АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ НЕЙРОХІРУРГІЇ

імені академіка А. П. Ромоданова

МОТА МАТЬЄ

УДК 616.831.48-006-07-089:615.844

Діагностика та хірургічне лікування пухлин ділянки задніх відділів iii
шлуночка головного мозку

14.01.05 — нейрохірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ — 2005

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Інституті нейрохірургії імені академіка А. П.
Ромоданова АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Вербова Людмила Миколаївна, Інститут нейрохірургії імені академіка

А.П. Ромоданова АМН України

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Розуменко Володимир
Давидович, Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова АМН
України, головний науковий співробітник, завідувач відділу
внутрішньомозкових пухлин

доктор медичних наук, професор Сон Анатолій Сергійович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
нейрохірургії та неврології

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія, кафедра
неврології та нейрохірургії факультету післядипломної освіти, МОЗ
України,

м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться 25 жовтня 2005 р. о 12 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 26.577.01 при Інституті нейрохірургії
імені академіка

А. П. Ромоданова АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 32).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту нейрохірургії
імені академіка А.П.Ромоданова АМН України (04050, м. Київ, вул.
Мануїльського, 32).

Автореферат розісланий „______” вересня 2005 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор

провідний науковий співробітник Л.Л. Чеботарьова ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РОБОТИ

Актуальність теми. Пухлини ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку є
гетерогенною групою глибоко розташованих пухлин, що мають тісні зв’язки
з суміжними структурами головного мозку. Частота зустрічаємості вказаної
групи новоутворень за даними різних авторів коливається в значних межах
— від 0,5% до 8% від усіх пухлин головного мозку (K.Zuelch, 1975;
C.Araki, S.Matsumoto, 1969).

Тяжкість патології обумовлена глибинним розташуванням пухлини, наявністю
єдиної мережі кровопостачання пухлини і таких прилеглих структур мозку,
як зорові горби і стовбурові відділи головного мозку, а також, у ряді
випадків, інфільтративним характером її росту.

З впровадженням в практику нейрохірургії мікрохірургічної техніки і
вдосконаленням анестезіологічного забезпечення хірургія пухлин вказаної
ділянки стає все більш успішною. Проте відсутність чітких рекомендацій
щодо використання оптимальних хірургічних доступів до пухлин ділянки
задніх відділів III шлуночку, а також показів до застосування різних
методів лікування хворих з вказаною патологією несприятливо впливає на
результати лікування. Вивчення надалі гістоструктури пухлин, ретельні
мікроанатомічні дослідження ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку в
поєднанні з сучасними діагностичними методами, особливо з
магнітно-резонансною томографією, сприятимуть прогресу в лікуванні
хворих з пухлинами вказаної локалізації.

Все вищевикладене послужило підставою для детальнішого вивчення
особливостей мікротопографічної анатомії пухлин ділянки задніх відділів
ІІІ шлуночку і особливостей діагностики і лікування новоутворень
вказаної ділянки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація пов’язана з тематикою Інституту нейрохірургії імені академіка
А.П.Ромоданова АМН України (2002–2004 рр.).

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих з пухлинами
ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку головного мозку.

Задачі дослідження:

Деталізувати особливості мікротопографії пухлин ділянки задніх відділів
ІІІ шлуночку.

Уточнити клінічні прояви новоутворень вказаної локалізації.

Провести аналіз інформативності сучасних діагностичних методів —
комп’ютерної томографії і магнітно-резонансної томографії при даній
патології.

Провести аналіз хірургічних методів лікування хворих з пухлинами ділянки
задніх відділів ІІІ шлуночку.

Проаналізувати найближчі та віддалені результати хірургічного лікування
хворих з вказаною патологією.

Виробити раціональну лікувальну тактику у хворих з новоутвореннями
ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку.

Об’єкт дослідження — пухлини ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку
головного мозку.

Предмет дослідження — особливості мікротопографії пухлин ділянки задніх
відділів ІІІ шлуночку, їх діагностики та лікування.

Методи дослідження — клініко-неврологічний; методи нейровізуалізації:
комп’ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ);
метод клініко-морфологічних і операційних зіставлень; методи вивчення
мікротопографічної анатомії; гістопатоморфологічні методи дослідження;
статистична обробка результатів.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлені особливості
мікротопографії пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку головного
мозку.

Вперше систематизовані клінічні синдроми новоутворень вказаної
локалізації.

Уточнений ступінь інформативності сучасних нейровізуальних методів
дослідження — комп’ютерної томографії і магнітно-резонансної томографії
в діагностиці новоутворень ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку
головного мозку.

Розроблено диференційований підхід до лікування новоутворень ділянки
задніх відділів ІІІ шлуночку і вироблена раціональна лікувальна тактика
у хворих з вказаною патологією.

Практичне значення отриманих результатів. На основі порівняльного
аналізу даних комп’ютерної томографії і магнітно-резонансної томографії
обґрунтовано визначення точної локалізації і розмірів пухлини, характеру
її росту, топографічних взаємостосунків пухлини з прилеглими
життєвоважливими структурами мозку, що дозволило конкретизувати покази
до хірургічного втручання і планувати його об’єм.

Мікротопографічні дослідження пухлин ділянки задніх відділів ІІІ
шлуночку головного мозку дозволили визначити адекватні хірургічні
доступи і методику видалення пухлин з використанням мікрохірургічної
техніки.

На основі аналізу результатів хірургічного лікування хворих з пухлинами
ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку розроблено диференційований підхід
до їх лікування і заходи з попередження несприятливих результатів.

Особистий внесок дисертанта. Автор самостійно проаналізував наукову
літературу з проблеми пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку,
провів інформаційний пошук. Сумісно з керівником роботи д.мед.н.
Вербовою Л.М. були сформульовані мета і основні задачі дослідження,
проведена первинна обробка клінічних досліджень і обробка результатів,
проаналізовано результати лікування хворих, розроблено диференційований
підхід до лікування новоутворень ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку
головного мозку.

Автор брав участь в оперативних втручаннях, виконаних д.мед.н. Вербовою
Л.М., лікворошунтуючих операціях з д.мед.н. Вербовою Л.М. та к.мед.н.
Шаверським А.В.

Вивчення макро-мікротопографічної анатомії пухлин ділянки задніх
відділів ІІІ шлуночку, а також особливостей їх кровопостачання виконані
автором у відділі патоморфології Інституту нейрохірургії імені академіка
А.П.Ромоданова АМН України під керівництвом д.мед.н., професора
М.І.Шамаєва. Гістоструктура пухлин вказаної локалізації вивчена автором
під керівництвом к.мед.н., с.н.с. Малишевої Т.А.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на:
IV Конгресі нейрохірургів країн Чорноморського басейну (Молдова,
Кишинів, 2003), III з’їзді нейрохірургів України (Крим, Алушта, 2003),
на 12-у Європейському Конгресі нейрохірургів (Лісабон, Португалія,
2003).

Апробація дисертації проведена на засіданні Вченої Ради Інституту
нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України спільно з
кафедрами нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної
освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, Національного медичного
університету імені О.О.Богомольця, Української Асоціації Нейрохірургів
25.06.2004 р., протокол засідання №11.

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 7
друкованих наукових праць, з них 4 журнальні статті і 3 тези доповідей
на українських і міжнародних з’їздах і конгресах.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація складається із вступу, 5
розділів, підсумку, висновків, списку використаних джерел і додатку.
Загальний об’єм дисертації становить 165 сторінок машинопису. Робота
ілюстрована 36 рисунками і містить 25 таблиць. Список літератури містить
212 джерел, зокрема — 53 кирилицею і 159 — латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. В основу даної роботи покладені
результати лікування 207 хворих з пухлинами ділянки задніх відділів ІІІ
шлуночку, що знаходилися на обстеженні і лікуванні в Інституті
нейрохірургії імені академіка А.П.Ромоданова АМН України в період часу з
1950 р. по 2003 р. (табл.1).

Таблиця 1

Розподіл хворих в двох періодах дослідження

Локалізація пухлини Періоди дослідження

1950–1993 рр.

1994–2003 рр.

Всього

Ділянка задніх відділів ІІІ шлуночку 52 155 207

Серед досліджених хворих було 140 дітей і 67 дорослих, з них 130
пацієнтів чоловічої статі і 77 — жіночої. Пухлини ділянки задніх
відділів ІІІ шлуночку складали новоутворення, розташовані в ділянці
шишкоподібної залози, чотиригорбикової цистерни і чотиригорбикової
пластинки.

У групу хворих, що складається із 155 хворих, увійшли хворі з
пінеальними пухлинами — 106 спостережень і хворі з пухлинами
чотиригорбикового тіла — 49 спостережень (1994–2003 рр.).

Гістоструктура пухлин ділянки задніх відділів III шлуночку у двох
періодах дослідження верифікована в 52 спостереженнях (табл. 2).

Таблиця 2

Гістоструктура пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку

у двох періодах дослідження

№ п/п Гістоструктура пухлини Періоди дослідження

1950–1993 рр.

1994–2003 рр.

Всього

1. Гермінома – 8 8

2. Пінеоцитома 10 5 15

3. Пінеобластома – 5 5

4. Астроцитома 3 16 19

5. Тератома – 2 2

6. Менінгіома – 1 1

7. Хориоїд-папілома – 1 1

8. Епідермоїд – 1 1

Всього: 13 39 52

Основну масу пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку склали
пінеальноклітинні новоутворення, пухлини гліального походження і
гермінативноклітинні новоутворення.

При обстеженні хворих у двох періодах дослідження було використано весь
комплекс діагностичних методів, який був в наявності на той момент
розвитку нейрохірургії: краніографія (21 спостереження), сповільнена
направлена пневмоенцефалографія (12 хворих), каротидна ангіографія (6
хворих), вертебральна ангіографія (2 хворих), радіоізотопна сцинтіграфія
головного мозку з Тс99m04 (4 хворих), електроенцефалографія і
ехоенцефалографія (26 хворих), комп’ютерна томографія (189 хворих),
магнітно-резонансна томографія (139 хворих).

Результати дослідження. Аналіз передопераційного клінічного
симптомокомплексу у хворих з пухлинами пінеальної ділянки проведений на
основі 39 спостережень хворих з верифікованою гістоструктурою пухлини
(астроцитарні пухлини — 16, пінеоцитоми — 5, пінеобластоми — 5,
герміноми — 8, тератоми — 2, епідермоїд — 1, менінгіома — 1,
хориоїд-папілома — 1). Незалежно від гістоструктури пухлини перші
симптоми захворювання у вигляді головного болю, нудоти і блювоти у 59%
хворих проявлялись за 3 місяці до госпіталізації в Інститут, у 1/3
хворих (33% спостережень) тривалість прояву клінічних симптомів склала
2–3 тижні. Для клінічної картини захворювання у вказаній групі хворих
характерна наявність гіпертензійно-гідроцефального синдрому, який
поєднувався в 85% спостережень із застійними дисками зорових нервів, в
98% спостережень — із стовбуровою симптоматикою, в 97,4% — з мозочковими
порушеннями і в 23% спостережень — з ендокринно-обмінними порушеннями.
Симптом паралітичного розширення зіниці слід визнати патогномонічним для
пухлин ділянки задніх відділів III шлуночку.

Аналіз клінічної картини захворювання у хворих з пухлинами
чотиригорбикової пластинки (49 спостережень) свідчив про те, що у 1/3
вказаних пацієнтів тривалість прояву симптомів захворювання склала
декілька років. У клінічній картині захворювання превалювали
гіпертензійно-гідроцефальний синдром (84% спостережень), що
супроводжувався в 63% спостережень різним ступенем вираженості
застійними дисками зорових нервів; мали місце порушення статики (84%
спостережень) і координації (35% спостережень). Прояви чотиригорбикового
синдрому і парез відвідного нерва були виявлені у 1/3 частини хворих.

Аналіз комп’ютерно-томографічних ознак 39 верифікованих пухлин
пінеальної ділянки показав, що даний метод дозволив визначити
локалізацію пухлини, її розміри і форму. У 90% спостережень пухлини мали
округлу або овоїдну форму, що можна пояснити безперешкодним заповненням
пухлиною (по мірі її росту) анатомічних просторів (водопровід мозку,
чотиригорбикова цистерна, порожнина III шлуночку) і чиненим їй опором зі
сторони щільних прилеглих структур мозку (мозолясте тіло, зорові горби,
стовбурові відділи головного мозку). У 64,1% спостережень на КТ пухлини
були підвищеної щільності. У 38% спостережень межа пухлини була
нечіткою. Кальцифікація пухлини була виявлена в гліальних
новоутвореннях, в пінеоцитомах, пінеобластомах і в герміномах. Кісти
були виявлені як в гліальних пухлинах (3 спостереження), так і в
герміномах (3 спостереження) і в одному спостереженні пінеоцитоми.

За допомогою комп’ютерної томографії в 46,1% спостережень було виявлено
розповсюдження пухлини в порожнину III шлуночку і в 28,2% спостережень —
в субтенторіальний простір. Даний метод у всіх спостереженнях дозволив
визначити ступінь вираженості гідроцефалії і в 41% спостережень —
перивентрикулярний набряк. При дослідженні КТ-грам виникли утруднення
при визначенні місця початкового росту пухлини, а також у виявленні
патогномонічних КТ-ознак для певних видів пухлин. Отримані в результаті
аналізу КТ-грам дані свідчать про те, що для злоякісних пухлин
пінеальної ділянки, зокрема герміном, характерними були гомогенні зони
підвищеної щільності великих розмірів, які містять кісти і кальцифікати.

У групі хворих з пухлинами чотиригорбикової пластинки (49 спостережень)
комп’ютерно-томографічне дослідження було проведене в 47 спостереженнях,
з яких у 8 спостереженнях пухлина внаслідок її малого розміру (d?1,5 см)
і ізоденсивністю з навколишньою тканиною мозку не була виявлена на
КТ-грамах. У вказаних спостереженнях вона була виявлена на МРТ-грамах. В
ряді випадків може відбуватися кальцифікація тканини у ділянці
пластинки, яка під час первинного дослідження, як правило, не
визначається (P.Steinbok, C.Boyd, 1987; P.Chapman, 1990; P.May et al.,
1991; W.Boydston et al., 1992). Аналіз КТ-грам у вказаній групі хворих
виявив кальцифікацію в 5 спостереженнях (10,6%). В 15% спостережень
пухлини чотиригорбикової пластинки компримували задні відділи III
шлуночку; у 77% спостережень було відмічено розширення шлуночкової
системи і в 27,6% спостережень визначався перивентрикулярний набряк.

Враховуючи той факт, що в 17% спостережень на КТ-грамах були виявлені
ознаки оклюзійної гідроцефалії, а пухлини у ділянці чотиригорбикового
тіла не визначалися (останні виявлені за допомогою магнітно-резонансної
томографії головного мозку), всім хворим, починаючи з шестимісячного
віку, які мають ознаки оклюзії лікворних шляхів на рівні водопроводу
мозку, рекомендується проводити магнітно-резонансну томографію головного
мозку (A.Borkovich, T.Newton, 1989).

У групі верифікованих пухлин пінеальної ділянки (39 спостережень) було
проведено 38 магнітно-резонансних досліджень. У 71% спостережень на
Т1-зважених зображеннях пухлини були представлені у вигляді
гіпоінтенсивних сигналів, в решті спостережень — ізоінтенсивними мозку
сигналами. Аналіз МРТ-даних не виявив специфічних ознак, характерних для
пінеальноклітинних і гермінальноклітинних пухлин. Вказані пухлини на
МРТ-грамах виглядали як відносно гомогенні утворення, ізо- або
гіпоінтенсивні порівняно з мозком на Т1-зважених томограмах.
Кістоутворення було виявлено як на МРТ-грамах астроцитом, так і на
МРТ-грамах герміном. МРТ-грами дозволили виявити метастазування герміном
по субарахноїдальних просторах. Порівняльний аналіз КТ- і МРТ-грам
показав, що останні були більш інформативними відносно визначення
початкового місця росту пухлини і у визначенні розмірів пухлини, проте у
визначенні форми пухлини, її контурів, розповсюдження в прилеглі
структури мозку, ступеня вираженості гідроцефалії і перивентрикулярного
набряку МРТ- і КТ-дані були схожими.

Аналіз 45 МРТ-досліджень в групі, що складалась із 49 хворих з пухлинами
чотиригорбикової пластинки показав, що в 82,2% спостережень були
виявлені гіпо- і ізоінтенсивні маси, переважно округлої форми (66%
спостережень), у вказаній ділянці. В 91% спостережень межа пухлини з
прилеглими структурами мозку була нечіткою; у 24,4% спостережень пухлина
розповсюджувалася в порожнину III шлуночку, в 11% спостережень — в
подушку зорового горба. В 80% спостережень на МРТ-грамах визначалося
розширення шлуночкової системи, яке супроводжувалося в 36% спостережень
перивентрикулярним набряком. У 8 хворих з недіагностованою на КТ-грамах
пухлиною, за допомогою МРТ була виявлена причина оклюзійної гідроцефалії
у вигляді сферичної форми маси у вказаній ділянці. На Т1-зважених
зображеннях у ділянці чотиригорбикової пластинки визначалася
ізоінтенсивна або гіпоінтенсивна маса, яка була гіперінтенсивною на
Т2-зважених зображеннях. Вказані МРТ-дані відрізняються від таких при
вродженому стенозі водопроводу, оскільки в останньому випадку пластинка
чотиригорбикового тіла ніколи не має сферичної форми і рідко змінюється
інтенсивність сигналу на Т2-зважених зображеннях (A.Barkovich, T.Newton,
1989). Порівняльний аналіз КТ- і МРТ-грам у хворих з пухлинами
чотиригорбикової пластинки виявив велику точність магнітно-резонансної
томографії у визначенні розмірів пухлини (6 спостережень), форми пухлини
(8 спостережень), меж пухлини з оточуючими структурами (6 спостережень),
розповсюдження пухлини в порожнину III шлуночку порівняно з комп’ютерною
томографією головного мозку (4 спостереження). Це свідчить про те, що
магнітно-резонансна томографія дає якнайкращу морфологічну і анатомічну
інформацію про пухлину чотиригорбикового тіла.

Використання вказаних сучасних діагностичних методів дозволило, з одного
боку, розширити покази до хірургічного лікування, а з іншого боку, більш
диференційовано підійти до лікування вказаної категорії хворих.

При плануванні оперативного втручання були враховані особливості
мікрохірургічної анатомії ділянки задніх відділів III шлуночку, а також
особливості макро- і мікротопографічних взаємостосунків між пухлинами і
навколишніми анатомічними утвореннями.

Кровопостачання ділянки задніх відділів III шлуночку здійснюється
переважно гілками основної артерії і її найкрупнішого стовбура — задньої
мозкової артерії. Особливістю кровопостачання ділянки задніх відділів
ІІІ шлуночку є наявність великої кількості крупних венозних судин —
великої вени мозку, двох внутрішніх вен мозку і двох базальних вен.

Макро- і мікротопографічні взаємостосунки пухлини з суміжними
анатомічними структурами були вивчені на 22 препаратах головного мозку
хворих, що лікувалися і померли в Інституті нейрохірургії в період часу
з 1950 р. по 2003 р. Більшість пухлин (секційні спостереження) була
представлена пінеальноклітинними пухлинами

(15 спостережень); на другому місці за частотою зустрічаємості
знаходяться гліоми вказаної локалізації (5 спостережень). Всі
вищезгадані новоутворення були великих розмірів (3–4 см в діаметрі),
викликали оклюзію лікворних шляхів, що призводило до розвитку вираженої
гідроцефалії. При пухлинах шишкоподібного тіла внутрішні вени мозку
розташовувалися на верхньо-бічній поверхні пухлини, базальні вени — на
задньо-бічній поверхні новоутворення. Більшість пухлин мала вузловий
характер росту, в 25% спостережень відмічався їх інфільтративний
характер.

Хірургічне лікування хворих з пухлинами ділянки задніх відділів III
шлуночку. Дані, отримані при аналізі клінічної картини захворювання,
особливостей макро-мікротопографії вказаних пухлин, характеру їх росту і
гістобіологічних властивостей, лягли в основу розробки показань і
протипоказань до хірургічного лікування хворих з пухлинами ділянки
задніх відділів ІІІ шлуночку.

Показання до видалення пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку:
оперативному видаленню підлягають пухлини вказаної локалізації, що мають
чітко обкреслені межі; об’єм оперативного втручання повинен визначатися
індивідуально залежно від топографо-анатомічних особливостей пухлини, їх
взаємостосунків з життєвоважливими структурами мозку.

Абсолютні протипоказання до хірургічного лікування хворих з пухлинами
ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку: 1) наявність декомпенсованого
стану хворого — загальний тяжкий стан, ураження серцево-судинної системи
у стадії декомпенсації, легеневої системи, сечовидільної і інших
внутрішніх органів, наявність кахексії, дистрофії, наявність тяжких
бульбарних порушень; 2) наявність пухлини великих розмірів, яка
проростає в бічні шлуночки, проміжний мозок з підкірковими гангліями.

Тимчасові протипоказання: наявність у хворих станів, що вимагають
відстрочення хірургічного втручання до їх ліквідації: запальні
захворювання голови і шиї, лімфаденіти, гнійні отити, ангіни, катаральні
захворювання дихальних шляхів і інші запальні захворювання.

Аналіз методів лікування хворих з пухлинами ділянки задніх відділів ІІІ
шлуночку проводився на основі архівного матеріалу Інституту
нейрохірургії (1950–1993 рр.) і клінічного матеріалу Інституту,
зібраного в період застосування мікрохірургічної техніки і мікроскопа
(1994–2003 рр.) (табл.3).

Порівняльний аналіз хірургічної активності в двох періодах дослідження
показав, що в перший період дослідження не було проведено видалення
пухлини ні у одного хворого. Із 52 хворих, що лікувалися в Інституті у
вказаний період дослідження, паліативні оперативні втручання були
проведені в 25 спостереженнях (хірургічна активність склала 48%). У
другий період дослідження із 155 хворих оперативним втручанням піддалися
142 хворих (хірургічна активність склала ?92%). У 36 хворих (із 155
хворих) було проведено хірургічне видалення пухлин, що склало 24% всіх
хворих з пухлинами ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку в другий період
дослідження.

Оцінка об’єму виконаних оперативних втручань проводилася на підставі
порівняння даних КТ/МРТ головного мозку до операції і через 24–72 години
після операції та протоколу останньої. Під терміном “тотальне видалення
пухлини” малося на увазі повне видалення пухлини за протоколом операції
і відсутність залишкової пухлини за даними післяопераційної КТ/МРТ
головного мозку. “Субтотальне видалення” мало на увазі видалення 50–95%
пухлинної маси, “часткове видалення” — видалення 10–49% пухлинної маси,
“біопсія” — видалення менше 10% первинного об’єму пухлини.

Таблиця 3

Розподіл хворих з пухлинами ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку залежно
від використаних методів лікування

№ п/п Об’єм оперативного втручання Періоди дослідження

1950–1993 рр.

1994–2003 рр.

Всього

1. Видалення пухлини:

тотальне

субтотальне

часткове

12

4

16

12

4

16

2. Розкриття і спорожнення кісти – 1 1

3. Біопсія пухлини 1 3 4

4. Декомпресивна трепанація задньої черепної ями 2 1 3

5. Лікворошунтуюча операція 22 29 51

6. Лікворошунтуюча операція + променева терапія – 76 76

7. Променева терапія – 8 8

8. Променева терапія + хіміотерапія – 1 1

Всього: 25 151 176

Причинами субтотального і часткового видалення пухлин є інтраопераційні
знахідки — тісні взаємостосунки між пухлиною і прилеглими венами мозку,
а також інфільтративний характер росту пухлини в пластинку
чотиригорбикового тіла.

Для видалення пухлин були використані наступні доступи: 1)
підтенторіальний-надмозочковий доступ — 24 спостереження; 2)
потилично-транстенторіальний — 11 спостережень; 3) транскальозний доступ
— 1 спостереження.

Хірургічні доступи до пухлин ділянки задніх відділів III шлуночку:
1.Підтенторіальний-надмозочковий доступ. Хворому в положенні сидячи
проводилася субокципітальна краніотомія; після розтину твердої мозкової
оболонки і перетину мостоподібних вен в пінеальній ділянці розтиналася
потовщена арахноїдальна оболонка. Після цього коагулювалася і
перетиналася прецентральна вена мозочка, що йде з верхнього черв’яка
мозочка до великої вени мозку. У операційному полі визначалася дорзальна
поверхня пухлини.

У спостереженнях інкапсульованих доброякісних пухлин після
внутрішньокапсулярного видалення новоутворення обережно з усіх боків
виділялася капсула пухлини. У випадках тісного спаювання фрагментів
пухлини з великою веною мозку або базальними венами при спробі видалення
пухлини виникала реальна загроза пошкодження венозних структур.

Вказаний доступ застосовується для видалення пухлин, розташованих по
середній лінії, проте він має обмеження при видаленні великих розмірів
пухлин, що розповсюджуються в ділянку трикутника бічного шлуночку, а
також вище тенторіальної вирізки.

®

°

O

@ x th

*

h

?

°

?

O

O

O

O

O

O

^??

q??

O

O

O

O

???оловою так, щоб під власною вагою тяжкості півкуля мозку якнайдалі
відійшла від серпоподібного відростка. При виконанні доступу проводилася
потилична остеопластична краніотомія паралельно сагітальному синусу з
основою до місця злиття синусів. Потилична частка відводилася убік і
доступ до пухлини здійснювався під кутом вподовж прямого синуса між
серпоподібним відростком і наметом мозочка. Останній розтинався
паралельно прямому синусу на відстані до 2 см. У цих умовах глибокі
венозні структури не перешкоджали огляду пінеальної і чотиригорбикової
ділянки, оскільки вони розташовувалися над доступом і латеральніше.

3.Транскальозний доступ. При виконанні даного доступу в операційному
полі визначалися великі гілки перикальозних артерій, які розсувалися
убік. При проходженні крізь мозолясте тіло визначалися тяжі тіла
склепіння, після подовжнього розділення останніх в операційному полі
з’являвся дах III шлуночку із задніми медіальними ворсинчастими
артеріями і витоками внутрішніх вен мозку. Ризик у застосуванні
вказаного доступу полягає в можливості ушкодження мостоподібних вен і
перикальозної гілки передньої мозкової артерії при підході до
мозолястого тіла, що може призвести до венозного інфаркту і геморагії.

У хворих з солідними пухлинами для видалення використовувалася методика
декомпресії центральної частини пухлини; за наявності кістозного
компоненту проводилася спочатку аспірація кістозного вмісту, а потім
видалення пухлини.

Найближчі результати хірургічного лікування хворих з пухлинами ділянки
задніх відділів ІІІ шлуночку. Оцінка ефективності хірургічного лікування
хворих проведена на основі аналізу найближчих і віддалених результатів
лікування у хворих, оперованих в другий період дослідження (155
спостережень). При розгляді найближчих результатів малася на увазі
оцінка загального стану хворого, а також динаміка клінічних проявів
захворювання протягом одного місяця з часу проведеної операції. При
аналізі враховувався клінічний симптомокомплекс, який був у хворого,
дані післяопераційної комп’ютерної томографії головного мозку і
результати патологоанатомічного дослідження (у разі смерті хворого).

У підгрупі хворих з верифікованими пухлинами (39 спостережень) після
видалення пухлини у 28 хворих стан неухильно поліпшувався (76%
спостережень); у 5 хворих відмічалося посилення неврологічної
симптоматики у вигляді наростання окорухових розладів, які у 4 хворих в
найближчий місяць практично повністю регресували (13,5% спостережень).

Після лікворошунтуючої операції через 19 діб помер хворий з
пінеобластомою, що поступив в Інститут у стадії декомпенсації.
Патологоанатомічне дослідження виявило пінеобластому діаметром до 5 см,
набряк і набухання речовини головного мозку. Померло 8 хворих, у яких
була проведена або спроба, або видалення пухлини (табл. 4).

Таблиця 4

Об’єм оперативних втручань у 8 померлих хворих (1994–2003 рр.)

№ п/п Об’єм оперативного втручання Гістоструктура пухлини

пінео-цитома

пінео-блас-тома

гермі-нома

астро-цитома

Всього

1. Тотальне видалення пухлини – – 1 – 1

2. Часткове видалення пухлини 1 2 1 1 5

3. Біопсія пухлини 1 – – – 1

4. Декомпресивна трепанація задньої черепної ями – – – 1 1

Всього: 2 2 2 2 8

Серед летальних спостережень мало місце спостереження, де була проведена
тільки декомпресивна трепанація задньої черепної ями: після розкриття
твердої мозкової оболонки наступила зупинка серцевої діяльності.
Патоморфологічне дослідження виявило пухлину діаметром до 4,5 см, яка
оклюзувала водогін мозку і здавлювала передні відділи IV шлуночку;
відмічені також набряк, деформація і дислокація стовбура мозку, а також
вклинення мигдалин мозочка в потилично-шийну дуральну воронку.

У 3 хворих, померлих в перші три доби після операції, тип ускладненого
післяопераційного періоду був схожим: після операції відмічалося
порушення свідомості до рівня сопору, який протягом декількох годин
переходив в кому; відмічалася м’язова гіпотонія, пригноблення
сухожильних і періостальних рефлексів, відсутність фотореакцій, через 1,
2 і 3 діб (відповідно) у хворих наступала зупинка серцево-судинної і
дихальної діяльності, що спричиняло смерть. Ускладнений перебіг
післяопераційного періоду у вказаних хворих проявлявся стовбурною
симптоматикою, яка була обумовлена гемодинамічними порушеннями
ішемічного характеру в мезенцефально-діенцефальних відділах головного
мозку в результаті інтраопераційної дії на пухлину при її видаленні
(геморагічний компонент не виявлений).

У 4-х хворих летальний результат наступив у віддалені терміни після
оперативного втручання — через 12, 18, 30 і 62 дні після оперативного
втручання. Патологоанатомічні дослідження у вказаних хворих виявили
набряк, деформацію і дислокацію стовбура головного мозку, крововилив в
пухлину, згортки крові в ложі видалення пухлини і в бічних шлуночках,
крововилив в тканину пухлини, гнійний менінгоенцефаліт (хворий помер
через 62 дні після операції). Геморагічний компонент у даних хворих був
виявлений на контрольних КТ-грамах в першу добу після операції.

Таким чином, другий тип ускладненого перебігу післяопераційного періоду
був відмічений у хворих з ознаками геморагії. В клінічній картині
захворювання після операції також мала місце стовбурна симптоматика, як
і в “блискавичному” перебігу, проте патоморфологічне дослідження виявило
крововилив в тканину пухлин. Рівень післяопераційної смертності склав
21,6% (до 1999 р.). Після 1999 р. не відмічались летальні результати
оперативних втручань.

Віддалені результати хірургічного лікування хворих з пухлинами ділянки
задніх відділів ІІІ шлуночку. В зв’язку з різнорідністю пухлин ділянки
задніх відділів III шлуночку аналіз результатів лікування повинен
проводитися окремо в кожній групі хворих.

Аналіз віддалених результатів хірургічного лікування 96 хворих з відомим
катамнезом (із 155 хворих, що лікувалися в Інституті в другий період
дослідження) розкрив пряму залежність позитивних результатів від ступеня
радикальності видалення пухлини і її гістоструктури. Середній термін
катамнеза склав 4 роки.

Із 39 спостережень з верифікованими пухлинами аналіз катамнестичних
відомостей проведений в 24 спостереженнях. Наявність добрих віддалених
результатів лікування у хворих з верифікованими пухлинами була відмічена
у 13 хворих (54,1% спостережень хворих із відомим катамнезом) після
тотального і субтотального видалення пухлин.

При тотальному видаленні пухлини тривалість життя достовірно вища, ніж
при субтотальному і частковому видаленні новоутворення (р<0,05). Статистична обробка катамнестичних даних, одержаних у хворих з астроцитомами і герміномами, виявила достовірні дані про більшу тривалість життя після часткового видалення астроцитоми, ніж після часткового видалення герміноми (p<0,05). Із 116 хворих з неверифікованими пухлинами катамнестичні відомості проаналізовані у 72 хворих, з яких 42 людини були з пухлинами пінеальної ділянки і 30 чоловік — з пухлинами чотиригорбикового тіла. Аналіз віддалених результатів у 42 хворих з пінеальними пухлинами після лікворошунтуючої операції і променевої терапії виявив задовільні результати лікування у 24 хворих (57% спостережень), у яких під час контрольних оглядів не було виявлено пухлини (20 хворих) або було відмічено значне зменшення розмірів пухлини (4 хворих). Наявність тих же розмірів пухлини в 16,6% спостережень при загальному задовільному стані не можна повністю віднести до поганих результатів, проте у зв'язку з неясністю у цих хворих можливості стабілізації процесу, вони віднесені до незадовільних результатів. У 7 хворих (16,6% спостережень) результати лікування віднесені до поганих у зв'язку з відміченим збільшенням розмірів пухлини. Із 42 хворих в різні терміни померли 4 хворих. 2/3 хворих з вказаної підгрупи (42 людини) мали радіочутливі пухлини. Аналіз катамнестичних даних 30 хворих з пухлинами чотиригорбикового тіла (із 49 спостережень) показав, що у більшої частини хворих розміри пухлини виявилися незмінними в середньому протягом 4 років, що вказує на повільні темпи росту пухлини даної локалізації (73,3% спостережень). Новоутворення ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку різноманітні по своїй гістоструктурі і вимагають диференційованого підходу до кожної окремої категорії хворих. Першим кроком в лікуванні хворих з пухлинами ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку, що супроводжуються оклюзійною гідроцефалією, повинні бути заходи, спрямовані на відновлення лікворотоку. За наявності ознак дифузного характеру росту пухлини, лікворошунтуюча операція повинна бути доповнена ад’ювантними методами лікування. У випадках виявлення декількох вогнищ ураження хворому повинна бути призначена променева терапія. При виявленні на КТ- і МРТ-грамах добре окреслених пухлин в пінеальній ділянці після лікворошунтуючої операції показано оперативне втручання, направлене на максимально повне видалення пухлини. При гістологічній верифікації злоякісної природи пухлини хірургічне втручання повинно бути доповнене променевою і хіміотерапією. У разі рецидивування пухлини повинні бути використані методи ад'ювантної терапії. При виявленні гліоми чотиригорбикового тіла, що викликає потовщення пластинки, яка має чіткі, рівні контури і не супроводжується оклюзійною гідроцефалією, за хворим повинно бути встановлене динамічне спостереження з регулярним проведенням магнітно-резонансної томографії. У разі виявлення в ході динамічного спостереження чітких ознак збільшення пухлини, доцільно зробити оперативне втручання, направлене на видалення пухлини. У разі виявлення пухлини чотиригорбикового тіла, яка має дифузний характер росту і супроводжується оклюзійною гідроцефалією, перш за все необхідно провести лікворошунтуючу операцію, а потім — курс променевої терапії. Подальше вивчення природи вищезгаданих новоутворень, їх поведінки, ранньої діагностики і розвиток альтернативних хірургічному методів лікування сприятиме прогресу в лікуванні хворих з вказаною патологією. ВИСНОВКИ 1. В дисертації приведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми діагностики і лікування хворих з пухлинами ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку, що виражається в деталізації особливостей мікротопографії ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку і розташованих в ній пухлин, в уточненні клінічних проявів вказаних пухлин, у визначенні інформативності сучасних діагностичних методів — комп'ютерної томографії і магнітно-резонансної томографії, в обгрунтуванні раціональної лікувальної тактики у хворих з вказаною патологією. 2. Пухлини ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку представляють собою гетерогенну групу новоутворень, основну частину яких складають пінеальноклітинні, гліальні і гермінативноклітинні пухлини. Залежно від напрямку росту пухлини змінюються її мікротопографічні взаємостосунки з навколишніми структурами мозку і судинними магістралями. 3. Клінічна картина пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку представлена гіпертензійно-гідроцефальним синдромом, що поєднується із стовбуровою та мозочковою симптоматикою. Паралітичне розширення зіниці є патогномонічним для пухлин вказаної локалізації. 4. Найбільш інформативними і взаємодоповнюючими методами дослідження, які дозволяють визначити точну локалізацію пухлини, її розміри, форму, структуру, характер росту, взаємостосунки з навколишніми анатомічними утвореннями головного мозку, а також ступінь вираженості гідроцефалії, є комп'ютерна і магнітно-резонансна томографія; остання є більш інформативною у визначенні початкового місця росту пухлині. 5. Вибір найбільш адекватного хірургічного доступу грунтується на анатомо-топографічних особливостях пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку. Оптимальні умови для радикального видалення пухлин забезпечують підтенторіальний-надмозочковий доступ, який показано при невеликих, серединно розташованих пухлинах, і потилочно-транстенторіальний доступ, який застосовується при пухлинах з супратенторіальним розповсюдженням. 6. Основним методом лікування доброякісних пухлин пінеальної ділянки є радикальне хірургічне видалення. Чинниками, що обмежують радикальність оперативних втручань, є інфільтрація пухлини в прилеглі структури мозку і її тісні взаємостосунки з крупними судинними колекторами. 7. В комплекс лікування хворих із злоякісними пухлинами пінеальної ділянки повинна бути включена променева терапія. Застосування лікворошунтуючої операції та променевої терапії показано в спостереженнях інфільтративно ростучих пухлин і при присутності дисемінації пухлини. 8. Використання сучасних методів дослідження, мікрохірургічної техніки і сучасного анестезіологічного забезпечення дозволили провести видалення пухлини в 24% спостережень, лікворошунтуючі операції — в 66,4% спостережень, доповнені променевою терапією — у 2/3 хворих, підвищити хірургічну активність з 42% до 92%, понизити післяопераційну летальність з 21,6% (1994–1999 рр) до 0% (1999–2004 рр.). 9. Раціональна лікувальна тактика у хворих з пухлинами ділянки задніх відділів ІІІ шлуночку передбачає індивідуальний підхід залежно від тяжкості стану, стадії захворювання, гістоструктури пухлини. Тривалість життя хворих вища після тотального видалення порівняно з субтотальним і частковим її видаленням (p<0,05), а також після часткового видалення астроцитоми порівняно з герміномою (p<0,05). ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1.Всім хворим з підозрою на присутність пухлини в ділянці задніх відділів ІІІ шлуночку проводиться комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія головного мозку. 2.Хворим з оклюзійною гідроцефалією та підозрою на герміному, проводиться лікворошунтуюча операція, а потім — променева терапія. 3.При виявленні у хворого метастазів пухлини цілеспрямовано провести лікворошунтуючу операцію, після чого призначається променева та хіміотерапія. 4.При добре відмежованих пінеальних пухлинах проводиться видалення пухлини, для чого використовується або підтенторіальний-надмозочковий доступ (при невеликих, серединно розташованих пухлинах), або потилично-транстенторіальний доступ (при супратенторіальному розташуванні пухлини). 5.У випадку радикального видалення доброякісної пухлини за хворим встановлюється динамічне спостереження з періодичним проведенням КТ- або МРТ-грам. 6.У випадку видалення злоякісної пухлини пінеальної ділянки хворому призначається променева терапія, а в ряді спостережень і хіміотерапія. 7.У випадку рецидиву пухлини повинні бути використані методи ад’ювантної терапії. 8.При виявленні гліоми чотиригорбикового тіла, що викликає потовщення пластинки, яка має чіткі, рівні контури і не супроводжується оклюзійною гідроцефалією, за хворим повинно бути встановлено спостереження з регулярним проведенням магнітно-резонансної томографії. У випадку виявлення в ході динамічного спостереження чітких ознак збільшення пухлини, доцільно провести оперативне втручання, направлене на видалення пухлини. 9.У випадку виявлення пухлини чотиригорбикового тіла, яка має дифузний характер росту і супроводжується оклюзійною гідроцефалією, цілеспрямовано провести лікворошунтуючу операцію, а потім — курс променевої терапії. СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1.Шамаев М.И., Вербова Л.Н., Малышева Т.А., Мота М. Анатомо-хирургические особенности опухолей области задних отделов III желудочка мозга //Укр. нейрохірург. журн. — 2003. — №4. — С.28—33. (Автором проведено підбір патоморфологічного матеріалу та аналіз топографоанатомічних особливостей пухлин пінеальної ділянки). 2.Орлов Ю.А., Вербова Л.Н., Шаверский А.В., Мота М. Глиомы пластинки четверохолмия головного мозга у детей //Укр. нейрохірург. журн. — 2003. — №1. — С.34—39. (Автором проведено аналіз клінічного матеріалу). 3.Вербова Л.Н., Мота М., Шаверский А.В. Особенности диагностики и лечения больных с опухолями пинеальной области //Зб. наукових праць співробітників КМАПО ім. П. Л. Шупика. — К., 2004. — Вип.13, Кн.2. — С.55—59. (Автором зібрано клінічний матеріал, проведено аналіз результатів діагностичних досліджень). 4.Мота М., Вербова Л.Н. К вопросу о диагностике и лечении опухолей области задних отделов III желудочка // VI International conference of Neurosurgery (Хабаровск, 23–25 сернтября 2004 г.). — Хабаровск, 2004. — С.108–110. (Автором зібрано клінічний матеріал, проведено аналіз результатів діагностичних досліджень). 5.Вербова Л.Н., Шамаев М.И., Малышева Т.А., Мота М. Лечебная тактика при опухолях задних отделов III желудочка //Матеріали ІІІ з’їзду нейрохірургів України (Крим, Алушта 23–25 вересня 2003 р.). — К., 2003. — С.141—142. 6.Verbova L., Shaversky A., Motah M. Quadrigeminal plate tumors: management and prognosis //Fourth Black sea Neurosurgical Congress (11–14 June, 2003): Final announcement Abstracts book. — Chisinau, 2003. — P.80—81. 7.Verbova L., Shaversky A., Motah M. The Tumors of the posterior part of the III-rd ventricle: clinical presentation, management //12th European congress of Neurosurgery (Portugal, 7–12 September, 2003). — Lisboa, 2003. — P.181. АНОТАЦІЯ Мота Матьє. „Діагностика та хірургічне лікування пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночка головного мозку”. — Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.05 — нейрохірургія. — Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України, Київ, 2005. Дисертацію присвячено проблемі удосконалення діагностики та хірургічного лікування пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночка головного мозку. В роботі розглянуто особливості мікротопографії пухлин ділянки задніх відділів ІІІ шлуночка, систематизовано клінічні синдроми пухлин вказаної локалізації. Серед останніх найбільш важливими визначено гіпертензійно-гідроцефальний синдром, стовбурову симптоматику та мозочкові порушення. Встановлено, що симптом паралітичного поширення зіниці слід визначити як патогномонічний симптом для пухлин задніх відділів ІІІ шлуночка. Виявлено, що клінічна картина захворювання не дозволяє робити висновки відносно розмірів пухлини. В доопераційному діагностичному комплексі повинні бути застосовані комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія. Результати вивчення макро-мікротопографічних особливостей пухлин вплинули на оптимізацію оперативних доступів, застосованих для видалення пухлин. Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування хворих з пухлинами ділянки задніх відділів ІІІ шлуночка. Основні результати роботи впроваджено в нейрохірургічну практику. Ключові слова: пухлина головного мозку, задні відділи ІІІ шлуночка, діагностика, хірургічне лікування. АННОТАЦИЯ Мота Матье. „Диагностика и хирургическое лечение опухолей области задних отделов III желудочка головного мозга”. — Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.05 — нейрохирургия. — Институт нейрохирургии имени академика А.П. Ромоданова АМН Украины, Киев, 2005. Диссертация посвящена проблеме усовершенствования диагностики и хирургического лечения опухолей области задних отделов III желудочка головного мозга. Проведенные исследования позволили уточнить особенности топографической и микрохирургической анатомии опухолей области задних отделов III желудочка и их тесные взаимоотношения с такими жизненноважными областями мозга, как зрительные бугры и стволовые отделы головного мозга. Исследованный клинический материал представлен 207 наблюдениями больных с опухолями области задних отделов III желудочка (1950–2003 гг.). Все больные были разделены на две группы: 1-я группа — 52 больных (период времени 1950–1993 гг.) и 2-я группа — 155 больных (1994–2003 гг.). Основную массу опухолей составили пинеальноклеточные, глиальные и герминативноклеточные опухоли. Изучение особенностей микротопографии опухолей области задних отделов III желудочка выявило изменение микротопографических соотношений опухоли с окружающими структурами мозга в зависимости от направления роста указанных новообразований. Систематизация клинических симптомокомплексов, характерных для опухолей указанной локализации, выявила преобладание в клинической картине заболевания гипертензионно-гидроцефального синдрома, стволовой симптоматики и мозжечковых нарушений. Результаты, полученные при изучении микротопографических особенностей опухолей, а также данные предоперационных компьютерной и магнитно-резонансной томографии головного мозга учитывали при выборе хирургических доступов. Наиболее оптимальными выявились подтенториальный-надмозжечковый и затылочно-транстенториальный доступы. Для удаления солидных опухолей использовали методику декомпрессии центральной части опухоли; при наличии кистозного компонента производили вначале аспирацию кистозного содержимого, а затем – удаление опухоли. Критерии, использованные для определения выполненных оперативных вмешательств, были следующими: “тотальное удаление” подразумевало полное удаление опухоли по протоколу операции и отсутствие остаточной опухоли по данным послеоперационной КТ/МРТ головного мозга. “Субтотальное удаление” подразумевало удаление 50–95% опухолевой массы, “частичное удаление” — 10–49% опухолевой массы, “биопсия” — удаление менее 10% первичного объёма опухоли. Причинами, препятствующими радикальному удалению опухоли, явились интраоперационные находки — тесные взаимоотношения между опухолью и прилежащими венами мозга, а также инфильтративный характер роста опухоли в пластинку четверохолмия. Уровень послеоперационной летальности составил 21,6% (в период времени 1994–1999 гг.). После 1999 г. не отмечалось летальных исходов оперативных вмешательств. Основными причинами летальных исходов были нарушения кровообращения в стволовых отделах головного мозга, кровоизлияние в остаток опухоли, отёк, деформация и дислокация стволовых отделов мозга. Анализ ближайших результатов лечения больных с опухолями области задних отделов III желудочка свидетельствовал о том, что эти результаты были хорошими у больных после тотального и субтотального удаления опухолей указанной локализации. Неудовлетворительные ближайшие результаты были отмечены у больных, в клинической картине заболевания которых доминировала стволовая симптоматика, обусловленная либо компрессией стволовых отделов опухолью больших размеров, либо её прорастанием в последние. Проведенный анализ отдалённых результатов хирургического лечения 96 больных с известным катамнезом (из 155 больных, лечившихся во второй период исследования — 1994–2003 гг.) выявил прямую зависимость хороших отдалённых результатов от степени радикальности удаления опухоли и её гистоструктуры. Средний срок катамнеза составляет 4 года. При тотальном удалении опухоли продолжительность жизни достоверно выше, чем при субтотальном и частичном удалении новообразования (р<0,05). Статистическая обработка катамнестических данных, полученных у больных с астроцитомами и герминомами, выявила достоверные данные о большей продолжительности жизни после частичного удаления астроцитомы, чем после частичного удаления герминомы (p<0,05). На основе полученных результатов разработаны показания и противопоказания к хирургическому лечению больных с опухолями области задних отделов ІІІ желудочка, а также алгоритм обследования и лечения указанной категории больных. Основные результаты работы нашли применение в нейрохирургической практике. Ключевые слова: опухоль головного мозга, задние отделы III желудочка, диагностика, хирургическое лечение. SUMMARY Motah Mathieu. „Diagnostics and surgical treatment of the cerebral III-rd ventricular posterior region tumors ”. — Manuscript. Thesis for scientific degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.05 —neurosurgery. Institute of neurosurgery named after academician A.P. Romodanov of the Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kiev, 2005. The dissertation focuses on the problem of improving diagnosis and surgical treatment of tumors of the III-rd ventricular posterior region. Microtopographic varieties and clinical syndromes of the indicative tumors are analyzed in the work. It was established that the main clinical syndromes were hypertensive – hydrocephalic syndrome, brainstem disorders, cerebellum symptoms, and pupillary paralysis is the pathognomonic symptom for the tumors of the III-rd ventricular posterior region. Clinical aspect doesn’t correlate with the tumor size. Complex preoperative diagnostics using computer tomography and magnetic resonance tomography were developed. Surgical approaches for the tumor extirpation were optimised through analysis of macro-microtopographic tumor peculiarities. Admissions and nonadmissions were developed for the surgical treatment of the patients with the III-rd ventricular posterior region tumors. The main results of this work are introduced in neurosurgical practice. Key words: brain tumor, the III-rd ventricular posterior region, diagnostics, surgical treatment. PAGE \* Arabic 22

Похожие записи