ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

ім. В. П. ФІЛАТОВА

АМН УКРАЇНИ

МОХАММАД ЗУХЕІР МАХФУЗ ІБРАХІМ

УДК 617.741-004.1-092:577.164.10

Ефективність медикаментозної корекції глутатіонового статусу організму
при віковій катаракті

(експериментально-клінічне дослідження)

14.01.18 — Офтальмологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті

ім. М. Горького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

ПАВЛЮЧЕНКО Костянтин Павлович,

Донецький державний медичний

університет ім. М. Горького МОЗ
України,

завідувач кафедри очних хвороб

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

ДМИТРІЄВ Сергій Костянтинович,

Інститут очних хвороб і тканинної
терапії

ім. В.П.Філатова АМН України,

в. о. керівника відділу хірургічного
лікування катаракти

доктор медичних наук, професор

ПЕТРУНЯ Андрій Михайлович,

Луганський державний медичний
університет

МОЗ України, професор кафедри
очних хвороб

Провідна установа – Дніпропетровська державна медична академія, кафедра

очних хвороб, МОЗ України, м.
Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “15” квітня 2005 р. о 12 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і
тканинної терапії ім. В. П. Філатова АМН України за адресою: 65061, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В. П. Філатова АМН України (адреса: 65061, м.
Одеса, Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий “15”березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор
Пономарчук В. С. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Медико-соціальне значення вікової катаракти важко
переоцінити – в теперішній час вона є найбільш частою причиною сліпоти.
Щорічно, більше двох мільйонів людей в світі втрачають зір внаслідок
катаракти. В перспективі, кількість таких хворих, по всій ймовірності,
буде зростати в зв’язку із збільшенням тривалості життя населення. А в
зв’язку із збільшенням рівня загального фону радіації на земній кулі,
можна очікувати не тільки пiдвищення частоти виникнення катаракти, а й
розвитку її у осіб більш молодого віку [Сергієнко Н. М., 1995; Федірко
П. А., 2000].

В нинішній час, завдяки широкому фронту фізико-хімічних, біохімічних,
біофізичних досліджень органа зору і, зокрема, кришталика, а також
обширним епідеміологічним дослідженням катаракти в різних регіонах
земної кулі, виявлено основні механізми патогенезу вікових, спадкових і
набутих катаракт [Багіров Н. А., 2000; Taylor A., 2000; Яценко О. В.,
2002].

Знання пускових механізмів і конкретних факторів екзо- і ендогенної
природи, що сприяють, в різному ступені, виникненню і прогресуванню
катаракти, дасть можливість розробити способи підвищення стійкості
тканин ока до дії катарактогенів, а стимуляція антирадикальної і
дезінтоксикаційної системи буде сприяти сповільненню процесів
фізіологічного і патологічного старіння кришталика [Дрожжина Г. И.,
1991; Вельська В. М., Вельська І. І. 2002; Taylor A., Jackues P.,
Chylack L. T. et al., 2002].

Однак, необхідно відзначити, що, не дивлячись на значні успіхи,
досягнуті у вивченні процесів формування катаракти, залишається
незрозумілим цілий ряд питань. Так, основні фізико-хімічні і біохімічні
параметри катарактогенеза досліджені, головним чином, на кінцевих
стадіях розвитку катаракти, не зрозуміла ступінь оборотності початкових
змін метаболізму та передкатарактальні пошкодження білкових компонентів.
Поряд з вивченням молекулярних механізмів катарактогенеза, вкрай
необхідно поглиблене вивчення пускових механізмів і конкретних факторів
зовнішнього і внутрішнього середовища організму, що сприяють в різній
мірі виникненню і прогресуванню даного захворювання. На сучасному етапі
вивчення основ катарактогенеза, головна роль в якості пускового
механізму відводиться вільно-радикальним реакціям. В організмі вільні
радикали постійно утворюються в процесі обміну речовин, однак наявність
чіткої інтеграції метаболічних процесів у тканинах попереджує небажані
реакції радикалів з їх біоструктурами. В тканинах ока вагомим додатковим
фактором, що стимулює утворення вільно-радикальних сполук, є світло і, в
особливості, короткохвильова частина його спектра (300 – 400 нм) [Вит
В. В., Мальцев Э.В., Павлюченко К.П., 1998; Кравчук Е. А., 2004].

В механізмах вільно-радикальних пошкоджень білків велике значення має
стан сульфідних груп, рівень яких у білках катарактальних кришталиків
різко понижений, при цьому кількість дисульфідних зв’язків, як правило,
підвищена [Курганов Б. И., 2002].

За цих обставин особливої актуальності набуває вивчення
глутатіон-трипептіда, головною функціональною особливістю якого є
підтримання у відновленому стані сульфгідрильних груп білків, усунення
вільних радикалів, знешкодження чужорідних організму сполук. В
теперішній час інтенсивно проводяться дослідження по виявленню істинної
функціональної ролі глутатіона в кришталику і інших тканинах ока. В
кришталику відзначається сама висока концентрація відновленої форми
глутатіона, при цьому, з віком його рівень помітно знижується. Глутатіон
є центральною ланкою ензимо-коферментної системи погашення вільних
радикалів і знешкодження токсичних речовин [Леус Н. Ф., 1980; Ansari N.
H., Srivastava S. K., 1981 – 1983; Akesson B., Bengsson B., Steen B.,
1987].

Дослідження можливої ролі глутатіона в підтримці сульфгідрильних груп
білків кришталика і участь його в погашенні вільних радикалів в
кришталику, а також попередні результати вивчення привінтивної дії
глутатіона на развиток катаракти in vitro, переконує нас в тій виключній
ролі, яку відіграє глутатіон у підтримці нативної конформації білкових
структур кришталика [Чудінова О. И., Паволоцька В. А., Чайка Л. А.,
1998].

Особливий інтерес в цьому напрямку представляють дослідження,
присв’ячені регуляції рівня глутатіона та інших тіолових сполук в
кришталику і камерній волозі ока при розвитку катаракти. В останні роки
отримано чіткі докази існування активного транспорту глутатіона і
амінокислот-попередників до кришталика з камерної вологи [Kannan R.,
Jiar R., Zlocovic B., 1995]. Таким чином, можна вважати, що рівень
глутатіона в кришталику залежить як від стану кришталикових ферментів,
що здійснюють його біосинтез, так і від поступу амінокислот і глутатіона
з камерної вологи. Джерелом, як амінокислот, так і глутатіону в камерній
волозі є плазма крові. Таким чином, рівень глутатіона в крові може бути
зв’язаний з його концентрацією в кришталику. І якщо цей зв’язок буде
підтверджено у хворих з віковою катарактою, тоді цілком резонно
припущення про можливість регулювати рівень тіоловых сполук в кришталику
за допомогою модуляції їх рівня у крові.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є
складовою частиною науково-дослідної теми кафедри очних хвороб
Донецького державного медичного университету ім. М. Горького МОЗ України
“Розробка і використання нових методів лікування хворих із сукупністю
глаукоми і катаракти” (№ держреєстрації 0100U000050, шифр теми МК
00.04.02, 2001–2004 р.р.), де автор був співвиконавцем і безпосередньо
приймав участь в обстеженні і лікуванні хворих катарактою.

Мета дослідження. Пiдвищення ефективностi лiкування хворих вiковою
катарактою на пiдставi з’ясування ролі глутатіонового статуса організму
в катарактогенезі.

Задачі дослідження.

Вивчити особливості розвитку експериментальної світлової катаракти в
умовах зниження рівня глутатіону в організмі тварин за допомогою
ксенобіотика – ацетоамінофена (ААФ).

Дослідити катарактогенну дію світлової енергії високої інтенсивості при
підвищенні концентрації глутатіона в організмі експериментальних тварин
за допомогою амінокислотної суміші, що входить до складу препарата
“Факовіт”.

Вивчити концентрацію відновленої та окисленої форм глутатіона в крові
хворих з різними клінічними формами вікової катаракти.

Дослідити взаємозв’язок між рівнем різних форм глутатіона в крові і
кришталиках хворих з віковою катарактою.

Вивчити ефективність медикаментозної корекції глутатіонового статусу
організму хворих з різними формами вікової катаракти.

Об’єкт дослідження. Патогенез і лікування вікової катаракти.

Предмет дослідження. Стан тіолдисульфідного обміну у хворих з різними
формами вікової катаракти, можливість корекції глутатіонового статусу
організму хворих з віковою катарактою, розвиток експериментальної
катаракти при різних рівнях тіолового статусу експериментальних тварин.

Методи дослідження. Визначення тіоловых сполук: концентрації окисленої і
відновленої форм глутатіону з допомогою методу ензиматичного аналізу
(спектрофотометрично); концентрації сульфгідрильних груп з допомогою
колориметричного методу (з використанням 5-5′-дітіобіс-2-нітробензойної
кислоти); проведення з використанням фотощілинної лампи клінічних
спостережень за станом кришталика хворих віковою катарактою у кроликів
при моделюванні експериментальної катаракти; статистичний аналіз
отриманих даних по стандартній комп’ютерній програмі (Statistica).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено, що при
зниженні рівня відновленого глутатіона в організмі експериментальних
тварин за допомогою ксенобіотика ацетоамінофена, знижується стійкість
кришталика до катарактогенної дії світла високої інтенсивності.
Збільшується частота появи початкових помутнінь в кришталику в ранній
період спостереження в 7,5 рази, і зростає швидкість розвитку найбільш
виражених помутнінь кришталика в заключний період спостереження в 3,5
раза.

Виявлено, що при підвищенні рівня глутатіона в організмі за допомогою
введення препарату, що містить суміш амінокислот-попередників глутатіона
(“Факовіту”), підвищується стабільність кришталика при опромінюванні
експериментальних тварин світлом високої інтенсивності, коли кількість
прозорих кришталиків у кроликів складає 40 %.

Вперше виявлено порушення глутатіонового статусу організму у хворих з
різними клінічними формами вікової катаракти, особливо із змішаною
формою катаракти, яке полягає в зниженні рівня відновленого глутатіону і
підвищенні концентрації його окисленої форми як в крові, так і в
кришталику.

Практичне значення одержаних результатів. Доведено ефективність корекції
глутатіонового статусу організму хворих віковою катарактою за допомогою
перорального застосування амінокислотного комплексу “Факовіт” за схемою.

Встановлено, що за допомогою вказаного препарату досягається
нормалізація рівня глутатіону в крові хворих віковою катарактою при
таких її формах, як ядерна і субкапсулярна, тоді як при змішаній формі
катаракти в рекомендованих виробником дозах досягнути бажаного ефекту у
більшості хворих не вдавалось.

Впровадження. Основні наукові положення і практичні результати роботи
включені до програми лекцій і практичних занять для студентів і
лікарів-інтернів кафедри очних хвороб Донецького державного медичного
університету.

Особистий внесок здобувача. Ідея роботи, тобто дослідження біохімічних
показників у хворих віковою катарактою з метою визначення ролі
метаболічного статусу глутатіону в катарактогенезі і доцільності його
диференційованої корекції в системі медикаментозного лікування, належить
співшукачу в співавторстві з д. м. н. професором К. П. Павлюченко.
Пошукувач приймав безпосередню участь в проведенні всіх біохімічних
досліджень, лікуванні і обстеженні всіх хворих. Індивідуально автором
проводилось обстеження 194 (100 %) хворих віковою катарактою в до- и
післяопераційному періодах. Безпосередньо пошукувачем здійснено 25%
операцій екстракапсулярної екстракції катаракти (ЕЕК) з імплантацією
інтраокулярної лінзи (ІОЛ), в решті 75% операцій співшукач приймав
участь, як асистент наукового керівника професора Павлюченко К.П.

Автор моделював світлову катаракту у кроликів, спостерігав за станом
експериментальних тварин, проводив оцінку стану кришталиків з
використанням щілинної лампи фірми Карл Цейс і проводив біохімічні
дослідження в експерименті. Особисто автором проводився аналіз отриманих
даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
представлені на науково-практичній конференції, присв’яченій 100-річчю
кафедри і клініки хвороб ока (Одеса, 2003); на засіданні
офтальмологічного товариства, секції катарактальних і рефракційних
хірургів Донецької області, а також на II Міжнародній науковій
конференції офтальмологів Причорномор’я (Одеса, 2004).

Публікації. Основні результати дисертації викладено в 4 статтях: 3 — в
“Офтальмологічному журналі” і 1 – в збірнику: “Проблеми екологічної і
медичної генетики і клінічної імунології” – Київ – Луганськ – Харків, а
також в 2 тезисних публікаціях.

Об’єм і структура дисертації. Дисертацію написано російською мовою,
викладено на 135 сторінках комп’ютерного тексту. Складається із вступу,
6 розділів, включаючи 4 розділи з результатами власних досліджень,
аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків і списку
використаних джерел; ілюстрована 19 малюнками, 9 таблицями, які займають
26 окремих сторінок. Список використаних літературних джерел містить 220
найменувань і займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Для дослідження використовувались кролики
породи Шиншилла, статевозрілі самці, вагою від 1,9 до 2,5 кг, які
утримуються на стандартному раціоні віварію. Всього було використано 109
тварин.

Світлову катаракту викликали способом, розробленим в НДІ очних хвороб і
тканинної терапії ім. акад. В. П. Філатова (Леус Н. Ф., Метелицина И.
П., Дрожжина Г. И., 1991, патент “Спосіб моделювання променевої
катаракти” № 1684803). В умовах моделювання катаракти у тварин
досліджувались кришталики при різних впливах: ксенобіотика
ацетоамінофену і препарату “Факовіт”, що містить
амінокислоти-попередники синтезу глутатіона. Тварин було розділено на 4
експериментальні групи: 1 групу тварин піддавали тільки світловому
впливу (20 кроликів); 2 група — впливу світла + препарату “Факовіт” (15
кроликів); 3 група — тварини, у яких відтворення світлової катаракти
здійснювалося на фоні ксенобіотика ацетоамінофена (20 кроликів); у 4
групи тварин катаракта моделювалася при поєднаному впливі світла,
ксенобіотика і “Факовіта” (19 кроликів). Контрольні групи: а) інтактні
тварини, що не зазнавали ніякого впливу (20 кроликів), б) тварини, що
отримували ксенобіотик без світлового впливу (15 кроликів). Експеримент
тривав 40 тижнів.

На протязі всього експерименту кришталики тварин досліджували за
допомогою біомікроскопії (щілинна лампа фірми Карл Цейс).

При оцінці змін в кришталиках експериментальних тварин було виділено 5
стадій, що являють собою почерговий розвиток порушень оптичних
властивостей кришталика в різні періоди світлового впливу (Павлюченко К.
П., Эль-Бишара Рамзи Адель, 2000).

В клініці під нашим спостереженням знаходилось 194 хворих віковою
катарактою середнього віку 58 років (від 50 до 60 років) і 26
чоловік-волонтерів середнього віку 55 років (від 45 до 65 років) з
прозорими кришталиками, в яких були відсутні зміни, підтверджені
біомікроскопічно.

В проведенні клініко-біохімічних досліджень брали участь пацієнти з
різними формами катаракт: ядерною (56 чоловік), субкапсулярною (60
чоловік) і змішаною (ядерно-корково-субкапсулярними катарактами) (78
чоловік).

Було вивчено кришталики, камерна волога і кров у 84 хворих, яким
проводилась операція екстракції катаракти, а також у 18 пацієнтів, що
перенесли енуклеацію ока у відділенні мікрохірургії ока Донецького
державного медичного университету. Для визначення відновленого і
окисленого глутатіону використовували венозну кров і камерну вологу. Для
виміру використали спектрофотометр СФ-26.

В крові і кришталиках хворих віковою катарактою визначали концентрацію
окисленої і відновленої форм глутатіону і тіолових груп білків за
допомогою методів ензиматичного аналізу і спектрофотометрії.

В крові хворих віковою катарактою і осіб контрольної групи проводилось
також визначення сульфгідрильних груп за допомогою колориметричного
методу з використанням 5,5?-дітіобіс-2-нітробензойної кислоти.

У всіх пацієнтів проводили визначення гостроти зору здалека та зблизька
за звичайною методикою за допомогою таблиці В. Є. Шевальова, поміщеної в
апарат Рота. Рефракцію досліджували об’єктивно на рефрактометрі
Хартінгера фірми “Карл Цейс”.

Дослідження оптичних середовищ здійснювали в прохідному світлі за
звичайною методикою.

Біомікроскопію кришталика виконували на щілинній лампі фірми Inami
(Япониія).

Офтальмоскопія дна ока проводилась прямим офтальмоскопом.

Отримані при експериментальних дослідженнях кількісні дані були
піддані математичній обробці з використанням t-критерія Стьюдента і
коефіцієнта парної кореляції на комп’ютері IBM по програмі “Statistica”.
Результати біомікроскопічної оцінки стану кришталиків у
експериментальних тварин обробляли з використанням непараметричного
критерію Вілкоксона-Манна-Уітні, а при оцінці біохімічних показників у
пацієнтів, що отримували “Факовіт”, було застосовано непараметричний
критерій Вілкоксона для зв’язаних виборок (Боровиков В., 2003).

Результати та їх обговорення. Оскільки в літературі відсутні відомості
про дію світлової енергії на кришталик при різних станах глутатіонового
статусу організму, нами було виконано три серії експериментальних
досліджень, в одній з яких в організмі опромінюваних тварин ми знижували
рівень глутатіону за допомогою перорального введення ацетоамінофену, в
іншій – експериментальні тварини отримували препарат “Факовіт”, що
містить амінокислоти, які входять до складу глутатіона, що й приводило
до підвищення рівня глутатіону в організмі, а в третій – використали
змішаний вплив світла і ксенобіотика в умовах застосування Факовіта. У
тварин контрольної групи за весь період спостереження не було виявлено
достовірних патологічних змін в кришталиках.

Результати біомікроскопічних досліджень кришталиків піддослідних
тварин у вказаних умовах експериментів представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка розвитку помутнінь кришталика у тварин при світлових впливах у
різних умовах експерименту: без додаткових впливів, із застосуванням
Факовіта, із застосуванням ксенобіотика й із застосуванням Факовіта +
ксенобіотик

Термін нагляду

Ступінь помутніння кришталика

(стадії) Експериментальні дії

1

Світло

2

Світло + ксено-біотик

3

Світло + Факовіт

4

Світло + Факовіт + ксенобіотик

Кількість очей

Достовірність відмінностей

10

тижнів Всього очей

40

40

30

38

0

1

2

3

4

5

36

4

10

8

14

8

28

2

22

8

4

4

Р1-2=0,000000

Р1-3=1,000000

Р1-4=0,000972

Р2-4=0,012809

Р3-4=0,000854

20

тижнів

Всього очей

40

40

30

38

0

1

2

3

4

5

11

22

5

2

4

8

20

8

24

4

2

12

8

8

8

2

Р1-2=0,000000

Р1-3=0,000127

Р1-4=0,139015

Р2-4=0,000016

Р3-4=0,000105

30

тижнів Всього очей

40

36

30

38

0

1

2

3

4

5

4

14

16

4

2

6

14

16

18

6

4

2

8

6

12

8

4

Р1-2=0,000000

Р1-3=0,000000

Р1-4=0,496653

Р2-4=0,000003

Р3-4=0,000001

40

тижнів Всього очей

38

34

30

38

0

1

2

3

4

5

4

10

12

8

4

4

8

10

12

12

8

4

4

2

6

6

12

10

4

6

Р1-2=0,00147

Р1-3=0,000003

Р1-4=0,492936

Р2-4=0,000558

Р3-4=0,000019

Примітка. Р – достовірність відмінностей стану кришталика між різними
експериментальними групами.

В умовах зниження рівня глутатіону в організмі експериментальних тварин
за допомогою ксенобіотика ацетоамінофена, зниження стійкості кришталиків
до впливу світла, що спостерігалось при цьому, було виразним і
заключалось в прискоренні появи перших порушень прозорості – великих
вакуолей в різних шарах кришталика. Варто також відзначити розвиток
перших дифузних помутнінь ядра кришталика в групі тварин, що отримували
ацетоамінофен на 20 тижні (2 група) і їх відсутність в ці ж строки
тільки при світловому впливі (1 група).

Аналіз одержаних результатів в цій серії експерименту свідчить, що
зниження рівня глутатіону в організмі через дію ксенобіотика приводить
до зниження стійкості кришталика до катарактогенної дії світлової
енергії високої інтенсивності. При цьому збільшується частота появи
перших патологічних змін в кришталику в початковий період спостереження
в 7,5 раза, і зростає швидкість розвитку найбільш виражених помутнінь
кришталика в заключний період спостереження в 3,5 раза.

: Ae N

(

X

Z

O

x

?

O

O

O

O

O

S

O

$

O

S

O

&

$

O

S

O

$

O

$Ifa$¬kd#

S

???

O

???що піддавалися тільки світловому впливу, прозорі кришталики були
відсутні і відповідно у 100 % спостерігались патологічні зміни, а в 10,5
% випадків сформувалась початкова ядерна катаракта, тоді як в групі
тварин, що отримувала на фоні опромінення Факовіт, значна кількість
кришталиків залишалась прозорими і в жодному випадку не виявлено ознак
початкової ядерноі катаракти.

Таким чином, введення експериментальним тваринам препарату “Факовіт”,
що містить амінокислоти-попередники синтезу глутатіона, підвищує
стабільність кришталика до дії катарактогенного фактору. Цей ефект
особливо виразно проявляється при тривалому світловому впливі, коли
кількість прозорих кришталиків складає 40 % при їх повній відсутності в
опромінюваній групі без застосування “Факовіта”.

В останньому випадку, отримані дані чітко свідчать про захисний ефект
“Факовіта” по відношенню до шкідливої дії світла на кришталик, яка
підсилюється ксенобіотиком. Цей факт дає підґрунття вважати, що
додаткове введення в організм препарату “Факовіт”, що приводить до
збільшення утворення глутатіона, грає важливу роль в механізмах
стійкості кришталика до шкідливої дії катарактогенних факторів (світло і
ксенобіотик).

Результати, отримані при дослідженні рівня окисленої і відновленої форм
глутатіона і його загального вмісту в крові пацієнтів з різними формами
вікової катаракти, а також у осіб тієї ж вікової категорії, але з
прозорими кришталиками, представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Концентрація відновленої й окисленої форм глутатіона в крові при різних
формах катаракти (в мкмоль/л)

Статистичні показники GSH GS-SG Г спільний

M

m Норма (n = 26)

798,85

31,11

156,53

7,84

955,38

25,73

M

m

p Ядерна ( n = 30)

608,03

23,86

<0,001 199,696 7,60 <0,001 807,726 18,46 <0,001 M m p Задньокапсулярна (n = 35) 651,00 18,04 <0,001 181,37 5,80 <0,05 832,38 12,83 <0,001 M m p Змішана ( n = 45) 520,23 13,90 <0,001 229,42 9,45 <0,001 749,64 7,26 <0,001 Із представлених даних видно, що в крові хворих віковою катарактою при всіх її формах відзначається статистично вірогідне зниження загального вмісту глутатіону, найбільш виражене у хворих із змішаною формою катаракти. В той же час у хворих з ядерною і задньою субкапсулярною катарактою вміст загального глутатіона в крові було знижено в меншій мірі, і статистично достовірних відмінностей між цими групами хворих виявлено не було. Аналогічна тенденція спостерігалась і в зміні рівня відновленого глутатіона в крові пацієнтів з різними формами катаракти: найбільш значно концентрація цього кофермента знижувалась при змішаній формі катаракти – більш ніж в 1,5 рази порівняно з нормою. Варто зазначити, що у тієї ж групи хворих рівень окисленого глутатіона виявився підвищеним майже в півтора рази. Значно збільшена концентрація цієї форми глутатіона також в крові хворих з ядерною катарактою (майже на третину). Співставляючи дані рівня тіолових сполук в кришталику і в крові хворих з різними формами вікової катаракти, ми виявили високий ступінь корелятивної залежності між рівнем окисленого та відновленого глутатіону в кришталиках і крові хворих катарактою. Результати дослідження представлені в таблиці 3. Таблиця 3 Взаємозв'язок рівня глутатіону (відновленого - GSH й окисленого - GS-SG) у крові (у мкмолях/л) і кришталиках (у мкмолях/г) з різними формами катаракти Досліджувані сполуки Статистич. показники Клінічні форми катаракт Норма Ядерна Задньокап-сулярна Змішана У крові GSH n M m p 18 791,67 34,95 - 14 603,21 34,69 <0,001 15 647,33 32,05 <0,01 19 520,00 20,42 <0,001 GS-SG n M m p 18 152,5 8,99 - 14 204,64 13,29 <0,01 15 186,33 11,13 <0,05 19 233,68 14,38 <0,001 У кришталиках GSH n M m p r 18 5,11 0,369 - 0,85 14 3,86 0,279 <0,05 0,81 15 2,96 0,215 <0,001 0,62 19 2,07 0,160 <0,001 0,83 GS-SG n M m p r 18 0,15 0,007 - 0,81 14 0,28 0,018 <0,001 0,72 15 0,22 0,014 <0,001 0,66 19 0,13 0,009 >0,05

0,93

Примітка. r — величина коефіцієнту кореляції рівня глутатіону в
кришталику з рівнем відповідних форм глутатіону в крові.

Як видно із представлених даних, рівень відновленого глутатіону в
кришталиках знижується при всіх клінічних формах вікової катаракти. При
цьому найбільш різке падіння концентрації глутатіона спостерігалось при
змішаній і задньокапсулярній формах катаракт. В то же час вміст
окисленої форми глутатіону збільшувався при ядерній і, в меньшій мірі,
задньокапсулярній катарактах, а при змішаній формі – знижувався.

Аналізуючи дані про стан тіолового статусу організму у хворих з різними
клінічними формами вікової катаракти, ми вже відзначали, що найбільш
значні порушення рівня і співвідношення окислених і відновлених форм
глутатіону відзначаються у хворих із змішаною формою катаракти.

Співставлення величин зниження рівня відновленого глутатіону і
підвищення окисленої форми при ядерній і задньокапсулярній катарактах
показує, що окислення вільної форми глутатіону не може пояснити
настільки різке падіння його відновленої форми в кришталиках при цих
видах катаракт.

Вірогідно, це явище може бути пов’язано з порушенням проникності
капсули кришталика по відношенню до глутатіону (відновленої і окисленої
форм).

Таким чином, на основі аналізу даних клініко-біохімічних досліджень
виявлено взаємозв’язок між вмістом глутатіону в крові і кришталиках
хворих віковою катарактою. При цьому найбільш висока ступінь
корелятивної залежності характерна для змішаної і ядерної форм катаракт
(коефіцієнт кореляції рівня відновленого і окисленого глутатіону складав
0,83 – 0,93 і 0,81 – 0,72 відповідно).

При дослідженні крові і кришталиків у хворих віковою катарактою, що
отримували до оперативного лікування препарат “Факовіт”, було виявлено
підвищення рівня відновленого глутатіона в крові у хворих з ядерною і
задньокапсулярною катарактою. У хворих зі змішаною катарактою не було
виявлено достовірних змін в концентрації відновленого глутатіона в
крові, тоді як рівень окисленої його форми достовірно збільшувався
(таблиця 4).

Таблиця 4

Вміст різних форм глутатіону (відновлена — GSН, окислена — G-S-S-G,
загальний зміст – Гспільний) у крові хворих віковою катарактою до й
після проведення курсового прийому препарату “Факовіт”.

Форма

глутатіону

і статистич.

показники Форма катаракти й час дослідження

Ядерна

Задньокапсулярна

Змішана

До

лікування

Після

лікування

До

лікування

Після

лікування

До

лікування

Після

лікування

GSН

n

М

m

P

12

605,83

49,55

12

702,25

50,76

<0,001 10 648,50 54,13 10 726,50 57,29 <0,001 14 524,14 49,16 14 576,14 48,49 >0,05

G-S-S-G

n

М

m

P

12

204,83

16,74

12

215,67

16,38

>0,05

10

186,30

16,07

10

199,40

16,52

>0,05

14

231,71

15,82

14

265,79

17,55

>0,05

Гспільний

n

М

m

P

12

810,66

63,56

12

918,92

66,0

<0,001 10 834,80 59,97 10 925,9 62,51 <0,001 14 755,85 62,96 14 841,9 59,69 >0,05

За цих же умов нами виявлено достовірне підвищення концентрації
глутатіону тільки в кришталиках з ядерною катарактою (125%), при цьому
в кришталиках із змішаною катарактою відзначалось підвищення окисленого
глутатіону. В камерній волозі у хворих віковою катарактою після
курсового застосування “Факовіта” рівень відновленого глутатіону
достовірно підвищувався тільки при ядерній катаракті, тоді як при
змішаній формі катаракти в цих же умовах підвищувалась окислена форма
глутатіону.

Інформація про ефективність корекції глутатіонового статусу за
допомогою препарата “Факовіт”, що свідчить про достовірне підвищення
рівня відновленої форми і загального вмісту глутатіону в крові хворих з
ядерними і задньо-капсулярними катарактами, і недостовірній зміні цих
показників у хворих із змішаною формою катаракти, також переконує нас в
наявності значних особливостей патогенеза різних клінічних форм цього
захворювання.

Зокрема, ці дані доводять, що змішана форма катаракти развивається
у хворих із значним ступенем порушення глутатіонового статусу організму,
який не вдається відкоректувати за допомогою препарату “Факовіт” в
стандартних дозах.

Таким чином, є підстави передбачати, що змішана форма вікової
катаракти развивається у пацієнтів із значним порушенням глутатіонового
статусу організму, який носить досить стійкий характер.

Що стосується механізмів виявленого нами порушення глутатіонового
статусу організму у хворих з віковою катарактою, то важливу роль тут
можуть грати порушення ензиматичних систем, що здійснюють
окислювально-відновні перетворення глутатіону, які були виявлені в
цілому ряді клініко-біохімічних досліджень [Дрожжина Г. И., 1991
Метелиціна I. П., 1998]. Крім того, відповідне значення у вказаному
механізмі можуть мати також дані про зниження загального рівня
гідрофільних і ліпофільних антиоксидантів в крові хворих віковою
катарактою [Метелицына И. П., Коломийчук С. Г., Кравченко Л. И., Леус Н.
Ф., 1996].

В свою чергу, зниження відновлювального потенціалу глутатіонової
системи може приводити до підвищення швидкості перекисного окислення
ліпідів і, перш за все, до накопичення в організмі хворих кінцевих
продуктів цього процесу – дієнових кон’югатів і МДА; регенерації
перекисних форм ліпідів за допомогою ферменту глутатіон-пероксидази
[Гунько В. А., 1989; Delcourt C., Cristol J. P., Leder C. L., 1999].

Таким чином, виявлені нами порушення глутатіонового статусу
організму хворих віковою катарактою з урахуванням тієї ролі, яку
відіграє глутатіон в захисно-пристосувальних процесах, можна
розглядати, як дуже важливу ланку патогенезу вікової катаракти. Це
набуває особливої актуальності в зв’язку з тим, що при багатьох
патологічних станах організму, а також при прийомі ряду лікарських
препаратів і впливу негативних виробничих факторів (професійні
шкідливості), відбувається зниження рівня глутатіону в організмі і
порушується функціональний стан його окислювально-відновної системи.

В цілому, результати проведених клініко-біохімічних досліджень
показали, що застосування препарату “Факовіт” хворим віковою катарактою
приводить до помітної нормалізації глутатіонового статусі в крові
пацієнтів з ядерною і субкапсулярною формами катаракт. Тоді, як при
змішаній формі захворювання не відзначалось достовірного підвищення
рівня глутатіону в крові після курсового застосування “Факовіта”.

Отриманні дані також свідчать про можливості медикаментозної
корекції глутатіонового статусу організму хворих віковою катарактою і
обґрунтовують доцільність диференційованого підходу до застосування
медикаментозної корекції рівня глутатіону в крові хворих з різними
формами вікової катаракти.

Вірогідно, наші дані про стан глутатіонового статусу у хворих
віковою катарактою можна розглядати, як вагому ланку системного
порушення метаболізму, прояв якого грає значну роль в патогенезі такого
вікового захворювання, як катаракта.

ВИСНОВКИ

1. Вікова катаракта є однією з найбільш поширених хвороб ока.
Недосконалість існуючих методів її терапевтичного лікування пов’язана, в
першу чергу, з недостатністю наших знань про патогенез цього
захворювання. Не дивлячись на те, що роль глутатіонової системи
кришталика в катарактогенезі доведено, застосування препаратів цього
типу у вигляді крапель для очей не дає позитивного результату. Таким
чином, недостатня вивченість ролі метаболічного і, зокрема,
глутатіонового статусу організму в патогенезі вікової катаракти і
неефективність місцевого застосування метаболітних препаратів
обумовлюють актуальність досліджень в даному напрямку.

Експериментально доведено, що при впливі світла високої інтенсивності в
умовах зниження рівня глутатіону в організмі через введення ксенобіотика
— ацетоамінофену збільшується частота появи початкових помутнінь в
кришталику в ранній період спостереження в 7,5 раза, і зростає швидкість
розвитку найбільш виражених помутніть кришталика в заключний період
спостереження в 3,5 раза.

Доведено, що введення експериментальним тваринам препарату “Факовіт”, що
містить амінокислоти-попередники синтезу глутатіону, підвищує стійкість
кришталика до катарактогенної дії світлової енергії. Цей захисний ефект
особливо виразно проявляється при тривалому світловому впливі, коли
кількість прозорих кришталиків у кроликів, що отримували “Факовіт”,
складає 40%, при їх повній відсутності в опромінюваній групі без
застосування вказаного препарату.

Доповнені знання про порушення тіолдисульфідної системи глутатіону в
крові хворих віковою катарактою. Встановлено чіткий зв’язок
глутатіонового статусу організму хворих віковою катарактою з її
клінічною формою. Найбільш значне зниження рівня відновленого глутатіону
виявлено в крові хворих із змішаною формою катаракти (більш, ніж в 1,5
рази) і ядерною формою катаракт (більш, ніж в 1,3 рази).

Виявлено, що рівень відновленого глутатіону в кришталиках залежить від
стану глутатіонового статусу організму хворих віковою катарактою. При
цьому найбільш високий ступінь корелятивної залежності характерний для
хворих із змішаною і ядерною формами катаракт.

Встановлено, що курсове застосування препарату “Факовіт” хворим віковою
катарактою приводить до підвищення вмісту відновленого глутатіону в
крові пацієнтів тільки з ядерною і субкапсулярною формами катаракт; тоді
як при змішаній формі захворювання в цих же умовах не відмічалось
достовірної корекції глутатіонового статусу.

Результати проведених досліджень свідчать, що важливою ланкою патогенезу
вікової катаракти є порушення глутатіонового статусу організму,
ефективність медикаментозної корекції якого залежить від клінічної форми
захворювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павлюченко К. П., Мохаммед Зухейр Махфуз Ибрагим. Исследование
уровня тиоловых соединений в крови пациентов с различными клиническими
формами возрастной катаракты // Офтальмол. журн. – 2003. — № 6. – С. 21
– 24.

2. Павлюченко К. П., Мохаммед Зухейр Махфуз Ибрагим. Влияние уровня
тиоловых соединений в организме на устойчивость хрусталика к световому
воздействию //Офтальмол. журн. – 2004. — № 5. – С. 57 – 61.

3. Павлюченко К. П., Мохаммед Зухейр Махфуз Ибрагим. О возможности
коррекции тиолового статуса у больных возрастной катарактой //
Офтальмол. журн. – 2004. — № 6. – С. 41 – 44.

4. Павлюченко К. П., Мохаммед Зухейр Махфуз Ибрагим. Соотношение
уровня тиоловых соединений в крови и хрусталике больных возрастной
катарактой // Збірник наукових праць: Проблеми екологічної та медичної
генетики і клінічної імунології. – 2004. – Вип. 9 (62). – С. 189 – 197.

5. Павлюченко К. П., Мохаммед Зухейр Махфуз Ибрагим. Исследование уровня
тиоловых соединений в крови пациентов с различными клиническими формами
возрастной катаракты // Тези доп. наук.–практ. конф. офтальмологів з
міжнародною участю, присвяч. 100-річчю кафедри і клініки очних хвороб
“Досягнення та перспективи розвитку сучасної офтальмології”. – Одеса,
2003. – С. 25 – 27.

6. Павлюченко К. П., Мохаммед Зухейр Махфуз Ибрагим. О взаимосвязи
тиолового статуса хрусталика и организма у больных возрастной катарактой
// Тези 2 міжнародної наукової конференції офтальмологів Причорномор ,
я. – Одеса, 2004. – С. 56 – 57.

АНОТАЦІЯ

Мохаммад Зухеір Махфуз Ібрахім. Ефективність медикаментозної корекції
глутатіонового статусу організму при віковій катаракті
(експериментально-клінічне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.18 – Офтальмологія. – Інститут очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України, Одеса, 2005.

Дисертація присвячена актуальній проблемі офтальмології – вивченню
патогенезу вікової катаракти з метою удосконалення методів терапії і
профілактики вікової катаракти на основі вивчення ролі глутатіонового
статусу організму в катарактогенезі і визначення ефективності його
медикаментозної корекції при віковій катаракті. В результаті проведених
експериментальних досліджень вперше встановлено факт зниження стійкості
кришталика до катарактогенної дії світла високої інтенсивності при
порушенні глутатіонового статусу організму. В умовах моделювання
світлової катаракти було показано, що введення експериментальним
тваринам препарату “Факовіт” підвищує стійкість кришталика до
катарактогенної дії світлової енергії. В клініко-біохімічних
дослідженнях було виявлено зв’язок глутатіонового статусу організму
хворих віковою катарактою з її клінічною формою. В клініко-біохімічних
дослідженнях було вивчено ефективність кореляції глутатіонового статусу
організму хворих віковою катарактою за допомогою препарата “Факовіт”.
Встановлено, що за допомогою даного препарату корекція рівня
відновленого глутатіону була можлива у хворих з ядерною і субкапсулярною
формами катаракт.

Ключові слова: патогенез вікової катаракти, глутатіоновий статус,
медикаментозна корекція, “Факовіт”.

АННОТАЦИЯ

Мохаммад Зухеир Махфуз Ибрагим. Эффективность медикаментозной коррекции
глутатионового статуса организма при возрастной катаракте
(экспериментально-клиническое исследование). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.18 – Офтальмология. – Институт глазных болезней и
тканевой терапии им. В. П. Филатова АМН Украины, Одесса, 2005.

Диссертация посвящена актуальной проблеме офтальмологии – изучению
патогенеза возрастной катаракты с целью совершенствования методов
терапии и профилактики возрастной катаракты на основании изучения роли
глутатионового статуса организма в катарактогенезе и определения
эффективности его медикаментозной коррекции при возрастной катаракте.

В результате проведенных экспериментальных исследований впервые
установлен факт снижения устойчивости хрусталика к катарактогенному
действию света высокой интенсивности при нарушении глутатионового
статуса организма.

В условиях моделирования световой катаракты было показано, что введение
экспериментальным животным препарата “Факовит” повышает устойчивость
хрусталика к катарактогенному действию световой энергии.

В клинико-биохимических исследованиях была выявлена связь глутатионового
статуса организма больных возрастной катарактой с ее клинической формой.

В клинико-биохимических исследованиях была изучена эффективность
коррекции глутатионового статуса организма больных возрастной катарактой
с помощью препарата “Факовит”. Установлено, что с помощью данного
препарата коррекция уровня восстановленного глутатиона была возможна у
больных с ядерной и субкапсулярной формами катаракт.

Результаты проведенных исследований позволили установить, что важным
звеном патогенеза возрастной катаракты является нарушение глутатионового
статуса организма, эффективность медикаментозной коррекции которого с
помощью курсового применения препарата “Факовит” зависит от клинической
формы заболевания.

Ключевые слова: патогенез возрастной катаракты, глутатионовый статус,
медикаментозная коррекция, “Факовит”.

ANNOTATION

Mohammad Zuhair Mahfouz Ibrahim. Medicamentous correction effectiveness
of organism glutathione status in case of senile cataract (experimental
clinical research). – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 14.01.18 – Opthalmology. –
The Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy, AMS of
Ukraine, Odessa, 2005.

The dissertation is devoted to the actual problem of ophthalmology – the
study of pathogenesis of senile cataract with the aim of advancement of
therapeutic methods and prevention of senile cataract on the basis of
examination of the role of glutathione status of organism in
cataractogenesis and determination of effectiveness of its medicamentous
correction in case of senile cataract.

In the result of conducted experimental and clinical examinations for
the first time has been established the fact of reduction of lens
stability in relation to cataractogene llight high-intensity action in
case of abnormal glutathione status of organism.

Under the conditions of the modeled light cataract it was discovered
that the injection of medicine “Phakovit” into the laboratory animals
boosts the lens stability in relation to the cataractogene action of
light energy.

Clinical and biochemical studies have defined a connection of
glutathione status of organism of patients diagnosed with senile
cataract to its clinical form. At that, the lowest content of restored
glutathione was discovered in blood with a mixed form of cataract.

In the process of clinical and biochemical researches was studied the
effectiveness of correction of glutathione status of organism with the
aid of medicine “Phakovit” in patients with senile cataract. It was
determined that the use of this medicine allowed the correction of the
level of restored glutathione in patients suffering from nuclear and
subcapsular forms of cataract.

Key words: pathogenesis of senile cataract, glutathione status,
medicamentous correction, “Phakovit”.

Похожие записи