МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА
КУРОРТОЛОГІЇ

ЗЕМЛЯНА Ольга Валентинівна

УДК 616.8-009.17:[616.891.4+616.831]-085:615.84

Диференційоване застосування електросон- та інфіта-терапії для корекції
астенічного синдрому у хворих на неврастенію та енцефалопатії різного
генезу

14.01.33 – курортологія та фізіотерапія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор ВАСИЛЬЄВА-
ЛІНЕЦЬКА Лариса Яківна, Харківська медична академія післядипломної
освіти МОЗ України, професор кафедри фізіотерапії та курортології.

Офіційні опоненти:

– доктор медичних наук, професор, ШМАКОВА Ірина Петрівна, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедрою
фізіотерапії, медичної реабілітації і курортології, головний позаштатний
фізіотерапевт МОЗ України.

— доктор медичних наук, професор, ЄЖОВА Вікторія Олександрівна,
Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування та медичної
кліматології ім. І.М.Сеченова МОЗ Республіки Крим, провідний науковий
співробітник клініки неврології.

Провідна установа: Кримський державний медичний університет
ім.С.І.Георгієвського МОЗ України, кафедра фізіотерапії факультету
післядипломної освіти, м. Сімферополь.

Захист дисертації відбудеться 26 березня 2004 р. о 12.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського
науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ
України (65014, м. Одеса, Лермонтовський пров., 6).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського
науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ
України за адресою: 65014, Одеса, Лермонтовський пров., 6.

Автореферат розісланий 25 лютого 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник ______________________ Дмитрієва Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність проблеми лікування хворих з астенічним
синдромом (АС) обумовлена, у першу чергу, його широким розповсюдженням
[Д.А.Иванов, 1998; М.С.Гнатишин, 1999; De Luca,1997; L.A.Jason et al.,
1999]. Згідно статистичним даним, тільки при звертанні до родинних
лікарів кількість осіб із захворюваннями, у клінічній картині яких
провідним є АС, складає у Великобританії 18 %, у Канаді – 13,6 %,
Ізраїлі – 32 % [M.Godvin et al., 1999].

Клініко-епідеміологічне дослідження структури захворювань, які
супроводжуються АС, показує, що неврастенія (розділ F 48 МКХ X)
залишається однією з провідних форм пов’язаних із стресом і
соматоформних розладів, у клінічному перебігу яких АС, як правило,
визначає картину захворювання. Не менш часто АС спостерігається на фоні
згасання процесуальної неврологічної симптоматики при травматичних
(розділ G 09 та Т 90 МКХ X), інфекційно-алергічних (розділ G 09 МКХ X)
ураженнях ЦНС і при наявності початкових проявів дисциркуляторних
енцефалопатій атеросклеротичного (розділ І 67.2 МКХ X) генезу. У
випадках, коли АС виходить на перший план і визначає клінічну картину
захворювання ряд авторів рахує можливим говорити про астенічні стани
[Ласков Б.И. и соавт., 1981; Федорова В.И., 2000; Шерман М.А., 2001;
Вейн А.М., 2003].

Невід’ємними ознаками АС є зниження працездатності, зменшення
толерантності до фізичного і розумового навантаження [Крылов А.А.,
2000]. У цьому зв’язку питання оптимізації лікування і профілактики
захворювань, які обумовили виникнення АС, являє собою важливу не тільки
медичну, але й соціальну проблему [Grafton J., 1993; A.Diaz Martinez et
al., 1996; M.Charpe, 1996].

Разом із тим, терапія осіб з АС має ряд особливостей, основними з котрих
являються наявність підвищеної чутливості до медикаментозних подразників
внаслідок порушення кортико-гіпоталамо-гіпофизарних зв’язків, високий
ризик розвитку звикання до ряду препаратів [Б.Д.Карвасарский, 1990;
А.В.Добровольский, М.Ю.Дробижев, 1998; А.Б.Смулевич и соавт., 1998;
P.Verbanck, P.Chockaer, 1996].

У цьому зв’язку, включення у комплекс лікувальних заходів фізичних
факторів у хворих з АС є особливо актуальним. Терапевтичний ефект
методів фізіотерапії, які застосовуються у пацієнтів з АС, обумовлений
їх впливом на основні патогенетичні механізми, найважливіші ланки
саногенезу, клінічні прояви захворювання [К.Д.Бабов и соавт., 2001;
И.З.Самосюк, 2002; Л.Д.Тондий, Л.Я.Васильева-Линецкая, 2003].
Неодноразово доведена ефективність комплексного застосування
медикаментозних та фізіобальнеологічних методів, які використовуються
для лікування даної категорії хворих [Галлямов А.Г. и соавт., 2001].

Серед методів фізіотерапії, що застосовуються у комплексному лікуванні
осіб з АС особливе місце належить методам церебрального імпульсного
електровпливу (ЦІЄВ) – електросонтерапії (ЕТ) та ІНФІТА-терапії (ІТ).
При цьому застосування ЕТ та ІТ сприяє нормалізації вищої нервової
діяльності і ретикуло-кортикальних взаємовідносин, дозволяє стимулювати
мозкову активність, підвищити толерантність до розумового і фізичного
навантаження [И.П.Шмакова, И.Н.Гажий, 1998; И.П.Минков и соавт., 1999;
А.М.Шелякин и соавт., 2001].

Разом із тим, у літературі практично відсутні дані щодо особливостей дії
ІТ та ЕТ на функціональний стан вегетативної нервової системи,
церебральний кровотік, психоемоційні порушення у хворих з астеніями у
залежності від нозологічної належності АС, не досліджені безпосередні та
віддалені результати диференційованої дії ЦІЕВ у даного контингенту
хворих, методики диференційованого застосування ІТ та ЕТ не впроваджені
у практику лікувально-профілактичних установ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок
досліджень є фрагментом НДР, яка здійснюється у Харківській медичній
академії післядипломної освіти і присвячена розробці методів
відновлювальної терапії і профілактики соматоформних розладів (№
держреєстрації 0100U004260). Фрагмент роботи, присвячений застосуванню
електросон- та ІНФІТА-терапії для корекції астенічного синдрому у хворих
на енцефалопатії різного генезу, виконано безпосередньо здобувачем.

Мета дослідження. Підвищення ефективності терапії хворих на неврастенію
та енцефалопатії різного генезу шляхом диференційованого застосування у
комплексному лікуванні електросон- та ІНФІТА-терапії в залежності від
особливостей клінічного перебігу, психофізіологічних показників,
функціонального стану вегетативної нервової системи і церебрального
кровотоку.

Завдання дослідження

1. Вивчити особливості клінічних та психофізіологічних проявів
астенічного синдрому у хворих на неврастенію та енцефалопатії різного
генезу.

2. Вивчити дію різних частот та підібрати найбільш оптимальні методики
ІНФІТА-терапії для корекції астенічного синдрому у хворих на неврастенію
та енцефалопатії атеросклеротичного, інфекційно-алергічного і
травматичного генезу на основі дослідження впливу однократної процедури
і комплексного лікування з включенням методу.

3. Вивчити вплив однократної дії електросон- та ІНФІТА-терапії і
комплексного курсового лікування з включенням цих факторів на клінічні
прояви астенічного синдрому у хворих на неврастенію та енцефалопатії
різного генезу.

4. На основі дослідження психофізіологічних характеристик хворих на
неврастенію та енцефалопатії атеросклеротичного, інфекційно-алергічного
і травматичного генезу (за даними шкали астенічного стану, методу
кольорових виборів, коректурної проби) встановити вплив однократної дії
ЦІЕВ за методиками ІНФІТА-терапії та електросонтерапії і курсового
лікування з включенням цих методів на клініко-психологічні прояви
астенічного синдрому.

5. Провести функціонально-динамічне дослідження стану вегетативної
нервової системи у хворих на неврастенію і енцефалопатії
атеросклеротичного, інфекційно-алергічного, травматичного генезу і
вивчити особливості дії на нього ЦІЕВ при однократному і курсовому
застосуванні.

6. З урахуванням аналізу даних реоенцефалографії та транскраніальної
доплерографії дослідити вплив електросон- та ІНФІТА-терапії при
однократному і курсовому використанні на стан мозкової гемодинаміки у
хворих на неврастенію та енцефалопатії атеросклеротичного,
інфекційно-алергічного і травматичного генезу.

7. Провести порівняльне дослідження ефективності застосування
електросон- та ІНФІТА-терапії для корекції астенічного синдрому у
хворих на неврастенію та енцефалопатії атеросклеротичного,
інфекційно-алергічного і травматичного генезу і обгрунтувати показання
до їх диференційованого використання.

Об’єкт дослідження: хворі на неврастенію та енцефалопатії
атеросклеротичного, травматичного, інфекційно-алергічного генезу з
провідним у клінічній картині астенічним синдромом.

Предмет дослідження: клінічні прояви АС, психофізіологічні
характеристики, стан вегетативної нервової системи, церебральний
кровотік хворих на неврастенію та енцефалопатії під впливом
диференційованого застосування електросон- та ІНФІТА-терапії.

Методи дослідження: клінічні, психофізіологічні, інструментальні.

Наукова новизна отриманих результатів

• Виявлені особливості клінічного і психофізіологічного перебігу проявів
АС, які у хворих на енцефалопатії проявлялися переважно у вигляді
астено-іпохондричної та астено-депресивної симптоматики, у хворих з
психогенними астеніями, поряд із цим, характеризувалися високою частотою
астено-тривожних розладів.

• Вперше проведено вивчення особливостей впливу електросон- та
ІНФІТА-терапії при однократному і курсовому застосуванні на
клініко-психофізіологічні прояви АС і встановлена доцільність
диференційованого застосування цих методів у хворих на неврастенію та
енцефалопатії атеросклеротичного, інфекційно-алергічного і травматичного
генезу.

• На основі дослідження даних варіабельності серцевого ритму вивчені
особливості впливу електросон- та ІНФІТА-терапії на стан вегетативної
нервової системи у вигляді відновлення балансу її ланок і доведено, що
електросон надає більш виражену дію на механізми оптимізації
адаптогенних реакцій при підвищенні показників спектрограми серцевого
ритму, ІНФІТА-терапія – при їх зниженні.

• Вперше на основі дослідження даних реоенцефалографії та
транскраніальної доплерографії встановлена оптимізуюча вазоактивна дія
електросон- та ІНФІТА-терапії на стан мозкового кровотоку у хворих на
неврастенію і енцефалопатії різного генезу з домінуючим у клінічній
картині АС. Встановлено, що при порушенні венозного відтоку більш
виражений вплив на церебральні судини надає електросонтерапія.

• На основі вивчення порівняльної ефективності електросон- та
ІНФІТА-терапії у комплексному лікуванні хворих на неврастенію і
енцефалопатії атеросклеротичного, інфекційно-алергічного і травматичного
генезу розроблені показання для диференційованого застосування методів з
урахуванням особливостей клінічного перебігу АС, стану центральної
нервової системи, вегетативного гомеостазу, церебрального кровотоку.

Практичне значення отриманих результатів. На основі порівняльного
вивчення впливу ІНФІТА- та електросонтерапії на особливості клінічного
перебігу, функціональний стан центральної нервової системи, вегетативний
гомеостаз, церебральний кровотік у хворих на неврастенію і
енцефалопатії атеросклеротичного, інфекційно-алергічного і травматичного
генезу розроблені практичні рекомендації по диференційованому
застосуванню факторів у залежності від нозологічної належності АС і
особливостей його клінічних проявів.

У хворих з явищами артеріальної гіпотензії для корекції АС доцільним є
використання частот ІНФІТА-терапії 70, 75, 80 Гц при експозиції на
кожній частоті від 2 до 3 хвилин, при перевазі в структурі
психоемоційних порушень астено-іпохондричних і астено-депресивних
розладів більш ефективним являється послідовне застосування частот 30,
40, 52, 57, 70, 75, 80 Гц при експозиції на кожній частоті від 2 до 3
хвилин. Для купірування цефалгічних і кардіалгічних проявів і у хворих з
артеріальною гіпертензією використання обох варіантів є однаково
ефективним.

Доведено, що курсове використання електросонтерапії у хворих обох груп
більш активно впливає на прояви цефалгічного синдрому при наявності
ознак утрудненого венозного відтоку. Застосування її являться більш
доцільним у хворих з перевагою в структурі психоемоційних розладів
астено-тривожної симптоматики.

Застосування ІНФІТА-терапії для корекції АС у хворих на неврастенію і
енцефалопатії атеросклеротичного, інфекційно-алергічного і травматичного
генезу сприяє більш швидкому і вираженому зменшенню проявів
астено-іпохондричних і астено-депресивних розладів, надає більш
ефективну оптимізуючу вазоактивну дію у пацієнтів з явищами артеріальної
гіпотонії.

Використання ІНФІТА-терапії з метою адаптогенного впливу на механізми
фізіологічної активації вегетативної нервової системи є більш доцільним
у хворих з початковим зниженням показників спектрограми серцевого ртиму,
електросонтерапії – при початковому їх підвищенні.

Встановлено, що обидва методи ЦІЕВ надають односпрямовану дію на
прекапілярний тонус і тонус венозних судин у випадку їх гіпотонії. При
підвищенні тонусу вен більш виражений ефект у пацієнтів з неврастенією
та енцефалопатіями спостерігався під впливом ІНФІТА-терапії, у хворих з
наявністю ознак утрудненого венозного відтоку – після комплексу
лікувальних заходів, який містив електросонтерапію.

Особистий внесок автора. Ідея роботи належить науковому керівникові, з
його допомогою розроблений план досліджень. Автор самостійно здійснила
інформаційний і патентний пошук, аналіз наукової літератури по даній
проблемі, розробила оптимальні параметри ЦІЕВ для диференційованого
застосування ІНФІТА-терапії і електросонтерапії з метою корекції АС у
хворих на неврастенію і енцефалопатії різного генезу на основі
комплексного дослідження впливу методів на клінічний перебіг,
функціональний стан центральної нервової системи, вегетативний
гомеостаз, церебральний кровотік.

Інструментальні методи дослідження виконані в умовах відділення
функціональної діагностики Центральної клінічної лікарні № 5
„Укрзалізниці” м.Харкова. Автор самостійно здійснила статистичну обробку
отриманих даних, їх аналіз, сформулювала висновки і узагальнення
досліджень. Дві наукові статті оформлені автором самостійно, публікації
у співавторстві на 60% виконані автором дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
було викладено на конференції „Актуальные проблемы курортологии и
медицинской реабилитации” (Хмільник, 1999), науково-практичній ювілейній
конференції „Актуальные проблемы курортологии”, присвяченій 50-річчю
санаторія „Славянский” (Слов’янськ, 2000), науково-практичних
конференціях молодих вчених Харківської медичної академії післядипломної
освіти „Нові технології в медицині” (2000, 2001), засіданні суспільства
фізіотерапевтів і курортологів Харківського наукового медичного
товариства (2001).

Розроблені лікувальні методики впроваджені в Центральній клінічній
лікарні № 5 „Укрзалізниці” (Харків), Інституті неврології, психіатрії та
наркології АМН України (Харків), міській поліклініці № 10 (Харків).
Матеріали дисертації використовуються при проведенні семінарських і
практичних занять на циклах спеціалізації і тематичного удосконалення
кафедр фізіотерапії та курортології і невропатології та дитячої
неврології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Апробацію роботи проведено на міжкафедральному засіданні кафедр
фізіотерапії та курортології, невропатології та дитячої неврології,
психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ
України та засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної
реабілітації та курортології МОЗ України.

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладені у 8 публікаціях, з
них 5 статей у наукових виданнях (2 самостійних), 3 тезиси доповідей.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу,
7 розділів, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків и
переліку використаної літератури, який містить 244 джерела, у тому числі
182 кирилицею, 62 – латиницею.

Робота викладена на 154 сторінках машинописного тексту, проілюстрована
56 таблицями, 9 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 184 хворих – 142 жінки і 42
чоловіка. З них 74 особи були пацієнтами неврологічного відділення, 110
знаходились на лікуванні у відділенні неврозів Центральної клінічної
лікарні № 5 „Укрзалізниці” м. Харкова.

I групу склали 76 (41,3 %) пацієнтів, у яких АС супроводжував перебіг
основного захворювання – неврастенії (розділ F 48 МКХ Х). Найбільш
частими причинами розвитку захворювання були тривога за здоров’я
близьких та власне – 34 (44,7 %) особи, незадовільні відносини у родині
або відсутність родини – 24 (31,6 %) особи, конфліктна ситуація на
роботі – 18 (23,7 %) осіб. У 108 (58,7 %) хворих П групи АС був
обумовлений енцефалопатіями (ЕР) різного генезу: атеросклеротичного
(розділ І 67.2 МКХ X) – 44 (40,7 %) особи, травматичного (розділ G 09 та
Т 90 МКХ Х) – 34 (31,5 %) особи, інфекційно-алергічного (розділ G 09
МКХ Х) – 30 (27,8 %) осіб. Розподіл на групи відповідав виділеним згідно
клініко-патогенетичній класифікації астенічних станів Б.І.Ласкова,
В.С.Лобзіна, Н.К.Ліпгарт, І.Д.Солодовнікова (1981) психогенним (І група)
і цереброгенним (П група) астеніям.

Основна кількість хворих – 108 (59±5 %) осіб були у віці від 30 до 49
років, 42 (23±4 5) – у віці до 29 років, інші – 34 (18±4 %) – старше 50
років. Звертає на себе увагу те, що переважна кількість хворих – 140
(76±4 %) – перебували у віці від 20 до 50 років, тобто були особами
найбільш працездатного віку. Вивчення статевого складу показало, що
серед пацієнтів обох груп переважали жінки, які склали 84±4 % хворих з
психогенно обумовленим і 72±6 % хворих з цереброгенним АС.

Для оцінки ефективності проведеного лікування визначали характер та
динаміку психоемоційних порушень і вираженість клінічних проявів АС,
досліджували стан вегетативного відділу нервової системи і церебрального
кровообігу.

З метою визначення вираженості клінічних проявів АС використовували
шкалу астенічного стану (ШАС). Вивчення психоемоційного стану та
психофізіологічних характеристик проводили за допомогою метода
кольорових виборів (МКВ), який являється адаптованим варіантом
кольорового тесту М.Люшера, та буквенного варіанту коректурної проби
А.Г.Іванова-Смоленського.

Для дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи
(ВНС) і вегетативного забезпечення діяльності проводили математичний
аналіз серцевого ритму (СР) методом кардіоінтервалографії (КІГ) за
допомогою комп’ютерної системи „Кардіоком”. Оцінювали початкові значення
і динаміку в процесі лікування низькочастотної складової спектрограми СР
– LF, яка дозволяла судити переважно про тонус симпатичного відділу,
високочастотної складової – HF, що відбивала стан парасимпатичної
ланки, та їх співвідношення – LF/HF, яке характеризувало баланс
симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Стан мозкового кровообігу та його зміни у процесі лікування оцінювали за
допомогою методів реоенцефалографії (РЕГ) та транскраніальної
доплерографії (ТКДГ). РЕГ записували на тетраполярному 4-х канальному
реографі „DX-system”, ТКДГ проводили з використанням діагностичної
ультразвукової системи „SIGMA iris” фірми „KONTROL INSTRUMENTS”
(Франція). Обстеження з застосуванням вищезгаданих методів проводили до
початку лікування, після однократної дії ЕТ та ІТ і після курсового
лікування.

Всі хворі отримували комплексне лікування, яке містило медикаментозну
терапію (нейролептики, транквілізатори, вітаміни і препарати, які
покращували метаболізм нервової тканини), раціональну психотерапію,
лікувальну фізкультуру, масаж, бальнеотерапію (хвойно-морські ванни t?
36-37?С, 15 хвил., № 10). Лікувальні комплекси відрізнялися тільки за
характером ЦІЕВ, які у них застосовувались, при цьому ІТ отримували 37
пацієнтів з психогенним і 60 – з цереброгенно обумовленим АС (І
лікувальний комплекс), ЕТ – відповідно 39 и 48 хворих (П лікувальний
комплекс). Групи обстежених комплектувалися рандомізовано (методом
випадкового відбору), були ідентичними за основними початковими
показниками.

ЕТ проводили з використанням апарату „ЭС-4Т” за очно-потиличною
методикою з індивідуальним підбором частоти у межах 20-80 Гц, що
відповідало діапазону частот електромагнітного поля, яке генерував
апарат „ІНФІТА”. Сила струму складала 7-8 мА, тривалість процедури –
30-60 хвил., щоденно, на курс 10 процедур.

Проведення ІТ передбачало використання базового апарату „ІНФІТА”,
відстань від очей пацієнта до поверхні випромінювача складала 20-25 см.
З урахуванням механізмів фізіологічної дії різних частот ЦІЕВ на
нейродинамічні процеси, функціональний стан ВНС, ми розробили схеми для
диференційованого використання ІТ у хворих з АС психогенного і
цереброгенного генезу. При цьому ми враховували дані Михно Л.Є., Бабова
К.Д., Фісенко Л.І. (1998) щодо наявності ефекту стимулювання виробки
?-ендорфінів при дії частот ЦІЕВ у діапазоні 50-90 Гц та Маркарова Г.С.,
Семендяєвої М.Є., Заславського А.Ю. (1995), які відзначили стимулювання
мозкової діяльності і оптимізацію тонусу інтракраніальних судин під
впливом частот 30-57 Гц.

У хворих на неврастенію застосовували схему, яка містила верхні значення
частотного діапазону (70, 75, 80 Гц) з експозицією по 2 хвил. на кожній
частоті на протязі перших 3-х процедур з наступним збільшенням часу дії
до 3 хвил. на кожній частоті. У пацієнтів з ЕП запропонована нами схема,
окрім верхніх значень діапазону частотної шкали, містила послідовне
застосування частот 30, 40, 52, 57 Гц. Час дії на протязі перших 3-х
процедур складав по 1 хвил. на кожній частоті, з 4-ї по 10-у процедуру –
по 2 хвил. на кожній частоті.

Аналіз і обговорення результатів досліджень. Проведений нами аналіз
свідчив про наявність у переважної кількості хворих обох груп
симптомокомплексу у вигляді слабкості, підвищеної втомлюваності,
порушень сну, вегетативних розладів і порушень у емоційно-вольовій сфері
(рис. 1).

Разом з тим, клінічна картина АС у пацієнтів з неврастенією та ЕП мала
ряд достовірних розбіжностей і у хворих І групи характеризувалася
перевагою розладів у емоційно-вольовій сфері при незначній вираженості
неврологічних проявів. У П групі неврологічна симптоматика мала більш
грубий характер: достовірно частіш виявлені хитливість у позі Ромберга
(р<0,001), горизонтальний ністагм (р<0,001), асиметрія сухожильних і периостальних рефлексів (р<0,001), порушення конвергенції (р<0,001), девіація язика (р<0,05). Скарги на сполучення головного болю з нудотою та блювотою, запамороченнями несистемного і системного характеру також вірогідно частіш відзначені у пацієнтів з ЕП – відповідно р<0,05 і р<0,001. Порушення у емоційно-вольовій сфері характеризувалися перевагою астено-іпохондричної і астено-депресивної симптоматики. У хворих на неврастенію, окрім цього, виявлена висока частота астено-тривожних розладів: скарги на „внутрішню напругу”, нав’язливі побоювання достовірно частіш спостерігалися у І групі (р<0,001). Для хворих з цереброгенно обумовленим АС картина психоемоційних порушень багато у чому визначалася характером органічного процесу, що обумовило більшу частоту експлозивних проявів у хворих з травматичними енцефалопатіями (р<0,001) і скарг на знижений фон настрою у хворих з ЕП атеросклеротичного та інфекційно-алергічного генезу (р<0,05). Аналіз результатів лікування свідчив про те, що ЦІЕВ як при однократній дії, так і, особливо, при комплексному курсовому застосуванні, сприятливо впливають на клінічний перебіг АС. Вже після першої процедури у 1/4 частини хворих спостерігалася позитивна динаміка у вигляді зменшення головного болю, болю у області серця, седативного ефекту, декілька більш вираженого при використанні ЕТ. При цьому достовірних розбіжностей динаміки клінічних проявів АС у хворих на неврастенію і ЕП виявлено не було (р>0,1).

У той же час, ефективність комплексного курсового лікування суттєво
залежала як від нозологічної належності АС, так і вид методів ЦІЕВ, які
застосовувались. Так, клінічні прояви АС під впливом обох факторів
швидше регресували у пацієнтів з неврастенією (Рис. 2).

Під впливом обох факторів спостерігалося достовірне зниження початково
підвищених значень систолічного артеріального тиску (АТ) (р<0,05), тоді як при артеріальній гіпотонії підвищення середніх значень систолічного АТ в обох групах виявлене тільки після курсової дії методом ІТ (р=0,1). При дослідженні вираженості клінічних проявів АС за даними ШАС у пацієнтів обох груп виявлене достовірне підвищення середніх значень індексу астенії (ІА), які відповідали діапазону шкали „помірна астенія”. У І-й групі середні значення показника були достовірно вище (р<0,05). Однократна дія ЦІЕВ суттєвого впливу на величину ІА не справила (р>0,1),
після курсу лікування у хворих з психогенним АС відзначене достовірне
зменшення середніх значень показника (р<0,001), у П-й групі виявлена тенденція до його зниження (р=0,1) (Рис. 3) o oe $ & I ? o oe 2 - ???? L ? I ? O O Oe O U o „@ „Ao^„@ 2 4 ~ ?"”%’(D-R1o4¶8†;°;I0,1), у вертикальному
положенні виявлене достовірне його підвищення (р<0,01). При цьому динаміка тилт-тесту відповідала змінам його у здорових осіб, перевищуючи у вертикальному положенні фонові значення після однократної процедури у 2,09 рази, після курсової дії – у 2,3 рази. У хворих з ЕП після однократної дії ІТ достовірних змін величин LF/HF після проведення тилт-тесту виявити не вдалося. У той же час, курсове застосування методу, поряд із змінами фонового тонусу – підвищенням високочастотної частини спектрограми СР, супроводжувалось достовірним збільшенням значень LF та HF у вертикальному положенні (р<0,01). В результаті відзначене достовірне підвищення співвідношення у горизонтальному та у вертикальному положеннях (р<0,001), що призвело до збільшення значень показника при проведенні тилт-тесту до 1,83 при початковому значенні 1,72. У пацієнтів з початковим підвищенням величин спектрограми СР після однократного застосування ЕТ в І групі виявлене чітке зменшення частки низькочастотних коливань в обох положеннях тіла як лежачи (р<0,001) так і стоячи (р<0,01). Зміни високочастотної складової були менш вираженими: у горизонтальному положенні виявлена тенденція до зниження величин показника (р=0,1), у вертикальному відзначене підвищення значень HF (р>0,1). В результаті при дослідженні динаміки співвідношення LF/HF
достовірне зниження його величин до 2,393±0,415 при початкових значеннях
4,422±0,291 (р<0,001) виявлене тільки у положенні лежачи. Таким чином, при проведенні тилт-теста нормалізація співвідношення LF/HF, яке склало 2,20 при початкових значеннях 1,54 здійснювалась, головним чином, за рахунок зниження фонового тонусу симпатичної ланки ВНС. У хворих з цереброгенним АС збільшення співвідношення LF/HF з 1,10 до 2,16 спостерігалося також за рахунок зниження початково підвищених його значень у горизонтальному положенні. При дослідженні курсового впливу ЕТ у хворих на неврастенію та ЕП з початковим підвищенням показників спектрограми СР зберігалося достовірне зниження частки низькочастотних коливань в обох положеннях тіла. При дослідженні динаміки співвідношення LF/HF у хворих з психогенним АС у горизонтальному положенні виявлене достовірне зниження його значень (р<0,001), у хворих з цереброгенним АС спостерігалася тенденція до зниження величин показника. Достовірних змін співвідношення LF/HF у вертикальному положенні виявити не вдалося. При проведенні тилт-тесту співвідношення LF/HF збільшилося з 1,54 до 2,44 у І та з 1,10 до 1,36 – у П групі, що також свідчило про позитивну дію фактору. Застосування ІТ у хворих з початковим підвищенням величин спектрограми СР та ЕТ у хворих з початковим їх зниженням супроводжувалось менш вираженою позитивною динамікою співвідношення LF/HF при проведенні тилт-тесту. Аналіз початкових значень показників, які характеризували стан мозкового кровообігу у басейні внутрішніх сонних артерій (ВСА), за даними РЕГ, дозволив виявити порушення у вигляді зниження пульсового кровонаповнення, дистонії мозкових судин з переважним підвищенням прекапілярного і венозного тонусу в обох групах, причому у пацієнтів з психогенним АС розлади були більш вираженими. При дослідженні дії ЦІЕВ на церебральну гемодинаміку найменш значущою була динаміка реографічного індексу (РІ): достовірне підвищення величин пульсового кровонаповнення відзначене тільки у хворих І групи після однократної процедури ІТ у лівому фронто-мастоїдальному відведенні (p<0,05). Вазоактивний вплив однократної процедури ІТ та ЕТ на прекапілярні судини спостерігався у випадку вираженого підвищення їх тонусу (вище 81 %), при цьому достовірне зниження величин дикротичного індексу (ДІ) відзначене у пацієнтів з психогенним і цереброгенним АС під впливом обох факторів (р<0,05). Після курсової дії зниження початково підвищеного прекапілярного тонусу спостерігалося у хворих як з вираженими, так і з помірними змінами його значень: у хворих на неврастенію після курсу лікування з включенням ІТ відповідно (p<0,01) – у басейні лівої ВСА, (р<0,001) – у басейні правої. У пацієнтів з цереброгенним АС також спостерігалося зниження тонусу артеріол у обох фронто-мастоїдальних відведеннях (р<0,001). Після курсової дії методом ЕТ у хворих І групи відзначене зниження значень ДІ з 90,65±1,88 % до 79,57±2,77 % (р<0,001) у басейні лівої ВСА та з 88,40±2,38 % до 78,77±2,41 % (р<0,01) – у басейні правої, у П групі відповідно з 90,57±2,27% до 80,93±3,32 % (р<0,05) у лівому фронто-мастоїдальному відведенні та з 89,77±80,27±3,46 % (р<0,05) в правому. Односпрямована дія ЦІЕВ на венозні судини спостерігалася у випадку їх гіпотонії. Достовірне підвищення початково знижених величин діастолічного індексу (ДСІ) відзначене у пацієнтів з неврастенією та ЕП як після однократного (р<0,05), так і після курсового (р<0,01) впливу обох факторів. У пацієнтів з початково підвищеними значеннями ДСІ виявлений диференційований вплив лікування на тонус венозних судин. У хворих з психогенним АС після курсової терапії, яка містила ІТ, відзначене зниження середніх значень ДСІ з 83,18±2,01 % до 73,20±1,77 % у басейні лівої ВСА (р<0,001) та з 82,44±2,45 % до 72,67±1,73 % – у басейні правої (р<0,01). У П групі величини ДСІ також характеризувались зниженням у обох фронто-мастоїдальних відведеннях (р<0,001). При курсовому застосуванні ЕТ зміни венозного тонусу у хворих з початковим підвищенням його величин були менш значущими (р>0,1).

У той же час, у пацієнтів обох груп з візуальними ознаками утруднення
венозного відтоку достовірне зниження початково підвищених значень ДСІ
виявлене тільки після курсового лікування, до складу якого входила ЕТ: в
басейні лівої ВСА величина показника до і після процедури становила
відповідно 87,46±2,38 % та 75,76±1,66 % (р<0,001), правої – 83,97±2,18 % та 73,51±2,68 % (р<0,01). Курсове лікування з включенням ІТ у даного контингенту хворих супроводжувалось зниженням початково підвищених величин ДСІ тільки у басейні правої ВСА (р>0,1).

При дослідженні стану мозкового кровотоку у басейні середніх мозкових
артерій (СМА) методом ТКДГ розлади церебральної гемодинаміки переважно у
вигляді підвищення линійної швидкості кровотоку (ЛШК), спостерігалися
більш ніж у 1/4 частини обстежених і були більш значущими у пацієнтів з
неврастенією (р<0,01). При дослідженні динаміки ЛШК в процесі лікування у пацієнтів з психогенним АС вже однократна дія ЕТ призводила до достовірного зниження величин показника при початковому їх підвищенні (p<0,05). Під впливом однократної процедури ІТ у даного контингенту хворих також відзначене зниження середніх значень показника в басейні правої (p<0,05) та лівої (p<0,01) СМА. Дослідження дії комплексного курсового лікування підтвердило тенденцію виявлену у ході однократної процедури: застосування комплексу лікувальних заходів з включенням ІТ у І групі супроводжувалося зниженням величин ЛШК у басейні правої СМА з 82,00±2,37 см/с до 72,29±3,49 см/с (p<0,05), лівої – з 78,56±1,80 см/с до 66,89±3,60 см/с (p<0,05). Після курсової дії лікування, до складу якого входила ЕТ, також відзначене зниження початково підвищених величин ЛШК у басейні правої СМА з 84,50±1,94 см/с до 73,50±2,58 см/с (p<0,01), у басейні лівої – з 83,33±2,26 см/с до 73,67±2,42 см/с (p<0,01). У хворих з цереброгенно обумовленим АС однократна дія ЦІЕВ та комплексне лікування, яке містило обидва методи, також супроводжувалось зниженням початково підвищених величин показника. У той же час, достовірних змін величин ЛШК виявлено не було (p>0,1).

Аналіз безпосередніх результатів лікування дозволив виявити позитивний
вплив терапевтичних комплексів, до складу яких входили як ІТ, так і ЕТ у
переважної більшості хворих.

При цьому більш виражений терапевтичний ефект відзначений в групі
пацієнтів з психогенним АС – значне покращення та покращення після
лікування спостергалося у 54 з 76 (71±5 %), у той час як у П групі – у
62 з 108 (57±7 %). Серед пацієнтів з неврастенією декілька більший
терапевтичний ефект відзначено після комплексу, який містив ЕТ, що,
можливо, пояснюється більшою частотою астено-тривожних розладів у даної
категорії хворих.

Таким чином, результати проведених досліджень дозволяють обгрунтувати
доцільність диференційованого застосування електросон- та ІНФІТА-терапії
для корекції астенічного синдрому у хворих на неврастенію та
енцефалопатії атеросклеротичного, травматичного, інфекційно-алергічного
походження, що підтверджується даними безпосередніх результатів
лікування.

ВИСНОВКИ

1. Включення у лікувальний комплекс електросон- та ІНФІТА-терапії з
метою корекції астенічного синдрому підвищує ефективність лікування
хворих на неврастенію і енцефалопатії різного генезу при
диференційованому застосуванні методів з урахуванням особливостей їх
впливу на клінічний перебіг захворювання, функціональний стан
вегетативної нервової системи, церебральний кровотік.

2. Клінічні прояви астенічного синдрому у хворих на енцефалопатії
характеризуються більш вираженою неврологічною симптоматикою, у хворих
на неврастенію – перевагою розладів у емоційно-вольовій сфері. Порушення
у емоційно-вольовій сфері у хворих з цереброгенно обумовленим астенічним
синдромом проявляються переважно у вигляді астено-депресивної і
астено-іпохондричної симптоматики, у хворих з психогенно обумовленими
астеніями, поряд із цим, виявлена висока частота астено-тривожних
розладів.

3. На основі вивчення особливостей впливу різних параметрів
ІНФІТА-терапії на клінічні і психофізіологічні прояви астенічного
синдрому у хворих на неврастенію і енцефалопатії різного генезу
встановлено, що при перевазі в структурі емоційних порушень
астено-іпохондричної і астено-депресивної симптоматики ефективним є
послідовне застосування частот 30, 40, 52, 57, 70, 75, 80 Гц, при
астенічному синдромі з явищами артеріальної гіпотонії доцільне
використання частот 70, 75, 80 Гц, для купірування цефалгічного синдрому
та у хворих з артеріальною гіпертензією застосування обох варіантів є
однаково ефективним.

4. Включення у комплекс лікування ІНФІТА- і електросонтерапії сприятливо
впливає на клінічний перебіг астенічного синдрому. При цьому
електросонтерапія є більш ефективною у хворих обох груп з
церебро-кардіальним і астено-тривожним синдромами, ІНФІТА-терапія – при
наявності проявів артеріальної гіпотонії і у хворих з перевагою в
структурі психоемоційних порушень астено-іпохондричної і
астено-депресивної симптоматики.

5. Функціональний стан вегетативної нервової системи хворих обох груп
характеризується недостатністю механізмів активації її ланок, про що
свідчить динаміка співвідношення низькочастотної та високочастотної
частин спектрограми серцевого ритму, яка становила при проведенні
тилт-тесту 80,5 % для пацієнтів з неврастенією та 72,5 % для хворих на
енцефалопатії у порівнянні із значеннями показника у здорових осіб.

Електросон- та ІНФІТА-терапія як при однократному, так і при
комплексному курсовому застосуванні надають коригуючу дію на стан
вегетативної нервової системи у хворих з астенічним синдромом,
відновлюючи баланс її ланок. При цьому більш виражений вплив на
механізми оптимізації адаптогенних реакцій у хворих обох груп із
зниженням початкових значень показників спектрограми спостерігається під
дією ІНФІТА-терапії, у пацієнтів з підвищенням їх величин – після
застосування електросонтерапії.

6. У переважної більшості хворих з психогенним і цереброгенно
обумовленим астенічним синдромом виявлені порушення мозкової
гемодинаміки у вигляді зниження пульсового кровонаповнення, дистонії
церебральних судин з нахилом до підвищення їх тонусу (38,16 %),
затрудненого венозного відтоку (47,37 %), підвищення линійної швидкості
кровотоку (26,76 %). При однократній дії електросон- та ІНФІТА-терапії
та, особливо, курсовому лікуванні, до складу якого вони входили,
спостерігається односпрямована оптимізуюча вазоактивна дія. У хворих з
підвищенням тонусу венозних судин більш ефективною є ІНФІТА-терапія, у
пацієнтів з наявністю ознак затрудненого венозного відтоку –
електросонтерапія.

7. Диференційоване застосування електросон- та ІНФІТА-терапії сприяє
підвищенню ефективності комплексного лікування хворих на неврастенію та
енцефалопатії атеросклеротичного, травматичного, інфекційно-алергічного
генезу, що розширює показання для використання методів у даної категорії
хворих.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації.

1. Васильева-Линецкая Л.Я., Земляная О.В. Влияние ІНФИТА-терапии на
психоэмоциональные и вегетативные нарушения у больных с астеническим
синдромом цереброгенного и психогенного генеза. Медична реабілітація,
курортологія, фізіотерапія.- 2002, № 1(29).- С. 28-31. Особистий внесок
здобувача: розробка методик ИНФИТА –терапии, оцінка отриманих
результатів.

2. Земляная О.В. Клинические и гемодинамические особенности вегетативных
расстройств у больных с астеническими состояниями психогенного и
цереброгенного генеза. Український вісник психоневрології.- 2002, Т.10,
вип. 2.- С. 111-113.

3. Васильева- Линецкая Л.Я., Земляная О.В., Московцева-Бойко О.В.
Обоснование возможностей использования хромодиагностики для оценки
состояния тонуса вегетативной нервной системы и психоэмоционального
состояния больных с цереброкардиальной патологией. Вестник физиотерапии
и курортологии.- 2003, № 1.- С. 48-50. Особистий внесок здобувача :
проведення дослідження психоемоційного стану хворих, статистична обробка
та узагальнення отриманих даних.

4. Земляная О.В. Влияние церебральных импульсных электровоздействий на
состояние мозгового кровообращения у больных с астеническими состояниями
психогенного и цереброгенного генеза. Медицина сегодня и завтра.- 2003,
№ 1.- С. 103-106.

5. Васильєва-Лінецька Л.Я., Земляна О.В., Тарасова О.І. Варіабельність
серцевого ритму як показник адаптивних реакцій організму у хворих з
астенічними станами. Український вісник психоневрології.- 2003, Т.11,
вип. 2.- С. 45-47. Особистий внесок здобувача: оцінка функціонального
стану вегетативної нервової системи, статитсична обробка та
інтерпретація отриманих даних.

6. Земляная О.В. О дифференцированном воздействии некоторых физических
факторов на показатели умственной работоспособности при астенических
состояниях. “Актуальные проблемы курортологии и медицинской
реабилитации” Материалы научно-практической конференции, Хмельник, 1999.
С. 131-132.

7. Земляная О.В. О целесообразности дифференцированного применения
импульсного низкочастотного электромагнитного поля (“ИНФИТА”-ТЕРАПИИ) у
больных с астеническими состояниями психогенного и цереброгенного
генеза. Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених
Харківської медичної академії післядипломної освіти 21.12. Харків, 2000.
С. 6-7.

8. Земляная О.В. Влияние церебральных импульсных электровоздействий на
состояние мозгового кровообращения у больных с астеническим синдромом
психогенного и цереброгенного генеза. “Нові технології в медицині.”
Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених Харківської
медичної академії післядипломної освіти 25.12. Харків, 2001. С. 33-34.

АНОТАЦІЯ

Земляна О.В. Диференційоване застосування електросон- та ІНФІТА-терапії
для корекції астенічного синдрому у хворих на неврастенію та
енцефалопатії різного генезу.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.33 – курортологія та фізіотерапія.- Український
науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ
України, Одеса, 2004.

Дисертація присвячена клініко-патогенетичному обгрунтуванню
диференційованого застосування церебральних імпульсних електровпливів у
вигляді імпульсного низькочастотного електромагнітного поля
(ІНФІТА-терапії) та імпульсних струмів низької частоти (електросон) для
корекції астенічного синдрому у хворих на неврастенію та енцефалопатії
атеросклеротичного, травматичного, інфекційно-алергічного генезу.

Доведено, що застосування запропонованих комплексів сприятливо впливає
на клінічний перебіг захворювання (зменшує вираженість клінічних проявів
астенічного синдрому і розладів у емоційно-вольовій сфері),
функціональний стан вегетативної нервової системи (відновлює баланс її
симпатичного та парасимпатичного відділів), церебральний кровотік
(сприяє нормалізації тонусу мозкових судин) та підвищує ефективність
лікування хворих з астенічним синдромом. На основі отриманих даних
розроблені показання для диференційованого застосування електросон- та
ІНФІТА-терапії. Основні результати дисертації впроваджені у
лікувально-профілактичних установах м.Харкова.

Ключові слова: церебральні імпульсні електровпливи, астенічний синдром,
неврастенія, енцефалопатії.

АННОТАЦИЯ

Земляная О.В. Дифференцированное применение электросон- и ИНФИТА-терапии
для коррекции астенического синдрома у больных неврастенией и
энцефалопатиями различного генеза. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.33 – курортология и физиотерапия.- Украинский
научно-исследовательский институт медицинской реабилитации и
курортологии МЗ Украины, Одесса, 2004.

Диссертация посвящена клинико-патогенетическому обоснованию
дифференцированного применения церебральных импульсных
электровоздействий в виде импульсного низкочастотного электромагнитного
поля (ИНФИТА-терапии) и импульсных токов низкой частоты (электросон) для
коррекции астенического синдрома у больных неврастенией и
энцефалопатиями атеросклеротического, травматического,
инфекционно-аллергического генеза.

Выявлены особенности клинического течения астенического синдрома в
зависимости от его нозологической принадлежности. Установлено, что
клинические проявления астенического синдрома у больных с
энцефалопатиями характеризовались более выраженной неврологической
симптоматикой, у больных с неврастенией – преобладанием расстройств в
эмоционально-волевой сфере. Нарушения в эмоционально-волевой сфере у
больных с цереброгенно обусловленными астениями проявлялись
преимущественно в виде астено-ипохондрической и астено-депрессивной
симптоматики, у больных с психогенным астеническим синдромом, наряду с
этим, выявлена высокая частота астено-тревожных расстройств.

С применением методов психологического и инструментального обследования
изучены психофизиологические характеристики, состояние вегетативной
нервной системы и церебрального кровотока у больных неврастенией и
энцефалопатиями различного генеза.

Доказано, что дифференцированное применение электросон- и ИНФИТА-терапии
с учетом их влияния на клиническое течение заболевания, состояние
вегетативной нервной системы и церебральный кровоток повышает
эффективность лечения больных с астеническим синдромом.

Установлено, что электросонтерапия являлась более эффективной у больных
обеих групп с цереброкардиальным и астено-тревожным синдромом,
ИНФИТА-терапия – при наличии проявлений артериальной гипотонии и у
больных с преобладанием в структуре психоэмоциональных нарушений
астено-ипохондрической и астено-депрессивной симптоматики.

Изучение функционального состояния вегетативной нервной системы
позволило выявить недостаточность механизмов физиологической активации
ее звеньев, о чем свидетельствовала динамика соотношения низкочастотной
и высокочастотной частей спектрограммы сердечного ритма при проведении
тилт-теста. При исследовании влияния ЦИЭВ на состояние вегетативной
нервной системы более выраженное влияние на механизмы оптимизации
адаптогенных реакций у больных обеих групп со снижением исходных
показателей спектрограммы сердечного ритма наблюдалось под действием
Инфита-терапии, у пациентов с повышением их величин – после применения
электросонтерапии.

При исследовании исходного состояния мозговой гемодинамики у
подавляющего большинства больных с психогенным и цереброгенно
обусловленным астеническим синдромом выявлены нарушения мозговой
гемодинамики в виде снижения пульсового кровенаполнения, дистонии
церебральных сосудов с наклонностью к повышению их тонуса, затруднения
венозного оттока, повышения линейной скорости кровотока. Изучение
влияния электросон- и ИНФИТА-терапии на состояние мозгового кровотока
позволило выявить однонаправленное оптимизирующее вазоактивное действие.
У больных с повышением тонуса венозных сосудов более эффективной
являлась Инфита-терапия, у пациентов с наличием признаков затрудненного
венозного оттока – электросонтерапия.

На основе полученных данных разработаны показания для
дифференцированного применения методов. Основные результаты работы нашли
применение в лечебно-профилактических учреждениях г. Харькова.

Ключевые слова: церебральные импульсные электровоздействия, астенический
синдром, неврастения, энцефалопатии.

SUMMARY

Zemlyana O.V. Differentiated usage of electric sleep and ІНФІТА-therapy
for the asthenic syndrome correction in the patients with neurastheny
and encephalopathies of varions genesis.- Manuscript.

Dissertation for a Candidates of Medical Sciences degree by speciality
14/01/33 – resort therapy and physiotherapy. Ukraine Research Institute
of Medical Rehabilitation and Resort Treatment of Ministry of Public
Health of Ukraine, Odessa, 2004

The dissertation deals with clinical pathogenic grounds of
differentiated usage of cerebral impulse electric effects as impulse low
frequency electromagnetic field (ІНФІТА-therapy) and impulse low
frequency currents (electric sleep) to correct asthenic syndrome in the
patients with neurastheny and encephalopathies of aterosclerotic,
traumatic and infections allergic genesis.

It has been proved that the usage of the proposed complexes influences
favourably on the clinical course of the disease (reduces expression of
clinical manifestations and disorders in emotional-voluntary sphere),
functional status of vegetative nervous system (restores the balance of
sympathetic and parasympathetic links), cerebral circulation (favours
the normal cerebral vascular tone), increases the efficiency of the
treatment of the patients with asthenic syndrome.

On the basis of the obtained data the indications for the differentiated
usage of electric sleep and ІНФІТА-therapy have been worked out.

The main results of the dissertation have been introduced to the medical
and preventive centres of Kharkiv.

Key words: cerebral impulse electric effects, asthenic syndrome,
neurastheny, encephalopathy.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АС – астенічний синдром.

АТ – артеріальний тиск

ВСА – внутрішня сонна артерія

ВНС – вегетативна нервова система

ДІ – дикротичний індекс

ДСІ – діастолічний індекс

ЕП – енцефалопатії

ЕТ – електросонтерапія

ІА – індекс астенії

ІТ – ІНФІТА-терапія

ЛШК – линійна швидкість кровотоку

КІГ – кардіоінтервалографія

РІ – реографічний індекс

МКВ – метод кольорових виборів

СМА – середня мозкова артерія

СР – серцевий ритм

РЕГ – реоенцефалографія

ТКДГ – транскраніальна доплерографія

ЦІЕВ – церебральні імпульсні електровпливи

ЦНС – центральна нервова система

ШАС – шкала астенічного стану

HF – високочастотна складова спектрограми серцевого ритму

LF – низькочастотна складова спектрограми серцевого ритму

Підписано до друку 17.02.2004р. Формат 60×84 1/16

Наклад 100 прим. Умов. друк. арк. 0,9.

Друк на різографі. Ціна договірна. Зам. № б/н.

СПД ФО Степанов В.В. м. Харків, вул. Ак. Павлова, 311

PAGE 1

Похожие записи