Одеський регіональний інститут

державного управління

Національної академії Державного управління

при Президентові України

СТОРОЖУК Руслана Петрівна

УДК 329.78

Державна молодіжна політика в контексті європейського вибору україни:
механізми реалізації

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Одеса – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському регіональному інституті державного
управління Національної академії державного управління при Президентові
України.

Науковий керівник – кандидат історичних наук,
доцент

КРИВЦОВА Валентина Михайлівна,

Одеський регіональний інститут державного управління Національної
академії державного управління при Президентові України,

завідувач кафедри європейської інтеграції.

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

ОНІЩУК Віталій Михайлович,

Інститут соціальних наук Одеського національного університету ім.
І.І.Мечникова,

завідувач кафедри соціології;

кандидат наук з державного управління

КРИВАЧУК Людмила Федорівна,

Львівська державна фінансова академія,

доцент кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін.

Захист відбудеться “13” грудня 2007 року о 1400 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 41.863.01 в Одеському регіональному
інституті державного управління Національної академії державного
управління при Президентові України за адресою: 65009, м. Одеса, вул.
Генуезька, 22, к.212.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського регіонального
інституту державного управління Національної академії державного
управління при Президентові України за адресою: 65009, м. Одеса, вул.
Генуезька, 22

Автореферат розісланий “12” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М.Безверхнюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Можливості успішного економічного розвитку завжди
визначались вихованням, освітою, відповідними вимогам часу,
соціалізацією молодого покоління, здатного не лише адаптуватися до умов,
які змінюються, а і бути готовим підтримати і розвивати позитивні начала
в економічному, політичному, соціальному житті суспільства. Суспільство
в особі держави визначає через молодіжну політику статус, місце і роль
підростаючого покоління у світі, що змінюється, а разом з тим – майбутнє
людського потенціалу.

Дослідження механізмів реалізації молодіжної політики в Україні є
актуальним напрямком наукових пошуків, що зумовлено демократизацією
суспільства, пріоритетністю прав людини для держави, реформуванням
соціальної і політичної сфер, процесами глобалізації та європейської
інтеграції. Погіршення становища молоді, ускладнення процесів її
соціалізації вимагають вдосконалення політики держави щодо молодого
покоління.

Своєрідність процесу формування та реалізації державної молодіжної
політики в Україні полягає в тому, що і владним інститутам, і інститутам
громадянського суспільства необхідно враховувати особливості вітчизняних
традицій у роботі з молоддю, які склалися історично, сучасні потреби
молодих громадян, суспільства, держави з урахуванням курсу України на
європейську інтеграцію.

Актуалізує пропоноване дослідження і той факт, що науково обґрунтована
державна молодіжна політика в Україні тільки починає формуватися.
Постановці та вирішенню даної проблеми сприяє системне дослідження
європейського досвіду реалізації молодіжної політики.

Суспільна значимість проблеми, що розглядається, дає можливість
узагальнити досвід, поглибити теоретичні уявлення, дати практичні
рекомендації щодо вдосконалення національної моделі державної молодіжної
політики та механізму її реалізації.

Реалізація державної молодіжної політики ґрунтується на значній
кількості нормативно-правових актів та аналітичних документів. У
спеціальних наукових дослідженнях розглядалася проблема соціалізації
особистості й окремих соціально-демографічних груп, сутність свідомості
їх вчинків, її активність у різних сферах життєдіяльності; проблеми
взаємин окремої особистості, молоді і суспільства тощо.

Проблемам реалізації державної молодіжної політики, її соціальному,
правовому, управлінському аспекту, присвячена значна кількість наукових
праць вітчизняних та зарубіжних учених. Зокрема, становлення системи
правового захисту молоді та молодіжної політики взагалі базуються на
дослідженнях українських учених М. Перепелиці, М. Головенька,
М. Головатого, Є. Бородіна. Відомі вчені та сучасні науковці
С. Толстоухова, К. Плоский, В. Барабаш, Н. Черниш, О. Кулик, O. Мошнягул
досліджують сучасні соціальні та правові аспекти реалізації молодіжної
політики в Україні та за кордоном. Захищені дисертації, в яких
досліджуються окремі питання аспекти формування і реалізації державної
молодіжної політики, соціалізації молоді (Л. Кривачук, А. Мінаєв,
Ю. Поліщук, М. Дідух, В. Шульга, Ю. Криворученко, Ю. Щотова, Н. Юрій, та
ін.). Ці дослідження є значним внеском у теорію, методологію та практику
реалізації державної молодіжної політики в Україні.

Незважаючи на значний науковий доробок, поглибленого дослідження
потребують питання реалізації молодіжної політики в контексті
європейського вибору України. Основна суперечність, з якою пов’язана
проблема дослідження, полягає у тому, що сьогодення вимагає нових
підходів до реалізації державної молодіжної політики, соціальної
підтримки молоді, але науково обґрунтовані концепції та підходи для
вирішення цих завдань є недостатніми. Тому вирішенню зазначених
проблемних питань і присвячено дане дисертаційне дослідження.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Виконане
дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт,
які проводилися в Одеському регіональному інституті державного
управління Національної академії державного управління при Президентові
України, а саме “Система управління і координації політикою європейської
інтеграції на місцевому та регіональному рівні” (№ держреєстрації
0105U002535), де особистий внесок автора як виконавця зазначеної роботи
полягає в обґрунтуванні організаційно-правових засад реалізації
молодіжної політики як елемента соціальної політики держав ЄС та
України.

Мета дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні
концептуальної моделі державної молодіжної політики в контексті
європейського вибору України та визначенні на цій основі сукупності
механізмів її реалізації.

Обрана мета досягалася шляхом послідовного вирішення наступних завдань:

Дослідити теоретико-методологічні підходи до аналізу феномену державної
молодіжної політики та механізмів її реалізації;

Уточнити сутнісні характеристики і зміст основних понять “молодіжна
політика”, “молодіжні організації”, “концептуальна модель молодіжної
політики”

Проаналізувати вітчизняний досвід з питань реалізації державної
молодіжної політики в Україні та європейських країнах і виявити здобутки
й упущення в роботі з молоддю на сучасному етапі;

Обґрунтувати рекомендації щодо адаптації позитивного зарубіжного досвіду
механізму реалізації молодіжної політики в умовах європейського вибору;

Розробити концептуальну модель державної молодіжної політики та модель
механізму її реалізації в контексті європейського вибору України.

Об’єктом дослідження є державна молодіжна політика в контексті
європейського вибору України

Предмет дослідження — механізми реалізації концептуальної моделі
державної молодіжної політики в контексті європейського вибору України

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що підвищення дієвості
державної молодіжної політики в Україні в умовах європейського вибору
можливе за умов вдосконалення моделі реалізації молодіжної політики в
Україні з урахуванням європейських стандартів молодіжної політики та
вітчизняних традицій роботи з молоддю.

Основні методи дослідження ґрунтуються на принципах дослідження,
традиційних для вітчизняної науки з державного управління: порівняння та
узагальнення, системності та структурності тощо. Зокрема, порівняльний
метод використано для зіставлення сучасних міжнародних документів
стосовно молоді з Конституцією та законами України. Використання
структурно-функціонального методу дозволило проаналізувати структуру та
функції державного управління в сфері молодіжної політики в Україні та в
країнах ЄС. За допомогою системного підходу охарактеризовано особливості
функціонування органів державного управління, включених у більш широкий
комплекс зв’язків як підсистем у межах системи державного управління у
сфері молодіжної політики та особливості механізмів реалізації
молодіжної політики в умовах європейського вибору України. Статистичні
методи дослідження використовувалися для вивчення соціального портрету
молоді. Метод моделювання використовувався для створення концептуальної
моделі державної молодіжної політики та механізму її реалізації.

Емпіричною базою дослідження стали: узагальнення практики застосування
законодавства з питань формування державної молодіжної політики, дані
соціологічних досліджень, соціальна статистика.

Дисертантом використано наукові розробки з теорії державного управління,
політології, філософії, права, соціології.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором на
основі критичного переосмислення сучасного вітчизняного та світового
доробку в сфері реалізації державної молодіжної політики здійснено
теоретичне обґрунтування концептуальної моделі національної молодіжної
політики відповідно до європейських стандартів та запропоновано
механізми її реалізації. Зокрема, у вітчизняній науці

вперше

на основі досліджень сучасних наукових підходів до типології
європейських моделей молодіжної політики та роботи з молоддю
встановлено, що концептуальна модель державної молодіжної політики в
Україні в контексті європейського вибору повинна орієнтуватися на
європейські стандарти молодіжної політики

запроваджено у вітчизняний науковий обіг результати досліджень
зарубіжних учених, присвячених проблемам реалізації молодіжної політики,
що дозволило розробити авторський підхід до обґрунтування механізмів
реалізації національної моделі державної молодіжної політики в контексті
європейського вибору України.

удосконалено

понятійний апарат теорії державного управління. Введено в наукову
лексику поняття європейських стандартів молодіжної політики, що надано з
точки зору європейського законодавства та уточнено сутність понять
“молодіжна політика”, “молодіжні організації”, “концептуальна модель
молодіжної політики”

поглиблено

Наукові уявлення про ідеологічні і правові засади молодіжної політики як
елемента соціальної політики країн Європи, організаційно-правове
забезпечення реалізації молодіжної політики структурами ЄС, Ради Європи,
ООН.

набули подальшого розвитку

розкриття особливостей соціального портрету сучасної молоді шляхом
доповнення його новими штрихами;

дослідження системи державного управління та місцевого самоврядування як
суб’єктів реалізації державної молодіжної політики в Україні;

аналіз міжнародного досвіду соціальної роботи з молоддю та можливості
його використання в Україні.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження
полягає в тому, що основні наукові розробки доведені до рівня конкретних
пропозицій щодо вдосконалення механізму реалізації державної молодіжної
політики з урахуванням кращих зразків європейського досвіду.

Основні положення дослідження використані у навчальному процесі при
підготовці магістрів державного управління та підвищення кваліфікації
керівних кадрів, зокрема в навчальних дисциплінах “Концептуальні основи
європейської інтеграції”, “Внутрішній ринок та галузеві політики
Європейського Союзу” для факультетів “менеджмент організацій” та
“державне управління” ОРІДУ НАДУ при Президентові України (довідка від
07листопада 2007р. № 01/13/963), в програмі постійно діючого семінару
“Державна служба в Україні: правовий статус, стиль і методи роботи” для
слухачів курсів підвищення кваліфікації ЦПК м. Севастополя (довідка від
28 червня 2006р. №271).

Результати дослідження знайшли практичне відображення при розробці
рекомендацій Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту для
застосування в роботі обласним державним адміністраціям та виконавчим
органам місцевого самоврядування (Довідка від 9 листопада 2007 р.), при
підготовці та аналізі програми соціально-економічного розвитку
Нахімовського району м. Севастополя (Довідка про впровадження від 7
лютого 2006р № 32-ОР), молодіжної соціальної програми “Формування та
організація діяльності волонтерської мережі в м. Вінниці” (Акт про
впровадження від 30 червня 2007р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею,
яка містить одержані автором результати, що забезпечують вирішення
важливого теоретико-прикладного завдання в межах здійснення нових
розробок щодо наукового обґрунтування механізмів реалізації державної
молодіжної політики в контексті європейського вибору України. У
співавторстві надруковано одну наукову працю, у якій здобувачем
проаналізовано особливості сучасних підходів до соціальної роботи з
девіантною молоддю в Великобританії, що становить 50% від загального
тексту.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки та теоретичні
положення дисертації обговорювались на науково-практичних конференціях і
семінарах, в тому числі і міжнародних, серед яких на міжнародному
семінарі “Соціальні послуги сім’ям та захист прав дитини: досвід
Великобританії”

(5-7 травня 2003р., м. Одеса), науково-практичній конференції “Актуальні
питання соціально-політичного розвитку регіону” (24 жовтня 2003 р, м.
Одеса.), науково-практичній конференції “Державна стратегія управління
місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми
реалізації” (24 листопада 2004 р., м. Одеса,), науково-практичній
конференції за міжнародною участю “Актуальні теоретико-методологічні та
організаційно-практичні проблеми державного управління” (28 травня 2004
р., м. Київ), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми
державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та
перспективи регіонального розвитку” (18 жовтня 2005 р., м. Одеса),
науково-практичній конференції “Регіональна політика на сучасному етапі
державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи
впровадження” (31 жовтня 2006 р.), науково-практичній конференції за
міжнародною участю “Актуальні проблеми реалізації Плану Дій Україна-ЄС”
(9 лютого 2007р., м.Одеса), міжнародній молодіжній науково-практичній
конференції “Проблеми молоді національних меншин в багатонаціональному
суспільстві. Трансформація європейського досвіду” (18-21 жовтня 2007
року, м. Севастополь).

Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у десяти
одноосібних публікаціях, із них три – у наукових фахових виданнях, та
одній публікації у фаховому виданні у співавторстві.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновків,
списку використаних джерел та додатків. Основний текст викладено на 186
сторінках. Список використаних джерел складає 300 найменувань, з них 8 —
іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “вступі” обгрунтовано актуальність досліджуваної теми, вказано на
зв’язок роботи з науковими темами досліджень Одеського регіонального
інституту державного управління Національної академії державного
управління при Президентові України, розкрито ступінь її наукової
розробки, визначено мету та завдання дослідження, охарактеризовано
методологічні засади дисертації, розкрито наукову новизну, з’ясовано
питання теоретичної та практичної значимості роботи, відображено
апробацію та впровадження в практику результатів дослідження.

У першому розділі — “Теоретико-методологічні засади дослідження
державної молодіжної політики ” проаналізовано основні
загальнотеоретичні та методологічні підходи до тематики дисертаційної
роботи.

Дослідження спирається на теоретичні розробки щодо проблем підвищення
ефективності та якості державної політики та державного управління, які
подають Г.Атаманчук, Ю.Тихомиров, А.Пойченко, С.Майборода, Ю.Шаров, І.
Надольний та ін.

Дисертант звертається також до напрацювань у галузі механізмів
державного управління Н.Нижник, В.Олуйка, П.Надолішнього, І.Безносенка,
В.Князева та ін.

Моделювання в галузі державної політики та механізмів її реалізації були
предметом досліджень В.Афанасьева, З.Балабаєвої, В.Бакуменка,
Е.Гансової, С. Кравченка, С.Хаджирадєвої, П.Окоіна, Л.Гогіної,
Ю.Іванченка, С.Мордвінова та ін.

В світовій та вітчизняній соціально-політичній думці досліджено:
соціологічний аспект молодіжної політики з точки зору теорії культурної
гегемонії А.Грамши, концепції соціальних дій М.Вебера, ідеї підсвідомого
З.Фрейда, концепції ризику М.Дугласа, У.Бека, Е.Гідденса, механізмів
ідентифікації молоді (типу спадкоємності або розриву спадкоємності)
І.Ільїнського; становлення системи правового захисту молоді та
молодіжної політики взагалі базуютьсяся на дослідженнях українських
учених Є.Бородіна, М.Головенька, М.Перепелиці, М. Головатого та
зарубіжних науковців, таких як російські дослідники соціології молоді
В.Криворученко, І Ільїнський, В. Луков. На початку ХХІ століття
особливого змісту набуває реалізація та захист громадянських та
політичних прав молоді. Зокрема, ці питання знайшли відображення у
працях К.Плоского, В.Барабаша та ін.

В дисертації проаналізовані особливості соціалізації молоді в умовах
трансформації суспільства. Дисертант акцентує увагу на тому, що
погіршення становища молоді, ускладнення процесів її соціалізації
вимагають удосконалення політики держави по відношенню до молодого
покоління, показує важливість ролі державної молодіжної політики в
розвитку, соціальній активності молоді в умовах змінених ролей
традиційних і нових каналів їх соціалізації.

У дисертації автор звертається до робіт у сфері дослідження молодіжної
політики ряду провідних учених В. Криворученка, І. Ільїнського,
М. Головатого, М. Перепелиці, В. Барабаша, Л. Кривачук. Це дає
можливість стверджувати, що молодіжна політика — це комплексне явище, що
є результатом практичної, науково-теоретичної, ідеологічної та іншої
діяльності соціальних інституцій стосовно молоді. На нашу думку, її
можна розглядати як інтегральну функцію багатьох змінних: діяльності
держави, партій, громадських, релігійних організацій тощо. Молодіжна
політика включає в себе багато елементів і має складну структуру. Однією
з її складових є державна молодіжна політика

Виявлено, що для реалізації державної молодіжної політики всі концепції
молодіжної політики, які ввібрали в себе основні ідеї формування та
реалізації державної молодіжної політики, передбачають: необхідність
створення державних виконавчих органів чи інших структур для здійснення
державної молодіжної політики; в основному державне фінансування;
державна молодіжна політика повинна бути розрахована на всю молодь і на
її активну участь. Одночасно вони мають і свої особливості. Це, зокрема,
стосується організаційної ролі молодіжних організацій, їхніх керівних
органів у здійсненні державної молодіжної політики, створення більш-менш
громіздкої управлінсько-виконавчої структури для її реалізації,
створення системи фінансування та ролі її суб’єктів у розподілі коштів і
здійсненні контролю за цим процесом

Проаналізовано поняття “молодь” як особливу, неповторну соціальну групу,
яка суттєво відрізняється від усіх інших.

Молодіжна політика реалізується через механізми – конкретні заходи, які
вживаються державою та суспільством для реалізації головних принципів
молодіжної політики.

Формування системи державного управління молодіжною політикою
починається з найвищого (загальнодержавного) рівня і спускається до
рівня окремої людини. Аналіз наукових джерел показує, що одним із
елементів ефективної реалізації молодіжної політики є залучення до цього
процесу молоді та молодіжних організацій.

Узагальнюючи дані про сучасний молодіжний рух в Україні, на основі
підходів В.Головенька, В.Степаненка, Ю. Булатецького, Л.Кривачук,
В.Якушика, виділяємо складові молодіжного руху, їх класифікацію та роль
на суспільні процеси в Україні.

Заслуговує на увагу й класифікація молодіжних організацій за характером
діяльності, здійснена В.Куліком. Він, зокрема, виділяє: молодіжні фахові
об’єднання, організації за інтересами; молодіжні релігійні організації;
благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди; національні
молодіжні організації; студентський рух; громадсько-політичні
організації молоді; молодіжні філії політичних партій; молодіжні партії.

Виявлено, що взаємодія місцевої влади та молодіжних громадських
об’єднань передбачає роботу над: місцевою нормативно-правовою базою;
місцевими соціальними програмами; реалізацією конкретних проектів з
окремими установами органів державної влади та органами місцевого
самоврядування; грантовими програмами для молоді, що надаються органами
місцевого самоврядування.

Отже, виявлено, що молодь і проблема співпраці влади та молоді для
вироблення дієвого механізму реалізації держаної молодіжної політики
мають надзвичайно багато аспектів, як і молодіжна політика та становище
молоді в Україні в цілому. Один із шляхів вирішення всіх цих проблем —
це активна участь молоді та молодіжних громадських організацій в
управлінні державою та роботі державних органів з даних питань, а з боку
влади — це нормативне закріплення та всебічне сприяння цій участі.

У другому розділі “Міжнародний досвід реалізації молодіжної політики (на
прикладі країн Європейського Союзу)” проаналізовано ідеологічні та
правові засади молодіжної політики як елемента соціальної політики ЄС,
нормативно-правове забезпечення прав та інтересів молоді в Європі та
здійснено порівняльний аналіз молодіжної політики в Україні та ЄС.

Молодіжну політику як аспект європейської соціальної політики в умовах
глобалізації досліджували А.Турен, Ю.Платинський, В.Рукавишников,
Л.Халман, П.Естер, В.Мошняга, М.Каргалова, М.Минева, О.Холстова, Н.Лукша
та ін. Питанням вивчення теорії та практики молодіжної політики у
країнах Європи надавали увагу ряд західноєвропейських дослідників як
Р.Томсон, Д.Рош, С.Такер, Р.Флінн, А.Счізеротто, Г.Гаспероні, Д.Галлі,
С.Паугам, К.Мантгейм, П.Кваккестейн, К.Лазос, П.Лаурітцен, Ф.Мюллер,
М.Харрісон, К.Хартман-Фріч.

У країнах Європи молодіжна політика є невід’ємною часткою державної
соціальної політики.

Визначну роль у розвитку молодіжної політики на світовому рівні відіграє
Організація Об’єднаних Націй (ООН), яка прийняла низку документів, що
проголошували нові принципи у стосунках із молоддю та стали засадничими
для розбудови молодіжної політики в країнах-членах.

Молодь як майбутнє європейського континенту, привертає надзвичайно
велику увагу Ради Європи, про що свідчить низка документів, прийнятих
цією організацією та спрямованих на оптимізацію молодіжної політики в
регіоні. Особливої уваги у процесі реалізації молодіжної політики в
країнах Європи заслуговує Європейська хартія про участь молоді в
муніципальному та регіональному житті. У структурі Секретаріату РЄ діє
Директорат з питань молоді та спорту. Найважливіші рішення щодо змісту
молодіжної політики в Європі приймаються на регулярних Європейських
Конференціях міністрів у справах молоді. З 70-х років XX ст. існує
Європейський молодіжний фонд, створений для фінансування молодіжних
проектів та програм, що здійснюються в масштабах регіону, під егідою РЄ
було відкрито два Європейських молодіжних центри.

Події в молодіжній сфері в більшій мірі є відповідальністю державних,
регіональних і місцевих органів влади країн-членів ЄС. Однак при більш
детальному розгляді Договору Європейського Союзу (TEU) Договору про
створення Європейського Співтовариства (ТЕС), виявляється факт поширення
Європейського виміру по справах молоді в значній кількості областей дії
Співтовариства. Ці питання входять до компетенції інституцій та структур
Європейського Союзу — Європейської Комісії, Європейського Парламенту,
Європейського Соціально-економічного Комітету, Комітету Регіонів,
Комітету у Справах молоді, Молодіжного Форуму Європейського Союзу.

Дослідження у молодіжній сфері свідчать про те, що у країнах Європи,
визначених як такі, що мають молодіжну політику, можна виділити її
спільні елементи соціальний взаємозв’язок (ланцюг) між урядом, молодими
людьми і суспільством через консультації та вплив;

поради та інформація про права молодих людей та можливості для них;

свобода культурного, творчого та політичного вираження;

культура продовження освіти і професійної освіти;

підтримка молодим сім’ям;

відповідна спеціальна підтримка для молодих людей “груп ризику” таких як
з особливими потребами чи молоді в’язні;

підтримка і заохочення активного проведення вільного часу;

правильна організація професійної підготовки тих, хто працює з молодими
людьми;

дослідження труднощів, з якими стикаються молоді люди;

сприяння міжнародним зв’язкам між молодими людьми.

Поняття молодіжної політики у країнах Європи дещо відрізняється від
вітчизняного хоча б тому, що в кожній країні склалися національні
традиції роботи з молоддю. Грунтуючись на учасниках молодіжного сектора,
способах координації молодіжної політики, молодіжному законодавстві,
країни Європи можна класифікувати на 3 категорії:

З наявним розвиненим молодіжним сектором. Тут молодіжна політика
безпосередньо сконцентрована у добре визначеному та домінуючому
молодіжному секторі. Прикладами є Австрія, Люксембург, Ліхтенштейн,
Іспанія, Греція, Португалія.

З обмеженим молодіжним сектором. Молодіжна політика частково передана до
спеціалізованого молодіжного сектора, а частково розпорошена серед таких
традиційних секторів, як освіта, працевлаштування, охорона здоров’я і
т.д. Це спостерігається у Нідерландах, Франції, Бельгії, Ірландії,
Фінляндії, Швеції, Норвегії.

Без спеціального молодіжного сектора. Молодіжна політика розподілена по
традиційних секторах без явно вираженого центра. Це ми спостерігаємо у
Великобританії, Ісландії, Італії, Данії.

Європейське законодавство щодо молоді можна поділити на 3 типи:

Закони про підтримку і стимулювання молоді – в деяких країнах
називаються про молодіжну роботу, сприяння молоді, молодіжної
діяльності.

Законодавство про соціальне забезпечення (велфер) молоді. Ці закони
визначають межі між обов’язками сім’ї та суспільства щодо молодих людей.

Законодавство про захист молоді. Цей тип законодавства включає в себе
захист молоді в несімейних сферах життя: на ринку праці і в суспільному
просторі.

На основі типології моделей соціального забезпечення (велферу), яка
запропонована Д.Галлі та С.Паугамом, а також на аналізі роботи з молоддю
у Європі згідно зі звітом “Освіта та навчання у галузі роботи з молоддю
у Європі”, моделі молодіжної політики можна визначити, користуючись її
важливими характеристиками:

універсалістська модель країн Скандинавії;

громадівська модель Великобританії;

протекційна модель країн Центральної Європи;

централізована модель країн Середземномор’я.

У відповідності з моделями молодіжної політики пропонується аналогічна
типологію щодо роботи з молоддю:

Універсалістська / патерналістська. У Скандинавських країнах (Данія,
Фінляндія, Норвегія, Швеція, менше Ісландія) робота з молоддю
розвивається як громадська інфраструктура щодо молодих людей як
громадян. Також держава дуже зацікавлена у освітніх цілях (особливо
пропаганда здоров’я) як елемента роботи з молоддю. Наголос – на
груповому навчанні.

Ліберальна / громадівська. Характеризується великою зацікавленістю
місцевих органів влади у забезпеченні молодіжних клубів. Недостатність
інфраструктури державної підтримки і зацікавленості створює можливості
сильної роботи, направленої на громаду.

Консервативна / корпоратистська. З одного боку, глибока зацікавленість
держави у нормальній соціалізації молоді. При цьому соціопедагогічні
аспекти такі ж важливі, як і у Скандинавських країнах, але з іншої точки
зору. З іншого боку, акцент діяльності направлений на волонтерів, які
перебувають “у корпорації” з місцевими, регіональними та державними
органами влади.

Середньоземноморська / суб-інституціоналізована. Хоча
Південно-Європейські країни характеризуються як консервативні завдяки
корпоратистській ролі Католицької чи Православної церкви, Галлі і Паугам
наголошують на втраті соціокультурної доречності і впливу церкви, що
веде до дефіциту чи вакууму регулювання. Часто лише відповідальність
місцевої влади приводила до високої регіональної диференціації
відповідно до місцевих ресурсів і політичних інтересів. Разом з Третім
Сектором, який щойно сформувався, вони дуже повільно заповнюють
соціокультурні прогалини.

Для більшості європейських країн характерна триступенева “каскадна”
структура проведення молодіжної політики. Законодавча база та загальні
напрями її реалізації розробляються на рівні уряду – це верхній (або
перший) рівень. Уряд, у свою чергу, делегує можливості її здійснення
регіональним та муніципальним адміністраціям – другий рівень. Молодіжні
організації, які є основним інструментом участі молоді у процесах
реалізації молодіжної політики – третій рівень.

Сучасна система розробки молодіжної політики в європейських країнах
базується на таких принципах: відкритості, відповідальності,
ефективності, узгодженості. Виходячи з цього, визнаними європейською
спільнотою методами координації молодіжної політики є: участь
(залучення), волонтерські послуги, інформування, зміна ставлення органів
влади до молодіжної проблематики.

Фактором, що впливає на відповідність або невідповідність цим критеріям,
є рівень активності громадського сектора в ході розробки та реалізації
молодіжної політики. Цей фактор можна представити через два показники:

рівень участі молоді у діяльності громадських організацій (НДО);

:

>

:

>

l

i 0

p

i 0

j

l

p

&

&

F!

&

F

&

&

F$

&

F$

yyyy]„

&

F#

&

F

рівень залучення молоді до процесу розробки та прийняття управлінських
рішень.

На основі проаналізованого матеріалу щодо формування і реалізації
молодіжної політики в країнах Європи можна ввести узагальнене поняття
європейських стандартів молодіжної політики, а саме:

Європейські стандарти молодіжної політики – це норми впливу суб’єктів
молодіжної політики на молодь як об’єкт молодіжної політики та їх
взаємодія з метою формування та реалізації гідного рівня життя та
розвитку молоді через:

участь;

освіту;

зайнятість, професійну освіту, подолання соціальної ізольованості;

добробут, незалежність, культуру;

європейські цінності, мобільність, відносини зі світом.

Третій розділ “Шляхи вдосконалення механізмів реалізації молодіжної
політики з урахуванням європейського досвіду” присвячений аналізу
сучасного стану державної молодіжної політики в Україні, виявленню
проблемних питань та розробці концептуальної моделі державної молодіжної
політики та механізму її реалізації з урахуванням реальних потреб молоді
та кращих зразків європейського досвіду.

У дослідженні визначено, що ефективність та цілеспрямованість механізму
реалізації молодіжної політики значною мірою визначається глибиною,
всебічністю та систематичністю оцінки процесів, що проходять у
молодіжному середовищі, впливів соціально-економічних перетворень на
становлення і розвиток української молоді. Особлива роль молоді, її
соціальне становлення нерозривно пов’язані з такими важливими
інститутами соціалізації, як родина, система освіти тощо, які сприяють
успішній самореалізації підростаючого покоління та створенню безпечного
середовища для неї.

У цьому контексті в дослідженні проаналізовано соціальний портрет
молоді, що дало можливість для об’ємного якісно-кількісного бачення її
соціальних характеристик. Станом на 1 червня 2007 року юнаки і дівчата
віком від 14 до 35 років становили 14840,3 тис. осіб. Частка молоді в
усьому постійному населенні України зросла від 31,6% у 2001 до 33,0% у
2007 році (абсолютна кількість молоді теж зросла). Структура соціального
портрету містить соціально-демографічні дані, дані соціального
самопочуття, освітні, соціокультурні та політичні показники.

Визначено, що важливою характеристикою соціального становища української
молоді є її ціннісні орієнтації. У роботі виявлено рейтинги в системі
ціннісних орієнтацій молоді. Виявлено, що базовими цінностями молоді є
сім’я, здоров’я, матеріальний добробут, друзі. Політика та релігія
традиційно посідають останні місця в ієрархії цінностей, але одночасно
зростає кількість молодих людей, які відносять себе до віруючих.
Характеризуючи культурну і громадянську ідентичність української молоді,
зазначено, що вплив радянської культурної традиції на молодь згасає, але
в той же час посилюється вплив європейської культурної традиції, до якої
молодь відносить себе частіше, ніж представники старших вікових груп.

Відповідно до кластерної моделі молоді в Україні, яку було використано у
дослідженні, показано, що молодь поділяється на такі групи:
постмодерністи-прагматики (4%), постмодерністи-ідеалісти (18),
модерністи-індивідуалісти (24%), модерністи-комуналісти (32%), нові
традиціоналісти (22%).

У роботі виявлено, що молоде покоління сучасної України є відносно
стабільною соціальною групою, яка вимагає до себе постійної уваги
держави і всього суспільства.

Зазначено, що на сьогодні в Україні сформовано структуру для координації
молодіжної політики, яка включає Комітет Верховної Ради України з питань
молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму, Національну
раду з питань молодіжної політики при Президентові України, Міністерство
України у справах сім’ї, молоді та спорту. На рівні регіонів (областей)
діють управління у справах сім’ї та молоді (або ж управління у справах
сім’ї, молоді та спорту тощо), які є структурними підрозділами
облдержадміністрацій, підзвітні і підконтрольні голові
облдержадміністрації та Міністерству України у справах сім’ї, молоді та
спорту. Соціальна робота є одним з основних напрямів діяльності органів
державної влади, і провадить її мають центри соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді (ЦССДСМ). Говорячи про реалізацію державної молодіжної
політики та органи, що опікуються нею, не можна обминути увагою роботу
Спілок, які за власною ініціативою, власними силами створюють кращі
умови для розвитку молодіжного руху.

Для формування та реалізації ефективної державної молодіжної політики в
Україні необхідними є такі основні заходи, як прийняття низки
законодавчих та інших нормативно-правових актів, проведення слухань у
Верховній Раді та підготовка доповідей про становище молоді, діяльність
структурних підрозділів з питань молоді, створення соціальних служб,
розробку та реалізацію цільових комплексних молодіжних програм, бюджетне
фінансування державної молодіжної політики, формування спеціальних
фондів тощо.

Проаналізовано нормативне забезпечення процесу реалізації державної
молодіжної політики в Україні. Базисом законодавчо-нормативного
забезпечення є Декларація “Про загальні засади державної молодіжної
політики в Україні” (1992 р.) та закони України “Про сприяння
соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (1993 р.), “Про
охорону дитинства” (2001 р.), “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”
(2001 р.), “Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008
роки” (2003 р.). Вирішення ряду проблем молоді покладається на
національні, державні, галузеві програми з конкретних питань
загально-соціального і державного спрямування, положення яких спрямовані
на розв’язання соціальних проблем молоді, сприяння її соціальному
розвитку. Це, зокрема: Програма підготовки та залучення молоді до
державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення
умов для її професійного зростання, Державна програма „Репродуктивне
здоров’я нації” на період до 2015 року, Державна програма підтримки
сім’ї на період до 2010 року, Національна програма забезпечення молоді
житлом на 2003–2012 роки, Національна програма забезпечення профілактики
ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на
2004-2008 роки, Програма реалізації державної політики у сфері боротьби
з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів на 2003-2010 роки, Державна програма розвитку фізичної
культури і спорту на 2007–2011 роки, Комплексна програма профілактики
правопорушень на 2007–2009 роки та ін. Комплексний підхід до вирішення
молодіжних проблем закладений у Загальнодержавній програмі підтримки
молоді на 2004-2008 роки.

Водночас акцентується, що успішність реалізації державної молодіжної
політики залежить від того, чи буде вдосконалено механізми реалізації
цієї політики, що гнучко поєднують правові, державно-владні складові як
на рівні компетентних органів державної влади, так і на рівні органів
місцевого самоврядування, які забезпечують управління, координацію у
молодіжній сфері та реалізацію державної молодіжної політики, а також
громадські інституції, діяльність яких є важливою умовою залучення
широких верств населення, насамперед молоді, до вирішення
загальносуспільних завдань, формування механізмів соціальної
самоорганізації громадян, їх громадянсько-правової свідомості та
відповідальності.

Наголошується, що нормативне регулювання молодіжної сфери все ще
залишається надто складним для розуміння не лише для пересічних
громадян, а й для фахівців, які безпосередньо забезпечують реалізацію
молодіжних заходів. Воно не завжди відповідає реаліям життя і потребує
внесення певних коректив та змін. Розв’язання ряду проблем молоді
покладається на національні, державні, галузеві програми з конкретних
питань загально-соціального і державного спрямування.

З урахуванням проведеного аналізу вітчизняного та європейського підходів
щодо реалізації державної молодіжної політики, концептуальна модель
державної молодіжної політики України в умовах європейського вибору
представляється як цілісна система з великою кількістю внутрішніх
зв’язків, що відображають багатоманітні суспільні зв’язки. Ця система
перебуває у зв’язку з більш загальною системою, яку можна розглядати як
відображення процесів взаємодії держави, громадянського суспільства і
молоді взагалі.

Реалізація окресленої моделі державної молодіжної політики вимагає
відповідного механізму. У цілому його можна уявити як процес
проектування управлінської діяльності на молодіжну сферу.

Рис. 1. Модель механізму реалізації державної молодіжної політики

(управлінський аспект).

Механізм реалізації молодіжної політики в контексті європейського вибору
повинен забезпечувати узгодження загальнонаціональних інтересів з
інтересами областей, районів, міст, інших адміністративно-територіальних
одиниць, а також колективних та особистих інтересів молоді. Молодіжна
політика і умови, які вона ціленаправлено формує, повинні створювати і
підтримувати певний (відносно високий) соціальний статус молодого
покоління, а також, відповідно статусу, певний рівень життя.

Цей процес, на нашу думку, повинен складатися з такої сукупності дій:

Здійснення соціальної діагностики середовища.

Виявлення на основі висновків діагнозу цілей і пріоритетних напрямів
політики.

Розробка стратегічних і тактичних заходів щодо практичної реалізації
політики через організаційне, правове, фінансове, інформаційне
забезпечення та проектування управлінської діяльності на молодіжну сферу
через залучення молоді до реалізації молодіжної політики.

Активізація співпраці держави та громадськості в рамках молодіжної
політики, має передбачати:

підвищення суб’єктності молодіжної спільноти;

стимулювання громадської активності молоді;

сприяння долученню молоді до процесу розробки та реалізації молодіжної
політики;

якісне покращення інформаційної складової молодіжної політики шляхом
забезпечення багатовекторної взаємодії між різними суб’єктами молодіжної
політики, використання різних засобів в ході поширення інформації,
сприяння орієнтації інформації на конкретні категорії молоді.

розробка критеріїв для оцінки ефективності державної молодіжної політики

моніторинг результатів реалізації державної молодіжної політики.

Запропонована концептуальна модель державної молодіжної політики та
модель механізму її реалізації відображають сучасні тенденції світової
традиції роботи з молоддю з урахуванням можливостей та традицій нашої
країни в контексті європейської інтеграції.

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену
в його основу гіпотезу про те, що підвищення дієвості державної
молодіжної політики в Україні в умовах європейського вибору можливе за
умов розробки національної моделі реалізації молодіжної політики з
урахуванням європейських стандартів та вітчизняних традицій роботи з
молоддю.

На основі узагальнення результатів наукового пошуку, спрямованого на
вирішення визначених дослідницьких завдань, нами сформульовано ряд
висновків, які мають теоретичне і практичне значення та містять певну
новизну.

1. Аналіз досліджень показав, що формування і реалізація державної
молодіжної політики в Україні в умовах європейського вибору відбувається
на фоні загальних тенденцій демократизації суспільства, підвищення ролі
молоді і водночас розширення можливостей для соціалізації та
індивідуального розвитку особистості, підвищення значення принципу
партнерства в побудові стосунків держави й інших суб’єктів соціальної
дії, зокрема молоді. Обґрунтована автором концепція базується на
положенні, що молодіжна політика є одним з ключових і пріоритетних
напрямів діяльності будь-якої демократичної держави, орієнтованої на
прогресивний розвиток суспільства. Вона, насамперед, передбачає
всебічний розвиток людини в єдності її свобод, прав і гідності,
ґрунтується на засадах громадянського суспільства та демократії,
правової держави, міжнаціональної та міжконфесійної злагоди, а також на
таких найвищих цінностях, як духовність, справедливість і добро.

2. Встановлено, що реалізація молодіжної політики на сучасному етапі
розвитку української держави повинна активніше включати в себе такі
елементи як “молодіжні організації” та “молодіжні рухи”, на які мають
значний вплив політичні структури й ідеологічні течії та які
характеризуються входженням молоді у “велику політику”, як окремої
соціально-демографічної групи з власними економічними, соціальними та
політичними інтересами. Тому стосунки держави з молоддю задля формування
та реалізації державної молодіжної політики мають базуватися на основі
принципу консенсусу між молодіжним середовищем та державними
структурами, що повинно бути відображене в новій концептуальній моделі
державної молодіжної політики.

3. Доведено, що на сьогодні Україна має значний позитивний досвід з
питань реалізації державної молодіжної політики, який забезпечує належні
умови розвитку та соціалізації молоді в країні, становлення її як
прогресивного класу нової генерації майбутнього українського
суспільства. В той же час на основі дослідження процесу реалізації
молодіжної політики в Україні виділено певні її особливості, які
дозволяють прояснити загальну логіку та напрямки реформування системи в
майбутньому.

Відстежено певні загальні тенденції на основі аналізу проблем молодіжної
політики України, а саме: ряд “галузевих” проблем, що виникають у певних
сферах життя молоді, що є спільними для всіх (освіта, працевлаштування,
дозвілля, охорона здоров’я тощо; комплексні (системні) проблеми, як
низький рівень активності молоді та неефективність співпраці держави з
громадськістю в рамках розробки та впровадження політики щодо молоді, а
також неналежна інформаційна політика; недоліки молодіжної політики в
Україні у порівнянні з європейськими країнами, пов’язані з неналежними
методиками (процедурами, механізмами) розробки та реалізації молодіжної
політики, незлагодженістю нормативно-правової бази, а також відсутністю
стратегічного підходу до розробки програм у даній сфері.

4. Порівняльний аналіз молодіжної політики в європейських країнах та
Україні дозволив сформулювати ряд рекомендацій щодо адаптації
зарубіжного досвіду у сфері реалізації державної молодіжної політики,
які стосуються: реалізації молодіжної політики за активної участі
громадськості, з використанням європейської практики широкого та
системного консультування; забезпечення прозорості процедури реалізації
молодіжної політики; наявності стратегії реалізації молодіжних програм.

5. Розроблено концептуальну модель державної молодіжної політики та
запропоновано модель механізму її реалізації. При цьому враховано
важливість європейських підходів до роботи з молоддю, вітчизняну
традицію реалізації молодіжної політики, можливість відслідковування
результатів роботи та змін у суспільстві. З урахуванням сучасної
ситуації в Україні та підходів до роботи з молоддю в європейських
країнах, можна констатувати, що молодіжна політика в державі має
відповідати наступним вимогам:

бути адресованою усій сукупності молоді та не залежати від
соціально-економічних характеристик тих чи інших її представників;

забезпечувати вдалий перехід молодих людей до дорослого життя;

враховувати інформаційну складову, а також взаємодію між державою,
громадським сектором та безпосередньо з молоддю, як важливі аспекти
молодіжної політики.

Визначені вимоги відповідають принципам механізмів реалізації молодіжної
політики в європейських країнах, і покладені в основу моделі реалізації
державної молодіжної політики в контексті європейського вибору України.

6. Дослідження механізмів реалізації державної молодіжної політики, що
вже використовуються у вітчизняній і зарубіжній практиці, їх можливостей
щодо вирішення суспільно значимих проблем сьогодення дозволило визначити
такі пропозиції:

6.1. За активної участі науковців, громадськості та неурядових
молодіжних громадських організацій, структур, які безпосередньо втілюють
у життя державну молодіжну політику, спираючись на кращий досвід
європейських країн, затвердити Концептуальну модель державної молодіжної
політики в Україні з урахуванням національної ідеології на основі
європейських демократичних цінностей та стандартів роботи з молоддю.

6.2. Для вдосконалення механізму реалізації державної молодіжної
політики адаптувати європейську триступеневу, “каскадну” структуру
механізму реалізації молодіжної політики, видозмінена модель якої
полягає в наступному: законодавча база та загальні напрями її реалізації
розробляються на рівні уряду – це верхній (або перший) рівень. Уряд, у
свою чергу, делегує можливості її здійснення регіональним та
муніципальним адміністраціям – це другий рівень. На рівні реалізації
прийняття управлінських рішень, які стосуються молодіжної політики,
активно включати молодіжні організації, які є основним інструментом
участі молоді у процесах реалізації молодіжної політики, – це третій
рівень. При цьому на кожному рівні необхідно забезпечувати інформаційне
забезпечення процесу. Результативність механізму можна виявляти в
результаті моніторингу.

6.3 Для успішної реалізації державної молодіжної політики сформувати
ефективну інституційну систему, що гнучко поєднує державно-владні
складові на рівні як компетентних органів державної влади, так і органів
місцевого самоврядування, які повинні забезпечити управління,
координацію зусиль у молодіжній сфері та реалізацію державної молодіжної
політики. Для того, щоб дієво проводити державну молодіжну політику
(спрямовану на сталий розвиток суспільства, створення для молодих людей
умов безпеки, стабільності, розвитку та підтримки), необхідно, щоб
державні органи виконавчої влади мали організаційно-функціональну
структуру, яка б реально вирішувала проблеми молоді, могла їх
попередити, відповідала б стану справ на місцях, а не залежала від волі
тих чи інших політиків.

7. За результатами дослідження встановлено необхідність подальших
розвідок у цьому науковому напрямку. Зокрема, потребують поглибленого
дослідження: інструменти аналізу й оцінки результативності й
ефективності реалізації державної молодіжної політики; організаційні,
правові й економічні механізми участі громадських інституцій в
механізмах реалізації державної молодіжної політики; умови впровадження
запропонованих європейських стандартів роботи з молоддю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Сторожук Р. П. Зарубіжний досвід реалізації молодіжної політики //
Державне будівництво. Електронне наукове фахове видання Харківського
регіонального інституту державного управління Національної академії
державного управління при Президентові України .-.№1. – 2006р. – Режим
доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/index.html

Сторожук Р. П. Основні пріоритети молодіжної політики у країнах Європи
// Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць ОРІДУ. Вип.
1 (25). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. — С. 73-80.

Сторожук Р., Ягунов Д. Соціальна політика щодо молоді з девіантною
поведінкою: досвід Великої Британії // Актуальні проблеми державного
управління: Зб. наук. праць ОРІДУ. Вип. 2 (22). — Одеса, ОРІДУ НАДУ,
2005. — С. 128-138

Сторожук Р.П. Молодіжна політика в Україні на шляху до євроінтеграції //
Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. ОРІДУ. Вип. 4
(24).. — Одеса, 2005.- С. 170-178.

Сторожук Р. Особливості розвитку молодіжного руху в Україні // Актуальні
теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного
управління: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю(м. Київ, 28
травня. 2004 р.) – К: НАДУ, 2004. — Т. 2. — С. 353-355

Сторожук Р. П. Адаптація європейської соціальної політики до
глобалізації: уроки для України // Регіональна політика на сучасному
етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи
впровадження: Матеріали щоріч. загальноінститут. наук.-практ. конф. м.
Одеса, 31 жовтня 2006 р – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. — С. 294-295

Сторожук Р. П. Міжнародно-правові основи регіональних і місцевих програм
і стратегій щодо молоді // Державна стратегія управління місцевим та
регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації:
матеріали наук.-практ. конф., м. Одеса, 24 листопада 2004 р. – Одеса:
ОРІДУ НАДУ 2004. — Т. 2. — С. 237-239

Сторожук Р. Реалізація молодіжної політики як практичної діяльності:
досвід Великобританії // Актуальні питання соціально-політичного
розвитку регіону: Матеріали наук. — практ. конф. м. Одеса, 24 жовтня
2003 р. – Одеса: ОРІДУ НАДУ 2003. — С. 264-267

Сторожук Р.П. Молодь України і профспілки // Актуальні проблеми
державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та
перспективи регіонального розвитку: матеріали щоріч. наук.-практ. конф.,
м.Одеса, 18 жовт. 2005 р. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. — С. 349-351

Сторожук Р.П. Наближення молодіжної політики до європейських стандартів
// Актуальні проблеми реалізації Плану Дій Україна-ЄС: Зб. статей за
результ. наук-практ. конф. 9 лютого 2007р. — Одеса, 2007 – С. 285-290.

Сторожук Р.П. Соціалізація молоді як завдання реалізації молодіжної
політики // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми
реалізації. Матеріали щоріч. міжнар. наук.-практ. конф., 31 жовтня
2007р. У 2-х томах м.Одеса. – Одеса, ОРІДУ НАДУ, 2007. – С. 274-276

АНОТАЦIЇ

Сторожук Р.П. Формування механізму реалізації державної молодіжної
політики в контексті європейського вибору України. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного
управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління.
— Одеський регіональний інститут державного управління Національної
академії державного управління при Президентові України.- Одеса, 2007

Дисертація присвячена дослідженню сучасних вітчизняних та світових
тенденцій щодо реалізації державної молодіжної політики, на основі яких
розроблено концептуальну модель державної молодіжної політики України та
механізм її реалізації в контексті європейського вибору.

У дисертації проаналізовано сутність державної молодіжної політики,
виявлено її особливості, акцентовано увагу на здобутках та упущеннях в
роботі з молоддю на сучасному етапі.

Автор на основі особливостей реалізації молодіжної політики у країнах
Європи та сучасних можливостей України пропонує визначення європейських
стандартів молодіжної політики, обґрунтовує рекомендації щодо адаптації
позитивного зарубіжного досвіду механізму реалізації молодіжної політики
в умовах європейського вибору.

Ключові слова: молодь, реалізація молодіжної політики, модель державної
молодіжної політики, механізми реалізації молодіжної політики,
європейські стандарти, європейський вибір.

Сторожук Р.П. Формирование механизма реализации государственной
молодежной политики в контексте европейского выбора Украины. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по
государственному управлению по специальности 25.00.02 – механизмы
государственного управления. — Одесский региональный институт
государственного управления Национальной академии государственного
управления при Президенте Украины.- Одесса, 2007

Диссертация посвящена исследованию современных отечественных и мировых
тенденций, направленных на процесс реализации государственной молодежной
политики.

В диссертации проанализированы особенности социализации молодежи в
условиях трансформации общества. Диссертант акцентирует внимание на том,
что ухудшение положения молодежи, усложнение процессов ее социализации
требуют усовершенствования политики государства по отношению к молодому
поколению, показывает важность роли государственной молодежной политики
в развитии, социальной активности молодежи в условиях измененных ролей
традиционных и новых каналов их социализации.

В работе обобщены основные идеи формирования и реализации молодежной
политики в Украине, проанализированы основные механизмы, которые
применяет государство и общество для реализации главных принципов
молодежной политики.

Автор проводит анализ современных молодежных движений и молодежных
организаций в Украине, выделяет их составляющие, классификацию и роль в
общественных процессах Украины.

В диссертационном исследовании особое внимание обращено на проблему
сотрудничества власти и молодежи для выработки действенного механизма
реализации государственной молодежной политики, что имеет чрезвычайно
много аспектов, как и молодежная политика и положение молодежи в Украине
в целом. Обосновано, что одним из путей решения всех этих проблем есть
активное участие молодежи и молодежных общественных организаций в
управлении государством и работе государственных органов по данным
вопросам, а со стороны власти — это нормативное закрепление и
всестороннее содействие этому участию.

Проанализированы идеологические и правовые основы молодежной политики
как элемента социальной политики Европейского Союза, нормативно-правовое
обеспечение прав и интересов молодежи в Европе. Показана роль
Организации Объединенных Наций, Совета Европы, Европейского Союза, их
институций и структур в вопросах реализации молодежной политики.

Основные отличия между вариантами молодежной политики в зарубежных
странах определяются степенью вмешательства государства,
правительственных и местных (муниципальных) органов в формирование и
реализацию молодежной политики от минимальной к всесторонней
“патерналистской опеке”, выбором подходов к молодежной политике на том
или другом этапе национального социально-экономического развития, а
также эволюцией взглядов на роль молодежи в этом развитии (важную роль в
изменении взглядов играют международные организации, такие как ООН,
ЮНЕСКО, ЮНИСЕФ, МОТ, ВООЗ и другие), экономическими возможностями
государств и муниципалитетов направлять на детские и молодежные
программы финансовые средства, выделять бюджетные ассигнования.

Проанализировав типологию моделей молодежной политики в Европе,
современную систему разработки и реализации молодежной политики, методы
координации работы с молодежью в европейских странах, диссертантом
предложено обобщенное понятие европейских стандартов молодежной
политики. Европейские стандарты молодежной политики – это нормы влияния
субъектов молодежной политики на молодежь как объект молодежной политики
и их взаимодействие с целью формирования и реализации достойного уровня
жизни и развития молодежи через участие, образование, занятость,
профессиональное образование, преодоление социальной изолированности,
благосостояние, независимость, культуру, европейские ценности,
мобильность, отношения с миром.

В контексте исследования проанализировано социальный портрет молодежи,
нормативно-правовое обеспечение государственной молодежной политики,
организационные структуры реализации молодежной политики, основные
достижения и упущения в работе с молодежью, привлечение ее к процессу
реализации молодежной политики.

Автор на основе особенностей реализации молодежной политики в странах
Европы и современных возможностей Украины обосновывает рекомендации,
касающиеся адаптации позитивного зарубежного опыта механизмов реализации
молодежной политики в условиях европейского выбора.

Основываясь на европейских подходах к реализации молодежной политики, а
также современном опыте и сложившихся исторически традициях работы с
молодежью в Украине автором разработана концептуальная модель
государственной молодежной политики и механизмы ее реализации в
контексте европейского выбора Украины.

Ключевые слова: молодежь, реализация молодежной политики, модель
государственной молодежной политики, механизмы реализации молодежной
политики, европейские стандарты, европейский выбор

Storozhuk R.P. Forming of mechanism of public youth policy realizing in
the context of European choice of Ukraine.-Manuscript.

Dissertation thesis for obtaining the Candidate Degree in Public
Administration on a Specialty 25.00.02 – Mechanisms of Public
Administration. – Odessa Regional Institute of Public Administration of
National Academy of Public Administration, office of the President of
Ukraine. – Odesa, 2007.

The thesis is devoted to the investigation of modern national and
foreign trends in the field of public youth policy realizing. On this
basis there were worked out author’s conceptual model of public youth
policy in Ukraine and the mechanism of its realizing in the context of
European choice of Ukraine.

The author analyzed the substance of public youth policy, found out its
particularities, accented to its modern achievements and disadvantages.

On the basis of the particularities of public youth policy realizing in
European countries and the modern opportunities of Ukraine the author
substantiated proposals directed to adapting of the best examples of
foreign experience on the field of public youth policy realizing in the
context of European choice of Ukraine.

Key words: youth, public youth policy realizing, model of public youth
policy, mechanism of public youth policy realizing, European standards,
European choice.

Підписано до друку 07.11.2007.

Формат 60х90/16. Папір офсетн.

Гарнітура “Таймс”. Друк цифровий. Обл.-вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 83/11.

Надруковано з готового оригінал-макету у видавництві

Одеського регіонального інституту державного управління

Національної академії державного управління при Президентові України

Свідоцтво ДК №1434

від 17 липня 2003 р.

65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 22.

т. 63-26-65

www.oridu.odessa.ua

PAGE 1

Похожие записи