НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

БІЛИНСЬКА Марина Миколаївна

УДК 351.77:614.252:37.011.33

Державне управління галузевою стандартизацією в умовах реформування
вищої медичної освіти в Україні

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при
Президентові України.

Науковий консультант – доктор медичних наук, професор

СОЛОНЕНКО Іван Миколайович,

Національна академія державного управління

при Президентові України, завідувач кафедри управління охороною
здоров’я.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор

МАЙБОРОДА Сергій Васильович,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

декан факультету заочної форми навчання;

доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член Академії педагогічних наук України

ЛЯШЕНКО Олександр Іванович,

Президія Академії педагогічних наук України, головний вчений секретар;

доктор медичних наук, професор, член-

кореспондент Академії медичних наук України, заслужений діяч науки і
техніки України

АМОСОВА Катерина Миколаївна,

Національний медичний університет

ім. В.Богомольця, завідувач кафедри

госпітальної терапії № 1.

Провідна установа – Національний інститут стратегічних досліджень

при Президентові України, відділ гуманітарної

політики, м. Київ.

Захист відбудеться 3 лютого 2005 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 Національної академії державного
управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул.
Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії
державного управління при Президентові України (03057, м.Київ, вул.
Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 2 січня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.К.Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розв’язання в Україні таких складних політичних та
соціально-економічних проблем, як вихід із кризи та перехід до ринкових
форм і методів господарювання, покладається на фахівців, від яких
вимагається необхідний рівень освіти. Вища медична школа посідає
особливе місце і як ключовий фактор кадрової політики у системі охорони
здоров’я, і як елемент національної системи вищої освіти. Реформування
вищої медичної освіти можливе лише в рамках системи управління якістю,
складовою якої є освітні стандарти. Посилення уваги до проблем
державного управління галузевою стандартизацією зумовлене складністю
вирішення проблеми якості вищої медичної освіти й необхідністю
приведення національного законодавства у цій сфері у відповідність з
Європейськими нормами і стандартами.

Системний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, аналітичних даних
звітів “Україна. Людський розвиток” (1996-2000), матеріалів Державної
національної програми “Освіта. Україна XXI сторіччя”, Міжгалузевої
комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки, “Національної
доктрини розвитку освіти України у XXI столітті”, інформаційних
матеріалів Кабінету Міністрів України про стан фінансування системи
вищої медичної освіти як складової галузі охорони здоров’я (2000),
матеріалів підсумкових колегій Міністерства охорони здоров’я та
Міністерства освіти і науки (1995-2002) показав, що наявний рівень
державного управління стандартизацією вищої медичної освіти України як
інноваційного процесу виявився неадекватним новим умовам й потребує
формування якісно нової системи управління, яка б відповідала сучасним
вимогам міжнародних стандартів. При цьому особливо гостро відчувається
відсутність фахівців-професіоналів з державного управління
стандартизацією вищої медичної освіти.

Систематизація існуючих розробок дає змогу обгрунтувати доцільність
вивчення основних закономірностей та тенденцій в управлінні галузевою
стандартизацією вищої медичної освіти в Україні як складової
забезпечення якості освіти в контексті розвитку наукової галузі
“державне управління” – механізмів галузевого управління. Дослідження
вітчизняних науковців у цій сфері дають підставу визнати, що вона є
складною для вивчення, оскільки інтегрує управління галуззю освіти з
управлінням галуззю охорони здоров’я і пов’язана зі створенням або
реструктуризацією міжгалузевих механізмів державного управління.
Ключовим завданням залишається розробка концепції управління галузевою
стандартизацією вищої медичної освіти як складової системної концепції
державного управління вищою освітою, а дискусії з цього приводу
обмежуються, в основному, пошуками підходів до розуміння цієї категорії.
Не дослідженою залишається також і проблема оперативного забезпечення
органів державного управління вищою медичною освітою та управління
охороною здоров’я всіх рівнів об’єктивною інформацією, що стосується
оцінки сучасного стану національної вищої медичної освіти, якості
підготовки фахівців медичного профілю та її відповідності міжнародним
стандартам.

На важливості грунтовного дослідження проблеми забезпечення якості
освіти в державному управлінні наголошується у працях сучасних науковців
В.Б.Авер’янова, А.М.Алексюка, В.Д.Бакуменка, В.Ю.Бикова, Л.М.Карамушки,
В.М.Князєва, С.В.Крисюка, В.І.Лугового, О.І.Ляшенка, В.К.Майбороди,
С.В.Майбороди, Н.Р.Нижник, Н.Г.Протасової, В.А.Ребкала, І.В.Розпутенка,
В.А.Скуратівського, В.П.Троня, В.О.Шамрая та ін. В останнє десятиліття у
вітчизняній літературі багато наукових розробок присвячено проблемам
реформування вищої медичної школи, але досліджувана тема розкрита лише
частково (К.М.Амосова, І.Є.Булах, Ю.В.Вороненко, В.Н.Казаков,
К.В.Корсак, В.Г.Кремень, В.Ф.Москаленко, Л.А.Пиріг, Я.Ф.Радиш,
І.М.Солоненко та ін.).

Актуальність дослідження зумовлена також нагальною потребою у
розв’язанні наявних соціально-державних суперечностей, а саме:

дедалі більшою важливістю інноваційних аспектів у теорії державного
управління та не досить ефективним упровадженням та використанням
нововведень у державному будівництві;

необхідністю вивчення механізмів державного управління розробкою і
впровадженням стандартів вищої медичної освіти, яка потребує глибокого
системного реформування й приведення у відповідність з найновішими
світовими досягненнями, та відсутністю фундаментальних
науково-теоретичних досліджень з цієї проблеми;

існуванням системи вищої медичної освіти з властивими їй гнучкістю,
відкритістю із саморегуляційними можливостями та зовнішнім державним
регулюванням, яке не обмежується стандартизацією та моніторингом;

збільшенням чисельності студентів, що навчаються на умовах контракту, та
зниженням якості підготовки фахівців охорони здоров’я у зв’язку з
перерозподілом джерел фінансування підготовки фахівців;

високими за темпами розвитку технологій у сфері медичної освіти та
недостатнім їх використанням у підготовці вітчизняних медичних фахівців;

прискоренням динамічного оновлення наукових знань, масштабністю
практичних завдань, що вирішують державні службовці сфери медичної
освіти і галузі охорони здоров’я, та недостатньою спрямованістю їх
підготовки на безперервне підвищення професійної кваліфікації.

Зазначене й зумовило актуальність дисертаційного дослідження, визначило
його мету, завдання та гіпотезу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано в межах планового проекту Національної академії
державного управління при Президентові України “Державне управління та
місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833) та відповідно до програми
наукових робіт Міністерства охорони здоров’я України, в розробці яких
дисертант брала участь як науковий співробітник Центру тестування
професійної компетентності фахівців за напрямами підготовки “Медицина”
та “Фармація” (довідка № 18 від 16.02.2004), а також як учасник робочої
групи з розробки освітньо-професійної програми підготовки (наказ МОЗ
України № 13 Адм. від 17.01.2002) та ліцензійного іспиту “Крок 3.
Лікувальна справа та педіатрія” (наказ МОЗ України № 8.08 –31/2462 від
03.10.2001).

Об’єкт дослідження – державне управління галузевою стандартизацією вищої
медичної освіти.

Предмет дослідження – методологічні й практичні проблеми державного
управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої
медичної освіти в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що система державного
управління галузевою стандартизацією буде більш ефективною за умов
алгоритмізації розробки та впровадження галузевих стандартів як
складової системи управління якістю вищої медичної освіти. Базисом цьому
процесу слугуватиме формування й реструктуризація міжгалузевих
механізмів державного управління як інноваційний аспект системної
концепції державного управління. Це створить підгрунтя узагальненого
теоретико-методологічного підходу до оцінки якості підготовки фахівців
охорони здоров’я, що відповідає цілям державного управління, та
сприятиме міжнародній акредитації вітчизняної вищої медичної школи.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
науково-теоретичне обгрунтування сутності, закономірностей, тенденцій
розвитку механізмів державного управління галузевою стандартизацією
вищої медичної освіти, розробка на цій основі концепції державного
управління галузевою стандартизацією як моделі розвитку вищої медичної
освіти та як складової управління якістю вищої медичної освіти і
міжнародної акредитації вітчизняних вищих медичних навчальних закладів з
урахуванням нагромадженого досвіду в сучасних умовах реформування вищої
медичної школи.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено завдання:

проаналізувати на основі системного й концептуально-порівняльного
підходів стан висвітлення проблеми стандартизації в державному
управлінні вищою медичною освітою у вітчизняній та зарубіжній
літературі;

узагальнити досвід розробки та впровадження в економічно розвинутих
країнах систем стандартизації медичної освітньої галузі, що придатні для
застосування в державному управлінні вищою медичною освітою України;

визначити та охарактеризувати міжсистемні зв’язки сфери управління вищою
медичною освітою з іншими галузями державного управління у становленні
системи галузевої стандартизації як інноваційного аспекту в державному
будівництві;

конкретизувати тлумачення та сутність дефініцій: “галузева
стандартизація вищої медичної освіти”, “державне управління галузевою
стандартизацією вищої медичної освіти”, “концепція державного управління
галузевою стандартизацією вищої медичної освіти”, “соціальна
відповідальність медичної школи”;

теоретично обгрунтувати та розробити модель управлінської діяльності зі
створення системи галузевих стандартів як складової управління якістю
вищої медичної освіти та надати практичні рекомендації щодо її
застосування;

дослідити особливості центрального та регіонального моніторингу якості у
державному управлінні галузевою стандартизацією вищої медичної освіти;

розробити структуру логіко-змістової моделі міжнародної акредитації
вітчизняних вищих медичних навчальних закладів на основі стандартів з
оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи;

дістати уявлення про основні тенденції розвитку механізмів державного
управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти в сучасних
умовах й теоретично їх обгрунтувати.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять
загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що грунтуються
на сучасних наукових засадах державного управління, педагогічної,
медичної, і споріднених з ними наук. У роботі використано методи:
наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу – при
опрацюванні літературних джерел й дослідженні еволюції проблеми, що
вивчається, та ступеня її розв’язання; абстрактно-логічний – для
теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця та ролі державного
управління галузевою стандартизацією і формування висновків;
економіко-математичний аналіз та системний підхід при моделюванні та
логічному узагальненні принципів та алгоритмів
організаційно-функціональної моделі процесу управління галузевою
стандартизацією; системно-аналітичний – для розробки концептуальних
положень і заходів стратегії розвитку галузевої стандартизації вищої
медичної освіти в Україні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації
вперше:

проведено концептуально-цілісний аналіз процесів стандартизації вищої
медичної освіти як інноваційного соціального феномена;

сформульовані і всебічно обгрунтовані найважливіші механізми державного
управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як складової
підсистеми наукової галузі “державне управління” з позиції системного
підходу, визначені перспективні напрями розвитку організаційного та
мотиваційного механізмів, що полягають у формуванні міжсистемних
зв’язків;

конкретизовано дефініції категорійно-понятійного апарату державного
управління стандартизацією вищої медичної освіти та введено у науковий
обіг удосконалені поняття “державне управління стандартизацією вищої
медичної освіти”, “галузева стандартизація вищої медичної освіти”,
“концепція державного управління галузевою стандартизацією вищої
медичної освіти”, “соціальна відповідальність медичної школи”;

розроблено концептуальний підхід до сучасної моделі управлінської
діяльності зі створення системи галузевих стандартів вищої медичної
освіти на основі методу моделювання у вигляді розробки “дерева цілей –
рішень”, головною умовою практичної реалізації якої є підготовлені
управлінські кадри для дослідницької, проектної та упроваджувальної
діяльності;

виявлено й актуалізовано закономірності формування стратегії управління
якістю та визначено перспективи створення сучасної моделі
системно-цільового типу національної системи управління якістю медичної
освіти на основі галузевих стандартів вищої медичної освіти;

здійснено комплексне дослідження особливостей державного центрального та
регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти (системність
аналізу всієї сукупності об’єктів моніторингу при унікальності кожного
об’єкта спостереження, об’єктивність інтерпретації та оцінювання, синтез
якісно-кількісної інтерпретації результатів) у системі галузевої
стандартизації на сучасному етапі реформування вищої медичної школи
України, доведено необхідність формування моніторингових класів
користувачів інформації;

визначені й змістовно обгрунтовані принципи побудови моделі міжнародної
акредитації вітчизняних вищих медичних навчальних закладів на основі
соціальної відповідальності медичної школи та розроблених стандартів з
оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи, пропонуються
рекомендації щодо їх удосконалення;

набули подальшого розвитку основні тенденції розвитку організаційного та
мотиваційного механізмів державного управління галузевою стандартизацією
вищої медичної освіти в сучасних умовах: формування міжгалузевих
механізмів та зон випереджального розвитку галузевих стандартів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в отриманні
функціональної моделі управління розробкою, впровадженням, розвитком
системи галузевих стандартів вищої медичної освіти; формуванні на цій
основі системи управління якістю вищої медичної освіти з постійним
моніторингом; розробці моделі міжнародної акредитації вищої медичної
школи.

Результати, отримані в процесі виконання дисертаційної роботи,
впроваджені:

при підготовці проекту Закону України “Про вищу освіту” (2002);

Головним управлінням освіти, науки та інформаційно-аналітичного
забезпечення Міністерства охорони здоров’я України у процесі регулювання
розробки та впровадження державних ліцензійних інтегрованих іспитів,
розробки проектів освітньо-професійної характеристики випускника вищого
медичного навчального закладу та освітньо-професійної програми
підготовки спеціаліста за напрямом підготовки “Лікувальна справа.
Педіатрія” (наказ № 8.02-31/2462 від 03.10.2001);

Галузевою науково-методичною лабораторією з питань додипломної
підготовки лікарів Міністерства охорони здоров’я України при розробці
тестових завдань для державних ліцензійних іспитів “Крок 1” та “Крок 2”;
при оновленні навчальних програм підготовки з навчальних дисциплін
напряму підготовки “Лікувальна справа. Педіатрія” (акт впровадження №
15/01-17 від 09.02.2004 );

Центром тестування професійної компетентності фахівців з вищою освітою
напрямів підготовки “Медицина” і “Фармація” Міністерства охорони
здоров’я України в процесі розробки та впровадження державних
ліцензійних інтегрованих іспитів “Крок”, розробки проектів
освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого медичного
навчального закладу та освітньо-професійної програми підготовки
спеціаліста за напрямом підготовки “Лікувальна справа. Педіатрія”
(довідка про впровадження № 18 від 16.02.2004);

Інститутом адміністративного, економічного й політичного менеджменту
Національної академії державного управління при Президентові України в
процесі реалізації семінару-тренінгу “Комп’ютерна діагностика навчальних
досягнень. Технологія стандартизованого тестування” (акт виконаних робіт
№ 7 від 17.04.2002);

при реалізації Програми впровадження ліцензійних інтегрованих іспитів у
Придніпропетровській державній академії будівництва та архітектури (акт
упровадження № 17/5-378 від 21.05 2004), Львівському національному
медичному університеті ім. Д.Галицького (акт упровадження № 21/5-471 від
25.05.2004), Київському медичному інституті Української асоціації
народної медицини (акт упровадження № 31/12-798 від 12.12.2003),
Київській медичній академії післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика (акт
упровадження № 12/3-398 від 10.03.2004).

Дисертант є співавтором розробки структури галузевих стандартів вищої
медичної освіти: ліцензійних іспитів “Крок 1. Лікувальна справа та
педіатрія”, “Крок. Стоматологія”, “Крок 2. Лікувальна справа” та “Крок
2. Стоматологія”, а також освітньо-професійної програми підготовки
випускника вищого медичного навчального закладу за спеціальністю
“лікувальна справа” (довідка № 18 від 16.02.04).

Теоретичні розробки дисертації використовуються в Національній академії
державного управління при Президентові України в навчальному процесі з
підготовки магістрів державного управління за спеціальністю “управління
охороною здоров’я” (акт упровадження № 29/4-241 від 22.04.2004).

Запропоновані науково-практичні розробки можуть бути використані в
діяльності:

суб’єктів законодавчої та виконавчої влади, зокрема Президента України,
народних депутатів України та Кабінету Міністрів України при підготовці
та прийнятті законодавчих актів щодо вирішення завдань інноваційного
розвитку держави в аспекті державного управління вищою медичною освітою;

органів місцевого самоврядування при підготовці доповідей з
регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти;

при створенні концепцій подальшого реформування й розвитку сфери вищої
медичної освіти;

при створенні Центру міжнародної акредитації вищих навчальних закладів
(згідно з Указом Президента України від 12 вересня 1995 року № 832/95);

у навчальному процесі як дидактичний матеріал під час викладання
дисциплін з підготовки фахівців у галузі державного управління;

у плануванні заходів з державного управління вищими медичними
навчальними закладами.

Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні системи
державного управління галузевою стандартизацією як складової державної
політики якості у сфері вищої медичної освіти, у визначенні шляхів її
розвитку за умов реформування вищої школи в Україні. Дисертаційне
дослідження є самостійною науковою працею. Результати дослідження
отримані здобувачем особисто. У дисертації не використовувались ідеї та
розробки, що належать співавтору І.М.Солоненку.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати
дисертаційного дослідження доповідались автором на національних та
міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, семінарах,
симпозіумах. Найважливішими з них були: Всеукраїнська науково-практична
конференція “Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної
допомоги населенню України на засадах державного страхування” (м.Ірпінь,
2001); науково-практичні конференції за міжнародною участю “Державне
управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м.Київ,
2002, 2003); міжнародний науково-практичний семінар “Досвід стажування
державних службовців у США та ЄС і його роль у становленні
демократичного державного управління в Україні” (м.Київ, 2002);
науково-практична конференція “Підвищення ефективності державного
управління охороною здоров’я на регіональному рівні та на рівні
місцевого самоврядування на засадах принципів громадянського
суспільства”(м.Комсомольськ, Полтавської обл., 2003); на VII З’їзді
Всеукраїнського лікарського товариства (м.Тернопіль, 2003); міжнародний
семінар з упровадження ліцензійних іспитів у Національній раді медичних
екзаменаторів США (National Board of Medical Examiners of the USA)
(м.Філадельфія, США, 1996); щорічна конференція “Глобальні стандарти у
медичній освіті”(Global Standards in Medical Education) Європейської
асоціації медичної освіти (м.Берлін, Німеччина, 2001); щорічна
конференція “Заходи щодо покращання викладання” (Approaches to Better
Teaching) Європейської асоціації медичної освіти (м.Лісабон, Португалія,
2002); Десятий симпозіум “Кваліметрія в освіті” (Квалиметрия в
образовании) (м.Москва, Росія, 2002); щорічна конференція “Розстановка
акцентів: здоров’я, якість та гроші” (Managing the pressures: health,
quality and money) Європейської асоціації менеджменту в медицині
(м.Гданськ, Польща, 2002); щорічна конференція “Підтримка інновацій у
освіті, охороні здоров’я та наукових дослідженнях проти погіршання
здоров’я” Всесвітньої партнерської мережі на підтримку здоров’я через
інновації у медичній освіті та охороні здоров’я (м.Елдорет, Кенія,
2002); міжнародна конференція “Медична освіта ХХІ століття” (Медицинское
образование ХХІ века) (м.Мінськ, Білорусь, 2002); ІХ Конгрес Світової
федерації українських лікарських товариств (м.Луганськ, 2002); Х Конгрес
Світової федерації українських лікарських товариств (м.Чернівці, 2004);
міжнародні науково-практичні семінари з проблем створення національних
ліцензійних іспитів “Крок” у рамках USAID Програми партнерства в освіті
з Росією та Україною (м.Дніпропетровськ, 1996; м.Київ, 1996);
міжнародний семінар “Вирішення управлінських проблем з метою покращання
здоров’я” у рамках Dreyfus Health Fondation (м.Львів, 2000); міжнародний
семінар “Сучасні технології оцінювання в соціальних проектах” за участю
Інституту освітньої політики Фонду Відродження (м.Київ, 2001).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження
опубліковано в монографії, чотирьох навчальних посібниках, 22 статтях у
фахових наукових виданнях, журналах і збірниках. Серед публікацій, що
додатково відображають результати дослідження, 4 статті в інших фахових
виданнях, 13 тез доповідей і матеріалів конференцій. Загальний обсяг
публікацій за темою дисертаційного дослідження – понад 34,5
обліково-видавничих аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із
вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
Повний обсяг дисертації становить 388 сторінок, обсяг основного тексту –
353 сторінки, список використаних літературних джерел складається із 426
найменувань. Дисертація містить 20 таблиць, 9 рисунків, 6 додатків на
шести сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, вказано на зв’язок роботи з
науковими напрямами досліджень Національної академії державного
управління при Президентові України; висвітлено ступінь наукової
розробленості проблеми, що вивчається, визначено мету, завдання, об’єкт,
предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано ступінь наукової
новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення та
особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів
дослідження та публікації за темою.

У першому розділі – “Державне управління стандартизацією вищої медичної
освіти України як науково-теоретична проблема” – на основі системного
аналізу вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з питань державного
управління вищою медичною освітою та галуззю охорони здоров’я
досліджується актуальність розгляду цілісного наукового напряму
“Державне управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти” в
умовах реформування вищої медичної школи; висвітлюється ступінь наукової
розробки теми, осмислюється концептуальна основа оптимізації системи
державного управління якістю вищої медичної освіти в Україні.

Системний аналіз вітчизняних літературних джерел стосовно питань
державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти
свідчить, що ступінь досліджень проблеми вітчизняними авторами не
відповідає її місцю й ролі в політичній і соціальній структурі
суспільства в умовах трансформаційних процесів. В окремих працях
(І.Є.Булаха, Ю.В.Вороненка, В.Г.Кременя, В.Ф.Москаленка, Л.А.Пирога,
Я.Ф.Радиша, І.М.Солоненка) лише певною мірою розкривається її зміст,
зосереджується увага, в основному, на формі й методах управління вищими
медичними навчальними закладами.

На сьогодні реформування вищої освіти в Україні передбачає застосування
єдиних методологічних підходів до всіх галузей підготовки спеціалістів –
гуманітарної, технічної, медичної та ін. Однак кожна освітня підсистема
має відмінності у структурі та змісті, зумовлені цільовими завданнями
підготовки фахівців. Саме тому галузева стандартизація потребує
наукового вивчення з позицій державного управління.

На основі аналізу окремих наукових досліджень із зазначеної проблеми
з’ясовано сутність і взаємозв’язок низки категорій, що безпосередньо
стосуються держави як суб’єкта управління вищою медичною освітою,
об’єктивну зумовленість та ефективність втручання держави у процеси
стандартизації медичної освіти, особливості формування національної
системи якості медичної освіти.

Політика держави у сфері стандартизації вищої медичної освіти
забезпечується, зокрема, механізмами державного управління цією сферою.
При визначенні зазначених механізмів державного управління пропонується
застосовувати концептуальний підхід й більш конкретний підхід, тобто
виділяти вузькі і більш широкі напрями діяльності держави у сфері
стандартизації медичної освіти. Оскільки стандарти вищої освіти є
складовою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, в
першому випадку як вищезазначений інструментарій може розглядатися
система управління якістю вищої медичної освіти.

В умовах науково-технічного прогресу проблема якості вищої медичної
освіти не спрощується, а, навпаки, ускладнюється. Реформи у сфері вищої
медичної освіти спрямовані саме на пошук комплексного, системного
підходу, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління
якістю. Визначальним є принцип дуальності організації та управління.
Управління якістю освіти в широкому розумінні є управлінням відношенням
адекватності доктрини освіти, соціального інституту освіти, освітніх
систем і соціальних норм якості імперативам та логіці суспільного
розвитку у соціоприродничому, національно-етнічному,
соціально-економічному вимірах. У вузькому розумінні це управління
якістю підготовки фахівців охорони здоров’я (для медичної професійної
ланки освіти).

Особливого значення в сучасних умовах набуває проблема пошуку
оптимальної моделі державного управління якістю вищої медичної освіти в
Україні. Концептуально напрям її розв’язання полягає в тому, що держава
має формувати зони випереджального розвитку системи галузевих стандартів
вищої медичної освіти у системі управління її якістю як важливих
експериментальних моделей, на яких проходять випробування нові
технології управління якістю з наступним упровадженням нових освітніх,
інформаційних й управлінських технологій у вищі медичні навчальні
заклади та структури управління вищою медичною освітою в Україні. При
цьому дуже важливо враховувати те, що соціальні і політичні чинники, а
також всі види баз даних та баз знань (експертних систем) національного
та міжнародного зразка, що забезпечують розробку та впровадження системи
галузевих стандартів, є досить динамічними, тому масштаби і функції
держави в управлінні якістю вищої медичної освіти не можуть бути
постійними і визначеними на довготривалий період.

У розділі вказано, що характерною ознакою розвитку на всіх рівнях
організації галузевого управління стали розробка та пошук ефективних
форм застосування комплексних програм розвитку якості вищої освіти в
Україні 1990-х років. Однак на сьогодні управлінці та освітяни
відчувають істотний брак інформації з цього питання, що гальмує
становлення національної системи якості вищої медичної освіти.

Саме тому особливо актуальним є проведення всіх складових державного
моніторингу якості вищої медичної освіти: спостереження, оцінювання,
прогнозування як на національному, так і на регіональному рівнях, що
пов’язано зі значними труднощами. Неоднорідність об’єктів якості вищої
медичної освіти (об’єктами виступають факти, явища, стани, процеси тощо)
спонукає до теоретичного обгрунтування рівнозначності та можливості
зіставлення методів моніторингу щодо різних об’єктів. Аналогічне
обгрунтування необхідне для засобів та способів забезпечення якості
вищої медичної освіти щодо кожного об’єкта моніторингу: процесу, стану,
властивості тощо.

Зазначається, що актуальність технологізації державного моніторингу
якості вищої медичної освіти зумовлена демократизацією управління вищою
освітою, становленням її суспільно-державного характеру, сприянням
саморозвитку медичної освіти в Україні.

Спираючись на висновки, що система вищої освіти є гнучкою, відкритою, з
притаманними їй процесами самоорганізації, у дослідженні доведено, що
процес державного управління стандартизацією вищої медичної освіти
набуває специфічного змісту. Діалектичні суб’єкт-об’єктні зв’язки із
двосторонніх (держава як суб’єкт управління та сфера вищої медичної
освіти як об’єкт) мають перетворитися на багатосторонні, а саме, держава
делегуватиме частину своїх повноважень децентралізованим органам
управління сферою, громадським організаціям. Це забезпечить дотримання
принципу колегіальності, демократичності в державному управлінні та
сприятиме оптимізації управління, тобто зниженню впливу суб’єкта
управління на об’єкт та розвитку процесів саморегулювання у сфері вищої
медичної освіти.

Дослідження показали, що саме синергетичний підхід дає змогу досягти
ефективної самоорганізації в забезпеченні якості. З цією метою для
гнучкої системи компонентів мають бути розроблені варіанти їх взаємодії
(межі визначаються на основі нормативних документів, що встановлюють
контрольні параметри, а саме державних та галузевих стандартів вищої
медичної освіти).

Указано, що результатом розробки нормативно-правової бази системи вищої
освіти, зокрема медичної, стало прийняття впродовж 1991-2003 років майже
400 нормативно-правових актів. Однак аналіз показав, що, незважаючи на
актуальність і важливість нормативного закріплення відповідальності в
освітній сфері взагалі та за якість освіти зокрема, сучасне вітчизняне
законодавство про освіту має неадекватну суспільним потребам правову
базу із цих питань. Це підтверджується необхідністю формування сучасних,
адекватних новому стану, соціально-правових норм вищої освіти, що
регулюватимуть контрольно-оцінні процедури, рівень і якість медичної
освіти тощо. На сьогодні суть правового регулювання відносин у галузі
вищої освіти, медичної зокрема, зводиться, насамперед, до правового
забезпечення оцінювання навчальних закладів.

Вирішення усіх зазначених проблем сприятиме інтеграції України до
Європейського Союзу, що проголошено довгостроковою стратегічною метою і
є важливим реформостимулюючим фактором для економіки, законодавчої бази
нашої держави взагалі. Стан і розвиток національних систем
стандартизації, сертифікації та метрології є одним із чинників, від
якого залежить національна, зокрема економічна, безпека держави. Тому
органи державної влади України сприяють забезпеченню якомога більшої
відповідності національних стандартів вимогам ринку для посилення
ринкових позицій у міжнародному поділі праці. Саме тому проведене
дослідження буде доцільним для розвитку теорії державного управління на
сучасному етапі.

У дослідженні проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання
процесів стандартизації вищої медичної освіти як одного з провідних
механізмів державного управління, пріоритетні напрями та важелі
здійснення реформи медичної школи, вплив її на кадрову політику у галузі
охорони здоров’я.

Системний аналіз літературних джерел дав змогу визначити найважливіші
аспекти проблем, що дотепер належно не розкриті й потребують
поглибленого наукового дослідження та підкреслюють його актуальність.
Це, насамперед, комплексне дослідження механізмів державного управління
галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як складової державної
політики якості у сфері освіти у визначенні шляхів її розвитку за умов
реформування вищої медичної освіти в Україні.

У другому розділі – “Теоретико-методологічні засади державного
управління стандартами вищої медичної освіти за умов реформи галузі:
вітчизняний та світовий досвід” – проводиться науково-теоретичне
обгрунтування базових принципів оптимізації державного управління
галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як напряму інноваційної
діяльності держави і акцентується увага на розробці і впровадженні
галузевих стандартів як складової управління якістю вищої медичної
освіти в умовах її реформування.

Управління процесами і трансформаціями в системі галузевої
стандартизації вищої медичної освіти як у структурному, так і у
функціональному плані є частиною загального управлінського поля і разом
з тим має внутрішні галузеві функціональні структури.

Система галузевої стандартизації є полем взаємодії, по-перше, системи
охорони здоров’я з її основним об’єктом – людиною як пацієнтом,
по-друге, системи вищої медичної освіти з її основним об’єктом –
фахівцем галузі охорони здоров’я, і, нарешті, матеріально-інформаційним
забезпеченням процесу стандартизації як інструментом взаємодії. Якщо
відповідно до законів системного аналізу галузі охорони здоров’я та
вищої освіти вважати так званим внутрішнім середовищем щодо управління
галузевою стандартизацією, то суспільство, державне і громадське
управління життєдіяльністю населення утворять зовнішнє середовище
системи галузевої стандартизації вищої медичної освіти. Основною
структурою, зацікавленою у якісній медичній освіті, і виходячи з цього у
здоровому працездатному населенні, є держава. Саме її політика щодо
реформування вищої медичної освіти є визначальною у створенні
структурних механізмів, здатних забезпечити належну якість освіти,
складовою якої є галузеві стандарти. Тому відповідність системи
галузевої стандаризації вищої медичної освіти сучасним суспільним
вимогам значною мірою залежить від того, які міжгалузеві механізми
будуть залучені до вирішення цієї проблеми.

Управління вищою медичною освітою поширюється на її міжсистемні зв’язки
з іншими галузями. Інтеграція управлінських заходів з проблем галузевої
стандартизації вищої медичної освіти розглядається як організаційний та
мотиваційний механізми державного управління. Формами реалізації такої
інтеграції виступають координаційні ради, проекти, робочі групи,
програми національного рівня, управління якими забезпечується
надгалузевими структурами і загальнодержавною політикою стосовно охорони
здоров’я й вищої освіти.

Стандартизація вищої освіти розглядається як інноваційний аспект
державного будівництва з усіма притаманними йому ознаками. Аналіз
літературних джерел дає підстави стверджувати, що цей аспект теорії
державного управління є малодослідженим, оскільки стандартизація
нематеріальних процесів є абсолютно новим явищем, і управління цим
процесом на державному рівні глибоко не вивчалося.

У дисертації доведено, що галузева стандартизація вищої медичної освіти,
як аспект інноваційної діяльності держави утворює багатовимірне
середовище, що інтегрує в собі науково-технічну, виробничу діяльність та
сферу споживання інноваційної продукції. Внутрішні зв’язки, що формують
зазначене середовище, зумовлені суспільними, правовими відносинами,
кооперацією та взаємодією суб’єктів процесу галузевої стандартизації
(фізичних осіб – студентів вищих медичних навчальних закладів та
юридичних осіб – вищих медичних навчальних закладів).

Розуміння системи вищої медичної освіти України як структурної одиниці
ступеневої системи освіти, що має свої специфічні цілі, сприяє
визначенню основних цілеформуючих суб’єктів у побудові структури цілей
вищої професійної освіти України, якими є світове співтовариство,
суспільство та сфера праці. Цілеформуючі ознаки також вносяться в
освітній процес його учасниками та системою вищої медичної освіти, проте
вони є підпорядкованими і спрямовані на задоволення вимог трьох основних
цілеформуючих суб’єктів. Таке розуміння сприятиме оновленню функцій
державного управління через формування державно-громадських органів
управління сферою медичної освіти.

Реалізація цих завдань базується на використанні державою стандартів
вищої медичної освіти як нормативної бази функціонування системи цієї
освіти, що встановлює загальні вимоги до освіти фахівців охорони
здоров’я і має на меті досягнення оптимального ступеня впорядкування
діяльності в галузі вищої медичної освіти. Зазначається, що саме
суспільний поділ праці відіграє структуроутворюючу роль у побудові
галузевих стандартів, оскільки він зумовлює існування спеціальностей,
професій та соціально-професійних структур суспільства.

Аналіз літературних джерел свідчить про необхідність удосконалення в
практиці державного управління таких термінів категорійно-понятійного
апарату, як “державне управління стандартизацією вищої медичної освіти”,
“галузева стандартизація вищої медичної освіти”, “концепція управління
галузевими стандартами вищої медичної освіти”.

Результати семантичного аналізу визначень вищезазначених понять, а також
урахування методологічних підходів до їх трактування вітчизняними
науковцями (В.М.Князєв, 2002; В.І.Луговий, 1999; О.І.Ляшенко, 2002;
Н.Р.Нижник, 2000 та ін.) стали основою для якісного вдосконалення їх
теоретичного трактування та уточнення сутності.

Це дало змогу запропонувати власне тлумачення поняття “державне
управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти” як
ефективної діяльності держави з контролю за реалізацією єдиної державної
політики у сфері вищої медичної освіти, яка поєднує взаємодію
зовнішнього державного регулювання із саморегуляційними можливостями
децентралізованих органів управління сферою. Ця діяльність спрямована на
розробку нормативно-правової бази функціонування системи галузевих
стандартів та управління якістю вищої медичної освіти, прогнозування і
планування їх розвитку з метою забезпечення якості підготовки фахівців
охорони здоров’я і задоволення потреб громадян України у якісній
медичній допомозі.

“Галузеву стандартизацію вищої медичної освіти” пропонуємо трактувати як
своєрідне відображення об’єктивних законів еволюції освітніх технологій,
включаючи засоби та інструменти діагностики рівня знань. Вона є
унікальною сферою суспільної діяльності, що синтезує в собі наукові,
технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні
аспекти, й стає одним з джерел розбудови та оновлення сучасної вищої
медичної школи, вирішення актуальних питань державного управління нею,
формування її майбутнього в інтересах українського суспільства.

З цією метою пропонується розробити концепцію державного управління
галузевою стандартизацією як складову управління якістю вищої медичної
освіти.

Під “концепцією державного управління галузевою стандартизацією вищої
медичної освіти” ми розуміємо системне викладення основних цілей,
принципів, положень організації, функціонування та розвитку процесу
оцінки якості підготовки фахівців охорони здоров’я за допомогою
науково-обгрунтованих показників (галузевих стандартів вищої медичної
освіти).

Методологія використання системного підходу в концепції державного
управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти вимагає
чіткого визначення та розмежування функцій органів управління на трьох
рівнях:

1) стратегічного управління (управління системою цілей): контроль за
реалізацією державної політики в галузі вищої медичної освіти;

2) оперативного управління (управління системою діяльності): розробка
нормативно-правової основи функціонування системи вищої медичної освіти;
організація і координація співробітництва з іншими міністерствами і
відомствами, державними і недержавними установами;

3) інструментального управління (управління діючою системою):
визначення, апробація та експертиза освітніх технологій, методів, форм і
засобів навчання; організація роботи комісій і рад Міністерства охорони
здоров’я та Міністерства освіти і науки України.

Держава як суб’єкт управління виступає гарантом реалізації єдиної
політики у процесах стандартизації, метрології та сертифікації, в яких
вона бере безпосередню участь або так чи інакше втручається в них
(стимулює або гальмує їх розвиток). До останнього часу державна
стандартизація охоплювала організаційно-методичні та загальнотехнічні
об’єкти. Комплексний підхід до використання стандартизації як
інноваційного фактора розвитку вищої медичної освіти в Україні набуває
особливої ваги. Держава має бути основним суб’єктом, що задає параметри
інноваційного процесу, тому потребує нового трактування зміст поняття
“діяльність держави у сфері стандартизації вищої медичної освіти”.

На основі аналізу зазначених дефініцій доводиться, що в традиційному
визначенні поняття “стандартизація як діяльність з метою досягнення
оптимального ступеня впорядкування в певній галузі шляхом встановлення
положень для загального і багаторазового використання” в контексті вищої
медичної освіти має бути відображено, що повна формалізація критеріїв
якості та технологічного процесу вищої медичної освіти неможлива і що
галузева стандартизація – це шлях до індивідуалізації освіти, а не до
уніфікації.

Галузеві стандарти розробляють у разі необхідності встановлення вимог,
які доповнюють вимоги державних стандартів. Галузеві стандарти вищої
медичної освіти містять такі складові: освітньо-кваліфікаційні
характеристики випускників вищих навчальних закладів;
освітньо-професійні програми підготовки; засоби діагностики якості вищої
медичної освіти.

У дослідженні обгрунтовуються принципи, яких потрібно дотримуватись при
моделюванні, створенні та вдосконаленні системи галузевих стандартів
вищої медичної освіти, доводиться доцільність використання методу
моделювання у вигляді розробки “дерева цілей – рішень системи галузевих
стандартів вищої медичної освіти” (рис. 1).

Рис. 1. Граф дерева цілей – рішень системи галузевих стандартів вищої
медичної освіти

Побудована за цією моделлю управлінська діяльність охоплює всі без
винятку аспекти, пов’язані з досягненням генеральної мети – розробки та
впровадження галузевих стандартів вищої медичної освіти, тобто реалізує
комплексний підхід.

У галузевих стандартах – освітньо-кваліфікаційній характеристиці та
освітньо-професійній програмі – значно поглиблюються цикли гуманітарної
та соціально-економічної підготовки з метою забезпечення відповідності
освітній політиці держави в аспекті гуманізації вищої освіти. Цикли
природничо-наукової та професійної підготовки будуються за
системно-орієнтованим принципом, який дає змогу розглядати здоров’я і
хвороби людини як цілісну проблему, важливим аспектом якої є поняття
громадського здоров’я людини. Державний ліцензійний іспит “Крок”, що є
засобом діагностики якості навчання для органів державного управління
вищою медичною освітою, відображає структуру обох складових галузевих
стандартів і має базуватися на тестових завданнях, які діагностують
вміння застосовувати знання, набуті фахівцем охорони здоров’я, на
практиці.

Проведене дослідження дає змогу визначити загальний напрям удосконалення
галузевих стандартів вищої медичної освіти, який можна назвати
операціоналізацією. Процес операціоналізації полягає в наданні змісту й
формі стандартів таких характеристик, які б забезпечили можливість
створення стандартизованих засобів оцінки рівня та якості підготовки
випускників вищих медичних навчальних закладів. Визначення обов’язкового
рівня досягнень передбачає мінімізацію обсягу вимог, згідно з якими
створюються стандартизовані засоби вимірювання.

Ці принципи потребують постійного узгодження вимог, що встановлюються
до стандартів, та своєчасного подальшого розвитку державного управління
цією системою, що базується на змінах у будь-якому з елементів
зазначеної системи на основі новітніх наукових досягнень у галузі
державного управління медичною освітою та узагальнення міжнародного
досвіду.

Саме тому в дисертації досліджено проблему сумісності системи стандартів
International Standard Organisation (ISO) 9000-10000 з національними
академічними стандартами освіти. Зважаючи на необхідність формування
погодженої політики з цих питань, Кабінетом Міністрів України була
прийнята постанова “Про заходи щодо впровадження в Україні вимог
директив Європейського Союзу та міжнародних європейських стандартів” від
19 березня 1997 року № 244. У цьому контексті аналізуються переваги та
недоліки цих систем стандартів, спираючись на багаторічний досвід різних
установ; визначаються причини, що спонукають медичних освітян
запроваджувати стандарти ISO.

Таким чином, зміни, що відбуваються в законодавчому просторі стосовно
вищої медичної школи, свідчать про новий концептуально-програмний підхід
до розв’язання проблеми реформування вищої медичної освіти в Україні. Це
– відображення наукового бачення проблеми державного управління вищою
освітою, методології її вирішення у взаємозв’язку з освітньою політикою
Української держави. Такий підхід спрямований на формування
науково-методологічних засад стандартизації вищої освіти і спирається на
широкий міжнародний досвід стандартизації сфери освіти.

У третьому розділі – “Перспективні напрями управлінської діяльності з
реалізації системи галузевих стандартів як складової управління якістю
вищої медичної освіти” – досліджуються умови формування системи
управління якістю вищої медичної освіти відповідно до трансформаційних
процесів у галузі, аналізується роль науково-дослідних центрів як
складових організаційного механізму державного управління
стандартизацією вищої медичної освіти, обгрунтовуються засади
становлення сучасної моделі управлінської діяльності зі створення
системи галузевих стандартів як основи управління якістю вищої медичної
освіти та логіко-змістової моделі національної системи управління якістю
вищої медичної освіти.

Для розвитку національної системи управління якістю освіти важливим є
вдосконалення категорій понятійного апарату, центральною серед яких є
“якість”. Якістю є корисність, цінність об’єктів і процесів, їх
придатність або пристосованість до задоволення певних потреб, до
реалізації певних цілей, норм, доктрин, ідеалів, тобто відповідність або
адекватність вимогам, потребам і нормам (стандартам).

Саме зазначені чинники зумовлюють зміст функцій державного управління
якістю вищої медичної освіти в сучасних умовах. Відповідно до завдань
трансформаційних процесів галузі в роботі пропонуються такі інновації в
побудові функціонально-блокової структури управління якістю вищої
медичної освіти:

у блоці формування стратегії управління якістю – розробка оптимальної (з
позиції відповідності потребам розвитку) структури цілей з якості вищої
медичної освіти, що конкретизують національну доктрину освіти, та
соціально-педагогічне нормування цих цілей; розробка, коригування та
оновлення галузевих стандартів;

у блоці реалізації стратегії управління якістю – забезпечення та
відповідний моніторинг якості кадрового потенціалу, джерел формування
змісту вищої медичної освіти, інформаційного та метрологічного
забезпечення освітніх процесів, освітніх технологій тощо, що дасть змогу
досягнути у вищій медичній школі відповідних норм якості освіти;

у блоці зворотного зв’язку – оцінка (контроль, аналіз) якості вищої
медичної освіти як оцінка відповідності поставленим цілям – нормам
якості, які розгорнуті у вигляді системи галузевих стандартів, що
піддаються вимірюванню за певними кваліметричними системами.

У розділі обгрунтовано необхідність створення на державному рівні
національної системи якості вищої медичної освіти. Головні цілі
створення зазначеної системи обгрунтовуються, по-перше, наданням
принципово нових можливостей для отримання об’єктивної інформації про
фактичний рівень (якість) вищої медичної освіти і професійний розвиток
кожного фахівця охорони здоров’я на всіх етапах і ступенях системи
безперервної освіти, про відповідність цієї якості затвердженим
соціальним нормам (державним і галузевим стандартам), у тому числі для
захисту прав громадянина на здобуття вищої медичної освіти за якістю не
нижче від встановлених державних норм; по-друге, формуванням об’єктивних
передумов для реалізації на цій основі нових адаптаційних механізмів
самоорганізації вищої медичної освіти, що є необхідним для застосування
нових перспективних моделей організації та управління якістю вищої
медичної освіти на всіх етапах і ступенях системи безперервної освіти.

Головною відмінністю розробленої моделі від традиційних є проектування
варіантів усіх основних класів оцінних підсистем користувачів, розгляд
їх як базових компонентів, які в подальшому будуть адаптовані для
конкретних користувачів. Пропонується виділити у моделі національної
системи управління якістю вищої медичної освіти такі основні класи
оцінних підсистем користувачів:

а) для осіб, що реалізують функції об’єктів індивідуальної оцінки та
самооцінки якості медичної освіти;

o

& d ? ?

?

F

oe

o

& d ? o ?

??? ??? ???? ????????

?

?

?

&

&

$

&

F

б) для осіб, що реалізують функції безпосередніх суб’єктів оцінки якості
медичної освіти;

в) для осіб, що реалізують функції керівників і організаторів медичних
освітніх систем різних рівнів з використанням оцінної інформації про
якість вищої медичної освіти.

Завдяки цьому наведена модель дає змогу чітко визначити і зорієнтувати
керований об’єкт на досягнення певних результатів у покращанні якості, а
також пропонує суб’єктам управління ефективні важелі впливу на об’єкт,
що забезпечуються системністю аналізу всієї сукупності об’єктів
моніторингу якості та об’єктивністю інтерпретації та оцінювання.

Управлінська діяльність у цьому напрямі має стати основою дослідження та
безперервного реформування галузей вищої медичної освіти і кадрової
політики галузі охорони здоров’я. Метою є формування синтетичної теорії
управління якістю вищої медичної освіти та кваліметрії фахівця охорони
здоров’я, включаючи теорію моніторингу якості вищої медичної освіти.

З підвищенням актуальності проблеми державного управління якістю вищої
медичної освіти у вітчизняній вищій медичній школі протягом останнього
десятиліття відбуваються інтенсивні процеси як “кристалізації” самих
ідей нової якості у вищій медичній освіті, що асоціюються зі
стандартизацією галузі освіти, так і формування для їх реалізації нових
науково-дослідних, науково-методичних, науково-інформаційних та інших
структур на різних рівнях управління вітчизняною системою вищої освіти з
числа зацікавлених, висококваліфікованих й творчих науково-педагогічних
працівників та управлінців вищої школи.

Дослідженням доведено, що вагомим позитивним результатом цих процесів
для управління вітчизняною вищою медичною школою та охороною здоров’я
стало становлення та інституалізація на початку 90-х років XX ст.
навчально-методичних відділів вищих медичних навчальних закладів за
безпосередньої підтримки органів державного управління вищою медичною
освітою.

На сьогодні творче співробітництво Національної академії державного
управління при Президентові України та вищезазначених відділів перейшло
на новий етап, орієнтований на створення системи якості (управління
якістю) вищої медичної освіти.

Ефективність державного управління якістю вищої медичної освіти залежить
від чіткого визначення головних учасників спільної діяльності та їх
основних функцій, видів та об’єктів такої діяльності, основних цілей
системи. Нині досить актуальним є створення моделей управління саме
системно-цільового типу, що орієнтують керовані об’єкти на досягнення
певних результатів і оптимальної взаємодії та інтеграції всіх учасників
спільної діяльності.

З метою якомога повнішого формулювання цілей, які б відображали інтереси
всіх зацікавлених сторін, та якісного досягнення їх кінцевих результатів
було розроблено модель управлінської діяльності з проблем розробки та
впровадження галузевих стандартів як основи системи управління якістю
вищої медичної освіти. Щоб організувати управління в цій моделі,
необхідно, насамперед, здійснити прогнозування, тобто визначити головні
цілі та очікувані результати спільної діяльності. Потім слід із
залученням всіх головних учасників визначити певні ідеалізовані
структури цієї системи. Саме це стало найважливішим у розробці нової
моделі управлінської діяльності. Порівнюючи традиційну модель державного
управління медичною освітою, яка спиралась лише на управлінські кадри, з
авторською, відзначимо, що в останній передбачається широке залучення до
такої діяльності викладачів та студентів вищих медичних навчальних
закладів. Проте головною умовою практичної реалізації вищенаведеної
моделі є наявність підготовлених управлінських кадрів для творчої
(дослідницької, проектної та упроваджувальної) діяльності на всіх рівнях
організації системи вищої медичної освіти з-поміж керівних,
науково-педагогічних та управлінських кадрів вищих медичних навчальних
закладів та органів управління вищою освітою, що володіють сучасною
методологією та повним циклом технологій управління вищою медичною
освітою. Це зумовило доцільність теоретичного обгрунтування алгоритму
управлінської діяльності з оцінки відповідності галузевому стандарту
програми підготовки фахівця охорони здоров’я (рис. 2).

№ Вхід – документи

та матеріали,

що оцінюються № Алгоритм оцінки якості програми

та її компонентів № Вихід – діагностична оцінка

1 Нормативно-правова база освітнього закладу I Експертиза відповідності:

1–12 А Результатів експертизи

2 Концепція (програма /освітня/ розвитку) II

Експертиза відповідності:

Вимоги до результатів навчання – вимоги до рівня професійної
компетентності В Результатів експертизи

3 Навчально-програмна документація

С Результатів експертизи

4 Навчально-методичні матеріали III Експертиза відповідності:

Вимоги до результатів навчання –результати навчання D Результатів
узагальнення оцінок

5 Умови (інфраструктура)

Е Результатів аналізу

6 Персонал (професорсько-викладацький склад) IV Узагальнення оцінок F
Діагноз стану якості навчання

7 Контингент –навчальний процес (групи, розклад) V Аналіз організації
оцінки й управління якістю G Групи факторів, що позитивно (негативно)
впливають на якість

8 Результати навчання (підсумкова атестація) VI Інтерпретація
діагностичних помилок H Варіанти прогнозів розвитку ситуації з
покращання якості навчання

9 Організація та засоби контролю й оцінки VII Аналіз факторів, що
визначають якість освіти I План заходів з покращання якості навчання

10 Інформаційно-аналітичні матеріали VIII Прогноз розвитку програми.

Перспективи якості навчання J Звіт щодо якості навчання з наданої
програми

11 Оцінка управління якістю IX Рекомендації з управління якістю навчання

Рис. 2. Схема алгоритму оцінки відповідності галузевому стандарту
програми підготовки фахівця охорони здоров’я

Таким чином, у розділі проаналізовано сутність удосконалення
методологічних підходів до управління якістю в сучасній вищій освіті,
розглянуто управлінський процес як такий, що забезпечує науково-
методологічне, інформаційне, методичне, нормативно-правове, кадрове та
організаційне супроводження створення системи якості вищої медичної
освіти в Україні. Основними закладами, що здійснюють оновлення системи
якості, вирішують проблеми управління вищою медичною освітою, є
науково-дослідні центри. Для оптимізації їх роботи пропонується модель
управлінської діяльності зі створення системи галузевих стандартів як
основи управління якістю вищої медичної освіти, яка відрізняється від
традиційної широким залученням педагогів та студентів медичної школи до
процесу покращання якості медичної освіти.

У четвертому розділі – “Правове регулювання та трансформація технологій
державного моніторингу якості в управлінні вищою медичною освітою” –
досліджено й проаналізовано стан правового регулювання та проблему
державного моніторингу якості вищої медичної освіти на національному та
регіональному рівнях.

Узагальнення результатів системного аналізу літературних джерел та
набутого практичного досвіду свідчить про необхідність оновлення
технологій державного моніторингу якості вищої медичної освіти
відповідно до Державної національної програми “Освіта. Україна XXI
сторіччя”, оскільки існуюча технологічна база не може бути визнана
досконалою.

Доведено, що вища медична освіта як багатопланове системно-процесуальне
явище, що містить три традиційних компоненти моніторингу, має
розглядатися як надзвичайно складний глобальний об’єкт “спостереження,
оцінювання, прогнозування” за умов ускладнення ситуації, коли освіта
набуває ще однієї інтегральної оцінної характеристики – якості. Тому
проблема якості та ефективності освітньої діяльності залежить від
програмно-цільового планування державного моніторингу, що безпосередньо
пов’язано з удосконаленням технологій державного управління цим
процесом.

Спираючись на вищезазначене, розкрито, що в цілому вибір технології
моніторингу вищої медичної освіти зумовлюється системністю аналізу всієї
сукупності об’єктів моніторингу при унікальності кожного з них;
об’єктивністю інтерпретації та оцінювання; визначеністю заданої
періодичності спостереження; синтезом якісно-кількісної інтерпретації
результатів моніторингу; єдністю зовнішнього та внутрішнього аспектів
моніторингу; поступальністю та збільшенням обсягів прогнозування.

Запропоновано використовувати такі інноваційні технології у державному
моніторингу якості: технологію маркетингу; технологію проектування
стратегій, цілей, завдань, очікуваних результатів та процедур їх
діагностування; технологію проектування, розробки, апробації та
стандартизації засобів контрольно-оцінної діяльності; технологію
моніторингу, аналізу, інтерпретації, прогнозу та надання рекомендацій, а
також управління якістю вищої медичної освіти; технологію наскрізного
аналізу, прогнозу та управління в рамках державної системи управління
якістю.

Дослідженням доведено, що ефективний розвиток і взаємодія різних
технологій моніторингу якості можливі тільки в разі існування гнучкої
системи багатоканального фінансування розвитку вищої медичної освіти на
державному та регіональному рівнях. В умовах економічної кризи країни та
суспільної нестабільності робота вищих медичних навчальних закладів з
грантами відкриває нові можливості щодо збереження та розвитку вищої
медичної освіти в Україні, в тому числі технологізації моніторингу її
якості.

Наголошується на тому, що на регіональному рівні фокусуються всі
проблеми, які є загальними для вищої медичної освіти та охорони здоров’я
в Україні. У зв’язку з цим доцільно покласти основні завдання
моніторингу якості вищої медичної освіти саме на місцеві органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, оскільки відповідно
до чинного законодавства саме вони забезпечують реалізацію державної
політики в галузі вищої медичної освіти і здійснюють контроль за її
втіленням та дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в
усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і
підпорядкування.

У розділі запропоновано таку модель збирання та обробки даних для
регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти:

вибираються регіональні центри, в яких узагальнюватиметься інформація
згідно з економічними зонами та укладаються договори на виконання
роботи;

розсилається на ім’я голів державних адміністрацій однаковий
опитувальник із супроводжувальним листом Міністра освіти і науки та
Міністра охорони здоров’я або їх заступників;

у листі вказується регіональний центр обробки інформації, куди має бути
направлено заповнений опитувальник на паперовому та магнітному носії, та
терміни надання інформації;

на основі наданих матеріалів формується аналітична міжрегіональна
доповідь згідно з економічними зонами (наприклад, східний регіон,
західний регіон, окремі області і т.ін.);

Міністерство охорони здоров’я та Міністерство освіти і науки ініціюють
соціологічне дослідження із зазначених проблем, результати якого
включаються в національну доповідь.

Прототипом наведеної моделі можна вважати систему рейтингової оцінки
вищих медичних навчальних закладів, яка щорічно проводиться
Міністерством охорони здоров’я. Важливі дані може надати державна
система ліцензування і акредитації вищих медичних навчальних закладів.
Проте остання проводить моніторинг один раз на чотири роки.

У результаті впровадження модель має функціонувати у постійно діючому
режимі, коли інформацію щодо фактичного стану якості підготовки студента
медичного навчального закладу можна буде отримати у будь-який момент
часу.

Таким чином, державний моніторинг якості вищої медичної освіти
забезпечується системою технологій моніторингу на основі синергетичного
підходу, що дає змогу формувати управлінський цикл “освітній стандарт –
оцінка навчальних досягнень студента – моніторинг якості медичної освіти
у вищих медичних навчальних закладах – аналіз стану якості національної
вищої медичної освіти – прийняття адекватних управлінських рішень”.

Розвиток вищої медичної освіти на етапі становлення нових суспільних
відносин потребує формування сучасних, адекватних новому стану,
соціально-правових норм вищої освіти, що регулюватимуть і моніторингові
процедури, рівень і якість медичної освіти. Однак, незважаючи на
актуальність і важливість нормативного закріплення відповідальності в
освітній сфері взагалі та за якість освіти зокрема, сучасне вітчизняне
законодавство про освіту має недостатню правову базу із цих питань.

Визначаються чинники, що дають змогу пояснити зазначену ситуацію:
по-перше, складність самого поняття правової відповідальності у сфері
освіти, дискусійність підходів до визначення його змісту; по-друге,
багатозначний характер поняття якості освіти, відсутність методики,
інструментальних засобів, критеріїв його визначення; по-третє,
дуальність філософського трактування категорії “освіта”, що сприймається
і як процес, і як результат (освіченість).

У комплексі правових норм мають бути відображені заходи щодо юридичної
відповідальності за некваліфіковане, необ’єктивне оцінювання, а також за
надання недостовірних даних, порушення встановлених нормативів: потребує
визначення механізм арбітражу щодо спірних питань оцінювання.

Водночас необхідно розмежовувати відповідальність за діяльність
освітньої організації і саме відповідальність за належну якість освіти.
У дисертації обгрунтовується положення, що згідно із закріпленими в
Законі України “Про вищу освіту” пріоритетами вищої освіти щодо
забезпечення самовизначення особистості та створення умов для її
самореалізації, буде не цілком коректним законодавчо закріплювати
правову відповідальність навчального закладу за якість освіти
випускника, тобто за результат навчального процесу. Більш доцільним
видається встановлення правової відповідальності навчального закладу за
якість освітньої послуги, що надається.

У процесі дослідження встановлено, що єдиним засобом реальної
демократизації вищої медичної освіти є визначення моніторингових
процедур оцінки вищих медичних навчальних закладів незалежно від органів
державного управління вищою освітою при збереженні за державою
контрольно-охоронних, координуючих і проекційних функцій. Пропонується
відділити від вищих медичних навчальних закладів моніторингові процедури
оцінки академічної і професійної кваліфікації випускників. Це можна
покласти на незалежні від держави професійні медичні товариства, спілки,
об’єднання, що має поглибити державно-громадський характер управління
вищою медичною освітою.

Наведені вище обставини зумовлюють необхідність законодавчого визначення
понять “стандарт вищої медичної освіти”, “якість вищої медичної освіти”,
вимог до неї (процесу, результату) з метою правового регулювання з боку
суб’єктів юридичної відповідальності за якість вищої освіти. Це
сприятиме вдосконаленню правового регулювання моніторингових процедур у
системі державного управління вищою медичною освітою.

У п’ятому розділі – “Державне управління галузевою стандартизацією як
шлях до міжнародної акредитації вищої медичної школи” – проаналізовано
складові процесу зовнішньої акредитації вищої медичної школи як етапу
інтеграції України до Європейського співтовариства в умовах
трансформаційних процесів у країні.

У розділі зазначається, що головну роль у цьому відіграє створення і
впровадження галузевих стандартів вищої медичної освіти, що закріплено в
Законі України “Про вищу освіту”. Однак визначальним, безперечно, можна
вважати Указ Президента України “Про Основні напрями реформування вищої
освіти в Україні” (1995 р.), в якому передбачено розробку механізму
поетапної інтеграції вищої освіти України в міжнародну систему.

Вивчення наукових робіт з теми дослідження дає підстави стверджувати, що
у вітчизняній вищій медичній освіті відчувається брак кількісних
вимірювальних інструментів для оцінки якості своєї роботи та рівня
соціальної відповідальності перед суспільством, тобто визначення рівня
розвитку медичної школи, ступеня її залученості в процес реформ і
суспільно-економічні процеси, що відбуваються в країні.

Аналіз літературних джерел свідчить про неоднозначне трактування терміна
“соціальна відповідальність вищої медичної школи”. Пропонуємо визначати
“соціальну відповідальність вищої медичної школи” як обов’язок
спрямовувати процес освіти, наукових досліджень і надання медичної
допомоги на задоволення першочергових вимог стосовно охорони здоров’я
нації поряд з розумінням того, що пріоритет стану здоров’я людей
визнається урядом України, установами охорони здоров’я, лікарями і всім
суспільством у цілому.

Наголошується на тому, що введення міжнародних стандартів акредитації
медичних шкіл не означає запровадження подібності медичних шкіл і
медичних освіт різних країн. Ключовим концептуальним базисом є
формування такої системи медичної освіти кожної країни, яка б найкраще
задовольняла місцеві, локальні потреби в охороні здоров’я через
оптимальне використання національних ресурсів цієї галузі.

Запропоновано структуру логіко-змістової моделі міжнародної акредитації
медичних шкіл України. Наведена модель базується на соціальній
відповідальності медичної школи і є додатковим стимулом для самооцінки і
пошуків внутрішніх резервів у процесі реформи вищої медичної освіти. Це
може сприяти інтенсифікації процесів міжнародної інтеграції, пошуку
партнерів і визначення власного місця кожного вищого медичного
навчального закладу в суспільстві. Створення стандартів оцінювання
якості медичної освіти та ступеня залучення медичної школи в процес
реформи галузі охорони здоров’я є центральним у моделі, що наводиться.
Стандарти мають сприяти розробці типології соціальної відповідальності
медичної школи. Медичні школи можуть бути згруповані в три категорії
(типи) відповідно до рівня їх залученості у соціальні реформи: тип С,
тип В і тип А. Тип А є найвищою і найбільш бажаною є категорія, що
вміщує в собі ознаки типів В і С.

Визначення типологічного профілю медичної школи (А, В або С) дасть змогу
встановити пріоритетні напрями вдосконалення. Це можливо шляхом розробки
групою експертів рекомендацій зі стратегії і тактики розвитку для кожної
медичної школи з пропозиціями щодо контакту з іншими інституціями,
установами, технічними комітетами тощо.

В Україні згідно із Законом “Про вищу освіту” в системі галузевих
стандартів вищої медичної освіти існує поки що єдиний стандартизований
засіб діагностики якості вищої медичної освіти – державний ліцензійний
іспит “Крок”. Ураховуючи нагальну потребу в переорієнтації та
реформуванні медичної освіти в Україні, розроблено модель стандартів з
оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи. Вони можуть
використовуватися кожною медичною школою для проведення самооцінки
якості своїх навчальних програм та освітнього середовища, а також
органами державного управління, що відповідають за ліцензування та
акредитацію вищих медичних навчальних закладів.

Запропонована модель стандартів не є рівнозначною поняттю галузевого
стандарту, оскільки поряд із змістовим та кількісним чинниками, галузеві
стандарти не вміщують будь-яких спеціальних вказівок відносно аспектів
покращання якості вищої медичної освіти. В основу системи стандартів з
оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи покладено
управління процесом медичної освіти.

Модель стандартів оцінки якості може слугувати цінним джерелом
інформації для фінансуючих організацій, управлінців, політиків,
суспільства в цілому. У свою чергу, це зменшить навантаження на державні
органи, що відповідають за перевірку компетентності фахівців охорони
здоров’я, які пройшли навчання у недержавних вищих медичних навчальних
закладах. Підготовка фахівців з урахуванням цих стандартів полегшить їх
вибір на ринку праці, а також сприятиме міжнародній акредитації
української вищої медичної школи та інтеграції в європейське
співтовариство.

Таким чином, проведене дисертаційне дослідження дає підстави
стверджувати, що система галузевих стандартів вищої медичної освіти за
умов подальшого доопрацювання дасть змогу створити ефективний
управлінський важіль впливу на якість медичної освіти в Україні. Базисом
для цього слугуватиме низка нормативних і правових документів,
затверджені державні стандарти вищої медичної освіти. Надання розширених
можливостей громадянам щодо отримання об’єктивної інформації про якісний
рівень медичної освіти сприятиме подальшій демократизації суспільства,
умовою для прискорення реформ у галузі охорони здоров’я, інтеграції
України до європейської спільноти.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено та розв’язано актуальну наукову проблему, що
полягає в розробленні теоретико-методологічних засад формування й
розвитку механізмів державного управління галузевою стандартизацією
вищої медичної освіти в умовах реформування вищої медичної школи.
Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу,
покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають
можливість зробити такі висновки:

Стандартизація вищої медичної освіти є результатом суспільних реформ, що
відбуваються в державі після здобуття незалежності. Прагнення України
стати повноправним членом європейської спільноти приводить до
необхідності імплементації міжнародних стандартів у всі сфери
суспільного життя. Управління стандартизацією вищої медичної освіти є
одним з інноваційних аспектів державного управління, ефективне
забезпечення якого в сучасних соціально-економічних умовах вимагає
наукового обгрунтування для прискорення адаптації національних галузевих
стандартів до норм і стандартів Ради Європи.

Якість підготовки фахівців охорони здоров’я в економічно розвинутих
країнах визначається специфікою управління медичною освітою, в якій
пріоритетними є стандартизація засобів навчання, формування цілей
навчання і проблемний підхід. У цих країнах держава висуває уніфіковані
вимоги до підготовки медичних фахівців. Ці вимоги міжнародно визнані та
є стандартними. Стандартизація в галузі медичної освіти є своєрідним
відображенням об’єктивних законів еволюції освітніх технологій,
включаючи засоби та інструменти діагностики рівня знань. Це приводить до
появи ознак інтернаціоналізації медичної освіти.

Управлінський аспект у галузевій стандартизації за умов реформування
вищої медичної освіти пов’язаний зі створенням або реструктуризацією
міжгалузевих механізмів державного управління. Інтеграція управлінських
заходів з проблем галузевої стандартизації вищої медичної освіти
розглядається як організаційний та мотиваційний механізми державного
управління. Формами реалізації згаданої інтеграції у сфері вищої
медичної освіти виступають координаційні ради, проекти, робочі групи,
програми національного рівня, управління якими забезпечується
надгалузевими структурами і загальнодержавною політикою з охорони
здоров’я й вищої освіти.

Новий етап удосконалення системи контролю й оцінки якості освіти
збігається з введенням галузевих стандартів вищої медичної освіти,
призначених для формулювання уніфікованих вимог до мінімально необхідної
професійної підготовки фахівця охорони здоров’я та створення умов для
індивідуалізації освіти та безперервного навчання протягом усього
професійного життя. Cтруктура моделі управлінської діяльності зі
створення системи галузевих стандартів як основи управління якістю вищої
медичної освіти базується на визначенні основних учасників, об’єктів й
головних цілей, змісту та очікуваних результатів спільної діяльності.
Головною умовою практичної реалізації зазначеної моделі є наявність
підготовлених управлінських кадрів для дослідницької, проектної та
упроваджувальної діяльності на всіх рівнях організації системи вищої
медичної освіти. Алгоритм оцінки відповідності програми підготовки
фахівця охорони здоров’я галузевому стандарту надає варіанти прогнозів
розвитку ситуації з покращання якості навчання в системі управління
якістю вищої медичної освіти. Особливої уваги потребує питання
державного нагляду за впровадженням та дотриманням стандартів. Від
вирішення цих проблем залежить ефективність системи контролю за якістю
вищої медичної освіти в Україні.

Держава повинна формувати зони випереджувального розвитку системи
галузевих стандартів вищої медичної освіти в системі управління її
якістю як важливі експериментальні моделі, на яких проходять
випробування нові технології управління якістю, з наступним
упровадженням нових освітніх, інформаційних та управлінських технологій
у вищі медичні навчальні заклади та структури управління вищою медичною
освітою в Україні.

Загальний напрям удосконалення галузевих стандартів вищої медичної
освіти можна назвати операціоналізацією. Процес операціоналізації
полягає в наданні змісту й формі стандартів таких характеристик, які б
забезпечили можливість створення стандартизованих засобів оцінки рівня
та якості підготовки випускників вищих медичних навчальних закладів.
Визначення обов’язкового рівня досягнень передбачає мінімізацію обсягу
вимог, згідно з якими створюються стандартизовані засоби вимірювання.
При створенні, розвитку, вдосконаленні та моделюванні системи галузевих
стандартів вищої медичної освіти потрібно дотримуватись системних
принципів: комплексності, планомірності, перспективності, оптимальності,
директивності, ефективності, розвитку.

Пріоритетним напрямом освітньої політики є створення на державному рівні
національної системи якості вищої медичної освіти. Головні цілі
створення зазначеної системи зумовлюються, по-перше, наданням принципово
нових можливостей для отримання об’єктивної інформації про фактичний
рівень (якість) вищої медичної освіти і професійний розвиток кожного
фахівця охорони здоров’я на всіх етапах і ступенях системи безперервної
освіти, про відповідність цієї якості затвердженим соціальним нормам
(державним і галузевим стандартам), у тому числі для захисту прав
громадянина на здобуття вищої медичної освіти, якість якої не нижча від
встановлених державних норм; по-друге, формуванням об’єктивних передумов
для реалізації на цій основі нових адаптаційних механізмів
самоорганізації вищої медичної освіти, необхідних для застосування нових
перспективних моделей організації та управління якістю вищої медичної
освіти на всіх етапах і ступенях системи безперервної освіти.

Вирішення проблеми якості в медичній освітній сфері залежить від
програмно-цільового планування державного моніторингу, що безпосередньо
пов’язано з удосконаленням технологій державного управління цим
процесом. Запропоновано використовувати такі інноваційні технології в
державному моніторингу якості: маркетингу; проектування стратегій;
стандартизації засобів контрольно-оцінної діяльності; наскрізного
аналізу; прогнозу та управління в рамках державної системи управління
якістю. Технологічність моніторингу якості вищої медичної освіти на
рівні вищих медичних навчальних закладів, управління вищими навчальним
закладами Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти і науки
України має забезпечуватись, по-перше, системою управління цільовими
програмами та проектами, по-друге, системою їх інформаційного та
фінансового забезпечення, по-третє, робочими планами здійснення
проектів, по-четверте, методиками, що використовуються фахівцями з
аналізу актуальної проблематики та соціального проектування.

Pегіональний моніторинг якості медичної професійної освіти має свої
особливості, оскільки на регіональному рівні фокусуються всі проблеми,
що є загальними для вищої медичної освіти та охорони здоров’я в Україні.
У зв’язку з цим є доцільним покласти саме на регіони основні завдання
щодо моніторингу якості вищої медичної освіти з визначенням особливостей
регіональної системи охорони здоров’я та вищої медичної освіти,
тенденцій розвитку й удосконалення. На основі дослідження визначено
можливості та проблеми збирання даних для підготовки регіональної та
національної доповідей, запропоновано структуру доповіді.

Ключовим концептуальним базисом впровадження міжнародних стандартів
акредитації медичних шкіл є формування такої системи медичної освіти
кожної країни, яка б найкраще задовольняла місцеві, локальні потреби в
охороні здоров’я через оптимальне використання національних ресурсів
цієї галузі. Запропонована модель міжнародної акредитації базується на
соціальній відповідальності медичної школи і є додатковим стимулом для
самооцінки і пошуків внутрішніх резервів у процесі реформування вищої
медичної освіти. Створення стандартів оцінювання якості медичної освіти
та ступеня залучення медичної школи в процес реформування галузі охорони
здоров’я є центральним у наведеній моделі. В основу системи стандартів з
оцінки якісних показників роботи вищої медичної школи покладено
управління процесом медичної освіти, що може слугувати джерелом
інформації для фінансових організацій, управлінців, політиків,
суспільства в цілому.

Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження,
вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб країни на сучасному етапі
розвитку у висококваліфікованих фахівцях охорони здоров’я дає змогу
запропонувати для втілення в практичну діяльність з метою вдосконалення
сфери управління вищою медичною освітою такі практичні рекомендації.

Прискорити на державному рівні законодавче встановлення юридичної
відповідальності за якість освіти, відповідальності за дотримання вимог
державних і галузевих стандартів вищої освіти. В комплексі правових норм
необхідно відобразити заходи щодо юридичної відповідальності за
некваліфіковане, необ’єктивне оцінювання, а також за надання
недостовірних даних, порушення встановлених нормативів; необхідно
визначити механізм арбітражу щодо спірних питань оцінювання знань.

З метою сприяння євроінтеграційним процесам у країні та координації
управлінських заходів з питань зовнішньої акредитації медичних шкіл
України необхідно створити національний комітет з міжнародної
акредитації. Розроблена на основі дослідження модель міжнародної
акредитації вищої медичної школи з подальшою деталізацією може стати
корисною в цьому процесі.

Служба стандартизації Міністерства охорони здоров’я України має
здійснювати керівництво і координацію діяльності з питань розробки та
впровадження галузевих стандартів вищої медичної освіти. Для цього при
Міністерстві необхідно створити відділ стандартизації, на який буде
покладено організацію і планування робіт зі створення проектів галузевих
стандартів, а також організацію і координацію найважливіших наукових
досліджень із стандартизації й розвитку систем якості в медичній освіті.

Сьогодні для налагодження сучасної національної системи управління
якістю освіти є необхідність створити при Міністерстві охорони здоров’я
координаційну раду з оцінки якості вищої медичної освіти, до якої
ввійдуть представники: служб державного управління медичною освітою та
атестації медичних навчальних закладів, науково-методичних центрів
Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров’я України,
недержавних організацій.

Розробка інструментарію для оцінки якості підготовки у вищій медичній
школі вимагає функціонування розгалуженої системи підготовки
професорсько-викладацького та управлінського складу вищих медичних
навчальних закладів України з питань теорії й методики створення
педагогічних тестів. Наразі є необхідним запровадження спеціалізованих
модулів підготовки та перепідготовки у складі магістерських програм у
Національному медичному університеті ім. В.Богомольця та Київській
медичній академії післядипломної освіти ім.П.Шупика.

До фінансування робіт зі створення системи управління якістю вищої
медичної освіти на основі галузевих стандартів необхідно залучати
роботодавців (державних й недержавних), оскільки саме вони, передусім,
зацікавлені в регулярній атестації кадрів, у об’єктивній оцінці якості
професійної підготовки лікаря.

Назріла необхідність відділити від вищих медичних навчальних закладів
моніторингові процедури оцінки академічної і професійної кваліфікації
випускників. Це можна покласти на незалежні від держави професійні
товариства, спілки, об’єднання, що має поглибити державно-громадський
характер управління вищою медичною освітою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

Білинська М.М. Державне управління галузевими стандартами в умовах
реформування вищої медичної освіти в Україні: Монографія. – К.: Вид-во
НАДУ, 2004. – 246 с.

Статті в наукових фахових виданнях

Білинська М., Солоненко І. Управління медичною освітою в економічно
розвинутих країнах // Упр. сучас. містом. – 2002. – № 1-3(5). – С.
64-70. – Авторських – с. 66-70.

Білинська М. Сучасні світові тенденції розвитку медичної освіти // Вісн.
УАДУ. – 2002. – № 2. – С. 161-168.

Білинська М. Формування системи управління якістю вищої медичної освіти
в Україні // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 3. – С. 141-149.

Білинська М. Стандарти вищої медичної освіти як шлях до міжнародної
акредитації медичної школи // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 4. – С. 150-155.

Білинська М. Методологія побудови галузевих стандартів вищої медичної
освіти України // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук.
пр. Дніпропетр. регіон. ін-ту держ. упр. УАДУ. – Д., 2003. – Вип. 4(10).
– С. 117-124.

Білинська М. Методологія побудови національної системи управління якістю
вищої медичної освіти // Упр. сучас. містом. – 2002. – № 3,7-9(7). – С.
155-160.

Білинська М. Правове регулювання моніторингових процедур в системі
державного управління вищою медичною освітою // Статистика України. –
2003. – № 1(20). – С. 20-22.

Білинська М. Модель спеціаліста в управлінні якістю вищої медичної
освіти // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Львів.
регіон. ін-ту держ. упр. УАДУ. – Л., 2003. – Вип. 3. – С. 139-144.

Білинська М. Аспекти системного підходу до управління стандартами вищої
медичної освіти // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук.
пр. УАДУ. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – Вип. 2. – С. 62-68.

Білинська М. Стандарти вищої освіти в управлінні якістю вищої медичної
освіти // Вісн. УАДУ. – 2003. – № 1. – С. 240-245.

Білинська М. Стратегічне управління вищою медичною школою: суть та зміст
// Статистика України. – 2003. – № 3. – С. 18-22.

Білинська М. Стандарти ISO в управлінні вищою медичною освітою // Вісн.
УАДУ. – 2003. – № 2. – С. 92-97.

Білинська М. Управління створенням системи галузевих стандартів вищої
медичної освіти // Упр. сучас. містом. – 2002. – № 4,10-12(8). – С.
71-76.

Білинська М. Особливості регіонального моніторингу якості вищої медичної
освіти // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 316-322.

Білинська М. Технологізація моніторингу якості в управлінні вищою
медичною освітою // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 4. – С. 361-367.

Білинська М. Аспекти управлінської діяльності щодо створення системи
якості вищої медичної освіти в Україні // Актуальні проблеми державного
управління: Зб. наук. пр. Дніпропетр. регіон. ін-ту держ. упр. НАДУ. –
Д., 2003. – Вип. 2(12). – С. 79-86.

Білинська М. Управління якістю навчання студентів вищої медичної школи
на основі математичної моделі // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 2. – С.
197-202.

Білинська М. Рейтингова оцінка вищих медичних навчальних закладів:
кваліметричний аналіз // Статистика України. – 2004. – № 1. – С. 27-31.

Білинська М. Кваліметричне забезпечення системи управління якістю
підготовки фахівця охорони здоров’я // Актуальні проблеми державного
управління: Зб. наук. пр. НАДУ. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1(10).
– С. 57-63.

Білинська М. Аспекти методологічного забезпечення стандартизації вищої
медичної освіти як інноваційного механізму державного управління //
Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. Львів. регіон.
ін-ту держ. упр. НАДУ. – Л., 2004. – № 1. – С. 23-30.

Білинська М. Проблема державного управління стандартизацією вищої
медичної освіти (огляд вітчизняної літератури) // Актуальні проблеми
державного управління: Зб. наук. пр. Дніпропетр. регіон. ін-ту держ.
упр. НАДУ. – Д., 2004. – № 1. – С. 48-53.

Білинська М. Синтез моделі управління вищою медичною освітою // Упр.
сучас. містом. – 2004. – № 1/1-3 (13). – С. 32-36.

Статті в інших виданнях, матеріали конференцій,

тези доповідей

Конопкина Л.И., Визгалова И.И., Гончар М.Н. (Билинская М.Н.), Черкасова
О.Г., Узлова Е.Г. Организационно-методические аспекты и сложности работы
над тестовыми заданиями по внутренним болезням // Программа партнерства:
Киев. нац. мед. ун-т – Днепропетров. мед. акад.: Материалы совместного
симпозиума по стандартизации оценки знаний студентов. – К.–Д., 1996. –
С. 15-17. – Авторських – с. 16.

Черкасова О.Г., Визгалова И.И., Гончар М.Н. (Билинская М.Н.), Конопкина
Л.И., Узлова Е.Г. Концептуальные подходы к тестовому контролю по
внутренним болезням // Программа партнерства: Киев. нац. мед. ун.т –
Днепропетров. мед. акад.: Материалы совместного симпозиума по
стандартизации оценки знаний студентов. – К.–Д., 1996. – С. 19. –
Авторських – с. 19.

Bilynska M. The learning environment and the curriculum // Medical
Teacher. – 2001. – Vol. 23. – № 4. – P. 335-336.

Bilynska M. Clinical education in the health care professionals: a
critical analysis of the literature // Medical education and standards
at a time of change: AMEE annual conferencе. – Programme and abstracts.
– Berlin, 2001. – P. 4.45.

Білинська М.М. Стандартизація вищої медичної освіти в Україні: шляхи
інтеграції до Європейського Союзу // Стратегія реалізації державних
гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах
медичного страхування: Зб. наук. пр. Акад. держ. податк. служби України.
– Ірпінь, 2001. – С. 25-27.

Билинская М.Н. Национальные доктрины развития образования Украины и
России: точки соприкосновения и различия // Х Симпозиум: Квалиметрия в
образовании: методология и практика: У 8 кн.: Кн. 6: Общие проблемы
развития образования: структура, качество, тенденции. – М., 2002. – С.
98-102.

Білинська М., Білинський Є. Стандартизація медичної освіти в Україні:
гуманізація освіти чи нівелювання національної культури? // ІX Конгрес
СФУЛТ: Матеріали міжнар. наук. конф. – Луганськ, 2002. – С. 7. –
Авторських – с. 7.

Білинська М. Деякі аспекти структурно-змістовного формування системи
управління якістю вищої освіти // Державне управління в умовах
інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ. конф. з
міжнар. участю. – К., 2002. – С. 180-182.

Bilynska M. Education for professionalism in Ukrainian medicine // EHMA
2002. Managing the Pressures: Health, Quality and Money Book of
Abstracts. – Gdansk, Poland, 2002. – P. 87.

Bilynska M., Solonenko I. Reforms of undergraduate medical training in
Ukraine: a national evaluation // AMEE 2002. Approaches to Better
Teaching: Programme and abstracts. – Lisbon, Portugal, 2002. – P. 4.69.
– Авторських – с. 4.69.

Билинская М.Н. Стандартизация высшего медицинского образования на
Украине: шаги интеграции в мировое сообщество // Медицинское образование
XXI века: Материалы междунар. конф.: Сб. науч. тр. – Витебск, 2002. – С.
33-35.

Білинська М. Конкурентоспроможність недержавного вищого навчального
закладу: аналіз зовнішнього середовища // Економічний розвиток і
державна політика: Практикум / М.Білинська, I.Григорович, Л.Жаліло та
ін.; За заг. ред. І.Розпутенка, І.Солоненка.– К.: Вид-во “К.І.С.”, 2002.
– С. 91-97.

Білинська М. Конкурентоспроможність недержавного вищого навчального
закладу: аналіз внутрішнього середовища // Економічний розвиток і
державна політика: Практикум / М.Білинська, И.Григорович, Л.Жаліло та
ін.; За заг. ред. І.Розпутенка, І.Солоненка. – К.: Вид-во “К.І.С.”,
2002. – С. 97-100.

Україна МЛІ. Ліцензійний іспит 2002. Крок 1. Стоматологія / Центр
тестування – М-во охорони здоров’я України; Упоряд.: І.Є.Булах,
М.Р.Мруга, М.М.Білинська. – К., 2002. – 28 с. – Авторських – с. 12-17;
с. 24.

Ukraine MLI. License Examination 2002. Krok 2. Medicine / Центр
тестування – М-во охорони здоров’я України; Упоряд.: І.Є.Булах,
М.Р.Мруга, М.М.Білинська. – К., 2002. – 30 с. – Авторських – с. 3-8.

Україна МЛІ. Ліцензійний іспит 2002. Крок 1. Стоматологія
(російськомовний варіант) / Центр тестування – М-во охорони здоров’я
України; Упоряд.: І.Є.Булах, М.Р.Мруга, М.М.Білинська. – К., 2002. – 28
с. – Авторських – с. 10-21.

Білинська М. Правове регулювання контрольно-вимірюючих процедур в
управлінні стандартами вищої медичної освіти // Державне управління в
умовах інтеграції України в Європейський Союз: Матеріали наук.-практ.
конф. за міжнар участю. – К., 2003. – Т. 2. – С. 58-60.

Білинська М., Білинський Є. Правове регулювання моніторингу якості вищої
медичної освіти. VII з’їзд ВУЛТ: Тези доп. // Укр. мед. вісті. – 2003. –
Січ.-черв. – Т. 5. – Число 1 (63). – С. 12. – Авторських – с. 12.

Білинська М., Білинський Є. Кваліметричні системи в управлінні якістю
підготовки лікаря-спеціаліста // X Конгрес СФУЛТ: Тези доп. – Чернівці –
К. – Чикаго, 2004. – С. 105-106. – Авторських – с. 105.

АНОТАЦІЇ

Білинська М.М. Державне управління галузевою стандартизацією в умовах
реформування вищої медичної освіти в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного
управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління –
Національна академія державного управління при Президентові України. –
Київ, 2004.

У дисертації розглядається вдосконалення системи державного управління
галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в
Україні. Вперше проведено концептуально-цілісний аналіз процесів
стандартизації вищої медичної освіти як інноваційного соціального
феномена; сформульовані і змістовно обгрунтовані механізми державного
управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти. На цій
основі розроблено модель управлінської діяльності зі створення системи
галузевих стандартів вищої медичної освіти як складової управління її
якістю. Визначено перспективи створення сучасної моделі
системно-цільового типу національної системи управління якістю медичної
освіти на основі галузевих стандартів вищої медичної освіти. Здійснено
комплексне дослідження особливостей державного, центрального та
регіонального моніторингу якості вищої медичної освіти у системі
галузевої стандартизації. Розроблено модель міжнародної акредитації
вітчизняних вищих медичних навчальних закладів з урахуванням
нагромадженого досвіду в сучасних умовах реформування вищої медичної
школи.

Ключові слова: державне управління галузевою стандартизацією, вища
медична освіта, модель управлінської діяльності, державний моніторинг
якості, міжнародна акредитація вищої медичної школи.

Билинская М.Н. Государственное управление отраслевой стандартизацией в
условиях реформирования высшего медицинского образования в Украине. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного
управления по специальности 25.00.02 – механизмы государственного
управления. – Национальная академия государственного управления при
Президенте Украины. – Киев, 2004.

Диссертация посвящена усовершенствованию системы государственного
управления отраслевой стандартизацией в условиях реформирования высшего
медицинского образования в Украине. Впервые проведен
концептуально-целостный анализ процессов стандартизации высшего
медицинского образования как инновационного социального феномена,
сформулированы и обоснованы механизмы государственного управления
отраслевой стандартизацией как составляющей подсистемы научной отрасли
“государственное управление”.

Исследуются теоретико-методологические основы оптимальной модели
государственного управления отраслевой стандартизацией, расширение его
межсистемных связей с другими отраслями управленческой деятельности.
Интеграция управленческих мероприятий по проблеме отраслевой
стандартизации рассмотрена как организационный и мотивационный механизмы
государственного управления.

Анализируются особенности отраслевой стандартизации высшего медицинского
образования как аспекта инновационной деятельности государства.
Определяются внутренние связи, которые формируют упомянутую среду:
общественные и правовые отношения, кооперация и взаимодействие субъектов
процесса отраслевой стандартизации.

Значительное внимание в работе уделено дефинициям
категориально-понятийного аппарата государственного управления
отраслевой стандартизацией высшего медицинского образования:
усовершенствованы понятия “отраслевая стандартизация высшего
медицинского образования”, “государственное управление отраслевой
стандартизацией высшего медицинского образования”, “социальная
ответственность высшей медицинской школы”.

На основе методологии системного подхода в работе теоретически
обоснована современная модель управленческой деятельности по созданию,
внедрению и развитию отраслевых стандартов высшего медицинского
образования. В основу модели положен метод моделирования “дерева целей –
решений”. Главным условием практической реализации модели является
наличие подготовленных управленческих кадров для исследовательской,
проектной и внедренческой деятельности.

Определено общее направление совершенствования отраслевых стандартов
высшего медицинского образования, которое можно назвать
операционализацией. Процесс операционализации состоит в придании
содержанию и форме стандартов таких характеристик, которые дают
возможность создать стандартизованные инструменты оценки уровня и
качества подготовки специалистов здравоохранения.

Особое внимание уделяется обоснованию необходимости создания
национальной системы качества высшего медицинского образования, которая
базируется на реализации новых адаптационных механизмов самоорганизации
высшей медицинской школы. Предлагается модель национальной системы
качества, главной особенностью которой является проектирование вариантов
всех основных классов оценочных подсистем пользователей информации:
объектов и субъектов оценки качества медицинского образования, а также
управленцев данной сферы.

Приоритетное направление деятельности государства в сфере стандартизации
медицинского образования – государственный мониторинг качества
образования, составляющей которого являются современные технологии
управления данным процессом. Предлагаются для использования в
государственном управлении технологии маркетинга; проектирования
стратегий; стандартизации средств контрольно-оценочной деятельности;
прогноза и управления. Разработана схема сбора и обработки данных для
регионального мониторинга качества высшего медицинского образования.

Выявлены недостатки существующего законодательства в сфере образования в
вопросах регулирования мониторинговых процедур, уровня и качества
медицинского образования. Обосновывается необходимость установления
правовой ответственности учебного заведения за качество образовательной
услуги, а не образования выпускника.

Анализируются составляющие процесса внешней аккредитации высшей
медицинской школы как этапа интеграции Украины в Европейский Союз в
условиях трансформационных процессов. Предложена структура модели
международной аккредитации медицинских школ Украины, которая базируется
на социальной ответственности медицинской школы и создает дополнительный
управленческий рычаг влияния на процессы реформирования высшего
медицинского образования в нашей стране.

Ключевые слова: государственное управление отраслевой стандартизацией,
высшее медицинское образование, модель управленческой деятельности,
государственный мониторинг качества, международная аккредитация высшей
медицинской школы.

Bilynska M.M. Public Administration of Branch Standartisation in
Condition of High Medical Education reform in Ukraine. – The manuscript.

The Doctor of Science’s thesis for degree of Doctor of Public
Administration obtaining. – speciality 25.00.02 – mechanisms of public
administration.– National academy of Public administration, Office of
the President of Ukraine.– Kyiv, 2004.

The thesis is dedicated to improvement of public administration system
of higher medical education Specifications of some categorical
determinations of public administration in higher medical education are
proposed. Higher medical education’s standardization is distinguished as
innovative mechanism of public administration and are analyzed its own
signs. The analysis of quality characteristics and evolution of as
Ukrainian system of higher medical education at all as different
subsystems, which maintain its work, is proposed. Methodological models
of national quality administration system in higher medical education
are formulated. Special attention is devoted to monitoring quality. The
logical-meaning model of administration of Branch System Construction in
Ukrainian higher medical education is proposed. Basic principles of
construction and conceptual structure of the model are formulated. It
would be useful for making more effective administration solutions.
Determinations of some creation conditions of quality system
administration are defined. Conclusion is that new conceptual-programmed
approach has been designed on the foundations of changes in higher
medical education. That approach is directed on
scientific-methodological conditions of standing new state quality
politic in higher education sphere. The role of scientific-research
centers has been distinguished in new quality politic creation. In this
article there is designed a situation approach to special qualimetric
technologies application in higher medical education quality monitoring.
Also a scheme of quality educational program marking is determined and
an algorithm of administration activity in professional competence
marking of health care specialists’ preparation on basis of qualimetric
technology.

PAGE 31

Генеральна мета (галузевий стандарт)

Локальні пріоритети цілей

Цілі

Ц5

Ц4

Ц3

Ц2

Ц1

Несумісність

Достатність

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

Системні управлінські рішення

Похожие записи