.

Діагностика та хірургічне лікування псевдокіст підшлункової залози (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
178 5203
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка

КОВАЛИК АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК: 616.212.5-007.24-06:616.211-008]-089.882

Реконструктивні операції у хворих на деформацію перегородки носа з
порушенням його функцій

14.01.19 – оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному медичному університеті ім.
І.Я.Горбачевського

Науковий керівник: доктор медичних наук РФ, доцент

Протасевич Григорій Семенович,

Тернопільський державний медичний університет

ім. І.Я.Горбачевського, професор кафедри

оториноларингології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

заслужений діяч науки та техніки
України,

Безшапочний Сергій Борисович,

Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри
оториноларингології

доктор медичних наук, професор

Дємєнков Валентин Романович,

Луганський медичний університет,

завідувач кафедри оториноларингології

Провідна установа: Національний медичний університет

ім. О.О.Богомольця, кафедра оториноларингології.

Захист відбудеться 20 січня 2005р. о 1400 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д26. 611. 01 Інституту отоларингології ім.
проф. О.С.Коломійченка АМН України за адресою: 03057 м.Київ, вул.
Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту отоларингології
ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України

Автореферат розіслано 18.12. 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук
Шидловська Т.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Деформації перегородки носа зустрічаються досить
часто в практиці лікаря оториноларинголога [Лайко А.А., 1998;
Безшапочний Б.С., Заболотний Д.І., 1999, та ін.] і є однією з частих
причин порушення носового дихання, нюхової, резонаторної, захисної
функцій носа [Шеврыгин Б.В., 1971; Кицера А.Е., 1975; Тимен Г.Э. и
соавт., 1998; Заболотний Д.І., Яшан О.І., 1999; Юнусов А.С.,
Богомильский М.Р., 2003; Williams P. et al., 1991, та ін.], а також
інших змін в ЛОР-органах [Евдощенко Е.А. и соавт., 1990, 1992; Лайко
А.А.,1998; Березнюк В.В., Соколенко Я.Б., 1998; Заболотний Д.І. і
співавт., 1998; Безшапочний Б.С., Заболотний Д.І., 1999; Заболотный
Д.И. и соавт., 2004; Мітін Ю.В., Криничко Л.Р., 2004, та ін.]. Однак до
нинішнього часу багато питань даної проблеми залишаються невирішеними чи
недостотньо вирішеними.

Єдиним методом лікування деформацій перегородки носа є хірургічний.
Запропоновано багато способів і модифікацій хірургічних втручань на
перегородці носа, з яких найбільше розповсюдження отримали класична
підслизова резекція [Killian G., 1904], консервативні операції [Воячек
В.И., 1921, 1922,1923,1924], підслизова резекція перегородки з наступною
реімплантацією чотирикутного хряща [Чаргейшвили А.К., 1963; Демидов
П.А., 1965; Миразизов К.Д., 1973; Кіцера О.О., 2000, та ін.]. Ці способи
хірургічних втручань дозволяють надати перегородці носа правильне
положення, що наближається до серединного. Однак спосіб класичної
підслизової резекції перегородки травматичний, оскільки передбачає
вилучення всієї викривленої перегородки, і, окрім того, він має ряд
інших суттєвих недоліків: після операції перегородка нерідко флотує,
призводячи до утруднення носового дихання через ту чи іншу половину
носа; слизова оболонка перегородки піддається дегенеративним змінам типу
гіпо- чи атрофії, на грунті яких можуть виникнути наскрізні перфорації;
може з’явитись западання спинки носа; створюється м’яка перегородка, що
є поганою опорою для зовнішнього носа; нерідко порушується нюх
[Лебедевский Б.Н., 1963; Деменков В.Р., 1978; Миразизов К.Д., 1978;
Головко В.В., Антонец А.А., 2000; Ch?den H., 1976, та ін.].
Консервативні методи хірургічного лікування протипоказані при великих
викривленнях і гребенях перегородки, при вузькій порожнині носа, при
наявності в ній посттравматичних рубців, при цьому нерідко наступають
рецидиви викривлення в післяопераційний період [Еланцев Б.В., 1959;
Березнев А.В.,1969, та ін.]. Окрім того, способи циркулярної і часткової
резекції передбачають вилучення значної частини хрящового відділу
перегородки [Горбачевский В.Н. и соавт., 1991]. Спосіб резекції
перегородки з реімплантацією хряща приховує в собі небезпеку таких
ускладнень, як омертвіння, деформація чи зміщення пересадженого хряща
[Паутов Н.А., 1927; Протасевич Г.С., 1980], цей спосіб неприйнятний при
гіперплазії слизової оболонки носових раковин, реімплантат погано
приживає у хворих на алергійний риніт [Курилин И.А., Федун Н.Ф., 1967,
та ін.]. Тому цілком зрозумілим є бажання ринохірургів удосконалити
техніку і розробити нові методи операцій на перегородці при її
деформаціях [Тимен Г.Э. и соавт., 1998; Тишко Ф., Тишко Д., 2001;
Косаківська І.А., Косаковський А.Л., 2002; Gill J.A., 1963; Tepan M.G.,
1970; Papangelou L., 1972, та ін.].

В літературі зустрілись лише поодинокі роботи, присвячені вивченню
дихальної і нюхової функцій при деформації перегородки носа. Недостатньо
вивчався вплив підслизової резекції перегородки на вказані функції носа.
Практично не вивчались функції слизової оболонки носа з врахуванням її
гемодинаміки у хворих на деформацію перегородки і їх динаміка
безпосередньо після операції на перегородці і у віддалений період.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота
виконана на кафедрі оториноларингології Тернопільського державного
медичного університету ім. І.Я.Горбачевського в рамках програми:
”Профілактика форм остеопорозу та диференційований підхід до лікування”
(шифр теми: УДК: 616.212.5-007.24-06:616.211-008]-089.882, № державної
реєстрації 0101U001318).

Мета роботи. Підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з
деформаціями перегородки носа шляхом розробки нових методів ощадливих
операцій, скерованих на відновлення основних функцій носа.

Задачі дослідження.

Дослідити функції слизової оболонки носа з врахуванням рівня її
гемодинамічного забезпечення у хворих на деформацію перегородки і
простежити їх динаміку безпосередньо після хірургічного втручання та у
віддалений період.

Розробити методику ощадливих операцій для кожного виду деформації
перегородки носа.

Розробити оптимальний варіант місцевого інфільтраційного знеболення для
кожного виду деформації перегородки носа.

Розробити спосіб ощадливої фіксації листків перегородки носа при її
резекції.

Розробити методику місцевого післяопераційного лікування на різних
стадіях перебігу “післяопераційного” риніту.

Дослідити ефективність запропонованих ощадливих методик резекції
перегородки носа при її деформаціях на дихальну, нюхову фунції носа
(безпосередньо після операції та у віддалений період).

Наукова новизна.

Вперше розроблено методику ощадливих операцій для кожного виду
деформацій перегородки носа, яка дозволяє при будь якому ступені,
локалізації, протяжності деформації, поряд з ліквідацією деформації,
зберегти більшу частину перегородки, по можливості уникнути рецидиву
викривлення перегородки в післяопераційний період і уникнути її
дегенеративних змін в різні строки після операції.

Порівняння суб’єктивних даних місцевого інфільтраційного знеболювання
при підслизовій резекції перегородки носа показало більш високу
ефективність застосування ультракаїну перед новокаїном.

Розроблено оригінальний спосіб місцевого інфільтраційного знеболювання
для кожного з видів деформації перегородки носа.

Розроблено оригінальний спосіб ощадливої фіксації листків перегородки
носа при її резекції.

Розроблено оригінальну методику місцевого післяопераційного лікування на
різних стадіях перебігу “післяопераційного” риніту.

Застосування РРГ показало, що при підслизовій резекції перегородки носа
страждає місцевий кровообіг. При використанні запропонованих методик
резекції перегородки носа, місцевий кровообіг відновлюється значно
краще, ніж при класичній підслизовій резекції перегородки носа, що
доведено вперше за допомогою низки клінічних методик.

За допомогою комплексу клінічних та електорофізіологіних методик
доведена висока ефективність впливу запропонованих способів
реконструкції деформацій перегородки носа на відновлення
мукоціліарного кліренсу та місцевого кровообігу порожнини носа, а також
дихальної і нюхової фунцій (безпосередньо після операції і у віддалений
період).

Практичне значення роботи.

Запропонована і впроваджена в клінічну практику методика ощадливих
хірургічних втручань на перегородці носа при різних видах її деформацій.

Проведена порівняльна оцінка місцевого інфільтраційного знеболювання
новокаїном і ультракаїном при підслизовій резекції перегородки носа.

Впроваджений в клінічну практику метод місцевого інфільтраційного
знеболювання ультракаїном при підслизовій резекції перегородки носа.

Запропонований і впроваджений в клінічну практику спосіб місцевого
інфільтраційного знеболювання для кожного виду деформації перегородки
носа.

Запропонована і впроваджена в клінічну практику методика ощадливої
фіксації листків перегородки носа при її резекції.

Запропонована і впроваджена в клінічну практику методика місцевого
післяопераційного лікування на різних стадіях перебігу
“післяопераційного” риніту при підслизовій резекції перегородки носа.

Апробація роботи.

Матеріали дисертації повідомлені та обговорені на: виїздній сесії
Української академії наук Національного прогресу, присвяченій 40-річчю
Тернопільської медичної академії ім. І.Я.Горбачевського (Тернопіль,
1997); конференції оториноларингологів, присвяченій 100-річчю
ЛОР-відділення Київського військового госпіталю (Київ, 1999); 42-й
підсумковій конференції Тернопільської медичної академії ім.
І.Я.Горбачевського (Тернопіль, 1999); щорічній традиційній осінній
конференції Українського наукового медичного товариства
оториноларингологів, присвяченій 90-річчю кафедри оториноларингології
Львівського державного медичного університету та 75-річчю стаціонарної
ЛОР-клініки (Львів, 1999); щорічній традиційній весняній конференції
Українського наукового медичного товариства оториноларингологів
(Миргород, 2000); IX з’їзді оториноларингологів України (Київ, 2000);
щорічній традиційній весняній конференції Українського наукового
медичного товариства оториноларингологів (Алушта, 2001); щорічній
традиційній осінній конференції Українського наукового медичного
товариства оториноларингологів (Вінниця, 2001); щорічній традиційній
весняній конференції Українського наукового медичного товариства
оториноларингологів (Чернівці, 2002); 45-й підсумковій науковій
конференції Тернопільської медичної академії ім. І.Я.Горбачевського
(Тернопіль, 2002); першій конференції молодих вчених України (Київ,
2003); щорічній традиційній весняній конференції Українського наукового
медичного товариства оториноларингологів (Дніпропетровськ, 2003);
щорічній традиційній осінній конференції Українського наукового
медичного товариства оториноларингологів (Донецьк, 2003); щорічній
традиційній весняній конференції Українського наукового медичного
товариства оториноларингологів (Київ, 2004); науково-практичній
конференції оториноларингологів областей Західного регіону України
“Захворювання верхніх дихальних шляхів та вуха” (Тернопіль, 2004).

Публікації.

За темою дисертації опубліковано 20 наукових робіт, з них 4 статей в
наукових фахових виданнях, отримано 2 деклараційні патенти України на
винахід.

Об’єм та структура роботи.

Дисертація викладена на 175 сторінках друкованого тексту і ілюстрована
45 таблицями та 6 рисунками. Робота складається з вступу, 4 глав (одна з
них – огляд літератури і 3 – власні спостереження), завершення,
висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, який містить
289 джерел (227 українських і російських авторів і 72 зарубіжних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Методи обстеження і клінічна характеристика хворих.

В процесі передопераційного обстеження ретельно обстежували перегородку
носа, проводячи передню і задню риноскопію, а при необхідності
анемізацію носових ходів і зондування порожнини носа гудзиковим зондом.
При цьому виясняли характер, вид, ступінь, локалізацію деформації.
Проводили також ендоскопію ЛОР – органів дзеркалами
оториноларингологічними з волоконним світловодом УМЗ, виконували
риноскопію і отоскопію під операційним мікроскопом.

Функціональні дослідження включали визначення дихальної і нюхової
функцій носа, дослідження функції слизової оболонки носа з врахуванням
її гемодинаміки.

Дихальну функцію носа визначали за допомогою ринопневмометра,
запропонованого Л.Б.Дайняк і Н.С.Мельниковою (1960) за їх методикою.
Дослідження нюхової функції носа проводили кількісним методом за
Б.В.Шевригіним (1971).

Рухову функцію слизової оболонки носа ми досліджували з використанням
найдрібніших частинок активованого вугілля. Концентрацію водневих іонів
(рН) слизової оболонки носа проводили за методикою М.І.Нікуліна (1999).
Термометрію слизової оболонки носа (калориферну функцію) здійснювали за
методикою Б.Х.Хідірова (1972). Мазки з носа вивчали за методикою
А.Р.Саковича і Т.М.Овчаренка (1981). Видільну функцію і чутливість
слизової оболонки носа досліджували за методами Б.В.Шевригіна (1971).
Для дослідження гемодинаміки тканин носа використали спосіб М.І.Нікуліна
(1999).

Дані, отримані при обстеженні хворих до операції і безпосередні
результати операцій ми аналізували у двох групах хворих: перша (ощадливі
хірургічні втручання за розробленою нами методикою), друга (підслизова
резекція за Кіліаном). В першу групу ввійшло 156 пацієнтів, в другу –
108. Друга група взята для порівняння ефективності хіругічних втручань з
першою групою, визначення позитивних і негативних сторін ощадливих
операцій з максимальним збереженням хряща перегородки і хірургічних
втручань з радикальним вилученням деформованих частин перегородки.

Викривлення перегородки носа в першій групі знайдені у 61,5% хворих, в
другій – у 63,9 %, гребені – відповідно у 25,0% і у 24,1%, шипи – у 4,5%
і у 3,7%. Потовщення перегородки мало місце в першій групі у 2,6%
пацієнтів, в другій – у 0,9%. Вивих переднього краю чотирикутного хряща
знайдений у 3,2% осіб першої групи. У 3,2% хворих першої і у 7,4% другої
групи відмічені комбіновані деформації перегородки носа. Серед осіб з
викривленнями перегородки носа дугоподібними вони були у 67,7% першої і
у 66,7% другої групи, кутоподібними – відповідно у 17,7% і у 18,8%,
сигмоподібними – у 14,6% і у 13,5%.

Деформації хрящової частини перегородки відмічались у 81,4 % пацієнтів
першої і у 78,7% другої групи, кісткової – відповідно у 8,3% і у 10,2%,
хрящової і кісткової – у 10,3% і у 11,1 %. Деформації І ступеня
зустрілись у 2,5% хворих першої і у 0,9% другої групи, ІІ ступеня –
відповідно у 63,5% і у 74,1 %, ІІІ ступеня – у 34,0% і у 25,0%.

При дослідженні носового дихання ринопневмометричним методом у більшості
хворих як першої, так і другої груп виявлено різке утруднення носового
дихання, віднесене до ІІІ і ІV ступенів. Так, ІІІ ступінь порушення
носового дихання зареєстровано в першій групі у 40,4% хворих, в другій –
у 49,1%, ІV ступінь – відповідно у 24,3% процента і у 29,6%. У 34,0%
пацієнтів першої і у 19,4% другої групи мав місце ІІ ступінь порушення
носового дихання. У 1,3% осіб першої і у 1,9% другої групи знайдено І
ступінь порушення носового дихання.

Дослідження нюху ольфактометричним методом показало, що майже у третини
обстежених першої (31,4%) і другої групи (28,2%) мало місце різке
порушення нюху (ІІІ і ІV ступені). Так, ІІІ ступінь порушення нюху
відмічено у 24,8% пацієнтів першої і у 21,4% другої групи, ІV ступінь –
відповідно у 6,6% і у 6,8%. У 36,4% хворих першої і у 29,1% другої групи
знайдено порушення нюху ІІ ступеня. У 32,2% осіб першої і у 42,7% другої
групи порушення нюхової функції віднесено до І ступеня.

Рухову функцію слизової оболонки носа, концентрацію водневих іонів (рН)
слизової оболонки носа, калориферну функцію, риноцитологічне
дослідження, видільну функцію слизової оболонки, чутливість слизової
оболонки носа, гемодинаміку тканин носа ми провели у 66 хворих (42
першої і 24 другої групи) віком від 16 до 45 років з односторонніми
деформаціями перегородки.

Дослідження рухової функції слизової оболонки носа показало, що вона
була знижена: швидкість переміщення індикатора з передніх відділів
перегородки носа в носоглотку склала 39,0 ±2,0 хв в першій групі і
38,0±1,9 хв в другій групі при нормі 26,0±2,1хв (Р0,05), хоча у осіб другої групи вони більш виражені. Ці зрушення
пояснюються тим, що при радикальній підслизовій резекції перегородки
носа руйнуються м’які тканини з розташованими в них судинними
структурами, в результаті чого виникає підслизовий крововилив, тромбоз
судин і венозний застій. Все це веде до розвитку реактивних процесів як
в судинній системі, так і в тканинах слизової оболонки носа, що
проявляється погіршенням розладів функції носа в перші дні, які
відрізняються від таких, що виникли після ощадливих хірургічних
втручань.

У віддалений період проаналізовані наслідки 170 операцій. Строки
спостереження від 2 до 10 років. З першої групи обстежено 96 осіб, з
другої – 74. Рівна перегородка носа мала місце в 95,84 % спостережень в
першій і в 54,0 % – в другій групі. Перегородка виявилась дещо
відхиленою в сторону булої деформації у хворих першої в 3,12 % випадків,
а у осіб другої групи – в 33,8 %. Гіперкорекція перегородки мала місце в
1,04 % спостережень в першій групі і в 12,2 % – в другій.

Відновлення носового дихання частіше спостерігалось у хворих першої
групи (в 88,56 % спостережень), ніж у осіб другої групи (64,9 %).
Покращення носового дихання було в 10.4 % спостережень у осіб першої
групи і в 25,7 % – другої. Дихання не змінилось відповідно – у 1,04 % і
9,4 % хворих.

Відновлення нюху наступило у 91,7 % хворих першої і у 68,9 % – другої
групи. Покращення нюху зареєстровано в 6,2 % спостережень в першій групі
і в 18,9 % – в другій, нюх не змінився – відповідно в 2,1 % і 12,2 %
спостережень.

У віддалений період дослідження рухової функції слизової оболонки носа,
концентрації водневих іонів (рН) слизової оболонки носа, калориферної
функції, риноцитологічне дослідження, видільної функції слизової
оболонки, чутливості слизової оболонки носа, гемодинаміки тканин носа
проведено у 54 хворих (34 першої і 20 другої групи).

Відмічалось значне покращення рухової функції слизової оболонки носа. До
операції рухова функція слизової оболонки носа в першій групі склала
39,0 ± 2,0, у віддалений період після хірургічних втручань – 26,0 ± 2,0

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020