МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІЩЕНКО ІГОР ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК 612.115:577.1+616-092.19

Еферентна роль різних органів і тканин в регуляції гуморальних
захисно-пристосувальних систем (антиоксидантної, гемостазу та
фібринолізу) в нормі та патології

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Самохвалов Валерій Гаврилович,

Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри нормальної
фізіології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, ст. науковий співробітник Коляда Тетяна Іванівна,

Харківський міський імунологічний центр МОЗ України, завідувач міського
імунологічного центру;

доктор медичних наук, професор Філімонов Володимир Іванович,

Запорізький державний медичний університет МОЗ України, завідувач
кафедри нормальної фізіології;

доктор медичних наук, професор Атаман Олександр Васильович,

Сумський державний університет МОН України, медичний інститут, завідувач
кафедри нормальної та патологічної фізіології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, м.
Київ.

Захист відбудеться “23” березня 2006 року об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському державному
медичному університеті (61022, м. Харків, пр-т Леніна, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного
медичного університету (61022, м. Харків, пр-т Леніна, 4).

Автореферат розісланий “20” лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, професор Терещенко А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реактивність органів як надзвичайно складних та
спеціалізованих конструкцій впливає на одну або декілька специфічних
метаболічних функцій організму. Але й функції органа цілком залежать від
реактивності організму і забезпечуються ним.

Антиоксидантні, гемостатичні та фібринолітичні властивості є в різних
тканинах і органах. Але в кожному з них є свої специфічні відмінності,
які визначають активність цих систем, що не може не впливати на
відповідні гуморальні захисно-пристосувальні системи. Так, наприклад,
відомо, що окремі антиоксиданти мають свої органні відмінності за
складом, що важливо для розвитку і перебігу багатьох хвороб (Мітіна Т.В.
і співавт., 1978; Цебржинський О.І., 2001; Бобирьов В.М. і співавт.,
2002). Тканинна ланка системи гемостазу та фібринолізу також має
особливості, характерні для різних тканин і органів (Astrup T.,
1958-1968; Кузнік Б.І. і співавт., 1974-1980; Скіпетров В.П.,
1978-2005). Більше того, відомо, що гемостатичний і фібринолітичний
потенціали крові в кожній ділянці кровообігу можуть бути різними
(Мочабелі М.С., 1983; Горбунова М.А., 1985-1986; Лагутина М.А., 1986;
Воробйов В., 2004 та ін.).

Однак, до нині про структуру та функції антиоксидантної системи (АОС),
гемостазу і фібринолізу ми судимо за результатами дослідження крові,
отриманої з периферичної вени або капілярів, припускаючи, що її
антиокислювальні, коагуляційні та літичні властивості адекватно
відображають стан цих систем у будь-якому органі, тканині, ділянці
кровообігу (Балуда В.П. та співавт., 1980; Кузнік Б.І., 1989; Міщенко
В.П., 1998; Грицай Н.М., Міщенко В.П., 2000).

Можна припустити, що антиоксидантні, гемостатичні та фібринолітичні
властивості крові в різних ділянках системи кровообігу залежать від
їхніх відповідних тканинних (органних) компонентів. При надходженні в
загальний кровообіг із різних органів (тканин) речовини, які впливають
на антиоксидантні, гемостатичні та фібринолітичні властивості крові,
можуть бути настільки нівельовані, зруйновані, інактивовані в ній, що
важко скласти за показникамі крові чітке уявлення про перебіг
відповідних процесів у тому чи іншому органі.

Однак, до нині немає досліджень еферентної ролі різних органів і тканин
у регуляції захисно-пристосувальних систем крові в нормі та патології,
що й визначає актуальність нашої роботи.

Тому ми поставили перед собою завдання довести в експериментальних
умовах, що зміни реакцій гуморальних захисно-пристосувальних систем
(антиоксидантної, гемостазу і фібринолізу) при експериментальній
патології, деяких хворобах, а також у фізіологічних умовах залежать від
відповідних властивостей органів і тканин, які виконують еферентну роль
у регуляції цих реакцій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження
є частиною комплексної науково-дослідної роботи кафедри нормальної
фізіології Харківського державного медичного університету “Вивчення
системних механізмів індивідуальної стійкості до стресу” (№ державної
реєстрації 0104V002241). Автор виконував розділ, пов’язаний із темою
дисертаційного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження стало доведення
еферентної ролі деяких органів і тканин (головного мозку, міокарда,
слизової оболонки шлунка, кровоносних судин, скелетних м’язів) у
регуляції гуморальних захисно-пристосувальних систем (антиоксидантної,
гемостазу та фібринолізу) при експериментальній патології у тварин,
деяких хворобах у людей, у тварин та людей у фізіологічних умовах.

Відповідно до мети дослідження були сформульовані його завдання:

Вивчити органну специфічність антиоксидантних, гемостатичних та
фібринолітичних властивостей у різних тварин і людей у нормі.

Вивчити особливості антиоксидантних, гемостатичних та фібринолітичних
властивостей у головному мозку, серці, шлунку, кровоносних судинах при
різних експериментальних патологічних процесах у тварин
(емоційно-больовому стресі, безантиоксидантному раціоні, різних режимах
фізичної активності, неповній ішемії головного мозку та його реперфузії,
ішемії міокарда).

З’ясувати еферентну роль тканинної ланки АОС, гемостазу та фібринолізу в
регуляції гуморальних захисно-пристосувальних систем при ішемічній
хворобі мозку – ІХМ (ішемічний інсульт), ішемічній хворобі серця — ІХС
(інфаркт міокарда), виразковій хворобі шлунка в людей.

Визначити особливості реактивності АОС, гемостазу і фібринолізу при
різних м’язових навантаженнях (оздоровчого характеру та тих, що
викликають утомленність) та довести роль судинної стінки і м’язової
тканини в їх регуляції.

Довести роль судинної стінки як еферентного регулятора АОС, гемостазу та
фібринолізу в здорових людей та хворих на ІХМ і гіпертонічну хворобу.

Об’єкт дослідження. Гуморальні захисно-пристосувальні системи
(антиоксидантна, гемостаз і фібриноліз) в нормі та патології.

Предмет дослідження. Еферентна роль деяких органів і тканин (головного
мозку, міокарда, слизової шлунка, кровоносних судин, скелетних м’язів) у
регуляції антиоксидантної, гемостатичної та фібринолітичної систем.

Методи дослідження. Фізіологічні та біохімічні, для вивчення показників
антиоксидантної, гемостатичної та фібринолітичної активності крові,
тканин та органів; клінічні для оцінки розвитку хвороб – ішемічного
інсульту, гіпертонічної хвороби, виразкової хвороби шлунка; статистичні
для з’ясування ступеня достовірності відмінностей параметрів контрольних
і дослідних серій досліджень на тваринах та спостережень на людях.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше доведена органна
специфічність антиоксидантних, гемостатичних і фібринолітичних
властивостей у нормі та патології.

Уперше встановлена еферентна роль мозку, серця, шлунка, скелетних м’язів
та кровоносних судин у регуляції антиоксидантних, гемостатичних і
фібринолітичних властивостей крові (і взаємовідносин між ними) при
різних патологічних процесах у тварин, деяких хворобах у людей, у тварин
і людей у фізіологічних умовах.

Доведено, що при безантиоксидантній дієті та емоційно-больовому стресі
внесок різних органів і тканин у регуляцію захисно-пристосувальних
систем крові (антиоксидантної, гемостатичної та фібринолітичної) різний.

Доведено, що перерозподіл антиоксидантних, гемостатичних та
фібринолітичних властивостей у різних органах і тканинах обумовлює зміни
у відповідних гуморальних системах при експериментальних патологічних
процесах у серці (ішемія міокарда), мозку (неповна ішемія) тварин, а
також має значення в патогенезі ішемічного інсульту, інфаркту міокарда,
виразкової хвороби шлунка в людей.

Обґрунтовано положення про еферентну роль судинної стінки та скелетних
м’язів у регуляції захисно-пристосувальних систем крові
(антиоксидантної, гемостатичної та фібринолітичної) в людей при м’язових
навантаженнях різної інтенсивності та показана роль судинної стінки в
патології, зокрема у хворих на гіпертонічну хворобу, ішемічну хворобу
мозку.

Доведено значення процесів пероксидації, активності антиоксидантної
системи, гемостазу та фібринолізу в розвитку адаптивних (оздоровчих)
фізичних (м’язових) навантажень та навантажень, що спричиняють втому та
зниження функціональних можливостей організму.

Вперше доведено, що органні відмінності антиоксидантних, гемостатичних
та фібринолітичних властивостей мають загальнобіологічний характер та
притаманні як різним лабораторним тваринам (щурам, котам, морським
свинкам, кролям), так і людям.

Практичне значення отриманих результатів. На основі отриманих даних
доповнені знання в галузях патологічної і нормальної фізіології щодо
механізму реактивності та регуляції захисно-пристосувальних систем крові
(антиоксидантної, гемостатичної та фібринолітичної) в нормі та
патології, ролі різних органів і тканин (головного мозку, серця, шлунка,
кровоносних судин, скелетних м’язів) у ньому.

Отримані результати можуть бути використані в експериментальному
моделюванні різних патологічних процесів з урахуванням як особливостей
перебігу реакцій перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), АОС, гемостазу та
фібринолізу в крові та в окремих органах (тканинах), так і виду
експериментальних тварин. Підтвердженням цьому є використання отриманих
у роботі даних в навчальному процесі (під час читання лекцій та
проведення лабораторних занять) на кафедрах патологічної та нормальної
фізіології, біохімії в Українській медичній стоматологічній академії
(УМСА), Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольца,
Харківському державному медичному університеті, Львівському
національному медичному університеті ім. Данила Галицького, Донецькому
державному університеті ім. М. Горького, Запорізькому, Кримському,
Тернопільському державних медичних університетах – Україна.

У клінічній практиці отримані в роботі факти можуть бути використані для
оцінки ПОЛ, активності АОС, гемостазу та фібринолізу залежно від
локалізації патологічного процесу (ураження мозку, серця, шлунка,
кровоносних судин) та їх адекватної корекції, зокрема, медикаментозними
засобами, які впливають на антиоксидантні, коагуляційні та
фібринолітичні властивості крові (антиоксиданти, антикоагулянти,
антиагреганти, фібринолітики або інгібітори фібринолізу). Це знайшло
відображення у роботах низки клінічних кафедр УМСА: внутрішніх хвороб
стоматологічного факультету, факультетської терапії, госпітальної
терапії, кафедр поліклінічної справи, нервових хвороб.

Положення про еферентну роль скелетних м’язів у регуляції захисних
систем крові, висунуті в роботі, можуть бути використані в спортивній
медицині для індивідуального підбору та оцінки виду тренувань, настання
адаптаційного періоду, перетренування, втоми, а також для профілактики
та реабілітації можливих ускладнень, обумовлених руховим режимом у
хворих із хворобами головного мозку, серця, шлунка, кровоносних судин.
Це знайшло відображення у дослідженнях, які виконують співробітники
курсу лікувальної фізкультури УМСА.

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана на підставі власних
результатів, отриманих за період 1990-2003 рр. під час проведення
експериментальних досліджень на базі кафедр нормальної фізіології УМСА
та Харківського державного медичного університету (ХДМУ). Концептуальні
засади роботи, її структура, визначення наукового напрямку, постановка
проблем, мети, завдань дослідження, обґрунтування шляхів їхнього
вирішення, аналіз літературного й експериментального матеріалу,
статистична обробка, інтерпретація отриманих результатів, наукова і
практична новизна, узагальнення та висновки є авторськими. Разом з тим,
оскільки фізіологічні та патофізіологічні експериментальні дослідження,
включаючи вплив факторів зовнішнього середовища різної природи та
інтенсивності на біологічні об’єкти, можуть бути виконані тільки
колективами, монографії та низка наукових статей написані автором
спільно зі співавторами, яким автор щиро вдячний. Аналіз результатів
досліджень проведений за участі наукового консультанта. Вивчення
показників стану ПОЛ та АОС проведено за технічного сприяння ЦНДЛ УМСА
(завідувач ЦНДЛ — д. мед. н., проф. І.П.Кайдашев). У написанні
дисертації не використані ідеї та розробки співавторів публікацій.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
повідомлені на: Міжнародному симпозіумі “Фізіологія та патологія
гемостазу” (Сімферополь, 1994), Всеукраїнській науковій конференції
“Актуальні проблеми гастроентерології” (Київ, 2001), конференції
“Історія та сучасні досягнення фізіології в Україні” (Київ, 2001),
конференції “Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці”
(Львів, 2001), Міжнародній науковій конференції студентів та молодих
вчених “Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини”
(Дніпропетровськ, 2001), IV міжнародному конгресі “Эниология XXI века”
(Одеса, 2002), ІІ міжнародній науковій конференції “Мікроциркуляція та
її вікові зміни” (Київ, 2002), І Всеукраїнському з’їзді фахівців зі
спортивної медицини і ЛФК “Перспективи розвитку спортивної медицини і
лікувальної фізкультури ХХІ століття” (Одеса, 2002), конференції,
присвяченій 100-річчю з дня народження проф., академіка Р. О.
Файтельберга (Одеса, 2003), І Всеросійській науковій конференції
“Клиническая гемостазиология и гемореология в сердечно-сосудистой
хирургии” (Москва, 2003), І Українській конференції з міжнародною участю
“Тромбози в клінічній практиці: профілактика, діагностика, лікування”
(Київ, 2004), науково-практичній конференції з міжнародною участю,
присвяченій 175-річчю з дня народження І.М.Сєченова (Одеса, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 45
праць. Із них — 5 монографій, 24 статті у фахових виданнях України (з
них – 9 без співавторів), 1 стаття у закордонному журналі, 15 тез у
матеріалах конференцій, симпозіумів, з’їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 296
сторінках комп’ютерного тексту, складається з переліку умовних
скорочень, вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів
досліджень, розділу власних досліджень, аналізу й узагальнення
результатів досліджень, висновків і списку використаних джерел
літератури з 392 робіт, серед яких 275 праць авторів України та країн
СНД і 117 робіт зарубіжних авторів. Дисертація містить 89 таблиць та
ілюстрована 59 рисунками (обсяг — 7 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Відповідно до мети і поставлених
завдань були проведені експериментальні дослідження контрольних та
дослідних серій на 310 білих щурах-самцях лінії Wistar вагою 180-500 г
віком 2-3 місяці, 40 морських свинках-самцях вагою 400-510 г, 62
кролях-самцях вагою 2-3,1 кг, 50 безпородних котах переважно самцях
вагою 2-4,5 кг, 10 безпородних собаках-самцях вагою 6-11,7 кг. Проведені
спостереження на 170 людях: здорових та хворих на порушення мозкового
кровообігу (ішемічний інсульт), ІХС, гіпертонічну хворобу, виразкову
хворобу шлунка і тканинах деяких органів і судин 100 людей, що померли.

У зв’язку з поставленими завданнями проводилось моделювання різних
патологічних процесів.

Зокрема, кролям призначали безантиоксидантний раціон (синдром
пероксидації) протягом 100 діб (О.М.Воскресенський, В.В.Вітт, 1971).

Гострий емоційно-больовий стрес (ГЕБС) моделювали перенапруженням
умовно-рефлекторної діяльності мозку тварин — конфліктом аферентних
збуджень за В.Ф.Ведяєвим. У різних групах тварин тривалість стресу була
від 6 хв. до 2 год.

Модель гострої неповної ішемії головного мозку викликали у тварин шляхом
перев’язки обох сонних артерій на 15 хв. під гексеналовим наркозом. У
ряді експериментів після ішемії головного мозку проводили її реперфузію
протягом 15 хв. (М.В.Біленко, 1989).

Модель неповної ішемії міокарда відтворювали шляхом перев’язки лівої
коронарної артерії на 60 хв.

Для визначення ролі м’язової тканини в регуляції ПОЛ, активності АОС і
гемостазу ми скористалися моделлю досліду із вивченням показників крові,
що притікає та відтікає від працюючого скелетного м’яза. Для цього
стимулювали литковий м’яз котів через сідничний нерв електричним струмом
напругою 5 В, частотою 100 Гц протягом 5 та 15 хв. У такі строки брали й
кров із вен та артерій для дослідження.

Рухову активність у тварин (щурів) викликали шляхом бігу на тредбані
конструкції В.В.Алексєєва та В.І.Без’язичного (1969). Усіх
експериментальних тварин протягом 5-6 діб привчали до рівномірного бігу
на тредбані при швидкості руху стрічки 20 м/хв., час бігу — 10 хв. Таке
навантаження вони виконували 6 разів у тиждень протягом місяця
(адаптоване фізичне навантаження – дослід 1). Інша група тварин
виконувала вправу до втоми (надмірне фізичне навантаження – дослід 2).

Досліджувалась кров хворих: на ішемічний інсульт, які перебували на
стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Полтавської обласної
клінічної лікарні (ПОКЛ); на гіпертонічну хворобу (1 стадія), які
перебували на диспансерному обліку лікарів кафедри лікувальної
фізкультури УМСА; на виразкову хворобу шлунка, які лікувалися
стаціонарно в гастроентерологічному відділенні ПОКЛ. Усі хворі були
чоловічої статі віком 40-65 років. Контрольну групу склали практично
здорові чоловіки аналогічного віку. Діагноз захворювань ґрунтувався на
типових клінічних проявах, даних лабораторних та інструментальних
досліджень.

Вивчалися тканини слизової оболонки шлунка, міокарда, мозку, судин –
аорти, мозкових, коронарних людей, які загинули випадково (інтактні) та
померлих від загострення відповідних хвороб. У ряді випадків слизову
оболонку шлунка брали у хворих під час планових операцій у зв’язку з
виразковою хворобою. Слизову шлунка брали безпосередньо із зони виразки,
тканини мозку та міокарда – із зони ішемії.

Вплив дозованого фізичного навантаження у людей вивчали на практично
здорових чоловіках віком 40-75 років, які займались оздоровчим бігом
протягом 5-10 років, пробігаючи за одне тренування від 3 до 15 км 3-4
рази за тиждень із інтенсивністю (швидкістю) 10-12 км/год. Такий режим
тренування відповідав сучасним уявленням про норми оздоровчого бігу
(Душанін С.А., 1982; Мотов В.В., 1983; Мотилянська Р.Е., 1983; Єрьоміна
О.Л., 1994). Контрольну групу склали здорові чоловіки відповідного віку,
які не займалися будь-якими фізичними тренуваннями.

Окрему групу склали хворі на гіпертонічну хворобу (1 стадія) 40-65
років, які займалися бігом протягом 5 років. Ці хворі перебували в
періоді ремісії, були працездатні, не отримували інтенсивного
медикаментозного лікування. Контролем для них були аналогічні хворі за
віком, стадією гіпертонії, які не займалися тренуваннями.

Для оцінки ролі судинної стінки в еферентній регуляції процесів ПОЛ,
АОС, гемостазу та фібринолізу ми використали метод венозної оклюзії
(К.М.Лакін, 1981). Суть цього методу полягає в тому, що кров брали із
вени рук двічі – до накладання манжети тонометра та через 3 хв. після її
зняття. Протягом цього часу в манжеті підтримувався тиск, середній між
систолічним та діастолічним (В.С.Скіпетров, 1999, 2005). На підставі
різниці показників, що вивчалися, до та після манжетової проби ми
оцінювали здатність судинної стінки впливати на досліджувані процеси.

По закінченні експериментів у тварин брали кров в умовах гексеналового
наркозу з правого шлуночка серця шприцом (щури, морські свинки), з
сонної артерії, в яку вставляли канюлю (кролі, коти), з ліктьової вени
(люди) через суху голку без шприца вільною течією в центрифужні
силіконові пробірки. Потім кров змішували із 3,8 % цитратом натрію в
співвідношенні 9:1 та центрифугували при 1500 об/хв. протягом 10 хв. для
отримання тромбоцитної плазми, далі при 3000 об/хв. протягом 30 хв. для
отримання безтромбоцитної плазми. Після евтаназії у тварин брали деякі
тканини для дослідження.

У крові та тканинах досліджували деякі показники ПОЛ, АОС,
судинно-тромбоцитарного і коагуляційного гемостазу та фібринолізу:
перекисну резистентність еритроцитів (ПРЕ), рівень ТБК-активних
продуктів (рівень МДА — малонового диальдегіду за його реакцією з ТБК —
тіобарбітуровою кислотою), активність супероксиддисмутази (СОД),
каталази, відновленого та окисленого глютатіону, кут, час, висоту та
сумарний індекс агрегації тромбоцитів (СІАТ), час рекальцифікації,
тромбіновий час, активований частково тромбопластиновий час (АЧТЧ),
уміст фібриногену, час фібринолізу, етаноловий тест. Дослідження
проводили за методиками, викладеними в “Посібнику з експериментальних
клінічних досліджень в біології та медицині” за редакцією І.П.Кайдашева
(1997), книг “Лабораторные методы исследования системы гемостаза” за
редакцією Е.Д.Гольдберга (1980) та “Диагностика и контролируемая терапия
нарушений гемостаза” (Баркаган З.С., Момот А.П., 2001).

З метою унеможливлення систематичних похибок та отримання достовірних
результатів використовували сліпий, або маскований, метод (blinding, or
masking).

Результати дослідження оброблені за допомогою методів математичної
статистики на персональному комп’ютері IBM за спеціальними програмами.
При цьому обчислювали середні показники М, похибки середніх m, t —
критерій Стьюдента, в окремих випадках — середнє значення зміни
показників ?, похибки середнього значення зміни m, Т – критерій
Уілкоксона, проводили кореляційний аналіз. Вірогідними вважали
відмінності показників при p<0,05. Результати дослідження та їх аналіз. Порівняльна характеристика еферентної функції різних органів у регуляції ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу в різних моделях експериментальної патології. При безантиоксидантній дієті у кролів. Нами встановлено, що безантиоксидантний раціон викликає в крові тварин посилення процесу ПОЛ (ПРЕ зросла з 12,60±0,97 у інтактних кролів до 26,00±1,53 % гемолізу в дослідних, Р<0,001). При цьому послаблюється антиоксидантний захист (активність СОД зменшилася з 2,25±0,18 до 1,48±0,12 од. активності, Р<0,01). У результаті посилення реакцій ПОЛ та спаду активності СОД у крові розвивалася гіперкоагуляція, про що свідчить посилення агрегації тромбоцитів (кут агрегації тромбоцитів збільшився з 59,4±6,25 до 73,5±1,11 град., Р<0,05), скорочення часу рекальцифікації плазми з 86,1±3,16 до 70,2±2,68 сек., (Р<0,001), зниження рівня антитромбіну ІІІ з 89,1±4,29 до 58,3±5,44 %, (Р<0,001) та гальмування фібринолітичних властивостей (збільшення часу фібринолізу з 490,5±16,85 до 668,5±11,29 хв., Р<0,001). Еферентна роль головного мозку, мозкових судин, міокарда, слизової оболонки шлунка в регуляції ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу виявилася неоднаковою. Так, за допомогою порівняльного аналізу показників ПОЛ у цих органах нами виявлено, що в усіх них на фоні безантиоксидантної дієти відбувається збільшення накопичення ТБК – активних продуктів, але особливо вираженим воно було у тканинах міокарда. Активність СОД у органах, що вивчалися, найвищою була в сірій речовині мозку та міокарді, найнижчою – в слизовій шлунка. При безантиоксидантному раціоні вона знижувалась в усіх цих органах, після чого найвищою залишалася в міокарді, найнижчою – в мозку та шлунку. Тромбоцитоактивні властивості були найвищими в слизовій шлунка. Якщо мозкові судини та міокард інтактних тварин мали антиагрегаційну активність (послаблювали агрегацію тромбоцитів субстратної плазми), то слизова шлунка на неї практично не впливала. При безантиоксидантній дієті антиагрегаційні властивості мозкових судин та міокарда послаблювались, а слизова шлунка набувала проагрегаційних властивостей (посилювала агрегацію тромбоцитів у субстратній плазмі). Різних напрямків зміни в органах при безантиоксидантному раціоні в кролів були і з боку коагуляційного гемостазу. Властивості тканин сірої речовини мозку, мозкових судин та слизової шлунка стали більш прокоагуляційними (більшою мірою скорочували час рекальцифікації субстратної плазми, ніж ці тканини в інтактних тварин). У міокарді – навпаки. Прокоагуляційні властивості послаблювались, тобто міокард кролів, які перебували на цій дієті, меншою мірою скорочував час рекальцифікації субстратної плазми, ніж міокард інтактних тварин (рис. 1). Рис. 1. Вплив сірої речовині мозку (1), мозкових судин (2), міокарда (3), слизової шлунка (4) інтактних кролів (світлий стовпчик) та кролів, які перебували на безантиоксидантній дієті (темний стовпчик), на час рекальцифікації плазми (у % до часу рекальцифікації субстратної плазми). Такі особливості розподілу й участі різних органів у регуляції ПОЛ, антиоксидантного захисту та гемостазу не можуть не впливати на перебіг у них патологічних процесів, що слід, безумовно, враховувати в клінічній практиці. При 2-годинному ГЕБС у щурів. ГЕБС викликав посилення ПРЕ з 11,45±0,10 до 17,06±0,10 % гемолізу (Р<0,001), підвищення рівня ТБК – активних продуктів після 1,5-годинної інкубації з 15,05±0,20 до 32,90±0,40 мкмоль/л еритроцитів (Р<0,001) та зниження рівня СОД із 1,16±0,02 до 0,92±0,02 од. активності (Р<0,01) в еритроцитах. Такі зміни призводили до посилення процесів гемостазу. У тварин посилювалась агрегація тромбоцитів (збільшувався кут агрегації з 52,68±2,17 до 58,00±2,20, Р<0,05), скорочувався час рекальцифікації плазми (63,20±0,20 сек. у інтактних тварин та 53,70±1,20 сек. у дослідних, Р<0,01), знизився рівень антитромбіну ІІІ в ній (відповідно 62,40±0,40 % та 50,10±1,20 %, Р<0,05). Посилення згортання крові супроводжувалось активацією фібринолізу (скорочувався його час із 139,60±2,20 хв. до 79,70±1,10 хв., Р<0,05). В усіх тканинах, які ми досліджували (сіра речовина мозку, мозкові судини, міокард, слизова шлунка), ми спостерігали посилення процесів ПОЛ. Активність СОД (рис. 2) у цих тканинах при ГЕБС змінювалася неоднаково. У тканинах мозку та його судинах вона зростала (Р<0,01), а в міокарді та слизовій шлунка, навпаки, знижувалася (Р<0,05 та Р<0,01). Рис. 2. Рівень СОД (одиниці активності) в сірій речовині мозку (1), мозкових судинах (2), міокарді (3), слизовій шлунка (4) щурів під впливом ГЕБС (світлий стовпчик – інтактні тварини, темний - дослідні) Також неоднаково діяв ГЕБС на тромбоцитоактивні властивості різних органів. Якщо тканини мозку та мозкових судин зменшували кут агрегації тромбоцитів у субстратній плазмі відповідно на 51%, P<0,001 та 26%, P<0,05 (тобто проявляли антиагрегаційну активність), то міокард і слизова шлунка посилювали агрегацію (кут агрегації збільшився на 49%, P<0,01 та 13%, P<0,05 відповідно). Подібні зміни виявились і при дослідженні коагуляційного гемостазу (рис. 3). Зокрема, тканини мозку та його судин під дією ГЕБС значно скорочували час рекальцифікації плазми (у порівнянні з інтактними тваринами), що свідчить про посилення їхніх прокоагуляційних властивостей, а тканини міокарда та слизової шлунка його збільшували, тобто їхня прокоагуляційна активність знижувалася. Рис. 3. Час рекальцифікації плазми (% від контролю, контроль прийнято за 100%) у сірій речовині мозку (1), мозкових судинах (2), міокарді (3), слизовій шлунка (4) щурів під дією ГЕБС Ці результати свідчать про те, що в умовах ГЕБС внесок різних органів у регуляцію гуморальних захисно-пристосувальних систем неоднаковий. Так, якщо активація ПОЛ та зниження антиоксидантних властивостей міокарда та слизової шлунка призводили до послаблення їхніх гемостатичних властивостей, то активація ПОЛ та посилення антиоксидантних властивостей у сірій речовині мозку та мозкових судинах – до посилення гемостатичних властивостей у них. Можна вважати, що така реакція міокарда та слизової шлунка є наслідком визволення проагрегантів та прокоагулянтів із цих тканин у кровообіг. Причиною цього, очевидно, є активація ПОЛ, яка призводить до структурних ушкоджень органів, що досліджувалися. Це, зокрема, підтверджено нами у слизовій шлунка, де посилюється процес утворення виразок. При гострій неповній ішемії головного мозку в щурів. У крові дослідних тварин відбувається активація ПОЛ, агрегації тромбоцитів та згортання крові на фоні практично незмінної активності АОС. Реактивність органів при цьому різна. У тканинах мозку та його судинах, міокарді, слизовій шлунка зростає активність ПОЛ. Виняток склали нирки, де активність ПОЛ не змінилась. Активність СОД знижується в усіх цих тканинах, за винятком слизової оболонки шлунка. Мозкові тканини посилюють свої антиагрегаційні властивості при ішемії (табл. 1), про що свідчить зменшення кута агрегації. Міокард та слизова шлунка, навпаки, посилюють агрегацію тромбоцитів (причому, якщо міокард інтактних тварин має антиагрегаційну активність, то їхня слизова шлунка на агрегацію тромбоцитів не впливає). Прокоагуляційні властивості тканин мозку, міокарда не змінюються під час ішемії мозку, а у слизовій шлунка посилюються (збільшується час рекальцифікації). Таблиця 1 Вплив гострої неповної ішемії головного мозку щурів на процеси агрегації тромбоцитів та згортання субстратної плазми при додаванні до неї тканин різних органів (M±m) Показники, що вивчалися Субстратна плазма + фіз.розчин (n=10) Субстратна плазма + екстракт тканини здорової тварини (n=10) Субстратна плазма + екстракт тканини дослідної тварини (n=10) У тканинах сірої речовини мозку Кут агрегації тромбоцитів (градус) 44,50±1,20 24,40±2,40** 11,04±1,1*** *** Час рекальцифікації плазми (сек.) 120,00±4,80 32,00±1,10*** 33,28±1,40** У міокарді Кут агрегації тромбоцитів (градус) 44,50±1,20 36,12±1,40* 46,56±1,40** ** Час рекальцифікації плазми (сек.) 120,00±4,80 26,42±1,20*** 29,40±1,40 *** У слизовій оболонці шлунка Кут агрегації тромбоцитів (градус) 44,50±1,20 46,20±1,40 50,80±1,20** * Час рекальцифікації плазми (сек.) 120,00±4,80 38,40±1,20*** 45,31±2,14*** ** Примітка. *- Р<0,05; **- Р<0,01; ***- Р<0,001; зірочки у першому рядку – порівняння з першим стовпчиком; зірочки у другому рядку – порівняння з другим стовпчиком (тут і далі). При реперфузії головного мозку після його ішемії у щурів. Отримані дані свідчать про те, що після реперфузії у тканинах мозку залишається ще достатньо висока активність процесів ПОЛ, хоча і менш виражена, ніж у період ішемії. Ця реакція супроводжується деяким зростанням активності антиоксидантних ферментів у тканинах головного мозку та його судин (СОД у сірій речовині мозку інтактних тварин - 4,78±0,14 од. активності, при ішемії – 3,91±0,19, Р<0,01, після реперфузії – 4,12±0,16, Р<0,05). Після реперфузії судин головного мозку тромбоцитоактивні властивості сірої речовини мозку та, особливо, його судин практично наближаються до рівня інтактних тварин. Як показали наші дослідження, реперфузія головного мозку після його ішемії викликала послаблення у тих самих тканинах і прокоагулянтних властивостей. При адаптованому та надмірному фізичному навантаженні у щурів. Нами встановлено, що при фізичному навантаженні у щурів (біг на тредбані) реакція систем ПОЛ та АОС різна залежно від виду м’язових зусиль. Так, якщо при адаптованому навантаженні ПРЕ та рівень ТБК – активних продуктів у еритроцитах знизилися, то при надмірному навантаженні реакція була протилежною. Це ж стосується й рівня СОД у еритроцитах, де її активність підвищувалася від адаптованого навантаження та знижувалася від надмірного. У тканинах різних органів при фізичному навантаженні різної інтенсивності реакція ПОЛ була неоднакова (рис. 4). Рис. 4. Рівень ТБК-активних продуктів (ммоль/кг) у різних режимах фізичного навантаження в сірій речовині мозку (1), міокарді (2), слизовій шлунка (3), аорті (4), скелетних м’язах (5) щурів (перший стовпчик – інтактні тварини, другий – адаптоване навантаження, третій – надмірне) Якщо у слизовій шлунка рівень ТБК-активних продуктів практично не змінився, то в мозкових тканинах при адаптованому навантаженні знизився, а від надмірного навантаження – підвищився (в порівнянні з інтактними тваринами, Р<0,05). У міокарді, аорті (Р>0,05), скелетних м’язах
(Р<0,05) рівень ТБК – активних продуктів зростав при адаптованому навантаженні, та ще більшою мірою – при надмірному (міокард, м’язи Р<0,05; аорта Р<0,01). Також по-різному змінювалась активність СОД у цих органах. При адаптованому навантаженні активність СОД зросла в міокарді, а в усіх інших органах, що досліджувалися, знизилася. При надмірному навантаженні вона була нижчою, ніж у контрольних тварин в усіх органах. Однак у порівнянні з щурами, які виконували адаптовані навантаження, спостерігалися деякі відмінності. У сірій речовині мозку, аорті, скелетних м’язах активність СОД зросла, тоді як у міокарді та слизовій шлунка – спала. Під дією адаптованого фізичного навантаження у крові зменшувалась агрегація тромбоцитів, подовжувався час рекальцифікації плазми, зростав рівень антитромбіну ІІІ, активувався фібриноліз. У другій групі тварин (надмірне навантаження) в цих показниках, крім фібринолізу, який ще більш активувався, зміни були прямо протилежними – посилення агрегації, пришвидчення часу рекальцифікації, зниження антитромбіну ІІІ. Характер цих змін значною мірою залежав від тих зрушень тромбоцитоактивних та гемокоагулюючих властивостей, які ми виявили в різних органах. Усі досліджені органи при адаптованому навантаженні знижували агрегаційну активність тромбоцитів у порівнянні з інтактними тваринами (кут агрегації зменшився). При надмірному навантаженні навпаки – агрегація тромбоцитів посилювалась як у порівнянні з першою дослідною групою тварин, так і з інтактними щурами. Цим можна пояснити зниження агрегації крові в адаптованих до бігу щурів та посилення її у тварин другої групи. Ми проаналізували і прокоагулянтні властивості тканин різних органів при різних видах навантаження. Усі тканини органів, отриманих від першої групи дослідних щурів, подовжували час рекальцифікації у порівнянні з інтактними тваринами, що свідчить про ослаблення їхніх прокоагулянтних властивостей та може бути пов’язано з вивільненням тромбопластину з них. У другій дослідній групі (надмірне навантаження) ми спостерігали пришвидшення часу рекальцифікації плазми під впливом усіх органів, крім слизової шлунка, що свідчить про посилення їхніх прокоагулянтних властивостей. Винятком була слизова шлунка, в якої ці властивості ставали ще слабшими, ніж у щурів першої групи. Таке ослаблення прокоагуляційних властивостей слизової на фоні зниження в ній активності СОД та різкого ослаблення її фібринолітичних властивостей є сприятливим фактором для можливого утворення виразок у ній у відповідь на надмірне навантаження. Фібринолітичні властивості органів, що досліджувалися, змінювались, як і всі інші, по-різному в обох групах тварин із різним режимом бігових навантажень. Отже, порівнюючи реакції ПОЛ, активність СОД, агрегацію тромбоцитів, гемостатичні та фібринолітичні функції крові з цими ж властивостями у тканинах різних органів, можна констатувати, що зміни, які спостерігаються нами у крові, багато в чому обумовлені перерозподілом цих властивостей у тих чи інших тканинах. Вивільняючи у кровообіг або, навпаки, адсорбуючи з нього ті чи інші сполуки, які впливають на реакції ПОЛ, АОС, гемостаз та фібриноліз, ці органи є, безумовно, регуляторами відповідних процесів у організмі. Тканини мозку як еферентні регулятори процесів ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу при ішемічній хворобі мозку (ІХМ) у людей. При ІХМ у людей ми виявили досить помітні зміни реакцій ПОЛ та активності антиоксидантних ферментів у крові (в еритроцитах зростає рівень ТБК – активних продуктів, окисленого глутатіону, Р<0,01, знижується активність СОД на 37,7%, Р<0,05), активацію агрегації тромбоцитів (виріс СІАТ, зменшилися висота і час агрегації), посилення згортання крові та навіть внутрішньосудинне її згортання (у два рази підвищився рівень фібриногену, Р<0,01; більш ніж у два рази виріс етаноловий тест, Р<0,01; більш ніж у три рази знизився рівень антитромбіну ІІІ, Р<0,001). Ці зміни гемостазу поглиблюються ще й суттєвим гальмуванням фібринолітичної активності крові (час фібринолізу достовірно збільшується на 25,6%). У померлих хворих на ІХМ ми дослідили вплив ділянок сірої речовини мозку, взятих із зони ішемії, на агрегацію тромбоцитів та згорталбні властивості субстратної плазми. Виявилося, що під впливом цих тканин, у порівнянні із такими самими ділянками мозку, взятими в померлих людей з інтактним мозком (“здорових”), різко підвищуються агрегаційні властивості тромбоцитів у субстратній плазмі. Якщо під впливом тканин інтактного мозку агрегація тромбоцитів знижувалася, то аналогічні тканини із зони ішемії мозку від хворих на ІХМ мали прямо протилежну дію: наприклад, кут агрегації виріс на 12,9% (Р<0,01), висота агрегації - на 21,11% (Р<0,01) у порівнянні зі здоровими людьми. Тканини мозку, отримані від померлих людей зі здоровим мозком, мають виражені прокоагулянтні та фібринолітичні властивості (час рекальцифікації зменшують у 6 разів (Р<0,001), час фібринолізу - майже у 2 рази (Р<0,001)). Тканини мозку з ішемічної зони у хворих проявляли ще вищу прокоагулянтну активність (час рекальцифікації зменшився на 34% (Р<0,01) у порівнянні з інтактними). Фібринолітичні властивості цих тканин, навпаки, ослаблювалися (час фібринолізу збільшився на 40% (Р<0,05)). Аналіз цих результатів показує, що тканини мозку у хворих на ІХМ відрізняються своїми тромбоцитоактивними і гемокоагулюючими властивостями від тканин здорових людей: мають більшу агрегаційну, прокоагулянтну та антифібринолітичну здатність. Тому не випадково у крові людей, хворих на ІХМ, зростають показники агрегації тромбоцитів, згортання крові та гальмується фібриноліз. Такий паралелізм змін у крові та тканинах мозку вказує на їхню пряму участь у цих реакціях при ІХМ та їх регуляції. Тканини міокарда як еферентні регулятори процесів ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу при ішемії міокарда в щурів. Ішемія міокарда в щурів призводить до посилення ПОЛ (зростають ПРЕ та рівень ТБК – активних продуктів) та зниження активності антиоксидантних ферментів (СОД і каталази) в еритроцитах. У міокарді також виріс рівень ТБК – активних продуктів (із 12,43±1,90 до 17,02±1,76 мкмоль/кг, Р<0,05) та знизилась активність СОД (0,90±0,03 од. активності в інтактних тварин та 0,61±0,01 у дослідних, Р<0,01) і каталази. Такі зміни в тканинах міокарда вказують на те, що вони мають суттєвий внесок у регуляцію цих реакцій у крові. Можна було очікувати, що ці зміни міокарда вплинуть на показники згортання як у крові, так і в ньому самому. При ішемії міокарда його тромбоцитоактивні властивості посилюються (збільшується кут агрегації, СІАТ, агрегація пришвидшується). Час рекальцифікації та тромбіновий час у дослідних тварин під впливом тканин міокарда зростають у порівнянні з інтактними, що свідчить про їхню нижчу прокоагулянтну активність. Якщо міокард контрольних щурів активував фібриноліз (скорочував його час), то міокард дослідних – гальмував (табл. 2). Таблиця 2 Вплив ішемії міокарда щурів на тромбоцитоактивні та гемокоагулюючі властивості його тканин (М±m) Показники, що вивчалися Субстратна плазма +фіз. розчин (n=10) Субстратна плазма + тканини міокарда контрольних тварин (n=10) Субстратна плазма + міокард тварин після ішемії (n=10) Кут агрегації тромбоцитів (градус) 46,20±4,20 50,00±2,80 66,00±4,60* ** Висота агрегації тромбоцитів (мм) 101,10±4,10 104,00±3,80 109,00±4,00 Час агрегації (хв.) 15,00±1,60 14,00±1,70 10,20±0,60** * СІАТ (%) 31,40±2,40 26,40±2,20* 38,60±2,30* ** Час рекальцифікації (сек.) 160,00±11,00 68,00±4,80** 92,10±4,12 * Тромбіновий час (сек.) 30,00±1,00 31,00±1,10 35,00±1,40* * Фібриноліз (хв.) 200,00±6,40 165,00±5,60* 204,00±4,80 * У крові тварин після ішемії міокарда ми спостерігали посилення агрегації тромбоцитів (підвищуються кут і висота агрегації, СІАТ), скорочується час рекальцифікації, тромбіновий час, знижується вміст антитромбіну ІІІ, що є ознакою активації гемостазу. Активується в цих тварин і фібриноліз (скорочується час розчинення фібринового згустку). Така реакція не є випадковою, тому що ішемія міокарда супроводжується його морфологічними змінами, а це призводить до розпаду частини клітин міокарда, їх потрапляння у кров і як наслідок - до посилення ПОЛ та активації гемостазу. Можна вважати, що ослаблення прокоагулянтних і фібринолітичних властивостей міокарда після його ішемії свідчить про вивільнення прокоагулянтів та фібринолітичних агентів у кров. Це й призводить до посилення саме цих властивостей крові в дослідних тварин. Отже, можна констатувати, що в умовах такої експериментальної моделі патології серця як його ішемія воно проявляє еферентну здатність, забезпечуючи регуляцію ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу. Тканини міокарду як еферентні регулятори процесів ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу при ІХС у людей. За нашими даними у крові хворих на ІХС вищий рівень вільнорадикального окислення ліпідів, знижена антиоксидантна забезпеченість організму в порівнянні зі здоровими. Аналізуючи активність реакцій ПОЛ та ферменту СОД у тканинах міокарда померлих від ІХС (інфаркту), ми виявили суттєві зсуви цих показників. Так, у тканинах міокарда хворих різко зростав рівень ТБК – активних продуктів як до, так і після 1,5-годинної інкубації та знижувалась активність СОД . Такі зміни у тканинах серця, природно, не могли не впливати на вказані реакції в інших тканинах та, особливо, у крові (зокрема в еритроцитах), що ми й виявили у цих хворих. Крім того, можна було очікувати суттєві зміни показників гемостазу. Ми виявили, що агрегаційні властивості тромбоцитів у хворих на ІХС вищі за тіж властивості тромбоцитів здорових людей. Про це свідчить збільшення кута агрегації на 7,3%, висоти агрегації на 14,3% (P<0,05). У хворих на ІХС відбувалося значне скорочення часу рекальцифікації плазми, збільшення кількісті фібриногену в крові, гальмування фібринолізу. З одного боку, такі зміни пов’язані з активацією ПОЛ та ослабленням антиоксидантних властивостей крові та тканин міокарда. Однак можливе й виділення речовин, які впливають на показники гемостазу та фібринолізу, безпосередньо з самих тканин міокарда, внаслідок чого в них мають змінюватися їхні тромбоцитоактивні, гемокоагулюючі та фібринолітичні властивості. Наші дослідження, проведені з тканинами міокарда та коронарних артерій, повністю підтвердили ці припущення. Виявилося, що ділянки міокарда та коронарних артерій, отримані із зони ішемії, практично не гальмували агрегацію тромбоцитів, як це властиво здоровим тканинам серця, взагалі практично не впливаючи на неї. Вони також проявляли менш виражені прокоагулянтні властивості. Так, якщо тканини інтактного міокарда зменшують час рекальцифікації на 71,3%, а коронарних судин - на 40,8%, то міокард хворих на ІХС - відповідно на 57,2% (P<0,01) та 30,6% (P<0,05). У тканинах серця хворих на ІХС менш виразні й фібринолітичні властивості. Якщо під впливом тканин інтактних міокарда та коронарних судин час розчинення згустку скоротився на 40,4% та 39,5% відповідно, то під впливом тканин серця і коронарних судин хворих – на 13,6% та 8,6%. Ці дані переконують нас у тому, що з тканин як міокарда, так і коронарних артерій при ІХС відбувається вивільнення прокоагулянтів та фібринолітичних речовин у кровообіг, що може викликати зміни цих функцій у крові. Отримані дані багато в чому нагадують результати, отримані в експериментах на тваринах із ішемією міокарда, та свідчать про те, що тканини серця (міокард і коронарні артерії) є еферентними регуляторами реакцій ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу. Слизова оболонка шлунка як еферентний регулятор процесів ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу при виразковій хворобі шлунка в людей. У таких хворих зростають показники ПОЛ у порівнянні зі здоровими людьми. Про це, зокрема, свідчить як підвищення відсотка гемолізу еритроцитів, так і накопичення в них ТБК–активних продуктів у процесі інкубації. Активність СОД у хворих на виразку шлунка різко падає, майже у три рази. Також у цих хворих посилюються агрегаційні властивості тромбоцитів. Про це свідчать зростання кута агрегації тромбоцитів на 16,6%, часу агрегації - на 29,1% (P<0,01). У хворих також коротшав час рекальцифікації плазми та вміст антитромбіну ІІІ, що є ознакою посилення гемокоагуляції. Крім того, в їхній крові гальмується фібриноліз (тривалішим стає час розчинення фібринового згустку). Активація мікроциркуляторного та коагуляційного гемостазу, що виникає у крові, та гальмування фібринолізу безумовно можуть призводити до внутрішньосудинного згортання крові з розвитком стазу, ішемії, гіпоксії у слизовій шлунка хворих на виразку. До того ж у ній зростає ПОЛ. У слизовій шлунка, як свідчать наші дані, зростає накопичення ТБК–активних продуктів у порівнянні зі здоровими людьми. Активність СОД у слизовій шлунка хворих знижується на 25,8% (P<0,01). Під впливом слизової оболонки, яку отримали у прооперованих хворих із приводу виразкової хвороби, відбувається посилення агрегації тромбоцитів. Про це свідчить збільшення кута агрегації на 11,25%, висоти агрегації - на 17,24% (P<0,01), скорочення часу агрегації на 13,42% (P<0,05) під впливом слизової шлунка хворих відносно слизової інтактного шлунка. Крім того, прокоагулянтні властивості слизової оболонки шлунка, ураженої виразковою хворобою, стають виразнішими (більшою мірою підвищується час рекальцифікації – на 23,66% (P<0,01) у порівнянні з інтактною). Також вона має менше активаторів плазміногену, тому що час розчинення фібринового згустку подовжується на 12,9% (P<0,05). \ x I TH ae o u & F ° e ? ? A ( T V X Z Z \ x z ? D F r i ? ? A '†(j+Z.?123///////iaeUEUUUU3/4Uµ? & & & th th слизовій шлунка хворих підтверджують факт участі цього органа у місцевих реакціях ПОЛ та гемостазу та є доказом еферентної ролі її в загальному кровообігу. Нарешті, отримані дані підтверджують роль реакцій ПОЛ, АОС та гемостазу в патогенезі утворення виразок слизової оболонки шлунка. Скелетні м’язи як еферентні регулятори гуморальних захисно-пристосувальних систем при електричному стимулюванні литкових м’язів у котів. З наших даних випливає, що функціонуюча м’язова тканина стимулює захисні функції крові. Зокрема, це стосується антиоксидантних її властивостей. Про це свідчить зменшення ПРЕ до 15 хв. стимуляції на 45% у порівнянні з контролем, де артеріовенозна різниця була 18,7%, та збільшення артеріовенозної різниці активності СОД у ті ж строки з 27,2% до 72,8%. Зміни рівня каталази хоча виявилися недостовірними, але мають явну тенденцію до зростання. Привертає увагу той факт, що після електростимуляції її вміст у крові зростає в порівнянні зі станом спокою. Вже через 5 хв. стимуляції її активність зростає в артеріальній крові на 44,23% та у венозній - на 58,71%. Отже, рівень СОД і каталази в крові зростає в процесі м’язової діяльності. Дослідження гемокоагулюючих властивостей крові показали, що в крові, що відтікає, вони в перші хвилини посилююються, однак до 15 хв. стимулювання значно послаблюються. Так, артеріовенозна різниця за часом рекальцифікації на 15 хв. зростає: якщо в контролі вона була –4%, то через 5 хв. +9,6%, а через 15 хв. вона збільшилась до –19,1%. Такі зміни пов’язані, на наш погляд, із вивільненням у кровообіг у перші 5 хв. роботи м’язів прокоагулянгтів, а надалі – антикоагулянтів (наприклад, антитромбопластинів). Щодо фібринолітичних властивостей, то до фізичного навантаження вони у венозній крові були більшими, ніж у артеріальній, на 35,8%. Через 5 хв. навантаження вони різко слабішають, про що свідчить збільшення часу фібринолізу у вені порівняно з артеріями на 93,1%. Очевидно, зі м’язів вивільняються інгібітори фібринолізу. Однак уже за 15 хв. відбувається зворотна реакція – посилення фібринолітичної активності (у венозній крові на 21% час фібринолізу коротший). Необхідно звернути увагу на те, що в усіх пробах крові після початку м’язової діяльності час фібринолізу був меншим від початкового. Ми вважаємо, що це обумовлено вивільненням у кровообіг із м’язів активаторів фібринолізу. Отже, м’язова діяльність посилює захисні властивості крові (антиоксидантні, гемостатичні та фібринолітичні), що вказує на еферентну роль м’язів у регуляції цих реакцій, та може бути використана як метод немедикаментозної корекції хвороб, що супроводжуються змінами активності гуморальних захисно-пристосувальних систем (антиоксидантної, гемостазу та фібринолізу). Показники ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу в симетричних судинах нижніх кінцівок та стегнових м’язах котів. Ми виявили, що в нормі у тварин (котів) деякі показникі згортання крові в правій та лівій стегнових венах мають відмінності, тобто асиметричні в нормі. Ці асиметрії неоднакові: в одних тварин показники згортання крові за амплітудою та спрямованістю переважали справа, в інших – зліва. Наші дослідження показали, що ці асиметрії залежать від активності гемокоагуляційних та фібринолітичних компонентів стегнових м’язів, через які проходить кров. Нами встановлено, що в стегнових м’язах вони також неоднакові справа та зліва (асиметричні). Судинна стінка як еферентний регулятор ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу в умовах норми та патології в людей. З появою простого і надійного способу оцінки функціональної активності системи гемостазу (манжетова проба), заснованого на створенні тимчасової гіпоксії судин (К.М.Лакін та співавт., 1981; В.П.Скіпетров та співавт., 1999, 2005), виникла можливість досліджувати більш детально еферентну роль судинної стінки не тільки в реакціях коагуляційного гемостазу та фібринолізу, але й судинно-тромбоцитарного гемостазу, ПОЛ та АОС. У здорових людей. За даними В.П.Скіпетрова та співавторів (1999, 2005), після манжетової проби у крові здорових людей виявлено підвищення рівня МДА, на підставі чого автор діходить висновку, що в разі 20-хвилинної гіпоксії (а саме на такий строк у досліді накладається манжетка) виникає дефіцит кисню, порушується окислення та активується ПОЛ. У наших дослідженнях манжетова проба була значно коротшою, всього 3 хв., і ми не спостерігали у крові активації ПОЛ. Однак у крові після манжетової проби зростала концентрація загального та відновленого глутатіону. Інші показники ПОЛ та антиоксидантного захисту не змінювалися. Ця реакція супроводжувалася ослабленням у крові агрегаційних властивостей еритроцитів. Як випливає з наших даних, короткочасна гіпоксія, що створюється манжеткою в судині, активує фібриноліз (час фібринолізу скорочується на 9%, P<0,05). Ці дані збігаються з даними В.П.Скіпетрова та співав. (1999), які отримали пришвидшення фібринолізу на 17%. Однак більш виражена реакція пояснюється, очевидно, більшою експозицією під час проведення проби. Наведені результати свідчать про те, що у здорових людей зі стінки кровоносних судин можуть вивільнятися антиоксиданти й активатори фібринолізу, що й призводить до зростання цих показників у крові. Взаємозв’язок же між посиленням антиоксидантних та фібринолітичних властивостей крові підтверджується даними В.Л.Філатової (1996). У експериментах на тваринах ми показали, що при патологічних реакціях (наприклад, неповній ішемії головного мозку) відбувається “вимивання” з ділянки ішемії тканин, зокрема судин, факторів, що впливають на ПОЛ, АОС та гемостаз. Чи можна за манжетовою пробою оцінювати реакцію виділення різних біологічно активних сполук із судинної стінки при патології? Відповідь на це питання ми дали у наступному підрозділі роботи, де подані результати дослідження хворих на гіпертонічну хворобу. При гіпертонічній хворобі. Після проведення манжетової проби у хворих на гіпертонію виявилося, що в еритроцитах цих людей після проби у крові посилюється перекисний гемоліз еритроцитів. Якщо у здорових людей після проби ПРЕ не змінювалась, то у хворих на гіпертонію вона була більшою, ніж у здорових, до проби (у 2 рази), а після проби ще зростала (на 17%, P<0,01). У порівнянні останнього показника зі здоровими людьми збільшення ПРЕ відбувається майже у 4 рази. Рівень ТБК–активних продуктів у хворих був також вищим ще до проби (у порівнянні зі здоровими). Після проби він підвищився. Активність антиоксидантних ферментів у хворих була нижчою, ніж у здорових. Якщо судини здорових людей вивільняли у кровообіг у наслідок оклюзії глутатіон, то у хворих ця реакція була відсутньою. Крім того, активність СОД у хворих знижувалась у крові як до проби (на 63,2%), так і після неї (на 63,26%) у порівнянні зі здоровими людьми. Показник відновленого глутатіону у хворих також зменшувався в порівнянні зі здоровими після венозної оклюзії. Вказані зміни свідчать про те, що у хворих на гіпертонію судинна стінка не вивільняє антиоксидантні ферменти, а продукує ТБК–активні продукти (зокрема, МДА). Очевидно, вихід МДА зі стінки судин у таких хворих і сприяє зростанню цього показника у крові та посилює її гемостатичний потенціал. Останнє пов’язано також з безпосереднім визволенням прокоагулянтів з судин. У здорових людей після манжетової проби кут агрегації тромбоцитів зменшується на 30%, у хворих – на 12% (P<0,05). Це характерно і для інших показників агрегатограми, хоч і меншою мірою, що є свідченням зниження антиагрегаційної активності судинної стінки. У тому, що в судинній стінці хворих відбувається зниження антиагрегаційної активності, свідчать дані її дослідження на трупному матеріалі. Виявилося, що якщо інтактні коронарні артерії у людей (тих, що загинули від автокатастроф) знижували кут агрегації тромбоцитів на 16%, то у хворих він збільшувався на 15,6%. Аналогічні зміни в антиагрегаційних властивостях аорти у хворих на гіпертонію відмічала і А.І.Гогунська (1988). Час рекальцифікації у здорових людей майже не змінюється після манжетової проби, а у хворих він скорочується на 10%. Час фібринолізу у хворих більший, ніж у здорових, як до, так і після проби. Однак, якщо різниця між показниками до та після проби у здорових склала 9,42%, то у хворих – 9,6%. Це свідчить про те, що судинна стінка у здорових людей та хворих на гіпертонію визволяє активатори фібринолізу однаковою мірою. Отже, у хворих на гіпертонію судинна стінка вивільняє менше інгібіторів агрегації, а також прокоагулянти й активатори фібринолізу, що обумовлено стимуляцією в ній ПОЛ (посилення виведення МДА із судини та зниження в ній активності антиоксидантних ферментів). При порушенні мозкового кровообігу (ішемічному інсульті) в людей. У хворих на ішемічний інсульт у крові зростають показники ПОЛ, послаблюється антиоксидантний захист та посилюються коагуляційні властивості, що підтверджено нами в попередніх дослідах. Судинна стінка таких хворих зазнає участі в цих змінах крові. Зокрема, після манжетової проби у крові зростає ПРЕ на 21% (P<0,05), а в порівнянні з аналогічною пробою у здорових – більше, ніж у 4 рази (P<0,01). Привертає увагу той факт, що у хворих узагалі початковий рівень ПРЕ вищий у 3 рази, ніж у здорових людей (P<0,01). Рівень ТБК – активних продуктів до інкубації у пробі після оклюзії вищий у хворих на ішемічну хворобу мозку, ніж у здорових. Після інкубації він ще підвищується та стає вищим на 21,5% (P<0,05) у порівнянні з показником до проби у хворих та у 3 рази (P<0,01) – в порівнянні зі здоровими людьми. Зміни активності антиоксидантних ферментів у хворих до та після манжетової проби виявилися несуттєвими. У порівнянні зі здоровими також великої різниці немає, хоч у здорових судинна стінка вивільняє у кровообіг глутатіон. Усі ці результати свідчать про те, що із судин хворих на ішемічний інсульт у кровообіг надходять продукти ПОЛ та припиняється вихід антиоксидантних ферментів. Судинна стінка у таких хворих набуває виражених проагрегаційних властивостей. Про це свідчить зростання кута агрегації у пробі після оклюзії у хворих у порівнянні з пробою до неї та пробою у здорових. Аналогічні зміни і за іншими показниками агрегатограми. Про те, що саме зниження антиагрегаційної активності стінки судин (посилення її проагрегаційних властивостей та виділення інгібіторів агрегації у кров) відбувається при цій хворобі, свідчать і результати, отримані нами при дослідженні судин у померлих. Ми виявили, що в середній мозковій артерії здорових людей, які загинули в автокатастрофах та не мали хвороб судин мозку, антиагрегаційні властивості високі, а в померлих від ішемічного інсульту – низькі. У крові хворих різко знижувався рівень антитромбіну ІІІ як до, так і після манжетової проби. У хворих, у порівнянні зі здоровими, ми спостерігали інгібування фібринолізу в обох пробах. Час фібринолізу після манжетової проби скорочувався і у здорових, і у хворих, що свідчить про вивільнення із судинної стінки активаторів цього процесу. Отже, при ішемічному інсульті відбувається надходження із судинної стінки прооксидантів, активаторів агрегації тромбоцитів та фібринолізу, які безумовно відіграють роль у патогенезі цієї хвороби. У здорових людей під дією фізичного навантаження. Судинна стінка під дією занять фізичними вправами циклічного (адаптованого) характеру посилює вивільнення у кров антиагрегантів (кут агрегації до манжетової проби 61,50±1,19 град., після – 44,60±1,15, Р<0,001), антикоагулянтів (антитромбін ІІІ до проби 117,18±2,04 %, після – 180,40±2,20, Р<0,05). У разі надмірних навантажень вона вивільнює прооксиданти (ПРЕ до проби 6,90±0,15 % гемолізу, після – 8,33±0,35, Р<0,01), прокоагулянти (час рекальцифікації безтромобоцитної плазми до проби 170,13±4,65 сек., після – 154,00±6,40, Р<0,05), зменшує надходження антиоксидантів (СОД до проби 1,59±0,07 од. активності, після – 1,37±0,06, Р<0,05). Усі ці дослідження вказують на еферентну роль судинної стінки в регуляції ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу під час фізичних навантажень різної інтенсивності. У хворих на гіпертонічну хворобу під дією дозованого фізичного навантаження. Отримані результати підтверджують можливість виділення із судинної стінки речовин, що впливають на процеси ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу у хворих на гіпертонію. Тому у хворих, які займалися фізичними тренуваннями адаптованого характеру, знижується рівень ПОЛ, посилюється антиоксидантний захист, знижуються агрегація тромбоцитів, коагуляційна активність крові та посилюється її фібринолітичний потенціал. Усі ці зміни спрямовані на послаблення тих чи інших проявів хвороби. Усе це дозволяє нам констатувати, що судинна стінка є потужним регулятором процесів ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу в умовах норми (у здорових людей при фізичному навантаженні) та патології. Такими ж регуляторами цих процесів є різні органи (головний мозок, міокард, шлунок, скелетні м’язи) та регіони кровообігу (мозковий, коронарний, у скелетних м’язах), що свідчить про мозаїчність гуморальних захисно-пристосувальних систем – антиоксидантної, гемостазу і фібринолізу в нормі та патології. Особливості реакцій ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу в крові та головному мозку і мозкових судинах різних тварин і людей. У крові, тканинах головного мозку та мозкових судинах різних лабораторних тварин і людей процеси пероксидації й активність антиоксидантних ферментів (зокрема супероксиддисмутази - СОД) мають видові відмінності. Вони полягають у тому, що найактивні реакції ПОЛ відбуваються у крові та тканинах кролів (наприклад, рівень ТБК-активних продуктів у крові - 48,12±6,81 мкмоль/кг), а найслабші – в крові людини (відповідно 4,53±0,21). Активність же СОД має прямо протилежну направленість (наприклад, у тканинах мозку кролів – 1,26± 0,17 од. активності, а в людей – (1,46±0,11). Виявлені нами особливості реакцій ПОЛ у тканинах мозку, мозкових судин та крові впливають на показники гемостазу в них. Нами виявлено, що показники коагуляційного гемостазу мають суттєві відмінності у тварин та людини. Так, час рекальцифікації (характеризує гемостаз у цілому) найбільший у людини (96,9±1,92 сек.), а найменший у кролів (53,4±2,05). У кролів найнижчий рівень антитромбіну ІІІ, у морських свинок та щурів він вищий і найвищий у людини. Концентрація фібриногену найвища у кролів. У людини й інших тварин вона приблизно однакова. Особливо суттєва різниця фібринолітичної активності крові. Найбільша швидкість лізису фібринового згустку в морських свинок (104,1±4,30 хв.). Далі йдуть щури та людина. У кролів цей процес найповільніший (1440,0±106,0 хв.). Досліджуючи вплив тканин мозку та середньої мозкової артерії на деякі показники мікроциркуляторного і коагуляційного гемостазу в субстратній плазмі, ми виявили, що найбільшою мірою агрегація тромбоцитів (кут агрегації) змінюється (зменшується) під впливом тканин мозку щурів (на 71,6%, Р<0,05). Далі цей ефект слабшає у тканинах мозку людини (58,10%, Р<0,05), морських свинок (33,50%, Р<0,05) та, особливо, кролів (25,30%, Р<0,05). Тканини мозку та середньої мозкової артерії таких тварин як щури, морські свинки і людей мають приблизно однакові прокоагулянтні властивості. Так, у щурів, морських свинок і людей тканини мозку достовірно скорочують час рекальцифікації субстратної плазми відповідно на 81,4%, 82,2%, 78,9%, а тканини середньої мозкової артерії – на 79,2%, 80,2%, 76,1%. У кролів тканини мозку зменшують цей час на 85%, а середньої мозкової артерії - на 90,5%. Під впливом тканин мозку та середньої мозкової артерії час розчинення фібринового згустку скорочується найбільш ефективно у щурів, морських свинок і людей і найменше – у кролів. Отже, отримані нами дані про вплив тканин мозку та середньої мозкової артерії на показники мікроциркуляторного і коагуляційного гемостазу свідчать про те, що найнижчі антиагрегаційні та фібринолітичні, а також найвищі прокоагулянтні можливості властиві кролям. Аналізуючи ці особливості гемостазу в тканинній ланці та порівнюючи з показниками агрегації тромбоцитів, згортання і фібринолізу в крові цих самих тварин та людини, неважко помітити їхній взаємозв’язок. Так, якщо антиагрегаційні властивості тканин мозку та середньої мозкової артерії у кролів найнижчі, то в них найвища агрегація тромбоцитів у крові. У щурів найвищі антиагрегаційні властивості тканин мозку і мозкових судин та досить низька (у порівнянні з іншими тваринами та людиною) агрегаційна активність крові. Отримані дані свідчать про те, що в піддослідних тварин та людей наявні особливості реакцій гуморальних захисно-пристосувальних систем, які певною мірою залежать від тканинних про- й антиоксидантних, гемокоагулюючих, тромбоцитоактивних та фібринолітичних властивостей і які неможливо не враховувати в їх оцінці при моделюванні патології на тваринах і в спостереженнях за хворими людьми, а також у різних фізіологічних умовах. ВИСНОВКИ Дисертація містить теоретичні узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми в установленні ролі різних органів і тканин (головного мозку, серця, шлунка, скелетних м’язів, судин) як еферентних регуляторів гуморальних захисно-пристосувальних систем (антиоксидантної, гемостазу та фібринолізу). Ці органи вивільняють у кров прооксиданти, антиоксиданти, активатори й інгібітори агрегації тромбоцитів, згортання крові та фібринолізу, що має значення в патогенезі деяких хвороб у людей, розвитку експериментальної патології у тварин та в людей і тварин у нормі. Спрямованість цих реакцій має перерозподільний характер та може бути неоднаковою при деяких хворобах, в експериментальних моделях патології та у фізіологічних умовах. 1. При безантиоксидантному раціоні харчування у тварин відбуваються інтенсифікація ПОЛ (ПРЕ зростає з 12,60±0,97 до 26,00±1,53%, Р<0,001, приріст ТБК-активних продуктів - із 0,72±0,03 до 1,36±0,05 мкмоль/л еритроцитів, Р<0,01), зниження рівня антиоксидантного захисту (активність СОД знижується з 2,25±0,18 до 1,48±0,12 одиниць активності, Р<0,01), посилення агрегаційних та прокоагулянтних властивостей крові, виснаження фібринолізу. Еферентна роль сірої речовини головного мозку, мозкових судин, міокарда та слизової оболонки шлунка в цих умовах неоднакова. Слизова оболонка шлунка посилює агрегацію тромбоцитів, а міокард та мозкові судини мають антиагрегаційну активність. Сіра речовина головного мозку, мозкові судини, слизова оболонка шлунка посилюють прокоагулянті властивості, міокард послаблює їх. 2. Емоційно-больовий стрес у тварин викликає активацію ПОЛ та зниження активності АОС, що призводить до посилення агрегації тромбоцитів, згортання крові та фібринолізу. В регуляції цих взаємовідносин між ПОЛ, активністю АОС, гемостазом та фібринолізом активну роль відіграють тканини головного мозку, міокарда та слизової оболонки шлунка. Зміни вищевказаних процесів у слизовій оболонці шлунка відіграють певну роль у патогенезі утворення виразок на ній. 3. При експериментальній неповній ішемії головного мозку у тварин спостерігається активація ПОЛ, агрегації тромбоцитів та згортання крові. При цьому активність ПОЛ зростає у тканинах мозку і його судинах, міокарді, слизовій оболонці шлунка та не змінюється в нирках. Активність СОД знижується в мозку, його судинах, міокарді та нирках і не змінюється у шлунку. Мозкові тканини і судини посилюють свої антиагрегаційні властивості при ішемії мозку, а міокард та слизова шлунка, навпаки, посилюють агрегацію тромбоцитів. Прокоагуляційні властивості мозку, його судин, міокарда не змінюються, а слизової шлунка – послаблюються. При реперфузії після ішемії головного мозку підвищується в крові активність антиоксидантних ферментів (СОД, каталаза, відновлений глутатіон), що викликає нормалізацію агрегації тромбоцитів та згортання крові. Після реперфузії головного мозку в ньому залишається підвищеним ПОЛ за зростання в тканинах головного мозку та його судинах активності антиоксидантних ферментів, що супроводжується нормалізацією їхніх тромбоцитоактивних і прокоагулянтних властивостей. 4. При фізичному навантаженні регуляція ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу залежить від його режиму. Так, при адаптованих, циклічного характеру фізичних навантаженнях рівень реакцій ПОЛ у крові знижується (ПРЕ – з 13,00±1,70 до 8,30±0,54 %, Р<0,05, приріст ТБК-активних продуктів – з 1,15±0,12 до 0,37±0,08 мкмоль/л еритроцитів, Р<0,05), а при надмірному – навпаки (ПРЕ зростає до 15,00±0,50 %, приріст ТБК-активних продуктів – до 1,90±0,14 мкмоль/л еритроцитів, Р<0,01). У різних органах при фізичному навантаженні процеси ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу змінюються також по-різному. Посилення в крові та тканинах процесів ПОЛ і гемостазу є факторами, які пришвидшують розвиток втоми скелетних м’язів, а зростання активності АОС та зниження процесу гемокоагуляції збільшують працездатність м’язів та перешкоджають розвитку втоми в них. 5. При ішемічній хворобі головного мозку (ішемічному інсульті) в еритроцитах людей підвищуються перекисна резистентність, рівень ТБК-активних продуктів, окисленого глутатіону і знижується активність СОД, що призводить до посилення агрегації тромбоцитів, згортання крові та сповільнення фібринолізу. Ці зміни значною мірою обумовлені посиленням проагрегаційних (кут агрегації тромбоцитів під впливом тканин мозку здорових людей - 48,57±5,90 град., у хворих – 61,73±1,69, Р<0,01), прокоагулянтних (час рекальцифікації плазми - 18,40±1,20 сек. та 12,10±1,10 сек. відповідно, Р<0,01) та антифібринолітичних (час фібринолізу - 140,0±10,40 хв. та 196,12±8,42 хв. відповідно, Р<0,05) властивостей сірої речовини головного мозку, що впливає на патогенез ішемічної хвороби мозку. 6. При ішемічній хворобі серця (інфаркт міокарда) в людей та експериментальній ішемії міокарда у тварин (щурів) посилюються перекисний гемоліз еритроцитів, накопичення ТБК - активних продуктів у них, знижується активність відновленого глютатіону та СОД. Ці зміни супроводжуються активацією процесу агрегації тромбоцитів, згортання крові та пригніченням фібринолізу. В міокарді різко активуються процеси ПОЛ і знижуються його антиоксидантні властивості. Коронарні судини і ділянки міокарда із зони ішемії мали невиразні антиагрегаційні, прокоагулянтні та фібринолітичні властивості в порівнянні з неушкодженими ділянками міокарда. Така реакція свідчить про вивільнення з них факторів, які регулюють процеси агрегації тромбоцитів, згортання крові та фібриноліз у крові при цій патології. 7. При виразковій хворобі шлунка в людей відбувається посилення реакцій ПОЛ та зниження активності АОС, що супроводжується зростанням агрегації тромбоцитів, згортання крові та пригніченням фібринолізу. У слизовій оболонці шлунка з виразкової ділянки підвищений рівень приросту ТБК-активних продуктів на 69% та знижена активність СОД на 25,8%. Така ділянка слизової оболонки має виразні тромбоцитоактивні та антифібринолітичні властивості. Паралелізм змін у крові та слизовій оболонці шлунка, з одного боку, доводить, що вона може брати участь у регуляції захисних систем крові (антиоксидантної, гемостазу та фібринолізу), а з іншого, свідчить про важливу роль цих систем у патогенезі утворення виразок. 8. Судинна стінка у хворих на гіпертонію, ішемічний інсульт, які займались адекватними фізичними навантаженнями, а також у здорових людей, які виконували фізичні навантаження різної інтенсивності може виділяти у кров продукти переокислення, гемостазу, фібринолізу й антиоксидантні ферменти. У хворих на гіпертонічну хворобу зменшується виділення із судинної стінки антиоксидантів, інгібіторів агрегації тромбоцитів, але збільшується вивільнення прооксидантів, прокоагулянтів та активаторів фібринолізу, а у хворих на ішемічний інсульт відбувається виділення із судинної стінки прооксидантів, активаторів агрегації тромбоцитів та фібринолізу, що впливає на патогенез цих хвороб. Під дією фізичного навантаження адаптованого характеру у хворих на гіпертонічну хворобу із судинної стінки зменшується виділення прооксидантів та проагрегантів, але збільшується надходження антиоксидантів, інгібіторів згортання крові й активаторів фібринолізу. Тому такий вид фізичного навантаження у хворих на гіпертонічну хворобу можна розглядати як немедикаментозний засіб регуляції перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, гемостазу та фібринолізу. 9. У тварин та людей у фізіологічних умовах існують видові особливості АОС, гемостазу та фібринолізу. Інтенсивність ПОЛ та активність АОС впливають на стан гемостазу і фібринолізу. У людини, щурів та морських свинок на фоні вираженої антиоксидантної активності крові спостерігається низький рівень пероксидації. Високий рівень перекисного окислення ліпідів та низька активність антиоксидантної системи у кролів супроводжуються підвищенням агрегаційних і коагуляційних властивостей крові та низьким рівнем фібринолізу. Вказані реакції крові залежать від особливостей цих властивостей у різних органах, які різні також й у парних органах (півкулях мозку, скелетних м’язах). 10. Одержані дані можуть бути враховані при експериментальному моделюванні різних патологічних процесів з урахуванням перебігу реакцій ПОЛ, АОС, судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гемостазу, фібринолізу як у крові, так і в окремих органах (у парних – справа і зліва), а також виду експериментальних тварин. У клінічних умовах вони можуть бути використані для оцінки процесів ПОЛ, АОС, гемостазу та фібринолізу залежно від локалізації патології (головний мозок, серце, шлунок, кровоносні судини, скелетні м’язи, в парних органах – справа і зліва). У спортивній медицині - при індивідуальному підборі та оцінці виду фізичного тренування, адаптаційного періоду, втоми, а також у курсі лікувальної фізкультури в плані профілактики та в немедикаментозній корекції хвороб головного мозку, серця, шлунка, кровоносних судин. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Мищенко В.П., Мищенко И.В. Физиология системы гемостаза. - Полтава: АСМИ, 2003. – 124 с. Автором самостійно написані 3 і 6 розділи. Впровадження монографії забезпечено особисто автором. Мищенко В.П., Ерёмина Е.Л., Мищенко И.В. Физическая активность, гемостаз и здоровье. - Полтава: АСМИ, 2004. – 144 с. Автором самостійно написані розділи 1.6, 3.2, 3.4, 3.5. Впровадження монографії забезпечено особисто автором. Мищенко В.П, Мищенко И.В., Муляр Л.А. Питание, гемостаз и здоровье. - Полтава: АСМИ, 2004. – 116 с. Автором самостійно написаний розділ 4. Впровадження монографії забезпечено особисто автором. Мищенко В.П., Мищенко И.В., Цебржинский О.И. Перекисное окисление липидов, антиоксиданты и гемостаз. - Полтава: АСМИ, 2005. – 159 с. Автором самостійно написано розділ 3.3. Впровадження монографії забезпечено особисто автором. Асимметрии крови и её свёртывания / Мищенко В.П., Гришко Ю.М., Коковская О.В., Мищенко И.В., Мищенко С.В., Ткаченко Е.В., Торяник Е.А., Якина Е.А. - Полтава: АСМИ, 2005. – 126 с. Автором написано розділ 3.2. Впровадження монографії забезпечено особисто автором. Мищенко В.П., Грицай Н.Н., Ерёмина Е.Л., Мищенко И.В., Моргун З.К., Сорокина С.И. Сосудистая стенка как эфферентный регулятор физиологической антиоксидантной системы, гемостаза и фибринолиза в условиях нормы и патологии // Проблеми екології та медицини. - 2000. - Т. 4, № 2-3. - С. 20-23. Автором особисто досліджувалися тромбоцитоактивні властивості судинної стінки. Міщенко І.В. Значення тканин різних органів у реакціях перекисного окислення ліпідів у крові при неповній ішемії головного мозку у щурів // Вісник проблем біології і медицини. - Полтава. - 2000. - № 5-6. – С. 21-24. Мищенко И.В. Значение различных органов в активации перекисного окисления липидов при дозированной физической нагрузке и реакциях гемостаза на неё // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2000. - № 4. – С. 82-85. Грицай Н.Н., Мищенко В.П., Мищенко И.В. Значение церебральных сосудов и тканей мозга в активации перекисного окисления липидов и гемостаза при диете, ограниченной антиоксидантами // Експериментальна і клінічна медицина. - 2000. - № 4. - С. 22-24. Автором особисто досліджені показники коагуляційного гемостазу. Мищенко И.В. Роль сосудистой стенки в реакциях перекисного окисления липидов и гемостаза при дозированной физической нагрузке у больных гипертонической болезнью // Експериментальна і клінічна медицина. - 2001. - № 1. - С. 69-71. Міщенко І.В. Безантиоксидантна дієта, агрегація тромбоцитів і антиагрегаційні властивості різних органів // Одеський медичний журнал. - 2001. - №3 (65). - С. 24-25. Міщенко І.В. Вплив безантиоксидантної дієти на агрегацію тромбоцитів та антиагрегаційні властивості судинної стінки та міокарду // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2001. - № 1. - С. 32-33. Міщенко І.В., Міщенко В.П., Петренко В.А., Сорокіна С.І. Антиокислювальні та гемокоагулюючі особливості гомогенатів різних органів у лабораторних тварин та людини // Вісник проблем біології і медицини. – 2002. – Вип. 3. – С. 27-30. Автором особисто досліджені антиоксидантні, антиагрегаційні, тромбопластичні властивості нирок у різних тварин. Міщенко І.В., Гришко Ю.М., Коковська О.В., Міщенко В.П., Ткач О.О., Ткаченко О.В. Асиметрія прокоагулянтних та фібринолітичних компонентів в парних скелетних м’язах у щурів в нормі та при гострій ішемії головного мозку справа та зліва // Проблеми екології та медицини. - 2002. - Т. 6, № 3-4. - С. 6–9. Автором особисто досліджені фібринолітичні властивості скелетних м’язів інтактних щурів та при право та лівобічній ішемії головного мозку. Міщенко В.П., Гришко Ю.М., Коковська О.В., Міщенко І.В., Ткач О.О., Ткаченко О.В. Асиметрія прокоагулянтних та фібринолітичних властивостей півкуль головного мозку у щурів в нормі та при гострій ішемії головного мозку справа та зліва // Вісник проблем біології і медицини. - 2002. - № 4. - С. 62– 67. Автором особисто досліджені фібринолітичні властивості півкуль головного мозку інтактних щурів та при право та лівобічній ішемії головного мозку. Міщенко І.В. Залежність реакцій перекисного окислення ліпідів і гемостазу від антиоксидантної активності різних органів // Фізіологічний журнал. - 2002. –Т. 48, № 5. - С. 48-50. Міщенко В.П., Міщенко І.В., Сорокіна С.І. Антиоксидантні, антиагрегаційні та гемокоагулюючі властивості коронарних артерій різних тварин та людини // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 2002. - №6 (2). - С. 404–405. Автором особисто досліджені тромбоцитоактивні властивості коронарних судин різних тварин та людей. Міщенко І.В. Реакції перекисного окислення ліпідів і гемостазу у різних тканинах при гострому емоційно-больовому стресі // Фізіологічний журнал. - 2002. – Т. 48, № 6. - С. 66–69. Ткач О.О., Міщенко В.П., Міщенко І.В., Котовська О.В., Ткаченко О.В., Гришко Ю.М. Еферентна роль парних органів (півкуль мозку, м’язів кінцівок) у регуляції згортання крові // Буковинський медичний вісник. – 2003. – Т. 7, № 1-2. - С. 145–147. Автором особисто досліджені фібринолітичні властивості парних органів. Міщенко В.П., Єрьоміна О.Л., Міщенко І.В., Самохвалов В.Г. Звільнення у кровотік із функціонуючих скелетних м’язів речовин, що впливають на перекисне окислення ліпідів та гемостаз // Вісник наукових досліджень. - 2003. - № 2. - С. 93–95. Автором особисто досліджені коагуляційні властивості скелетних м’язів при їх стимулюванні. Грицай Н.М., Міщенко В.П., Міщенко І.В. Роль судинної стінки в регуляції перекисного окислення ліпідів, фізіологічної антиоксидантної системи та мікроциркуляторного гемостазу у хворих на ішемічну хворобу мозку // Експериментальна і клінічна медицина. - 2003. - № 1. – С. 47-49. Автором особисто досліджені тромбоцитоактивні властивості судинної стінки у здорових людей та хворих на ішемічну хворобу мозку. Коковська О.В., Міщенко І.В., Торяник К.А. Асиметрія зсідання крові та фібринолізу // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. - 2003. - Т.3, №2 (6). – С. 9-11. Автором особисто проведено аналіз показників гемостазу і фібринолізу в симетричних судинах людей. Міщенко В.П., Єрьоміна О.Л., Міщенко І.В., Коковська О.В., Ткач О.О., Ткаченко О.В. Роль м’язів у реакціях зсідання крові, яка відтікає від кінцівок (особливості справа та зліва) // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2003. –№ 2 (22). – С. 32-37. Автором особисто досліджені фібринолітичні властивості симетричних м’язів. Ткач О.О., Ткаченко О.В., Міщенко В.П., Гришко Ю.М., Міщенко І.В., Коковська О.В. Особливості гемокоагуляційних властивостей парних скелетних м’язів та півкуль головного мозку в нормі та при порушенні мозкового кровообігу // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2003. – № 3 (23). – С. 15-21. Автором особисто досліджені гемостатичні властивості симетричних скелетних м’язів при гострому і хронічному порушенні мозкового кровообігу. Міщенко І.В. Участь слизової оболонки шлунка в пероксидній оксидації ліпідів та реакціях гемостазу в умовах безантиоксидантної дієти // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2003. – № 4. – С. 42-45. Грицай Н.Н., Гришко Ю.М., Коковская О.В., Мищенко В.П., Мищенко И.В., Пурденко Т.И. Значение биохимической асимметрии мозга в реакциях гемостаза при остром и хроническом нарушении мозгового кровообращения у крыс // Проблеми екології та медицини. - 2003. – Т.7, №3-4. – С. 9-12. Автором особисто досліджені гемостатичні властивості півкуль мозку щурів при гострому та хронічному право- і лівобічному порушенні мозкового кровообігу. Мищенко И.В. Постишемическая реперфузия головного мозга и её влияние на реакции перекисного окисления липидов // Архив клинической и экспериментальной медицины. - 2003. – Т.12, №2. – С. 162-164. Коковська О.В., Міщенко В.П., Гришко Ю.М., Міщенко І.В., Ткач О.О., Ткаченко О.В. Прокоагулянтні й фібринолітичні властивості тканин головного мозку в нормі та при хронічній його ішемії справа та зліва // Медицина сегодня и завтра. - 2003. - №4. – С. 22-26. Автором особисто досліджені гемостатичні та фібринолітичні показники крові у щурів при хронічній ішемії головного мозку. Мищенко В.П., Коковская О.В., Мищенко И.В., Ткач Е.А., Ткаченко Е.В. Асимметрия крови и её свёртывания в симметричных участках системы кровообращения у людей и животных // Кровообіг та гемостаз. – 2004. - №1. – С.73-77. Автором особисто досліджені фібринолітичні показники крові в яремних та стегнових венах котів і ліктьових венах людей справа та зліва. Мищенко И.В., Мищенко В.П., Еремина Е.Л., Муляр Л.А. Движение и питание, роль в профилактике нарушений гемостаза // Забайкальський медицинский вестник. - 2004. - №4. – С. 65-69. Мищенко И.В., Грицай Н.Н., Гольденберг Ю.М., Катрушов А.В., Кайдашев И.П., Муляр Л.А., Горбенко С.А., Цебржинский О.И., Сорокина С.И. Взаимосвязь перекисного окисления липидов и свёртывания крови в норме и патологи // Тез. Междунар. симпозиума “Физиология и патология гемостаза”. – Симферополь, 1994. - С. 35-36. Міщенко І.В. Антиагрегаційні властивості слизової оболонки шлунка та їх значення для утворення в ній виразок // Тези доп. Всеукр. наук. конф. “Актуальні проблеми гастроентерології”. – К., 2001. - С. 32. Міщенко В.П., Грицай Н.М., Єрьоміна О.Л., Міщенко І.В., Моргун З.К., Сорокіна С.І. Захисні системи крові (антиоксидантна, зсідання, фібринолітична) та судинна стінка // Тези доп. конф. “Історія та сучасні досягнення фізіології в Україні”. – К., 2001. - С. 110. Міщенко І.В. Еферентна роль різних органів і тканин в регуляції захисних систем крові (антиоксидантної, коагуляційної і фібринолітичної) в умовах норми і патології // Тези доп. конф., присв. 100-річчю засл. діяча науки України проф. Я.П. Солярова, “Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці”. - Львів, 2001. - С. 37. Гришко Ю.М., Міщенко І.В. Вплив гострої неповної ішемії головного мозку на гемокоагуляційні властивості тканин різних органів в умовах годування тварин вітамінами-антиоксидантами // Тези Міжнар. наук. конф. студентів і молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини”. - Дніпропетровськ, 2001. - С. 23. Мищенко В.П., Грицай Н.Н., Литвиненко Н.В., Мищенко И.В., Гришко Ю.М. Регуляция тканями мозга защитных систем крови (антиоксидантной, свертывающей и фибринолитической) в условиях нормы и патологии // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2001. – Т. 10, №2: Тези доп. ІІ конференції Українського товариства нейронаук. – Донецьк, 2001. - С. 189. Міщенко В.П., Гришко Ю.М., Міщенко І.В., Котовська О.В. Асиметрія гемостазу в нормі та при порушеннях мозкового кровообігу // Фізіологічний журнал. - 2002. – Т. 48, № 2: Матер. XVI з’їзду Українського фізіологічного товариства. – Вінниця, 2002. – С. 74–75. Ткаченко Е.В., Мищенко В.П., Гришко Ю.М., Коковская О.В., Мищенко И.В., Ткач Е.А. Дипольность биополя, кровь и ее свертывание // Тез. доклада IV международного конгресса “Эниология ХХI века”. – Одесса, 2002. - С. 158-160. Ерёмина Е.Л., Мищенко В.П., Мищенко И.В. Особенности микроциркуляторного и коагуляционного гемостаза, реакций перекисного окисления липидов и их значение в обосновании дифференцированных режимов оздоровительных физических тренировок лиц разного возраста // Матер. ІІ міжнар. наук. конф. “Мікроціркуляція та ії вікові зміни”. – К., 2002. – С. 103– 105. Мищенко В.П., Сорокина С.И., Мищенко И.В. Антиагрегационные (тромбоцитоактивные) свойства тканей миокарда при различных экстремальных состояниях у крыс разного возраста // Матер. ІІ міжнар. наук. конф. “Мікроциркуляція та ії вікові зміни”. – К., 2002. – С. 225 – 226. Еремина Е.Л., Мищенко В.П., Мищенко И.В., Самохвалов В.Г. Значение защитных систем крови (антиоксидантной, гемостаза и фибринолиза) в формировании адаптивных физических нагрузок и утомления // Тези доп. І Всеукр. з’їзду фахівців із спортивної медицини і ЛФК “Перспективи розвитку спортивної медицини і лікувальної фізкультури ХХІ століття”. – Одеса, 2002. – С. 76– 77. Мищенко В.П., Мищенко И.В., Петренко В.А. Слизистая оболочка желудка, процессы перекисного окисления липидов и гемостаз (значение в язвообразовании) // Матер. конф., посвященной 100-летию проф., акад. Р.О. Файтельберга. – Одесса, 2003. – С. 108–110. Ткаченко Е.В., Мищенко В.П., Мищенко И.В., Коковская О.В., Ткач Е.А., Гришко Ю.М. “Правый” и “левый” тип реакций свертывания // Матер. Первой Всерос. научн. конф. “Клиническая гемостазиология и гемореология в сердечно-сосудистой хирургии”. – М., 2003. – С. 157. Ткаченко Е.В., Коковская О.В., Мищенко В.П., Мищенко И.В., Ткач Е.А. Асимметрия крови и её свёртывания в норме и при остром нарушении мозгового кровообращения // Матер. І-й Укр. конф. з міжнар. участю “Тромбози в клінічній практиці: профілактика, діагностика, лікування”. – К., 2004. – С. 206-208. Гришко Ю.М., Коковська О.В., Міщенко В.П., Мищенко И.В., Ткач Е.А., Ткаченко Е.В., Торяник Е.А. От асимметрии в центральной нервной системе к асимметрии в гемостазе // Тези доп. наук.-практ. конф. з міжнародною участю, присвяченої 175-річчю І.М.Сєченова. – Одеса, 2004. – С. 53-56. АНОТАЦІЯ Міщенко І.В. Еферентна роль різних органів і тканин в регуляції гуморальних захисно-пристосувальних систем (антиоксидантної, гемостазу та фібринолізу) в нормі та патології. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.03.04 – патологічна фізіологія. – Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2006. Дисертація присвячена проблемі еферентної ролі різних органів і тканин у регуляції гуморальних захисно-пристосувальних систем при деяких хворобах у людей, експериментальних патологічних процесах у тварин та в людей і тварин у нормі. Доведено, що головний мозок, міокард, шлунок, скелетні м’язи, артеріальні судини різних регіонів організму відіграють окрему, специфічну роль у регуляції антиоксидантної, гемостатичної та фібринолітичної систем крові при різній експериментальній патології у тварин (емоційно-больовому стресі, безантиоксидантному раціоні, надмірному фізичному навантаженні, неповній ішемії головного мозку та його реперфузії, ішемії міокарда), а також у людей і тварин у різних фізіологічних умовах. Доведено, що зміни та перерозподіл антиоксидантних, гемостатичних і фібринолітичних властивостей цих органів мають значення в патогенезі ішемічної хвороби мозку (ішемічний інсульт), ішемічної хвороби серця (інфаркт міокарда), виразкової хвороби шлунка в людей. Доведена роль судинної стінки як еферентного регулятора антиоксидантної системи, гемостазу та фібринолізу у хворих людей на прикладі ішемічної хвороби мозку (ішемічний інсульт) і гіпертонічної хвороби та у здорових людей при різних м’язових навантаженнях (оздоровчого характеру та тих, що викликають утомленість). Ключові слова: антиоксидантна система, гемостаз, фібриноліз, регуляція, еферентна роль органів. АННОТАЦИЯ Мищенко И.В. Эфферентная роль разных органов и тканей в регуляции гуморальных защитно-приспособительных систем (антиоксидантной, гемостаза и фибринолиза) в норме и патологии. – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.04 – патологическая физиология. – Харьковский государственный медицинский университет МЗ Украины, Харьков, 2006. Диссертация посвящена проблеме эфферентной роли разных органов и тканей в регуляции гуморальных защитно-приспособительных систем при некоторых заболеваниях у людей, экспериментальных патологических процессах у животных и у людей и животных в норме. Впервые доказана эфферентная роль головного мозга, миокарда, желудка, скелетных мышц, сосудов в регуляции гуморальных защитно-приспособительных систем в норме и патологии. Доказано, что при таких экспериментальных патологических моделях у животных как эмоционально-болевой стресс и безантиоксидантная диета роль разных органов в регуляции антиоксидантных, гемостатических и фибринолитических свойств крови разная. Так, при безантиоксидантном рационе питания миокард, слизистая оболочка желудка усиливают агрегацию тромбоцитов, а мозговые сосуды её уменьшают. В сером веществе мозга, мозговых сосудах, слизистой желудка усиливаются прокоагулянтные свойства, а в миокарде – ослабевают. Доказано, что при экспериментальных патологических процессах на сердце (ишемия миокарда), мозге (неполная ишемия) животных, а также при ишемическом инсульте, инфаркте миокарда, язвенной болезни у людей изменения защитно-приспособительных гуморальных систем обусловлены перераспределением антиоксидантных, гемостатических и фибринолитических свойств в соответствующих органах. При физических нагрузках регуляция защитно-приспособительных систем крови экспериментальных животных зависит от их режима. Так, при адаптированных физических нагрузках уровень реакций перекисного окисления липидов в крови снижается, а при чрезмерных – повышается. В разных органах при этом антиоксидантные, гемостатические и фибринолитические свойства изменяются также по-разному. При адаптированной физической нагрузке в тканях мозга уровень перекисного окисления снижается, в аорте, миокарде, скелетных мышцах возрастает, в слизистой желудка не изменяется. Доказано, что сосудистая стенка является эфферентным регулятором антиоксидантной, гемостатической и фибринолитической систем крови у людей, занимающихся разными видами физических нагрузок, у больных гипертонической болезнью и ишемической болезнью сердца. Сосудистая стенка людей под воздействием физических занятий цикличного, адаптированного характера выделяет в кровь антиагреганты, антикоагулянты и активаторы фибринолиза, при чрезмерных нагрузках – прооксиданты, прокоагулянты, уменьшает выделение антиоксидантов. У больных гипертонической болезнью уменьшается выделение из сосудистой стенки антиоксидантов, ингибиторов агрегации тромбоцитов, но увеличивается высвобождение прооксидантов, прокоагулянтов и активаторов фибринолиза. Эфферентная роль сосудистой стенки доказана и при изучении её антиоксидантных, гемостатических и фибринолитических свойств в симметричных сосудах котов. Выявлена асимметрия некоторых показателей свёртывания крови, её антиоксидантной и фибринолитической активности право-левого типа. Впервые показано, что органные отличия антиоксидантных, гемостатических и фибринолитических свойств имеют общебиологический характер и присущи разным лабораторным животным (крысам, котам, морским свинкам, кроликам) и человеку. Самый высокий уровень перекисного окисления, агрегации тромбоцитов и свёртывания и самый низкий уровень антиоксидантов и фибринолитической активности в крови выявлен у кроликов, что обусловлено особенностями соответствующих свойств их органов. Ключевые слова: антиоксидантная система, гемостаз, фибринолиз, регуляция, эфферентная роль органов. ANNOTATION Mischenko I.V. Different organs and tissues efferent role in humoral protective-adaptive systems (antioxidant, haemostatic and fibrinolytic) regulation under norm and pathology. – A manuscript. Dissertation for the doctor of medical science degree in specialty 14.03.04 – Pathological physiology. – Kharkiv state medical university, Kharkiv - 2006. The thesis is devoted to the problem of different organs and tissues efferent role in humoral protective-adaptive systems regulation in course of some diseases in people, experimental pathological processes in animals and human beings and animals under norm. It is proved that brain, myocardium, stomach, sceletal muscles, arterial vessels of organism different region play separate, specific role in antioxidant, haemostatic and fibrinolytic blood systems regulation at different experimental pathology in animal (emotional-painful stress, antioxidants-free ration, physical overloads, brain incomplete ishemia and it’s reperfusion, myocardium ishemia), as well as under different physiological condition in animals and human beings. It was proved that changings and redistribution of these organs antioxidative, haemostatic and fibrinolytic features play definite role in brain ishemic disease (ishemic stroke), heart ishemic disease (myocardium infarctum), stomach ulcer disease pathogenesis in people. It was proved the vessel wall role as antioxidant system, haemostasis and fibrinolysis efferent regulation in sick people while using brain ishemic disease (ishemic stroke) and hypertonic disease as example and in healthy people in course of different muscular loading (both of jogging character and those causing fatigue). Key words: antioxidant system, haemostasis, fibrinolysis, regulation, organs efferent role. Підписано до друку 15.02.06. Формат 60х84/16 . Папір офсетний. Друк офсетний.. Умовн. друк. арк. 1,7. Наклад 100 прим. Зам. № 95. Видавництво “АСМИ”. 36020, м. Полтава, вул.. Комсомольська, 24. Тел./факс: (0532) 56-55-29 PAGE 37

Похожие записи