.

Черезчеревна резекція при раку проксимального відділу прямої кишки: показання результати лікування, прогноз (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3096
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім( М(ГОРЬКОГО

АДАМЧУК ГРИГОРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 616(351(089(87

Черезчеревна резекція при раку проксимального відділу прямої кишки:
показання( результати лікування, прогноз

14(01(07 ( онкологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк ( 2006

Дисертацією є рукопис(

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті
ім.М.Горького МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Думанський Юрій Васильович, Донецький
державний медичний університет ім.М.Горького, завідувач кафедри
онкології, променевих методів діагностики і лікування.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Коссе Валентин Анатолійович,
Дніпропетровський медичний інститут народної медицини, професор кафедри
клінічних дисциплін;

доктор медичних наук, професор Вінник Юрій Олексійович, Харківська
медична академія післядипломної освіти, професор кафедри онкохірургії та
онкогінекології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, кафедра онкології,
МОЗ України, м.Київ.

Захист відбудеться “20” грудня 2006 р. об 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 у Донецькому державному
медичному університеті ім.М.Горького за адресою: 83003, Україна,
м.Донецьк, пр.Ілліча, 16.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім.М.Горького за адресою: 83003, Україна,
м.Донецьк, пр.Ілліча, 16.

Автореферат розісланий “3” листопада 2006 року(

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук,

професор І.І. Солдак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Праці останніх років( які присвячені статистиці й
епідеміології злоякісних новоутворень прямої кишки( свідчать про
неухильний ріст захворюваності( На сьогодні рак прямої кишки є однією з
найпоширеніших форм злоякісних новоутворень в Україні і за рубежем
(Аксель Е.М. с соавт., 2001; Бондарь Г.В. с соавт., 2005). На його
частку припадає 5(45% від числа усіх захворілих на цю патологію.
Значення проблеми раку прямої кишки не знижується на протязі багатьох
років( більш того, вона стає гострішою з ростом числа захворілих( В 2004
році захворюваність на рак прямої кишки досягла на території України
18,2 на 100 тисяч населення( при цьому у чоловіків вона склала 20(6( а у
жінок ( 16(1( Кожного року в країні реєструється понад 17 тисяч хворих
на колоректальний рак( з них понад ( тисяч складають хворі на рак прямої
кишки. 15,0% хворих береться на облік в четвертій стадії захворювання, а
летальність до року складає понад 34(0%. В 2004 році від раку прямої
кишки померло 5(6 тисяч чоловік( при цьому смертність склала 11(9 на 100
тисяч населення (Бюлетень національного канцер-реєстру України. – Київ,
2005)(

Найчастіше ці пухлини розвиваються у віці 60 років і більше. У цьому
зв’язку проблема колоректального раку у хворих похилого і старечого віку
останніми роками активно обговорюється. Враховуючи, що, згідно з
сучасними даними, число осіб, яким понад 75 років, в індустріально
розвинутих країнах постійно збільшується, і що ця тенденція збережеться,
проблема виявлення та лікування колоректального раку стає ще більш
актуальною (Ривкин В.Л. с соавт., 2001; Кикоть В.А., 2004).

До нинішнього часу основним методом лікування раку прямої кишки, який
дозволяє сподіватись на вилікування хворого, є хірургічний.

Вибір найбільш раціонального методу хірургічного втручання представляє
певні труднощі і залежить від багатьох факторів, у тому числі від
розповсюдження пухлинного процесу, стану хворого, анатомічної будови
товстої кишки, але в першу чергу визначається відстанню від періанальної
шкіри до нижнього полюса пухлини (Симонов Н.Н. с соавт., 1997). Згідно з
даними літератури (Rosen H.R. с соавт(, 1996; Черипко О.Н., 2004) при
раку ректосигмоїдного відділу прямої кишки загальновизнаним видом
хірургічного втручання є черезчеревна резекція з накладанням анастомозу,
або операція Гартмана. При локалізації пухлини у верхньоампулярному
відділі частіше використовують черезчеревну резекцію( черевно(наданальну
резекцію( черевно(анальну резекцію або операцію типу Дюамеля
(проксимальну резекцію прямої кишки). У разі ускладненого раку (кишкова
непрохідність, перфорація пухлини з розвитком перитоніту) і/або при
інтраопераційних ускладненнях (розтин отвору кишки) практично завжди
виконують обструктивні резекції кишки із-за високого ризику розвитку
післяопераційних ускладнень (Горбунов Г.Ф. с соавт., 2004).

Радикалізм черезчеревної резекції при пухлинах проксимального відділу
прямої кишки на сьогодні загальновизнаний. Однак, клінічна практика
показує, що( далеко не завжди( навіть при високій локалізації пухлини
виконується ця найбільш вигідна у функціональному плані операція.
Незважаючи на успіхи, досягнуті в ряді медичних спеціальностей, частота
ускладнень після виконання черезчеревної резекції прямої кишки
залишається високою і досягає приблизно 10-36%. Це пов’язано з певними
факторами, серед яких, поряд з несприятливими анатомічними особливостями
будови товстої кишки, велике значення мають технічні моменти створення
самого анастомозу (Книш В.И., 1997; Соловьев В.И. с соавт., 2004). Одним
з найнебезпечніших ускладнень є неспроможність швів міжкишкового
сигмо-ректального анастомозу. Це ускладнення частіш за все призводить до
перитоніту або інших тяжких септичних ускладнень і зумовлює від 1/3 до
2/3 післяопераційних смертельних завершень. Клінічна неспроможність швів
сигмо-ректального анастомозу проявляється в 5-23% спостережень, але
істинна частота цього ускладнення набагато вища. Тому оцінка факторів,
які відіграють роль у розвитку цього ускладнення, і заходи, спрямовані
на зниження його, як і раніше актуальні (Шальков Ю.Л. с соавт., 2004;
Севостьянов С.И. с соавт., 2004).

Розробка і впровадження в практику зшиваючих апаратів сприяли широкому
застосуванню, особливо в зарубіжних клініках, механічних колоректальних
анастомозів. Були проведені великі порівняльні дослідження з оцінки
ручних та апаратних методик. Виявилось, що за усіма параметрами
(стриктури, неспроможність швів, летальність та інші) завершення та
ускладнення ручних і механічних анастомозів були приблизно однакові.
Недостатність анастомозу була відзначена у 2,2-11,4% випадків. Середній
показник летальності склав приблизно 2,2% (Vaisberg D. and al., 1993;
Memon A.A. and al., 1996; Гвамичава Р. с соавт(, 2000).

Таким чином, незважаючи на велику кількість застосовуваних методик(
частота неспроможності колоректального анастомозу залишається досить
високою.

Існуючі способи оперативних втручань на сьогодні не можуть у повному
обсязі вирішити цю проблему із-за незадовільних функціональних, а в ряді
випадків( і безпосередніх результатів. Це дає підставу вважати виконану
нами роботу актуальною і своєчасною.

Розв’язання цієї проблеми( з урахуванням її соціальної значущості(
потребує розробки нових способів оперативних втручань, які дозволяють
без шкоди для онкологічного радикалізму забезпечити кращі безпосередні і
функціональні результати хірургічного лікування раку проксимального
відділу прямої кишки.

Зв’язок роботи з науковими програмами( планами( темами( Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри онкології(
променевих методів діагностики і лікування Донецького державного
медичного університету ім(М(Горького: “Розробити методи( які підвищують
ефективність комбінованого і комплексного лікування злоякісних пухлин
основних локалізацій на підставі рандомізованих досліджень” (шифр роботи
УН 02(04(08, № державної реєстрації 0101 U 007973). Автор брав участь у
плануванні та виконанні основних етапів НДР( відповідав за виконання
фрагмента роботи( пов’язаного з хірургічним етапом комбінованого і
комплексного лікування хворих на рак проксимального відділу прямої
кишки(

Мета дослідження: розробити надійний і функціонально повноцінний метод
хірургічного лікування раку проксимального відділу прямої кишки(

Для досягнення поставленої мети сформульовані такі задачі(

Вивчити стан хірургічного лікування раку проксимального відділу прямої
кишки і дати оцінку існуючих варіантів оперативних втручань(

Розробити методику хірургічного лікування раку проксимального відділу
прямої кишки( яка максимально виключить незадовільні результати(

Вивчити безпосередні результати лікування хворих( в яких застосований
розроблений спосіб черезчеревної резекції прямої кишки.

Довести ефективність пропонованого способу черезчеревної резекції при
комбінованих і розширених хірургічних втручаннях( а також у випадку
первинного відновлення безперервності кишкової трубки при ускладненому
раку проксимального відділу прямої кишки(

Дати оцінку віддаленим і функціональним результатам лікування у разі
застосування розробленого способу.

6( Подати порівняльний аналіз одержаних результатів лікування з
застосуванням розробленого способу черезчеревної резекції прямої кишки з
даними літератури(

Об’єкт дослідження ( хворі на рак проксимального відділу прямої кишки(
яким була виконана черезчеревна резекція з формуванням дуплікатурного
колоректального анастомозу(

Предмет дослідження ( безпосередні( віддалені і функціональні результати
лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки(

Методи дослідження( Комплексне обстеження пацієнтів складалося з трьох
етапів: доопераційного (вивчення анамнестичних і клінічних даних(
фізикальне обстеження пацієнта( загальноклінічних та біохімічних
показників( результатів інструментальних методів обстеження(
морфологічного дослідження біоптату пухлини); інтраопераційного
(візуальної оцінки ступеня розповсюдження пухлинного процесу) та
післяопераційного (гістологічний аналіз операційного матеріалу й
узагальнення усіх одержаних даних на етапах діагностики та лікування)(
Клінічне обстеження використовувалось для оцінки стану хворого при
госпіталізації в стаціонар і в процесі лікування( Інструментальні методи
дослідження включали в себе ендоскопічні( рентгенологічні( ультразвукові
методи( а в деяких випадках – комп’ютерну і магніто-резонансну
томографію( Перевірка статистичних гіпотез проводилася в пакетах MedStat
(Лях Ю.Є., Гур’янов В.Г., 2005) та Statistica (StatSoft. Inc., 1999).
Для оцінки результатів розраховувався 95% вірогідний інтервал (ВІ)
частоти прояву ознаки. Для оцінки ефективності пропонованих методів у
порівнянні з даними літератури були залучені методи мета-аналізу(
розрахунок величини відношення ризиків (ВР) та чутливості тестів (Власов
В.В., 2001).

Ефективність лікування пацієнтів оцінювалась також за методикою(
запропонованою В(В( Двойріним (1982)(

Наукова новизна одержаних результатів( В роботі доведена перевага
розробленого способу черезчеревної резекції прямої кишки з використанням
дуплікатурного анастомозу в хірургічному лікуванні раку проксимального
відділу прямої кишки( Особливості формування пропонованого
дуплікатурного анастомозу дозволяють відновити безперервність товстої
кишки при різних діаметрах анастомозованих відрізків( а також при
лікуванні хворих з ускладненим перебігом пухлинного процесу( Вивчені
особливості перебігу післяопераційного періоду. Проаналізовані характер,
частота ускладнень і летальність у залежності від віку хворих, наявності
супутніх захворювань( ускладненого перебігу пухлинного процесу( обсягу і
характеру операції.

На підставі аналізу великого клінічного матеріалу показано перспективу
використання дуплікатурного анастомозу( доведено його ефективність,
пов`язану зі зниженням кількості післяопераційних ускладнень і
летальності( в тому числі у пацієнтів з ускладненим перебігом пухлинного
процесу, що дозволило покращити безпосередні та функціональні результати
хірургічного лікування хворих на рак проксимального відділу прямої кишки
та забезпечити ранню медичну( соціальну та професійну реабілітацію(

Практичне значення одержаних результатів( Пропонована методика
відновлення безперервності кишкової трубки шляхом формування
міжкишкового колоректального дуплікатурного анастомозу дозволила значно
покращити безпосередні результати лікування хворих на рак проксимального
відділу прямої кишки( Висока надійність запропонованого методу
лікування( завдяки розширенню показань до первинного відновлення
безперервності кишкової трубки серед пацієнтів усіх вікових груп(
дозволила значно знизити частоту виконання обструктивних оперативних
втручань з формуванням протиприроднього ануса( У віддаленому періоді
відзначені задовільні функціональні результати(

Розроблена методика формування колоректального анастомозу проста, не
вимагає застосування нових інструментів та апаратів( що дозволяє
застосовувати її під час планових або ургентних оперативних втручань у
більшості проктологічних і хірургічних відділень. Спосіб черезчеревної
резекції прямої кишки застосовується в Донецькому обласному
протипухлинному центрі( онкологічних диспансерах і хірургічних
відділеннях Дніпропетровська( Кривого Рогу( Маріуполя( що
підтверджується актами впровадження від 16(09(2002( 22(05(2003(
26(05(2003( 25(09(2003( 20(12(2003( 20(10(2004(

Особистий внесок здобувача( Дисертант брав безпосередню участь в
теоретичному обґрунтуванні( розробці і практичному впровадженні
дуплікатурного способу формування колоректального анастомозу при
виконанні черезчеревної резекції прямої кишки( Як хірург або асистент
безпосередньо приймав участь в оперативних втручаннях( які виконувались
за розробленим способом( Самостійно провів збір та обробку дослідного
матеріалу Донецького обласного протипухлинного центру і Криворізького
міського онкологічного диспансеру, сформулював основні положення і
висновки(

Апробація результатів дисертації( Основні положення і результати роботи
обговорені на засіданнях товариств хірургів, онкологів м. Донецька й
області, на клінічних конференціях і кафедральних засіданнях Донецького
протипухлинного центру, на засіданнях товариств хірургів, онкологів м.
Кривого Рогу( а також представлені у матеріалах 7 Російського
онкологічного конгресу (Москва, 2003р() та III з’їзду онкологів і
радіологів СНД (Мінськ, 2004р().

Публікації( Результати дисертації опубліковані в 4 статтях наукових
журналів( 2 матеріалах з’їзду та конгресу(

Структура та обсяг дисертації( Дисертаційна робота складається зі
вступу( 4 розділів( заключення( висновків( списку використаної
літератури( Викладена на 185 сторінках комп’ютерного тексту( містить 30
таблиць на 13 сторінках( 19  рисунків на 15 сторінках( Бібліографічний
список містить 432 вітчизняних та зарубіжних джерела і викладений на 30
сторінках(

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження( Робота ґрунтується на аналізі 425 історій
хвороби хворих на рак ректосигмоїдного і верхньоампулярного відділів
прямої кишки( яким в умовах Донецького обласного протипухлинного центру
і Криворізького міського онкологічного диспансеру за період з 1989 по
2002 рр( була виконана черезчеревна резекція з формуванням
дуплікатурного колоректального анастомозу( Розподіл хворих у залежності
від статі і віку наведений у табл( 1(

Таблиця 1

Розподіл хворих за статтю і віком

Вік Чоловіки Жінки Усього

абс. % абс. % абс. %

30-39 5 1,2(0,5 5 1,2(0,5 10 2,4(0,7

40-49 17 4,0(0,9 37 8,7(1,4 54 12,7(1,6

50-59 57 13,4(1,6 79 18,6(1,9 136 32,0(2,3

60-69 71 16,7(1,8 83 19,5(1,9 154 36,2(2,3

70 і більше 45 10,6(1,5 26 6,1(1,2 71 16,7(1,8

Усього 195 45,9(2,4 230 54,1(2,4 425 100,0

Ректосигмоїдний відділ був уражений пухлинним процесом у 303 (71(3(2(2%)
хворих( верхньоампулярний ( у 122 (28(((2(2%)( Пухлина мала екзофітну
форму росту у 30(3(2(2% хворих( ендофітну ( у 12(5(1(6%( змішану ( у
57(2(2(4%( Розподіл хворих у залежності від розповсюдження пухлинного
процесу наведений в табл( 2(

Таблиця 2

Розподіл хворих за стадіями захворювання

Стадія ТNM Кількість хворих

абс. %

I Т1(2N0M0 16 3(((0(9

II Т3(4N0M0 241 56(((2(4

III Т1(4N1(2M0 114 26(((2(2

IV Т1(4N0(2M1 54 12(((1(6

Усього

425 100,0

В нашому дослідженні супутня патологія відзначена у 226 (53,2(2,4%)
хворих.

Гістологічна структура раку проксимального відділу прямої кишки в
основному була представлена аденокарциномою різного ступеня
диференціювання ( 93,4±1(2%. На частку колоїдного і недиференційованого
раку припало лише 6(6±1(2% хворих(

На момент госпіталізації в стаціонар, ускладнений перебіг пухлинного
процесу спостерігався у 92 (21,6% ВІ 17,4%-26,2%) пацієнтів (табл( 3)(

Таблиця 3

Причини ускладненого перебігу захворювання у хворих на рак
проксимального відділу прямої кишки

Характер ускладнень основного захворювання Кількість ускладнень

абс. %

Кишкова непрохідність 79 72,5(4,3

Параколічний абсцес 5 4,6(2,0

Кровотеча (анемія) 25 22,9(3,9

Усього 109 100,0

З 425 черезчеревних резекцій, 60 (14(1(1(7%) носили комбінований
характер( Найчастіше нами були виконані резекція сечового міхура (16)(
надпіхвова ампутація (екстирпація) матки з придатками (12)(
тубоваріектомія (12)( резекція тонкої кишки (7)(

У ряді випадків виникала необхідність розширення обсягу виконуваного
оперативного втручання за рахунок додаткової мобілізації ободової кишки
для формування анастомозу. В наших спостереженнях така ситуація мала
місце у 6 (1(4(0,6%) пацієнтів( Причинами( які призвели до розширення
обсягу оперативного втручання( були: раніше сформована сигмостома у 2
хворих( дивертикульоз сигмовидної кишки і низхідного відділу ободової
кишки ( у 2 пацієнтів, наявність збільшених лімфовузлів біля основи
нижньої брижової артерії та первинно-множинного синхронного раку товстої
кишки ( по 1 випадку(

Розповсюдження пухлинного процесу у ряді випадків вимагало проведення
комбінованого і комплексного лікування( При проведенні променевої
терапії в передопераційному періоді застосовувалась методика
концентрованого крупнофракційного опромінення разовою дозою 5 Гр(
протягом 5 днів з сумарною осередковою дозою 25 Гр( Післяопераційна
променева терапія починалася через 2-3 тижні після оперативного
втручання разовою дозою 2 Гр до сумарної осередкової дози 60(70 Гр(
Комбіноване лікування було проведено 47 (11(1(1(5%) пацієнтам( з яких 41
(9(6(1(4%) пролікований радикально( У 37 (((((1(4%) пацієнтів променева
терапія проведена в неоад’ювантному режимі( у 9 (2(1(0((%) ( в
ад’ювантному і в 1 пацієнта( як у перед(( так і в післяопераційному
періоді( Комплексне лікування здійснено 64 (15(0(1((%) пацієнтам( з яких
у 42 (9(9(1(4%) воно було паліативним( а у 22 (5(2(1(1%) ( радикальним(

Після проведення передопераційної підготовки виконувалось хірургічне
втручання( Методика хірургічного втручання полягала в тому, що:

проводили нижньосерединну лапаротомію( ревізію черевної порожнини( Потім
у рану виводили сигмовидну кишку назовні (ліворуч) і в краніальному
напрямку( розсікали внутрішній листок перехідної складки очеревини
кореня брижі сигмовидної кишки( Наступним етапом розсікали зовнішній
листок очеревини в зоні його переходу з брижі сигмовидної кишки на
бокову поверхню черевної стінки і таза( Обидва розрізи зовнішнього і
внутрішнього листків кореня брижі дистально з’єднували( Після розсічення
листків очеревини( клітковину таза тупим і гострим шляхом обережно
відсепаровували вбік прямої кишки разом з лімфатичними вузлами по ходу
загальних клубових судин( їх біфуркації( зовнішніх і внутрішніх клубових
судин( Пересікали нижні брижові судини( Тупим шляхом проникали в
позадупрямокишковий простір і виконували мобілізацію прямої кишки(
Стінку мобілізованої прямої кишки звільняли від жирових підвішувачів і
параректальної клітковини з таким розрахунком( щоб довжина звільненої
ділянки була не менше 4(5 см( За наміченою лінією пересічення
сигмовидної кишки( яка повинна проходити не ближче ніж ((10 см від
пухлини( звільнювали від брижі і сальникових підвішувачів стінку кишки
також на протязі приблизно 4(5 см( Формування анастомозу починали з
накладення серозно-м’язових швів по задніх півколах відрізків кишечника
(між серозним шаром ободової кишки і м’язовим шаром прямої кишки біля
основи підготовлених ділянок)( З цією метою привідний відрізок ободової
кишки зводили в малий таз до культі прямої кишки( На відстані 1(1(5 см
від першого ряду швів накладали 2(3 навідних шви для більш щільного
зіткнення задніх стінок анастомозованих кишок( Відкриті наверх отвори
кишки зшивали між собою окремими швами по усьому колу( одночасно
розсікали задню губу в подовжньому напрямку на протязі 1-1,5 см. Після
завершення формування внутрішнього ряду швів сформований дуплікат
занурювали в дистальному напрямку в отвір прямої кишки на 4-5 см( При
цьому в інвагінат утягується стінка прямої кишки до рівня її
мобілізації( формуючи в ампулі глибокий дуплікатурний інвагінат за
рахунок привідного відрізку ободової кишки( Можливість глибокої
інвагінації проксимальної ділянки ободової кишки зумовлена( по-перше(
великим діаметром ампули прямої кишки і( по-друге( відносною фіксацією
останньої в параректальній клітковині( що полегшує процес інвагінації в
нерухому куксу( Потім розпочинали формування зовнішнього
серозно-м’язового ряду швів по передньому півколу, використовуючи при
цьому збережену парієтальну очеревину малого таза( Шви накладали,
орієнтуючись на фіксовані на тримачах крайні лігатури серозно-м’язового
шва заднього півкола( в результаті чого формується циркулярний
зовнішній ряд швів( На заключному етапі операції виконували
перитонізацію й ушивали дефект у брижі анастомозованих відділів
кишечника( Рану передньої черевної стінки ушивали до дренажу, введеного
в порожнину малого таза(

Результати дослідження та їх обговорення( У наших спостереженнях
інтраопераційні ускладнення відзначені у 17 (4(0%( ВІ 2,3%–6,1%)
хворих( В усіх випадках вони виникли у пацієнтів з
місцево-розповсюдженим пухлинним процесом і з ускладненим перебігом
основного захворювання(

Найчастішим інтраопераційним ускладненням були перфорація пухлини і
розтин отвору кишки під час мобілізації ( 11 випадків (2(6%, ВІ
1,3%–4,3%)(

Другим за частотою( серед інтраопераційних ускладнень( був розтин
параколічного абсцесу( що відзначено у 3 випадках(

У 2 випадках було відзначено пошкодження стінки лівого сечоводу( дефект
ушили на сечовідному катетері(

При місцево-розповсюдженому процесі в 1 хворого виконали мобілізацію
кишки з пресакральною фасцією( виникла кровотеча з пресакральної вени(
яка було зупинена шляхом прошивання судин(

Із загальної кількості оперованих, післяопераційні ускладнення
розвинулись у 56 пацієнтів( що склало 13(2% (ВІ 10,1%–16,6%)( В
аналізованій нами групі переважали хворі з післяопераційними
гнійно-запальними ускладненнями( Причому на частку “місцевих”(
пов’язаних безпосередньо з хірургічним втручанням( припало 62(8% (ВІ
51,7%–73,3%)( У решти випадків провідною причиною їх виникнення були
різні за характером і тяжкістю супровідні захворювання(

Для порівняння частоти післяопераційних ускладнень з даними літератури
було проведено мета-аналіз результатів, викладених в роботах вітчизняних
та закордонних авторів. На рис. 1 наведений форест-графік частоти
післяопераційних ускладнень.

Рис. 1( Форест-графік частоти післяопераційних ускладнень (указаний
95% вірогідний інтервал).

Проведений аналіз показав, що частота післяопераційних ускладнень
статистично значуще нижча, ніж ті, що наведені в роботах (2, 3, 4, 5,
p0,9). При порівнянні узагальнених даних частоти
післяопераційних ускладнень, що наведені в літературі (30,4% ВІ
28,7%–32,2%) та результатів власного дослідження (13,2% ВІ 10,2%–16,6%)
можна зробити висновок про перевагу (відмінність статистично значуща,
p0,8). При
порівнянні узагальнених даних частоти неспроможності швів міжкишкового
колоректального анастомозу, що наведені в літературі (11,8%, ВІ
11,0%–12,7%) та результатів власного дослідження (2,8% ВІ 1,5%–4,6%)
можна зробити висновок про перевагу (відмінність статистично значуща,
p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020