МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

Гриза Петро Васильович

УДК 615.38 : 615.37

Забезпеченість лікувальних закладів україни компонентами та
біопрепаратами донорської крові та обгрунтування реорганізації служби
крові

14.02.03 – соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті патології крові та трансфузійної медицини
АМН України.

Науковий керівник

доктор медичних наук, професор

Новак Василь Леонідович,

Інститут патології крові та трансфузійної

медицини АМН України, директор інституту.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Ледощук Борис
Олександрович, Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
МОЗ України, завідувач кафедри соціальної гігієни та організації охорони
здоров’я по підвищенню кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я;

доктор медичних наук, провідний науковий співробітник Тимченко Анатолій
Сергійович, Інститут гематології та трансфузіології АМН України,
завідувач лабораторії проблем виробничої трансфузіології.

Провідна установа:

Український інститут громадського здоров’я, відділ наукових основ
організації медичної допомоги населенню, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “ 19 ” травня 2005 р. о 15 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.003.01 при Національному медичному
університеті імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м.
Київ, проспект Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторія №2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету імені О.О. Богомольця за адресою: 03057,

м. Київ-57, вул. Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий “ 18 ” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Войцеховський В.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності, демократизація
суспільства, перехід до ринкових відносин не лише створили передумови
для подальшого прогресу, але й зумовили низку проблем перехідного
періоду, в тому числі стосовно такої галузі медицини, як служба крові. В
службі крові виник ряд невідкладних правових, організаційних, виробничих
та наукових проблем, які потребують якомога швидшого вирішення.

В усьому світі з кожним роком зростає потреба в компонентах та
препаратах крові, яка пов’язана із збільшенням кількості складних
оперативних втручань на життєво важливих органах, ростом числа
дорожньо-транспортних та техногенних катастроф, військових конфліктів,
природних катаклізмів.

За останні два десятиріччя в лікувальних закладах (ЛЗ) України зросли
масштаби застосування компонентів та препаратів крові при різних
захворюваннях і патологічних станах, набула промислового характеру
виробнича трансфузіологія.

Основним і єдиним джерелом крові та її компонентів є донори. Сьогодні
донорство в Україні стало серйозною соціальною проблемою, яка торкнулась
різних сторін життєдіяльності суспільства і знаходиться в прямій
залежності від економічного стану та суспільної моралі. Організація
донорства в зв’язку з її масовістю і складністю вийшла далеко за рамки
можливостей закладів служби крові (ЗСК), ЛЗ та медичних установ України.
Так, у 2003 р. кількість активних донорів зменшилась на 67%, донорів
резерву на 31% у порівнянні з 1994 р. В Україні практично не проводяться
заходи з агітації та пропаганди безоплатного донорства в медичних
установах і ЗСК через відсутність коштів. Не створена громадська
організація (Національна асоціація донорів України), яка брала б участь
у залучені населення до донорства. Різко знизились показники заготівлі
донорської крові. Якщо у 1994 р. ЗСК України заготовили 633 т цільної
крові, то у 2003 р. лише 369,6 т (спад на 41%).

Зменшилась заготівля плазми у 2003 р. на 36% у порівнянні з 1994 р., що
в свою чергу вплинуло на об’єми випуску таких препаратів, як альбумін,
кріопреципітат, імуноглобуліни спрямованої дії тощо. Оснащеність ЗСК
апаратурою та обладнанням відповідає рівневі 70-80-х років. Зношеність
основних фондів становить 95%. В Україні відсутня промислова переробка
донорської плазми на біопрепарати, яка могла б забезпечити високий
ступінь очистки від баластних домішок та їх надійну вірусінактивацію. У
ЗСК та ЛЗ України щорічно накопичується значна кількість еритроцитної
маси (ЕМ) (80 т), яка не використовується і утилізується за терміном
зберігання.

Надзвичайно важливим питанням сьогодення є інфекційна безпека донорської
крові, її компонентів та виготовлених з них препаратів. Загрозливого
характеру в Україні досяг рівень ВІЛ-інфікованих, носіїв вірусів
гепатитів В, С, сифілісу серед населення, особливо груп підвищеного
ризику, які виявили бажання стати донорами. В Україні відсутній єдиний
Державний реєстр осіб відсторонених від донорства з причини наявності в
них трансмісивних інфекцій.

У ЗСК України на етапі підбору донорів не проводиться на належному рівні
передтестове анкетування з метою недопущення до кроводачі осіб, які
можуть мати тимчасові протипоказання, або взагалі не можуть виконувати
донорські функції.

Спостерігається недостатнє фінансування ЗСК України. Заборгованість
служби крові складає до 20% від фактичних витрат, ставиться під загрозу
подальше виконання завдань, покладених на неї з забезпечення ЛЗ
компонентами та біопрепаратами крові.

До сьогоднішнього часу ЗСК України користуються нормативними документами
МОЗ СРСР щодо норм забезпечення потреб ЛЗ компонентами та препаратами
плазми крові, які не відповідають сучасним вимогам гемотрансфузійної
терапії і потребують перегляду.

Враховуючи важливе значення служби крові в реалізації державної політики
у сфері охорони здоров’я щодо задоволення потреб ЛЗ України в якісних
компонентах донорської крові і високоефективних вірусбезпечних
біопрепаратах плазми, виникла негайна потреба в реорганізації служби
крові.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота пов’язана з плановою НДР Інституту патології крові та
трансфузійної медицини АМН України: “Розробити консервуючі розчини для
донорської та аутологічної крові і удосконалити метод кріоконсервування
еритроцитної маси для клінічного застосування” (шифр 01.01 АМНУ; №
держреєстрації 0101U 000855), співвиконавцем якої був здобувач.

Мета і завдання дослідження. На основі аналізу діяльності служби крові
України за період 1994-2003 рр. з’ясувати відповідність стану її
розвитку до сучасних потреб охорони здоров’я і визначити основні
напрямки удосконалення діяльності служби крові та обґрунтувати
необхідність її реорганізації. Для досягнення вказаної мети були
поставлені такі завдання:

1. Провести аналіз діяльності служби крові України за період 1994-2003
рр. із забезпечення лікувальних закладів компонентами та препаратами
донорської крові та визначити нормативну потребу в компонентах
донорської крові на одне профільне ліжко.

2. Опрацювати методику та визначити ефективність передтестового
анкетування донорів в ЗСК України для більш повного виявлення осіб з
протипоказаннями до виконання донорських функцій.

3. Провести апробацію сучасної методики розрахунків тижневої потреби ЛЗ
України в компонентах та препаратах плазми крові для більш раціонального
їх використання.

4. Обґрунтувати необхідність реорганізації служби крові України та
можливість власного промислового виробництва високоефективних
вірусбезпечних препаратів плазми крові.

5. Розробити рекомендації з покращання діяльності служби крові України
для завершення виконання “Державної програми розвитку донорства крові,
її компонентів, удосконалення їх заготівлі і переробки в 2002-2007
роках” і подальшого розвитку даної галузі медицини.

Об’єкт дослідження: діяльність служби крові України за 1994-2003 рр.

Предмет дослідження: забезпеченість лікувальних закладів України
компонентами крові і біопрепаратами плазми та визначення нормативної
потреби в компонентах донорської крові на одне профільне ліжко.

Методи дослідження: формування методичного апарату дослідження
здійснювалось на принципах адекватності об’єкта та предмету дослідження.
Апарат охоплює комплекс соціально-гігієнічних методів, що загалом
визначають напрямки наукового пошуку та досліджень, а також новизну
методів дослідження. У процесі дослідження використовувались такі
основні методи: медико-статистичний, структурно-логічного аналізу,
соціологічних досліджень, експертних оцінок ефективного використання
компонентів донорської крові за допомогою статистичних ревізій, а також
методи системного підходу та аналізу, бібліографічний та історичний. При
статистичній обробці матеріалів дослідження розраховувались відносні та
середні величини, їх похибки, застосовувався кореляційний аналіз. Робота
оформлена за допомогою текстового редактора “Microsoft Word”,
електронних таблиць “Microsoft Excel — 97” та інших сучасних
програмно-цільових засобів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше представлено в
порівняльному аспекті і узагальнено діяльність служби крові України за
період 1994-2003 рр. Показана невідповідність стану розвитку служби
крові сучасним потребам охорони здоров’я та її залежність від
соціально-економічних умов країни.

Вперше дано наукове обґрунтування необхідності реорганізації діяльності
служби крові України та можливість власного промислового виробництва
високоефективних вірусбезпечних препаратів плазми крові.

Вперше запропоновано і визначено ефективність застосування сучасної
методики розрахунків тижневої потреби лікувальних закладів України в
компонентах крові, виходячи із вимог сучасної концепції гемокомпонентної
терапії.

Обгрунтовано нові норми потреби лікувальних закладів України в
компонентах донорської крові на одне профільне ліжко.

Теоретичне значення одержаних результатів. Розроблено комплексний підхід
реорганізації служби крові України та можливість власного промислового
виробництва високоефективних вірусбезпечних препаратів плазми крові.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення проведеного
дослідження дозволяє рекомендувати:

– впровадження нових підходів до організації донорства в Україні, а
саме, створення громадської організації “Національна асоціація донорів
України”;

– застосування в закладах служби крові України передтестових анкетувань
донорів, використовуючи розроблену нами методику, з метою недопущення до
кроводачі осіб з протипоказаннями до виконання донорських функцій;

– впровадження в лікувальних закладах України сучасної методики
розрахунку тижневої потреби компонентів донорської крові;

– застосування нових норм забезпечення одного профільного ліжка
еритроцитною масою та свіжозамороженою плазмою.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено збір та аналіз
первинної архівної статистичної документації (річні звіти роботи ОСПК ф.
39 здоров за 1994-2003 рр.; річні звіти роботи Центру інфекційної
безпеки донорської крові та її компонентів і виготовлених з них
препаратів Інституту патології крові та трансфузійної медицини АМН
України за 1999, 2001 та 2003 рр.; довідники “Показники діяльності
закладів служби крові України” за 1994-2003 рр., видані Інститутом
гематології та трансфузіології АМН України) та поточної медичної
інформації з Республіканської СПК АР Крим, 22 обласних станцій
переливання крові та Сумського, Житомирського, Київського центрів крові,
Севастопольської МСПК. Автором проведено внесення статистичних даних в
комп’ютерну базу; ведення бази даних, її корегування та поповнення,
статистичну обробку матеріалів, їх аналіз та узагальнення. Проведено
пілотне передтестове анкетування 1000 осіб, які бажали дати кров або її
компоненти на Львівській обласній СПК, Дорожній СПК Львівської
залізниці, ЦК 1120 клінічного військового госпіталю Західного
оперативного командування, відділенні трансфузіології Міської
комунальної лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова (МКЛШМД).
Проведено дослідження тижневої потреби у компонентах донорської крові
міської лікарні м. Дрогобич (Львівська обл.) та МКЛШМД м. Львова.
Визначено показники використання ЕМ та СЗП лікувальними закладами
України за період 2001-2003 рр. з розрахунку на одне профільне ліжко,
розроблено норми застосування компонентів донорської крові на одне
профільне ліжко. Здобувач особисто брав участь у роботі групи
спеціалістів МОЗ України з розробки проекту “Програми розвитку донорства
крові її компонентів на 2002-2007 рр.”, 10 проектів наказів МОЗ України
та 8 інструкцій з роботи ЗСК.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної
роботи були представлені та обговорені на III Українському з’їзді
гематологів та трансфузіологів (Суми, 1995); Всеукраїнському симпозіумі
з міжнародною участю “Безкровна хірургія. Сучасна концепція
гемотрансфузійної терапії” Львів, 2000), ІV Українському з’їзді
гематологів та трансфузіологів (Київ, 2001), науково-практичній
конференції “Безкровна хірургія. Сучасна концепція гемотрансфузійної
терапії” (Житомир, 2001), науково-практичній конференції “Клиническая и
производственная трансфузиология – единство целей” (Москва, 2001),
Міжнародній Європейській школі трансфузійної медицини (Львів, 2002), ІХ
конгресі СФУЛТ (Луганськ, 2002), науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Управління охороною здоров’я” (Львів, 2003), V
з’їзді гематологів та трансфузіологів Білорусі (Мінськ, 2003), Х
конгресі СФУЛТ (Чернівці, 2004), науково-практичній конференції з
міжнародною участю “Сучасні проблеми трансфузіології” (Харків, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 друкованих робіт, з них
9 статей у провідних фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 9 у –
збірниках матеріалів з’їздів, симпозіумів, науково-практичних
конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 145 сторінках
машинопису, ілюстрована 34 таблицями та 20 рисунками. Складається з
вступу, 6 розділів, висновків, практичних рекомендацій та списку
використаної літератури, що включає 143 джерела та містить 2 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт, програма, предмет та методичний апарат дослідження. Розділ
присвячений визначенню об’єкта та предмету дослідження, програмі,
методичному апарату, обсягу дослідження та основним його результатам
(табл. 1). У роботі використані медико-статистичні показники діяльності
служби крові, одержані при обробці первинної архівної статистичної
документації за 1994-2003 рр., бюлетені зведеної статистичної звітності
за 1994-2003 рр. та поточної медичної інформації, одержаної із ЗСК
України.

Для проведення медико-статистичних розрахунків були використані
методичні рекомендації “Расчет показателей и методика проведения
комплексного анализа эффективности производственной деятельности
учреждений службы крови”, Москва, 1988 г. Розрахунки медикостатистичних
показників проводились з наступних розділів: а) донорські ресурси; б)
заготівля і використання донорської крові; в) заготівля і використання
еритроцитної маси; г) заготівля і використання плазми крові;

д) виробництво препаратів плазми крові; е) забезпеченість ЛЗ
компонентами донорської крові та виготовленими з них препаратами.

Розвиток донорства в Україні. Прогрес розвитку служби крові
безпосередньо залежить від донорства, яке за останні роки стало однією з
головних соціальних проблем служби крові України. Встановлено, що 10-15%
дорослого населення країни можуть бути потенційними донорами.

В Україні (2003 р.) цей показник становив 2,2%. Слід відзначити, що
кількість донорів резерву на 100 тис. населення в Україні, починаючи з
1994 р., мала тенденцію до зменшення і у 2000-2003 рр. стабілізувалась
на одному рівні (рис. 1). За даними Ради Європи, для забезпечення
потреби населення любої країни в донорській крові, її компонентах та
біопрепаратах необхідно мати 40-60 донорів на 1000 мешканців. В Україні
на 1000 населення у 2003 р. припадало 16 донорів.

Обсяг

Методи

Матеріали

Предмет

Завдання

Вибір напряму дослідження, обґрунтування мети, завдань, методів та
обсягу Комплексний аналіз наукової та статистичної інформації з проблеми
дослідження Вітчизняні, та країни ближнього зарубіжжя – 123

Іноземні – 20

Річні звіти ОСПК ф.39 здоров. за 1994-2003 рр. Довідники “Показники
діяльності ЗСК України” за 1994-2003 рр. видані Інститутом гематології
та трансфузіології АМНУ

Довідники “Показники діяльності ЗСК України” за 1994-2003 рр., видані
Інститутом гематології та трансфузіології Річні звіти ВТ ф.39 здоров.
2-х лікарень Львівської обл. за 2000-2003 рр. та журнали обліку
переливання крові, її компонентів за 2000-2003 рр.

Передтестове анкетування 1000 донорів у 4 закладах служби крові м.
Львова

Бібліографічний,

історичний,

аналітичний

Медико-статистичний,

аналітичний

Медико-статистичний,

аналітичний

Медико-статистичний,

аналітичний

Соціологічний,

аналітичний

Літературні джерела, мережа “Інтернет”

Дані офіційної медичної статистики

Дані офіційної медичної статистики Обліково-звітна документація

Анкети

Донорство. Трансмісивні інфекції та їх вплив на донорство.

Розвиток донорства, заготівля донорської крові, її компонентів,
виробництво препаратів плазми крові

Служба крові

України

Використання компонентів донорської крові в двох ЛЗ

Львівської області

Донори

Вивчення стану донорства в Україні і світі. Діяльність служби крові в
деяких країнах світу.

Збір та аналіз статистичної інформації діяльності служби крові України
за

період 1994-2003 рр..

Аналіз забезпеченості ЛЗ України компонентами та препаратами плазми
крові

Аналіз раціонального використання компонентів донорської крові в ЛЗ

Передтестове анкетування донорів

Апробація методів розрахунку тижневої потреби ЛЗ України в
компонентах та препаратах донорської крові. Річні звіти ВТ ф.39 здоров.
2-х лікарень Львівської обл. за 2000-2003 рр. та журнали обліку
переливання крові, її компонентів за 2000-2003 рр. Технічне керівництво
ААБК США –1996 р.

Медико-статистичний, експертної оцінки

Методика розрахунку щотижневої потреби ЛЗ в компонентах крові

Використання компонентів донорської крові у двох лікувальних закладах
Львівської обл.

Апробація методики розрахунку тижневої потреби ЛЗ України в компонентах
та препаратах донорської крові

Розробка нової моделі діяльності служби крові України Власна база
комп’ютерних даних.

Комп’ютерне моделювання

Результати про-веденого дослід-ження діяльностіслужби крові.

Консорціум “Служба крові України”, ОПЦ, ЦППК, НАДУ, АЛСК,
інформаційно-аналітичний центр.

Розробка нової моделі діяльності служби крові України

Етапи 1 2 3 4

Недостатня кількість коштів для виплати компенсацій донорам
за здану кров, відсутність фінансування ЗСК агітаційно-масової роботи з
пропаганди донорства, невиконання в повному обсязі державою ст. 9, 10
Закону України “Про донорство крові та її компонентів”, привели до
зменшення кількості донорів. Основним видом донорства в Україні стали
донори – родичі, які становлять 92-94% залежно від регіону. Зменшення
кількості донорів, як джерела крові та її компонентів суттєво вплинуло
на виробничі показники ЗСК України.

Заготівля донорської крові, її компонентів в Україні та їх використання.
Згідно рекомендацій ВООЗ оптимальна потреба в донорській крові для
України повинна становити 740 тис. л, або від 12 до 15 мл на одного
жителя. Заготівля цільної донорської крові у 2003 р. на 100000 тис
населення зменшилась на 37,4% порівняно з 1994 р. (рис. 2).

У 2003 р. на одного жителя України припадало 8,8 мл крові, тоді як у
1994 р. цей показник становив 12,2 мл. В Україні щорічно списується і
утилізується значна кількість заготовленої донорської крові яка має
тенденцію до її росту від 2,1% у 1994 р. до 5,5% – у 2003 р. Основна
частина браку припадає на наявність в донорській крові інфекційних
агентів. Значну частину загального браку крові складає інфікування ВІЛ
1/2. Якщо у 1994 р. брак крові спричинений ВІЛ 1/2 становив 2%, то у
2003 р. він виріс більше ніж у 2 рази – до 4,8%. У структурі браку
значна частка припадає на гепатит В, яка має тенденцію до зниження з
45,9% у 1994 р. до 16,4% – у 2003 р; натомість відмічається постійний
ріст браку з гепатиту С від 24,8% у 1996 р. до 31% – у 2003 р.
Спостерігається тенденція зростання браку крові з позитивним аналізом на
сифіліс з 8,9% у 1994 р. до 16,7% – у 2003 р. Причинами зростання браку
донорської крові є висока інфікованість донороздатнього населення
України, що підтверджує показник поширеності, який у 1994 р. дорівнював
2736 осіб на 100000 донацій, а у 2003 р. збільшився у 2,5 рази і
становив 6969 осіб. Незважаючи на проведення скринінгових досліджень
крові донорів на наявність маркерів гепатовірусів, кількість
посттрансфузійних гепатитів становить 1-2%.

Заготовлена донорська консервована кров використовується в основному для
виготовлення компонентів та біопрепаратів. Важливим компонентом, який
виготовляється ЗСК України з консервованої донорської крові, є
еритроцитна маса (ЕМ). Незважаючи на добрі лікувальні властивості, ЕМ
все ще не знаходить широкого застосування в ЛЗ. Якщо в 1994 р. в ЛЗ
України було перелито 175, 3 тис. л ЕМ, то у 2003 р. – 107 тис. л (спад
39%), або 2,2 дози ЕМ на 1000 населення за рік, тоді як у Німеччині цей
показник становить 42,4 дози, Данії – 63. Проведені розрахунки за період
2001-2003 рр. показали, що кількість ЕМ, яка припадає на одне профільне
ліжко становила у 2001 р. – 0,401 л, у 2002 р. – 0,401 л, у 2003 р. –
0,393 л., що на 28% менше існуючих норм забезпечення. Вважається, що
причинами зменшення переливання ЕМ в ЛЗ України є відносно короткий
термін зберігання ЕМ при плюсових температурах (+4 +6? С), відсутність у
достатній кількості низькотемпературного обладнання в ЗСК і відділеннях
трансфузіології (ВТ) ЛЗ та засобів для кріоконсервування еритроцитів і
їх довготривалого зберігання, застосування в хірургічній практиці
сучасних кровозберігаючих технологій при виконанні оперативних втручань
особливо в серцево-судинній хірургії, значні обмеження в показаннях до
переливання ЕМ, відсутність визначеної потреби ЕМ для конкретного ЛЗ та
стандартів лікування з застосування ЕМ. В умовах надлишку виробництва ЕМ
та її недовикористання ЗСК України щорічно списують та утилізують за
терміном придатності 80 тис. л ЕМ на суму 6,4 млн. грн. за цінами 2003
р.

Другим важливим компонентом донорської крові є свіжозаморожена плазма
(СЗП), яка використовується для трансфузій та виробництва біопрепаратів.
Загальна кількість заготовленої донорської плазми ЗСК України у 2003 р.
становила 178, 4 тис. л проти 278,8 тис. л у 1994 р., що на 36,1% менше.
Для покриття потреб практичної медицини в Україні, згідно нормативів
ВООЗ, необхідно заготовляти щорічно 416 тис. л плазми. Важливим
компонентом донорської крові є гіперімунна плазма, заготівля якої має
стійку тенденцію до зниження, починаючи з 1996 р. Якщо у 1994 р.
антистафілококової плазми в Україні було заготовлено 14,9, тис. л, то у
2003 р. лише 5,1 тис. л (спад на 64,3%). Протиправцевої плазми у 2003 р.
заготовлено на 51% менше, ніж у 1994 р. Знизились об’єми заготівлі
антирезусної плазми у 2003 р. на 63% порівняно з 1994 р. Застосування
застарілих технологій та зменшення обсягів заготівлі плазми з року в рік
збільшує собівартість одного літра плазми: від 118,7 грн. у 1994 р. до
186 грн. – у 2003 р.

У Кримській РСПК, Дніпропетровській ОСПК, Луганській ОСПК, Рівненській
СПК, Сумському донорському центрі, Житомирському ЦК є значний досвід
застосування плазмаферезу. Даний метод у 1,5-2 рази здешевлює заготівлю
плазми, збільшує можливість заготівлі СЗП, спрощує організацію
виробництва препаратів плазми і зменшує надлишок ЕМ. Однак ЗСК України у
2003 р. даним методом було заготовлено лише 16% плазми. Низький відсоток
застосування апаратного методу сепарації крові в Україні пояснюється
низьким рівнем забезпеченням ЗСК автоматичними фракціонаторами крові,
рефрижераторними центрифугами та витратними матеріалами до них. Значна
кількість донорської плазми (47%) використовується в ЛЗ для трансфузій.
Проведеними розрахунками встановлено, що кількість перелитої СЗП на одне
профільне ліжко в Україні становила у 2001 р.– 0,306 л, у 2002 р. –
0,309 л, У 2003 р. – 0,307 л., що у 2 рази менше існуючих норм потреби.
Виходячи із проведеного аналізу та можливостей ЗСК України забезпечити в
сучасних умовах ЛЗ компонентами донорської крові ми рекомендуємо нові
норми на одне профільне ліжко, які значно менші від діючих (табл.2).

Розрахунок тижневої потреби ЛЗ в компонентах донорської крові та
ефективність застосування. Одним із способів економного використання
компонентів донорської крові є запропонований Американською асоціацією
банків крові (Техническое руководство американской ассоциации банков. –
ЕШТМ. – 2000 г.) метод прогнозованого розрахунку оптимальної потреби ЛЗ
в компонентах донорської крові тижневої та добової, яка необхідна для
надання невідкладної гемотрансфузійної допомоги.

Для визначення тижневої потреби ЛЗ в компонентах крові необхідно:
провести окремий щотижневий облік доз використаних компонентів
донорської крові протягом 6 місяців згідно групової та резус
приналежності, визначити загальну кількість доз кожної із використаних
компонентів крові, виключити із обліку один тиждень з максимальним
використанням компонентів крові. Залишок доз компонентів поділити на 25
тижнів. Таким чином визначаємо середню кількість доз компонентів крові
за системою АВО та резус-фенотипами, необхідних для щотижневого
забезпечення ЛЗ.

Таблиця 2

Рекомендована нормативна річна потреба в компонентах донорської крові на
одне профільне ліжко в лікувальних закладах України

Найменування профільних ліжок Діюча норма

на 1 профільне ліжко (л) ?

Рекомендована норма на 1 профільне ліжко (л)

ЕМ

СЗП

ЕМ

СЗП

Загальнотерапевтичні 0,500 0,500 0,280 0,315

Загальнохірургічні 1,0 2,0 0,710 0,640

Загальнодитячі 0,100 0,100 0,095 0,105

Гінекологічні 0,500 1,0 0,530 0,425

Пологові 1,5 1,0 1,0 0,434

Туберкульозні 0,100 0,200 0,092 0,123

Отоларінгологічні 0,200 0,100 0,080 0,133

Онкологічні 1,0 1,0 0,710 0, 536

Інфекційні 0,100 0,400 0,093 0,108

Середній показник 0,550 0,700 0,398 0,313

? Наказ МОЗ СРСР №155 від 12.04.1990 р.

Згідно даної методики нами була визначена тижнева потреба в ЕМ (доз)
міської лікарні м. Дрогобич (270 штатних ліжок, 2000 р.) та МКЛШД

м. Львова (1000 штатних ліжок, 2000 р.). Контрольна перевірка МКЛШД
показала, що у ВТ лікарні зберігався значний надлишок (38%) доз першої
та другої групи ЕМ від визначеної тижневої потреби, а деяких груп крові
взагалі не було. Такий стан з використанням компонентів донорської крові
свідчить, що значні надлишки ЕМ списуються за терміном придатності, а в
цей же час не вистарчає ЕМ інших груп.

Ефективність застосування даної методики у МКЛШД за період 2000-2003 рр.
представлені в табл. 3. Як видно з таблиці 3, маємо зниження у 2 рази
утилізації ЕМ у 2003 р. порівняно з 2000 р. та зменшення потреби у
донорах на 8,2%. У Дрогобицькій міській лікарні списання ЕМ у 2003 р. по
відношенню до 2000 р. зменшилось на 2,9% і становило 0,6%, не дивлячись
на зростання кількості донорів та збільшення більше ніж у 2 рази
виробництва ЕМ.

Методом вибору може бути розрахунок добового запасу компонентів крові
згідно групової та резус належності для надання невідкладної
гемотрансфузійної допомоги.

Таблиця 3

Ефективність застосування методики розрахунку тижневої потреби в ЕМ
Міської

комунальної лікарні швидкої допомоги м. Львова (2000-2003 рр.)

Рік Кількість донорів (осіб)

Абс. число

%

Заготовлено ЕМ (л) Списано ЕМ (л)

Абс. число

% утиліза-ції

%

зниження

утилізації у порівняні з 2000 р.

2000 2212 100 408,5 38,4 9,4 —

2001 2117 — 4,3 375,1 21,7 5,7 3,7

2002 2055 -7,1 376,3 18,4 4,8 4,6

2003 2032 -8,2 359,2 16,7 4,6 4,8

Забезпеченість біопрепаратами плазми крові лікувальних закладів України.
ЗСК України виробляють значну кількість найменувань біопрепаратів плазми
крові: альбумін; антигемофільний препарат – кріопреципітат; препарати
імунологічної дії – імуноглобуліни: протистафілококовий, протигрипозний,
протиправцевий, протирезусний, людський нормальний, протизапальної дії –
полібіолін. Потреба ЛЗ у препаратах плазми крові за прогнозами ВООЗ у
світі в найближчі роки буде зростати щорічно на 15-20%. Аналіз
виробництва ЗСК України біопрепаратів плазми крові у 2003 р. показав, що
спад виробництва біопрепаратів становить в середньому 48,7% показника
1994 р. (табл. 4). Таке падіння виробництва біопрепаратів має об’єктивні
причини. До них відносяться: зниження кількості донорів, об’єму
заготівлі імунної та СЗП, значна кількість якої видається в ЛЗ для
трансфузії і, як наслідок, зменшення переробки плазми на біопрепарати,
що обумовлює недостатню забезпеченість ЛЗ біопрепаратами.

Таблиця 4

Виробництво біопрепаратів плазми крові ЗСК України у 1994 та 2003 рр.

Найменування препаратів Од. виміру 1994 2003 % зниження

Розчин альбуміну 10% тис. л 35,5 16,9 52,4

Кріопреципітат тис. доз 115,6 69,0 40,3

Полібіолін тис. доз 114,7 65,4 42,9

Гаммаглобулін антистафілококовий тис. доз 98,4 27,2 73,3

Гаммаглобулін протиправцевий тис. доз 5 3,1 38,0

Гаммаглобулін людський нормальний тис. доз 20,9 20,3 2,8

Гаммаглобулін протигрипозний гамаглобулін тис. доз 21,3 3,9 81,7

Гаммаглобулін антирезусний гамаглобулін тис. доз 23,2 9,6 58,6

Сучасна практика трансфузійної терапії показує, що проблема забезпечення
компонентами та біопрепаратами крові ЛЗ та населення України напряму
залежить від економічного стану та фінансових можливостей держави.
Забезпеченість населення біопрепаратами плазми крові відображено у табл.
5.

Таблиця 5

Забезпеченість населення України біопрепаратами плазми 1994-2003 рр.

Роки Забезпеченість на 10 тис населення

розчин альбуміну 10%, л

кріопре-ципітат,

доз

полібіолін,

г

Імуноглобуліни, доз

антистафілококовий

протиправцевий

антирезус людський нормальн.

проти-грипозн.

1994 6,8 22,3 22,1 19,0 1,0 4,5 2,9 4,1

1995 6,5 20,6 20,4 19,0 1,2 3,6 4,1 3,8

1996 5,9 17,7 19,2 13,7 1,2 2,6 5,7 1,2

1997 4,4 15,8 17,4 10,4 0,8 2,8 3,8 2,8

1998 3,7 14,9 17,6 10,5 0,8 1,7 3,3 2,0

1999 3,4 14,4 13,8 7,8 0,5 1,9 4,0 2,5

2000 3,5 15,3 14,0 6,1 0,5 1,8 3,5 3,2

2001 3,7 15,1 14,4 6,8 0,5 1,7 4,0 2,4

2002 3,6 14,4 14,4 5,8 0,6 2,2 3,7 2,0

2003 3,6 14,6 13,8 5,7 0,7 2,0 4,3 1,9

Необхідно відзначити нерівномірне забезпечення регіонів України такими
препаратами плазми крові, як антирезусний гамаглобулін (виготовляється в
11 ОСПК), протиправцевий гамаглобулін (виготовляється у 5 ОСПК),
імуноглобулін людський нормальний (виготовляється у 8 СПК),
протигрипозний гамаглобулін (виготовляється у 8 ОСПК). Деяких препаратів
плазми крові не вистачає для задоволення потреб ЛЗ та населення, серед
них альбумін та кріопреципітат. Згідно з нормами ВООЗ, в Україні
необхідно виготовляти щорічно 200 кг альбуміну на 1млн. населення.
Потреба України в цьому препараті забезпечена лише на 24,6%.

?

?

t ? U

Ue

B

r

t

v

???v

x

z

|

~

?

?

?

E

I

r t ? U

b

???b

Ue

TH

???d‹f‹?‹u‹S44

O

S44

O

S4

O

`??

`??

E??

O

??????.?0?6?>?D?L??mmmm

O

O

O

A

O

A

O

A

O

????l?????????

$

O

n

$

O

$Ifa$ XnZn

$

O

$Ifa$ ?n¬n

$

O

$Ifa$ uenthn

$

O

$Ifa$ LoNo

$

O

$Ifa$ ?o?o

$

O

$Ifa$ ioio

O

$Ifa$ o

$

O

$Ifa$ ?o?o

okd

??????????філію у стаціонарних умовах (з розрахунку на 21 ліжко-день)
складає близько 10 тис. грн. при використанні вітчизняного
кріопреципітату або антигемофільної плазми.

Для забезпечення амбулаторного лікування хворих на легку та помірно
тяжку форму гемофілії необхідно в середньому 150 доз кріопреципітату на
рік на 1 хворого, відповідно вартість лікування одного хворого становить
5,4 тис. грн. При застосуванні препаратів ф. VIII імпортного виробництва
вартість лікування хворих на гемофілію збільшується у 2-3 рази.

Необхідно зазначити, що лише 2 препарати плазми крові (10% розчин
альбуміну, полібіолін) із 14 найменувань компонентів та біопрепаратів,
які випускаються ЗСК України є вірусінактивованими, інші 12 препаратів є
вірус небезпечними і згідно Фармакопеї не являються лікарськими
засобами.

Передтестове анкетування донорів та ефективність застосування. Сьогодні
в Україні особливо гостро стоїть питання інфекційної безпеки компонентів
та біопрепаратів плазми крові. Концептуальний підхід до вирішення
проблеми повинен бути комплексним – від якісного відбору донорів аж до
трансфузій вірусбезпечних компонентів та вірусінактивованих
біопрепаратів плазми. Початок такого підходу закладено у підборі та
медичному обстежені донорів і обов’язковій імунізації активних донорів
проти гепатиту В, яка буде сприяти зменшенню кількості вірусоносіїв
серед них. Слід підкреслити необхідність впровадження в ЗСК методику
передтестового обстеження донорів за допомогою анкети-опитувальника.
Апробація розробленої і запропонованої нами анкети (Журнал гематології
та трансфузіології. — 2003. — №2) проводилось в 4 ЗСК м. Львова. Анкета
складається з питань, які відповідають вимогам європейських стандартів
щодо відбору донорів крові. У проведеному передтестовому анкетуванні
взяло участь 1000 осіб, які виявили бажання здати кров. За результатами
анкетування від виконання донорських функцій було відсторонено 24,6%
осіб, що на 10,6% більше, ніж при проведенні звичайного опитування під
час медичного огляду такої ж кількості донорів. Аналіз результатів
анкетування показав низку негативних явищ у донорстві. До основних
відноситься:

а) низький рівень участі у донорстві кадрових донорів та високий
відсоток донорів-родичів (98,2%); б) із структури донорських кадрів
випала категорія донорів резерву; в) 4,6% населення бере участь у
донорстві без постійного місця праці та проживання;г) низький рівень
участі у донорстві жінок (1,8%); д) значна міграція донороспроможного
населення (10,7%) за межі держави, в тому числі у країни, несприятливі
щодо пріонної та інших інфекцій; є) розповсюдження шкідливих звичок
серед донороздатного населення (вживання алкоголю перед кроводачою –
3,8%); ж) низький рівень підготовки медичним персоналом ЛЗ
донорів-родичів (вживання жирної їжі менше ніж за 4 год. до кроводачі –
4%) перед їх направленням в ЗСК для кроводачі.

Реформування служби крові України. В Україні всі ЗСК (крім Сумського
обласного донорського центру, який працює на госпрозрахунку) знаходяться
на державному фінансуванні, яке із року в рік не задовольняє потреби
служби крові. Так, фінансування служби крові з розрахунку на 1 жителя
України у 1997 р. становило 0,70 грн., у 1999 р. – 0,68 грн., у 2002 р.
– 0,80 грн., у 2003 р. – 0,88 грн.

В даний час існуюча структура служби крові України з її засобами
заготівлі та переробки крові не здатна забезпечити потребу ЛЗ у
високоефективних вірусінактивованих компонентах крові та препаратах
плазми крові, які б відповідали міжнародним та європейським стандартам.

Прийняття концепції переоснащення усіх обласних ЗСК України новим
сучасним технологічним обладнанням потребує значних валютних коштів
(технологічне обладнання для випуску препаратів плазми крові в Україні
не виготовляється), виділення яких на даному етапі є проблематичним.
Заходи, щодо реорганізації служби крові в сучасних економічних умовах на
нашу думку, повинні мати наступні напрямки:

Перший – це створення 6 обласних плазмоцентрів служби крові (ОПЦСК) на
базі діючих ОСПК з щорічним об’ємом заготівлі 20 тон свіжозамороженої
плазми кожен.

Заготовлена СЗП, після проведеної карантинізації буде використана для
виробництва біопрепаратів. Для забезпечення заготівлі такої кількості
плазми необхідно залучити 2000 кадрових донорів плазми у кожному ОПЦСК,
поширеність інфекцій серед яких у 2 рази менша, ніж у донорів резерву.
Бажано, щоб донори плазми проживали в місті, де розташована ОСПК, що
пов’язано з вирішенням проблеми їх прибуття до ЗСК для плазмодачі та на
повторне тестування по закінченню терміну карантинізації плазми.

Робота ЗСК з кадровими донорами плазми повинна проводитись на договірних
умовах, в яких необхідно визначити: питання медичного обстеження,
страхового забезпечення на випадок компенсації за непередбачене
погіршення стану здоров’я донора або смерть, пов’язану з виконанням
донорських функцій, проведення безкоштовних профілактичних щеплень проти
гепатиту В, періодичність та об’єм плазмодач, розмір грошової
компенсації за плазмодачу тощо.

Заготівлю донорської плазми необхідно проводити виключно методом
плазмаферезу з використання автоматичних фракціонаторів крові.

Розгортання відділення карантинного зберігання донорської плазми в ОСПК
терміном 4-6 місяців та його використання для кріоконсервування
клітинних компонентів донорської та аутологічної крові методами,
розробленими в Інституті патології крові та трансфузійної медицини АМН
України (Львів) та Інституті гематології та трансфузіології АМН України
(Київ) з терміном зберігання 2 роки, значно покращить їх використання в
ЛЗ, вирішить питання з дефіцитними групами крові, зменшить об’єми
утилізації та потребу у донорських кадрах.

При організації ОПЦСК обов’язковим є запровадження комп’ютерного обліку
доз донорської крові, її компонентів та штрихового коду кожного зразка
дози СЗП від конкретного донора з метою недопущення використання пула
плазми у випадку позитивних контрольних тестових результатів. За нашими
попередніми підрахунками вартість обладнання одного ОПЦСК буде становити
– 8 147 400 грн.

Перепрофілювання МСПК у міські донорські центри (МДЦ) – філії ОПЦСК,
основними завданнями яких була б заготівля високоякісної СЗП та ЕМ,
забезпечення лікувальних закладів міста (району) компонентами і
біопрепаратами донорської крові.

Другий напрямок – реорганізація служби крові України (рис. 3).

Рис. 3. Проект нової структури служби крові України

Елементами нової структури служби крові можуть бути:

І. Створення мобільної системи управління по вертикалі безпосередньо ЗСК
України (із збереженням за ними основних функціональних завдань), яка б
включала організацію консорціуму “Служба крові України”, в який увійдуть
ЗСК областей, АР Крим, як юридичні особи. Створиться орган, який зможе
проводити єдину політику в службі крові, професійно інформувати Уряд
України про стан справ, ставити питання перед владою з вирішення проблем
служби крові та трансфузійної медицини, відстоювати інтереси донорів та
фахівців, що працюють в ЗСК. Оперативно управляти запасами компонентів
та препаратів донорської крові, впроваджувати нові технології з
заготівлі і переробки крові, керувати підготовкою кадрів. Консорціум
буде органом супроводу з виконання Державної програми розвитку служби
крові та державного замовлення.

Організація єдиної системи управління (Консорціуму), в свою чергу
дозволить: ліквідувати дисбаланс між виробництвом і потребою в регіонах
України компонентів донорської крові та біопрепаратів плазми; створити
банк компонентів крові і стратегічний запас біопрепаратів крові на
випадок екстремальних ситуацій, техногенних катастроф тощо.

ІІ. Організація Центра з переробки плазми крові (ЦППК), який забезпечить
значну кількість лікувальних закладів України високоякісним альбуміном,
внутрішньовенними імуноглобулінами, факторами згортання крові тощо. За
нормативами ВООЗ для забезпечення ЛЗ біопрепаратами плазми крові в
Україні щорічно потрібно переробляти до 416 тон плазми. За останні роки
ЗСК України заготовляють до 180 тон плазми на рік.

На даному етапі достатньо мати в Україні 1 ЦППК з об’ємом переробки
плазми 120-150 тон з перспективою нарощування потужності переробки
плазми до 200 тон на рік. Альтернативою ЦППК можуть бути функціонуючі на
Україні державні підприємства з виробництва бактерійних препаратів
“Біофарма” (Київ) або “Біолек” (Харків), які виробляють деякі препарати
плазми крові, за умови переоснащення сучасним обладнанням та
впровадженням новітніх технологій розрахованих на переробку 120-150 т
донорської плазми щорічно. Задачею ЦППК буде доставка власним
рефрижераторним транспортом СЗП із ОПЦСК та поставка готової продукції
до ЗСК України.

ІІІ. Організація Інформаційно-аналітичного центру буде сприяти:
оперативному управлінню запасами компонентів та біопрепаратами
донорської крові; створенню Державного реєстру осіб групи ризику з метою
недопущення їх до виконання донорських функцій у будь-якому регіоні
України. На сьогодні єдиним захистом в Україні є недопущення до
донорства осіб, які проживають в іншій області, що негативно впливає на
загальний розвиток донорства; проведенню аналізу роботи ОПЦСК, ОСПК, ЦК,
ЦППК та розробці разом з профільними НДІ АМН України рекомендацій щодо
впровадження в лікувальну практику (хірургія, акушерство та гінекологія,
гематологія, педіатрія тощо) сучасних принципів та програм
гемокомпонентної терапії.

ІV. Створення Асоціації лікарів служби крові України з функціями
обов’язкової участі в ліцензуванні ЗСК та проведенні атестації фахівців
дозволить не тільки підвищити їх професійний рівень, об’єднати єдиною
метою, завданнями і обов’язками, а також захистити юридично і значно
підняти авторитет служби крові.

V. Створення громадської організації “Національна асоціація донорів
України” (НАДУ) буде сприяти залученню населення до донорства. НАДУ
повинна мати дворівневу структуру. Перший рівень НАДУ – НДІ, які мають
розробляти проблеми з організації донорства, проводити соціальні
дослідження, давати рекомендації та прогностичні висновки про можливість
участі різних верств населення у добровільному донорському русі;
рекомендувати науково обгрунтовані нові ефективні методи пропаганди
донорства та впроваджувати їх в роботу ЗСК. Другий рівень – філії НАДУ
при республіканській, обласних, міських ЗСК, які разом з державними
органами самоврядування, працівниками ЗСК, медичними навчальними та
лікувальними закладами повинні залучати до добровільного безкоштовного
донорства широкі верстви населення шляхом організації та проведення
масових заходів з використанням різних технічних засобів пропаганди.

Третій напрямок – науково-виробничий, який дозволить проводити: розробку
та впровадження в ЗСК нових гемоконсервантів; наукові дослідження з
позбавлення крові групових антигенних властивостей; розробку нових
препаратів для проведення інфузійно-трансфузійної терапії; запровадження
визначення у донорів еритроцитного Келл (К) антигену як найбільш
реактогенного фактору та відмови від трансфузії еритроцитів
Келл-позитивних донорів; запровадження у виробництво нових технологій по
випуску гама-глобулінів спрямованої дії для внутрішньовенного введення
та вдосконалення існуючих і розробки нових методів вірусінактивації
компонентів та препаратів крові; розробку методів одержання
моноклональних рекомбінантних препаратів плазми (факторів VII, VIII,
IX); впровадження в хірургічну лікувальну практику сучасних
кровозберігаючих методів; удосконалення випуску крово-, плазмозамінників
на основі оксиметилкрохмалю.

ВИСНОВКИ

В роботі вирішена актуальна наукова задача, яка стосується визначення
відповідності розвитку служби крові України потребам забезпечення
лікувальних закладів компонентами та препаратами донорської крові і на
її основі розроблено комплексний підхід реорганізації служби крові
України та можливість власного промислового виробництва високоефективних
вірусбезпечних препаратів плазми крові.

1. В результаті проведених досліджень встановлено, що стан служби крові
України в сучасних соціально-економічних умовах характеризується:

– спадом кількості донорів крові та плазми (у 2003 р. до показників 1994
р. на 52,5%), зумовленим соціальними та економічними умовами,
відсутністю громадської організації донорів та чіткої державної
концепції розвитку донорства;

– доволі низьким рівнем заготівлі донорської крові (8,8 мл на одного
жителя при нормативі ВООЗ 12-15 мл);

– менше від потреби рівнем заготівлі плазми крові, що складає 40,8% (176
т при нормативі ВООЗ – 416 т), з якої тільки 15% отримується сучасним
методом плазмаферезу внаслідок недостатнього забезпечення закладів
служби крові сучасним устаткуванням;

– низьким рівнем використання плазми крові (50,4%) для виробництва
біопрепаратів, решту (49,6%) видається у лікувальні заклади для
трансфузій;

– спадом продукції біопрепаратів плазми крові (альбуміну,
кріопреципітату, імуноглобулінів спрямованої дії тощо), забезпеченість
якими становить 40% від потреби;

– відсутністю біопрепаратів плазми крові для внутрішньовенного
застосування та рекомбінантних препаратів для лікування коагулопатій, що
зумовлено відсутністю власного промислового виробництва.

2. Встановлено, що високий показник утилізації донорської крові (5,5%)
пов’язаний, перш за все, з її інфікуванням у зв’язку з поширеністю
носіїв інфекцій серед осіб, що мають бажання здати кров, що вимагає
проведення запропонованого нами передтестового анкетування донорів, яке
дозволило б відсторонити значну кількість осіб (24,6%) та значно
зменшити витрати на проведення скринінгу донорської крові.

3. Показано, що в лікувальних закладах недостатньо використовується
еритроцитна маса, методи зберігання якої в Україні залишаються
недосконалими, внаслідок чого значна її частина (80 т на суму 6,4 млн.
грн.) щорічно утилізується. Поліпшення ситуації може бути досягнуто за
рахунок корекції річної нормативної потреби в компонентах донорської
крові на одне профільне ліжко і застосування запропонованої методики
розрахунку тижневої і добової потреби лікувального закладу в
компонентах, що дозволяє зменшити утилізацію еритроцитної маси принаймні
вдвічі.

4. Доведено, що діюча система служби крові України з її організацією
виробництва біопрепаратів, з використанням напівзаводських застарілих
технологій, не здатна забезпечити потреби лікувальних закладів
високоефективними, вірусбезпечними біопрепаратами плазми крові і
потребує реорганізації, до першочергових завдань якої відносяться:

– створення Центру з переробки донорської плазми (120-150 т на рік) на
біопрепарати;

– перепрофілювання 6 обласних станцій переливання крові України (із 27
існуючих) в Обласні плазмоцентри служби крові (з об’ємом заготівлі
120-150 т плазми на рік), міські СПК – в Міські донорські центри – філії
Обласних плазмоцентрів служби крові;

– розгортання в закладах служби крові спеціалізованих відділень
карантинного зберігання запасів СЗП та кріоконсервації ЕМ;

– вдосконалення системи управління закладами служби крові за рахунок
створення консорціуму “Служба крові України”, інформаційно-аналітичного
центру з реєстрацією осіб, відсторонених від донорства, Національної
асоціації донорів України з повноваженнями активного залучення населення
до донорства;

– поліпшення фінансового, матеріального та технічного забезпечення інших
обласних та міських ЗСК, забезпечення їх сучасними технологіями
заготівлі, зберігання і переробки донорської крові.

5. Існуюча нормативно-правова база у сфері регулювання служби крові, яка
створена протягом 1991-2002 рр., дозволяє провести рекомендовані нами
організаційні і структурні зміни, спрямовані на поліпшення роботи служби
крові України та успішне завершення виконання “Програми розвитку
донорства крові та її компонентів на 2002-2007 роки”.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

Результати проведеного наукового дослідження дозволяють нам
запропонувати для втілення в практику діяльності служби крові України
практичні рекомендації та шляхи реалізації запропонованої нами структури
функціонування служби крові, що, в свою чергу, дозволить покращити
забезпечення лікувальних закладів високоякісними, вірусбезпечними
компонентами та біопрепаратами плазми крові. Для цього необхідно:

1. Кабінету Міністрів України:

– увійти з пропозицією до Верховної ради України щодо внесення змін до
“Бюджетного Кодексу України”, надання Статусу самостійних державних
фінансових суб’єктів господарювання республіканській СПК АР Крим та
обласним закладам служби крові з їх філіями у містах з правом створення
загальноукраїнського консорціуму “Служба крові України”;

– прийняти постанову Кабінету Міністрів про створення 6 обласних
плазмоцентрів служби крові та будівництва Центра (заводу) з промислової
переробки плазми крові на біопрепарати.

2. Міністерству охорони здоров’я України:

– розробити “Положення про консорціум “Служба крові України” та
“Положення про обласний плазмоцентр служби крові”, які акумулювали б в
собі юридично-правовий, виробничий, фінансовий Статус з організації
донорства, заготівлі донорської крові, її компонентів та біопрепаратів;

– створити єдиний Інформаційно-аналітичний центр служби крові, який би
поєднував: державний реєстр осіб групи ризику з метою недопущення їх до
виконання донорських функцій у будь-якому регіоні України,
медико-статистичну, фінансову інформацію з однаковими вхідними і
вихідними параметрами та стандартами обробки даних, єдину
нормативно-довідкову систему, систему обміну інформацією, сформовані
фінансово-економічні нормативи з виробництва компонентів та
біопрепаратів плазми крові та оперативне управління запасами компонентів
та біопрепаратів донорської крові.

– розробити Положення про громадську організацію “Національна асоціація
донорів України”, основною задачею якої буде масове залучення населення
до донорства та активна співпраця з Національними федераціями
добровільних донорів інших країн та Міжнародною федерацією організацій
донорів крові (МФОДК-FTODS);

– створити громадську організацію “Асоціація лікарів служби крові
України” з філіями в обласних ЗСК з основними завданнями – участю у
ліцензуванні ЗСК та атестації фахівців.

3. Науково-дослідним інститутам АМН України:

– розробити Державні стандарти діяльності служби крові та стандарти
лікування із застосуванням компонентів та біопрепаратів донорської
крові;

– розробити та затвердити державну наукову програму з виробничої та
клінічної трансфузіології, у якій передбачити розробку нових
гемоконсервантів, крово-, плазмозамінників, біопрепаратів плазми крові,
гамаглобулінів для внутрішньовенного введення, методів вірусної
інактивації компонентів та біопрепаратів крові, моноклональних
рекомбінантних препаратів (факторів VII, VIII, IX) для лікування
коагулопатій.

4. Міністерству охорони здоров’я АР Крим, Управлінням охорони здоров’я
обласних, міських, районних державних адміністрацій:

– запропонувати систему договірних взаємовідносин закладів служби крові
(надавачів медичних послуг) з органами місцевого самоврядування
(замовниками медичних послуг);

– розробити систему рейтингових оцінок діяльності обласних та міських
закладів служби крові з використанням моделей кінцевих результатів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Новак В.Л., Гриза П.В., Лучанко П.І. Донорство в Україні. Проблеми,
реальність, перспективи розвитку // Вісник наукових досліджень. – 2001.
— №4 (24). — С. 60-62. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та
аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

2. Новак В.Л., Гриза П.В., Чугрієв А.М. Імунне донорство. Виробництво та
забезпеченість населення імунними препаратами плазми крові в 1991-2000
рр. // Вісник наукових досліджень. – 2001. — № 3 (23). — С. 8-12.
Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів
дослідження, підготовка до публікації.

3. Новак В.Л., Гриза П.В., Вільхова Т.К. Інфекційна безпека донорської
крові та шляхи її досягнення // Інфекційні хвороби. – 2001. — №3. — С.
5-10. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів
дослідження, підготовка до публікації.

4. Новак В.Л., Гриза П.В. Автодонорство. Сучасні погляди на
автогемотрансфузію компонентів крові // Український журнал екстремальної
медицини ім. Г.О. Можаєва. – 2001. — Т. 2, №4. — С. 5-10. Дисертанту
належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження,
підготовка до публікації.

5. Веретка Б.М., Гриза П.В. Державний контроль за якістю препаратів
крові та кровозамінників: проблеми та шляхи вирішення // Український
журнал гематології та трансфузіології. – 2001. — №2 (1). — С. 42-45.
Дисертанту належить статистична обробка та аналіз матеріалів
дослідження, підготовка до публікації.

6. Гриза П.В., Лучанко П.І. Пропаганда донорства – актуальність
сьогодення // Вісник наукових досліджень. – 2002. — №2 (27). — С. 20-22.
Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів
дослідження, підготовка до публікації.

7. Новак В.Л., Гриза П.В. Служба крові в Україні: структура та шляхи
реформування // Охорона здоров’я України. – 2002. — №3-4. — С. 81-85.
Дисертанту належить ідея та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до
публікації.

8. Гриза П.В., Новак В.Л., Мосейчук В.І. Діагностика та профілактика
трансмісивних інфекцій у донорстві крові, її компонентів та виготовлених
з них препаратів // Інфекційні хвороби. – 2003. — №3. — С. 52-56.
Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів
дослідження, підготовка до публікації.

9. Гриза П.В., Лучанко П.І. Карантинізація свіжозамороженої плазми в
закладах служби крові України. Проблеми. Шляхи вирішення // Вісник
наукових досліджень. – 2004. — №1 (34). — С. 48-51. Дисертанту належить
ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка
до публікації.

Статті в інших наукових виданнях:

10. Гриза П.В. До профілактики знепритомлень у донорів крові //
Матеріали III Українського з’їзду гематологів і трансфузіологів. — Суми,
1995. — С. 6.

11. Вільхова Т.К., Гриза П.В., Чернет О.М. Проблема безпеки донорської
крові // Матеріали наук.-практ. конф. “Безкровна хірургія. Сучасна
концепція гемотрансфузійної терапії”. – Житомир, 2001. — С. 44-47.

12. Новак В.Л., Гриза П.В. Использование автодонорства в лечебной
практике на Украине // Проблемы гематологии и переливания крови. – 2001.
— №3. — С. 58.

13. Новак В.Л., Гриза П.В. Актуальные вопросы донорства в Украине //
Проблемы гематологии и переливания крови. – 2001. — №3. — С. 59.

14. Новак В.Л., Качоровський Б.В., Гриза П.В., Новак О.П., Прокоп-чук
С.Ю. Сучасні принципи клінічної трансфузіології // Матеріали IX конгресу
СФУЛТ. – Луганськ, 2002. — С. 431.

15. Гриза П.В., Новак В.Л. Якісно нова модель служби крові України //
Матеріали наук. практ. конф. “Управління охороною здоров’я”. – Львів,
2003. — С. 114-115.

16. Гриза П.В., Мосейчук В.І. Медико-соціальні аспекти профілактики
трансмісивних інфекцій у донорстві крові та її компонентів // Матеріали
наук.-практ. конф. “Управління охороною здоров’я”. – Львів, 2003. — С.
45-46.

17. Новак В.Л., Гриза П.В., Орлик В.В. Гемотрансфузионная терапия:
прошлое и настоящее // Материалы V съезда гематологов и трансфузиологов
Республики Беларусь. – Минск, 2003. — Т.1. — С. 365-368.

18. Гриза П.В. Служба крові України. Шляхи вдосконалення // Матеріали Х
конгресу СФУЛТ. — Чернівці, 2004. — С. 638-639.

АНОТАЦІЯ

Гриза П.В. Забезпеченість лікувальних закладів компонентами і
біопрепаратами донорської крові та обгрунтування реорганізації служби
крові України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.02.03 – соціальна медицина. – Національний медичний
університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2005.

В дисертації викладений матеріал розвитку донорства в світі і в Україні.
Представлений аналіз діяльності служби крові України за 1994-2003 рр.
Показана невідповідність розвитку служби крові України потребам
забезпечення лікувальних закладів (ЛЗ) в компонентах та препаратах
донорської крові. Визначені нормативні розрахунки потреби в компонентах
донорської крові на одне профільне ліжко виходячи з вимог сучасної
компонентної гемотерапії. Необхідність впровадження сучасних методик
розрахунків потреб ЛЗ в компонентах донорської крові для створення
тижневих запасів компонентів крові з метою більш раціонального їх
використання та зменшення утилізації. Запровадження в ЗСК України
передтестового анкетування донорів з метою підвищення якості підбору їх
до виконання донорських функцій. Обгрунтована потреба реорганізації
служби крові України та можливість запровадження власного виробництва
високоефективних вірусбезпечних препаратів плазми крові.

Ключові слова: служба крові, структура, донорство, компоненти крові,
препарати плазми крові, запаси крові.

АННОТАЦИЯ

Гриза П.В. Обеспечение лечебных учреждений компонентами и биопрепаратами
донорской крови и обоснование реорганизации службы крови Украины. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.02.03 – социальная медицина. – Национальный медицинский
университет имени О.О. Богомольца, Киев, 2005.

В диссертации рассмотрены проблемы развития донорства в мире и на
Украине. Проанализирована деятельность службы крови Украины за период
1994-2003 гг. Показано несоответствие развития службы крови потребностям
лечебных учреждений (ЛУ) в обеспечении их компонентами и биопрепаратами
плазмы крови. Определены нормы расходования компонентов донорской крови
на одну специализированную кровать исходя из современных требований
компонентной гемотерапии. Внедрение в лечебные учреждения Украины
современных методик расчетов недельных и суточных запасов компонентов
донорской крови с целью их рационального использования и уменьшения
утилизации.

Применение в учреждениях службы крови Украины предтестового
анкетирования доноров с задачей более качественного подбора к выполнению
ими донорских функций.

Обоснована необходимость усовершенствования существующей модели
функционирования службы крови Украины. Элементами такой модели могут
быть:

1. Организация Центра промышленной переработки плазмы крови (ЦППК),
который улучшит обеспечение лечебных учреждений Украины более
качественными биопрепаратами. На первом этапе достаточно иметь 1 ЦППК с
объемом переработки плазмы 120-150 т в год с перспективой наращивания
мощностей переработки до 200 т.

2. Создание отделения криоконсервирования компонентов крови и
карантинизации донорской плазмы (сроком 4-6 мес.) на областных СПК
(ОСПК) взамен отделения фракционирования плазмы. Обязательное
использование в отделении криоконсервирования клеточных компонентов
крови и карантинизации донорской плазмы компьютерного учета доз и
штрих-кода каждой дозы с целью исключить возможность трансфузии без
учета результатов повторного исследования на трансмиссионные инфекции по
окончанию периода карантинизации.

3. Перепрофилирование 6 ОСПК в Областные плазмацентры службы крови,
другие городские СПК – в городские донорские центры, филиалы областных
плазмацентров, задачей которых была бы заготовка плазмы для переработки
на биопрепараты и обеспечение лечебных учреждений Украины компонентами и
биопрепаратами донорской крови.

4. Организация мобильной системы управления по вертикали учреждениями
службы крови, которая бы включала:

– создание консорциума “Служба крови Украины”, в состав которого войдут
областные СПК как юридические особы. Консорциум будет проводить единую
политику в службе крови Украины, оперативно управлять запасами
компонентов и препаратов донорской крови, внедрять новые технологии
заготовки и переработки крови, руководить подготовкой кадров. Консорциум
будет органом сопровождения исполнения Государственной программы
развития службы крови Украины.

5. Создание общественной организации “Ассоциация врачей службы крови
Украины” с функциями обязательного участия в лицензировании учреждений
службы крови, проведения аттестации специалистов службы крови.

6. Организация Информационно-аналитического центра будет способствовать:
оперативному управлению запасами компонентов и препаратов донорской
крови, оперативному учету лиц повышенного риска, с задачей не допустить
их к выполнению донорских функций в любом регионе страны. Вести:
медико-статистическую, финансовую информацию с одинаковыми входящими и
выходящими параметрами, стандартами обработки данных, систему обмена
информацией и т.п.

7. Создание общественной организации “Национальная ассоциация доноров
Украины” (НАДУ) будет способствовать привлечению населения к донорству.
НАДУ должна иметь 2 уровня. Первый уровень НАДУ – НИИ, которые должны
включать в планы НИР работы по организации донорства, проводить
социологические исследования, давать рекомендации и прогностические
заключения о возможности участия различных слоев населения в донорстве;
разрабатывать эффективные методы пропаганды донорства. Второй уровень –
филиалы НАДУ на республиканской, областной, городской СПК, ЦК, отделении
трансфузиологии ЛУ с единой задачей привлечения различных слоев
населения к безвозмездному донорству с использованием различных методов
агитации и поощрения доноров.

Ключевые слова: служба крови, структура, донорство, компоненты крови,
препараты плазмы крови, запасы крови.

SUMMARY

Gryza P.V. Provision of medical institutions with donor blood components
and biopreparations motivation of Ukrainian Blood Service
Reorganization. – Manuscript.

Thesis for scientific degree of candidate of medical sciences on
speciality 14.02.03 – Social medicine. – National Medical University by
О. Bohomolets, Kyiv, 2005.

In this PhD thesis problems of development of donor service are compared
in the world and in Ukraine. The activity of hematological and
transfusiological establishments in Ukraine during 1994 — 2003 was
analyzed. The lack of conformity of development of blood service in
Ukraine to the needs of its medical institutions in providing them with
blood components and medications obtained from plasma is shown. Modern
requirements in components of donor’s blood per one hematological
hospital bed are grounded. The necessity of improvement of present
hematological and transfusiological structure in Ukraine, as well as the
possibility of home production of high-effective virus-free preparations
of blood plasma are also substantiated. The calculations for a week
supplies of medical institutions by donor’s blood components with the
purpose of their rational use and the ways for reduction of their
utilization are conducted on the basis of modern methods. The
introduction in hematological and transfusiological institutions of
Ukraine of questionnaire of donor’s anamnesis for higher quality
selection of donors for implementation of their functions was proposed.

Key words: transfusiology, donors, blood components, plasma medications,
supplies of blood.

Таблиця 1

Програма, обсяг та методи дослідження

АМН

України

Консорціум “Служба крові України”

МОЗ

України

АМН

Інститут патології крові та трансфузійної медицини

Львів

СПК

відомчих

установ

Обласні

плазмо-центри (ОПЦСК)

Асоціація

лікарів

служби крові

крові

АМН

Інститут

гематологіїі

трансфузіології

Київ

Міські донорські

центри

(ф.ОПЦСК)

Інформа-

ційно

аналітич-

ний

центр

НАДУ

Центр з переробки плазми крові

120-150 тон/рік

Похожие записи