МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

МАХОНІНА МАРИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 591.1: 615.849.11

Біологічна дія електромагнітного випромінювання надвисокої частоти в
умовах блокади опіоїдних рецепторів

03.00.02 –біофізика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Сімферополь – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фізіології людини і тварин та біофізики
Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор біологічних наук, професор

Чуян Олена Миколаївна,

Таврійський національний університет

ім. В.І. Вернадського, завідувач кафедри

фізіології людини і тварин та біофізики

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор

Мірошниченко Микола Степанович,

завідувач кафедри біофізики

Київського національного університету

ім. Тараса Шевченка

кандидат біологічних наук, доцент

Рибалко Сергій Юрійович,

доцент кафедри медичної фізики та інформатики

Кримського державного медичного університету

ім. С.І. Георгієвського

Захист відбудеться “28” вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 52.051.04 у Таврійському національному
університеті ім. В.І. Вернадського за адресою:

95007, Україна, Крим, м. Сімферополь, пр. Ак. Вернадського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Таврійського національного
університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь,
пр. Ак. Вернадського, 4.

Автореферат розісланий «23» серпня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 52.051.04
Хусаінов Д.Р. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У останні десятиліття виявлені численні факти, що
свідчать про високу чутливість біологічних систем до низькоінтенсивного
електромагнітного випромінювання (ЕМВ) міліметрового (мм) діапазону, або
надвисокої частоти (НВЧ), сформульована ціла низка гіпотез про
можливість резонансної взаємодії ЕМВ цього діапазону з біологічними
системами, виявлена залежність біологічної ефективності мм
випромінювання від частоти та інтенсивності впливаючого чинника,
визначені “частотні” та “амплітудні” вікна (Дев`ятков М.Д. та ін., 1991;
Гапєєв А.Б., Чемерис Н.К., 1999; Бецький О.В., Лебедєва Н.М., 2001;
Киричук В.Ф. та ін., 2003). Завдяки високій біологічній ефективності,
ЕМВ НВЧ активно упроваджується в медичну практику для лікування і
профілактики широкого спектру захворювань (Сітько С.П. та ін., 1994,
1998; Repacholi М.Н., 1998). Доведена антистресова дія ЕМВ НВЧ при
гіпокінетичному (ГК), больовому, “імунному” стресах (Чуян О.М. та ін.,
2003). Встановлено, що в механізмах біологічної дії низькоінтенсивного
ЕМВ НВЧ при його ізольованому, превентивному і комбінованому із
стрес-факторами різної природи дії важливу роль відіграють зміни
активності симпатоадреналової системи (САС), іммунореактивності та
неспецифічної резистентності (Чуян О.М., 2004). Проте ці висновки були
зроблені, в основному, за рахунок застосування цитохімічних
напівкількісних методів дослідження показників крові. Разом з тим, для
підвищення достовірності отримуваних результатів необхідне застосування
сучасних кількісних біофізичних методів дослідженя цитологічних
препаратів.

Відомо, що в розвитку адаптаційних процесів важлива роль належить не
тільки стрес-реалізуючим, але і стрес-лімітуючим системам (Меєрсон Ф.З.
та ін., 1994; Пшеннікова М.Г., 2001). Проте їх роль у механізмах дії ЕМВ
НВЧ вивчена недостатньо. У літературі є відомості про участь системи
опіоїдних пептидів (ОпП) в анальгетичній дії цього чинника
(Куліковіч Ю.М., Тамарова З.А., 1999; Чуян О.М., Джелдубаєва Е.Р.,
2006), але окрім антиноцицептивного ефекту ця система виконує
стрес-лімітуючу функцію, захищає організм від стресових пошкоджень, бере
участь в координації діяльності різних органів і систем (Меєрсон Ф.З. та
ін., 1994; Пшеннікова М.Г., 2001). У зв’язку з цим для вивчення ролі ОпП
у механізмах дії ЕМВ НВЧ доцільне дослідження взаємодії
стрес-реалізуючих і стрес-лімітуючих систем організму в умовах
виключення дії опіоїдной системи, що може бути досягнуто блокадою
рецепторів ОпП.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконувалася на кафедрі фізіології людини і тварин та біофізики
Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського в рамках
держбюджетних тем “Вивчення механізмів підвищення стійкості до дії
несприятливих факторів за допомогою електромагнітних випромінювань надто
високої частоти” (номер держреєстрації 0103U001224),
“Нейроіммуноендокрінні механізми фізіологічної дії електромагнітного
випромінювання украй високої частоти” (номер держреєстрації 0106U001214)
і “Фізіологічні і біофізичні механізми біологічної дії чинників різної
природи і інтенсивності на функціональний стан організму людини і
тварин” (номер держреєстрації 0106U003976).

Мета роботи полягала у виявленні ролі ендогенних ОпП у механізмах
біологічної дії низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ (довжина хвилі 7,1 мм,
щільність потоку потужності 0,1 мВт/см2) в нормі і умовах стресу.

Задачи роботи:

1. Обгрунтувати ефективність застосування автоматизованого
морфометрічного аналізу для цитохимічних досліджень препаратів крові.

2. Вивчити зміну активності симпатоадреналової системи на підставі
кількісного визначення вмісту катехоламінів в еритроцитах і лейкоцитах
периферичної крові при ізольованій і комбінованій із гіпокінетичним
стресом дії низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ в умовах блокади опіоїдних
рецепторів.

3. Дослідити зміну функціональної активності нейтрофілів і лімфоцитів
крові щурів під впливом ізольованої і комбінованої з гіпокінезією дії
низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ в умовах блокади опіоїдних рецепторів.

4. Обгрунтувати застосування мікроспектрального люмінесцентного методу
визначення показника синтетичної активності лімфоцитів крові як засобу
визначення біологічної ефективності ЕМВ НВЧ

5. Дослідити зміну концентрації цитокінів (інтерлейкінів-1(, 2, 4, 6;
фактора некрозу пухлин-?) в сироватці крові при ізольованій і
комбінованій із гіпокінезією дії низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ в умовах
блокади рецепторів опіоїдних пептидів.

6. Дослідити зміну концентрації мелатоніна в сироватці крові при
ізольованій і комбінованій із гіпокінезією дії низькоінтенсивного ЕМВ
НВЧ в умовах блокади рецепторів опіоїдних пептидів

7. Дослідити динаміку вмісту серотоніна в лейкоцитах периферичної крові
при ізольованій і комбінованій із гіпокінезією дії низькоінтенсивного
ЕМВ НВЧ на фоні блокади опіоїдних рецепторів.

Об’єкт дослідження – зміна патерну показників периферичної крові при
ізольованій і комбінованій із стрес-фактором дії нізкоїнтенсивного ЕМВ
НВЧ в умовах блокади ОР.

Предмет дослідження – біологічна дія низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ в умовах
блокади рецепторів ОпП.

Методи дослідження. Для дослідження показників системи крові були
використані: цитохімічні та морфометричні методи виявлення й аналізу
бактерицидних систем (пероксидаза (ПО), неферментні катіонні білки
(КБ)), гідролітичні ферменти (кисла фосфатаза (КФ), протеаза (ПР)),
показники енергетичного обміну (сукцинат- (СДГ),
?-гліцерофосфатдегідрогенази (?-ГФДГ) в нейтрофілах і лімфоцитах),
катехоламінів (КА) в еритроцитах периферичної крові; мікроспектральний
люмінесцентний аналіз синтетичної активності лімфоцитів периферичної
крові, вмісту КА і серотоніна (СТ) в лейкоцитах крові; імуноферментний
метод визначення концентрації мелатоніна (МТ) і цитокінів
(інтерлейкінів-1?, 2, 4, 6 (ІЛ) і фактора некрозу пухлин-? (ФНП-() в
сироватці крові.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше досліджено вплив ЕМВ НВЧ
(? =7,1 мм, щільність потоку потужності 0,1 мвт/см2) на зміну активності
САС, показників неспецифічної резистентності, концентрації цитокінів і
МТ у сироватці крові, вмісту СТ у лейкоцитах при його ізольованій та
комбінованій із стрес-фактором дії в умовах блокади ОР. Уперше показано
зниження стрес-лімітуючої дії ЕМВ НВЧ при блокаді ОР. Уперше показана
зміна вмісту СТ і КА в лейкоцитах крові під впливом низькоінтенсивного
ЕМВ НВЧ. Уперше обгрунтовано застосування морфометричного аналізу
препаратів крові при дослідженні впливу ЕМВ НВЧ на показники
неспецифічної резистентності (Патент на корисну модель №21882, МПК А 61
№ 2/00 “Спосіб визначення показників форми клітин периферичної крові”,
Опубл. 10.04.2007. Бюл. № 4, Заявка №200610199 от 25.09.2006 на корисну
модель “Спосіб визначення функціональної активності клітин периферичної
крові”). Доведено, що показник синтетичної активності лімфоцитів може
використовуватися як критерій визначення біологічної ефективності ЕМВ
НВЧ (Деклараційній патент України на корисну модель № 7864, МПК 7 А 61
N2/00 “Спосіб візначення біологічної ефективності застосування
низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання над високої
частоти”, Опубл. 15.07.2005. Бюл. № 7).

Практичне значення отриманих результатів. Дані проведеного дослідження
мають фундаментальне значення, оскільки розкривають деякі механізми
біологічної дії ЕМВ НВЧ, обгрунтовують застосування мм впромінювання як
чинник активації опіоїдної стрес-лімітуючої системи організму для
успішної профілактики і корекції розвитку стрес-реакції.

У результаті застосування морфометричного і люмінесцентного аналізів
препаратів крові вдалося отримати кількісну об’єктивну оцінку
цитохімічних реакцій. Одержані в роботі дані включені в загальний курс
“Радіобіологія”, спецкурс “Ефекти слабких впливів”. На основі
використаних у роботі методик були розроблені та упроваджені у
навчальний процес п’ять лабораторних робіт із курсу “Біофізичні методи
досліджень”, у великому спецпрактикумі (розділ “Біофізика крові”).

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно виконана
експериментальна частина досліджень під час проведення науково-дослідних
робіт в 2004-2006 рр. в НІЧ ТНУ ім. В.І. Вернадського, в яких автор
брала участь як молодший науковий співробітник, проведена статистична
обробка даних, зроблений аналіз літературного матеріалу. Аналіз
результатів дослідження та їх обговорення проведені за участю наукового
керівника. Спільно із співробітником кафедри прикладної фізики
Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського В.В.
Поповим автоматизовано процес вимірювань, що проводяться на
мікрофлуоріметрі, розроблено відповідне програмне забезпечення. У
роботах, написаних у співавторстві, дисертантові належать
експериментальна частина і деякі теоретичні положення.

Визначення концентрації МТ і цитокінів у сироватці крові здійснювалося в
біохімічному відділі ЦНІЛ Харківського державного медичного університету
(зав. біохім. відділу ЦНІЛ ХДМУ Г.В. Горбань; зав. кафедрии біохімії
ХДМУ д.б.н., проф. В.І. Жуков).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
викладені на 3-rd Alexander Gurwitsch Coference “Biophotons and coherent
systems in biology, biophysics and biotechnology” (Partenit, Crimea,
Ukraine, 2004), ІІ-м Євразійському конгресі з медичної фізики “
Медицинская физика – 2005” (Москва, 2005), VI-й Міжнародної Кримської
конференції “Космос і біосфера” (Партеніт, Крим, Україна, 2005), IV-м
з`їзді Українського біофізичного товариства (Донецьк, 2006), IX-й
Міжнародній науково-практичній конференції „Наука та освіта – 2006”
(Дніпропетровськ, 2006), 78-ій міжвузівській науково-практичній
конференції студентів і молодих вчених „Теоретичні і практичні аспекти
сучасної медицини” (Сімферополь, 2006), ІІІ-й Всеукраїнській науковій
конференції „Психофізіологічні та вісцеральні функції в нормі і
патології” (Киів, 2006), XVII-му з`їзді Українського фізіологічного
товариства з міжнародною участю (Чернівці, 2006), 14-му Російському
симпозіумі з міжнародною участю “Миллиметровые волны в медицине и
биологии” (Москва, 2007), V Міжнародному симпозіумі “Актуальные проблемы
биофизической медицины” (Киів, 2007), а також щорічних наукових
конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів
Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (2004 –
2007).

Публікації. За результатами досліджень, що увійшли до дисертації,
опубліковано 25 наукових робіт, з них 12 – в журналах і періодичних
виданнях із списку, затвердженого ВАК України, 1 – в зарубіжному
науковому виданні, 3 патенти на винахід, 9 – тез доповідей на наукових
конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 197
сторінках, складається із списку умовних скорочень, вступу, чотирьох
розділів: огляду літератури, опису матеріала і методів дослідження,
результатів дослідження, обговорення результатів дослідження; висновків
і списку з 276 джерел літератури, серед яких 187 робіт авторів України і
країн СНД і 89 робіт зарубіжних авторів. Дисертація ілюстрована 20
рисунками і містить 33 таблиці.

ОСНОВНИЙ ВМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Огляд літературних даних” проведено аналіз даних
літератури про біофізичні особливості і біологічну ефективність дії
низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ, фізіологічну дію ОпП.

Матеріал і методи дослідження

Експериментальна частина роботи виконана на 180 білих безпородних
щурах-самцях масою 180 – 220 грамів, отриманих з
дослідно-експериментального розплідника Інституту Гігієни і Медичної
Екології, фірма “Фенікс” (м. Київ) протягом 2004 – 2006 років.

У експериментальні групи відбирали тварин однакового віку з середньою
руховою активністю і низькою емоційністю, що визначалися у тесті
“відкритого поля” (Hall C.S., 1934; Буреш Я. та ін., 1991), які
переважають у популяції. Такий відбір дозволив сформувати однорідні
групи тварин, що однотипно реагують на експериментальні дії.

Заздалегідь відібрані тварини були розділені на вісім груп. До першої
групи належали тварини, які протягом дев’яти діб знаходились в звичайних
умовах віварію і служили біологічним контролем (К). Щури другої групи
щодня піддавалися дії ЕМВ НВЧ на потилично-комірну зону (НВЧ). Третю
групу складали щури, що знаходилися в умовах експериментальної
стрес-реакції, яка моделювалася обмеженням рухливості (ГК) шляхом
розміщення їх у спеціальних пеналах із органічного скла, в яких вони
знаходилися протягом дев’яти діб експерименту по 20 годин на добу
(Коваленко Е.А., Гуровський Н.Н., 1980). Щури четвертої групи
знаходилися в умовах комбінованої дії ГК і ЕМВ НВЧ (ГК+НВЧ).

Дія ЕМВ НВЧ здійснювалася протягом дев’яти днів за допомогою генератора
“Луч. КВЧ-071” (реєстраційне свідоцтво № 783/99 від 14.07.99, КНМТ МОЗ
України про дозвіл на застосування у медичній практиці в Україні; ?=7,1
мм; щільність потоку потужності 0,1 мВт/см2) по 30 хвилин щодня.

З метою блокування рецепторів ОпП застосовувався налаксон (н), який є

((-)-17-аллил-4,5(-епокси-3,14-дигідроксиморфін-6-он) гідрохлорида
дигідратом, належить до групи неселективних блокаторів всіх субтипів ОР,
усуває центральну і периферичну дію ОпП, включаючи ендогенні ендорфіни,
проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри. Препарат при
внутрішньом’язовому введенні починає діяти через 2-3 хвилини, тривалість
дії 2,5-3 години. Середній період напіврозпаду складає 1,0 – 1,5 години
(Лоуренс Д.Р., Бенітт П.Н., 1991).

Налоксон (Налоксон-М 0,04% розчин по 1 мл в ампулах, розробка ГНЦЛС, м.
Харків і ХГФП “Здоров’я народу”) в дозі 0,4 мг/кг додаткові з описаними
експериментальнимі діями вводився щурам п’ятої (К+Н), шостої (ГК+Н),
сьомої (НВЧ+Н) і восьмої (ГК+НВЧ+Н) групам внутрішньом’язового (зовнішня
поверхня стегна) протягом дев’яти днів експерименту в один і той же час
із 8.00 до 10.00 години за 30 хвилин до НВЧ-дії.

Забір крові для цитохимічних досліджень здійснювався в першу, п’яту і
дев’яту добу експерименту; для мікроспектрального люмінесцентного
аналізу – в першу, третю, п’яту, сьому і дев’яту добу спостереження
шляхом пункції хвостової вени.

У мазках крові цитохімічними методами проводилося дослідження середніх
актівностей СДГ і ?-ГФДГ у лімфоцитах (грн/лім) і нейтрофілах (грн/нейт)
методом Р.П. Нарциссова (1984); цитохімічного показника вмісту (ЦПВ,
ум.од.) ПО по J. Gracham; ЦПВ КБ по М.Г. Шубічу; ЦПВ КФ по Н. Goldberg і
J. Barka (Ягода А.В., Локтев М.О., 2005); ЦПВ ПР у нейтрофілах (Ліллі
P., 1969, в модифікації Михайлова О.В., 1986); ЦПВ КА у еритроцитах
крові (Мардар Ґ.І., 1986).

Препарати, забарвлені цитохімічними методами, аналізували за допомогою
морфометрічного методу, що дозволило отримати точну об’єктивну оцінку
вмісту того або іншого включення в клітці за рахунок обчислення
кількісного показника вмісту (QIC, ум.од.), який із високою мірою
достовірності корелює з ЦПВ вивчених показників. Цей показник залежить
не тільки від площі активної цитоплазми (Sа, площа включень, мкм), яка
значуща для обчислення ЦПВ, але і оптичної щільності (OD, ум.од.). При
розрахунку QIC враховуються також розміри самої клітини, що неможливо
при інших типах досліджень. Крім того, проводився аналіз форми клітин
(коефіцієнти ізрізаності меж (КІМ, ум.од.) і деформації клітин (КДК,
ум.од.)).

Люмінесцентним мікроспектральним методом визначали показник синтетичної
активності лімфоцитів (ум.од.) (Карнаухова, 2001), вміст СТ (ум.од.) і
КА (ум.од.) у лейкоцитах (Falck B., 1962; Falck B., Owman C., 1965;
Новицька В.П., 2000).

, де АРНК – активна компонента РНК одиночної клітини; k1, k2, K –
коефіцієнти скріплення АО з нуклеїновими кислотами.

Зміна параметра ? при різних функціональних станах клітини головним
чином пов’язана з фарбуванням односпіральних зонах РНК, що показано
авторами методики і підтверджено нами за допомогою обробки препаратів
розчином РНКази, яка значно зменшувала червону флуоресценцію, тоді як
зелена практично не змінювалася.

Для вивчення впливу на організм неспецифічних подразників представляє
інтерес спостереження за зміною сигнального показника загальних
неспецифічних адаптаційних реакцій організму (НАРО) – лейкоцитарної
формули (ЛФ) (Гаркаві Л.Х. та ін., 1998). Інтегральними показниками, що
адекватно характеризують тип НАРО (реакції активації (спокійної,
підвищеної), тренування, стресу) є процентний вміст лімфоцитів і
сегментоядерних нейтрофілів периферичної крові, а також їх відношення
(л/нс). Для підрахунку ЛФ мазки крові офарблювали за Романовськім.

Сироватку крові для дослідження концентрації МТ і цитокінів отримували
шляхом декапітації тварин на дев’ятий день експерименту. Концентрацію МТ
(пг/мл) визначали в сироватці крові імуноферментним методом за допомогою
аналізатора STAT FAX 303 (USA) (Маєв І.В., 2003). Концентрацію цитокінів
(пг/мл) визначали твердофазним імуноферментним методом із застосуванням
пероксидази хріну як індикаторного фермента на аналізаторі STAT FAX 303
(USA) за допомогою стандартних наборів (виробництво “Протеїновий контур
(ProCon)”, Санкт-Петербург) (Мезенцева М.В. та ін., 1997).

Щурів містили в умовах віварію при температурі 18 – 22оС на стандартному
харчовому раціоні та в стандартних умовах освітлення (12 годин темнота :
12 годин світло). Світлова фаза починалася в 7.00 ранку. Експерименти
проводилися з дотриманням принципів “Європейської конвенції про захист
хребетних тварин, які використовуються для експериментальних і інших
наукових цілей” (Страсбург, 2000), ухвали першого національного конгресу
з біоетики (Київ, 2001), закону України №3447-IV “Про захист тварин від
жорстокого походження” від 21.20.2006.

Всі дослідження і вимірювання здійснювалися на устаткуванні, що пройшло
метрологічну перевірку і експертизу.

Аналіз виду розподілу ознак проводили за критерієм Шапіро-Уїлка
(Реброва Т.Б., 2006). Як показали результати аналізу, дані, отримані в
процесі експериментальних досліджень, підкоряються закону нормального
розподілу. Статистична обробка матеріалу проводилася шляхом обчислення
середнього значення досліджуваних величин (M), середнього квадратичного
відхилення (?), помилки середнього арифметичного (m). Оцінку
достовірності спостережуваних змін проводили за допомогою t-критерію
Стьюдента для незалежних вибірок.

Для вивчення внутрішньо- і міжсистемних взаємин вивчених показників
використовували кореляційний аналіз за Пірсоном із кластерним аналізом
за методом середнього зв’язку, який є адекватним інструментом оцінки
багатокомпонентних реакцій організму, дозволяє знаходити приховані
зв’язки як усередині функціональних систем, так і поміж ними (Бреус Т.К.
та ін., 2002; Бріскін В.С. та ін., 2002).

Розрахунки і графічне оформлення отриманих у роботі даних проводилися з
використанням програми Microsoft Excell (Лапач С.Н., Чубенко А.В.,
2001), програмного пакету “STATISTICA – 6.0” (Реброва Т.Б., 2006),
“Origin Pro 7” (Полулях С.М., 1998).

Результати дослідження і їх обговорення

Аналіз змін вивчених показників у інтактних тварин після введення
антагоніста ОР налоксона показав, що вони достовірно не відрізнялися від
значень, зареєстрованих у тварин у контрольній групі. Ці результати,
мабуть, пов’язані з тим, що вивільнення ОпП відбувається не “тонічно”, а
лише при відхиленні гомеостазу від норми (Goldstein A. et al. 1976,
Holaday J.W., 1983). Разом із тим, результати проведених досліджень
указують на залученість ендогенних ОпП у реалізацію ефектів, що
викликаються ЕМВ НВЧ.

Вплив ЕМВ НВЧ на зміну функціональній активності САС в умовах блокади
ОР. Під впливом експериментальних дій відбулася зміна активності САС,
яка відіграє істотну роль у формуванні відповіді організму на дію
подразників різної природи та інтенсивності (Пшеннікова М.Г., 2001).

Під час дії ЕМВ НВЧ на інтактних тварин спостерігалася тенденція до
зниження QIС КА в еритроцитах (p>0,05) і зменшення вмісту КА на 41%
(p<0,001) в лейкоцитах периферичної крові щурів щодо значень цих показників у тварин контрольної групи (рис. 1-А, 2-А). Відомо, що КА, що вивільняються у кровотік, можуть захоплюватися і акумулюватися в незмінному вигляді різними клітинамі і тканинами організму, зокрема, клітинами міокарда, селезінки, головного мозку, веселкової оболонки ока, печінки, скелетних м'язів, форменими елементами крові (Кулінський В.І., 1968; Утевський А.М. та ін., 1977). У наших таі інших дослідженнях показані високі позитивні кореляції між вмістом КА в лейкоцитах і еритроцитах (r=+0,77, p<0,001), ваговим коефіцієнтом надниркових і ЦПВ КА в еритроцитах (r=+0,88; р<0,05) (Чуян О.М., 2004), ЦПВ і QIC КА в еритроцитах з показниками їх форми (КДК, КИМ), між вмістом КА в плазмі крові і в еритроцитах (r=+0,95; р<0,05) (Малигіна В.І., 1989), рівнем КА в мезентеріальних лімфовузлах, в тимусі і в плазмі крові, динамікою адреналіну і норадреналіну в селезінці і крові щурів (r=+0,67; р<0,05) (Шурлигіна А.В. та ін., 1999). Ці взаємозв'язки дозволяють вважати, що зміни вмісту КА в еритроцитах і лейкоцитах, виявлені цитохімічним, морфометрічним і мікроспектральним флуоресцентним методами, свідчать про зміну активності САС загалі. Отже, активність САС при багатократній НВЧ-дії знизилася. Під впливом налоксона, що вводився, у тварин, що піддавалися щоденній НВЧ-дії, спостерігалася тенденція до збільшення QIC КА в еритроцитах (p>0,05) і значуще збільшення вмісту КА в лейкоцитах на 50% (p<0,05) щодо значень цього показника у щурів третьої групи (НВЧ) (рис. 1-А, 2-А). При цьому вміст КА в еритроцитах і лейкоцитах наблизився до значень відповідних показників у інтактних тварин. При обмеженні рухової активності щурів виявлено прогресуюче зростання вмісту КА в еритроцитах і лейкоцитах крові, особливо виражене на дев'яту добу ГК: QIС KA на 49% (p<0,001), вміст КА в лейкоцитах на 37% (p<0,001) щодо значень у контрольній групі щурів (рис. 1-Б, 2-Б), що вказує на збільшення активності САС. Відомо, що в основі змін функціонування організму при стресі лежить активація стрес-реалізуючих систем і, зокрема, САС (Chrousos G.P., Gold P.W., 1992), при цьому збільшується продукція КА, які відіграють роль пускового чинника в розвитку стресу (Сельє Г., 1960; Панін Л.Є., 1983). Систематичне введення налоксона тваринам, що піддавалися дії ГК стресу, призвело до ще значнішого підвищення QIC КА в цій групі щурів на 48% (p<0,05), а вміст КА в лейкоцитах на 14% (p<0,05) щодо значень у тварин, яким налоксон не вводився. Отже, в умовах блокади ОР у щурів, які знаходилися в умовах ГК стресу, відбулася гіперактивація САС. Дія ЕМВ НВЧ на тварин, підданих ГК, призвело до нормалізації активності САС, про що свідчить зниження QIC КА в еритроцитах на 17% (p<0,05), вмісту КА в лейкоцитах на 54% (p<0,001) щодо значень цих показників у щурів, які також знаходилися в умовах ГК, але додатково не піддавалися НВЧ-дії. Таким чином, дію ЕМВ НВЧ обмежує розвиток стрес-реакції при ГК за рахунок попередження збільшення функціональної активності САС, що викликається стресом. Введення налоксона тваринам які піддавалася комбінованій дії ЕМВ НВЧ і ГК, призвело до збільшення QIC КА в еритроцитах на 44% (p<0,05), вмісту КА в лейкоцитах на 97% (p<0,01) щодо значень цього показника у тварин четвертої групи (ГК+НВЧ). При цьому значення вивчених показників достовірно не відрізнялися від таких у тварин третьої групи, що знаходилися в умовах ГК стресу. Таким чином, виявлено, що зниження активності САС, що відбувається у щурів під дією мм випромінювання низької інтенсивності, блокувалося попереднім введенням налоксона, що підтверджує зв'язок між ОпП і САС. Відомо що КА, які виділяються при стресі, стимулюють клітини, а ОпП, у свою чергу, обмежують активність САС за рахунок зниження вироблення КА наднирковими залозами і пригнічення через ОР процесу вивільнення норадреналіну з симпатичних терміналей (Маслов Л.Н., 2004). Таким чином, ці дані свідчать про те, що одним із механізмів антистресової дії низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ може бути збільшення функціональної активності стрес-лімітуючої системи ОпП, що призводить до обмеження активації стрес-реалізуючої САС, а, отже, і розвитку стрес-реакції. Вплив ЕМВ НВЧ на зміну функціональної активності нейтрофілів і лімфоцітів крові в умовах блокади ОР. Ізольована дія ЕМВ НВЧ на тварин сприяла підвищенню неспецифічної резистентності організму, доказом чого стало збільшення кількісних показників бактерицидних (ПО, КБ) на 36-40% (p<0,01), енергетичних (СДГ і ?-ГФДГ) на 23-35% (p<0,01) систем у нейтрофілах і енергетичних (СДГ і ?-ГФДГ) систем у лімфоцітах на 18-40% (p<0,05) щодо значень цих показників у щурів контрольної групи (рис. 3). Крім того, даним дослідженням виявлено збільшення показника синтетичної активності лімфоцитів на 36% (p<0,001) (рис. 4) щодо значень цього показника в контрольній групі тварин, що свідчить про підвищення функціональної активності лімфоцитів ?, а, отже, імунної системи в цілому. Враховуючи виключно важливу роль імунної системи в забезпеченні стійкості організму до чинників різної природи та інтенсивності, і зв'язок показника ( з НАРО (r=+0,77; p<0,05) (рис. 4), дослідження зміни синтетичної активності лімфоцитів, головних клітин імунної системи, є перспективним як спосіб визначення ефективності застосування НВЧ-дії. Таким чином, ЕМВ НВЧ модифікує функціональний стан клітин крові, збільшує функціональний потенціал лейкоцитів, а, отже, викликає ефект праймінга (priming, Р-ефект), тобто підготовку клітин до подальшої дії активуючого агента. При цьому збільшується їх секреторна і фагоцитарна активність, бактерицидність, здатність впливати на функціональну активність інших клітинних елементів сполучної тканини, що призводить до збільшення рівня фізіологічного захисту і резистентності організму в цілому (Ковальчук Л.В. та ін., 2000; Safronova V.G. et al., 2002). Проте систематичне введення налоксона щурам, що піддавалися дії ЕМВ НВЧ, нівелювало зміни, зареєстровані під дією цього фізичного чинника. Це призвело до того, що у тварин шостої групи (НВЧ+Н) достовірних відмінностей від значень вивчених показників у контрольній групі щурів зареєстровано не було (p>0,05) (рис. 3, 4-А). При цьому розвивалася НАРО
тренування, характерна для інтактних тварин (рис. 4-Б).

Таким чином, ефекту праймінга під впливом НВЧ-дії в умовах блокади ОР не
спостерігалося.

При обмеженні рухової активності щурів виявлено прогресуюче зниження
активності бактерицидних систем нейтрофілів (на 26-29%, p<0,05), на фоні значного збільшення активності гідролітичних ферментів (на 32-67%, p<0,05), що є несприятливою ознакою і розцінюється як пригнічення природних захисних сил клітини і організму загалі (Венглінська Е.А. и ін., 1978). Під впливом обмеження рухливості відбулося також значне зниження активності енергетичних систем лейкоцитів (рис. 3), синтетичної активності лімфоцитів (на 17%, p<0,01) щодо значень цих показників у контрольній групі щурів і розвиток НАРО стрессу (рис. 4). Отримані дані свідчать про зниження функціональної активності нейтрофілів і лімфоцитів крові, що відбуваються в результаті розвитку стрес-реакції. Додаткове введення налоксона тваринам, що піддавалися ГК стресу, призвело до ще значнішого підвищення QIC КФ і ПР (на 17-29%, p<0,05) на фоні зниження QIC КБ і ПО (на 34-35%, p<0,05), QIC СДГ (на 21-22%, р<0,05), QIC ?-ГФДГ у нейтрофілах і лімфоцитах (на 21-28%, р<0,001), показника ( (на 22%, p<0,05) щодо значень цих показників у гіпокінезованих тварин, яким налоксон не вводився. Зміни вивчених показників, а також ЛФ крові свідчать про розвиток у тварин цієї групи ще більш вираженої НАРО стресу (рис. 3, 4). ? ° o " 8 : > † ? o »

l

A

yyyoiiYYYYEEEEYY??Y

J

тко відрізнялася від такої у тварин з обмеженою рухливістю, а зміни
неспецифічної резистентності у тварин цієї групи, що вивчаються,
полягали в нормалізації всіх вивчених показників (рис. 3). Крім того,
необхідно відзначити, що комбінована дія ЕМВ НВЧ і ГК викликала
односпрямовані зміни активності енергетичних, бактерицидних і
гідролітичних систем у нейтрофілах, що призводить до підвищення
функціональніх можливостій лімфоцитів і нейтрофілів крові, розвитку
НАРО, відмінной від стресу, – реакції тренування (рис. 4-Б), при якій
має місце стимуляція активності імунної системи (Jessopp J.J., 1987),
про що додатково свідчить значне підвищення показника синтетичної
активності лімфоцитів на 32% (p<0,05) щодо значень у стресованих тварин, які не піддавалися додатковій НВЧ-дії (рис. 4-А). Таким чином, дія ЕМВ НВЧ на тварин, що знаходилися в умовах ГК стресу, сприяє підвищенню неспецифічної реактивності і має антистресорною дією. Введення налоксона тваринам восьмої групи (ГК+НВЧ+Н), що піддавалися комбінованій дії ЕМВ НВЧ і ГК, призвело до збільшення вмісту гідролітичних ферментів (на 26-29%, p<0,02), зниження активності бактерицидних систем (на 26-31%, p<0,05), енергетичних процесів в нейтрофілах і лімфоцитах (на 17-53%, р<0,05) і величини показника ( (на 24%, p<0,05) щодо значень, зареєстрованих у тварин четвертої групи (ГК+НВЧ). При цьому вивчені показники достовірно не відрізнялися від значень у тварин, що знаходилися в умовах ізольованої дії ГК стресу, про що свідчить також розвиток у щурів цієї групи НАРО стресу (рис. 3, 4). Таким чином, низькоінтенсивне ЕМВ НВЧ призводить до збільшення функціональної активності лімфоцитів і нейтрофілів крові, що блокується попереднім введенням налоксона. Вплив ЕМВ НВЧ на зміну концентрації цитокінів у сироватці периферичної крові в умовах блокади ОР. Ізольована дія ЕМВ НВЧ на тварин призвела до зниження концентрації прозапального ІЛ-1? (на 47%, р<0,02), збільшенню концентрацій антизапального ІЛ-4 (на 32%, р<0,001) і ФНП-? (на 92%, р<0,001) щодо значень у тварин контрольної групи (рис. 5-А). організму. Систематичне введення налоксона щурам, що піддавалися дії ЕМВ НВЧ, призвело до збільшення концентрації протизапального цитокіна ІЛ-6 (на 47%, р<0,001) і зниженню ФНП-? (на 55%, р<0,01) щодо значень у другій групі щурів (НВЧ) (рис. 5-А), що спостерігається при розвитку стрес-реакції (Papanicolaou D.A. et al., 1996). При обмеженні рухової активності щурів виявлено значне збільшення концентрації протизапальних цитокінів ІЛ-1? (на 91%, р<0,001), ІЛ-2 (на 73%, р<0,001), ІЛ-6 (на 79%, р<0,001) і ФНП-? (на 75%, р<0,001) і зниження концентрації протизапального ІЛ-4 (на 49%, р<0,001) щодо значень відповідних показників у тварин контрольної групи, що узгоджується з літературними даними, в яких показано, що підвищення продукції ІЛ-1?, ІЛ-2, ІЛ-6 може спостерігатися без антигенної стимуляції під впливом різних стрес-факторів (Титов В.М., 2003). Крім того, при ГК стресі виявлено різноспрямовану зміну вивчених про- і антизапальних цитокінів, що є наслідком розвитку патологічних станів (Титов В.М., 2003). Блокада рецепторів ОпП у тварин, що що піддавалися експериментальній стрес-реакції, призвела до ще більш вираженого підвищення концентрацій протизапальних цитокінів: ІЛ-1? (на 28%, р<0,001), ІЛ-6 (на 61%, р<0,001), ІЛ-2 (на 32%, р<0,02) і зниженню концентрацій протизапального ІЛ-4 (на 30%, р<0,05) і ФНП-? (на 54%, р<0,001) щодо значень в групі тварин, що також піддавалися ГК стресу, але без введення налоксона (рис. 5-Б). Під впливом комбінованої дії ГК і ЕМВ НВЧ зареєстровані збільшення концентрацій ФНП-? (на 20%, р<0,01), антизапального ІЛ-4 (на 102%, р<0,001) і зниження концентрацій протизапальних ІЛ-1?, ІЛ-2 і ІЛ-6 на 63% (р<0,001), 43% (р<0,001) і 46% (р<0,001) відповідно щодо значень цих показників у тварин, підданих ізольованій дії ГК. При цьому значення вивчених показників достовірно не відрізнялися від результатів, отриманих у тварин контрольної групи (рис. 5-Б). Введення налоксона тваринам восьмої групи (ГК+НВЧ+Н) призвело до достовірного зростання концентрацій всіх протизапальних цитокінів (ІЛ-1? на 99% (р<0,05), ІЛ-2 на 81% (р<0,05), ІЛ-6 на 209% (р<0,001) і ФНП-? на 220% (р<0,01)) щодо значень у щурів четвертої групи (ГК+НВЧ). При цьому не спостерігалося достовірних відмінностей концентрацій вивчених цитокінів від їх значень у групі тварин, що знаходилися в умовах ізольованої ГК. Отже, введення налоксона тваринам нівелювало дію ЕМВ НВЧ на зміну концентрації в сироватці крові ключових цитокінів, які наділені поліфункціональними властивостями, мають широкий спектр імунологічної та неімунологічної активності, включаючи вплив на метаболічні, гемопоетичні та інші реакції організму в умовах норми і патології. Зміну неспецифічної резистентності та імунологічної реактивності під впливом ЕМВ НВЧ в умовах блокади ОР, ймовірно, можна пояснити тим, що на плазматичній мембрані імунокомпетентних клітин, зокрема, лімфоцитів і нейтрофілів, є ОР (Patel D.O. et al., 2003), що вказує на можливість прямого впливу ОпП на функціональну активність цих клітин. Таким чином, стимуляція опіоїдної системи під впливом ЕМВ НВЧ може виконувати імунорегуляторну функцію. Під впливом вивчених чинників відбулася зміна вмісту в периферичній крові гормонів і медіаторів інших стрес-лімітуючих систем організму, зокрема, СТ і МТ. Вплив ЕМВ НВЧ на зміну концентрації МТ у сироватці крові в умовах блокади ОР. Після дев'ятикратної дії ЕМВ НВЧ на інтактних тварин відбулося збільшення концентрації МТ у сироватці крові на 34% (р<0,05) щодо значень у інтактних щурів (рис. 6), що узгоджується з даними, отриманими О.М. Чуян (2004). Систематичне введення налоксона щурам, що піддавалися ізольованій дії ЕМВ НВЧ, нівелювало підвищення концентрації МТ, зареєстроване під дією цього фізичного чинника. Таким чином, стимулюючого ефекту ЕМВ НВЧ відносно збільшення концентрації МТ в умовах блокади ОР не спостерігалося. Під впливом дев'ятидобового обмеження рухливості у тварин третьої групи відбулося зниження вмісту МТ у сироватці крові на 49% (р<0,01) щодо значень в контрольній групі (р<0,01). Щоденне введення налоксона тваринам, що піддавалися дії ГК стресу, призвело до ще значнішого зниження концентрації МТ на 45% (p<0,01) щодо значень у третій групі щурів (ГК). Отже, блокада ОР привела до більш виражених негативних змін концентрації МТ у крові при ГК стресі. При дії ЕМВ НВЧ на гіпокінезованих тварин концентрація МТ у сироватці крові збільшилася на 231% (p<0,01) щодо значень у групі щурів, що також піддавалися НВЧ-дії, але що знаходилися в умовах звичайного рухового режиму і на 357% (p<0,001) щодо значення цього показника у гіпокінезованих тварин, які додатково не піддавалися НВЧ-дії. Мабуть, це пов'язано з тим, що адаптивна роль МТ більшою мірою виявляється при імунодепресіях та інших змінах в організмі, викликаних стресом, чим в умовах фізіологічної норми. Саме тому МТ у даний час розглядається як основний елемент стрес-лімітуючої системи (Maestroni G.J., 1992; Lissoni P. et al., 1998). Введення налоксона тваринам, що піддавалися комбінованій дії ЕМВ НВЧ і ГК, призвело до зниження вмісту МТ в крові щурів на 53% (p<0,05) щодо значень цього показника у тварин четвертої групи (ГК+НВЧ). При цьому концентрація МТ у сироватці крові достовірно не відрізнялася від значень даного показника у тварин, що знаходилися в умовах ізольованої дії ГК стресу. Таким чином, блокада ОР нівелювала дію ЕМВ НВЧ на збільшення концентрації МТ у сироватці крові, що свідчить про вплив ОпП на зміну вмісту МТ в периферичній крові під впливом НВЧ-дії. На зв'язок ОпП з МТ вказують і літературні дані. Зокрема, на пінеалоцитах виявлені рецептори до ОпП (Aloyo V.J., 1992; Andersson S., Lundeberg T., 1995), а в передній частці гіпофіза й інших місцях синтезу ?–эндорфинов – рецептори до МТ (Stankov B., Reiter R.J., 1990), що припускає пряму дію ОпП на синтез МТ і навпаки. Вплив ЕМВ НВЧ на зміну вмісту СТ у лейкоцитах крові в умовах блокади ОР. Під впливом ЕМВ НВЧ на третю добу спостереження відбулося підвищення вмісту СТ у лейкоцитах на 26% (p<0,05), а до дев'ятої доби експерименту – на 22% (p<0,05) щодо значень у контрольній групі щурів (рис. 7-А). Таким чином, дія ЕМВ НВЧ призвела до зростання вмісту СТ, що є медіатором найважливішої стрес-лімітуючої системи організму. При систематичному введенні налоксона стимулюючого ефекту ЕМВ НВЧ відносно збільшення вмісту СТ у лейкоцитах крові в умовах блокади ОР не спостерігалося (рис. 7-А). Динаміка вмісту СТ у лейкоцитах протягом дев'ятидобової ГК мала певні особливості. Так, відбулося різке підвищення вмісту СТ у лейкоцитах на третю добу спостереження (на 48%, p<0,01) з подальшим зниженням його. Мінімальне значення вмісту СТ зареєстроване на дев'яту добу ГК стресу і склало 69% (p<0,01) від значень контрольної групи (рис. 7-В). Блокада ОР призвела до більш вираженого зниження вмісту СТ у крові при ГК стресі (рис. 7-Б). При систематичній дії ЕМВ НВЧ на тварин із обмеженою рухливістю характер і спрямованість змін вмісту СТ були відмінні від групи тварин, що знаходилися в умовах ГК. Так, на третю добу експерименту також спостерігалося підвищення рівня СТ, але менш виражене, воно склало 86% від значень у третій групі щурів (ГК) (p<0,01). На сьому і дев'яту добу одночасної з ГК дії ЕМВ НВЧ вміст СТ був достовірний вище, ніж в групі щурів, що піддавалися ізольованій ГК на 36% і 33% відповідно (p<0,05). У групі тварин, що знаходилися в умовах комбінованої дії ЕМВ НВЧ і ГК на фоні блокади ОР достовірних відмінностей від значень у щурів, що піддавалися дії ізольованої ГК, не зафіксовано (рис. 7-В). Отже, на підставі отриманих даних можна зробити висновок про вплив системи ОпП на збільшення вмісту СТ у лейкоцитах периферичної крові під впливом ЕМВ НВЧ, що свідчить про модулюючу дію цих пептидів на секрецію, метаболізм і ефекти СТ (Годухін О.В., 1984). Таким чином, отримані дані вказують на залученість системи ОпП у реалізацію ефектів, що викликаються ЕМВ НВЧ як в нормі, так і в умовах стресу і свідчать про те, що одним із механізмів біологічної дії ЕМВ мм діапазону є збільшення функціональної активності системи ОпП. Активація опіоїдной стрес-лімітуючої системи організму за допомогою низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ є засобом успішної профілактики і корекції розвитку стрес-реакції, що здійснюється, по-перше, за рахунок обмеження активності САС шляхом пригнічення процесів виділення і рецепції КА, по-друге, шляхом збільшення показників неспецифічної резистентності та імунологічної реактивністі, по-третє, шляхом стимуляції утворення і виділення СТ і МТ, тобто за рахунок потенціювання активації інших стрес-лімітуючих систем організму. ВИСНОВКИ Одним із механізмів біологічної дії низькоінтенсивного випромінювання мм діапазону (довжина хвилі 7,1 мм, щільність потоку потужності 0,1 мВт/см2) є збільшення функціональної активності системи опіоїдних пептидів, що є засобом успішної профілактики і корекції розвитку стрес-реакції, що здійснюється за рахунок обмеження активності симпатоадреналової системи шляхом пригнічення процесів виділення і рецепції катехоламінів; збільшення показників неспецифічної резистентності та імунологічної реактивності; стимуляції утворення і виділення серотоніна і мелатоніна, тобто за рахунок потенціювання активації інших стрес-лімітуючих систем організму. Застосування автоматизованого морфометрічного аналізу препаратів крові дозволяє отримати кількісну оцінку цитохимічних реакцій (оптичну щільність, площу активної цитоплазми (площа включень), кількісний показник ферментативної активності) і значно підвищити ефективність використання цитохімічних методів. Виявлене люмінесцентним, морфометрічним і цитохімічним методами зниження активності симпатоадреналової системи, яке відбувається у щурів під впливом ізольованого і комбінованого з гіпокінезією міліметрового випромінювання низької інтенсивності блокується попереднім введенням антагоніста опіоїдних рецепторів налоксона. Низькоінтенсивне ЕМВ НВЧ призводить до збільшення функціональної активності лімфоцитів і нейтрофілів крові, отже неспецифічної резистентності організму, що блокується попереднім введенням блокатора опіоїдних рецепторів. Показник синтетичної активності лімфоцитів ( пов'язаний із неспецифічними адаптаційними реакціями організму і може розглядатися як спосіб визначення біологічної ефективності низькоінтенсивного ЕМВ НВЧ. Блокада рецепторів опіоїдних пептидів нівелювала дію ЕМВ НВЧ на зміну концентрації цитокінів у сироватці крові щурів, як при ізольованій, так і комбінованій із гіпокінезією дії, отже, стимуляція опіоїдної системи під впливом ЕМВ НВЧ виконує імунорегуляторну функцію. Блокада опіоїдних рецепторів нівелювала дію ЕМВ НВЧ на збільшення концентрації мелатоніна в сироватці крові, як при його ізольованій, так і при комбінованій із гіпокінезією дії, що свідчить про вплив опіоїдних пептидів на зміну вмісту мелатоніна в периферичній крові під впливом міліметрового випромінювання. Блокада опіоїдних рецепторів нівелювала дію ЕМВ НВЧ на збільшення вмісту серотоніна в лейкоцитах крові, як при його ізольованому, так і комбінованій із гіпокінезією дії, що свідчить про вплив опіоїдних пептидів на зміну вмісту серотоніна в периферичній крові під впливом міліметрового випромінювання. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ Чуян О.М., Темур’янц Н.А., Махоніна М.М., Заячнікова Т.В. Зміна концентрації цитокінів у крові щурів під впливом гіпокінетичного стресу та низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання надвисокої частоти // Фізіологічний журнал. – 2005. – Т. 51, № 6. – С. 70-78 (особистий внесок здобувача полягає в проведенні експериментальних досліджень, обробці матеріалів). Чуян Е.Н., Махонина М.М., Тарков В.Е. Изменение функционального состояния синтетического аппарата лимфоцитов крови при изолированном и комбинированном с гипокинезией действии низкоинтенсивного ЭМИ КВЧ // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Биология, химия”. – 2005. – Т. 18 (57), № 1. – С. 77-82 (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). Чуян Е.Н., Темурьянц Н.А., Махонина М.М. Изменение синтетического аппарата лимфоцитов крови крыс при действии низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайне высокой частоты // Physics of the alive. – 2005. – Vol. 13, №. 1. – P. 63–70 (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). Чуян Е.Н., Махонина М.М., Чирский Н.В. Использование показателя синтетической активности лимфоцитов крови крыс в качестве критерия типа неспецифической адаптационной реакции // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Труды Крымского государственного университета им. С.И. Георгиевского. – 2005. – Т. 141, № 3. – С. 88-95 (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). Чуян Е.Н., Махонина М.М. Изменение функциональной активности лимфоцитов крови крыс как отражение модифицирующих эффектов низкоинтенсивного ЭМИ КВЧ и гипокинетического стресса // Таврический медико-биологический вестник. – 2005. – Т. 8, № 3. – С. 142-145. Чуян Е.Н., Махонина М.М. Роль опиоидных пептидов в изменении функциональной активности нейтрофилов и лимфоцитов крови крыс при изолированном и комбинированном с гипокинезией воздействии низкоинтенсивного ЭМИ КВЧ // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Биология, химия”. – 2005. – Т. 18 (57), № 2. – С. 169-177. Чуян Е.Н., Махонина М.М. Роль опиоидных пептидов в изменении содержания мелатонина в сыворотке крови крыс при воздействии низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайне высокой частоты в норме и в условиях стресса // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Биология, химия”. – 2005. – Т. 18 (57), № 3. – С. 206-214. Чуян О.М., Махоніна М.М., Заячнікова Т.В., Джелдубаєва Е.Р. Взаємодія симпатоадреналової і опіоїдергічної систем у реакціях організму на ізольований і комбінований з гіпокінезією вплив низькоінтенсивного випромінювання надто високої частоти // Вісник проблем біології і медицини. – 2006. – № 1. – С. 175-184 (особистий внесок здобувача полягає в проведенні експериментальних досліджень, обробці матеріалів). Чуян Е.Н., Махонина М.М., Заячникова Т.В. Модифицирующее действие гипокинетического стресса на изменение показателя синтетической активности лимфоцитов крови крыс при воздействии низкоинтенсивного ЭМИ КВЧ // Ученые записки таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Биология, химия”. – 2006. – Т. 19 (58). – № 1. – С. 105-112 (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). Махонина М.М., Чуян Е.Н., Бержанский В.Н., Попов В.В. Изменение содержания серотонина в лейкоцитах крови крыс при действии низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайне высокой частоты // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Биология, химия”. – 2006. – Т. 19 (58), № 4. – С. 151-160 (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). Чуян Е.Н, Махонина М.М., Костюк И.В. Применение люминесцентного микроспектрального анализа для определения содержания катехоламинов в лейкоцитах крови при различных экспериментальных воздействиях // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия “Биология, химия”. – 2006. – Т. 19 (58), № 3. – С. 121-130 (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). Чуян Е.Н., Махонина М.М. Роль опиоидных пептидов в изменении концентрации цитокинов в крови крыс под влиянием низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайне высокой частоты в норме и условиях стресса // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения. – 2007. – Т. 143, № 1. – С. 133-142. Чуян Е.Н., Махонина М.М. Синтетическая активность лимфоцитов крови: влияние излучения миллиметрового диапазона // Миллиметровые волны в биологии и медицине. – 2005. – №. 1 (37). – С. 32-40. Деклараційний патент України на корисну модель № 7864, МПК 7 А 61 N2/00 “Спосіб визначення біологічної ефективності застосування низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання надвисокої частоти”, Опубл. 15.07.2005. Бюл. № 7, Чуян О.М., Темур`янц Н.А., Махоніна М.М. (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). Патент на корисну модель №21882, МПК А 61 № 2/00 “Спосіб визначення показників форми клітин периферичної крові”, Опубл. 10.04.2007. Бюл. № 4, Чуян О.М., Махоніна М.М. Заявка №200610199 от 25.09.2006 на користну модель “Спосіб визначення функціональної активності клітин периферичної крові”. Рішення про видачу патенту на корисну модель від 27.07.07. Чуян О.М., Махоніна М.М. Chuyan E.N., Makhonina M.M. Сhange of a Functional State Of The Synthetic Apparatus Of Lymphocytes In a Rat Blood On Isolated And Combined With a Hypokinesia Activity Effect Of Low-Intensity EMF Of EHF. Materials 3-rd Alexander Gurwitsch Coference „Biophotons and coherent systems in biology, biophysics and biotechnology”. – Partenit, Crimea, 2004. – P. 37-38. Чуян Е.Н., Махонина М.М. Изменение синтетического аппарата лимфоцитов крови крыс при действии низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайневыысокой частоты // Материалы ІІ-го Евразийского конгресса по медицинской физике “Медицинская физика – 2005”. – Москва, 2005. – С. 301-302. Чуян Е.Н., Махонина М.М. Роль опиоидных пептидов и симпатоадреналовой системы в механизмах антистрессорного действия низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайне высокой частоты // Тезисы докладов VI Международной Крымской конференции “Космос и биосфера”. – Партенит, Крым, Украина, 2005. – С. 139-140. Чуян Е.Н., Махонина М.М. Значение системы эндогенных опиоидных пептидов в реакциях организма животных на воздействие вия низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайне высокой частоты // Тези доповідей IV-ого з`їзду Українського біофізичного товариства – Донецьк, 2006 – С. 254-255. Чуян Е.Н., Махонина М.М. Зміна показника синтетичної активності лімфоцитів крові як відображення характеру неспецифічної адаптаційної реакції організму // Матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції „Наука та освіта – 2006”. – Дніпропетровськ, 23 – 31 січня 2006 р. – Том 18. – С. 46-48. Махонина М.М., Костюк И.В. Изменение содержания катехоламинов в эритроцитах крови крыс при изолированном и комбинированном с гипокинезией действии низкоинтенсивного ЭМИ КВЧ // Материалы 78-й межвузовской конференции научно-практической конференции студентов и молодых учених „Теоретические и практические аспекты современной медицины” – Сімферополь, 20 апреля 2006 г. – С. 79 (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). Чуян Е.Н., Махонина М.М. Значение системы эндогенных опиоидных пептидов в реакциях организма животных на воздействие низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайне высокой частоты // Матеріали ІІІ Всеукраїнськой наукової конференції „Психофізіологічні та вісцеральні функцій в нормі і патології”. – Киів, 2006. – С. 91. Чуян О.М., Темур’янц Н.А., Махоніна М.М., Заячнікова Т.В. Взаємодія симпатоадреналової і опіоїдергічної систем у реакціях організму на ізольований і комбінований з гіпокінезією вплив низькоінтенсивного випромінювання надто високої частоти // Матеріали XVII-го зїзду Українського фізіологічного товариства з міжнародною участю. – Чернівці, 2006. – С. 175-184 (особистий внесок здобувача полягає в проведенні експериментальних досліджень, обробці матеріалів). Чуян Е.Н., Темурьянц Н.А., Махонина М.М. Механизмы биологического действия низкоинтенсивного электромагнитного излучения крайне высокой частоты // Матерьали V Международного симпозиума “Актуальные проблемы биофизической медицины”. – Киів, 2007. – С. 208 (особистий внесок здобувача полягає в автоматизації процесів вимірювання, написанні програмного забеспечення, проведенні експериментальних досліджень, узагальненні результатів та висновків). АНОТАЦІЯ Махоніна М.М. Біологічна дія ЕМВ НВЧ в умовах блокади рецепторів опіоїдних пептидів. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціфльністю 03.00.02 – біофізика. – Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, Сімферополь, 2007. Дисертація присвячена вивченню біологічної дії ізольованого і комбінованого з експериментально викликаною стрес-реакцією (гіпокінезія) електромагнітного випромінювання надвисокої частоти ((=7,1 мм, щільність потоку потужності 0,1 мВт/см2) в умовах виключення системи опіоїдних пептидів, однієї з основних стрес-лімітуючих систем організму, за допомогою введення антагоніста усіх субтипів опіоїдних рецепторів – налоксона. Одним із механізмів біологічної дії низькоінтенсивного випромінювання мм діапазону є збільшення функціональної активності системи опіоїдних пептидів, що є засобом успішної профілактики і корекції розвитку стрес-реакції та здійснюється, по-перше, за рахунок обмеження активності симпатоадреналової системи шляхом пригнічення процесів виділення і рецепції катехоламінів, по-друге, шляхом збільшення показників неспецифічної резистентності та імунологічної реактивності, по-третє, шляхом стимуляції утворення і виділення серотоніна і мелатоніна, тобто за рахунок потенціювання активації інших стрес-лімітуючих систем організму. Ключові сліва: низькоінтенсивне ЕМВ НВЧ, опіоїдні пептиди, налоксон, морфометричний аналіз, мікроспектральний люмінесцентний аналіз. АННОТАЦИЯ Махонина М.М. Биологическое действие ЭМИ КВЧ в условиях блокады рецепторов опиоидных пептидов. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.02 – биофизика. – Таврический национальный университет имени В.И.Вернадского, Симферополь, 2007. Диссертация посвящена изучению биологического действия изолированного и комбинированного с экспериментально вызванной стресс-реакцией (гипокинезия) электромагнитного излучения крайне высокой частоты (ЭМИ КВЧ) ((=7,1 мм, плотность потока мощности 0,1 мВт/см2) в условиях выключения системы опиоидных пептидов (ОпП), одной из основных стресс-лимитирующих систем организма, с помощью введения антагониста всех субтипов опиоидных рецепторов – налоксона. Применение автоматизированного морфометрического анализа препаратов крови позволило получить количественную оценку цитохимических реакций (оптическую плотность, площадь активной цитоплазмы (площадь включений), количественный показатель ферментативной активности клеток крови) и значительно повысить эффективность использовании методик цитохимического анализа. Под действием ЭМИ КВЧ было зафиксировано увеличение функциональной активности лимфоцитов и нейтрофилов крови, что блокировалось предварительным введением налоксона. Блокада рецепторов ОпП нивелировала действие ЭМИ КВЧ на изменение концентрации цитокинов (интерлейкинов-1(, 2, 4, 6; фактора некроза опухоли-() в сыворотке крови крыс, как при его изолированном, так и комбинированном с гипокинезией действии. Следовательно, блокада рецепторов ОпП нивелировала действие ЭМИ КВЧ на изменение как неспецифической резистентности, так и иммунологической реактивности. Под влиянием изученных факторов произошло изменение активности содержания гормонов и медиаторов других стресс-лимитирующих систем организма, в частности, серотонина и мелатонина в крови. Так, показано, что введение налоксона животным нивелировало действие ЭМИ КВЧ на увеличение концентрации мелатонина в сыворотке крови и содержания серотонина в лейкоцитах, как при его изолированном, так и комбинированном с гипокинезией действии. Таким образом, полученные результаты свидетельствуют о том, что одним из механизмов биологического действия низкоинтенсивного излучения милиметрового диапазона является увеличение функциональной активности системы опиоидных пептидов, что является средством успешной профилактики и коррекции развития стресс-реакции и осуществляется, во-первых, за счет ограничения активности симпатоадреналовой системы путем угнетения процессов выделения и рецепции катехоламинов, во-вторых, увеличения неспецифической резистентности и иммунологической реактивности, в-третьих, путем стимуляции образования и выделения серотонина и мелатонина, то есть потенцирования активации других стресс-лимитирующих систем организма. Ключевые слова: низкоинтенсивное ЭМИ КВЧ, опиоидные пептиды, налоксон, морфометрический анализ, микроспектральный люминесцентный анализ. SUMMARY Makhonina M.M. Biological action of electromagnetic fields of extremely high frequency in the conditions of opioid peptide receptors blocking. Thesis for a candidate degree of biological sciences on speciality 03.00.02 – biophysics. – Taurida National University named after V.I.Vernadsky, Simferopol, 2007. The thesis is devoted to study of biological action of electromagnetic fields of extremely high frequency (?=7,1, mm, power flow density 0,1 mW/sm2) isolated and combined with experimentally envoked stress reaction (hypokinesia) in the conditions of opioid peptide system disabling, which is the one of the main stress-limiting organism systems, by injection of naloxone that is an antagonist of all sub-types of opioid peptide receptors. Obtaind results are an evidence that one of the mechanisms of biological action of low-intensity emission of millimeter range is an increase of functional activity of opioid peptide system which is a remedy of effective prophylaxis and correction of stress-reaction development. It is realized, firstly, by means of activity limitation of sympathoadrenal system through depression of the processes of catecholamine release and reception, secondly, by means of an increase of nonspecific resistance and immunological reactivity, thirdly, by means of stimulation of generation and release of serotonin and melatonin, that is, potentiation of activity of other stress-limiting organism systems. Key words: low intensity EMF of EHF, opioid peptides, naloxone, morphometric analysis, microspectral luminescent analysis. Підписано до друку 20.08.2007 Формат 60x84/16 Тираж 100 Надруковано у видавничому відділі Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського 95007, м. Сімферополь, Пр-кт Ак. Вернадського, 4 * * * * НВЧ НВЧ+Н

Похожие записи