МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

імені П.Л. ШУПИКА

Молчко Орися Юріївна

УДК 616.12-008.331.1-085:615.847.8+616.151.5

Ефективність гіпо–гіпермагнітного поля в комплексному лікуванні хворих
на гіпертонічну хворобу, поєднану з гіперкоагуляційним синдромом

14.01.02 – внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті імені
Данила Галицького.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Заремба Євгенія Хомівна, Львівський
національний медичний університет ім. Данила Галицького, завідувач
кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гайдукова Світлана Миколаївна, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України,
завідувач кафедри гематології та трансфузіології;

доктор медичних наук, професор Денисюк Віталій Іванович, Вінницький
національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України,
завідувач кафедри шпитальної терапії №2.

Провідна установа: Інститут терапії АМН України (м. Харків)

Захист дисертації відбудеться ”14” червня 2005 р. о 11 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.06 при Київській медичній
академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України за адресою:
04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий „13” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент Бенца Т.М.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. Підвищення ефективності профілактики і
лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) як одного з найбільш розповсюджених
серцево-судинних захворювань є першочерговим завданням медичної науки і
практичної охорони здоров’я (Сіренко Ю.М., 2003; Kaplan N.M., 1996;
Mensah G.A., 2002).

Проблема залишається актуальною, не дивлячись на широкий спектр
гіпотензивних препаратів. Приймаючи до уваги високу частоту негативних
побічних ефектів та економічні витрати на медикаментозне лікування
(Сидоренко Г.И., 2000; Мартынов Ю.И., 2001; Ames R.P., 1996; Mc.Murray
J., 1999), у терапії ГХ доцільне поєднання фармакологічних середників і
немедикаментозних методів, зокрема, магнітотерапії (МТ), яка корегує
розлади гемодинаміки та мікроциркуляції, нейрогуморальні механізми
регуляції артеріального тиску (АТ) без побічних дій гіпотензивних
препаратів (Оржешковский В.В., 1998; Беркутов А.М., 2002; Siero? A.,
2000).

Розвиток ГХ характеризується змінами гемокоагуляційного гомеостазу і
супроводжується виникненням тромбозів. Вивчення системи гемостазу при ГХ
має важливе значення для розуміння патогенетичних аспектів захворювання,
сприяє розробці ефективної системи заходів ранньої діагностики та
вторинної профілактики тромбогенних порушень при ГХ з метою зниження
відсотка цих ускладнень (Ена Я.М. и соавт., 1990; Ковалева О.Н., 1999;
Kroezko J. et al., 1992).

Отримано позитивні результати при застосуванні змінних магнітних полів
у хворих з ГХ (Лебедев В.В., 2001; Юрлов В.М., 2002). Гіпо-гіпермагнітні
поля мають антиоксидантний (Темурьянц Н.А., 1999) та імуномодулюючий
вплив (Заремба Є.Х., Світлик Г.В., 2001), здатність знижувати АТ,
стимулюють кровотворну функцію, позитивно впливають на адаптацію системи
кровообігу до фізичного навантаження (Смачило О.М., 1997), покращують
мікроциркуляцію. Проте кількість робіт, присвячених вивченню впливу
гіпо-гіпермагнітного поля при ГХ, обмежена. Ми не виявили джерела
літератури, в яких вивчались би системи імунітету і гемокоагуляції у
хворих на ГХ при використанні з лікувальною метою загальної
гіпо-гіпермагнітотерапії і фармакологічних середників.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом наукової роботи кафедри сімейної медицини
Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького
„Вплив фраксипарину на систему зсідання крові, фібриноліз та систему
клітинного імунітету у хворих на ІХС” (№0196U013953 держреєстрації).

Мета дослідження: підвищити ефективність лікування хворих на ГХ; оцінити
терапевтичні можливості магнітотерапії у комплексі лікувальних заходів
на підставі вивчення показників систем гемокоагуляції, імунітету,
центральної та периферичної гемодинаміки у хворих на ГХ з різними типами
кровообігу.

2

Завдання дослідження:

Оцінити ефективність лікування хворих на ГХ медикаментозними препаратами
“Каптопрес” та “Арифон” в якості монотерапії та в комплексі з
гіпо-гіпермагнітотерапією.

Вияснити особливості змін у системах гемокоагуляції, імунітету та
гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу в залежності від стадії
захворювання та віку хворих.

Вивчити характер змін гемокоагуляційних, імунологічних та гемодинамічних
показників у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ і ІІІ стадій в процесі
лікування.

Довести позитивний вплив гіпо-гіпермагнітного поля на динаміку
клінічних симптомів, гемокоагуляційних, імунологічних та гемодинамічних
показників у хворих на ГХ.

Розробити методику комплексного лікування хворих на ГХ
гіпо-гіпермагнітним полем і препаратами “Каптопрес” та “Арифон” з
урахуванням типу кровообігу, стадії та важкості перебігу захворювання.

Об’єкт дослідження. Хворі на гіпертонічну хворобу.

Предмет дослідження. Особливості змін у системах зсідання крові,
імунітету і гемодинаміки у хворих на ГХ в процесі лікування
фармакологічними препаратами “Каптопрес” та “Арифон” у вигляді
монотерапії та в комплексі з гіпо-гіпермагнітним полем.

Методи дослідження. Вивчали анамнез, дані об’єктивного дослідження
хворих, проводили наступні обстеження: загальний аналіз крові та сечі,
біохімічний аналіз крові, аналіз сечі за Зимницьким і Адіс-Каковським,
вимірювання АТ, ультразвукове дослідження нирок, електро-,
ехокардіографія, офтальмоскопія, реоенцефалографія, тетраполярна грудна
реографія; визначали показники систем імунітету і гемокоагуляції.
Результати обстежень статистично обробляли.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше отримано ефективний
терапевтичний вплив гіпо-гіпермагнітного поля в процесі комплексного
лікування хворих на ГХ ІІ та ІІІ стадій. Вперше у хворих на ГХ
використано новий метод загальної низькочастотної
гіпо-гіпермагнітотерапії з дистанційним впливом на організм людини в
умовах ослабленого магнітного поля Землі (екрануюча камера, кільця
Гельмгольца), що різко підвищує сприйнятливість тканин до впливу
змінного магнітного поля, створює фон для спрямованої магнітотерапії.
Розроблена методика диференційованого застосування гіпо-гіпермагнітного
поля в комплексному лікуванні хворих на ГХ препаратами “Каптопрес” і
“Арифон” та гіпо-гіпермагнітним полем з урахуванням стадії захворювання.
Вперше проведено аналіз впливу гіпо-гіпермагнітного поля на клінічні
прояви ГХ, гемокоагуляційні, імунологічні та гемодинамічні показники.
Вперше доведено позитивну динаміку змін у системах гемокоагуляції,
імунітету та гемодинаміки залежно від віку хворих і стадії захворювання
під впливом гіпо-гіпермагнітотерапії.

3

Практичне значення одержаних результатів. Використання
гіпо-гіпермагнітного поля у комплексному лікуванні хворих на ГХ із
застосуванням препаратів “Арифон” і “Каптопрес” дозволяє досягнути
стійкої гіпотензивної дії при меншій кількості ліків, зменшити частоту
побічних проявів медикаментозної терапії, скоротити терміни
стаціонарного лікування та економічні витрати на лікарські препарати.
Отримані нами позитивні терапевтичні результати дозволяють рекомендувати
гіпо-гіпермагнітну терапію для лікування хворих на ГХ ІІ-ІІІ стадій і
вже впроваджені в терапевтичних та кардіологічних відділеннях обласних і
міських лікарень Львівської та Волинської областей, м. Києва і
Дніпропетровська, включені в лекційний курс і практичні заняття на
кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського
національного медичного університету ім. Данила Галицького.

Для широкого використання розроблених нами методик видано: методичні
рекомендації „Застосування „Каптопресу” для лікування хворих на
гіпертонічну хворобу” (2000); інформаційний лист „Комплексне лікування
хворих на гіпертонічну хворобу із застосуванням препарату „Каптопрес” та
гіпо-гіпермагнітної терапії” (№ 140, 2002).

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснила аналіз наукової
літератури і патентно-інформаційний пошук з досліджуваної проблеми,
провела відбір, клінічне спостереження та лікування хворих на ГХ,
статистичну обробку, узагальнення отриманих результатів. Приймала
безпосередню участь у проведенні лабораторних досліджень. Підготовила
виступи на конференціях та наукові матеріали до друку.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на
Першому Українському з’їзді сімейних лікарів (Львів, 2001), засіданні
обласного кардіологічного товариства (Львів, 2002), науково-практичній
конференції працівників Львівської міської комунальної лікарні швидкої
медичної допомоги (Львів, 2003), засіданні обласного терапевтичного
товариства (Львів, 2004). Робота апробована на засіданні кафедри
сімейної медицини факультету післядипломної освіти 24 листопада 2004
року.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 робіт, в тому
числі 3 публікації у фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 2
статті одноосібно), інформаційний лист, методичні рекомендації, 8 тез.

Обсяг і структура дисертації. Матеріали дисертації викладені на 160
сторінках друкованого тексту і складаються з вступу, п’яти розділів,
висновків, практичних рекомендацій, впровадження результатів дослідження
в практику охорони здоров’я, списку використаних джерел літератури,
додатків. Робота проілюстрована 35 таблицями і 6 рисунками.
Бібліографічний покажчик містить 376 літературних джерел, з яких 290
кирилицею і 86 латиницею.

4

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено і проліковано 145 хворих на
ГХ ІІ-ІІІ стадії (за класифікацією ВООЗ/МТГ 1999 р.): 70 чоловіків і 75
жінок, середній вік 57,2±8,7 років. Найбільш чисельні вікові групи
становили особи віком 60-75 років – 66 хворих (45,52%) та 45-59 років –
59 (40,69%), 20 хворих (13,79%) були у віці 20-44 роки. Із дослідження
виключалися хворі на симптоматичну артеріальну гіпертензію. Пацієнти
були довільно розподілені на 4 групи, співставні за статтю, віком,
стадією, тривалістю захворювання, вихідними даними АТ. ГХ поєднувалася у
14 хворих з виразковою хворобою шлунка в стадії ремісії, у 31 – з
хронічним бронхітом у фазі ремісії, у 36 – з цукровим діабетом у стані
компенсації, у 102 – з ішемічною хворобою серця стабільного перебігу.

Хворим 1 групи (n=47) призначали препарат „Каптопрес-Дарниця” (Дарниця,
Україна), що містить у одній таблетці 50 мг каптоприлу і 25 мг
гідрохлоротіазиду, по 1/2 таблетки на добу. При відсутності достатнього
ефекту протягом тижня (діастолічний АТ перевищував 90 мм рт.ст. або
знизився не більше, як на 10 мм рт.ст., у порівнянні з вихідними даними)
дозу збільшували до 1 таблетки на добу. Пацієнтам 2 групи (n=41) поряд з
призначенням „Каптопрес-Дарниця” (у тому ж дозуванні) проводили сеанси
гіпо-гіпермагнітотерапії. Хворі 3 групи (n=25) приймали „Арифон”
(Servier, Франція) по 1 таблетці на добу, що містить індапамід у дозі
2,5 мг. У лікуванні хворих 4 групи (n=32) поєднували препарат „Арифон”
(у тому ж дозуванні) та гіпо-гіпермагнітотерапію.

Усім хворим проводили такі обстеження: загальний аналіз крові та сечі,
аналіз сечі за Зимницьким і Адіс-Каковським, біохімічний аналіз крові,
електро-, ехокардіографія, вимірювання АТ, ультразвукове дослідження
нирок, офтальмоскопія, реоенцефалографія (РЕГ), тетраполярна грудна
реографія.

Дослідження системи гемостазу проводили методом одночасного визначення
зсідання крові, спонтанного фібринолізу (СФ), ретракції (Р) та
гемостатичних властивостей кров’яного згустка за Е.П.Івановим (1983);
визначенням автокоагуляційного тесту за Беркардом і співавт. (1937);
загального фібриногену (ЗФ) за Р.А.Рутберг (1961); ?-нафтолової за
Г.Кумміне, Р.Ліонс (1948), етанолової за Г.С.Годал в модифікації
В.Г.Личова (1975) проб; протромбінового часу (ПЧ) за Квіком (1960),
толерантності плазми до гепарину (ТПГ) за С.Сигг (1953).

Імунологічне обстеження проводили непрямим імунофлюоресцентним методом
виявлення субпопуляцій лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл до
імунокомпетентних клітин класів: СD3+ (загальна популяція Т-клітин),
СD4+ (субпопуляція Т-хелперів), СD8+ (субпопуляція цитотоксичних
Т-супресорів), СD19+ (загальна популяція В-клітин), СD16+ (субпопуляція
NK-натуральних кілерів) фірми „Сорбент” (Росія). Обчислювали
імунорегуляторний індекс (ІРІ) як співвідношення СD4+/СD8+. Циркулюючі
імунні комплекси (ЦІК) визначали методом

5

преципітації у розчині високомолекулярного поліетиленгліколю
(молекулярна маса 6000 дальтон) з наступним прямим
спектрофотометруванням при довжині хвилі 450 нм. Крім того застовували
метод комбінованого розеткоутворення за Mendes (1972): кількість
Т-лімфоцитів (Тл), В-лімфоцитів (Вл), Д-лімфоцитів (Дл), О-лімфоцитів
(Ол); кількість теофілінрезистентних Т-лімфоцитів-хелперів (Ттфр) та
теофілінчутливих Т-лімфоцитів-супресорів (Ттфч) за Limatibul et al.
(1978); Т-активні розеткоутворюючі Т-лімфоцити (Такт) за Beanco et al.
(1971); Т-лімфоцити-супресори, які регулюють автоімунні процеси (Тавт)
за В.А.Чередеєвим, 1976; визначали ЦІК за Кректоном у модифікації V.
Haљkova et al. (1978) та імуноглобуліни (Ig) класів А, М, G методом
імунодифузії (Манчіні, 1965). Для характеристики неспецифічної
резистентності використовували НСТ-тест (модифікація В.Г.Логінського,
В.В.Короткого, 1978).

Сеанси загальної гіпо-гіпермагнітотерапії у стимулюючому режимі (5, 8,
13, 21 Гц) тривалістю 21 хв проводили щоденно у спеціально обладнаній
кімнаті по 12-15 на курс лікування.

Для статистичної обробки результатів використовували пакети описової
статистики програм MS Excel XP та Statistica 6.0. Порівняння середніх
значень нормально розподілених даних здійснювали за критерієм Стьюдента,
середні значення вважалися відмінними при р<0,01. Для порівняння рівнів досліджуваних ознак, розподіл яких відрізнявся від нормального, використовували критерій Манна-Уітні, рівні досліджуваної ознаки вважали відмінними при р<0,01. Результати дослідження та їх обговорення. До лікування зміни показників коагулограми були різнонапрямленими з переважанням гіперкоагуляції, депресії фібринолізу, ознаками ДВЗ-синдрому. Гемостазіологічні показники у ІІІ стадії ГХ були значно більше змінені, ніж у ІІ, і важче піддавалися корекції. У хворих молодого віку вже в ІІ стадії спостерігалася тенденція до гіперкоагуляції та депресії фібринолізу, більше виражена в ІІІ з переважанням пригнічення фібринолізу і появою ознак ДВЗ-синдрому. У середньому віці виявлені зміни наростали. У хворих похилого віку в ІІ стадії ГХ визначалися ознаки гіперкоагуляції, депресії фібринолізу, різко позитивні тести внутрішньосудинної активації системи зсідання крові, в ІІІ – вказані розлади збільшилися, але їх ступінь, порівняно з ІІ стадією була менша, ніж у попередніх вікових групах. Непрямим імунофлюоресцентним методом доведена наявність на першому етапі обстеження тенденції до формування імунодефіцитного стану (зниження рівня CD3+ і CD4+ при нормі CD8+) з ознаками автоагресії (значне підвищення CD16+, ЦІК). У молодому віці вказані зміни були більше виражені у ІІІ стадії ГХ, ніж у ІІ. У пацієнтів середнього віку відбувалося поглиблення виявленого дисбалансу. У похилому віці ознаки імунодефіциту та автоімунізації також збільшилися, але у ІІІ стадії менше, ніж у ІІ. 6 До лікування спостерігалися різнонапрямлені зміни показників імунограми, проведеної методом комбінованого розеткоутворення. Слід відзначити тенденцію до активації гуморального імунітету (підвищення НСТ-тесту), формування ознак автоагресії (підвищення Ол і ЦІК), зниження Вл, підвищення Ттфч лімфоцитів, що вказує на посилення автоімунізації з прогресуванням захворювання. У хворих молодого віку в ІІІ стадії ГХ відмітили більше вказаних порушень, ніж у ІІ. У середньому віці зміни наростали в обох стадіях. У похилому – зберігалися, проте, з меншою різницею між ІІ та ІІІ стадіями. У переважної більшості пацієнтів до лікування виявили гіпокінетичний і гіпокінетично-застійний типи кровообігу. Вони характеризувалися значним зниженням ударного (УО) та хвилинного об’єму крові (ХО), серцевого індексу (СІ), коефіцієнту резерву (КР), роботи лівого шлуночка (РЛШ) та підвищенням загального периферичного судинного опору (ЗПСО), тиску наповнення лівого шлуночка (ТНЛШ), що вказує на погіршання насосної функції серця і периферичної мікроциркуляції. У хворих молодого віку частка згаданих типів кровообігу була значно вища в ІІІ стадії ГХ, ніж у ІІ, що зумовлено наростанням проявів серцевої недостатності з прогресуванням ГХ. Нормокінетичний варіант зустрічався у поодиноких пацієнтів. Вказані зміни були більше виражені у середньому віці, у похилому – розлад показників центральної гемодинаміки наростав у ІІІ стадії ГХ менше, ніж у ІІ. При дослідженні стану кровообігу головного мозку в молодому віці в басейні внутрішньої сонної артерії (FM-відведення) у ІІ стадії ГХ виявили істотне зниження коефіцієнта асиметрії кровонаповнення артеріального русла (Ка), а у ІІІ, крім того, незначно знижений коефіцієнт асиметрії швидкості об’ємного кровотоку (Кf) і помірно підвищений коефіцієнт асиметрії регіонального периферичного опору (Кв/а). У вертебро-базилярному басейні (ОM-відведення) спостерігали аналогічні зміни. У хворих середнього віку зростав розлад показників РЕГ в обох басейнах кровопостачання за рахунок зниження Кf і зростання Кв/а. У ІІІ стадії ГХ в осіб похилого віку Ка й Кf ще більше знизилися, а Кв/а значно підвищився, у порівнянні з попередніми віковими групами, але менше, ніж у ІІ. Отримані дані свідчать, що зі збільшенням віку хворих і важкості захворювання зростає дисбаланс у функціонуванні серцево-судинної, імунної та системи зсідання крові. Клінічні результати лікування вивчалися з урахуванням рівня АТ, змін досліджуваних показників, важкості перебігу і стадії ГХ. При загальній МТ у комплексі з медикаментозними препаратами позитивний ефект відмічено у 2/3 хворих на ГХ ІІ-ІІІ стадій. У 1-й групі хворих аналіз коагулограм виявив, що на 30-й день лікування в ІІ стадії ГХ нормалізувалися СФ (15,33±11,01%), Р (78,66±11,15%), ?-нафтоловий і етаноловий тести (р>0,05), у ІІІ – ЗФ (3,60±0,54 г/л),
Т2-час досягнення МА (9,05±1,02 хв), Н-прокоагулянтна активність

7

плазми (9,57±1,07%/хв), Р (78,08±13,14%), етаноловий тест (р>0,05). У ІІ
стадії мали тенденцію до гіпокоагуляції – МА-максимальна амплітуда
зсідання (87,29±12,52%), Т1-час досягнення 1/2 МА (4,21±0,56 хв), ПЧ
(16,91±0,97 с); в ІІІ – крім того, ФА-зниження МА за 1 хв
(0,75±0,23%/хв) (р<0,01). У ІІІ стадії ГХ виявлено зниження рівнів ЦІК (19,05±4,73 о.о.щ.), НСТ-тесту (15,15±1,06%), Ол (26,42±4,12%), більше, ніж у ІІ стадії (р<0,01). Рівень Дл нормалізувався у ІІ і ІІІ стадіях, відповідно (2,90±1,33%, 3,31±0,88%, р>0,05). Показники Вл зросли
(15,10±3,16%), а Ттфч знизилися (20,36±5,83%) до норми (р>0,05) більше у
ІІІ стадії, ніж у ІІ. Після лікування виявлена достовірна нормалізація в
ІІ і ІІІ стадіях, відповідно, IgА (3,51±0,75 Г/л, 3,62±0,78 Г/л), ІРІ у
ІІ стадії (2,14±0,58), абсолютної кількості лімфоцитів (1,98±0,13 Г/л) у
ІІІ стадії ГХ (р>0,05). Мали тенденцію до нормалізації у ІІ стадії ГХ
відносна кількість CD4+ (34,50±7,85%, р>0,05) і CD16+ (19,25±3,59%,
р<0,01), абсолютна кількість CD19+ (0,48±0,16 Г/л) і CD16+ (0,31±0,14 Г/л) (р>0,05), а в ІІІ – абсолютна та відносна кількість, відповідно,
CD3+ (0,69±0,05 Г/л, 37,50±3,54%), CD4+ (0,41±0,10 Г/л, 22,00±7,41%)
(р<0,01). У ІІ і ІІІ стадіях, відповідно, знизилися до норми ЧСС-частота серцевих скорочень (72,26±6,57 уд/хв, 73,95±7,44 уд/хв), САТ-систолічний АТ (122,39±7,66 мм рт. ст., 123,55±9,48 мм рт. ст.), ДАТ-діастолічний АТ (80,65±4,34 мм рт. ст., 80,60±5,83 мм рт. ст.) (р>0,05). Гіпокінетичний
і гіпокінетично-застійний типи кровообігу під впливом лікування
трансформувалися в нормокінетичний. Позитивні зміни були більше виражені
в ІІІ стадії ГХ, ніж у ІІ. У ІІ стадії виявлено достовірне покращання
насосної функції серця, що виражалось у підвищенні ХО (3,06±0,91 л/хв) і
КР (0,65±0,19) (р<0,01), РЛШ (4,47±1,13 кгм/хв, р>0,05), вазодилатуюча
дія у вигляді зниження ЗПСО (2940,92±1018,20 дин*с*см-5, р<0,01), ТНЛШ (21,18±5,39 мм рт. ст., р>0,05). В ІІІ стадії захворювання УО
(47,27±13,81 мл), СІ (1,89±0,58 л/хв*м-2), ЗПСО (2634,50±1061,14
дин*с*см-5), УІ (25,94±8,25 мл/м2) (р<0,01), РЛШ (4,81±0,95 кгм/хв), ТНЛШ (20,49±3,62 мм рт. ст.) (р>0,05) покращилися більше, ніж у ІІ. У
FM-відведенні РЕГ всі показники нормалізувалися, крім Кв/а (медіана
21,90 в діапазоні від нижньої 5,00 до верхньої 46,00 квартилі, р<0,01) в ІІ, Ка (26,00 діапазон 12,85-81,05) і Кв/а (26,00 діапазон 6,80-42,00, р<0,01) у ІІІ стадіях. У ОM-відведенні в ІІ стадії ГХ всі показники нормалізувалися (р>0,05), а в ІІІ – залишилися відмінними від норми
(р<0,01). У 2-й групі хворих більшість показників коагулограми в ІІ стадії ГХ змінилися в бік нормалізації фібринолізу з переважанням гіпокоагуляції: А-амплітуда зсідання (12,61±8,93%), Р (79,87±10,01%), ТПГ (3,20±0,50 хв) (р>0,05), МА (83,86±8,13%), Ф-зниження тромбопластин-тромбінової
активності до 50% МА (40,63±5,97 хв), ПЧ (17,11±0,41 с) та ПІ
(83,50±6,97%, р<0,01), а в ІІІ – Т1 (4,57±0,67 хв), МА (86,07±7,48%) (р<0,01), Т2 (9,43±0,98 хв), Р (74,80±17,33%), Н (8,76±1,44%/хв) (р>0,05). Після лікування нормалізувалися в обох стадіях ІІТ-індекс
інактивації тромбіну і тромбопластину, ?-нафтоловий і етаноловий тести,
ЗФ (р>0,05). Показники імунограми

8

h

?

?&»‘$’Z)|)¦+?+¬+O+`2d2?2E2I2oe2?4a4<8?8L0,05). У ІІ стадії мали тенденцію до нормалізації ЦІК
(20,66±6,29 о.о.щ.), у ІІІ – НСТ-тест (15,91±1,16%), Ол (23,66±4,27%)
(р<0,01), Дл (3,31±1,07%, р>0,05). У більшості хворих відбулася
трансформація гіпокінетичного і гіпокінетично-застійного типів
кровообігу в нормокінетичний. У ІІ і ІІІ стадіях, відповідно,
нормалізувались ЧСС (73,31±5,19 уд/хв, 72,14±4,80 уд/хв), САТ
(124,09±7,96 мм рт. ст., 126,07±10,59 мм рт. ст.), ДАТ (80,00±3,08 мм
рт. ст., 80,00±6,50 мм рт. ст.) (р>0,05). У ІІІ стадії ГХ позитивні
зміни були більше виражені, ніж у ІІ. У ІІ стадії збільшились СІ
(1,95±0,63 л/хв*м-2), КР (0,77±0,25), УІ (24,82±8,51 мл/м2) (р<0,01), РЛШ (5,17±1,97 кгм/хв, р>0,05) і знизився ЗПСО (2537,55±844,99
дин*с*см-5, р<0,01). У ІІІ стадії покращання показників УО (50,32±12,05 мл), ХО (3,77±1,48 л/хв), ТНЛШ (21,67±8,10 мм рт. ст.), ЗПСО (2335,77±798,07 дин*с*см-5) (р>0,05), УІ (27,48±15,15 мл/м2) (р<0,01) виражено більше, ніж у ІІ. Показники РЕГ у FM-відведенні нормалізувалися (р>0,05), крім Кв/а у ІІ – 24,00 (діапазон 8,60-46,00) і ІІІ – 31,00
(діапазон 3,50-52,80) стадіях (р<0,01). У ОM-відведенні в ІІІ стадії більше, ніж у ІІ, нормалізувалися Ка-8,00 (діапазон 5,30-24,00), Кf-11,50 (діапазон 7,00-16,50) (р>0,05).

У 3-й групі хворих після лікування відмічено тенденцію до гіпокоагуляції
та нормалізації фібринолізу у ІІ стадії ГХ: МА (92,43±10,35%), Ф
(39,40±7,91 хв), Н (8,97±0,86%/хв), Т2 (10,00±0,92 хв), ЗФ (3,53±0,15
г/л) (р>0,05), знизився ПІ (74,37±5,89%); підвищилися Т1 (4,86±0,23 хв)
і ПЧ (17,36±0,76 с) (р<0,01). У ІІІ стадії знизилися показники Ф (43,56±9,72 хв, р>0,05), ФА (0,68±0,19%/хв, р<0,01), підвищився СФ (21,16±9,44%, р>0,05) більше, ніж у ІІ. Мали тенденцію до нормалізації у
ІІ стадії ГХ абсолютна та відносна кількість CD4+ (0,61±0,07 Г/л,
28,00±3,54%, р<0,01), CD19+ (0,57±0,20 Г/л, р<0,01; 29,00±7,07%, р>0,05), у ІІІ – CD16+ (0,37±0,12 Г/л, 18,33±2,08%, р<0,01), CD3+ (1,03±0,35 Г/л, р<0,01; 51,33±10,60%, р>0,05). В обох стадіях
нормалізувалися рівні IgА, ІРІ (р>0,05). У ІІ стадії ГХ нормалізувалися
Ттфч (16,00±5,56%, р>0,05), знизилися в напрямку норми Ол (25,66±4,16%,
р<0,01) більше, ніж у ІІІ. Дл підвищилися до норми в ІІ – 4,00±1,0%, ІІІ – 3,16±0,93% (р>0,05) стадіях. Мали тенденцію до нормалізації рівні
НСТ-тесту (15,33±1,15%) та ЦІК (17,08±2,53 о.о.щ.) у ІІІ стадії більше,
ніж у ІІ (р<0,01). Кількість 9 Ол у ІІІ стадії підвищилася (25,58±3,32%, р<0,01). У ІІ і ІІІ стадіях нормалізувалися, відповідно, ЧСС (68,66±3,22 уд/хв, 70,92±2,84 уд/хв), САТ (128,33±8,16 мм рт. ст., 127,50±8,02 мм рт. ст.), ДАТ (81,66±4,08 мм рт. ст., 81,78±4,20 мм рт. ст.) (р>0,05). Гіпокінетичний і
гіпокінетично-застійний типи кровообігу перейшли в нормокінетичний
шляхом підвищення у ІІІ стадії ХО (3,81±1,18 л/хв), СІ (2,10±0,62
л/хв*м-2), РЛШ (5,47±1,82 кгм/хв) (р>0,05), КР (0,79±0,25, р<0,01) і зниження ЗПСО (2157,25±930,65 дин*с*см-5), ТНЛШ (17,30±2,06 мм рт. ст.) (р>0,05). У ІІ стадії УО (53,18±13,74 мл, р>0,05), УІ (26,99±11,65
мл/м2, р<0,01) були кращими, ніж у ІІІ. За даними РЕГ нормалізація показників більше виражена у ІІІ стадії у FM-відведенні: Ка-31,50 (діапазон 18,00-45,00, р<0,01) і Кв/а-13,50 (діапазон 5,05-34,50, р>0,05). У ІІ стадії всі показники відрізнялися від норми (р<0,01). В ОM-відведенні у ІІ і ІІІ стадіях Ка і Кf залишилися підвищеними. Кв/а у ІІ стадії знизився до 12,70 (діапазон 9,40-16,00, р>0,05), у ІІІ – 23,20
(діапазон 16,00-147,70, р<0,01). У 4-й групі хворих за даними коагулограми спостерігалася нормалізація фібринолізу з переважанням гіпокоагуляції у ІІ і ІІІ стадіях, відповідно: МА (97,12±7,39%, 90,05±10,69%), Т1 (4,03±0,99 хв, 3,50±0,92 хв), Р (70,66±11,84%, 72,18±16,52%), СФ (22,98±8,33%, 17,72±4,61%), ТПГ (2,32±0,89 хв, 2,66±0,89 хв), ?-нафтоловий і етаноловий тести (р>0,05).
У ІІ стадії наблизилися до норми ПЧ (17,03±0,94 с), ФА (0,52±0,04%/хв);
у ІІІ – Т2 (8,25±1,28 хв), Ф (47,80±10,34 хв), ФА (0,85±0,25%/хв), ІІТ
(1,66±0,15) (р<0,01). За результатами комбінованого розеткоутворення в ІІ і ІІІ стадіях ГХ, відповідно, виявили достовірну нормалізацію рівня Ттфч (9,25±7,86%, 22,37±3,29%, р>0,05). Зниження ЦІК мало тенденцію до
нормалізації, більше в ІІ стадії (18,37±4,27 о.о.щ.), ніж у ІІІ
(20,22±3,94 о.о.щ.) (р<0,01). Рівні НСТ-тесту (14,87±0,64%, р>0,05) і Ол
(23,62±4,47%, р<0,01) були ближчими до норми у ІІІ стадії ГХ. Мали тенденцію до нормалізації в ІІІ стадії показники імунограми: абсолютна і відносна кількості CD19+ (0,55±0,27 Г/л, 29,67±5,69%), CD16+ (0,44±0,18 Г/л, 26,33±6,43%), (р<0,01), у ІІ – абсолютна кількість CD4+ (0,48±0,21 Г/л, р<0,01), рівні ЦІК, ІРІ, IgА (р>0,05). Абсолютна кількість CD3+
(0,91±0,42 Г/л, 0,82±0,50 Г/л, р>0,05) нормалізувалась у обох стадіях. У
ІІ і ІІІ стадіях, відповідно, нормалізувалися ЧСС (71,21±2,80 уд/хв,
70,36±3,66 уд/хв), САТ (122,50±5,09 мм рт. ст., 123,90±6,78 мм рт. ст.),
ДАТ (78,42±2,31 мм рт. ст., 81,36±3,93 мм рт. ст.) (р>0,05). Позитивні
зміни показників гемодинаміки у ІІІ стадії ГХ більше виражені:
підвищилися УО (61,14±24,30 мл), ХО (4,45±1,20 л/хв), КР (0,91±0,26),
знизився ТНЛШ (17,03±1,26 мм рт. ст.) (р>0,05). У ІІ стадії
нормалізувались УІ (33,55±18,17 мл/м2), ЗПСО (2073,62±933,48 дин*с*см-5)
(р>0,05). У ІІ стадії ГХ в FM-відведенні всі показники РЕГ
нормалізувалися у ІІ стадії, у ІІІ – лише Кв/а (7,00 при діапазоні
7,00-19,00) (р>0,05). В ОM-відведенні всі показники нормалізувалися
(р>0,05).

10

При використанні МТ в комплексному лікуванні хворих на ГХ
спостерігались більш виражені позитивні зміни показників зсідання крові
та фібринолізу, ніж при медикаментозній терапії. У хворих на ГХ ІІ
стадії всіх вікових груп виявлена тенденція до нормалізації їх рівня. У
ІІІ стадії позитивну динаміку відзначали тільки у молодих хворих. У віці
45-59 і 60-74 роки спостерігалась депресія фібринолізу (ФА залишився
нижче норми) при істотній нормалізації показників гемокоагуляції
(знизилися МА, Т1, Р).

Включення у лікування гіпо-гіпермагнітного поля в обох стадіях ГХ
сприяло виразнішій нормалізації змінених показників імунограм, ніж
медикаментозне лікування. Проте, у хворих молодого та середнього віку у
ІІІ стадії залишився незначно підвищеним рівень CD16+. Рівні ЦІК,
НСТ-тесту, Дл нормалізувалися в усіх хворих. У хворих похилого віку
кількість Ол залишилася підвищеною (більше у ІІІ стадії), у ІІ мали
тенденцію до нормалізації абсолютна та відносна кількості CD3+,
абсолютна кількість CD4+. У ІІІ стадії знизилася абсолютна і відносна
кількість CD16+, відносна кількість CD19+ наблизилась до норми.

У молодому і середньому віці в обох стадіях ГХ нормалізувалися
кровонаповнення артеріального русла, швидкість об’ємного кровотоку
(більше у ІІ стадії), знизився периферичний судинний опір. У хворих
похилого віку в обох стадіях відмічено достовірне покращання
кровопостачання головного мозку, зниження регіонального периферичного
судинного опору, нормалізацію швидкості об’ємного кровотоку (переважно в
ІІІ стадії ГХ). Позитивні зміни РЕГ більше виражені при застосуванні
комплексного лікування.

Трансформацію гемодинамічних типів як зростання частки хворих з
нормокінетичним типом гемодинаміки найбільше відмічали у молодому та
середньому віці при застосуванні комплексного лікування. Вираженість
позитивних змін у ІІ стадії ГХ була більша, ніж у ІІІ.

ВИСНОВКИ

У хворих на ГХ встановили до лікування наявність негативних змін у
системах гемокоагуляції, імунітету та гемодинаміки в залежності від
стадії захворювання та віку хворих.

Клінічні результати лікування хворих на ГХ залежать від характеру змін
гемокоагуляційних, імунологічних та гемодинамічних показників до
лікування, вираженість яких наростає з важкістю захворювання, але
приріст негативних відхилень дещо зменшується з віком хворих.

Ефективність лікування хворих на гіпертонічну хворобу препаратом
„Каптопрес” у ІІІ стадії захворювання виражена більше (68%), ніж у ІІ
(54%). Використання гіпо-гіпермагнітотерапії в комбінації з препаратом
„Каптопрес” ефективніше в лікуванні хворих на ГХ ІІ стадії (65%), у ІІІ
стадії захворювання ефективнішим є медикаментозне лікування (62%).

Лікування препаратом „Арифон” у ІІ стадії захворювання ефективніше
(67%), ніж у ІІІ (57%). Комплексна терапія з використанням
гіпо-гіпермагного поля та препарату „Арифон”

11

ефективніша в ІІІ стадії захворювання (73%), у ІІ стадії доцільніше
використовувати лише „Арифон” (53%).

Комплексне лікування хворих на гіпертонічну хворобу ІІ і ІІІ стадій з
використанням гіпо-гіпермагнітного поля сприяє усуненню дисбалансу в
системах зсідання крові, імунітету та гемодинаміки, в порівнянні з
медикаментозною терапією. Позитивний терапевтичний ефект більше
виражений у тих пацієнтів, у яких після лікування нормалізувалися рівні
змінених гемокоагуляційних, імунологічних та гемодинамічних показників.

На основі визначення клінічної ефективності проведеної терапії
розроблена методика комплексного лікування хворих на гіпертонічну
хворобу гіпо-гіпермагнітним полем і препаратами “Каптопрес” та “Арифон”
з урахуванням типу гемодинаміки, стадії та важкості перебігу
захворювання.

Використання гіпо-гіпермагнітного поля при лікуванні хворих на
гіпертонічну хворобу ІІ і ІІІ стадій зменшує потребу в гіпотензивних,
седативних і антиангінальних медикаментах. Гіпо-гіпермагнітотерапія
потенціює дію медикаментозних препаратів, виявляє гіпотензивний,
седативний та знеболюючий ефекти.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Гіпо-гіпермагнітне поле може бути з успіхом використане в комплексному
лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу ІІ і ІІІ стадій з метою
зменшення дози медикаментозних препаратів, оскільки магнітотерапія
потенціює їх дію.

Позитивна динаміка гемостазіологічних, імунологічних та гемодинамічних
показників у хворих на гіпертонічну хворобу, наявність тенденції до їх
нормалізації в процесі магнітотерапії може бути використана для
визначення і прогнозування важкості перебігу ГХ, оцінки результатів
лікування і встановлення прогностично сприятливих критеріїв одужання
хворого.

Із медикаментозних методів лікування хворих на гіпертонічну хворобу в
якості монотерапії ефективніше використовувати „Арифон” в ІІ стадії
захворювання (67%), ніж у ІІІ (57%). У ІІІ стадії гіпертонічної хвороби
рекомендовано використовувати „Каптопрес” (68%), який більш ефективний,
у порівнянні з ІІ (54%) стадією.

Для підвищення ефективності лікування хворих на ГХ рекомендується
використання гіпо-гіпермагнітотерапії в комбінації з препаратом
„Каптопрес” у ІІ (65%) стадії захворювання, ніж у ІІІ (62%). Комплексне
лікування з використанням гіпо-гіпермагнітотерапії та препарату „Арифон”
рекомендовано в ІІІ стадії захворювання (73%), у ІІ стадії доцільно
використовувати один „Арифон” (53%).

12

Включення гіпо-гіпермагнітного поля в комплексне лікування хворих на ГХ
ІІ і ІІІ стадій може бути методом вибору, оскільки воно сприяє
нормалізації гемостазіологічних, імунологічних та гемодинамічних
показників, покращує клінічні результати лікування в 61,6% випадків.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Молчко О.Ю. Гіпо-гіпермагнітна терапія у комплексному лікуванні
хворих на гіпертонічну хворобу// Практична медицина.- 1999.- № 7-8.-
С.24-27.

2. Молчко О.Ю. Використання препарату “Каптопрес” та
гіпо-гіпермагнітної терапії у комплексному лікуванні хворих на
гіпертонічну хворобу// Український медичний альманах.- 2004.- Т.7, №1.-
С.97-99.

3. Молчко О.Ю., Заремба Є.Х. Клінічна ефективність
гіпо-гіпермагнітотерапії у лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу//
Український медичний альманах.- 2004.- Т.7, № 4.- С.93-96. (Здобувач
провела добір і обстеження хворих, проаналізувала результати власних
спостережень лікування препаратами „Арифон” і “Каптопрес” та комплексним
методом, провела статистичну обробку, літературно оформила роботу).

4. Застосування “Каптопресу” для лікування хворих на гіпертонічну
хворобу: Метод. рекомендації/ Є.Х.Заремба, О.Ю.Молчко, О.Ю.Топілко.-
Львів, 2000.- 19с. (Здобувач самостійно провела пошук джерел літератури,
розробила методику використання препарату “Каптопрес” для лікування
хворих на ГХ).

5. Комплексне лікування хворих на гіпертонічну хворобу із застосуванням
препарату “Каптопрес” та гіпо-гіпермагнітної терапії: Інформ. лист/
Є.Х.Заремба, О.Ю.Молчко.- К., 2002.- №140.- 3с. (Автор провела пошук
літературних джерел, розробила методику комплексного лікування з
використанням препарату “Каптопрес” та гіпо-гіпермагнітної терапії,
покази, протипокази, представила результати власних спостережень).

6. Молчко О.Ю. Комплексне лікування хворих на гіпертонічну хворобу з
використанням препарату “Каптопрес” та гіпо-гіпермагнітотерапії// VIII
Конгрес СФУЛТ: Тез. доп.- Львів-Трускавець, 2000.- С.233.

7. Заремба Є.Х., Молчко О.Ю. Імуномодулюючий вплив комплексного
лікування хворих на гіпертонічну хворобу за допомогою комбінованого
препарату каптоприлу та гідрохлоротіазиду та гіпогіпермагнітної
терапії// Сучасні проблеми кардіології та ревматології – від гіпотез до
фактів: Матер. Української наук.-практ. конф.- К.: Моріон, 2001.-
С.122-123. (Здобувач проаналізувала результати дослідження імунологічних
показників у хворих на ГХ, провела статистичну обробку). 8. Заремба
Є.Х., Молчко О.Ю. Лікування хворих похилого віку на гіпертонічну хворобу
на дільниці сімейного лікаря// Матеріали Першого Українського з’їзду
сімейних лікарів.- К., Львів, 2001.- С.168. (Здобувач представила власні
результати лікування похилого віку за допомогою

13

препарату “Каптопрес” і комплексного методу з включенням
гіпо-гіпермагнітної терапії, виконала аналіз та математичну обробку).

9. Заремба Є.Х., Молчко О.Ю. Медикаментозні та немедикаментозні методи
профілактики

та лікування хворих на гіпертонічну хворобу в роботі сімейного лікаря//
Матеріали Першого Українського з’їзду сімейних лікарів.- К., Львів,
2001.- С.169. (Здобувач представила власні результати лікування хворих
на ГХ за допомогою препарату “Каптопрес” і комплексного методу).

10. Заремба Є.Х., Кияк Ю.Г., Молчко О.Ю. Клінічне значення гіпотонії
першої дози у лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу похилого віку//
ІХ Конгрес СФУЛТ: Тез. доп.- Луганськ-Київ-Чикаго, 2002.- С.185.
(Здобувач представила власні результати лікування хворих на ГХ за
допомогою препарату “Каптопрес” та „Арифон”).

11. Молчко О.Ю. Гіпертонічна хвороба та ішемічна хвороба серця як
фактори ризику мозкового інсульту// VII Національний конгрес кардіологів
України: Тез. доп.- Дніпропетровськ, 2004.- С.179.

12. Заремба Є.Х., Молчко О.Ю. Динаміка показників системи зсідання крові
у хворих на гіпертонічну хворобу в процесі лікування гіпо-гіпермагнітним
полем// Здобутки і перспективи клінічної терапії та ендокринології: Тез.
доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф.- Тернопіль, 2004.- С.36-37.
(Здобувач представила результати дослідження показників зсідання крові
та фібринолізу хворих на ГХ при лікуванні препаратом „Арифон” та з
гіпо-гіпермагнітотерапією).

13. Заремба Є.Х., Молчко О.Ю., Лаповець Л.Є. Динаміка імунологічних
показників у хворих на гіпертонічну хворобу в процесі лікування
гіпо-гіпермагнітним полем// Здобутки і перспективи клінічної терапії та
ендокринології: Тез. доп. Всеукраїнської наук.-практ. конф.- Тернопіль,
2004.- С.37-38. (Здобувач представила результати дослідження
імунологічних показників хворих на ГХ при лікуванні препаратом „Арифон”
та з гіпо-гіпермагнітотерапією).

АНОТАЦІЯ

Молчко О.Ю. Ефективність гіпо-гіпермагнітного поля в комплексному
лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу, поєднану з гіперкоагуляційним
синдромом. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Київська медична академія
післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2005.

У дисертації наведено результати вивчення показників систем
гемокоагуляції, імунітету і гемодинаміки у хворих на гіпертонічну
хворобу ІІ-ІІІ стадій в процесі медикаментозного лікування препаратами
“Каптопрес” та „Арифон” і комплексної терапії з використанням
гіпо-гіпермагнітного поля. Встановлено наростання змін показників з
віком і важкістю захворювання. Виявлена залежність позитивного
терапевтичного ефекту від нормалізації рівня показників після

14

лікування. Показано доцільність використання гіпо-гіпермагнітотерапії
для підвищення ефективності лікування хворих на гіпертонічну хворобу,
усунення дисбалансу в системах зсідання крові, імунітету, зменшення
потреби в медикаментах.

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, система зсідання крові, система
імунітету, лікування, “Каптопрес”, „Арифон”, гіпо-гіпермагнітотерапія.

АННОТАЦИЯ

Молчко О.Ю. Эффективность гипо-гипермагнитного поля в комплексном
лечении больных гипертонической болезнью, осложнeнной
гиперкоагуляционным синдромом. – Рукопись.

Диссертация на соискание учeной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.02 – внутренние болезни. – Киевская медицинская
академия последипломного образования имени П.Л.Шупика, МЗ Украины, Киев,
2005.

Диссертация посвящена вопросам повышения эффективности лечения
гипертонической болезни (ГБ). Гиперкоагуляционный синдром, усугубляющий
еe течение, способствует возникновению острых тромбогеморрагических
осложнений, таких как инфаркт миокарда, инсульт. Проблема лечения ГБ
остаeтся актуальной, несмотря на широкий спектр медикаментов. Поэтому
целесообразно использование немедикаментозных методов, особенно
магнитотерапии, коррегирующей нарушения гемодинамики, микроциркуляции,
нейрогуморальные механизмы регуляции артериального давления (АД) без
побочных эффектов гипотензивних средств.

Обследовано и пролечено 145 больных ГБ ІІ-ІІІ стадий (по классификации
ВООЗ/МТГ 1999 года), кроме больных симптоматической артериальной
гипертензией: 70 мужчин и 75 женщин, средний возраст 57,2±8,7 лет.
Пациенты, сопоставимые по возрасту, полу, стадии, длительности
заболевания, распределены на 4 группы.

Больные 1 группы (n=47) принимали „Каптопрес-Дарниця” (Дарница,
Украина), содержащий в одной таблетке 50 мг каптоприла и 25 мг
гидрохлоротиазида, по 1/2 таблетки в сутки. При отсутствии достаточного
эффекта на протяжении недели (диастолическое АД превышало 90 мм рт.ст.
или снизилось не более, чем на 10 мм рт.ст., по сравнении с исходными
данными) дозу увеличивали до 1 таблетки в сутки. Пациентам 2 группы
(n=41) наряду с применением „Каптопрес-Дарниця” проводили сеансы общей
гипо-гипермагнитотерапии ежедневно в специально оборудованной комнате по
12-15 на курс лечения. Больные 3 группы (n=25) принимали „Арифон”
(Servier, Франция), содержащий 2,5 мг индапамида, по 1 таблетке в сутки.
В лечении больных 4 группы (n=32) комбинировали применение препарата
„Арифон” и сеансы гипо-гипермагнитотерапии.

Методы исследования: изучение анамнеза, объективное обследование,
общий анализ крови и мочи, биохимический анализ крови, анализ мочи по
Зимницкому и Аддис-Каковскому,

15

определение показателей систем иммунитета и гемокоагуляции, электро-,
ехокардиография, измерение АД, ультразвуковое исследование почек,
офтальмоскопия, реоэнцефалография (РЭГ), тетраполярная грудная
реография. Результаты исследований статистически обрабатывали.

Исходные показатели коагулограммы указывали на гиперкоагуляцию,
депрессию фибринолиза, признаки ДВС-синдрома, в ІІІ стадии ГБ были
значительно более изменены, нежели во ІІ, тяжелее поддавались коррекции.
До лечения у всех больных наблюдались разнонаправленные изменения
показателей иммунограмы: активация гуморального иммунитета, повышение
автоагресии, формирование иммунодефицитного состояния. Исследование
показателей центральной гемодинамики выявило гипокинетический и
гипокинетически-застойный типы кровообращения. Результаты РЭГ показали
снижение кровонаполнения, замедление кровотока, венозный застой,
увеличение периферического сосудистого сопротивления. C увеличением
возраста и тяжести заболевания дисбаланс показателей возростал.

После лечения отмечали, что комплексная терапия способствует
нормализации наиболее изменeнных показателей, быстрее наступает
улучшение функций сердечно-сосудистой, иммунной и системы свeртывания
крови при минимальном физиотерапевтическом влиянии.

Применение препарата „Каптопрес” более эффективно в ІІІ стадии ГБ –
68%, чем во ІІ – 54% больных. Комплексное лечение больных 2-й группы
повысило эффективность терапии во ІІ стадии до 65%, в ІІІ – до 62%.
Использование магнитотерапии вместе с препаратом „Каптопрес” более
целесообразно во ІІ, чем в ІІІ стадии ГБ. В 3-й группе эфективность
лечения во ІІ стадии составила 67%, в ІІІ – 57%. При комплексной терапии
больных 4-й группы выявлено значительное увеличение лечебного эффекта в
ІІІ стадии заболевания (73%), тогда как во ІІ – в 53% случаев. Во ІІ
стади ГБ целесообразно использовать арифон, в ІІІ – комплексное лечение
с магнитотерапией. Позитивный эффект комплексного лечения отмечен у 2/3
больных ГБ ІІ-ІІІ стадий.

Гипо-гипермагнитное поле значительно повышает эффективность лечения
больных ГБ ІІ-ІІІ стадий, способствует нормализации
гемостазиологических, иммунологических и гемодинамических показателей,
имеет стимулирующий, обезболивающий, гипотензивний эффекты, потенциирует
действие фармакологических средств, позволяет снизить их дозы, частоту
побочных действий, сроки пребывания в стационаре.

Ключевые слова: гипертоническая болезнь, системы иммунитета и
свeртывания крови, лечение, “Каптопрес”, „Арифон”,
гипо-гипермагнитотерапия.

SUMMARY

Molchko O.Yu. Hypo-hypermagnetic fields effectiveness in complex
treatment of patients with hypertension jointed with hypercoagulation
syndrome. – Manuscript.

16

The Dissertation for the Candidate of Medicine Sciences degree in
speciality 14.01.02 – Internal Diseases. – Кyiv Medical Academy of
Post-Graduate Education named after P.L.Shupik, Health Ministry of
Ukraine, Кyiv, 2005.

The dissertation is devoted to treatment efficiency increase of
patients with essential hypertension. Results of haemostasis, immune and
haemodynamic systems parameters study during “Captopress” and “Arifon”
treatment and complex therapy with hypo-hypermagnetic fields’ procedures
addition have been studied. Significant indices change was established
by age and disease course difficulties. It carried out positive
therapeutic effect depends on normalisation of immune, haemostasis and
haemodynamic indices’ levels. Hypo-hypermagnetotherapy usefulness at the
aim to increase treatment efficiency, indices disbalance removal,
medicines requirement diminish were showed.

Key words: essential hypertension, blood coagulation system,
immunological system, treatment, Captopress, Arifon,
hypo-hypermagnetotherapy.

Похожие записи