Академія медичних наук України

Інститут дерматології та венерології

ТАЛАЛАЄВ КОСТЯНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 616.97+616.98:578.828ВІЛ]-053.6-08(477-22)

Диференційований підхід до лікування хвороб, що передаються статевим
шляхом, та ВІЛ/СНІД у підлітків сільських регіонів

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ХАРКІВ — 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М.
Горького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Проценко Тетяна
Віталіївна, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ
України, завідувач кафедри дерматовенерології та косметології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Волкославська Валентина Миколаївна, Інститут дерматології та венерології
АМН України, завідувач відділом проблем епідеміології та
аналітично-організаційної роботи в дерматовенерології;

кандидат медичних наук, доцент Савоськіна Вікторія Олександрівна,
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент
кафедри дерматовенерології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.
Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра шкірних та венеричних хвороб з
курсом проблем СНІДу.

Захист відбудеться “13” червня 2007 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

Автореферат розісланий “12” травня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук Г.М. Бондаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно даних ВООЗ, щорічно один з 12 підлітків
заражається інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Серед
молоді 18-19 років рівень захворюваності на ІПСШ в 4-5 разів перевищує
рівень захворюваності населення в цілому (Мавров І.І. 2004;
Волкославська В.М., 2006; Калюжна Л.Д., 2006; Дерев’янко Л.А., 2005;
Дюдюн А.Д., 2005; Moodley P., Wilkinson D., 2002). Підвищення рівнів
захворюваності підлітків на ІПСШ у останні десятиріччя спостерігають у
всіх регіонах України, при цьому збільшилась поширеність хронічних та
ускладнених форм захворювання, мікст-інфекцій, спостерігається тенденція
до почастішання випадків повторного інфікування (Степаненко В.І., 2006;
Радіонов В.Г., 2005; Андрашко Ю.В, 2005; Мавров Г.И., Чинов Г.П., 2005;
Ковалева Л.Н., 2006; Бондаренко Г.М., 2005). На фоні епідемічного
розповсюдження ВІЛ-інфекції, що зберігається, більше ніж 70%
ВІЛ-позитивних осіб перебувають в активному репродуктивному віці. В той
же час, питома вага статевого шляху передачі інфекції у останні роки
збільшилася з 7% до 33% (Гражданов Н.П., 2006). В зв’язку з цим,
попередження та контроль над розповсюдженням ІПСШ/ВІЛ/СНІД серед “груп
підвищеного ризику” — підлітків та молоді, – є актуальною проблемою, що
потребує, поряд із загальносоціальними заходами, медичних, які повинні
враховувати особливості клініко-епідеміологічного перебігу інфекційного
процесу в цій віковій групі.

Одним із способів підвищення ефективності лікування підлітків з ІПСШ, у
зв’язку з епідемією ВІЛ/СНІД, може бути впровадження технологій
консультування на всіх етапах надання медико-консультативної допомоги,
враховуючи місця мешкання, соціально-особистісні риси підлітків та форми
їх поведінки, що обумовлює доступ до отримання адекватної інформації
(Проценко Т.В., 2006; Ворник Б.М., 2006).

Однак, до теперішнього часу при лікуванні ІПСШ/ВІЛ у підлітків не
застосовувалися превентивні компоненти впливу з урахуванням вікових,
соціальних та територіальних особливостей, та подібним дослідженням
присвячено лише поодинокі публікації. До теперішнього часу не розроблено
диференційованого підходу до лікувально-превентивної тактики та надання
інформації з урахуванням психоособистісних властивостей підлітків
сільських та міських регіонів та особливостей їхньої поведінки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом НДР кафедри дерматовенерології та косметології Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України “Вивчити
епідеміологію та особливості патоморфозу хронічних розповсюджених
дерматозів та інфекцій, що передаються статевим шляхом, в умовах
екологічно несприятливого промислового регіону, розробити методи
лікування та профілактики” (номер державної реєстрації 0105U008706 шифр
УН 06.03.02).

Здобувач виконував фрагмент по вивченню поведінкових патернів у
підлітків, що призводять до зараження ІПСШ; ступеню ризику інфікування
ІПСШ залежно від місця мешкання та особливостей поведінки підлітків;
взаємозв’язку між особливостями поведінки та особливостями клінічних
проявів ІПСШ у підлітків; ефективності різноманітних лікувальних
підходів до ІПСШ у підлітків з урахуванням перебігу ІПСШ, форм поведінки
підлітків та доступності лікування.

Мета дослідження — підвищення ефективності лікувально-превентивних
заходів щодо інфекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД серед
підлітків сільських та міських регіонів шляхом розробки та впровадження
комплексної етіопатогенетичної терапії та диференційованого підходу до
їх застосування з урахуванням місця мешкання, психоособистісних
властивостей та форм поведінки підлітків.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, передбачали:

1. Вивчити поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом,
ВІЛ/СНІД серед підлітків, які мешкають в сільській та міській
місцевості.

2. Дослідити клініко-епідеміологічні особливості підлітків з ІПСШ/ВІЛ
залежно від місця мешкання та форми поведінки.

3. Виявити психоособистісні властивості підлітків з ІПСШ/ВІЛ залежно від
місця мешкання та форми поведінки.

4. Провести порівняльний аналіз клініко-епідеміологічних та
психоособистісних властивостей у підлітків з ІПСШ/ВІЛ залежно від місця
мешкання та форм поведінки.

5. Розробити методику лікувально-превентивної тактики при ІПСШ/ВІЛ у
підлітків залежно від місця мешкання, форми поведінки та
психоособистісних властивостей та впровадити її в практику охорони
здоров’я.

6. Оцінити ефективність найближчих та віддалених результатів
впровадження розроблених методик лікувально-превентивної тактики у
підлітків з ІПСШ/ВІЛ.

7. Запропонувати диференційований підхід до лікувально-превентивної
тактики щодо ІПСШ/ВІЛ у підлітків залежно від місця мешкання,
психоособистісних властивостей та форм поведінки.

8. Розробити стратегію попередження поширеності ІПСШ/ВІЛ серед підлітків
з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей та форм
поведінки.

Об’єкт дослідження: підлітки, хворі на ІПСШ/ВІЛ та здорові, які
звернулися до лікувальних закладів з приводу підозри на ІПСШ; результати
статистичних звітів.

Предмет дослідження: клініко-епідеміологічні, психоособистісні та
поведінкові властивості підлітків з ІПСШ/ВІЛ і здорових, які звернулися
в лікувальні заклади; найближчі та віддалені результати
лікувально-превентивної тактики щодо ІПСШ/ВІЛ у підлітків по розробленим
методикам.

Методи дослідження: клінічні; клініко–лабораторні (загальний аналіз
крови; сечі; протеїнограма), біохімічні (визначення рівнів білірубіну,
трансаміназ, глюкози, серомукоїдів), серологічні дослідження крові на
сифіліс (стандартні компоненти комплексу серологічних реакцій КСР/РЗК),
імуноферментний аналіз біологічного матеріалу на хламідії, пряма та
непряма імунофлюоресценція, молекулярно-біологічні (ПЛР);
мікробіологічні (бактеріоскопічні, бактеріологічні) дослідження
експріматів; епідеміологічні (ретроспективний аналіз амбулаторних карт
та історій хвороб); соціологічні; експериментально-психологічні
(анкетування по опитувальниках MMPI); статистичні методи обробки
отриманих даних; математичні – оцінка вірогідності отриманих
результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Виявлено клініко-епідеміологічні
особливості та психоособистісні характеристики підлітків з ІПСШ/ВІЛ
залежно від місця мешкання та форми поведінки. Вперше встановлено
взаємозв’язок ризику інфікування ІПСШ/ВІЛ, особливостей клініки та
перебігу ІПСШ у підлітків залежно від ряду факторів: місця мешкання,
психоособистісних властивостей та форми поведінки. Виділено чинники
підвищеного поведінкового ризику інфікування ІПСШ/ВІЛ серед підлітків
залежно від місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми
поведінки. Показано, що підлітки у сільській місцевості менше
поінформовані у питаннях профілактики ІПСШ, їхня поведінка призводить до
високого ризику інфікування, в тому числі ВІЛ. Запропонована оригінальна
лікувально-превентивна тактика із залученням до комплексної
етіопатогенетичної терапії чотирьохетапних превентивних модулів та
диференційований підхід до її застосування у підлітків з ІПСШ/ВІЛ
залежно від місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми їх
поведінки. Розроблена стратегія попередження поширення ІПСШ/ВІЛ серед
підлітків з урахуванням місця мешкання, психоособистісних властивостей
та форми поведінки, що містить застосування чотирьохетапних превентивних
модулів, нових форм і методів роботи (інтерактивні
інформаційно-навчальні методики, технології “Рівний навчає рівного”
тощо) із залученням у сільській місцевості, поряд з підлітками, батьків
або близького оточення.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в результаті
дослідження дані про клініко-епідеміологічні особливості захворювання у
підлітків з ІПСШ залежно від місця мешкання, психоособистісних
властивостей та форми поведінки, обґрунтовують доцільність залучення
диференційованого підходу щодо лікувально-превентивних заходів в цій
віковій групі з метою попередження поширення соціально-обумовлених
інфекцій. Показаний високий ризик інфікування ВІЛ серед підлітків з
ІПСШ, які відносяться до групи соціально-неадаптованих осіб з
ризикованими формами поведінки незалежно від місця мешкання, що
приймалося до уваги при проведенні лікувально-превентивних заходів.

Розроблена методика лікувальної тактики у підлітків з ІПСШ/ВІЛ, що
містить поєднання етіопатогенетичної терапії із застосуванням
чотирьохетапних превентивних модулів з урахуванням їхніх місця мешкання,
психоособистісних властивостей та форми поведінки, сприяла підвищенню
ефективності лікування до 81% (у групі порівняння, серед пацієнтів
ведених традиційно, ефективність сягала 58%); зниженню кількості
випадків повторного інфікування з 38% у підлітків, пролікованих
традиційно, до 10% у підлітків, пролікованих із застосуванням
розробленої методики; підвищенню кількості підлітків, що звернулися в
подальшому за лікувально-консультативною допомогою більше, ніж в 2 рази.

Втілення у практику охорони здоров’я розробленої стратегії попередження
поширення ІПСШ/ВІЛ, що містить поєднання етіопатогенетичної терапії ІПСШ
із чотирьохетапними превентивними модулями та диференційований підхід до
їх застосування залежно від місця мешкання підлітків, психоособистісних
властивостей та форми їх поведінки, залучення в сільській місцевості до
втілення розробленої методики як підлітків, так і їхнього близького
оточення, дозволили підвищити рівень поінформованості підлітків з питань
ІПСШ/ВІЛ, покращити показники лікування та залучення статевих партнерів
до обстеження та лікування, що сприяло зменшенню кількості випадків
повторного інфікування та ускладнених форм ІПСШ.

Результати дослідження впроваджені в практику роботи обласних
шкірно-венерологічних диспансерів Донецької та Дніпропетровської
областей, міських ШВД міст Макєєвки, Донецька, Києва, Київського
міського центру планування сім’ї, сексології та репродукції та міської
дитячої клінічної лікарні №6 м. Києва, що підтверджується актами
впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено
інформаційно-патентний пошук та аналіз літературних даних, обґрунтовано
доцільність виконання роботи. Автором проведено клініко-лабораторні,
медико-психологічні та клініко-соціологічні обстеження, поставлено
діагнози та проліковано підлітків, які зверталися на прийом. Самостійно
статистично оброблено отримані дані, здійснено наукову інтерпретацію
результатів та розроблено відповідні наукові висновки та рекомендації.
Дисертант брав безпосередню участь у розробленні методики
лікувально-превентивної тактики у підлітків з ІПСШ/ВІЛ з урахуванням
їхніх місця мешкання, психоособистісних властивостей та форми поведінки
із застосуванням чотирьохетапних превентивних модулів.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Матеріали дисертаційної
роботи апробовано та повідомлено на об’єднаному засіданні співробітників
кафедри дерматовенерології та косметології факультету післядипломної
освіти Донецького державного медичного університету ім. М. Горького
разом з лікарями Донецького обласного шкірно-венерологічного диспансеру
(листопад 2006 р.). Основні положення роботи повідомлено й обговорено на
міжнародній науково-практичній конференції „Соціальні та клінічні
проблеми сексології та сексопатології” (Москва, 2002),
науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної сексології
та репродуктології” (Київ, 2003), науково-практичній конференції у
Донецькому обласному шкірно-венерологічному диспансері (Донецьк, 2005),
IV міжнародному симпозіумі з біоетики (Київ, 2006), науково-практичній
конференції з дитячої дерматовенерології (Донецьк, 2006),
науково-практичній конференції “Сучасний менеджмент в
дерматовенерології: діагностичні, лікувальні та правові аспекти” (Київ,
2007).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 16 друкованих праць: серед
яких 4 статті в журналах, визнаних ВАК України як спеціалізовані наукові
видання (із них 2 — у моноавторстві), 5 навчально-методичних посібників,
1 ситуаційний аналіз, 1 практичні рекомендації, 3 публікації в
узкопрофільних спеціалізованих виданнях, 2 роботи опубліковано в
збірниках тез науково-практичних конференцій,

Структура та об’єм дослідження. Робота представлена на 150 сторінках і
складається із вступу, 5 розділів (у тому числі огляду літератури,
матеріалу і методів дослідження, 3 розділів результатів власних
досліджень), узагальнення результатів дослідження, висновків і списку
використаних джерел, що містить 286 джерел (150 вітчизняних і 136
закордонних публікацій). Робота ілюстрована 16 таблицями, з цієї
кількості 2 таблиці повністю займають площу окремих сторінок, 4
рисунками (в тому числі діаграмами та графіками).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Під спостереженням знаходилися 185 осіб
віком від 14 до 18 років, в тому числі хлопців – 97 (52%), дівчат – 88
(48%), із них мешкали в сільських регіонах — 106 (57%) осіб, в міських –
79 (43%). В сільських регіонах мешкали 57 хлопців та 49 дівчат, в
міських – 40 хлопців та 39 дівчат.

Всі пацієнти були піддані комплексному клініко-лабораторному обстеженню,
що проводилося до- та після закінчення лікування.

Методи лабораторного дослідження містили загальноклінічні аналізи
(загальний аналіз крові; сечі); біохімічні (визначення рівнів
білірубіну, трансаміназ, глюкози); серологічні реакції крові на сифіліс
(КСР); мікробіологічні (бактеріоскопічні, бактеріологічні).

Для діагностики хламідіозу застосовували методи виявлення антигенів
хламідій у матеріалі, що досліджувався, методом імуноферментного аналізу
— застосовували автоматизований комплекс для імуноферментного аналізу
«PR-2100» («Sanofi Diagnostics Pasteur», Франція) та мікропланшетний
ІФА-ридер останнього покоління «Sunrise» («TECAN», США) з комп’ютерною
обробкою результатів зчитування на реактивах виробників («BioRad»,
«DRG», «DSL») та метод полімеразної цепної реакції: якісний ПЛР-аналіз
проводився за допомогою ампліфікаторів MyCycler (BioRad), а детекція
результатів — на високочутливому обладнанні Cel Doc (BioRad). Кількісне
визначення ДНК (РНК) збудника проводилось методом полімеразної
ланцюгової реакції у реальному часі за допомогою обладнання iCycler iQ5
(BioRad) із застосуванням реагентів виробництва QIAGen (Німеччина).

Клініко-лабораторні дослідження з метою виключення гонореї та
трихомоніазу проводили відповідно нормативним документам МОЗ України
(Мавров І.І., 2000).

Діагностика уреаплазмозу проводилась шляхом виявлення уреаплазм у
селективній рідкій живильній рідині шляхом одноетапного виділення та
візуальної ідентифікації Ureaplasma urealyticum протягом 48-96 годин
культивуванням матеріалу, що досліджувався, в пробірках із середами, що
містили індикатор кислотності (“рН-індикатор”).

Для рішення окремих прикладних завдань дослідження, застосовувалися
соціологічні опитувальники та оціночні індекси. При
клініко-соціологічному дослідженні застосовували розроблений
уніфікований опитувальник-анкету, який містив 31 запитання, що
відображали: загальні відомості, анамнез хвороби та ставлення до
здоров’я та лікування, особливості статевої поведінки, рівень
поінформованості з питань попередження зараження ІПСШ/ВІЛ та ризикованих
форм поведінки.

Медико-психологічні дослідження були направлені на вивчення можливих
девіацій поведінки у підлітків та складалися з етапів опитування та
дослідження психологічного портрета респондентів за допомогою
спеціального тесту шляхом визначення соціально-демографічних і
поведінкових характеристик респондентів. За допомогою Міннесотського
багатопрофільного особистісного тесту (MMPI) були отримані багатобічні
портрети підлітків-респондентів що містили, окрім кількісних і якісних
характеристик, великий спектр таких структурних компонентів особистості,
як напрямок мотивації, самооцінка, стиль міжособистісної поведінки,
статерольовий статус, риси характеру, тип реагування на стрес, захисні
механізми, пізнавальний стиль, ступінь адаптованості індивіда, можливий
тип дезадаптації тощо (Собчик Л.Н., 2004).

Отримані результати досліджень були піддані статистичній обробці на
персональному комп’ютері шляхом факторного аналізу (аналіз головних
компонент), із застосуванням стандартних пакетів програм прикладного
статистичного аналізу (Stаtsgraphics v.7.0; Statistic for Windows
v.5.0).

Результати власних досліджень та їх обговорення. З урахуванням мети та
завдань дослідження та залежно від особливостей поведінки, були виділені
три групи підлітків. I групу складали соціально–адаптовані підлітки без
ризикованих форм поведінки — 55 (30%) осіб, в тому числі 29 (53%)
хлопців та 26 (47%) дівчат. II група складалася із соціально-адаптованих
підлітків, але з ризикованими формами поведінки — 59 (32%) осіб, в тому
числі 32 (54%) хлопця та 27 (46%) дівчат. В III групу віднесені
соціально-неадаптовані підлітки з ризикованими формами поведінки — 71
(38%) особа, в тому числі 36 (51%) хлопців та 35 (49%) дівчат.

Соціально-адаптованими визнавали підлітків, які навчалися в учбових
закладах різних рівнів, що не вживали наркотичних речовин та алкоголю,
мали свідоме та адекватне ставлення до діагностики та лікування ІПСШ
(Коробейников И.А., 2002), що визначалось на підставі аналізу анамнезу
та результатів опитування. До соціально-неадаптованих підлітків
відносили неповнолітніх, які не відвідували навчальних закладів та не
проявляли відповідної зацікавленості до діагностики та лікування ІПСШ у
себе та партнерів або партнерок (Карпов А.Б., 2002). Ризиковані форми
поведінки включали в себе вживання алкоголю та наркотичних речовин,
часту зміну статевих партнерів та статеві контакти з кількома статевими
партнерами, незастосування презервативів при кожному статевому акті
(Ворник Б.М., 2001).

В наших спостереженнях превалювали підлітки соціально-неадаптовані з
ризикованими формами поведінки — 71 (38%), серед яких переважали
сільські мешканці — 44 (62%), переважно у віці 16-18 років — 29 (41%).

При аналізі віку початку статевого життя залежно від форми поведінки
встановлено, що у віці 14 років та раніше статеве життя розпочали в III
групі — 61 (86%) підліток, у II групі – 35 (59%) осіб та в I групі – 4
(7%).

За медичною допомогою протягом першого тижня після появлення симптомів
звернулися 38 (21%) підлітків, в тому числі 27 (71%) хлопців та 11 (29%)
дівчат, із яких в містах мешкали 25 (66%), в сільській місцевості — 13
(34%). 28 (74%) підлітків, з числа тих, що звернулися протягом першого
тижня, відносились до I групи, 7 (18%) – до II, та 3 (8%) — до III.

Наявність інфекційних захворювань сечовивідних шляхів (гонорея,
трихомоніаз, хламідіоз) у анамнезі встановлена у 77 (41%) підлітків, із
них було 32 (42%) дівчини, в тому числі 21 (66%) міська та 11 (34%)
сільських мешканок та 45 (58%) хлопців, в тому числі 34 (76%) міських та
11 (24%) сільських мешканців. Переважно це були представники III групи
підлітків — 52 (73%), у II та I групі таких осіб було 18 (31%) та 7
(13%), відповідно, із них в містах мешкали 55 (71%) та в сільській
місцевості — 22 (29%). Залучали до лікування у спеціалізованих медичних
закладах своїх статевих партнерів 26 (34%) осіб, із них 18 (69%) мешкали
у містах та 8 (31%) — у сільській місцевості; із підлітків I групи
партнери були залучені у 7 (100%), із II – у 12 (67%) та із III – у 7
(13%) осіб.

За результатами клініко-соціологічного аналізу відсутність достатнього
рівня поінформованості з питань ІПСШ/ВІЛ виявлено у 98 (53%) підлітків,
переважно у тих, що мешкали у сільській місцевості, порівняно з міськими
— 69 (65%) та 29 (37%), відповідно, частіше у соціально-неадаптованих
осіб з ризикованими формами поведінки, аніж у соціально-адаптованих,
незалежно від форм поведінки — 67 (68%) та 31 (32%), відповідно.

За результатами проведеного аналізу анамнезу та результатами опитування
встановлено, що самолікування практикували 47 (25%) підлітків, в тому
числі 29 (37%) міських та 18 (17%) сільських мешканців, із них до I
групи відносилися 6 (11%) підлітків, до II — 17 (29%) та до III — 24
(33%). За порадами друзів та знайомих 27 (58%) осіб застосовували
лікарські засоби самостійно, 5 (11%) — за порадами батьків та інших
близьких родичів, 12 (25%) — під впливом реклами у засобах масової
інформації, 3 (6%) скористалися порадами співробітників аптек.

164 (89%) підлітки сповістили, що вступали в статевий зв’язок у стані
алкогольного або наркотичного сп’яніння, при цьому 71 (90%) із них
мешкали в містах та 93 (88%) — у сільській місцевості. По групах ці
підлітки розподілилися таким чином: I група – 37 (67%) осіб, II група –
56 (95%), III група – 71 (100%).

В результаті проведеного нами комплексного клініко-лабораторного
обстеження, урогенітальні інфекції виявлено у 173 (94%) осіб віком від
14 до 18 років, серед яких у місті мешкало 70 пацієнтів (88%) та в
сільській місцевості – 103 (98%); I групу представляло 44 (80%) особи,
II групу – 58 (98%) та III групу – 71 (100%) осіб.

Змішане інфікування зустрічалося частіше у міських підлітків – 72 (91%),
аніж у сільських – 83 (78%), переважно у соціально-неадаптованих з
ризикованими формами поведінки — 69 (97%), тобто серед представників III
групи, та декілька рідше у соціально-адаптованих підлітків з
ризикованими формами поведінки (II група) – у 54 (92%) та у 32 (58%)
соціально-адаптованих підлітків у I групі. Наявність моноінфекції
встановлено у 18 (11%) пацієнтів, в тому числі 3 (4%) із них мешкали у
містах, 15 (14%) — у сільській місцевості; до I групи віднесено 12
(22%), до II – 4 (7%) та до III групи — 2 (3%).

Аналіз давнини захворювання встановив, що свіжі форми спостерігалися у
48 (28%) пацієнтів, із них мешкали в містах 39 (49%), у сільській
місцевості — 9 (9%). З цього числа більша частина підлітків із змішаними
інфекціями віднесена до I групи — 27 (49%) осіб; до II та III групи — 14
(23%) та 7 (9%), відповідно. Хронічні форми захворювань спостерігали у
125 (72%) пацієнтів, 36 (45%) із них мешкали в містах, 89 (84%) — в
сільській місцевості; до I групи віднесено 20 (36%) осіб, до II групи –
41 (69%) та до III групи — 64 (90%).

Ускладнені форми захворювань спостерігалися у 39 (23%), в тому числі у 8
(10%) міських та 31 (29%) сільських мешканців, із них до I групи
віднесено 2 (4%), до II — 8 (14%) та до III — 29 (40%).

У 12 (7%) із 173 підлітків з ІПСШ лабораторно підтверджено
ВІЛ-позитивний статус, із них 7 (58%) мешкали в містах та 5 (42%) — в
сільській місцевості; до I групи віднесено 1 (2%) особу, до II групи – 3
(5%), до III групи – 8 (11%). Всі ці підлітки знаходилися на
диспансерному обліку у регіональних Центрах профілактики та боротьби зі
СНІД (залежно від місця мешкання).

Оскільки сексуальна поведінка багато в чому залежить від психологічних
характеристик особистості, ми припустили наявність впливу цих якостей на
ризик інфікування підлітків ІПСШ та проаналізували взаємозв’язок між
поведінкою підлітків, хворих на ІПСШ, залежно від місця мешкання (місто
або село), їх психологічних особливостей, а також розглянули наскільки
останні можуть визначати формування поведінкових реакцій і, в першу
чергу, з ризикованою у плані зараження ІПСШ/ВІЛ поведінкою. При
проведенні дослідження враховано такі ознаки, як: вживання неповнолітнім
алкоголю та/або наркотиків; вік початку статевого життя; наявність
випадків насильства (сексуального, фізичного, психологічного); кількість
статевих партнерів; статеві контакти під час захворювання; наявність
ІПСШ у минулому; незахищені статеві контакти під час менструацій;
застосування профілактичних засобів (презервативи, антисептичні
препарати, що знижують ризик інфікування тощо). Медико-психологічне
дослідження проведено з використанням профілю MMPІ, ґрунтуючись на
показниках 10 основних шкал: 1 – іпохондрії (сверхконтролю, соматизації
тривоги), 2 – депресії (депресивних тенденцій), 3 – істерії (емоційної
лабільності, витиснення факторів, які спричиняють тривогу), 4 –
психопатії (імпульсивності, реалізації емоційної напруги у безпосередній
поведінці), 5 – мужності/жіночності, 6 – параної (ригідності афекту), 7
– психастенії (тривожності, фіксації тривоги та обмеженості поведінки),
8 — шизоїдності, 9 – гіпоманії (оптимізму та активності, заперечення
тривоги), 0 – соціальної інтроверсії. Вірогідність отриманих даних
верифікували у зіставленні з чотирма „контрольними” шкалами,
призначеними для виявлення різних видів перекручувань у відповідях
пацієнтів (Собчик Л.Н., 2004).

У 112 (65%) підлітків з ІПСШ встановлено патологічні психоособистісні
властивості, в тому числі когнітивні – у 30 (27%), афективні — у 59
(53%) та поведінкові компоненти – у 23 (20%). Патологічні
психоособистісні властивості виявлено переважно у підлітків з ІПСШ з
ризикованими формами поведінки — у 75 (67%); частіше у соціально
неадаптованих підлітків, аніж у соціально-адаптованих з ризикованими
формами поведінки – 43 (57%) та 32 (43%), відповідно.

Порівняльний аналіз клініко-епідеміологічних, соціологічних та
психоособистісних властивостей виявив ознаки що характерні для
підлітків, які мешкали у сільській місцевості, та створювали передумови
та збільшували ризик інфікування ІПСШ/ВІЛ: більш раннє пробудження
сексуального лібідо та початок статевого життя — у 34 (32%) сільських та
у 21 (26%) міського підлітка; низький рівень поінформованості з питань
ІПСШ/ВІЛ – лише 37 (35%) сільських та 50 (63%) міських підлітків
поінформовано задовільно, достатнє усвідомлення можливих наслідків
ризикованої поведінки встановлено лише у 19 (18%) сільських та у 37
(47%) міських підлітків; низька готовність звертатися за спеціалізованою
медичною допомогою — у 27 (25%) сільських та у 48 (61%) міських
підлітків; велика кількість підлітків з когнітивними психологічними
особливостями — у 23 (22%) сільських та у 7 (9%) міських підлітків та
відсутністю навичок відповідальної поведінки — у 83 (78%) сільських та у
34 (43%) міських підлітків. Показано, що серед підлітків з ІПСШ,
соціально-неадаптованих осіб з ризикованими формами поведінки, які
мешкали у сільській місцевості, було більше, ніж тих, що мешкали у
містах — 52 (49%) та 17 (22%), відповідно, та це достовірно корелювало з
рівнем інформованості з питань ІПСШ/ВІЛ (p<0,05). Виявлені при проведенні медико-психологічних та клініко-соціологічних досліджень поведінкові властивості та рівень поінформованості підлітків, які відносилися до різних цільових груп, послужили підґрунтям для розробки методики комплексної лікувально-превентивної тактики, що містила поєднання етіопатогенетичної терапії та чотирьохетапні превентивні модулі, що включали в себе такі етапи інформаційно-психологічного супроводження лікувального процесу: 1 етап – профілактичне долікувальне консультування, яке полягало у тестуванні за допомогою запропонованого опитувальника; . R Ae e iss****IIICIIIIII»***» $ - " $ & ( D F t , . A Ae ,?/?2-384"5u5:7?8ue9d;–

Похожие записи