АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ ІМ. ПРОФ.О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА

ЛУЦЕНКО ВІКТОР ІВАНОВИЧ

УДК 616.-006: 616 – 053.3 — 07

Діагностика пухлинних, запальних та алергічних захворювань лор-органів

14. 01. 19 — оториноларингологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ — 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка

Академії медичних наук України

Науковий консультант – доктор медичних наук,

Розкладка Анатолій Іванович,

Інститут отоларингології ім. проф.

О.С. Коломійченка АМНУ,

заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти:

Гарюк Григорій Іванович, заслужений діяч науки і техніки України,

д. мед. н., професор, завідувач кафедри оториноларингології Харківської

медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.

Мачерет Євгенія Леонідівна, д. мед. н., професор, член-кор. АМН України,
завідувач кафедри неврології та рефлексотерапії Національної медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.

Зербіно Дмитро Деонисович , д. мед. н., професор, академік АМН та
член-кор. НАН України, директор Інституту клінічної патології
Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького
МОЗ України.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра оториноларингології, м. Київ

Захист відбудеться 28.09. 2006 року о 13 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Інституту отоларингології ім.
проф. О.С. Коломійченка АМН України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна,3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту отоларингології
ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України (03057, м. Київ, вул.
Зоологічна, 3).

Автореферат розіслано 25.08. 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук Т.А.Шидловська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми: В сучасній діагностиці новоутворень ЛОР-органів
широко застосовують клінічні, морфологічні, цитологічні, імунологічні,
біохімічні, рентгенорадіологічні та інші методи (Г.А. Опанащенко, 1993;
Р.А. Абизов і співавт., 1996; К.Г. Селезнев, 2000; Y. Omura, 1990; F.A.
Popp et al., 1998). Таке комплексне обстеження є досить трудомістким,
довготривалим за часом, вимагає значних коштів та дорогого обладнання.
Тому пошук інформативних методик, які б давали можливість в самий
короткий термін, з мінімальними матеріальними затратами встановити
достовірний діагноз при новоутвореннях ЛОР – органів, є вкрай
необхідним. Це має велике значення при злоякісних пухлинах, де
об’єктивність результатів та фактор часу мають особливе значення для
ефективного лікування (В.М. Дильман, 1990; Н.В. Лян, 1992; Selye, 1973;
Rhoo, Habib, 1990; Zimmekman,1995).

Дані літератури свідчать про стійку тенденцію до підвищення кількості
алергічних захворювань, де етіологічними факторами є побутові, пилкові,
інфекційні, харчові алергени. Зрозуміло, що своєчасне виявлення
алергічних захворювань на ранніх стадіях значно полегшує їх терапію,
покращує прогноз, зменшує кількість ускладнень (А.Г. Шамова, 1983;
А.Г.Чучалин, 1997; В.М. Пыцкий и соавт., 1999; С.М. Пухлик, 2000; Д.І.
Заболотний і співавт., 2002; А.А. Fisher, 1992). Слід зазначити, що
незважаючи на високу ефективність шкірних методів тестування у виявленні
алергенів, в деяких випадках вони мають певні обмеження. По-перше, це
інвазивні методики і завжди існує ризик виникнення анафілактичної
реакції або інших ускладнень; по-друге, при шкірному тестуванні є
обмеження кількості одночасного проведення алергопроб, а також вікові
обмеження; по-третє, при полінозах під час загострення шкірні проби не
проводяться.

Хронічні запальні захворювання навколоносових пазух і лімфоглоткового
кільця є найбільш поширеною проблемою оториноларингології. Аналіз
клініко-статистичних даних показав наявність зв’язків хронічного
тонзиліту та синуїтів з ураженням бронхо-легеневої системи,
шлунково-кишкового тракту, нирок, серця, суглобів, алергічними
захворюваннями (В.М. Фролов и соавт., 1998, 1999; О.Ф. Мельников и
соавт., 1998; А.З. Акопян, 2000; В.В. Кищук, 2001; С.Б. Безшапочний,
2002).

Отже, вивчення причинно-наслідкових взаємовідносин вищевказаної
патології ЛОР-органів з захворюванням інших органів і систем залишається
актуальним і має значення для підвищення ефективності лікування
хронічного тонзиліту та синуситів. Заміна складних діагностичних схем
експрес-методиками дозволить не тільки скоротити і спростити процедуру
обстеження, а й розкрити деякі механізми патогенезу вищенаведеної
патології (Schnorrenberger, 1983; Campitelli, Parton, 2002; Suzuki,
Ozawa, Sugimoto,2001).

Найбільш перспективними і фізіологічними є неінвазивні експрес-методики,
які дозволяють швидко та об’єктивно встановити діагноз, виявити
багатокомпонентні зміни в організмі причинно-наслідкові відносини
патології органів і систем, контролювати ефективність лікування. В
якості базової моделі оцінки етіопатогенетичних механізмів різних
захворювань, морфо-функціональних змін тих чи інших органів і систем
останнім часом використовується методика електропунктурної діагностики.
Методологія цієї діагностичної технології будується на інтеграції знань
класичної акупунктури і останніх досягнень електрофізіології, біофізики,
імунології, експериментальної та клінічної медицини (В.Н. Сарчук, 1991;
Е.Л. Мачерет, А.О. Коркушко, 1993; И.З. Самосюк и соавт., 1994; В.Я.
Поляков, 1998; Н.А. Яльченко, 1995; Voll, 1977; Nakatani, 1977).

Електропунктурна діагностика може виконувати своєрідну диспетчерську
функцію, результати якої будуть визначати подальший діагностичний
алгоритм з використанням найнеобхідніших сучасних методик, що значно
скоротить час встановлення правильного діагнозу, а також принесе
економію коштів.

В отоларингології ці питання практично не вивчались. Не з’ ясовані
можливості електропунктурної діагностики при онкологічних, запальних та
алергічних захворюваннях ЛОР-органів, не визначена електропунктурна
семіотика цих патологічних станів, а також параметри електропровідності
найбільш інформативних біологічно активних точок (БАТ) при даних
захворюваннях. Не вирішені можливості електропунктурного тестування при
визначенні мікробно-вірусних, грибкових факторів при запальних процесах,
побутових та пилкових алергенів при алергічних ринітах, характеру
патоморфологічних змін при різних захворюваннях ЛОР-органів. Не
вивчались можливості електропунктурної діагностики у розкритті нових
ланок патогенезу ЛОР-патології, виходячи з теоретичних положень
рефлексотерапії про взаємозв’язок органів і систем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами.

Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами НДР Інституту
отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України:

Дослідження протипухлинної дії розчинного фактора / і В / з тканинних
лімфоцитів, № держреєстрації 0196 U 010082;

Розробка та впровадження комплексного лікування препаратом “Ацидолор”
хворих на хронічний тонзиліт та хронічний гаймороетмоїдит. Оцінка його
ефективності у комплексному застосуванні, № держреєстрації 0100 U
002967.

Мета дослідження: Підвищення ефективності діагностики новоутворень,
запальних та алергічних захворювань ЛОР – органів на основі визначення
їх електропунктурної семіотики, етіологічного і патоморфологічного
тестування методом електропунктури, шляхом співставлення отриманих даних
із результатами загальноприйнятих діагностичних досліджень.

Задачі дослідження:

Визначити параметри електропровідності біологічно активних точок при
онкологічних, запальних та алергічних захворюваннях ЛОР-органів.

Вивчити взаємозв’язок між клініко-морфологічними даними та кількісними
показниками електропровідності найбільш інформативних БАТ у хворих з
різними захворюваннями.

Розробити алгоритм електропунктурної діагностики при пухлинних,
запальних та алергічних захворюваннях ЛОР-органів.

Поглибити існуючі уявлення про етіологічні чинники і патогенетичні
механізми хронічних синуситів та тонзиліту.

Розробити спосіб електропунктурної діагностики новоутворень гортані.

Розробити методику етіологічної діагностики запальних захворювань
ЛОР-органів.

Розробити неінвазивний експрес-метод визначення алергенів при полінозах
та цілорічному алергічному риніті.

Наукова новизна.

Вперше визначені кількісні характеристики електропровідності біологічно
активних точок при пухлинних, запальних та алергічних захворюваннях
ЛОР-органів. На основі даних електропровідності БАТ доведено, що різні
нозологічні форми (новоутворення, запальні, алергічні ) мають специфічну
електропунктурну семіотику.

Розроблено алгоритм електропунктурної діагностики з доброякісними та
злоякісними новоутвореннями гортані, коли на першому етапі визначаються
кількісні показники найбільш інформативних акупунктурних точок, а на
другому – проводиться тестування патогістологічних препаратів за
допомогою розробленої нами методики, на яку отримано патент. Такий
підхід дає змогу без біопсії визначити характер патоморфологічних змін в
гортані.

Визначено алгоритм електропунктурного обстеження хворих на цілорічний
алергічний риніт і поліноз. На першому етапі визначаються кількісні
параметри електропровідності інформативних БАТ для цих патологій, а на
другому – неінвазивним експрес-методом виявляється сенсибілізація до
стандартних пилкових та побутових алергенів за розробленим нами
способом. Така методика виключає ризик ускладнень, знімає вікові
обмеження та кількість одночасного визначення алергенів, а також дає
можливість виявляти сенсибілізацію навіть в тих випадках, коли шкірні
проби мають протипоказання.

Розроблено триетапний алгоритм електропунктурної діагностики хворих на
хронічний тонзиліт та синусити, коли спочатку визначаються кількісні
показники електропровідності специфічних акупунктурних точок. Другим
етапом визначаються етіологічні фактори запалення за допомогою
розробленого нами способу електропунктурного тестування. На третьому –
визначається характер патоморфологічних змін в мигдаликах, що при
додатковому обстеженні функціональної спроможності останніх допомагає
визначити тактику лікування (оперативного або консервативного).

За допомогою електропунктурної діагностики встановлено нові ланки
етіопатогенезу хронічних синуїтів та тонзиліту. Так, порівняння
результатів ЕПД з клінічними даними обстеження хворих на хронічний
тонзиліт виявило наявність у них хронічного запалення гепато-біліарної
системи, яке виникло раніше патології лімфоглоткового кільця. Значення
запалення печінки та жовчовивідних шляхів для патогенезу тонзиліту
підтверджують дані етіологічної ЕПД, яка виявила наявність спільної
мікрофлори гепато-біліарної системи і мигдаликів.

Аналогічні дослідження у хворих на хронічні синусити показали
взаємозв’язок їх з патологією шлунку, підшлункової залози, тонкого та
товстого кишечника, бронхо-легеневої системи, що підтвердила етіологічна
ЕПД-діагностика, виявивши однакові мікробні асоціації в цих органах.

Практичне значення отриманих результатів.

Електропунктурна діагностика на основі визначення кількісних показників
електропровідності дозволяє в експрес-режимі виявити характерні зміни в
організмі хворих на онкологічні, запальні та алергічні захворювання
ЛОР-органів. Розроблена методика електропунктурного визначення
патоморфологічних змін в гортані дозволяє проводити диференціальну
діагностику доброякісних та злоякісних пухлин без біопсії, що особливо
важливо в тих випадках, коли з об’єктивних причин біопсія неможлива,
проводити динамічний контроль в групі ризику.

Запропонована методика виявлення етіологічних факторів при хронічних
запальних процесах ЛОР-органів допомагає адекватно індивідуально
підібрати антибіотики в момент огляду хворого, а не чекати результати
бактеріологічного аналізу 3-5 днів.

Розроблену методику електропунктурного тестування стандартних алергенів
можна широко використовувати при алергічних ринітах, оскільки
неінвазивність, простота її виконання виключає ризик будь-яких
ускладнень, вона не має протипоказань, а також дозволяє тестувати у
хворого всі алергени одночасно.

Електропунктурна діагностика дає можливість виявити не тільки локальні
зміни в ЛОР-органах, але й встановити причинно-наслідкові
взаємовідносини основного захворювання з супутньою патологією. Такий
підхід допомагає виявити нові ланки етіопатогенезу ЛОР-патології, а
також індивідуально розробляти стратегію і тактику лікування.

Особистий внесок здобувача

Ідеї та розробки, приведені в дисертаційній роботі, повністю належать
здобувачеві. В окремих фрагментах дисертації отримання матеріалу для
співставлення результатів проводилося з співавторами, що відображено в
спільних публікаціях, але ідеї, аналіз даних та інтерпретація
результатів належить здобувачеві.

Апробація результатів дисертації

Результати досліджень, що включені до дисертації оприлюднені: на ІХ
(2000) та Х (2005) з’їздах оториноларингологів України; Ювілейній
конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження О.С. Коломійченка
(1998); ІІ Національному Конгресі фізіотерапевтів і курортологів
України, м. Слов’янськ (2002); традиційних конференціях Українського
наукового медичного товариства оториноларингологів: м. Київ (2000); м.
Вінниця (2001); м. Луганськ (2002); м. Дніпропетровськ (2003); м.
Донецьк (2003); м. Харків (2004); м. Одеса ( 2005).

Публікації

Результати дисертації опубліковані в 21 статті в наукових фахових
журналах, сертифікованих ВАК України, та 11 – у збірниках наукових
праць, матеріалах і тезах конференцій, з’їздів, отримано три
деклараційні патенти.

Структура та обсяг дисертації

Дисертація складається з вступу, огляду літератури, шести розділів
власних досліджень і обговорення результатів, висновків та практичних
рекомендацій. Дисертація викладена на 203 сторінках машинописного
тексту, включаючи 31 таблицю. Список використаних джерел літератури
включає 292 найменування, з яких 111 – дальнього зарубіжжя.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота ґрунтується на матеріалах
клінічного та електропунктурного обстеження 343 хворих віком від 9 до 78
років, які були розділені на п’ять груп: 56 хворих на рак гортані; 107 –
на доброякісні новоутворення гортані; 72 – на алергічні риніти; 49 – на
хронічний тонзиліт; 59 – на хронічні синусити.

Контрольну групу склали 22 особи віком від 19 до 27 років (12 – жіночої
статі, 10 – чоловічої). Окремо обстежено 16 умовно здорових чоловіків,
які були контролем для онкохворих. Всі особи не мали скарг як з боку
ЛОР-органів, так і з боку інших органів і систем.

Електропунктурна діагностика проводилась за методом Р. Фолля в
модифікації В.М. Сарчука (1988). Для цього використовувався прилад СВН-1
(Київ). Вимірювали електропровідність (ЕП) біологічно активних точок
(БАТ) в умовних одиницях (ум. од). В залежності від патології це
становило від 22 до 70 акупунктурних точок у одного пацієнта, тобто було
проаналізовано близько 16 000 показників.

Технологія електропунктурної діагностики (ЕПД) передбачає ряд умов:
перед обстеженням пацієнт припиняв за 48-72 години прийом препаратів
(крім гормонозалежних, гіпотензивних та кардіологічних препаратів, які
приймаються систематично). В день обстеження не проводиться R-графія,
МРТ, фізіотерапевтичні процедури, в кабінеті не повинно бути генераторів
ЕМ-хвиль, різких запахів, коливань температури.

Інтерпретація показань приладу: 50-60 ум. од. – нормофункціональний
стан; 61-75 ум. од. – підгостре запалення; 76-85 ум. од. – гостра стадія
запалення; 36-49 ум. од. – стадія хронічного запалення;26-35 ум. од. –
початкова стадія дистрофічно-дегенеративних змін; менше 25 ум. од. –
виражений дегенеративний процес, розвиток злоякісних новоутворень.

Обстеження хворого починали з вимірювання електропровідності БАТ
меридіана судинно-паренхіматозно-епітеліальної дегенерації (СПЕД), яка
визначає загальноенергетичний стан організму, а також виявили характер
дегенеративних процесів. КТВ-4 меридіана інформує про наявність вказаної
патології правої чи лівої половини тіла; ТВ-1 характеризує ці ж процеси
в органах малого тазу, порожнині живота, статевих органів, а ТВ-7
інформативна при дегенерації органів грудної клітки, шиї, голови. Потім
вимірювались параметри БАТ тих меридіанів, які прямо або опосередковано
пов’язані з патологією ЛОР-органів. На меридіані лімфатичної системи
(ЛОР) КТВ-3 інформативна при патології лімфоглоткового кільця,
імунодепресії, метастазуванні. ТВ-1 характеризує стан піднебінних
мигдаликів, пери- та ретротонзилярного простору, а ТВ-4 і ТВ-6
відповідно стан слухової труби та навколо носових пазух, слизової
оболонки носа.

Електропровідність КТВ-3 меридіана легенів (Р) характеризує стан
бронхо-легеневої системи, гортані та нижніх відділів глотки. ТВ-9 цього
меридіана інформативна при запальних та неопластичних процесах в
гортані. КТВ-4 меридіана товстого кишечника (Gi) є інтегральним
показником при запальних та дегенеративних процесах в даній системі, де
можна визначити специфічні і неспецифічні етіологічні фактори, їх
зв’язок з патологією ЛОР- органів.

КТВ-4 меридіана нервової дегенерації (НД) в цілому характеризує стан
центральної та периферичної нервової системи, ТВ-3 являється сумарним
пунктом симпатичної нервової системи, а ТВ-7а – відповідно
парасимпатичної нервової системи. КТВ-4 артеріо-венозно-лімфатичної
системи інформативна при захворюваннях судинної системи.

КТВ-4 меридіана алергії (Ал) в цілому характеризує алергічний статус
організму, ТВ-1 – інформативна при алергічних навантаженнях органів
черевної порожнини, малого тазу, нижніх кінцівок. ТВ-3 характеризує
алергічне навантаження на вегетативну нервову систему, ТВ-6 і ТВ-7 –
відповідно на органи грудної порожнини, шиї, горла і голови. КТВ-4
меридіану ендокринної системи (TR) в цілому характеризує цю систему,
ТВ-1.1 відображає стан симпато-адреналової системи, ТВ-3 – шийного
відділу симпатичної нервової системи, ТВ-7 –стан щитовидної,
паращитовидної залози та тимуса, ТВ – 8 стан гіпофіза і епіфіза.

КТВ-5 меридіана серця (С) інформативна при захворюваннях серця, а КТВ-4
меридіана тонкого кишечника (iG) характеризує стан цієї системи. КТВ-2 є
інтегральним показником функції підшлункової залози .та селезінки (RP),
які контролюють обмін речовин в організмі та мають велике значення при
різних імунодепресивних процесах. КТВ-2 меридіану печінки (F), КТВ-4
жовчного міхура (VB) інформативні при захворюваннях гепато-біліарної
системи, а КТВ-4 меридіану шлунка (Е) дозволяє діагностувати його
запальні та дегенеративні захворювання.

КТВ-4 меридіана сполучнотканинної дегенерації (СТД) має значення для
діагностики фіброзних, циротичних та неопластичних процесів в організмі,
а ТВ-5 цього меридіана являється показником наявності папілом та
поліпів. КТВ-4 меридіану сечового міхура (V) характеризує стан
сечовивідних шляхів та статевої системи, а КТВ-4 меридіана нирок є
інтегральним показником їх захворювань.

Наступний етап ЕПД-етіопатоморфологічна діагностика. Вона дозволяє за
допомогою етіологічних, органно-тканинних і нозологічних
мікрорезонансних контурів (МРК) визначити причинні фактори запалення,
алергії, тип патологічного процесу (запалення чи
дистрофічно-дегенеративні зміни), характер патоморфологічних змін в
конкретному органі. МРК – це тест-система, яка містить специфічну
спектрально-хвильову характеристику збудника, алергена, характер
патологічного процесу, патоморфологічної структури новоутворення. Для
цього в електричну схему “прилад-пацієнт”, по черзі (в залежності від
патології) підключалися вище названі МРК. Ідентифікація об’єктів, які
тестуються, визначається за рахунок інтерференції когерентних хвиль,
випромінювачем яких, з одного боку, є стандартний мікрорезонансний
контур, а з іншого – етіологічний чинник, алерген, стадія патологічного
процесу або патоморфологічно змінений той чи інший орган. Така взаємодія
призводить до повного або часткового затухання коливань, що викликає
фазові зміни в структурних утвореннях мембрани клітини, які, в свою
чергу, змінюють її потенціал дії. Ці перетворення відображаються на
шкалі приладу поверненням стрілки мікроамперметра в діапазон норми і
характеризуються як явище біологічного резонансу.

Методика обстеження хворих з підозрою на злоякісні та доброякісні
новоутворення гортані включала в себе загальне отоларингологічне і
клінічне обстеження, R-графію або КТ. Потім проводилось вимірювання
електропровідності найбільш інформативних для даної патології БАТ. До
проведення біопсії визначали патоморфологічну структуру пухлини
розробленим нами способом (Патент України 40965 А 15.08.2001). Для цього
використовувались патогістологічні препарати, які були виготовлені з
інтраопераційного матеріалу в лабораторії патоморфології Інституту
отоларингології АМН України, а саме: поліп, папілома, ангіофіброма,
кіста, зроговілий, незроговілий рак гортані, carcinoma in situ. Після
вимірювання ЕП в акупунктурних точках, показники яких були нижчі за
норму на 25-55 ум. од., на латунну контактну площадку схеми
“прилад-пацієнт” по черзі клали вищевказані препарати і повторно
заміряли електропровідність. Якщо на якийсь з них, наприклад “зроговілий
рак гортані”, стрілка приладу поверталась в діапазон норми, то робили
висновок, що саме такі зміни є в гортані хворого. Потім проводилась
біопсія, результати якої порівнювали з електропунктурним тестуванням.

Нами було проведено порівняльне вивчення (з метою прогнозування
терапевтичної дії) ефективності впливу виготовлених з лімфоцитів (Лф)
мигдаликів людей діалізатів (ДЛМ), що мають імуномодулюючі властивості
на лімфоїдні клітини крові у онкологічних хворих за даними традиційних
тестів in vitro і результатами тестування методом електропунктури. Даний
фрагмент був виконаний в співпраці і за методиками лабораторії
патофізіології Інституту отоларингології АМН України.

Клінічне обстеження хворих на цілорічний алергічний риніт та поліноз
включало в себе збір скарг, ЛОР-огляд, алегро-імунологічний статус
оцінювався згідно з уніфікованою картою-опитувальником і лабораторними
аналізами (Б.М. Пухлик, 1992).

На першому етапі розробленого алгоритму визначали вихідні дані
електропровідності найбільш інформативних для даної патології БАТ. Після
цього визначали сенсибілізацію до побутових, епідермальних та пилкових
алергенів вітчизняного виробництва розробленим нами способом (Патент
Украйни № 52384 від 16.12.2002).

Наступним етапом електропунктурної діагностики було визначення
інфекційних факторів, які могли бути причиною загальної алергізації
організму. Для цього використовувались етіологічні МРК (мікроби, віруси,
гельмінти, найпростіші). Потім всім хворим проводились скарифікаційні
проби в Центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів та вуха
Інституту отоларингології АМН України, з результатами яких порівнювали
дані електропунктурного тестування.

Загальноклінічне обстеження хворих із загостренням хронічного синуситу
включало вивчення скарг, анамнезу, ЛОР-огляд, ендоскопічне дослідження
пазух, R-графію. У всіх хворих проводилось мікробіологічне дослідження
виділень з носа, пунктатів пазух для визначення складу мікрофлори за
загальноприйнятими методиками.

Електропунктурну діагностику починали з визначення електропровідності
тих біологічно активних точок, які не тільки локально характеризують
стан навколоносових пазух, а й БАТ тих органів і систем, які мають
інформаційно-функціональні зв’язки з навколоносовими пазухами. Після
цього проводили електропунктурне тестування етіологічних МРК в
акупунктурній точці навколоносових пазух. Паралельно визначали якісний
склад мікробного пейзажу розробленим нами способом ідентифікації
умовно-патогенної мікрофлори при запальних захворюваннях ЛОР-органів
(Патент України 52248 А 16.12.2002).

На заключному етапі визначали наявність вогнищ хронічного запалення в
тих органах і системах, які мають причинно-наслідкові зв’язки з станом
пазух виходячи з теоретичних основ рефлексотерапії. Це виконувалось за
допомогою патоморфологічних МРК на меридіанах шлунку, підшлункової
залози, сечового міхура, нирок, легенів, товстого та тонкого кишечника.

В групі хворих на хронічний тонзиліт діагноз ставився за
загальноприйнятою методикою, яка включала також мікробіологічні
дослідження вмісту крипт для визначення причини запалення мигдаликів.

Електропунктурна діагностика починалась з вимірювання ЕП найбільш
інформативних для хронічного тонзиліту точок. Наступним етапом було
визначення мікробного пейзажу методом тестування етіологічних МРК в
точці лімфоглоткового кільця, а також розробленим нами способом, який
застосовувався у хворих на хронічний синусит. Крім того, за допомогою
патоморфологічних МРК і патогістологічних препаратів (компенсована та
декомпенсована форма хронічного тонзиліту, гіпертрофія мигдаликів,
паратонзилярний абсцес) електропунктурним тестуванням визначали характер
змін в лімфоглотковому кільці.

Результати вимірювання електропровідності біологічно активних точок у
хворих з підозрою на рак гортані наведені в таблиці 1. В порівнянні з
групою умовно здорових людей, спостерігається достовірне зниження
електропровідності БАТ, які характеризують не тільки локальні зміни в
організмі, а й практично всі імунокомпетентні органи, нейроендокринну
систему. Ці дані підтверджують мультифакторні зміни в організмі хворих
на злоякісні новоутворення.

Таблиця 1

Електричні показники біологічно активних точок

в контрольній групі та у хворих на рак гортані

Меридіан, БАТ

Контрольна група

(M ± m ) n = 16 Хворі на рак гортані

(M ± m) n = 56 Т/р

Права рука,

Нога Ліва рука,

нога Права рука,

Нога Ліва рука,

нога

СПЕД (КТВ-4) 56, 48 ±2,49 57,5 ±2,28 27,17±3,8 25,38±3,3 T=6,51p<0,001 ТВ-1 57,24 ±2,53 56,3 ±2,67 47,9±2,26 49,34±3,1 T=1,79 p>0.05

ТВ-7 57,0 ±2,72 57,29±2,62 10,34±3,64 8,56±2,9 T=8,2 p<0,001 ЛОР (КТВ-3) 56,13 ±2,74 56,75±2,68 24,83±2,9 25,79±2,7 T=7,8 p<0,001 ТВ-1 55,38 ±2,88 56,13±2,74 8,62±2,3 9,97±2,4 T=12,8 p<0,001 Р (КТВ-3) 57,24 ±2,65 56,18±2,71 19,79±3,3 19,1±3,8 T=7,9 p<0,001 ТВ-9 56,38 ±2,69 56,53±2,66 9,3±3,52 8,4±2,65 T=12,7 p<0,001 НД (КТВ-4) 56,5±2,55 55,33±2,54 25,34±2,98 21,86±3,9 T=7,2 p<0,001 ТВ-3 55,64 ±2,63 56,46±2,63 11,4±3,89 10,34±3,48 T=10,5 p<0,001 ТВ-7а 57,5±2,73 57,46±2,64 41,56±2,21 45,1±2,46 T=3,44 p<0,01 AVL (КТВ-4) 57,12±2,74 55,11±2,69 30,93±2,3 26,0±2,5 T=7,8 p<0,001 TR (КТВ-4 ) 56,34±2,67 56,42±2,54 26,86±4,15 20,48±4,3 T=7,2 p<0,001 ТВ-8 56,43±2,59 57,84±2,61 12,97±3,89 11,95±3,95 T=8,2 p<0,001 ТВ-7 56,13 ±2,67 54,38±2,78 28,9±2,8 27,2±2,5 T=7,2 p<0,001 ТВ-3 57,42 ± 2,46 56,87±2,72 15,14±3,77 14,31±3,6 T=9,5 p<0,001 ТВ-1.1 56,85±2,57 57,39±2,44 16,4±2,86 17,43±2,92 T=10,5 p<0,001 ТВ-1 55,23±2,45 56,46±2,52 28,13±2,4 27,03±2,67 T=7,3 p<0,001 F (КТВ-2) 56,48±2,68 56,25±2,56 46,78±3,2 49,28±3,1 T=1,73 p>0,05

СТД (КТВ-4) 57,72±2,23 57,12±2,48 21,52±4,16 19,07±4,3 T=7,6 p<0,001 RP (КТВ-2) 56,38 ±2,78 25,44±3,3 T=5,8 p<0,001 ТВ-1 55,69±2,76 16,97±2,99 T=9,0 p<0,001 ТВ-6 56,16±2,68 27,1±2,56 T=7,9 p<0,001 R (КТВ-2) 56,22±2,46 56,02±2,57 44,71±4,1 46,24±4,7 T=1,81 p>0,05

Звертає на себе увагу факт дисбалансу параметрів електропровідності
акупунктурних точок, а саме їх значне зниження в тих БАТ, які прямо і
опосередковано пов’язані з станом гортані. На фоні тотального зниження
електропровідності у таких хворих це розглядається як патогномонічний
критерій при даній локалізації злоякісної пухлини.

На нашу думку найбільш інформативним і об’єктивним у хворих на рак
гортані є зниження електропровідності в наступних БАТ: КТВ-4 і ТВ-7
меридіана СПЕД; КТВ-3 і ТВ-9 меридіана легенів; КТВ-3 і ТВ-1
лімфатичного меридіана; КТВ-4, ТВ-8, ТВ-7, ТВ-3, ТВ-1,1 ендокринного
меридіана; КТВ-2 і ТВ-1 меридіана селезінки; КТВ-4 і ТВ-3 меридіана
нервової дегенерації, КТВ-4 меридіана СТД.

Наступним етапом обстеження онкологічних хворих було проведення
електропунктурного тестування патоморфологічних мікрорезонансних
контурів з метою визначення гістологічної структури новоутворення
гортані . При тестуванні були використані МРК як злоякісних, так і
доброякісних новоутворень гортані для визначення не тільки
патогістологічної структури пухлини, але й для проведення
диференціальної діагностики. При цьому використовувались наступні
біологічно активні точки: КТВ-4 і ТВ07 меридіана СПЕД, які інформативні
при наявності дегенеративно-деструктивних процесів в органах грудної
клітки і шиї, куди анатомічно відноситься і гортань. КТВ-3 меридіана
легенів, електропровідність якої характеризує стан бронхо-легеневої
системи, а ТВ-9 цього ж меридіана інформативна при локальних
патологічних станах в гортані. КТВ-3 і ТВ-1 лімфатичного меридіана, які
відображають імунодефіцитні стани в організмі і важливі при виявленні
процесу метастазування у онкологічних хворих.

Слід зазначити, що стандартні МРК не дають повної патогістологічної
характеристики новоутворення, не мають багатьох патоморфологічних форм,
преморбідних станів слизової оболонки голосових складок. Тому з метою
покращення ранньої та диференціальної діагностики новоутворень гортані,
нами було розроблено неінвазивний спосіб діагностики патоморфологічних
змін, на який отримано патент України (№ 40965 А від 15.08.2001 року).

За даними повного обстеження хворих на рак гортані було проведено
порівняння результатів клінічного обстеження, патогістологічного
дослідження та електропунктурної діагностики. Співставлення даних
клінічної діагностики з електропунктурним тестуванням виявило
співпадання діагнозів у 83,9 % хворих, а при порівнянні даних клінічної
діагностики з патогістологічними висновками – у 87,1 %. Після цього
співставляли дані ЕПД з патоморфологічними дослідженнями, де повне
співпадання виявлено у 47 хворих, що становило 75,8 %.

Згідно міжнародної класифікації хвороб МКХ-10, морфологи виставляють
діагноз “плоскоклітинний рак”, якщо це врахувати тоді співпадання
електропунктурного тестування з патогістологічними результатами буде
становити 91,3 %. Але ми притримувались такої оцінки
(неспівпадання),коли патоморфологічний висновок був “зроговілий рак” чи
“незроговілий рак”, зважаючи на необхідність такої диференціації даних
патогістологічного дослідження у випадках призначення променевого
лікування або хіміотерапії.

Підводячи підсумок клініко-діагностичного обстеження хворих на рак
гортані, слід зазначити необхідність двоетапної електропунктурної
діагностики. На першому етапі визначається електропровідність БАТ, які
зв’язані з органами, системами і забезпечують імунний та
нейроендокринний гомеостаз організму. Енергетичний гомеостаз
розглядається вченими не тільки як результат комплексу
ендокринно-метаболічних процесів, але і як прояв корпускулярно-хвильової
взаємодії морфо-функціональних структур організму на рівні
низькоенергетичних процесів обміну речовин. Енерго-інформаційна
адаптація визначає взаємодію органів і систем між собою і з навколишнім
середовищем шляхом модуляції ендогенного електричного поля. Цей процес
характеризується найбільшою чутливістю зміни параметрів БАТ і визнається
як один з найперспективніших методичних підходів для ранньої
(доклінічної) діагностики (Е.Л. Мачерет, А.О. Коркушко, 1993; Яльченко,
1996; В.П. Задерин и соавт., 2004).

Достовірне зниження електропровідності майже всіх біологічно активних
точок складає основу електропунктурного діагнозу при раку гортані.
Другий етап – тестування патогістологічних препаратів допомагає в
експрес–режимі, без біопсії визначити патоморфологічну структуру
новоутворення гортані. Такий алгоритм обстеження хворих з підозрою на
рак гортані дозволяє не лише вчасно виявити рак гортані (передраковий
стан), а й проводити постійний моніторинг хворих з групи ризику.

Нами проводилось порівняння імуномодулюючої активності діалізатів, які
виготовлені з мигдаликів, видалених у дітей до 13 років (ДЛМ1) і
дорослих пацієнтів (ДЛМ2), на лімфоїдні клітини у онкохворих за даними
традиційних тестів in vitro та результатами електропунктурного
тестування у цих же пацієнтів.

Динаміка показників електропровідності у онкологічних хворих показала
потенційно спроможний їх вплив на електропровідність меридіанів, але
спрямованість його була різною. Так, ДЛМ2 спричиняє достовірно
позитивний вплив на лімфатичний і меридіан алергії, в той час як ДЛМ1
істотно збільшує електропровідність в контрольних точках вимірювання
меридіанів СПЕД і ендокринної системи.

Визначення кореляційних зв’язків між результатами електропунктурного
тестування та імунологічними дослідженнями у одних і тих же хворих
показало наявність високого ступеню кореляції між кількістю
масто-лімфоцитарних розеток та показниками електропровідності на
меридіані алергії при використання ДЛМ 2 (r =-0,857) і на лімфатичному
меридіані при застосуванні ДЛМ 1 (r= -0,857). Крім того, ДЛМ 1 справляє
статистично достовірно більший вплив на міграційну активність лейкоцитів
як in vitro, так і за даними електропунктурного тестування. Наявність
кореляційних зв’язків між впливом діалізатів на імунологічні показники
крові хворих на рак гортані, гортаноглотки і результатами ЕПД-тестування
цих ДЛМ у пацієнтів відкриває перспективи подальшого вивчення можливості
прогнозування ефективності лікарських засобів. Це має особливе значення
для онкологічних хворих при розробці індивідуальних схем хіміотерапії,
опромінення. Експрес-режим виконання ЕПД дозволяє постійно
відслідковувати і коригувати схему призначеної терапії.

Зважаючи на наукові докази про те, що зменшення показників
електропровідності відповідних БАТ випереджає клінічні прояви
захворювання, простоту, економічність, неінвазивний характер
дослідження, вважаємо за доцільне рекомендувати для використання ЕПД як
експрес-метод виявлення злоякісних новоутворень на стадії малігнізації,
що в подальшому орієнтує лікаря на своєчасне цілеспрямоване обстеження,
а також для постійного моніторингу хворих з групи ризику.

В групі хворих з доброякісними новоутвореннями гортані після
отоларингологічного і клінічного (при необхідності консультацій
спеціалістів) обстеження пацієнтам проводили електропунктурну
діагностику. Оскільки в таких випадках необхідно проводити
диференціальну діагностику пухлин гортані, то методика першого етапу ЕПД
була такою ж як і у хворих з підозрою на злоякісну пухлину. До переліку
найбільш інформативних БАТ додається ТВ-5 меридіану сполучно — тканинної
дегенерації. Зниження електропровідності в даній точці може свідчити про
наявність в організмі поліпа, кісти, папіломи. Результати вимірювання
електричних показників у таких хворих наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Електропровідність акупунктурних точок осіб контрольної групи

та хворих з поліпом голосової складки

Назва

меридіану і БАТ Контрольна група

(M ± m) Поліп складки

(M ± m) T/p

Права рука, нога

(n =17) Ліва

рука, нога

( n= 17) Сторона

ураження

(n = 30) Сторона

інтактна

(n = 30)

СПЕД КТВ-4 54,20 ±2,2 53,80±2,4 51,70±2,3 49,20±2,4 T=0,6p>0,05

ТВ-1 56,3 ±2,6 54,72±2,2 47,82±2,8 46,41±2,6 T=1,9p>0,05

ТВ-7 52,60±2,1 53,26±2,6 52,22±2,1 50,43±2,3 T=0,3p>0,05

ЛОР КТВ-4 54,30±2,4 53,85±2,4 48,34±2,3 49,60±2,9 T=1,7p>0,05

Р КТВ-3 55,60±2,2 53,64±2,4 46,30±3,1 47,70±2,7 T=1,9p>0,05

ТВ-9 56,18±2,4 55,30±2,2 20,72±3,2 41,80±2,5 T=8,9 p<0,001 НД КТВ -4 52,80±2,5 51,93±2,1 46,45±2,1 49,12±2,2 T=1,8p>0,05

ТВ-3 54,33±2,6 54,68±2,5 46,8±3,2 48,40±2,9 T=1,9p>0,05

ТВ-7а 55,12±2,1 54,49±2,4 22,73±3,1 24,33±3,2 T=8,15 p<0,001 AVL КТВ-4 53,43±2,4 53,32±2,5 47,20±2,4 45,2±2,9 T=1,7p>0,05

TR КТВ-4 54,70±2,6 53,48±2,9 46,12±2,6 47,24±2,6 T=1,89 p>0,05

Ал КТВ-4 54,21±2,3 52,75±2,6 46,31±2,9 44,56±3,1 T=1,7p>0,05

СТД КТВ-4 57,54±2,7 56,26±2,2 21,80±2,4 45,21±2,8 T=10,45 p<0,001 ТВ-5 56,23±2,5 55,79±2,4 19,87±2,6 49,24±3,1 T=9,18 p<0,001 RP КТВ-2 52,17±1,6 54,12±2,6 46,74±2,7 47,46±2,4 T=1,9p>0,05

З представлених даних видно, що на стороні ураження голосової складки
поліпом спостерігається достовірне зниження показників
електропровідності в наступних біологічно активних точках: ТВ-9
меридіана легенів; КТВ-4 і ТВ-5 меридіана СТД. При цьому така ж
закономірність спостерігається в цих акупунктур них точках при
порівнянні кількісних показників ЕП між інтактною і ураженою голосовими
складками. В той же час, достовірне зниження електропровідності ТВ-7а
меридіана нервової дегенерації з боку ураженої і здорової голосової
складки може свідчити про наявність дисфункції парасимпатичного відділу
вегетативної нервової системи, стан якої характеризує дана точка.

В групі хворих, де клінічно був встановлений діагноз кісти голосової
складки, за аналогічною методикою були отримані дані, які показали, що
об’єктивність електропунктурного діагнозу забезпечується достовірним
зниженням електропровідності в наступних акупунктурних точках: ТВ-9
меридіана легенів; КТВ-4 і ТВ-5 меридіана сполучнотканинної дегенерації;
ТВ-7а меридіана нервової дегенерації; КТВ-4 меридіана алергії. Зниження
електропровідності репрезентативної точки парасимпатичної нервової
системи меридіана НД і КТВ меридіана алергії може свідчити про наявність
ваготонії в патогенезі кісти голосової складки.

Для об’єктивізації таких змін електропровідності нами була проведена
ідентифікація патоморфологічних змін в гортані за розробленим нами
способом тестування (Патент України № 40965 А від 15. 08. 2001).
Методика обстеження була аналогічною тій, яку проводили при тестуванні
хворих з підозрою на рак гортані. Порівняльні дані клінічної,
патоморфологічної та електропунктурної діагностики показали, що
клінічний діагноз співпадав з даними патогістологічних досліджень у 76,5
% пацієнтів, а порівняння електропунктурного тестування з
патоморфологічними висновками виявили співпадання у 79,4 % хворих.

Необхідно підкреслити той факт, що пацієнти, яким після повного
фоніатричного обстеження був встановлений клінічний діагноз кісти
голосової складки, були особами голосомовних професій ( актори,
педагоги, співаки, лектори). Оперативне втручання і біопсія не
проводились за виключенням одного випадку. Таку схему обстеження ми
вибрали зважаючи на початкову стадію утворення кісти, інколи її
внутрішньоскладкове розташування, а також враховуючи голосову професію
пацієнтів, адже навіть незначне ускладнення після хірургічних
маніпуляцій може при вести до профнепридатності.

У пацієнтів, яким фоніатром встановлено клінічний діагноз поліпа
голосової складки, було проведено видалення новоутворення. Повторні
вимірювання показників електропровідності репрезентативних точок
проводилось нами в середньому через один місяць після операції. В цей же
час проводилось повторне тестування патогістологічних препаратів, які
були виготовлені з інтраопераційного матеріалу кожного хворого. Динаміка
електропровідності відповідних БАТ до і після видалення поліпа наведена
на рис. 1.

Статистична обробка показників ЕП у післяопераційному періоді показала
достовірну (р< 0,05) нормалізацію їх в наступних біологічно активних точках: ТВ-7 меридіана СПЕД; КТВ-3 і ТВ-9 меридіана легенів; КТВ-4 і ТВ-5 меридіана СТД. Ці дані підтверджують зв’язок між зниженням електропровідності в вище наведених акупунктурних точках і морфологічними змінами в гортані при такій патології. Приведені результати підтверджуються негативними у всіх хворих даними тестування патогістологічних препаратів, що свідчить про відсутність новоутворення на голосовій складці. Отримані результати свідчать про об’єктивність, інформативність та специфічність зниження показників електропровідності акупунктурних точок, які складають основу електропунктурного діагнозу при доброякісних новоутвореннях гортані. Необхідно підкреслити, що тестування індивідуальних патогістологічних препаратів у післяопераційному періоді відкриває можливості оцінки якості оперативного видалення пухлини. Резюмуючи дані електропунктурної діагностики доброякісних новоутворень гортані можна стверджувати, що алгоритм обстеження таких хворих повинен складатися з двох етапів: перший – це визначення кількісних показників електропровідності в найбільш інформативних репрезентативних точках для такої категорії хворих; другий – це тестування патогістологічних МРК для ідентифікації новоутворень гортані. Про це свідчить значний відсоток (79,4%) співпадань електропунктурного діагнозу з результатами традиційних клінічних та патоморфологічних досліджень. Особливо це має важливе значення при обстеженні пацієнтів голосомовних професій або коли з об’єктивних причин біопсію провести неможливо. Проблема хронічного тонзиліту до цього часу залишається однією з найактуальніших в оториноларингології. Відомо, що мигдалики являються частиною єдиного лімфоепітеліального апарата, який розвивається в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту, дихальної та сечостатевої систем. Це має особливе значення при вивченні взаємозв’язків розвитку хронічного тонзиліту з ураженням багатьох органів і систем, що давно дискутується в літературі. Після повного отоларингологічного обстеження і встановлення клінічного діагнозу хронічного тонзиліту, нами проводився перший етап ЕПД - визначення кількісних показників електропровідності БАТ тих органів і систем, які можуть бути пов’язані з хронічним запаленням мигдаликів. Ці результати в порівнянні з контрольною групою приведені в таблиці 3. Таблиця 3 Показники електропровідності біологічно активних точок в контрольній групі та у хворих на хронічний тонзиліт (ум. од.) Меридіани Контрольна група Хронічний тонзиліт T/p Біологічно активні точки Права рука, нога Ліва рука нога n=16 Права рука, нога Ліва рука нога n=49 КТВ-4 меридіану СПЕД 56,2±2,26 50,3±2,1 T=1,9p>0,05

КТВ-3 лімфатичного меридіану (ЛОР) 55,6±2,34 32,8±3,3 T=5,2 p<0,001 ТВ-1 лімфатичного меридіану 56,1±2,39 17,2±2,23 T=12,2 p<0,001 КТВ-3 меридіану легенів 55,4±2,54 48,1±2,9 T=1,92 p>0,05

КТВ-4 меридіану центральної і периферичної нервової системи 56,1±2,36
49,3±2,7 T=1,89 p>0,05

ТВ-7 парасимпатична нервово система 55,9±2,27 49,5±2,97 T=1,78 p>0,05

ТВ-3 симпатична нервовa система 56,2±2,35 19,13±3,55 T=8,1 p<0,001 КТВ-4 меридіану алергії 55,6±2,34 46,8±2,88 T=1,84 p>0,05

КТВ-4 меридіану ендокринної системи 56,4±2,33 48,8±3,20 T=1,81 p>0,05

ТВ-7 щитовидної, паращитовидної залози, тімуса 56,8±2,26 47,9±3,42
T=1,88 p>0,05

ТВ-3 шийного сегменту симпатичної нервової системи 57,2±2,8 20,53±3,38
T=8,34 p<0,001 ТВ-1 наднирників 57,6±2,3 32,3±2,83 T=7,02 p<0,001 КТВ-5 меридіану серця 55,5±2,79 47,7±3,36 T=1,77 p>0,05

КТВ-2 меридіану печінки 50,1±2,21 26,8±2,22 T=9,45 p<0,001 КТВ-3 меридіану жовчного міхура 56,4±2,37 29,2±3,02 T=7,08 p<0,001 КТВ-2 меридіану селезінки 56,8±2,53 30,4±2.93 T=6,95 p<0,001 ТВ-1 функції білої пульпи селезінки 57,2±,2,29 12,35±3,54 T=10,67 p<0,001 ТВ-6 ретикуло-ендотеліальна система 56,28±2,49 21,7±2,7 T=9,35 p<0,001 Як видно з представлених даних, достовірне зниження електропровідності спостерігалось в КТВ-3 і ТВ-1 лімфатичного меридіану, що опосередковано свідчить про локальну і системну імунодепресію у таких хворих. Цей висновок підтверджується і зниженням ЕП КТВ-2; ТВ-1 і ТВ-6 меридіану селезінки. Зниження показників електропровідності КТВ-3 меридіану нервової дегенерації, а також ТВ-3 і ТВ-1 меридіану ендокринної системи свідчить про наявність нейро-ендокринних ланок патогенезу хронічного тонзиліту. Звертає на себе увагу факт достовірного зниження електропровідності в контрольних точках вимірювання меридіанів печінки та жовчного міхура. Ці дані узгоджуються з теоретичними положеннями рефлексотерапії про причинно-наслідкові взаємовідносини патології піднебінних мигдаликів із запальними процесами в гепато-біліарній системі, а також з результатами клініко-лабораторних досліджень в роботах В.М. Фролова (1998; 1999), В.Р. Деменкова (1998). На другому етапі діагностики проведено визначення характеру хронічного запалення в піднебінних мигдаликах за допомогою патоморфологічних МРК та тестування скелець з патогістологічними препаратами: хронічний тонзиліт (компенсована та декомпенсована форма), гіпертрофія мигдаликів, паратонзилярний абсцес, дистрофічно-дегенеративні зміни мигдаликів. За даними обстеження було виявлено компенсовану і декомпенсовану форму хронічного тонзиліту у 67,3% та 77,6%, відповідно при тестуванні патоморфологічних МРК і патогістологічних препаратів. Ці дані відкривають перспективу в експрес-режимі виділення контингенту пацієнтів, яким після визначення функціонального резерву мигдаликів за допомогою клініко-імунологічних тестів, буде остаточно вирішено питання стосовно доцільності оперативного втручання, що значно оптимізує алгоритм, запропонований В.В. Кіщуком (2001). Порушення еволюційно визначених мікробіоценозів в останні роки вчені пов’язують з антибіотикорезистентністю, підвищеною вірулентністю збудників, нераціональною фармакотерапією, самолікуванням, хронічною патологією з боку інших органів і систем, що ускладнює перебіг тонзиліту. * P ` A J   h? h? h? ‚ A A f ¶ o H J p r h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? & & h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? ?kdw h? h? h? h? h? h? h? n · a a a a a a a a a a a h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? h? " h? h? h? h? h? h? h? h? мікробного пейзажу ротоглотки є досить трудомісткими, коштовними, потребують спеціальних середовищ, дорогого обладнання. Тому нами було проведено вивчення можливостей етіологічної електропунктурної діагностики для визначення видового складу мікрофлори при хронічному тонзиліті в експрес-режимі. Результати етіологічної ЕПД, які порівнювали з даними традиційних мікробіологічних методик, представлені в табл. 4. З представлених даних видно, що у переважній більшості випадків процент виявлення мікрофлори майже співпадав з даними електропунктурної діагностики, за виключенням кишкової та синьогнійної палочки, епідермального стафілокока, які були відповідно на 4,0%, 2,1% і 6,2% визначені менше методом ЕПД. Таблиця 4 Мікробний пейзаж у хворих на хронічний тонзиліт Перелік мікроорганізмів Бактеріологічний аналіз % Електропунктурна діагностика % Streptococcus pyogenes 7 14,3 13 26,5 Staphylococcus aureus 24 49,0 17 34,7 Streptococcus agalactiae 8 16,3 9 18,4 E. coli 11 22,4 9 18,4 Staphylococcus epidermidis 9 18,4 6 12.2 Streptococcus viridans 7 14,3 10 20,4 Streptococcus pneumoniae 5 10,2 10 20,4 Pseudomonas aeruginosa 12 24,5 11 22,4 Corynebacterium diphteriaе 0 0 9 18,4 Listeria spp. 6 12,2 18 32,7 Enterococcus spp. 12 24,5 9 18,4 Proteus spp. 2 4,1 11 22,4 Chlamidia 0 0 17 34,7 Epstein-Barris virus 0 0 6 12,2 Herpesviridae 0 0 19 38,8 Hepatitis B virus 0 0 20 40,8 Hepatitis C virus 0 0 11 22,4 Кlebsiella spp. 3 6,1 13 26,5 Toxoplasma gondii 0 0 8 16,3 Mycobacterium tuberculosis 0 0 2 4,1 Mycobacterium bovis 0 0 20 40,8 Mycobacterium avium 0 0 9 18,4 Гриби роду Candida 24 49.0 31 63,3 Aspergillus spp 4 8,2 9 18,4 Streptomyces spp 19 38.8 27 55,1 Actinomyces spp 18 36.7 7 14,3 Звертає на себе увагу рід Corynebacteriae, до якого належать лістерія і дифтероїд. За даними бактеріологічного аналізу дифтероїд взагалі не визначався, а лістерія – у 12,2 % хворих. В той час як методом ЕПД ці збудники виявлялись у 51,1 % пацієнтів. Стосовно групи вірусних інфекцій, групи мікобактерій, хламідій і токсоплазми вони визначались тільки методом етіологічної ЕПД. Але, на нашу думку, не можна залишати поза увагою досить високий процент виявлення вірусів та збудників туберкульозу. Ці дані не можна остаточно і однозначно трактувати, але це не виключає можливості участі цих етіологічних факторів у патогенезі хронічного тонзиліту, беручи до уваги взаємозв’язок мигдаликів з патологією з боку інших органів і систем. Виходячи з цього ми проводили визначення методом ЕПД цих же збудників, які ми виявили в лімфоглотковому кільці, на інших органах і системах, що мають анатомо-функціональні і інформаційні зв’язки з патологією мигдаликів. З отриманих результатів видно, що, окрім стафілострептококової мікрофлори, в бронхо-легеневій, сечостатевій системах, органах шлунково-кишкового тракту, суглобах визначалась спільна мікрофлора з мигдаликами, яка представлена вірусами герпетичної групи, гепатитів В і С, цитомегаловірусу, трьома видами мікобактерій, грибами, хламідіями. Таким чином, метод етіологічної електропунктурної діагностики дозволяє виявити нові асоціації мікроорганізмів, які раніше не виявлялись в практиці отоларингології. На жаль, ми не маємо змоги порівняти дані ЕПД з результатами загальноприйнятих методик визначення вищевказаних збудників. Зважаючи на якісний принцип електропунктурної діагностики, ми висловлюємо припущення про те, що названі збудники теж можуть мати значення для патогенезу хронічного тонзиліту. Ця гіпотеза базується на тому, що в принциповому відношенні дані ЕПД співпадають з результатами традиційних методик по широкому спектру мікроорганізмів. Кількісні співвідношення етіологічних факторів є теж дискусійними, тому що не завжди кількість збудника є провідним чинником в розвитку або персистенції хронічного запалення, це може бути і якість, тобто вірулентність мікроорганізма на фоні локальної або системної імунодепресії. Крім того, на користь нашої гіпотези свідчить наявність спільної мікрофлори мигдаликів та інших органів і системах, які мають причинно-наслідкові взаємозв’язки з лімфоглотковим кільцем. Враховуючи останню тезу про наявність спільної мікрофлори, ми провели тестування патоморфологічних мікрорезонансних контурів з метою виявлення осередків хронічного запалення в організмі. Отримані результати свідчать про велике значення хронічного запалення печінки, жовчовивідних шляхів і жовчного міхура в патогенезі хронічного тонзиліту. Про це свідчать дані тестування патоморфологічних МРК, спільна мікрофлора з лімфоглотковим кільцем, а також те, що ці результати співпадають з клініко-лабораторними даними обстеження хворих на хронічний тонзиліт в роботах В.Р. Деменкова (1997), В.М.Фролова і співавторів (1998, 1999). Узагальнюючи результати електропунктурної діагностики хронічного тонзиліту слід звернути увагу на мультифакторні зміни в організмі таких хворих, що вимагає інтегральної (локально-системної) оцінки органів і систем, які мають взаємозв’язки з лімфоглотковим кільцем. На нашу думку, це може бути вирішено в експрес-режимі за допомогою трьох етапів електропунктурної діагностики. Перший – визначення кількісних параметрів електропровідності найбільш інформативних біологічно активних точок у хворих на хронічний тонзиліт. Другий – визначення етіологічних чинників і патоморфологічних змін в лімфоглотковому кільці. Третій – виявлення осередків хронічного запалення з боку тих органів і систем, які мають функціонально-рефлекторні та інформаційні взаємозв’язки з мигдаликами. Дотримання такого діагностичного алгоритму дозволить максимально скоротити обсяги і терміни обстеження пацієнтів з хронічним тонзилітом, розробити адекватну схему лікування з урахуванням як локальних факторів, так і екстратонзилярних причинно-наслідкових взаємовідносин, а також більш цілеспрямовано проводити обстеження таких хворих. Проблема вдосконалення діагностики хронічних риносинуситів залишається досить актуальною. Дані літератури свідчать про чітку тенденцію до збільшення кількості хронічних форм цієї патології, частих рецидивів, різноманітних ускладнень. Традиційні методи діагностики, як правило, скеровані на визначення локальних змін в навколоносових пазухах, але сучасні дані свідчать про те, що проблема діагностики, патогенезу і лікування синуситів є комплексним завданням, яке виходить за рамки оториноларингології. З точки зору теорії рефлексотерапії верхньощелепні пазухи мають функціонально-інформаційні зв’язки з станом шлунка та підшлункової залози (селезінки); клітини решітчатого лабіринту – з легенями і товстим кишечником; лобова пазуха – з нирками та сечостатевою системою; основна пазуха – з печінкою, жовчним міхуром, тонким кишечником і серцем. Після отоларингологічного та загальноклінічного обстеження хворих на хронічний синусит, проводилось вимірювання електропровідності меридіанів, які вище вказані і мають зв’язки з пазухами носа. Таблиця 5 Показники електропровідності репрезентативних точок в контрольній групі та у хворих на риносинусити (ум. од.) Меридіани Контрольна група Риносинусити T/p Точки вимірювання Права рука, нога Ліва рука, нога n = 22 Права рука, нога Ліва рука, нога n = 59 КТВ-4 меридіану СПЕД 58,26 ( 2,51 55,2 ( 2,68 T=0,84 p>0,05

КТВ-3 меридіану ЛОР 58,83 ( 2,33 31,04 ( 3,1 T=7,13 p<0,001 ТВ-6 навколоносових пазух 58,34 ( 2,15 16,2 ( 2,8 T=12,0 p<0,01 ТВ-4 трубного мигдалика 56,13 ( 2,57 24,9 ( 3,3 T=7,43 p<0,001 КТВ-3 меридіану легенів 56,01 ( 2,72 48,41( 2,9 T=1,93 p>0,05

КТВ-4 меридіану товстого к-ка 55,43 ( 2,63 46,8 ( 3,6 T=1,91 p>0,05

КТВ-4 меридіану нервової дегенерації 56,2 ( 2,47 46,9 ( 4,2 T=1,89
p>0,05

ТВ-7а парасимпатична нервова система 55,38 ( 2,41 12,73 ( 2,5 T=12,2
p<0,001 ТВ-3 симпатична нервова с-ма 56,4 ( 0,66 45,7 ( 4,3 T=1,84 p>0,05

КТВ-2 меридіану печінки 55,05 ( 2,57 46,4 ( 3,86 T=1,69 p>0,05

КТВ-4 меридіану шлунку 57,11 ( 2,68 28,6±2,8 T=7,3 p<0,001 КТВ-2 меридіану нирок 56,12 ( 2,48 49,8 ( 3,4 T=1,49 p>0,05

КТВ-2 меридіану сечового міхура 57,84 ( 2,15 45,2 ( 2,9 T=3,5 p<0,01 КТВ-2 меридіану підшлункової залози 56,54 ( 2,63 29,3 ( 2,8 T=7,12 p<0,001 КТВ-2 меридіану селезінки 55,12 ( 2,58 41,2 ( 4,1 T=2,59 p<0,05 ТВ-1 функція білої пульпи селезінки 56,19 ( 2,72 15,8 ( 3,27 T=9,48 p<0,001 ТВ-4 ретикуло-ендотеліальна система 57,2 ( 2,1 21,6 ( 3,77 T==5,89 p<0,001 Результати електропунктурної діагностики свідчать про достовірне зниження електропровідності не тільки тих точок, що локально характеризують патологію пазух, а й тих, які мають функціонально-інформаційні зв’язки з loсus morbus. Слід зауважити, що хоча теоретично кожна пазуха має зв’язок з двома, а основна – з чотирма меридіанами, в наших дослідженнях зниження електропровідності спостерігалось в одному з меридіанів, які пов’язані з якоюсь пазухою. Після цього проводили визначення етіологічних факторів в пазухах і в шлунково-кишковому тракті у осіб контрольної групи і хворих тестуванням етіологічних МРК, а також по розробленому нами способу, на який отримано патент України № 52248 А від 16.12.2002. По закінченню електропунктурного теcтування у всіх хворих брали мазки з порожнини носа і кал для визначення мікрофлори традиційними методами в лабораторії мікробіології Інституту отоларингології АМН України. Результати визначення мікробного пейзажу у хворих на хронічні синусити показали, що найчастіше виявлялись представники стафіло-стрептококової мікрофлори, різноманітною була група продуцентів бета-лактамаз. Найчисельнішою була група грибів роду Сandida (C. Albicans, C. krusei, C. tropicalis). За результатами електропунктурної діагностики майже в однаковій кількості визначались віруси герпеса (37,3 %), мікобактерії (30,5%), анаеробна інфекція (30,5 %). Така частота мікст-інфекцій у хворих на хронічні синусити дозволила нам зробити припущення про те, що хоча деякі з виявлених методом ЕПД інфекцій не мають прямого відношення до запалення в навколоносових пазухах, але в асоціаціях вони можуть підсилювати вірулентність збудників, викликати алергічну перебудову організму, знижувати загальний імунний статус і цим сприяти хронізації запального процесу. За допомогою патоморфологічних МРК визначали наявність вогнищ хронічного запалення в тих органах і системах, які можуть мати причинно – наслідкові зв’язки з патологією навколоносових пазух. Результати показали, що у хворих на хронічні синусити найчастіше виявлялась патологія підшлункової залози та шлунку, досить численну групу складали захворювання бронхо-легеневої та сечостатевої систем. Для підтвердження взаємозв’язків вище вказаних запальних процесів в організмі з патологією навколоносових пазух ми проводили тестування збудників, виявлених на точці навколоносових пазух, в контрольних точках вимірювання меридіанів шлунка, підшлункової залози, легенів, тонкого і товстого кишечника, нирок, сечового міхура, печінки, жовчного міхура, серця. Як показали результати електропунктурного тестування, в точці навколоносових пазух і в БАТ вище наведених органів і систем, було виявлено 22 збудника в різних співвідношеннях. Повне співпадання з даними ЕПД було в групі кишкових мікроорганізмів (протей, кишкова палочка, ентерокок ), стафіло-стрептококової флори. Гриби роду Candida, Aspergillus spp., Streptomyces spp. визначались на меридіанах шлунку, тонкого і товстого кишечників, легенів, сечового міхура; бактероїди – на меридіанах легенів, сечового міхура; віруси герпеса – на меридіанах легенів, нирок, серця; синьогнійна палочка – на меридіанах підшлункової залози легенів, нирок, тонкого і товстого кишечника. Таким чином, отримані дані підтверджують наявність етіо-патогенетичних взаємозв’язків патології навколоносових пазух з хронічними запальними процесами інших органів і систем. Ці закономірності мають підтвердження клінічних даних, які свідчать про наявність у 61,9 % хворих хронічної патології шлунково-кишкового тракту, бронхо-легеневої і сечостатевої систем, що може бути як наслідком (ускладненням), так і причиною хронічного запалення навколоносових пазух. Підсумовуючи отримані результати можна зробити наступне заключення. Електропунктурна діагностика синуситів включає в себе: по-перше, визначення електропровідності найбільш інформативних біологічно активних точок; по-друге, тестування етіологічних факторів в точці навколоносових пазух і БАТ тих органів і систем, які взаємопозв’язані з ними; по-третє, обов’язкового виявлення осередків хронічного запалення в тих органах і системах, які можуть бути причиною розвитку (або наслідком) синуситів. Алергічний цілорічний риніт (ЦАР) та поліноз є однією з найбільш розповсюджених патологій в оториноларингології і становить серйозну проблему сучасної алергології. Все більшого значення, крім пилкових, епідермальних та побутових алергенів, в етіології та патогенезі алергічних захворювань має умовнопатогенна, сапрофітна мікрофлора, віруси, найпростіші, вогнища хронічного запалення в організмі. На сучасному етапі є можливості проведення скринінгових досліджень з використанням вітчизняних алергенів, прикерів, спірографів, пікфлоуметрів. Дуже важливим постає питання ранньої діагностики цілорічного алергічного риніту і полінозу, адже вчасно і коректно проведена специфічна імунотерапія може припинити розвиток серйозних захворювань і ускладнень. Встановлено, що на першому етапі обстеження хворих на цілорічний алергічний риніт доцільно визначати показники електропровідності біологічно активних точок, які найбільш об’єктивно локально і комплексно характеризують стан органів і систем у таких пацієнтів. В першу чергу це були БАТ меридіанів алергії і нервової дегенерації, які були відкриті і описані Р. Фоллем, а також точки класичних китайських меридіанів, що інформативні при алергічних станах. Кількісні показники електропровідності біологічно активних точок у хворих на цілорічний алергічний риніт представлені табл.6. Таблиця 6 Показники електропровідності БАТ в контрольній групі та у хворих на цілорічний алергічний риніт (ум. од.) Меридіани, точки вимірювання Контрольна група Цілорічний алергічний риніт T/p Права рука, нога Ліва рука, нога n = 22 Права рука, нога Ліва рука, нога n = 41 КТВ-4 меридіану СПЕД 56,88 ( 2,14 53,36 ± 2,3 T=1,1p>0,05

КТВ-3 меридіану ЛОР 50,14 ( 2,57 34,26 ± 2,3 T=6,5p<0,001 ТВ-1 лімфоглоткового кільця 55,44 ( 2,62 46,92 ± 3,8 T=1,85p>0,05

ТВ-6 навколоносових пазух 57,04 ( 2,28 24,32 ± 3,1 T=8,5p<0,001 КТВ-3 меридіану легенів 57,12 ( 2,61 47,95 ± 4,2 T=1,86p>0,05

КТВ-4 меридіану НД 56,45 ( 2,83 48,24 ± 3,2 T=1,93p>0,05

ТВ-7а парасимпатична нервова система 55,92 ± 2,75 16,13 ± 3,0 T=10,04
p<0,001 ТВ-3 симпатична нервова система 56,12 ± 2,49 45,82 ± 3,5 T=1,93p>0,05

КТВ-4 меридіану AVL 56,72 ± 2,57 27,38 ± 2,8 T=8,4p<0,001 КТВ-4 меридіану алергії 57,02 ± 2,14 28,63 ± 3,4 T=7,1p<0,001 ТВ-1 алергії шкіри живота, ніг 56,85 ± 2,2 52,84 ± 2,9 T=1,1 p>0,05

ТВ-3 алергічне навантаження на ВНС 57,32 ± 2,52 32,38 ± 3,6 T=5,69
p<0,001 ТВ-6 алергії шкіри грудної клітки, рук 56,81 ± 2,78 47,94 ± 3,9 T=1,85p>0,05

ТВ-7 алергії органів і шкіри голови 57,21 ± 2,66 18,2 ± 3,1 T=9,5p<0,001 КТВ-4 меридіану TR 56,08 ± 2,54 51,12 ± 2,7 T=1,35p>0,05

КТВ-2 меридіану печінки 55,36 ± 2,42 48,22 ± 3,1 T=1,82 p>0,05

КТВ-4 меридіану нирок 56,47 ± 2,48 50,11 ± 3,2 T=1,57p>0,05

КТВ-4 меридіану сечового міхура 57,02 ± 2,53 22,72 ± 2,8 T=9,15 p<0,001 З наведених даних видно, що у таких пацієнтів спостерігається достовірне зниження ЕП в наступних БАТ: КТВ-3 і ТВ-6 лімфатичного меридіану; ТВ-7а меридіану нервової дегенерації; КТВ-4, ТВ-3 і ТВ-7 меридіану алергії; КТВ-4 артеріо-венозно-лімфатичного меридіану; КТВ-4 меридіану сечового міхура. Всі ці показники складають основу електропунктурного діагнозу при цілорічному алергічному риніті. Звертає на себе увагу факт зниження ЕП в контрольній точці вимірювання меридіану сечового міхура, який інтегрально характеризує стан сечостатевої системи. Ці показники узгоджуються з даними Schewetz, Gourly, (1992), що саме дисбаланс в сечостатевій системі впливає на тонус периферичних судин, викликає розлад біоелектричних показників клітинної мембрани, порушує трансмембранну проникність, а це призводить до розвитку алергічної риносинусопатії. Крім того, судинний компонент при алергічній реакції підтверджується зниженням електропровідності в контрольній точці вимірювання меридіану артеріо-венозно-лімфатичної системи. Наступним етапом було визначення сенсибілізації до побутових та епідермальних алергенів при ЦАР. Для цього ми користувалися розробленим нами методом електропунктурного тестування алергенів, на який отримано патент України № 52384 А від 16.12.2002. Після електропунктурної діагностики всім пацієнтам проводились прик-тести в Центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів і вуха Інституту отоларингології АМН України. Результати ЕПД і загальноприйнятих методик по суті співпадали у 84,2 % хворих, хоча за допомогою електропунктурного тестування підвищена сенсибілізація визначалась частіше. Цей факт можна пояснити можливостями ЕПД виявляти сенсибілізацію на доклінічній стадії і тим, що алергологи не вважають позитивною реакцією тоді, коли розмір папули становив 1-2 мм (сумнівна реакція). А неспівпадання результатів електропунктурного тестування з традиційними методиками може бути обумовлено прийомом антигістамінних препаратів в період обстеження. На заключному етапі обстеження пацієнтів з ЦАР за допомогою етіологічних мікрорезонансних контурів визначали інфекційні фактори, які могли бути причиною алергізації організму. Звертає на себе увагу досить широкий спектр збудників, які можуть мати певне значення для зміни реактивності організму таких хворих. Побутові та епідермальні алергени викликають частіше атопічний тип алергічної реакції, а антигени бактеріального, вірусного та грибкового походження приводять до реакції уповільненого типу. Отже, при розробці лікувальних схем хворих на ЦАР слід враховувати не тільки властивості і кількість алергенів, а і змінену реактивність організму. Підсумовуючи отримані результати, можна зробити наступне заключення. Методика електропунктурної діагностики хворих на цілорічний алергічний риніт має три етапи. Такий підхід дозволяє в експрес – режимі виявити локальні і системні зміни, які можуть мати значення для вивчення етіо-патогенетичних механізмів цілорічного алергічного риніту, розробки індивідуальних схем лікування. Електропунтурне тестування по запропонованому способу дозволяє в короткі терміни, і що особливо важливо – неінвазивно, визначити весь спектр алергенів, до яких існує сенсибілізація у конкретного пацієнта, на протязі 20-30 хвилин. Така експрес-діагностика допоможе алергологам визначити для шкірних проб лише набір тих алергенів, які дали позитивний результат за методом електропунктурного тестування. Це значно скорочує кількість алергенів для проведення прик-тестів, що має і економічний зиск, а також дозволяє швидко визначити найбільш актуальні алергени для проведення специфічної імунотерапії. Визначення ролі інфекційних факторів має на меті виявлення осередків хронічного запалення не тільки з боку ЛОР-органів, а й в інших органах і системах, які можуть мати значення для зміни реактивності організму. Реалізація такого діагностичного алгоритму повинна підвищити ефективність лікувальних схем і уточнити нові ланки патогенезу цілорічного алергічного риніту. Наступним фрагментом нашої роботи була розробка електропунктурної діагностики хворих на поліноз. Для цього спочатку вимірювали електропровідність БАТ на тих же меридіанах, що і у пацієнтів з цілорічним алергічним ринітом. З отриманих даних видно, що на лімфатичному меридіані спостерігається достовірне зниження ЕП не тільки в точці навколоносових пазух (ТВ-6), а й в точці ТВ-5а, яка інформативна при патології слизової кон’юнктиви ока. Таке зниження електропровідності в цих акупунктурних точках об’єктивізує наявність клініки риносинуситу та кон’юнктивального синдрому при полінозах, що підкреслює їх специфічність для даної патології. Аналогічні зміни електропровідності з боку меридіану артеріо-венозно-лімфатичної системи і парасимпатичної вегетативної нервової системи логічно пояснюють виражений судинний компонент клінічного прояву полінозу за рахунок наявності гістаміноподібних речовин в організмі пацієнтів. Значні відхилення електропровідності в точках вимірювання меридіану селезінки співпадають з наявністю стану імунодепресії при сезонному алергічному риніті. Достовірне зниження ЕП в контрольній точці вимірювання меридіану сечового міхура, при відсутності скарг у хворих на порушення з боку сечовивідних органів і статевої системи, може свідчити про безсимптомний перебіг захворювання або дисгормональні порушення, що може мати значення для патогенезу полінозів. Наступним етапом було визначення спектру пилкових алергенів тим же способом, що і у хворих на цілорічний алергічний риніт. З наведених даних видно, що пилкові алергени по своєму спектру визначались практично однаково обома методами і при цьому співпадання методу електропунктурного тестування та традиційних методик склало 92, 6 %. Як і у хворих на цілорічний алергічний риніт, більшість алергенів визначалась даними електропунктурного тестування. Це можна пояснити можливостями електропунктурної діагностики виявляти патологічні зміни в організмі на доклінічній стадії, однак при цьому ми не виключаємо і хибно позитивних результатів. Всім хворим на поліноз було проведена тестування етіологічних МРК на меридіані алергії, яка виявила наявність збудників туберкульозу (переважно мікобактерій бичачого та пташиного типів) у 67,7 % пацієнтів, вірусу герпесу – у 32,3 %. Отримані результати ЕПД співпадають з даними літератури про значення вище вказаної мікрофлори в зміні імунологічної реактивності у хворих на алергічні захворювання. Звертає на себе увагу факт, що клініко-патогенетичні особливості полінозу обумовлені не тільки вище вказаною мікрофлорою, а й досить високою наявністю різноманітних вірусів гепатиту у таких хворих. Безсимптомна форма хронічного персистуючого гепатиту, який за даними інфекціоністів в 8-10 разів частіше зустрічається при патології печінки, свідчить про значну роль порушення детоксикаційної функції гепатоцитів в патогенезі полінозів. Отримані дані ще раз підтверджують полі валентність сенсибілізації організму як до пилкових алергенів, так і до інфекційних збудників, що необхідно враховувати при розробці індивідуальних лікувальних схем цієї патології. Розроблений алгоритм електропунктурної діагностики цілорічного алергічного риніту та полінозу дає можливість покращити ранню діагностику цієї патології. Експрес-режим виконання, неінвазивний характер виконання методики, відсутність протипоказань дозволяє в дуже короткі терміни визначити весь спектр побутових, епідермальних та пилкових алергенів, які мають етіологічне значення для кожного хворого. Це важливо і в медичному, і в економічному аспектах, адже виявивши за допомогою ЕПД набір алергенів, до яких у конкретного пацієнта існує підвищена чутливість, алерголог може цілеспрямовано визначити найбільш актуальні для проведення специфічної імунотерапії. Електропунктурна діагностика дозволяє швидко виявити мультифакторні зміни в організмі хворих на алергічні риніти, тестування етіологічних мікрорезонансних контурів допомагає не тільки виявити осередки хронічного запалення, а й безсимптомні форми патології внутрішніх органів і тих збудників, які приводять до формування підвищеної сенсибілізації. Це, в свою чергу, відкриває перспективу вивчення нових ланок патогенезу цілорічного алергічного риніту і полінозу. Електропунктурне тестування алергенів виключає ризик будь-яких ускладнень, знімає вікові і кількісні обмеження одномоментного визначення алергенів, дає можливість діагностувати пилкові алергени під час загострення сезонного алергічного риніту, коли інші проби протипоказані. Такий алгоритм проведення електропунктурної діагностики дозволить покращити ефективність лікування алергічних ринітів за рахунок максимальної індивідуалізації терапевтичних схем. Проведені дослідження дозволяють зробити певні узагальнення. Метод електропунктури, на основі параметрів електропровідності біологічно активних точок, допомагає покращити експрес-діагностику злоякісних та доброякісних новоутворень гортані, хронічного тонзиліту та синуситів, цілорічного і сезонного ринітів. ЕПД кожного з цих патологічних станів має свій алгоритм обстеження і специфічну електропунктурну семіотику. Тестування етіологічних, патоморфологічних препаратів та алергенів методом електропунктури не тільки підвищує ефективність експрес-діагностики, а й поглиблює існуючі уявлення про етіологію та патогенез тонзиліту, синуситів і алергічних ринітів. Порівняльне вивчення ефективності прогнозування терапевтичної дії діалізатів у онкологічних хворих, відкриває перспективу індивідуального підбору лікування шляхом тестування методом електропунктури відповідних препаратів. ВИСНОВКИ В дисертації на основі визначення електропунктурної семіотики злоякісних та доброякісних новоутворень гортані, хронічного тонзиліту та синуситів, цілорічного та сезонного алергічних ринітів вирішена проблема експрес-діагностики цієї патології, а також визначення мікробного пейзажу у хворих на синусити та тонзиліт, неінвазивного виявлення сенсибілізації до різноманітних алергенів при цілорічному і сезонному алергічних ринітах, ідентифікації патоморфологічних змін в гортані при злоякісних та доброякісних новоутвореннях без біопсії шляхом використання методу електропунктурного тестування. Показники електропровідності біологічно активних точок у хворих з новоутвореннями, запальними та алергічними захворюваннями достовірно знижені в порівнянні з контрольною групою і мають специфічну електропунктурну семіотику для кожного патологічного стану. Об’єктивність експрес-діагностики підтверджується результатами відповідного етіологічного та патоморфологічного тестування методом електропунктури. Електропунктурна діагностика дозволяє в експрес-режимі виявити мультифакторні зміни в організмі хворих на онкологічні, запальні та алергічні захворювання, які допомагають поглибити дані про їх етіологію та патогенез, визначати індивідуальну тактику лікування і проводити динамічний контроль її ефективності. Аналіз патогістологічних та мікробіологічних препаратів, пилкових та побутових алергенів при електропунктурному тестуванні дозволяє експрес-методом встановити наявність доброякісних и злоякісних новоутворень ЛОР-органів, визначити етіологічні фактори при запальних та алергічних захворюваннях. У хворих з підозрою на злоякісні та доброякісні новоутворення гортані спочатку визначаються параметри електропровідності найбільш інформативних біологічно активних точок, а потім проводиться тестування патогістологічних препаратів в цих же точках, що дозволяє в експрес-режимі без біопсії визначити характер патоморфологічних змін в гортані. Наявність кореляційних взаємозв’язків між впливом діалізатів на імунологічні показники хворих на рак гортані in vitro і результатами електропунктурне тестування пацієнтів відкриває перспективу індивідуального прогнозування ефективності терапії. Результати загальноклінічної діагностики співпадали з даними електропунктурного тестування у 83,9 % хворих на рак гортані, при порівнянні з патогістологічними висновками – у 87,1 %, а у 91,1 % випадків електропунктурний діагноз співпадав з патоморфологічними даними. У хворих з доброякісними новоутвореннями клінічний діагноз співпадав з патоморфологічними результатами у 83,3% хворих, а дані електропунктурного тестування – відповідно у 73,1%. У хворих на хронічний тонзиліт характерним є достовірне зниження електропровідності біологічно активних точок наступних меридіанів: контрольної точки і першої точки вимірювання лімфатичного меридіана; контрольної точки меридіана печінки; контрольної точки меридіана жовчного міхура; контрольної точки, першої і шостої точок вимірювання меридіана селезінки. Алгоритм електропунктурної діагностики хворих на хронічний тонзиліт складається з трьох етапів: перший – визначення кількісних показників електропровідності найбільш інформативних точок; другий – визначення етіологічних факторів та патоморфологічних змін в лімфоглотковому кільці розробленим нами способом; третій – виявлення осередків хронічного запалення з боку тих органів і систем, які мають інформаційно-функціональні зв’язки з мигдаликами. Найбільш інформативним і достовірним для хворих з хронічним синуситом є зниження електропровідності в наступних точках: четвертій та шостій точках вимірювання лімфатичного меридіана; точка вимірювання (7а) меридіана нервової дегенерації; контрольній точці меридіана шлунка; першій та шостій точках вимірювання меридіана селезінки. Електропунктурна діагностика синуситів включає: по-перше, визначення показників електропровідності в найбільш інформативних точках; по-друге, тестування етіологічних факторів в точці, яка має зв’язок з навколоносовими пазухами; по-третє, виявлення осередків хронічного запалення в тих органах і системах, які можуть бути причиною або наслідком розвитку синуситів. Дані етіологічного та патоморфологічного тестування хворих на хронічний тонзиліт свідчать про пріоритетне значення запалення гепато-біліарної системи для етіопатогенезу цієї патології, а у пацієнтів з синуситами відповідне значення має патологія шлунку та підшлункової залози. Хронічне запалення бронхо-легеневої, сечо-статевої системи та кишкового тракту можна вважати паралельним, що можна пояснити наявністю спільного лімфоепітеліального апарата. При цілорічному алергічному риніті та полінозах найбільш інформативним і достовірним є зниження електричних показників в наступних біологічно активних точках: контрольній, четвертій та сьомій точках меридіана алергії; контрольній та точці вимірювання (5а) лімфатичного меридіана; точці вимірювання (7а) меридіана нервової дегенерації; контрольній точці судинного меридіана; контрольній точці меридіана сечового міхура. Електропунктурне тестування розробленим нами способом дозволяє в експрес – режимі, неінвазивно, без протипоказань визначити весь спектр вітчизняних алергенів, виявити етіологічні фактори мікробно-вірусного та грибкового походження, які можуть бути причиною формування підвищеної сенсибілізації організму. За допомогою електропунктури можна в 79,2% випадків ідентифікувати алергени при полінозах і в 82,4% - при цілорічному алергічному риніті. Використання електропунктурної діагностики дозволяє суттєво прискорити і підвищити якість ранньої та диференційної діагностики пухлинних, запальних та алергічних захворювань ЛОР – органів, уточнити нові ланки етіопатогенезу даної патології. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Для експрес-діагностики злоякісних та доброякісних новоутворень гортані доцільно застосовувати вимірювання показників електропровідності найбільш інформативних біологічно активних точок при підозрі на наявність пухлини. З метою визначення характеру патоморфологічних змін в гортані слід застосовувати розроблену нами методику електропунктурного тестування патогістологічних препаратів, а також використовувати її для оцінки якості оперативного видалення доброякісних новоутворень гортані. У хворих з хронічним тонзилітом та синуситами повинен проводитись триетапний алгоритм ЕПД з визначенням параметрів електропровідності у відповідних кожній патології акупунктурних точках, етіологічних факторів, а також з виявленням вогнищ запалення в інших органах і системах, що дозволяє покращити якість адекватного етіопатогенентичного лікування. Для ідентифікації алергенів у хворих на хронічний цілорічний алергічний риніт та полінози слід застосовувати експрес-метод електропунктурного тестування, що дозволяє значно скоротити терміни алергологічного обстеження таких хворих. В якості алергенів для тестування використовується весь набір вітчизняних побутових, епідермальних та пилкових тест – систем, що дозволяє в експрес - режимі визначити найбільш актуальні для кожного пацієнта, а це в свою чергу допоможе при проведенні специфічної імунотерапії. З метою покращення результатів лікування алергічних ринітів необхідно проводити електропунктурну етіологічну діагностику для визначення мікробно – вірусних, грибкових, найпростіших, паразитарних факторів у формуванні підвищеної сенсибілізації організму. Використання розроблених нами алгоритмів обстеження хворих з пухлинними, запальними та алергічними захворюваннями дає змогу значно скоротити терміни постановки діагнозу і має значний економічний ефект. Список праць, опублікованих за темою дисертації Можливості електропунктурної діагностики (ЕПД) при патології навколоносових пазух у дітей // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2000. - №4. – С. 63-64. Застосування патоморфологічних мікрорезонансних контурів для диференціальної діагностики новоутворень гортані // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2000. - №5. – С. 128-130. (Співавт.: А.І. Розкладка, С.І. Панченко ). Етіологічні і патогенетичні паралелі контактної гранульоми черпаловидних хрящів та захворювань шлунково-кишкового тракту за даними електропунктурної діагностики // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2002. - №2. – С. 53-54. (Співавт.: С.І. Панченко ). Оцінка ефективності електропунктурної діагностики при визначенні складу мікробіоценозів у хворих на хронічний тонзиліт та гайморит // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2002. - №3. – С. 21-25. (Співавт.: Л.І. Волосевич, І.С.Зарицька, О.Г.Вольська, Д.Д.Заболотна). Досвід використання методу електропунктурного тестування в діагностиці пухлин ЛОР-органів // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2002. - №5. – С. 60-62. (Співавт.: Д.І. Заболотний, Є.І. Клочков, В.В. Паламарчук ). Діагностичне значення показників електропровідності акупунктурних точок у хворих на рак гортані // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2003. - №1. – С. 20-23. (Співавт.: Д.І. Заболотний, Ю.О. Сережко). Показники електропровідності в репрезентативних біологічно активних точках у хворих на хронічний синусит // Ринологія. – 2003. - №2. – С. 26-29. Зв’язок між станом піднебінних мигдаликів та хронічними запальними процесами в організмі за даними електропунктурної діагностики // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2003. - №4. – С. 16-18. (Співавт.: Д.І. Заболотний, І.С. Зарицька, О.Г. Рильська ). Електропунктурна семіотика контактної гранульоми гортані // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2003. - №6. – С. 20-23. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка, С.І. Панченко ). Діагностичне значення електропровідності біологічно активних точок у хворих на алергічний риніт // Ринологія. – 2003. - №3. – С. 28-31.(Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка, Л.В. Забродська, В.А. Бабич). Електропунктурна діагностика визначення алергенів при цілорічному алергічному риніті та полінозах // Ринологія. – 2003. - №4. – С. 14-17. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка, В.А. Бабич, Л.В. Забродська). Алгоритм електропунктурної діагностики у хворих на поліноз // Журн. вушних, носових і горлових хвороб // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2004. - №1. – С. 36-39. Етіо-патогенетичні паралелі у хворих на хронічний тонзиліт за даними електропунктурної діагностики // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2004. - №2. – С. 66-70. Можливості електропунктурного тестування у хворих з доброякісними новоутвореннями гортані до і після операції // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. –2004.- №3. – С. 28-30. (Співавт.: Д.І.Заболотний, А.І.Розкладка, С.І.Панченко ). Показники електропровідності біологічно активних точок у хворих з доброякісними новоутвореннями гортані. Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2004. - №4. – С. 35-37. Ефективність електропунктурної діагностики раку гортані // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2004. - № 5. – С. 14-17. Електропунктурна діагностика хронічного тонзиліту // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2004. - № 6. – С.23-26. Можливі механізми хронічних синуситів за даними електропунктурної діагностики // Ринологія. – 2004. - №1. – С. 20-23. Особливості електропунктурної діагностики у хворих на цілорічний алергічний риніт // Ринологія. – 2004. - №3. – С. 27-31. Показники електропровідності біологічно активних точок у практично здорових осіб // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2005. - №2. – С. 39-41. Порівняльне вивчення впливу діалізатних фракцій з лімфоцитів мигдаликів на імунокомпететні клітини крові in vitro на лімфоїдну тканину у ЛОР хворих за даними традиційних досліджень та показниками електропунктурної діагностики // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2005. - №5. – С.12-18. (Співавт.: Д.І. Заболотний, О.Ф. Мельников, М.Б. Самбур, С.В. Тимченко, С.О. Лакіза, Т.А. Заєць, Т.В. Сидоренко, Ю.О. Сережко). Спосіб діагностики патоморфологічних змін в гортані. – Деклараційний патент. – 2001. – Бюл. №7. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка, А.Ф. Карась). Спосіб ідентифікації умовно патогенної мікрофлори при запальних захворюваннях ЛОР-органів. – Деклараційний патент. – 2002. – Бюл. №12. (Співавт.: О.Г. Вольська, Л.І. Волосевич, І.С. Зарицька, Д.Д. Заболотна). Спосіб визначення алергенів при цілорічному алергічному риніті та полінозах. – Деклараційний патент. – 2002. – Бюл. №12. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка ). Неінвазивний метод визначення сенсибілізації до пилкових алергенів у хворих на поліноз // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2004. -№3-с. – С.39-40. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка). До питання етіології контактної гранульоми хрящів гортані за даними електропунктурної діагностики // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2001. - №5-с. – С. 116. (Співавт.: С.І.Панченко ). Можливості електропунктурної діагностики новоутворень ЛОР-органів // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2002. - №5-с. –С.108. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка, А.Ф. Карась). Електропунктурна діагностика сенсибілізації до побутових алергенів у хворих на цілорічний алергічний риніт // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2003. - № 3-с. – С. 219. (Співавт.: А.І. Розкладка). Можливості електропунктурної діагностики цілорічного алергічного риніту // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2003. - №.5-с. – С.28. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка). Алгоритм електропунктурної діагностики (ЕПД) хронічного тонзиліту // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2004. - №5-с. – С.81. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка ). Можливості електропунктурної діагностики в прогнозуванні впливу діалізат них фракцій на імунокомпетентні клітини крові у ЛОР-онкологічно хворих // В кн..: Х з’їзд оториноларингологів України. – Судак. – 2005. –С.398-399. (Співавт.: Д.І. Заболотний, О.Ф. Мельников, М.Б. Самбур, С.В. Тимченко). Можливості електропунктурної діагностики у вивченні етіо-патогенетичних механізмів хронічного тонзиліту // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. – 2005. - №5-с. – С.70-71. (Співавт.: Д.І. Заболотний, А.І. Розкладка). АНОТАЦІЯ Луценко В.І. Діагностика пухлинних, запальних та алергічних захворювань ЛОР-органів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.19 - оториноларингологія. - Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, Київ, 2006. Визначена електропунктурна семіотика для злоякісних та доброякісних новоутворень гортані, хронічного тонзиліту та синуситів, цілорічного та сезонного алергічних ринітів. Запропоновано алгоритм електропунктурної діагностики для пухлинних, запальних та алергічних захворювань в експрес – режимі. Виявлено кореляційний взаємозв’язок між впливом діалізатів на імунологічні показники хворих на рак гортані іn vitro і результатами ЕПД – тестування пацієнтів, що відкриває перспективу індивідуального прогнозування ефективності терапії. Розроблено спосіб визначення мікробного пейзажу у хворих на синусити та тонзиліт, методику неінвазивного визначення алергенів при цілорічному і сезонному алергічних ринітах, спосіб визначення патоморфологічних змін в гортані при злоякісних та доброякісних новоутвореннях гортані без біопсії. Доповнені дані про етіологію і патогенез хронічного тонзиліту, синуситів на основі вивчення мультифакторних змін в організмі таких хворих методом електропунктурної діагностики. Ключові слова: електропунктурна діагностика, біологічно активні точки, електропровідність, мікрорезонансні контури, меридіани АННОТАЦИЯ Луценко В.И. Диагностика опухолевых, воспалительных и аллергических заболеваний ЛОР – органов. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.19 - оториноларингология. – Институт отоларингологии им.проф. А.И. Коломийченко АМН Украины, Киев, 2006. Диссертационная работа посвящена решению проблемы повышения эффективности диагностики опухолевых, воспалительных и аллергических заболеваний ЛОР-органов методом электропунктуры. В результате обследования 343 больных с доброкачественными и злокачественными новообразованиями гортани, хроническим тонзиллитом и синуситами, круглогодичным и сезонным аллергическим ринитом дана электропунктурная характеристика при каждой из этих патологий. Сравнение результатов электропунктурной диагностики с данными традиционных методов диагностики позволило выявить наиболее информативное и достоверное снижение электропроводности биологически активных точек для каждого из указанных патологических процессов, что и составило их электропунктурную семиотику. В результате тестирования микробиологических препаратов показана возможность выявления этиологических факторов при воспалительных заболеваниях ЛОР-органов в экспресс-режиме, что открывает перспективу не только выявления новых микробиоценозов при таких состояниях, но и возможность индивидуального подхода к лечению без результатов микробиологических анализов. Доказана взаимосвязь хронического тонзиллита с заболеваниями гепато-билиарной системы, а также бронхо-легочной системы. Показана аналогичная закономерность для хронических синуситов с патологией поджелудочной железы, желудка, кишечного тракта, моче-половой системы. Разработанный неинвазивный метод определения аллергенов позволяет в короткие сроки провести тестирование всех аллергенов одномоментно, способ не имеет противопоказаний, не вызывает осложнений, не имеет возрастных ограничений. Алгоритм электропунктурной диагностики для опухолевых, воспалительных и аллергических заболеваний ЛОР-органов позволяет в экспресс- режиме выявить мультифакторные изменения в организме. Это не только позволяет раскрыть новые звенья этиопатогенеза, но и разрабатывать адекватные подходы к индивидуальному лечению больных. Совокупность новых научных положений и полученных результатов дало возможность решить важную научно- практическую проблему экспресс-диагностики опухолевых, воспалительных и аллергических заболеваний ЛОР-органов. Метод электропунктуры открывает новые возможности в изучении этиологии, патогенеза воспалительных и аллергических заболеваний, индивидуального подхода в лечении данной патологии. Ключевые слова: электропунктурная диагностика, биологически активные точки, электропроводность, микрорезонансные контуры, меридианы. Annotation Lyzenko V.I The tumor, inflammatory and allergic diseases diagnostics of ENT-organs. – Manuscript. Thesis for Doctor’s degree of Medicine on specialty 14.01.19 – otorhinolaryngology. – Institute of otorhinolaryngology named after prof. O.S. Kolomiychenko Academy of Medical Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2006. It is stated the electro-puncture semiotics of malignant and benign larynx new growths, chronic tonsillitis and sinusitis, annual and season allergic rhinitis. It is suggested the algorithm of electro-puncture diagnostics tumor, inflammatory and allergic diseases in express regimen. It is revealed the correlation between the dialysates influence on the larynx cancer patients’ immunologic indices in vitro and EPD – the patients testing that shows the individual forecasting perspective of therapy effectiveness. It is developed the way to determine the microbe situation in patients with sinusitis and tonsillitis, the method of noninvasive allergen determination by annual and season allergic rhinitis, the way of pathomorphologic changes determination in larynx by malignant and benign larynx new growths without making biopsy. Added data about chronic rhinitis and sinusitis etiopathogenesis on the basis of multifactor changes studying in such patients’ organism with the help of electro-puncture diagnostics method. Key words: electro-puncture diagnostics, biologically active dots, electro conductivity, micro resonant contours, meridians. PAGE 36

Похожие записи