ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ШУДЗІХОВСЬКА Ірина Федорівна

УДК  373.543:37.026:159.952.13

Дидактичні умови розвитку пізнавального інтересу учнів гімназії в
процесі вивчення предметів гуманітарного циклу

13.00.09 – „Теорія навчання”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луцьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Волинському державному університеті імені Лесі
Українки, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Радченко Марина Аркадіївна, Волинський державний університет імені Лесі
Українки, кафедра педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Дем’янчук Олександр Никанорович,

Волинський державний університет

імені Лесі Українки,

директор Інституту мистецтв;

кандидат педагогічних наук,

Гузенко Олена Анатоліївна,

Луцький педагогічний коледж МОН України, заступник директора з наукової
роботи.

Провідна установа: Прикарпатський національний університет

імені В.Стефаника, кафедра історії педагогіки, Міністерство освіти і
науки України, м.Івано-Франківськ.

Захист відбудеться “3” березня 2006 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 32.051.04 у Волинському державному
університеті імені Лесі Українки за адресою: вул.Винниченка, 30,
м.Луцьк, 43021.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Волинського державного
університету ім. Лесі Українки за адресою: вул.Винниченка, 30а, м.Луцьк,
43021.

Автореферат розіслано “3” лютого 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С.Петрович ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Актуальність дослідження. Врахування новітніх педагогічних технологій у
навчально-пізнавальній діяльності учнів гімназії сприяє розвиткові їх
освітніх інтересів та творчих задатків, які будуть реалізовані у
майбутній практичній діяльності. Пошук шляхів інтенсифікації навчального
процесу проходить у декількох напрямах: розробка нових педагогічних
технологій (А.М.Алексюк, В.І.Бондар, В.І.Євдокимов, І.П.Підласий,
І.Ф.Прокопенко та ін.); розробка теорії модульно-рейтингової технології
навчання (В.П.Беспалько, А.В.Фурман, Л.М.Романишина); розробка
теоретичних проблем контролю і оцінювання знань, умінь і навичок учнів
(Ю.К.Бабанський, В.А.Козаков, С.В.Майборода, О.М.Матюшкін, Н.Ф.Тализіна
та ін.).

Аналіз наукових досліджень названих вище авторів переконує в тому, що
вони спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності
особистості. У процесі дослідження ми виходили з того, що
загальноосвітня підготовка учнів гімназії забезпечується діалектичною
обумовленістю поєднання контролю за знаннями, уміннями та навичками
гімназистів та новітніх технологій навчання, які спрямовані на розвиток
їх пізнавальних інтересів у процесі вивчення предметів гуманітарного
циклу.

Головне завдання сучасної української школи – підвищення ефективності
навчально-пізнавального процесу з метою сприяння всебічному і
гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному і пізнавальному
зростанню. У цей час особливо актуального значення набуває проблема
формування розвиненої творчої особистості в соціально-педагогічних
умовах її життєдіяльності у школі-гімназії.

Одним із сучасних напрямків української освіти є врахування розвитку
пізнавального інтересу, здібностей, нахилів та навичок учнів гімназії у
процесі вивчення навчальних предметів. Окремі орієнтири визначено
Законами України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту”. Стає
необхідним створення сприятливих умов для пізнавальної діяльності учнів
гімназії, які б допомагали їм самореалізуватися у складній багатогранній
соціокультурній ситуації, формували потребу особистості в здобутті
наукових знань та розвитку їх пізнавальних інтересів.

Систематичні прагнення учнів гімназії, які спрямовані на пізнання
навколишнього середовища, виступають своєрідним епіцентром розвитку їх
пізнавальних інтересів, пізнавальної самостійності, формування
позитивного ставлення до результатів власної розумової праці.
Пізнавальний інтерес впливає на поведінку учня, на становлення його
духовної і інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і
комунікативні здібності. Це, в свою чергу, забезпечує формування творчої
особистості учня гімназії, інтереси якого до пізнання дійсності чинять
суттєвий вплив на його становлення; обумовлює ефективність уваги,
пам’яті, свідомості, прояву позитивних емоцій, волю; сприяє творчій
самореалізації і духовному самовдосконаленню, розвитку пізнавальної
активності учня гімназії.

Основні аспекти формування і розвитку пізнавальних інтересів особистості
завжди привертала увагу психологів, педагогів, методистів,
учителів-практиків. В Україні ці питання, прямо чи опосередковано,
розглядали А.М.Алексеюк, І.Д.Бех, Н.М.Бібік, В.В.Вербицький,
С.У.Гончаренко, Л.А.Гордон, О.І.Киричук, Б.С.Кобзар, Г.С.Костюк,
В.М.Мадзігон, Р.А.Науменко, В.О.Онищук, В.М.Оржеховська, В.Ф.Паламарчук,
І.П.Підласий, О.Я.Савченко, О.І.Синиця, В.О.Сухомлинський, Т.І.Сущенко
та інші.

Значний внесок у розв’язання вказаної проблеми внесли російські
психологи і педагоги: А.Б.Ананьєв, Ю.К.Бабанський, Л.І.Божович,
Л.С.Виготський, М.О.Данилов, Б.П.Єсіпов, В.І.Загвязинський,
О.Г.Ковальов, А.М.Леонтьєв, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, Н.Г.Морозова,
С.Л.Рубінштейн, М.М.Скаткін, Г.І.Щукіна та інші.

Проблему розвитку пізнавальних інтересів розглядали і дослідники
далекого зарубіжжя: Р.Бенуа, Дж.Д.Брунер, Х.Васильєв, У.Джеймс,
М.Дональдсон, К.Ізард, С.Карлссон, Й.Лінгард, А.Маслоу, Ж.Піаже,
В.Оконь, Я.Рейковський, М.Сміт, Дж.Д.Філіпс, Й.Холандр, І.Хофман та
інші.

Дослідженнями В.Г.Кременя, О.В.Сухомлинської, М.Д.Ярмаченка доведено, що
технологія навчання має провідне значення у задоволенні і розвитку
інтересів учнів гімназії. Саме тому, одним із основних аспектів
педагогічних досліджень у цьому напрямі є вивчення проблеми формування
пізнавального інтересу в навчальному процесі. Самостійна робота, яка є
взаємообумовленою ланкою між навчанням у школі-гімназії та позашкільною
освітою, має певні переваги у цьому процесі: широке охоплення учнів
різноманітними і цікавими формами організації дозвілля, добровільність
виявлення інтересу до навчальних предметів або наукової діяльності,
вплив на свідомість та реалізацію інтересів учнів у галузях знань, які
виходять за межі шкільної програми.

У нашому дослідженні формування пізнавальних інтересів у процесі
вивчення предметів гуманітарного циклу розглядається як система, котра
ще не одержала належного висвітлення та досліджувалась епізодично. Нами
доведено, що у більшості випадків у ній відсутній аналіз комплексу
засобів і методів цілеспрямованого розвитку пізнавальних інтересів учнів
гімназії в процесі вивчення ними предметів гуманітарного циклу.
Окреслений стан проблеми та неоднозначність її визначення зумовили вибір
теми дисертаційного дослідження – “Дидактичні умови розвитку
пізнавальних інтересів учнів гімназії у процесі вивчення предметів
гуманітарного циклу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження входило до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки
і психології Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти за
темою “Сучасні педагогічні технології”. Тема затверджена Вченою радою
Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти (протокол № 7
від 27.03.2003 р.) та узгоджена в бюро Ради з координації наукових
досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 4
від 22.04.2003 р.).

Об’єкт дослідження – навчально-пізнавальний процес у сучасній
школі-гімназії.

Предмет дослідження – дидактичні умови, методи та прийоми формування
пізнавальних інтересів учнів при вивченні предметів гуманітарного циклу.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні та експериментальній перевірці
ефективних форм, методів і прийомів формування пізнавальних інтересів
учнів гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу,
реалізації дидактичних умов, які сприяють інтелектуальному розвитку
особистості.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що вивчення предметів
гуманітарного циклу сприятиме успішному формуванню пізнавальних
інтересів учнів гімназії за умови, якщо:

– в сучасній школі на основі інтенсивних технологій навчання послідовно
і цілеспрямовано будуть реалізуватися найбільш ефективні форми, методи
та прийоми вивчення предметів гуманітарного циклу для розвитку
пізнавальних інтересів;

– методика викладання гуманітарних дисциплін буде спрямована на
активізацію пізнавальної діяльності учнів гімназії;

– буде впроваджена модель дидактичної технології розвитку пізнавального
інтересу гімназистів.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети і гіпотези дослідження поставлено
такі завдання:

1. Проаналізувати історію становлення та сучасний стан проблеми
формування і розвитку пізнавальних інтересів у педагогічній теорії і
практиці.

2. Розкрити зміст та особливості прояву пізнавального інтересу учнів
гімназії на підставі даних отриманих в процесі експериментальної роботи.

3. З?ясувати роль і місце інтенсивних технологій навчання у процесі
формування пізнавальних інтересів учнів гімназії.

4. Експериментально перевірити ефективність розробленої моделі
дидактичної технології розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії в
процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання; сучасні
філософські, соціологічні, педагогічні, психологічні концепції про
сутність розвитку особистості, детермінованість її поведінки зовнішніми
і внутрішніми факторами; ідеї про провідну роль педагогічної діяльності
в процесі пізнання; дослідження спілкування як особливого виду
технології у навчальному процесі; філософське вчення про єдність
закономірностей, взаємовпливів і взаємозалежностей явищ об’єктивної
дійсності; провідні ідеї педагогічної інноватики як інтегрованої галузі
наукових знань, що дає цілісне бачення сутності найбільш загальних
дидактично-технологічних проблем.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної в дисертації мети і
розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів
дослідження: теоретичні: вивчення і аналіз філософської, психологічної,
педагогічної та методичної літератури з означеної проблеми;
системно-структурний, історичний, порівняльний аналіз; статистичний і
математичний методи, метод моделювання; аналіз і синтез результатів
експерименту для визначення критеріїв і рівнів розвитку пізнавальних
інтересів учнів гімназії; емпіричні: вивчення та узагальнення досвіду
роботи шкіл та учителів; опитування (бесіди, анкетування, тестування та
інтерв’ювання); вивчення змісту матеріальних носіїв інформації
(учнівських робіт, шкільної документації); педагогічне спостереження і
аналіз діяльності учнів; педагогічний експеримент; аналіз результатів
експерименту для визначення рівнів сформованості пізнавальних інтересів
гімназистів та ефективності експериментальної моделі.

Концептуальний підхід до розв’язання проблеми розвитку пізнавальних
інтересів учнів гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного
циклу передбачає такі вихідні позиції та ідеї:

Дослідження проблеми з позицій загальної теорії розвитку особистості
учнів: дослідно-експериментальна перевірка ролі інтенсивних технологій
навчання у процесі формування пізнавальних інтересів учнів гімназії у
трьох напрямах: а) зміст сучасних технологій навчання; б) форми, методи
та прийоми організації навчальної роботи; в) пізнавальна діяльність
учнів гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

Пізнавальний інтерес – це складний процес, що визначається: як засіб
впливу пізнавальної діяльності на особистість; як індивідуальне
вираження мислення у мотиваційній сфері учнів гімназії; як емоційне,
позитивне сприйняття навчальної інформації; як цілеспрямоване формування
особистості у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

Використання дидактичних умов формування особистості учня гімназії
спирається на гуманістичні принципи навчання, що забезпечують міцні
знання мов, літератури, історії. Такий підхід у формуванні пізнавальних
інтересів передбачає утвердження домінуючої ролі активності особистості
в розвитку її інтелектуальних здібностей: патріотизму, працьовитості,
власного світогляду, національної свідомості.

Ці вихідні положення дали можливість обґрунтувати напрями формування
творчої особистості за допомогою пізнавальних інтересів у процесі
вивчення предметів гуманітарного циклу з урахуванням особливостей
становлення та розвитку сучасної української школи-гімназії.

Організація та основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження
проведено в три етапи впродовж 1999-2005 років.

На І етапі (1999-2000 рр.) вивчалась філософська, психологічна,
педагогічна і методична література, теорія і практика навчальної роботи,
передовий досвід учителів з досліджуваної проблеми; визначались мета,
предмет і завдання дисертаційної роботи, формулювалась її гіпотеза. На
цьому етапі аналізувалися особливості прояву учнями гімназії
пізнавальних інтересів, проводилось діагностування їх рівнів
сформованості; визначались зміст, форми і методи навчальної роботи.

На ІІ етапі (2000-2003 рр.) на основі аналізу можливостей навчального
процесу в гімназії та рівнів сформованості творчих інтересів учнів був
проведений констатуючий експеримент, під час якого перевірялись умови
розвитку пізнавальних інтересів учнів, зміст, форми, методи і засоби
організації навчально-пізнавальної діяльності в сучасній гімназії.
Формуючий експеримент проводився в природних умовах організації
навчального процесу, де здійснювалась апробація і перевірялась
ефективність розробленої нами моделі дидактичної технології формування
пізнавальних інтересів учнів. В експерименті брали участь 227 учнів
гімназій, понад 53 вчителів. Узагальненювався досвід 3 міських гімназій
і 4 загальноосвітніх шкіл та вивчалась ефективність розробленої моделі.

На ІІІ етапі (2003-2005 рр.) узагальнювались результати формуючого
експерименту, аналізувався здобутий експериментальний матеріал,
формулювались теоретичні і практичні висновки дослідження, здійснювалось
літературне оформлення дисертації, були написані та опубліковані статті
з проблеми дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота
здійснювалося упродовж 3 років (2000-2003рр.) на базі гімназій м. Луцька
№ 4, 14, 21, гімназії № 4 м. Ковеля, гімназії № 1 м. Нововолинська. В
експерименті брали участь 227 учнів та 53 вчителі Волинської та
Рівненської областей.

Експериментальне дослідження проводилось на матеріалах української та
англійської мов, при вивченні літератур та історії, які становлять блок
предметів гуманітарного циклу. Вибір зазначених предметів пов’язаний з
тим, що їх вивчення відкриває значні можливості для формування і
розвитку пізнавальних інтересів учнів гімназії.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що
вперше визначені та теоретично обґрунтовані дидактичні умови
застосування ефективних форм, методів і прийомів формування пізнавальних
інтересів учнів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу;
подальшого розвитку дістали методики організації контрольних занять,
проведення дидактичних ігор, пошуково-дослідницької роботи з
гімназистами; удосконалені критерії визначення рівнів сформованості
пізнавальних інтересів школярів.

Обґрунтованість і достовірність результатів дослідження забезпечується
методичною забезпеченістю вихідних положень, відповідністю їх рівню
сучасного розвитку психолого-педагогічної науки; орієнтацією на науковий
принцип аналізу і узагальнення педагогічного досвіду; застосуванням
комплексу методів дослідження, адекватних його меті та задачам;
доцільністю вибору напрямів експерименту; репрезентативністю вибірки;
якісним і кількісним аналізом матеріалів дослідження; апробацією і
впровадженням в практику результатів дослідно-експериментальної роботи
на різних рівнях.

Теоретичне значення дослідження полягає у висвітленні методологічних
аспектів досліджуваної проблеми; теоретичному обґрунтуванні рівнів
прояву пізнавальних інтересів учнів у навчально-пізнавальній діяльності;
створенні моделі дидактичної технології розвитку пізнавальних інтересів
гімназистів, як якості творчої особистості у процесі вивчення предметів
гуманітарного циклу.

Практичне значення дослідження визначається розробками конкретних
рекомендацій щодо форм, методів і прийомів формування пізнавальних
інтересів учнів гімназії, удосконалення змісту технології навчання.
Результати і матеріали дослідження, запропоновані засоби формування
пізнавальних інтересів учнів можуть бути використанні безпосередньо
вчителями шкіл, керівниками гуртків і товариств, викладачами малих
академій, методистами під час організації та проведення навчальних
занять з предметів гуманітарного циклу.

Впровадження результатів дослідження здійснювалось при викладанні курсів
“Українська мова – основа гуманістичного виховання”, “Методика
викладання літератури”, на семінарах і курсах підвищення кваліфікації у
Волинському обласному інституті післядипломної освіти та в
навчально-виховному процесі гімназії № 4 м. Луцька (дов. № 505-а від
14.11.05 р.), Луцької гімназії №  21 імені Михайла Кравчука (дов. № 473
від 26 жовтня 2005 р.), Луцького НВК „Гімназія № 14” (дов. № 397-а від 4
листопада 2005 р,).

Особистий внесок автора у статті опублікованій у співавторстві (з
Радченко М.А.) полягає у теоретичному обґрунтуванні і розробці основних
ідей, положень та форм, методів і прийомів розвитку пізнавальних
інтересів учнів гімназій у системі шкільної та позашкільної освіти.

Апробація результатів дослідження. Результати виконаної роботи та
матеріали експериментальних досліджень доповідались і обговорювались на
засіданнях кафедри педагогіки, висвітлювались на звітних
науково-практичних конференціях викладачів Волинського державного
університету імені Лесі Українки (квітень 2003р., квітень 2004 р.,
м. Луцьк), Рівненського гуманітарного університету (травень 2004 р.,
м. Рівне).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження
відображено в 4 публікаціях автора. З них 3 написано без співавторів;
усі статті опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК
України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної
літератури (200 джерел, з них 17 іноземними мовами). Основний текст
подано на 161 сторінці. Робота містить 19 таблиць (на 8 сторінках) та 7
ілюстрацій (на 4 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми,
визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, його
методологічні та теоретичні основи, розкрито наукову новизну та
практичне значення роботи, особистий внесок автора; викладено методи й
етапи експериментальної роботи; наведено інформацію про впровадження та
апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – „Дидактично-технологічні засади розвитку
пізнавальних інтересів” подано аналіз психолого-педагогічної літератури
з проблеми дослідження; обґрунтовано вплив педагогічних технологій на
формування творчої особистості гімназиста, розкрито характер, сутність
та зміст навчально-пізнавальної діяльності учнів, проаналізовано
закономірності вікового розвитку учнів середнього та старшого шкільного
віку, визначено сутність поняття “пізнавальний інтерес” та шляхи
педагогічного впливу на його формування.

Поняття “педагогічна технологія” широко використовується в
психолого-педагогічній літературі і має багато формулювань, які
визначаються тенденціями певного історичного етапу та уявленнями авторів
про структуру і компоненти освітнього процесу. При всіх наявних
відмінностях у його трактуванні, вчені В.І.Євдокимов, О.С.Падалка,
О.М.Пєхота, С.О.Сисоєва, І.О.Смолюк та ін. відзначають головну його рису
– спрямованість на створення оптимальних умов для розв’язання практичних
дидактичних завдань. Педагогічна технологія передбачає проект (модель)
обґрунтованої у логічній послідовності дидактичної системи, яка
реалізується у навчальній діяльності.

Під поняттям “педагогічна система” розуміється взаємозв’язок певних
засобів, методів і процесів, необхідних для створення організованого,
цілеспрямованого, наперед заданого впливу на учнів для досягнення
визначеної навчальної та виховної мети (В.І.Євдокимов, О.С.Падалка,
І.Ф.Прокопенко). Структуру будь-якої педагогічної системи складають такі
взаємопов’язані елементи як: контингент учнів та педагогічних
працівників мета навчання в закладі освіти, зміст навчально-пізнавальної
діяльності, основні процеси пізнавальної діяльності учнів, організаційні
форми навчально-виховного процесу в закладах освіти, технічні засоби
навчання, якими користуються учні.

У структурі змісту наукового поняття “пізнавальний інтерес” важлива роль
відводиться акмеології дефініції “дидактичне завдання”, метою якого є
формування логічного мислення особистості через ситуацію (умови), що
ґрунтується на основних знаннях учня, реалізується через навчальні
предмети та систему інформаційно-пізнавального впливу викладача;
забезпечується взаємопов’язаною обґрунтованістю та логічним
використанням організаційних форм навчально-пізнавальної діяльності та
ефективністю дидактичного методів на прийомів навчання.

У контексті змістовного формування пізнавальних інтересів особистості
(об’єкт засвоєння знань – суб’єкт пізнання), досліджена дефініція
розглядається як форма зв’язку між внутрішнім світом учня, змістом і
спрямованістю його потенціалу із зовнішніми психологічними впливами. При
цьому дидактичним завданням стає формування в особистості способів і
процедур розвитку пізнавальної діяльності – нових форм, методів, засобів
пізнання дійсності та сприйняття нових знань; гармонійний розвиток
інтелектуальних здібностей, дослідницьких умінь і творчого потенціалу
учнів; формування на цій основі активної, компетентної, інтелектуальної
особистості.

Проблема формування творчого потенціалу особистості для кожного
покоління є центральною темою і предметом осмислення, вивчення,
дискусій, експериментування. Вона належить до фундаментальних не тільки
в педагогічній, але й у соціальній, політичній, культурній сферах
суспільного життя, оскільки особистість є головною дійовою особою та
суб’єктом усього суспільно-історичного процесу (В.Г.Кремень).У сучасній
педагогічній науці та практиці визначенню пізнавального інтересу
особистості та його властивостей приділялася особлива увага в
дослідженнях Г.О.Балла, І.Д.Беха, І.А.Зязюна, С.Д.Максименка,
А.М.Матюшкіна, В.А.Моляко, К.К.Платонова, В.В.Рибалки, С.О.Сисоєвої та
ін. Вченими наголошується, що процес формування пізнавального інтересу
особистості має бути неперервним, комплексним і розпочинатися з якомога
раннього віку.

Аналіз підходів науковців щодо розвитку пізнавального інтересу
особистості дав змогу виділити його ключові компоненти :
ціннісно-мотиваційний (позитивне ставлення до об’єктів соціального
характеру, до дійсності, до майбутнього; самовизначення в житті;
пізнавальна мотивація пізнавальної діяльності; рівень та ієрархію
цінностей тощо); індивідуально-характерологічний (креативність,
інтелект, емоційно-вольові риси, гнучкість мислення, пам’яті, творчу
уяву, фантазію тощо); когнітивно-діяльнісний (знання, вміння, навички
стратегії навчальної діяльності; пізнавальної самостійності,
міжособистісної взаємодії, мовленнєвої культури тощо);
результативно-рефлексійний (усвідомлення та оцінка власної діяльності та
поведінки, самооцінка, самореалізація, саморозвиток).

Розвиток цих компонентів ми вважаємо метою дидактичного впливу на
формування пізнавального інтересу особистості учня. Загальний рівень
сформованості пізнавальної діяльності гімназиста визначається його
особистісним зростанням, швидкістю поступу порівняно з попередніми
досягненнями, позитивними змінами в рівнях сформованості визначених
компонентів.

З метою виявлення ефективності використання знань з мовленнєвої культури
у навчально-пізнавальному процесі і впливу їх на формування пізнавальних
інтересів особистості, ми використовували розроблені технології
використання рейтингових оцінок учнів, які давали змогу визначити
мовленнєву культуру та її елементи через обсяг засвоєння поданої
інформації Узагальнені дані подаємо в таблиці 1.

Таблиця 1

Обсяг відтворення елементів знань мовленнєвої культури

учнями 9, 10, 11 класів гімназії

Класи Кількість учнів Всього елементів

мовленнєвої культури Відтворено елементів

мовленнєвої культури

абс. число в процент. в процент

9

10

11 46

46

46 176

176

176 100

100

100 67,8

66,5

75,0

Результати дослідження показують, що за обсягом відтворення елементів з
мовленнєвої культури у учнів в 11 класі (75,0 %) значно вища ніж у 10 та
у 9 класах гімназії.

Психологічними особливостями гімназистів є: високий рівень пізнавальної
активності; прагнення до розширення сфери пізнавальної діяльності;
гостра потреба у самоствердженні як якості самостійної особистості, у
побудові ситуації „дорослих” стосунків із навколишнім світом;
пріоритетне значення референтної групи ровесників у формуванні системи
навчальних цінностей; прагнення до дружнього спілкування, тісних
особистісних контактів у колективі до психологічної рівноваги у розвитку
пізнавального інтересу.

У дослідженні розвиток і функціонування психологічних особливостей
визначається різкою зміною внутрішньої позиції, пов’язаною з
удосконаленням логічного мислення та пізнавальних інтересів. Мотивація
навчально-пізнавальної діяльності гімназистів обумовлюється потребою в
значимих для навчального успіху знаннях; прагненням до самостійної
самоосвіти, провідною роллю сприйняття дидактичної інформації через
реалізацію сучасних технологій навчання у навчально-пізнавальному
процесі.

У другому розділі – „Дидактично-освітні аспекти розвитку пізнавальних
інтересів учнів гімназії” теоретично обґрунтовано та розроблено модель
формування пізнавальних інтересів особистості гімназиста у
навчально-пізнавальній діяльності, розкрито окремі аспекти розвитку
пізнавальних інтересів: теоретичні, науково-педагогічні,
організаційно-технологічні.

th

« $ l   ¤ 6

8

:

`

¦

e

u

ue

th

l 8

:

¦

e

??

??

????????????????$?????????$?????????&???гогічних, соціальних,
організаційних факторів, які діють на розвиток пізнавальних інтересів
гімназиста; використанні взаємодоповнення та взаємозбагачення всіх
можливостей урочної, позаурочної та позашкільної діяльності;
передбаченні неперервності та послідовності пізнавальної діяльності
учнів від 9 до 11 класів, узгодженні її з віковими закономірностями
розвитку гімназистів.

Модульно-пізнавальний компонент відображає різні аспекти її
функціонування: теоретичний, організаційний та методичний. Теоретичний
аспект забезпечує функціонування даної моделі розкриває дидактичну мету
– образ (модель) особистості сучасного гімназиста. Її визначають чотири
складові: ціннісно-мотиваційну, індивідуально-характерологічну,
когнітивно-діяльнісну та результативно-рефлексійну. Синтез, унікальне
поєднання та розвиток усіх визначених складових дає змогу забезпечити
сукупність знань, умінь, навичок, якими має володіти випускник гімназії,
щоб відповідати вимогам суспільства та задовольняти власні потреби.

Модульно-технологічний компонент функціонування моделі розкриває
сутність дидактичного завдання – пізнавальну діяльність учнів: її зміст,
форми, методи, організаційні та технологічні механізми реалізації,
визначені з урахуванням вікових закономірностей розвитку гімназистів.

У модульно-розвивальному компоненті розкривається дидактичний зміст
забезпечення процесу формування пізнавального інтересу гімназиста у
навчально-пізнавальній діяльності. Він відображає дидактичні умови і
представлений у вигляді моделі, що відображає розвиток логічного
мислення, яка будувалася з урахуванням прогресивних досягнень
ефективності навчального процесу в школах-гімназіях, врахування
позитивного педагогічного досвіду, інноваційних підходів і спрямований
на забезпечення оптимальних умов для розвитку творчого потенціалу та
самореалізації всіх суб’єктів освітнього процесу. Модульно-розвивальний
компонент пізнавальної діяльності передбачає індивідуальне
самовизначення стосовно вибору і розв’язання завдань гуманітарного
змісту.

Модернізація змісту шкільної освіти має здійснюватися цілісно з
урахуванням таких пріоритетів: створення передумов для різнобічного
розвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання,
переходу до особистісно орієнтованих педагогічних технологій; формування
життєвої соціальної, комунікативної і комп’ютерної компетенції учнів;
посилення практично-діяльнісної і творчої складових у змісті всіх
освітніх галузей; гуманітаризації та гуманізації змісту навчання;
комплексної реалізації розвивальної функції шкільної освіти; приведення
обсягу і складності змісту у відповідність з віковими особливостями
дітей, перспективами їх розвитку; забезпечення у старшій школі
профільності навчання, генералізації та інтеграції знань на основі
фундаментальних ідей, законів і теорій; перерозподілу навчального змісту
між ступенями школи; забезпечення наступності навчального змісту і вимог
щодо його засвоєння між всіма ланками сучасної освіти.

На основі вивчення діючих навчальних планів, аналізу реального стану
організації навчального процесу у сучасних школах-гімназіях, результатів
констатуючого експерименту, нами розроблено і запропоновано модель
дидактичної технології розвитку пізнавального інтересу гімназистів (Рис.
1).

Рисунок 1

Рис. 1. Модель дидактичної технології розвитку пізнавального інтересу
гімназистів.

У процесі дослідження, ми вирішували складні дидактичні завдання,
організовуючи пізнавальну діяльність учнів гімназії, які здобувають
загальноосвітні знання, вміння та навички, спираючись на якісно нові
підходи до побудови всієї системи навчання у нових закладах освіти.
Сучасний вчитель має конкретну мету – навчити учнів умінню здобувати
знання, розвивати в них потребу вчитися, формувати пізнавальні інтереси,
забезпечувати майбутніх громадян пізнавальними засобами, необхідними для
розвитку їх інтелектуальних здібностей. У цьому процесі важливу роль
відіграє обґрунтування таксономії мети.

Науковий термін „таксономія” (від грецьких слів taxis – розміщення в
певному порядку і nomos – закон) запозичений із біологічної науки.
Таксономія визначає таку класифікацію і систематизацію об`єктів, яка
побудована на основі їх природного взаємозв`язку і використовується для
опису понять і категорій, розміщуваних послідовно з наростанням їх
складності. тобто з врахуванням певної ієрархії.

У навчальному процесі гімназії центральною ланкою є засвоєння
загальноосвітніх знань. Якість знань учнів залежить від особливостей
пізнавальної діяльності, в яку вони безпосередньо включені. Кожний
викладач має програму викладу предметних знань, але в жодній програмі не
виділено конкретних видів діяльності, в яких майбутній громадянин
використовуватиме набуті знання. Педагогічна технологія передбачає
застосування конкретного виду пізнавальної діяльності (пізнавальних
умінь), яка визначається метою навчання. Ця закономірність ґрунтується
на розвитку логічного мислення учня гімназії, його умінні оцінити свої
дії.

В роботі розкрито критерії і показники досліджуваного феномену а також
виявлено рівні прояву інтересів учнів у пізнавальній діяльності в їх
динамічній системі: споглядальний, споглядально-дійовий, пізнавальний,
пізнавально-творчий, теоретичний і теоретично-творчий.

Проводячи дослідження, ми вивчали ставлення учнів гімназії до реалізації
навчальних цілей через виявлення рівнів пізнавальних інтересів у
навчально-пізнавальній діяльності. Одержані та узагальнені дані про
виявлення рівнів їх прояву подаємо у таблиці 2. Для отримання потрібної
інформації нами використовувались тестові завдання з української мови,
англійської мови та історії.

Узагальнюючи результати дослідження, подані у таблиці 2, приходимо до
висновку, що прояв рівня домагання виявився найбільшим у підсумковому
зрізі, який відображає реальний стан розвитку досліджуваної ознаки,
виражений у 41,4 %. Найнижчий показник рівня домагання виявлено в учнів
м. Нововолинська, який складає 40,0%. Мотиваційно-логічний рівень
найкраще виражений у учнів м. Нововолинська – 30,3%, а найнижчий він в
учнів м. Луцька – 29,6 %. Системно-структурний рівень найкраще виражений
в учнів м. Ковеля – 32,5 %, а найнижчий – в учнів м. Луцька – 30,6 %.
Наведені дані дозволяють об`єктивно виявити ставлення учнів 9 класів
гімназії до реалізації навчальних цілей у процесі вивчення української
мови.

Таблиця 2

Аналіз даних прояву рівнів пізнавальних інтересів у
навчально-пізнавальній діяльності учнів 9 класів гімназії ( в %)

Гімназії

міст

Волині Рівень домагання Мотиваційно-

логічний Системно-

структурний

конст.

зріз підсум.

зріз констат.

зріз підсум.

зріз конст.

зріз підсум.

Зріз

2001 2003 2001 2003 2001 2003

м. Луцьк

м. Ковель

м. Нововол. 39,3

39,1

38,6 41,2

41,4

40,0 29,6

28,4

29,1 29,6

30,1

30,3 29,2

28,5

28,9 30,6

32,5

32,3

У матеріалах дослідження подаються отримані результати підсумкової
атестації гімназистів з зазначених предметів, оскільки пізнавальна
діяльність, котра зорієнтована на інтегрований характер використання
знань, спонукає учнів до пошуку індивідуального розв’язання завдань з
обраної проблеми, що відповідає сфері їхніх інтересів; є метою і засобом
виявлення, стимулювання, розвитку й заохочення індивідуальних нахилів та
розвитку пізнавальних інтересів, вмінь та навичок, які стануть
необхідними випускнику гімназії у його подальшій навчально-практичній
діяльності; сприяє розвитку комунікативної культури учнів тощо.

Використання педагогічних технології у гімназіях передбачає
конструювання сучасного навчального процесу і загальноосвітньої
підготовки особистості учня. Системний підхід дозволяє охопити всі
основні сторони розробки процесу навчання – від визначення мети і
конструювання пізнавального процесу до перевірки ефективності роботи
нових навчальних систем, їх випробування і поширення. Такий підхід
дозволяє врахувати історичні аспекти педагогічних технологій у
навчальному процесі для реалізації моделі формування пізнавальних
інтересів сучасних гімназистів.

Методика проведення дослідження спонукала нас обґрунтувати розвиток та
становлення педагогічних технологій не в їх емпіричній багатоманітності
(адже такий виклад завжди супроводжується неповнотою охоплення
персоналій і теорій), а виявити її опорно-вузлові аспекти і системно
подати їх як єдину лінію об`єктивного закономірного розвитку.

Ми встановили, що конкретно-педагогічний аналіз вимагає наукового
обґрунтування системного змісту понять на певному етапі розвитку
педагогічної науки, не модернізувати цей зміст, не приписувати минулим
епохам тенденцій сучасного світогляду, хоча історичне бачення
обумовлюється позицією сучасності, суспільними гуманними ідеалами
особистостей. Історико-педагогічний аналіз допомагає кваліфікувати
особливості розуміння абсолютної та відносної істини, розуміючи її не як
безплідні помилки вчених, а як історично обмежений вираз об`єктивної
істини, до розуміння якої прагнуть науковці-дослідники.

У третьому розділі – “Організація та методика проведення дослідження”
розкрито загальну логіку експериментального педагогічного пошуку,
доведено ефективність функціонування моделі дидактичної технології
формування пізнавальних інтересів особистості гімназистів.

У процесі реалізації формуючого експерименту, ми спиралися на інтенсивні
технології навчання. До числа істотних положень, які визначають їх
сутність відносяться: інтенсифікація навчання полягає в реалізації
ефективної технології навчання; до провідних факторів інтенсифікації
технології навчання належать: система принципів технології навчання,
структура і зміст навчального (програмного) матеріалу, організаційна
структура технології навчання, методи й засоби навчання, інтегровані
фактори педагогічного середовища; якісні і кількісні характеристики
технології навчання, що базуються на оцінках продуктивності пізнавальної
діяльності гімназистів.

Нами з’ясовано, що структура технології засвоєння учнями
логіко-інформаційного матеріалу включає чотири фази: фаза сприйняття і
розуміння отримання інформації (селективне сприйняття, узагальнення,
короткочасне запам’ятовування); фаза осмислення та запам’ятовування
(включення інформації до системи знань, яка складалася і переведення її
у довготривалу пам’ять); фаза застосування (пошук, відтворення
необхідної інформації, її практичне використання); фаза контролю
(контроль здійснюється паралельно першим трьом фазам).

У процесі реалізації формуючого експерименту, ми обґрунтували основні
дидактичні умови розвитку пізнавального інтересу учнів гімназії на
кожному етапі засвоєння учнями навчального матеріалу. До них відносимо:

– обумовленість навчання суспільними потребами – виражає стан розвитку
державності, економіки та побуту, величину національного доходу, який
відводиться на забезпечення розвитку освіти. Значення цієї дидактичної
умови полягає ще й в тому, що навчальний процес повинен бути спрямований
на розвиток інтелекту особистості, її творчих здібностей та уміння жити
і працювати в умовах справжніх ринкових відносин. Це, в свою чергу,
передбачає, що в незалежній Україні найкраще має жити високоосвічена,
висококваліфікована, розумна Людина;

– залежність навчання від умов, в яких воно відбувається. Ця дидактична
умова виражає навчально-технічну базу, наявність особистостей у
вчительському колективі, які на високому рівні, у відповідності до
світових стандартів, можуть здійснювати навчальний процес у
школі-гімназії. Вона включає: побутові умови життя вчителя; його
фінансову забезпеченість; вміння використовувати технічні засоби в
навчальному процесі, спираючись на високий власний професіоналізм.

У процесі дослідження, починаючи з 2001 до 2004 р.р., на основі
довільної виборки учнів гімназії, ми здійснили умовний розподіл їх
ієрархії успішності навчання, участі в конкретній навчальній діяльності,
оцінки розвитку гуманістичних знань. Результати проведеного експерименту
подаються у табл. 3.

Таблиця 3

Оцінка успішності навчання в учнів гімназії ( в балах)

Види знань учнів гімназії Ступінь засвоєння гуманітарних знань (у балах)

Самооцінка Оцінка експертів Різниця в оцінках

1.Літературні 4,5 4,7 -0,2

2.Гуманістичні 4,3 4,1 +0,2

3.Логічні 3,9 4,2 -0,3

4.Оцінні 3,6 3,7 -0,1

5.Історичні 3,6 3,2 +0,4

6.Комунікативні 3,8 3,5 +0,3

7.Інформаційні 3,5 3,4 +0,1

Середній бал 3,74 3,82 0,02

З аналізу даних, наведених у таблиці 3 видно, що у цілому самооцінка
успішності навчання учнів експериментальних класів і оцінка з боку
„експертів” практично співпадають (різниця 0,02 бали). Але за окремими
галузями знань різниця коливається в межах від – 0,1 до +0,4. Причому
найменш засвоєними вважалися такі знання, як історичні, логічні,
інформаційні що були оцінені у процесі навчальної роботи. Отже, знання,
які отримані при вивченні нормативних курсів літератури та мови,
історії, а також на основі самоосвіти, життєвого досвіду, виявляються
недостатніми для формування у гімназистів певних гуманістичних якостей.

Використовувалася спеціально розроблена карта, у якій різний ступінь
засвоєння гуманітарних знань, оцінювався в балах. Спочатку кожен учень
гімназії дав самооцінку ступеню засвоєння знань: з літератури, історії,
філології та ін. Потім оцінка давалася групою „експертів” (класний
керівник, викладачі предмету, вчителі-методисти), які визначали ступінь
засвоєння певних знань кожним учнем гімназії, що нас цікавив.

При детальному аналізі відповідей респондентів встановили, що ступінь
засвоєння гуманітарних знань майже не залежить від того, як встигають
учні: „на відмінно” чи тільки на „задовільно”. Причому у деяких
учнів-відмінників самооцінка даного показника значно нижча, ніж оцінка
„експертів”. Результати спостереження свідчать про те, що такі якості
особистості, як організованість, працелюбність, ініціативність краще
розвинуті у гімназистів, які активно ведуть громадську роботу, беруть
участь у різних формах гуманітарної самоосвіти та у науковому пошуку.

Основними шляхами формування пізнавального інтересу особистості учня
гімназії є використання новітніх дидактичних технологій у навчальному
процесі. Дослідження, яке ми провели, переконує, що основи розумової
культури, пізнавальний інтерес формуються під впливом сім’ї, колективу
класу, неформальної групи, у процесі позанавчальної діяльності, але
вирішальна роль належить індивідуальній творчій навчально-пізнавальній
праці, коли поєднується теоретичні знання і здобувається досвід
загальноосвітньої практики.

Досліджуючи ефективність формування в учнів гімназії пізнавального
інтересу в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу, ми виявили,
що при організації пізнавальної діяльності важливу роль відіграє
інформація гуманістичного спрямування, яка зв’язана з вмінням захопити
гімназистів цікавими фактами, подіями, справами. Враховувалося, що учні
гімназії у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу мають
можливість розвитку пізнавального інтересу в позанавчальний час, тому що
самостійна пізнавальна діяльність підвищує його ефективність, забезпечує
тривалість перебігу. Ця дидактична умова виражає той аспект, що
центральною ланкою в навчальному процесі є учень гімназії, який має
альтернативні можливості для реалізації своїх задатків щодо одержання
освіти. Таким чином, результати формуючого експерименту підтвердили нашу
гіпотезу про формування пізнавальних інтересів в учнів.

Теоретичний аналіз проблеми та результати експериментального дослідження
дають підстави для викладу загальних висновків.

ВИСНОВКИ

Проблема формування пізнавальних інтересів учнів гімназії є однією з
актуальних проблем у педагогічній теорії і практиці.
Історико-філософський аналіз літератури дозволяє зробити узагальнення,
що пізнавальні інтереси характеризуються динамічними взаємозв’язками
методологічного, теоретичного, науково-педагогічного та
організаційно-технологічного аспектів організації
навчально-пізнавального процесу в закладах освіти. Проведене дослідження
показало: формування в особистості пізнавального інтересу у процесі
вивчення гуманітарних дисциплін не може обмежуватися тільки навчальною
діяльністю, воно повинно продовжуватися в процесі самостійної роботи
учня гімназії, яка є важливою передумовою всебічного розвитку
особистості гімназиста.

У процесі дослідження виявили, що пізнавальний інтерес притаманний усім
компонентам навчально-пізнавальної діяльності, перебіг якої охоплює
чотири етапи: сприйняття і розуміння отримання інформації; осмислення та
запам’ятовування; застосування; контроль і самоконтроль. Крім цього
з’ясовано, що досліджуваний феномен забезпечує науковість, повноту,
варіативність, широту, природність та цілісність реалізації дидактичних
умов при вивченні предметів гуманітарного циклу.

3. Доведено, що пізнавальний інтерес – це інтегральна властивість
особистості, яка характеризує її емоційну, інтелектуальну і вольову
сфери. За результатами нашого дослідження для реалізації творчого
потенціалу учнів гімназії ефективним є використання технологічного
підходу, що розкриває модульно-дидактичний аспект навчально-пізнавальної
діяльності, пошукового та дослідницького підходів у самостійній
практичній діяльності, тісне поєднання навчальної роботи та
позанавчальної діяльності у школі-гімназії при вивченні предметів
гуманітарного циклу.

У ході дослідження переконалися, що методика ефективного формування
пізнавальних інтересів учнів гімназії у реалізації технології
навчально-пізнавальної діяльності має ряд етапів: а) підготовка учнів,
яка забезпечує певний запас знань і вмінь, мовних пізнавальних засобів,
необхідних для виховання інтересів учнів гімназії; б) створення
позитивного емоційного ставлення до предметів гуманітарного циклу і до
діяльності, яке є необхідною передумовою формування пізнавального
інтересу; в) організація творчої діяльності, яка пробуджує в учнів
гімназії пізнавальні запити, та її активізація у процесі самостійної
пізнавальної діяльності з метою подальшого розвитку творчого мислення;
г) систематична пошукова діяльність учителя, використання доцільних форм
і методів технологій навчання з метою розвитку в учнів стійкого
пізнавального інтересу у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу.

Ми встановили, що методичне обґрунтування системи
організаційно-дидактичних умов формування пізнавальних інтересів учнів
гімназії включає в себе: врахування світу творчих захоплень і вікового
складу учнів; зміну вражень за рахунок різноманітних прийомів;
емоційно-інтелектуальне нагнітання; створення ситуації раптовості,
новизни, романтичності; наявність елементу колективної творчості у
процесі вивчення гуманітарних дисциплін, що впливає на розвиток
інтелектуальних можливостей особистості, сприяє ефективному засвоєнню
гуманістичних знань.

Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено необхідність і
важливість удосконалення форм, методів і прийомів технології формування
пізнавальних інтересів учнів. Доведено, що важливе значення мають
теоретична, практична, літературна і суспільно корисна форми роботи, які
впливають на розвиток логічного мислення. Активізація пізнавальної
діяльності учнів гімназії здійснюється методами проблемного викладання,
частково-пошуковим, дослідницьким, які впливають на розвиток розумових
здібностей під час вивчення предметів гуманітарного циклу.

З’ясовано, що формування пізнавальних інтересів є більш ефективним,
якщо: організується різноманітна творча діяльність, види якої
систематично чергуються; знання засвоюються на індуктивно-практичній
основі з поступовим залученням елементів дедуктивних міркувань;
максимально використовується принцип наочності; реалізуються
міжпредметні зв’язки у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу. У
дослідженні виявлено рівні прояву інтересів учнів у пізнавальній
діяльності в їх динамічній системі: споглядальний, споглядально-дійовий,
пізнавальний, пізнавально-творчий, теоретичний і теоретично-творчий.
Також визначено критерії рівнів сформованості пізнавальних інтересів
учнів, показники яких розкривають комплексні досягнення в процесі
вивчення предметів гуманітарного циклу: позитивний розвиток потреб і
мотивів у діяльності учня, розвиток інтелекту, цілісне і світоглядне
сприйняття оточуючого світу, активна комунікативна діяльність.

Проведений педагогічний експеримент виявив закономірності розвитку в
учнів гімназії пізнавальних інтересів за основними
методико-педагогічними критеріями, довів обґрунтованість розробленої
методики, яка ефективніша за традиційне навчання.

Разом з тим наше дослідження не розкриває усіх аспектів проблеми
розвитку пізнавального інтересу особистості школярів. Потребують
подальшого вивчення проблеми його формування в інших видах пізнавальної
діяльності особистості гімназиста та проблема підготовки майбутніх
педагогів до управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів
гімназії.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях:

Шудзіховська І.Ф., Радченко М.А. Роль таксономії у розвитку пізнавальних
інтересів //Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк, 2004. – № 1,
С.210-215.

Шудзіховська І.Ф. Роль української етнопедагогіки у розвитку
пізнавальних інтересів особистості //Проблеми педагогічних технологій. –
Луцьк, 2004. – №3-4. – С.236-241.

Шудзіховська І.Ф .Формування в учнів гімназії пізнавального інтересу
гуманістичного спрямування. //Педагогіка вищої і середньої школи: зб.
наукових праць /гол. ред. Буряк В.К. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – Вип.
11. – С.459-472.

Шудзіховська І.Ф. Використання педагогічних технологій у навчальній
діяльності учнів гімназії //Вісник Луганського національного
педагогічного університету імені Тараса Шевченко. – Луганськ, 2005. – №
11. – С.196-203.

Шудзіховська І.Ф. Дидактичні умови формування пізнавального інтересу
учнів гімназії в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу. –
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за
спеціальністю 13.00.09 – „Теорія навчання”. – Волинський державний
університет ім. Лесі Українки, Луцьк, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено розкриттю проблеми формування
пізнавальних інтересів гімназиста в процесі вивчення предметів
гуманітарного циклу. Здійснено ретроспективний аналіз понять
“педагогічна технологія”, „пізнавальний інтерес”, „таксономія”, „творча
особистість”; систематизовано сучасні наукові позиції щодо категорії
“формування пізнавального інтересу особистості учня”. Виявлено зміст,
форми та методи навчально-пізнавальної діяльності гімназистів залежно
від закономірностей їх вікового розвитку; теоретично обґрунтовано
науково-методичні та організаційно-технологічні умови формування
пізнавального інтересу особистості гімназиста в процесі вивчення
предметів гуманітарного циклу. Доведено, що підвищенню ефективності
формування пізнавального інтересу особистості гімназиста у
навчально-пізнавальній діяльності сприяє впровадження експериментальної
моделі, в якій враховано концептуальні ідеї організації
навчально-виховного процесу гімназії на засадах творчої діяльності.

Ключові слова: пізнавальний інтерес, творча особистість, педагогічна
технологія, таксономія, модель формування пізнавального інтересу
особистості гімназиста.

Шудзиховская И.Ф. Дидактические условия формирования познавательного
интереса учеников гимназии в процессе изучения предметов гуманитарного
цикла. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.09 – „Теория обучения” – Волынский государственный
университет им. Л.Украинки, Луцк, 2006.

Диссертационное исследование посвящено раскрытию проблемы формирование
познавательных интересов гимназиста в процессе изучения предметов
гуманитарного цикла. Осуществлен ретроспективный анализ понятий
„педагогическая технология”, „познавательный интерес”, „таксономия”,
„творческая личность”; систематизированы современные научные позиции
относительно категории “формирование познавательного интереса личности
ученика”. Выявлено содержание, формы и методы учебно-познавательной
деятельности учащихся в зависимости от закономерностей их возрастного
развития; теоретически обоснованы научно-методические и
организационно-технологические условия формирования познавательного
интереса личности гимназиста в учебно-познавательной деятельности.
Представлено модель дидактической технологии развития познавательного
интереса в процессе изучения предметов гуманитарного цикла. Доказано,
что повышению эффективности формирования познавательного интереса
гимназиста в учебно-познавательной деятельности оказывает содействие
внедрение экспериментальной модели, в которой учтены концептуальные идеи
организации учебного процесса гимназии на основах организации
творческой деятельности.

Ключевые слова: познавательный интерес, творческая личность,
педагогическая технология, таксономия, модель формирования
познавательного интереса личности гимназиста.

Shydzihovska I.F. The didactic conditions of cognitive interest of the
pupils in the gymnasium in the process of studying the humanities. –
Manuscript.

The dissertation is aimed for obtaining scientific degree of pedagogical
sciences candidate in specialization 13.00.09 – „Training theory”. –
Lesya Ukrainka Volyn State University. – Lutsk, 2006.

The investigation of the thesis dissertation dedicated to the solving of
the problem of forming the cognitive interest of the pupils in the
gymnasium in the process of studying the humanities.

Retrospective analysis of such notions done: pedagogical technology,
cognitive interest, createve personality, taxonomy, modem systematic
scientific approaches as for category of cognitive interest of pupils
personaline formation. The content, forms and methods of pupils’
cognitive activity depending on conformity with their age evolution has
been revealed. The scientifico-metodological and
organization-technological conditions of forming cognitive interest of
the pupils in the gymnasium in the process of studying the humanities
has been theoretically motivated.

It is proved, that the inculcation of the model with the concept ideas
of organization on the basis the studying process of creative activity
stimulates the elevation of the effectiveness of personality’s cognitive
interest formation in the process of scientific activity.

Key words: cognitive interest, creative personality, taxonomy,
pedagogical technology, the model of personality’s cognitive interest
formation.

PAGE 2

Похожие записи