МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П. Л. ШУПИКА

Грицай Ганна Володимирівна

ДК 616.831-005-06:616.133-004.6:616.379-008.64.

Дисфункція нервової системи в жінок з естрогендефіцитними станами та
методи її корекції

14.01.15 – нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київській медичній академії післядипломної освіти ім.
П. Л. Шупика МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Боброва Валентина

Іванівна, Київська медична академія післядипломної

освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, кафедра меди-

цини невідкладних станів, професор кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ткаченко Олена Василівна, Київська
медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України,
кафедра неврології №2, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Шкробот Світлана Іванівна, Тернопільська
державна медична академія ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України, кафедра
нервових хвороб, завідувач кафедри

Провідна установа:

Інститут геронтології АМН України, відділ судинної патології головного
мозку (м. Київ)

Захист відбудеться 23.02.2005 р. о_13-30_годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26.613.01 Київської медичної академії
післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України за адресою: 04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київської
медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України за
адресою: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий 21.01.2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Усатенко О. Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогодні відзначається збільшення середньої
тривалості життя жінок, що у розвинених країнах складає 75-80 років. До
2015 року 46% населення світу буде складатися з жінок старших за 45
років (Оганов Р. Г., 1996; Майоров М. В., 2003). Критичним періодом щодо
підвищення імовірності прояву атеросклерозу мозкових, коронарних і
периферичних судин є природне чи штучне припинення функціонування
яєчників, що супроводжується дефіцитом естрогенів (Дзяк Г. В.,
Дубосарська З. М., 1999; Avis N. E., Stellato R., Crawford S., 2001).
Відомо, що чинником ризику розвитку кардіо- та цереброваскулярних
захворювань у жінок є гіпоестрогенемія (Григорова І. А., Михайлов О. Б.,
2001; Вольский В. С., 2003; Oger E., Scarabin P. Y., 1999). При
естрогендефіциті виявляються вегетативно-судинні, психоемоційні,
обмінно-ендокринні та урогенітальні прояви (Вихляева Е. М., 2000; Балан
В. Е., Зайдиева Я. З., 2000). Найбільш тяжкими є метаболічні порушення,
які складають реальну загрозу для всіх жінок середнього та похилого віку
і негативно впливають на демографічні показники (Crook D., Stevenson Y.
C., 1999). В той же час, патогенез метаболічних порушень при
гіпоестрогенемії залишається недостатньо вивченим. Наслідками дефіциту
естрогенів є порушення функціонування ряду гомеостатичних систем
організму, функціональні та органічні зміни в нервовій системі (Вихляева
Е. М., 2000). Найбільш вивчена роль моноамінів (дофаміну, норадреналіну,
серотоніну) в регуляції психоендокринних функцій та діяльності
гіпоталамічних центрів, які регулюють гонадотропну функцію гіпофізу
(Гриневич Ю. А., Югринова Л. Г., 1999; Быстрова М. М., Бритов А. Н.,
1999). Відомо, що важлива роль у функціонуванні репродуктивної системи
належить гормону пінеальної залози мелатоніну та його метаболітам
(Райхлин Н. Т., Кветной И. М., Осадчук М. А., 1993; Лабунець І. Ф.,
Магдич Л. В., Жеребицький В. О., 2003). Зважаючи на те, що
нейромедіатори (мелатонін, серотонін, триптофан) беруть участь у
регуляції багатьох життєво важливих процесів, зокрема впливають на
розвиток і функціонування статевих органів, психоемоційний стан, на
регуляцію циркадних ритмів сну і пильнування (Maestroni G. J. M., 1993;
Reiter R. J. et al., 1993) тощо дослідження кореляційних зв’язків
нейромедіаторів з клініко-параклінічними проявами у жінок з
гіпоестрогенемією є актуальним.

В літературі широко обговорюються методи корекції естрогендефіцитних
станів. Основним патогенетичним методом корекції даних станів є замісна
гормональна терапія (Вихляева Е. М., 2000; Майоров М. В., 2003;
Pinkerton J. V., Santen R., 2002). Однак, наявність великого числа
протипоказань до її призначення, негативне відношення жінок до прийому
гормональних препаратів змушують шукати альтернативні методи лікування.
Рядом авторів були розроблені схеми негормональної терапії (Сметник В.
П., Кулакова В. И., 2001; Леуш С. С., Рощина Г. Ф., 2002). Особливої
уваги заслуговує вивчення ефективності застосування препаратів
мелатоніну з метою корекції дисфункції нервової системи на фоні
гіпоестрогенемії.

Таким чином, вивчення та систематизація клініко-параклінічних
особливостей дисфункції нервової системи у жінок з естрогендефіцитом,
змін у гормональному та медіаторному обмінах є важливим щодо уточнення
патогенетичних механізмів та розробки комплексу реабілітаційних заходів
для медико-соціальної адаптації та поліпшення якості життя жінок.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Київської
медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика і є
фрагментом комплексної теми кафедри медицини невідкладних станів за
номером державної реєстрації теми 0102U002445, шифр – IПТ – 58.6.

Мета дослідження: визначення клініко-параклінічних особливостей
дисфункції нервової системи у жінок з естрогендефіцитними станами для
оптимізації лікувальної тактики.

Завдання дослідження:

1. Вивчити та систематизувати особливості неврологічних порушень,
зокрема психоемоційних, вегетативних, у жінок з естрогендефіцитом.

2. Виявити особливості гормонального і медіаторного обміну у жінок з
дисфункцією нервової системи на тлі гіпоестрогенемії.

3. Оцінити за допомогою методу спектральної доплерографії зміни
церебральної гемодинаміки в жінок з дисфункцією нервової системи на тлі
естрогендефіциту.

4. Уточнити фактори ризику судинних уражень головного мозку при
естрогендефіцитних станах у жінок.

5. На підставі отриманих результатів патогенетично обґрунтувати підходи
до лікування неврологічних порушень у жінок з гіпоестрогенемією.

6. Провести оцінку клінічної ефективності застосування базисної судинної
терапії та базисної судинної терапії в сполученні з препаратом
віта-мелатонін у жінок з естрогендефіцитом та дисфункцією нервової
системи.

Об’єкт дослідження: неврологічні розлади при естрогендефіцитних станах.

Предмет дослідження: особливості дисфункції нервової системи при
естрогендефіцитних станах у жінок.

Методи дослідження: 1) клініко-неврологічне обстеження:
загальноклінічне, неврологічне обстеження з дослідженням вегетативного
тонусу, вегетативної реактивності і вегетативного забезпечення
діяльності; експериментально-психологічне дослідження з використанням
тестової карти САН і опитувальника Ч. Д. Спілберга, Ю. Л. Ханіна; оцінка
модифікованого менопаузального індексу Купермана; консультації окуліста,
гінеколога-ендокринолога; 2) клініко-лабораторне обстеження:
загальноклінічні та біохімічні дослідження крові; визначення показників
гормонального і медіаторного обмінів (норадреналіну, адреналіну,
дофаміну, серотоніну, мелатоніну, L-аргініну, триптофану зв’язаного,
5-оксііндолацетатної кислоти, естріолу, естрадіолу); 3)
клініко-інструментальне обстеження з проведенням ультразвукової
доплерографії (УЗДГ); 4) статистична обробка даних.

Наукова новизна отриманих результатів. На підставі проведеного
комплексного клініко-параклінічного обстеження жінок з дисфункцією
нервової системи на фоні естрогендефіцита вперше досліджено зв’язок
клініко-неврологічних порушень та змін в нейромедіаторній системі.
Вивчено синдромологічні особливості неврологічної дисфункції у жінок з
гіпоестрогенемією. Виявлено залежність вираженості неврологічних
порушень, що сформувалися, від рівню естрогендефіциту. Встановлена
участь розладів гормонального і медіаторного обмінів в патогенетичних
механізмах формування неврологічних синдромів. Розроблено комплексний
патогенетично обґрунтований підхід до терапевтичної корекції
неврологічних порушень у жінок з гіпоестрогенемією. Вперше досліджено
ефективність використання препарату віта-мелатонін в комплексній терапії
при дисфункції нервової системи у жінок з естрогендефіцитом та
обґрунтовано її доцільність.

На розроблений спосіб корекції дисфункції нервової системи у жінок з
естрогендефіцитом було отримано патент України на винахід №2003065372.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблена патогенетично
обґрунтована схема комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих
з неврологічними порушеннями на фоні гіпоестрогенемії, що дозволяла
визначити раціональну тактику лікування хворих. На підставі проведеного
комплексного клініко-лабораторного та клініко-інструментального
обстеження жінок були розроблені патогенетично обґрунтовані підходи до
корекції дисфункції нервової системи у жінок з естрогендефіцитом.
Визначені індивідуалізовані підходи до призначення препарату
віта-мелатонін у пацієнток з дисфункцією нервової системи на фоні
гіпоестрогенемії, що підвищили ефективність терапії.

Результати дослідження впроваджені в практику неврологічних відділень
Запорізької обласної клінічної лікарні, 4-й, 6-й, 9-й та 10-й міських
лікарень м. Запоріжжя, Токмакцькій центральній районній лікарні, у
навчальний процес кафедри неврології Запорізької медичної академії
післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою працею
автора. Дисертант самостійно проаналізував і систематизував літературу
за темою дисертаційної роботи. Автором самостійно сформульовані мета та
завдання дослідження, проведено клініко-неврологічне обстеження хворих
та жінок, що включені в групу контролю, виконані інструментальні і
лабораторні дослідження. Самостійно проведено аналіз і обробка отриманих
результатів досліджень, статистична обробка даних. Автор зробив
узагальнення та інтерпретацію матеріалу, який викладений в дисертації,
сформулював основні положення і висновки.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи
доповідалися на підсумкових науково-практичних конференціях Київської
медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (2002, 2004
рр.), спільному засіданні кафедри медицини невідкладних станів,
неврології №1, неврології №2, неврології і рефлексотерапії,
нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.
Л. Шупика від 11 червня 2004 року.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 робіт, із яких 8
наукових праць в профільних медичних журналах і збірниках, затверджених
переліком ВАК України, 1 тези доповідей науково-практичної конференції,
одноосібних — 5.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 175
сторінках друкованого тексту та містить вступ, огляд літератури,
матеріал і методи дослідження, 4 розділи власних досліджень, аналіз і
узагальнення результатів, висновки, практичні рекомендації. Перелік
літературних джерел нараховує 287 робіт (177 праць – кирилицею, 110 –
латинню). Робота ілюстрована 54 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Проведено комплексне обстеження 111
хворих з дисфункцією нервової системи на тлі гіпоестрогенемії, що були
розподілені на 2 вікові підгрупи. Першу підгрупу склали 50 хворих
молодого віку з дисфункцією нервової системи на тлі естрогендефіциту у
віці від 34 до 44 років (у середньому 40,5±0,4 років), другу — 61 хвора
середнього віку у віці від 45 до 59 років (49,8±0,4 років). В контрольну
групу ввійшли 30 практично здорових жінок без проявів естрогендефіциту і
дисфункції нервової системи відповідного віку (середній вік 41,3±0,5
років).

В усіх обстежених хворих були виявлені ознаки ураження нервової системи,
що були критерієм відбору до основної групи.

За результатами клінічного, клініко-лабораторного та
клініко-інструментального обстеження всі хворі були розподілені на 4
підгрупи: з вегетосудинною дистонією (ВСД) – 17 жінок; з
дисциркуляторною енцефалопатією (ДЕП) ? стадії – 30 жінок; з ДЕП ??
стадії – 30 жінок; з ДЕП ?? та перенесеними транзиторними ішемічними
нападами (ТІН) – 27 жінок. Діагноз був сформульован стосовно МКХ 10
перегляду.

У хворих встановлено взаємозв’язок між розвитком клінічних проявів
неврологічної дисфункції та рівнем естрогендефіциту. Підтверджено, що до
чинників ризику розвитку судинної патології у жінок з естрогендефіцитом
відносяться: паління, вживання алкоголю, підвищене вживання солі,
гіподинамія, несприятлива спадковість по артеріальній гіпертензії та
серцево-судинній патології, фактори дистресу, підвищений рівень
холестерину і фібриногену, надмірна вага.

В пацієнток молодого віку частіше була відмічена наявність шкідливих
звичок (паління — 40,0%, вживання алкоголю — 80,0%, підвищене вживання
солі – 52%, гіподинамія – 76%), надмірна вага. В хворих середнього віку
частіше мали місце обтяжена спадковість по артеріальній гіпертензії
(63,9%), перенесені судинні епізоди в анамнезі (42,6%),
гіперхолестеринемія (13,1%) і гіперфібриногенемія (9,8%). У пацієнток
середнього віку частіше зустрічалися супутні захворювання
серцево-судинної системи і соматична патологія.

Основні скарги хворих до та після лікування реєструвалися в спеціально
розроблених картках (модифікована картка Кратінової І. П., 1999). Для
оцінки ознак дисфункції нервової системи було застосовано загальний
показник, що відображав динаміку скарг. Аналіз клінічних проявів
показав, що у хворих молодого віку частішими були цефалгічний,
астеноневротичний, дисомничний синдроми. Середній показник скарг склав
13,48±0,42 балів. Середні цифри систолічного артеріального тиску (САТ) в
них були 121,66±2,30 мм рт. ст., діастолічного (ДАТ) – 78,22±1,68 мм рт.
ст.

В пацієнток середнього віку були виявлені астеноневротичний,
цефалгічний, дисомничний, дисмнестичний синдроми, вегетативної
дисфункції, вестибулопатії, синдром пірамідної та екстрапірамідної
недостатності. Середній показник скарг в них склав 13,93±0,34 балів.
Середні цифри САТ були 131,05±2,50 мм рт. ст., що достовірно
перевищувало показники групи молодого віку (p<0,05), а ДАТ – 80,16±1,60 мм рт. ст. Дослідження вегетативної нервової системи проводилося з використанням “Опитувальника для виявлення ознак вегетативних змін”, що заповнювався обстежуваним, і “Схеми дослідження для виявлення ознак вегетативних змін”, що заповнювалася лікарем (Вейн А. М., 1998). Також усім хворим визначали індекс Кердо, хвилинний об’єм кровообігу засобом Ліл’є-Штрандера і Цандера, дихальний коефіцієнт Хільденбрандта, стан вегетативної реактивності з використанням окосерцевого рефлексу Дан’іні-Ашнера, ортокліностатичної проби (Вейн А. М., 1998). Усім обстеженим хворим визначали менопаузальний індекс, що був запропонований Куперманом та модифікований О. В. Уваровою (Вихляева Е. М., 2000). Оцінку психоемоційних порушень проводили за тестом Спілберга Ч. Д., Ханіна Ю. Л., бланковим тестом оперативної оцінці самопочуття (С), активності (А) і настрою (Н) САН (Леонова О. Б., 1984). В сироватці крови досліджували показники гормонального та медіаторного обмінів, зокрема адреналін, норадреналін, дофамін, мелатонін, серотонін, 5-оксііндолацетатну кислоту, L-аргінін, триптофан зв‘язаний, естріол, естрадіол. Дослідження проводилося методом тонкослойної хроматографії зі спектрофотометрією на базі кафедри фізіології ЗГМУ (Беленічев І. Ф., 2002). Дослідження стану мозкової гемодинаміки оцінювали методом ультразвукової доплерографії судин голови та шиї на приладі “Labadop” (“DMS”, Франція) з трьома ультразвуковими датчиками, частотою випромінювання 8, 4, і 2 мГц (імпульсний датчик для транскраніального дослідження). Проведено аналіз ефективності застосування віта-мелатоніну в комплексному лікуванні хворих з дисфункцією нервової системи на фоні гіпоестрогенемії (46 хворих) в порівнянні з базисною судинною терапією (42 пацієнтки). Окремо оцінювали ефективність проведеної терапії в залежності від віку хворих, для чого було виділено підгрупи молодого і середнього віку. Період спостереження за хворими склав 6 місяців. Ефективність лікування оцінювали по динаміці скарг хворих, неврологічного статусу, реєстрації вираженості показників вегетативно-судинних, психоемоційних, ендокринно-обмінних та урогенітальних порушень в структурі модифікованого менопаузального індексу (ММІ). Дослідження мозкової гемодинаміки і показників гормонального, медіаторного обмінів проводили до початку курсу лікування і після його закінчення. Усі статистичні дослідження проводили з використанням пакетів прикладних програм “Microsoft® Exel 97” (Microsoft®), “STATISTICA® for Windows” (StatSoft Inc.). Результати вважалися достовірними при р<0,05. Результати дослідження та їх обговорення. Обстежених пацієнток основної групи турбували скарги на головний біль, запаморочення, шум в голові, порушення сну, відчуття слабкості, неспокою, погіршення пам’яті, уваги, підвищену дратівливість. Клінічно в хворих відзначалися синдроми: цефалгічний, вегетативної дистонії, астеноневротичний, дисомничний, дисмнестичний, вестибулопатії, пірамідної та екстрапірамідної недостатності. В хворих з ВСД переважали цефалгічний (100%), астеноневротичний (64,7%), дисомничний синдроми (47,1%). Частота дисомничного, дисмнестичного, астеноневротичного синдромів, та вестибулопатії збільшувалась в пацієнток з ДЕП I і II стадій. При ДЕП I домінували цефалгічний (90%), синдром вегетатиної дистонії (90%), астеноневротичний (73,3%), дисомничний (66,7%), дисмнестичний (20%) синдроми, легкого ступеня вираженості, нестійкий синдром вестибулопатії (33,3%). У неврологічному статусі були відмічені недостатність конвергенції, пожвавлення сухожильних рефлексів, іноді – патологічні рефлекси (3,0%), похитування при ході, в пробі Ромберга. У пациенток з ДЕП II та гострими порушеннями мозкового кровообігу у вигляді транзиторних ішемічних нападів (ТІН) були відмічені синдром пірамідної недостатності (37,0%) з появою патологічних рефлексів (33,3%), синдром екстрапірамідної недостатності (25,9%). В 26,7% хворих з ДЕП II спостерігалися синдром пірамідної недостатності (20,0%) з патологічними стопними рефлексами (26,7%), синдром екстрапірамідної недостатності (16,7%). Порушення чутливості були відмічені в 3,3% хворих з ДЕП II та в 22,2% хворих з ТІН на фоні ДЕП II. Клінічна картина ТІН була детермінована ураженим судинним басейном. При оцінці вегетативного тонусу за “Опитувальником для виявлення ознак вегетативних змін” (Вейн А. М., 1998) у хворих молодого віку сума балів склала 37,84±1,23, в хворих середнього віку – 35,56±0,80 балів, що значно перевищувало значення контролю (p<0,001). За результатами “Схеми дослідження для виявлення ознак вегетативних змін” у хворих молодого віку сума балів досягала 49,66±1,34, а середнього віку – 50,95±1,15 балів, що перевищувало значення контролю (p<0,001). Аналіз клінічних проявів показав, що в хворих основної групи найбільш частими були надсегментарні порушення, які проявлялися синдромами вегетативно-судинним, нейротрофічним і нейроендокринним. Дослідження показників, які характеризували стан тонусу вегетативної нервової системи, вегетативної реактивності та забезпечення діяльності, виявило практично однакову частоту клінічних рис симпатикотонії, парасимпатикотонії або їх поєднання. Виявлені зміни свідчать про порушення вегетативного тонусу, реактивності та забезпечення діяльності, що призводить до дезінтеграції діяльності регуляторних систем, зниження адаптивних можливостей організму. Отримані дані про співвідношення симпатичного і парасимпатичного тонусу були відповідними відомим літературним даним, які повідомляли про “анархію” вегетативних функцій, що виникала при естрогендефіциті внаслідок порушення адаптації (Краснощекова Л. И., 1991). Виникнення порушень в центральних регуляторних механізмах на тлі вегетативної нестійкості може стати основою дезадаптації, отже проявом хвороби (Сметник В. П., Ткаченко Н. М., Глезер Г. А., 1998). Таким чином, в обстежених жінок з естрогендефіцитом спостерігався різний ступінь дисфункції нервової системи: від вегетативно-судинних, астеноневротичних розладів до проявів ДЕП у вигляді пірамідної та екстрапірамідної недостатності різного ступеня. Аналіз ММІ, що дозволяв диференціювати ранні та пізні порушення, в обох вікових підгрупах виявів переважання легкого ступеня тяжкості клімактеричних проявів. Тяжкий перебіг клімактеричних проявів не було зафіксовано. В хворих обох вікових підгруп та з різними клінічними формами захворювання домінували по вираженості вегетативно-судинні, психоемоційні порушення без наявності значних відмін між собою (p>0,05).
Показники ендокринно-обмінних, урогенітальних порушень були достовірно
вище (p<0,05) у пацієнток середнього віку. Середнє значення рівню ситуативної тривожності (за методикою Ч. Д. Спілберга, Ю. Л. Ханіна) в хворих молодого віку складало 52,70?1,06 балів, а в підгрупі середнього віку - 49,75?1,16 балів, що достовірно перевищувало значення контролю 38,23?0,24 балів (р?0,05). Аналогічна тенденція спостерігалась відносно показника особистісної тривожності, рівень якого в підгрупі молодого віку склав 54,44?1,22 балів (р?0,05), а в підгрупі старше 45 років - 49,92?1,19 балів (р?0,05). В хворих основної групи ступінь підвищення особистісної тривожності достовірно переважав над ситуативною тривожністю, що було пов’язано з особистісними рисами обстежених жінок. При розподіленні показників тривожності в обстежених хворих молодого віку було відмічено переважання в структурі обстежених кількості жінок з високим і середнім рівнями тривожності (у 82,0% і у 92,0% хворих відповідно). В хворих середнього віку низький рівень ситуативної тривожності мав місце в 1,6% хворих, середній рівень - в 27,9%, високий рівень домінував в 70,5%. Відносно особистісної тривожності середній рівень був зареєстрований в 39,3% хворих, високий - в 60,7% хворих. Отримані дані підтверджували наявність детермінованих нейроендокринних процесів, які забезпечують переважання в обстежених хворих високих значень особистісної тривожності і призводять до підвищення ситуативної тривожності. Крім того, переважання серед жінок молодого віку високих і середніх рівнів тривожності свідчить про виражену захисну реакцію адаптації. В жінок середнього віку було відмічено зростання долі хворих з середніми рівнями тривожності, що свідчило про розвиток наступної стадії стресу – стадії резистентності. Аналіз оперативної оцінки самопочуття (С), активності (А) і настрою (Н) свідчить про зниження самопочуття і настрою в хворих обох вікових підгруп: показники категорії С склали 37,50±1,09 і 37,74?1,14 балів відповідно, в категорії Н - 40,72±1,12 і 40,72±1,15 балів відповідно. Показники активності в хворих молодого і середнього віку складали 41,60?1,16 і 43,93±1,19 балів (р?0,05) відповідно. Результати тесту в пацієнток молодого віку у 100% свідчать про зниження категорії С, а в групі середнього віку - 97,2%. В 67,6% молодого та в 56,8% хворих середнього віку спостерігалось зниження показників категорії А. В 89,2% хворих молодого та в 86,5% пацієнток середнього віку було відмічено зниження категорії Н. В хворих молодого віку поряд з реєстрацією більш високих показників ситуативної та особистісної тривожності мало місце зниження категорій А та Н у порівнянні з аналогічними показниками в пацієнток середнього віку. Гіпоестрогенемія була верифікована шляхом визначення рівнів естріолу та естрадіолу в обстежених жінок. В пацієнток молодого віку концентрація естріолу Е? складала 14,02?0,10 нмоль/л, естрадіолу Е? 0,199?0,005 нмоль/л. В хворих середнього віку спостерігалось подальше зниження вмісту естріолу та естрадіолу – 12,35?0,09 і 0,136?0,003 нмоль/л відповідно. Показники в основної групі були достовірно нижче відповідних у групі контролю (p<0,05). В хворих з ВСД, ДЕП і ТІН було відмічено достовірне прогресуюче зниження естрогенів. Результати дослідження показників симпатико-адреналової системи, триптофану, серотоніну, мелатоніну, 5-ОІАК, L-аргініну в обстежених хворих представлені у таблицях 1 і 2. Таблиця 1 Середні показники рівнів гормонального та медіаторного обмінів в сироватці крові в обстежених жінок основної та контрольної груп Гормон, медіатор Групи обстежених жінок, M?m Контрольна Молодий вік Середній вік А, нмоль/л 12,80?0,12 13,30?1,10 19,08?1,17?? НА, нмоль/л 41,75?0,62 51,81?1,89? 59,24?1,97?? ДА, нмоль/л 469,75?4,60 470,58?12,37 483,73?19,65 ТЗ, мкмоль/л 48,43?0,30 45,98?1,28 41,97?0,59?? С, нмоль/л 683,06?9,29 562,52?33,76? 502,57?22,65? М, нмоль/л 44,94?1,50 35,43?2,40? 25,05?1,80?? L-А, мкмоль/л 54,90?0,27 54,27?2,15 44,21?1,31?? 5-ОІАК, мкмоль/л 62,59?0,34 60,68?1,98 57,85?1,31? Е?, нмоль/л 15,97?0,10 14,02?0,10? 12,35?0,09?? Е?, нмоль/л 0,274?0,003 0,199?0,005? 0,136?0,003?? Примітка: А – адреналін; НА – норадреналін; ДА – дофамін; ТЗ - триптофан зв’язаний; С – серотонін; М – мелатонін; L-А - L-aргінін; Е? - естріол; Е? - естрадіол; ? – при р?0,001 між показниками у виділених підгрупах і контролем; ? - при р?0,05 між показниками у виділених підгрупах і контролем; ? - при р?0,05 між показниками виділених клінічних підгруп; ? - при р?0,001 між показниками виділених клінічних підгруп. Таблиця 2 Показники гормонального та медіаторного обмінів в підгрупах хворих з ВСД, ДЕП I і II стадій, ТІН Показники обміну Підгрупи хворих Практично здорові,(n=30) ВСД (n=17) ДЕП I (n=30) ДЕП II (n=30) ТІН (n=27) Е?, нмоль/л 15,97?0,10 13,94±0,25? 12,90±0,19?? 13,20±0,20?? 12,91±0,20?? Е?, нмоль/л 0,274?0,003 0,208±0,008? 0,165±0,007?? 0,160±0,009?? 0,148±0,006?? А, нмоль/л 12,80?0,12 12,07±1,42 13,84±1,41 18,49±1,78?* 19,12±1,80?? НА, нмоль/л 41,75?0,62 52,60±3,00? 54,30±3,11? 56,59±2,84? 58,23±2,59? ДА, нмоль/л 469,75?4,60 470,54±23,69 443,87±26,99 516,66±20,79? 474,10±24,19 ТЗ, мкмоль/л 48,43?0,30 46,78±2,08 44,36±1,15? 44,13±1,23? 42,39±1,39? С, нмоль/л 683,06?9,29 620,95±57,58 509,95±36,22? 557,84±37,77? 499,27±36,39? М, нмоль/л 44,94?1,50 42,25±4,41? 31,28±3,11? 29,64±2,63? 24,38±2,37? L-А,мкмоль/л 54,90?0,27 59,39±4,49 48,64±2,59? 50,83±2,52 45,12±2,28?• 5-ОІАК, мкмоль/л 62,59?0,34 60,77±3,30 57,83±1,75? 62,76±2,09 56,22±2,06? Примітка: ? - при р?0,001 між показниками у виділених підгрупах і контролем; ? - при р?0,05 між показниками у виділених підгрупах і контролем; * - при р?0,05 між показниками в хворих з ВСД і ДЕП II; ? - при р?0,05 між підгрупами з ВСД і ТІН; ? - при р?0,001 між підгрупами з ВСД і ТІН; ? - при р?0,05 між підгрупами з ВСД і ДЕП I, ДЕП II, ТІН. Середній вміст адреналіну в жінок молодого віку склав 13,30?1,10 нмоль/л, що мало тенденцію до підвищення по відношенню до жінок контрольної групи (р>0,05). В підгрупі середнього віку показник склав
19,08?1,17 нмоль/л і достовірно перевищував значення в групі контролю та
молодого віку (р?0,001). Середній вміст норадреналіну в сироватці крові
в пацієнток обох вікових підгруп склав 51,81?1,89 нмоль/л і 59,24?1,97
нмоль/л відповідно, що достовірно (р?0,001) перевищували значення
контролю та відрізнялися між собою (р?0,05). Аналіз рівню дофаміну в
обстежених хворих обох вікових підгруп не виявив значимої його динаміки
у порівнянні з показниками контролю – 470,58?12,37 і 483,73?19,65
нмоль/л відповідно (р>0,05). Виявлене зростання рівнів адреналіну і
норадреналіну в хворих основної групи свідчило про активацію
симпатико-адреналової системи, яка обумовлена адаптаційними процесами,
що відбувалися в організмі жінок в період естрогендефіциту.

В зв’язку зі значною варіабельністю рівнів моноамінів та різноманітною
клінічною симптоматикою, був проведений більш детальний аналіз отриманих
даних. Обстежені хворі були розподілені ще на дві підгрупи залежно від
вмісту адреналіну у сироватці крові (гормональна ланка у
симпатико-адреналовій системі). У підгрупу А увійшли хворі з рівнем
адреналіну у сироватці крові нижче значень контролю, а в підгрупу Б –
більше контролю.

В 36 хворих першої підгрупи А була виявлена тенденція до домінування
медіаторної ланки над гормональною. В них спостерігалося зниження рівня
адреналіну на 27,3% стосовно групи контролю. Водночас з тим вміст
норадреналіну перевищував контрольні значення на 16,5%, дофаміну –
практично не змінювався. Ці зміни мали місце на фоні зниження резервних
можливостей симпатико-адреналової системи в умовах напруження.

В 14 хворих першої підгрупи Б відбувалося зростання рівнів усіх
моноамінів. При цьому вміст адреналіну і норадреналіну перевищував на
84,3% і на 43,6% відповідно значення контролю. Рівень дофаміну
перевищував на 6,2% показники контролю. Встановлені зміни свідчили про
збереження компенсаційних можливостей симпатико-адреналової системи.

Дослідження вмісту моноамінів в других підгрупах А і Б виявило зміни,
аналогічні змінам в перших підгрупах А і Б. Аналіз результатів
обстеження 21 жінки в другій підгрупі А показав зниження рівня
адреналіну на 33,6% при одночасному підвищенні вмісту норадреналіну на
5,6%, стосовно групи контролю. Рівень дофаміну у сироватці крові в цих
хворих був знижений на 30,0%.

P

hMr

hMr

hMr

hMr

hMr

hMr

$

&

(

*

,

.

???????.

0

2

4

6

N

P

~

@ B D F O L

A

hMr

hMr

p

O

O

I

O

I

O

I

O

I

O

I

O

I

O

I

O

I

O

I

I

hMr

hMr

O

rkdP

O

O

O

O

O

O

O

O

O

hMr

hMr

?????тим, відзначали підвищення вмісту норадреналіну на 61,0% у
порівнянні з групою контролю. Рівень дофаміну перевищував контрольні
значення на 20,3%.

Вміст зв’язаного триптофану в підгрупі молодого віку не відрізнявся від
контролю. В підгрупі середнього віку його рівень знижувався до 41,97?0,6
мкмоль/л (р?0,001). Виснаження резервів триптофану обумовлено, імовірно,
зростаючими потребами у ньому, як у субстраті для подальшої
трансформації в серотонін, мелатонін.

Рівень серотоніну у сироватці крові в хворих обох вікових підгруп був
достовірно нижче контрольних значень 562,52±33,76 нмоль/л (р?0,05) і
502,57?22,65 нмоль/л (р?0,001).

В обох вікових підгрупах спостерігалося зниження вмісту мелатоніну —
35,43?2,40 нмоль/л і 25,05?1,80 нмоль/л відповідно (р?0,05 і р?0,001).
Депресія рівня мелатоніну, що супроводжувалася зниженням адаптаційних
можливостей організму, призводила до розвитку реакцій декомпенсації з
боку симпатико-адреналової системи. Наслідком цього було також
погіршення функціонального стану ендотелію (зниження стимуляції синтезу
оксиду азоту NO·), частіше підвищення рівню артеріального тиску (73,8%
стосовно з 48,0% у хворих молодого віку).

Рівень L-aргініну, з якого синтезується фактор ендотелію, що релаксує
(NO·), в пацієнток молодого віку не відрізнявся від контролю і складав
54,27?2,15 мкмоль/л. В хворих середнього віку його вміст був вірогідно
(р?0,001) знижен до 44,21?1,41 мкмоль/л, у порівнянні з групою контролю.

Вміст 5-ОІАК — продукту біотрансформації серотоніну — в хворих молодого
віку не відрізнявся від контролю та склав 60,68?1,98 мкмоль/л. В групі
середнього віку цей показник був вірогідно (р?0,05) знижений до
44,21?1,41 мкмоль/л. Всі ці зміни були обумовлені прогресуючим
зменшенням рівнів серотоніну і триптофану в пацієнток старше 45 років.

Для аналізу отриманих даних усі пацієнтки були розподілені на додаткові
підгрупи відповідно рівню мелатоніну: підгрупа А зі зниженою його
концентрацією (декомпенсаційний тип) і підгрупа Б — з підвищеною
(компенсаційний тип порушень обміну). Компенсаційний тип
характеризувався достовірним підвищенням концентрацій мелатоніну,
серотоніну, триптофану і 5-ОІАК. Визначена тенденція свідчила про
збереження компенсаційних можливостей медіаторної регуляторної системи,
спроможності до її активації стосовно з фізіологічною потребою
організму. Для декомпенсаційного типу було характерно зниження
показників усіх ланок системи і зменшення резервних можливостей
медіаторної системи. В пацієнток молодого віку частіше була зафіксована
активація медіаторного обміну (в 30% випадків проти 11,5%). Це
погоджувалося з прогресуючим зниженням вмісту естрогенів в сироватці
крові в хворих середнього віку, поглибленням вираженості неврологічної
дисфункції.

Дослідження рівня L-аргініну в хворих першої і другої підгруп А
встановило вірогідне зниження його до 50,40±2,10 мкмоль/л і 41,51?1,09
мкмоль/л відносно значень контролю (р?0,05 і р?0,001 відповідно). В
першій і другій підгрупах Б було зареєстровано достовірне підвищення
рівня L-аргініну до 63,29±4,53 мкмоль/л і 65,11±3,13 мкмоль/л, стосовно
контролю (р?0,001). Звертає на себе увагу паралелізм в зниженні вмісту
мелатоніну та водночас з ним L-аргініну (коефіцієнт кореляції в підгрупі
молодого віку склав r=0,49, в підгрупі середнього віку r=0,7).

Аналіз отриманих даних відзначив залежність показників гормонального і
медіаторного обмінів від віку хворих, тяжкості захворювання. Виявлення
змін медіаторних і гормональних показників в жінок з дисфункцією
нервової системи на тлі естрогендефіциту є важливим для удосконалення
діагностики нейроендокринних порушень, які характерні для даного
контингенту хворих, і розробки оптимальних схем терапії.

Вивчення церебральної гемодинаміки методом УЗДГ в екстракраніальних
сегментах сонних та хребцевих артерій в пацієнток молодого віку виявило
збільшення лінійної швидкості кровоплину (ЛШК) в загальній сонній
артерії ліворуч (р?0,05) на 8,4% і праворуч (р>0,05), у внутрішній
сонній праворуч і ліворуч (р?0,001) – на 16,8% і 11,2% відповідно, в
руслі надблокових артерій ліворуч на 32,3%, праворуч — на 28,2%
(р?0,001). В вертебробазилярному басейні, в руслі середньої мозкової
артерії мало місце зниження ЛШК. Швидкісні показники в хребцевій артерії
були достовірно нижче таких у групі контролю (р?0,001) на 17,6% праворуч
і на 14% ліворуч, в середній мозковій артерії ліворуч на 6,2% (р?0,05),
праворуч – на 5%. В хворих середнього віку відмічалось подальше
посилення виявлених змін в загальних сонних, хребцевих, середніх
мозкових та основній артеріях. Збільшення ЛШК в загальних сонних
артеріях склало 9,2% ліворуч і 9,3% праворуч (р?0,05 для групи
контролю). В руслі хребцевих артерій зберігалося подальше зниження ЛШК
ліворуч на 17,3% і праворуч на 25,9% (р?0,001 для групи контролю). Крім
того, в правій хребцевій артерії зменшення ЛШК було достовірним у
порівнянні з підгрупою молодого віку (р?0,05). Різноспрямовані зміни
мали місце у басейні внутрішніх сонних і надблокових артеріях. У лівій
внутрішній сонній артерії було зафіксовано зниження показників ЛШК, у
порівнянні з підгрупою молодого віку (р?0,05). Аналіз ЛШК в надблокових
артеріях у хворих середнього віку виявив збільшення її, у порівнянні з
групою молодого віку. Однак, у відношенні до контролю зниження ЛШК
склало ліворуч 27,9%, а праворуч 25,3% (р?0,001). Відносне прискорення
ЛШК в надблокових артеріях свідчило про збереження та напруженість
механізмів регуляції церебральної гемодинаміки.

Аналіз значень індексів циркуляторного опору Ri в хворих молодого віку
визначив достовірне зниження його у загальних сонних, правій внутрішній
сонній та хребцевих артеріях (р?0,001), в лівій внутрішній сонній
артерії (р?0,05). В підгрупі середнього віку реєструвалося достовірне
підвищення індексу Ri у внутрішній сонній артерії праворуч, надблокових
артеріях (р?0,05), у порівнянні з підгрупою молодого віку. Отримані
результати свідчили про погіршення мозкової гемодинаміки у хворих
основної групи внаслідок порушення артеріовенозного співвідношення.

Значення пульсаційних індексів Рi в хворих молодого віку зменшувалися у
руслі загальних сонних, внутрішній сонній артеріях праворуч (р?0,001) і
ліворуч (р?0,05) та достовірно підвищувалися у надблокових артеріях
(р?0,05). В хворих середнього віку мала місце лише тенденція до
підвищення даного показника у загальних та внутрішніх сонних артеріях у
порівнянні з підгрупою молодого віку. Проте достовірні значення були
отримані у внутрішньої сонної артерії праворуч (р?0,05). Аналіз значень
індексу Рi в обстежених хворих свідчив про погіршення еластичних
характеристик судинної стінки в хворих основної групи.

В пацієнток молодого віку було відмічено достовірне зниження індексу S/D
в руслі загальних та внутрішніх сонних артерій ліворуч (р?0,05) і
праворуч (р?0,001), підвищення в хребцевих артеріях (р?0,001). В
підгрупі середнього віку мала місце тенденція до підвищення індексу S/D
у загальних та внутрішніх сонних артеріях стосовно підгрупи молодого
віку (р>0,05). В руслі хребцевих артерій відзначалося вірогідне
збільшення індексу S/D, у порівнянні з групою контролю (р?0,001), при
відсутності достовірної різниці відносно значень у підгрупі молодого
віку (р>0,05). В хворих середнього віку було виявлено прогресуюче
зниження індексу S/D у надблокових артеріях стосовно контролю (р?0,05),
при достовірном відхиленні у лівій надблоковій артерії, в порівнянні з
підгрупою молодого віку (р?0,05).

Таким чином, зміни індексів Ri, Pi, S/D, що були відмічені в хворих
молодого віку та посилювалися в хворих середнього віку, свідчили про
погіршання еластико-тонічних властивостей судинної стінки, порушення
артеріовенозного співвідношення, посилення турбулентності кровоплину в
судинах.

При вивченні коефіцієнтів асиметрії (КА) в жінок молодого віку було
відзначено збільшення КА у загальних (р?0,05) та внутрішніх сонних,
хребцевих, надблокових, середніх мозкових (р?0,001) артеріях. У підгрупі
середнього віку було відмічено поглиблювання виявлених змін КА у
загальних, внутрішніх сонних, хребцевих, надблокових (р?0,001), середніх
мозкових артеріях (р?0,05). Виявлені зміни були обумовлені явищами
ангіоспазму, що переважав в пацієнток молодого віку, і приєднуванням
прогресуючого артеріосклеротичного процесу в пацієнток середнього віку.
Ці зміни супроводжувалися збільшенням рівню протромбінового індексу,
холестерину в сироватці крові (р?0,05), більшою вираженістю в них
метаболічних порушень.

Серед обстежених хворих була виявлена група з ураженням
екстракраніального відділу сонних, хребцевих артерій. В хворих молодого
віку ураження сонних артерій зустрічалося в 40%, а в хворих середнього
віку — 49% випадків. Спектральні показники кровоплину при стенозі
внутрішньої сонної артерії менш 50% достовірно не відрізнялися від
вікової норми. При стенозі 50-75% більш зростала турбулентність
кровоплину, достовірно підвищувалися спектральні індекси по внутрішнім,
загальним сонним артеріям на стороні ураження. Деформації та стенози
внутрішніх сонних артерій є станами, що знижували кровоплин у
інтракраніальних артеріях.

Проведене лікування призводило до зменшення показника скарг (р?0,001).
Більш виражене зменшення скарг в хворих середнього віку мало місце після
терапії з застосуванням препарату віта-мелатонін (48,9%).

Аналіз структури ММІ в обстежених хворих виявив, що після проведеної
терапії позитивні зміни було зафіксовано в усіх підгрупах. На фоні
терапії з використанням віта-мелатоніну було зареєстровано достовірні
зміни показників вегетативно-судинних та психоемоційних порушень
(р?0,001), що підтверджувало його роль як універсального синхронізатору
ендогенних біологічних процесів. Застосування віта-мелатоніну призводило
до нормалізації функції сну, зменшення необхідності вживання снодійних
препаратів. Побічних реакцій при проведенні обох типів лікування
зафіксовано не було.

Після проведеної терапії у всіх хворих спостерігалося збільшення вмісту
естріолу та естрадіолу у сироватці крови (р?0,05 і р?0,001 відповідно).
Значущих змін рівнів катехоламінів не було відмічено після проведеної
базисної терапії в жінок обох вікових підгруп, а також після призначення
віта-мелатоніну в хворих середнього віку (р>0,05). У жінок молодого віку
після схеми з застосуванням віта-мелатоніну було зареєстровано
збільшення рівнів катехоламінів (р?0,05), що свідчило про активацію їх
обміну при збереженні адаптаційних властивостей системи. У відповідь на
базисну судинну терапію в жінок обох вікових підгруп була зафіксована
тенденція до збільшення рівнів усіх медіаторів і L-аргініну (р>0,05).

Комплексна терапія в комбінації з препаратом віта-мелатонін в пацієнток
молодого віку призводила до збільшення рівнів мелатоніну (р?0,001),
серотоніну на 11,5% (р=0,36), у порівнянні з первісними значеннями. У
підгрупі середнього віку вміст мелатоніну зростав на 19,4% (р=0,07),
серотоніну – на 16,2% (р=0,06). В обох вікових підгрупах спостерігалося
статистично вірогідне збільшення рівню триптофану (р?0,05 і р?0,001
відповідно). Також було зафіксовано практично однакове зростання вмісту
5-ОІАК у хворих молодого на 9,1% (р=0,2) і середнього віку (р?0,001).
Підвищення рівня триптофану свідчило про збереження компенсаційних
можливостей медіаторного обміну. Зростання концентрації L-аргініну в
обох вікових підгрупах було вірогідним (р?0,05).

Аналіз отриманих значень демонстрував ефективність терапії з
застосуванням віта-мелатоніну в жінок молодого віку в плані корекції
медіаторної дисфункції. Цій вид лікування є “замісним” для жінок з
дисфункцією нервової системи на тлі гіпоестрогенемії при вихідному
зниженому вмісту мелатоніну у сироватці крові. Після лікування
відмічалося достовірне підвищення вмісту триптофану, серотоніну,
L-аргініну в обох вікових підгрупах, у порівнянні з базисною судинною
терапією.

Вірогідне збільшення вмісту L-аргініну після терапії з призначенням
віта-мелатоніну має значення для вибору тактики ведення хворих
середнього віку, в котрих вже є початкові прояви атеросклерозу,
розвиваються ендотеліальні порушення, хронічна цереброваскулярна
недостатність.

Стан церебральної гемодинаміки оцінювали до і через 1 місяць після
лікування за результатами проведеної УЗДГ. В обох вікових підгрупах
після різних видів терапії була відмічена тенденція до зниження ЛШК у
загальних і внутрішніх сонних, надблокових артеріях і збільшення її у
хребцевих, середніх мозкових, основній артеріях (р>0,05). Вірогідне
посилення кровоплину було зафіксовано тільки в основній артерії (р<0,05) після проведення терапії з призначенням препарату віта-мелатонін в пацієнток молодого віку. Динаміка індексів циркуляторного опору, пульсативності та систолодіастолічного після проведення курсу базисної судинної терапії і схеми з застосуванням віта-мелатоніну в пацієнток обох вікових підгруп в артеріях, що локувалися, була різноспрямованою (р>0,05). Після
застосування схеми з призначенням віта-мелатоніну достовірне зниження
індексу S/D мало місце у хребцевих артеріях в хворих молодого віку, в
хребцевій артерії праворуч в хворих середнього віку (р<0,05). У разі проведеного лікування була відмічена лише тенденція до зменшення вираженості коефіцієнту асиметрії в загальних і внутрішніх сонних, надблокових, середніх мозкових артеріях, у порівнянні з первісними значеннями (р>0,05), яка була сприятлива для церебральної гемодинаміки,
спричиняла зменшення ризику судинних катастроф.

На підставі аналізу ефективності терапії віта-мелатоніном було виявлено
клінічне поліпшення, стабілізація показників, що відображено у
результатах додаткових досліджень і свідчило про більшу ефективність
даної терапії відносно базисної судинної у жінок з дисфункцією нервової
системи на тлі естрогендефіциту. Отримані результати підтверджують, що
терапія з призначенням віта-мелатоніну була адекватна основним ланкам
патогенезу даних станів. Проведена терапії призводила до позитивних змін
у нейромедіаторному обміні, мозкової гемодинаміки (корекція ЛШК,
підвищення еластичних властивостей судин, зменшення периферичного
судинного опору та коефіцієнтів асиметрії). Таким чином, при дослідженні
дисфункції нервової системи у жінок з гіпоестрогенемією виявлені
клініко-параклінічні особливості, які дозволили патогенетично
обґрунтувати терапевтичні підходи до терапії, що підвищило її
ефективність

ВИСНОВКИ

1. В дисертації дано теоретичне обґрунтування та вирішення наукової
проблеми визначення клініко-параклінічних особливостей дисфункції
нервової системи у жінок з естрогендефіцитними станами, зокрема
особливостей нейромедіаторного обміну (мелатонін, серотонін, триптофан,
адреналін, норадреналін) для оптимізації лікувально-діагностичних
заходів.

2. Поглиблення дисфункції нервової системи від синдрому вегетативної
дистонії до дисциркуляторної енцефалопатії з транзиторними ішемічними
нападами супроводжується змінами рівнів показників нейромедіаторного
обміну, зокрема зниженням рівнів мелатоніну, серотоніну, 5-ОІАК,
зв’язаного триптофану, L-аргініну та підвищенням рівнів адреналіну,
норадреналіну, дофаміну в пацієнток з гіпоестрогенемією.

3. Ступінь естрогендефіциту має певну кореляцію з тенденцією до
прогресування судинно-мозкової недостатності за даними спектральної
доплерографії, зокрема лінійної швидкості кровоплину, індексів
циркуляторного опору, пульсативності, систолодіастолічного в судинах
каротидного і вертебробазилярного басейнів.

4. Чинниками ризику розвитку та прогресування судинних уражень головного
мозку при естрогендефіциті у жінок є паління, вживання алкоголю,
підвищене вживання солі, гіподинамія, артеріальна гіпертензія,
несприятлива спадковість по серцево-судинній патології, фактори
дістресу, підвищений рівень холестерину і фібриногену в сироватці крові,
надмірна вага.

5. Застосування препарату віта-мелатонін у жінок з дисфункцією нервової
системи на фоні гіпоестрогенемії є патогенетично обґрунтованим внаслідок
його позитивного впливу на модуляцію нейромедіаторного обміну.

6. Встановлено, що використання препарату віта-мелатонін в комплексній
терапії жінок з естрогендефіцитними станами підвищує її ефективність,
зокрема, покращує функцію сну, зменшує вираженість психоемоційних та
вегетативно-судинних розладів.

7. На підставі проведеного клініко-лабораторного обстеження визначені
індивідуалізовані підходи до призначення препарату віта-мелатонін хворим
з дисфункцією нервової системи на фоні естрогендефіциту, що сприяє
оптимізації лікувально-діагностичних заходів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Доцільним є комплексне клініко-параклінічне обстеження жінок з
дисфункцією нервової системи на фоні гіпоестрогенемії за участю
невропатологів, гінекологів, ендокринологів.

2. Хворим з дисфункцією нервової системи на тлі естрогендефіциту слід
рекомендувати клініко-параклінічне обстеження, зокрема гормонального та
медіаторного обмінів, що дозволяє визначити раціональну тактику
лікування хворих. Параметри міжмедіаторних взаємин є лабораторним
еквівалентом клінічного погіршання стану, виснаження компенсаційних
можливостей медіаторного обміну.

3. Включення у базисну судинну терапію препарату віта-мелатонін хворим з
дисфункцією нервової системи на фоні гіпоестрогенемії після оцінки стану
медіаторного обміну є патогенетично обґрунтованим, завдяки його
адаптогенній, антиоксидантній, анксіолітичній дії та регулюванню
ендогенних біологічних ритмів, релаксації гладких м’язів судин.

4. Визначені індивідуалізовані підходи до призначення препарату
віта-мелатонін у хворих з дисфункцією нервової системи на фоні
естрогендефіциту. При наявності підвищеного рівня мелатоніну в сироватці
крові слід запобігати проведення терапії з призначенням препарату
віта-мелатонін.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Боброва В. І., Грицай Г. В. Значення L- аргініну та мелатоніну в
розвитку дисфункції нервової системи в жінок з естрогендефіцитними
станами // Буковинський медичний вісник. – 2004. – Т.8, № 4. – С. 12-14
(Внесок здобувача полягає у збиранні та обробці клінічного матеріалу,
статистичній обробці результатів, формулюванні висновків та підготовки
до друку).

2. Боброва В. І., Грицай Г. В., Беленичев І. Ф. Особливості порушень у
системі триптофан – серотонін – мелатонін у жінок з дисфункцією нервової
системи на тлі гіпоестрогенемії // Збірник наукових праць співробітників
КМАПО ім. П. Л. Шупика. – 2002. – Вип. 11, кн.3. — С. 166-170. (Здобувач
здійснювала підбір хворих, клініко-неврологічне обстеження, опрацювання
одержаних результатів, формулювання висновків).

3. Бучакчийська Н. М., Грицай Г. В. Діагностичне значення змін
медіаторного обміну та ендотеліальної дисфункції в жінок з оклюзуючими
ураженнями магістральних артерій голови // Буковинський медичний вісник.
– 2003. – Т.7, №1. – С. 123-125. (Автором виконане клінічне обстеження
хворих, статистична обробка матеріалу, літературне оформлення роботи).

4. Грицай Г. В. Стан церебральної гемодинаміки та гормонального статусу
у жінок з вегетативною дистонією на тлі гіпоестрогенемії // Збірник
наукових праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. – 2002. — №11,
кн.3. — С. 211-215.

5. Грицай А. В. Влияние терапии вита-мелатонином на функциональное
состояние нервной системы у женщин с гипоэстрогенемией // Интегративная
медицина и здравоохранение (пособие для врачей под ред. Шагинянца М. В.,
Резниченко Г. И., Шифрина Г. А.). – Запорожье: Дикое поле, 2002. – С.
62-63.

6. Грицай Г. В. Застосування препарату віта-мелатонін у комплексному
лікуванні жінок з дисфункцією нервової системи на тлі гіпоестрогенемії
// Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. – 2004.
– Вип. 13, кн.2. — С. 293-299.

7. Грицай А. В. Изменения медиаторного гомеостаза у женщин с дисфункцией
нервной системы на фоне гипоэстрогенемии как предиктор
цереброваскулярных заболеваний // Укр. журнал екстремальної медицини ім.
Г. О. Можаєва. – 2004. — №2. – С. 81-85.

8. Грицай А. В. Состояние обмена катехоламинов у женщин с дисфункцией
нервной системы на фоне гипоэстрогенемии // Укр. медичний альманах. –
2004. – Том 7, №2 (додаток). – С. 26-28.

9. Луценко Н. С., Грицай А. В. Применение гетеротопической
трансплантации криоконсервированной ткани плаценты в комплексном лечении
женщин с дисфункцией нервной системы на фоне гипоэстрогенемии //
Проблемы криобиологии. – 2004. — №3. – С. 86-91 (Здобувачем
проаналізовано результатів досліджень в динаміці лікування хворих).

10. Патент України МПК 7 А61Р25/00 Спосіб корекції дисфункції нервової
системи у жінок з естрогендефіцитними станами / Грицай Г. В., Боброва В.
І. (Україна) на винахід №2003065372. – Заяв. 10.06.2003. Опубл.
16.02.2004. Бюл. №2. – С.3. (Здобувачем здійснювався підбір літератури
та її узагальнення, клініко-неврологічне обстеження хворих, статистична
обробка результатів, наукові висновки, написання формули патенту).

11. Патент України МПК 7 А61К35/50 Спосіб профілактики розвитку судинних
захворювань нервової системи у жінок з естрогендефіцитними станами /
Грицай Г. В. (Україна) на винахід №20031211947. – Заяв. 19.12.2004.
Опубл. 15.09.2004. Бюл. №9. – С. 3

АНОТАЦІЯ

Грицай Г. В. Дисфункція нервової системи в жінок з естрогендефіцитними
станами та методи її корекції. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
фахом 14.01.15 – Нервові хвороби. – Київська медична академія
післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2005.

В дисертації дано теоретичне обґрунтування та вирішення наукової
проблеми визначення клініко-параклінічних особливостей дисфункції
нервової системи у жінок з гіпоестрогенемією, зокрема особливостей
нейромедіаторного обміну (адреналін, норадреналін, дофамін, триптофан,
серотонін, мелатонін, 5-оксііндолацетатна кислота, L- аргінін), для
оптимізації лікувально-діагностичних заходів.

На підставі комплексного обстеження жінок з гіпоестрогенемією вивчено
синдромологічні особливості неврологічних порушень, зокрема
психоемоційних, вегетативних, досліджено зв’язок клініко-неврологічних
порушень та змін в нейромедіаторному обміні. За допомогою методу
спектральної доплерографії визначені зміни церебральної гемодинаміки.
Уточнені фактори ризику судинних уражень головного мозку при
естрогендефіциті у жінок.

Доведено, що застосування віта-мелатоніну в терапії неврологічних
порушень у жінок з гіпоестрогенемією є патогенетично обґрунтованим,
підвищує його ефективність.

Ключові слова: естрогени, мелатонін, серотонін, норадреналін, адреналін,
дофамін, триптофан, L-аргінін, 5-оксііндолацетатна кислота, церебральна
гемодинаміка.

АННОТАЦИЯ

Грицай А. В. Дисфункция нервной системы у женщин с эстрогендефицитными
состояниями и методы ее коррекции. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.15 – Нервные болезни. – Киевская медицинская
академия последипломного образования им. П. Л. Шупика МОЗ Украины, Киев,
2005.

В диссертации дано теоретическое обоснование и решение научной проблемы
изучения клинико-параклинических особенностей дисфункции нервной системы
у женщин с эстрогендефицитными состояниями, в том числе, особенностей
нейромедиаторного обмена (адреналин, норадреналин, дофамин, триптофан,
серотонин, мелатонин, 5-оксииндолуксусной кислоты, L-аргинина), для
оптимизации лечебно-диагностической тактики.

На основании комплексного клинико-параклинического обследования 111
больных с дисфункцией нервной системы на фоне гипоэстрогенемии и 30
практически здоровых женщин, включенных в контрольную группу, были
изучены синдромологические особенности неврологической дисфункции:
синдромы вегетативной дистонии, цефалгический, астеноневротический,
диссомнический, дисмнестический, вестибулопатии, пирамидной и
экстрапирамидной недостаточности. Синдром вегетативной дисфункции
наблюдался у всех больных обеих возрастных групп и характеризовался
преобладанием надсегментарных расстройств. Исследование вегетативной
нервной системы продемонстрировало нарушение вегетативного тонуса,
реактивности и обеспечения деятельности, что приводило к дезинтеграции
координации деятельности регуляторных систем, снижению адаптивных
возможностей организма.

В результате проведенного клинико-лабораторного обследования женщин с
дисфункцией нервной системы на фоне гипоэстрогенемии впервые выделена
связь между клинико-неврологическими расстройствами и изменениями
нейромедиаторного обмена. Была выявлена зависимость выраженности
сформировавшихся неврологических нарушений от уровня эстрогендефицита.
Установлена роль нарушений гормонального и медиаторного обменов в
патогенетических механизмах формирования неврологических расстройств.

Исследование показателей, отражающих состояние симпатико-адреналовой
системы, выявило тенденцию к доминированию медиаторного звена над
гормональным. В состоянии медиаторного обмена определено истощение
резервов триптофана, обусловленное возрастающей потребностью в нем как в
субстрате для дальнейшей трансформации в серотонин и мелатонин,
концентрация которых прогрессивно снижалась у больных среднего возраста,
с дисциркуляторной энцефалопатией ?? стадии и с транзиторными
ишемическими атаками. Выявлена корреляционная связь между снижением
концентраций мелатонина и L-аргинина. Следствием этих изменений являлось
ухудшение функционального состояния эндотелия, что способствовало
нарушению процесса вазодилатации, прогрессированию атеросклеротических
изменений сосудов у пациенток среднего возраста.

По мере усугубления выраженности эстрогендефицита наблюдалась тенденция
к прогрессированию сосудисто-мозговой недостаточности по данным
спектральной допплерографии. Было отмечено увеличение линейной скорости
кровотока в общих и внутренних сонных артериях, снижение в руслах
надблоковых, позвоночных, основной и средних мозговых артериях. Анализ
значений индексов циркуляторного сопротивления, пульсативности,
систолодиастолического в сосудах каротидного и вертебробазилярного
бассейнов выявил ухудшение эластико-тонических свойств сосудистой
стенки, нарушение артериовенозного соотношения, усиление турбулентности
кровотока в исследуемых сосудах.

Разработан комплексный патогенетически обоснованный подход к
терапевтической коррекции неврологических расстройств у женщин с
гипоэстрогенемией, заключавшийся в применении базисной сосудистой
терапии в сочетании с препаратом вита-мелатонин. Впервые исследована
эффективность применения препарата вита-мелатонин в комплексной терапии
при дисфункции нервной системы у женщин с эстрогендефицитом, обоснована
ее целесообразность.

Определены индивидуализированные подходы к назначению препарата
вита-мелатонин у пациенток с дисфункцией нервной системы на фоне
гипоэстрогенемии. Разработана патогенетически обоснованная схема
комплексного обследования женщин с дисфункцией нервной системы на фоне
эстрогендефицита, способствующая выбору рациональной лечебной тактики.

Ключевые слова: эстрогены, мелатонин, серотонин, норадреналин,
адреналин, дофамин, триптофан, L-аргинин, 5-оксииндолуксусная кислота,
церебральная гемодинамика.

SUMMARY

Gritsay G.V. Dysfunction of nervous system of female with estrogen
deficiency and correction methods. — Manuscript.

Thesis for a Ph.D. degree in medicine, speciality 14.01.15 — Nervous
diseases. – Kiev Medical Academy of Postgraduate education of Schupik
P.L., Health Ministry of Ukraine, Kiev, 2005.

The theoretic basis and solution of scientific problem of definition of
clinical, paraclinical features of dysfunction of nervous system of
female with estrogen deficiency are shown in the thesis for optimization
of diagnostics and cure. Attention is paid to the peculiarities of
neuromediator exchange (noradrenaline, adrenaline, dopamine, tryptophan,
serotonin, melatonin, L-arginine, 5-oxy-indolacetate acid). On the base
of examination of patients the features of psychoemotional and
vegetative abnormalities were scrutinized. The correlation between
neurological abnormalities and changes in neuromediator exchange was
also studied. With the help of spectral dopplerography the changes of
cerebral hemodynamics were determined. The risk factors of injury of
cerebrum vessels of female with estrogen deficiency were specified.

Pathogenetically valid approach to medical treatment of neurological
abnormalities of female with estrogen deficiency as course of using of
vita-melatonin was developed.

Key words: estrogen, melatonin, serotonin, noradrenaline, adrenaline,
dopamine, tryptophan, L-arginine, 5-oxy-indolacetate acid, cerebral
hemodynamic.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

А – адреналін

ВСД – вегетосудинна дистонія

ДА – дофамін

ДАТ – діастолічний артеріальний тиск

ДЕП – дисциркуляторна енцефалопатія

ЛШК – лінійна швидкість кровоплину

М – мелатонін

ММІ – модифікований менопаузальний індекс

НА – норадреналін

5-ОІАК – 5-оксііндолацетатна кислота

С – серотонін

САН – самопочуття, активність, настрій

САТ – систолічний артеріальний тиск

ТЗ — триптофан зв’язаний

ТІН – транзиторний ішемічний напад

УЗДГ – ультразвукова доплерографія

L-А — L-aргінін

Е? — естрадіол

Е? — естріол

Pi – індекс пульсативності

Ri – індекс циркуляторного опору

S/D – систолодіастолічний індекс

PAGE \* Arabic 1

Похожие записи