ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ВЄНЦЕВА Надія Олександрівна

УДК: 371.32:808.53(048)

Дискусія як засіб мотивації навчальної діяльності учнів 7-8 класів на
уроках історії

13.00.02 – теорія та методика навчання історії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Бердянському державному педагогічному університеті

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Баханов Костянтин Олексійович,

Бердянський державний педагогічний університет, проректор з наукової
роботи

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Булда Анатолій Андрійович,

Національний педагогічний
університет імені

М.П. Драгоманова, завідувач кафедри
методики

викладання соціально-гуманітарних
дисциплін

кандидат педагогічних наук, доцент

Мисан Віктор Олександрович,

Рівненський міжнародний економіко-

гуманітарний університет ім. С.Дем’янчука,

завідувач кафедри всесвітньої історії та

методики викладання суспільних дисциплін

Провідна установа: Криворізький державний педагогічний

університет, кафедра історії
України,

Міністерство освіти і науки
України,

м. Кривий Ріг

Захист відбудеться „7” лютого 2007 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.452.03 в Інституті педагогіки АПН
України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52д.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки
АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52д.

Автореферат розісланий „3” січня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Т.І.Мацейків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь розробки проблеми. Реформування політичної
системи України, що супроводжується глибокими процесами демократизації
та інтеграції, становленням і розвитком нових соціально-економічних і
політичних відносин в українському суспільстві, зумовили необхідність
набуття громадянами таких якостей, як демократичність, толерантність,
компетентність і професійність, соціальна мобільність, здатність
ефективно розв’язувати життєві проблеми та брати участь у громадському
житті. Це ставить перед сучасною школою відповідальні завдання,
найважливіше з яких – створення найбільш сприятливих умов для розвитку
високоосвіченої, творчої та активної особистості. У Концепції загальної
середньої освіти (12-річна школа) зазначено, що освіта XXI століття – це
освіта для людини. Її стрижень – розвиваюча, культуротворча домінанта,
виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й
саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну
інформацію, використовувати набуті знання й уміння для творчого
розв’язання проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї
країни. У зв’язку з цим Національна доктрина розвитку освіти України
передбачає докорінне оновлення історичної освіти. Вивчення історії в
школі повинно забезпечити співтворчість учня й учителя, збуджувати
інтелектуальну активність школяра, готуючи його до участі в громадському
житті. Критерієм оцінки навчальних досягнень учнів на уроках історії
сьогодні стає не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам’яті,
скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, використовувати в
нестандартній (позанавчальній) ситуації, вміння самостійно здобувати
знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. Один зі шляхів досягнення
цього полягає в удосконаленні методів навчання, спрямуванні їх на
посилення мотиваційної сфери учнів, активну пізнавальну діяльність
школярів, залученні до самостійного розвитку проблем. Цьому сприяє
впровадження до практики навчання історії дискусійних методів. Вони
дозволяють школярам готуватися до самостійного аналізу, висловлювати
свої думки з приводу важливих питань історії та сучасних політичних
подій. При використанні дискусійних методів школярі прагнуть до
самостійного творчого пошуку, який пробуджує радість, збуджує почуття
гідності, самоповаги, що, в свою чергу, впливає на ставлення до школи,
допомагає досягти кращих результатів і збільшити мотивацію навчання.

Дискусії почали широко використовуватися в шкільному навчанні протягом
останнього десятилітті ХХ століття Ю.Бабанським, С.Гончаренком,
Б.Бадмаєвим, М.Клариним, Б.Лихачовим, С.Мельниковою, О.Савченко,
В.Сластьоніним, С.Смирновим, В.Оконь, М.Фіцулою, Л.Яворівською,
В.Ягуповим та інш. У контексті розвитку громадянської освіти дискусію
вивчали П.Вербицька, П.Кендзьор, В.Курилів, О.Пометун, Л.Пироженко.
Серед науковців, які досліджували проблеми методики викладання історії,
дискусію розглядали: як модель навчання в школі (К.Баханов); організацію
та проведення різних видів дискусії (М.Короткова, О.Степанищев і
В.Рудня); вибір і використання дискусійних питань в окремих шкільних
курсах історії (А.Булда, Т.Ладиченко, В.Мисан, А.Сиротенко,
В.Сотниченко, Т.Чубукова); особливості понять “диспут” і “дискусія”
(Р.Осадчук, О.Фідря, Г.Відаймо та І.Хоменко); питання класифікації
дискусій (О.Савчук); способи організації груп під час обговорення
(В.Приходько); особливості організації окремих видів дискусії: круглого
столу (Г.Головченко), дебатів (І. Сущенко).

Однак, незважаючи на те, що протягом тривалого часу вивчалося широке
коло проблем, пов’язаних з використанням у навчанні дискусії, і зокрема
на уроках історії, певні її аспекти залишилися поза увагою дослідників.
А саме, з огляду на сучасний стан науки, на нові напрямки роботи зі
школярами в навчальному процесі, недостатньо дослідженою залишається
проблема розвитку вмінь учнів під час навчання історії за допомогою
дискусійних методів. Недостатньо вивченими є процеси спілкування в
групах, добору дискусійних питань, використання дискусійних методів як
засобу мотивації навчання учнів.

Особливої актуальності дослідження впливу дискусії на мотиваційну сферу
учнів набуває в тому випадку, коли йдеться про учнів сьомих – восьмих
класів. Оскільки, з одного боку, це вік, коли розширюється й
збагачується сфера діяльності й спілкування, набуває особливого значення
прагнення учнів знайти своє місце в суспільстві, а з іншого боку,
дослідження психологів свідчать, що в учнів у цьому віці взагалі
відсутні будь-які інтереси, характерні песимізм, розлад колективних
зв’язків, розрив попередніх стосунків між людьми, може з’явитися потреба
в усамітненні, нехтування правилами громадської поведінки.

Таким чином, враховуючи потреби шкільної практики та сучасні тенденції в
методиці навчання історії, нами була визначена тема дослідження
“Дискусія як засіб мотивації навчальної діяльності учнів 7-8 класів на
уроках історії”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
здійснено згідно зі стратегічними завданнями реформування освіти в
українській державі, що викладені в “Національній доктрині розвитку
освіти XXI ст.” (2001 р.), у “Концепції загальної середньої освіти
(12-річна школа)” (2002 р.) та відповідає паспорту спеціальності:
13.00.02 – теорія та методика навчання історії, затвердженого постановою
ВАК України від 13.08.05 р., №27-06/3.

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради
Бердянського державного педагогічного університету (протокол №2 від
30.09.2003 р.) та погоджена в Раді з координації наукових досліджень у
галузі педагогіки та психології в Україні при АПН України (протокол №4
від 28.04.2004 р.)

Об’єкт дослідження – процес навчання історії в 7-8 класах
загальноосвітніх шкіл.

Предмет дослідження – вплив дискусійних методів на мотивацію навчальної
діяльності учнів 7-8 класів.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та
експериментальній перевірці ефективності впливу дискусійних методів на
мотивацію навчальної діяльності учнів 7-8 класів.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що використання дискусій на
уроках історії у 7-8 класах сприяє підвищенню рівня мотивації навчальної
діяльності учнів за таких умов:

— врахування вікових особливостей учнів, рівню мотивації та головних
мотивів навчання історії (насамперед соціальних);

— застосування в системі гнучкого чергування найбільш уживаних у
шкільній практиці дискусійних методів;

— врахування рівня розвитку комунікативних умінь учнів, вмінь
співробітництва та спілкування з однолітками та їх впливу на соціальну
мотивацію.

Предмет, мета й гіпотеза дослідження визначили його основні завдання:

1. Виявити дидактичні особливості використання дискусії на уроках
історії у загальноосвітній школі.

2. Визначити рівень та особливості мотивації навчальної діяльності учнів
7-8 класів на уроках історії.

3. Розробити методику застосування дискусій на уроках історії у

7-8 класах та експериментально перевірити ефективність її впливу на
мотиваційну сферу учнів7-8 класів.

4. Розробити рекомендації щодо використання дискусій на уроках історії
як засобу підвищення навчальної мотивації учнів.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають положення, що
розкривають сутність дискусії як дидактичної категорії (Ю.Бабанський,
Б.Бадмаєв, С.Гончаренко, М.Кларин, Б.Лихачов, С.Мельникова, О.Савченко,
В.Сластьонін, С.Смирнов, В.Оконь, М.Фіцула, Л.Яворівська, В.Ягупов);
особливості використання дискусії в методиці навчання історії
(К.Баханов, М.Короткова, В.Курилів, О.Пометун, Л.Пироженко,
О.Степанищев, В.Рудиня); психологічні особливості мотивації підлітків
(Л.Божович, І.Бех, Л.Виготський, Ю.Гільбух, С.Григорян, Є.Ільїн,
С.Каверин, О.Леонтьєв, В.Клименко, С.Максименко, В.Котирло,
В.Крутецький, А.Маркова, Д.Фельдштейн, Г.Щукіна, П.Якобсон).

Для розв’язання завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези
використано такі методи дослідження:

теоретичні – вивчення та аналіз філософської, психологічної,
педагогічної, методичної літератури та узагальнення одержаної інформації
з метою дослідження сутності, структури і особливостей використання
дискусії як засобу мотивації навчальної діяльності учнів

7-8 класів на у роках історії;

емпіричні – анкетування, тестування, спостереження, бесіда, соціометрія,
вивчення шкільної документації, складання та аналіз творчих завдань,
констатуючий та формуючий експеримент з метою виявлення особливостей
мотивації навчальної діяльності учнів 7-8 класів на уроках історії, а
також умов ефективного використання дискусій як засобу мотивації
навчальної діяльності учнів 7-8 класів на уроках історії;

статистичні – методи математичної статистики, обробки даних, графічне
подання результатів експерименту з метою відстеження динаміки рівнів
мотивації навчальної діяльності учнів 7-8 класів на уроках історії та
встановлення наукової достовірності отриманих результатів дослідження.

Експериментальна база. Експериментальна робота проводилась, як особисто
автором, так і вчителями ЗОШ №11, №5 м.Бердянськ та

ЗОШ с.Трояни та с.Луначарське Бердянського району Запорізької області, а
також ЗОШ №7 м.Маріуполя Донецької області протягом 2000-2006 рр.

Дослідженням було охоплено 487 учнів сьомих-восьмих класів і

39 учителів історії м.Бердянськ та Бердянського району Запорізької
області та м.Маріуполя Донецької області.

Дослідження проводилось у три етапи:

На першому етапі (2000-2003 рр.) здійснювався теоретичний аналіз
психолого-педагогічної, методичної літератури, вивчався сучасний стан
проблеми в теорії та практиці шкільної історичної освіти та методики
навчання історії; визначались предмет, об’єкт, мета, завдання
дослідження, висувалася робоча гіпотеза; розроблявся інструментарій
дослідження та методика використання дискусій на уроках історії в 7-8
класах, вивчалися можливості впливу дискусійних методів на мотивацію
підлітків. На цьому етапі проводився констатуючий експеримент, який
дозволив отримати вихідні дані про рівень та особливості мотивації учнів
7-8 класів на уроках історії, а також рівень сформованості
комунікативних умінь учнів та вмінь співробітництва й взаємодії з
однолітками.

На другому етапі (2003-2005 рр.) здійснювався формуючий експеримент,
який відбувався за умов упровадження запропонованої методики. Учителі,
які брали участь в експерименті, були забезпечені методичними
розробками, які містили структуру, зміст і методику використання
дискусій на уроках історії в 7-8 класах.

На третьому етапі (2005-2006 р.) проводився аналіз результатів
науково-дослідної роботи, формулювалися висновки та узагальнення,
здійснювалося технічне й літературне оформлення тексту дисертації.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

— уперше науково обґрунтовано й експериментально перевірено методичні
умови використання дискусій як засобу мотивації навчальної діяльності
учнів 7-8 класів на уроках історії;

— визначено особливості мотивації навчальної діяльності учнів

7-8 класів на уроках історії в сучасній загальноосвітній школі;

— виявлено залежність мотивації навчальної діяльності учнів

7-8 класів на уроках історії від рівня розвитку їх комунікативних умінь,
умінь співробітництва і взаємодії з однолітками;

— удосконалено систему оцінювання ефективності використання дискусії як
засобу мотивації навчальної діяльності учнів 7-8 класів на уроках
історії;

— уточнено поняття “дискусія” стосовно предмету дослідження.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в дисертації: а)
визначено специфічні риси дискусії як групи методів навчання історії в
загальноосвітній школі; б) теоретично обґрунтовано залежність впливу
комунікативних умінь та вмінь співробітництва і взаємодії з однолітками
на мотиваційну сферу учнів; в) визначені методичні умови ефективності
використання дискусій як засобу мотивації навчальної діяльності учнів
7-8 класів, дотримання яких є доцільним в організації навчання історії в
школі.

Матеріали та висновки дослідження можуть бути використані в процесі
підготовки вчителів історії, зокрема при підготовці лекційних курсів з
методики навчання історії та відповідних дисциплін варіативної частини
навчального плану, у процесі перепідготовки та підвищення кваліфікації
вчителів, а також при підготовці методичних посібників й семінарів з
проблем дослідження.

Практичне значення дослідження полягає в розробці й упровадженні в
практику навчання історії в загальноосвітній школі рекомендацій щодо
використання дискусійних методів на уроках історії в 7-8 класах, що
включають особливості визначення мети, змісту дискусійних питань,
методичні вказівки стосовно методики їх розв’язання.

Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці підручників,
навчальних та методичних посібників із шкільних курсів історії.
Науково-експериментальні результати дослідження та його висновки можуть
застосовуватись для розробки дисциплін варіативної частини навчального
плану, факультативів, а також розробки методичних рекомендацій в системі
післядипломної освіти і підвищення кваліфікації вчителів історії.

Обґрунтовані в дослідженні висновки й практичні рекомендації впроваджені
в навчальний процес загальноосвітніх шкіл міста Бердянськ (довідка про
впровадження №1100 від 02.10.2006 р.), Бердянського району (довідка про
впровадження №1180 від 02.10.2006 р.) Запорізької області та міста
Маріуполя Донецької області (довідка про впровадження №1806 від
28.09.2006 р.).

Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічною й
теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень; застосуванням
комплексу методів, адекватних його предмету, меті і завданням;
врахуванням сучасних досягнень психолого-педагогічної науки; поєднання
методів кількісного та якісного аналізу результатів дослідження;
тривалим терміном апробації основних концептуальних положень
дослідження.

Апробація результатів дослідження. Узагальнені теоретичні положення й
практичні рекомендації впроваджувались протягом усього періоду
дослідно-експериментальної роботи. Отримані результати дослідження
обговорювались у виступах на міжнародному семінарі “Проблеми змісту
шкільних курсів стародавньої й середньовічної історії в контексті
навчальних програм 12-річної школи” (м.Бердянськ, 2004) та
Всеукраїнських науково-практичних і методичних конференціях: “Розвиток
життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі”
(м.Запоріжжя, 2004), “Навчання, виховання та розвиток” (м.Бердянськ,
2004), “Теорія і практика підготовки вчителів історії та суспільних
дисциплін: проблеми і перспективи” (м.Ніжин, 2005). У виступах на
наукових семінарах кафедри всесвітньої історії та правознавства БДПУ.

Публікації. Основні положення та результати дослідження були
опубліковані в 7 одноосібних статтях, з яких шість – у наукових фахових
виданнях, затверджених ВАК України; видано навчальний посібник
“Дискусійні методи на уроках всесвітньої історії: 7-8 класи”.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів
(теоретичного та експериментального), висновків, списку використаних
джерел (262 найменування), додатків. Загальний обсяг дисертації

195 сторінок. Основний зміст дослідження викладено на 154 сторінках. У
дисертації подані 25 таблиць і 4 рисунки. Робота має 3 додатки на 20
сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і загальний стан наукової розробки теми,
визначено об’єкт, предмет, завдання, методи, наукову новизну, практичне
значення дослідження, особистий внесок здобувача, подано інформацію про
апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі “Проблема використання дискусій на уроках історії в
педагогічній теорії та практиці” проаналізовано понятійний апарат
дисертації, вивчено стан наукової розробки проблеми використання
дискусії на уроках історії, визначено специфічні риси дискусії як групи
методів навчання історії в загальноосвітній школі; також проаналізовано
психолого-педагогічну літературу з питань мотивації навчальної
діяльності учнів 7-8 класів на уроках історії засобами дискусії.

Проблема використання дискусій у навчальному процесі протягом багатьох
століть перебувала в центрі уваги філософів, педагогів і методистів. Ще
в Стародавній Греції використовувався метод питань і відповідей
(діалектичний діалог), який пізніше дістав назву “сократичної бесіди”.
Видатні філософи Платон і Аристотель важливу роль відводили вивченню
дискусійно-діалогічного аспекту розв’язання суперечливого питання.
Справжнього розвитку дискусії набули в середньовічних університетах, де
була розроблена система їх проведення та сформульовані головні вимоги до
організації різних видів дискусії. На початку ХХ століття дискусія
привернула увагу методистів і вчителів-практиків у зв’язку з пошуком
нових методів навчання, а в 70-80 роках – як метод, за допомогою якого
реалізовувалося проблемне навчання. Наприкінці минулого століття
дискусію почали розглядати в контексті інтерактивних технологій і
моделей навчання, була створена класифікація та описані способи
організації та проведення різних видів дискусії. В сучасній зарубіжній і
вітчизняній педагогічній науці не існує єдиного погляду на сутність
дискусії як дидактичної категорії. Одні автори (М.Кларін, С.Мельникова,
Л.Яворовська) вважають її формою організації навчання. Інші дослідники
(Ю.Бабанський, Б.Лихачов, І.Підласий, О.Савченко, С.Смирнов, В.Оконь)
розглядають дискусію як метод навчання, але відносять її до різних груп
методів.

Аналіз праць науковців з питань використання дискусії в процесі навчання
історії надав можливість окреслити основні напрямки проведення
подальшого дослідження: передусім визначення сутності дискусії як
дидактичної категорії, вивчення питання впливу дискусійних методів на
мотивацію навчання школярів, а також формування вмінь учнів під час
дискусії. Було визначено, що навчальна дискусія є групою методів
стимулювання пізнавальної діяльності учнів, і виділені її істотні
ознаки. Вона має змістову спрямованість на самореалізацію школярів, коли
спілкування відбувається заради поглибленого вивчення проблеми, пошуку
різних засобів для виявлення власних думок. У ній чітко простежується
комунікативна основа: здобуття учнями знань під час спілкування один з
одним та вчителем, заради роботи в групі для виконання спільного
завдання, під час вироблення загального групового підходу та дотримання
правил спільної пошукової діяльності. Дискусія передбачає наявність
проблемної ситуації, створеної за допомогою дискусійного питання. Їй
притаманна певна логічна структура (теза ? аргумент ? спростування або
доведення тези) та організаційна завершеність (створення проблемної
ситуації ? її обговорення ? прийняття узгодженого рішення ? підбиття
підсумків), які за своїми потенційними можливостями не тільки розвивають
здібності учнів, але й впливають на ставлення до школи, сприяють
посиленню мотивації навчання. При застосуванні дискусій на уроках
історії учні використовують різні методи наукового пізнання, враховують
наявність різних поглядів на сутність історичних явищ; аналізують
соціальну сутність історичного явища, виявляють причини, умови та
особливості його розвитку, обґрунтовують значення та наслідки
історичного явища; моделюють соціальні ситуації.

У залежності від дидактичної мети дискусійні методи застосовують на
різних етапах уроку: при перевірці знань учнів найчастіше використовують
дебати та судове слухання, оскільки вони дозволяють створити ситуацію,
пов’язану з практичним застосуванням знань, не потребують значної
додаткової підготовчої роботи та дозволяють у стислий термін перевірити
не тільки фактичні, а й теоретичні знання великої кількості учнів; при
вивченні нового матеріалу – панельна дискусія, круглий стіл, судове
засідання, “6x6x6” стають основою навчально-пізнавальної діяльності, що
дозволяють поєднати вивчення нового матеріалу із самостійною роботою та
створюють ситуацію набуття знань у дії, до того ж сприяють розвитку в
учнів інтелектуальних і комунікативних умінь; на етапі закріплення знань
відбувається узагальнення та систематизація навчального матеріалу, тому
використовують форум, “концентричні кола”, дебати, які створюють
ситуацію активної взаємодії між учасниками навчального процесу і
сприяють розвитку інтелектуальних умінь та навичок. Дискусійні методи
допомагають розвитку в учнів критичного мислення, комунікативної
культури, вміння працювати з різними джерелами інформації, проте мають
різну спрямованість. Добираючи метод, слід ураховувати, що деякі з них,
наприклад, круглий стіл, “6х6х6”, “концентричні кола” спрямовані, перш
за все, на розвиток уміння спілкуватися та взаємодіяти в групах. Інші:
форум, “панельна дискусія”, дебати, дискусія з елементами ігрового
моделювання – зорієнтовані на вивчення конкретно-змістового аспекту
обраної проблеми.

(

,

.

D

L

x

?

I

4 x z ¶ ? E ? TH a o th

N

T

z

»

??»

$

&

(

*

,

H

J

L

x

z ? R

T

A

&

^

`

l

p

r

t

¤

¦

?

?

¬

®

-их ситуаціях, закріплювати знання тощо); виховну (виховувати культуру
поведінки та міжособистісних стосунків); і розвивальну (допомагає
формувати та розвивати певні вміння: комунікативні, вміння
співробітництва та взаємодії з однолітками, дослідницькі,
інтелектуальні, предметно-історичні, які, у свою чергу, впливають на
соціальну мотивацію підлітків).

Аналіз психолого-педагогічної літератури (Л.Виготський, Л.Божович,
В.Крутецький, А.Маркова, Г.Щукіна, Н.Лейс, Д.Фельдштейн та ін.) дозволив
зробити висновок, що особливістю підліткового віку є зміна мотивації
навчання. Великого значення в цей період набувають соціальні мотиви, які
виявляються в новій позиції підлітка й викликають потребу глибше
розібратися у власному оточенні. Підліток починає придивлятися до
стосунків між людьми, більше переймається власними переживаннями,
заглиблюється в себе, намагається виробити вміння взаємодії з людьми, з
якими він спілкується та співпрацює. Значно розширюються та
поглиблюються інтереси соціально-політичного характеру. Школярі
починають не лише цікавитися подіями сьогодення, але й виявляють інтерес
до власного майбутнього, до того, яке становище вони посядуть у
суспільстві. Таким чином, у результаті вивчення психологічної,
педагогічної, методичної літератури було встановлено, що в підлітковому
віці все більшу роль відіграють соціально значущі мотиви, на яких
базується певна спрямованість особистості. Для учнів 7-8 класів
характерні такі психологічні особливості: потреба в спілкуванні та
самовиявленні, відчуття власної компетентності, прагнення посісти певне
місце серед товаришів, схильність до активної діяльності, прагнення
нових вражень і самостійності, що, у свою чергу, враховується й
реалізується при використанні дискусійних методів.

У другому розділі “Методика використання дискусій як засобу мотивації
учнів 7-8 класів на уроках історії та її експериментальна перевірка”
дослідницька робота була спрямована на перевірку робочої гіпотези,
висунутої на початку дослідження, і містила три етапи: перший – розробка
методики дослідження мотиваційної сфери підлітків і здійснення
констатуючого експерименту з виявленням рівня сформованості
комунікативних умінь та вмінь співробітництва й взаємодії з однолітками;
другий – визначення структури, розробка змісту й методики організації
дискусій на уроках історії в 7-8 класах; третій – аналіз результатів
дослідницько-експериментальної роботи.

Метою першого етапу було визначити рівень та особливості мотивації
підлітків на уроках історії, а також рівень сформованості комунікативних
умінь учнів і вмінь співробітництва та взаємодії з однолітками. Отримані
результати допомогли встановити, що в учнів 7-8 класів головними
навчальними мотивами є соціальні, при цьому в семикласників перше місце
посідають позиційно-оціночні мотиви, а в учнів восьмих класів провідними
є мотиви співробітництва та спілкування, а також широкі соціальні
мотиви. На основі отриманих даних можна простежити залежність орієнтації
на минуле чи сучасність від рівня знань учнів: у підлітків з низьким
рівнем навчальних досягнень досвід достатній лише для минулого, учні,
які демонструють високий рівень навчальних досягнень, орієнтуються
переважно на сучасність і майбутнє.

Незважаючи на переважання соціальних мотивів, в учнів

7-8 класів слабко розвинені комунікативні вміння та вміння взаємодії з
однолітками, потрібні для розвитку соціальної мотивації, а саме: уважно
слухати вміє 32% учнів 7-х класів та 40% учнів 8-х класів; зв’язно
висловлювати думки – 28% (7 кл.) та 46% (8 кл.); відповідати на
запитання – 46% (7 кл.) та 52% (8 кл.); cлідкувати за своєю мовою –

23% (7 кл.) та 34% (8 кл.); виступати перед однолітками – 14% (7 кл.) та
21% (8 кл.); розуміти загальну мету 8% (7кл) та 15% (8 кл.); розуміти
план реалізації мети та власну роль у цьому плані – 6% (7 кл.) та

10% (8 кл.); взаємодіяти з іншими учасниками спільної діяльності –

15% (7 кл.) та 26% (8 кл.); коригувати власні дії відповідно до спільної
діяльності 13 % (7 кл.) та 19% (8 кл.).

У формуючому експерименті (другий етап) брали участь дві групи школярів:
перша – учні, у навчанні яких на уроках історії використовувалися лише
бесіди з дискусійними питаннями; друга – учні, в навчанні яких на уроках
історії систематично застосовувалися дискусійні методи. Отже, було
розроблено методику використання дискусійних методів на уроках історії в
7-8 класах. Рекомендована методика була побудована на загальних
принципах історичної освіти: науковості, конкретно-історичному,
гуманізації та особистісної орієнтації, системності, міжпредметної та
міжкурсової інтеграції. Відповідно до принципів були розроблені
завдання, визначені пріоритетні дискусійні питання, методика їх
розв’язання та методи, за допомогою яких вони можуть бути розглянуті.
Апробація методики дозволила констатувати, що при використанні
дискусійних методів на уроках історії слід ураховувати такі аспекти:

1) наявність дискусійних питань чотирьох типів: а) які містять декілька
теоретичних положень, висунутих різними авторами; б) які ґрунтуються на
аналізі фактів, що містять пряме протиріччя; в) які спрямовані на
вироблення теоретичних положень; г) які передбачають оцінку діяльності
історичного діяча, – та необхідність їх гнучкого чергування в процесі
навчання; 2) поширеність у шкільній практиці різних дискусійних методів:
дебати, круглий стіл, “панельна дискусія”, форум, “концентричні кола”,
“6х6х6”, дискусія з елементами ігрового моделювання, – які в залежності
від дидактичної мети використовуються на певних етапах уроку; 3)
доведену практикою необхідність урахування вмінь, розвиток яких впливає
на підвищення соціальної мотивації учнів при визначенні мети уроків
історії; 4) урахування змісту матеріалу, складності застосування методу;
кількості годин, які відводяться програмою на вивчення курсів історії
України та всесвітньої історії в 7-8 класах; 5) доцільність використання
дискусійних методів двічі на 3 тижні

(або один раз на 3 уроки); 6) оптимальність використання двічі за курс
методу круглого столу, “панельної дискусії”, форуму, дебатів і по одному
разу методів “6х6х6”, “концентричних кіл”, дискусій з елементами
ігрового моделювання; 7) доцільність використання під час підготовки та
проведення дискусії пам’яток, схем і таблиць, які відображають аргументи
на користь та проти того чи іншого теоретичного положення; 8)
необхідність дотримання під час обговорення дискусійних питань таких
принципів: рівності учасників дискусії, адекватності сприйняття, опори
на життєвий досвід, стійкої спрямованості дискусії тощо; 9) врахування
логіки побудови виступів, змісту виступів, які підтверджують власну
позицію учнів, умінь ставити запитання під час обговорення, аналізу й
подання інформації і взаємодіяти з іншими учасниками дискусії, а також
культуру мовлення при оцінюванні навчальних досягнень учнів на уроках з
використанням дискусійних методів.

На третьому етапі (констатуючий експеримент) було проведено контрольне
дослідження, в якому брали участь дві групи учнів. У результаті
експериментальної перевірки було виявлено, що в учнів першої групи й в
учнів другої групи, у порівнянні з початковим рівнем, зацікавленість
уроком історії збільшилась. Але в класах, де використовувалися
дискусійні методи за запропонованою методикою, показники зацікавленості
вищі, ніж у класах, де використовувались лише бесіди з дискусійними
питаннями (рис.1).

Крім того, покращилися показники, які відбивають рівень сформованості
вміння співробітництва та взаємодії з однолітками, а саме: розуміння
загальної мети (у семикласників з 8% до 23%, у восьмикласників з 15% до
24%); розуміння плану здійснення мети та власної ролі в цьому плані (з
6% до 13% та з 10% до 19%); вміння взаємодіяти з учасниками спільної
діяльності (з 15% до 27% та з 26% до 34%) та вміння коригувати власні
дії відповідно до спільної діяльності

(з 13% до 19% та з 19% до 32%). Покращилися показники комунікативних
умінь учнів: уважно слухати (з 32% до 47% в учнів

7-х класів та з 40% до 47% в учнів 8-х класів); зв’язно висловлювати
свої думки (з 28% до 34% та з 36% до 44%); відповідати на запитання

(з 46% до 51% та з 52% до 59%); слідкувати за своєю мовою (з 23%

до 29% та з 34% до 36%); виступати перед однолітками (з 14% до 18% та з
21% до 31%).

Отримані результати підтвердили висунуту гіпотезу: використання дискусій
на уроках історії у 7-8 класах дійсно підвищує рівень мотивації
навчальної діяльності учнів за умов: врахування вікових особливостей
учнів, рівня мотивації та головних мотивів навчання історії (насамперед
соціальних); застосування в системі гнучкого чергування найбільш
уживаних у шкільній практиці дискусійних методів; урахування рівня
розвитку комунікативних умінь, умінь співробітництва та спілкування з
однолітками та їх впливу на соціальну мотивацію учнів.

ВИСНОВКИ

1. Комплексний аналіз наукового доробку дидактів та методистів в
контексті досліджуваної проблеми дає підстави стверджувати, що дискусія
– це група методів, ознаками яких є: а) наявність проблемної ситуації,
створеної за допомогою дискусійного питання; б) змістова спрямованість
самореалізації учнів; в) комунікативна основа, здобуття учнями знань під
час спілкування один з одним та вчителем; г) логічна побудова методу
(теза – аргумент – спростування або доведення тези); д) організаційна
завершеність (створення проблемної ситуації, її обговорення, прийняття
узгодженого рішення, підбиття підсумків), які за своїми потенційними
можливостями мають сприяти розвитку соціальної мотивації учнів (дають
змогу поспілкуватися з однолітками, продемонструвати свої думки та
знання в нестандартній ситуації, відчути власну компетентність, проявити
ініціативність тощо).

Особливості використання дискусій у навчанні історії полягають в їх
орієнтації на: а) застосування різних методів історичного пізнання
(порівняльно-історичного, методу аналогій, визначення причин за
наслідками їх дії тощо); б) наявність різних поглядів на сутність
історичних явищ; в) аналіз соціальної сутності історичних явищ, пошук
соціальних мотивів їх виникнення, розвитку та реалізації; г) виявлення
причин та умов виникнення історичного явища, визначення особливостей
його розвитку, обґрунтування значення та наслідків; д) те, що історичне
явище може бути викликано комплексом різних причин, у тому числі й
суб’єктивних, які не завжди визначені, тому питання, що розглядається,
може залишитися відкритим; є) можливість моделювання соціальної
ситуації.

2. Аналіз психологічної та методичної літератури виявив такі особливості
мотивації підлітків: більшої ваги набувають соціально значущі мотиви,
відбувається співвідношення їх між собою, формується супідрядність
мотивів, що виявляється в бажанні увійти в групу однолітків, яка стає
каналом соціалізації й вимагає співробітництва. Однією з основних
особливостей навчальної мотивації учнів 7-8 класів є виникнення стійкого
інтересу до певного предмету. За допомогою констатуючого експерименту
було визначено рівень мотивації навчальної діяльності учнів на уроках
історії в 7-8 класах, який оцінюється як середній. Це випливає з того,
що історія посідає четверте місце в переліку найбільш значущих для учнів
навчальних предметів. Основними мотивами навчання учнів 7-8 класів є
соціальні, у семикласників: позиційно-оціночні (91%), а в учнів восьмих
класів – мотиви співробітництва та спілкування (37%), і широкі соціальні
мотиви (28%). Серед головних мотивів вивчення історії були визначені
такі:

1) позиційно-оціночні соціальні мотиви (можливість для самовираження,
висловлювання власної думки); 2) пізнавальні мотиви (історія цікава
своїм змістом) 3) соціальні мотиви співробітництва та спілкування
(позитивна психологічна атмосфера на уроці). Крім того, підлітки
продемонстрували слабко розвинені комунікативні вміння та вміння
взаємодії з однолітками.

3. Розроблено методику використання дискусій на уроках історії в 7-8
класах та визначено, що дискусії підвищують мотивацію діяльності учнів
за наступних умов:

1) використання двох шляхів організації дискусійної діяльності: через
суперечливий зміст матеріалу, що вивчається; через постановку
дискусійних питань, найбільш уживані з яких бувають чотирьох типів. При
цьому під час обговорення необхідно дотримуватися принципів рівності
учасників дискусії, адекватності сприйняття, опори на життєвий досвід,
стійкої спрямованості дискусії;

2) гнучкого чергування найбільш поширених у шкільній практиці
дискусійних методів, до яких належать: дебати, “круглий стіл”, панельна
дискусія, форум, “концентричні кола”, “6х6х6”, дискусія з елементами
ігрового моделювання, які залежно від дидактичної мети використовуються
на різних етапах уроку. Крім того, при визначенні розвивальної мети
уроку слід ураховувати рівень розвитку вмінь та їх вплив на соціальну
мотивацію учнів;

3) врахування кількості годин, які відводяться на вивчення історичних
курсів (історія України та всесвітня історія) у 7-8 класах (використання
дискусії двічі на три тижні або один раз на три уроки), змісту
матеріалу, складності застосування методу (двічі доцільно
використовувати круглий стіл, дебати, “панельну дискусію”, форум, дебати
й по одному разу такі методи: “6х6х6”, “концентричні кола”, дискусію з
елементами ігрового моделювання);

4) використання інструктивно-методичних матеріалів та мовно-графічної
наочності (пам’яток, алгоритмів, схем та таблиць, які відображають
позитивні та негативні аргументи щодо проблеми, яка розглядається,
тощо);

5) спрямування навчальної діяльності на стимулювання соціальних мотивів
через розвиток комунікативних умінь, умінь співробітництва та взаємодії
з однолітками та їх демонстрації у спільній праці;

6) врахування логіки побудови та змісту виступів, які підтверджують
власну позицію учнів; уміння ставити запитання під час обговорення,
аналізувати та подавати інформацію; вміння взаємодіяти з іншими
учасниками дискусії; культури мовлення при оцінюванні навчальних
досягнень учнів.

Експеримент продемонстрував, що при використанні дискусій за
запропонованою методикою в учнів 7-8 класів збільшується рівень
зацікавленості уроком історії (в учнів 7-х класів – з 26% до 39%, в
учнів 8-х класів – з 27% до 42%), тоді як у класах, де використовувалися
лише бесіди з дискусійними питаннями, показники майже не змінились (в
учнів 7-х класів – з 26% до 29%, в учнів 8-х – класів з 27% до 29%);
суттєво покращуються показники, які відбивають рівень сформованості
вмінь, необхідних для стимулювання соціальної мотивації підлітків; майже
вдвічі збільшилася кількість учнів, у яких сформувалися вміння
співробітництва та взаємодії з однолітками, покращилися показники, які
вказують на розвиток комунікативних умінь. Таким чином, було доведено,
що розвиток комунікативних умінь та вмінь співробітництва і взаємодії з
однолітками вливає на соціальні мотиви підлітків і підвищує рівень
мотивації навчальної діяльності учнів.

4. Проведене дослідження дало підстави розробити такі рекомендації: 1)
Міністерству освіти і науки України, розробникам шкільних програм з
історії слід звернути увагу на окреслення в навчальній програмі кола
дискусійних питань та визначення вмінь, які мають розвиватися під час
дискусії; 2) авторам підручників і видавцям доцільно внести до
методичного апарату шкільних підручників з історії низку дискусійних
питань і схеми їх розв’язання; 3) методистам обласних інститутів
післядипломної підготовки та міським відділам освіти, керівникам
методичних об’єднань учителів історії варто запроваджувати семінари та
практикувати виступи на методичних об’єднаннях учителів історії, метою
яких є ознайомлення та підготовка вчителів до проведення уроків з
використанням дискусійних методів; 4) редакційним колегіям, видавцям
журналів ширше висвітлювати дискусійні питання та методику їх
розв’язання.

Результати дослідження можна впроваджувати до масової практики
викладання історії в 7-8 класах загальноосвітніх навчальних закладів.
Дисертація не вичерпує проблеми використання дискусії як методу навчання
в загальноосвітній школі. Проведена дослідницько-експериментальна робота
дає можливість окреслити перспективні шляхи подальшої розробки
зазначеної проблеми. Вважаємо за доцільне вивчення особливостей
використання дискусійних методів на уроках історії у 9-12 класах
загальноосвітніх закладів, а також дослідження інших засобів підвищення
мотивації навчальної діяльності учнів на уроках історії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Вєнцева Н.О. Дискусійні методи на уроках всесвітньої історії:

7-8 класи / Передмова К.О.Баханова. – Х.: Вид. група “Основа”, 2006. –
160 с.

Вєнцева Н.О.Соціальні мотиви підлітків у навчанні історії // Збірник
наукових праць Бердянського педагогічного університету (педагогічні
науки). – №7. – Бердянськ: БДПУ, 2002. – С.57-63.

Вєнцева Н.О. Де народжується істина? (Використання дискусійних методів
на уроках історії у 7-8 класах) // Історія в школах України. – 2004. –
№7. – С.12-17.

Вєнцева Н.О. Дискусія як метод навчання історії в школі // Збірник
наукових праць Бердянського педагогічного університету (педагогічні
науки). – №1. – Бердянськ: БДПУ, 2004. – С.151-159.

Вєнцева Н.О. Дискусійні методи в навчанні історії як основа формування
життєвої компетентності учнів // Збірник наукових праць Бердянського
педагогічного університету (педагогічні науки). – №3. – Бердянськ: БДПУ,
2004. – С.55-60.

Вєнцева Н.О. Пізнаю історію і себе… (Використання дискусійних методів
при вивченні історії середніх віків) // Історія в школах України. –
2005. – №2. – С.32-35.

Вєнцева Н.О.Дискусійні методи у вивченні нової історії в школі //
Історія та правознавство. – 2005. – №34-36 (62-64). – С.120-126.

Вєнцева Н.О. Особливості мотивації навчальної діяльності підлітків на
уроках історії // Збірник наукових праць Бердянського педагогічного
університету (педагогічні науки). – №3. – Бердянськ: БДПУ, 2006. –
С.47-52.

АНОТАЦІЇ

Вєнцева Н.О. Дискусія як засіб мотивації навчальної діяльності учнів 7-8
класів на уроках історії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання історії. – Інститут
педагогіки АПН України, Київ, 2007 р.

У дисертації досліджується проблема використання дискусії як засобу
підвищення мотивації навчальної діяльності учнів 7-8 класів на уроках
історії. Проаналізовано історію вирішення проблеми, її сучасний стан в
Україні. Дано визначення дискусії як групи методів стимулювання
пізнавальної діяльності учнів. Розроблено зміст і методику використання
дискусій на уроках історії з урахуванням мотивації учнів 7-8 класів. За
допомогою експерименту визначено ступінь впливу запропонованої методики
на рівень мотивації учнів 7-8 класів.

Ключові слова: дискусійні методи, методика використання дискусій,
мотивація, соціальна мотивація, широкі соціальні мотиви,
позиційно-оціночні, мотиви співробітництва та спілкування з однолітками.

Венцева Н.А. Дискуссия как способ мотивации учебной деятельности
учащихся 7-8 классов на уроках истории. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.02 – теория и методика обучения истории. – Институт
педагогики АПН Украины, Киев, 2007 р.

В диссертации исследуется проблема использования дискуссий как средства
повышения мотивации учебной деятельности учащихся

7-8 классов на уроках истории. Объектом исследования являются
дискуссионные методы на уроках истории, предметом – влияние
дискуссионных методов на мотивацию учебной деятельности учащихся 7-8
классов. Цель исследования – теоретически обосновать и проверить в
процессе педагогического эксперимента эффективность влияния
дискуссионных методов на мотивацию учебной деятельности учащихся 7-8
классов на уроках истории.

Проведён анализ истории изучаемой проблемы и её современный уровень в
школьной практике Украины. В результате анализа педагогической и
методической литературы дано определение понятию дискуссия как группе
методов стимулирования познавательной активности учащихся на уроках
истории, для которой характерны такие признаки: содержательная
направленность на самореализацию учащихся; коммуникативная основа;
наличие проблемной ситуации, созданной при помощи дискуссионного
вопроса; логическое построение метода: тезис ? аргумент ? отрицание или
доказательство тезиса; организационная завершённость: создание
проблемной ситуации ? её обсуждение ? принятие согласованного решения ?
подведение итогов. В результате анализа психологической литературы были
выявлены такие психологические особенности учащихся 7-8 классов:
потребность в общении и самовыражении, ощущение собственной
компетентности, стремление занять определенное место среди товарищей,
склонность к активной деятельности, что в свою очередь, учитывается и
реализуется при использовании дискуссионных методов.

В экспериментальной части исследования выявлены особенности мотивации
подростков, а именно преобладание социальных мотивов
(позиционно-оценочных у учащихся 7-х классов, широких социальных, а
также мотивов сотрудничества и общения со сверстниками у учащихся

8-х классов) и уровень сформированости коммуникативных умений, а также
умений сотрудничества и общения со сверстниками. Исходя из полученных
результатов разработана методика использования дискуссионных методов на
уроках истории в 7-8 классах с учётом основных принципов исторического
образования: научного, конкретно-исторического, принципа гумманизации и
личностной ориентации, систематичности, межпредметной и межкурсовой
интеграции. В соответствии с принципами были разработаны задания,
определены приоритетные дискуссионные вопросы и дискуссионные методы,
при помощи которых они могут быть рассмотрены. При помощи контрольного
эксперимента проанализирована степень влияния предложенной методики на
уровень мотивации учащихся 7-8 классов.

В результате педагогического эксперимента доказано, что разработанная
методика использования дискуссионных методов на уроках истории в 7-8
классах повышает уровень мотивации учащихся и положительно влияет на
формирование коммуникативных умений, а также умений сотрудничества и
общения со сверстниками.

Ключевые слова: дискуссионные методы, методика использования дискуссий,
мотивация, социальная мотивация, широкие социальные мотивы,
позиционно-оценочные мотивы, мотивы сотрудничества и общения со
сверстниками.

Ventseva N. A. The discussion as a method of educational motivation of

7-8 formers at the history lessons. – Manuscript.

Dissertation for Candidate Degree of pedagogical sciences, specialty
13.00.12 – theory and methods of teaching history. – The Institute of
Pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev,
2006.

The dissertation researches the problems of using discussions as the
facilities to increase educational motivation of 7-8 formers at the
history lessons.

The analysis of the history of research problem and its modern level in
educational practice of Ukraine was taken. The definition of the
discussion concept was given as a group of methods of stimulation of
cognitive activities of the pupils the history lessons. The content and
the methods of using the discussions at the history lessons with 7-8
formers were devised. With the help of the experiment the scale of the
influence of the level of motivation of 7-8 formers was analysed.

Key words: the discussions methods, the system of using discussing, the
motivation, the social motivation, the social motives, the
position-estimation motives, the motives of co-operation and
communication with the pupils of the same age.

PAGE 1

показники

Похожие записи