.

Діяльність товариства ‘Просвіта’ в Україні (1891-1914 рр.): Автореф. дис… канд. іст. наук / О.М. Цапко, Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1998. — 18

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3699
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Цапко Олег Михайлович

УДК 329.7(477)

ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА ”ПРОСВІТА” В УКРАЇНІ
(1891-1914 рр.)

Спеціальність 07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Київ – 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Національного педаго
гічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Науковий керівник – доктор історичних наук‚ професор Кузьмінець Олександр Васильович‚ Національна академія внутрішніх справ.

Офіційні опоненти – доктор історичних наук‚ професор Андрусишин Богдан Іванович‚
завідувач кафедрою правознавства
Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова

кандидат історичних наук Осташко Тетяна Сергіївна‚ Інститут історії
України НАН України‚ старший науковий співробітник

Провідна установа – Український державний лінгвістичний університет

Захист відбудеться ”15” січня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 01.01.38 Київського університету ім. Тараса Шевченка за адресою: 252017 Київ‚ вул. Володимирська‚ 60‚ ауд. 349.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська‚ 5)

Автореферат розіслано ”10” грудня 1998 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради‚
кандидат історичних наук О.П.Гончаров

ЗAГAЛЬНA ХAРAКТЕРИСТИКA РОБОТИ

У нинішньому році вся передова українська громадськість відзначає 130-річчя від дня заснування ”Просвіт” на території України. Більш як за 70-річну історію свого існування ці товариства були своєрідною оазою‚ на терені якого проходили школу національного виховання і духовного збагачення цілі покоління українців. Завдяки ”Просвіті” український народ значною мірою зберіг себе‚ свою мову і культуру‚ підготувався до вирішальної боротьби за національне і соціальне визволення від своїх поневолювачів‚ за побудову власної держави.
На сьогоднішній день історія діяльності товариств ”Просвіти” і надалі залишається однією із найактуальніших тем історії України. Наша держава сьогодні переживає один із найбільш відповідальних періодів своєї історії – період розбудови державності. Сім років існування України, як незалежної держави, показують нам всю складність і суперечливість цього процесу.
Виходячи з нині існуючих реалій‚ особливого значення набувають проблеми єдності‚ громадської злагоди‚ співтворчості людей різних верств‚ регіонів і національностей із різним історичним минулим та незалежним віросповіданням.
Сучасна історична наука багата прикладами‚ коли народ у найбільш важкі періоди життя повертається до свого минулого‚ своїх витоків‚ звідки він черпає енергію‚ силу й інтелект для подальшої боротьби спочатку за збереження себе як етносу‚ а згодом і за свій суверенітет. У цьому найбільш важливу роль відіграють національні культурно-просвітницькі організації.
Завдання культурно-просвітницького руху полягає не тільки в потребі навчити маси грамоті й дати необхідні знання‚ яких було б достатньо для певних життєвих потреб‚ але й розкрити світ перед людиною‚ піднести її роль у суспільному житті‚ показати взаємозв’язок з усім тим‚ що оточує людину‚ надати їй можливість заглянути в історію свого народу‚ подивитися‚ як жили її попередники та замислитися над сьогоденням.
В історії України ці життєво важливі завдання успішно виконували товариства ”Просвіта”‚ які діяли на етнічних українських землях в період з 1868 по 1939 роки.
Історія діяльності ”Просвіт” від часу свого виникнення і до останніх часів викликає гостру дискусію з приводу їх місця у духовному житті українського народу. Проблема ускладнюється ще й тим‚ що довгі часи офіційна історична наука замовчувала надбання громадсько-політичної діяльності цих товариств або висвітлювала їх з упереджених позицій.
Актуальність даного дослідження визначається ще й тим‚ що для сучасної історичної науки важливим є всебічне з’ясування місця й ролі ”Просвіт” у національно-визвольному русі українського народу‚ їх внеску у формування свідомості та плекання української національної ідеї серед громадян України.
Вибір теми даного дослідження значною мірою був пов’язаний із спеціалізацією кафедри історії України Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова‚ аспірантом якої був автор дисертаційного дослідження. Багаторічний досвід членів кафедри у вивченні освітніх процесів в Україні допоміг автору у виборі теми дисертаційного дослідження і методики його проведення.
Мета дослідження: Виходячи із вищезазначеного‚ автор дисертаційного дослідження ставить за мету‚ використовуючи проблемно-хронологічний метод та порівняльний аналіз‚ зробити спробу узагальнення та комплексного вивчення досвіду громадсько-політичної діяльності товариств ”Просвіта” в суспільному житті українського народу в період з 1891 по 1914 роки.
Об’єктом дослідження є історія діяльності товариств ”Просвіта” на українських землях в період з 1891 по 1914 роки.
Предметом дослідження є порівняльний аналіз основних форм та методів громадсько-політичної роботи ”Просвіт” різних регіонів України 1891-1914 років‚ їх співпраці з іншими українськими громадсько-політичними організаціями у виконанні культурно-просвітницьких та економічно-господарських завдань.
Методологічна основа дослідження: При вирішенні поставлених у роботі завдань автор дотримувався принципів історизму та об’єктивності‚ які передбачають з’ясування умов виникнення‚ розвитку та наслідку подій‚ розуміння їх причинно-наслідкового зв’язку. Із спеціально-історичних методів дослідження був застосований проблемно-хронологічний метод порівняльного аналізу‚ синхронний метод‚ який передбачає вивчення подій‚ що відбувалися в різних регіонах України‚ а також метод системності‚ коли на основі аналізу та узагальнень вибудовується структура періодизації політичних‚ культуротворчих і просвітницьких процесів та подій.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1891-1914 роки. Даний період характеризується значним зростанням національно-визвольного руху українського народу. У цей час товариства мали змогу найбільш повно реалізувати свої потенційні можливості. З огляду на це‚ досліджуваний нами період умовно можна поділити на дві фази.
Перша фаза охоплює проміжок з 1891 по 1905 рік‚ коли у зв’язку з прийняттям 4-го статуту Галицької ”Просвіти”‚ який передбачав докорінне реформування організаційної структури товариства‚ форм і методів його громадсько-політичної роботи‚ воно поширює свою діяльність по всій території Галичини‚ Буковини і частково Закарпаття.
Друга фаза – охоплює з 1905 по 1914 роки. Вона характеризується появою в результаті революційних подій 1905-1907 років ”Просвіт” на території східно-українських земель. У цей час ”Просвіти” стають загальнонаціональним явищем‚ охоплюючи своєю культурно-освітньою роботою широкі верстви українського населення‚ ідейно й духовно підготовлюючи його до подальшої боротьби за своє визволення. Даний етап завершується з початком 1-ої світової війни‚ коли уряд Російської імперії заборонив існування на території України ”Просвіт”‚ як сепаратистських і антиурядових організацій. Восени цього ж року‚ після окупації міста Львова російською армією припинила своє існування і Галицька ”Просвіта”.
Наукова новизна дисертації визначається постановкою і результатами розробки досліджуваної проблеми. Використовуючи нові архівні матеріали‚ пресу‚ спогади сучасників‚ автор здійснив спробу комплексного узагальнення громадсько-політичної діяльності ”Просвіт” в період з 1891 по 1914 роки. Аналіз і узагальнення у дослідженні поєднуються з науковим опрацюванням ряду конкретних питань‚ що складають основний зміст проблеми‚ і які, або взагалі не вивчалися‚ або досліджувалися фрагментарно‚ на матеріалі окремих регіонів.
У дисертації на загальноукраїнському тлі висвітлені умови становлення ”Просвіт”‚ визначені основні напрямки громадської роботи цих товариств‚ зроблено порівняльний аналіз їх діяльності. Досліджуваний у дисертації комплекс питань дозволяє повніше уявити характер культурно-освітньої та громадсько-політичної праці ”Просвіт” і дає змогу показати їх складний‚ а інколи суперечливий розвиток.
Практичне значення дисертації. Результати дослідження‚ відповідні факти‚ положення і висновки можуть бути використані для подальшого вивчення проблеми‚ при підготовці наукових і науково-популярних праць з історії України‚ української культури та кооперації‚ а також при читанні нормативних і спеціальних курсів лекцій. Досвід минулого може використовуватися сучасними культурно-освітніми організаціями в освітній та виховній роботі з молоддю. Зібраний та узагальнений у дослідженні фактичний матеріал сприятиме суттєвому розширенню інформаційного простору в історичній науці.

Особистий внесок здобувача: При розробці теми дисертації автор використовував деякі наукові ідеї доктора історичних наук професора О.В.Кузьмінця‚ зокрема‚ щодо проблеми розвитку національної свідомості української людності Наддніпрянщини‚ а також її характеристика в сучасних умовах державотворення. В результаті творчої співпраці були опубліковані у співавторстві 2 статті і брошура.

1. Діячі ”Просвіт” – речники українського національно-визвольного руху// Наукові записки з історії України. – Вип. 3‚ 1996. – С. 32-36;
В даній статті дисертант намагався систематизувати зібраний матеріал по діячах ”Просвіт”‚ їх вплив на діяльність товариств в період 1891-1914 років.
2. Кость Паньківський – видатний діяч українського громадсько-політичного руху// Розбудова держави. – 1997. – № 3. – С. 41-46.
В статті автор дисертаційного дослідження намагався прослідкувати процес становлення української кооперації і економічних навчальних закладів на території Галичини‚ який був безпосередньо пов’язаний із членом ”Просвіти”‚ видатним громадським і політичним діячем К.Паньківським.
У брошурі ”Діяльність ”Просвіт” у галузі кооперації та господарського виховання українського народу в кінці ХІХ – початку ХХ століть” автор дисертації зробив спробу висвітлити діяльність ”Просвіт” у галузі національної кооперації‚ дослідити їх роль у процесі зростання матеріального і культурного рівнів української людності.
Разом з цим автором дисертаційного дослідження було самостійно опубліковано дві брошури і одну статтю:
1. Становлення та розвиток просвітницького руху у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. – К.: Знання‚ 1998. – 22 с.
2. Діяльність ”Просвіт” у формуванні національної свідомості серед населення України. – К.: Знання‚ 1998. – 18 с.
3. Політична спрямованність діяльності ”Просвіт” наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть// Нова політика. – 1998. – №5. – С. 9-12.

Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертації викладені автором у 6-и наукових працях‚ а також 2-х авторських повідомленнях на університетських наукових конференціях. Окремі розділи роботи обговорювалися у 1995-1997 р. на кафедрі історії України Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить 166 сторінок. Вона складається із вступу‚ чотирьох розділів‚ висновків‚ списку використаних джерел та літератури (14 сторінок‚ 155 найменувань).

Основний зміст дисертаційного дослідження.
У першому розділі ”Джерельна база та історіографія дослідження”‚ основна увага зосереджена на характеристиці джерел та історії товариств ”Просвіта”. Більш як за 70-річний період історії ”Просвіт” було накопичено значний об’єм матеріалів‚ які в тій чи іншій формі розкривають різні аспекти культурно-освітньої та громадсько-політичної діяльності ”Просвіт”.
На сьогоднішній день існуючу джерельну базу з історії ”Просвіт” умовно можна поділити на чотири групи.
Першу за значенням групу джерел складають архівні матеріали. Враховуючи регіон дослідження‚ автором відповідно була обрана і архівна географія‚ яка охоплює Центральний державний історичний архів у м.Львові (ЦДІА у м.Львові)‚ фонди 146 – Галицьке намісництво‚ 309 – НТШ‚ Центральний державний історичний архів України у м.Києві (ЦДІА України у м.Києві)‚ фонди 274 – Департамент поліції Київської губернії‚ 295 – Канцелярія Київського губернського управління‚ 276 – Всеукраїнська спілка вчителів‚ 301 – Жандармське управління Київської губернії‚ а також обласні державні архіви: Київської (ДАКО)‚ фонд 1447 – Київське товариство ”Просвіта”‚ Тернопільської (ДАТО)‚ фонд 294- Тернопільське товариство ”Просвіта”‚ Миколаївської (ДАМО)‚ фонди 206 – Миколаївське товариство ”Просвіта”‚ 468 – фонд М.Аркаса‚ Чернігівської фонд 1081 – фонд ім. Шрага‚ Харківської фонд 200 – Харьковское общество распространения в народе грамотности.
До першої групи джерел також відносяться матеріали Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського‚ фонд 114 – Київська ”Просвіта”.
Найбільш повноцінні архівні матеріали знаходяться у фондах ЦДІА у м.Львові та ЦДІА України у м.Києві.
Другу групу джерел по темі дослідження складають звіти філій та читалень ”Просвіт”‚ статути товариств а також їх видавнича продукція: календарі‚ ”Просвітні” листи” тощо.
З цих джерел можна прослідкувати динаміку розвитку культурно-освітньої та громадсько-політичної діяльності ”Просвіт” по роках‚ вони також цінні для сучасного дослідника своїм статистичним матеріалом.
До третьої групи джерел входять тодішні періодичні видання‚ які в значній мірі компенсують нестачу архівних матеріалів при розгляді того чи іншого аспекту досліджуваної проблеми. До них входять: ”Діло”‚ ”Галичанин”‚ ”Громадський голос”‚ ”Громадська думка”‚ ”Дніпрові хвилі”‚ ”Економіст”‚ ”Свобода”‚ ”Село”‚ ”Слово”‚ ”Рада” тощо.
Четверту групу джерел з історії культурно-освітньої та громадсько-політичної діяльності ”Просвіт” складає мемуарна література. Зокрема‚ спогади А.Вахнянина‚ О.Барвінського‚ І.Брика‚ Є.Чикаленка та ін.
Мемуарна література‚ незважаючи на значну частку суб’єктивізму її авторів в оцінці тих чи інших подій та явищ‚ історичних процесів та окремих персоналій‚ дає нам цінний фактичний матеріал для наукового аналізу‚ який ми не зустрінемо при опрацюванні інших джерел.
Різноманітна джерельна база дозволить уникнути однобічності у змалюванні та оцінці історичних подій та їх дійових осіб‚ а також зробити відповідні об’єктивні висновки та узагальнення.
При дослідженні даної проблеми автор також враховував і ступінь її наукової розробки‚ яка становить загалом досить вагому історіографічну базу. Початковим етапом дослідження‚ висвітлення і вивчення історії ”Просвіт” вважається кінець ХІХ – початок ХХ століття. Це вивчення було розпочате членами Галицької ”Просвіти”‚ зокрема‚ праці І.Белея‚ М.Лозинського‚ К.Левицького‚ К.Студинського‚ І.Перського тощо. Дані дослідники заклали наукові підвалини подальшого вивчення історії ”Просвіт”‚ однак їхні автори акцентували свою увагу лише на дослідженні історії Галицької ’Просвіти”‚ яка розглядалася окремо від історії українського національно-культурного руху загалом‚а такі важливі питання‚ як співпраця ”Просвіт” з українськими політичними партіями‚ їх робота у сфері економічного і господарського виховання українського народу досліджувалася в кращому випадку лише дотиково.
Після ліквідації у 1939 році радянською владою ”Просвіти” дослідження її історії переходить у еміграцію. Тут українські історики намагаються по-новому оцінити діяльність ”Просвіт”‚ з’ясувати місце і роль цих товариств в історії українського національно-визвольного руху. Наприклад‚ у наукових розробках В.Дорошенка‚ В.Яніва ”Просвіти” розглядаються як загальноукраїнське явище‚ які своєю діяльністю охоплюють значну територію України і є невід’ємною частиною українського національно-визвольного руху.
В українській діаспорі також розпочалася дослідницька робота однієї з найбільш недосліджених ділянок роботи ”Просвіт” – економічно-господарської. Дослідженню цієї теми були присвячені праці І.Витановича‚ А.Качора‚ Д.Піснячевського, М.Творидла та інших.
У радянський період, крім дезинформуючих довідок в енциклопедіях та негативних згадок у статтях ми не зустрічаємо ніяких серйозних досліджень з даної проблеми.
Справжня наукова розробка проблем‚ пов’язаних з історією діяльності ”Просвіт”, розпочалася тільки після проголошення незалежності України. Так, до 125-літнього ювілею заснування ”Просвіти” вийшов ряд сучасних досліджень з історії Наддніпрянських ”Просвіт”. Зокрема‚ це праці Л.Євселевського та С.Фарини‚ А.Москаленка‚ О.Коновця‚ І.Яцкевича‚ О.Лігастової‚ С.Білоконя‚ З.Джулинської тощо. По історії Галицької ”Просвіти” в останній час вийшли дослідження Ж.Ковби‚ О.Германа‚ В.Гринчуцького‚ а також колективна праця ”Нарис історії ”Просвіти” .
О.Лисенком було захищене дисертаційне дослідження ”Просвіти у суспільно-політичному і культурному житті Наддніпрянської України” (1905-1916 р.)” . У даному дослідженні автор намагається по-новому підійти до висвітлення проблем історії Наддніпрянських ”Просвіт”. Так‚ зокрема‚ О.Лисенко досить позитивно оцінює діяльність Наддніпрянських ”Просвіт” у сфері культури та освіти‚ але автор недооцінює їх діяльність у національному вихованні молодого покоління українців.
Огляд історіографічної літератури показує‚ що незважаючи на суттєвий доробок‚ який було внесено вченими і дослідниками в різні періоди у вивчення історії діяльності ”Просвіт”‚ до останнього часу проблема порівняльної характеристики діяльності ”Просвіт” різних регіонів України у період з 1891 по 1914 роки в дослідженнях не ставилась. Жодна з вищеназваних праць не є довершеною у вивченні процесу становлення і розвитку ”Просвіт” на українських землях в даний період.
У другому розділі ”Соціально-економічні‚ політичні та організаційні умови становлення ”Просвіт” дається характеристика основним соціально-економічним‚ політичним‚ культурним і організаційним формам‚ які в тій чи іншій мірі вплинули на створення‚ діяльність і подальший розвиток ”Просвіт” в Україні.
Становлення ”Просвіт” проходило у досить складних для українського народу історичних обставинах. ХІХ століття було періодом важких випробувань‚ коли під питанням було поставлено сам факт існування українців‚ як етносу. На кінець ХІХ століття Україна перебувала під владою двох імперій – Російської та Австрійської. Розірваність України між двома імперіями стало важкою перепоною на шляху консолідації нації‚ без якої процес національного відродження значно ускладнювався. Український народ перебував не тільки у двох суспільно-політичних системах але й на двох цивілізаційних рівнях‚ які суттєво відрізнялися один від одного. Перший – це азіатський цивілізаційний рівень із притаманною йому централізованою системою управління державою‚ з перевагою колективних початків над індивідуальними‚ вкрай жорстокими формами експлуатації кріпацької праці. В даному контексті репрезентантом його була Російська імперія. Реформи 60-70 років‚ незважаючи на всю їх прогресивність для тогочасної Росії‚ не покращили національного‚ соціального і матеріального становища українського народу. Життєвий рівень українців у переважній більшості падав. У цей час Україна була повністю перетворена у аграрно-сировинний придаток економіки Російської імперії‚ наслідки чого відчутні і по сьогоднішній день.
Поряд з економічним гнітом українська людність східно-українських земель відчула на собі не менш важкий духовний гніт. У своїй русифікаторській політиці царський уряд дотримувався чіткої лінії‚ направленої на асиміляцію і викорінення української мови як ”малоросійського діалекту”‚ а відповідно і української культури та історії із пам’яті народу.
Другий цивілізаційний рівень – це європейський з притаманними йому індивідуалізмом‚ прагматизмом‚ прагненням до активних дій за покращення свого буття‚ культури й освіти. В досліджуваний нами період репрезентантом європейського цивілізаційного порядку в українському суспільстві західноукраїнських земель виступала Австро-Угорщина.
У порівнянні з українськими землями під владою Російської імперії‚ де українська мова і культура переслідувалися‚ соціально-економічна‚ політична і культурна ситуація‚ в якій знаходилась західноукраїнська людність під владою Австро-Угорщини була більш поміркованою і ліберальною. Як на погляд дисертанта‚ це пояснюється тим‚ що в силу свого географічного положення Австро-Угорщина межувала із розвинутими західноєвропейськими державами‚ тому до неї швидше доходили передові на той час ідеї революційного республіканства‚ демократизму і просвітництва‚ які в свою чергу вирішально вплинули на ідеологію національно-визвольних рухів підкорених нею народів. Знаходячись під владою більш м’якого монархічного режиму‚ стримуваного конституційними нормами‚ українці західноукраїнських земель мали більше можливостей розгорнути свою національну організаційну роботу‚ ніж українці Наддніпрянщини. Найбільш яскраво ці потуги проявили себе в галузі освіти і культури.
Таким чином‚ з причин вигідніших соціально-економічних і політичних умов Західної України становлення ”Просвіт” розпочалося саме там.
Галицьке товариство ”Просвіта” було засноване 8 грудня 1868 року у м. Львові. Починаючи із статутної реформи цього товариства 1891 року воно перетворюється у найбільш масову і найбільш авторитетну культурно-освітню і громадську організацію західноукраїнських земель із чітко організованою триступеневою структурою‚ яка охоплює: Головний Відділ ”Просвіти” у м. Львові‚ філій у повітових центрах і читальні у містечках і селах. Завдяки цій організації до культурно-освітньої роботи були залучені широкі верстви української спільноти. Так‚ на початок 1-ої світової війни Галицька ”Просвіта” нараховувала 77 філій‚ 2670 читалень‚ 36‚5 тисяч постійних членів .
Починаючи з 1905 року‚ просвітянський рух в Україні входить в нову фазу свого розвитку. Революційні події 1905-1907 років і наступний за ними розвиток українського національно-визвольного руху призвели до створення ”Просвіт” на території Наддніпрянщини. Щодо поставленої в статутах мети і завдань ”Просвіт”‚ то червоною ниткою через всіх них проходить ідея втілення української національної свідомості шляхом культурно-освітньої роботи серед українського народу.
Перша Наддніпрянська ”Просвіта” виникла у м. Катеринославі 8.10.1905 р.‚ згодом за нею ”Просвіти” виникли у Одесі‚ Кам’янець-Подільську‚ Києві‚ Чернігові‚ Миколаєві‚ Мелітополі‚ Житомирі‚ Харкові та інших містах.
Аналіз організаційної структури Наддніпрянських ”Просвіт” дає можливість зробити висновок про недостатню її розвинутість. Так‚ на відміну від Галицької ”Просвіти”‚ не всім Наддніпрянським просвітнім товариствам вдалося створити власні філії на місцях. Причина цьому полягає у жорстокому російському жандармсько-адміністративному режимі. На вимогу царських властей новозасновані ”Просвіти” були змушені обмежити свою діяльність територіальними рамками‚ що не давало їм можливості об’єднатися в єдину просвітню організацію на зразок Галицької. У багатьох містах‚ зокрема в Полтаві й Херсоні заснування ”Просвіт” було взагалі заборонено місцевими урядниками.
Отже‚ всі вищенаведені фактори загалом пояснюють умови‚ в яких проходило становлення ”Просвіт” у різних регіонах України.
У третьому розділі ”Робота ”Просвіт” в галузі культурного і освітнього виховання українського народу”‚ дається характеристика основних форм та методів культурно-освітньої і громадської роботи ”Просвіт”‚ в основу яких був покладений національний чинник.
Наскільки підказує історичний досвід життя кожного громадського об’єднання‚ результативність його праці й тривалість функціонування у великій мірі залежать від правильності вибору магістральної лінії розвитку‚ від тонкого відчуття керівництвом вимог часу‚ від живої і творчої організації форм і методів роботи‚ від зв’язку з тією категорією суспільства‚ на яку проектується як сама праця‚ так і її результати.
У досліджуваний нами період культурно-освітня діяльність ”Просвіт” характеризувалася різноманіттям форм та методів‚ які охоплювали широкий галузевий спектр культурного і духовного життя українського народу.
Аналіз форм та методів політичної і культурно-освітньої роботи ”Просвіт” дає можливість умовно виділити 4 основні напрямки її діяльності: 1. Лекційна робота; 2. Видавничо-бібліотечна справа; 3. Шкільничо-організаційна робота; 4. Музично-артистична діяльність.
Результати дослідження показують‚ що з усіх вищеперелічених форм в Галицькій ”Просвіті” найкраще розвивалася видавнича справа. На неї просвітянами робився особливий акцент‚ як на найбільш масову форму‚ яка охоплювала найбільш широкі верстви населення України. Тематика видавничої продукції була досить різноманітною. На першому місці щодо популярності серед населення стояли художні та історико-літератучні твори українських письменників. Члени Галицької ”Просвіти” особливий акцент робили і на випуск значної кількості видань релігійного характеру. Поряд з цим‚ галицькі просвітяни видавали в значній кількості книжкову продукцію наукового та природничо-пізнавального характеру. За період з 1890 по 1914 роки Галицькою ”Просвітою” видано 56 книг загальною кількістю 559 тис. примірників.
Аналізуючи історичні дані‚ автор виділяє і цілий ряд відмінностей‚ які відрізняють видавничу справу Наддніпрянських ”Просвіт” від Галицької. Так‚ в силу внутрішньо-політичної ситуації‚ яка характеризувалася підвищеною політичною активністю народних мас‚ видавництва Наддніпрянських ”Просвіт” носили значною мірою політичний характер. У своїй видавничій діяльності ”Просвіти” східно-українських земель змушені були поєднувати як легальні‚ так і нелегальні форми‚ як це видно з прикладу Одеської‚ Миколаївської та Київської ”Просвіт”.
Характерною відмінністю видань Наддніпрянських ”Просвіт” від Галицької була відсутність серед них творів на релігійну тематику.
Лекційну діяльність найбільш активно проводили Галицька‚ Київська‚ Катеринославська‚ Миколаївська‚ Чернігівська ”Просвіти”. Лекції переважно читалися з питань історії України‚ української літератури та природничих дисциплін. Як правило вони носили науково-пізнавальний характер‚ доступний для розуміння широкого загалу слухачів.
Справа організації українських шкіл та інших навчальних закладів найбільш плідно проходила в Галицькій ”Просвіті”‚ де місцевим просвітянам вдалося організувати українські навчальні заклади різних ступенів‚ починаючи від початкових шкіл і закінчуючи ”Курсами вищої освіти у Львові”‚ які були по суті першим українським університетом.
У своїй діяльності в галузі культурно-освітнього виховання українського народу ”Просвіти” активно використовували‚ крім вже названих форм культурно-освітньої роботи іншу форму‚ яка отримала назву музично-артистичної. В порівнянні з іншими формами‚ ця форма культурно-освітньої роботи‚ крім агітаційно-виховного‚ носила ще й розважальний характер‚ що найбільш сприяло піднесенню авторитету ”Просвіт” на місцях.
Ця робота включала в себе організацію вистав‚ співочо-декламаторських вечорниць‚ музичних вечорів‚ масових гулянь тощо‚ присвячених різноманітним ювілеям та пам’ятним датам‚ народним святам.
Характерною рисою культурно-освітньої діяльності ”Просвіт” була їх активна співпраця і взаємодопомога. Так‚ зокрема‚ члени Галицїкої ”Просвіти” активно допомагали Наддніпрянським ”Просвітам” на початкових етапах їх становлення. Наприклад‚ член Головного Відділу Галицької ”Просвіти” подарував Київським просвітянам 1000 карбованців і свою власну бібліотеку‚ яка нараховувала 3000 екземплярів книг. У свою чергу Київська ”Просвіта” допомагала Чернігівській‚ миколаївській і Житомирській ”Просвітам” у організації лекцій по історії України й української культури. Наддніпрянські просвітяни‚ зокрема‚ Б.Грінченко‚ М.Коцюбинський‚ Леся Українка‚ Д.Яворницький‚ Є.Чикаленко‚ М.Аркас тощо безкоштовно надсилали свої твори для надрукування у галицьких просвітянських виданнях.
Таким чином, період з 1891 по 1914 роки був періодом найвищого розвитку культурно-освітньої роботи “Просвіт” на українських землях. Ця робота, незважаючи на всю складність зовнішньо- і внутрішньополітичних умов, носила загально-національний і широкомасштабний характер. У цей час “Просвіти” перетворилися у своєрідну школу національного виховання української інтелігенції.
У четвертому розділі “Робота “Просвіт” у галузі економічного і господарського виховання українського народу” розглянуті питання економічно-господарської діяльності “Просвіт”, яка на жаль є найменш дослідженою проблемою у сучасній історичній науці.
Починаючи з 90-х років ХІХ століття передова українська інтелігенція, зважуючи на зубожіння широких верств українського народу все частіше ставить питання про створення розгалуженої мережі професійних організацій та кредитових установ, які на основі кооперації селянських господарств змогли б успішно вистояти в умовах жорстокої ринкової конкуренції з іноземним капіталом. На відміну від західноєвропейських народів, які мали свою державність, для українського селянства це була також і відповідна легальна форма його економічного і господарського виховання через збереження власної національної ідеї, традицій та гідності.
Першим, хто взявся за вирішення цього складного завдання були члени Галицької “Просвіти”. Становлення системи національної кооперації, економічного і господарського виховання українського селянства проводилося членами “Просвіти” трьома шляхами. Перший шлях – це створення цілісної економічно-правової концепції національної кооперації. Другий – заснування при філіях та читальнях товариства кооперативів, позичкових та ощадних кас. Третій – заснування економічно-господарських навчальних установ, випуск книг на тему національної кооперації, економічного і господарського виховання українського народу.
Членами Головного Відділу “Просвіти” К.Паньківським і К.Левицьким були розроблені економічно-правові принципи концепції національної кооперації, основні засади якої полягали:
– в опорі на власні сили українського народу;
– у піднятті поряд з культурно-освітнім і економічно-господарського рівня українського селянства;
– у створенні та вихованні національно свідомого, заможного середнього прошарку населення, який у майбутньому повинен був стати основною соціальною базою подальших національно-визвольних змагань українського народу.
Щодо практичної реалізації своїх теоретичних планів, основний акцент ними робився саме на товариство “Просвіта”, як найбільш масову і найбільш національно свідому культурно-просвітницьку організацію Галичини.
Після статутної реформи 1891 року члени Галицької “Просвіти” розпочинають інтенсивну працю по створенню кооперативів, позичкових і ощадних кас і крамниць. При активному сприянні просвітян починаючи з 90-х років ХІХ століття виникає цілий ряд кооперативних установ.
Зусиллями просвітян К.Левицького, К.Паньківського та Г.Врецьони створюються у 1898 році Краєвий Союз Кредитовий, а в 1904 році Краєвий Союз Ревізійний, які стали центрами, що об’єднували всі українські кредитові кооперативи краю. Українські кредитові кооперативи користувалися великою популярністю серед українського населення Західної України, адже відсоток від позиченого тут не перевищував 6%, для порівняння скажемо, що у польських та єврейських лихварів відсоток сягав 50 % від позиченої суми. Своєю головною метою просвітянські кооперативи ставили: менше дбати про свої відсотки, а більше про піднесення господарства своїх членів, їх культурне та моральне виховання.
Зважуючи на той факт, що кредитових товариств було значно більше, ніж споживчих Головний Відділ з 1904 року починає у своїй економічній діяльності робити акцент на створення споживчо-виробничих товариств, так у 1899 році ”Просвітою” було створено товариство “Сільський господар”, у 1904 році при Стрийській філії “Просвіти” створилась молочарська спілка, яка з 1907 року об’єднувала всі молочарські кооперативи і перетворилась у “Краєвий Молочарський Союз”.
У своїй економічно-господарській роботі члени товариства “Просвіта” намагалися не тільки утворювати відповідні кооперативні організації та установи, але й піднімати економічно-господарську культуру народу, вбачаючи в цьому складову частину його національного виховання.
Виходячи з цього у 1906 році Головним Відділом “Просвіти” впроваджується інститут мандрівного вчителя, який ставить перед собою завдання ознайомлення українських селян з передовими методами ведення сільського господарства, а також у пропаганді серед них ідей кооперації, її переваги над індивідуальними формами ведення господарства. Такими мандрівними учителями були у різні часи В.Король, О.Гарасевич, С.Кузик тощо.
У 1910 році після передачі цілого ряду економічно-кооперативних функцій товариству “Сільський господар” “Просвіта” взялася за створення цілої мережі економічно-господарських навчальних закладів. Так, у 1910 році була створена Садівничо-господарська школа у селі Милованні, Товмацького повіту. Навчальна програма цієї школи охоплювала в комплексі всі навчальні дисципліни по вдосконаленому веденню сільського господарства на нових технологіях, а також давала загальну освіту селянським дітям. Щороку школа готувала 30 спеціалістів у галузі сільського господарства. На зразок школи в Милованню були утворені також жіноча школа домашнього господарства в с. Угерцях Винявських, торгівельна школа у м.Львові, а також мережа 3-4 місячних курсів при філіях “Просвіти” у Сколе, Гусятині, Бучачі, Рогатині та інших містах.
Крім вищезгаданих форм у своїй економічно-просвітницькій діяльності “Просвіта” використовує ще й таку форму, як організація різноманітних виставок, на яких просвітяни показували практичні здобутки української кооперації.
Кульмінацією усієї економічно-господарської діяльності “Просвіти” був організований нею Перший Всеукраїнський економічно-господарський конгрес, який відбувся 1-2 лютого 1909 року у м. Львові.
На відміну від Галицької “Просвіти” Наддніпрянські просвітні товариства не мали змоги безпосередньо займатися економічним і господарським вихованням українського народу. Це пояснюється цілим рядом об’єктивних і суб’єктивних причин:
– по-перше, знаходячись під постійним наглядом зі сторони місцевої адміністрації‚ “Просвіти” Наддніпрянщини не мали змоги навіть отримати дозвіл для цієї роботи, не говорячи вже про фінансову сторону цього питання;
– по-друге, така важлива і трудомістка справа вимагала величезних затрат коштів і енергії. Цю справу могла виконувати тільки велика організація, яка б об’єднувала величезні матеріальні і людські ресурси. Царська ж адміністрація, незважаючи на всі спроби просвітян, так і не дозволила їм об’єднатися в єдину “Просвіту”;
– по-третє, у Наддніпрянських “Просвітах”, як показують вивчені матеріали, працювали, як правило представники гуманітарних професій, які не мали належного досвіду і навичок у економічно-господарській справі;
– по-четверте, якщо Галицька “Просвіта” отримувала на свою діяльність фінансову допомогу від уряду (хоча і в незначній мірі), то Наддніпрянські “Просвіти” в умовах державного гоніння на українство були повністю позбавлені цієї можливості;
– по-п’яте, на відміну від західноукраїнських земель, на території Наддніпрянщини існувала ціла мережа кооперативних установ, що контролювались царським урядом і в цих умовах у просвітян не було можливості займатися питаннями кооперації національної за духом.
Висновки. Аналіз архівних джерел, друкованої літератури та періодики 1891-1914 років дає змогу зробити ряд узагальнюючих висновків.
Становлення “Просвіт” на території України було закономірним результатом економічного, політичного та культурного розвитку українського народу. Поява “Просвіт” носила масовий характер, вони створювалися та існували завдяки активній підтримці широких верств населення.
Протягом усього існування “Просвіт” їх члени будували свою працю на засадах високої християнської моралі, гуманізму та людської порядності, на принципах поваги до кожної людини незалежно від її соціального та матеріального становища. На особливу оцінку заслуговує роль української інтелігенції, яку вона зіграла у роботі “Просвіт”. Саме завдяки її найпершим представникам‚ “Просвіти” змогли у найбільш повному обсязі розгорнути свою діяльність в усіх регіонах України.
Етап 1891-1914 років був одним із найважливіших у розвитку просвітницького руху на українських землях. “Просвіти” перетворювались у справді загальнонаціональне явище, яке охоплює своєю культурно-просвітницькою роботою широкі верстви української людності майже всієї України.
На діяльність Наддніпрянських “Просвіт” значно вплинула їхня політизація в ході революції 1905-1907 років, на відміну від Галичини, їх громадсько-політична робота поширювалася не тільки на українське селянство, але й на робітників. Значною відмінністю також було й те, що у роботі Наддніпрянських “Просвіт” не брало участі духовенство, як це ми бачимо на прикладі Галицької “Просвіти”. Робота Галицької “Просвіти” відзначалася більш розгалуженою мережею осередків, через які проходила громадсько-політична робота цього товариства, а також його значної ролі у сфері економічного і господарського виховання українського народу.
Автор усвідомлює те, що дане дослідження не вичерпує всього комплексу питань пов’язаних з історією “Просвіт”. На наш погляд, подальше вивчення теми доцільно здійснювати по окремих регіонах України, з метою осмислення конкретних місцевих умов їх діяльності, участі діячів громадсько-політичного‚ культурно-освітнього та мистецького рухів в українському суспільстві‚ а також співпрацю ”Просвіт” з іншими громадськими організаціями. Темою окремого дослідження також може бути і історія “Просвіт”, які існували за межами України.

Список опублікованих праць.
1. Кузьмінець О.В., Цапко О.М. Діячі ”Просвіт” – речники українського національно-визвольного руху// Наукові записки з історії України. – Вип. 3‚ 1996. – С. 32-36.
2. Кузьмінець О.В., Цапко О.М. Кость Паньківський – видатний діяч українського громадсько-політичного руху// Розбудова держави. – 1997. – №3. – С. 41-46.
3. Кузьмінець О.В., Цапко О.М. ”Діяльність ”Просвіт” у галузі кооперації та господарського виховання українського народу в кінці ХІХ – початку ХХ століть”. – К.‚ Знання‚ 1998. – 16 с.
4. Цапко О.М. Становлення та розвиток просвітницького руху у другій половині ХІХ – початку ХХ століття. – К.: Знання‚ 1998. – 22 с.
5. Цапко О.М. Діяльність ”Просвіт” у формуванні національної свідомості серед населення України. – К.: Знання‚ 1998. – 18 с.
6. Цапко О.М. Політична спрямованність діяльності ”Просвіт” наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть// Нова політика. – 1998. – №5. – С. 9-12.

Анотація:
Цапко О.М. Діяльність товариства ”Просвіта” в Україні (1891-1914 рр.).
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – Історія України
Кафедра історії України Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова. Київ‚ 1998.

У дисертації на основі значної кількості джерел комплексно досліджено історію становлення та розвитку товариств ”Просвіта” в Україні у 1891-1914 рр. Проаналізовано основні форми та методи громадсько-політичної роботи ”Просвіт”‚ виділені основні закономірності та регіональні відмінності у їх діяльності.
Значна увага у роботі приділена дослідженню однієї із найменш досліджених галузей діяльності ”Просвіт” – економічному і господарському вихованню українського народу‚ піднесенню його матеріального і духовного рівнів.
Ключові слова: Наддніпрянщина‚ Галичина‚ просвіта‚ філія‚ читальня‚ кооператив‚ діяльність‚ ідея.

Аннотация:
Цапко О.М. Деятельность общества “Просвита“ в Украине (1891-1914 гг.).
Дисертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. – История Украины.
Кафедра истории Украины Национального педагогического университета им. М.Драгоманова. Киев, 1998.

В дисертации на основе значительного количества источников комплексно исследовано историю становления и развития обществ “Просвита“ в Украине в 1891-1914 гг. Проанализированы основные формы и методы общественно-политической работы “Просвит“, выделены основные закономерности и региональные отличия в их деятельности.
Значительное внимание в работе уделено исследованию одной из наименее изученых сфер деятельности “Просвит“ – экономическому и хозяйственному воспитанию украинского народа, подъему его материального и духовного уровней.
Ключевые слова: Надднепрянщина, Галичина, просвещение, филиал, читальня, кооператив, деятельность, идея.

Annotation.
Tsapko O.M. Social and political activities of “Prosvita” societies on Ukrainian lands in 1891-1914.
Dissertation for Candidates Degree in History by speciality 07.00.01 – History of Ukraine.
History of Ukraine Board of the National Teachers Training University named after M.P.Dragomanov. – Kyiv, 1998.

In the dissertation on grea amount of sources it is profoundly investigated the history of formation and development of “Prosvita” societies of Ukraine during 1891-1914. There are analysed the main forms and methods of social and political activities of “Prosvita”, distinguished the main conformities and regional distinctions in their activities.
There it is payde attention on one of the least investigated spheres of “Prosvita” activities: economical and agricultural education of Ukrainian people by means of raising their material and spiritual levels.
Key words: Naddniprianshchina, Galychina, enlightenment, subsidiary, library, cooperative society, activities, idea.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019