.

Дизмікроелементози у дітей з хронічними гастродуоденальними захворюваннями та їх корекція (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3367
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

УДК: [616-053.5/.6+616.33.342-07-059]:[577.17.049]

НЕДОСТУП ІРИНА СТЕПАНІВНА

Дизмікроелементози у дітей з хронічними гастродуоденальними
захворюваннями та їх корекція

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі пропедевтичної педіатрії Івано-Франківського
державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук,
професор

Юрцева Алла Петрівна,

Івано-Франківський державний медичний
університет

МОЗ України, завідувач кафедри
пропедевтичної педіатрії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук,
професор

Няньковський Сергій Леонідович,

Львівський національний медичний університет

ім. Данила Галицького МОЗ України, завідувач

кафедри факультетської та шпитальної
педіатрії

член-кореспондент АМН України, доктор медичних

наук, професор

Майданник Віталій Григорович,

Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця

МОЗ України, завідувач кафедри педіатрії
№4.

Захист відбудеться “24” листопада 2007 р. о 1100 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.600.04 при Львівському національному
медичному університеті ім. Данила Галицького МОЗ України (79010, м.
Львів, вул. Пекарська, 9).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного
медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України (79000, м.
Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий “ 23 ” жовтня 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
А.І. Попович

кандидат медичних наук, доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема профілактики і лікування хронічних
гастродуоденальних захворювань (ХГДЗ) та передвиразкових станів у дітей
в останнє десятиріччя набула актуальності в усьому світі (Григорьев
П.Я., Яковенко Э.П., 1998; Баранов А.А., 2002; Денисова М.Ф., 2004;
Майданник В.Г., 2005). Це зумовлено їх значною поширеністю, рецидивуючим
перебігом, можливістю розвитку тяжких ускладнень, толерантністю до
загальноприйнятих методів терапії з формуванням первинної інвалідності
та втрати працездатності і соціальною дезадаптацією серед осіб старших
вікових груп (Денисова М.Ф., 2000; Лук’янова О.М. та співавт., 2000;
Хайтович М.В., Майданник В.Г., 2003; Няньковський С.Л., Iвахненко О.С.,
2004). Саме тому попередження та лікування ХГДЗ у дітей набуває
медико-соціального аспекту.

Незважаючи на значне зростання спектру противиразкових препаратів
та засобів ерадикаційної терапії, частота захворюваності на ХГДЗ, які
асоціюються з H.рylori, не зменшується, збільшується частота
госпіталізації дітей і, в зв’язку з цим, зростають витрати на лікування.
(Белоусов Ю.В., 2000; Казак С.С., 2004; Передерий В.Г., Чернявский В.В.,
2004). Тому подальше уточнення патогенетичних механізмів розвитку
ХГДЗ і удосконалення методів їх лікування у дітей продовжує залишатись
в центрі уваги педіатрів та гастроентерологів.

Значний вплив на шлункову секрецію, продукцію факторів захисту
слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки, зворотну дифузію
водневих іонів, фізіологічну активність гормонів і вітамінів, тканинне
дихання та кровотворення мають ессенціальні мікроелементи та
антиоксидантні металоферменти (Смоляр В.И., 1989; Бабенко Г.А., 1999;
Кудрин А.В. и соавт, 2000; Скальный А.В., 2004; Чайка В.К. и соавт.,
2006; Subbarao K.V., 1990). Інфікування H.рylori і тривале лікування
медикаментозними препаратами сприяють розвитку дефіциту багатьох
важливих нутрієнтів, зокрема мікроелементів, що призводить до
полінутрієнтної недостатності (Сафонов А.Б. и соавт., 2003; Cardenas
V.M. et al., 2006; Квашніна Л.В. і співав., 2006). Хвороби дефіциту
відносяться до тих патологічних станів, які не загрожують безпосередньо
життю дитини, водночас суттєво впливають на функціональний стан органів
і систем, захисні механізми, гомеостаз, створюють фон, який спричиняє
високу захворюваність та більш тяжкий перебіг гострих та хронічних
захворювань (Макарова Т.П. и соавт., 2005; Казак С.С., 2005; Делягин
В.М., 2006; Нетребенко О.К., Щеплягина Л.А., 2006).

Встановлений імуномодулюючий ефект ряду мікроелементів (залізо,
цинк, мідь, кобальт, селен і ін.), дефіцит яких приводить до розладів
функції імунної системи (Скальный А.В., Кудрин А.В., 2000; Лучанинова
В.Н. и соавт., 2004; Фролова Т.В. и соавт., 2005; Чайка В.К., 2007).
Імунобіологічний ефект мікроелементів визначається тим, що вони є
коферментами ряду ферментів, в тому числі і ферментних систем
лімфоцитів. Проте, у дітей питання ролі порушень мікроелементного
гомеостазу, стану вільно-радикальних процесів і антиоксидантного
захисту з участю мікроелементів в патогенезі хронічних
гастродуоденальних захворювань з’ясовані неповністю. Недостатньо
розроблені методи корекції дизмікроелементозу і пов’язаних з ним
метаболічних та імунологічних порушень.

З урахуванням вище наведеного є виправданим і доцільним вивчення
патогенетичної ролі дисбалансу мікроелементів, оксидантного стресу,
імунологічних та метаболічних розладів в розвитку ХГДЗ з метою
корекції встановлених порушень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно плану науково-дослідних робіт кафедри пропедевтичної
педіатрії Івано-Франківського державного медичного університету і є
фрагментом міжкафедральної науково-дослідної комплексної роботи
“Розробка програми профілактики відхилень у стані здоров’я і соціальній
поведінці серед дітей і підлітків на Прикарпатті” (шифр ДУ 01.10/02,
03/046. 98П) та науково-дослідної роботи кафедри пропедевтичної
педіатрії “Антиінфекційна резистентність та стан здоров’я дітей м.
Івано-Франківська в сучасних соціально-економічних та екологічних
умовах” (№ державної реєстрації: 0103U004919).

Мета і задачі дослідження. Мета даного дослідження – підвищення
ефективності лікування хронічних гастродуоденальних захворювань у дітей
шляхом вивчення гомеостазу ессенціальних мікроелементів (заліза, міді,
цинку, кобальту), стану вільно-радикальних процесів і системного
імунітету та корекції дизмікроелементозу і метаболічних порушень.

Для досягнення зазначеної мети нами були поставлені наступні
завдання:

1. Вивчити особливості клінічного перебігу різних
морфофункціональних форм хронічних гастродуоденальних захворювань і
проаналізувати шляхом анкетування характер харчування у дітей шкільного
віку, неповноцінність якого є одним з провідних факторів ризику
розвитку полінутріентної недостатності та захворювань травної системи.

2. Дослідити вміст ессенціальних мікроелементів (цинк, мідь,
залізо, кобальт) в крові та співставити отримані дані з
морфофункціональними змінами при хронічних гастродуоденальних
захворюваннях у дітей.

3. Встановити інтенсивність вільно-радикальних процесів та
активність антиоксидантних металозалежних ферментів (карбоангідраза,
церулоплазмін, каталаза, лактатдегідрогеназа) і насиченість трансферину
залізом у дітей з різними клінічними формами хронічних
гастродуоденальних захворювань.

4. Визначити показники порушення гуморального та клітинного
імунітету у дітей з різними клінічними формами хронічних
гастродуоденальних захворювань і їх взаємозв’язок з дизмікроелементозом.

5. Оцінити ефективність включення в комплекс лікування хронічних
гастродуоденальних захворювань транскутантного електродрегінгу з
новокаїном та вітаміном С у поєднанні з полімікроелементним препаратом
“краплі Береш Плюс”, вітамінно-мікроелементного комплексу “Піковіт
Плюс” та функціонального харчування, збагаченого вітамінами і
мікроелементами.

Об’єкт дослідження: стан мікроелементного гомеостазу і антиоксидантного
захисту при хронічних гастродуоденальних захворюваннях у дітей.

Предмет дослідження: клінічні та морфофункціональні особливості
хронічних гастродуоденальних захворювань у дітей, вміст мікроелементів в
крові, активність металозалежних ферментів, інтенсивність
вільнорадикальних процесів і антиоксидантного захисту, стан системного
імунітету.

Методи дослідження: клінічні, біохімічні, імуноферментні,
інструментальні, статистично-математичні.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі
комплексного клініко-біохімічного та інструментального дослідження
вперше отримані дані про взаємозв’язок між вираженістю, поширеністю і
тривалістю запально-деструктивних змін в слизовій оболонці шлунку і
дванадцятипалої кишки у дітей з ХГДЗ та ступенем дизмікроелементозу.
Встановлено підвищення інтенсивності вільно-радикальних процесів та
розбалансованість факторів антиоксидантного захисту, порушення
системного імунітету в періоді загострення ХГДЗ, які найбільш
виражені при хронічному гастродуоденіті і виразковій хворобі
дванадцятипалої кишки. Уточнена роль сфінктерних розладів у розвитку
запально-деструктивних змін в слизовій оболонці шлунку і дванадцятипалої
кишки у дітей з ХГДЗ – глибокі запально-деструктивні процеси в слизовій
оболонці шлунку і 12-палої кишки у дітей з ДГР виявляються вдвічі
частіше, ніж у дітей без сфінктерних розладів.

Науково обґрунтовані і розроблені комплексні підходи до лікування
дизмікроелементозу і метаболічних порушень у дітей з ХГДЗ, яке включає
застосування транскутантного електродрегінгу з новокаїном та вітаміном
С у поєднанні з прийомом препарату “краплі Береш Плюс” всередину.
Доведена ефективність включення в комплексну терапію ХГДЗ у дітей
вітамінно-мікроелементного комплексу “Піковіт Плюс” і функціонального
харчування, що сприяє нормалізації вмісту ессенціальних мікроелементів
в крові, показників антиоксидантного захисту і системного імунітету.

Практичне значення отриманих результатів. Для встановлення
метаболічних і імунологічних порушень у дітей з ХГДЗ рекомендовано
проводити визначення вмісту мікроелементів в крові, активності
антиоксидантних металоферментів, показників вільно-радикальних процесів
та системного імунітету. Обгрунтовано новий підхід до вибору терапії
з включенням вітамінно-полімікроелементних комплексів та
функціонального харчування за умови тривалого застосування. Розроблена
методика та доведена ефективність транскутантного електродрегінгу з
вітаміном С, новокаїном та пероральним прийомом крапель Береш Плюс.

Результати досліджень з позитивним ефектом впроваджено в практичну
діяльність лікувальних закладів Івано-Франківської, Львівської,
Тернопільської, Чернівецької областей та гастроентерологічного центру
міського медичного територіального педіатричного об’єднання м. Макіївки
Донецької області, включені в цикл лекцій та практичних занять на
кафедрі пропедевтичної педіатрії Івано-Франківського державного
медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою роботою
здобувача. Дисертантом самостійно проаналізовано літературні джерела з
проблем гастродуоденальної патології у дітей і біологічної ролі
мікроелементів. Автору належить визначення мети і завдань дослідження,
методологічних засад її виконання. Автор самостійно проводила
обстеження та курацію хворих, особисто визначала активність
металоферментів та показників перекисного окислення ліпідів (ПОЛ),
розробила і вивчила ефективність терапії. Дисертантом особисто
проведено аналіз основних теоретичних і практичних положень
дисертаційної роботи. Особисто сформульовані висновки, обґрунтовані
практичні рекомендації, реалізовано їх впровадження в роботу медичних
закладів охорони здоров’я та підготовлені наукові матеріали до друку.
Автором особисто здійснено статистичну обробку і математичний аналіз
отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
викладені та обговорені на 10-му з’їзді педіатрів України (Київ, 1999),
науково-практичній конференції дитячих гастроентерологів України
“Діагностика і лікування хвороб шлунку та дванадцятипалої кишки у дітей”
(Одеса, 1999), науково-практичній конференції “Здоров’я школярів на
межі тисячоліття” (Харків, 2000), конгресі педіатрів з міжнародною
участю “Ребёнок и общество: проблемы здоровья, воспитания и образования”
(Київ, 2001), науково-практичній конференції “Івано-Франківська обласна
дитяча клінічна лікарня – сорок років на ниві охорони здоров’я
”(Івано-Франківськ, 2002), науково-практичній конференції “Актуальні
питання патології органів травлення у дітей” (Тернопіль, 2004),
науково-практичній конференції “Сучасна педіатрія: досягнення і
перспективи” (Львів, 2004), на 11-му з’їзді педіатрів України (Київ,
2005), Всеукраїнській . науково-практичній конференції “Здобутки
діагностики і лікування дитячих захворювань” (Івано-Франківськ, 2007),
науково-практичній конференції “Медико-соціальні проблеми дитячого віку”
(Тернопіль, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 наукових
праць, з них 4 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 9 – у
збірниках, матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг i структура дисертації. Дисертація викладена на 148 сторінках
друкованого тексту, складається з вступу, огляду літератури, клінічної
характеристики обстежених дітей і опису матеріалів та методів
дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення
результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, переліку
використаних джерел, який містить 294 джерел (з них 83 іноземних
авторів), викладених на 31 сторінці. Робота ілюстрована 14 таблицями, 7
рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Під спостереженням було 169 дітей
з хронічними гастродуоденальними захворюваннями (ХГДЗ) віком від 7 до
15 років, з них 80 – хлопчиків і 89 дівчаток. Всі діти перебували на
обстеженні і лікуванні в гастроентерологічному та соматичних відділеннях
Івано-Франківської міської дитячої клінічної лікарні, спостерігались в
міській дитячій поліклініці м. Івано-Франківська. Обстеження проводили в
динаміці: при поступленні в клініку (період загострення), перед випискою
з стаціонару (період неповної ремісії) та через 2 місяці після
стаціонарного курсу лікування (період клінічної ремісії).

Комплексне клініко-параклінічне та інструментальне обстеження
проводили за загально прийнятими методами. У 53 дітей діагностовано
хронічний гастрит (ХГ), у 76 – хронічний гастродуоденіт (ХГД), у 20 –
виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ВХДК), у 20 – функціональне
захворювання шлунку (ФЗШ). Контрольну групу склали 30 здорових дітей
того ж віку.

З метою вивчення характеру харчування як одного з найважливіших
факторів ризику розвитку полінутрієнтної недостатності та захворювань
травної системи проведено анкетування 602 школярів загальноосвітних
шкіл м. Івано-Франківська (з них 318 дівчат та 284 хлопців). В
опитуванні прийняли участь 110 школярів 8-10-річного віку, 206 – 11-13
річного віку, 166 – 14-16-річного віку, 120 – віком понад 16 років. В
анкети були включені питання про кількісно-якісні особливості
харчування, його регулярність, а також – виясняли скарги з боку
.травного тракту. Приймаючи до уваги , що у дітей шкільного віку вплив
біологічних (перинатальних) факторів на стан здоров’я дещо зменшується,
а зростає роль соціальних (вплив сімейного оточення і школи), в анкети
були включені питання, які відображають спосіб життя, рухову активність.
Анонімність анкетування дозволила одержати інформацію і про наявність
шкідливих звичок, які також є важливими факторами впливу на здоров’я.

Ендоскопія стравоходу, шлунку і 12-палої кишки проводилась за
загально прийнятою методикою за допомогою гастроінтестинального
фіброскопу фірми “Olympus” (Японія).

Кислотоутворюючу функцію шлунку вивчали за методом комп’ютерної
базальної топографічної експрес-рН-метрії (В.М. Чорнобровий, 1996).
Інфікування Helicobacter pylori підтверджували за даними
полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) та наявністю специфічних антитіл в
сироватці крові методом імуноферментного аналізу (ІФА).

Концентрацію ессенціальних мікроелементів цинку (Zn), міді (Cu),
заліза (Fe) та кобальту (Со) в цільній крові визначали за методикою Г.А.
Бабенка (1968) на атомно-абсорбційному спектрометрі С-115 ПК в
лабораторії кафедри медичної хімії Івано-Франківського державного
медичного університету під керівництвом проф. А.О. Клименка, за що
автор висловлює глибоку вдячність.

Дослідження активності металоферментів карбоангідрази (КА),
церулоплазміну (ЦП), насиченість трансферину залізом (НТЗ) проводили за
методикою Г.О. Бабенка (1999); активність каталази (АК) визначали за
методом А. Бах і С. Зубкової (1969). Активність лактатдегідрогенази
(ЛДГ) визначали за допомогою стандартних наборів тест-систем фірми
LACHEMA (Brno, Чехія).

Активнiсть процесiв перекисного окислення лiпiдiв визначали за
iнтенсивністю спонтанної i iнiцiйованої iонами двохвалентного
залiза хемілюмінесценції (ХЛ) на хемілюмінометрі з фотопомножувачем
(ФЕУ-39А) за методом Ю.А. Владiмiрова (1987). Визначали вміст
малонового диальдегіду за методом В.Б. Гаврилова і співав. (1988) та
дієнових кон’югат – за методом Е.Н. Коробейнікової (1989).

Вміст сироваткових імуноглобулінів (Ig) А, М, G і загального IgE
визначали за методом імуноферментного аналізу (ELISE) на
імуноферментному аналізаторі фірми Sanofi Paster (Франція) за допомогою
моноспецифічних сироваток цієї ж фірми. Дослідження числа Т-лімфоцитів
та субпопуляцій Т-лімфоцитів (хелпери і супресори) проводили
імунофлюоросцентним методом із застосуванням моноклональних антитіл
класів CD3+, CD4+ та CD8+. Для оцінки ступеня порушень клітинного
імунітету визначали імунорегуляторний (CD4+/CD8+) та
лейкоцитарно-Т-клітинний (співвідношення числа лейкоцитів і абсолютного
числа Т-лімфоцитів) індекси.

З метою удосконалення існуючих лікувальних схем проведена порівняльна
оцінка ефективності застосування вітамінно-мікроелементних комплексів.
Для цього обстежені діти були розподілені на групи. Першу групу склали
28 дітей, які окрім базисної терапії одержували полімікроелементний
препарат “Краплі Береш Плюс”, в другу групу ввійшли 33 дітей, які
отримували “Краплi Береш Плюс” та вітамінно-мікроелементний комплекс
“Піковіт Плюс”, дітям третьої групи застосовували транскутантний
електродрегінг з новокаїном та вітаміном С у поєднанні з пероральним
прийомом препарату “краплі Береш Плюс”. Групу порівняння склали 40
хворих на ХГДЗ, які отримували тільки базисну терапію.

Оцінка достовірності різниці абсолютних значень середніх величин
проводилась згідно загально прийнятих методів варіаційної статистики
за допомогою стандартної комп’ютерної програми “Microsoft EXEL”.

Результати дослідження та їх обговорення. За результатами
анкетування школярів встановлено, що переважна більшість з них (61,79 %)
вважають своє харчування регулярним. З віком зростає частка дітей, які
оцінили своє харчування як нерегулярне (з 19,6 % у дітей віком 8-10
років до 52,4 % – віком понад 14 років). Діти всіх вікових груп
снідають переважно вдома, не снідають 5,65 % дівчат та 1,33 % хлопців.
Регулярно обідають вдома 71,76 % школярів, в школі -24,92%. Через
нестачу коштів 14,95 % школярів не їдять у школі, що обумовлює перерву в
харчуванні залежно від віку від 5 до 7 годин .Вечеряє вдома переважна
більшість опитаних школярів, однак 6,64% дівчат старших класів не
вечеряють.

М’ясні страви щоденно споживають 28,5% опитаних. Значна частина
дітей (49,83%) отримують м’ясо один раз в декілька днів, а інколи – один
раз в тиждень. Аналогічна ситуація і з споживанням молока та
молочно-кислих продуктів: 46,84% дітей вживають їх один раз в декілька
днів. У більшості школярів раціон поповнюється за рахунок хліба і
макаронних виробів та страв з картоплі: щоденно вживають дані продукти
від 49,55% до 58,34% школярів різних вікових груп. Тільки половина
опитаних школярів (50,49%) відмітили щоденне включення в раціон перших
страв. Овочі та фрукти щоденно споживають в своєму раціоні від 46,15 до
70,24% опитаних у різних вікових групах. За результатами опитування
також встановлено, що не завжди дефіцит тих чи інших продуктів в раціоні
зумовлений матеріальним неблагополуччям сім’ї. В деяких випадках (у
12,45 %) причиною погрішностей у харчуванні є вибірковість дитини у їжі,
вживання великої кількості кондитерських виробів. У 68,9 % школярів
були ті чи інші скарги з боку травного тракту (дискомфорт, нудота,
періодичні болі в ділянці живота, відбиття, вурчання в животі тощо), але
лише в поодиноких випадках вони звертались до лікарів.

Не викликає сумніву, що виявлені кількісно-якісні дефекти і
нерегулярність харчування у школярів можуть сприяти розвитку хронічних
гастродуоденальних захворювань і полінутрієнтної недостатності, зокрема
біоелементної. Можна припустити, що діти з ХГДЗ мають дисбаланс
мікроелементів ще на доклінічному етапі.

Аналіз анамнестичних даних показав, що у 89,3 % дітей з ХГДЗ був
обтяжений анте-, пери- і постнатальний анамнез. У 72,8 % матерів
обстежених дітей був ускладнений перебіг вагітності, 43 % – ускладнені
пологи. У 37,9 % хворих на ХГДЗ в анамнезі були ознаки перинатального
ураження ЦНС, 44,4 % – перебували на ранньому штучному вигодовуванні.
Якісно-кількісні порушення харчового стереотипу були у 81,1 % дітей,
фізичні та психоемоційні перевантаження – у 72,2 %, глистяні інвазії – у
61,5 %, у 13,6 % дітей в анамнезі були перенесені кишкові інфекції.
Сімейний гастроентерологічний анамнез був обтяжений у 59,8% хворих з
передвиразковими станами (ХГ, ХГД) і у 75% хворих – з ВХДК. Сезонність
захворювання відмічена в третини хворих на ХГ і ХГД та у 65% хворих на
ВХДК.

У більшості хворих скарги та клінічні ознаки ХГДЗ в період
загострення хвороби характеризувались поєднанням трьох основних
синдромів: больового, диспепсичного та астеновегетативного. У 99,4%
хворих з ХГДЗ провідним був больовий абдомінальний синдром, причому у
дітей з виразковою хворобою він спостерігався у всіх хворих. Як правило,
болі локалізувались в епігастральній ділянці та пілородуоденальній
зоні. Діти молодшого шкільного віку іноді вказували на біль навколо
пупка, а діти старшого шкільного – в правій (рідше лівій) підреберних
ділянках. І лише поодинокі хворі не подавали скарг на болі в животі,
основними ознаками хвороби, з приводу яких вони звернулись до лікаря,
були нудота, відчуття важкості в епігастральній ділянці, швидка
втомлюваність, цефалгії.

В період загострення хвороби маже всі пацієнти (98,2 %) мали прояви
шлункової диспепсії: нудоту, іноді блювоту з наступним полегшенням,
відбиття повітрям або їжею, печію, гіркоту в роті, відчуття повноти в
епігастральній ділянці, порушення апетиту (частіше – зниження). У 36,1%
хворих на ХГДЗ дітей були прояви кишкової диспепсії з розладами стільця
(схильність до закрепів, рідше проносів, або чергування закрепів з
проносами), метеоризмом, відчуттям вурчання та “переливання” в
кишечнику. При цьому диспепсичний синдром був найбільш вираженим і
тривалим у хворих на ВХДК.

Найчастішими проявами астено-вегетативного синдрому, який
визначався у 69,8 % хворих, були головний біль, дратівливість, швидка
втомлюваність, порушення сну, погіршення пам’яті, зниження уваги.

Результати ендоскопічного обстеження у дітей з передвиразковими
станами показали, що поверхневі форми запалення найчастіше зустрічались
при ХГД (74,6%),ерозивні – при ХД (44,5%), гіпертрофічні – при ХГ
(17,0%). У поодиноких випадках (1,9%) у хворих на ХГ візуалізувались
атрофічні зміни слизової. Запальний процес як правило був
поширеним,оскільки переважали хворі з дифузними формами запалення
(ХГ-36,4%, ХГД-51,9%). Ізольовані форми ураження виявляли рідко
(антрум-гастрит – 3,1%, пілорит – 1,6%, бульбіт – 7,0%). Діти з ВХДК
найчастіше поступали в клініку в стадії свіжої виразки (55,5%) або в
стадії її заживлення (45,0%) і , доволі рідко, в стадії епітелізації
(5,0%). У 75 % дітей з ВХДК супутні зміни в слизовій оболонці шлунку і
12-палої кишки мали запально-деструктивний характер.

Результати комп’ютерної рН-метрії засвідчили, що у половини
хворих (50,4%) діагностовано підвищену (ФІ4-5) кислотоутворюючу функцію
шлунку; у 39,8% – нормоацидність (ФІ3), у 19,8% – гіпоацидність
(ФІ1-2). При цьому гіперацидність найчастіше (64,7%) виявляли у хворих
на ВХДК, нормоацидність – у дітей з ФЗШ (70%), гіпоацидність – у хворих
на ХГ (16,3%). Порівняльна оцінка базальних рН-грам в залежності від
форми запального процесу показала, що у хворих на ХГД (3,2%) і ВХДК
(5,9%) ерозії мали місце навіть при гіпоацидності (ФІ1-2), а частка
хворих з ерозивними формами запалення при гіперацидності (ФІ4-5) була
відповідно в 2 і в 4 рази вищою (18,7% проти 8,9%), ніж при
нормоацидності (ФІ3). Це дозволяє віднести надлишкову продукцію НС1 до
первинних пускових механізмів ульцерогенезу та продовжити пошук тих
факторів, що викликають зниження бар’єру слизових і розвиток
деструктивних форм запалення при гіпоацидності.

Враховуючи суперечливість поглядів щодо ролі дуоденогастрального
рефлюксу (ДГР) в патогенезі передвиразково-виразкових станів, нами було
проаналізовано взаємозв’язок між сфінктерними порушеннями та
клініко-морфофункціональними змінами в слизовій оболонці шлунку і
12-палої кишки. Встановлено, що при тривалості хвороби 3-5 років і
більше в 1,4 разів частіше зустрічаються діти з ДГР. У дітей з ДГР в
1,6 разів частіше діагностували ХГД, ніж ХГ і ФЗШ. При сфінктерних
порушеннях деструктивні зміни на фоні гіпо- та гіперацидності (ФІ1-2 і
ФІ5) виявлялись вдвічі частіше, ніж у дітей без ДГР.

При оцінці візуальних ендоскопічних критеріїв H.pylori-асоційованих
ХГЗД встановлено, що первинний ендоскопічний скринінг-тест на
гелікобактеріоз був позитивний у 71,6 % хворих, найчастіше – при ВХДК (у
90,0 % дітей). Н.pylori-антитіла у високому титрі при імуноферментному
аналізі виявлено у 86,6 % обстежених..

При аналізі вмісту ессенціальних мікроелементів (Zn, Cu, Fe, Со) в
крові встановлено, що концентрація заліза при поступленні в стаціонар у
всіх обстежених дітей була значно зниженою (416, 7±15,5 мг/л, Р0,05), але
вірогідної різниці в порівнянні з контролем не було. Після проведеного
лікування у дітей з ХГД і ХГ вміст заліза мав деяку тенденцію до
підвищення, однак нормалізації його вмісту не спостерігалось, при ВХДК
він залишався низьким і вірогідно не відрізнявся від показника при
поступленні в стаціонар (Р > 0,05).

Вивчення особливостей метаболізму цинку в залежності від
нозологічної форми ХГДЗ виявило його найнижчу, в порівнянні із здоровими
дітьми, концентрацію у хворих на ХГД (4,12±0,18 мг/л, Р0,05) не відрізнявся від показників у дітей
контрольної групи (1,88±0,13 мг/л, Р >0,05).

Період загострення ХГДЗ супроводжується гіпокобальтемією, ступінь
якої залежала від вираженості запально-деструктивних змін в слизовій
оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки. Концентрація кобальту у дітей
з ХГ складала 35,1±3,2 мкг/л (Р0,05). За період
перебування в стаціонарі під впливом лікування достовірних змін вмісту
кобальту в крові не відбувалось.

Отримані нами дані свідчать, що хронічні запально-деструктивні
процеси в слизовій оболонці шлунку та дванадцятипалої кишки
супроводжуються дизмікроелементозом, вираженість якого залежить від
ступеня і поширеності ураження.

Процеси абсорбції мікроелементів в тонкому кишечнику та їх
транспортування дуже складні і залежить від багатьох взаємопов’язаних
факторів. Велике значення мають кислотність шлункового соку та
біодоступнсть мікроелементів, які містяться в харчових продуктах.
Безумовно, запально-деструктивні процеси в ШКТ знижують абсорбцію
мікроелементів, Не дивлячись на взаємозв’язок ессенціальних
мікроелементів в імунних і регуляторних процесах у складі ферментних
систем та гемопоезі, їх метаболізм, шляхи виведення, депонування
відрізняються, про що свідчить різна спрямованість їх вмісту в крові
не тільки при ХГДЗ, але й при інших патологічних станах (Г.О. Бабенко,
1999; А.В. Скальний, 2004).

У зв’язку зі складністю обміну мікроелементів, можливість
трактування різноспрямованості їх показників у клінічних умовах є
обмеженою. На підставі існуючого фізіологічного антагонізму між деякими
мікроелементами можна припустити, що протилежна спрямованість вмісту
міді і інших мікроелементів може бути або проявом адаптаційно-захисних
механізмів з перерозподілом мікроелементів між органами-депо і кров’ю,
або наслідком порушення регуляторних механізмів, які підтримують
співвідношення мікроелементів в тканинах організму, необхідне для
нормального стану обмінних процесів. Цілком очевидно, що виявлені
порушення вмісту мікроелементів при ХГДЗ є ознакою порушеного
метаболізму, який потребує корекції.

Ессенціальні мікроелементи (мідь, кобальт, цинк, залізо і ін.) як
структурні компоненти ряду антиоксидантних ферментів (цитохромоксидази,
каталази, церулоплазміну, супероксиддизмутази, карбоангідрази і ін.) є
могутніми антиоксидантами (Авцын А.П. и соавт., 1991; Видиборець С.В,
2001; Скальный А.В., 2004). Тому ми вважали за необхідне вивчити стан
вільно-радикальних процесів у дітей з ХГДЗ.

&

.

2

PV,

T

V

`

¬

°

A

Ae

O

Ue

TH

0

2

4

b

d

RTVoX

ue

///////eeaeaeaeTHOOOOE3/43/43/43/4

?????

???

???????

@й (1,56±,0,11 од. опт. густ.) виявились у хворих на ВХДК (7,35±0,25
опт. густ., Р 0,05).

Однією з функцій залізовмісного ферменту каталази є попередження
накопичення пероксиду водню, котрий утворюється при дисмутації
супероксидного аніона. Аналіз показників активності каталази (АК)
показав, що у дітей з ХГДЗ в періоді загострення хвороби найбільше її
зниження було у дітей з ХГД (9,88(0,66 мг Н2О 2/мкл, Р 0,05).

Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) є цинквмісним металоферментом, який відіграє
важливу роль у окисно-відновних та метаболічних процесах у зв’язку із
здатністю каталізувати окислення молочної кислоти та ряду
б-гідроксикислот і відновлювати деякі б-кетокислоти. Відмічено
підвищення активності ЛДГ, в порівнянні із показниками у здорових дітей
(4,53(0,18 мкат/л), у хворих на ХГД (7,57(0,21 мкат/л, Р 0,05) і ФЗШ (4,88(0,22 мкат/л, Р > 0,05)
достовірно не відрізнялись від таких у здорових дітей.

За період лікування в стаціонарі нормалізації активності
металоферментів у більшості дітей не спостерігали. Особливо це
стосується дітей з ХГД і ВХДК, у яких встановлені більш виражені
ознаки дизмікроелементозу і вища інтенсивність вільно-радикальних
реакцій. Це є підтвердженням необхідності корекції метаболічних
порушень у дітей з ХГДЗ.

Отже, проведені нами дослідження показали, що ХГДЗ у дітей
характеризуються дизмікроелементозом. Різноспрямованість вмісту міді і
інших досліджуваних мікроелементів можна пояснити їх взаємозв’язками
в метаболізмі. Так, мідь відіграє дуже важливу роль в метаболізмі
заліза, при цьому активно втручається в процес гемопоезу. Для
транспортування у клітини, які виробляють гемоглобін, залізо, яке
поступає із ШКТ та печінкових резервів, повинно бути окислене до
трьохвалентного. Це окислення потребує присутності мідьвмісного
ферменту церулоплазміну. При дефіциті заліза підвищується вміст міді
за рахунок виходу її з основного депо – печінки. Тому гіперкупремію при
патологічних станах розглядають як ранню ознаку дефіциту заліза (Г.О.
Бабенко, 1999; А.В. Скальный, 2004).

Встановлена в результаті проведених нами досліджень надмірна
активація вільно-радикальних процесів є однією з важливих патогенетичних
ланок розвитку запально-деструктивних процесів в слизовій оболонці
шлунку і 12-палої кишки у дітей з ХГДЗ. При надмірній продукції
кисеньзалежних вільних радикалів, накопиченні їх в стінках судин при
патологічних процесах, які супроводжуються ураженням ендотелію,
розвивається оксидантний стрес (Майданник В.Г., Хайтович М.В., 2005;
Волосовець О.П і співав., 2006). Це призводить до тяжкої дестабілізації
мембранних структур, порушення клітинного метаболізму, зниження
скоротливої функції міокарду та порушення функції інших органів і
систем (Меерсон Ф.З., 1985; Бабенко Г.О., 1999; Хайтович М.В., 2005).
Можна припустити, що дизмікроелементоз і розбалансованість
функціонування мікроелементзалежних ферментів сприяють порушенню
рівноваги оксидантно-антиоксидантної системи у дітей з ХГДЗ.

В результаті дослідження вмісту сироваткових імуноглобулінів А, М,
G та Е отримані дані, що у дітей з ХГ і ХГД вміст ІgG в сироватці крові
достовірно не відрізнявся від показника у здорових дітей. У дітей з ВХДК
його рівень (8,12±0,38 г/л, Р 0,05) в порівнянні з
контролем. У зв’язку з майже рівномірним зниженням числа субпопуляцій
Т-лімфоцитів у дітей з ХГД імунорегуляторний (CD4+/ CD8+) та
лейкоцитарно-Т-клітинний (співвідношення числа лейкоцитів і абсолютного
числа Т-лімфоцитів) індекси достовірно не відрізнялись від показників у
здорових дітей.

Більш суттєві порушення клітинного імунітету встановлені у дітей з
ВХДК. Відмічено більш виражене зниження загального числа лімфоцитів
(54,28(3,11 %, Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020