ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

ІМ. В.П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

ЗБОРОВСЬКА

Олександра Володимирівна

УДК 617.735-002-085.849.19+615.849.19

Ефективність нового методу діагностики та лазерного лікування хворих на
центральний хоріоретиніт

14.01.18 – очні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса — 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київській клінічній офтальмологічній лікарні “Центр
мікрохірургії ока” МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук

Пасєчнікова Наталія Володимирівна,

Інститут очних хвороб і тканинної терапії

ім. В.П. Філатова АМН України, директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Солдатова Аліна Максимівна,

Одеський державний медичний університет МОЗ

України, професор кафедри очних хвороб

кандидат медичних наук, доцент

Панченко Микола Володимирович,

Харківський державний медичний університет МОЗ

України, доцент кафедри очних хвороб

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, кафедра очних хвороб,

м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “__18__” ______червня________ 2004 р. о ___11.30___
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в
Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України
за адресою: 65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України (65061, Україна, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий “___18___”__травня___________ 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук,

професор Пономарчук В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Діагностика та лікування центральних
хоріоретинітів є однією з актуальних проблем сучасної
офтальмології. Соціальна значимість проблеми визначається переважним
ураженням осіб молодого, працездатного віку та високим ступенем
інвалідизації пацієнтів, яка досягає 40-60%. Хоріоретинальні
захворювання складають 19,2% в структурі первинної інвалідності в
Україні. Клінічна діагностика центральних хоріоретинітів ускладнена, а
відсоток невизначеної етіології за даними різних авторів коливається від
20% до 80%. Вірогідно, в зв’язку з цим ефективність лікування складає
40-50%, а частота рецидивів може досягати 50%. В досяжній нам
літературі, небагато робіт, які присвячені проблемам діагностики та
лікування центральних хоріоретинітів.

Успішність лікування хоріоретинітів залежить від точності етіологічної
діагностики інфекційного процесу. При діагностиці хоріоретинітів
офтальмологи стикаються з загальномедичною проблемою ідентифікації
збудника в вогнищі інфекції.

Як вважає більшість авторів, оптимальна терапія увеїтів повинна бути
спрямована на збереження нормальної структури тканин ока та його
функціональних здатностей. Досягнення цієї мети може відбуватися при
ефективному впливі на збудників (етіологічне лікування) та запалення,
яке вони спричиняють (патогенетичне лікування) [Кацнельсон Л.А., 1984,
1998; Катаргина Л.А., 2000].

На сьогодні широке впровадження в практику офтальмології одержали
лазерні методи лікування, що розширили арсенал засобів боротьби з очними
захворюваннями [Преображенский П.В., Шостак В.И., Балашевич Л.И., 1986;
Чечин П.П., 1985; Dessmetre T.J., et al., 1998; Thomson C.R., et al.,
1996 і багато інших авторів].

В сучасній літературі приводиться ряд досліджень, присвячених
використанню лазерного випромінювання в лікуванні туберкульозних,
токсоплазмозних, вірусних хоріоретинітів, очного гістоплазмоза
[Деуфраинс А., 1975; Балашевич Л.И., 1984; Чечин П.П., Савко В.В. 2001;
Andrzejewska W., 1991; Dessmetre T., 1996].

Використання лазерного випромінювання при центральних хоріоретинітах
(ЦХР) обмежувалось, в основному, використанням високоенергетичної
лазерної коагуляції (ЛК) для створення бар’єру навколо хоріоретинального
вогнища з метою попередження реактивації процесу; а також для
безпосередньої коагуляції хоріоретинальних вогнищ, що призводило до їх
грубого заживлення, що пов’язано з небезпекою незворотного зниження
зорових функцій (Кацнельсон Л.А., 1984; Ромашенков Ф.А., 1978, 1980;
Хокканен В.М., 1994). Існує проблема віддалених наслідків лазерної
коагуляції ЦХР. При цьому треба чекати розвитку таких серйозних
ускладнень, як повзуча атрофія пігментного епітелію сітківки,
епіретинальний фіброз, субретинальні неоваскулярні мембрани.

Скорочення термінів лікування, досягнення максимального функціонального
результату при використанні мінімальної кількості препаратів і
збільшення періоду ремісії є основними завданнями сучасного лікування
ЦХР.

Незважаючи на проведені дослідження, є, проте, ціла низка питань, які
вивчені недостатньо або залишилися поза увагою дослідників і
лікарів-клініцистів. Бракує об’єктивних методів діагностики та
спостереження запального процесу при ЦХР. Немає єдиної думки щодо
тактики і методики лазерного лікування ЦХР.

В зв’язку з цим, встає питання про розробку нових методів діагностики та
лікування, які дозволяють мінімально впливати на здорові тканини, які
оточують вогнище запалення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу
розпочато як ініціативну тему на базі Київської клінічної
офтальмологічної лікарні “Центр мікрохірургії ока”, продовжується в
Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова. Матеріали
даної роботи включено в науково-дослідну тему, яка зареєстрована і
виконується в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.
Філатова АМН України: № державної реєстрації 0104U003486 “Розробити
методи лікування гострих та хронічних судинних оптичних нейропатій
шляхом корегуючого впливу плазмоцитоферезу на гемореологічні властивості
крові і гемодинаміку ока” (01.01.2004-31.12.2006), де дисертант є
співвиконавцем.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи — підвищити ефективність
діагностики та лікування центральних хоріоретинітів шляхом розробки
об’єктивних кількісних діагностичних методів і нового способу лазерного
лікування.

Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні завдання:

Вивчити можливості використання імуноферментного аналізу та полімеразної
ланцюгової реакції в діагностиці центральних хоріоретинітів.

Розробити спосіб кількісної оцінки флюоресцентних ангіограм для
диференційної діагностики, та визначення результативності терапії
центральних хоріоретинітів.

Вивчити можливості використання оптичної когерентної томографії для
диференційної діагностики, оцінки стадії процесу та ефективності
лікування пацієнтів з центральним хоріоретинітом.

Розробити новий спосіб лазерної коагуляції при центральних
хоріоретинітах та провести порівняльну оцінку його ефективності з
медикаментозною терапією та класичною лазерною коагуляцією.

Об’єкт дослідження — центральні хоріоретиніти.

Предмет дослідження — методи діагностики та лазерні технології лікування
центральних хоріоретинітів: їх можливості та ефективність.

Методи дослідження.

Методи обстеження — різноманітні методи візометрії, кампіметрії,
офтальмоскопії, а також біомікроскопія, тонометрія, скотометрія,
флюоресцентна ангіографія (ФАГ), кольорове фотографування очного дна,
оптична когерентна томографія, імуноферментний аналіз (тітри антитіл IgG
і IgM) крові та полімеразна ланцюгова реакція крові.

Лазерні методи лікування центральних хоріоретинітів — традиційна лазерна
коагуляція та селективна лазерна коагуляція — дозволяють виявити їх
ефективність для кожного конкретного випадку та, тим самим, показати
патогенетичну зорієнтованість лазерних втручань.

Методи та засоби інформаційних технологій — графічний аналіз,
діаграмний аналіз — дозволяють визначати параметри лазерного
випромінювання, оптимальні для кожного окремого випадку, а також
сприяють конкретизації результатів та висновків.

Наукова новизна отриманих результатів. 1. В результаті теоретичних і
порівняльних клінічних досліджень отримані нові дані щодо різного
ступеню та динаміки флюоресценції вогнища (в гострій фазі та фазі
хоріоретинального рубця) центрального хоріоретиніта у пацієнтів, яким
проводилось медикаментозне лікування, класична лазерна коагуляція та
лазерна коагуляція по запропонованій методиці, які дозволили підвищити
ефективність діагностики та оцінити динаміку перебігу центральних
хоріоретинітів. 2. Вперше встановлені диференційно-діагностичні критерії
гострого центрального хоріоретиніта та в стадії хоріоретинального рубця
за даними оптичної когерентної томографії, які свідчать про потовщення
сітківки в області вогнища до початку лікування та її витончення в
області хоріоретинального рубця після проведеного лікування. Вперше
встановлена різниця ступеню витончення сітківки в області
хоріоретинального рубця після медикаментозного лікування та різних видів
лазерного лікування. 3. Вперше показана ефективність селективної
лазерної коагуляції центральних хоріоретинітів порівняно з іншими
способами лікування центральних хоріоретинітів, з точки зору
характеристик хоріоретинального рубця на підставі параметрів
флюоресценції та ступеню витончення сітківки в області хоріоретинального
рубця. 4. Вперше встановлені клінічні відзнаки характеристик
хоріоретинального рубця при медикаментозному лікуванні, класичній та
селективній лазерній коагуляції. Встановлено, що після проведення
медикаментозного лікування та традиційної лазерної коагуляції формуються
більш виражені хоріоретинальні рубці ніж після лазерної коагуляції по
розробленому методу.

Практичне значення роботи. 1. Розроблено новий метод лазерної коагуляції
центральних хоріоретинітів (патент № 56969 А Україна, МПК А 61 F 9/007.
Спосіб лазерного лікування центральних хоріоретинітів.), який дозволяє
значно знизити вірогідність ушкодження тканин, які розташовуються
навколо запального вогнища. 2. Розроблений оптимальний комплекс
лабораторних досліджень в етіологічній діагностиці центральних
хоріоретинітів, а саме комплексне використання імуноферментного аналізу
та полімеразної ланцюгової реакції. 3. Розроблено спосіб об’єктивної
кількісної оцінки флюоресцентних ангіограм на підставі математичних
розрахунків та комп’ютерної обробки результатів флюоресцентної
ангіографії, який дозволяє стандартизувати методику та виключити
суб’єктивність оцінки даних флюоресцентних ангіограм. 4. Розроблено
оптимальний комплекс методів діагностики та лікування пацієнтів з
центральними хоріоретинітами.

Впровадження в практику. Основні положення роботи впроваджені в клінічну
практику та застосовуються в міському науково-практичному центрі
лазерних методів лікування ока при Київській клінічній офтальмологічній
лікарні “Центр мікрохірургії ока”, відділенні мікрохірургії ока
Донецького обласного клінічного територіального медичного об’єднання,
очного відділення Інституту невідкладної та відновлювальної хірургії ім.
В.К. Гусака АМН України, відділення увеїтів та лікування їх наслідків
Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН
України; а також включені до програми лекцій та практичних занять
кафедри очних хвороб Донецького державного медичного університету та
тематичних курсів Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.
Філатова АМН України.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто провела клінічне обстеження
та лікування 104 пацієнтів (104 ока) з центральними хоріоретинітами на
базі Київської клінічної офтальмологічної лікарні “Центр мікрохірургії
ока”.

У співавторстві з д.мед.н. Пасєчніковою Н.В. запропонувала спосіб
лазерного лікування центральних хоріоретинітів (Деклараційний патент
України на винахід № 56969 А Україна, МПК А 61 F 9/007. Заявл. 13.03.03;
Опубл. 15.05.03), спосіб діагностики центральних хоріоретинітів
(позитивне рішення про видачу патенту реєстраційний № 20031212440 від
28.02.2004 р.)

Дисертантом самостійно проведено патентний пошук, оформлена патентна
документація, здійснена обробка та інтерпретація отриманих результатів
клінічних досліджень. Особисто автором написані всі розділи дисертації.
Під керівництвом доктора мед. наук Пасєчнікової Н.В.сформульовані
висновки дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
заслухані, розглянуті та обговорені на II Українсько-польській
міжнародній конференції з офтальмології у Трускавці (1999); І
конференції дитячих офтальмологів України у Ялті (2000); на
російській науково-практичній конференції “Новые лазерные технологии
в офтальмологии” у Росії, Калуга (2002); Х-му з”їзду офтальмологів
України у Одесі (2002).

Публікації. Основні наукові положення і прикладні результати
дисертаційного дослідження викладені в 9 публікаціях. З них 4 статі у
наукових фахових виданнях: 1 стаття – в “Офтальмологічному журналі”, 1 –
в журналі “Сучасні інфекції”, 1 – в журналі “Український медичний
часопис”, 1 – в збірнику наукових робіт “Проблеми екологічної та
медичної генетики і клінічної імунології. – Київ-Луганськ-Харків”.
Одержано 1 деклараційний патент України № 56969 А Україна, МПК А 61 F
9/007 “Спосіб лазерного лікування центральних хоріоретинітів”. 4 роботи
опубліковано в матеріалах та тезах симпозіумів, з’їздів,
науково-практичних конференцій. Оприлюднені результати повною мірою
висвітлюють зміст роботи та отримані автором і впроваджені в практику
клінічні результати.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота викладена російською
мовою на 160 сторінках. Складається з вступу, огляду літератури,
матеріалів та методів дослідження, розділу власних досліджень, аналізу
та узагальненню результатів досліджень, висновків. Матеріали дисертації
ілюстровані 13 таблицями і 39 малюнками, які не виносились окремо від
тексту. Перелік використаної літератури включає 212 джерел, розміщується
на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Аналіз сучасного стану діагностики та лікування хоріоретинітів
(Огляд літератури).

Етіологічна діагностика центральних хоріоретинітів (ЦХР) завжди
представляла певні труднощі, зважаючи на особливості патогенезу цього
патологічного процесу та особливий імунний статус ока. Незважаючи на
постійний пошук нових методів етіологічної діагностики, частота
нез’ясованої етіології досягає 60%.

Етіологічне лікування визначається збудником ЦХР та є обов’язковим в
терапії цього захворювання. Глюкокортікостероїди, десенсибілізуючі та
нестероїдні протизапальні препарати є “фундаментом” патогенетичного
лікування ЦХР. За останні десятиріччя активно розвиваються
немедикаментозні методи лікування: гемосорбція, квантова гемотерапія,
імуносорбція та плазмаферез, ультрафіолетове опромінення крові;
низькоенергетичне лазерне випромінювання, лазерна коагуляція. Лазерна
коагуляція (ЛК) запального вогнища дозволяє впливати на всі ланки
патогенезу ЦХР.

Однак існує проблема віддалених наслідків лазерної коагуляції
центральних хоріоретинітів. При цьому слід очікувати розвитку таких
важких ускладнень, як повзуча атрофія пігментного епітелію сітківки,
епіретинальний фіброз. В зв’язку з цим актуальним є питання розробки
нових методів лазерної коагуляції, які дозволять мінімально впливати на
здорові тканини, що оточують вогнище запалення. Оскільки ефективність
лікування хоріоретинітів залежить від ефективності та швидкості
етіологічної діагностики, актуальною є проблема розробки певної
послідовності дій лікаря при діагностиці ЦХР, що дозволить підвищити
ефективність та прискорити процес діагностики цього захворювання.

Продовжуються пошуки методів лікування центральних хоріоретинітів, які,
враховуючи особливості перебігу цієї патології, що визначаються видом
збудника, локалізацією та площею ураження, дозволяють швидко досягнути
рубцювання запального вогнища при незначній кількості ускладнень.

Розділ 2. Матеріали та методи дослідження.

Під нашим спостереженням знаходилось 104 пацієнта з центральним
хоріоретинітом. З них 62 жінки та 42 чоловіка в віці від 14 до 38 років.
В першу групу ввійшло 34 пацієнта (34 ока) з гострим ЦХР, яким
проводилось лише медикаментозне лікування. Пацієнтам другої групи (35
хворих, 35 очей) на фоні медикаментозного лікування проводилась класична
лазерна коагуляція запального вогнища. Пацієнтам третьої групи (35
хворих, 35 очей) на фоні медикаментозного лікування виконувалась лазерна
коагуляція запального вогнища по розробленій нами методиці.

Всі пацієнти пройшли комплекс загальних офтальмологічних обстежень,
флюоресцентну ангіографію, оптичну когерентну томографію. Етіологія ЦХР
визначалась на підставі анамнезу хворого, соматичного статусу,
офтальмоскопічної картини, результатів допоміжних клінічних обстежень
(консультація стоматолога, отоларинголога, рентгенографія органів
грудної порожнини) та лабораторних аналізів (імуноферментний аналіз та
полімеразна ланцюгова реакція крові).

Етіологічне лікування визначалось видом збудника і містило антибіотики
(цефтріаксон, роваміцин) та противірусні препарати (ацикловір та
валацікловір) як місцево так і системно. В якості медикаментозного
патогенетичного лікування хворі всіх груп отримували протизапальну
(дексаметазон, діклофенак-натрію, піроксікам) та десенсибілізуючу
(лоратадін) терапію. Також всі пацієнти отримували фуросемід
(дегідратаційна терапія), аспаркам. Термін спостереження пацієнтів склав
3 роки.

Лазерна коагуляція виконувалась на лазерному пристрої “EyeLight-532” с
(= 532 нм, генеруючий в безперервному режимі (експозиція імпульсів від
0,01с до безперервного), потужність від 0,03 до 1,4Вт.

Лазерна коагуляція (ЛК) пацієнтам другої групи проводилась по класичній
методиці: фокальна лазерна коагуляція запального вогнища виконувалась по
всій площині вогнища з захватом здорових тканин, діаметром плями від 50
до 150 мкм, потужність випромінювання склала 0,12–0,45 Вт. Ширина
імпульсу склала 0,2с, інтервал між імпульсами – 0,2-0,3с. коагуляція
проводилась до побіління та “провалювання” вогнища.

У пацієнтів третьої групи фокальна лазерна коагуляція проводилась по
розробленій методиці. При цьому лазерна коагуляція проводилась по всій
площині вогнища діаметром плями від 50 до 150 мкм, потужність
випромінювання = 0,12–0,45 Вт. При виборі діаметра лазерного променя
враховувались локалізація та розміри запального вогнища. Застосовувалось
поєднання квазібезперервного та імпульсного випромінювання. При цьому
коагуляція запального вогнища на межі зі здоровими тканинами
виконувалась в імпульсному режимі серією імпульсів, що повторюються, з
довжиною серії 1с, шириною імпульсу ( 0,15 с і скважністю менше ширини
імпульсу. В центрі запального вогнища виконується лазерна коагуляція в
квазібезперервному режимі з вищезазначеними характеристиками. Такий
підхід забезпечує мінімальне ушкодження оточуючих тканин та зменшення
часу експозиції. Лазерна коагуляція виконувалось одноразово.

Термін проведення лазерної коагуляції визначався індивідуально, в
залежності від ступеню набряку сітківки в зоні запалення та схильності
вогнища до розповсюдження. ЛК проводилась в середньому через 1–1,5 тижні
після встановлення діагнозу.

Клінічне видужання констатувалось за даними офтальмоскопії,
флюоресцентної ангіографії (ФАГ) і оптичної когерентної томографії
(формування на місці запального вогнища хоріоретинального рубця).
Критеріями ефективності лікування були строки формування
хоріоретинального рубця, частота рецидивів, результати ФАГ.

Розділ 3. Результати власних досліджень. У розділі наведені результати
обстеження та лікування 104 пацієнтів (104 ока) з центральним
хоріоретинітом.

Встановлено, що розподілення пацієнтів по етіології в різних групах
подібно. Серед обстежених пацієнтів герпетична етіологія (вірус простого
герпеса) встановлена у 17 пацієнтів, токсоплазмозна – у 25, умовно
бактеріальна – у 30, у 32 пацієнтів етіологія не була встановлена.
Умовно бактеріальну етіологію діагностовано при наявності хронічних
запальних вогнищ та позитивній відповіді на антибактеріальну терапію.

Таким чином, проведена етіологічна діагностика дозволила встановити
етіологію центрального хоріоретиніта у 69% пацієнтів та визначила вибір
етіологічного лікування.

Показники гостроти зору серед пацієнтів з центральними хоріоретинітами
після формування хоріоретинального рубця представлені в залежності від
локалізації вогнища представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Гострота зору у пацієнтів з ЦХР в залежності від локалізації та вида
терапії (M(m)

Локаліза    ція хоріорети  ніта Перша група

Друга група Третя група

до лікування

(M1 ( m1) після лікування

(M1 ( m1) до лікування(M2 ( m2) після лікування

(M2 ( m2) до лікування

(M3 ( m3) після лікування

(M3 ( m3)

Парафовеолярна 0,08(0,01 0,41(0,09 0,1(0,04 0,56(0,08 0,13(0,05
0,78(0,05

Макуляр   на 0,1(0,03 0,52(0,05 0,09(0,02 0,64(0,03 0,2(0,08 0,82(0,02

Парамаку лярна 0,15(0,05 0,73(0,02 0,2(0,05 0,71(0,05 0,18(0,04
0,94(0,07

Середня 0,11(0,02 0,55(0,04 0,13(0,03 0,63(0,02 0,17(0,06 0,84(0,02

Стат. достовір ність р(0,01 р(0,01 р(0,01

Гострота зору у пацієнтів третьої групи в порівнянні з пацієнтами
першої та другої груп значно вище (0,84; 0,55 и 0,63 відповідно).

При парамакулярній локалізації запального вогнища гострота зору значно
вище у пацієнтів третьої групи – на 47% вище в порівнянні з пацієнтами
першої групи (0,78 та 0,41 відповідно).

Показники гостроти зору пацієнтів другої групи (класична лазерна
коагуляція) при парафовеолярному хоріоретиніті практично співпадають з
такими у пацієнтів першої групи (медикаментозне лікування).

При макулярній локалізації запального вогнища зберігається таж
тенденція. Гострота зору вище у пацієнтів третьої групи, яким
проводилась лазерна коагуляція по розробленій методиці, в порівнянні з
пацієнтами першої та другої групи.

Показники у пацієнтів другої групи, яким виконувалась класична лазерна
коагуляція, незначно відрізнялась від показників пацієнтів першої групи,
яким проводилось тільки медикаментозне лікування.

При парамакулярній локалізації хоріоретиніта гострота зору у пацієнтів
першої та другої груп був практично однаковим, а у пацієнтів третьої
групи був вище на 22% (0,73; 0,71; 0,94 відповідно).

Терміни формування хоріоретинального рубця по офтальмоскопічній картині,
результатам ФАГ і ОКТ, представлені в таблиці 2. Результати статистичної
обробки з використанням критерію Стьюдента свідчать про суттєву різницю
між терміном формування хоріоретинального рубця у пацієнтів другої та
третьої групи (t=7,3), відповідно різниця достовірна з помилкою Р(0,3%.

Таблиця 2.

Тривалість формування хоріоретинального рубця у пацієнтів з центральними
хоріоретинітами (дні)

Метод оцінки Перша група

(M1 ( m1) Друга група

(M2 ( m2) Третя група

(M3 ( m3)

Офтальмоскопічна картина 40,1 ( 0,14 30,2 ( 0,13 26,9 ( 0,51

Флюоресцентна ангіографія 42,3 ( 0,12 31,2 ( 0,18 28,4 ( 0,11

Оптична когерентна томографія 45,1 ( 0,11 33,4 ( 0,16 29,1 ( 0,13

Середня 41,8 ( 0,15 29,5 ( 0,11 27,6 ( 0,24

Статистична достовірність р 1-2( 0,01 р 2-3( 0,01 р 1-3 ( 0,01

В той самий час є різниця між терміном формування рубця у пацієнтів
першої та другої групи, а також пацієнтами першої та третьої групи. За
даними офтальмоскопії, ФАГ і ОКТ відзначалось більш швидке формування
хоріоретинального рубця у пацієнтів третьої групи, яким проводилось
лазерна коагуляція по розробленій методиці. Відзначалось більш швидке
формування рубця за результатами офтальмоскопії у всіх групах. Строки
формування рубця за даними ФАГ і ОКТ мають суттєву різницю у пацієнтів
першої (t=17,5, відповідно помилка Р(0,3%) і другої (t=10, відповідно
помилка Р(0,3%) груп. Однак різниця між строками формування
хоріоретинального рубця за даними ФАГ і ОКТ не була суттєвою у пацієнтів
третьої групи (t=1,9, відповідно помилка Р((5%). При вивченні суттєвості
різниці між строками формування хоріоретинального рубця за результатами
ФАГ і ОКТ по офтальмоскопічній картині, була встановлена суттєва різниця
цих параметрів у пацієнтів першої і другої груп з помилкою Р((0,3% та у
пацієнтів третьої групи з помилкою Р(1,2%. При вивченні суттєвості
різниці між строками формування хоріоретинального рубця за результатами
ОКТ і офтальмоскопічною картиною, була встановлена суттєва різниця цих
параметрів у пацієнтів всіх груп з помилкою Р((0,3%.

6

( ^ ¬ T

x

z

A

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

6

V ¤

R

T

?

o

&

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

Aw h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

h

±? h

h

# h

h

( h

h

h

h

n2 h

h

( h

h

@

@

?

±? h

h

h

h

±? h

h

# h

h

( h

h

h

h

( h

h

h

[email protected]?oaoO?O?O?O??O?O??O?O??O?O??O??O?O??OyO?
O?O h

h

±? h

h

# h

h

( h

h

( h

h

h

h

h

h

h

?\?????&?

h

h

h

Похожие записи