НАЦІОНАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД ІМЕНІ М.М. ГРИШКА

НАН УКРАЇНИ

Х Р А Б Р А СВІТЛАНА ЗБІГНІВНА

УДК 633.88(477.84):504.062.2

Дикорослі лікарські рослини тернопільської області (еколого–ценотичні
особливості, ресурси та раціональне використання)

03.00.05 – ботаніка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі методики викладання біології Тернопільського
національного

педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка

Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор Черняк Володимир
Максимович

завідувач кафедри садово-паркового господарства і
ботаніки Білоцерківського державного аграрного університету

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Байрак Олена
Миколаївна,

заступник директора з наукової роботи наукового центру
екомоніторингу та біорізноманіття мегаполісу НАН України

кандидат біологічних наук, старший науковий
співробітник Мінарченко Валентина Миколаївна

завідувач лабораторії рослинних ресурсів інституту
ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України

Захист відбудеться 8 лютого 2008 року о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.215.01 при Національному ботанічному
саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 01014 Україна, м. Київ,
вул. Тімірязєвська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного ботанічного
саду імені М.М. Гришка НАН України (01014 Україна, м. Київ,
вул. Тімірязєвська, 1).

Автореферат розісланий 4 січня 2008 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук
Н.І. Джуренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збереження біологічної різноманітності – одна з
глобальних і складних проблем сучасності. Інтенсивна трансформація
навколишнього природного середовища під впливом діяльності людини
призводить до порушення еколого-ценотичного балансу фітосистем,
збіднення фіторізноманіття, виснаження природних ресурсів цінних видів
рослин.

Нині накопичена велика кількість різнопланової інформації з флори,
рослинності та природних рослинних ресурсів України. Назріла
необхідність проаналізувати наявну інформацію, дослідити особливості
стану ресурсів видів дикорослих лікарських рослин в конкретних регіонах
та створити стійку і, водночас, гнучку систему управління національними
фіторесурсами. Для забезпечення збалансованого використання сировинних
ресурсів на місцевому та державному рівнях необхідно розробити наукове
обґрунтування оптимізації використання та охорони наявних рослинних
ресурсів. Досягти цього можна тільки одним шляхом – дослідження стану
ресурсів сировинних видів, розробка і впровадження рекомендацій по їх
сталому використанню з урахуванням можливостей відтворення і розробка
прогнозу стану фіторесурсів у взаємозв’язку зі змінами середовища.

Завдяки різноманітності ландшафтів та екосистем, Тернопільська область є
однією з найбагатших за фіторізноманіттям в Україні. Однак, дотепер тут
не встановлений видовий і систематичний склад дикорослих лікарських
рослин, не вивчений стан ресурсів сировинних видів, не з’ясовані
особливості формування їх ресурсного потенціалу і не розроблені наукові
основи оптимізації використання та збереження цих видів у регіоні. У
зв’язку з цим, проведення таких досліджень є актуальним серед сучасних
наукових проблем у галузі збереження навколишнього природного
середовища.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана на кафедрі методики викладання біології Тернопільського
національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка у межах
“Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні” (№
177/94-ВР) державного управління екології і природних ресурсів у
Тернопільській області протягом 1998-2005 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження природних
ресурсів видів лікарських рослин Тернопільської області та розробка
наукових основ оптимізації їх використання і збереження. Для досягнення
мети були поставлені такі завдання:

встановити видовий і систематичний склад дикорослих лікарських рослин
Тернопільської області;

дослідити еколого-ценотичну приуроченість дикорослих лікарських рослин
до різних типів фітоценозів;

визначити запаси перспективних лікарських рослин, що зростають на
досліджуваній території;

проаналізувати вплив едафічних умов на сировинну продуктивність
дикорослих лікарських рослин;

встановити терміни заготівель сировини лікарських рослин в
адміністративних районах області з урахуванням кліматичних умов регіону;

розробити рекомендації щодо оптимізації використання та збереження
дикорослих лікарських рослин у Тернопільській області.

Об’єкт дослідження: дикорослі лікарські рослини Тернопільської області.

Предмет дослідження: поширення, еколого-ценотичні особливості і ресурси
дикорослих лікарських рослин Тернопільської області.

Методи дослідження: аналітичні, ресурсні, геоботанічні, інтродукційні,
експериментальні. Еколого-ценотичні особливості та ресурси видів
лікарських рослин досліджували маршрутним і стаціонарним методами. Для
обробки результатів ресурсних досліджень застосовували статистичні
методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше встановлено видовий і
систематичний склад дикорослих лікарських рослин Тернопільської області;
проведено комплексне вивчення участі і ролі видів лікарських рослин у
фітоценозах з визначенням еколого-ценотичного оптимуму для кожного з
видів; визначено стан ресурсів сировинних видів лікарських рослин
(біологічний, експлуатаційний запас) та допустимі межі їх експлуатації;
складено картосхеми поширення лікарських рослин у межах адміністративних
районів; уперше проведено аналіз впливу едафічного фактора на сировинну
продуктивність лікарських рослин; встановлені терміни заготівель
сировини досліджуваних видів у адміністративних районах області з
урахуванням кліматичних умов регіону; розроблено науково обґрунтовані
рекомендації щодо оптимізації використання та збереження дикорослих
лікарських рослин у Тернопільській області.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі результатів
досліджень підготовлено матеріали для комплектування банку даних
регіонального кадастру дикорослих лікарських рослин Тернопільської
області. Дані про сучасний стан запасів видів лікарських рослин та
допустимі межі їх експлуатації будуть основою моніторингу ресурсів цих
видів. Наукове обґрунтування з оптимізації використання природних
ресурсів дикорослих лікарських рослин та забезпечення їх збереження
передане Державному управлінню екології і природних ресурсів у
Тернопільській області (акти впровадження додаються). Ці матеріали
використовують в науковій роботі і учбовій практиці студентів
хіміко-біологічного факультету у Тернопільському національному
педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка, просвітницькій
діяльності серед учнів, учителів і населення краю.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійній розробці і виконанні
науково-дослідної програми; збиранні, обробці та аналізі
експериментальних даних (1993-2005 рр.); у критичному аналізі
еколого-ценотичних особливостей та закономірностей сировинної
продуктивності досліджуваних видів; підготовці наукового обґрунтування з
оптимізації використання природних ресурсів дикорослих лікарських рослин
та забезпечення їх збереження.

Разом з науковим керівником виконані: вибір об’єктів і методик
дослідження, розробка структури дисертаційної роботи. За безпосередньої
участі здобувача були поповнені колекції (89 видів лікарських рослин)
аптекарських городів агробіолабораторії кафедри методики викладання
біології та Голицького біостаціонару Тернопільського національного
педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (акти впровадження
додаються).

Частина авторських матеріалів досліджень опубліковано із співавторами
(авторський внесок – 0,42 друк. арк.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертації доповідались і обговорювались на IV міжнародній конференції з
медичної ботаніки (Київ, 1997), на міжнародній науково-практичній
конференції “Ресурсознавство, колекціонування та охорона
біорізноманіття” (Полтава, 2002), на ІV міжнародній науковій конференції
молодих дослідників “Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин
і зеленого будівництва” (Тростянець, 2004), на всеукраїнській науковій
конференції “Інтродукція і акліматизація рослин на Волино-Поділлі”
(Тернопіль, 1999), на VII з’їзді всеукраїнського лікарського товариства
(Тернопіль, 2003), на звітних наукових конференціях викладачів і
студентів хіміко-біологічного факультету (Тернопіль, 1993-2005 рр.), а
також на засіданні відділу природної флори Національного ботанічного
саду ім. М.М. Гришка НАН України (2007).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 13
наукових праць; з них 5 статей у фахових наукових виданнях, що входять
до переліку ВАК України; 8 – у книгах, матеріалах всеукраїнських і
міжнародних конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 185 сторінках
машинопису, з них основний текст займає 137 сторінки. Дисертація
складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел
(266 найменувань, в тому числі 44 іноземних) і 6 додатків. Робота
містить 16 рисунків, 34 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У розділі висвітлюється історія вивчення флори, рослинності, ресурсів
видів дикорослих лікарських рослин, а також відомості з народної
медицини Тернопільської області. Виділені основні періоди вивчення
рослинного світу регіону. Перший період (від початку до кінця ХІХ ст.)
відзначався накопиченням даних про флору регіону, особливо про лікарські
рослини (В.Г. Бесcер, 1809, 1820; І. Юндзилл, 1830; А.Л. Андржиєвський,
1823, 1830, 1862, 1869). Цей період характеризується активним розвитком
фітотерапії і, відповідно, зростає інтерес до вивчення та використання
лікарських рослин. Другий період (від початку до середини ХХ ст.)
відзначився розвитком детальних флористичних досліджень Поділля і
Опілля. При цьому особливий інтерес дослідників проявлявся у
вивченні рідкісних видів рослин.

регіону і розробці рекомендацій з їх охорони (В. Шафер, 1888, 1910,
1913, 1914, 1935; С. Вердака, 1919, 1923, 1926, 1930, 1932, 1935, 1937).
Третій період (з середини ХХ ст. до 1991 р.) – період
систематично-флористичних та геоботанічних досліджень. Ботанічні
дослідження в межах регіону проводили вчені Г.А. Кузнецова (1954, 1963,
1967), Р.С. Богайчук, Г.С. Куковиця (1969), Р.С. Богайчук, Ю.Р.
Шеляг-Сосонко (1966), Р.С. Байрова., Ю.Р. Шеляг-Сосонко (1967), І.І.
Мороз (1970, 1973). Одночасно з поглибленим вивченням флори в цей
період продовжується вивчення лікарських рослин. Найбільш повні дані про
флору, у т.ч. дикорослі лікарські рослини Тернопільської області
находимо у роботах Б.В. Заверухи (1960, 1964-1966, 1976-1978, 1980-1982,
1985). Значний внесок у вивчення лікарських рослин Тернопільської
області зробили В.О. Шиманська (1960, 1961, 1963-1966, 1968, 1972,
1973, 1977, 1986, 1990, 1992), С.В. Зелінка (1974, 1976, 1977,1980,
1983, 1990), Н.В. Мшанецька (1997, 1999), О.В. Місик (1999). При цьому,
особлива увага приділялась застосуванню їх у народній медицині. Ці
дослідження є актуальними і нині.

Наші дослідження започаткували комплексний підхід до вивчення дикорослих
лікарських рослин Тернопільської області, зокрема: вивчаються їх
поширення, стан та використання природних ресурсів, динаміка популяцій,
біологічні та екологічні особливості (В.М. Черняк, Д.А. Штефанюк, С.З.
Храбра і ін.,1993; С.З. Храбра, В.М. Черняк, 1997, 1998, 2002; С.З.
Храбра, В.М.Черняк, Н.А. Троян, 2002; В.М. Черняк, О.І. Буняк, 2004). Це
допомогло встановити особливості і закономірності формування ресурсного
потенціалу дикорослих лікарських рослин регіону та розробити наукові
основи їх невиснажливого використання.

РОЗДІЛ 2. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

Тернопільська область розташована в західній частині Правобережного
Лісостепу. Протяжність території області із заходу на схід – понад 100
км., а з півночі на південь – близько 195 км. Площа області – 13 900
км2 (П.В. Волобой, 1959).

Тернопільська область межує на сході із Хмельницькою, на півдні і
південному сході із Чернівецькою та Івано-Франківською областями, на
південному заході з Львівською областю і на півночі — з Рівненською.
Адміністративні межі області, в основному, мають природні межі: на сході
— по р. Збруч, на півдні і південному заході – по р. Дністер, на
північному заході і півночі – по Кременецькому кряжу.

На території Тернопільської області панує помірно-континентальний клімат
з нежарким літом, м?якою зимою і достатньою кількістю опадів, що сприяє
розвитку лісостепової рослинності (Г.Чернюк, 1991). Регіон відзначається
наявністю багатьох природних і штучних водойм (К.І. Геренчук, Й.М.
Свинко, О.Д. Штогрин, 1979). У ґрунтовому покриві переважають чорноземи
опідзолені і сірі лісові ґрунти (С.А. Онопрієнко, 1969).

Загальний рельєф регіону досліджень неоднорідний. Поверхня досить
розчленована, що зумовило формування різноманіття ландшафтів. Наявність
схилів

різної експозиції створюють неоднорідні умови для формування рослинного
покриву. Це сприяє розвитку насиченої, за видовим складом, рослинності.
Більшість території області підлягає активному господарському освоєнню,
тому природна рослинність значно трансформована і збереглась невеликими
фрагментами на ділянках, малопридатних для використання.

Флора Тернопільської області налічує близько 1100 видів вищих рослин,
серед яких більше третини видів мають визнані лікувальні властивості
(К.І. Геренчук, 1968, 1979). Активно використовується сировина 70-80
видів дикорослих лікарських рослин, природні ресурси яких інтенсивно
зменшуються.

РОЗДІЛ 3. ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Об’єктом дослідження є 412 видів лікарських рослин Тернопільської
області, в т.ч. визначались ресурси 37 видів судинних рослин, сировина
яких заготовлюється в порядку спеціального використання. За обсягами їх
використання здійснюється контроль органами охорони навколишнього
природного середовища на місцевому та державному рівнях.

Базовими для виконання мети та завдань роботи були застосовані методи,
які використовуються в геоботаніці: еколого-фітоценотичні дослідження
проводили з використанням загально прийнятих методів П.Д. Ярошенко
(1969), Б.А. Юрцева (1974, 1982), проективне покриття визначали методом
Л.Г. Раменського (1971). При визначенні ресурсів лікарських рослин на
території регіону дослідження користувались методами з обліку запасів
лікарської сировини, які розроблені на геоботанічній основі Н.А.
Борисовою (1961, 1965), Н.А. Борисова, А.И. Шретер (1966). Основними
були маршрутні методи та методи облікових площ і ділянок. При обліку
сировини на конкретних ділянках застосовувались методи модельних
екземплярів та проективного покриття. Інтродукцію дикорослих лікарських
рослин проводили, користуючись “Агротехническими указаниями по
возделыванию лекарственных растений” (1950).

При обліку ресурсів лікарських рослин проводили геоботанічні описи, де
вказували рясність досліджуваних видів. Оцінку давали за п’ятибальною
шкалою: 1 – до 1%, 2 – 1-5%, 3 – 6-20%, 4 – 21-50%, 5 – 50% (В.М.
Мінарченко, П.І. Середа, 2004).

Типи ґрунтів визначали, користуючись даними Тернопільського філіалу
інституту землеустрою та Тернопільського обласного
проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості
продукції (2004). Фенологічні спостереження проводили згідно з
“Методикою фенологічних спостережень в ботанічних садах СРСР” (1966,
1975).

Статистичну обробку матеріалів здійснювали, користуючись пакетом аналізу
даних комп’ютерної програми Microsoft Excel.

Дослідження проводились протягом 1993-2005 рр. на території
Тернопільської області. В рекогносцирувальний період здійснювалось
опрацювання літературних

джерел, в яких присутня інформація про об’єкти досліджень; матеріалів
управління лісового господарства і державного управління екології та
природних ресурсів у Тернопільській області; гербарних матеріалів
Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира
Гнатюка; складались попередні маршрути експедиційних робіт. В польовий
період здійснювались експедиційні ресурсні дослідження, якими охоплено
ділянки, де збереглась природна рослинність. Всього здійснено 270
геоботанічних описів, закладено 232 облікових площ та близько 400
облікових ділянок.

РОЗДІЛ 4. РОСЛИННІСТЬ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ І УЧАСТЬ

ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН У ФІТОЦЕНОЗАХ

Загальна характеристика рослинності. Своєрідність рослинного покриву
Тернопільської області обумовлена різноманітністю екосистем та
ландшафтів окремих районів. Природна рослинність збереглася невеликими
фрагментами, в цілому вона займає менше ј досліджуваного регіону і
представлена лісовою, лучною, степовою, болотною, синантропною і водною.
Ліси займають 13% області; це, головним чином, дубово-грабові ліси,
поширені в більшості районів, за винятком північних. З цими лісами
пов’язані основні місцезростання Vinca minor L., Anemone nemorosa L.,
Asarum europaeum L. Polygonatum multiflorum (L.) All. На півдні
трапляються дубові ліси з Cornus mas L., Viburnum lantana L., Corylus
avellana L., Rosa canina L., Lithospermum officinale L., Galium verum
L., Origanum vulgare L., Stellaria nemorum L.; соснові ліси найбільш
поширені на півночі області, з ними пов’язані основні місцезростання
Calluna vulgaris (L.) Hull, Pteridium aquilinum (L.) Kuhn., Convallaria
majalis L., Vaccinium vitis-idaea (L.) Avror., Vaccinium myrtillus L.,
видів роду Thymus L. На північному заході значно представлені букові
ліси з Crataegus monogyna Jacq., Viburnum opulus L., Viburnum lantana,
Daphne mezereum L., Rosa canina. В долинах річок Ікви, Вілії невеликими
ділянками трапляються заплавні ліси, у яких переважають Salix fragilis
L., Populus tremula L., Fraxinus excelsior L., Acer campestre L., Alnus
glutinosa (L.) Gaertn.

Степова рослинність на Тернопільщині збереглася на відслоненнях вапняків
у басейні Дністра, на схилах Товтрового кряжа та Кременецьких гір і
представлена такими видами, як: Helictotrichon desertorum /Less/
Pilger., Allium montanum Schimdt., Sempervivum ruthenicum (Koch),
Schnittsp et. Lehm., Teucrium praemontanum Klok., Thymus ucrainicus
Klok., Polypodium vulgare L. тощо. Чагарникові угруповання займають
невеликі площі. Це зарості Cerasus fruticosa (Pall.) C. Woron., Prunus
spinosa L., Spiraea media Schmidt., Cornus mas.

На території Тернопільської області найкраще збереглися заплавні луки.
Низинних лук зовсім мало і на надзвичайно обмежених площах. З лучними
фітоценозами пов’язані місцезростання: Heracleum sibiricum L.,
Lysimachia vulgaris L., Ajuga reptans L., Achillea submillefolium Klok.
et Krytzka, Verbascum phlomoides L., Symphytum officinale L., Hypericum
perforatum L. і ін.

На території Тернопільщини фрагменти болотної рослинності зосереджені
майже виключно у заплавах річок Золота Липа, Нараївка, Стрипа, Серет,
Збруч з притоками, до яких приурочені місцезростання Polygonum
persicaria L., Bidens tripartita L., Sanquisorba officinalis L.,
Coronaria flos-cuculi (L.). A. Br., Acorus calamus L. тощо.

Внаслідок тривалої господарської діяльності людини в межах регіону
досить поширена синантропна рослинність. З синантропними фітоценозами
пов’язані місцезростання Conium maculatum L., Tussilago farfara L.,
Tanacetum vulgare L., Lamium album L. тощо.

Видовий і систематичний склад лікарських рослин та їх фітоценотична
характеристика. На території Тернопільської області зростає загалом 412
видів дикорослих лікарських рослин, які належать до 93 родин і 287
родів, серед яких вищі спорові – 5 (1,21%) видів, голонасінні – 4 (0,9%)
види, покритонасінні – 403 (97,8%) види, адвентивні – 18 (4,4%) видів
(Додаток А).

За кількістю видів лікарських рослин провідна роль належить родині
Asteraceae – 51 вид (12,4%), що належать до 34 родів (11,8%). З родини
Rosaceae – 35 видів (8,5%), що належать до 20 родів (7,0%); з родини
Lamiaceae – 26 видів (6,3%), що належать до 19 родів (6,6%). За видовим
складом найбільш багатими на види лікарських рослин є роди: Salix – 8
видів (1,94%), Artemisia – 6 (1,46%), Veronica – 5 (1,21%), Potentilla –
5 (1,21%), Achillea – 4 (0,97%), Arctium – 4 (0,97%), Geranium – 4
(0,97%), Polygonum – 4 (0,97%), Rumex – 4 (0,97%), Verbascum – 4
(0,97%), Pulmonaria – 3 (0,73%), Galium – 3 (0,73%) тощо (Додаток Б).

Найбільше представлені види лікарських рослин у складі лучних
фітоценозів (166 видів або 40,3%). З лісовими фітоценозами пов?язані
місцезростання 153 видів (37,1%). 107 (26%) видів лікарських рослин
приурочені до синантропних угруповань; 54 види (13,1%) приурочені
переважно до лучно-степових угруповань. На заболочених луках та болотах
зростають 49 видів (11,9%) і 4 види (0,9%) є типовим представниками
фітоценозів прісних водойм (рис. 4.1.).

Результати аналізу рясності видів лікарських рослин в описаних
угрупованнях свідчать, що серед 412 видів лікарських рослин
Тернопільської області потенційно сировинними (з рясністю 3-5 балів) є
356 (86,4%) видів. 56 (13,5%) видів трапляється поодиноко або з малою
рясністю і не є ресурсно значущими в регіоні (рис. 4.2.) .

Для 37 видів судинних рослин, сировину яких заготовляють для лікувальних
цілей з’ясовані чинники, які негативно впливають на стан ресурсів.
Встановлено, що 19 видів лікарських рослин мають широку
еколого-ценотичну амплітуду, завдяки чому находять оптимальні умови для
розвитку в різних угрупованнях, формують сировинні масиви і широко
представлені в різних районах Тернопільщини (Urtica dioica L., Symphytum
officinale, Artemisia absinthium L., Tussilago farfara, Equisetum
arvense L., Leonurus cardiaca L. та ін.); 7 видів мають широку
еколого-ценотичну амплітуду, однак в регіоні обмежена площа екосистем,
оптимальних для формування їх сировинних масивів (Chelidonium majus L.,
Euphrasia pectinata Ten., Ononis arvensis L., Verbascum densiflorum
Bertol., Agrimonia eupatoria L., Tanacetum vulgare, Viburnum opulus); 11
видів мають вузьку еколого-ценотичну амплітуду та обмежене поширення
(Filipendula vulgaris Moench., Plantago major L., Helichrysum arenarium
(L.) Moench., Origanum vulgare, Polygonum hydropiper L., Bidens
tripartita, Gnaphalium uliginosum, Alnus glutinosa, Menyanthes
trifoliata L., Acorus calamus, Potentilla erecta (L.) Raeusch.).

РОЗДІЛ 5. РЕСУРСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ

ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

У розділі висвітлена диференціація ресурсів сировинних 37 видів
лікарських рослин та охарактеризовані основні райони перспективні для
заготівлі їх сировини. Визначені біологічний, експлуатаційний запаси
сировини і обсяг можливої щорічної заготівлі (табл. 5.1.).

Встановлено, що серед видів, приурочених до лучних фітоценозів, в межах
Тернопільської області найбільший ресурсний потенціал мають: Hypericum
perforatum, Rosa canina, Melilotus officinalis (L.) Pall., Achillea
submillefolium, Origanum vulgare, Symphytum officinale, Cichorium
intybus L.

Природні ресурси Сentaurium erythraea, Verbascum densiflorum, Agrimonia
eupatoria обмежені, тому є необхідність суворо контролювати заготівлі їх
сировини в порядку спеціального використання. Високопродуктивних
масивів, придатних для заготівлі сировини Potentilla erecta, Betonica
officinalis L. не виявлено. Їх ценопопуляції характеризуються низькою
щільністю запасу сировини та незначною площею, що не дозволяє
рекомендувати заготівлі.

Серед видів лікарських рослин лучно-степових фітоценозів перспективними
сировинними видами є представники роду Crataegus L. та Thymus L. Глоди
харатеризуються розсіяним характером поширення, однак в умовах
Тернопільщини є достатньо еконіш для їх зростання, де вони рясно цвітуть
і плодоносять. Чебреці мають фрагментарний характер поширення, часто
формують невеликі агрегації на схилах, узліссях, терасах і загалом є
перспективними сировинними видами.

Ononis arvensis, Euphrasia pectinata, Filipendula vulgaris звичайно
трапляються розсіяно чи невеликими агрегаціями з низькою щільністю
запасу. Природні ресурси їх обмежені, тому необхідно вживати заходів з
обмеження використання їх запасів.

Основні місцезростання Sambucus nigra L., Vinca minor, Convallaria
majalis, Fragaria vesca, Alnus glutinosa, Viburnum opulus, Helichrysum
arenarium пов’язані з лісовими чи прилісовими угрупованнями. Виявлені
значні ресурси Sambucus nigra, Alnus glutinosa, Fragaria vesca повністю
достатні для задоволення потреб фармацевтичної галузі та служб охорони
здоров`я населення України у їх сировині. Viburnum opulus, Vinca
minor, Convallaria majalis характеризуються обмеженим поширенням та
ресурсним потенціалом. Відмічена тенденція до швидкого зменшення їх
ресурсного потенціалу внаслідок порушення екологічного балансу
фітосистем, в яких вони зростають. Вказані види потребують вживання
заходів з відтворення їх ценопопуляцій і обмеження використання
природних ресурсів. Helichrysum arenarium значних за площею масивів не
утворює: доцільно здійснювати заходи зі збагачення ресурсного потенціалу
виду шляхом підсіву у природні угруповання. Наявні природні ресурси виду
недостатні для спеціального їх використання.

Acorus calamus, Menyanthes trifoliata, Gnaphalium uliginosum належать
до зникаючих видів досліджуваного регіону. Ці види трапляються поодиноко
або з низькою рясністю. Спільними ознаками для них є вузька екологічна
амплітуда, слабка здатність до адаптації при зміні умов зростання,
пригнічення життєвих функцій при різних проявах антропогенних
навантаженнях. Внаслідок інтенсивного впливу на екосистеми з їх
наявністю природні ресурси вказаних видів перебувають на межі
виснаження. Основними заходами, направленими на забезпечення збереження
цих видів в межах регіону, є обмеження інтенсивності господарської
діяльності в місцях їх зростання.

Таблиця 5.1.

Запаси дикорослих лікарських рослин на території

Тернопільської області

6

8

a

ae

8

ae

&

&

&

&

????l?ia vesca 42,5±5,2 2933-3954 366-494

Alnus glutinosa 1350±45,6 3561-3810 1780-1905

Viburnum opulus 3650±362 1333-1335 666-667

Продовж. табл. 5.1.

Ресурси лікарських рослин перезволожених екотопів

1 2 3 4

Acorus calamus 500±25,8 1364-1511 48-54

Menyanthes trifoliata 70,0±8,6 146-187 –

Gnaphalium uliginosum 21,2±4,3 4-9 2-4

Ресурси лікарських рослин синантропних фітоценозів

Polygonum hydropiper 100,4±6,8 673-798 84-99

Urtica dioica 1264±17,8 416795-424637 104199-106159

Artemisia absinthium 269,3±11,5 28387-32199 3548-4024

Tussilago farfara 246,8±25,6 14522-19372 1815-2421

Equisetum arvense 108,5±11,5 6081-8049 1520 -2012

Leonurus cardiaca 134,1±10,5 4408-6144 551-768

Plantago major 46±4,5 1669-2239 208-279

Tanacetum vulgare 114,5±7,6 1182-1573 147-196

Chelidonium majus 97,8±28,7 307-438 38-54

Bidens tripartita 98,8±17,1 127-158 31-39

Значний ресурсний потенціал мають види лікарських рослин синантропних
угруповань: Urtica dioica, Artemisia absinthium, Tussilago farfara,
Equisetum arvense, Leonurus cardiaca. Завдяки швидкій адаптації до
змінних умов середовища, здатності активно займати ділянки з частково
порушеним рослинним покривом, вони швидко розселяються і формують
продуктивні масиви. Plantago major, Tanacetum vulgare, Polygonum
hydropiper, Chelidonium majus, Bidens tripartita характеризуються
подібною життєвою стратегією, однак в умовах області обмежена площа
ценоекотопів, сприятливих для формування їх сировинних масивів. Ці види
загалом мають обмежений ресурсний потенціал, хоча є перспективними
ресурсними видами завдаки значному поширенню.

В підрозділі подана загальна характеристика розподілу ресурсів 37
сировинних видів лікарських рослин на території області та визначені
основні райони, перспективні для заготівлі сировини (Додаток В).

Визначені біологічний, експлуатаційний запаси сировини і обсяг можливої
щорічної заготівлі для кожного з видів. Встановлено, що значні ресурси
сировини мають 20 видів (54%) дикорослих лікарських рослин (рис. 3.). Це
– Urtica dioica, Crataegus curvisepala, Artemisia absinthium, Hypericum
perforatum, Achillea submillefolium, Sambucus nigra, Tussilago farfara,
Rosa canina, Thymus podolicus, Vinca minor, Symphytum officinale,
Melilotus officinalis, Origanum vulgare, Equisetum arvense, Leonurus
cardiaca, Cichorium intybus, Ononis arvensis, Alnus glutinosa, Fragaria
vesca. Експлуатаційний запас сировини цих видів загалом складає від 2,0
до 20,0 тонн повітряно-сухої сировини.

Обмежені ресурси мають 8 видів лікарських рослин, або 22% (Plantago
major, Euphrasia pectinata, Agrimonia eupatoria, Acorus calamus,
Tanacetum vulgare, Viburnum opulus, Filipendula vulgaris, Polygonum
hydropiper). Експлуатаційний запас сировини цих видів загалом складає
від 0,7 до 2,0 тонн повітряно-сухої сировини. Обмежені для спеціального
використання ресурси мають 6 видів або 16%. Вони не утворюють сировинних
масивів і трапляються фрагментарно. Заготівля їх сировини можлива у
кількості від 100 до 400 кг. Це – Verbascum densiflorum, Chelidonium
majus, Centaurium erythraea, Bidens tripartita, Potentilla erecta.
Природні ресурси Betonica officinalis, Gnaphalium uliginosum,
Helichrysum arenarium недостатні для спеціального використання в межах
області. Види потребують регіональної охорони.

Сировинна продуктивність видів дикорослих лікарських рослин в залежності
від типу ґрунтів. При аналізі впливу едафічного фактора на
біопродуктивність видів лікарських рослин виявлено чітку залежність
сировинної продуктивності від типу ґрунтів (Додаток Д). Найбільш
продуктивні місцезростання пов?язані з родючими ґрунтами, кислотність
ґрунтового розчину яких знаходить у межах від 5.0 до 7.0. Це темно-сірі
опідзолені, сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені на яких
зростають: Hypericum perforatum, Origanum vulgare, Tussilago farfara,
Artemisia absinthium, Plantago major, Symphytum officinale, Thymus
podolicus, Ononis arvensis, Achillea submillefolium, Melilotus
officinalis, Leonurus cordiaca, Verbascum densiflorum, Agrimonia
eupatoria, Betonica officinalis, Chelidonium majus, Cichorium intybus,
Bidens tripartita, Gnaphalium uliginosum, Tanacetum vulgare,
Equisetum arvense, Filipendula vulgaris, Acorus calamus, Euphrasia
pectinata, Menyanthes trifoliata, Rosa canina, Sambucus nigra, Viburnum
opulus, Crataegus curvisepala, Urtica dioica (78% досліджуваних видів).
З обстежуваних 37 видів лікарських рослин на темно-сірих опідзолених
ґрунтах частіше трапляються 34 види, на чорноземах опідзолених – 33
види, на сірих опідзолених ґрунтах – 30 видів, світло-сірих опідзолених
ґрунтах – 23 види (рис. 4).

РОЗДІЛ 6. НАУКОВІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЛІКАРСЬКИХ
РОСЛИН

Сучасний стан охорони та використання лікарських рослин регіону
досліджень. Частина дикорослих видів лікарських рослин, що
застосовуються офіційною медициною, мають обмежене поширення в регіоні.
Незначна частина видів (переважно рудеральні, а також деякі лісові та
лучно-степові) є широко розповсюдженими і характеризуються значними
запасами сировини. Серед лікарських рослин особливе місце займають види,
які є рідкісними і потребують охорони.

На заповідних територіях області представлені всі групові категорії
рідкісності видів лікарських рослин. Групи дуже вразливих і дуже сильно
вразливих лікарських рослин в регіоні представлені видами, які занесені
до списків регіонально-рідкісних і охороняються у Тернопільській області
та занесені до Червоної книги України (218 видів). За рішенням
Тернопільської обласної ради від 11 листопада 2002 р. № 64 до переліку
рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення увійшли 25
видів лікарських рослин: Aconitum moldavicum Hacq., Aconitum variegatum
L., Parnassia palustris L., Menyanthes trifoliata, Rhodococcum
vitis-idaea, Daphne mezereum, Actaea spicata L., Filipendula vulgaris,
Nuphar lutea (L.) Smith., Adonis vernalis L., Pyrola rotundifolia L.,
Cotoneaster melanocarpus Fisch.ex Blytt., Convallaria majalis, Gladiolus
imbricatus, Rubus saxatilis L., Antennaria dioica (L.) Gaertn., Nymphaea
alba L., Phyllitis skolopendrium (L.)Nevm., Potentilla alba L.,
Lycopodium clavatum L., Hedera helix L., Thalictrum aquilegifolium L.,
Laserpitium latifolium L., Asparagus officinalisL., Thymus
marschallianus Willd. Серед них є види різних ценозів.

З метою збереження видового складу та підтримання оптимального стану
популяцій лікарських рослин, рекомендуємо ряд заходів, що стануть
основою оптимізації використання та охорони лікарських рослин у
Тернопільській області, а саме: організаційні, адміністративні,
законодавчі, виховні, дослідницькі, культиваційні, технічні.

Для встановлення оптимальних термінів збору сировини нами було проведено
фенологічні спостереження за 29 видами дикорослих лікарських рослин. На
основі отриманих даних, ми розробили строки заготівлі сировини
дикорослих лікарських рослин Тернопільської області. Значна протяжність
території області з півдня на північ зумовлює відмінність (початок і
тривалість) термінів заготівлі сировини певних видів рослин у різних
адміністративних районах. Так, починати збір дикорослих лікарських
рослин потрібно з районів Придністров’я (південного кліматичного району)
– Борщівського, Заліщицького та Чортківського. На 5-7 днів пізніше –
Бучацькому, Монастириському, Підгаєцькому та Бережанському районах
Тернопільської області. Що стосується Центрального та Північного
кліматичних районів (до яких належать Гусятинський, Кременецький,
Шумський, Ланівецький, Збаразький, Козівський, Підволочиський,
Теребовлянський, Зборівський, Тернопільський райони), то заготівельні
роботи тут необхідно розпочинати на 12-14 днів пізніше, ніж у південному
кліматичному районі.

Аналіз наших багаторічних досліджень дозволив науково обгрунтувати
доцільність регіональної диференціації заготівель сировини лікарських
рослин. Досить важливим в організації заготівельних робіт, на нашу
думку, є порайонне чергування експлуатації заростей (а за можливості і
внутрішньо районне), що дозволить зберігати зарості від виснаження.
Планування чергувань експлуатації заростей необхідно проводити із
врахуванням еколого-біологічних особливостей кожного виду і потреб
народного господарства (Додаток Ж).

Інтродукція, як один із шляхів збагачення ресурсів лікарських рослин в
умовах Тернопільської області. Дослідження проводились у
ґрунтово-кліматичних умовах Тернопільської області на чорноземі
опідзоленому агробіолабораторії. Площі ділянок, на яких вирощують
лікарські рослини становлять 0,02 га на території агробіолабораторії і
0,08 га на території Голицького біостаціонару Тернопільського
національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Початковий матеріал для створення аптекарського городу отримали шляхом
збору насіння рослин в природі під час експедиційних поїздок. Всі види
вирощують без укривання зимою при звичайному догляді (просапування та
спушування). Мінеральні добрива не вносили, органічні – повесні.

Колекція лікарських рослин нараховує 89 видів: Althaea officinalis L.,
Vinca minor, Betonica officinalis, Adonis vernalis, Achillea
submillefolium, Symphytum officinale, Convallaria majalis, Origanum
vulgare, Potentilla erecta, Tanacetum vulgare, Chelidonium majus тощо
(Додаток К).

У роботі подано біологічні показники 33 інтродукованих лікарських
рослин.

Створений банк посадкового та насіннєвого матеріалу цінних видів рослин,
що дозволить здійснювати їх репатріацію в природні фітоценози і тим
самим забезпечить відтворення їх ресурсів.

В И С Н О В К И

У дисертації наведено результати багаторічних досліджень дикорослих
лікарських рослин в умовах Тернопільської області. Проведено комплексне
дослідження закономірностей формування ресурсного потенціалу,
встановлені запаси сировини (біологічний, експлуатаційний), а також
оптимальні режими експлуатації дикорослих лікарських рослин. Складено
картосхеми локалізації сировинно-значущих ценопопуляцій цих видів в
межах адміністративних районів Тернопільщини. Розроблені рекомендації з
охорони і збереження дикорослих лікарських рослин.

Виявлено, що на території Тернопільської області зростає 412 видів
дикорослих лікарських рослин, які належать до 287 родів і 93 родин.
Найбільш багатими на види лікарських рослин є 10 родин, які включають
225 видів. Провідна роль належить родині Asteraceae – 51 вид (12,38%),
Rosaceae – 35 видів (8,49%), Lamiaceae – 26 видів (6,31%).

Встановлено, що найбільша кількість видів дикорослих лікарських рослин
приурочена до лучних фітоценозів – 166 або 40,3%. Значна кількість – до
лісових (153 видів або 37,1%) і синантропних (107 видів або 26%)
фітоценозів. 54 види (13,1%) приурочено до степових фітоценозів, 49
видів (11,9%) до болотних і 4 види (0,9%) до водних.

Сировинне значення мають 37 видів дикорослих лікарських рослин. З них 11
видів мають значні ресурси (Urtica dioica, Crataegus curvisepala,
Artemisia absinthium, Hypericum perforatum і ін.), достатні для
задоволення існуючого попиту на сировину. Обсяг допустимого щорічного
використання сировини у повітряно-сухому стані складає від 1 до 10 тонн.

Встановлено, що 13 видів мають обмежене поширення і ресурси, тому існує
необхідність у контролі за використанням їх природних запасів в межах
області. Обсяг допустимого щорічного використання сировини цих видів
(Plantago major, Euphrasia pectinata, Tanacetum vulgare і ін.) складає
0,1-1,0 тонн.

Виявлено, що 9 видів потребують обмеження збору сировини у порядку
спеціального використання. Обсяг допустимого щорічного використання цих
видів (Verbascum densiflorum, Chelidonium majus, Centaurium erythraea і
ін.) загалом складає від 10 до 100 кг.

Заготівлю сировини Potentilla erecta, Betonica officinalis, Gnaphalium
uliginosum, Helichrysum arenarium внаслідок скорочення чисельності і
зменшення кількості популяцій, на території Тернопільської області
пропонуємо припинити. Ці види потребують застосування заходів охорони та
відновлення.

Виявлена залежність сировинної продуктивності досліджуваних лікарських
видів від типу ґрунтів. Найвищі показники урожайності сировини
лікарських рослин виявлені на темно-сірих, сірих опідзолених,
темно-сірих опідзолених оглеєних, чорноземах опідзолених і чорноземах
опідзолених оглеєних ґрунтах. Найнижчі – на дерново-карбонатних ґрунтах
і торфовищах.

Встановлено, що початок проходження окремих фенофаз розвитку видів в
південних районах (Чортківському, Борщівському і Заліщицькому)
починається на 10-14 днів раніше, ніж у північних (Кременецькому,
Шумському, Ланівецькому і Зборівському), що зумовлено кліматичними
умовами регіону. У зв?язку з цим визначені етапи черговості та терміни
заготівлі 29 видів лікарських рослин для кожного адміністративного
району.

Розроблені рекомендації щодо оптимізації використання та збереження
дикорослих лікарських рослин Тернопільської області можна з успіхом
застосовувати для збереження видового складу та підтримання оптимального
стану популяцій лікарських рослин.

Виявлені місця зростання рідкісних видів дикорослих лікарських рослин
можуть бути генетичною базою для введення цих видів у культуру. Для
цього створено два аптекарські городи, на яких зростає 89 видів
лікарських рослин, з метою збереження їх ex situ і здійснення
репатріації у природні фітоценози.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Храбра С.З., Черняк В.М. Дослідження лікарських рослин на Західному
Поділлі // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка. Серія 4: Біологія. – Тернопіль,
1997. – № 1. – С. 74-77 (автором здійснено аналіз, узагальнено дані,
підготовлено статтю до друку)

Храбра С.З. Запаси дикоростучих лікарських рослин в одному із районів
Тернопільської області та їх охорона // Українська наука: минуле,
сучасне, майбутнє. Щорічник. За загальною редакцією проф. Богдана
Лановика. – Тернопіль: Економічна думка, 1998. – С. 235-237.

Храбра С.З., Черняк С.З. Народна медицина Західного Поділля //
Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. За загальною
редакцією проф. Богдана Лановика. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. –
С. 293-298 (автором здійснено огляд літератури, узагальнено дані).

Храбра С.З. Раціональне використання лікарських рослин Тернопільської
області // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. – 2003. – № 1
(20). – С. 19–22.

Храбра С.З. Систематичний і фітоценотичний аналізи дикорослих лікарських
рослин Тернопільської області // Наукові записки Тернопільського
національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Серія: Біологія. – 2005. – № 1-2 (25). – С. 16-19.

Раціональне використання дикорослих лікарських рослин / В.М. Черняк,
Д.А. Штефанюк, С.З. Храбра, В.О. Шиманська / Матер. звітної наук. конф.
Викладачів і студентів природничого факультету за 1991 р. – Тернопіль,
1993. – С.64 (автором проведено польові дослідження, сформульовані
висновки).

Храбра С.З., Черняк В.М. Запаси найбільш поширених лікарських рослин
Західного Поділля // ІУ Міжнар. конф. з медичної ботаніки. Тези доп. –
К.: 1997. – С. 135 (автором проведено польові дослідження, підготовлено
статтю до друку).

Черняк В.М., Храбра С.З. Інтродукція лікарських рослин на Західному
Поділлі // ІУ Міжнар. конф. з медичної ботаніки. Тези доп. – К.: 1997. –
С.263 (автором було здійснено закладання дослідних об?єктів, збір
польових даних).

Храбра С.З. Лікарські рослини Тернопільської області // Всеукр. наук.
конф. “Інтродукція і акліматизація рослин на Волино-Поділлі”. –
Тернопіль, 1999. – С. 114-117.

Храбра С.З. Лікарські рослини Тернопільської області // УП з’їзд
Всеукраїнського лікарського товариства “Українські медичні вісті”.
Тези доп. – Тернопіль, 2003. – Т.5. – № 1 (63). – С. 121.

Храбра С.З. Результати інтродукції деяких видів лікарських рослин в
Тернопільській області // Матер. ІУ Міжнар. наук. конф. молодих
дослідників „Теоретичні та прикладні аспекти інтродукції рослин і
зеленого будівництва”.– Тростянець, 2004. – С. 203-206.

Храбра С.З., Черняк В.М. Ресурсне вивчення деяких лікарських рослин
Тернопільської області та їх охорона // Ресурсознавство, колекціонування
та охорона біорізноманіття: збірник матер. Міжнар. наук.-практ. конф. –
Полтава, 2002. – С. 268-271 (автором проведено польові дослідження,
здійснено аналіз, підготовлено тези до друку).

Храбра С.З., Черняк В.М.,Троян Н.А. Інтродукція лікарських рослин в
Тернопільській області // Ресурсознавство, колекціонування та охорона
біорізноманіття: збірник матер. Міжнар. наук.-практ. конф. – Полтава,
2002. – С. 234-236 (автором проведено польові дослідження, сформульовані
висновки).

АНОТАЦІЇ

Храбра С.З. Дикорослі лікарські рослини Тернопільської області
(еколого-ценотичні особливості, ресурси і раціональне використання). –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.05 – ботаніка. Національний ботанічний сад імені
М.М. Гришка НАН України, Київ, 2007.

Дисертаційна робота присвячена вивченню сучасного стану основних видів
дикорослих лікарських рослин у складі фітоценозів Тернопільської області
та їхніх ресурсів. Нами було визначено видовий склад лікарських рослин,
встановлена їхня

еколого-ценотична приуроченість і особливості поширення. Визначені
біологічні, експлуатаційні запаси і обсяги можливих щорічних заготівель.
Розроблені рекомендації щодо раціонального використання наявних ресурсів
та охорони зникаючих дикорослих лікарських рослин. Складено картосхеми
розміщення масивів лікарських рослин, перспективних для заготівель
сировини. Встановлено вплив едафічних факторів на урожайність і видовий
склад дикорослих лікарських рослин.

Встановлено, що на досліджуваній території зростає 412 видів дикорослих
лікарських рослин, які належать до 93 родин і 287 родів, серед яких
вищі спорові – 5 видів (1,21%), голонасінні – 4 види (0,97%),
покритонасінні – 403 види (97,82%). Провідна роль належить родині
Asteraceae – 51 вид (12,38%), що належать до 34 родів (11,84%). До
родини Rosaceae – 35 видів (8,49%), що належать до 20 родів (6,96%).
Третє місце займає родина Lamiaceae – 26 видів (6,31%), що належать до
19 родів (6,62%).

Найбільша кількість видів дикорослих лікарських рослин приурочена до
лучних фітоценозів – 166 або 40,3%. Значна кількість – до лісових (153
видів або 37,1%) і синантропних (107 видів або 26%) фітоценозів. 54 види
(13,1%) приурочено до лучно-степових фітоценозів, 49 видів (11,9%) до
болотних і 4 види (0,9%) до водних. Сировинне значення у науковій і
народній медицині мають 37 видів. Серед них найбільш перспективними для
заготівлі сировини є 20 видів. При правильному (навіть щорічному) зборі
сировини цих рослин їхня урожайність не знижується. Не мають значних
запасів 8 видів (заготівля сировини може проводитись в кількостях від
700 до 2000 кг повітряно-сухої сировини). Заготівля сировини 6 видів
становлять від 100 до 400 кг повітряно-сухої сировини. Ще три види,
запаси сировини яких становить декілька десятків кг, через незначну їхню
рясність і мале поширення неможлива.

Найбільші показники урожайності сировини більшості лікарських рослин
виявлено на темно-сірих і сірих опідзолених, темно-сірих опідзолених
оглеєних, чорноземах опідзолених і чорноземах опідзолених оглеєних
ґрунтах.

20 видів дикорослих лікарських рослин є рідкісними, зникаючими і
зростають у багатьох об’єктах поодиноко, тому їх необхідно взяти під
охорону. Фенологічні спостереження за 29 видами дикорослих лікарських
рослин дозволили розробити три етапи черговості заготівлі лікарської
сировини для кожного адміністративного району з урахуванням кліматичних
особливостей Тернопільської області.

Для збереження дикорослих лікарських рослин проводяться інтродукційні
дослідження на території агробіолабораторії і Голицькому біостаціонарі
Тернопільського національного педагогічного університету імені
Володимира Гнатюка, де створено аптекарські городи. Колекція лікарських
рослин нараховує 89 видів.

Ключові слова: дикорослі лікарські рослини, місцезростання,
еколого-ценотичні особливості, фітоценоз, ресурси, сировина, охорона,
рідкісні види.

Храбра С.З. Дикорастущие лекарственные растения Тернопольской области
(эколого-ценотические особенности, ресурсы и рациональное
использование). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.05 – ботаника. Национальный ботанический сад им.
Н.Н. Гришко НАН Украины, Киев, 2007.

Диссертационная работа посвящена изучению современного состояния
основных видов дикорастущих лекарственных растений в составе фитоценозов
Тернопольской области и их ресурсов. Определен видовой состав
лекарственных растений, установлены эколого-ценотическая приуроченность
и особенности распространения, дана оценка существующих сырьевых запасов
и разработаны рекомендации по охране и рациональному использованию.
Составлены картосхемы распространения массивов видов лекарственных
растений, перспективных для промышленных заготовок сырья, определены
биологические, эксплуатационные запасы и объемы возможных ежегодных
заготовок. Установлено влияние едафических факторов на урожайность и
видовой состав лекарственных растений.

Установлено, что на исследуемой территории произрастает 412 видов
дикорастущих лекарственных растений, относящихся к 93 семействам и 287
родам, среди которых высшие споровые – 5 видов (1,21%), голосеменные –
4 вида (0,97%), покрытосеменные – 403 вида (97,82%). Основная роль
принадлежит семейству Asteraceae – 51 вид (12,38%), 34 родов (11,84%). К
семейству Rosaceae принадлежит 35 видов (8,49%), 20 родов (6,96%).
Третье место заняло семейство Lamiaceae – 26 видов (6,31%), 19 родов
(6,62%).

Наибольшее количество видов лекарственных растений приурочено к лучным
фитоценозам – 166 (40,3%), к лесным – 153 (37,1%), синантропным – 107
(26%). 54 вида (13,1%) приурочено к лучно-степным фитоценозам, 49 видов
(11,9%) к болотным и 4 вида (0,9%) к водным.

Сырьевое значение для официальной и народной медицины имеют 37 видов.
Среди них наиболее перспективными для заготовки сырья являются 20 видов:
Urtica dioica, Crataegus curvisepala, Artemisia absinthium, Hypericum
perforatum, Achillea submillefolium, Sambucus nigra, Tussilago farfara,
Rosa canina, Thymus podolicus, Vinca minor, Convallaria majalis,
Symphytum officinale, Melilotus officinalis, Origanum vulgare, Equisetum
arvense, Leonurus cardiaca, Cichorium intybus, Ononis arvensis, Alnus
glutinosa, Fragaria vesca. При правильном (даже ежегодном) сборе сырья
этих растений урожайность не уменьшается. Не имеют значительных запасов
8 видов (заготовка сырья может проводиться в количествах от 700 до 2000
кг воздушно-сухого сырья). Заготовка сырья 6 видов составляет от 100 до
400 кг воздушно-сухого сырья. Еще три вида, запасы сырья которых
становят несколько десятков кг, из-за незначительного их обилия и малого
распространения невозможна.

Наиболее урожайными почвами для дикорастущих лекарственных растений
являются темно-серые и серые оподзоленные, темно-серые оподзоленные
оглеенные, черноземы оподзоленные и черноземы оподзоленные оглеенные.

20 видов дикорастущих лекарственных растений являются редкими,
исчезающими и во многих объектах встречаются в очень малом количестве,
поэтому их необходимо охранять.

Фенологические наблюдения за 29 видами дикорастущих лекарственных
растений создали возможность разработать три этапа чередования заготовок
лекарственного сырья для каждого административного района, принимая во
внимание климатические особенности Тернопольской области.

Для сохранения дикорастущих лекарственных растений проводятся
интродукционные исследования на территории агробиолаборатории и Голицком
биостационаре Тернопольского национального педагогического университета
имени Владимира Гнатюка, на которых созданы аптекарские огороды.
Коллекция лекарственных растений насчитывает 89 видов.

Ключевые слова: дикорастущие лекарственные растения,
эколого-ценотические особенности, фитоценоз, ресурсы, сырье, охрана,
редкие виды, эдафические факторы.

Khrabra S.Z. Wild medicinal plants of Ternopil region
(ecological-phytocenotic species, resources and rational utilization). –
Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Biological Sciences in specialty
03.00.05 – Botany. M.M.Grishko National Botanical Garden of the NAS of
Ukraine, Kyiv, 2006.

The thesis is devoted to the study of the present state of the main
species of wild medicinal plants of Ternopil geobotanical region and
their resources. During the researches we have defined the causes of
decrease of the species areas and the measures on their conservation.
Biological stocks for exploitation and the volume of annuary stocks were
determined. The recommendation on rational utilization of the resources
and rare and endangeous species of medicinal plants were developed. The
maps of rare medicinal plants distribution were formed. The scheme of
perspective medicinal plants for raw material stock was made. The
specification of species content of medicinal plants and the influence
of different features on the harvest were defined. It was made the co
relational analyze of the species compatibility of medicinal plants
according to the types of soils. It was found, that 412 species of
medicinal plants grow on the explored territory, and belong to 93 genera
and 287 families, among them the high spore – 5 species (1,21%),
bareseed – 4 species (0,97%), conversed – 403 species (97,82%). The
correlation of species of one-half and two half seeds is 1:9,89. The
leading part belongs to family Asteraceae – 51 species (12,38 %), that
belong to 34 genera (11,84%).To family Rosaceae – 35 species (8,49%),
that belong to 20 genera (6,96%). The third place takes family Lamiaceae
– 26 species (6,31%), that belong to 19 genera (6,62%).

Among them 20 species are perspective raw material stocks. The
harvesting dens t increases if the gathering is right (even annual). The
stock of 8 species are small (permissible volume for plants collection
is 700-2000 kg of dried mass). The stocks of 6 species are 100-400 kg of
dried mass. Three species, the stock of which is only some dozens kg, is
impossible because of small amount and area of distribution. 20 species
of wild medicinal plants are rare, endogens and grow isolated, that’s
why they need protection.

Phonological observations of 29 species of wild medicinal plants gave
the opportunity to work out three stages of regularity of stocking up
the medicinal raw for every administrative region according to climate
features of Ternopil district. For saving wild medicinal plants
introductional researches are held on the territory of
agrobiolaboratories and Golytckyi biostacionar of Ternopil National
Pedagogical University after Volodymyr Gnatyuk, where the chemist’s
gardens grow. The collection of medicinal plants consists of 89 species.

Key words: wild medicinal plants, ecological and phytocenotic
attachments, phytocenose, resources, habitats, raw, protection, species
of officinal plants

Підписано до друку 17.12.2007 р. Формат 60х90/18

Папір друкарський. Друк RESO. Ум. друк. арк.

Наклад 100 прим. Зам. № 317

Видрук оригінал-макету:

Редакційно-видавничий центр Тернопільського національного

педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

вул. М. Кривоноса, 2, м. Тернопіль,

46027, Україна

Рис. 4.3.18. Бобівник трилистий (Menyanthes trifoliata L.)

Похожие записи