей, а саме рівноправного розвитку
суспільства і природи.

3.У дослідженні обґрунтовано необхідність розгляду екологічної
свідомості в широкому і вузькому сенсі слова. Значущість цього поняття
диктує необхідність розглянути функції екологічної свідомості в широкому
сенсі слова: аксіологічну, пов’язану з розвитком системи ціннісних
орієнтацій особистості, головним пріоритетом яких стане чистота
біосфери; споживчу, яка вказує на необхідність формування структури
потреб, у яких престиж і самооцінка людини не будуть пов’язані тільки з
кількістю споживання матеріальних благ; адаптаційну – спрямовану на
створення і розвиток психологічної готовності прийняти перебудову
суспільного життя з метою формування екологічного суспільства.

4. У роботі запропоновано і розглянуто такі типи екологічної свідомості:
зацікавлений, виникаючий у суспільстві, коли воно знаходиться в процесі
становлення промислового виробництва і порушення природного середовища
стають явними; тривожний, який виявляється під час виникнення реальної
загрози і її усвідомлення; пристосувальний, що становить розвинуту
екологічну свідомість, яка дозволяє розширювати сферу власних оцінок в
умовах нової екологічної реальності; об’єднуючий, що виникає на стадії
соціальної адаптації, при якій відбувається інтеграція набутого
досвіду; екофільний тип свідомості, який характеризується усвідомленням
пріоритетності екологічних проблем, високим рівнем особистої
відповідальності за долю природи і діяльну участь в її захисті.

5. У дисертації аналізуються соціально-політичні, матеріально-природні й
особистісні передумови, що впливають на зміст екологічної свідомості.
При цьому доводиться, що для реалізації концепції екологічного
суспільства необхідно відмовитися від спрямованості на споживання,
сприяти розвиткові духовних і творчих потреб, а також необхідність
переорієнтації соціального прогресу на людину в її гармонійному розвитку
з живою природою і відмови від споживацько-раціонального ставлення до
природи.

6. Докладний огляд історичних етапів розвитку екологічної свідомості
дозволив запропонувати такі етапи розвитку суспільства залежно від рівня
сформованої в них екологічної свідомості: промислове суспільство,
екологічно- проблемне суспільство, екологічне суспільство. При цьому
показано, що для промислового суспільства характерні зацікавлений і
тривожний типи екологічної свідомості, для екологічно-проблемного
суспільства – пристосувальний і об’єднуючий типи екологічної свідомості;
екологічному суспільству притаманний екофільний тип екологічної
свідомості.

7. На основі вивчення феномена екологічної свідомості здійснено спробу
розглянути можливість становлення екологічного суспільства в різних
умовах розвитку людини і соціуму. Досвід світового розвитку свідчить про
те, що, незважаючи на велику увагу, яка приділяється проблемі взаємин
суспільства і природи, поки що не можна навести приклад суспільства, яке
повною мірою може бути названо екологічним. Існуючі типи суспільств не
можуть служити прототипами екологічного суспільства, усі вони мають
потребу в перегляді пріоритетів розвитку і зміні світогляду. В Україні
екологічна свідомість знаходиться на досить значному рівні, однак, її
подальшому розвитку перешкоджає відчуження більшої частини населення від
можливості прийняття рішень в екологічно значимих галузях. Від
західноєвропейських країн Україна може перейняти позитивні досягнення в
електоральній, законодавчій і технологічній галузях, але у світоглядному
плані більш доцільним для формування екологічного суспільства є
використання своєрідності українського менталітету, орієнтованого на
природу.

8. Засобами досягнення екологічного суспільства можуть бути: екологічна
політика (перетворення екологізації на політичний пріоритет), пропаганда
(іншими словами, формування екологічної свідомості), правове
забезпечення (прийняття законів, які стимулюють захист довкілля),
підвищення уваги до екологічного чинника в урядових органах, громадських
організаціях, економічні вкладення в захист навколишнього середовища
(збільшення частки витрат на екологію в бюджеті).

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Калюжнова О.М. Природа, суспільство і зміна світогляду //
Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна
філософія, педагогіка, психологія. – Харків.: ХВУ, 2000. – Вип. VI. – C.
101–105

2. Калюжнова А.Н. Мировоззренческие аспекты экологической проблемы
// Вестник Харьковского национального университета. “POST OFFICE. Образы
времени – Образы мира”. – Харьков: ХНУ им. В.Н. Каразина, 2000.– № 484.–
С. 183?187.

3. Калюжнова А.Н. Экономико-философский аспект экологических
проблем // Вестник государственного политехнического университета.
Философия. – Харьков: ХГПУ, 2000.– Вип. 120. – С.99–104.

4. Варго О.М. Динаміка екологічної свідомості в Україні // Науковий
вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.
Сковороди. Серія: Філософія. – Харків.: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди, 2004. –
Вип. 15.– С. 95–99.

5. Варго О.М. Проблема становлення екологічного суспільства //
Наукові записки Харківського військового університету. – Харків.:
ХВУ, 2004. – Вип. 1 (19) – С. 188–193.

6. Варго А.Н. Сочетание западных и восточных мировоззренческих
традиций в становлении экологического сознания // Науковий вісник
Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.
Сковороди. Серія: Філософія. – Харків.: ХДПУ ім. Г.С. Сковороди,
2005. – Вип. 19. – С. 80–83.

7. Калюжнова И .М. Экологическое общество – общество
будущего // И.М. Калюжнова, А.Н. Варго; Вісник Міжнародного
слов’янського університету. Серія: Соціологічні науки. – Харків.:
МСУ, 2005. – Том VIII. – №1-2. – С. 38–40.

8. Варго А.Н. Экологическое сознание как понятие социальной
философии // Тези доповідей VI міжнародної науково-практичної
конференції “Наука і освіта 2003”. – Дніпропетровськ, 20–24 січня 2003.–
Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 8–9.

9. Варго А.Н. Развитие экологического сознания как возможность
становления экологического общества // Тези доповідей VIII міжнародної
науково-практичної конференції “Наука і освіта 2005”, Дніпропетровськ
7–21 лют. 2005 р.– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 22–24

10. Варго О.М. Майбутній розвиток і проблеми екологічного
суспільства // Демократичні цінності, громадянське суспільство і
держава: Матеріали XIII Харківських міжнародних Сковородинівських
читань. – Харків, 30 верес. – 1 жовт. 2005 р. – Харків: ТОВ “ПРОМЕТЕЙ
ПРЕС”.– 2005. – С. 28–30.

АНОТАЦІЇ

Варго О.М. Екологічна свідомість як умова становлення екологічного
суспільства. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю – 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. –
Харківський університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. (Харків,
2006.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі екологічної свідомості і
можливості в процесі її розвитку становлення екологічного суспільства. У
роботі здійснено соціально-філософський аналіз поняття “екологічна
свідомість”, яка розглядається в широкому і вузькому сенсі слова;
проаналізовано динаміку екологічної свідомості від стародавніх міфів до
сучасності, що дозволило запропонувати етапи розвитку суспільства
залежно від сформованих в них типів екологічної свідомості та показати,
як поступово людина і суспільство відчужувалися від живої природи. На
основі аналізу стану екологічної свідомості в трьох основних типах
сучасної цивілізації: країнах європейського типу, традиційних
суспільствах Південно-Східної Азії і країні, що трансформується (на
прикладі України), – розглянуто можливість створення екологічного
суспільства. Зазначається, що для сучасної України доцільним є
використання для формування екологічного суспільства своєрідного
українського менталітету, спрямованого на природу. У той же час
екологічне суспільство залишається суспільством майбутнього, що можливо
стане результатом злиття західноєвропейської науки і раціоналізму, а
також властивого для світогляду традиційного сходу уважного ставлення до
природи.

Ключові слова: екологічна свідомість, типи екологічної свідомості,
екологічне суспільство, екологічно-проблемне суспільство, типи
екологічної свідомості, екологічний світогляд, навколишнє середовище,
захист навколишнього середовища.

Варго А.Н. Экологическое сознание как условие становления экологического
общества. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по
специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории.–
Харьковский университет Воздушных Сил им. Ивана Кожедуба.( Харьков,
2006.

Диссертационное исследование посвящено проблеме экологического сознания
и возможности в процессе его развития становления экологического
общества. В работе осуществлен социально-философский анализ категории
“экологическое сознание”, анализируется необходимость пересмотра
классической интерпретации данного понятия с целью расширения и
уточнения его содержания. В качестве основополагающей идеи
рассматривается возможность формирования в обществе экологического
сознания в широком смысле слова, идеи которого в настоящее время
являются в основном принадлежностью индивидуального сознания, как
возможности становления экологического общества.

Анализ развития экологического сознания от древних мифологических форм
до современного состояния позволил предложить типологию обществ в
зависимости от сформировавшегося в них экологического сознания. Это
промышленное общество (заинтересованный и тревожный типы сознания),
экологически-проблемное общество (приспособительный, объединительный
типы сознания) и экологическое общество (экофильный тип сознания).

В диссертационной работе рассмотрены предпосылки, влияющие на
формирование экологического сознания (социально-политические,
материально-природные и личностные). Также предложена вероятностная
модель развития общества, показывающая невозможность дальнейшего
развития цивилизации по пути неконтролируемого роста потребностей.

На основе теоретического анализа и обобщения данных социологических
исследований рассмотрено состояние экологического сознания в трех типах
современной цивилизации: Западной Европы и США, традиционных обществ
Юго-Восточной Азии и трансформирующейся стране (на примере Украины).
Рассмотрены тенденции развития этих обществ с точки зрения возможности
их перехода в экологическое. Отмечается, что ни одно из современных
типов общественных устройств не сочетает в себе черт, необходимых для
становления экологического общества.

Переходные этапы развития общества, как правило, отмечены не только
стремлением к обновлению во всех сферах жизни, но и к смене
мировоззрения. Трансформация украинского общества не исключение. Для
Украины переход к экологическому обществу может быть связан с
использованием положительных наработок в законодательной, электоральной
и технологической сферах, свойственных западноевропейскому обществу и
своеобразного украинского менталитета направленного на природу. Для
этого потребуется перейти от общества нерационального потребления к
альтернативному типу цивилизации, базирующемуся на самоограничении,
которое, чтобы быть действенным, должно основываться не на принуждении,
а на сознательном волеизъявлении.

Диссертационная работа ставит своей целью привлечь внимание к проблеме,
экологизации сознания, которая хотя и рассматривается в
социально-философских исследованиях, но не в плане становления на ее
основе экологического общества. Научные результаты работы могут служить
для дальнейшего исследования проблем экологизации сознания, социальных
представлений об экологическом обществе.

Ключевые слова: экологическое сознание, типы экологического сознания,
экологическое общество, экологически-проблемное общество, экологический
тип личности, экологическое мировоззрение, окружающая среда, защита
окружающей среды.

Vargo А.N. Ecological consciousness as a condition of
ecological society realization . (Manuscript.

Thesis for a Candidate Philosophy degree in speciality 09.00.03 —
social philosophy and philosophy of history .- the Kharkov University of
Air Forces named after Ivan Kozhedub. ( Kharkov, 2006.

The dissertation research is devoted to a problem of ecological
consciousness and opportunity during its development of ecological
society realization. In job the social — philosophical analysis of a
concept «ecological consciousness» is carried out which is considered
in a wide and narrow sense of a word; dynamics of ecological
consciousness from ancient myths up to modernity is analysed, that has
enabled to offer stages of development of a society depending on the
types, generated in them, an ecological consciousness and to show, as
gradually man and society were alienated from an alive nature. On the
basis of the analysis of a condition of ecological consciousness in
three basic types of a modern civilization: the countries of the
European type traditional societies of Southeast Asia and country, which
is transformed (for example of Ukraine), ( the opportunity of creation
of an ecological society is considered. It is marked, that for modern
Ukraine expedient use for formation of an ecological society of original
Ukrainian mentality directed on a nature is. At the same time ecological
society remains by a society of the future, which becomes possible by
result of merge of the West-European science and rational, and also
traditional east, inherent in outlook, of the valid attitude to a
nature.

Key words: ecological consciousness, types of ecological consciousness,
ecological society, ecological-problem society, ecological type of the
person, ecological outlook, environment, protection of an environment.

Відповідальний за випуск

доктор філософських наук, професор

Чаплигін Олександр Костянтинович

PAGE 1

Похожие записи