ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ ІМ. В.П. ФІЛАТОВА

АМН УКРАЇНИ

ТЕРЛЕЦЬКА Ольга Юріївна

УДК 617.726-085.844.4

Ефективність нового методу фосфенелектропунктури у лікуванні хворих із
акомодаційною дисфункцією

14.01.18 – Офтальмологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.
Філатова АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Пономарчук Валерій
Семенович, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова
АМН України, керівник лабораторії функціональних методів дослідження
органа зору

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Сердюченко Віра Іванівна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім.
В.П. Філатова АМН України, керівник лабораторії розладів бінокулярного
зору

доктор медичних наук, професор
Соболева Ірина Анатоліївна, Харківська державна медична академія
післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри офтальмології

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія,

кафедра очних хвороб, МОЗ України,
м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться 14 жовтня 2005 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України за адресою: 65061,
Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (65061, Україна, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий 13 вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Пономарчук В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема акомодації займає важливе місце в клінічній
офтальмології і фізіологічній оптиці. Акомодація є одним із
найважливіших чинників розвитку оптичної системи ока у дітей та
підлітків. Е.С. Аветисов, підкреслюючи значимість акомодації в процесі
формування здорового зорового аналізатора, назвав її оператором
рефрактогенезу.

Акомодаційна дисфункція (АДФ) – патологія ока, що супроводжується
астенопічними скаргами і приводить до погіршення зору, а інколи і до
розладу бінокулярного зору, появи короткозорості та інших аномалій
рефракції. Зарубіжні автори включають до поняття дисфункції акомодації
не тільки спазм акомодації, але і такі стани як інерція акомодації,
параліч акомодації, недостатність акомодації, порушення зв’язку
акомодації і конвергенції (Charman W.,1988; Ciuffreda K.,1991). Всі ці
порушення вимагають пильної уваги з боку офтальмологів і своєчасного
виправлення, оскільки за статистикою приводять до поширеної серед дітей
і підлітків офтальмопатології – аномалій рефракції, частка яких в
структурі очних захворювань складає 72,7-100% (Анина Е.И., Левтюх В.И.,
1989).

Протягом останніх 20 років в Україні і країнах СНГ виявляється щорічно
5-8% дітей із зниженим зором. У 72% хворих набутою короткозорістю
слабкого ступеня її появі передував спазм акомодації (Аветисов Э.С.,
Розенблюм Ю.З., Савицкая Н.Ф., 1976).

При гіперметропії акомодація грає особливо важливу роль, оскільки вона
забезпечує високу зорову спроможність не лише поблизу, але і удалину.

В дошкільному і шкільному віці гіперметропія являється причиною зниження
гостроти зору удалину відповідно в 31,4 і 19,5% випадків.

Механізм порушення функції акомодації при гіперметропії аналогічний
закономірностям, виявленим при міопії (Даниленко А.С., 1998).

Багато авторів вказують на те, що однією з основних причин появи АДФ є
дисбаланс вегетативної нервової системи (ВНС) (Ватченко А.А., Одинцова
Л.М., Дроздов А.Г., 1985). Також значну роль в появі даної патології
грають неправильні умови освітлення, надмірні зорові навантаження,
тривала робота за комп’ютером.

Якщо розглядати АДФ як передміопічний стан, слід зазначити такі моменти
як надмірне розтягнення склеральної оболонки і підвищення
внутрішньоочного тиску, слабкість внутрішніх і зовнішніх прямих м’язів,
розлад кровообігу ока, а також спадковий чинник (Левченко О.Г., 1982,
1985).

На підставі даних ряду робіт по вивченню функціонального стану зорового
аналізатора при акомодаційній дисфункції, було виявлено прямий
кореляційний зв’язок між порушенням роботи акомодаційних м’язів і
погіршенням гостроти зору (Балезина Т.В., 1988). Також відзначена пряма
залежність між акомодаційною дисфункцією і дисфункцією прямих м’язів ока
(Поспелов В.И., 1996). В той же час у пацієнтів з акомодаційною
дисфункцією недостатньо вивчено стан світлової і електричної чутливості
зорового аналізатора. Не вивчалася гострота зору в мезопічних умовах
освітлення при даній патології. Суперечливі відомості про стан фузійної
функції зорового аналізатора та стан загального і місцевого вегетотонусу
при АДФ на фоні різних видів аметропій.

Лікування акомодаційної дисфункції є проблемою не одного десятиріччя.

Добре відомі і широко застосовуються ортоптичні методи: тренування
акомодації і прямих м’язів очей (Дашевский А.И., 1983; Коваленко В.В.,
1980). Все більшу популярність набуває електро- і рефлексотерапія
(електрофорез, електростимуляція циліарного м’яза,
фосфенелектростимуляція, лазерпунктура, електропунктура, акупунктура
параорбітальних і дистальних БАТ) (Адигезалова-Полчаева К.А., Гули-Заде
А.А., 1976; Компанеец Е.Б., Петровский В.В., Джинджихашвили С.М., 1983;
Пономарчук В.С., Слободяник С.Б., 1998; Портнов Ф.Г., Нюренберг О.Ю.,
Валькова И.В., 1982; Бойчук И.М., 1998).

На відміну від ортоптичних методів, електро- і рефлексотерапія впливає
на структури ока і зорового аналізатора шляхом стимуляції і корекції
периферичного і центрального відділів вегетативної і центральної
нервової системи (Пономарчук В.С., Дегтяренко Т.В., Чаура А.Г., 1998;
Гаваа Лувсан, 1992), що, певно, і визначає виражену тривалість
лікувального ефекту цих сучасних методів.

Виходячи з вищесказаного – акомодаційна дисфункція є однією з найбільш
актуальних і складних проблем офтальмології. Стан основних функцій
зорового аналізатора і вегетативного тонусу у хворих з АДФ вивчений
недостатньо і вимагає подальшого дослідження. А пошук нових,
патогенетично обгрунтованих методів лікування АДФ є своєчасною і
важливою задачею клінічної офтальмології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконана робота
є складовою частиною затверджених АМН України НДР Інституту очних хвороб
і тканинної терапії ім. В.П. Філатова: 1. “Розробити методику
комп’ютерної пупілографії для діагностики розладів вегетативної
інервації акомодаційно-конвергентно-зіничної системи ока”, де авторка
була співвиконавцем (шифр теми 92-А/99, номер державної реєстрації
0197U001309; 1997-1999рр.). 2. “Розробити новий метод діагностики
порушень акомодації на основі вивчення зіничних реакцій і обгрунтувати
вибір способу лікування цих хвороб”, де авторка була співвиконавцем
(шифр теми 114-А/03, номер державної реєстрації 0100U003459;
2000-2003рр.).

Мета роботи. Підвищення ефективності лікування пацієнтів з акомодаційною
дисфункцією шляхом використання нового комбінованого методу
фосфенелектропунктури, що полягає в одночасній електростимуляції (з
появою “фосфен-феномену”) зорового аналізатора і біологічно активних
параорбітальних точок (зон).

Для виконання поставленої мети були визначені наступні задачі:

Вивчити стан функцій зорового аналізатора, а також стан загального і
місцевого вегетативного тонусу у пацієнтів із акомодаційною дисфункцією
на фоні еметропії та аметропій слабкого ступеня.

Визначити зміну функціональних показників зорового аналізатора у хворих
із акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії і різних видів аметропій
під впливом фосфенелектропунктури.

Вивчити вплив фосфенелектропунктури на місцевий вегетативний тонус ока і
загальний вегетативний тонус у пацієнтів із акомодаційною дисфункцією за
станом показників кровонаповнення ока, площі зіниці, електропровідності
шкіри в параорбітальних біологічно активних точках і вегетативного
індексу Кердо.

Визначити залежність ефективності лікування методом
фосфенелектропунктури від виду рефракції ока у хворих із акомодаційною
дисфункцією.

Провести порівняльний аналіз ефективності лікування хворих із
акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії методами
фосфенелектропунктури, фосфенелектростимуляції, електропунктури і
акупунктури (за показниками резервів абсолютної акомодації і гостроти
зору).

Об’єкт дослідження – акомодаційна дисфункція при різних видах рефракції.

Предмет дослідження – вплив фосфенелектропунктури, яка полягає у
фосфенелектростимуляції зорового аналізатора через параорбітальні
біологічно активні точки, на стан наступних функцій: гостроту зору
вдалину без корекції, мезопічну гостроту зору, резерви абсолютної і
відносної акомодації, фузійні резерви, світлову і електричну чутливість
у пацієнтів з акомодаційною дисфункцією при різних видах рефракції.

Методи дослідження: анамнез захворювання; візометрія у фотопічних та
мезопічних умовах освітлення; рефрактометрія; біомікроскопія;
офтальмоскопія; ультразвукова біометрія; визначення електричної
чутливості і лабільності зорового аналізатору за фосфеном на
офтальмологічному електростимуляторі КНСО-2; світлової чутливості на
адаптометрі АРП; резервів та об’єму відносної акомодації, фузіонних
резервів та об’єму фузії на приладі ПОРЗ-01; резерву абсолютної
акомодації за методикою Дашевського; показника вегетативного тонусу
кардіо-васкулярної системи за інтегральним індексом Кердо; комп’ютерна
пупілографія; офтальмореографія на реографі Р4-02; визначення
електропровідності біологічно активних точок на приладі “ЕЛАК”; методи
статистичної обробки матеріалу для об’єктивної оцінки результатів
досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Запропоновано новий комбінований
метод фосфенелектропунктури, заснований на сумарній одночасній
стимуляції зорового аналізатора (з виникненням “фосфен”-феномена) і
екстерорецепторів (закінчень вегетативних периваскулярних сплетінь) в
біологічно активних параорбітальних точках.

Вперше показано, що запропонований метод фосфенелектропунктури
приводить до нормалізації порушеної місцевої та загальної вегетативної
функції – ейтонії у хворих з дисфункцією акомодації при різних видах
рефракції, що проявляється в поліпшенні кровонаповнення ока,
нормалізації величини зіниці і електропровідності біологічно активних
параорбітальних точок, а також приводить до вегетонормотонії
серцево-судинної системи по показниках індексу Кердо.

Вперше у хворих із порушеннями акомодації виявлено загальну і місцеву
вегетодисфункцію за симпатотонічним типом, що проявляється зниженням
електропровідності параорбітальних біологічно активних точок, зниженням
кровонаповнення ока, мідріазом, а також змінами діяльності
серцево-судинної системи за показниками індексу Кердо.

Обгрунтовано і клінічно апробовано модель електроду, діаметром 4 мм і
площею 12,56 мм2, який найбільш ефективно захоплює зону підвищеної
чутливості мікроакупунктурної параорбітальної системи.

Вперше показано перевагу “електричних” методів лікування акомодаційної
дисфункції (фосфенелектропунктури, фосфенелектростимуляції і
електропунктури) над класичною акупунктурою, найбільш виражену при
застосуванні методу фосфенелектропунктури, дія якого заснована на
адитивному синергізмі.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано новий
комбінований метод курсового лікування (10-15 сеансів) хворих з
дисфункцією акомодації – фосфенелектропунктура, що полягає в послідовній
фосфенелектростимуляції параорбітальних біологічно активних точок (БАТ)
струмом, який дорівнює потрійному порогу електричної чутливості для
кожної БАТ (Патент України (11) 39768(13) А).

Ефективність комбінованого методу фосфенелектропунктури залежить від
виду рефракції і є найбільшою за показниками гостроти зору у хворих з
акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії, гіперметропії та
астигматизму (77%), за показниками резервів абсолютної акомодації – на
фоні еметропії і міопії (210%), за показниками об’єму відносної
акомодації – на фоні еметропії, міопії і астигматизму (58%) і найменшою
– за показниками гостроти зору у хворих з акомодаційною дисфункцією при
міопії (55%), за показниками резервів абсолютної акомодації – при
гіперметропії і астигматизмі (178%), за показниками об’єму відносної
акомодації – при гіперметропії (46%).

Новий метод фосфенелектропунктури був ефективний у 98% хворих з
акомодаційною дисфункцією; тривалість досягнутого ефекту за показниками
гостроти зору і резервів абсолютної акомодації зберігалася протягом 6
місяців у 95% хворих.

Доповнені дані про функціональний стан зорового аналізатора у хворих із
акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії і різних видах аметропій
слабкого ступеня (до ±1,5дптр), які показали зниження гостроти зору в
середньому до 0,5; резервів абсолютної акомодації – до 1,5 дптр;
резервів відносної акомодаціїии – до 1,9 дптр; об’єму відносної
акомодації – до 3,6 дптр.

Вперше виявлено, що метод фосфенелектропунктури більш ефективний за
методи електропунктури і фосфенелектростимуляції за показниками гостроти
зору і резервів абсолютної акомодації в середньому на 45%, методу
акупунктури – на 77% і 113% відповідно. Методи фосфенелектростимуляції і
електропунктури мають однакову ефективність, що перевищує за показниками
гостроти зору і резервів абсолютної акомодації метод акупунктури на 21%
і 44% відповідно.

Впровадження в практику. Метод фосфенелектропунктури впроваджений в
клінічну практику і використовується на базі лабораторії функціональних
методів дослідження органа зору Інституту очних хвороб і тканинної
терапії ім. В.П. Філатова та дитячої об’єднаної лікарні Одеської
залізниці.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній
конференції “Нове в профілактиці, діагностиці і лікуванні захворювань»
(Одеса, 1996); 1 Польсько-українській конференції офтальмологів (Люблін,
1997); конференції по рефлексотерапії і нетрадиційним методам лікування
(Київ, 1999); засіданні Одеського обласного товариства офтальмологів
(Одеса, 2003); 2 Міжнародній науковій конференції офтальмологів країн
Причорномор’я (Одеса, 2004); міжобласній науково-практичній конференції
офтальмологів (Ужгород, 2004); ювілейній науково-практичній конференції
офтальмологів (Мінськ, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, з
них 5 статей в провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК
України, 1 – деклараційний патент на винахід, 2 – в тезах
науково-практичних конференцій.

Зміст дисертації

Розділ 1. Матеріали і методи досліджень. В першій частині роботи було
обстежено 140 пацієнтів (280 очей) з порушеною функцією акомодації на
фоні еметропічної рефракції. Для всіх пацієнтів було характерним
зниження зору вдалину, зниження резервів акомодації, астенопічні скарги,
поява еметропічної рефракції до ?0,5 дптр і поліпшення зору вдалину на
висоті циклоплегії, поліпшення зору зблизу при приставленні лінзи +3,0
дптр.

Пацієнти були розділені на 4 групи згідно отриманого лікування. Першу
групу склали 30 пацієнтів, які лікувалися методом акупунктури за
методикою Мачерет Е.Л., Самосюк И.З. (1986). В другу групу увійшли 30
чоловік, що лікувалися методом фосфенелектростимуляції за методикою
Пономарчука В.С., Слободяник С.Б., Дроженко В.С. (1999). Третю групу
склали 30 пацієнтів, які лікувалися методом електропунктури на
стимуляторі “Елак” за схемою Портнова Ф.Г., Нюренберга О.Ю., Валькової
І.В. (1982). Четверту групу склали 50 пацієнтів, які лікувалися новим
методом фосфенелектропунктури (ФЕП) за авторською методикою (Пономарчук
В.С., Терлецька О.Ю. Спосіб лікування хворих зі спазмом акомодації //
Деклараційний патент на винахід № 39768 (13) А від 2001 року) на
офтальмологічному електростимуляторі КНСО-4 “Фосфен”. В основі методу
ФЕП лежить черезшкірна електростимуляція зон біологічно активних точок
(БАТ), взятих послідовно, не більше 6-ти точок за один сеанс за певною
схемою, (одна й та ж точка стимулюється не більше 2-3-х днів, щоб
уникнути її звикання), внаслідок чого забезпечується фізіологічно
адекватна електростимулююча дія (фосфенпунктура) на зону БАТ.
Електростимуляція проводиться прямокутними імпульсами тривалістю 10 мс,
серіями по 45с з 30-секундними інтервалами і силою струму, яка
дорівнювала потрійному порогу електричної чутливості, визначеному в
кожній БАТ окремо.

Частота проходження імпульсів рівна 20 Гц. Тривалість сеансу складала
10-15 хвилин. На курс – 10-15 сеансів. Ефективність лікування в групах
оцінювали за показниками гостроти зору вдалину і резервів акомодації за
Дашевським.

Результати та їх обговорення. Всі застосовані рефлексотерапевтичні та
електростимулюючі методи лікування привели до поліпшення гостроти зору і
резервів абсолютної акомодації у хворих з дисфункцією акомодації на фоні
еметропії. Найбільша ефективність відзначена в групі хворих, у яких був
застосований метод ФЕП, де приріст гостроти зору склав 0,4; а приріст
РАА – 3,2 дптр. Меншу за ступенем ефективність, але однакову між собою,
мають методи електропунктури і фосфенелектростимуляції, де приріст ОЗ
досяг 0,27–0,26, а приріст РАА склав 2,2–2,13 дптр, що нижче відповідних
показників в групі ФЕП на 44% і 46% відповідно. Метод класичної
акупунктури має найменшу ефективність серед всіх методів. За даними
приросту гостроти зору його ефективність нижча на 77% за метод ФЕП, за
приростом резервів абсолютної акомодації – на 113%. Методи
електропунктури (ЕП) і фосфенелектропунктури (ФЕС) займають середнє за
ефективністю положення між фосфенелектропунктурою і класичною
акупунктурою (Рис.1, Рис.2).

Рис.1. Приріст гостроти зору за результатами лікування методами
електропунктури (ЕП – 1), фосфенелектростимуляції (ФЕС – 2), акупунктури
(АП – 3), фосфенелектропунктури (ФЕП – 4)

Рис. 2. Приріст резервів абсолютної акомодації за результатами лікування
методами електропунктури (ЕП – 1), фосфенелектростимуляції (ФЕС – 2),
акупунктури (АП – 3), фосфенелектропунктури (ФЕП – 4)

Як видно, “електричні” методи – ФЕП, ФЕС і ЕП – більш ефективні у хворих
з акомодаційною дисфункцією в порівнянні з класичною акупунктурою,
вірогідно, у зв’язку з більш сильною місцевою і загальною дією на
зоровий аналізатор. Найбільша ефективність нового методу
фосфенелектропунктури, на наш погляд, пов’язана з адитивним
синергетичним ефектом, отриманим в результаті комбінації методів
фосфенелектростимуляції і електропунктури.

Результати перевірки гостроти зору і резервів абсолютної акомодації у
пацієнтів із акомодаційною дисфункцією на фоні еметропії, які звернулися
через 6 місяців після проведеного лікування показали, що ці показники
погіршилися в групі пацієнтів, які лікувалися методом ФЕП на 6% – 8%, а
в решті груп (ФЕС, ЕП, АП) – в середньому на 29% і 33% відповідно.

Розділ 2. Матеріал і методи досліджень. Було обстежено 200 пацієнтів
(400 очей) із акомодаційною дисфункцією при різних видах рефракції, які
отримали лікування методом фосфенелектропунктури. Всі пацієнти були
розділені на 4 групи залежно від виду рефракції, на фоні якої
розвинулась дисфункція акомодації. Першу групу склали 50 осіб із
порушенням акомодації на фоні еметропії. Другу групу склали 50 осіб із
порушенням акомодації на фоні міопії слабкого ступеня (до –1,5 дптр).
Третю групу склали 50 пацієнтів із порушеною функцією акомодації на фоні
гіперметропії слабкого ступеня до +1,5 дптр і в четверту групу увійшли
50 пацієнтів із порушенням акомодації на фоні астигматизму до ?1,5 дптр
в найбільшому меридіані. Вибрана рефракція (не більше ±1,5дптр на висоті
циклоплегії), на наш погляд, є максимальною, яка може бути компенсована
напругою акомодації і зовнішніх прямих м’язів ока. Такої ж думки
дотримуються Сергієнко М.М. (1982), Сергієнко М.М., Даниленко О.С.
(1997). Вірогідно, на фоні дисбалансу вегетативної нервової системи,
коли циліарний м’яз втрачає свою функціональну здатність, виникають
астенопічні скарги, падає зір і порушуються інші (недостатньо досліджені
за літературними даними) функції зорового аналізатора.

Всім пацієнтам був проведений комплекс функціонально-діагностичних
досліджень:

1. Визначення гостроти зору вдалину без корекції по таблицях Шевальова і
Головіна-Сивцева.

2. Визначення гостроти зору в мезопічних умовах освітлення.

3. Визначення колбочкової світлової чутливості (7-хвилинній).

4. Визначення порогу електричної чутливості за фосфеном (ПЕЧФ).

5. Визначення лабільності (критичної частоти зникнення миготінь за
фосфеном) в режимі “3” (КЧЗМФ).

6. Визначення резервів абсолютної акомодації (РАА) (по Дашевському).

7. Визначення резервів відносної акомодації та об’єму відносної
акомодації.

8. Визначення фузійних резервів (дивергенції і конвергенції) і об’єму
фузії.

Також визначалася гострота зору для близу, показники якої не оброблялися
статистично, оскільки в 90% випадків вони були нормальними ще до початку
лікування, тобто пацієнти бачили шрифт № 3-4 з відстані 33 см без
корекції.

Для характеристики місцевого вегетативного тонусу у пацієнтів із
порушеною функцією акомодації (до і після лікування методом
фосфенелектропунктури) були досліджені: показник кровонаповнення ока RQ
за даними реоофтальмографії (РОГ), показник електропровідности шкіри в
БАТ параорбітальної області, площа зіниці за даними пупілографії, а
також вегетативний індекс Кердо, що характеризує загальний вегетативний
тонус організму за станом серцево-судинної системи.

?

?

t

?t

v

@

?????нктури сприяв поліпшенню зорових функцій у пацієнтів на фоні всіх
видів рефракції (Табл.1).

Найбільша ефективність методу ФЕП відзначена стосовно розрізнювальної та
акомодаційної функцій. Так, гострота зору вдалину зросла в середньому по
всіх групах на 0,37±0,02 або 70%, а резерви абсолютної акомодації – на
2,88±0,1 дптр або 193%. Приріст гостроти зору в групі з міопією був
найменшим – 0,28±0,01 або 55%, і достовірно (за критерієм
Ньюмена-Кейлса) відрізнявся від такого в трьох інших групах.

Найкращі показники РАА в результаті фосфенелектропунктури отримані в
групах з еметропічною і міопічною рефракцією – поліпшення на 3,22±0,11
дптр (225%) і 2,94±0,12 дптр (194%). Показник приросту РАА у пацієнтів в
групі з астигматизмом виявився достовірно нижчим, ніж в трьох інших
групах і склав 2,5±0,08 дптр. Поліпшення максимальної мезопічної
гостроти зору в результаті лікування було практично рівномірним при
різних видах рефракції: в середньому на 0,14±0,015 (23%).

Таблиця 1

Зміна функціональних показників у хворих с порушенням акомодації на фоні
різних видів рефракції в результаті лікування методом
фосфенелектропунктури (М±m)

Показники зорових функцій Лікування методом ФЕП АДФ на

Фоні Em АДФ на

Фоні M АДФ на

фоні Hm АДФ на

фоні Ast Середнє на фоні всіх рефракцій

Гострота зору До лікування

0,54?0,01

0,49?0,015

0,52?0,01

0,51?0,016

0,52±0,01

Після лікування

0,97?0,01?

0,76?0,01?

0,93?0,014?

0,87?0,017?

0,88±0,01*

? (різниця)

0,43±0,02

n=40

0,28±0,01

n=60

0,41±0,02

n=70

0,36±0,02

n=70

0,37±0,02

Максимальна мезопічна гострота зору

(відн.од.) До лікування

0,61?0,01

0,58?0,03

0,59?0,01

0,54?0,02

0,58±0,015

Після лікування

0,79?0,02?

0,69?0,03?

0,76?0,02?

0,66?0,03?

0,73±0,02*

?

0,18±0,01

n=92

0,1±0,02

n=40

0,16±0,01

n=81

0,11±0,02

n=40

0,14±0,015

Світлова чутливість

(7 хв.) лог.од. До лікування

2,65?0,03

2,53?0,02

2,6?0,03

2,54?0,02

2,58±0,02

Після лікування

3,1?0,02?

2,93?0,02?

2,97?0,015?

3,04?0,015?

3,01±0,015*

? (n=100)

0,41±0,02

0,4±0,02

0,33±0,03

0,55±0,02

0,42±0,02

РАА

(дптр) До лікування

1,43?0,09

1,51?0,07

1,56?0,08

1,44?0,08

1,49±0,08

Після лікування

4,64?0,1?

4,44?0,13?

4,41?0,13?

3,95?0,11?

4,36±0,12*

? (n=100)

3,22±0,11

2,94±0,12

2,85±0,11

2,5±0,08

2,88±0,1

Резерв відносної акомодації (РВА) (дптр) До лікування

1,9?0,14

2,18?0,13

1,6?0,1

1,8?0,11

1,87±0,1

Після лікування

3,6?0,19?

3,96?0,19?

2,7?0,10?

3,18?0,11?

3,36±0,12*

?

1,71±0,16

n=46

1,78±0,11

n=44

1,16±0,10

n=42

1,4±0,11

n=46

1,51±0,11

Об’єм відносної акомодації

(ОВА) (дптр) До лікування

3,97?0,17

4,15?0,19

2,78?0,10

3,43?0,15

3,58±0,14

Після лікування

6,52?0,2?

6,34?0,2?

4,06?0,10?

5,38?0,16?

5,51±0,15*

?

2,58±0,2

n=46

2,19±0,16

n=44

1,3±0,10

n=42

1,94±0,15

n=46

2,0±0,12

Дивергенція

(пр.дптр) До лікування

19,1?0,94

20,1?0,4

18,8?0,75

17,2?0,69

18,8±0,5

Після лікування

24,0?0,9?

25,5?0,5?

22,9?0,9?

20,93?0,79?

23,3±0,6*

?

4,74±0,8

n=46

5,4±0,7

n=40

4,9±0,8

n=45

3,78±0,78

n=40

4,7±0,6

Конвергенція

(пр.дптр) До лікування

25,0?0,56

23,9?0,96

23,7?0,5

21,0?0,8

23,4±0,6

Після лікування

31,7?0,8?

28,5?0,8?

27,6?0,9?

24,4?0,84?

28,05±0,8*

?

5,41±0,7

n=46

4,7±0,9

n=40

4,02±0,7

n=43

3,43±0,98

n=40

4,39±0,8

Об’єм фузії

(пр. дптр) До лікування

44,4?1,1

43,98?1,1

41,8?0,92

37,9?1,25

42,02±1,1

Після лікування

54,3?1,4?

54,1?1,1?

50,3?1,24?

45,9?1,7?

51,15±1,2*

?

10,04±1,3

n=46

10,1±1,2

n=40

8,5±1,3

n=43

7,96±1,5

n=40

9,15±1,2

ПЕЧФ (мкА) До лікування

50,2?0,8

48,3?0,61

48,9?1,0

49,0?0,99

49,1±0,6

Після лікування

44,8?0,6?

44,6?0,58?

44,27?0,84?

44,07?0,92 ?

44,4±0,5*

?

5,41±0,4

n=100

3,72±0,3

n=100

4,6±0,4

n=51

4,5±0,4

n=48

4,56±0,3

КЧЗМФ ”3”

(Гц) До лікування

48,0?0,49

47,22?0,48

48,05?0,54

47,77?0,7

47,76±0,5

Після лікування

49,9±0,4*

50,56±0,5*

50,3±0,61*

50,0±0,70*

50,19±0,5*

?

1,74±0,3

n=88

2,8±0,3

n=83

2,65±0,3

n=71

2,3±0,3

n=64

2,37±0,3

* — рівень значущості різниць р<0,05 Показники резервів відносної акомодації зросли більшою мірою в групах з міопією і еметропією – на 1,78±0,11 дптр і 1,71±0,16 дптр відповідно (або 82-89%) і в меншій мірі в групах пацієнтів з гіперметропією і астигматизмом – на 1,16±0,1 дптр і 1,4±0,11 дптр відповідно (або 69-76%). Приріст об'єму відносної акомодації у пацієнтів з гіперметропією в результаті лікування методом ФЕП склав 1,3±0,1 дптр і був достовірно нижчим, ніж в групах з еметропією (2,58±0,2 дптр), міопією (2,19±0,16 дптр) і астигматизмом (1,94±0,15 дптр). Отримані нами результати підтверджують дані літератури, що функція акомодації більшою мірою страждає у гіперметропів, в яких напруга акомодації присутня як вдалину так і поблизу, і відновити її складніше, ніж при інших видах рефракції (Каёткина Е.У., 1996; Сергиенко Н.М., 1975). Поліпшення конвергенції, дивергенції і об'єму фузії в результаті ФЕП було рівномірним в усіх групах пацієнтів: конвергенція на 17-26%; дивергенція на 22-27%; об'єм фузії на 20-23%. Світлова чутливість у хворих з АДФ на фоні всіх видів рефракції збільшилась в середньому на 16,7%. Поліпшення було практично рівномірним у всіх групах (14,2 - 19,7%). Показники електричної чутливості і електричної лабільності за фосфеном після лікування змінилися неістотно (на 9,5% і 5,1% відповідно), достовірно не відрізняючись при різних видах рефракції. Таким чином, ступінь поліпшення таких функцій, як світлова і електрична чутливість зорового аналізатора, електрична лабільність, об'єм фузії і фузійні резерви, гострота зору в мезопічних умовах освітлення не залежала від виду рефракції у пацієнтів з дисфункцією акомодації. Ступінь поліпшення некоригованої гостроти зору (ГЗ) вдалину, резервів абсолютної (РАА) і відносної акомодації (РВА), об'єму відносної акомодації (ОВА) у пацієнтів з акомодаційною дисфункцією в результаті ФЕП залежала від виду рефракції (Табл.2). Віддалені результати лікування (через 6 місяців) методом фосфенелектропунктури показали, що гострота зору погіршилася у пацієнтів з АДФ на фоні міопії і астигматизму на 7%, а у еметропів і гіперметропів практично не змінилася. Резерви абсолютної акомодації поліпшилися на 1% - 5% в групах з еметропією і міопією, практично не змінилися в групі з астигматизмом і погіршилися на 9% в групі пацієнтів з АДФ на фоні гіперметропії. Таблиця 2 Критерій достовірності міжгрупових відмінностей (Ньюмена-Кейлса) показників приростів (?) досліджуваних функцій в результаті лікування методом фосфенелектропунктури у пацієнтів з акомодаційною дисфункцією при різних видах рефракції Діагноз Показник приросту функції - ? “1” “2” “3” “4” АДФ на фоні еметропії “1” ? ГЗ 0,00.* ?РАА 0,036* 0,00.* ? РВА 0,04* ? ОВА 0,00.* 0,01* АДФ на фоні міопії до – 1,5 дптр “2” ? ГЗ 0,00.* 0,00.* 0,00.* ?РАА 0,01* ? РВА 0,02* ? ОВА 0,0001* АДФ на фоні гіперметропії до + 1,5 дптр “3” ? ГЗ 0,00.* 0,0351* ?РАА 0,036* 0,02* ? РВА 0,004* 0,002* ? ОВА 0,00.* 0,0001* 0,002* АДФ на фоні астигматизму до ± 1,5 дптр “4” ? ГЗ 0,00.* 0,035* ?РАА 0,00.* 0,01* 0,02* ? РВА ? ОВА 0,008* 0,0002* *- вказує на достовірну відмінність приростів функцій між групами з різними діагнозами, позначеними цифрами “1”, “2”, “3”, “4” у верхньому горизонтальному рядку і лівій вертикальній колонці ВИСНОВКИ 1. Акомодаційна дисфункція є патологією, яка найбільш часто (у 80% випадків) супроводжує аметропії слабкого ступеня у дітей 6-17 років. Функціональний стан зорового аналізатора в цій групі хворих комплексно не вивчався, а застосовані сучасні методи лікування були ефективні в 50-85%. У зв'язку з цим розробка і використання нових методів лікування акомодаційної дисфункції є актуальною і своєчасною задачею клінічної офтальмології. 2. Доповнені дані про функціональний стан зорового аналізатора у хворих із акомодаційною дисфункцією при різних видах рефракції, які показали зниження гостроти зору в середньому до 0,5; резервів абсолютної акомодації – до 1,49 дптр; резервів відносної акомодації – до 1,9 дптр; об'єму відносної акомодації – до 3,6 дптр. Показники світлової чутливості, електричної чутливості і лабільності, гостроти зору в мезопічних умовах освітлення, фузіонних резервів і об'єму фузії знаходились в нижніх межах норми. 3. Вперше доведено, що у хворих з дисфункцією акомодації при різних видах рефракції є місцева і загальна вегетодисфункція – симпатотонія, виявлена в зонах параорбітальних біологічно активних точок, в стані кардіо-васкулярної системи, в зниженні показників кровонаповнення ока і збільшенні площі зіниць. 4. Вперше встановлено, що застосування нового методу фосфенелектропун- ктури у хворих з дисфункцією акомодації при всіх видах рефракції поліпшує функціональний стан зорового аналізатора за показниками гостроти зору на 70%, максимальної мезопічної гостроти зору – на 26%, резервів абсолютної акомодації – на 193%, об'єму відносної акомодації – на 54%, об'єму фузії – на 22%, світлової чутливості – на 17%, електричної чутливості – на 9,5% і електричної лабільності – на 5%. 5. Вперше виявлено коригуючу дію фосфенелектропунктури на загальний і місцевий вегетативний тонус у хворих із акомодаційною дисфункцією, що полягає в нормалізації: електропровідності біологічно активних точок, діяльності кардіо-васкулярної системи, кровонаповнення очей і площі зіниць. 6. Вперше виявлено, що метод фосфенелектропунктури за показниками гостроти зору і резервів абсолютної акомодації більш ефективний, ніж методи електропунктури і фосфенелектростимуляції в середньому на 45%, ніж метод акупунктури – на 77% і 113% відповідно. Методи фосфенелектростимуляції і електропунктури мають однакову ефективність, що перевищує за показниками гостроти зору і резервів абсолютної акомодації метод акупунктури на 21% і 44% відповідно. 7. Вперше показано поліпшення показників гостроти зору і акомодації в результаті лікування методом фосфенелектропунктури у хворих із дисфункцією акомодації залежно від виду рефракції. Так, на фоні еметропії, гіперметропії, астигматизму відзначено поліпшення гостроти зору в середньому на 77%, а на фоні міопії – на 55%. Об'єм відносної акомодації на фоні еметропії, міопії і астигматизму поліпшився в середньому на 58%, а на фоні гіперметропії – на 46%. 8. Запропоновано новий комбінований метод лікування хворих із акомодаційною дисфункцією – “фосфенелектропунктура”, що полягає в одночасній електростимуляції зорового аналізатору і біологічно активних точок із терапевтичною ефективністю 98%. Тривалість досягнутого лікувального ефекту методу фосфенелектропунктури (за показниками гостроти зору і резервів абсолютної акомодації) зберігалася протягом 6 місяців у 95% хворих. ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Пономарчук В.С., Терлецкая О.Ю. Фосфенэлектропунктура – модифицированный способ лечения больных со спазмом аккомодации // Офтальмол. журн. – №3. – 2001. – С.75-77. Терлецкая О.Ю., Пономарчук В.С. Сравнительная характеристика электрических и рефлексотерапевтических методов в лечении спазма аккомодации // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. – Київ-Луганськ-Харьків. – 2003. – Вип.4(50). – С.373-378. Терлецька О.Ю., Пономарчук В.С. Вплив модифікованого методу фосфенелектропунктури на розрізнювальну здатність зорового аналізатора у пацієнтів із порушеною функцією акомодації на фоні еметропічної рефракції // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія “Медицина”. – 2004. – Вип.22. – С.115-118. Терлецкая О.Ю., Пономарчук В.С., Слободяник С.Б. Влияние модифицированного метода фосфенэлектропунктуры на состояние вегетативного тонуса у больных с аккомодационной дисфункцией // Офтальмол. журн. – 2004. – №6. – С.59-62. Терлецкая О.Ю., Пономарчук В.С., Слободяник С.Б. Эффективность “фосфенэлектропунктуры” у больных с нарушением аккомодации при различных видах рефракции // Офтальмол. журн. –2005. – №2. – С.29-34. 6. Деклараційний патент України (11) 39768 (13) А // (51) 7Аа 61 №1/100 Спосіб лікування хворих зі спазмом акомодації // Пономарчук В.С., Терлецька О.Ю. Офіційний бюлетень “ Промислова власність”. – 2001. – №5. – С.1.47. 7. Пономарчук В.С., Штанько О.Ю.*, Ридха Нагмуши. Терапевтическое воздействие фосфенэлектростимуляции у больных со спазмами аккомодации и близорукостью // Сборник международной научн.-практ. конф. “Новое в профилактике, диагностике и лечении болезней”. – Одесса, 1996. – С.52. 8. Терлецкая О.Ю., Пономарчук В.С., Решетняк В.Б. Эффективность рефлексотерапевтических и электростимулирующих методов лечения у больных с нарушением аккомодационной функции // Тези 2-ої міжнар. наукової конф. офтальмологів Причорномор’я. – Одеса. – 2004. – С. 195-196. Примітка * - прізвище авторки Штанько змінено на Терлецька АНОТАЦІЯ Терлецька О.Ю. Ефективність нового методу фосфенелектропунктури у лікуванні хворих із акомодаційною дисфункцією. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 – офтальмологія. – Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України, Одеса, 2005. Дисертаційна робота присвячена проблемі лікування хворих із акомодаційною дисфункцією. Запропоновано новий метод – фосфенелектропунктура (ФЕП), що полягає в послідовній фосфенелектростимуляції параорбітальних біологічно активних точок (БАТ) за індивідуальною схемою. Вперше обгрунтовано механізми впливу ФЕП на зоровий аналізатор та вегетативні структури. Виявлено, що метод ФЕП поліпшує стан показників гостроти зору, резервів абсолютної і відносної акомодації, фузіонних резервів і об'єму фузії, світлової та електричної чутливості, електричної лабільності у 98% хворих із акомодаційною дисфункцією при всіх видах рефракції, а також приводить до звуження зіниці, поліпшує кровонаповнення ока, нормалізує електропровідність БАТ і вегетативний індекс Кердо. В результаті порівняльного аналізу ефективності лікування хворих із акомодаційною дисфункцією методами фосфенелектропунктури (ФЕП), фосфенелектростимуляції (ФЕС), електропунктури (ЕП) і акупунктури (АП) встановлено перевагу “електричних” методів ФЕП, ФЕС і ЕП над класичною АП. Серед “електричних” методів найбільшу ефективність має ФЕП. Встановлено, що поліпшення акомодаційної функції і гостроти зору удалину під впливом методу ФЕП у хворих з дисфункцією акомодації залежить від виду рефракції. Ключові слова: акомодаційна дисфункція, фосфенелектропунктура, аметропія, вегетодисфункція, біологічно активні точки. АННОТАЦИЯ Терлецкая О.Ю. Эффективность нового метода фосфенэлектропунктуры в лечении больных с аккомодационной дисфункцией. – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.18 – офтальмология. – Институт глазных болезней и тканевой терапии им. В.П. Филатова АМН Украины, Одесса, 2005. Диссертационная работа посвящена проблеме повышения эффективности лечения больных с аккомодационной дисфункцией. Аккомодационная дисфункция – часто встречающаяся патология глаза, сопровождающаяся астенопическими жалобами, приводящая к ухудшению зрения, к расстройству бинокулярного зрения, появлению близорукости и других аномалий рефракции. Зарубежные авторы включают в понятие аккомодационной дисфункции не только спазм аккомодации, но и такие состояния как инерция аккомодации, паралич аккомодации, недостаточность аккомодации, нарушение связи аккомодации и конвергенции. Исследование состояния аккомодации, ее объёма, стойкости важно для выяснения отдельных сторон происхождения таких распространенных патологий органа зрения, как аккомодативная астенопия, псевдомиопия, приобретённая миопия, содружественное косоглазие. Причинами появления аккомодационной дисфункции является дисбаланс вегетативной нервной системы, неправильные условия освещения, чрезмерные зрительные нагрузки, длительная работа с компьютером, слабость внутренних и наружных прямых мышц, расстройство кровообращения глаза. Автором дополнены данные о функциональном состоянии зрительного анализатора у больных с аккомодационной дисфункцией при различных видах рефракции, показавшие снижение остроты зрения в среднем до 0,5; резервов абсолютной аккомодации – до 1,49 дптр; резервов относительной аккомодации – до 1,9 дптр; объёма относительной аккомодации – до 3,6 дптр Показатели световой чувствительности, электрической чувствительности и лабильности, остроты зрения в мезопических условиях освещения, фузионных резервов и объёма фузии находились в нижних границах нормы. Автором показано, что у пациентов с нарушенной аккомодацией при различных видах рефракции имеется местная и общая вегетодисфункция – симпатотония, проявляющаяся в снижении электропроводимости параорбитальных биологически активных точек, в снижении показателей кровенаполнения глаза и увеличении площади зрачков, в изменении состояния кардио-васкулярной системы (по показателям индекса Кердо). Лечение аккомодационной дисфункции – проблема не одного десятилетия. Существует определённый процент больных, которым не помогает традиционное лечение (ортоптические методы, электрофорез, электростимуляция цилиарной мышцы, акупунктура, электропунктура, лазерпунктура). Автором предложен новый комбинированный метод лечения больных с аккомодационной дисфункцией – фосфенэлектропунктура (ФЭП), который заключается в последовательной фосфенэлектростимуляции параорбитальных биологически активных точек (БАТ) по индивидуальной схеме. Впервые обоснованы механизмы влияния нового метода на зрительный анализатор и вегетативные структуры у пациентов с аккомодационной дисфункцией при различных видах рефракции. Выявлено, что в результате лечения методом ФЭП улучшаются показатели остроты зрения, резервов абсолютной и относительной аккомодации, фузионные резервы и объем фузии, световая и электрическая чувствительность, электрическая лабильность у 98% больных с аккомодационной дисфункцией при всех видах рефракции. Выявлено корригирующее действие фосфенэлектропунктуры на общий и местный вегетативный тонус, выражающееся в нормализации (в сторону парасимпатотонии): площади зрачков, электропроводимости биологически активных точек, деятельности кардио-васкулярной системы и кровенаполнения глаз. В результате сравнительного анализа эффективности лечения больных с аккомодационной дисфункцией методами фосфенэлектропунктуры (ФЭП), фосфенэлектростимуляции (ФЭС), электропунктуры (ЭП) и акупунктуры (АП) установлено преимущество “электрических” методов (ФЭП, ФЭС, ЭП) над классической акупунктурой. Среди “электрических” методов наибольшую эффективность имеет метод фосфенэлектропунктуры, действие которого основано на аддитивном синергизме. В результате проведенного исследования установлено, что улучшение аккомодационной функции и остроты зрения вдаль без коррекции под воздействием метода фосфенэлектропунктуры у больных с нарушенной аккомодацией происходит не одинаково и зависит от вида рефракции: на фоне эмметропии, гиперметропии и астигматизма острота зрения в среднем улучшилась на 77%, а на фоне миопии – на 55%. Объём относительной аккомодации улучшился в среднем на 58% на фоне эмметропии, миопии и астигматизма, а на фоне гиперметропии – на 46%. Положительный лечебный эффект метода ФЭП (по показателям остроты зрения и резервов абсолютной аккомодации) сохранялся в течение 6-ти месяцев у 95% больных. Ключевые слова: аккомодационная дисфункция, фосфенэлектропунктура, аметропия, вегетодисфункция, биологически активные точки. ANNOTATION Terleckaja O.Yu. The efficiency of new method of phosphenelectropuncture in the treatment of patients with accommodative disfunction. – Manuscript. Thesis for a candidate’s degree by speciality 14.01.18 – ophthalmology. – The Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy, Academy of Medical Science of Ukraine, Odessa, 2005. The dissertation is dedicated to increasing the efficiency treatment of patients with accommodative dysfunction, using new method of phosphenelectropuncture (PHEP). The method PHEP is based on electrical stimulation of paraorbitalic biologically active points (BAP) with appearing of the “phosphen – phenomenon” according to individual schemes. The influence mechanisms of the new method on the visual analyzer and vegetative structures are presented. It is demonstrated that PHEP improves the state of indexes (values) of visual acuity, accommodative function, convergence and divergence, light and electric sensitivity in 98% of patients with accommodative disfunction accompanying different anomalies of refraction. The new method PHEP improves blood supply of the eye, normalizes conductivity of BAP, amplitude of pupil and value of vegetative (cardiovascular) index Cerdo. As a result of comparative analysis of efficiency of treatment in patients with accommodative dysfunction using methods of phosphenelectropuncture (PHEP), phosphenelectrostimulation (PHES), galvanopuncture (GP) and acupuncture (AP) advantage of the “electric” methods PHEP, PHES and GP is demonstrated over the classic AP method. Among the “electric” methods the most effective is PHEP. It is shown that the improvement of accommodative function and visual acuity after treatment using the PHEP method in patients with dysfunction of accommodation depends on the type of refraction. Key words: accommodative dysfunction, phosphenelectropuncture, ametropia, vegetodisfunction, biologically active points, electrostimulation.

Похожие записи