АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова

РасІн Олег ГригорОвич

УДК: 617.713-001.17-085-036.8

Ефективність поверхнево-активного препарату мірамістин в лікуванні
хімічних опіків очей тяжкого ступеня (експериментально-клінічне
дослідження)

14.01.18 – очні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті імені
С.І. Георгієвського МОЗ України

НАУКОВИЙ КЕРIВНИК:

доктор медичних наук, професор Якименко Станіслав Андрійович, Інститут
очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова АМН України,
керівник відділу відновлювально-реконструктивної хірургії опіків очей.

ОФIЦІЙНI ОПОНЕНТИ:

доктор медичних наук, професор Леус Микола Федорович, Інститут очних
хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України, завідувач
лабораторії біохімії;

доктор медичних наук, доцент Новицький Ігор Ярославович, Львівський
національний медичний університет ім. Д.Галицького МОЗ України, доцент
кафедри очних хвороб.

ПРОВІДНА ОРГАНIЗАЦIЯ: Київська медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л.Шупика, МОЗ України, кафедра очних хвороб, м.Київ

Захист відбудеться “18” березня 2005 р. о 13.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і
тканинної терапії імені В.П. Філатова АМН України за адресою: 65061, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51.

3 дисертацiєю можна ознайомитися у бiбліотецi Інституту очних хвороб і
тканинної терапії імені В.П. Філатова АМН України за адресою: 65061, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51.

Автореферат розісланий “01” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
Пономарчук В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема опіків очей і їх наслідків до нинішнього
часу є гострою і актуальною. Хімічні опіки очей складають біля 70-80%
всіх опіків очей [Nicaeus T., 1996; Пучковська Н.О. та співавт., 2001].
Перебіг опіків очей в багатьох випадках супроводжується тяжкими
ускладненнями і закінчується інвалідністю постраждалих [Иванов Д.Ф. и
соавт., 1987; Seye-Ndiaye C. et alt. , 1999].

Вплив хімічного агента призводить до некрозу опалених тканин і розпаду
клітин з наступним лізисом клітинних білків, виділенням біологічних
активних речовин (біогенних амінів, простагландинів) і недоокислених
продуктів обміну, що зумовлює складність патогенезу опікового
пошкодження очей і дозволяє розглядати цей патологічний процес як
опікову хворобу [Волков В.В., 1989; Гундорова Р.А. и соавт., 1986, 1989;
Пучковская Н.А., 1985; Pfister R.R., 1984; Wagoner M.D., 1997 і ін.].

Тяжкість перебігу і результати хімічного опіку очей в значній мірі
залежать від швидкості, якості і ефективності патогенетично направленого
лікування [Гундорова Р.А. и соавт., 1986; Иванов Д.Ф. и соавт., 1987;
Бордюгова Г.Г., 1989; Ченцова Е.З. и соавт., 1996; Terzidou C. et alt.,
1997]. В зв’язку з цим важливе значення набувають лікарські засоби, які
водночас впливають на різні патогенетичні механізми опікового процесу. В
нинішній час актуальним є пошук і вивчення нових лікарських препаратів,
які спроможні ефективно діяти на патогенну флору кон’юнктивальної
області, сприяють нормалізації біохімічних процесів, неспецифічних і
специфічних механізмів захисту, стимулюють регенерацію пошкоджених
тканин та ін. [Непомящая В.М., 1978; Гундорова Р.А. и соавт., 1989;
Мирошник Д.М. и соавт., 1992; Brewitt H. et alt., 1979; Buns Ch. L. et
alt., 1979; Herboth T. et alt., 1998; Wagoner M.D., 1997 та ін.].

При аналізі сучасних препаратів, що використовуються в клініці очних
хвороб, особливе місце займає група поверхнево-активних речовин (ПАР).
На цей час встановлено, що ПАР володіють високою фізіологічною
активністю відносно живих організмів, в основі якої лежить зміна ними
проникності клітинних плазматичних мембран [Абрамсон А.А., 1981;
Берозовский В.А., 1983; Архипенко В.И. и соавт., 1989 та ін.]. ПАР
володіють вираженою антимікробною дією як до грампозитивних, так і
грамнегативних бактерій, деяких вірусів, грибів, найпростіших
[Калиниченко И.Ф. и соавт., 1986; Бабаян Ж.Р. и соавт., 1988; Дощанова
М.Х. и соавт., 1989], а також репаративними і імуностимулючими
властивостями [Артамонова В.Г. и соавт., 1989; Касенов К.У. и соавт.,
1990; Шатров В.А., 1992].

Відоме застосування ПАР при хімічних опіках, особливо лужного походження
[Хорошилова И.П. и соавт., 1990; Burns R.P. et alt., 1979; Henriager
A.S., 1981; Smally et alt., 1992; Antia N.H., 2001; Ando M., 2003 і
ін.]. Доцільність використання ПАР при опіках зумовлена їхнім
безпосереднім впливом як на опалені тканини, так і на мікроби, що
знаходяться в травмованій області. В останнє десятиріччя розроблена нова
катіонна ПАР «мірамістин» (мірістамідопропил-1 діметил-1 бензиламоніл
хлорид) [Кривошеин Ю.С., 1984; Кривошеин Ю.С. и соавт., 1992].
Мірамістин використовується при лікуванні запальних захворювань в
хірургії, травматології, дерматології і венерології, акушерстві і
гінекології, оторіноларінгології [Торсуев А.И. и соавт., 1990; Шпилевой
А.И., 1993; Сегалов В.И. и соавт., 1996; Милявский А.И. и соавт., 1996;
Могилястый А.И., 1997; Завалий М.А., 1997]. Відомостей про застосування
мірамістину в офтальмології до початку нашого дослідження не було.
Пізніше з’явилися повідомлення про застосування мірамістину в лікуванні
кон’юнктивітів [Иванова Н.В., 1997, 1998]. При хімічних опіках очей
мірамістин не використовувався.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконувалася у відповідності з планом науково-дослідних робіт
Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського.
Вона стала фрагментом комплексної планової теми «Вивчення можливості
використання поверхнево-активних речовин в мікробіології, біотехнології
і медицині» (номер державної реєстрації 01.91.0009707, 1995-2000 рр.).

Мета і задачі дослідження.

Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хворих на тяжкі
опіки очей на основі експериментального обгрунтовування і клінічного
вживання поверхнево-активного препарату мірамістин.

Задачі дослідження:

1. Вивчити в експерименті особливості впливу на опіковий процес рогової
оболонки 0.01% розчини мірамістину (очні краплі).

2. Вивчити в експерименті зміну активності дегідрогеназ нейтрофілів
периферичної крові і стан ліпідного обміну залежно від стадій опікової
хвороби в умовах природного перебігу при використовуванні препарату
мірамістин.

3. Вивчити функціональний стан тканинних базофілів рідини черевної
порожнини на різних етапах опікової хвороби в умовах природного розвитку
процесу і при вживанні в лікуванні препарату мірамістін.

4. Вивчити можливість використовування в уточненні стадії розвитку
опікової хвороби і прогнозуванні її перебігу визначення активності
дегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові, особливостей ліпідного
обміну і функціонального стану тканинних базофілів рідини черевної
порожнини.

5. Вивчити ефективність препарату мірамістин в лікуванні хворих на
тяжкі хімічні опіки очей.

Об’єкт дослідження: тяжкий хімічний опік очей (кролики з модельованим
хімічним опіком очей і хворі на хімічні опіки очей).

Предмет дослідження: активність дегідрогеназ нейтрофілів периферичної
крові, стан загальних ліпідів крові і тканинних базофілів рідині
черевної порожнини, стан процесів регенерації рогової оболонки в умовах
природного розвитку опікової хвороби і при використовуванні препарату
мірамістин; ефективність препарату мірамістин в лікуванні хімічного
опіку очей хворих.

Методи дослідження: офтальмологічні, морфологічні, цитохімічні,
біохімічні.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в експерименті (на
тваринах) і в клініці (у хворих) показано, що після лужного опіку
рогової оболонки змінюється активність дегідрогеназ нейтрофілів
периферичної крові (наростання активності лактат дегідрогенази і
зниження активності сукцинат дегідрогенази, альфа-гліцерофосфат
дегідрогенази і глюкозо-6-фосфат дегідрогенази), стан ліпідного обміну
крові (зниження в еритроцитах і підвищення в плазмі крові вмісту
загальних ліпідів), а також функціональний стан тканинних базофілів (ТБ)
рідині черевної порожнини (зростання кількості активно дегранулюючих
ТБ), в певній мірі корелюючі зі стадіями посляопікового процесу. Вказані
зміни відображають загальну реакцію організму на опікову травму.

Доповнені існуючі уявлення про патогенез тяжких хімічних опіків очей
шляхом визначення періодів зміни активності дегідрогеназ нейтрофілів і
продуктів ліпідного обміну в крові, особливостей реагування ТБ з
безпосередньо не уражених опіком органів.

Вперше встановлена можливість використовування визначення в динаміці
рівнів активності дегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові і вмісту
загальних ліпідів в крові як маркерів тяжкості перебігу і контролю
ефективності лікування лужного хімічного опіку очей.

Вперше для лікування лужних хімічних опіків очей застосована нова
лікарська форма (очні краплі) 0.01% розчину мірамістину. Вперше
показано, що застосування препарату мірамістин призводить до
сприятливого перебігу тяжких хімічних опіків очей: швидшають процеси
регенерації пошкодженої опіком рогової оболонки, що виявляється в
повному відновленні внутріклітинних обмінних процесів і мітотичної
активності клітин переднього епітелію на 21-й день після опіку;
скорочується до 5-ти діб термін виражених змін активності дегідрогеназ
нейтрофілів периферичної крові і наступає нормалізація їх активності
разом зі станом ліпідного обміну до 21-го дня після опіку; повністю
відновлюється грануляторна речовина в ТБ до 28-го дня після опіку.

Практична значущість отриманих результатів. Запропоновано новий спосіб
лікування хімічних опіків очей, що полягає в інстилляціях 6 разів в день
очних крапель 0.01% розчину мірамістину (Патент на винахід України №
20031212878 від 29.12.2003 «Спосіб лікування хімічних опіків очей»).

Ефективність запропонованого способу при хімічних опіках очей
виявляється в скороченні на 4 дні тривалості запалення в області
ураження, завершенні на 6 днів раніше первинної епітелізації рогівки,
виникненні на 21.1% рідше повторних рецидивів ерозій рогівки, формуванні
на 26.0% частіше результатів опіків у вигляді незначного помутніння
(інтенсивністю 4 і менше балів).

Результати дослідження впроваджені в клініці опіків очей,
відновлювальної пластичної офтальмохірургії, кератопластики і
кератопротезування Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. акад.
В.П. Філатова АМН України (м. Одеса), в очних відділеннях Кримського
офтальмологічного центру м.Сімферополя. Матеріали роботи внесені в курс
читання лекцій на кафедрах очних хвороб і мікробіології Кримського
державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського
(м.Сімферополь).

Особистий внесок здобувана. Дисертаційна робота є самостійним
дослідженням автора. Особиста участь автора полягала в узагальненні
спеціальної літератури і проведенні патентно-інформаційного пошуку по
проблемі опіків очей. Спільно з керівником визначені мета і задачі
дослідження, розроблена його методологія. Автор самостійно виконав як
експериментальний, так і клінічний фрагмент роботи в Республіканському
офтальмологічному центрі (м. Сімферополь) і на кафедрах Кримського
державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського. Виконавцем
проводилося офтальмологічне обстеження, призначення і виконання
лікування (лікарських процедур) тваринам і хворим. При безпосередній
участі автора роботи проводилися морфологічні, цитохімічні і біохімічні
дослідження. Обгрунтування використання мірамістинуу вшляді очних
крапель при опіках очей виконано спільно з розробником препарату
мірамістин док. мед. наук, проф. Кривошеїним Ю.С. (Кримський державний
медичний університет ім. С.І. Георгієвського, зав. кафедри
мікробіології). Інтерпретація результатів експериментальної частини
роботи проведена при допомозі док. мед. наук, проф. Загорулька О.К.
(Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського, зав.
кафедри патологічної анатомії). Дисертант самостійно систематизував
отримані дані, піддав їх математичній обробці (спільно з док. мед. наук,
проф. Колбасіним П.М. — Кримський державний медичний університет ім.
С.І. Георгієвського, зав. кафедри загальної гігієни), проаналізував і
узагальнив результати. Автор особисто займався впровадженням в практику
основних положень дисертації, готував матеріали до публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
повідомлені у вигляді доповідей на Х Міжнародному офтальмологічному
симпозіумі (Одеса, 1997), Науковій конференції офтальмологів,
присвяченої 90-річчю з дня народження акад. Н.А. Пучковської (Одеса,
1998), IV Міжнародній конференції з офтальмології (Київ, 1998), II
Українсько-польській конференції з офтальмології (Київ, 1999),
Науково-практичній конференції «Актуальні питання морфогенезу та
регенерації» (Луганськ, 2000), II Конференції дитячих офтальмологів
України (Судак, Крим, 2003), а також на засіданнях наукового товариства
офтальмологів м.Сімферополя (1998, 1999, 2000, 2001, 2002 р.р.).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 12 праць. З них в
науково-практичних журналах, що атестовані ВАК України, – 5 і збірках
тез (доповідей) – 7 праць. Одержано на спосіб лікування хімічних опіків
очей патент України за №20031212878 від 29.12.2003.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацiя викладена на 182 сторiнках
машинописного тексту (обсяг основного тексту 143 сторінка) i складається
iз вступу, 5 роздiлiв (в т.ч. огляд літератури, матеріали і методи
дослідження, результати власних дослiджень ( 2 розділи, аналіз і
узагальнення результатів дослідження), висновкiв i списку використаних
лiтературних джерел. Текст iлюстровано 25 таблицями i 26 малюнками, що
займають 25 окремих сторінок. Список використаних джерел містить 362
найменування і розміщується на 39 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Материали і методи дослідження

Матеріал дослідження. Матеріалом дослідження стали тварини (кролі) і
хворі з хімічними опіками очей. Експериментальний фрагмент роботи
виконаний на 60 кролях породи «Шиншилла» середньою масою 1.8-2.2 кг.
Відбір, утримування і вибій тварин проводилися згідно правилам, що були
затверджені МОЗ СРСР від 06.04.73 р. (№ 1045-73) та від 13.11.84 р. (№
742). Тварини були розподілені на дві групи: основна — 40 кролів (40
очей), у яких змодельований опіковий процес протікав на тлі застосування
препарату мірамістин, і контрольна — 20 кролів (20 очей), в якій
мірамістин не використовувався.

Клінічний фрагмент роботи виконано у 53 хворих (53 ока) з тяжкими (III
ступінь) хімічними опіками очей, що проходили лікування в
Республіканському офтальмологічному центрі (м.Сімферополь) та у відділі
відновлювально-реконструктивної хірургії опіків очей Інституту очних
хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова АМН України.

Серед обстежених чоловіків було 28 (52.8%), жінок — 25 (47.2%) осіб. Вік
обстежених варіював від 20 до 58 років і в середньому склав 44.6(1.12
років. Хворі були поділені на дві групи: контрольну і основну.
Контрольну групу склали 15, основну — 38 осіб. Хворим з основної групи в
лікувальний комплекс включали інстиляції препарату мірамістин, у хворих
з контрольної групи лікування проводили без мірамістину.

Моделювання хімічного опіку очей тяжкого ступеня у тварин. Опік очей
тяжкого ступеня спричиняли за методикою В.М. Непомящої (1973). Вихід
тварин з експерименту робили засобом повітряної емболії на 7-у, 14-у,
21-у і 28-у добу після нанесення опіків.

Методи досліджень. Тваринам і хворим здійснено ідентичне
офтальмологічне, цитохімічне і біохімічне обстеження. Окрім цього
тваринам проведено морфологічне дослідження і дослідження функціональної
активності тканинних базофілів.

Офтальмологічне обстеження включало наступні засоби дослідження:
біомікроскопія, огляд в фокальному освітленні, огляд в прохідному
світлі, флюоресцентна проба, фото- і кінорегістрація стану очей. За
допомогою означених методик оцінювалися наступні клінічні ознаки
опікової хвороби [Непомящая В.М. и соавт., 1982; Пучковская Н.А. и
соавт., 1973] площа дефекту рогівки, терміни епітелізації первинних
ерозій рогівки, ступінь помутніння рогівкової оболонки (по шкалі В.В.
Войно-Ясенецького [Пучковская Н.А., Войно-Ясенецкий В.В., 1985]),
вираженість і терміни зникнення набряку рогівки, терміни початку і
тривалості та вираженості неоваскуляризації, вираженість і тривалість
запалення переднього відрізка ока (за трибальною системою), кількість
ускладнень (іридоцикліт, інфільтрація і перфорації рогівки, ексудації в
передній камері, рецидиви ерозії і терміни їх епітелізації), стан
рогівки наприкінці захворювання. Контроль за станом очей
експериментальних тварин здійснювався на протязі трьох місяців. Хворі
обстежувалися в динаміці на 1-у, 5-у, 7-у, 10-у, 14-у і 21-у добу і при
виписці.

Морфологічне дослідження регенерації рогівки після нанесення хімічного
опіку. Після виведення тварин з експерименту вирізали ділянки рогівки в
зоні опіку і фіксували в 10% нейтральному водному розчині формаліну з
наступним сушінням в спиртах і заливкою в парафіні. В подальшому
використовувалася методика приготування серійних і гістотопографічних
зрізів. Зрізи товщиною три мікрона фарбували гематоксилинеозином і
пікрофуксином по Ван Гизон. Ультратонкі зрізи робили на ультратомі (LKB)
з попереднім вивченням в світловому мікроскопі напівтонких зрізів,
пофарбованих толуідиновим синім. Зрізи контрастували в уранил ацетаті і
цитраті свинцю, дивилися і фотографували в електронному мікроскопі фірми
(Нitасhi).

Стан обмінних процесів в клітинних структурах вивчали гістохімічним
методом виявлення рибонуклеїнової кислоти (РНК) за допомогою галоціанину
і хромового галуну. При цьому кількісний вміст РНК проводили
гістостереометричним засобом за допомогою окулярної сітки
(Г.Г.Автандилов, 1980), а одержане значення виражали в умовних одиницях.
Як критерій репаративної активності переднього епітелію рогівки
використано мітотичний індекс, а для вивчення можливої цитотоксичної дії
визначався рівень патологічних мітозів по А.И.Алову (1972). Значення цих
показників виражали в промілях та відсотках відповідно.

Цитохімічне дослідження активності дегідрогеназ нейтрофілів периферійної
крові. Виявляли активність комплексу дегідрогеназ: сукцинат
дегідрогенази (СДГ), лактат дегідрогенази (ЛДГ), глюкозо-6-фосфат
дегідрогенази (Г-6-ФДГ) і (-глицерофосфат дегідрогеназы ((-ГФДГ) по
узвичаєним методикам [Пирс Э., 1962] в модифікації М.А.Борисової і
співавт. (1975, 1983). Для кількісного вираження активності ферментів
СДГ, ЛДГ, Г-6-ФДГ, (-ГФДГ в нейтрофілах периферійної крові в кожному
окремому випадку вираховували середній цитохімічний показник (СЦП) по
формулі Astaldi і Verga (1958). СЦП для кожного ферменту виражався в
умовних одиницях.

Дослідження вмісту продуктів ліпідного обміну в крові. Про стан
ліпідного обміну судили по вмісту в крові загальних ліпідів. Вміст
загальних ліпідів визначали за методикою В.Г.Колб і В.С. Камишнікова
(1982). Одержані значення перераховували на 1 мл сироватки і 1 мг
субстрату еритроцитів і виражали в умовних одиницях.

Дослідження функціональної активності тканинних базофілів. В якості
матеріалу, що досліджувався, був клітинний змив з черевної порожнини 20
тварин. З них 5 тварин склали контрольну групу, а 15 тварин — дослідну
групу (лікування з використанням мірамістину). Абсолютна кількість
тканинних базофілів підраховували в камері Горяєва. Функціональна
активність тканинних базофілів визначалася за станом структурних
елементів клітини. При цьому проводили обчислення показника дегрануляції
по L.Kaplow (1955), що дозволяло оцінювати сумарну кількість
грануляційної речовини, яка втрачалась дегранулюючими клітинами [Пирс
Э., 1962]. Одержане значення виражали в умовних одиницях.

Методи лікування тварин і хворих. Мірамістин використовувався у тварин
основної групи у вигляді щоденних 3-х (1-а підгрупа, 10 очей) або 6-ти
(2-а підгрупа, 30 очей) кратних інстиляцій 0.01% розчину препарату на
0.9% ізотонічному розчині натрію хлорида. Для створення умов, близьких
до клінічних, всім тваринам основної і контрольної груп здійснювали
щоденні інстиляції 30% розчину сульфацилу натрія. Таке лікування
починалося з першої доби після опіку і проводилося напротязі 4 тижнів.

Лікування хворих полягало в застосуванні стандартних схем лікування
хімічних опіків тяжкого ступеня [Пучковская Н.А. и соавт., 1973; Бирич
Т.В., 1979; Ченцова Е.З., 1996]. Хворим з основної групи додатково
щодня, починаючи з першої доби після опіку, призначали 0.01% розчин
мірамістину у вигляді 6-кратних інстиляцій на протязі 3-х тижнів.
Препарат мірамістин був дозволений до застосування Фармакологічним
комітетом МОЗ СРСР (наказ від 31.05. 91 р.), а також Фармакологічним
комітетом МОЗ України (протокол № 9 від 24.11.94 р.).

Математичні методи обробки результатів дослідження. Статистичну
характеристику виборкам давали методами стандартної варіаційної
статистики. При цьому визначали середню арифметичну (М) і помилку
середньої арифметичної (m). Вірогідність відмінностей між середніми
величинами вибірок проводили з використанням t-критерію Ст’юдента для
незалежних вибірок. Вірогідність відмінностей між відносними частотами
також визначали за критерієм Ст’юдента. Різниці середніх і відносних
частот вважалися значущими при рівні довірчої імовірності (р) менше
0.05. Обробка даних дослідження описаними вище математичними засобами
виконувалася за допомогою програмного продукту STATISTICA for WINDOWS
5.0 (StatSoft, США) [Реброва О.Ю., 2002].

Результати власних досліджень та їх обговорення

Професор Ю.С.Кривошеїн (1984) своїми дослідженнями довів, що для
клінічної практики оптимально підходить 0.01% розчин мірамістину, коли в
якості розбавника використовується фізіологічний розчин. В такому
вигляді мірамістин застосовувався для промивання ранових поверхонь і при
лікуванні запальних захворювань в хірургії, травматології, дерматології
і венерології, акушерстві і гінекології, оторіноларінгології. До нашого
(1997 р.) та до дослідження Іванової Н.В. (1999 р.) розчин мірамістину в
офтальмологічній практиці не використовувався. При розробці очних
крапель мірамістину враховані рекомендації Ю.С. Кривошеїна по
концентрації розчину препарату. Вимагалося в експерименті обгрунтувати
оптимальну схему (кратність інстиляцій), тривалість його застосування та
переносимість тканинами ока.

В даній роботі в експерименті на кролях проведено зіставлення двох схем
інстиляцій 0.01% розчину мірамістина: 3-х кратної і 6-ти кратної на
добу. При цьому встановлена перевага 6-ти кратної схеми інстиляцій:
первинна епітелізація починає розвиватися в середньому на 2.5 дня і
завершується на 3.5 дня раніше, васкуляризація настає на 2.5 дня раніше
і її тривалість менше на 5.8 днів, тривалість запального процесу на 6.3
днів менша, в середньому площа первинних ерозій на 4.2 мм2 менша і
кількість рецидивів ерозії також менша. Аналіз динаміки офтальмологічних
показників дослідження дозволив виявити і оптимальний термін
використання препарату мірамістин, тривалість якого повинна складати не
менше 3-х тижнів – саме за такий час завершується розвиток базових
патологічних процесів при тяжких хімічних опіках очей на тлі
використання мірамістину.

Патогенетичні особливості перебігу тяжкого хімічного опіку очей вивчені
в експерименті на кролях контрольної групи. Відразу після опікової
травми настало негайне помутніння рогівки інтенсивністю до 10 балів. В
наступному тяжкий хімічний опік призвів до вираженої запальної реакції
переднього відрізка очного яблука, розладу фізіологічного перебігу
процесів епітелізації і васкуляризації, що супроводжувалися
ускладненнями. В експерименті при природньому перебігу тяжкого хімічного
опіку очей епітелізація пошкодженої рогівки починалася в середньому на
12-й і закінчувалася на 17-й день, васкуляризація починалася на 12-й
день і продовжувалася 40 днів, запальна реакція продовжувалась в
середньому 18 днів, середня площа первинних ерозій склала 25.6 мм2.

Перебіг опікового процесу істотно мінявся у випадку застосування
препарату мірамістин у тварин основної групи, що проявлялося менш
вираженою і нетривалою запальною реакцією (на 38 днів менше; р<0.001), раннім початком (на 7 днів раніше; р<0.001) і швидким завершенням (на 7 днів раніше; р<0.002) первинної епітелізації, меншою площею первинних ерозій (в 5 раз менше; р<0.0001) і рідким виникненням вторинних ерозій, ранньою (майже на 6 днів раніше; р<0.0001) і нетривалою (на 18 днів менше; р<0.001) васкуляризацією, рідкими ускладненнями. Все це відобразилося і на результатах опікового пошкодження, коли застосування мірамістину приводило до значно меншої інтенсивності помутніння рогівки. У тварин контрольної групи помутніння рогівки інтенсивністю 8-9 балів відзначено в 95.0% випадків, а в в основній групі такий результат зустрічався тільки у 2-х тварин (5.0%; р<0.001). В основній групі незначна інтенсивність помутніння рогівки (менше 5-ти балів) відзначалася в 85% випадків і не зустрічалася в контролі (р<0.001). Вивчення морфологічних аспектів розвитку опікового процесу показало, що хімічна травма в експерименті призводить до глибокого руйнування тканин рогівки. Цим морфологічним дослідженням показана виражена протизапальна дія препарату мірамістин при опіках тканин ока. Так, в випадку використання цієї ПАР опіковий процес протікав зі слабко вираженою запальною реакцією у вигляді периваскулярного набряку з помірною гіперемією і появою одиничних екстравазатів навколо судин мікроциркуляторного русла. При цьому запальна інфільтрація зумовлена здебільшого лімфогістіоцитарними елементами, що є більш фізіологічним, і була виражена незначно і швидко зникала. 2 < \ ^ b 8 : O O . 0 2 4 6 8 : < >

@

B

D

F

`

phL активності і більш низький рівень патологічних мітозів в порівнянні
з природним перебігом опікового процесу. Так, на 21-й день після опіку
рівень мітотичного індексу в тканинах пошкодженої рогівки у тварин
контрольної групи склав -28.6% в порівнянні з нормою, а у тварин
основної групи — -7.1% (р>0.05).

Описані особливості перебігу морфологічних процесів у випадку
застосування мірамістину призводили до раннього формування в області
ушкодження рогівки ніжно-волокнуватої сполучної тканини з превалюванням
світлих колагенобластів в стані високої функціональної активності і, в
підсумку, до менш виражених морфологічних змін в рогівці.

Деякі патогенетичні особливості перебігу тяжкого хімічного опіку очей
виявлені шляхом вивчення стану системи дегідрогеназ нейтрофілів
периферійної крові, вмісту продуктів ліпідного обміну в еритроцитах
крові і стану тканинних базофілів в рідині черевної порожнини.

В даному дослідженні встановлено, що при тяжкому хімічному опіку очей в
експерименті відзначалися виражені зміни активності ферментів
дегідрогеназ в нейтрофілах периферійної крові, що відразу після опікової
травми виявлялися у вигляді зростання (для ЛДГ) і зниження (для
СДГ,(-ГФДГ, Г-6-фдг) активності — 1-й період, а після цього зниження
(для ЛДГ) і зростання (для СДГ,(-ГФДГ, Г-6-фдг) активності ферментів —
2-й період. При природньому перебігу опіку (без використання
мірамістину) 1-й період тривав майже 10 днів з моменту опіку, а у
випадку застосування препарату мірамістин тривалість цього періоду
скоротилася майже в 2-3 рази і склала 3-5 днів. В контрольній групі на
10 день після опіку вираженість змін активності ферментів досягла
максимальних величин і склала для ЛДГ +81.6%, для СДГ — -62.4%, для
(-ГФДГ — -32.3% і для Г-6-ФДГ — -45.8% в порівнянні з нормальними
рівнями. У тварин з основної групи на цей день, що вже входив в 2-й
період порушень активності ферментів, зміни означених ферментів були
менш вираженими і складали для ЛДГ +19.8% (р<0.001), для СДГ — -25.4% (р<0.01), для (-ГФДГ — -4.1% (р<0.01) і Г-6-ФДГ — -6.6% (р<0.01) відхилення від норми (див. табл. 1). В контрольній групі під час 2-го періоду повного відновлення (до фізіологічної норми) активності жодного з ферментів не настало. У випадку ж застосування препарату мірамістин за час 2-го періоду (до 21-го дня) настало повне відновлення активності майже всіх ферментів. Наступним патогенетичним механізмом розвитку опікового процесу є стан ліпідного обміну. В даній роботі встановлено, що тяжкий хімічний опік очей призводить до виражених розладів ліпідного обміну у вигляді зниження в еритроцитах і підвищення в плазмі крові вмісту загальних ліпідів. Зміни вмісту продуктів ліпідного обміну, як і в випадку зміни активності ферментів дегідрогеназ, також описувалися двома періодами: періодом вираженого зниження вмісту загальних ліпідів в еритроцитах з паралельним вираженим зростанням їх вмісту в сироватці крові з наступним періодом поступового відновлення їхнього вмісту. В нашому випадку при природньому перебігу (без лікування) опіку виражені зміни загальних ліпідів тривали протягом 10 днів після травми. До цього терміну в контролі вміст загальних ліпідів в перерахунку на еритроцити периферійної крові досягав максимального зниження і складав -53.2%, а в перерахунку на об’єм плазми — максимального підвищення, що склало +50.1% від нормального рівня. При використанні препарату мірамістин період виражених змін загальних ліпідів тривав не більше 5-ти днів (вдвічі менше), а на 10-й день величина відхилення вмісту загальних ліпідів в еритроцитах складала -9.3% (р<0.002) і в перерахунку на об’єм плазми — +9.5% (р<0.001). В основній групі на 21-у добу спостереження вміст загальних ліпідів повністю відновився до вхідного рівня, чого не відбулося в контролі, де відзначалися відхилення цього показника на -14.7% (р>0.05) в еритроцитах і на +19.4% (р<0.01) в перерахунку на об’єм плазми (див. табл. 2). Виявлені цикли активності вивчених ферментів дегідрогеназ і зміни вмісту загальних ліпідів вказують на можливість оцінки тяжкості перебігу хімічного опіку очей шляхом визначення і аналізу рівнів цих показників в периферійній крові, що зручно з практичної точки зору. Ці ж показники можуть стати і критеріями ефективності лікування. Таблиця 1 Активність дегідрогеназ нейтрофілів периферійної крові у тварин при тяжкому хімічному опіку очей в залежності від терміну спостереження (СЦП в умов. од.; M(m) Групи тварин Ферменти Вхідний рівень Термін спостереження (доба) 1 3 5 7 10 14 21 Контрольна (n=20) ЛДГ 2.12(0.13 3.15(0.11 3.22(0.09 3.54(0.12 3.82(0.06 3.85(0.09 3.44(0.11 2.87(0.12 р1 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 СДГ 1.73(0.11 1.09(0.06 0.82(0.06 0.74(0.12 0.68(0.09 0.65(0.05 0.93(0.07 1.24(0.07 р1 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 (-ГФДГ 2.66(0.06 2.28(0.05 2.03(0.05 1.96(0.09 1.84(0.07 1.80(0.08 1.97(0.11 2.24(0.05 р1 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 Г-6-ФДГ 1.24(0.06 1.12(0.08 0.97(0.05 0.84(0.09 0.78(0.11 0.65(0.08 0.95(0.05 1.05(0.04 р1 > 0.05 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 Основна (n=30) ЛДГ 2.12(0.13 3.07(0.14 3.18(0.11 3.15(0.09 2.97(0.08 2.54(0.11 2.38(0.15 2.17(0.06 р1 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.01 > 0.05 > 0.05

р2 > 0.05 > 0.05 > 0.05 < 0.001 < 0.001 < 0.01 < 0.001 СДГ 1.73(0.11 1.15(0.12 0.94(0.09 0.85(0.13 0.97(0.07 1.29(0.11 1.46(0.06 1.65(0.07 р1 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.01 < 0.05 > 0.05

р2 > 0.05 > 0.05 > 0.05 < 0.05 < 0.01 < 0.001 < 0.01 (-ГФДГ 2.66(0.06 2.34(0.07 2.21(0.09 2.19(0.11 2.43(0.12 2.55(0.06 2.62(0.05 2.64(0.08 р1 < 0.001 < 0.001 < 0.001 > 0.05 > 0.05 > 0.05 > 0.05

р2 > 0.05 > 0.05 > 0.05 < 0.05 < 0.01 < 0.01 > 0.05

Г-6-ФДГ 1.24(0.06 1.17(0.09 0.99(0.05 1.07(0.08 1.13(0.08 1.17(0.11
1.21(0.06 1.22(0.07

р1 > 0.05 < 0.01 > 0.05 > 0.05 > 0.05 > 0.05 > 0.05

р2 > 0.05 > 0.05 > 0.05 < 0.01 < 0.01 < 0.05 > 0.05

Примітка. Р1 – рівень довірчої імовірності відмінностей по відношенню до
вхідного стану, р2 – те ж при порівнянні груп.

Таблиця 2

Вміст загальних ліпідів в периферійній крові у тварин при тяжкому
хімічному опіку очей

в залежності від терміну спостереження (умов. од.; M(m)

Групи

тварин Умови

визначення Вхідний

рівень Термін спостереження (доба)

1 3 5 7 10 14 21

Контрольна

(n=20) В перерахунку на вагу еритроцитів 0.75(0.05 0.61(0.07 0.54(0.08
0.45(0.05 0.39(0.08 0.35(0.07 0.47(0.09 0.64(0.04

р1 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 В перерахунку на об’єм плазми 2.63(0.08 2.94(0.09 3.15(0.11 3.47(0.09 3.88(0.12 3.95(0.09 3.56(0.07 3.14(0.11 р1 < 0.01 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 < 0.001 Основна (n=30) В перерахунку на вагу еритроцитів 0.75(0.05 0.68(0.06 0.59(0.03 0.52(0.08 0.64(0.04 0.68(0.08 0.71(0.07 0.73(0.06 р1 <0.01 < 0.001 <0.01 <0.01 <0.01 <0.05 > 0.1

р2 > 0.2 > 0.5 > 0.2 < 0.005 < 0.002 <0.02 > 0.05

В перерахунку на об’єм плазми 2.63(0.08 2.75(0.09 2.84(0.07 3.12(0.11
3.05(0.12 2.88(0.09 2.72(0.11 2.69(0.11

р1 <0.05 < 0.01 <0.001 <0.01 <0.01 > 0.05 > 0.1

р2 > 0.1 <0.02 <0.01 <0.001 <0.001 <0.001 <0.01 Примітка. Р1 – рівень довірчої імовірності відмінностей по відношенню до вхідного стану, р2 – те ж при порівнянні груп. Відомо, що перебіг відновлювальних процесів в пошкоджених тканинах організму в значній мірі залежить і від функції первиннореагуючих клітин (макрофагів, тканинних базофілів та інш.) [Даровская Г.Н. и соавт., 1986; Лукьянова Т.В. и соавт., 1990; Flister R.R., 1984; Flister R.R. et alt., 1987; Paterson Ch.A. et alt., 1987 та ін.]. В реакціях на пошкодження (запалення, алергія, стрес та ін.) особливе місце займають тканинні базофіли, які регулюють термінальний кровоток, судинну проникливість, гемостаз та інші механізми реактивності тканин. В даному дослідженні в експерименті вивчена функціональна активність тканинних базофілів рідини черевної порожнини при тяжкому хімічному опіку очей. При цьому встановлено, що хімічний опік очей викликає виражені розлади структури клітин, що виявляються в збільшенні кількості дегранулюючих тканинних базофілів і втратами грануляційної речовини цими клітинами. Це свідчить про істотний вплив регіонального хімічного пошкодження на функціональну поведінку клітин в інших органах і тканинах. Застосування препарату мірамістин призводить до зниження кількості дегранулюючих тканинних базофілів і до менших втрат ними грануляційної речовини. Так, якщо в контролі максимальне значення показника де грануляції відзначалося на 7-у добу після опіку і складало +176.8% від нормального рівня, то в досліді (використання мірамістину) його значення у вказаний термін було більш ніж вдвічі меншим (+81.7%; р<0.05). Застосування мірамістину дозволило скоротити період вираженої дегрануляції цих клітин і сприяло повному відновленню грануляційної речовини до 28-го дня після опіку, чого не відзначалося в контролі. Викладені до цього результати експериментальних досліджень стали передумовою до проведення клінічних іспитів препарату у хворих з опіками очей. Вплив препарату мірамістин на перебіг хімічного опіку у хворих вивчено за даними офтальмологічного обстеження, дослідження в крові активності дегідрогеназ нейтрофілів і вмісту загальних ліпідів. Результати клінічної апробації свідчили, що застосування мірамістину в доповнення до базового лікування хворих з тяжкими хімічними опіками очей сприяло скороченню тривалості періоду запальних проявів на 4 дня (р<0.05), зменшенню майже втричі площі первинних ерозій рогівки (р<0.001), прискоренню настання первинної епітелізації ушкодженої рогівки на 3 дня раніше (р<0.01) і її завершенню майже на 6 днів раніше (р<0.001), більш ранньому початку (на 7 днів раніше; р<0.001) і ранньому завершенню (в двічі швидше; р<0.001) васкуляризації рогівки в порівнянні з використанням лікувального комплексу без включення мірамістину. Окрім цього при використанні мірамістину значно рідше виникали ускладнення. Дослідження активності дегідрогеназ в нейтрофілах периферійної крові у хворих показало, що, як і в експерименті на тваринах, тяжкий хімічний опік очей призводить до виражених змін їхнього функціонального стану. При цьому у хворих контрольної групи означені порушення протікають з циклічністю в вигляді послідовної зміни 3-х періодів активності ферментів: 1-го періоду зростання змін, 2-го періоду постійності виражених змін (плато) і 3-го періоду відновлення функції ферменту. У хворих контрольної групи найбільш виражені порушення активності ферментів дегідрогеназ виявлялися на 7-10 день після опіку. Так, у цих хворих на 10-й день після хімічного пошкодження очей відхилення від норми ЛДГ склало +77.8%, СДГ — -56.6%, (-ГФДГ — -29.3% і Г-6-ГФДГ — -45.2%. При включенні в лікування хворих препарату мірамістин зміни активності вивчених дегідрогеназ в означений термін були менш вираженими: рівень ЛДГ був відхилений від норми на +18.9% (р<0.001), СДГ — на -19.7% (р<0.001), (-ГФДГ — на -4.1 (р<0.01) і 6-ГФДГ — на -5.6 (р<0.001). Окрім цього у хворих основної групи порушення функції ферментів протікали без 2-го періоду і повністю ліквідувалися до 21-го дня після опіку. У хворих контрольної групи до кінця 3-го тижня активність дегідрогеназ продовжувала залишатися порушеною (відхилення від норми складали 12.0-26.9%). При тяжкому хімічному опіку очей у хворих відбуваються виражені розлади в обміні ліпідів у вигляді зниження в еритроцитах і підвищення в плазмі крові вмісту загальних ліпідів. Використання мірамістину в лікуванні таких хворих сприяло як скороченню вдвічі періоду виражених порушень вмісту загальних ліпідів, так і зменшенню тяжкості цих порушень. Так, в контролі на 10-й день після опікового пошкодження відхилення вмісту загальних ліпідів від норми в еритроцитах крові склало -56.6%, в перерахунку на об’єм плазми — -29.3%, а в основній групі — -19.7% (р<0.001) і -4.1% (р<0.01) відповідно. В підсумку, включення запропонованого препарату мірамістин до комплексного лікування хворих з тяжкими хімічними лужними опіками очей призвело до більш благополучних наслідків (рис. 1): у хворих основної групи вірогідно частіше зустрічалося (в 72.2% випадків) помірне і незначне помутніння (менше 5-ти балів) рогівки, ніж в контрольній групі (в 46.7% випадків, р<0.05). ВИСНОВКИ 1. Опікові пошкодження органу зору та їх наслідки є однією із значущих медико-соціальних проблем, що обумовлене ураженням осіб працездатного віку і високою частотою (40-60%) незвортнього зниження зору. Лікарські засоби та інші методи впливу, що застосовуються на цей час, ще недостатньо ефективні при даній патології. Тому подальше вивчення патогенезу опіків очей і розробка нових методів лікування є актуальними. 2. В експерименті на моделі тяжкого хімічного лужного опіку рогівки застосування 0.01% розчину препарату мірамістин сприяє значному зменшенню вираженості і тривалості запальної реакції (на 38 днів коротше), значному зменшенню площі первинних ерозій (на 20.6 мм2 менше), призводить до більш раннього початку і швидкого завершення первинної епітелізації (в обох випадках на 7 днів раніше) та ранньої васкуляризації (починається на 6 днів раніше і завершується на 18 днів раніше), до зменшення вірогідності розвитку ерозій (7.5% проти 100% в контролі) і інших ускладнень, що, у результаті, значно зменшує інтенсивність помутніння рогівки. 3. Застосування препарату мірамістин призводить до прискорення процесів регенерації пошкодженої опіком рогової оболонки, що виявляється в повному відновленні внутришньоклітинних обмінних процесів і мітотичної активності клітин переднього епітелію на 21-й день після опіку. 4. При тяжкому хімічному опіку рогівки визначаються виражені зміни активності дегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові, що виявляються первинним наростанням активності лактат дегідрогенази на 81.6% і зниженням активності сукцинат дегідрогенази на 62.4%, альфа-гліцерофосфат дегідрогенази — на 32.3% і глюкозо-6-фосфат дегідрогенази — на 45.8% від початкового рівня на 10 день, які при природньому перебігу не відновлюються до 21-го дня після опіку. Використовування препарату мірамістин призводить до скорочення удвічі терміну виражених змін і нормалізації активності дегідрогеназ до 21-го дня після опіку. 5. При тяжкому хімічному опіку рогівки в експерименті відбуваються виражені порушення обміну ліпідів, що виявляється в зниженні в еритроцитах і підвищенні в плазмі крові вмісту загальних ліпідів (відповідно на 53.2% і 50.1% від початкового рівня на 10 день), які при природньому перебігу не відновлюються до 21-го дня після опіку. Використовування препарату мірамістин призводить до нормалізації ліпідного обміну до 21-го дня після опіку. 6. Застосування препарату мірамістин призводить до зниження кількості активно дегранулюючих базофілів рідини черевної порожнини і менших втрат грануляторної речовини (3-й ступінь дегрануляції на 5 день після пошкодження), скорочення (на 14 днів) періоду вираженої дегрануляції і повного відновлення грануляторної речовини в цих клітинах до 28-го дня після опіку. Динаміка відновлення функціональної активності тканинних базофілів корелює зі стадіями опікового процесу і відображає тяжкість пошкодження. 7. Ефективність способу вживання 0.01% розчину препарату мірамістин в комплексному лікуванні хворих на тяжкі опіки очей виявляється в більш сприятливих клінічному перебігу і наслідках опікової хвороби, що виражається в укороченні на 4.2 дні періоду запальної реакції, зменшенні на 6.5 мм2 площі первинних ерозій рогівки, більш ранньому настанні і завершенні епітелізації (на 3.5 і 5.9 днів відповідно) і васкуляризації (на 6.5 і 35 днів відповідно) рогової оболонки, що приводить до утворення менш інтенсивного помутніння рогівки. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ 1. Расин О.Г. Изучение активности комплекса дегидрогеназ нейтрофилов периферической крови в динамике ожогового процесса глаз и влияние на него препарата "мирамистин" в эксперименте // Таврический медико-биологический вестник. – 1999. – № 1-2. – С.69-73. 2. Расін О.Г., Загорулько О.К., Колбасін П.М. Морфо-функціональна оцінка ефективності застосування мірамістину в лікуванні хімічного опіку очей в експерименті // Український медичний альманах. – 2000. – № 1. – С.130-132. 3. Расин О.Г., Колбасин П.Н. Влияние препарата мирамистин на цитохимические показатели нейтрофилов периферической крови в динамике ожогового процесса глаз в эксперименте // Офтальмологический журнал. – 2000. – № 4. – С.60-64. 4. Расин О.Г., Якименко С.А. Кривошеин Ю.С. Изучение уровня общих липидов в крови больных с химическими ожогами глаз при лечении препаратом мирамистин // Офтальмологический журнал. – 2000. – № 5. – С.36-38. 5. Расин О.Г., Якименко С.А. Кривошеин Ю.С. К обоснованию применения мирамистиновых глазных капель в лечении ожогов глаз (клинико-цитохимические исследования) // Офтальмологический журнал. – 2000. – № 6. – С.71-74. 6. Расин О.Г., Якименко С.А. Кривошеин Ю.С. Экспериментальное обоснование применения поверхностно-активного препарата "мирамистин" для лечения ожогов глаз тяжелой степени // Х Міжнародний офтальмологічний симпозіум: Тези допов. - Одеса, 1997. - С.114-115. 7. Расин О.Г. Исследование продуктов перекисного окисления липидов при химических ожогах глаз тяжелой степени с применением ПАВ "мирамистин" // IV Міжнародна конференція з офтальмології: Тези допов. - Київ, 1998. - С.156-157. 8. Расин О.Г. Состояние продуктов перекисного окисления липидов при лечении химических ожогов глаз // II Українсько-польська конференція з офтальмології: Тези допов. - Київ, 1999. - С.168-169. 9. Расин О.Г., Кривошеин Ю.С., Колбасин П.Н. Состояние активности комплекса дегидрогеназ нейтрофилов периферической крови в динамике ожогового процесса глаз и влияние на него препарата "мирамистин" // Наукова конференція офтальмологів, присвячена 90-річчю з дня народження акад. Н.А. Пучковської: Тези допов. - Одеса, 1998. – С.164-165. 10. Расин О.Г., Кривошеин Ю.С., Колбасин П.Н. Результаты исследования продуктов перекисного окисления липидов при химических ожогах глаз тяжелой степени с применением ПАВ "мирамистин" // Наукова конференція офтальмологів, присвячена 90-річчю з дня народження акад. Н.А. Пучковської: Тези допов. - Одеса, 1998. – С.166-167. 11. Расiн О.Г., Колбасiн П.М., Загорулько О.К. Морфологічна оцінка впливу ПАР мірамістину при хімічних опіках очей тяжкого ступеня в експерименті // Український медичний альманах. – 2000. – № 1 (Додаток). – С.48. 12. Расин О.Г., Ярошева Л.М. Реабилитация больных с ожогами глаз в условиях офтальмологического центра микрохирургии АР Крым // II Конференція дитячих офтальмологів України "Сучасні технології діагностики та лікування очної патології у дітей": Тези доповідей. – Судак, Крим, 2003. – С.142-143. Расин О.Г. Ефективність поверхнево-активного препарату мірамістин в лікуванні хімічних опіків очей тяжкого ступеня (експериментально-клінічне дослідження). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 – очні хвороби. Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова АМН України, Одеса, 2004. В дисертації подане наукове рішення задачі клінічної офтальмології, що виявляється в обгрунтуванні доцільності використання додатково до базового лікування тяжких хімічних опіків очей нової лікарської форми поверхнево-активної речовини — мірамістин (очні краплі 0.01% розчину препарату). В експерименті виявлені і описані періоди зміни активності дегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові і продуктів ліпідного обміну в крові, особливості зміни функціонального стану тканинних базофілів в безпосередньо не пошкоджених органах при тяжких опіках очей. Застосування препарату мірамістин дозволяє добитися сприятливого перебігу опікового процесу, який виявляється в меншій вираженості патологічних змін і їх регресії за більш короткий термін, рідкими ускладненнями, більш благополучними наслідками. Ключові слова: опік очей, патогенез, дегідрогенази, ліпіди, базофіли, лікування, мірамістин. Расин О.Г. Эффективность поверхностно-активного препарата мирамистин в лечении химических ожогов глаз тяжелой степени (экспериментально-клиническое исследование). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.18 – глазные болезни. Институт глазных болезней и тканевой терапии имени В.П. Филатова, Одесса, 2004. В диссертации подано научное решение задачи клинической офтальмологии, выражающееся в обосновании целесообразности использования дополнительно к базовому лечению тяжелых химических ожогов глаз новой лекарственной формы поверхностно-активного вещества — мирамистин (глазные капли 0.01% раствора препарата). В работе показано, что вызванные в эксперименте химической травмой глубокие разрушения тканей роговицы восстанавливаются путем замещения зрелой соединительной тканью в виде грубого рубца, а применение препарата мирамистин приводит к более благоприятному (физиологичному) течению морфологических процессов в поврежденных ожогом тканях роговицы. Это проявляется более ранним восстановлением обменных процессов и митотической активности при низком уровне патологических митозов в клетках и, в итоге, приводит к заживлению без образования грубого рубца. В эксперименте (на животных) и в клинике (у больных) описаны патогенетические особенности течения тяжелого химического ожога путем оценки состояния активности дегидрогеназ нейтрофилов периферической крови, содержания продуктов липидного обмела в крови и функционального состояния тканевых базофилов в непосредственно не пораженных органов (жидкость брюшной полости). При этом установлено, что тяжелый химический ожог глаз сопровождается выраженными нарушениями в указанных системах и это можно трактовать как общую реакцию организма на повреждение. При тяжелом химическом ожоге глаз отмечаются выраженные изменения активности дегидрогеназ в нейтрофилах периферической крови, которые сразу проявляются в виде нарастания (для лактат дегидрогеназы (ГДГ)) и снижения (для сукцинат дегидрогеназы (СДГ), альфа-глицерофосфат дегидрогеназы ((-ГФДГ), глюкозо-6-фосфат дегидрогеназы (Г-6-ФДГ)) — 1-й период, а затем снижения (для ЛДГ) и роста (для СДГ, (-ГФДГ, Г-6-ФДГ) активности фермента — 2-й период. В случае применения препарата мирамистин длительность 1-го периода сокращается вдвое (до 5-ти дней) и за срок 2-го периода (к 21-му дню) наступает полное восстановление активности изученных ферментов. Тяжелый химический ожогов глаз приводит к выраженным расстройствам липидного обмена в виде снижения в эритроцитах и повышения в плазме крови содержания общих липидов, которые при естественном течении ожога (без лечения) не восстанавливаются к норме даже к 21-му дню после ожога. В случае использования препарата мирамистин период выраженных изменений общин липидов укорачивается почти вдвое (до 5-ти дней), а их содержание полностью восстанавливается до исходного уровня к 21-му дню после ожога. Тяжелый химический ожог глаз вызывает выраженные расстройства структуры тканевых базофилов жидкости брюшной полости, проявляющиеся существенными потерями грануляторного вещества этими клетками. Применение препарата мирамистин приводит к снижению количества дегранулирующих тканевых базофилов и меньшим потерям грануляторного вещества, укорачивает период выраженной дегрануляции этих клеток и способствует полному восстановлению грануляторного вещества к 28-му дню после ожога. Для оценки у больных тяжести течения химического ожога глаз предложено определять активность дегидрогеназ нейтрофилов периферической крови (ЛДГ, СДГ, (-ГФДГ, Г-6-ФДГ). При этом отклонение от нормы на 7-й день после ожога уровня ЛДГ более 60% или уровня СДГ более 50%, или уровня (-ГФДГ более 30%, или уровня Г-6-ФДГ более 20%, а также длительность изменений активности ферментов свыше 3-х недель свидетельствует о тяжелом течении химического ожога, о возможности развития осложнений и неблагополучных исходов. В работе показано, что включение препарата мирамистин в комплексное лечение больных тяжелыми химическими ожогами глаз способствует более благоприятному клиническому течению и более благополучным исходам ожоговой болезни, что проявляется в укорочении периода воспалительных проявлений, уменьшении площади первичных эрозий роговицы, ускорении наступления и завершения первичной эпителизации, более раннему началу и завершению васкуляризации роговицы, а также редкими осложнениями. У больных тяжелыми химическими ожогами глаз при использовании препарата мирамистин достоверно чаще формируется умеренно и незначительно выраженное (меньше 5-ти баллов) помутнение роговицы (в 72.2% случаев), чем при лечении без включения мирамистина (в 46.7% случаев). Ключевые слова: ожог глаз, патогенез, дегидрогеназы, липиды, базофилы, лечение, мирамистин. Rasin O.G. Effective of superficial-active preparation miramistine in chemical eyes burns treatment. - Manuscript. Thesis for candidate's degree by speciality 14.01.18 - Eyes Diseases, The Filatov Institute of Eye Diseases end Tissue Therapy, AMS of Ukraine, Odessa, 2004. The thesis is devoted to scientific solution of such clinical ophthalmology problem, as grounding the advisability of adding the new medicinal form of superficial-active substance miramistine (0,01% eyes drops) to base therapy in treatment of severe eyes chemical burn. The periods of dehydrogenases blood neutrophiles activity changes and blood lipide products, the peculiarities of tissue basophiles functional changes in non-affected organs in severe eyes burn were elicited and described in this study. The use of miramistine makes it possible to active a favourable course of burning process, what is expressed in less marked pathologic changes and in their more rapid satisfactory outcomes. Key words: eyes burn, pathogenesis, dehydrogenases, lipides, basophiles, treatment, miramistine. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (-ГФДГ – альфа-глицерофосфат дегідрогеназа Г-6-ФДГ – глюкозо-6-фосфат дегідрогеназа ЛДГ – лактат дегідрогеназа ПАР – поверхньо-активні речовини РНК – рибонуклеїнові кислоти СДГ – сукцинат дегідрогеназа СЦП – середній цитохімічний показник PAGE 7 PAGE 17 Рис. 1. Результати лікування тяжкого хімічного опіку очей у хворих (за інтенсивністю помутніння рогівки)

Похожие записи