НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

Мєнасова Анжеліна Шевкетівна

УДК 551.762.3:56.074.6:551.8(477.8)

Безскелетні метазоа та іхнофосилії опорного розрізу венду Поділля і іх
стратиграфічне значенeня

04.00.09 – палеонтологія і стратиграфія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка

Науковий керівник:

кандидат геолого-мінералогічних наук,

Гриценко Володимир Петрович,

Київськоий національний університет імені Тараса Шевченка,

Доцент кафедри загальної та історичної геології

Офіційні опоненти:

доктор геолого-мінералогічних наук

Полетаєв Владислав Інокентійович,

Інститут геологічних наук НАН України,

завідувач відділу

кандидат геолого-мінералогічних наук

Вєліканов Вячеслав Якимович,

Укр.ДГРІ, доцент

Провідна установа:

Львівський національний університет імені Івана Франка,

геологічний факультет, м. Львів

Захист відбудеться 06.06. 2005 р. о 1000 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.162.01 Інституту геологічних наук НАН
України за адресою: 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук
НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б

Автореферат розісланий “03.05. 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.С. Рябоконь

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Протягом останніх сорока років інтерес дослідників до
відкладів верхнього докембрію залишається стабільно високим, що
обумовлено необхідністю вивчення геологічної будови, історії розвитку
регіону, з’ясування закономірностей розподілу різноманітних корисних
копалин в найдавніших осадових відкладах. З кожним роком кількість
знахідок викопних решток у відкладах протерозою збільшується, деякі з
них мають чітку фаціальну приуроченість, що дає змогу вирішувати різні
стратиграфічні завдання. Вивчення нових зборів представників
вендсько-едіакарської фауни і слідів життєдіяльності м’якотілих
організмів дає можливість внести уточнення у стратиграфічну схему
верхньовендських відкладів, їх поділ і кореляцію, та обґрунтувати межі з
відкладами, що перекривають і передують цим утворенням.

Великі успіхи в цьому відношенні досягнуті за кордоном, де вивчаються
фауністичні рештки верхнього докембрію Росії, Австралії, Намібії,
Канади, та ін.

Багатьма дослідниками підкреслюється важливе значення опорного розрізу
венду Подільського Придністров’я для пізнання всього комплексу питань
історико-геологічної, еволюційно-біологічної характеристики пізнього
докембрію, а також як еталона системи, що передує кембрію. Як відомо, на
роль еталону претендують ще дві системи докембрію – синій та едіакарій.
Російські дослідники надають перевагу сибірському розрізу венду. Однак
венд Подільського Придністров’я не має недоліків, притаманних цим
розрізам, а також стратотиповому розрізу венду півночі СЄП і, як ми
вважаємо, може бути використований в якості гіпостратотипу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок
досліджень тісно пов’язаний з роботами зі складання Держгеолкарти-200,
що провадяться Держгеолслужбою України, в тому числі з довивчення та
підготовки до видання аркушів М-35-XXVIII і М-35-XXXIV. Як
співвиконавець, автор спільно з науково-методичним центром УкрДГРІ і
виробничними організаціями приймає участь в роботах, пов’язаних з
вивченням питань стратиграфії та палеонтології верхнього докембрію,
модернізації існуючих стратиграфічних схем, які і є одним з завдань
комплексної міжвідомчої програми робіт з наукового і методичного
забезпечення регіональних геологічних досліджень 2003-2010 рр.

Науково-дослідницька робота виконувалась у межах комплексної наукової
програми “Надра” геологічного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за держбюджетною темою № 01БФ049-01
“Розробка новітніх технологій, петролого-геохімічного, петрофізичного,
структурно-тектонічного та біостратиграфічного моделювання еволюції
рудоносності” в її підрозділі “Розробка новітніх технологій,
стратиграфічних досліджень та структурного аналізу чохла платформи, щита
і складчастих зон України”, а також у межах дослідницьких програм NERC
(National Еnvironment Research Counsil).

Мета та задачі досліджень. Основним об’єктом дослідження є викопні
рештки бесскелетних Metazoa і сліди життєдіяльності з відкладів
верхнього протерозою (венду) й нижнього кембрію Подільського
Придністров’я. Предметом дослідженнь є – біостратиграфія пізньовендських
відкладів за Metazoa.

Метою дисертаційної роботи було монографічне вивчення метазоа та слідів
життєдіяльності викопних організмів з розрізу венду Подільського
Придністров’я, з’ясування їх значення для вирішення проблем стратиграфії
венду, пізнання закономірностей та напряму розвитку вендських Metazoa.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі основні задачі:

вибірковий пошаровий збір зразків вендсько-едіакарських метазоа та
іхнофосилій по розрізу венду Подільського Придністров’я та вивчення
колекційного матеріалу;

вивчення морфологічних особливостей решток м’якотілих з вендських
відкладів Придністров’я;

опис решток м’якотілих та слідів життєдіяльності з відкладів венду
району досліджень;

встановлення систематичного складу вендських безскелетних метазоа та
іхнофосилій розрізу Придністров’я;

аналіз вертикального та просторового поширення метазоа та іхнофосилій,
з’ясування їх значення для розв’язання проблемних питань стратиграфії
венду;

порівняльний аналіз вендських метазоа Подільського Придністров’я України
з едіакарською фауною Австралії, Росії та інших регіонів світу.

Основним в дослідженнях був один з головних методів у стратиграфії –
палеонтологічний (з використанням морфометричного і статистичного
аналізу), а також фаціальний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів. Внаслідок досліджень було описано
три нові роди: Gureevella – у ломозівських верствах могилівської світи
могилів-подільської серії, Palaeospinter та Propaleolina – у бронницьких
верствах яришівської світи могилів-подільської серії; і сім нових видів:
Beltanelloides amorphus та Gureevella ellipticus із ломозівських верств
могилівської світи могилів-подільської серії, Palaeospinter nucis,
Palaeospinter conoideus, Nimbia nana, Propaleolina vendiensis із
бронницьких верств яришівської світи могилів-подільської серії; вид
Beltanella velikanovi зустрічається і у ломозівських і у бронницьких
верствах могилів-подільської серії. Побудовано схему реконструкції
могилівського басейну, удосконалено фаціальну прив’язку вендських
Metazoa. В результаті тафономічних та палеоекологічних досліджень було
встановлено, що більшість решток належать тваринам, які вели сидячий або
прикріплений спосіб життя та мешкали в зоні відносно активного
мілководдя.

Теоретичне і практичне значення. Результати цих досліджень знайдуть
використання для комплексного вирішення проблем стратиграфії, історії
геологічного розвитку та розподілу корисних копалин у
верхньодокембрійських відкладах. Вони також можуть бути корисні в ході
подальшого вивчення питань загального і філософського характеру, які
пов’язані з розвитком життя в докембрії.

Результати даної роботи будуть використані для кореляції розрізів венду
на Східноєвропейській платформі та за її межами, а також розробки
уніфікованих стратиграфічних схем цих відкладів. Дрібніший поділ
вендських відкладів можливий у перспективі за умови удосконалення
уявлень про розподіл і закономірності поширення в розрізі венду Metazoa,
а також рослинних викопних решток.

Особистий внесок здобувача. Результати та висновки, викладені в роботі,
одержані автором самостійно.

Фактичний матеріал. Основою для даної роботи стала колекція вендських
метазоа Ю.О. Гуреєва, яка зберігалась в ІГН НАН України і була люб’язно
надана Л. І. Константиненком, а також матеріали, що були зібрані
експедицією, спорядженою ЗАТ “концерн Надра” за участю студентів та
викладачів геологічного факультету КНУ в 1999 році. Також, у 2003 році у
межах спільної дослідницької програми NERС (Національна екологічна
дослідницька рада – Велика Британія) було здійснено польові роботи на
місцях сучасних виходів на денну поверхню вендських відкладів. Частину
зразків, що були зібрані під час останнього польового сезону, оброблено
і результати використані в даній роботі.

Було проаналізовано 110 зразків різного ступеню збереженості, серед яких
84 зразків з тілесними відбитками, решта – сліди життєдіяльності.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на
ХХIV конференції Українського Палеонтологічного товариства (2003), на
щорічних конференціях професорсько-викладацького складу геологічного
факультету КНУТШ 2000, 2003, 2004 рр., а також на II науково-виробничій
нараді геологів-зйомщиків України (2003 р., м. Світлодарськ).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 7 робіт, з них п?ять статей
у фахових виданнях і дві тези доповідей в матеріалах конференцій. В
статті, яка надрукована у співавторстві, розділи та виводи за фахом
автора дисертації написані ним самостійно, що узгоджено і підтверджено
співавторами.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, п?яти
розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи
176 сторінок. Робота ілюстрована 67 рисунками і 6 текстовими таблицями.
Список використаних літературних джерел становить 159 найменувань і
займає 14 сторінок.

Автор висловлює щиру подяку своєму науковому керівнику, доценту кафедри
загальної та історичної геології Київського університету імені Тараса
Шевченка Гриценку В.П., а також Константиненку Л.І., який у складні для
геологічної науки часи спромігся зберегти кам’яний матеріал, що було
зібрано Ю.О. Гуреєвим. Тут також слід віддати належне шанування світлої
памґяті видатному досліднику Ю.О. Гуреєву. Зібрані ним матеріали
використані в ході виконання цієї наукової праці.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ІСТРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ДОКЕМБРІЙСЬКИХ МЕТАЗОА

Історія дослідження викопних решток венду Подільського Придністров’я
нараховує близько сорока років, хоча проблематичні відбитки знаходили і
раніше. Уявлення про вік давніх відкладів осадочного чохла регіону
постійно змінювалось у зв’язку з відсутністю надійних палеонтологічних
даних. Проблематичні відбитки відомі в цьому регіоні з 1916 року і на
той час трактувались як відбитки дощових крапель. В 1928 році О.К.
Каптаренко уперше правильно вказала на їх палеозоологічну природу. Дані
про знахідки викопних решток є в монографії Т. Васкауцану, надрукованій
в 1931; ці рештки він визначав як лінгули або оболюси. Тому до середини
XX ст. ці відклади розглядались як стратиграфічні аналоги
нижньопалеозойських карбонатних товщ Західного Поділля.

Важливу роль у вивченні проблеми вікової приналежності цих відкладів
відіграла знахідка геологом А.П. Ковалем у 1967 році представника
едіакарської фауни у бернашівських верствах яришівської світи, що стало
не просто підставою для подальших палеонтолого-стратиграфічних
досліджень подільського розрізу венду, а відкрило нову сторінку в
палеонтологічному дослідженні регіону.

Цілеспрямовані дослідження почались з праць В. С. Заїки-Новацького, В.
М. Палія, М. О. Федонкіна та Б. С. Соколова. На початку 70-х рр. багато
уваги вивченню викопних решток Поділля приділяв В. М. Палій. Ним було
описано ряд найбільш поширених форм вендської фауни і слідів
життєдіяльності, таких як Nemiana, Tirasiana, Cochlichnus та ін.
Результати досліджень викладено у його наукових статтях та дисертаційній
роботі.

У період з 1977 р. до 1980 р. було отримано новий матеріал стосовно
венду та нижнього палеозою у зв’язку з проведенням обєднанням
“Північгеологія” крупномасштабної геологічної зйомки та тематичних робіт
ІГН АН УРСР в зоні затоплення долини Дністра. В результаті цих
досліджень доканилівська частина вендських відкладів була об’єднана в
могилів-подільську серію. Частину вендського розрізу, що лежить вище, як
таку, що відповідає самостійному етапу осадконакопичення, було уособлено
в ранзі серії й розділено на низку світ. У складі останніх виділені
дрібніші стратиграфічні одиниці.

Під час спорудженя Дністровської ГЕС в 1979 році був відкритий новий
рівень поширення фауни едіакарського типу — ломозівські верстви.
Дослідженням цього матеріалу займався М. О. Федонкін. Результати робіт
дослідника було викладено в ряді наукових статей i монографіях, де він
узагальнював і систематизував дані про тваринний світ верхнього
докембрію.

Пртягом 80-х рр. вивченням органічних решток Подільського розрізу венду
займався співробітник ІГН НАНУ Ю.О. Гуреєв. Він вперше зробив спробу
аналізу вертикального поширення вендських організмів; висловив думку про
спорідненість вендських Metazoa й сучасних Radialia; запропонував свій
варіант систематики вендіат.

ГЕОЛОГІЧНИЙ НАРИС ТА СТРАТИГРАФІЯ ВЕНДУ ПОДІЛЬСЬКОГО ПРИДНІСТРОВ’Я

Загальні відомості. Район поширення вендських відкладів належить
головним чином до Подільської височини; його рельєф – слабогорбиста
рівнина, інтенсивно розчленована гідрографічною та балковою мережею. У
схилах долин Дністра та його лівих приток (рр. Дерло, Немія, Серебрія,
Лядова, Караєць, Жван, Калюс, Ушиця, Студениця, Тернава та ін.), а також
у бортах ярів та балок, які ускладнюють головну гідросітку, добре
відслонюються осадові товщі венду, кембрію, ордовику, силуру, крейди,
неогену та антропогену.

Розріз венду Поділля неперервний і має природну відслоненість до 100 %.
Майже по всьому розрізу виявлено рештки мґякотілих організмів
едіакарського типу, сліди життєдіяльності бентосних тварин, залишки
вендотенід, акритарх та ін. Розріз добре ув’язується з усіма розрізами
СЄП, які розкриваються свердловинами та природними відслоненнями.

Структурно-тектонічні обстановки. Могилів-Подільський виступ є
структурним елементом південно-західної околиці Східноєвропейської
платформи. Він представляє собою складову частину
Подільсько-Молдавського схилу. Відслонений розріз вендських відкладів
поширений лише в межах Могилів-Подільського виступу щита. Цей елемент
структури південно-західного схилу охоплює територію Середнього
Придністров’я від р. Русави на сході до р. Тернави на заході.

У структурі району виділяють два мегакомплекси – кристалічний фундамент
та осадочний чохол. Кристалічний фундамент побудований головним чином
суперкрустальними та ультраметаморфічними утворенннями архейського й
ранньопротерозойського віку. Верхній структурний мегакомплекс —
осадочний чохол залягає на кристалічній основі з різкою кутовою і
стратиграфічною незгідністю і складений двома структурними комплексами:
вендсько-нижньопалеозойським та мезо-кайнозойським. Відклади, що
складають нижній із зазначених комплексів, утворюють Подільську
монокліналь північно-західного простягання й похилого південно-західного
падіння. Згідно з умовами залягання і співвідношенням товщ, які беруть
участь у розрізі, в комплексі виділяють волинський, могилів-подільський,
канилівсько-балтійський, бережківський та ордовицько-силурійський
структурні поверхи. У складі мезозойсько-кайнозойського комплексу
виділяють три структурні поверхи: крейдовий, неогеновий та четвертинний.

Стратиграфічна характеристика розрізу венду Подільського Придністров’я.
Нижній відділ представлений грушкінською (V1gr) світою волинської серії
(V1vl). Стратиграфічна повнота світи на різних ділянках неоднакова,
найбільш повні та потужні розрізи приурочені до від’ємних форм
довендського палеорельєфу. Вона поділяється на дві підсвіти: нижню,
складену переважно червоноколірними грубоуламковими породами і верхню,
складену сіроколірною глинистою товщею.

Верхній відділ представлений могилів-подільською серією (V2mp), у складі
якої виділяються могилівська, яришівська та нагорянська світи.
Могилівську світу — V2mg складають (знизу вгору): ольчедаївські верстви
— V2ol (головним чином грубо- та різнозернисті аркозові пісковики,
гравеліти) потужністю до 40м; ломозівські верстви — V2lm (тонке
чергування темно-сірих аргілітів та тонкозернистих пісковиків)
потужністю 20-30 м та ямпільські — V2jm верстви (світло-сірі
олігоміктові пісковики) потужністю 20-30 м.

Ломозівські верстви — V2lm є найдавнішим рівнем розрізу, на якому
виявлено наявність тілесних відбитків Metazoa та біогліфів. Яришівська
світа — V2jr поділена (знизу вгору) на лядівські — V2ld (аргіліти),
бернашівські V2br (аргіліти і пісковики), броницькі — V2bn (зкременілі
попілові туфи і туфоаргіліти) та зіньківські верстви — V2zn (аргіліти і
алевроліти). Нагорянська світа — V2ng об’єднує джуржівські — V2dg
(пісковики) і калюські — V2kl (чорні сланці з фосфоритами) верстви.

Канилівська серія (V2kn), лежить на відкладах, які її підстелюють,
трансгресивно, з розмивом та певною кутовою незгідністю. Відкладам
канилівської серії передувала перерва в осадконакопиченні, про що
свідчать ознаки короутворення у покрівлі калюських верств. Вона
складається чотирма головними седиментаційними циклами, кожному з яких
відповідає світа (знизу-вгору — данилівська V2dn, жарнівська V2ћr,
крушанівська V2kr і студеницька V2st). У складі світ вирізняються більш
грубоуламкова нижня частина (переважають пісковики, алевроліти) та більш
глиниста (переважають аргіліти), зазвичай строката верхня частина
розрізу. На відміну від могилів-подільської серії літологічний набір
порід, які складають канилівську серію, менш різноманітний: вона
представлена пісковиками, алевролітами та аргілітами, що також
чергуються між собою.

Рештки фауни в канилівській серії практично відсутні. Разом з тим
ступінь біологічного перероблення осадків, порівняно з
могилів-подільською серією, набагато вищий і біогліфи, за даними Ю. О.
Гуреєва і М. О. Федонкіна у канилівській серії доволі широко розвинені
на різних рівнях її розрізу.

Канилівська серія вгору по розрізу без перерви змінюється балтійською
серією, яка складається окунецькою і хмельницькою світами.

Палеозойська ератема. Кембрійська система. Нижній відділ. Балтійська
серія. Окунецька світа C1ok простежується низкою картувальних і опорних
свердловин, а також представлена у відслоненнях по річці Тернаві в
районі с. Китайгород та по Дністру в районі с. Демшин. В найбільш
представних розрізах вона складається знизу пісковиком світло-сірим,
дрібнозернистим, міцним, що чергується з поодинокими прошарками
темно-сірих алевролітів. Верхня частина представлена темно-сірими до
чорного тонкослюдистими аргілітами, для неї характерні жовнові стяжіння
фосфатного матеріалу.

Хмельницька світа, C1hm складається з аргілітів темно-сірих, сірих,
зеленувато-сірих з підпорядкованими прошарками сірих алевролітів,
світло-сірих кварцових та зеленуватих глауконіт-кварцових
дрібнозернистих пісковиків. На окремих рівнях визначено прошарки сірих
сферолітових вапняків. Характерними для світи є прошарки конгломератів,
у складі яких разом з уламками теригенних порід виявлено гальки
бурувато-чорних і чорних фосфатних аргілітів; характерні також прошарки
крупногалечних конгломератів і брекчій автохтонної природи. Аргіліти та
алевроліти переважно тонкошаруваті. Шаруватість головним чином
горизонтальна, рідше коса, паралельна. Світа залягає згідно на
окунецькій світі або зі слідами розмиву на студеницькій світі.

МОНОГРАФІЧНИЙ ОПИС БЕЗСКЕЛЕТНИХ METAZOA ТА ІХНОФОСИЛІЙ З РОЗРІЗУ ВЕНДУ
ПОДІЛЬСЬКОГО ПРИДНІСТРОВ’Я

Матеріал та методика досліджень. Базовими для нашої праці стали
матеріали Ю.О. Гуреєва, які він збирав протягом декількох років (кінець
80-х, початок 90-х років), крім цього використовувались матеріали, які
були зібрані експедицією, спорядженою ЗАТ “концерн Надра” в 1999 році.
Під час польових досліджень описувались окремі частини розрізу венду,
досліджувалась границя вендської та кембрійської систем. Відбирались
зразки із відбитками м’якотілих організмів та слідами життєдіяльності.
Була зроблена спроба відстежити фаціальну приналежність окремих
представників вендсько-едіакарської фауни.

Під час камеральних робіт зразки з рештками представників
вендсько-едіакарської фауни опрацьовувались згідно з загальноприйнятими
методиками. Крім цього, для отримання контрастнішого зображення, зразки
оброблялись парами оксиду магнію і фотографувались оптичним та цифровим
фотоапаратами. Отримані цифрові зображення піддавалися комп’ютерній
обробці, а фотографії спочатку сканувалися, потім оброблялися на
комп’ютері. Незважаючи на добрий ступінь збереженості багатьох вендських
організмів, існують серйозні труднощі в їх класифікації та систематиці.
Інтерпретація деяких таксонів варіює в широких межах. Щоб наблизитись до
рішеннях цих проблем, ми в даній роботі використовували порівняльний
аналіз будови безскелетних організмів. Справа в тому, що при дослідженні
відбитків представників вендської фауни ми дуже обмежені в кількості
ознак, які можна використовувати для заключень про систематичне
положення тих чи інших форм але у нижчих форм метазоа ознаки симетрії
змінюються в достатньо широкому діапазоні, що дозволяє розрізняти
таксони нижчого рангу;. Крім цього, серед докембрійських організмів дуже
багато форм, які не знаходять собі місця в систематиці сучасних
багатоклітинних тварин.

Опис решток м’якотілих метазоа. Зважаючи на те, що останніми роками
значна кількість дослідників розглядають вендські організми як абсолютно
окрему групу, автор також в класифікації вендо-едіакарських організмів
наслідує Ю.О. Гуреєва, який виділяв їх в окремий тип Vendiata. З іншого
боку, в прийнятій системі викопних решток вендіт, автор не використовує
таксони дрібніші за клас. Зроблено це у звґязку з тим, що на думку
автора, виділення Ю.О. Гуреєвим таких таксонів, як ряд, підродина,
родина не достатньо обгрунтовано.

У розділі наведено опис 29 форм викопних решток Metazoa, з яких 3 нових
рода та сім нових видів, що наводяться нижче.

Клас Рrotocycloida Gureev, 1987

1983. Cyclozoa: Федонкин. Огранический мир венда, с. 17-38 (part).

1984. Cyclozoa: Федонкин. Проморфология…, с. 31-41 (part).

1985. Cyclozoa: Федонкин. Бесскелетная фауна венда…, с. 15-26 (part).

1985. Cyclozoa: Гуреев. Vendiata…, с. 97 (part).

Діагноз. Найпростіше побудовані вендіати, які відрізнялись примітивною
будовою та відсутністю диференціації тіла.

Поширення. Достовірні знахідки відомі з вендських відкладів СЄП.

Рід Beltanelloides Sokolov, 1965.

1972. Beltanelloides Sokolov: Соколов. Вендский этап…, табл. IV.

1974. Beltanelliformis: Меннер в Келлер и др. Новые находки…, с. 134.

1981. Beltanelliformis: Федонкин. Беломорская биота…, с. 14.

1984. Beltanelliformis: Федонкин. Проморфология…, с.31, 34.

1985. Beltanelloides: Гуреев. Vendiata…, c. 97, 98.

Типовий вид. Beltanelloides sorichevae Sokolov, 1972.

Діагноз. Відбитки округлої форми з майже гладкою центральною частиною,
оточена по периферії ніжною ескумбрельною зоною з хвилеподібними
безформеними зморшками. Ніяких слідів гонад та оральної апертури не
спостерігається. Близький до роду Beltanella, але від останнього
відрізняється відсутністю слідів гонад, орального отвіру, а також
сплощеною, навіть вогнутою а не вздутою центральною частиною. Від виду
B. sorichevae Sokolov – хвилеподібними зморшками й тим, що не утворює
поселень.

Видовий склад. Два види – B. sorichevae Sokolov, B. amorphus Menasova,
sp. nov.

Поширення. Венд, валдайська серія півночі СЕП, могилів-подільська серія,
ломозівські верстви, Поділля.

Beltanelloides amorphus Menasova, sp. nov.

Рис. 1

Голотип. Екз. 2/50 Vlm, Геологічний музей національного університету.
Назва виду від amorpha (грец.) – такий, що не має форми.

Опис. Великий відбиток субумбрели (?) приблизно округлої форми, дуже
еластичної. Край ундулює, на деяких ділянках загнутий усередину з
утворенням роздувів, відокремлених борознами. Борозни уривчасті, їх
орієнтування – субконцентричне. Площина відбитка майже не піднята над
субстратом, елементи радіальної симетрії відсутні, вся його поверхня має
пухирчастий вигляд. У центрі – невиразне заглиблення, можливо, має
відношення до оральної апертури.

Розміри, (мм). d — 122-135.

Порівняння. Від виду B. sorichevae Sokolov відрізняється більш вираженою
періферічною частиною, субконцентричним орієнтуванням зморшок, наявністю
роздувів.

Поширення. Венд, могилів-подільська серія, ломозівські верстви, Поділля.

Матеріал. Один зразок доброго ступеня збереженості, карґєр Дністровської
ГЕС.

Клас Cyclozoa Fedonkin, 1983

1983 Cyclozoa: Федонкин. Органический мир венда, с. 17-38 (part.).

1985 Cyclozoa: Федонкин. Бесскелетная фауна венда…, с. 15-26 (part.).

1985 Cyclozoa: Гуреев. Vendiata…, c. 97 (part.).

Діагноз. Вендіати з диферинційованим тілом – наявність концентричної
зональності та/або центрального горбка.

Порівняння. Від Protocycloida Gureev відрізняється більш складною
будовою.

Рід Gureevella Menasova gen. nov.

Рід названо на честь Гуреєва Ю.О.

Типовий вид. Gureevella ellipticus sp. nov.

Діагноз. Майже пласкі зліпки з нерівною поверхнею овальної форми,
центральний горбок круглої форми і зміщений відносно центру організму.

Порівняння. Від роду Ediacaria Sprigg відрізняється пласкою центральною
зоною. Близькі за морфологією форми описано як Paliella pateliformis
Fed., (Вендская система, т. 1; табл. Ш, 4; табл. Х., 5), що, можливо, є
помилкою друку, оскільки наведені фотографії й опис зазначеної форми не
відповідають одне одному.

Склад. Рід монотиповий.

Поширення. Венд, могилів-подільська серія, ломозівські верстви, Поділля.

Gureevella ellipticus Menasova sp. nov.

Рис. 2

Голотип. Екз. 2/19а, Геологічний музей КНУ ім. Шевченка; Поділля, венд,
ломозівські верстви. Назва виду від ellips (грец.) еліпс.

Опис. Пласке еліпсоподібне тіло, схоже на яйце зі зміщеною центральною
частиною, яка в цілому повторює контур усього відбитка, має пласку форму
й відокремлена від зовнішньої зони кільцеподібним жолобком. Зовнішня
зона пласка, нерівномірно горбиста, можливо, за рахунок текстури породи.
Радіальні елементи відсутні. Контур відбитка чіткий, має подвоєну лінію.

Розміри, (мм) d1 – 25, d2 –30; d центральної частини – 6, 10.

Поширення. Венд, могилівська світа, ломозівські верстви, Поділля.

Матеріал. Три екз. середнього ступеня збереженості, карґєр Дністровської
ГЕС.

Рід Beltanella Sprigg, 1947

1947. Beltanella: Sprigg. Early Cambrian (?) jellyfishes…, p. 218.

1950 Beltanella: Sprigg. Early Cambrian “jellyfishes”…, р. 81.

1987 Beltanella: Гуреев. Морфологический анализ…, с. 50.

Beltanella velikanovi Menasova sp. nov.

Рис. 3

Вид названо на честь Веліканова В.Я.

Голотип. Екз. Г-83501б, Геологічний музей КНУ ім. Шевченка.

Oпис. Пласке тіло, що не виступає за площину субстрату (негативний
епірельєф). У центрі невеличка депресія. Відбиток відокремлюється від
субстрату жолобком, можливо, края ексумбрели були завернуті.

Розміри, (мм). d загальний — 78, 115; d центральної депресії — 9.

Поширення. Венд, могилівська світа, ломозівські верстви, яришівська
світа бронницкі верстви, Поділля.

Матеріал. Три екз. середнього ступеня збереженості, м.
Могилів-Подільський, Борщів Яр, кар’єр Дністровської ГЕС.

Рід Nimbia Fedonkin, 1980

1980. Nimbia: Федонкин. Новые представители…, с. 8.

1981. Nimbia: Федонкин. Беломорская биота…, с. 60.

1985. Nimbia: Федонкин. Бесскелетная фауна венда…, с75.

1987. Nimbia: Гуреев. Морфологический анализ…, с. 36.

Типовий вид. Nimbia occlusa Fedonkin, 1980

Діагноз. Пласкі дископодібні організми, які зберігаються у вигляді
кільцевих або овальних структур на підошві прошарків алевроліту. У
позитивному гіпорельєфі мають вигляд замкненого кільцевого валика.

Зауваження. Рештки Nimbiа подібні до кільцевих біогліфів іхнороду
Circulichnus Vialov, 1971, які також відомі у вендських відкладах.

Склад. Чотири види: Nimbia occlusa Fedonkin, N. dniesteri Fedonkin, N.
paula Gureev, N. nana Menasova sp. nov.

Поширення. Верхній венд СЄП.

Nimbia nana (Menasova) sp.nov.

Рис. 4

2003. Gritcenia nana: Мєнасова. Нові представники…, с.140, табл., фіг.
4

Голотип. Екз. 3/3 – 1999 р., назва виду від nana (лат.) – маленька;
геологічний музей КНУ імені Т. Шевченка.

Опис. Плаский зліпок круглої форми, майже не піднятий над субстратом.
Центральна зона круглої форми, зовнішнє кільце пласке, має буруватий
колір, ймовірно, наслідок озалізнення, відносно центральної частини має
трохи вищий рельєф.

Розміри, (мм). d1(центральної зони) — 2, d2(загальний) — 5, ширина
зовнішнього кільця — 1,5.

Порівняння. Відрізняється від інших представників роду відрізняється
значно меншими розмірами, поперечним перетином крайового валику, його
більшою шириною відносно центральної зони.

Поширення. Венд, яришівська світа, бронницкі верстви, Поділля.

Матеріал. Один екз. хорошого ступеня збереженості, м.
Могилів-Подільський, Борщів Яр.

OR. INCERTAE

?

TH

a

u

- ( * , . d @

d

f

|

?

 

¬

i

oeoeiiiiiieaOiiiIoeiiioeoeii

?

?

a

. h TH >

@

f

¬

?

u???eaaUIIIIIIIA???

7MJO?QLUNUzU|UIU¤[’^Uealf,ick¤k*liTHTHTHIAATHµµ!µµ•‰

A?AthAOAEnC?CoeCPEdEiiYIi3/43/43/43/43/4YiiiiiIiii

0nther Menasova gen. nov.

Типовий вид. Palaeospinther nucis Menasova sp. nov.

Діагноз. Круглі, опуклої форми відбитки, тонкосегментовані; нагадують
шкарлупку волоського горіха.

Порівняння. Від роду Dickinsonia Sprigg відрізняється об’ємною формою і
більшою шириною поздовжної медіальної борозни.

Склад. Два види P. nucis Menasova та P. conoideus Menasova.

Поширення. Венд, бронницькі верстви, Поділля.

Palaeospinther nucis Menasova sp. nov.

Рис. 5

Назва виду від nucis (лат.) горіх.

Голотип. Екз. 3/2 Vbn, Геологічний музей КНУ імені Т. Шевченка.

Опис. Опукле білатерально-симетричне тіло, довжина якого близька до
ширини, на перший погляд нагадує шкарлупку волоського горіха. На
відбитку видно медіальну борозну, від якої беруть початок борозни у
вигляді тонкого штрихування (негативний епірельєф). Борозни між собою
субпаралельні.

Розміри, (мм). d — 14, ширина медіанного валика — 1.

Порівняння. Від Palaeospinther conoideus відрізняється овальною формою,
наявністю поздовжньої борозни.

Поширення. Венд, яришівська світа, бронницькі верстви, Поділля.

Матеріал. Один екз., представлений епі- та гіпорельєфом одного відбитка
середнього ступеня збереженості, м. Могилів-Подільский, Борщів Яр.

Palaeospinther conoideus Menasova sp. nov.

Рис. 6

Назва виду від conoideus (лат.) – конічний.

Голотип. Екз. Г-83503 bn, Геологічний музей КНУ імені Т.Шевченка.

Опис. Сплощені конусоподібні відбитки з пласкою верхівкою й тонким
радіальним штрихуванням, дуже нагадують нірки сучасних поліхет. На
фотографіях деяких відбитків можна спостерігати щось схоже на
п’ятипроменеву симетрію. Верхівка пласка, круглої форми, наче зрізана.

Розміри, (мм). d — 7-13, d верхівки — 1-2.

Порівняння. Від виду P. nucis відрізняється конічною (в плані круглою)
формою.

Поширення. Венд, яришівська світа, бронницькі верстви, Поділля.

Матеріал. Шість екз. середнього ступеня збереженості, м.
Могилів-Подільський, Борщів Яр.

Зауваження. Можливо, досліджені представники виду є ювенільними
особинами виду Palaeospinther nucis.

Рід Propaleolina Menasova gen. nov.

Типовий вид. Propaleolina vendiensis Menasova sp. nov.

Діагноз. Витягнуті слабкохвилясті трубочки, які є внутрішнім зліпком.
Поверхня буруватого кольору. В негативному епірельєфі наявні похилі
гладенькі жолобки.

Порівняння. Від роду Paleolina відрізняється відсутністю зовнішнього
скелета та слідів скульптури (різкої зморшкуватості)].

Видовий склад. Рід монотиповий.

Поширення. Венд, яришівська світа, бронницькі верстви, Поділля.

Propaleolina vendiensis Menasova sp. nov.

Рис. 7

Назва роду від додавання префіксу до вже існуючої назви Paleolina; pro
(лат.) – до.

Голотип. Екз. 6/1 Vbn, Геологічний музей КНУ імені Т. Шевченка.

Розміри, (мм). Ширина – 1,0-2,0; довжина фрагментів — 5-40.

Опис. Поверхня зразка вкрита безсистемно орієнтованими слабкохвилястими
трубкоподібними утвореннями, які іноді занурюються в субстрат. Імовірно,
Propaleolina vendiensis Menasova є внутрішнім ядром, виповненим породою
субстрату.

Поверхня трубочок має буруватий колір, можливо, це все, що залишилося
від скелета організму. У негативному епірельєфі – виположені борозни.
Слідів скульптури не простежується. В одному місці трубка дихотомічно
розділяється.

Поширення. Венд, яришівська світа, бронницькі верстви, Поділля.

Матеріал. Один зразок хорошого ступеня збереженості, м.
Могилів-Подільський, Борщів Яр.

Морфологічні особливості вендських Metazoa. За морфологію медузоподібних
організмів й одиничних поліпоїдних форм вендські Radialia відповідно до
їх типу симетрії можна розділити на 3 групи:

форми з віссю симетрії неcкінченно великого порядку;

форми з віссю симетрії невизначеного порядку;

форми з жорстко фіксованим порядком симетрії.

Форми з віссю симетрії неcкінченно великого порядку. Найчисленнішу та
різноманітну групу вендських кишковопорожнинних становлять форми, які
характеризуються простою будовою, відсутністю виявлених радіальних
елементів, а якщо вони й спостерігаються, то дуже численні та
невпорядковані. Типовими представниками цієї групі є роди Nemiana Palij,
Bronicella Zaika-Novatsky, Cyclomedusa Sprigg, Tirasiana Palij.

Форми з віссю симетрії невизначеного порядку. Ці форми є комбінацією
двох типів організації: концентричної та радіальної: в них на фоні
концентричного плану будови розвивались елементи радіальної організації
(щупальця, поліпіди та рельєф мезоглії). Невизначеність порядку
симетрії, на відміну від нескінченно великого порядку, зумовлюється
кінцевою, але не фіксованою кількістю антимір (щупальця, гонади та ін.).
Найяскравішим представником цієї групи серед вендських Radialia Поділля
є Hiemalora (Pinegia) stellaris Fedonkin.

Форми з віссю симетрії визначеного порядку. В цій групі виділяються
форми з трипроменевою та чотирипроменевою симетрією. Серед подільської
біоти до форм з трипроміневим типом симетріі відноситься Tribrachidium
heraldicum Glaessner, а з чотирипроменевим — Conomedusites lobatus
Glaessner et Wade.

Вендські білатерально-симетричні організми. Серед багатоклітинних
вендського періоду Radialia суттєво переважали над Bilateria.
Білатерально-симетричні тварини Подільського Придністов’я представлені
родом Dickinsonia Sprigg і, можливо, сюди можна віднести рід
Palaeospinther Menasova gen. nov.

ЗНАЧЕННЯ ВИКОПНИХ МЕТАЗОА ТА ІХНОФОСИЛІЙ ДЛЯ СТРАТИГРАФІЇ ВЕНДУ

Біостратиграфічна характеристика розрізу венду Придністров’я. В таблиці
наведена фауністична характеристика верхньовендських та
нижньокембрійських відкладів Подільського Придністровґя. Найкраще
фауністично охарактеризованими є ломозівські верстви – 29 видів, з яких
представниками власно Vendiata є 16 видів (з них один вид Nemiana
simplex Palij відноситься до класу Protocycloida, решта до класу
Cyclozoa). З бернашівських верств на сьогодні відомо 8 представників
класу Cyclozoa. В броницьких верствах 2 представника класу
Protocycloida, 6 класу Cyclozoa, решта (2) – order incertae. В
нагорянській, жарнівській і студеницькій світах відомі одиничні
представники Vendiata. Хмельницька світа охарактеризована одним
представником класу Protocycloida і трьома — класу Cyclozoa.

Сліди життєдіяльності з вендських відкладів Поділля вивчені значно
гірше. Їх видове різноманіття бідніше, ніж у Metazoa. Особливо це
стосується могилів-подільської серії, яка слабо охарактеризована слідами
життєдіяльності. Із слідів пересування відомі представники трьох родів:
Palaeopascichnus Palij, Neonereites Seilacher, Cochlichnus Hitchcock.

Палеоіхнологічна характеристика канилівської серії суттєво
відрізняється. Із порід цієї серії описано 10 видів. Серед біогліфів
найбільш характерні Harlaniella podolica Sokolov, Gordia sp. В верхній
частині до них додаються Palaeopascichnus delicatus Pal.,
Helmintoidichnites Walcott, Planolites (Webby). Решта слідів
зустрічається спорадично у відкладах канилівської серії.

Закономірності вертикального та горизонтального поширення решток
м’якотілих метазоа та слідів життєдіяльності в опорному розрізі венду
Поділля. Аналіз стратиграфічного поширення метазоа дозволяє
Придністровський докембрійський комплекс розділити на
могилів-подільський та канилівський підкомплекси, які характеризують
однойменні світи. У могилів-подільському підкомплексі переважають
тілесні відбитки Nemiana simplex Palij, які поширені по всьому розрізу
від ломозівських верств могилівської до джуржівських верств нагорянської
світи. Найрізноманітніші тілесні відбитки плаваючих і донних
прикріплених організмів спостерігаються в ломозівських верствах
могилівської світи, що складає могилів-подільську асоціацію (див.
табл.). Крім тілесних відбитків, описано сліди повзання: у могилівській
світі це Cochlichnus sp., Neonereites biserialis Seilacher,
Palaeopascichnus delicatus Palij. Морфологічно невиразні сліди
життєдіяльності червеподібних тварин зустрічаються починаючи з
бернашівських верств і до нижньої частини калюських.

У канилівському підкомплексі переважають численні іхнофосилії. Тілесні
відбитки майже не зустрічаються. Це може бути пов’язане і з активізацією
бактерій, і з появою перших хижаків у пізньому докембрії. Рештки Metazoa
канилівського підкомплекса представлені: Studenicia galeiforma зі
студеницької світи, Medusinites sp., проблематичні тілесні відбитки,
схожі на Baicalina sessilis Sok. та Arumberia benksi Glaessn. et Walter.

Поруч з нечисленними тілесними відбитками спостерігаються різноманітні,
головним чином поверхневі сліди життєдіяльності. Це виявлені в
поливанівських верствах студеницької світи сліди заривання, які можна
віднести до слідів спокою (Cubichnia). Сліди харчування (Fodinichnia)
представлені поширеними по всьому розрізу канилівської серії Harlaniella
podolica Sokolov. У породах студеницької світи зустрічаються, крім
зазначеного Harlaniella podolica Sok., сліди пасовиська (Pascichnia)
Palaeopascichnus delicatus Palij, які є найдавнішими у відкладах
Придністров’я слідами, що утворюють системи — Planolites cf. serpens
(Webby).

Таблиця

Розподіл Vendiata в розрізі відкладів верхнього венду та

нижнього кембрію Подільського Придністров’я (за Ю.О. Гуреєвим, з
доповненнями автора, 2005)

Відділ Серія

Світа

Верстви

Фауністичні рештки

С1 Балтійська

Хмельницька

Tirasiana disciformis Palij, Nemiana simplex Palij, Cyclomedusa minuta
Fedonkin, Kullingia concentrica Glaessner

Окунецька

Фауністичні рештки не виявлено

V2 Канилівська

Cтуденицька Комарівські Studenecia galeiforma Gureev, Medusinites sp.

Поливанівські

Крушанівська

Жарнівська

Данилівська

Фауністичні рештки не виявлено

Vendella larini Gureev

Фауністичні рештки не виявлено

Могилів-подільська Нагорянська Калюські Nimbia paula Gureev

Джуржівські Nemiana simplex Palij

Яришівська

Зіньківські Фауністичні рештки не виявлено

Бронницькі Bronicella podolica Zaika-Nov., Charniodiscus planus Sok.,
Planomedusites grandis Sok., P. patellaris (Sok.), Cyclomedusa plana
Glaessner et Wade, C. serebrina Palij, Vendella haelenicae Gureev,
Palaeospinther nusic Men., Palaeospinther conoideus Men. sp. nov.,
Beltanella velikanovi Men. sp. nov., Nimbia nana Men. sp. nov.,
Propalaeolina vendiensis Men. sp. nov.

Бернашівські

Cyclomedusa plana Glaessner et Wade, C. cf. plana Glaessner, C.
serebrina Pal., Tirasiana disciformis Pal., T. coniformis Pal., Nemiana
simplex Pal., Atakia vermiformis Pal., Zimnniella sp.

Лядівські Фауністичні рештки не виявлені

Могилівська Ямпільські Nemiana simplex Pal., Pinegia sp.,
Protodipleurosoma sp., Vaveliksia velikanovi Fed., Hiemalora sp.

Ломозівські

Nemiana simplex Pal., Tirasiana disciformis Pal., Nimbia occlusa Fed.,
Nimbia dnisteri Fed., Planomedusites grandis Sok., P. рatellaris (Sok.),
Vendella sokolovi Gur., Irridinitus multiradiatus Fed., Elasenia aseevae
Fed., Vaveliksia velicanovi Fed., Podolimirus mirus Fed., Valdainia
plumosa Fed., Lomosovis malus Fed., Paliella patelliformis Fed.,
Hiemalora stellaris Fed., Protodipleurosoma rugulosum Fed., Cyclomedusa
davidi Sprigg, C. minuta Fed., C. plana Glaessn. et Wade, Medusinites
asteroides (Sprigg), Tribrachidium heraldicum Glaessn., Ediacaria
flindersi Sprigg, Dickinsonia costata Sprigg, D. tenuis Glaessn. et
Wade, Conomedusites lobatus Gl. et Wade, Pteridinium sp.,
Pseudorhizostomites sp., Gureevella elipticus Men. sp. nov.,
Beltanelloides amorphus Menasova sp. nov, Beltanella velicanovi Men. sp.
nov.

Ольчедаївські Фауністичні рештки не виявлені

У відкладах студеницької світи поширені Palaeopascichnus delicatus
Palij; у кулешівських верствах жарнівської світи — внутрішні сліди
Bioendoglyphia Vialov. З порід окунецької світі описані сліди Kamenecia
stella Gureev, Ternavellus vialovi Gur., Planolites sp., Curvolites sp.

Останніми роками було виділено деякі закономірності фаціальної
пристосованості організмів, хоча в реальних місцезнаходженнях
найрізноманітніші рештки зустрічаються в межах літологічно одноманітних
верств. На матеріалі Подільського Придністров?я поки що можна говорити
про виділення таких фацій: 1) фація обмілин і мілководдя; 2) фація
відносно глибоководна, характеризується великою кількістю
органікостінних фосилій, включаючи вендотеніди і сліди життєдіяльності.

Як було встановлено в результаті тафономічних та палеоекологічних
досліджень, більшість решток м?якотілих Metazoa належить тваринам, що
вели сидячий або прикріплений спосіб життя, бо вони мешкали в зоні
відносно активного мілководдя.

Рис. 8 Реконструкция могилівського басейну

1. – відбитки безскелетних метазоа; 2. – іхнофосілії; 3. – вендотенієві
водорості.

Співставлення вендської фауни Придністров’я з едіакарською фауною інших
відомих місцезнаходжень. Співставлення придністровського комплексу
вендіат з едіакарською фауною Росії (юдомій Сибіру, Зимовий берег Білого
моря), Австралії (хребет Фліндерс Ріверс), Північної Америки (острів
Ньюфаунленд), Південної Америки (серія Корумбо в Бразилії та світи
Пунковіскана й Санчо в Аргентині), Африки (серія Нама, Намібія), Європи
(р-н Чарнвуд Форест та Південний Уельс Англії) та Китаю (синій
місцевості Сілінся) виявило їх однотипність, близькість рівня
організації, спільні форми, які свідчать, що вендсько-едіакарські
метазоа – це єдина фауна. Масове поширення вендсько-едіакарських метазоа
характерне для нижньої половини верхнього венду і розташовані в
шаруватих теригенних, рідше карбонатних і вулканогенно-осадових товщах,
які накопичувались в умовах відносно мілководних морів. Різниця
систематичного складу в різних місцезнаходженнях і виявлені зміни у
складі фауністичних асоціацій у конкретних стратиграфічних
послідовностях свідчать про можливість використання решток і слідів
життєдіяльності для біостратиграфічного членування вендських відкладів.

Значення вендської біоти з опорного розрізу Поділля для розробки
загальної шкали розчленування венду. Розглянуто значення метазоа та
іхнофосилій для вирішення важливих для стратиграфії венду питань:

а) обгрунтовано поділ верхнього венду, який представлений у
Придністров?ї могилів-подільською та канилівською серіями відповідно. У
могилів-подільській серії Поділля фауна едіакарського типу утворює дуже
характерну біоту. Вона численна, різноманітна та достатньо добре
вивчена. Цей рівень витримується і у планетарному масштабі; він майже
однаково виявляється в теригенних, теригенно-карбонатних і рідше в
карбонатних розрізах. На величезних відстанях розріз не дуже
різноманітний у біогеографічному відношенні, а там, де в основі венду та
його аналогів виявлено тилітові або тилітоподібні утворення, він скрізь
або чітко постгляціальний, або витримується у трансгресивних покривах
(наприклад, на Сибірській платформі). Біота канилівської серії суттєво
відрізняється: зникають майже всі групи безскелетних Metazoa,
зменшується кількість фітопланктону, але наявні сліди життєдіяльності
донних організмів та мулоїдів. Серед них найхарактернішим є Harlaniella
podolica Sokolov, крім того, спостерігається масове поширення
вендотенієвої флори;

б) розглянуто значення іхнофосилій венду та кембрію для визначення межі
протерозою та фанерозою – різка відміна балтійських іхнофосилій
(вертикально орієнтовані системи нірок, збільшення різноманіття
траєкторій та їх розмірів, що пов?язане з активним освоєнням осадка в
глибину) від вендських (переважання меандричних та синусоїдальних
траєкторій руху в площині). Тримірний характер освоєння дна наприкінці
венду говорить про появу або різке посилення хижацтва, на користь чого
свідчить і поява в кембрії скелетних форм.

УМОВИ ІСНУВАННЯ ВЕНДСЬКОЇ ФАУНИ ТА ГІПОТЕЗИ ПРО ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ

Перші дослідники (“австралійська школа”) вважали, що вендські викопні
організми є предковими формами для сучасних Cnidaria, Annelida й
Arthropoda, і відповідно розглядали їх у складі цих типів тварин.

Але по мірі досліджень з’являлися дані, які не вкладались в рамки цих
поглядів і з часом сформувались нові погляди на природу цих тварин. А.
Зейлахер запропонував вендобіонтну теорію. Проаналізувавши особливості
вендських організмів, А. Зейлахер висловив думку, що всі вони є різними
варіантами широкої стрічки з роздувами. Такий тип організації не має
аналогів серед існуючих нині організмів. У венді саме він дозволяв
безскелетним організмам досягати великих розмірів.

Але крім цих фактично протилежних позицій – “австралійської школи” та
теорії А. Зейлахера — є й, так би мовити“, компромісна” (до якої
належить і автор роботи). Її прибічники вважають, що у складі
едіакарської фауни, крім власне вендобіонтів, унікальних за своєю
організацією і властивих тільки цьому часу, є й віддалені предки деяких
фанерозойських груп. На користь цого свідчить, наприклад, дивна схожість
Nemiana simplex Palij, форми, повсюдно поширеної в ломозівських та
ямпільських верствах Подільського Придністров’я з ордовицькими
псаммокоралами (і яку сам А. Зейлахер до них і відносить).

Останніми роками з’явились й інші погляди на будову вендо-едіакарських
тварин, в тому числі й досить екзотичні. Наприклад, А. Ю. Журавльов
запропонував вельми дотепну гіпотезу про спорідненість деяких
едіакарських організмів з гігантськими глибоководними багатоядерними
амебами-ксенофіофорами.

ВИСНОВКИ

Внаслідок проведеного вивчення фауністичних решток і слідів
життєдіяльності з найдавніших теригенно-морських товщ осадочного чохла
Подільського Придністров’я була систематизована та доповнена
палеозоологічна характеристика відкладів верхнього венду цього району. З
відкладів могилів-подільської та канилівської серій монографічно описано
17 видів вендіат, які належать до 15 родів, серед яких три роди —
Palaeospinther, Propalaeolina, Gureevella та сім видів: Gureevella
elipticus, Beltanelloides amorphus, Beltanella velicanovi,
Palaeospinther nucis, P. conoideus, Nimbia nana, Propalaeolina
vendiensis — нові для науки.

Представник роду Beltanella Sprigg описаний на Україні вперше. Вид
Tirasiana disciformis Palij вперше був описаний з порід балтійської
серії нижнього кембрію.

Описано сім видів іхнофауни, які належать до семи родів, з відкладів
могилів-подільської серії — Cochlichnus sp., Palaeopascichnus delicatus
Palij; з відкладів канилівської серії — Harlaniella podolica Sokolov,
Gordia sp., Planolites (Webby), у відкладах балтійської серії –
Bergaueria Prantl, із порід хмельницької світи вперше був описаний рід
Helminthoidichnites Walcott.

Придністровський докембрійський фауністичний комплекс метазоа можна
розділити на два підкомплекси, які приурочені, відповідно, до відкладів
могилів-подільської та канилівської серій. У могилів-подільському
підкомплексі спостерігаються найрізноманітніші тілесні відбитки
плаваючих і донних прикріплених організмів, які, головним чином,
приурочені до ломозівських верств могилівської світи, що складає
могилів-подільську асоціацію.

Канилівський підкомплекс характеризується численними слідами
безхребетних. Тілесні відбитки трапляються набагато рідше порівняно з
могилів-подільським підкомплексом.

Розглянуто зв?язок фауністичних комплексів метазоа та іхнофосилій з
фаціями обмілин та мілководдя і з відносно глибоководною фацією
відкритого шельфу. Для Придністровґя найбільш характерними є морська
мілководна (доканилівська) й відносно глибоководна (канилівська) фації.

Співставляючи викопні рештки з місцезнаходжень, розташованих в Європі,
Азії, Африці, Австралії, Америці можна зазначити, що:

— більшість знахідок вендської фауни розташовані головним чином в
шаруватих теригенних, рідше карбонатних і вулканогенно-осадових товщах;

— фауна едіакарського типу найхарактерніша для інтервалу між горизонтами
лапландських тилітів знизу (або перервою в осадконакопиченні) і зоною
масової фосилізації томмотського ярусу нижнього кембрію. В цьому
інтервалі, у свою чергу, виявлено неоднорідність розподілу решток
безскелетних метазоа. Їх масове поширення характерне для нижньої
половини верхнього венду, яка відповідає редкінському горизонту
валдайської серії СЕП (могилів-подільська серія Поділля).

— різниця систематичного складу і виявлені зміни у складі фауністичних
асоціацій у конкретних стратиграфічних послідовностях в різних
місцезнаходженнях свідчать про можливість використання решток і слідів
життєдіяльності для біостратиграфічного членування вендських відкладів.

Розглянуто проморфологію вендських медузоїдних організмів й одиничних
поліпоїдних форм з точки зору типу їх симетрії. У венді Подільського
Придністров?я найчастіше зустрічаються форми з віссю симетрії
неcкінченно великого порядку (роди Nemiana Palij, Bronicella
(Zaika-Novatsky), Cyclomedusa Sprigg, Tirasiana Palij, Ediacaria
Sprigg).

Розріз верхнього венду Подільського Придністров’я має безперечну
перевагу перед іншими розрізами завдяки своїй доступності,
відслоненості, простим умовам залягання стратиграфічних підрозділів;
масовому поширенню і систематичній різноманітності фауни, слідів
життєдіяльності і багатоклітинних водоростей. Крім того, відслонена й
добре вивчена границя кембрію та венду (р. Тернава, с. Китайгород).
Колективом геологів і науковців створена стратиграфічна схема,
детальність якої перевищує всі відомі розробки, що стосуються інших
регіонів платформи. У зв?язку з вищенаведеним, пропонується розглянути
питання про прийняття розрізу венду Подільського Придністров?я як
гіпостратотипового для Східноєвропейської платформи.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мєнасова А.Ш., Гриценко В.П. Знахідки подільських вендіат та аналіз їх
тафономії // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Сер. геологія. — 2002. –
Вип. 21-22. – С. 94-97.

Мєнасова А.Ш. Стосовно нових версій про вік вендських покладів
Подільського Придністров’я // Мінеральні ресурси. — №4. — 2002. – С.
25-26.

Мєнасова А.Ш. Нові знахідки подільських вендіат // Вісник КНУ імені
Тараса Шевченка. Сер. геологія. – 2003. – вип. 25. – С. 25-26.

Мєнасова А.Ш. Нові представники вендської біоти з місцезнаходжень
Поділля // Збірник наукових праць ІГН / Теоретичні та прикладні аспекти
сучасної біостратиграфії фанерозою України. – Київ. – 2003. – С.
139-142.

Мєнасова А.Ш. Значення вендської біоти опорного розрізу Поділля для
розробки загальної шкали розчленування венду // Вісник КНУ імені Тараса
Шевченка. Сер. геологія. – 2005. – вип. 33. – С. 41-43.

Мєнасова А.Ш. Теорії походження та палеоекологія вендо-едіакарських
Metazoa.// Тези наук. конф. „Актуальні питання вивчення та картування
осадових комплексів складчастих областей та платформеного чохла
України”. – Київ. – УкрДГРІ. – 2003. –С. 146.

Мєнасова А.Ш. Палеоекологія вендських Metazoa. //Тези наук. конф.
проф.-викл. складу „Актуальні проблеми геології України”. – Київ. –
Київський ун-т. – 2004. С. 17.

Анотації

Мєнасова А.Ш. Безскелетні Metazoa та іхнофосилії опорного розрізу венду
Подільського Придністров’я і їх стратиграфічне значення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за
спеціальністю 04.00.09 – палеонтологія і стратиграфія. – Інститут
геологічних наук НАН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню викопних решток м’якотілих представників
вендо-едіакарської фауни та слідів життєдіяльності у відкладах верхнього
венду та нижнього кембрію Подільського Придністров’я.

Встановлено, що найбільш численними та різноманітними рештками
представників Vendiata характеризуються ломозівські верстви
могилів-подільської серії. У відкладах канилівської та балтійської серій
викопні метазоа зустрічаються спорадично. Іхнофосилії, навпаки, більше
представлені в канилівській і балтійській серіях. За результатами
аналізу розподілу метазоа Придністровський докембрійський комплекс
розділено на могилів-подільський та канилівський підкомплекси, які
характеризують однойменні світи. Складено опис 24 видів метазоа та
іхнофосилій з яких сім форм вендіт нові для науки. Побудовано схему
реконструкції могилівського басейну.

Результати цих досліджень можуть бути корисні для комплексного вирішення
проблем стратиграфії, історії геологічного розвитку та розподілу
корисних копалин у верхньодокембрійських відкладах, а також в прцесі
подальшого вивчення питань загального і філософського характеру, які
пов’язані з розвитком життя в докембрії.

Ключові слова: метазоа, іхнофосилії, сліди життєдіяльності, вендіати,
докембрій, венд, біота, едіакарська фауна, стратиграфія, Подільське
Придністров’я.

Менасова А.Ш. Бесскелетные Metazoa и ихнофосилии опорного разреза венда
Подольского Приднестровья и их стратиграфическое значение. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата геологических наук по
специальности 04.00.09 – палеонтология и стратиграфия. – Институт
геологических наук НАН Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена изучению ископаемых остатков мягкотелых
представителей вендско- едиакарской биоты и следов жизнедеятельности из
отложений верхнего венда и нижнего кембрия Подольского Приднестровья.

Расширена палеозоологическая характеристика ломозовских, бернашевских и
бронницких слоёв могилев-подольской серии. Установлено, что самыми
многочисленными и разнообразными представителями Vendiata
характеризуются ломозовские слои могилев-подольской серии. В отложениях
каниловской и балтийской серий ископаемые метазоа встречаются
спорадически. Ихнофосилии же, наоборот, демонстрируют большее
разнообразие в отложениях каниловской, и особенно балтийской серии (где
начинается интенсивное трехмерное освоение осадка).

По результатам анализа распределения метазоа Приднестровский комплекс
делится на могилев-подольский и каниловский подкомплексы, которые
характеризуют одноименные свиты. Построена схема реконструкции
могилевского бассейна. Были выделены некоторые закономерности фациальной
приуроченности организмов, хотя в реальних местонахождениях
разнообразные отпечатки встречаются в пределах литологически
однообразных слоев. На материале Подольского Приднестровья пока что
можно говорить про виделение таких фаций: 1) морская мелководная
(доканиловская); 2) относительно глубоководная (каниловская).

Большая часть ископаемых остатков принадлежит животным, которые вели
сидячий или прикрепленный образ жизни в зоне относительно активного
мелководья и были активными или пассивными сестонофагами.

Монографически описаны 24 вида метазоа и семь видов ихнофауны, из
которых семь видов Vendiata описаны впервые. Диссертация сопровождается
таблицами послойного распространения Metazoa и следов
жизнедеятельности, а также схемой реконструкции могилевского бассейна.

Результаты исследований могут быть полезными для комплексного решения
проблем стратиграфии, истории геологического развития, распределения
полезных ископаемых в отложениях верхнего докембрия, а также в ходе
дальнейшего изучения вопросов общего и философского характера, связанных
с развитием жизни в докембрии.

Ключевые слова: метазоа, ихнофосилии, следы жизнедеятельности, вендиаты,
докембрий, венд, биота, едиакарская фауна, стратиграфия, Подольское
Приднестровье.

Menasova A. Sh. Non-skeleton Metazoa and ichnofossils of vendian guide
section from Podoliya and tHeir stratigraphic significance. –Manuscript.

The candidat’s thesis on spesiality 04.00.09 – palaeontology and
stratigraphy. – Institute of Geological Sciences NAS of Ukraine, Kyiv,
2006.

The dissertation is divoted to the stady of body- and ichnofossils from
Late Vend and Early Cambrian of Podoliya.

It has been established that the most numerous and various body fossils
of Ediacaran fauna are present in Lomosov layers of Mogilev-Podolian
series. Body fossils in diposits of Kanilivka and Baltic serieses are
represented rarely, and ichnophossils, on the contrary, are represented
friecuently in these diposits. Metazoa of Podolia near Dnister were
divided on two associations: Mogilev-Podolsky and Kanilovka. The
description of 24 species of Metazoa and ichnofossils, has been seven
forms of which are new for sience. Scheme of Mogilev basin has been
reconstructed.

The results of inverstigation can be use to decide problems of geologic
divelopment and distribution of essential minerals in Upper Vend’s
sediments; and also for further studing general and filosophycal
questions, which connected with development of life in Precambrian.

Key words: Metazoa, ichofossils, trace of living activity, Vendiata,
Precambrian, Vend, biota, Ediacaran fauna, stratigraphy, Podolia near
the Dnister.

PAGE 2

Похожие записи